Грудна клітка: будова та функції

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ІФНТУНГ

Кафедра «Фізичного виховання»

Реферат

«Грудна клітка: будова та функції»

Виконала:

ст. гр. ТР-10−1

Хома І.

Івано-Франківськ

2011

Зміст

1. Будова грудної клітки

2. Скелет грудної клітки

2.1 Ребра

2.2 Груднина

2.3 Форма грудної клітки

3. Ізольовані переломи грудини

3.1 Діагностика й лікування ізольованих переломів грудини

3.2 Деформації грудної клітки

Список використаної літератури

1. Будова грудини

грудна клітка деформація перелом

Грудина разом із приєднаними до неї ребрами утворює передню поверхню грудної клітки. Вона являє собою плоску кістку, що складається із трьох частин: верхньої частини — рукоятки, середньої - тіла й нижньої - мечоподібного відростка. У дорослих людей усі три частини кістки зрощені в єдину кістку.

Рукоятка — сама широка й товста частина грудини. У верхній її частині розташоване яремне вилучення, з боків від якої розташовано два ключичні вилучення — місця зчленування із ключицею. Нижче ключичної вирізки розташоване шорсткувате поглиблення для хряща I ребра й половинка урізання, яке, з'єднуючись із такою ж половинкою вирізки на тілі грудини, утворює повну реберну вирізку для з'єднання із хрящем II ребра. У місці з'єднання рукоятки з тілом грудини утворюється невеликий звернений вперед кут грудини (його можна прощупати через шкіру).

Тіло грудини — сама довга частина грудини, на краях якої є реберні вирізки для утворення з'єднань із хрящами ребер. Реберна вирізка для VII ребра розташована між тілом грудини й мечоподібним відростком. Мечоподібний відросток може мати різну форму, іноді він роздвоєний донизу або має отвір.

2. Скелет грудної клітки

Скелет грудної клітки (skeleton thoracis) є кістковою основою грудного відділу тулуба, де містяться життєво важливі органи (серце, легені). Грудна клітка утворена ззаду грудними хребцями, з боків -- ребрами, спереду -- грудниною.

2.1 Ребра

Людина має 12 пар ребер (costae) (мал. 43, 44). У далеких зоопредків людини, як і в багатьох сучасних ссавців, ребер значно більше. Кожне ребро -- це зігнута вузька і трохи скручена по довжині пластинка. Складається з двох нерівних частин -- більшої задньої кісткової частини та меншої передньої (ребрового хряща) і має два кінці -- хребтовий, яким з'єднується з хребтом, і груднинний. Сім верхніх ребер, названих справжніми ребрами (costae verae, I --VII), фіксуються груднинними кінцями до груднини. З решти ребер, які називаються несправж німи (costae spuriae, VIII --XII), VIII, IX і X ребра своїми хрящами послідовно приєднуються одне до одного, утворюючи реброву дугу (arcus costalis), XI і XII ребра закінчуються вільно в товщі м’язів передньобічної стінки живота -- коливні ребра (costae fluctuantes) (див. мал. 46).

На кістковій частині ребра розрізняють головку, шийку й тіло. На головці ребра (caput costae) є суглобова поверхня (faciиs articularis capitis costae) для з'єднання з хребтом. Суглобові поверхні головок II -- X ребер гребенями розділені на дві частини: кожна головка цих ребер з'єднується з двома суміжними хребцями.

На задній поверхні шийки ребра (collum costae) II і XI ребер видно поздовжній гребінь (гребінь шийки ребра) -- місце прикріплення зв’язки, що йде від поперечного відростка сусіднього хребця. На тілі 1-Х ребер є горбок ребра (tuberculum costae), яким ребро з'єднується з поперечним відростком хребця. За горбком ребро згинається, утворюючи кут ребра (angulus costae).

Тіло ребра (corpus costae) має два краї (верхній тупий і нижній гострий) і дві поверхні (зовнішню і внутрішню). Біля нижнього краю на внутрішній поверхні II -- XII ребер є борозна (sulcus costae), уздовж якої пролягають міжреброві судини й нерви. Довжина і кривина окремих ребер різні. Найкоротші і найбільш зігнуті І і II ребра (див. мал. 44).

На верхній поверхні І ребра є горбок переднього драбинчастого м’яза, до якого прикріплюється цей м’яз. З обох боків горбка навскоси проходять дві борозни: задня глибша -- борозна підключичної артерії (sulcus a. subclaviae) і менш чітка передня -- борозна підключичної вени (sulcus v. subclaviae).

Іноді, як явище атавізму, трапляється більше ребер. З віком збільшується нахил ребер.

Скостеніння ребер відбувається в такому порядку. На восьмому тижні ембріогенезу з’являється точка скостеніння в тілі; у головці та горбку ребра точки скостеніння виникають у 10 --12 років. До 20 -- 22 років, як правило, настає синостоз усіх частин ребра.

2.2 Груднина

Груднина (sternum) (мал. 45), на відміну від інших кісток грудної клітки, належить до пізніх філогенетичних утворів, що розвинулися внаслідок злиття вентральних кінців ребер. Появу цієї кістки у більшості хребетних пов’язують з розвитком кінцівок. Це підтверджуєтaься тим, що у змій, які повторно втратили кінцівки, як відомо, груднини немає.

У людини груднина має форму дещо випуклої наперед подовженої пластинки. У ній розрізняють ручку груднини (manubrium sterni), тіло груднини (corpus sterni) і мечоподібний відросток (processus xiphoideus). Зверху на ручці є яремна вирізка (incisura jugularis), а з боків від неї -- ключичні (incisurae claviculares). Нижній край ручки з'єднується з тілом груднини під кутом (angulus sternп), відкритим дозаду. На передній поверхні тіла груднини добре помітні три поперечні лінії -- слід зрощення її сегментів. На бічних краях ручки й тіла груднини видно реброві вирізки для з'єднання з хрящами верхніх семи ребер. Друге ребро завжди сполучається з грудниною на рівні її кута, що може бути орієнтиром під час підрахування ребер. До нижнього краю тіла груднини приєднується мечоподібний відросток, який може мати різну довжину і форму. Він є рудиментом одного або кількох сегментів каудального відділу груднини. У рідкісних випадках мечоподібний відросток разом з нижньою частиною тіла груднини може бути розщепленим.

Груднина -- губчаста кістка, вкрита тонкою пластинкою компактної речовини. Завдяки великій кількості кровоносних судин у груднині її використовують для переливання крові. Крім того, з груднини беруть донорський червоний кістковий мозок для пересадження хворим на променеву хворобу та ін.

Точки скостенінняв груднині виникають зверху донизу в такому порядку: у ручці на 4-му, у перших трьох сегментах на 7 --9-му місяцях ембріогенезу, в 4-му сегменті -- на 1-му й мечоподібному відростку найчастіше на 7-му році життя. Сегменти тіла груднини зростаються до 16 років, мечоподібний відросток з тілом -- після З0 років. Так само пізно виникає синостоз між тілом і ручкою груднини.

2.3 Форма грудної клітки

Грудна клітка у людини помітно сплющена спереду назад, що зумовлено дорзальним переміщенням лопаток у зв’язку з вертикальним положенням тіла і зміною функцій верхніх кінцівок. Форму грудної клітки людини можна порівняти з дещо сплющеним сагітально зрізаним конусом, основа якого спрямована донизу, а звужена частина -- догори (мал. 46, а, б).

Грудна клітка має верхній та нижній отвори. Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) обмежений тілом ТІ, першими ребрами і яремною вирізкою груднини. Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) відмежований тілом ТХІІ, XII і XI ребрами, краями парних хрящових ребрових дуг, що похило піднімаються вгору, і спереду мечоподібним відростком. Між правою і лівою ребровими дугами утворюється підгруднинний кут (angulus infrasternalis), розмір якого варіює залежно від статі, віку та конституції людини.

Розміри й форма грудної клітки у людини досить різноманітні, що визначається віковими і статевими особливостями, індивідуальною мінливістю, умовами розвитку й росту індивіда. Велике значення мають також хронічні захворювання, контакт з професійними шкідливостями тощо.

Для визначення параметрів грудної клітки у людини використовують співвідношення таких розмірів (за М. Г. Привесом): 1) передньозаднього -- від точки прикріплення VII ребра до груднини і до остистого відростка хребця, розташованого по горизонталі на тому самому рівні;

2) поперечного -- з'єднує сьомі (праве і ліве) ребра в точках, які найбільше виступають; 3) висоти -- вимірюється по вертикалі, від краю яремної вирізки груднини до горизонтальної лінії, що проходить через нижні точки десятих ребер.

Індекс ширини визначають за формулою

a/b *100

де, а -- поперечний, б -- передньозадній розміри грудної клітки. Коливання індексу в межах 110--180 вважають нормальними. Якщо індекс менший за 130, грудна клітка вузька, понад 140 -- широка.

Розрізняють три основні форми грудної клітки: 1) конічну, або інспіраторну (ніби фіксовану на висоті вдиху), у людей з добре розвинутою мускулатурою, міцних, здорових; 2) плоскуу або експіраторну (ніби в стані видиху), коли передня грудна стінка подовжена, сплющена і стоїть майже вертикально, підгруднинний кут гострий, передньо-задній розмір зменшений; характерна для людей з слабко розвиненою мускулатурою верхніх кінцівок і грудної клітки, при збільшенні або зменшенні грудного кіфозу;

3) циліндричну, що займає середнє положення між двома, описаними вище.

3. Ізольовані переломи грудини

Переломи грудини найчастіше є наслідком транспортних травм, падіння з висоти або удару важким предметом. Вони виникають на межі рукоятки й тіла й у основі мечоподібного відростка. При цьому утворюються нерівні відломки, які зміщаються відносно один одного.

Ознакою перелому є біль у місці ушкодження й тією чи іншою мірою виражені розлади подиху й серцевої діяльності. Біль підсилюється при промацуванні, кашлі й глибокому вдиху, з’являється деформація кістки й припухлість м’яких тканин в області перелому. На місці перелому або тріщини грудини часто утворюється гематома (синець). При зсуві відломків нижній податливий відломок нерідко виявляється пересуненим вперед й догори. Зміна положення потерпілого з положення лежачи в положення сидячи або навпаки супроводжується сильним болем в області ушкодженої грудини.

У дорослих людей переломи грудини часто супроводжуються картиною шоку. Шок — цей різкий раптовий розлад нейрогуморальної регуляції, викликаний механічним впливом, опіком і так далі. Він проявляється різким зменшенням кровопостачання тканин і гнобленням усіх функцій організму. Спочатку (відразу після травми) шок проявляється різким порушенням з руховою й мовною активністю й відсутністю критики до свого стану й до навколишнього оточення. У цей момент у потерпілого буде підвищений артеріальний тиск, прискорений пульс і частота подиху. При важких травмах стан порушення швидко переміняється загальмованістю: потерпілий блідий, нерухливий, артеріальний тиск знижений, пульс частий, подих частий поверхневе. Це дуже небезпечний стан, який може закінчитися загибеллю постраждалого, тому він вимагає екстреної допомоги.

Ізольовані ушкодження грудини в дітей протікають легше, чим у дорослих, тому що звичайно не супроводжуються шоковим станом. Це пояснюється тим, що грудина в дітей не має широкого кістко мозкового каналу й у більшій частині складається із хряща (особливо в дітей до 7глітнього віку). Чим старше дитина, тем важче в нього протікають переломи грудини.

3.1 Діагностика й лікування ізольованих переломів грудини

Діагноз закритих ізольованих переломів грудини може бути поставлений тільки після всебічного обстеження, що виключає ушкодження інших кісток кістяка й внутрішніх органів грудної клітки. Проводиться рентгенологічне дослідження, головним завданням якого є з’ясування стану не тільки грудини, але й ребер, хребта, внутрішніх органів. При рентгенологічнім дослідженні визначається зсув відломків кістки, що чіткіше видне на бічних знімках грудної клітки.

При підозрі на перелом грудини потерпілому накладають, що давить пов’язку на грудну клітку й у на пів сидячім положенні транспортують у лікарню. При підозрі на травматичний шок такому потерпілому можна дати прийняти будь-які знеболюючі й заспокійливі засоби (анальгін, пенталгін, валідол, валеріану і так далі). Якщо в потерпілого є ознаки шоку, то йому повинна бути надана медична допомога у відділенні реанімації.

Якщо після обстеження з’ясується, що відломки грудини не зміщені, потерпілому вводять знеболюючі засоби, а на область грудини накладають лейкопластир (на два тижні), що попереджає зсув відломків. Рекомендується постільний режим (лежати тільки на твердій поверхні) на 2−3 тижня.

При зсуві відломків їх вправляють закритим способом, за допомогою спеціального положення потерпілого. Якщо так вправити відломки не вдається, то проводиться їхнє відкрите вправляння за допомогою операції з наступною фіксацією відломків за допомогою металевих конструкцій, які знімаються після зрощення кістки.

У більшості випадків результат переломів грудини сприятливий.

3.2 Деформації грудної клітки

Деформація грудної клітки може бути природженою і придбаною.

Природжені деформації пов’язані з вадою розвитку хребта, ребер, грудини, лопаток.

Придбані деформації найчастіше виникають після перенесених травм, захворювань (кісткового туберкульозу, рахіту, гнійних процесів в легенях).

При більшості деформацій грудної клітки зміна положення діафрагми і органів грудної порожнини (особливо серця) робить негативний вплив на їх функцію. Найчастіше зустрічається воронкоподібна, плоска і килевидная грудна клітка.

При воронкоподібній грудній клітці («груди шевця») у основі деформації лежить неповноцінність ребрових хрящів; з’являється поглиблення в середній і нижній частині грудної клітки. Грудна клітка збільшена в поперечному напрямі, виникають опуклість (кіфоз) і бічні викривлення в грудному відділі хребта. З ростом дитини деформації стають більше вираженими. Зростаючі ребра як би підтягують і вдавлюють всередину грудину. При цьому грудина зміщує вліво і дещо повертає серце і великі посудини.

При I міри глибина зміщення грудини («воронки») в межах 2 см, без зміщення серця, при II міри глибина деформації не більше 4 см при зміщенні серця на 2−3 см, III міра характеризується глибиною деформації більше 4 см, зміщенням серця більш ніж на 3 см

У дітей з різко вираженою деформацією знижений систолічний артеріальний тиск і підвищена діастола; підвищений венозний тиск, що несприятливо позначається на кровообігу. Діти швидко втомлюються, астенизировйны, відстають у фізичному розвитку. Проте при кожній мірі деформації грудної клітки стан дитини може бути компенсованим, субкомпенсованим або декомпенсованим залежно від індивідуальних особливостей організму, темпу росту, навантажень і супутніх захворювань.

Плоска грудна клітка -- результат особливостей статури. Зменшені передньозадні розміри грудної клітки в об'ємі без порушення функцій серця, легенів, посудин. Є не захворюванням, а варіантом розвитку. Лікування не вимагає.

Килевидная («куряча») грудна клітка характеризується збільшенням передньозаднього розміру. Грудина різко виступає вперед, ребра підходять до неї під гострим кутом. Ця деформація частіше природжена, хоча може бути і придбаною в результаті рахіту, кісткового туберкульозу та ін. Яких-небудь розладів з боку легенів, серця, кровообігу зазвичай немає. Це частіше косметичний дефект.

Як лікують деформації грудної клітки?

Хірургічне втручання показане тільки при II і III міри воронкоподібної деформації грудноїклітки, що супроводжується функціональними порушеннями з боку серця, легенів, розладами кровообігу. При килевидной деформації хірургічне лікування слід здійснювати за косметичними свідченнями при різко вираженій деформації після трирічного віку, а також за наявності функціональних порушень.

Консервативні методи лікування деформацій грудної клітки (масаж, ЛФК, плавання, спорт) зазвичай неефективні.

Список використаної літератури

1. http: //anatomia. at. ua/index/skelet_grudnoji_klitki/0−34

2. http: //www. rich-life. ru/voronkopodibna. php

3. http: //sprosimam. org. ua/a/deformats%D1%96ya-grudno%D1%97-kl%D1%96tki

4. http: //uasol. com/index. php? aid=2231

5. По материалам: Освіта. ua

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой