Віртуальне спілкування та його особливості

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Віртуальне спілкування та його особливості

Вступ

Сьогодні віртуальне спілкування розвивається досить стрімко. Так, на сьогодні Інтернет має близько 15 мільйонів абонентів у понад 150 країн світу, причому щомісяця розмір Всесвітньої мережі поповнюється на 7−10 відсотків. Одним словом, Інтернет перетворюється з кожним днем і стає основним засобом для спілкування.

Актуальність обраної теми пояснюється необхідністю вивчення особливостей віртуального спілкування, оскільки даний вид спілкування набуває великого значення і поступово стає одним з основних видів комунікації людей у світі.

Вивчення обраної теми передбачає досягнення основної мети — розглянути особливості спілкування в Інтернеті.

Дослідженням даної теми займались провідні зарубіжні та вітчизняні вчені, такі як: Білинська Є., Жичкина А., Дудник С.І., Петрова Н. П., Симонович С. В., Петров Д., Мураховський В.І., Горявский Ю., Метт Гофф ін.

У книгах цих авторів аналізується спілкування в Інтернеті, велика увага приділяється вивченню засобів віртуального спілкування (електронна пошта, форуми, чати, соціальні мережі).

Вивчення обраної теми передбачає розгляд таких питань, як:

— поняття спілкування через Інтернет;

— основні аспекти віртуального спілкування;

— переваги та недоліки Інтернет — спілкування;

— особливості спілкування у мережі.

Отже, тема віртуального спілкування є дуже актуальним питанням на даний момент, адже Інтернет з кожним днем розширює свої горизонти, з’являються нові соціальні мережі, де люди з різних країн спілкуються і обмінюються досвідом.

1. Інтернет-спілкування: основні риси та особливості

Наприкінці XX ст. завдяки розвитку комп? ютерних технологій з? явився ще один засіб спілкування — так зване віртуальне спілкування. Це спілкування з віртуальним співрозмовником у віртуальному просторі за допомогою електронних засобів.

Завдяки комп? ютеру людина освоює новітні електронні засоби інформації та навчилася діяти в умовах відкритої комунікації. Глобального розмаху набуває проникнення інформаційних технологій у повсякденний побут людей. Інтернет дав змогу людині значно розширити межі свого спілкування. За дослідженнями спеціалістів 91% користувачів використовують Інтернет саме для спілкування.

Електронна пошта перетворила віртуальне спілкування на силу, яку не можна не враховувати. Вже через 30 днів після відкриття, без будь-якої реклами та публікацій у пресі, «Amazon. com» продавав книжки у всіх штатах Америки та 45 інших країнах світу. Для цього керівник фірми Джефф Безос лише надіслав електронні листи своїм 300 друзям і попросив їх розповісти про новий сайт своїм знайомим. Тільки за останніх два роки відсоток користувачів Інтернету в Україні виріс більше ніж у півтора рази. Нині всесвітньою павутиною в країні користується 5 млн. населення.

Багато організацій в Інтернеті надають можливість доступу до інтерактивних сервісів, які підтримують «живу» бесіду між мешканцями різних міст, країн або спільнот. Створено програми, які підтримують «живе» спілкування в режимі реального часу. Наприклад, у телеконференції за допомогою електронних засобів спілкування беруть участь великі групи користувачів. Існують і локальні телеконференції, які присвячуються конкретним подіям або чітко визначеній темі. У конференції спілкування відбувається навколо певної теми, тоді як чат, як правило, визначеної теми не має. Спілкування у деяких програмах можна вважати аналогом телефонної розмови. При цьому дві особи, які спілкуються, мають доступ до одного серверу і знаходяться у системі в той самий час. Кожен із співрозмовників має змогу відразу ж бачити все, що набирає на клавіатурі свого комп? ютера його партнер. І хоча вони не бачать і не можуть уявити один одного, але передають свої думки, емоції, обмінюються інформацією й одночасно реагують на неї.

Спілкування в Інтернеті має певні особливості, а саме:

1) спілкування, опосередковане комп? ютером, відбувається анонімно. Коли хто-небудь надсилає повідомлення в Інтернет, його можуть читати всі і відповідати на нього. Можна приєднатися до чужої розмови, а можна розпочати свою;

2) втрачають своє значення невербальні засоби спілкування. Фізична відсутність учасників взаємодії призводить до того, що справжні почуття можуть приховуватися або подаються зовсім не ті, які людина у цей момент відчуває. Тому в Інтернеті легше вести серйозну розмову; можна спілкуватися з тією людиною, яка б при зустрічі могла не сподобатися, скажімо, через зовнішність; люди рідше ображаються. Можна говорити з людьми незалежно від їх віку, статі, статусу тощо. Тобто в Інтернеті внаслідок фізичної відсутності партнерів по комунікації зникає ціла низка бар?єрів, які заважають взаємодії;

3) спілкуючись в Інтернеті, можна створювати будь-який образ, виглядати ким завгодно, бо немає обмежень, характерних для матеріального світу. Анонімність розширює можливості для само презентації людини, дає змогу створювати іншим яке завгодно уявлення про себе. У цьому контексті навіть можна говорити про «віртуальну особистість». Вона наділяється іменем, часто псевдонімом, а її реальне «Я» дуже відрізняється від створеного віртуального образу. Крім того, взаємодія тут має свої особливості, а саме: попередню невизначеність; унікальність для кожного роду взаємодії; а також існування тільки протягом самої взаємодії.

Користувачі Інтернету іноді стикаються з певною суперечністю. Інтернет — це середовище, в якому декларується абсолютна свобода, повна демократія, тут кожний має право голосу і доступу до інформації. А якщо це так, то деякі вважають за можливе робити в Інтернеті все, що завгодно, тим паче, що ці дії можуть бути анонімними. Анонімний характер спілкування у віртуальному середовищі певним чином нівелює систему традицій, правил, цінностей, що склалися історично і характеризують належність особистості до будь-якої співдружності, як-то: нація, клас або релігійна конфесія. Тут не можна жестикулювати, змінювати тон. Тільки слова бачать на екрані співрозмовники. Коли ведеться розмова електронною поштою або в конференції, можна дуже легко помилитися в тлумаченні слів співрозмовника. На жаль, під час розмови у віртуальному просторі іноді забувається про те, що адресат теж людина зі своїми почуттями і звичками. І ще одне, інформація, яка передається у віртуальний простір, фіксується і може зберегтися, а потім повернутися і зашкодити тому, хто її надіслав, і вплинути на цей процес можливості вже не буде.

Віртуальне спілкування має свою віртуальну структуру, свої правила і навіть свої традиції. Тут спілкування відбувається у режимі реального часу, як у разі «живої розмови», але за допомогою клавіатури. Але те, про що говорять двоє людей, можуть бачити і читати десятки інших. На жаль, підключившись до якогось каналу, можна прочитати будь-яку дурницю, хуліганські вислови тощо. Водночас людина, яка поважає себе та інших, і в тому середовищі, де ніхто її не бачить, спілкуючись з іншими, спиратиметься на етичні цінності, норми та принципи.

Крім величезного, безумовно позитивного, ефекту спілкування в Інтернеті, спеціалісти виділяють і такі тривожні тенденції:

1) надмірне захоплення «віртуальним простором» призводить до відриву від реального життя та зменшення життєвого досвіду;

2) молоді люди мають практично безконтрольний доступ до величезної кількості матеріалів, що мають антигромадський, антигуманний і порнографічний характер;

3) деякі люди, що не мають стійкої волі, стають Інтернет — залежними. Внаслідок цього формується новий тип особистості з техногенним мисленням, який спілкування з людьми замінює спілкуванням з комп? ютером.

Саме тому Інтернет іноді порівнюють з морем, в якому можна втопитися, тобто захопитися тим, що тобі запропонували. Тільки сильна особистість, спілкуючись у Всесвітній павутині, користуючись потрібною інформацією, зростає в особистісному плані.

2. Позитивні та негативні сторони соціальних мереж

Соціальна мережа — це соціальна структура, утворена індивідами або організаціями. Вона відображає зв’язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами.

«Vk. com» (рос. ВКонтакте) — це найбільш популярна в Україні соціальна мережа, аналог сервісу «Facebook». Сайт спочатку позиціонував себе як соціальна мережа студентів і випускників елітних російських вищих навчальних закладів, пізніше — як універсальний засіб зв’язку для всіх соціальних груп. У січні 2009 року «ВКонтакті» вперше обігнав за відвідуваністю на пострадянському просторі свого головного конкурента — «Однокласники». Зараз «ВКонтакті» є беззаперечним лідером в Україні та Росії серед соціальних мереж за відвідуваністю, на сайті зареєстрована переважна більшість української молоді, яка використовує цей сайт як універсальний засіб для спілкування і обміну даними.

Ставлення до «сидіння» в соціальній мережі в кожного своє. Хтось підкорився модній тенденції і зареєстрував свої сторінки всюди, де цікаво. Хтось суворо регламентує час на віртуальне спілкування. Хтось проти цього. У кожного є своя думка.

Чотири «за» віртуальне спілкування:

1) людина опановує роботу з комп’ютером і в Інтернеті;

2) отримує безліч інформації, навчається її «фільтрувати», що позитивно впливає на логічне мислення, пам’ять, увагу;

3) якщо друзі чи знайомі живуть в іншому місті або районі великого міста, людина не випадає зі свого кола спілкування, перебуває в курсі останніх подій у житті інших;

4) під час листування з іншими людьми відточує вміння грамотно будувати речення, висловлювати свої думки.

Чотири «проти» віртуального спілкування:

1) світ соціальної мережі розмиває рамки загальноприйнятих понять: добре / погано, пристойно / непристойно, красиво / вульгарно тощо;

2) спілкуючись з людьми тільки в соцмережі, людина не розвивається емоційно. Адже текстові повідомлення позбавлені міміки, жестів, енергетичних імпульсів. Важко визначити, чи людина щира, як вона відреагувала на висловлювання співрозмовника;

3) спотворюється розуміння дружби, адже в мережі в тебе може бути 300 так званих друзів, але запросити на День народження в реальному світі нікого;

4) виникає проблема самоідентифікації малого учасника соцмережі, адже в Інтернеті можна зробити себе розумним, дотепним, популярним і гарним, а в житті залишатися зовсім іншою людиною.

Виділяють однакову кількість недоліків та переваг соціальних мереж, однозначно не можна зробити один висновок. Тому у кожного є свій вибір. Але потрібно пам’ятати, що в реальному житті спілкування цікавіше, тому не потрібно весь час проводити перед монітором комп’ютера.

3. Етикет у віртуальному спілкуванні

Інтернет — етикет містить у собі негласні правила спілкування, а саме:

1) Пам’ятайте про людину! Мається на увазі, що ви спілкуєтеся із живою людиною, хоча і за допомогою електронного пристрою. Тому пам’ятайте, що у протилежному кінці така сама людина, як і ви. Пишучи електронне повідомлення потрібно намагайтеся, щоб вам потім не було соромно за свої слова.

2) У мережі потрібно користуватись такими ж етичними правилами, що і в реальному житті.

3) Пам’ятайте, що ви перебуваєте у кіберпросторі. Його кордони значно ширші, ніж кордони звичного нам людського суспільства, в різних його частинах можуть діяти свої умови. Тому потрібно вивчати його закони та визначати їх пріоритет.

4) Зважати на час. Пам’ятайте, що час завжди обмежений, і у багатьох людей він дуже дорогий.

5) Не реагуйте на провокації. Вступати в дискусії етикет не забороняє, проте опускатись до брані і лайок не потрібно.

6) Ставтеся з повагою до чужій приватності.

7) Будьте терпимі до недоліків оточуючих вас людей.

Отже, коли всі користувачі Інтернету дотримуватимуться таких правил поведінки при комунікації, то віртуальне спілкування стане простіше, дружелюбніше, приємніше, а головне результативніше.

4. Психологічні особливості спілкування в інтернеті

Дослідники говорять про такі психологічні особливості спілкування через Інтернет, як анонімність, відсутність невербальної інформації, добровільність і бажаність контактів, утрудненість емоційного компоненту спілкування, схильність до нетипової та ненормативної поведінки.

Анонімність. Не дивлячись на те, що інколи є можливість отримати деякі відомості анкетного характеру і навіть фотографію співрозмовника, для реального й адекватного сприйняття особистості цього недостатньо. Крім того, спостерігається приховування інформації або презентація помилкових відомостей. Унаслідок подібної анонімності та відчуття безкарності в мережі виявляється й інша особливість поведінки, що зумовлена зниженням психологічного і соціального ризику в процесі спілкування — афективне розкріпачення, ненормативність і деяка безвідповідальність учасників спілкування: людина в мережі може проявляти і проявляє велику свободу висловлювання (аж до образ, нецензурних виразів, сексуальних домагань), оскільки ризик викриття й особистої негативної оцінки оточуючих є мінімальним.

В умовах відсутності невербальної інформації протікання процесів міжособистісного сприйняття також є своєрідним. Як правило, значний вплив на уявлення про співбесідника мають механізми стереотипізації й ідентифікації, а також настановлення на чекання бажаних якостей у партнера.

Добровільність і бажаність контактів. Користувачі Інтернету можуть добровільно зав’язувати контакти і переривати їх у будь-який момент. Можна передбачити, що ця особливість мережевої комунікації, разом з анонімністю, спричинюватиме підвищення комунікативної компетентності у таких фахівців, як психологи і педагоги, котрі працюватимуть у мережі, бо вимагатиме взаємодії з клієнтами виключно за типом суб'єкт — суб'єкт, оскільки суб'єкт — об'єктні відношення у віртуальній реальності стають маловірогідними.

Утрудненість емоційного компоненту спілкування, і в той же час стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, яке виявляється за допомогою спеціальних значків (смайликів) для позначення емоцій або в описі емоцій словами (у дужках після основного тексту послання).

Прагнення до нетипової, ненормативної поведінки. Часто користувачі презентують себе з іншого боку, чим в умовах реальної соціальної норми, програють сценарії ненормативної поведінки або ролі, які для них неприпустимі поза мережею.

Анонімність в Інтернеті має цілу низку наслідків. По-перше, в комунікації в Інтернеті наразі втрачають своє значення невербальні засоби спілкування. Не дивлячись на те, що в текстовій комунікації існує можливість виявляти свої почуття за допомогою «смайликів», віртуальна присутність учасників комунікації в акті комунікації призводить до того, що почуття можна не лише виявляти, але й приховувати, так само як і виявляти ті емоції, яких людина в цю мить не переживає. З цього приводу користувачі мережі говорять: «В Інтернеті рідко хто ображається, там це безглуздо — все одно не видно, як ти ображаєшся». Тобто в Інтернеті внаслідок відсутності фізичної презентації комунікантів втрачає своє значення ціла низка бар'єрів спілкування, обумовлених такими характеристиками партнерів по комунікації, як стать, вік, соціальний статус, зовнішня привабливість або її відсутність. Іншими словами, невербальна частина комунікативної компетентності в мережі не грає такої ролі, як в реальній дійсності.

Інший важливий наслідок фізичної невидимості, непрезентованості людини в текстовій комунікації - можливість створювати про себе будь-яке враження на власний вибір. Таким чином, анонімність спілкування в Інтернеті збагачує можливості самопрезентації людини, розвиваючи її здатність бути тим, ким вона хоче. Тобто особливості комунікації в Інтернеті дозволяють людині конструювати свою ідентичність на власний вибір.

У текстовій комунікації в Інтернеті люди часто створюють собі так звані «віртуальні особистості», описуючи себе певним чином і назвавшись псевдонімом. Це надає психологам додаткові можливості для вивчення ідентичності. Питання про те, як співвідноситься реальне «Я» з віртуальною особистістю, і де межі між самопрезентацією, симуляцією і самоактуализацією — основне питання, що виникає при розгляді ігор з ідентичністю.

Значною проблемою, що вимагає вивчення, є інтернет — залежність. Явище інтернет — залежності почали вивчати в зарубіжній психології з 1994 року. Інтернет — залежність визначається як «нав'язливе (компульсивне) бажання бути в Інтернеті, перебуваючи offline, і нездатність вийти з Інтернету, будучи online».

Відомий дослідник комп’ютерної залежності Кімберлі Янг, досліджуючи інтернет — залежних, з’ясувала, що вони найчастіше використовують чати (37%), MUDs (28%), телеконференції (15%), e-mail (13%), WWW (7%), інформаційні протоколи (2%). Наведені сервіси Інтернету можна розділити на ті, що пов’язані зі спілкуванням, і ті, що використовуються для здобуття інформації. До першої групи відносяться чати, MUDs, телеконференції, e-mail, до другої - інформаційні протоколи. Янг встановила, що інтернет — незалежні користуються переважно тими аспектами Інтернету, які дозволяють їм збирати інформацію і підтримувати раніше встановлені знайомства. Інтернет — залежні переважно користуються тими можливостями Інтернету, які дозволяють їм зустрічатися, соціалізуватися й обмінюватися ідеями з новими людьми у високоінтерактивному середовищі. Тобто велика частка інтернет — залежних користується сервісами Інтернету, пов’язаними зі спілкуванням. К. Янг виокремила дві цілком різні групи користувачів: тих, що спілкуються заради самого спілкування (91%), і тих, для кого спілкування є способом одержання інформації (9%).

Висновки

інтернет спілкування етикет психологічний

З появою Інтернету науковці дістали можливість використовувати фантастичні за своїми обсягами, різноманітні та невпинно поповнювані інформаційні ресурси. Вже зараз Інтернет використовується психологами для проведення експертних опитувань, анкетування і т. п. Дослідження самого Інтернету та його впливу на різні форми і типи масової і міжособистісної комунікації поступово утворюватимуть новий напрямок психологічних розроблень.

В наш час Інтернет перетворюється для психологів на важливе джерело нової соціально-психологічної інформації, є засобом трансформації технології польових досліджень і найбільш потужним каналом професійного спілкування.

Зміна свідомості особистості в Інтернеті, формування нового, мережевого способу життя й мислення, що констатується багатьма зарубіжними й вітчизняними вченими, істотно впливає на мовленнєву ситуацію і вимагає серйозних лінгвістичних досліджень. Цілком можливо, що йдеться про формування нового стилю в мовленні - про стиль інтернет — спілкування, відмітними ознаками якого є писемне мовлення, гіпер — та інтертекстуальність і збережена розмовність. При цьому якісно новою ознакою стилю також є спонтанність мовлення, незважаючи на писемне відтворення.

Спілкування в Інтернеті виявляє явища, ситуації і проблеми, які дають матеріал для психологічних досліджень. Наприклад, ситуація домінуючої вербальності й наслідки її. Дослідники комунікації в Інтернеті відзначають як позитивні чинники цього нового комунікативного середовища в житті і діяльності людини, так і негативи, які породжують свої психологічні особливості, що чекають на вивчення.

Отже, приходимо до висновку, що вплив Інтернету — це процес, який об'єктивно розгортається в суспільстві і має свій психологічний аспект вивчення.

Список літератури

1. Білинська Є., Жичкина А. Сучасні дослідження віртуальної комунікації: проблеми, гіпотези, результати. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2004. — 165 з.

2. Горявский Ю. Назад у майбутнє // Світ Internet. № 10. — М., 2001. — 35 з.

3. Жичкина А. Соціально-психологічні аспекти спілкування з Інтернету. — М.: Дашков і Ко, 2004. — 117 з.

4. Мистецтво спілкування до Інтернету, чи казкотерапія діє // Світ ПК. — 2003. — 215 з.

5. Крол Ед. Все про Internet: Керівництво області і каталог. — Київ: BHV, 2002. — 156 з.

6. Метт Гофф. Мережний лікнеп // Спецвипуск Хакера. — 2001. — № 7.

7. Освіта. Комунікація. Цінності. (Проблеми, дискусії, перспективи). За матеріалами круглий стіл «Коммуникативние практики»./ Під ред. Дудника С.І. — СПб.: Санкт-петербурзьке філософське суспільство, 2004. — 465 з.

8. Петрова Н. П. Комп’ютерне освіту: несприятливий прогноз? — 2006. — N7.

9. Петров Д. Мобільний революція // Світ Internet. — 2001. — № 5

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой