Директиви Базельського комітету.
Рейтингове оцінювання банку.
Підстави для скликання спостережної ради банку

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Приватний вищий навчальний заклад України

Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту

(ХІНЕМ)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: аудит банківської діяльності

Євпаторія 2011 уч. рік

ЗМІСТ

ВСТУП

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 1

1. Директиви Базельського комітету

2. Банк із рейтинговою оцінкою надходжень «3»

3. Практичне завдання

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 2

1. Скликання спостережної ради банку для прийняття програми фінансового оздоровлення

2. Розпорядження про зупинення виплати дивідендів

3. Задача

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРИ

ВСТУП

Засновники банків прямо зацікавлені в незалежній оцінці стану справ, і поряд з традиційними формами контролю ступінь якості діяльності банків встановлюється і незалежним зовнішнім аудитом, не перебувають в залежності від якогось впливу з боку.

Аудит банківської діяльності має ряд особливостей, які вимагають створення спеціалізованих аудиторських організацій і окремо ліцензуються. Справа в тому, що при аудиторських перевірках банків та інших фінансово-кредитних установ розглядаються різні сторони економічної діяльності, як самої кредитної системи, так і обслуговується господарства. Це накладає на аудиторів особливу відповідальність за кваліфікованість обстежень, об'єктивність і достовірність висновків, оскільки результати аудиту служать підставою для підтвердження річного звіту, публікації балансу і загальної оцінки підсумків роботи кредитної установи.

На даний момент для стабільного функціонування банку, найбільш важливим є максимізація його доходів і мінімізація його витрат, де не останню роль відіграє оптимізація оподаткування банку, за допомогою вибору найбільш вигідною податкової політики. Для цього банки часто користуються послугами консалтингових та аудиторських фірм. При аудиті результатів фінансової діяльності банку, законності нарахування і використання прибутку як правило виявляються помилки у розподілі прибутку, особливо при обчисленні пільг, встановлених при оподаткуванні. Аудиторам слід звертати увагу на те, що банку можуть повністю залишатися доходи, отримані від кредитування Уряду Російської Федерації шляхом придбання комерційними банками державних облігацій, відсотки і дивіденди за якими, так само як і доходи, отримані від розміщення цінних паперів, не підлягають оподаткуванню

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 1

1. Директиви Базельського комітету

Працівники служб нагляду у всьому світі все більше визнають за необхідне забезпечити, щоб їхні банки мали в своєму розпорядженні належні правила контролю та процедури з тим, щоб вони знали тих клієнтів, з якими вони мають справу. Відповідне належне ставлення до нових та вже існуючих клієнтів є основою таких правил контролю. Баз такого належного ставлення банки можуть попасти під репутаційний, операційний, правовий та концентраційний ризики, які можуть призвести до суттєвих фінансових витрат.

Під час розгляду результатів внутрішнього дослідження транскордонних банківських операцій у 1999 році Базельський комітет визначив недостатність в банках ряду країн політики «знати свого клієнта» (KYC). Виходячи з перспектив нагляду, політика KYC в ряді країн має значні прогалини, а в інших вона навіть не існує. Навіть серед країн з добре розвиненими фінансовими ринками ступінь жорсткості KYC різний. Тому Базельський комітет звернувся до Робочої групи з питань транскордонних банківських операцій (1) з проханням вивчити поточні процедури KYC і підібрати рекомендовані стандарти, прийнятні для банків всіх країн. Отриманий в результаті документ був випущений як консультативний у січні 2001 року. Після розгляду отриманих коментарів Робоча група переглянула документ і зараз Базельський комітет розповсюджує його, сподіваючись, що основні позиції KYC, представлені тут, стануть орієнтиром для працівників нагляду щодо встановлення національної практики та для банків щодо розробки власних програм. Важливо визнати, що наглядова практика певних юрисдикцій вже відповідає або досягла мети цього документу і, відповідно, їм не потрібно вносити якісь зміни.

Політика KYC дуже тісно пов’язана із боротьбою з відмиванням грошей, що по суті є компетенцією Цільової групи фінансової дії (FATF)(2). В наміри Комітету не входить дублювати дії FATF. Натомість, інтереси Комітету мають ширші пруденційні перспективи. Стабільна політика і процедури KYC відіграють важливу роль в захисті безпеки та стабільності банків та цілісності банківських систем. Базельський комітет та Офшорна група банківського нагляду (OGBS) продовжують рішучу підтримку прийняття та впровадження рекомендацій FATF (1124−2001-п), особливо тих, які стосуються банків, і намагаються узгодити стандарти цієї статті з рекомендаціями FATF. Комітет та OGBS розглянуть також прийняття всіх кращих стандартів, внесених FATF в результаті його нинішнього перегляду «40 Рекомендацій». Тому Робоча група підтримує і буде підтримувати тісні контакти з FATF під час вироблення ідей.

Підхід Базельського комітету до KYC базується на більшій пруденційній перспективі, а не тільки на боротьбі з відмиванням грошей. Стабільні процедури KYC треба розглядати як вирішальний елемент дійового управління банківськими ризиками. Запобіжні заходи KYC виходять за межі простого відкриття рахунків і ведення записів і вимагають від банків розробки політики прийняття клієнта і програми ступеневої ідентифікації клієнта, яка включає всебічну ретельну перевірку рахунків підвищеного ризику і профілактичний моніторинг рахунків підозрілої діяльності.

Інтерес Базельського комітету до надійних стандартів KYC базується на турботі про ринкову цілісність; цей інтерес підвищився в результаті прямих та непрямих збитків, яких зазнали банки через відсутність ретельного використання належних процедур. Цих втрат, мабуть, можна було б уникнути, а шкоду репутації банків значно зменшити, якби банки дотримувались ефективних програм KYC.

Цей документ зміцнює принципи, визначені в попередніх документах Комітету, даючи більш чіткі інструкції щодо основних елементів стандартів KYC та їх впровадження. Розробляючи ці інструкції, Робоча група застосувала практику країн-учасниць, беручи до уваги розвиток нагляду. Суттєвими елементами цієї статті є інструкції щодо впровадження усіма банками в усьому світі мінімальних стандартів. Ці стандарти можуть вимагати доповнення та/або підкріплення додатковими заходами з врахуванням ризиків окремих установ і ризиків в банківській системі окремих країн. Наприклад, більша ретельність потрібна по відношенню до рахунків підвищеного ризику або тим банкам, які особливо прагнуть привабити клієнтів з великим власним капіталом. В ряді спеціальних розділів цієї статті є рекомендації для більш високих стандартів відповідної ретельності в сферах підвищеного ризику в межах банку, там де це можна застосувати.

Необхідність суворих стандартів належного ставлення до клієнта не обмежується банками. Базельський комітет вважає, що подібні інструкції треба розробити для всіх небанківських фінансових установ і професійних посередників фінансових послуг, таких як юристи і бухгалтери.

2. Банк із рейтинговою оцінкою надходжень «3»

комерційний банк дивіденд пруденційній

Банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення контролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку.

Під час проведення узагальнювальної оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

Рейтингове оцінювання за системою «CAMEL» здійснюють суто наглядові органи. В Україні вони представлені департаментами безвиїзного нагляду та інспектування Національного банку України, а також відповідними структурними підрозділами регіональних управлінь Національного банку України.

При цьому система рейтингової оцінки для кожного комерційного банку складається з таких етапів:

«попередній» рейтинг;

«кінцевий рейтинг».

Рейтинг на «попередньому» етапі здійснює департамент безвиїзного нагляду за наявними формами звітності комерційних банків. За результатами цього рейтингу банку встановлюється відповідна рейтингова оцінка (методи встановлення рейтингової оцінки наведено нижче). Якщо рейтингова оцінка банку становить «З», «4» або «5» і при цьому банк не перебуває в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк перебуває в одному з наведених вище проблемних режимів, він потребує особливого нагляду Національного банку України, який здійснюється департаментом з питань роботи з проблемними банками та відповідними підрозділами регіональних управлінь НБУ.

Департамент інспектування разом з відповідними структурами регіональних управлінь під час детальної перевірки на місці визначає «кінцеву» рейтингову оцінку банку, тим більше, що рейтингову оцінку рівня менеджменту легше здійснювати безпосередньо в банку, при цьому можна уточнити і показники інших оцінок для сукупного рейтингу.

Система рейтингу банків включає визначення таких понять:

якість капіталу -- оцінка розміру капіталу банку щодо його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

якість активів -- можливість забезпечення повернення активів;

якість управління (менеджменту) -- оцінка методів управління банком з погляду ефективності його діяльності, розпорядку праці, методів контролю за дотриманням нормативних актів та чинного законодавства;

дохідність -- достатність доходів банку для його подальшого розвитку;

ліквідність -- можливості банку щодо виконання ним як звичних, так і не передбачуваних зобов’язань.

Сукупний рейтинг банку визначається так:

за кожним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від

1 (сильний) -- до 5 (незадовільний);

бали підсумовуються і діляться на п’ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;

сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «посередні» (3), мають такі характеристики:

банк дещо слабкий фінансово і щодо операційних функцій, а також припустився порушень законів і нормативних актів;

фінансовий стан банку має тенденцію до подальшого погіршення, якщо умови в економіці та банківському секторі будуть розвиватися за несприятливим сценарієм;

фінансовий стан вірогідно погіршиться, якщо негайно не будуть вжиті заходи щодо виправлення ситуації або ці заходи не будуть досить ефективними;

стан банку викликає занепокоєння в органів нагляду.

Рейтинг 3 {посередній):

банки, в яких показники основного й сукупного капіталів від повідають установленим нормативам;

банки, що посідають посереднє місце серед інших банків за показниками капіталу;

банки щонайменше з посередньою якістю активів, визначеною перевірками на місцях.

Аналіз ліквідності банку дає можливість виявити, чи спроможний він виконувати свої зобов’язання у визначені строки і без втрат.

Найпростіший метод діяльності банку -- збереження відповідної частини своїх активів у ліквідній формі, тобто у вигляді готівки, залишків на коррахунках у Національному банку, а також в інших банках, у державних цінних паперах (за можливості швидкого їх перетворення на готівку).

Одначе існує відповідний взаємозв'язок між ліквідністю і надходженнями. Він полягає в тому, що ліквідні активи, як правило, дають менший процент, ніж неліквідні (особливо кредити), а банки, що тримають у ліквідній формі значну частину своїх активів, матимуть нижчу рентабельність. Тому банки, котрі проводять агресивну політику одержання максимальних прибутків, намагаються утримувати ліквідні активи на мінімально припустимому рівні.

Правильне управління ліквідністю потребує підтримання достатнього рівня ліквідності, щоб банк міг вчасно і без збитків для себе виконувати свої зобов’язання. За виняткових обставин, у разі необхідності якнайшвидшого залучення ліквідних коштів керівництво банку може здійснити продаж активів зі збитками для себе лише для того, щоб виконати свої зобов’язання, хоч це і позначиться негативно на рентабельності банківської установи.

Рейтинг З (посередній):

нині рівень ліквідних активів щонайменше є достатнім;

дотримуються нормативні вимоги ліквідності активів;

припустимий рівень основних депозитів відносно загального

обсягу депозитів;

обмежена можливість негайного залучення коштів;

показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Під час оцінки ефективності управління діяльністю банку неможливо використовувати ті самі коефіцієнтні показники, що застосовувалися при аналізі капіталу, якості активів, надходжень і навіть ліквідності. Методи управління можна оцінити за системою рейтингу, враховуючи при цьому рейтинг за попередніми чотирма напрямами, оскільки ефективність менеджменту прямо залежить від якості активів, капіталу, надходжень і ліквідності банку.

У разі погіршення показників діяльності банку, насамперед необхідно з’ясувати, за яких умов спричинилося це погіршення, навіть якщо керівництво проблемним банком здійснює нова адміністрація, що не несе відповідальності за слабке фінансове становище банку. Крім рейтингової оцінки за обсягом капіталу, якістю активів, обсягом надходжень та станом ліквідності, які необхідно враховувати у процесі аналізу управління банком, необхідно звертати увагу на такі фактори:

керівництво банку повинно демонструвати технічну компетентність, організаційні та адміністративні здібності (що може бути виявлено під час затвердження керівників банку центральним банком);

керівництво банку мусить нести відповідальність за дотримання банківського законодавства та встановлених норм і нормативів;

керівництво банку повинно вміти негайно реагувати на зміни, які відбуваються в економіці, зокрема в банківській системі;

керівництво банку має нести повну відповідальність за розроблення та дотримання внутрішніх правил роботи банку;

адміністрації банку необхідно дбати про постійне підвищення рівня кваліфікації своїх працівників для поліпшення роботи банку;

керівництво банку має нести відповідальність за виявлені корисливі дії й особливо за надання позик на пільгових умовах працівникам банку;

керівництво банку повинно повністю задовольняти регіон, де розташований банк, у банківських послугах.

Зважаючи на те, що оцінка адміністративно-господарського управління (менеджменту) є найбільш суб'єктивною серед інших аспектів системи рейтингу, крім урахування попередніх чотирьох її компонентів, необхідно здійснити експертну оцінку управління банку за наведеними нижче критеріями.

Рейтинг 3 {посередній):

більшість компонентів системи посередні або задовільні;

частково не виконуються вимоги чинного законодавства і

нормативних актів;

необхідно поліпшити розроблені правила роботи банку та їхнє дотримання;

має місце певна занепокоєність щодо методів керівництва та

сумнів щодо компетентності керівників банку.

3. Практичне завдання

КБ «Мрія» випустив в обіг незареєстровані цінні папери. Які порушення він допустив і яка відповідальність за них?

Рішення:

Порядок здійснення суб'єктами господарювання зазначених видів професійної діяльності на ринку цінних паперів встановлений, зокрема, Законами України «про цінні папери і фондову біржу», «Про національну депозитну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також Ліцензійними умовами провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затвердженим наказом Державного комітету з питань регулярної політики та підприємства, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 березня 2001 р. № 49/60.

Відповідність суб'єктів господарювання за порушення правил професійної діяльності на ринку цінних паперів встановлена статтею 11 Закону України «про державне регулювання ринку цінних паперів», відповідно до якої ДКЦПФР (Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) накладає на юридичних осіб штрафи:

— За випуск в обіг та розміщення незареєстрованних цінних паперів відповідно до чинного законодавства — у розмірі до 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

— За діяльність на ринку цінних паперів без соціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством, — у розмірі до 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

— За ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації - у розрізі до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

— За ухилення від виконання або за несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у розмірі до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Рішення ДКЦПФР про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Штрафи, накладені ДКЦПФР, стягуються в судовому порядку.

Про накладення штрафів на комерційні банки ДКЦПФР інформує Національний банк України у триденний строк.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 2

1. Скликання спостережної ради банку для прийняття програми фінансового оздоровлення.

Фінансове оздоровлення банку — відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Програма фінансового оздоровлення банку — це система заходів банку, спрямованих на покращення його фінансового стану (ліквідності, платоспроможності тощо), структури активів, дохідності та рентабельності, достатності капіталу, а також на усунення порушень, що призвели до скрутного фінансового стану банку.

Національний банк має надсилати письмові попередження з вимогою розробити програму фінансового оздоровлення банку, які отримали за результатами інспектування загальну рейтингову оцінку «4» за системою (визначеною згідно Положенням про порядок визначення та застосування комплексної рейтингової оцінки.

Якщо рішення про необхідність розробки банком програми фінансового оздоровлення прийнято Правлінням Національного банку або Комісією Національного банку України з питань регулювання діяльності банків.

Банк має розробити програму фінансового оздоровлення, затвердити її правлінням та радою банку і подати на узгодження до відповідного територіального управління Національного банку в строк 20 робочих днів (до Управління нагляду за великими банками — у строк до 25 робочих днів) із дня отримання письмово попередження Національного банку з вимогою розробити програму фінансового оздоровлення.

У разі погодження програми фінансового оздоровлення Комісії Національного банку приймає відповідне рішення.

Дія програми фінансового оздоровлення банку обмежується строком до шести місяців.

За наявності обґрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми фінансового оздоровлення цей строк може бути продовжений банку Правлінням Національного банку ще на шість місяців (за умови виконання програми капіталізації).

У разі неподання банком у встановлений строк програми фінансового оздоровлення або подання програми, яка не відповідає вимогам пункту 4.8 «Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства», національний банк застосовує примусові заходи впливу, що адекватні допущенним порушенням у тому числі відсторонення керівництва від управління банком, призначенням тимчасової адміністрації або відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій і ліквідації банку.

Програма фінансового оздоровлення банку в обов’язковому порядку має містити:

— Аналіз причин, внаслідок яких погіршилися фінансовий стан та платоспроможність банку.

— Прогнозні показники діяльності банку із щомісячною розбивкою (капітал банку, резерви, економічні нормативи, доходи, прибуток), яких передбачається досягнути після виконання заходів фінансового оздоровлення.

— Конкретні заходи (залежно від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану), спрямовані на покращення фінансового стану банку, із зазначенням строків їх виконання, та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу, в тому числі: розробити програму капіталізації щодо збільшення капіталу до необхідного розміру, зареєструвати в установлений строк оголошений статутний фонд, сформувати в необхідному розмірі резервні фонди та спеціальні резерви, встановленні нормативно-правовими актами Національного банку та чинним законодавством України.

Одночасно з програмою фінансового оздоровлення має подаватися кошторис доходів і витрат (щоквартальний) у цілому по банку та з розподілом за філіями.

Контроль за виконанням банку програми фінансового оздоровлення здійснюється територіальним управлінням Національного банку України та Управлінням з питань роботи з проблемними банками (Управління нагляду за великими банками).

До закінчення строку дії програмного фінансового оздоровлення або прийняття рішень про продовження її дії в обов’язковому порядку відповідний підрозділ банківського нагляду Національного банку має здійснити комплексну інспекторську перевірку діяльності цього банку.

У разі ефективного виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення, та отримання банком загальної рейтингової оцінки «1» або «2», програма вважається завершеною.

У разі невиконання банком програми фінансового оздоблення та погіршення його фінансового стану Національний банк має призначити тимчасову адміністрацію чи прийняти рішення про відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій і ліквідацію банку.

2. Розпорядження про зупинення виплати дивідендів

Національний банк має право видати банку розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-які іншій формі. Розпорядження щодо зупинення розподілу капіталу в будь-якій формі стосується розподілу прибутку банку, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків та обов’язкових платежів.

Цей захід впливу Національний банк має застосувати в таких випадках:

— До банків, що є недокапіталізованими або порушили норматив адекватності регулярного капіталу чи норматив адекватності основного капіталу, або, якщо національний банк визнає, що виплата дивідендів та розподіл капіталу в будь-якій формі призведе до порушення нормативу адекватності регулятивного капіталу чи нормативу адекватності основного капіталу;

— До банків, у яких викуп власних акцій призведе до падіння регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого Національним банком рівня;

— Одночасно з надсиланням листа з вимогою до банку щодо розроблення програми фінансового оздоровлення до часу виконання ним цієї програми.

Цей захід впливу не застосовується, якщо акціонери або учасники банку прийняли рішення про спрямування нарахованих дивідендів на придбання акцій або часток нової емісії або попередньо викуплених банком в акціонерів або учасників для поповнення статутного капіталу банку.

Видача розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподіл капіталу в будь-якій формі здійснюється Комісією Національного банку у формі відповідного рішення.

Таке рішення комісії Національного банку може прийняти одночасно з погодженням розробленої банком програми фінансового оздоровлення.

3. Практичне завдання

Розрахувати ефективність використання сукупних зобов’язань, якщо:

— Доходні активи складають — 26 159 тис. грн.

— Платні пасиви — 15 300 тис. грн.

Розв’язання

= 1,71

Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРИ

1. Банківська система України: рік сталого розвитку // Вісник Національного банку України. — 2002. — № 12 — с. 34−37.

2. Галь В. М. Проблеми розвитку банківської системи та шляхи її вирішення // збірник наукових праць. — 2001 — том 5 — с. 21−22.

3. Дроб’язко А. Тенденції розвитку банківського сектору України в умовах макроекономічного зростання // Банківська справа. — 2001. — № 5 — с. 35−39.

4. Епіфанов А. О. Стан і перспективи розвитку банківської системи України // Збірник наукових праць. — 2002. — том 3 — с. 7−14.

5. 3агорський В.С., Вовчак О. Д. Стратегія становлення банківської системи//Фінанси України. — 2001. — № 10 — с. 123−138.

6. Капіталізація банківської системи України // Фінанси України. — 2002. — № 7-с. 145−150.

7. Кліменко Т.В. Банківські системи України і напрями її розвитку // Фінанси України. — 2002. — № 4 — с. 104−111.

8. Лобанова А. Л. Перспективи розвитку ринку нетрадиційних банківських послуг // Фінанси України. — 2003. — № 3 — с. 133−139.

9. Лобанова А. Л. Аналіз активних операцій комерційних банків // Фінанси України 14. — 2002. — № 6 — с. 99−104.

10. Підвищення ролі банківської системи в економічній стабілізації //Фінанси України. 2002. — № 7. — с. 133−136.

11. Сива Т. В. Конкуренція на ринку банківських послуг //Фінанси України. 2002. -№ 7. — с. 127−132.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой