Військовий флот Стародавнього Риму

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Військовий флот стародавнього Риму

Здавна море пов’язувало народи і воно ж штовхало ці народи на те, щоб підкорити сусідів. Середземномор’я античності нагадувало один великий вируючий котел, з характерним різноманіттям культур. Колонізації, торгівля, подорожі та піратський розбій були невід'ємною частиною тогочасного світу, та для забезпечення всієї цієї активності в першу чергу потрібен був сильний військовий флот.

Римський флот став вершиною розвитку античних військово-морських сил. З добре притаманною римлянам прискіпливістю, майже не винаходячи нічого принципово нового, він увібрав в себе кращі досягнення науки і техніки підкорених народів. Розвинувши та абсорбувавши ці новинки Рим створив «ідеальну машину», що перетворила Середземне море на внутрішнє море імперії, логічно завершивши і підсумувавши розвиток морської справи в добу античності.

Римське кораблебудування цілком знаходилося в руслі загальної середземноморської традиції. Перші військові кораблі Риму, дуже схожі на судна Греції та Карфагену, і за своїми характеристиками мало чим відрізнялись від аналогічних кораблів цих морських держав. Проте в час Пунічних воєн, Карфаген не тільки став найсуттєвішою загрозою Риму в момент його виходу на міжнародну арену, а й сприяв бурхливому прогресу, вірніше, самому виникненню римського військового суднобудування[1]. Римлянам був потрібен саме карфагенський корабель, бо саме з такими суднами вони мали намір вести важку і криваву війну. І все-таки нові римські судна не були ні дзеркальною копією, ні раболіпним наслідуванням карфагенському трофею [1]. Так з’являються помітні зміни: кораблі стають більшими, на них встановлюється артилерія, штурмові трапи- «ворони», бойові башти, і розташовується постійний загін морської піхоти.

Практично всі дослідники ділять античні кораблі за їх призначенням на дві основні групи: торгові і військові [2]. Головною відмітною ознакою цих груп є відсутність або наявність тарану [3]. Основною, найбільш точною та поширеною класифікацією є розподіл античних бойових кораблів в залежності від кількості рядів весел. Так, кораблі з одним рядом весел називались монери або уніреми, біреми або лібурни -- з двома рядами, з трьома -- триреми чи трієри (в залежності від римських чи грецьких джерел), чотирма — квадрірема, з п’ятьма -- пентери або квінквіреми, гексери -- з шістьма рядами.

Проте і в цьому питанні існують протиріччя. Пояснюються вони відсутністю надійних даних про внутрішню будову античних суден. Прикладом цього може слугувати низка перекладів античних авторів на сучасні мови, де одні й ті ж кораблі іменуються то «п'ятирядними», то «п'ятипалубними», то «судами з п’ятьма рядами весел», «триремами» та «квадріремами».

Проте, класифікація кораблів з більшою кількістю рядів весел не зовсім зрозуміла. В античній літературі можна зустріти згадки септер, октер, еннер, децемрем і так аж до седецимрем (шістнадцятирядних кораблів). Також відомий відносно детальний опис Афінея з Навкратіса про тессераконтеру («сорокорядник»). Ось уривок, який зможе хоч якось пролити світло на колосальні розміри античного гіганта: «При испытании корабль имел свыше четырех тысяч гребцов и четыреста человек обслуживающей команды; на палубе поместилась пехота в числе трех тысяч без ста пятидесяти; да кроме того, под скамьями гребцов -- еще много людей и немало продовольствия. Спущен он был с помоста, на который, говорят, пошло столько дерева, сколько на пятьдесят пентер» [4]. Звісно, існування такого корабля ставиться під сумніви, адже кораблі навіть з 5−6 рядами весел майже неймовірні з технічної точки зору. Справжнім смисловим наповненням цих назв може слугувати хіба кількість гребців у кожній секції корабля, адже за одним веслом могло сидіти 3 і навіть більше людей.

Тим не менше, така класифікація римських військових кораблів говорить, перш за все, про високий рівень технічних здобутків, велику варіативність як у морехідній справі, так і у веденні військових конфліктів з можливими варіантами для будь якої ситуації.

Якщо ж розглядати особливості римського суднобудування, то слід відмітити винахід абордажного містка «ворона». Це найбільш відомий винахід римлян в галузі морського озброєння. [1] «Ворон» являв собою штурмовий трап особливої конструкції, мав десять метрів в довжину і близько 1,8 метра в ширину. «Вороном» він називався через характерну дзьобоподібну форму великого залізного гака, що розташовувався на нижній поверхні штурмового трапа. Або протаранивши вороже судно, або просто переламавши йому весла в ковзному ударі, римський корабель різко опускав «ворон», який пробивав своїм сталевим крюком палубу і міцно в ній застрягав. Римська морська піхота оголяла мечі … А після цього, як зазвичай висловлюються римські автори, «все вирішувала особиста доблесть і прагнення воїнів, бажаючих відзначитися в бою на очах у своїх начальників» [6].

Як бачимо, конструкція під назвою «ворон» була неймовірно дієвою в римській морській справі, проте, ні абордажний місток, ні величезна кількість видів метальних машин не змогла б дати такого ефекту, якби не морська піхота. Саме застосування Римом великої кількості піхотинців у морських баталіях дало величезний поштовх до становлення його гегемонії на морях. Рим остаточно став господарем Середземномор’я, і горе було тому, хто посмів би противитися його волі. У підтвердження наведені слова Флавія Вегеція: «Римский народ всегда имел наготове флот ради славы, пользы и величия своего государства, а не вследствие необходимости при каком-нибудь волнении; именно для того чтобы никогда не было такой необходимости, он всегда имел флот в готовности.

Ведь никто не решается вызывать на войну или наносить обиду тому царству или народу, который, как он знает, может быстро оказать сопротивление и наказать за эту смелость" [5].

римський флот абордажний військовий

Література

1 Хлевов А. А. Морские войны Рима. -- СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2005. -- 496 с.

2. Эллинистическая техника. Техника мореходства, сб. ст. под ред. акад. И. И. Толстого, М.: Издательство А Н СССР, 1948. -- 365 с.

3. Б. Г. Петерс, Морское дело в античных государствах Северного Причерноморья, М., 1982 г. 207 стр.

4. Афиней из Навкратиса (Перевод: Н. Т. Голинкевич) http: //aqua63. ru/sources/ancient-writers-about-war-machinery/athenaeus-naucratita-deipnosophistae/#30

5. Флавий Вегеций Ренат (Перевод: С.П. Кондратьев) http: //www. xlegio. ru/sources/vegetius/

6. Римский флот. Конструкция и типы кораблей. Автор -А. Зорич. http: //www. xlegio. ru/navy/ancient-ships/roman-navy/

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой