Гурзуфський парк як туристичний об’єкт

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Спорт и туризм


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА ЕТАПІВ РОЗВИТКУ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ`ЄКТУ

1.1 Особливості формування та етапи розвитку Гурзуфського парку

1.2 Мікрокліматичні особливості території об'єкта

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1 Ландшафтний аналіз території

2.2 Інвентарізація насаджень

ВИСНОКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Сьогоднішній Гурзуф — невелике селище міського типу на Південному березі Криму. Винятково сприятливі природні умови, краса ландшафтів, екзотична південна рослинність, тепле море, достаток сонця здобули йому таку популярність, що в селищі з населенням дві тисячі осіб в розпал сезону буває понад 100 тисяч гостей одночасно. 16]

Походження назви Гурзуф точно не встановлено. Деякі дослідники вважають, що воно походить від лат. Ursus «ведмідь» (поруч з містом розташована «Ведмідь-гора» — Аю-Даг). Інші вважають, що назва Горзув (Горзувіти) має таврське або гото-аланське коріння і розшифровують його як «гір дзакхь» — гірська долина, долина серед гір. Поступово топонім «Горзувіти» трансформувався в Курсаіты, Горзовіум, Юрзуф, Гурзуф. [1]

Парк «Гурзуфський» розташований на Південному березі Криму в смт. Гурзуф в східній частині Гурзуфського амфітеатру, в 14 км на північний схід від м. Ялта. Парк-пам'ятник приурочений до території Державного підприємства «Санаторій «Гурзуфський» і практично скрізь межує із землями селища Гурзуф, лише з південно-заходу з територією санаторію «Пушкіно».

Гурзуфський парк розміщений в пригирловій частині долини річки Авунда в приморській частині Гурзуфського амфітеатру. Амфітеатр окреслено ланцюжком хребтів-відторженців, поперечних ліній узбережжя і бровки яйли. Із заходу це Нікітський хребет, з північного сходу-ланцюжок скель, закінчується біля моря плосковершинною горою Аю-Даг. Схили амфітеатру розчленовані балками і руслом річки Авунда в поперечних напрямках, але в цілому мають ступінчасту структуру, яка сформована різновіковими зсувами. Схил круто знижується від обривів яйли (1400 м н. у. м.) до берегової лінії. Загальна площа амфітеатру 34 квадратних кілометра. Головне значення у формуванні природного рельєфу району парку має річка Авунда. [11]

Парк санаторію розташований в межах прируслової річкової тераси на висоті 10 — 70 м н. у. м. Тут долина максимально розширюється до 1 км. Вона має V-подібний поперечний профіль з опуклими, а в окремих місцях східчастими схилами. В періоди повені непримітна річечка перетворюється в ревучий потік, який несе до моря тони каміння, щебеню і величезних брил. Річка має два притока, причому обидва праві. До території санаторію підходить лише один — р. Цирубу. Вона впадає в Авунду на відстані 2 км від її гирла. [12]

Річка ділить весь парк на дві нерівні частини. В меншій, північно-східній, зосереджені основні санаторні споруди, і ця частина більш доглянута. У південно-східній частині розміщені: кінотеатр, музична естрада, фізкультурні майданчики. [10]

РОЗДІЛ 1. РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА ЕТАПІВ РОЗВИТКУ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ`ЄКТУ

1. 1 Особливості формування Гурзуфського парку

Це один з перших парків, закладених на Південному березі після включення Криму до складу Росії. Його виникнення відноситься до 1803 — на 10 років раніше Нікітського ботанічного саду. [17]

Майже 300 років — з 1475 по 1774 роки Гурзуф, як і весь південний Крим, входив до складу кордонних володінь турецких султанів. У той час Гурзуф, як і інші поселення узбережжя, був невеликий селом. Після приєднання Криму до Російської імперії в 1783 році землі в районі Гурзуфа перейшли в імператорську скарбницю.

На початку XIX століття вони були пожалувані герцогу Арману Емануелю де Рішельє, одному із засновників Одеси, що був тоді генерал-губернатором Новоросійського краю. Герцог Рішельє в період з 1808 по 1811 роки побудував будинок в Гурзуфі. Його садиба була однією з перших дач на Південному березі Криму. За свідченням очевидців заснування садиби, будинок було споруджено у «грецькому» стилі за проектом одеського архітектора, ім'я якого лишилось невідомим. Це була кам’яна двоповерхова будівля, в той час — найбільш монументальна будівля в європейському стилі на Південному березі Криму. Підвищення, на якому розміщено будинок, оточувала скромна кам’яна огорожа. До нього вели дороги -- одна з боку Гурзуфа, друга паралельно до берега.

Саме в цьому будинку в 1820 році три тижні прожив російський поет О.С. Пушкін. 1] В пушкінську пору парк закінчувався на правому березі річки, де були оливкові дерева. Про них говорить поет і у вірші «Кто видел край, где роскошью природы». В заключній частині «Бахчисарайського фонтану» він згадує про річку, що весело дзюрчить.

Як показав відомий кримський краєзнавець Л. Бертьє-Делагард у своїй статті «Пам'ять про Пушкіна в Гурзуфі», річка, що протікає через парк, в ту пору тільки у верхів'ях називалася Аунда, а біля гирла — Сюнарпутан (по-грецьки — снігової води річка), або Салгир (по-татарськи — гірська річка). Салгирами називалися й інші річки в Криму, але слова, наведені нижче, відносяться не до них:

О, скоро вас увижу вновь.

Брега веселые Салгира!

Приду на склон приморских гор

Воспоминаний тайных полный,

И вновь таврические волны

Обрадуют мои жадный взор. [17]

Про час розпланування парку (1811−1812рр.) свідчать старі дерева, зокрема кипариси, найстаріша в Криму діброва італійських сосен навколо майданчика з басейном (їм не менш як 180 років), ліванські кедри. Спочатку частина його території була зайнята плодовими деревами, місцевими лісовими масивами, і парком ставала поступово. [15]

Після смерті маєток герцога Рішельє в Гурзуфі за заповітом перейшов до відомого археолога І. Стемпковському. Пізніше його купив князь Михайло Семенович Воронцов, який багато зробив для розвитку Криму і особливо південноузбережжя. Зокрема, за його ініціативою були прокладені нові дороги Сімферополь-Алушта-Ялта (1825−1837 рр.) і Ялта-Севастополь (1845−1848 рр.). При будівництві дороги Алушта-Ялта за вказівкою Воронцова був прокладений також спуск від неї до Гурзуфа. 1]

У 1830--1840-ві роки було збудовано оранжерею. Майданчик, де стояв будинок, оформлено у вигляді тераси і прикрашено мармуровими вазами. Неподалік будинку влаштували мармуровий фонтан, а на майданчику, оточеному італійськими соснами, -- басейн з фонтаном і скульптурою. Тоді ж парк засадили новими деревами. 15]

У 1840 році М. С. Воронцов продав свій маєток В.І. Фундуклею, який тоді був київським губернатором. На відміну від Рішельє та Воронцова, В.І. Фундуклей проводив у Гурзуфі кожне літо (за винятком періоду Кримської війни 1853−1856 років). Велику увагу В.І. Фундуклей приділяв розвитку виноградарства в Гурзуфі. Їм були завезені з Іспанії та Португалії кращі сорти винограду і закладені великі плантації виноградників. У 1847 році в Гурзуфі був побудований великий винний підвал.

У 1861 році був капітально відремонтований будинок, побудований Рішельє В.І. Фундуклей багато зробив для облаштування парку в гурзуфському маєтку, де при ньому було посаджено багато екземплярів рідкісних рослин. У середині XIX століття це був один з кращих парків на Південному березі Криму. [1]

За описами 1860-х років, сад, розташований на пагорбкуватій місцевості, що спускається від самої поштової дороги до похилого берега моря, за майстерністю й мальовничістю планування, а також за багатством рідкісних південних рослин належав до найкращих садів Південного берега Криму. Серед розмаїття прекрасних дерев -- гранатових, фігових, каштанових, лаврових та вічнозелених південних рослин -- по всьому саду щільними групами здіймалися похмурі кипариси та стрункі італійські тополі. Це надавало загальному ландшафтові незвичайної чарівності та витонченості. Особливо багатою на рідкісні рослини була ділянка перед будинком. Там, сповнюючи повітря пахощами, росли величезні магнолії, цвіли ремонтантні троянди -- ціла алея «дерев», верхівки яких укривали червоні й білі квітки, прищеплені з різних кущів. Чудові тополі утворювали огорожу фундуклеївського саду з боку моря, хвилі якого тихо лягали на похилий берег. Гарний будинок стояв у найзручнішому місці, з його галереї відкривався чудовий краєвид: гори, татарське село, гурзуфські скелі й море. 15]

Після смерті В.І. Фундуклея в кінці 1878 року маєток перейшов до двох його племінницям — Врангель і Краснокутської, а в травні 1881 року його придбав залізничний магнат Петро Іонович Губонін. До ділянки, купленого у Фундуклея, Губонін незабаром додав землю князя Барятинського в гирлі річки Авунда. На той час територія займала 40 гектарів. 1]

В останній чверті XIX ст. в селищі вже налічувалося 120 будинків і близько 700 чоловік населення. Поступово Південний берег стає місцем відпочинку багатих людей. Гурзуф першим на Південноубережжі став розвиватися як курорт, багато в чому завдяки старанням талановитого підприємця П.І. Губоніна (1825−1894). У східній частині він спорудив кілька фешенебельних дач і створив гарний парк.

В парковій зоні на території понад 12 га були побудовані сім готелів, ресторан, упорядкована набережна. Крім того, тут споруджується курорт Суук-Су (рис. 1. 1), що складається з дач, здаються в оренду, і будівлю казино, дуже популярного на початку XX століття (нинішній «Артек»).

Рис. 1.1 Курорт Суук — Су (старовинні фото)

Архітектурний вигляд курортних готелів був вирішений в романтичному стилі - різноманітність зовнішнього силуету, прикраса архітектурними елементами, різьбляно-мереживні карнизи, конусні вежі та інші елементи.

Архітектурним акцентом на губонинському (Гурзуфському) курорті в ті далекі роки була однокупольна Успенська церква (рис. 1. 2). У складі нового готельного комплексу вона з’явилася невипадково. Християнських храмів на курортному узбережжі було мало. Закладка розкішного храму в греко-візантійському стилі відбулася в 1887 році. Зведення церкви присвячувалось пам’яті Успіння Пресвятої Богородиці. Красиві інтер'єри, вівтар і нагорний образ Спасителя, зображений на матовому склі, хрест над куполом храму під час всенічного служіння висвітлювалися електрикою. Внутрішня обробка була виконана різнобарвним мармуром із різьбленням. Дуже талановито був виконаний живописний розпис храму. Обсяг храму взяв на себе помітну роль у побудові архітектурного ансамблю набережної Гурзуфа, в якому в той час проживало 1,5 тис. осіб.

Рис. 1.2 Гурзуф. Храм Успіння. На фото зліва — проект церкви виконаний Д. М. Чичаговим, праворуч — церква на початку XX століття.

Старий будинок герцога Рішельє став особистою губонинською дачею і призначався для найвищих і рідкісних гостей, а також високопоставлених чинів.

Естетику курортного середовища доповнювала паркова зона, в якій для залучення на новий курорт багатої публіки було розміщено 5 цікавих декоративних фонтанів (рис. 1. 3). Серед яких особливо виділявся фонтан «Ніч», встановлений перед готелем. [16]

Фонтан «Ніч» відлитий з моделі берлінського професора Бергера та придбаний у Відні на виставці в 1889 році. Сюжет фонтану взято з образів давньогрецької міфології. Прекрасна богиня ночі Нюкта немов пливе по небу. Темне покривало, яким вона закривала землю, опадає. У лівій руці богині - високо піднятий факел. За давньогрецьким віруваннями, Хаос, з якого відбулося все існуюче, породив вічний Морок — Ереб і темну Ніч — Нюкту. А від Ночі і Мороку виникли вічне світло — Ефір і радісний світлий День — Гемера. Ніч і день стали змінювати один одного. Спадаюче покривало, яке закривало землю, і високо піднятий факел символізують наступ світла. Правою рукою Нюкта тримає за руку юного, прекрасного бога сну Гіпноса. З лівого боку за спину богині тримається ширяючий в повітрі бог кохання Ерос (Амур) зі стрілою в руці. Він знаходиться вище Гіпноса. Мабуть, скульптор хотів підкреслити урочистість не тільки світу, але і любові над тьмою. Ніч і Гіпнос парять над кулястим небесним склепінням, усіяною зірками. Посередині зводу прокладений пояс — знак Зодіаку, з позначенням сонця, місяця, планет. 12 зодіакальних сузір`їв у вигляді барельєфів (Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби). Небесний звід тримають чоловічі фігури — атланти і жіночі - каріатиди. Між ними розміщені маски. Над їх головами риби — символ мовчання. Хоча з пащ риб б’ють вгору 60 струменів фонтану, але загасити «світло» вони не можуть. Ввечері струмені фонтану, переливаючись всіма кольорами веселки на тлі зелені і казкових фігур, створюють чудовий ефект. [17]

Рис. 1.3 Гурзуфські фонтани з ліва на право «Ніч», «Перша любов», «Рахіль» (старовинні листівки)

Русло річки Авунда, що протікає по парку, було обкладено камінням. Через річку прокладені пішохідні містки.

Крім облаштування маєтку і курорту, Губоніним багато було зроблено і для самого Гурзуфа — побудовані електростанція, аптека, поштово-телеграфна станція, лікарня. Аптека, відкрита у вересні 1888 року, функціонує досі (рис. 1. 4).

Рис. 1.4 Панорамний вид на Гурзуф (старовинна листівка)

У різний час дачами тут обзавелися багато, в тому числі художник К.А. Коровін, А. П. Чехов. [1]

У парку Губонінського курорту було велике розмаїття рослин. Добре скомпоновані групи листяних і хвойних дерев чергувалися з відкритими просторами. Це створювало гру світла й тіні і надавало достатньої глибини перспективам, що відкривалися для ока. [15]

Після смерті маєток Гурзуф перейшов у володіння сина Сергія Губоніна. Вести дорогий заклад виявилось не по силам нащадку підприємця, і в 1902 році маєток було придбано «Акціонерним товариством курорту Гурзуф». Курорт, переходячи з одних рук в інші, занепав.

У січні 1921 року курорт було націоналізовано і передано у ведення кримського Курортного управління. У цьому ж році засновано радгосп-завод «Гурзуф», який увійшов до складу «Масандра».

В 1922 році тут почало функціонувати гурзуфське відділення кримської військово-курортної станції. Зараз це — Гурзуфський військовий санаторій.

У 1925 р. біля підніжжя гори Аю-Даг з’явилися перші брезентові намети піонерського табору «Артек» (рис. 1. 5). Вирішальним фактором при виборі місця табору були надзвичайно здоровий клімат, багата природа і мальовнича місцевість. [1]

Рис. 1.5 «Артек», 1925р. Перший лагер розміщувався в брезентових наметах

Досі в Гурзуфі збереглися будинки, побудовані на рубежі XIX-XX століть. Вони виділяються своєрідною, незабутньою архітектурою. Цей період прийнято називати «Красновською епохою» (по імені Миколи Петровича Краснова, академіка архітектури, автора проекту царського Лівадійського палацу та багатьох інших будівель початку XX століття). У Гурзуфі за проектом М. П. Краснова (1864−1939) було побудовано в 1903 році будівлю ресторану і казино курорту «Суук-Су». Ця будівля збереглася до наших днів. Палац Суук-Су є найкрасивішим будинком в Гурзуфі, хоча всі будівлі селища дореволюційної забудови по-своєму привабливі. [17]

Згідно з постановою Держкомітету УРСР по екології і раціональному природокористуванню «Про затвердження переліку державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення» від 30. 08. 1990 г. № 18, Гурзуфський парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення мав площу 12.0 га. [13]

В охоронному зобов’язанні № ОПСП-27 від 01. 04. 1998 г., згідно з яким даний об'єкт ПЗФ був переданий під охорону Гурзуфського Центрального військового санаторію, була вказана площа Гурзуфського парку, рівна 12. 0га.

В охоронному зобов’язанні № ОПСП-27 від 22. 07. 2003 г., згідно з яким даний об'єкт ПЗФ був переданий під охорону Державному підприємству «Санаторій «Гурзуфський», також зазначено, що Гурзуфський парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення має площу 12. 0га.

Гурзуфський парк створювався і доповнювався різними архітектурними елементами та насадженнями напротязі 90 років (з 1803р. по 1894 р.). У різні періоди в парку були влаштовані споруди, дорожня-стежкова система, малі архітектурні форми, висаджено багато видів декоративних рослин.

Період створення парку, умовно можна розділити на декілька етапів:

1. 1803 — 1840 рр. Планування території, закладення парку, влаштування забудов. Перетворення природних масивів у паркову територію.

Власники паркової території Рішельє, Стемпковський І., Воронцов М. С.

2. 1840 — 1878 рр. Капітальний ремонт будинку Рішельє. Проведення основних робіт по озелененню території.

Власником у цей етап формування парку був Фундуклей В.І.

3. 1881 — 1894 рр. Будівництво споруд та будівель, що й досі використовуються як санаторні корпуси. Доповнення зелених зон парку насадженнями та декоративними елементами.

Власником у цей етап формування парку був Губонін П.І.

Отже, проаналізувавши історичний розвиток Гурзуфського парку, його зміни та доповнення у планувальній стуктурі; робота власників, як головних ідейних наслідувачів; надання парку статусу пам’ятки республіканського значення, ми маємо уявлення про те який парк створювався на етапі будівництва і який він є у наш час.

1. 2 Мікрокліматичні особливості території об'єкта

У науковій літературі немає окремого або в сумісному з іншими частинами ПБК опису клімату Гурзуфа. Метеорологічні спостереження велися тут у різні роки не в одному місці і не безперервно.

Сонячна радіація. Тривалість сонячного сяйва становить 57% від можливої при постійно безхмарному небі, а в абсолютних цифрах на 360 годин, або в 1,2 рази більше, ніж у Києві. У Гурзуфі сонце світить в середньому за один день у січні 3 години, а в липні 11 годин.

На території санаторію мікрокліматична мінливість інсоляції під впливом рельєфу — помірна, під впливом рослинності - дуже значна. Найбільш помітно вплив експозиції схилів на радіацію взимку, що може відбитися на вічнозелених рослинах. Під кронами різних дерев і навіть в межах проекції крони одного дерева освітленість дуже мінлива, в окремих точках знижена в 20 — 40 разів порівняно з відкритим місцем. Це треба враховувати при підсадженні нових рослин під крони існуючих дерев.

Термічний режим. Високе значення середньої річної температури повітря (на 3,5° більше звичного для широти 45°) обумовлено головним чином підвищеними її значеннями взимку і восени, бо навесні і на початку літа тут не тепліше, а часто і прохолодніше, ніж у Степовому Криму. Крива річного ходу температури в Гурзуфі не повністю збігається також з кривими станцій Ялта, Нікітський Сад і Алушта. Тривалість сезону активної вегетації рослин, тобто періоду з температурами, стійко перевищують 10-градусну позначку, дорівнює 209 днів, а накопичена за цей час сума активних температур (близько 4000°) на 300° більше, ніж у Нікітському саду. У Гурзуфі з більшою, ніж в НБС, успішно можна вирощувати теплолюбні і субтропічні культури (гранат). Для зими не характерні сильні морози: у 50% років вони не досягають навіть -8°, і тільки один раз в 50 років бувають 15-градусні морози. Тим не менш, їх вірогідність треба брати до уваги при закладці і реконструкції довговічних декоративних насаджень. Загальна за зиму кількість днів з морозом змінюється в різні роки від 1 — 2 до 70 при середньому числі 35.

Важливим показником є тривалість морозів. Під кронами парку спостерігається застій холодного повітря і тут цей показник істотно вище, ніж на сусідніх відкритих майданчиках, хоча абсолютний мінімум на останніх може бути нижче, ніж під пологом дерев. Безперервна цілодобова реєстрація температури в різних точках дозволила відзначити явище, яке зазвичай не помічається при епізодичних спостереження: в густих слабовентильованих посадках річна денна температура повітря може бути не нижче, а на 2° - 4° вище, ніж на відкритому місці.

Агрономічно значущі (не менше 5 мм за добу) опади випадають в Гурзуфі в основному в холодну половину року. За три літніх місяці буває тільки 5 днів з такими дощами. Посушливий період настає на початку травня, а час з середини червня до кінця вересня має оцінюватися як жорстко посушливий. За період активної вегетації випадає 237 мм опадів, або 24% від величини можливої випаровуваності.

Середня вологість у Гурзуфі близька до фізіологічно сприятливих, але певна транспіраціонна напруженість у рослин виникає в літні місяці, коли звичайна (середньостатистична) вологість повітря нижче оптимуму не тільки вдень (на 10 — 17%), але і в нічні години (на 5 — 15%). [9]

Режим вітру. Від нього залежить природна вентиляція місцевості, житлової та курортної забудови, паркових насаджень, а також приміщень у стаціонарних і тимчасових (сезонних) спорудах. Погода з вітром, який перевищує 6 м/с, вважається за гігієнічним нормам несприятливою для відпочинку на відкритому повітрі. У Гурзуфі панують вітри північної чверті горизонту (З, ПнС і ПнЗ) — вони спостерігаються в 58% випадків всіх вимірів повітряних потоків, і в 12% випадків відзначається штиль. В окремі роки сильний (більше 15 м/с) вітер трапляється не 19, а 45 — 50 разів за рік. Вітер штормової сили (18−22 м/с) виникає 2−3 рази на рік.

В різні роки в Гурзуфі від 2 до 22х днів з туманом, причому в квітні і травні до 12 за місяць, а в серпні цих явищ не буває ніколи. Сумарна їх тривалість становить в квітні і в травні в середньому по 14 — 18 годин, а за рік у цілому — 70 годин, але кожен випадок туману окремо рідко триває понад 12 -15 годин, тобто менше, ніж подалі від узбережжя.

Грози — явище, небезпечне для будівель, високих дерев, засобів комунікації. Під час грози забороняється купання в морі. У Гурзуфі вони можливі в будь-яку пору року, але найчастіше у червні, липні (за 6 днів з ними), їх сумарна тривалість — 50, а іноді і 100 годин за рік.

Клімат Гурзуфа, хоча і формується тими ж макро — і мезомасштабними атмосферними процесами, що на всій протяжності Південного берега Криму, має свою специфіку — в ряді випадків більш сприятливе, ніж у Нікітському саду або деяких районах Ялти — і може бути охарактеризований як помірно жаркий, посушливий, з помірно теплою зимою. Тип випадання атмосферних опадів — середземноморський (тобто в зимовий період їх більше, ніж в теплу пору року). Континентальність 140% оцінюється словесно як помірна. 5]

Оцінивши, кліматичні умови регіону, дійшли висновку, що на даній території парку клат дозволяє створювати рослинні композиції не тільки із субтропічних рослин але і з тропічних, що краще підкреслює архітектуру території парку.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1 Ландшафтний аналіз території

В архітектурі парку вдало поєднуються природні умови (русло річки, рівна долина, пологий схил), різні породи дерев, квіти; скульптури, пам’ятники, фонтани. По наймальовничишім місцям парку прокладено 10 кілометрів асфальтованих і ґрунтових алей і доріжок з лавами для відпочинку.

Починати огляд парку найкраще від воріт, що виходять на Набережну. Від них на північний захід через весь парк йде асфальтована головна алея. Паралельно їй праворуч шумить по штучному кам’яному руслу Авунда. Ліворуч, за вузенькою квіткової смужкою, — ґрунтова алея, що веде до 7-го корпусу.

У південних воріт знаходиться великий лікувальний корпус (з водолікарнею). За містком через Авунду магазин (біля головної алеї). За магазином слід повернути направо по широкому містку пройти під арку, утворену збіжними кронами каштанів і платанів. За містком розвилка. Одна доріжка йде вліво, паралельно річці, інша, за якою варто йти, повертає вправо. Попереду з правого боку видно 1-й корпус санаторію. За ним — бібліотечний корпус, де в 1918 році перебував перший гурзуфський ревком. Перший корпус прикрашений гліцинією. Тут особливо красиво в кінці квітня, коли гліцинія цвіте в перший раз, і суцільний каскад світло-фіолетових грон надає будівлі казковий вигляд. Другий раз гліцинія цвіте влітку, але грон в цей час буває значно менше.

По доріжці, що переходить в кам’яні сходи, приходимо до їдальні військового санаторію (на місці колишнього ресторану). У серпні 1928 року тут виступав Маяковський з читанням своїх віршів.

Поруч з їдальнею — 2-й корпус санаторію. Майже впритул до фасаду підступили гігантські зелені колони чотирьох кіпарисів.

Біля корпусу красується фонтан «Ніч» (рис. 2. 1). Від фонтану слід спуститися сходами з маленькими левами до бананового гаю. Листя цих теплолюбних рослин влітку досягає довжини 2,5 м. Плоди з’являються, але не визрівають. Молоді пагони йдуть від кореня. Дещо незвичним та одиноким виглядає тис, який поселився на краю бананового гаю. Навпроти бананового гаю біля річки, в ніші із зелені, фонтан «Купальниця» (рис. 2. 1).

Рис. 2.1 Фонтани «Ніч», «Купальниця» (з ліва на право, сучасне фото)

Якщо перейти розташований поруч місток через Авунду — третій за рахунком від Південних воріт, — ми знову опиняємося на головній алеї біля 8-го корпусу. Праворуч від нього — темно-сіра будівля, де розташовані ощадкаса і перукарня. Далі знаходиться будівля управління санаторію. За ощадкасою на квітковому майданчику вдячні вояки поставили бюст організатору санітарної служби в Радянській Армії 3.П. Соловйову.

Красиві молоді ліванські кедри, висаджені в повоєнний час. Їх близько 200 шт, деякі досягли висоти 15 метрів. Посаджені також суданська сосна, магнолія, лавр благородний, самшит. Кіпариси на головній алеї виросли настільки, що утворили суцільну стіну. Неподалік звідси видно нову будівлю театру.

Пройдемо з головної алеї між 8 і 7 (зліва) корпусом. Тут між молодими срі6лястими ялинами фонтан «Олені на водопої». Його оточує бордюр з самшиту, на клумбах ростуть юка, яскраво-червоні канни, троянди.

Поруч з 8 корпусом — літній кінотеатр. Своєрідна паркова рослинність цього району. Високі, стрункі каштани і кущі нагадують природний ліс.

Рельєф місцевості змінюється. Рівна долина переходить у пологий схил. Доріжка, що піднімається по схилу, веде до оранжереї, де росте безліч однорічних і багаторічник квітів (левкої, жоржини, канни, гладіолуси, примули, ценерарія та інші). У лимонарії вирощують лимони, мандарини, апельсини, грейпфрути. У 1958 році цитрусові в лимонарії дали перший врожай. В оранжереї можна побачити рідкісну у нашій країні рослину — ерітрину, або коралове дерево.

Друга доріжка, що йде від літнього кінотеатру вліво, перетинає дорогу, що веде до стадіону, і приводить до фонтану «Рахіль» (рис. 2. 2). Чотирикутна основа з масками на кожній стороні, з яких б’ють струмені фонтану, служить опорою для високої колони. Її увінчує скульптура дівчини з глечиком у руці.

Красиво оформлений цей куточок парку. Майданчик з фонтаном обрамляє самшит, калина вічнозелена, лавр, за ними піднімаються софора японська, ялини, кедри, кіпариси, секвойя. Калина, що цвіте тривалий час, і самшит ростуть вздовж алей, які розходяться звідси.

Пройдемо по широкій алеї повз гігантської секвої. Внизу, біля кореня дерево дуже товсте, а звужується догори подібно конусу. Праворуч від нього нова скульптура. Крізь зелень біліє спина ведмедиці. На великому пні грають три ведмежати. За ними уважно спостерігає незграбна мама. Тут і куточок парку «ведмежий»: навколо великі сосни, ялини.

Поруч, в напрямку моря — скульптурна група «Турботлива мати».

Тут на околиці парку розташований гай оливкових дерев.

Рис. 2.2 Фонтан «Рахіль» (сучасне фото)

парк гурзуфський ландшафтний насадження

В стіні встановлено бюст Пушкіна, укріплена меморіальна дошка з портретом поета і його віршами. Меморіальна дошка та пам’ятник Пушкіну знаходиться біля самої огорожі парку. Направо — спортивне містечко і танцювальний майданчик, наліво — Південні ворота і вихід на Набережну. 17]

Будинок Рішельє з незначними переробками зберігся до наших днів (рис. 2. 3). Він знаходиться на території парку санаторію «Пушкіно» приблизно в 100 м від моря. [1]

Рис. 2.3 Будинок Рішельє (сучасне фото)

Проаналізувавши ландшафт території, ще раз переконалися, що перепади рельєфу парку не однократно підкреслюють композиційно-просторове рішення об'єкту дослідження.

Топіарії є доповненням красивої побудови Гурзуфського парку.

2.2 Інвентаризація насаджень

Гурзуфський парк розташований у приморській зоні на схід від м. Ялта. Згідно зі схемою лісорослинного районування Криму (П.П. Посохов, 1964), об'єкт лежить в межах округу Південного гірського Криму, у зоні дубово-ялівцево-чорно-соснових лісів з породами сухих субтропіків, в поясі сухих змішаних лісів з дуба пухнастого, ялівцю, грабинника, сосни кримської та інших ксерофітів. [4]

Парк закладався на місці, де до цього були розбиті тераси, ріс виноград, і «гай» маслин. Те, що залишилося від місцевої рослинності (дуб пухнастий, ясен високий, грабинник східний, ялівець високий, жасмин кущовий, іглиця понтійська) займало лише безперспективні для освоєння, круто нахилені поверхні і виконувало чітку функціональну роль — перешкоджати схиловим і обвальним процесам. [3,8]

Таким чином, рослинність місцевості, що передує сформованої при закладці парку вже не була природною. Її вплив на парковий комплекс можна розглядати у двох аспектах:

1. Коріння місцевих деревно-кущових рослин проникають набагато глибше в грунт, ніж коріння культурних видів. Для місцевих рослин не потрібні добрива, полив, особливий догляд. Вони стійкі до заморозків і посухи, надзвичайно швидко поширюються і розмножуються як вегетативно (поросль), так і генеративно (самосів). Ці ознаки роблять дані види рослин головними в озелененні крутих схилів.

2. Ці ж ознаки служать джерелом вкрай небезпечних тенденцій у парках. Більш цінна, декоративна, пейзажна утворююча рослинність паркових комплексів не може витримати конкуренції з місцевими видами. Вони захоплюють простір куртин, спотворюють і знищують композиції. Таким чином, представляється досить сумнівним оголошення цих рослин особливо цінними, «заповідними», оскільки такий підхід не враховує історії виникнення паркових комплексів Криму, взаємин між парковою та природною рослинністю, завдань збереження цінних пейзажних композицій.

Виходячи з вищевикладеного, стає очевидним, що в парку не може бути ні лісових, ні степових фітоценозів. Одним з корінних ознак фітоценозу служить тривала історія природного формування конкретного середовища проживання і складні внутрішні взаємовідносини між рослинами-компонентами. Реальні рослинні співтовариства стійкі, мають стабільний екологічно обумовлений і історично сформований склад, характеризуються можливістю самостійно відновлюватися, включені в якості органічних елементів у більш складні природні комплекси — екосистеми і т.п.

Деревну рослинність в центральній частині парку можна визначити як особливо цінну пейзажоутворюючу. У північній частині санаторію переважають посадки інтродуцентів, вік яких — 40−50 років. Переважає кіпарис пірамідальний, але є і метасеквойя, секвойядендрон, платани, ясени. У посадок подвійна функція: санітарна — захисний фон вздовж вулиці Ленінградської і прикордонна — позначення кордону санаторію декоративними способами. Дану рослинність можна назвати санітарно-декоративною з пануванням кіпариса пірамідального і платанів.

Дещо інший вигляд і призначення має рослинність уздовж південної межі санаторію. Тут кількісно знову переважають кіпариси пірамідальні 50-ти річного віку, які створюють бар'єр на кордоні з набережною. Але тут присутні досить старі рослини інших видів: маслина європейська, багрянник європейський, тис ягідний. Групи зазначених рослин дозволяють визначити цю рослинність в якості декоративно-санітарної з пануванням кіпариса пірамідального і маслини європейської.

Особливе значення має рослинність західної околиці санаторію. Вона охоплює терасований схил, в межах якого збереглися рослини видів місцевої аборигенної флори, деякі з яких зараз визнані рідкісними і охоронними: ялівець високий, суничник дрібноплідний, сосна кримська, іглиця понтійська. За своїм генезисом це вторинна деревно-кущова рослинність шиблякового типу з додаванням екзотів-інтродуцентів, наприклад банан японський Бассіо. Серед останніх: кедр гімалайський і атласький на західних і північно-західних куртинах, кіпариси вічнозелені на західних і південно-західних куртинах. Віковий склад кедрів і кіпарисів тут більш різноманітний. Є дерева 50-ти річного віку, а є більш старі - сторічні. Прикрашає цю частину території найстаріший дуб пухнастий, вік якого близько 300 років. Дану рослинність можна визначити як слабодекоративную схилозакріплюючу рослинність «ландшафтного типу.

Особливу рослинність складають посадки на вузьких куртинах зліва за течією Авунди. Це в основному сучасні посадки 20−30 річної давності, хоча, серед більш молодих рослин зустрічаються дерева, вік яких може бути і сторічним. Домінують насадження «аллейного» типу з ленкоранських акацій і віялолистих пальм. Дану рослинність можна назвати переважно сучасною декоративною рослинністю алей для прогулянок, пробіжок і інших оздоровчих заходів.

Нарешті, в санаторії виділяється ще одна форма насаджень — рослинність прибудинкових просторів. Це посадки на невеликих за розмірами куртинах безпосередньо біля будівель і споруд. По своїй функції це продовження архітектури поза методами садово-паркового мистецтва. Аналіз деревних рослин показує переважання тут каштанів і кіпарисів пірамідальних. Це ознака нерозуміння правил організації даних куртин. Тому дану рослинність можна охарактеризувати як слабодекоративну рослинність прибудинкових просторів. [2, 7]

Список рослин Гурзуфського парку, які мають охоронний статус, включає наступні види:

Суничник дрібноплідний — Arbutus andrachne (3 шт);

Ялівець високий — Juniperus exelsa (1 шт);

Фісташка туполиста — Pistacia mutica (19 шт);

Тис ягідний — Taxus baccata (69 шт.);

Сосна кримська — Pinus pallasiana;

Сосна Станкевича Pinus stankewiczii (шт.) [6]

У складі флори парку виявлено близько 150 примірників рідкісних і охоронюваних видів (наведені нижче в таблиці), що разом із деревами-довгожителями становить приблизно 40% від загального числа деревних екзотів парку. Це означає, що приблизно кожне друге дерево парку цінне в тому або іншому відношенні. Фауна парку майже повністю відповідає фауні всього південного узбережжя. 14]

Таблиця. Дерева — довгожителі Гурзуфського парку

№ дер.

№ кур тин

Назва рослини (українська, латинська)

Діаметр см

Висота м

Вік років

Життєвість

Примітка

1

34

Платан східний

100

20

170

доб.

Меморіальна

Platanus orientalis

особина

2

71

Платан східний

136

18

160

доб.

Меморіальна

Platanus orientalis

особина

3

19

Платан східний

118

19

160

доб.

Меморіальна

Platanus orientalis

особина

4

57

Платан східний

62

20

160

доб.

Зх-стовбурна

Platanus orientalis

50

особина,

50

меморіальна

5

19

Платан східний

128

20

160

доб.

Меморіальна

Platanus orientalis

особина

6

26

Платан східний

110

17

160

доб.

Меморіальна

Platanus orientalis

особина

7

93

Дуб черешчатий

106

14

200

доб.

Меморіальна

Quercus robur

особина, 8кр=500м2

8

89

Маслина

45

6

170

доб.

Меморіальна

европейская

особина, пов’язана

Olea europaea

з ім. Пушкіна

9

19

Платан східний

98

16

150

доб.

Меморіальна

Platanus orientalis

особина

10

69

Кінський каштан

103

17

160

доб.

Меморіальна

звичайний

15%

особина

Aesculus

всих.

hippocastanum

11

40

Кедр гімалайський

113

18

170

доб.

Меморіальна

Cedrus deodara

особина

12

21

Кедр атласький

90

16

150

доб.

Меморіальна

Cedrus atlantica

10% всих.

особина

13

21

Кедр атласький Cedrus atlantica

92

16

160

доб.

Довгожитель

14

33

Павлонія войлочна

86

14

120

доб.

Paulownia tomentosa

Довгожитель

15

81

Кіпарис вічнозелений

83

15

150

доб.

Довгожитель

ф. горизонт.

Cupressus sempervirens

f. horizontalis

16

74

Платан східний

96

15

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

17

76

Платан східний

90

15

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

18

26

Платан східний

90

15

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

19

77

Кінський каштан

86

15

150

доб.

Довгожитель

звичайний

Aesculus hippocastanum

20

82

Кедр атласький

80

15

150

доб.

Довгожитель

Cedrus atlantica

21

82

Сосна піцундська

86

17

150

всих.

Довгожитель

Pinus pityusa

20%

22

95

Платан східний

78

16

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

23

30

Платан східний

83

16

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

24

46

Кіпарис вічнозелений

62

16

130

доб.

Довгожитель

Cupressus sempervirens

f. horizontalis

25

24

Сосна кримська Pinus pallasiana

78

15

150

доб.

Довгожитель

26

14

Секвойядендрон

84

16

150

доб.

Довгожитель

гіганський

Sequoiadendron

giganteum

27

30

Платан східний

42,

16

150

доб.

Довгожитель,

Platanus orientalis

40

2х-стовбурний

28

39

Платан кленолистий

100

17

150

доб.

Довгожитель

Platanus acerifolia

29

39

Платан кленолистий

100

17

150

доб.

Довгожитель

Platanus acerifolia

30

75

Платан східний

103

17

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

31

71

Кінський каштан

80

15

140

доб.

Довгожитель

звичайний

Aesculus hippocastanum

32

65

Кедр атласький

88

14

150

доб.

Довгожитель, крона

Cedrus atlantica

слабо деформована

33

74

Платан східний

83

16

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

34

74

Платан східний

83

16

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

35

74

Платан східний

80

15

150

доб.

Довгожитель

Platanus orientalis

36

62

Кедр атласький Cedrus atlantica

72

14

140

доб.

Довгожитель

37

52

Кедр атласький Cedrus atlantica

72

14

140

доб.

Довгожитель

38

62

Кедр атласький Cedrus atlantica

68

14

140

доб.

Довгожитель

39

77

Кінський каштан звичайний Aesculus hippocastanum

72

14

140

доб.

Довгожитель

40

64

Кедр атласький Cedrus atlantica

68

14

140

доб.

Довгожитель

41

42

Кінський каштан звичайний

72

14

140

доб.

Довгожитель

Aesculus hippocastanum

42

42

Кінський каштан звичайний

42

15

140

доб.

Довгожитель,

2х-стостовбурний

Aesculus hippocastanum

43

8

Метасеквойя глиптостробовидная Metasequoia glyptostroboides

70

16

140

доб.

Довгожитель

44

76

Сосна піцундська Pinus pityusa

78

16

140

доб.

Довгожитель

45

61

Кедр атласький Cedrus atlantica

66

14

130

доб.

Довгожитель

46

69

Річковий кедр збіжистий

65

14

130

доб.

Довгожитель

Libocedrus decurrews

47

26

Сосна приморська Pinus pinaster

56

14

130

доб.

Довгожитель

48

20

Сосна приморська Pinus pinaster

70

15

135

доб.

Довгожитель

49

37

Кіпарис вічнозелений

64

16

130

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens

f. pyramidalis

50

67

Кіпарис вічнозелений ф. пірамід.

72, 62

15., 16

140

доб.

Довгожитель, 2 шт

Cupressus sempervirens f. pyramidalis

51

37

Кіпарис вічнозелений

62

16

130

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens f. pyramidalis

52

34

Кіпарис вічнозелений ф. пірамід.

60

15

120

доб.

Довгожитель, крона деформована

Cupressus sempervirens f. pyramidalis

53

67

Кіпарис вічнозелений

ф. пірамід.

60

15

120

доб.

Довгожитель

Cupressus sempervirens f. pyramidalis

54

32

Платан кленолистий

60

16

120

доб.

Довгожитель

Platanus acerifolia

55

97

Річковий кедр

45,

13

130

доб.

Довгожитель

збіжистий

40

Libocedrus decurrens

56

81

Кіпарис вічнозелений

64

16

130

доб.

Довгожитель

ф. горизонт.

Cupressus sempervirens

f. horizontal

57

78

Кіпарис вічнозелений

60

16

130

доб.

Довгожитель

Cupressus sempervirens

f. horizontalis

58

90

Кіпарис вічнозелений

62

15

120

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens

f. pyramidalis

59

16

Кіпарис вічнозелений

60

15

120

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens

f. pyramidalis

60

8

Кіпарис вічнозелений

60

15

120

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens

f. pyramidalis

61

84

Кінський каштан звичайний

58

14

120

доб.

Довгожитель

Aesculus hippocastanum

62

42

Кінський каштан звичайний

62

14

120

доб.

Довгожитель

Aesculus hippocastanum

63

84

Кінський каштан звичайний

55

13

120

доб.

Довгожитель

Aesculus hippocastanum

64

48

Кінський каштан звичайний

60

14

120

доб.

Довгожитель

65

76

Ясен гостроплідний Fraxinus oxycarpa

68

15

130

доб.

Довгожитель

66

80

Софора японська Sophora japonica

76

15

130

всих. 20%

Довгожитель, стволовая

гниль

67

80

Софора японська Sophora japonica

74

15

130

всих. 10%

Довгожитель, стовбурова гниль

68

6

Павлонія войлочна Paulownia tobentosa

70

12

120

доб.

Довгожитель, сухі пагони у кроні

69

76

Сосна піцундська Pinus pityusa

68

14

130

доб.

Довгожитель

70

68

Кедр гімалайський Cedrus deodara

68

15

130

доб.

Довгожитель

71

76

Кедр атласький Cedrus atlantica

68

15

130

доб.

Довгожитель

72

46

Кедр атласький Cedrus atlantica

68

15

130

доб.

Довгожитель

73

21

Сосна приморська

60

14

120

доб.

Довгожитель

Pinus pinaster

74

20

Сосна приморська

62

14

120

доб.

Довгожитель

Pinus pinaster

75

23

Сосна італійська

68

15

135

доб.

Довгожитель

Pinus pinea

76

20

Сосна італійська

70

15

135

доб.

Довгожитель

Pinus pinea

77

82

Сосна італійська

58

15

120

доб.

Довгожитель, крона

Pinus pinea

слабо деформована

78

50

Багряник європейський

40,

10

120

доб.

Довгожитель,

Cercis europaea

38

2х-стовбурний

79

80

Кіпарис вічнозелений

56

15

115

доб.

Довгожитель

Cupressus sempervirens

f. horizontalis

80

80

Кіпарис вічнозелений

56

15

115

доб.

Довгожитель

ф. горизонт.

Cupressus sempervirens

f. horizontalis

81

78

Кіпарис вічнозелений

54

15

110

доб.

Довгожитель

ф. горизонт.

Cupressus sempervirens

f. horizontalis

82

37

Кіпарис вічнозелений

54

16

110

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens f. pyramidalis

83

8

Кіпарис вічнозелений

56

16

110

доб.

Довгожитель

ф. пірамід.

Cupressus sempervirens f. pyramidalis

84

86

Тис ягідний

Taxus baccata

33, 32

7

120

всих. 5%

Довгожитель, 2х-стовбурний

85

46

Тис ягідний

Taxus baccata

28,

8

115

доб.

Довгожитель, 2х-стовбурний

86

64

Кедр атласький Cedrus atlantica

62

14

120

доб.

Довгожитель

87

64

Кедр атласький Cedrus atlantica

62

14

120

доб.

Довгожитель

88

65

Кедр атласький Cedrus atlantica

60

14

120

доб.

Довгожитель

89

64

Кедр атласький Cedrus atlantica

58

14

120

доб.

Довгожитель

90

75

Софора японська Sophora japonica

56

14

115

доб.

Довгожитель, гниль, центральн. стовбур

91

13

Кінський каштан звичайний

56

12

115

доб.

Довгожитель

Aesculus hippocastanum

92

68

Кінський каштан звичайний

56

13

110

доб.

Довгожитель

Aesculus hippocastanum

ВИСНОВКИ

Під час дослідження об'єкта були проаналізовані вихідні дані літературних джерел, архівних та картографічних матеріалів, іконографічних джерел.

В результаті проведеної роботи з передпроектного дослідження парку — пам’ятки садово-паркового мистецтва, були встановлені: формування та історичний розвиток Гурзуфського парку, його зміни та доповнення у планувальній стуктурі; робота власників, як головних ідейних наслідувачів; надання парку статусу пам’ятки республіканського значення.

Розвиток містобудування та паркобудівництва в свою чергу дав поштовх для створення курорту на даній території. Ландшафтне планування парку обумовлене особливостями рельєфу та місцем розташуванням об'єкту. Природні умови склали переваги при доборі субтропічних рослин у великій кількості. Створення композицій насаджень полягало у збереженні рельєфу місцевості та естетичному оформленні рекреаційної зони. Архітектурно-декоративне доповнення території виконано в різних слилях, але гармонійно пов’язане із плануванням паркової території. У парку зберіглися реліктові види рослин та рослини-довгожителі. Час від часу проводились будівельні роботи з оновлення об'єктів будівництва та озеленення. Але належним чином реконструкція та реставрація території не проводилась. Оскільки Гурзуфський парк є пам’яткою ландшафтної архітектури, то необхідно забезпечити для нього гідне існування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Максимовский А. Н. Гурзуфские тайны./ Максимовский А. Н. // Симферополь: Бизне-Информ, 2006 — 320с.

2. Бяллович Ю. П. Введение в культурфитоценологию./ Бяллович Ю. П. //Сов. ботан., 1936 — 127с.

3. Вергунов А. П. Русские сады и парки./ Вергунов А. П., Горохов В. А. // М.: Наука, 1987 — 224с.

4. Дидух Я. П. Растительный покров Горного Крыма./ Дидух Я. П. // К., Наук, думка, 1992 — 256 с.

5. Кочкин М. А. Почвы, леса и климат горного Крыма и пути их рационального использования./ Кочкин М. А. // М.: Колос, 1976.- 368с.

6. Материалы подеревной съёмки флоры парка Гурзуфский.- ГНБС, 2006

7. Методические рекомендации по классификации и совершенствованию сети природных заповедных территорий и объектов Крыма / Всесоюзная академия сельскохозяйственных наук имени В. И. Ленина, ГНБС.- Ялта: Печатный цех ГНБС, 1983 — 83 с.

8. Сергеев В. С. Силуэты Ялтинского побережья. Архитектурно-исторические очерки./ Сергеев В. С. // Ялта: Киев: Изд-ва «Яникс» и «Стиль и Дом», 1988 — 74с.

9. Справочник по климату Черного моря.- М.: Гидрометеоиздат., 1974. -406с.

10. Волошин М. П. Парки Крыма./ Волошин М. П. // Симферополь: Крымиздат, 1961- 160 с.

11. Ильинская Н. А. Восстановление исторических объектов ландшафтной архитектуры./ Ильинская Н. А. // Л., Стройиздат, 1984.- 145 с.

12. Муратов М. В. Краткий очерк геологического строения Крымского полуострова./ Муратов М. В. // М.: Госгеолтехиздат, 1960. -207с.

13. Государственный реестр недвижимых памятников истории и культуры Республики Крым по состоянию на 01. 01. 95 г., утвержденный постановлением Правительства Крыма от 20. 04. 95 г., № 126 (том 1 — «Памятники истории и монументального искусства», том 2 — «Памятники архитектуры и градостроительства, садово-паркового искусства», том 3 — «Памятники археологии»).

14. Оценка современного состояния и научное обоснование улучшения режима охраны Гурзуфского парка-памятника садово-паркового искусства общегосударственного значения.- Ялта. -1996.- 34 С.

15. Родічкін І. Старовинні маєтки України. / Родічкін І., Родічкіна О. // Київ.: «Мистецтво», 2005 — 224с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой