Духовна культура

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Культура и искусство


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені І.І. МЕЧНИКОВА

РЕФЕРАТ

з історії української культури на тему

Духовна культура

Студента

ІІ курсу, 3 групи

фізичного факультету

прикладна фізика

Чорного Владислава

Викладач: Лопуга О.І.

Одеса 2014

Вступ

Культуроломгія -- це наука, яка вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної культури цивілізацій, етносів, націй у конкретно-історичному періоді, їх взаємозв'язки та взаємовпливи. Культурологія стала системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Основні завдання культурології: аналіз культури як системи культурних феноменів; виявлення ментального змісту культури; дослідження типології культури; розв’язання проблем соціокультурної динаміки; вивчення культурних кодів та комунікацій.

Духомвна культумра -- складова культури, що охоплює мистецтво та філософію. Концепцію духовної культури підтримують перш за все діячі мистецтва та значна частина філософів, що наполягають на осібній та особливій ролі мистецтва та філософії та почасти заперечують проти включення науки (не кажучи вже про інженерію) до складу культури. Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Алексеев П. В., Панин А. В. Философия. Учебник. — М.: Проспект, 1999.

Духовна культура — це як би гімн, усенародно-проспіваний в історії усього й усіх. Заради створення цієї духовної музики народи живуть зі століття у століття у роботах і стражданнях, у падіннях і підйомах. Ця «музика» своєрідна у кожного народу. Почуявши у ній співзвучність своєму духові, людина довідається свою Батьківщину і вростає в неї так, як вростає одиничний голос у спів хору.

Костенко О. М. Культура і закон — у протідії злу. — Київ: Атіка.- 2008. — 352 с.

Український вчений О. М. Костенко сформулював так звану натуралістичну концепцію «культури людини»: «Культура людини — це міра узгодженості волі і свідомості людини із законами Матері-Природи"2.

Просвітителі XVIII в. — Ф. Вольтер, Д. Дідро — дивилися на культуру як на втілення розумного. Відповідно, культурність нації протиставлялася ними варварському станом народів, їх дикості. Культура вимірювалася досягненнями наук і ремесел, а її метою вважалося зробити всіх людей щасливими.

Ильин И. А. Путь к очевидности. -- М.: Республика, 1992.

Поняття «духовної культури» сходить до історико-філософським ідеям німецького філософа, лінгвіста і державного діяча Вільгельма фон Гумбольдта. Згідно з виробленою ним теорії історичного пізнання, всесвітня історія є результат діяльності духовної сили, що лежить за межами пізнання, яка проявляє себе через творчі здібності й особисті зусилля окремих індивідів. Плоди цієї співтворчості складають духовну культуру людства.

Духовна культура — це сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства, і спрямована на духовний розвиток людини і суспільства, а також продукти (результати) цієї діяльності, якими є нові ідеї і нові знання, духовні цінності. Духовна культура включає в себе:

— Форми суспільної свідомості та їх втілення в літературні, архітектурні та інші пам’ятки людської діяльності;

— Сукупність нематеріальних елементів культури: правила, зразки, еталони, моделі і норми поведінки, цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, знання, ідеї, звичаї, традиції, мову

Але, як би там не було, на мою думку, культура — це масове явище, яке хоча б якось поєднує і без того розділені часом, поколінням та відстанню людей. За допомогою культури ми маємо щось спільне із людьми, яких навіть не знаємо, ми зближуємося, що й справді може підтвердити нашу «братність» народів і підтвердити Біблійну теорію походження людини, що «усі ми браття та сестри».

На мою думку, най прогресуючою культурою завжди була і залишається культура мистецтва. Оскільки «на зміну старому приходить нове», так у кожному поколінні є свої інтереси та цікавості. Зі зміною покоління змінюються і захоплення, щось вдосконалюється, щось заміняє попереднє, а дещо стає «новим» хоча насправді є «давно забутим старим». Тому мистецтво — це тема, яка ніколи не зупиниться у своєму розвитку.

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. Розвиток мистецтва як елементу духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично художніми поглядами, ідеалами і традиціями.

Мистецтво зародилося в первісному суспільстві доби пізнього палеоліту і було представлене малюнками в печерах, різьбленням на кістці та камені, ритуальними танцями тощо. Завдяки особливостям свого впливу на людину (чуттєва безпосередність, емоційна насиченість, ідейна спрямованість) мистецтво стало однією з найважливіших складових частин духовної культури суспільства. Художня обробка речей і знарядь праці, будівництво житла започаткували розвиток архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва. Буття людини і навколишній світ відобразились у танцях, музиці, співі, театралізованих діях. Мистецтво слова, існуючи спочатку в усній формі оповідей, міфів, епосу, з виникненням письма розвинулося в художню літературу. Науково-технічний прогрес уможливив появу таких форм мистецтва, як фотографія і кіно, а з появою комп’ютерних технологій — так званих, медіамистецтв.

Визначення й оцінка мистецтва як явища була і залишається предметом дискусій. Природу мистецтва нерідко вважають «найбільш невловимою з усіх загадок людської культури», а на думку Теодора Адорно: «У наш час уважається загальновизнаним, що з усього, так чи інакше дотичного мистецтва, ніщо більше не може вважатися загальновизнаним».

Мистецтво музики

Музика — вид мистецтва, розрахований на слухове сприйняття і відрізняється прямим і особливо активною дією на почуття людей.

Музика — вид мистецтва, в якому засобом втілення художніх образів слугують певним чином організовані музичні звуки. Головним виразним засобом тут є звук і інші сторони і компоненти музичної форми: мелодія, поліфонія, гармонія, ритм, композиція і т.п.

Усім добре відомо, що у різні періоди розвитку людства та у різні часи, перевагу надавали різним стилям музики.

Народна музика (фольклорна) — художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, погляди, ідеали. Створювана народом і побутує в народних масах музика — пісні, інструментальні награвання і п'єси.

Хорова музика. Хоровий спів — це специфічна область мистецтва, яке має у своїй основі ідею прилучення до музики за допомогою колективного співу. Через голос людина виражає всю гаму свого чуттєвого світу, все багатство і різноманітність емоційних станів.

Дослідження останніх років свідчать про зростаючий вплив поп-музики на вибір стилю життя, на формування певного типу поведінки, системи ціннісних орієнтацій і, в цілому, на світосприйняття і світо-відношення особистості.

Хаус (House). У середині 80-х в Чикаго виник новий вид танцювальної музики — хаус. Назва походить від клуба Warehouse (склад). Саме там чиказькі ди- джеї вперше спробували мікшувати сингли групи Kraftwerk зі звуком кардинально нового для того часу пристрою під назвою драм-машина.

Транс (Trance). Транс значно безпечніше для барабанних перетинок, чим будь-яке техно, але під нього можна добре танцювати. Мета цієї музики — перенести тебе в інші світи за допомогою руху.

Хардкор (Hardcore). Це страшної швидкості музика. Удари молотком по голові зі швидкістю від 150 до 220 ударів на хвилину. Знавці кажуть, що якщо слухати таку музику досить довго, виникає відчуття, що світ перетворився у величезну бензопилу.

Тріп-хоп (Trip-hop). Тріп-хоп відноситься до нетанцювальної електронної музики — під час підстави цього стилю (1994) люди називали його танцем на стільці. Дуже повільна, часом депресивна музика, ламаний ритм і дуже похмурі тексти — так звучить група Portishead, слухаючи яку легше всего одержати представлення про це стилі.

Прогресив (Progressive). Прогресив — це різновид хауса. Повна назва — Progressive House. З’явилася ця музика в останні роки. Чому прогресивний — не знає ніхто, просто так один з музичних журналів спробував виділити це звучання. ймовірно прогресивність полягає в поверненні до традицій стабільного біта і мелодійності хауса.

Образотворче мистецтво

Образотвомрче мистемцтво -- мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура). Образотворче мистецтво відображає дійсність у наочних образах, відтворює об'єктивно наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище тощо. Проте образотворче мистецтво зображує не тільки те, що доступне безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Воно розкриває духовний склад людини, її психологію. Види образотворчого мистецтва: Архітектура; Живопис; Скульптура; Графіка; Декоративно-ужиткове мистецтво; Дизайн.

Образотворче мистецтво у сукупності своїх видів створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії. Творчих працівників у царині образотворчого мистецтва узагальнено називають художниками (хоча здебільшого кожен із них спеціалізується у певній галузі образотворчого мистецтва -- як скульптор, маляр, графік тощо).

Окремим підпунктом образотворчого мистецтва я б хотів добавити мистецтво графіті. Кожному з нас доводилося бачити різні малюнки на стінах будинків, заборах, на землі та у під'їздах. Але це таке мистецтво, з умінням якого потрібно народитися, цьому не можливо навчитися.

Графіті -- спершу так називали одну з технік настінного малярства. Пізніше цим словом скористалися археологи, використовуючи його як загальний термін на означення всіх видів випадкових написів і малюнків на стінах будинків. Нині це поняття розширило свої межі, під графіті розуміють будь-які неофіційні публічні тексти, разом зі сучасними. Та більше, саме сучасні привертають увагу вчених і журналістів, тому в свідомості людини нашого часу зі словом графіті асоціюється передусім добре відомий їй розпис будинків, прогонів на поверхах, ліфтів, вбиралень тощо.

За останні чотири десятиліття про сучасні графіті написано сотні праць. Декілька років тому це явище почали активно фіксувати й осмислювати російські вчені, але на цей момент кількість російських наукових статей і публікацій про графіті не перевищує десяти. У нову стадію розвитку графіті ввійшли в другій половині XX ст. Дослідники відзначають два фактори, які мали вирішальне значення для виникнення нових форм на базі традиційних. По-перше, поява фарби в аерозолі і, по-друге, експансія молодіжної культури в1950−1960-х роках у США і Західній Европі, що сприяло різкому підвищенню кількости графіті і появі написів та зображень в якісно новому вигляді. Одним з основних різновидів графіті нового покоління є графіті молодіжних субкультур. Важлива відмінність між традиційними (старими) й субкультурними графіті -- ступінь доступности змісту тих і тих для стороннього глядача. Графіті субкультури, які доступні для споглядання кожному, хто проходить повз, залишаються, попри те, закритим для непосвячених каналом комунікації. Поява таких езотеричних символів на стінах російських міст зафіксував Д. Бушнел, який збирав графіті в Москві і в низці інших совєтських міст у 1983 р. На думку дослідника, першими знаками нової ери графіті були емблеми футбольних клубів, що з’явилися на стінах Москви в 1977—1978 рр., і поширені дещо пізніше назви всіляких рок-груп, які до 1988 р. стали передовим жанром субкультурних графіті.

Графіті -- це насамперед закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції. Графіті, як знакова система, містить семіотичний ряд, у якому закодована інформація не тільки про історію самого візерунка або напису, але і про історію і традиції соціумів, у яких ці графіті існують нині або існували колись. Запозичені з інших культур знаки і символи втрачають у новому оточенні комплекс первинних значень і здобувають нові. Ця риса є визначальною для розгляду сучасних графіті, оскільки значна їхня частина, особливо графіті, виконані у формах «masterpiece» і «wildstyle» (дикий стиль), існують як система з вторинним семіотичним значенням. Складність і багаторівневість компонентів, що беруть участь у текстовій взаємодії, приводять до непередбачуваности трансформації, якій піддається текст.

За семантичним значенням їх можна поділити на такі групи.

І. Соціальна тематика.

ІІ. Інтимна тематика

ІІІ. Культурна тематика

ІV. Визначена асоціальна тематика

Чи не найвідомішим вуличним художником у світі є британець Бенксі.

Літературна культура

За останній рік, Україна піддалася важким випробуванням на тему згрупованості народу, його патріотизму та боротьби за справедливість. Дуже приємно відмітити, що за цей час українці заявили себе, як дуже патріотичний народ. Якщо буквально півтора року назад. Я міг з упевненістю стверджувати, що більшість людей нашої країни живе за принципом «Моя хата скраю…», то сьогодні вже просто не зможу таке зробити. Аж душу зігріває, коли бачу по телевізорі патріотичну рекламу; патріотичні написи, вірші та взагалі ця тема. Дуже розвинулася за останній час тема патріотичної культури: з’явилося багато пісень, віршів, творів, почали знімати фільми.

Літератумра, іноді книжництво, письменство -- сукупність писаних друкованихтворів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певногоісторичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.

Різновиди літератури:

1. Наукова література

У науковій літературі фіксуються і узагальнюються результати наукових досліджень та їхнього аналізу. Первинним видом наукової літератури в наш час є наукові статті, що публікуються в наукових журналах та збірниках статей, а також доповіді і тези доповідей на наукових конференціях. Більшість наукових статей присвячена викладенню оригінальних результатів досліджень. Оглядові статті підбивають підсумок досліджень в певній області знань за певний період часу. Більшого рівня узагальнення досягають монографії -- книги на певну наукову тему, написані одним автором або невеликим колективом авторів.

2. Довідкова література

Література допоміжного змісту, використовується для отримання найбільш загальної інформації, яка не викликає сумнівів по тому чи іншому питанню. Основні види довідкової літератури: словники, довідники, енциклопедії.

3. Художня література

Художня література розцінюється як вид мистецтва. У художній літературі автор намагається розповісти про світ, людину та їхні проблеми через призму свого власного бачення, використовуючи поетичні засоби. Здебільшого персонажі та події, описані в художній літературі, вигадані, однак таким чином, щоб знайти відгук в особистому досвіді читача. Художня література багатопланова й різножанрова. Спираючись в основному на розважальний принцип, вона також часто підіймає важливі длясвітогляду людини й суспільства філософські, етичні та естетичні питання й теми.

Над Україною повисла темна хмара…

Чи це війна, чи що це за вікном…

Скажіть за що, за що ця Божа кара…

За що поляг невинний наш народ…

Скажіть за що, у мирний час у світі…

Рідненька ненька заливається слізьми…

Кому і чим, невинні наші діти…

Повинні покоритися в війні…

Ми всі жили у мирній Україні…

Поки Диктатор правити не став…

І села,і міста… Усі були єдині…

А на війну і не було підстав…

Тепер що сталось з нашими братами…

Які лиш вчора підставляли нам плече…

Які за мить нам стали ворогами…

Скажіть за що, за що оце усе…

Мистецтво кіно

Кінематомграф -- це галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов’язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів. Значною частиною кінематографії є кіноіндустрія -- галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію. У багатьох країнах кіноіндустрія є важливою галуззю економіки. Виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях. Готові фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, поширюються на носіях інформації для перегляду на домашній аудіо-відео техніці, зокрема на відеокасетах та відеодисках.

Стадії кіновиробництва

Знімання фільму передбачає певну команду людей, що необхідні протягом кіновиробництва.

Багато голівудських пригодницьких фільмів вимагають комп’ютерної генерації образів (CGI), що створюються багатьма 3D-дизайнерами об'єктів та сцен, аніматорами, композиторами. Проте малобюджетний незалежний фільм може бути створений невеликою групою людей, що отримують мінімальну платню. Кіновиробництво існує у всьому світі, воно використовує різні технології, стилі дії та жанри, і фінансується за різними схемами -- від державного замовлення у Китаї до орієнтованої на прибуток американської студійної системи.

Типовий голівудський цикл виробництва фільму складається з п’яти основних стадій: Розробка; Довиробнича підготовка (препродакшн); Виробництво (продакшн); Пост-виробництво (постпродакшн); Розповсюдження (дистрибуція). Цей виробничий цикл традиційно займає три роки. Першій рік ведеться розробка, другий підготовка і виробництво. На третьому році відбувається пост-виробництво та розповсюдження.

Висновок

Час не стоїть на місці, а з плином часу відбувається і розвиток. На мою думку, най прогресуючою культурою завжди була і залишається культура мистецтва. Оскільки «на зміну старому приходить нове», так у кожному поколінні є свої інтереси та цікавості. Зі зміною покоління змінюються і захоплення, щось вдосконалюється, щось заміняє попереднє, а дещо стає «новим» хоча насправді є «давно забутим старим». Тому мистецтво — це тема, яка ніколи не зупиниться у своєму розвитку. Мистецтво відіграє особливу роль у вдосконаленні особистості, у формуванні її індивідуальної картини світу, бо в ній акумульовано весь емоційно-моральний і оціночний досвід Людства.

Культура мистецтва — вид культури, який ніколи не зупиниться у розвитку. Мистецтво малювання починалося з печерних малюнків. З часом воно вдосконалювалося і розвивалося. На даний момент воно досягає свого піку та максимального рівня розвитку. Сьогодні художники пишуть надзвичайно великі, неповторні та важкі у виконанні картини, які продають за великі суми.

Спочатку з’явився звук. Потім один і той самий звук повторювався. Під нього почали вигадувати рухи. Так з’явилися музика і танці. Наші батьки ніколи не зрозуміють, за що нам подобаються сучасні пісні і завжди будуть стверджувати, що їхній час вони були кращими, насиченішими, змістовнішими, проте. У свій час, їхні батьки говорили те ж саме своїм дітям, а ми, у свою чергу, ніколи не зрозуміємо, що ж краще у їхніх пісня. Така границя між дорослими та дітьми буде існувати завжди, саме через те, що ми народжені у різні часи, по-різному виховані, мали різних ідеалів у дитинстві і, нарешті, належимо до різних поколінь. Саме покоління буде визначальним у формуванні особистості людини. Воно вкаже на більшість ознак, які будуть формувати характер людини.

Якщо розглядати музику досконаліше, то уся вона складається з одних тільки послідовних звуків, але їхня варіація, уміння майстра по-різному інтерпретувати, представляти і озвучувати ці звуки, дали можливість виникненню багатьох різних стильових напрямків у світі музики. Саме музика — це предмет, який дає можливість забути про буденність, забути усі свої проблеми, негаразди і турботи. З Музикою забуваєш про час. З нею веселіше іти кудись, подорожувати.

«На вкус и цвет — друга нет». Це прислів'я говорить нам, що усі ми різні, тому не варто зациклювати увагу на тому, що хтось обрав не такий самий стиль життя, як ти. Якщо людині комфортно у тих умовах, що її оточують, то навряд чи вона буде шукати чогось кращого.

Дуже приємно відзначити, що останнім часом український народ проявив себе справжнім і показав, що він насправді набагато дружніший і сильніший духом, ніж це здавалося. Своє возвеличення українці почали відмічати у багатьох віршах, творах, фільмах, яких останнім часом з’явилося дуже багато, особливо на патріотичну тематику.

мистецтво музика образотворчий літературний

Список використаної літератури

1. Іванов С. П. Найважливіше з мистецтв. -- К., 1969

2. Федотова В. Г. Практическое и духовное освоение действительности. — М, 1992. — С. 110

3. Галеева Т. А., Прудникова А. Ю. Художественные практики ХХ века как школа толерантности. Екатеринбург, 2008

4. Федотова В. Г. Практическое и духовное освоение действительности. — М, 1992. — С. 97

5. Чепа М. -Л.А. Історико-психологічне дослідження графіті Софії Київської. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України «Проблеми загальної та педагогічної психології. Том IV. Ч. 1. — К.: Гнозис, 2002. — С. 291−301. ISSN 2077−2289.

6. Лотман Ю. Текст у тексті // Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. — Львів, 2002. — С. 581−597. ]

7. Фоменко А. Графіті: после авангарда и кича // Художественный журнал. -- 2002. — № 39. — С. 53−56.

8. Образотворчий; Художник // Великий тлумачний словник сучасної української мови. -- К., 2004. -- С. 648, 1356.

. ur

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой