Динаміка посткризового розвитку світового фондового ринку

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Фондовий ринок»

на тему:

Динаміка посткризового розвитку світового фондового ринку

ПЛАН

ВСТУП

1. Загальна характеристика світового фондового ринку та його суб'єктів

2. Аналіз сучасного стану світового фондового ринку

3. Шляхи вдосконалення функціонування світового фондового ринку для подолання фінансово-економічної кризи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Останніми роками спостерігалось підвищення ролі фондового ринку у залученні фінансових ресурсів в економіку через зростання кількості операцій, розширення різновидів фінансових інструментів, які обертаються на них. Фінансова криза, що почалась у 2008 р., названа «банківською кризою», на перше місце поставила проблему пошуку альтернативних джерел фінансування, оскільки масові банкрутства банків, збільшення позичкового відсотка, ускладнення умов отримання кредиту та навіть тимчасовий мораторій на здійснення кредитування істотно обмежили доступ до цього виду фінансування. Однак фінансова криза має широкий спектр дії, охоплює всі сегменти фінансового ринку.

Метою дослідження є визначення змін основних показників світових фондових ринків, згрупованих за рівнем ВВП на душу населення, у складі емітентів цінних паперів в кризовий період, зміни частки фондових ринків окремих країн у світовій капіталізації.

Згідно з метою були поставлені такі завдання:

1) проаналізувати розвиток світового фондового ринку в посткризовий період;

2) визначити тенденції розвитку світових фондових ринків за їх походженням;

3) визначити шляхи вдосконалення світового фондового ринку.

Об'єктом дослідження э світовий фондовий ринок. Предметом дослідження є показники найбільших світових фондових бірж.

Дану проблематику вивчає велика кількість як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Це такі науковці як Дж. Сигел, Вильямс Л., Корищенко К. Н., Лушин В., Алексашенко С., Миронов В., Азаренкова Г. М., Шкодіна І.В. та ін.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОГО ФОНДОВОГО РИНКУ ТА ЙОГО СУБ'ЄКТІВ

Якщо на національних фондових ринках суб'єктами фінансових угод є юридичні та фізичні особи даної країни, то на міжнародному фондовому ринку — різних країн. Ця обставина має важливе значення: угоди, укладені між позичальниками і кредиторами, що належать до різних країн, припускають трансформацію грошово-кредитних ресурсів з однієї валюти в іншу. Те, що відбувається переплетення національних і міжнародних активів приводить до формування єдиного універсального ринку, доступного всім суб'єктам економіки незалежно від їх національної приналежності. У зв’язку з цим умови комерційної діяльності, у т.ч. через посередництво цінних паперів, а також пов’язані з нею прибуток і ризики порівнюють не тільки в рамках національної економіки, а й у межах більшої частини світового господарства. Формування МФР пов’язане з науково-технічною революцією, породжуваними нею новими гігантськими капіталомісткими проектами, а також з необхідністю відшукати для їх реалізації потужні джерела фінансових коштів.

Існує ряд факторів, що сприяють формуванню МФР і розширенню його географічних кордонів. До їх числа належать:

1) зростає взаємозв'язок між національними та іноземними секторами економіки;

2) дерегуляція з боку держави грошових і капітальних потоків, валютних курсів, а в ряді випадків і міграції трудових ресурсів;

3) впровадження нововведень у торговельних операціях, збільшення ролі і значення міжнародних торговельних і фондових бірж, вдосконалення платіжних розрахунків;

4) розвиток міжбанківських телекомунікацій на базі ЕОМ, електронний переказ фінансових активів.

За своєю структурою МФР — це сукупність різних кредитно-фінансових інститутів, через які здійснюється переміщення капіталу в сфері міжнародних економічних інститутів. Це ТНК, ТНБ, міжнародні фондові біржі та кредитно-фінансові інститути, державні агентства, різні фінансові посередники (брокерсько-дилерські організації) [2].

Міжнародний ринок цінних паперів (МРЦП) сформувався в результаті масового вивозу капіталу, перш за все з країн, яким належать основні транснаціональні корпорації та банки. Формування його було прискорене науково-технічної революцією, яка породила безліч грандіозних проектів, здійснення яких вимагає використання капіталу різних країн, розвитком інтеграційних процесів, певною стійкістю валютних курсів, введенням спільних багатонаціональних валют, успіхами у розвитку банківського і біржової справи. МРЦП є чинником, що прискорює світовий процес економічного зростання і що полегшує різним суб'єктам економіки доступ до міжнародного ринку вільних капіталів. Коло учасників МРЦП постійно розширюється, до них приєднується все більше число національних кредитно-фінансових інститутів, організацій ООН, НБСЄ та ін. МРЦП грає зараз важливу роль у зближенні держав, їх економік, у переході до нового світового суспільно-економічного порядку. Інтегруюча роль МРЦП стає однією з панівних тенденцій його розвитку.

Склад учасників ринку цінних паперів залежить від рівня на якому знаходиться виробництво і банківська система, а також які економічні функції держави. Цим визначається спосіб фінансування виробництва і державних витрат. Важливим є також і обсяг нагромадження засобів у населення понад задоволення необхідних поточних потреб. Якщо дрібне виробництво фінансується за рахунок власних нагромаджень і капіталів власників — власників виробництва і банківських кредитів, то велике акціонерне виробництво фінансує свої капітальні витрати майже цілком за рахунок емісії акцій і облігацій. Результатом є відділення власності і фінансування підприємств від самого виробництва.

Держава в особі центрального уряду і місцевих органів влади згодом прибігає до запозичення засобів для фінансування бюджетних витрат на додаток до стягування податків, а також в інтервалах між надходженнями податків. Головну масу емітентів акцій складають нефінансові корпорації. вони ж випускають середньострокові і довгострокові облігації, призначені як для поповнення їхнього основного капіталу, так і для реалізації різних інвестиційних програм, пов’язаних з розширенням і модернізацією виробництва [6].

Таким чином, емітентами цінних паперів є ті, хто зацікавлений у короткостроковому чи довгостроковому фінансуванні своїх поточних і капітальних витрат і при цьому може довести, що йому як позичальнику, боржнику і підприємцю можна довіряти. Емітенти цінних паперів можуть самі розмістити (тобто продати) свої зобов’язання у вигляді цінних паперів. Однак складний механізм емісії в умовах конкуренції, потреба в гарантованому розміщенні цінних паперів вимагає не тільки великих витрат, але і професійних знань, спеціалізації, навичок. Тому емітенти в переважній більшості випадків прибігають до послуг професійних посередників — банків, брокерів, інвестиційних компаній. Усі вони в даному випадку, як організатори і гаранти, є посередниками на ринку цінних паперів. Ті, хто вкладає кошти в цінні папери з метою отримання доходу, є інвесторами.

На ринку грошових цінних паперів як інвесторів домінують банки, які в той же час як посередники частково розміщають короткострокові папери у своїх клієнтів (наприклад, комерційні банки одних корпорацій пропонують іншим корпораціям). На ринку капітальних цінних паперів спостерігається історична еволюція від переваги індивідуальних інвесторів до домінування інституціональних інвесторів. Поява інституціональних інвесторів — важливий етап у розвитку ринку цінних паперів. Виникає можливість надзвичайного розширення кола покупців фінансових інструментів, а відповідно розосередження ризику переміщення засобів у цінні папери. Найважливішу посередницьку роль на ринку цінних капітальних паперів відіграють інвестиційні банки — особливі фінансові інститути, які займаються організацією та гарантуванням реалізації публічного розміщення насамперед акцій. В якості консультанта по всім фінансовим питанням, пов’язаних з емісією, банк разом з потенційним емітентом визначає реальні та найбільш економічні можливості виходу на конкретний ринок, а потім в якості ведучого гаранта бере на себе обов’язок організувати синдикат або іншу групу, яка забезпечить повне розміщення випущених цінних паперів.

У світовій практиці існують різні підходи до визначення цінних паперів: різні класифікації цінних паперів, що включаються в це поняття; різні підходи до змісту економічних відносин, які виражають цінні папери.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують права або відносини позики власника документа по відношенню до особи, видало такий документ; можуть існувати у формі відособлених документів або записів на рахунках. ЦП приносять їх власникам дохід у вигляді відсотка (облігації) або дивіденду (акції).

2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО ФОНДОВОГО РИНКУ

Макроекономічні проблеми не могли не позначитися на розвитку світового фондового ринку, який характеризується посиленою волатильністю — вагоме зниження основних індексів нівелює невелике відновлення напередодні.

Унаслідок збільшення обсягів фінансових вливань в економіку тенденція зростання фондових індексів розпочалася ще в 2009 році НАСДАК Оу Ем Екс (NASDAQ OMX — 44%, Ен Уай Ес І Еуронекст (Ю Ес)) (NYSE Euronext (US)) — 25%, Ландан Ес І (London SE) — 25%, Ті Ес Екс Ґруп Ес анд Пі (TSX Group (S& P)) — 31%, Бомбей Ес І (Bombay SE) — 90% та уповільнилася в 2010 році відповідно до 17%, 11%, 11%, 15%, 16% [13].

За перше півріччя 2011 року глобальна ринкова капіталізація фондових ринків збільшилася на 28% та становила 56,6 трлн. доларів США. Внаслідок зниження економічної активності в США (американські аналітики вважають, що країна увійшла у «втрачене десятиліття», яке характеризуватиметься зменшенням темпів економічного зростання, збільшенням безробіття та інфляції, зменшенням доходів населення, проблемами в фінансовому секторі тощо), проблем у Японії, найшвидше зростали ринки Європи, Африки та Близького Сходу (ЄАБС).

Хоча найбільш капіталізованими залишаються біржі США та Європи, на світовому фондовому ринку чітко простежується тенденція до збільшення фінансової ролі східних країн. Якщо на початку ХХІ ст. ринки цінних паперів східних країн мали лише 15% капіталізації світового ринку, то вже через 10 років їх частка зросла вдвоє. В 2011 році саме ринки цих країн розвивалися найвищими темпами (в середньому 46% порівняно з 30% зростання на ринках розвинутих країн), що свідчить про перерозподіл фінансових потоків на користь східних країн. До того ж лідерами зростання фондових ринків у 2011 році виявилися також прикордонні ринки з дуже високими ризиками та потенційно великою дохідністю (frontier markets), що також підтверджує збереження спекулятивного характеру фінансової системи та збільшує невизначеність подальшого розвитку світової економіки — їх прибутковість майже вдвічі більша прибутковості розвинутих країн.

У багатьох країнах, що розвиваються, та країнах із ринками, що формуються, вже нині спостерігаються ознаки перегріву економіки. Зовнішня емісія корпоративних облігацій країн із ринками, що формуються, досягла в першому кварталі 2011 року 65 млрд. доларів США та була найвищою за останні три роки. Аналітики очікують, що за рік вона матиме рекордний обсяг. На збільшення спекулятивної спрямованості світової економіки в посткризовий період вказують і оцінки експертів Стендат енд Пууз (Standard& Poor’s), згідно з якими корпоративні запозичення в США зі спекулятивним рейтингом у 2010 році становили 11%, у 2012 році можуть досягнути 27%, а ще через рік — наблизитися до 50%.

Таким чином, світовий фондовий ринок розвивається в посткризовий період швидше порівняно з реальним сектором економіки. Водночас саме відрив фінансової системи від реальної став основним каталізатором сучасної фінансово-економічної кризи Фіктивний капітал, який обертається на фондовому ринку, в кілька разів перевищує ВВП не тільки країн із розвинутою економікою, а й тих, що розвиваються. Пр цьому ціни акцій залежать від прибутку, що не може постійно зростати швидше від номінального ВВП. Даний процес розпочався ще з 1970-х рр. завдяки неоліберальній політиці, основною метою якої була дерегуляція фінансових ринків [1].

Отже, незважаючи на те, що фондовий ринок та реальний сектор є автономними системами, між ними існують реальні взаємозв'язки — фондовий ринок справляє сильний вплив на реальний сектор, насамперед в умовах посилення невизначеності. Коли економіка стабільно зростає, то шок із боку фондового ринку суттєво не впливає на її «стійкість», оскільки в умовах відносної незалежності фірм від зовнішнього фінансування негативний шок у вигляді зменшення можливостей отримання кредитних ресурсів не впливає на перспективу фірм продовжувати розпочаті проекти.

Тільки половина з усіх фінансових потрясінь провокувала економічний спад або ставала причиною уповільнення темпів економічного зростання та падіння ВВП.

Таким чином, відносна самостійність фінансової й економічної складових економіки, з одного боку, та їхній тісний взаємозв'язок і взаємодія — з другого, зумовлюють їхню синхронно-асинхронну динаміку.

Економічний цикл певною мірою синхронізується з фінансовим, а іноді такий зв’язок відсутній. Негативний шок з боку фондового ринку може провокувати кризу тільки якщо тимчасовий песимізм, зумовлений несприятливою динамікою фондового ринку, знайде підтвердження в наступному розвитку подій у реальному секторі. Отже, на сучасному етапі, при постійному збільшенні фінансової нестабільності, будь-які незначні чергові шоки на фондовому ринку можуть викликати чергову кризу в реальному секторі економіки.

У міру збільшення ринкової нестабільності зростають і ризики інвесторів. Для вимірювання ринкових ризиків використовують індекс «VIX», що розраховується Чікагоу Боад Опшенс Іксчейндж (Chicago Board Options Exchange). Цей індекс часто називають «індексом страху», оскільки він показує ступінь надії інвесторів щодо нестійкості ринку протягом наступних 30 днів. Нормальним значенням цього індексу вважається 20±5 пунктів.

Наприкінці 2011 року економічне становище більшості країн світу характеризувалося невизначеністю, інвестори, як і раніше, були стурбовані ризиками єврозони та США. Про це свідчили зміни індексу «VIX», який протягом останніх місяців 2011 року коливався між 30−45 пунктами.

Посилена волатильність фондового ринку збільшує нестабільність економічної системи та викликає необхідність перегляду системи регулювання національних фінансових ринків.

На наш погляд, наступні десять років характеризуватимуться збільшенням невизначеності та дискретнобезупинними кризами, які постійно виникатимуть на різних локальних територіях світового господарства, формуючи глобальну кризу. Періодичність кризових станів залежить від параметрично непрогнозованих факторів і буде невизначеною.

Протягом цього періоду відбуватиметься формування нової фінансової архітектури (переформовування держав-лідерів, ускладнення світової інституційної структури, формування мегарегулятора, зміна резервної валюти тощо). Для становлення нової моделі економічного зростання необхідні нові, скоординовані в міжнародних масштабах інститути глобального фінансового регулювання. (Додаток А, табл. 1−4, рис. 1)

2012 був дуже стимулюючим роком для обмінів: обсяги всіх продуктів, що торгуються учасниками міжнародного валютного ринку, значно знизились: на -22. 5% по операціям з капіталом (49 трлн дол США) і на -20% для деривативів (14.9 мільярдів з власного капіталу і торгованих договорів процентних ставок). Готівкові ринки продовжували страждати від відносного невдоволення для акцій; ринки деривативів були порушені від тривалого середовища з низькою процентною ставкою та суттєвого зменшення мінливості. Інші продукти, що торгуються обмінами також, випробували дуже гострі зниження вартості обороту: ETFs: це зменшення на -31. 6% (7,3 трлн доларів США); сек’юритизовані деривативи: -43. 3% (652 мільярда доларів США); облігації: -20% (26,1 трлн доларів США).

На більш позитивній ноті єдиним зростаючим індикатором був рівень ринкової капіталізації. Після гострого зниження, що спостерігається у 2011 протягом літа, відбулося відновлення в 2012 з 15%-им темпом зростання, повертаючись до його кінця — рівня 2010 року. Число котируємих компаній залишається стійким в 46 332 (-0. 8%). У 2012 капіталізація глобального ринку відновлювалася з темпом зростання на 15. 1% до 54 570 млн. доларів США. Проте цей темп зростання був не достатній, щоб досягти знову рівнів, які спостерігаються протягом перших місяців 2011. Краща продуктивність в 2012 спостерігалася в Америці (+17. 2%), в Азіатсько-Тихоокеанським регіоні (+15. 4%) і в Західноєвропейському (+11. 6%).

У Америці зростання було, головним чином, стимульоване американськими обмінами, які збільшилися на 19%, в той час як Канада збільшила трохи менше (8%), тренди спостерігалися в латиноамериканських країнах. В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні найвищі темпи зростання спостерігалися в Таїланді (+45%), Філіпінах (+39%), Сінгапурі (+28%), Гонконзі (+25%) і Індії (+25%) і відносне зниження темпів зростання сталося в материковому Китаї та Японії (відповідно +8% і +5%). У регіоні Близького Сходу відбувся 20%-й темп зростання, єврозона збільшилася на 14%, в той час як LSEG у Великобританії підвищився на 4%. У 2012 загальна кількість котируючих компаній на обмінах міжнародного фондового ринку була стійкою (-0. 3%): -0. 4% в Американському регіоні, +0. 9% в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і -2. 2% в Західноєвропейському регіоні.

Незважаючи на гарний рівень ринкової капіталізації в 2012, вартості обороту Electronic Order Book (EOB) зменшений на 22. 5%. Всі регіони були порушені цим зниженням обсягів торгівлі: Західноєвропейському (-24. 1%), Американському (-23. 2%) і Азіатсько-Тихоокеанському регіонах (-20%). Глобальне число торгівлі значно зменшилося в 2012, але в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і в Західноєвропейському, зменшення було менш явним.

У 2012 році, середній операційний дохід (зважений вартістю торгівлі акцією) трохи збільшився з 8 100 до 8 300 дол. США. У Західноєвропейському регіоні середній операційний дохід слідував за трендом Америки і зупинився на зменшенні. Хоча ми відчуваємо нестачу в числах, це могло бути вказівкою щодо уповільнення діяльність алгоритмічної торгівлі в цьому регіоні. Середній операційний дохід в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні все ще нижче середнього числа на міжнародному рівні, що вказує на дуже активний роздрібний ринок (Додаток Б, рис. 2).

Зниження деривативів власного капіталу відображене у вартості готівкових торгованих акцій, і також, ймовірно, роз’яснений істотним зменшенням в мінливості, спостережуваної в 2012. Індекси мінливості зменшилися значно в 2012, крім Японії, щоб закінчити рік на відносно низьких рівнях. S & P 500 мінливість (VIX): — 23% (13. 02), ЄВРО STOXX 50 мінлива: -33. 6% (21. 35), індекс мінливості FTSE100: -19. 7% (18. 05), індекс мінливості середнього фондового індексу Ніккей: + 4. 5% (22. 45) і індекс мінливості HSI: -30. 2% (17. 19). Обсяг процентних опціонів і ф’ючерсів торгувався також на значному зменшенні в 2012 (-17%). Фактори на загальному ринку, помічені як несприятливі для деривативів процентних ставок: середовища низьких процентних ставок, немає економічного зростання і кредитної експансії, вони продовжують переважати в певних регіонах (Додаток В, табл. 5−6, рис. 3) [7].

Фондові індекси країн, що розвиваються, перебували під негативним впливом інформації щодо потреби Кіпру в рефінансуванні банківського сектору, яке призвело до спаду на їх фондових ринках, зокрема України. Провідні фондові індекси зросли на фоні публікацій переважно позитивних статистичних даних із США (березень 2013 року) (Додаток Г, табл. 7, рис. 4).

A — підписання Президентом США Б. Обамою наказу щодо приведення в дію плану секвестру витратних статей бюджету (скорочення видатків урядових міністерств та відомств з 2 березня до 1 жовтня 2013 року на суму 85 млрд. дол. США);

B — зростання індексу РМІ від Інституту ISM у невиробничому секторі США у лютому до 56 пунктів (55,2 пункту в січні), очікувалося незначне зниження до 55 пунктів;

C — стабілізація реального ВВП Японії в IV кв. до 0% з -0,9% у ІІІ кв. 2012 року; зниження рівня безробіття в США до 7,7% у лютому з 7,9% у січні; покращення агентством Standard& Poor’s (S& P) прогнозу за коротко- та довгостроковими рейтингами Португалії з «негативного» до «стабільного»;

D — зниження агентством Fitch Ratings (Fitch) кредитного рейтингу Італії з «А» до «ВВВ+», прогноз «негативний» (на фоні малоймовірного формування нового кабінету міністрів Італії внаслідок того, що немає результатів парламентських виборів 24, 25 лютого);

E — зростання обсягу роздрібної торгівлі в США у лютому до 1,0% (0,2% у січні), очікувалося — до 0,5%;

F — зниження, усупереч очікуванням аналітиків, індексу споживчих настроїв від Університету Мічигану в США (за попередньою оцінкою) у березні до 71,8 пункту (77,6 пункту в лютому), очікувалося зростання до 78,2 пункту;

G — зростання індексу настроїв у діловому середовищі Німеччини від Інституту ZEW у березні до 48,5 пункту (48,2 пункту в лютому), очікувалося незначне зниження до 47,9 пункту;

H — погіршення ФРС США оцінки зростання ВВП США на 2013 рік (2,3−3,0% до 2,3−2,8%);

I — негативні очікування інвесторів щодо введення урядом Кіпру значного податку на незастраховані депозити більше 100 тис. євро як однієї з умов отримання фінансової допомоги від ЄС та можливе вжиття таких заходів щодо Італії та Іспанії;

J — зниження агентством Moody’s Investors Service «кредитної стелі» Кіпру до «Саа2» [8].

Таким чином, аналіз динаміки світового фондового ринку в посткризовий період свідчить про те, що, незважаючи на тимчасове відновлення, його розвиток пов’язаний із різким збільшенням невизначеності як на розвинутих ринках, так і на ринках, що розвиваються. Якщо останні різкі зниження на фондових ринках ще можна пояснити короткостроковою панікою, то впевнене й тривале зростання попиту на дорогоцінні метали свідчить про продовження кризи та здебільшого негативні перспективи світової економіки.

посткризовий світовий фондовий ринок

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО ФОНДОВОГО РИНКУ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Фондовий ринок є невід'ємною складовою фінансового ринку та виступає провідною ланкою у процесі перетворення заощаджень в інвестиції шляхом організації руху фінансових потоків від інвесторів до емітентів за допомогою цінних паперів і через посередництво відповідних інститутів. Вплив фондового ринку, як на процес зростання, так і процес падіння фінансових ринків і світової економіки є суттєвим.

Світова фінансово-економічна криза 2008−2009 рр. і депресивний стан міжнародних фінансово-економічних відносин 2010−2012 рр. обумовлені, в значній мірі, безвідповідальністю фінансових і державних установ у до кризовий період:

1) процес видачі кредитів відбувався без поглибленого дослідження ринку і клієнтів, часто без відповідних підтверджень платоспроможності клієнта та аналізу якості його застави;

2) збільшилась кількість активних учасників спекулятивних операцій, як між банківсько-фінансовими установами, так і серед їх клієнтів, при цьому ризик-менеджментом ігнорували більшість учасників таких операцій;

3) значно поширилось обертання похідних цінних паперів, що не були забезпечені відповідною ліквідністю і вартістю, на базі одних цінних паперів створювались інші, потім на основі таких цінних паперів створювались ще нові цінні папери, і це привело до зростання в рази фіктивного (нічим незабезпеченого) капіталу;

4) процес глобалізації і лібералізації посилив хаотичність і не прогнозованість руху фінансових капіталів у світі;

5) уряди деяких країн (Італія, Греція, Іспанія, Португалія, Ісландія) збільшували власні боргові зобов’язання, не враховуючи потенціал економік своїх країн і стратегічну перспективу щодо обслуговування таких боргів;

6) інвестування в будівництво торговельно-офісних і житлових приміщень вийшло в багатьох країнах світу за межі реального ринкового попиту;

7) високі соціальні стандарти життя населення і їх постійне підвищення в розвинених країнах не завжди відповідало макроекономічним показникам: продуктивності праці, системному зростанню ВВП і експортного потенціалу.

У поєднанні всі ці фактори створили «токсичні активи» та посприяли швидкому зниженню ліквідності на світових фондових ринках під час кризи. Це вплинуло на стабільність фінансових установ в світі, як наслідок, за цей період деякі фінансові установи збанкрутували (наприклад: банкрутство потужного інвестиційного банку «Lehman Brothers Holdings, Inc .» — 15. 09. 2008 р.), а деякі, отримавши державну допомогу залишаються в критичному стані. В цілому, рівень довіри до фінансово-посередницьких структур знизився, проблеми у фінансовому секторі охопили й інші сектори економіки, державні органи влади в більшості країн світу перейшли до бюджетної економії, соціальна напруженість в світі зросла.

Відзначимо, що роль фондового ринку полягала у тому, що при появі деструктивних тенденцій глобалізовані фондові ринки їх посилювали і сприяли більшій, масштабній та всеохоплюючій дестабілізації світової фінансово-економічної системи. Це пов’язано з тим, що цінні папери взаємозалежні між собою (якщо стрімко знижується ціна на відповідну акцію, то аналогічна акція /цієї ж галузі/ також швидко знижується в ціні на побоюванні інвесторів втратити власні кошти), за допомогою сучасних засобів зв’язку негативні новини і процеси стають надбанням світового інвестиційного суспільства миттєво, а тому швидка і не прогнозована реакція приводить до виходу з ризикованих активів і переоцінки їх вартості, яка в таких випадках знижується в рази. Під час кризових явищ і в після кризовий депресивний період (2008−2012 рр.), порушений цикл на ринку цінних паперів «заощадження — фондовий ринок — інвестиції - нові товари і послуги, підприємства, галузі - прибуток» відновлюється низькими темпами. Міграція капіталу шляхом припливу його до місць необхідного застосування і відтоком з тих галузей виробництва де є залишок припинилась тому, що навіть найбільш прибуткові галузі в стані невизначеності та низького попиту на свою продукцію. Світовий ВВП, станом на 2012 р., зростає системно тільки в країнах БРІК (Бразилія, Російська Федерація, Індія, Китай), але фінансові і фондові ринки цих країн взаємозалежні з інвестиціями із США, Західної Європи і Японії, тому зростання в країнах БРІК також пригальмовується [5].

В таких умовах, на нашу думку, необхідно створювати комфортні умови на державному рівні для інвестування у створення нового попиту, в інноваційні товари і послуги. Державне регулювання фондового ринку в різних країнах світу, в більшості своїй, має спрямовуватись на залучення зарубіжних інвестицій, а тому приймає характер конкурентної боротьби між урядами і законодавством різних країн за інвестора. В цьому аспекті проявляється на рівні урядів впровадження програм захисту для фінансових і реальних інвестицій та оптимізація макропоказників, що спрямоване на покращення сприйняття країни у світі. На законодавчому рівні також має впроваджуватись механізми швидких і зручних способів заведення та виведення коштів.

Цілеспрямований розвиток будь-якої країни світу залежить від стану її фондової біржі, за індикаторами якої оцінюють інвестиційний потенціал країни. Без справедливого і прозорого ринку цінних паперів іноземні та вітчизняні інвестиційні ресурси не зможуть ефективно перетворити національну економіку в конкурентоспроможного гравця на світовому ринку. Без ефективного перерозподілу внутрішніх і зовнішніх заощаджень в нові перспективні бізнес-проекти, підприємства і галузі будь-яка країна суттєво втратить у розвитку. Особливе значення це приймає в епоху інформатизації і глобалізації, коли інвестиційні ресурси можна направляти в найбільш перспективні проекти, в сектори і галузі зростання, в найкращі за міжнародними рейтингами і макроекономічними показниками країни.

ВИСНОВКИ

Світовий фондовий ринок розвивається в посткризовий період швидше порівняно з реальним сектором економіки. Водночас саме відрив фінансової системи від реальної став основним каталізатором сучасної фінансово-економічної кризи Фіктивний капітал, який обертається на фондовому ринку, в кілька разів перевищує ВВП не тільки країн із розвинутою економікою, а й тих, що розвиваються. При цьому ціни акцій залежать від прибутку, що не може постійно зростати швидше від номінального ВВП. Даний процес розпочався ще з 1970-х рр. завдяки неоліберальній політиці, основною метою якої була дерегуляція фінансових ринків.

Аналіз динаміки світового фондового ринку в посткризовий період свідчить про те, що, незважаючи на тимчасове відновлення, його розвиток пов’язаний із різким збільшенням невизначеності як на розвинутих ринках, так і на ринках, що розвиваються. Якщо останні різкі зниження на фондових ринках ще можна пояснити короткостроковою панікою, то впевнене й тривале зростання попиту на дорогоцінні метали свідчить про продовження кризи та здебільшого негативні перспективи світової економіки.

На нашу думку, необхідно створювати комфортні умови на державному рівні для інвестування у створення нового попиту, в інноваційні товари і послуги. Державне регулювання фондового ринку в різних країнах світу, в більшості своїй, має спрямовуватись на залучення зарубіжних інвестицій, а тому приймає характер конкурентної боротьби між урядами і законодавством різних країн за інвестора. В цьому аспекті проявляється на рівні урядів впровадження програм захисту для фінансових і реальних інвестицій та оптимізація макропоказників, що спрямоване на покращення сприйняття країни у світі. На законодавчому рівні також має впроваджуватись механізми швидких і зручних способів заведення та виведення коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаренкова Г., Шкодіна І. Основні тенденції розвитку фондового ринку в посткризовий період // Азаренкова Г., Шкодіна І. Вісник НБУ. — 2012. — С. 3−7

2. Азаренкова Г. М., Іванова М.В. Сучасні тенденції розвитку світових фондових ринків//Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 6 (108). — С. 61−71.

3. Вильямс Л. Долгосрочные секреты краткосрочной торговли, М., — 2010, — 256 с.

4. Дж. Сигел Долгосрочные инвестиции в акции. Стратегии с высоким доходом и надежностью. 4-е изд. М., — 2010, 416 с.

5. Корищенко К. Н. К посткризисному развитию инфраструктуры и регулирования финансового рынка/ К. Н. Корищенко // Деньги и кредит -2010г. № 4. — С. 42−47.

6. Світові фондові ринки: оптимізм інвесторів падає // Цінні папери України. — 2011. — № 25. — С. 14.

7. World Federation of Exchanges members // [Електронний ресурс]

8. Офіційний сайт Національного банку України // [Електронний ресурс]

ДОДАТОК А

Таблиця 1

Капіталізація світового фондового ринку на кінець 2008−2009 років

Exchange

USD bn

USD bn

% change

% change

end-2009

end-2008

in USD

in local currency

1

NYSE Euronext (US)

11 838

9 209

28. 5%

28. 5%

2

Tokyo Stock Exchange Group

3 306

3 116

6. 1%

8. 6%

3

NASDAQ OMX (US)

3 239

2 249

44. 0%

44. 0%

4

NYSE Euronext (Europe)

2 869

2 102

36. 5%

32. 6%

5

London Stock Exchange

2 796

1 868

49. 7%

34. 4%

6

Shanghai Stock Exchange

2 705

1 425

89. 8%

89. 9%

7

Hong Kong Exchanges

2 305

1 329

73. 5%

73. 6%

8

TMX Group

1 608

1 033

55. 6%

34. 2%

9

BM& FBOVESPA

1 337

592

125. 9%

69. 7%

10

Bombay SE

1 306

647

101. 9%

93. 3%

Таблиця 2

Регіональні та загальний показники капіталізації світового фондового ринку на кінець 2010 року в порівнянні з 2009 роком

Таблиця 3

Найбільші світові ринки акцій на кінець 2009−2010 років, у %

Рис. 1. Щомісячний розвиток внутрішньо-ринкової капіталізації акцій за часовими поясами в трлн. дол США

Таблиця 4

Зміни обміну індексів, зважені капіталізацією ринку в 2011 порівняно з 2010 роком, в місцевих валютах та дол. США

ДОДАТОК Б

Рис. 2. Середній рівень торгівлі - (зважений торгівлею вартістю акції) по регіонах та в цілому в період з 2010 по 2012 роки

ДОДАТОК В

Рис. 3. Розвиток внутрішньої ринкової капіталізації акцій за часовими поясами в трильйонах доларів США, 2008−2012 роки

Таблиця 5

Найбільші торги акцій в 2012 і 2011 роках

Таблиця 6

Топ 10 найприбутковіших індексів на ринку в минулому році, в місцевій валюті

ДОДАТОК Г

Таблиця 7

Провідні фондові індекси за березень 2013 року

Країна

США

ФРН

КНР

Японія

Росія

Україна

Греція

MSCI

Назва індексу

DJI

S& p500

Nasdaq

DAX

SSE CI

Nikkei225

RTS

ПФТС

УБ

GD, AT

World

EM

FM

Значення на кінець місяця, і. п.

14 578,54

1569,19

3267,52

7795,31

2238,76

12 335,96

1454,72

328,63

903,42

869,19

1434,52

1034,9

523,5

Зміна за місяць, %

3,73

3,60

3,40

0,69

-5,36

6,72

-5,19

-9,63

-12,32

-13,77

2,09

-1,87

-0,11

Зміна з початку року, %

11,25

10,03

8,21

2,4

-1,34

18,67

-4,73

-0,02

-4,96

-4,26

7,17

-1,92

6,86

Зміна за останні 12 місяців, %

10,34

11,41

5,69

12,21

-1,06

22,34

-11,17

-38,19

-36,47

19,24

9,34

-0,63

7,81

Рис. 4. Динаміка фондових індексів за березень 2013 року

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой