Еволюція дизайну гривні в період незалежності України

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Еволюція дизайну гривні в період незалежності України

Роботу виконав

Буров Євгеній Васильович

учень 9 класу

Криворізької Загальноосвітньої Школи № 121

м. Кривого Рогу

Науковий керівник

Тобер Тетяна Василівна

м. Кривий Ріг 2010р.

ВСТУП

Паперові грошові знаки — об'єктивні свідки багатьох історичних подій, відіграють важливу роль у системі соціально-економічних, політичних відносин як всередині країни, так і між державами. В усі часи наявність власної грошової одиниці вважалась символом державності, атрибутом визнання країни серед інших держав. Цей факт цілком підтверджує історія українських грошей, яка є документальним доказом багатовікового прагнення народу до національного та економічного суверенітету, об'єднання споконвічних українських земель. Специфічний характер історичного розвитку України дістав відбиток на її грошових знаках.

Еволюція створення дизайну «нової гривні» належить до проблем малодосліджуваних у вітчизняній історіографії, не зважаючи на те, що національна валюта — це свого роду «візитна картка» держави, тому, окрім функцій грошового обігу, вона презентує країну у світовому масштабі. Таким чином, сучасний вигляд гривні є досить актуальним питанням.

На сьогоднішній день данною проблемою займалися такі відомі українські діячі, як: Мартос Б. «Українська валюта 1917−1920 років», Матвієнко В.П. «Держава і гроші», Лопата В. «Надії та розачарування», Комаринська З. М. «історія грошей» та інші.

Мета науково — дослідницької роботи: простежи ти та проаналізувати еволюцію українських купюр, які змінювалися протягом 1992−2007 років.

Завдання науково-дослідницької роботи:

· ознайомитися з становленням української гривні;

· охарактеризувати грошові банкноти за роками випуску;

· дослідити «містичність» купюри номіналом п’ятсот гривень;

· проаналізувати зміни в дизайні національної валюти;

· провести соціологічне (інтернет) опитування за для визначення думки населеня стосовно зображень українських діячів на грошових номіналах.

Обєкт науково-дослідницької роботи — національна валюта.

Предмет дослідження — дизайн української гривні.

Мета даної роботи реалізується методами вивчення, аналізу та порівняння грошових номіналів на основі опису та характеристики.

Дана робота складається із двох розділів, які вміщують 7 пунктів, таблицю та діаграму.

РОЗДІЛ 1. ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

1.1 Становлення української гривні

Основна робота над створенням і впровадженням національної грошової одиниці була покладена на Національний банк України і його першого Голову Правління — професора Володимира Павловича Матвієнка. Проводилась вона в безпрецедентно складних політичних і економічних умовах розпаду загальносоюзного економічного простору, при відсутності фінансових можливостей, практичного досвіду роботи центрального банку незалежної держави, відповідних фахівців. Розуміючи, що «…національні гроші - одна з провідних ознак незалежності», В.П. Матвієнко, в той же час, застерігав від поспішного, непоміркованого введення гривні. За його безпосередньої участі розроблялася зважена концепція поетапної (карбованець+купон=гривня) грошової реформи. Значна увага в концепції приділялася створенню сприятливих умов для запровадження нових грошей, а після їх введення — стабілізації обігу. Зокрема, необхідною передумовою введення гривні визначалось створення валютних резервів, нагромадження золотого запасу, без якого гривня легко могла перетворитися на звичайний папірець.

Історична назва «гривня» повернулася в Україну у вересні 1996 року -- внаслідок здійснення грошової реформи та введення в обіг національної грошової одиниці. Робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні 1991 року за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. Дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом В. П. Матвієнка. Вже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень.

Згідно з постановою Президії Верховної Ради України «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» від 10 грудня 1991 року Національний банк України встановлював детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ отримав повноваження підпису до друку зразків банкнот.

2 березня 1992 року були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були.

14 листопада 1991 року Президія Верховної Ради України прийняла постанову «Про національну валюту в Україні». Цим документом передбачалось введення в обіг на території України національної валюти в І півріччі 1992 року. Тому заходи з виготовлення гривні здійснювались у прискореному темпі. Ще 23 жовтня 1991 року було підписано контракт з «Кенедієн Банкнот Компані» на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд. необхідних банкнот фірма не мала. За згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю». Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ В. П. Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень. Хоча гривня була виготовлена вчасно, складна економічна ситуація вимагала введення перехідних грошей, які б прийняли на себе тиск інфляції і загрозу неплатежів. Виготовлені тоді купоно-карбованці виконали функцію таких грошей, забезпечивши виплати зарплат шахтарям, пенсіонерам, державним службовцям. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник при виході України з рублевої зони.

Паралельно з виготовленням гривні здійснювались заходи з впровадження власних потужностей для друкування грошових знаків і цінних паперів. 18 вересня 1991 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів». Згідно з цією постановою Національний банк створив дирекцію з будівництва необхідних об'єктів. Були укладені угоди з провідними світовими виробниками найсучаснішого обладнання з виготовлення грошей, яке і стало технічною базою для друку гривні на вітчизняному Банкнотно-монетному дворі. Таким чином, були закладені основи для самостійного випуску українською державою власних грошових знаків.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні». Безпосередньо виконання грошової реформи було покладене на Національний банк України, який тоді очолював Віктор Ющенко. Протягом 15 днів -- від 2 до 16 вересня 1996 року -- в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня. З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Висновок: Отже, разом з утворенням власної держави з 1991 року ми отримали право на існування та створення національної валюти — гривні, яку отримали внаслідок проведеня грошової реформи 16 вересня 1996 року.

1.2 Василь Лопата — «батько» українських грошей

Молода Українська держава взялася розробляти власні банкноти ще за п’ять місяців до розпаду СРСР. Разом з урядовцями першими, хто серцем і душею, своїм талантом прилучився до ідеї, були провідні київські художники: народний художник України О. Данченко, заслужені діячі мистецтв України В. Юрчишин, С. Якутович і В. Лопата. Останній зі славетної мистецької когорти -- Василь Лопата, зрештою, став автором і творцем зорового образу української валюти.

Цей художник, народився 1941 року в Нової Басани на Чернігівщині, відомий в Україні своїми ілюстраціями до «Слова про полк Игореве», українських народних казок і народних дум, «Кобзаря» Т. Г. Шевченко.

Творцям українські гривні могли завдати шкоди, якби історія розвернулася в інший бік. «Коли у Москві у 1991 р. стався серпневий путч, художники подумали, що у разі повернення до СРСР на авторів гривні однозначно чекають репресії. Адже для нас, художників, гроші - це мистецтво графіки, а для всіх інших — політика і влада», — жартує Василь Лопата.

«Художньо оформлені Василем Лопатою гривні мають своє історичне життя, вони досконалі артистично, з глибоким ствердженням національної суті й означенням вершинних діянь і покликів української історії та культури, розвитком історизму та української духовності. У них -- життя України від глибинних закорінень до сьогоденних буревіянь». Так сказав про творця нової гривні Олександр Федорук, дійсний член Академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства.

Василь Лопата написав чудову книгу, в якій розповів про творчі муки та дерзання, сумніви та радість відкриттів під час роботи над створенням ескізів гривні. Він так і назвав її -- «Надії та розчарування, або Метаморфози гривні».

«Хто має бути зображений на купюрах? -- пише у книзі Василь Лопата. Безперечно, поет, мислитель і національний пророк Тарас Шевченко. А ще гетьман Богдан Хмельницький. А потім? За яким принципом добирати героїв, покликаних стати символами української нації на її грошах? В історії української державності були великі перерви, під час цих перерв провідниками народу ставали якраз духовні лідери, котрі не завжди займали державницькі посади, але змістом своєї діяльності сягнули таких висот, які інколи перевершували навіть роль державних діячів. Ось чому для України та її валюти якраз підходять ті особи, що їх досить удало було відібрано в результаті тривалих дискусій на початку 90-х років. Тут і монархи доби середньовіччя, і гетьмани, і президенти, і великі майстри слова. Цей добір можна вважати найбільш оптимальним у наших конкретних умовах. «

І не дивно, що було віддано багато часу, сил, енергії для добору персоналій, зображених на наших гривнях, бо це найважливіший елемент на грошах будь-якої країни.

Українські гривні -- не тільки грошові знаки. На них, у них -- наша історія і наш загнаний колись у підпілля, але збережений патріотизм.

Він створив купюру номіналом 2 тис. грн Василь Лопата є автором 2, 5, 20, 50, 100 та 200-гривневих купюр. Також він розповів, що працював над купюрою номіналом 2000 гривень. Щодо подальшої долі цієї купюри, поки що жодних прогнозів. Бо гроші, як відомо, річ підступна.

Висновок: Отже, ескізи українських банкнотів підготував відомий український художник-графік і ілюстратор В.І. Лопата.

1.3 Особова характеристика банкнот по рокам друкування

Випуск грошей з 1992−1993 рр. (рис. 1)

Перші зразки нової української гривні були надруковані в 1992 у Канаді. Ці банкноти мали дуже погану якість, були липкими, з неприємним запахом, вони дуже мало підходили на роль грошових знаків незалежної країни. Тому ще в ході підготовки до грошової реформи у 1994−95 рр. був надрукований інший тираж у Великобританії, з новим дизайном. Тим не менше, банкноти зразка 1992 року не знищили, а також задіяли у реформі. Але з часом, по мірі зносу, Нацбанк почав їх вилучати з обігу, замінюючи на нові інших тиражів. Але вони досі є дійсним засобом платежу.

На купюрах 1 і 2 гривні князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий зображені з пишними козацькими вусами, так само як і Богдан Хмельницький на 5-ти гривнях та Іван Мазепа на 10-ти гривнях (рис. 2).

Письменник Іван Франко на усіх банкнотах змальовувався з класичного портрета у шкільному підручнику. Перші гроші друкувалися по ескізам художника Василя Лопати.

Банкноти цього випуску Рис. 1

Випуск грошей з 1994−2002 рр. (рис. 2)

Модель цих грошей вийшла дуже вдалою, хоча дизайн майже не змінився (ескізи робив той самий художник). З’явилися нові обличчя великих номіналів. Ці банкноти були у обігу до 2003 року, періодично додруковувались різними тиражами та номіналами. Спочатку вони друкувалися за кордоном, а потім, після збудування банкнотно-монетного двору НБУ — в Україні. Але банкноти великих номіналів зустрічаються досить нерідко.

Двадцяти гривнева банкнота виявилась найулюбленішою у фальшивомонетників, мала рекордну кількість підробок.

Багато українців не знало Михайла Грушевського, намальованого на п’ятидесяти гривневій купюрі, багато хто вважали, що це портрет Ющенко, бо поруч з ним було написано — «Голова Правління Банку Віктор Ющенко».

Тарас Шевченко був змальований з шкільного підручника — у папасі та з «шевченковими» вусами.

Леся Українка — письменниця і поетеса. У свій час це були банкноти найбільшого номіналу. З тих пір Леся стала найулюбленішою письменницею багатьох українців.

Банкноти цього випуску Рис. 2

Тривалий час у гривні не було свого стилізованого графічного знаку. Тому С. Тігіпко, займавший на той час посаду голови Нацбанку України, оголосив конкурс на кращий графічний знак гривні. Конкурс тривав 9 місяців. Будь хто міг прийняти у ньому участь. Учасник повинен був представити ескіз знаку та його обґрунтування. Ескізи розглядав Експертна рада Національного банку України при участі Союзу художників.

30 листопада було відібрано 12 ескізів графічного знаку гривні, вони були винесені на обговорення на офіційному сайті НБУ.

Багатьом сподобались два проекти. Переміг знак, який складається з двох елементів. Перший і основний — прописна буква «г», як перша буква у слові «гривня». Другий елемент — (=) дві горизонтальні паралельні лінії, за задумом вони втілюють стабільність грошової одиниці. Такі лінії мають багато валют світу.

Затверджений 1 березня 2004 року. Код знаку — U+20B4.

Графічний знак гривні

Випуск грошей з 2003−2005 рр. (рис. 3)

Невідомо чому, але у 2003 році було прийнято рішення радикально змінити дизайн українських грошей.

Діячі, зображені раніше залишилися, але їх зовнішній вигляд дуже змінився. У деяких випадках змінився і колір купюр. Гроші тепер мають різний розмір: більший номінал — більший розмір.

Князю Володимиру домалювали бороду та змінили головний убір. Князю Ярославу також відростили бороду та змінили головний убір. Богдана Хмельницького зістарили, він погладшав. Вуса в нього тепер охайно підстрижені. А ось Мазепа по-молодішав — він схуд і покращав. Грушевському наростили волосся, підмалювали бороду та омолодили.

Для моделі ста гривень, взяли портрет молодого Шевченка. Він був чомусь дуже схожим на молодого Ющенка.

Банкноти цього випуску Рис. 3

Випуск грошей з 2006−2007 рр. (рис. 4)

У 2006 році вийшов новий тираж банкнот, малюнок яких не змінився зовсім, змінився лише колір. Зараз банкноти стали зовсім різнобарвними.

Одно гривневу купюру розмалювали у жовто-блакитний колір.

На двохсот гривневій купюрі нового випуску Леся Українка змінилася та помолодшала.

З’явилася банкнота номіналом у п’ятсот гривень. На ній зображений Григорій Сковорода — бродячий український філософ XVIII сторіччя. Ця банкнота має найбільший розмір.

Банкноти цього випуску Рис. 4

Ще існує ескіз банкноти номіналом тисяча гривень, на котрій зображен засновник Києво-Могилянської академії Петро Могила. Але цю купюру Нацбанк обіцяє не випускати, тому що банкнот різного номіналу може бути не більше дев’яти, інакше це ознака гіперінфляції.

Складаючи характеристику національної валюти, я от взагалі про що подумав, виходить зображені на банкнотах особистості та пам"ятки закарбовуються в свідомості усіх українців. Тобто гроші стають своєрідним коротким підручником історії України. Хоч не хоч -- а кожен день на них дивишся.

Висновок

Отже, кожний грошовий номінал має свою дату випуску, колір, зображення архітектурних споруд на реверсі, а також постатті видатних українських діячів на аверсі купюри.

РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ДИЗАЙНУ УКРАЇНСЬКИХ БАНКНОТ В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ

2.1 «Метаморфози» національної валюти

На аверсі кожної купюри знаходиться портрет видатного історичного діяча, на реверсі - пам’ятка архітектури, пов’зана з цією особою, його діяльністю.

Як портрети особистостей співвідносяться з вартістю купюр? На купюрах великих номіналів зображення людей творчих професій. Але це виглядає нелогічно — навіщо людині, котра ніколи не вважала матеріальне благо вищим, тому що поети завжди вважають душу найвище від усього, знаходитися на великих номіналах? А ось ті хто мав би займати гривні найвищих номіналів, навпаки, з’являються на дрібних грошах. Найкраще співвідношення особистість-вартість на п’ятидесяти гривнях. На ній — перший президент України Михайло Грушевський. Саме в купюрах 50 гривень найкраще збирати гроші, якщо ви накопичуєте готівку. І не лише через Грушевського, а й завдяки кольору банкнот — фіолетовий колір символізує розкіш.

На реверсі гривневої купюри зображені руїни Херсонесу. Загальновідомо, що він прийняв там хрещення. Але езотерики вважають, що зображення руйнацій послаблює силу грошей і не веде країну до процвітання. Тоді реверс змінили на Град Володимира у Києві але і це не принесло результатів. Можливо, варто було б зобразити щось реальне, існуюче у наш час?

На п’ятірці зображений гетьман Богдан Хмельницький. Його портрет нарікань не викликає, тому що ми уявляємо його за гравюрою Гондіуса

1651 року де він з булавою. А ось канонічного портрета Мазепи не збереглося але збереглася низка тогочасних гравюр. За переказами, він був дуже схожий на свою матір, портрети матері збереглися і художникам було від чого «відштовхуватися».

Як бачимо, на купюрах менших номіналів діяч зображений на аверсі так чи іначе пов’язаний з зображенням на реверсі. Невідповідність починається з купюри номіналом 50 гривень. У зразку 1996 року випуску на реверсі зображена будівля Верховної Ради України. Хоча правильніше було б зобразити щось пов’язане з бурхливим 1918 роком. Та і портрет треба було підписати, бо Грушевського знають не всі. Ці недоліки і виправили у 2004 році, розмістивши на реверсі Будинок Центральної Ради, в якому зараз знаходиться Дім вчителя. Також підписали і змінили портрет Грушевського на відповідний саме тому часу.

На сто гривневій купюрі на аверсі зображен Тарас Шевченко, а на реверсі - знову Софіївський собор, котрий вже зображений на двох гривнях. Невже не знайшлося на Україні архітектурного пам’ятника пов’язаного з великим Кобзарем? Звичайно, Шевченка без зусиль впізнають усі жителі України і багато жителів пострадянського простору. А якщо купюру до рук візьме іноземець? Чи впізнає він його? До того ж поряд написано «Голова правління банку Віктор Ющенко». Можливо, варто було написати «Поет Тарас Шевченко», а керівнику банку відвести скромніше місце, ніж центр купюри?

Сам вибір портрету Шевченка також викликає сумніви. Чи таким повинні були запам’ятати великого письменника, художника та провидця? Невже людину, ставшу символом цілого народу потрібно було зобразити у вигляді сільського сторічного дядька? Невже майже половину площі портрету повинна займати шапка? І взагалі, цей портрет не має нічого спільного з ескізом художника портретів Василя Лопати. А молодого Шевченка впізнають не всі. А Оксана Забужко дуже вдало описала у своїй книзі нове зображення Тараса Шевченка. На нових купюрах наш кобзар зображений як «ідеал консумеризму», успішний та безтурботний бізнесмен, у якого було легке та безпроблемне життя. І малюнок на реверсі підібран не дуже вдало: зображення-символ сліпого з поводирем засліплює шлях до процвітання.

На двохсот гривневій банкноті зображена Леся Українка і в'їзна вежа Луцького замку. Вона, як відомо, народилася на Волині і мабуть там неодноразово була, тому цей підбір зображень виправданий. Проте не кожен зможе впізнати цю вежу, та і тут конспірація. Але доречніше було б зобразити сюжет з відомого твору письменниці.

За ствердженнями езотериків, рожева купюра номіналом двісті гривень підходить для жінок, які хочуть стабільності у стосунках. Вона укріпить родинні зв’язки. Також тут присутні рятівні фінансового падіння країни знаки — орнамент із квітів та зображення пташок. Вони символи процвітання та добробуту громадян.

На п’ятистах гривнях зображений бродячий український філософ Григорій Сковорода. Багатьох це обурило: чому на найбільшій купюрі, зображений філософ який усе життя нехтував грошима? Якби банкноту побачив сам Сковорода думаю він сприйняв би це за жарт і сам би посміявся. І чи не знайшлося іншого діяча, котрого можна було б розмістити на цій купюрі?

Такого знайшли — Данила Галицького. Та все ж прийняли рішення на користь Сковороди.

Є і художні недоліки: за «правилами», на грошах не повинні писати роки народження і смерті зображеного на банкноті; сам Сковорода більше схожий на ситого сучасного бізнесмена, аніж на голодного філософа; при такому ракурсі не повинно бути видно лівого вуха; нез’ясоване використання масонського символу на реверсі.

Далі - більше. На усіх купюрах є підпис голови Нацбанку України. Але розташований цей підпис де завгодно: вище назви посади, нижче, збоку. Та і напис має три різні форми: повний — «Голова правління банку», скорочений — «Голова правління», і дуже лаконічний — «Голова». Хоча банкнота повинна бути прикладом юридично вірного оформлення документу.

Також з банкнот зникли назви валюти і номіналу на мовах національних меншостей, які були на радянських грошах. Хоча в нашій країні нацменшостей не мало.

Висновок

Отже, на українських грошах все змішано — на купюрах присутні і культурні діячі і правителі. Але нема логічного ряду. Якщо почали зображувати князів і правителів, то треба було і далі вибудовувати княжу лінію. Або якщо вже зобразили діячів культури і науки, то треба було завершувати цей підбір, і брати діячів з різних ділянок.

2.2 Містика п’ятисот гривень

Ми потроху звикаємо до того, що за деякий час беремо до рук нову гривню, десятку, двадцятку — словом, старе замінюємо на нове, щоправда, менш вартісне, бо за цей самий час його встигає під'їсти інфляція.

Взявши до рук нову десятку, вдивляємося, вона це чи стара двогривнева купюра. Колишня ряба гривенька також зазнала змін — стала «українськішою» — синьо-жовтою. «Хамелеон"-двадцятка змінювала декілька разів колір, крім того, у неї вставляли металеву смужку.

Та найбільше «потішила» своїм виглядом п’ятисотенна купюра. Портрет Григорія Сковороди, на звороті - фасад Києво-Могилянської академії - геніально! Але поруч із фасадом — якісь загадкові знаки-ієрогліфи та… «всевидюче око» — масонський символ. Оригінально, чи не так? Мовляв, ви там, хлопці, бавтеся в незалежність, але знайте, що за вами є нагляд.

Що тут скажеш — «маємо те, що маємо». Пригадуєте, кому належить ця крилата фраза? Одному із членів товариства, символом якого є знак, намальований на українській п’ятисотенці поруч з українськими атрибутами.

«Национальный банк с 15 сентября вводит в оборот банкноты номиналом 500 гривен образца 2006 года», — сообщили РИА «Новости» в пресс-службе Национального банка Украины.

Между тем, как отмечает «Обком», на оборотной стороне купюры на изображение здания Киево-Могилянской Академии «наплывает» так называемое «всевидящее око» или «лучезарная дельта» — глаз, помещенный в центре треугольника. В символике всемирного масонства это изображение обозначает властительную «вершину» — треугольное око «Великого Архитектора Вселенной». Точно такое же «всевидящее око» изображено на оборотной стороне купюры в 1 доллар США.

Как сообщает сайт российских масонов, лучезарная дельта является «знаком просвещенности или принципа сознания», а также символом «осознания и внимания». «Лучезарная Дельта напоминает нам о том, что у каждого масона есть его собственная масонская звезда, которая светит ему в трудах и направляет в поисках. Лучезарная Дельта — главный масонский символ первого градуса, степени ученика», — пишет сайт.

«Удивляет другое, почему Нацбанк Украины не поместил на банкноте в 500 гривен надпись Novus Ordo Seclorum, то есть «Новый порядок на века», как это сделали американцы? И, вообще, на что намекнул нам всем НБУ?

На то, что Киево-Могилянка является масонским учебным заведением, или то, что экономика Украины уже полностью находится под контролем масонов?", — вопрошает сайт «Обком».

Три года назад в Украине разразился скандал, связанный с поисками масонов в высшем руководстве, свергнутом впоследствии «оранжевой революцией». В феврале 2003 года член фракции Блока Юлии Тимошенко Левко Лукьяненко обратился к председателю Верховной Рады Владимиру Литвину с просьбой проинформировать парламент о том, кто из народных депутатов принадлежит к масонским организациям. «Во главе украинского государства стоят люди, которые руководствуются не украинской национальной идеей, а принципами масонства», — подчеркнул Лукьяненко, выступая в парламенте Украины.

Депутат подчеркнул, что «к масонству принадлежат», в частности, глава Государственной налоговой администрации Юрий Кравченко, первый вице-премьер Николай Азаров, бывший президент Украины Леонид Кравчук, супруга президента Людмила Кучма, министр обороны Владимир Шкидченко, глава СБУ Владимир Радченко, генеральный прокурор Святослав Пискун и многие другие.

«Если Украиной будут руководить не патриоты Украины, которые руководствуются украинской национальной идеей, а люди, которые руководствуются совсем другими уставами, которые подчиняются не воле украинской нации и не Верховной Раде, а кому-то другому, то понятно, что Украина будет разваливаться, а не строиться», — подчеркнул Левко Лукьяненко.

Символи масонства оточували майбутнього голову Нацбанку України рівно п’ять років, стільки часу він провів на Кубі у 1980-х роках працюючи радником міністра Національного банку Куби. Саме він підписав до друку 500 гривень з масонським знаком.

На запропонованому ескізі Василя Лопати, крім самого Сковороди читаючого книгу, були зображені лист паперу, перо із чорнильницею і свіча. Але там нема «Всевидячого ока». Втім, купюра Василя Лопати не була схвалена. Розробка нового дизайну п’ятиста гривень була розпочата у лютому 2006 року. Її затверджували дев’ять місяців.

Можливо, масонський знак або «Промениста дельта» був скопійований з американської доларової банкноти (таблиця 1). Однозначної думки щодо виникнення на доларовій банкноті цього знаку немає. Але є багато припущень. Саме ймовірне з них, що за цим стояв віце-президент США Генрі Уоллес, котрий був членом ложі масонів. Він і запропонував цей варіант президенту Теодору Рузвельту. Рузвельт погодився, тому що він нібито був сам одним із «найвідоміших масонів».

Таблиця № 1 «Масонські знакі на гривні та доларі»

«Всевидяче око»

Ліворуч від будинку розміщене графічне зображення авторського малюнка Григорія Сковороди до його бесіди Observatorium Specula, зміст якої взагалі не ясний. Ясно одне — букви альфа, бета й омега означають у Сковороди щось, що існує до початку життя (альфа), щось, що залишається після закінчення життя (омега), і саме життя (бета-кручена).

На звороті однодоларової американської купюри всюди домінує містичне масонське число13. 13 сходинок у єгипетської піраміди, американський орел тримає щит з 13 смугами, у його правій лапі - символ масонства — гілку акації з 13 листами й 13 квітами, у лівій його лапі - символ війни — пучок з 13 стріл, у дзьобі орла — стрічка з масонським гаслом «Єдність у різноманітті», над орлом панує шестикінечна зірка Давида з 13 масонських пентаграм (п'ятикутних зірок).

Зрозуміло одне, з 15 вересня 2006 року на кожного власника п’ятиста гривень дивиться око у трикутнику. Жодна українська банкнота, випущена до цього, не натякала на масонське братство.

Висновок: Отже, походження масонського знаку на грошовій купюри п’ятисот гривень залишається загадкою, але ми можемо стверджувати, що присутність такого символу на гривні ніяк не впливає на її «зовнішній вигляд» та економічну стабільність.

2.3 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Дизайн українських грошей змінюється найшвидшими темпами в Європі - жодна інша країна так часто не оновлює грошей. З метою уникнення підробок були введені нові системи та знаки захисту, помінявся колір, змінився сам вигляд гривні (тепер наша грошова одиниця більше схожа на євро). Але найбільших змін зазнали первісні зображення.

Зараз зображення українських князів швидше схожі на російських царів. Наші сусіди іноді плутають зображення Ярослава Мудрого чи Володимира Великого з Іваном Грозним…

Дизайн і колір грошей був змінений так, що вони стали майже схожі між собою, тобто розвиток пішов у бік американського зразку. Далі - більше. 20 гривень введені в обіг восени 2003 року мали зелений колір. Раніше про цей колір як би забули. Але це вже був 4 зразок цього номіналу за 10 років — чи не багато? Долар не оновлював свого дизайну з 1930-х років, та і до того не надто змінювався. Європейський союз існує недовго, але і там не йдеться про зміну дизайну грошей.

Українські гривні - не тільки грошові знаки. На них, у них — наша історія і наш загнаний колись у підпілля, але збережений патріотизм.

Давайте проаналізуємо зміни в дизайні еволюції гривні: Почнемоз випуск 1992 та 1995 років: на лицьовому боці розміщено зображення Володимира Великого. На голові - символ князівської влади — діадема (рис. 1) Розміщення на зворотному боці купюри зображення розвалин Херсонесу можна назвати надзвичайно вдалою знахідкою авторів концепції. Це одночасно і підкреслення причетності України до спадщини греко-римської цивілізації (адже Херсонес, заснований грецькими колоністами у VII cт. до н.е., входив до складу Римської та Візантійської імперій), і виразний символ глибоких християнських коренів (саме в Херсонесі Володимир Великий прийняв хрещення), а також ненав’язливе нагадування, що Крим є інтегральною частиною української держави, (1994р, введено в обіг у 1996р, підпис «Ющенко») а у випуску 2004 року діадема зникає (рис. 2), замість неї - «шапка с соболями».

Рис. 1 (1992р, введено в обіг у 1996р, підпис «Гетьман»)

У Володимира «виростає» борода. На зворотному боці купюри зображено Град Володимира, тобто центральну частину Києва кінця Х — поч. ХІ століття. Особливого символічного навантаження це зображення не несе. По-перше, Святий Рівноапостольний князь Володимир відомий зовсім не тим, що розбудував Київ. А ось про те, що саме він був тим владцем, який приніс християнство на Русь, із зображення здогадатися неможливо. По-друге, жоден (підкреслюю — жоден) із зображених на звороті елементів Граду не зберігся до наших днів, тобто це абсолютно віртуальна реконструкція, яку дуже важко зв’язати з конкретною місцевістю.

Рис. 2 (2004р, введено в обіг у 2004 році, підпис «Тігіпко»)

Випуску номіналу 2 гривні в1992, 1995, 2001 років притаманно на лицьовому боці - зображення Ярослава Мудрого (рис. 3). «Джерелом натхнення» для художника слугувала реконструкція, здійснена радянським антропологом Герасимовим за черепом, знайденим в гробниці цього Великого Князя. Проте на реконструкції Герасимова був літній чоловік з бородою, а на банкноті - скоріше середнього віку і без бороди. Головний убір також, ймовірно, перекочував «від Герасимова». На зворотному боці купюри зображено Собор Святої Софії в Києві у тому вигляді, як він дійшов до наших днів. Тобто, будь-хто, подивившись на це зображення, легко міг би впізнати цю будівлю.

Початковий замисел, ймовірно, якраз й полягав у цьому, щоб підкреслити даний факт і продемонструвати зв’язок між Київською Руссю та сучасною Україною, зв’язок, що його можна «торкнутися», (1995р, введено в обіг у 1997р, підпис «Ющенко») а вже випуск 2004 року у Ярослава «виросла борода», а на голові у нього корона (рис. 4), дуже подібна до тих, які вдягали княгині того часу.

Рис. 3−1992р, введено в обіг у 1996р, підпис «Гетьман»

Великий князь «помолодшав», що особливо контрастує з розміщеним поряд написом «аще будете в любви межи собою, и Богъ будеть в вас», оскільки ці слова в «Повісті Врем’яних літ» вміщені у повідомленні про смерть князя. Окрім того, хоча Ярослав карбував власні гроші, на банкноті чомусь вміщено зображення візантійської монети… Те, що на звороті зображено Св. Софію, можна здогадатися лише з підпису. Насправді там вміщено реконструкцію (якщо не помиляюсь, то у цьому випадку «джерелом натхнення» художника стала реконструкція Юрія Асєєва), тобто те, як можливо цей собор виглядав у ХІ столітті. Жодних візуальних асоціацій з реально існуючою будівлею.

Рис. 4 -2004р, введено в обіг у 2004 році, підпис «Тігіпко»

У випуск номіналу 5 гривень в1992, 1994, 1995, 1997, 2001 роках міститься на зворотному боці зображення церкви в селі Суботові на Черкащині, родовому маєтку Богдана Хмельницького, де він і був похований (рис. 5). Ця церква не збереглася і була відбудована в наш час.

Рис. 5 -1992р, введено в обіг у 1996р, підпис «Гетьман»

Загальна концепція, наскільки її можна зрозуміти, — підкреслення ролі Богдана — засновника держави ,(1994р, введено в обіг у 1997р, підпис «Ющенко») а у випуску 2004 зображення церкви залишається (хоча вже без дзвіниці), проте додається «зображення козацької зброї та гетьманські клейноди темно-синього кольору"(рис. 6). Особливо цікаво споглядати зображення колчана зі стрілами. Козаки, звичайно, широко користувалися луками, але в масовій свідомості він, швидше, асоціюється зі зброєю кочівників. Окрім того, нагадаємо, що Хмельницький жив у XVII-му столітті, коли вже домінувала вогнепальна зброя. Загалом, на цій банкноті здійснена спроба підкреслити роль Богдана як полководця, воїна, а не державотворця.

Рис. 6 -2004р, введено в обіг у 2004 році, підпис «Тігіпко»

Випуску 1992, 1994 та 2000 років номіналом 10 гривень на лицьовому боці - портрет Івана Мазепи. Зображення не відповідає жодному із портретів, які збереглися, проте загалом на купюрі вміщено літню людину, з «козацьким типом» обличчя, відповідно підстрижену та вбрану. На зворотному боці зображено Києво-Печерську Лавру (рис. 7). На перший погляд, це не дуже вдале поєднання, оскільки Лаврська дзвіниця, яка знаходиться по центру зображення, збудована після смерті Гетьмана. Та й Гетьман Мазепа, як меценат, усе-таки більше прислужився до відновлення та побудови інших монастирів (Михайлівського Золотоверхого, Братського та ін.). Проте, ймовірно, замисел авторів полягав у тому, щоб натякнути на історичний курйоз: до нашого часу не знято накладену з наказу Петра І анафему Мазепі, і саме в Лаврі, яка знаходиться у підпорядкуванні УПЦ в єдності з Московським патріархатом його щорічно (хоча й не називаючи ім'я) продовжують проклинати у Неділю Торжества Православ’я, разом з єретиками та святотатцями.

Рис. 7 -1992р, введено в обіг у 1996р, підпис «Гетьман» (1994р, введено в обіг у 1997р, підпис «Ющенко»)

Але вже у випуску 2004 року зображення на лицьовому боці купюри змінене до невпізнанності. Гетьман несподівано «омолоджується» (рис. 8). Минулого року вже висловлювалися версії, що зображення насправді змальоване з портрета наступника Мазепи — Пилипа Орлика. Так чи інакше, замість сивочолого державного діяча ми бачимо молодого козака. Задум, імовірно, полягав у тому, щоб посилити акцент на оперетковому образі «Мазепи-коханця», того Івана Мазепи, який увійшов у художню літературу. Посилює підозри в наявності саме такого задуму й зображення, на зворотному боці купюри художньої композиції, «що включає атрибути життєдіяльності та творчості Івана Мазепи» (тобто — музичний інструмент, перо та книжка). Окрім того, замість загального виду Києво-Печерської Лаври, на звороті розміщено зображення Успенського Собору цього монастиря, причому не в тому вигляді, який він має після відбудови у 2001 році, а якоїсь ефемерної реконструкції (ймовірно, так, на думку художника, собор виглядав за часів Мазепи). Тобто, за всього бажання, пересічному українцеві важко ідентифікувати цю споруду, що називається, «на місцевості».

Рис. 8 -2004р, введено в обіг у 2004 році, підпис «Тігіпко»

Номінали вартістю 20 гривень були випущеніу 1992, 1995 роках на яких зображено Івана Франка, а на зворотному — Львівський оперний театр (рис. 9). Мотиви, з яких на цю банкноту потрапив Франко, доволі прозорі - він є умовним репрезентантом західної частини України, тобто — символізує соборність українських земель.

Рис. 9−1992р, введено в обіг у 1996р, підпис «Гетьман» (1995р, введено в обіг у 1997р, підпис «Ющенко»)

У випуску 2003 року усе нібито залишається на своїх місцях. Відмінності у зовнішності поета — не дуже суттєві (заради справедливості відзначимо, що у цій версії портретне зображення більш якісне, аніж було у 1992).

Єдина новація — на лицьовому боці додано факсиміле частини вірша Івана Яковича: «Земле, моja всеплодьучаjа мати…» (рис. 10).

Очевидно, була гостра потреба підкреслити не соборність України, а відмінність її західної частини, в якій навіть говорять та пишуть «не на общепонятном».

Задля цього невідомі «трударі» не полінувалися знайти факсиміле Франка, написане за допомогою відмінної від сучасної орфографії - в такому вигляді твори письменників ХІХ — поч. ХХ століття не публікуються вже років вісімдесят.

Рис. 10−2003р, введено в обіг у 2003 році, підпис «Тігіпко»

Номінал 50 гривень випуск 1994 року. На лицьовому боці зображений Михайло Грушевський, причому десь так він виглядав після 1917 року, а на зворотному — будинок Верховної Ради. Тут, як і у випадку з Мазепою, можна відзначити певний анахронізм — будинок сучасної Верховної Ради побудовано після смерті Михайла Сергійовича. Однак задум полягав саме в тому, щоб підкреслити роль Грушевського у відновленні української державності у 1917−1920-років та певну спадкоємність між УНР 1917−1918 років та Українською Радянською Соціалістичною Республікою, парламент якої розміщався у згаданій будівлі.

Випуск 2004 року. Михайло Сергійович на лицьовому боці купюри «помолодшав» — так виглядав професор Грушевський на початку ХХ століття. Написом «Історія України» додатково підкреслюється, що він не стільки державний діяч, скільки історик. А на зворотному боці вміщено зображення Будинку Вчителя, у якому, власне, й засідала Центральна Рада.

Однак, на відміну від будинку сучасної Верховної Ради, ця будівля «не впізнається». Для експерименту, будь-хто може запитати у перехожих киян про цей будинок, і максимум один з двадцяти скаже, що тут містився український парламент, очолюваний Грушевським.

Висновок

Отже, виходячи з порівняльного аналізу гривні, вищезазначених відмінностей занадто багато, щоб пояснити їх випадковим збігом. І в 1992-му, і в 2003—2004-му роках внесення тих чи інших осіб та зображень на купюри відповідало певній концепції.

У першому випадку гривня мала підкреслити давні історичні корені української державності, приналежність українців до грона європейських народів, єдність сходу та заходу України — соборність України, боротьбу за незалежність від Росії, тяглість державницької традиції в ХХ столітті.

У другому випадку йшлося про внесення бутафорських елементів до банкнот (неіснуючих будівель, наприклад), підкреслення відмінностей між різними частинами країни, акцент не на державницькій, а на науковій (Грушевський) чи творчій (що особливо цинічно виглядає у випадку з Мазепою) діяльності

2.4 Соціологічне дослідження

Безмусніву, що всі діячі зображені на купюрах заслуговують повагу та мають пряме відношення до створення Української Держави. Але під час створення дизайну гривні та затвердженням історичних постатей на грошах ніхто спитав у народу кого вони бажають бачити «у повсякденному житті» в своїх гаманцях. Хоча це можна зрозуміти. Час йшов і необхідно було як найшвидше стабілізувати економіку держави за рахунок введення стабільної валюти, якою повинна була стати гривня.

Історія — така складна матерія, що пишеться людьми сьогодні для потреб сьогоднішнього дня, з огляду на день вчорашній. Люди пишуть історію з двох причин: одні, тому що їм цікаво довідатися невідоме, інші - на замовлення. Коли йдеться про гроші, то, як правило, вибираються герої, відомі більшості «на вухо», а не своїми діями. Хто такий Мазепа? Гетьман. Хто такий Грушевський? Це глава Центральної ради. А що таке Центральна рада і що зробив Грушевський? А, я цього не знаю… Тому вибрали людей, відомих з програми середньої школи: Леся Українка, Франко, Шевченко… Але в українській історії є багато героїв, які могли бути поруч з тими, хто представлений на наших грошах. Але це залежить від суб'єктивних рішень тих, хто вибирає, кого зображувати, а кого ні.

Але все ж таки, погодтесь, думка пересічних громадян також має право навласне існування і бачення певних аспектів політичного життя країни.

Для того, щоб дізнатися про думки населення стосовно можливих появ «нових обличь» на українських грошах я розмістив питання на одній із популярних соціальних мереж (майл ру):

«Портрети яких достойних людей ви хотіли б бачити на українських грошах?»

Мета данного дослідження:

По-перше: дізнатися чи цікава данна тема пересічним громадянам;

По-друге: отримаємо прізвище українських діячів, які на думку населення мають право бути зображеними на національній валюті.

В ході дослідження протягом 5 днів з 20. 11. 2010 по 25. 11. 2010 на моє питання було отримано 102 відповіді від людей різних вікових категорій та професій. отримані результаті можно переглянути в мережі інтернету на сторінці http: //otvet. mail. ru/question/49 182 639/. Опрацювавши отриману інформацію в ході дослідження представляюу її у вигляді діаграми:

35 респодентів вважають, що зображення історичних діячів на гривні підібрано вдало і справедливо.

10 — хочуть бачити на грошових номіналах першого президента незалежної України Леоніда Кравчука.

21- вважають необхідним змінити образи Б. хмельницького та Івана Мазепи, тобто на 10 грн. повинен бути Хмельницький, а на 5 грн. — Мазепа. (хоча ми розуміємо, що в данному випадку порушується хронологія історичних подій на українських землях)

18 -респодентів — пропонують різних відомих політичних діячів, як минулого так і сьогодення, наприклад: С. Бандера, А. Шептицький, Р. Шухевський, М. Смотрицький, Л. Кучма, М. Азаров.

18 — байдуже хто зображений на національній валюті, аби тільки гроші були стабільні.

А ось представлені цікаві думки відомих сучасників України:

1. Іван Гречко, голова Клубу української греко-католицької інтелігенції Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Ольги Басараб. Можливо, ще — генерала Мирона Тарнавського. Тобто тих людей, які боролися за українську державність і найбільше постраждали в цій боротьбі.

2. Юрій ПОКАЛЬЧУК, письменник Сковороду — раз, Котляревського — два, Яворницького — три. Мої пропозиції легко аргументувати. Григорій Сковорода — єдиний український філософ світового рівня. Від Івана Котляревського бере свій початок літературна українська мова. А Дмитро Яворницький — видатний дослідник українського козацтва.

3. Святослав ЦЕГОЛКО, ведучий «5 каналу». Хотілося би вірити, що наступних банкнот більшим номіналом (через інфляцію) у нашій державі випускати не доведеться. А бачити на гривнях я хотів би портрети героїв України. Зокрема державотворців, котрі в різні часи працювали на об'єднання країни — Петлюру, Бандеру. І, можливо, як би це парадоксально не звучало, Шелеста з радянської епохи. Нам слід визнавати себе нацією, яка створила СРСР, і тому претендує на все те, що від цієї імперії залишилося: з позитивом і частинками негативу.

4. Отець Ігор Яців, прес-секретар глави УГКЦ.

Це мають бути національні лідери. Не хотів би говорити про особистості, їх має визначати громадськість шляхом широкого обговорення. Як людина віруюча, я маю лише застереження щодо зображення на банкнотах святих, як, наприклад, Володимира Великого. Їхнє місце — на іконах.

Висновок

Отже, отримані результати свідчать про те, що люди цікавляться с

ВИСНОВКИ

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності -- національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти -- гривні -- як свідчення початку стабілізації української економіки.

l наявність недоліків у дизайні діючих банкнот:

— невдало підібрані портрети видатних діячів (М. Грушевський, Т. Шевченко);

— зауваження щодо історичної достовірності портретів і окремих їх елементів (І. Мазепа, Володимир Великий, Ярослав Мудрий);

— ідентичність кольорової гами зворотнього боку банкнот номіналом 2, 10 і 20 грн. тощо; Недоліки в дизайні банкнот пов’язані з недостатністю досвіду виготовлення грошових знаків в період 1992−1994 рр.

За час існування валюти нашої держави, дизайн банкнот суттєво змінювався, кожного разу змінювалися кольори, композиція та розміри купюр. Але для дизайну всіх банкнот характерна наявність древньої української орнаментики та зображення історичного минулого.

друкування грошовий номінал

Список Використаної літератури та джерел

1. Башнянін Г. І., Богиня Д. П., Загорський В. С. Національна грошова система і проблеми формування номінальної й реальної вартості грошей // Фінанси Україні. -- 2002.-. № 1.

2. Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлева Л. Гроші в Україні: факти і документи. — К., 1998. -- С 109 -- 128.

3. Дорофеева Н., Воронова Л. Перша цивілізована грошова реформа в історії України //Вісник НБУ. — 1996. --№ 5. -- С 16−19.

4. Терпило В. Монета -- символ держави //Українська нумізматика і боністика: науково-популярний історико-культурологічний часопис, додаток до журналу «Вісник»

5. Лопата В. І. Надії та розчарування, або Метаморфози гривні. -- К.: Дніпро, 2000. -- с. 160.

6. Ukraine’s first non-confiscatary monetary reform Passport to the new world. March/ april, 1997.

7. Проблеми впровадження національної валюти в країнах Центральної та Східної Європи -- практичні аспекти /Збірник матеріалів міжнародної конференції. Київ, «Пуща-Озерна», 28−29 травня 1992 року. -- К.: Інтелсфера, 1992.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой