Відповідальність за податкове правопорушення

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Курсова робота

на тему:

«Відповідальність за податкові правопорушення»

Виконав:

студент IV курсу 3-ї групи
денної форми навчання

Григораш П.В.

Перевірив:

старший викладач

Назаренко В.І.

Курсова робота захищена «____» ___________ 2003р.

з оцінкою ______________.

Голова комісії _____________________________________

Київ — 2003

План

  • Вступ 3
  • 1. Оптимізація податкових платежів та податкові правопорушення 4
  • 2. Підстави відповідальності, склад та класифікація податкових правопорушень 7
    • 2.1. Підстави відповідальності за порушення податкового законодавства 7
    • 2.2. Склад податкового правопорушення 9
    • 2.3. Класифікація податкових правопорушень 15
  • 3. Відповідальність за порушення податкового законодавства 17
  • Висновки 27
  • Список використаної літератури 28

Вступ

Розвиток ринкових механізмів торкається всіх елементів системи оподатковування. З’являються нові податки, механізми їхнього обрахування і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різних рівнів, їхня компетенція. З’являються нові органи (податкова поліція або міліція) або принципово міняються структура і зміст функцій, що на них покладені (контрольно-ревізійне управління, державне казначейство). Ці зміни пов’язані з необхідністю посилення контролюючих механізмів в області оподатковування.

Діяльність контролюючих органів пов’язана з контролем з боку держави за виконанням платником податків своїх обов’язків перед державою по повному і своєчасному внесенню податкових платежів у відповідні бюджети або фонди. Однак не завжди засоби надходять у тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов’язків. Бюджет позбавляється засобів за рахунок двох процесів: ухилення від сплати податків і правомірного обходу податків.

Питанням наявності складу злочину та відповідальності за порушення податкового законодавства і присвячена ця курсова робота.

1. Оптимізація податкових платежів та податкові правопорушення

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємни-цької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов’язкових платежів залежно від того, чи умисно, з не-обережності, чи навіть за відсутності вини, воно допущено, тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нараховується на суму несплаченого обов’язкового платежу; адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, вин-них в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язко-вих платежів.

Способи ухилення від сплати обов’язкових платежів можуть бути різноманітними і залежати від виду як несплачуваного податку, збору, іншого обов’язкового платежу, так і від самого платника.

С. Г. Пєпєляєв виділяє чотири моделі поводження платника податків:

1) сплата податку відповідно до розмірів податкового зобов’язання і термінами;

2) податкове планування;

3) обхід податків;

4) здійснення податкового правопорушення.

В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. У даному випадку платник податків використовує прогалини законодавства, що пов’язані як з недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платникові право вибору або межі, у рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, установленні деяких ставок місцевих податків і зборів).

Примітну систему варіантів легального відходу від оподатковування приводить А. Н. Козирін.

1. Специфіка об'єкта обкладання.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. Наприклад, при сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.

3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання засобів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається один раз у 5−10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.

6. Використання офшорних зон дозволяє знизити ставки оподаткування.

Правомірний обхід податку доповнюється ухиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень складається в невиконанні або неналежному виконанні обов’язків платника.

У залежності від характеру поводження і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна виділити:

А. Обхід податку -- правомірне запобігання сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.

Б. Ухилення від сплати податку -- правопорушення, що складається в невиконанні або неналежному виконанні платником своїх обов’язків по сплаті податку.

В. Стягнення зайвих сум податків -- навмисні дії працівників податкових органів по необґрунтованому стягуванню сум податкових платежів із платників. Якщо в першому і в другому випадку дії засновані на активній ролі платника податків (по правомірному обході в рамках діючих податкових норм, при обході податку і по порушенню норм при відхиленні від податків у формі податкових провин або злочині), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органа, що здійснює свої повноваження з порушенням законодавства.

2. Підстави відповідальності, склад та класифікація податкових правопорушень

2.1. Підстави відповідальності за порушення податкового законодавства

Порушення приписів правових норм у суспільстві має не одиничний характер і заподіює суспільству досить істотної шкоди. Різні причини, умови, суб'єкти і характер вчинених протиправних діянь не виключають наявності загальних ознак цього явища, що є правопорушенням. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб'єктів, незалежно від їхньої волі і бажання, що має державно-примусовий характер. Особливістю подібних мір в області оподатковування є захист власником своїх коштів, захист державою своїх основ існування -- централізованих грошових фондів.

Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має визначені юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення.

Не зупиняючись докладно на аналізі правопорушення, виділимо загальні ознаки, характерні для усіх видів правопорушень, у тому числі і для податкових:

1) суспільна небезпечність діяння;

2) протиправність дій або бездіяльності;

3) винне поводження як результат вільного волевиявлення правопорушника;

4) караність.

Правопорушення є саме діянням людей, що включають два варіанти поводження: активна дія суб'єкта або юридично значима бездіяльність. Причому подібне поводження може бути віднесене до правопорушення тільки за умови його суспільної небезпеки, тобто за умови включення в себе наявності шкоди. Заподіюючи шкоду суспільству, правопорушник створює визначену юридичну небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є юридичним вираженням суспільної небезпеки діяння, його шкідливості для суспільства. Протиправне діяння при цьому стає правопорушенням тільки у випадку вільного волевиявлення правопорушника, коли воно є винним діянням.

Таким чином, податкове правопорушення -- протиправне (зроблене в порушення податкового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) особи, пов’язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов’язку, за яке встановлена юридична відповідальність.

Необхідно враховувати, що в даному випадку мова йде про податковий обов’язок у широкому розумінні, що включає повний комплекс податкових обов’язків (по вирахуванню, сплаті податків і зборів, здійсненню податкової звітності), а не винятково про сплату податкових платежів.

2.2. Склад податкового правопорушення

Поняття «правопорушення» і «склад правопорушення» тісно взаємозалежні, але не тотожні. Ці категорії є науковими абстракціями, що відбивають реальне правове поводження суб'єкта. «Склад правопорушення» фіксує емпіричні ознаки, властивому будь-якому конкретному правопорушникові, тоді як «правопорушення» відбиває його соціальну сутність, відносини до нього з боку суспільства і держави в цілому. Склад правопорушення є системою найбільш загальних, типових, істотних ознак окремих різновидів правопорушень. Ця система ознак необхідна і достатня для залучення правопорушника до відповідальності, і без наявності хоча б одного з них особа не може бути притягнута до відповідальності. Достатність цих принципів визначається тим, що для залучення особи до відповідальності не потрібно встановлювати яких-небудь інших, додаткових ознак".

Таким чином, юридична конструкція складу податкового правопорушення має велике значення для правозастосовчої діяльності і кваліфікації порушень податкового законодавства. Тільки встановлення в поводженні особи всіх ознак складу правопорушення дозволяє кваліфікувати це поводження як правопорушення і покласти на особу відповідні міри відповідальності.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, регульовані й охоронювані законом. У сфері податкового права такими відносинами є відносини, що регулюють встановлений порядок реалізації податкового обов’язку платником податків, порядок вирахування, сплати, стягування податків, податкової звітності і податкового контролю. Фактично об'єктом податкового правопорушення є фінансові інтереси держави, що охоплюють процес формування централізованих грошових фондів.

При характеристиці об'єкта правопорушення необхідно виходити з визначеного двостороннього підходу до оцінки об'єкта. З одного боку, мова йде про внутрішній об'єкт (фактично, суспільних відносинах, на які спрямоване посягання). З іншого боку, мається на увазі зовнішній об'єкт (сукупність правових норм, що порушуються,). Особливе значення це здобуває в публічних галузях права, оскільки регулюється блок найбільш важливих відносин специфічними нормами, своєрідними методами, в основі яких лежать владні розпорядження. Ґрунтуючись на подібних підходах, ряд авторів виділяє загальний об'єкт податкового правопорушення і спеціальний об'єкт. Спостерігається і більш детальна класифікація об'єктів податкових правопорушень.

Об'єктивна сторона правопорушення показує його зовнішнє вираження. Зміст об'єктивної сторони утворюють протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, що настали. Об'єктивна сторона податкового правопорушення характеризується протиправністю дії (бездіяльності) суб'єкта, за яке встановлена юридична відповідальність. Цей елемент складу податкового правопорушення характеризує зовнішні прояви правопорушення в об'єктивній дійсності (момент здійснення (закінчення) правопорушення, спосіб, повторність і т.д.).

Система категорій, що охоплюють складне поняття об'єктивної сторони податкового правопорушення, припускає комплекс ознак, що характеризують зовнішні прояви правопорушення в об'єктивній дійсності формування і реалізація податкового обов’язку. Зміст правопорушення пов’язується з його суспільною небезпечністю, шкідливістю діяння.

Об'єктивна сторона — це протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта податкових правовідносин, які виражаються в:

· неналежному веденні або відсутності обліку доходів і витрат;

· ухиленні від сплати податку та іншого обов’язкового платежу;

· приховуванні або заниженні об'єкта оподаткування;

· несвоєчасній сплаті обов’язкових платежів;

· неподанні або несвоєчасному поданні до органів стягнення декларацій, звітів, розрахунків та іншої документації, пов’язаної з обчисленням та сплатою обов’язкових платежів;

· неподанні або несвоєчасному поданні платіжних доручень на сплату обов’язкових платежів;

· недопущенні до обстеження приміщень, які використовуються для отримання доходів, утримання об'єктів оподаткування та документації, пов’язаної з оподаткуванням, архівів та касових приміщень посадовими особами органів оподаткування;

· відсутності касових апаратів і лічильників там де є обов’язкова вимога щодо їх наявності.

Для органів податкової служби та їх посадових осіб об'єктивну сторону складають:

· безпідставне завищення об'єкта оподаткування за результатами перевірки платника;

· нанесення збитків платнику податків;

· несвоєчасне виконання банками платіжних доручень;

· неповідомлення податкових органів про відкриття рахунку платнику податку.

Суб'єктом правопорушення визнається особа, що досягла віку з якого настає юридична відповідальність.

Суб'єктами можуть бути:

· посадові особи підприємств, установ, організацій неза-лежно від форми власності, на котрих покладено обов’язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових де-кларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та ін-ших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів (керівники підприємств та організацій, їхні заступники, головні бухгалтери і посадові особи бухгалтерій);

· будь-які громадяни, в тому числі й громадяни-підприємці, котрі зобов’язані подавати до податкових адміністрацій декларації про прибутки чи сплачувати обов’язкові платежі, збори.

Існує й інша класифікація суб'єктів податкового правопорушення:

· платники податку — фізичні і юридичні особи, на яких законом покладено обов’язок по сплаті обов’язкових платежів, посадові особи юридичних осіб або їх відокремлених підрозділів;

· органи стягнення та їх посадові особи — податкові, митні органи, органи пенсійного фонду та інші державні органи, уповноважені стягувати обов’язкові платежі;

· особи, які сприяють сплаті податків — банки, підприємства зв’язку, податкові агенти.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризує внутрішню сторону правопорушення (на відміну від об'єктивної сторони, що деталізує зовнішній прояв правопорушення), що відбиває індивідуальну волю особи, спрямований на досягнення визначених цілей, що конкретизує психічні процеси, що відбуваються в його свідомості. Із суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини (психічним відношенням особи до вчиненого). Ступінь її разом з мотивом, метою правопорушення залежить від характеру оцінки правопорушником своїх діянь, передбачення суспільно небезпечних наслідків цього.

Усяке правопорушення характеризується виною, що визначає міру суб'єктивності діяння, -- від яскраво вираженого прямого умислу до необережності. Основна маса податкових правопорушень пов’язана з приховуванням або заниженням податкових зобов`язань. При цьому необхідно враховувати, що приховування не може бути ненавмисним, тоді як заниження може носити ненавмисний характер (унаслідок тієї ж бухгалтерської описки). Необхідно мати на увазі, що в такій ситуації в справах про податкове правопорушення доведенню підлягає як сам факт податкового правопорушення, так і ступінь вини суб'єкта правопорушення (який може не збігатися з платником податків).

Вина є необхідною умовою для застосування кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності

Для фінансових санкцій або фінансової відповідальності достатньо лише факту порушення правових норм як з наявністю вини, так і без неї.

Характеризуючи податкове правопорушення, важливо врахувати визначений комплексний, стиковий характер норм. Не всі дії посадових осіб при податковому обліку, інших формах організації оподатковування можуть утворити склад податкового правопорушення. До податкового відносяться тільки ті правопорушення, що стосуються податкової системи, безпосередньо оподатковування. Наприклад, представлення посадовими особами документів, що незаконно змінюють податковий обов’язок, розглядається як посадове, а не податкове правопорушення.

2.3. Класифікація податкових правопорушень

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями.

а) в залежності від об'єкта:

· приховування доходу;

· заниження доходу;

· відсутність обліку об'єкта оподатковування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку;

· несвоєчасна сплата податку;

· непредставлення документів і іншої інформації і т.д. ;

б) у залежності від спрямованості діянь:

· правопорушення проти системи податків;

· правопорушення проти прав і свобод платників податків;

· правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

· правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д. ;

в) у залежності від характеру санкцій і галузей, них регулюючих:

· кримінальна;

· адміністративна;

· дисциплінарна;

· фінансова.

г) в залежності від ступеня суспільної небезпеки:

· податкові злочини;

· податкові проступки.

В основі класифікації податкових правопорушень лежать дві групи критеріїв, які дозволяють віднести конкретне правопорушення до визначеного виду.

1. Кількісні:

· час відхилення, непредставлення звітності по податках і зборам;

· розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів.

2. Якісні -- обставини, що характеризують суспільну небезпечність правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій області законодавець звичайно виділяє форму вини. Так, навмисне непредставлення, відхилення від подачі податкової декларації карається відповідно до кримінального законодавства. Ненавмисне (через недбайливість і т.д.) — допускає більш м’які санкції.

3. Відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Виділяють адміністративну, кримінальну та фінансову відповідальність за податкові правопорушення.

Адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, далі -- КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) -- окремих платників податків, керівників i бухгалтерів платників податків -- юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства; розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність порушника (статті 34, 35), а також від його особи, ступеня вини, майнового стану (ст. 33).

Закон України від 24. 12. 93 р. № 3813-XII «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами i доповненнями) передбачає притягнення безпосередньо начальниками державних податкових інспекцій та їх заступниками до адміністративної відповідальності керівників й інших службових осіб підприємств, установ i організацій чи громадян, винних у порушенні законодавства про оподаткування або порушенні порядку зайняття підприємницькою діяльністю, чи таких, що не виконують законних вимог державних податкових інспекцій.

Факт здійснення адміністративного правопорушення -- порушення законодавства про оподаткування чи порушення здійснення підприємницької діяльності -- встановлюється в процесі або за наслідками перевірки підприємства, установи, організації чи громадянина. Службові особи державних податкових інспекцій при встановленні фактів порушень, за які винні особи підлягають притягненню інспекціями до адміністративної відповідальності, крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про адміністративне правопорушення -- порушення податкового законодавства у двох примірниках. Його зміст повинен відповідати вимогам ст. 256 КпАП.

Протокол підписується службовою особою ДПІ, яка його склала, i особою, яка вчинила порушення. Протокол може бути також підписаний свідками. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це i така відмова не є підставою для припинення розгляду справи. Особа, яка вчинила правопорушення, має право надати пояснення i зробити зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складанні протоколу порушникові роз’яснюються його права i обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Один примірник протоколу разом з актом перевірки i додатками до акта передається відповідно керівнику перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину, про що на акті вчиняється запис. Другий примірник протоколу не пізніше наступного після його складання дня реєструється у спеціальній книзі i разом з поясненням порушника (якщо такі наявні) i матеріалами перевірки подається для розгляду начальнику ДПІ чи його заступнику. Керівник ДПІ, якому передано протокол для розгляду, повинен на корінці протоколу вчинити підпис i поставити дату отримання протоколу.

Справа про адміністративне правопорушення -- порушення податкового законодавства розглядається начальником ДПІ чи його заступником за місцем вчинення правопорушення (ст. 276 КпАП) у 15-денний термін від дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КпАП).

Відповідно до ст. 268 КпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне повідомлення цієї особи про місце i час розгляду справи i якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці від дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -- два місяці від дня його виявлення. До перших належать правопорушення, які мають разовий характер (наприклад, несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів i державних цільових фондів тощо), а до триваючих правопорушень податкового законодавства -- ті, які здійснюються протягом певного періоду (відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням встановленого порядку, інші правопорушення, пов’язані з обчисленням податків, платежів i внесків, встановити які можна лише під час документальної перевірки на підставі первинних бухгалтерських документів).

Відповідно до ст. 253 КпАП, якщо при розгляді справи начальник ДПІ чи його заступник дійде висновку, що в порушенні податкового законодавства чи в порушенні громадянами порядку зайняття підприємницькою діяльністю є ознаки злочину, тобто за ці порушення законодавством передбачено кримінальну відповідальність, то матеріали за такими порушеннями передаються прокурору чи органу попереднього слідства або дізнання.

Кримінальна відповідальність.

Кримінальній відповідальності i покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння.

Тяжким злочином визнається ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів при обтяжуючих обставинах, а також шахрайство з фінансовими ресурсами.

Статтями 8 i 10 Закону України від 24. 12. 93 р. № 3813-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові органи уповноважені передавати відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції, а також направляти матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю при виявленні порушень, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, які створюють умови для такої діяльності.

За злочинні правопорушення при здійсненні підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів Кримінальним кодексом України передбачено такі види кримінальної відповідальності.

За заняття видами підприємницької діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, передбачено покарання штрафом від ста до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої (ст. 148).

Ті ж дії, якщо вони завдали істотної шкоди інтересам держави, інших юридичних або фізичних осіб, а також якщо вони вчинені особою, раніше судимою за заняття забороненими видами підприємницької діяльності, караються позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, з конфіскацією майна.

Караються штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років особи за заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачено законодавством, якщо ці дії вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення (ст. 148).

Здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність, якщо це завдало матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам, карається штрафом від двохсот до чотирьохсот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті ж дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди державі, банку, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, з конфіскацією майна чи без такої (ст. 148).

Статтею 148 Кримінального кодексу України передбачено міру покарання за шахрайство з фінансовими ресурсами.

Надання громадянином -- підприємцем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності свідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг по податках за відсутності ознак розкрадання карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті ж дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років з конфіскацією майна.

Статтею 148 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. При цьому під значним розміром коштів розуміються суми податку, збору чи іншого обов’язкового платежу, які у сто разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів -- суми податку, збору чи іншого обов’язкового платежу, які у двісті п’ятдесят разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів -- суми податку, збору чи іншого обов’язкового платежу, які в тисячу разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятдесят разів i більше перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на місяць.

Фінансова відповідальність

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов’язкових платежів тягне за собою відповідальність за порушення податкового законодавства, навіть у тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Порядок накладання фінансових санкцій регулюється законами України та Указами Президента України, а також Інструкцією про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ГДПІ України від 20. 04. 95 р. № 28 та зареєстрованою в Мін'юсті України 06. 05. 95 р. за № 127/663.

Застосування фінансових санкцій передбачено i Указом Президента України від 07. 08. 98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні».

У разі коли особа, зобов’язана зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом термінів, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує такі санкції:

якщо така особа не здійснила оподатковуваних операцій після закінчення граничного терміну, встановленого для реєстрації особи як платника ПДВ, -- штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації її як платника ПДВ, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування ПДВ, -- штраф у розмірі ПДВ, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менш як двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації, а в разі здійснення продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками -- додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів такого готівкового продажу;

у разі здійснення такою особою після закінчення граничного терміну, встановленого для реєстрації особи як платника ПДВ, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням ПДВ з видачею фіктивної податкової накладної, чека або іншого товаросупроводжувального документа, в якому виділяється сума ПДВ, або без такої видачі, без внесення суми податку до бюджету -- штраф у розмірі подвійної суми отриманого ПДВ, але не менш як одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації. Крім того, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до прокурора з поданням про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб такого платника податку у зв’язку з їх ухиленням від оподаткування.

Факти порушень податкового законодавства службова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчими актами й зазначенням конкретних їх пунктів i статей.

Керівники й відповідні службові особи підприємств, установ, організацій i громадяни під час перевірки, що провадиться органами державної податкової служби, зобов’язані надати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, підписати акт про проведення перевірки i виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов’язкові платежі до бюджетів i внески до державних цільових фондів.

Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою у двох примірниках не пізніше ніж через десять днів з дня складання акта перевірки.

Оскарження рішень органів державної податкової служби здійснюються у встановленому законом порядку.

Висновки

На сьогодні в Україні існує дуже багато податкових правопорушень, основними з яких є ухилення від сплати податків та заниження податкових зобов’язань. Це спричинено як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами.

Об'єктивними умовами є надзвичайно високий податковий тиск на громадян. Як відомо зі світової практики, рівнем, при якому податкові надходження будуть максимально високими є рівень 35−40%. При ситуації, коли рівень податків перевищує наданий вище, економіка переходить у тіньовий сектор і в бюджет надходить навіть менше коштів, ніж за більш низьких податкових ставок. На сьогодні рівень оподаткування в Україні вдвічі і навіть більше перевищує цей показник. Отже необхідно змінювати законодавство про податки. Але наряду з цим необхідно також посилити контроль за дотриманням податкового законодавства. У сукупності зі зменшенням ставок податку це повинно дати позитивний результат.

Головним завданням державних органів на найближчі роки необхідно визнати оптимізацію податкових ставок, їх зниження, розробку проектів по виведенню економіки України з тіньового сектору. Певні кроки в цьому напрямку вже здійснено шляхом пенсійної реформи, але цього не достатньо. Необхідно підходити до цього питання більш кардинально.

Має сенс звернути увагу на досвід Росії, яка, зменшивши податковий тиск збільшила податкові надходження до бюджету.

Я вважаю, що першочерговим завданням є не накладення санкцій на порушників, а створення ситуації, за якої податкові правопорушення просто не будуть існувати, або будуть на дуже низькому рівні у процентному відношенні.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21. 12. 2000 р. № 2181-III.

2. Кримінальний кодекс України

3. Кодекс про адміністративні правопорушення

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

5. Інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом ГДПІ України від 20. 04. 95 р. № 28

6. Закон України від 24. 12. 93 р. № 3813-XII «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами і доповненнями).

7. Ольга Нідзельська, Наталія Кирієнко. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства. // Вісник ПСУ № 3, 2001.

8. Мойсик В. Р., Андрушко П. П. Відповідальність за ухилення від сплати податків: законодавство, практика застосування і напрямки вдосконалення // Бюлетень законодавства і юридичної практики

9. Основы налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева

10. Финансовое право: Учебник / Под ред. проф. Н. И. Химичевой

11. Теория государства и права: Курс лекций /Под ред. А. Н. Матузова и А. В. Малько

12. Старшая Ю. Н. Нарушения налогового законодательства и юридическая ответственность. — Воронеж, 1995.

13. Кулдаева Т. О системе финансовых санкций за нарушение налогового законодательства // Экономика и жизнь. — 1994. — № 36

14. Пепеляев С. Г. Налоговый кодекс: взаимная ответственность // Экономика и жизнь. — 1994. № 32.

15. Курбитов А. Вопросы применения финансовой ответственности за на-рушения налогового законодательства // Хозяйство и право. 1995. № 1

16. Кучерявенко Н. П. Основы налогового права, Х.: Легас, 2001 г.

17. Гега П. Т. Правовий режим оподаткування в Україні, К.: ЮРІнком, 1997

18. Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права, К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой