Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку (на прикладі Придніпровського економічного регіону)

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

З дисципліни: Регіональна економіка

на тему: Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

(на прикладі Придніпровського економічного регіону)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Придніпровський економічний район як важлива складова економіки України

1.1 Значення Придніпровського економічного району для економіки України

1.2 Загальна характеристика природно-ресурсного потенціалу регіону

1.3 Демографічна ситуація регіону

Розділ 2. Передумови розвитку та сучасний стан Придніпровського економічного регіону

2.1 Промисловість Придніпров'я

2.2 Характеристика агропромислового комплексу регіону

2.3 Транспорт і зовнішньоекономічні зв’язки Придніпровського економічного регіону

Розділ 3. Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки регіону

3.1 Основні проблеми економічного розвитку регіону

3.2 Перспективні напрямки економічного розвитку області

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Формування адміністративно-територіального устрою та економічного районування — динамічний процес, який на сучасній території України і на прилеглих до неї українських етнічних землях почався за часів Київської та Галицької Русі.

Економічне районування — це науково обґрунтований поділ території країни на економічні райони, які формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Економічне районування сприяє раціональній територіальній організації господарства.

Економічний район — це економічно цілісна частина території країни, якій властиві такі ознаки, як спеціалізація і комплексність господарства.

Економічне районування в соціалістичній Україні на державній організаційній основі, по суті, розпочалось з 1921 року. Основою його формування був територіальний поділ праці, що зумовлював виробничу спеціалізацію окремих територій.

Проте, тільки у післявоєнний період, коли в основному стабілізувався адміністративно-територіальний поділ і були визначені майже всі області України, а також завершилось об'єднання території України з її західними землями і Кримом, розпочалась більш науково обґрунтована розробка мережі економічних районів.

Головним завданням економічного районування є прискорити ріст продуктивності суспільної праці. Економічне районування повинно обґрунтовувати розвиток територіально-виробничих комплексів, встановити всі прогресивні тенденції в розвитку географічного поділу праці, міжрайонних і внутрішньорайонних зв’язків.

Актуальність обґрунтованого розв’язання проблеми районування зростає насамперед у зв’язку з необхідністю звільнитися від нашарування старих ланок територіального управління, підвищити його ефективність. Також вона полягає у врахуванні того, що в нинішніх умовах господарювання змінюється структура виробничої діяльності і форми власності основних виробничих фондів, а звідси і всього економічного потенціалу.

Слід зважати на те, що адміністративно-територіальний устрій та економічне районування України вже давно не переглядались і в ряді випадків створюють певні труднощі для територіального прогнозування і дійового управління на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження курсової роботи є Придніпровський регіон як господарський комплекс з територіальною структурою суспільного виробництва, здатний раціонально поєднувати економічний і соціальний розвиток, поліпшувати їх взаємодію в єдиному народногосподарському комплексі країни, здійснювати дальші прогресивні кроки в розміщенні продуктивних сил з врахуванням територіальних особливостей в економічних, соціальних і природних умовах.

Предметом дослідження курсової роботи є виявлення закономірностей та визначення принципів і факторів територіальної організації виробництва, сучасного і перспективного розміщення продуктивних сил Придніпровського регіону.

Метою даної роботи є дослідження ресурсного потенціалу, територіально-галузевої структури і перспектив розвитку Придніпровського економічного району.

При написанні роботи було опрацьовано ряд державних нормативних актів з питань ринкової та регіональної економіки, навчальні посібники цієї тематики, Лишиленка В.І., Маніва З.О., Маніва С.З., Качана Є. П, наукові праці вчених Інституту регіональних досліджень НАН України, статистичні дані, журнальні та газетні статті.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків і переліку використаної літератури.

У першому розділі розкрито значення регіону для економіки України, особливості природно-ресурсного потенціалу та демографічної ситуації регіону.

У другому розділі проаналізовано промисловий та агропромисловий комплекси, транспортну систему та зовнішньоекономічні зв’язки регіону.

У третьому розділі висвітлено основні проблеми і напрямки в соціально-економічному розвитку регіону на близьку та віддалену перспективу.

Розділ 1. Придніпровський економічний район як важлива складова економіки України

1. 1 Значення Придніпровського економічного району для економіки України

До складу Придніпровського економічного регіону входять Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська області. Регіон має вигідне економіко-географічне положення відносно високо розвинутих регіонів України (Донбас, Причорноморський, Центральний). Його територією проходить нижня течія Дніпра, південна частина Запорізької області прилягає до Азовського моря [11, 336].

Загальна площа регіону — 83,7 тис. кв. км, проживає тут близько 6,1 млн. населення. Міське населення становить 78,1% (порівняно з 69% по Україні) [11, 336].

Придніпров'я займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним із найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.

Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка (45% промислово-виробничого персоналу і 28% товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40%. Чорна металургія — на другому місці у його промисловому виробництві: 25% за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропетровська обл. — 32%) і 38, 5% за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. — 45, 5%). У районі концентрується більше ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників, далі йде легка (7%), харчова (5%), хімічна і нафтохімічна (4%) промисловість.

Придніпровський економічний район є визначним науково-технічним центром держави. Наукові школи Придніпров'я працюють над новими науковими проблемами, зокрема тих, що стосуються формування і реалізації космічної програми України, створення енергозберігаючих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будіндустрії та сільському господарстві [8, 337].

Придніпров'я відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України, зокрема виробництва зернових, олійних, овочевих, і плодово-ягідних культур, продукції молочно-м'ясного скотарства, птахівництва, свинарства, тонкорунного вівчарства, які обумовлюють спеціалізацію в загальнодержавному поділі праці [8, 338]. Концентруючи майже 7% населення України, район виробляє 10% валової продукції сільського господарства країни.

Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району [10].

Крім того, вигідним є транспортне положення району: через його територію проходять важливі залізничні, автомобільні, водні шляхи по Дніпру та Азовському морю. Це сприяє налагодженню тісних економічних зв’язків з багатьма регіонами країни, насамперед з Донецьким економічним районом, зв’язки з яким практично мають технологічну спрямованість: начебто роз'єднують територіально об'єднані ланки чорної металургії (вугільну промисловість і залізорудну базу) і пов’язані з ними виробництва Донбасу та Придніпров'я [7].

1. 2 Загальна характеристика природно-ресурсного потенціалу регіону

Придніпровський економічний район унікально поєднує природні умови і ресурси, що стало однією з основних передумов формування потужного територіально-виробничого комплексу.

Рельєф району — це слабко розчленована рівнина із загальним нахилом до долини Дніпра й Азовського моря. На північному заході - відроги Придніпровської височини (висота до 192 м), яка поступово знижується у південно-східному напрямі і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На півдні ця височина переходить у Причорноморську низовину. Північно-східна частина району зайнята Придніпровською низовиною. На південному сході лежить Приазовська височина, для якої характерні ізольовані підвищення (до 324 м). У південному напрямі до узбережжя Азовського моря висоти поступово зменшуються до 70−20 м і височина переходить у Причорноморську низовину, яка крутим уступом обривається до моря. Уздовж узбережжя простягаються довгі вузькі піщані, намиті морем коси (Бердянська, Обіточна та ін.). У цілому поверхня економічного району дуже розчленована глибокими долинами річок, балками, ярами (особливо в центральній частині), що ускладнює спорудження транспортних комунікацій [6].

В Придніпровському економічному районі зосереджено близько 12,6 млн. га земель (суші) — 13,7% України, у тому числі 6,8 млн. га сільгоспугідь і 5,8 млн. га ріллі. Землезабезпеченість у розрахунку на одного мешканця району досить висока і становить 0,97 га сільськогосподарських угідь і 0,80 га ріллі (по Україні відповідно 0,87 і 0,59 га). У Придніпров'ї відмічається надмірно висока розораність сільськогосподарських угідь — 85,1 [9].

У районі переважають звичайні середньогумусні чорноземи, але є відмінності по території. У Запорізькій області серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи (75% площі області): на півночі - чорноземи звичайні, на півдні - південні та південні солонцюваті, майже повністю розорані. На півдні та у південно-західній частині області - темно-каштанові й каштанові ґрунти (10% площі області), переважно солонцюваті. У заплавах річок, на берегах лиманів та піщаних косах поширені солончакові ґрунти.

У Дніпропетровській області переважають звичайні та південні чорноземи (48% площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші ґрунти. Вздовж лісового берега Дніпра та в басейні р. Вовча — задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2% (3 — 5% у басейні річки Базавлук, 70 — 80% на Дніпровське-Сурському межиріччі). Дніпропетровська область розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції [12].

Водними ресурсами район забезпечений нерівномірно. Так, густота річкової мережі на Лівобережній частині Дніпропетровської області сягає 1−1,5 км/км2, а в межах Причорноморської низовини — лише 0,1−0,3 км/км2. Головною річкою є Дніпро з багатьма притоками. У межах району знаходяться Дніпровське та частини Дніпродзержинського і Каховського водосховищ. Озер мало. Для постачання питної і технічної води Криворіжжю споруджено канал Дніпро-Кривий Ріг. Через територію Придніпров'я проходять траси каналів Дніпро-Донбас та Каховського.

Лісові ресурси району становлять 800,5 тис. га, або 13,5% його території. На Дніпропетровщині є ліси двох типів: заплавні і байрачні. Площа лісів області складає 78,9 тис. га. У Запорізькій області площа лісів становить 108 тис. га, в тому числі штучно насаджених 32,3 тис. га. Промислового значення лісові ресурси не мають.

Природні умови й ресурси району сприятливі для розвитку багатогалузевого сільського господарства, особливо зернового, а також для вирощування соняшнику, цукрових буряків, садівництва та м’ясо-молочного тваринництва [4].

У Придніпровському економічному районі зосереджені різноманітні, багаті, а також унікальні родовища мінерально-сировинних ресурсів, потенціал запасів яких найбільш вагомий в Україні. Особливо виділяються металічні, тверді, гірничорудні та корисні копалини для будівництва.

Інтегральний природно-ресурсний потенціал району дуже великий: 36% загальноукраїнського показника. Світове значення мають поклади вугілля, залізної та марганцевих руд. Майже 8.6 млрд. т. кам’яного вугілля залягають у родовищах Дніпропетровської області (Західний Донбас). Поклади бурого вугілля виявлено у П’ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому, Синельниківському, нафти та природного газу — у Царичанському і Новомосковському районах. Якість вугілля висока, проте і собівартість його значна, бо видобувається воно вже давно, верхні шари його вичерпані, шахти досить глибокі. До того ж і обладнання для його видобутку дуже застаріло. Потужний пласт залізних руд Криворізького басейну залягає уздовж ріки Інгулець. Запаси їх становлять понад 12 млрд. т. Перспективними є родовища руд Оріхово-Павлоградська та Чортомлицька магнітні аномалії. Жовтянське родовище у П’ятихатському районі [5].

З інших покладів рудних корисних копалин відзначимо родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їхній основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат. У Широківському районі знайдено боксити — сировину для виплавки алюмінію.

Заслуговують на увагу поклади каоліну (Просянське родовище), вогнетривких глин, вапняків (Криворіжжя) і гранітів (Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища). Є також запаси мінеральних вод і лікувальних грязей.

Отже, Придніпровський економічний район має вигідне географічне положення, а також добре розвинений ресурсний потенціал, велика кількість корисних копалин, що сприяє розвитку промисловості, сприятливі кліматичні умови, багато видів ґрунтів, що сприяють розвитку сільського господарства.

1. 3 Демографічна ситуація регіону

Населення Придніпровського економічного району станом на 1 лютого 2012 року складає близько 6,1 млн. чол., у тому числі Дніпропетровська область — 3,3 млн. чол., Запорізька область — 1,8 млн. чол. та Кіровоградська область — 1 млн. чол. (див. табл. 1.3. 1).

Таблиця 1.1 Населення Придніпровського району (тис. осіб) Джерело: [14, 15, 16]

Область

Кількість наявного населення

Кількість постійного населення

2009

2010

2011

2009

2010

2011

Дніпропетровська

3364,9

3346,0

3328,4

3361,5

3342,7

3325,1

Запорізька

1816,5

1806,5

1796,5

1815,7

1805,7

1795,7

Кіровоградська

1022,4

1013,9

1006,2

1016,0

1007,5

999,8

Дана таблиця показує кількість наявного та постійного населення в областях даного економічного району та по Україні в цілому, його збільшення чи зменшення протягом 3 років. З таблиці видно, що чисельність населення різко зменшується і це є негативним фактором як для Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської областей так і для України.

У містах і містечках мешкає 80,4% населення. Пересічна густота населення 75 осіб/км2, у тому числі на Дніпропетровщині - 111,0 осіб/км2, на Запоріжжі - 70 осіб/км2, на Кіровоградщині - 46 осіб/км2.

Значна частина населення (76%) проживає в містах з населенням понад 100 тис. чол. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді. До міської системи поселень належать великі промислові центри (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Павлоград, Орджонікідзе), промислово-транспортні і транспортно-промислові (Синельникове, Апостолове, Верхівцеве, П’ятихатки) та невеликі міста у густонаселених сільськогосподарських районах, що виконують функції адміністративних, промислових і культурних центрів. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,9%. Коефіцієнт народжуваності - один з найнижчих у державі - 8,7%, коефіцієнт смертності - 16,7%, природний приріст — 8% [11, 13].

Працездатне населення в Придніпровському районі складало 58,8% (такий же показник, як і для Донецького району), молодь — 17,9% (на 0,8% менше пересічно українського показника), особи похилого віку — 23,3% (на 0,1% менше). На 1000 осіб населення району припадало 306 пенсіонерів, що, загалом, відповідало пересічно державному рівню (301). У статевій структурі людності жінки кількісно переважають чоловіків. Так, 851 особи чоловічої статі припадали на 1000 осіб жіночої статі, що на 11 осіб менше від величини, властивої для України.

У Придніпровському економічному районі кількість адміністративно-територіальних одиниць становить: 63 сільські райони, 47 міст (з них 22 обласного і 25 районного підпорядкування), 98 селищ міського типу, 3385 сільських населених пунктів. Район належить до великоміського типу з високою чисельністю міських агломерацій. Значним зосередженням міського населення характеризуються індустріально розвинуті області: Дніпропетровська — 3,1 млн. чол. (84% наявного населення) і Запорізька — 1,5 млн. чол. (77%). За останній період зменшилась середня людність міст. У сільському розселенні району знизилась густота населення і людність сільських населених пунктів. Зменшується відплив сільського населення у міста за деякого пожвавлення переселення міських жителів у сільську місцевість.

У районі створена система наукових організацій, яка включає академічну, вузівську, галузеву та заводську науку і охоплює переважну більшість галузей господарського комплексу. На базі науково-технічного потенціалу Придніпров'я розробляються комплексні проблеми, які стосуються питань використання мінеральних ресурсів на основі їх глибокої переробки, металургійного і машинобудівного виробництва, переробки вторинної сировини і побутових відходів, охорони здоров’я та оздоровлення біосфери та гідросфери [7].

У районі має місце переважання українців. Зокрема, у Дніпропетровській області вони становлять 79,3% усього населення, а у Запорізькій — 70,8%. Росіяни за чисельністю посідають друге місце, а їхня частка коливається тут від 17,6% (на Дніпропетровщині) до 24,7% (на Запоріжжі). Білоруси за кількістю утворюють третю етнічну групу, в районі їх мешкає 42 тис. осіб (0,8% у Дніпропетровській та 0,7% у Запорізькій областях), також є євреї (14 тис.) та болгари (28 тис.) [3].

В усіх сферах економічної діяльності Придніпров'я зайнято 44,3% працездатного населення району, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері. Найбільша кількість зайнятих у промисловості. Вищу освіту мають 15,4% населення — це найвищий показник серед усіх економічних районів України.

Рівень безробіття в Придніпров'ї становить 11,9% у Дніпропетровській області та 14,3% у Запорізькій (в Україні 11,3%). Така ситуація вимагає посиленої уваги до проблем зайнятості населення в районі з боку відповідних державних органів і насамперед служб зайнятості [6, 13].

Найбільшою проблемою Придніпров'я є надто повільні темпи зростання населення не тільки через зниження природного приросту, перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності, а й у зв’язку з інтенсивним відпливом людей молодого віку за кордон, що спричинює деформацію вікової структури усіх працездатних. (див табл. 1.2.)

Отже, Придніпровський економічний район є одним з найбільших районів по чисельності населення, більша частина якого проживає у містах. Населення району складає велика кількість різних національностей, значну частину займають росіяни, проте переважають все ж українці.

Але виникли також і проблеми з цих питань, наприклад, різке скорочення чисельності населення, у зв’язку з вище названими чинниками. На мою думку, важливою проблемою є міграція населення за кордон, що спричинено низьким рівнем доходів населення.

На нашу думку, проблеми скорочення чисельності населення, низький рівень доходів, незабезпечення роботою працездатне населення та інші, є невирішеними і потребують більшої уваги.

Таблиця 1.2 Демографічна ситуація регіону. Джерело: [14, 15,16]

Роки

Кількість народжених, осіб

Кількість померлих, осіб

Природний приріст (скорочення) населення, осіб

Приріст в результаті зовнішніх міграцій, осіб

2009

66 634

100 920

-34 286

1045

2010

64 142

100 747

-36 605

2111

2011

64 892

95 836

-30 944

1843

Розділ 2. Передумови розвитку та сучасний стан Придніпровського економічного регіону

2.1 Промисловість Придніпров'я

Промисловий комплекс Придніпров'я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров'я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна, марганцеворудна, чорна металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.

Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збудовано ряд потужних шахт («Гігант», ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничозбагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний).

На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров'я, Криворіжжя, частково Приазов’я. Крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.

Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров'я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя і Марганця. Як і в залізорудній промисловості, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами. Марганцева руда використовується в доменному виробництві Півдня для виплавляння феромарганцю, значна її кількість вивозиться за кордон.

Велику увагу слід приділяти подальшому розвитку кам’яновугільної промисловості Придніпров'я. В Дніпропетровській області працюють шість шахт потужністю, тис. т: 1800 (одна), 1200 (чотири), 800 (одна) і розпочато будівництво ще двох шахт.

Енергетика району ґрунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров'я належать до Південної енергосистеми.

Побудова Дніпрогесу (потужністю 650 тис. кВт) свого часу розв’язала дуже важливі народногосподарські проблеми Придніпров'я; створена енергетична база для важкої промисловості, забезпечені умови для електрифікації сільського господарства, відкрито наскрізне судноплавство Дніпром. У 1959 р. споруджено Кременчуцьку ГЕС (потужністю 625 тис. кВт), у 1963 р. почала діяти ще одна гідроелектростанція — Дніпродзержинська (потужністю 325 тис. кВт). Найбільшими теплоелектростанціями є Придніпровська, Дніпродзержинська і Криворізька ДРЕС.

Велику роль в енергетичному балансі Придніпров'я починають відігравати природний та коксівний газ. Природний газ одержують з родовищ Східноукраїнської нафтогазоносної області, яка знаходиться за межами району. Так, від Шебелинського родовища (Харківська обл.) прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Нікополя, Запоріжжя, Кривого Рогу.

Чорна металургія — провідна галузь промислового комплексу Придніпров'я, яка історично склалася тут на основі винятково сприятливих природних умов: великих покладів залізних і марганцевих руд, близькості Донецького вугільного басейну з великими покладами коксівного вугілля. Металургія повного циклу представлена тут заводами ім. Г. І. Петровського та ім. Комінтерну (у Дніпропетровську), «Криворіжсталь» (у Кривому Розі), ім. Дзержинського (у Дніпродзержинську), «Запоріжсталь» ім. Орджонікідзе (у Запоріжжі). Ці заводи були модернізовані, внаслідок чого їх потужності значно зросли. Так, на Криворізькому металургійному заводі збудовано найпотужнішу в Європі доменну піч об'ємом 2700 м3 і споруджено новий мартенівський цех з сучасними печами.

Крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні заводи: в Дніпропетровську — завод ім. К. Лібкнехта (виробництво труб і коліс для залізничних вагонів) та трубопрокатний завод, Нікополі (трубопрокатний), Новомосковську (виробництво жерсті), Запоріжжі «Дніпроспецсталь» ім. Кульміна (виробництво різних марок електросталі). Запоріжжя стало центром такої нової галузі перспективної металургії, як порошкова. До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров'я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі і Нікополі.

У Криворізькому залізорудному басейні дуже гострою є проблема постачання підприємств чорної металургії технічною водою, яка була розв’язана в результаті будівництва 55-кілометрового каналу від Каховського водосховища руслами річок Базавлук і Кам’янка до території заводу «Криворіжсталь», де він закінчується великим водосховищем. Канал не лише розв’язує проблему водопостачання, а й забезпечує можливість зрошення.

Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова в Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу. В недалекому майбутньому завод працюватиме на місцевих бокситах Високопільського родовища Дніпропетровської області, розташованого за 250 км від Запоріжжя.

Значна частка в структурі промисловості - машинобудування і металообробка. Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров'я є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь. У Дніпропетровську споруджено один з найбільших у країні заводів, що виробляє металеві конструкції для залізничних мостів і доменних печей, завод металургійного устаткування, завод важких пресів. Далеко за межами Придніпров'я відома продукція Криворізького заводу гірничого устаткування. Дніпродзержинський завод поставляє залізничному транспорту вагони і платформи, а Нікопольський машинобудівний — підйомні крани, різні сільськогосподарські машини. Одним з найбільших заводів сільськогосподарського машинобудування є завод, який випускає велику кількість тракторних сівалок десятків найменувань.

Придніпров'я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набула широкого розвитку коксохімічна та азотно-тукова промисловість. Найбільші центри коксохімії - Дніпродзержинськ (завод ім. Орджонікідзе і Баглійський), Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. На коксохімічних заводах, крім основної продукції - коксу, виготовляють бензол, мінеральні добрива тощо. В Дніпродзержинську працює великий азотнотуковий комбінат, який переробляє напівпродукти коксохімічних підприємств. У Дніпропетровську розвинене виробництво лаків і фарб.

Надалі хімічна промисловість Придніпров'я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. В Дніпропетровську вже кілька років працює найбільший у Європі шинний завод, у Кривому Розі - завод сурикових фарб, на деяких хімічних заводах освоюється виробництво етилбензолу, фурфуролу, необхідних для виробництва пластмас і синтетичного каучуку.

У промисловому комплексі Придніпров'я важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів (4,7% валової продукції всієї промисловості). Територія Придніпров'я багата на поклади різноманітної будівельної сировини — пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів — Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград. Велика програма промислового та житлового будівництва потребує швидкого розвитку виробництва будівельних матеріалів. У перспективі в Придніпров'ї швидко зростатиме виробництво будівельних матеріалів, прогресивних будівельних конструкцій та деталей, що сприятиме індустріалізації будівництва.

Досить розвинена в цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, що надходить Дніпром з північних районів України та Білорусі. Її центри — Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ.

Легка промисловість врівноважує структуру зайнятості трудових ресурсів у регіоні. Галузі важкої промисловості, які домінують, використовують чоловічі робочі руки; текстильне ж, швацьке, шкіряно-взуттєве, трикотажне виробництва дають змогу реалізувати жіночу працю, хоч перекіс у структурі зайнятості все ж таки залишається [8].

Економічне обличчя району сформувала важка індустрія, насамперед, гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна галузі, основна хімія, металомістке машинобудування. Разом з цим, значний внесок в українську економіку роблять галузі агропромислового комплексу. Складне, точне машинобудування призначалося передусім для обслуговування військово-промислового комплексу.

Паливно-енергетичний комплекс справляє величезний вплив на рівень, структуру й розміщення промисловості, транспорту й інших галузей. Завдяки покладам вугілля й гідроенергетичним ресурсам саме у цьому районі вперше в Україні почали зосереджуватися енергомісткі види виробництва — кольорова металургія, органічний синтез та деякі інші.

Придніпровський металургійний район простягається вздовж Дніпра від Кременчука до Нікополя і охоплює п’ять великих вузлів — Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. За концентрацією необхідних сировинних ресурсів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, — це найпотужніший в Україні район металургійного виробництва. Він є одним з найбільших у світі. Розвиток його забезпечує сировинна база Криворізького і Кременчуцького залізорудних басейнів і потужних запасів марганцевої руди біля Нікополя [6, 134].

Характер і масштаби виробництва визначають особливості розміщення підприємств галузі [13]. Важливе місце тут займає Придніпровський економічний район (Див. рис. Додаток А).

В Запоріжжі на основі дешевої електроенергії діє завод феросплавів. Придніпровський мезорайон — лідер металургійної промисловості України.

Вдале сполучення економічних умов сприяло формуванню складної й багатогалузевої структури машинобудівного комплексу. Основні фактори, що визначають його характер, такі: наявність масового виробництва металу; забезпеченість трудовими ресурсами; місткий ринок машин; розвинута науково-технічна база машинобудування.

Асортимент продукції машинобудування району надзвичайно великий. Тут виробляється металургійне, гірничорудне, шахтне, хімічне устаткування, магістральні тепловози, верстати, сільгоспмашини, автомобілі, технологічне обладнання для різних галузей промисловості. В галузевій структурі машинобудування виділяються такі групи: важке машинобудування, транспортне машинобудування й приладобудування.

Обсяг реалізованої промислової продукції(див. табл. Додаток Б).

2.2 Характеристика агропромислового комплексу регіону

Агропромисловий комплекс включає до свого складу галузі, що забезпечують його засобами виробництва, сільське господарство і харчову промисловість. Найбільшу частку в загальному обсязі випуску продукції становлять тракторне і сільськогосподарське машинобудування (понад 70%), машинобудування для харчової і комбікормової промисловості.

Сільське господарство району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це пояснюється тим, що вся територія району практично розташована в степовій зоні. Умови району сприятливі для розвитку сільськогосподарського виробництва (родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови, зростаючі потреби споживача).

За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. Частка валової додатної вартості сільського господарства становить 12,5%. А за загальною площею, площею сільськогосподарських угідь і площею орних земель він переважає Донецький район. Значно більші тут і площі зрошувальних земель.

У сільському господарстві зайнято 18,6% працюючих, зосереджено 14% фондів економіки регіону. Виробництво насіння соняшнику — 35% від обсягу в Україні, зерна — 17%, овочів — понад 15%. У виробництві продукції тваринництва на регіон припадає: м’яса — 13%, молока — 10%, яєць — близько 11% виробництва України. [12, 13]

Сільськогосподарську діяльність в районі здійснюють більше 1100 сільгосппідприємств різних форм власності та 3534 селянських (фермерських) господарства.

Основним напрямком розвитку сільського господарства області є виробництво на продовольчі та фуражні цілі зерна, соняшнику, цукрового буряка, овочів і продукції тваринництва.

В районі за всіма категоріями господарств рілля в обробітку складає 5,8 млн. га. За виробництвом зерна і насіння соняшнику регіон знаходиться на першому місці в Україні.

Зернове господарство є стратегічною і найбільш вагомою галуззю народного господарства. Природно-кліматичні умови та родючість ґрунту району сприяють вирощуванню усіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно.

Заплановані обсяги виробництва зерна і соняшнику повністю задовольняють потребу регіону в цих культурах.

У галузі тваринництва в усіх категоріях господарств сьогодні утримується 366 тис. голів великої рогатої худоби, 466 тис. голів свиней і 10 млн. голів птиці. За чисельністю поголів'я худоби і птиці область займає місця в першій десятці.

Стратегічним направленням роботи щодо поліпшення продуктивності і підвищення виробничих показників галузі є генетичне вдосконалення селекційно-племінних якостей тварин власної та зарубіжної селекції в господарствах з різною формою власності.

У молочному скотарстві сформовано 12 племінних заводів, 31 племінний репродуктор з маточним поголів'ям 13 тис. корів.

У галузі свинарства створена одна з найбільших в Україні племінна база. Усього в регіоні працює 9 племінних заводів і 31 племінний репродуктор з маточним поголів'ям 4,9 тис.

Показники кращих репродукторів сільгосппідприємств «Агро-Овен» Магдалинівського, «Чумаки» та навчгоспу «Самарський» Дніпропетровського, «Обрій» покровського районів відповідають світовим досягненням.

У галузі конярства розведенням племінного молодняку для вдосконалення користувальних тварин, а також вирощуванням високоякісних спортивних коней займаються 2 племінних заводи та 2 племінних репродуктори сільгосппідприємств.

Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посідає третє місце після машинобудування і металургії. На неї припадає 18% валової продукції промисловості Придніпров'я. Працюють численні підприємства різноманітних галузей харчової промисловості (переважно на місцевій сировині). Найбільш розвиненими є борошномельно-круп'яна й олійна промисловість. Значну кількість продукції дають цукрова, маслоробна, м’ясна, кондитерська та деякі інші.

Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, Дніпропетровську та в багатьох містах. Вони виробляють цукор-пісок, м’ясні й молочні продукти, рослинне і тваринне масло, борошно, крупу, кондитерські і лікеро-горілчані вироби тощо. Збудовано найбільший у Європі Верхньодніпровський крохмале-патоковий комбінат, м’ясокомбінати у Токмаку, Бердянську, Пологах та ряд інших підприємств. Споруджено м’ясокомбінат і рибний завод у Нікополі. [9]

Основні показники, що характеризують виробництво сільськогосподарської продукції (див. табл. Додаток В)

2.3 Транспорт і зовнішньоекономічні зв’язки Придніпровського економічного регіону

У Придніпров'ї розвинені такі види транспорту: залізничний, водний, автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Через Придніпров'я проходять шляхи, що з'єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами європейської частини СНД, з портами Чорного та Азовського морів.

Провідну роль у транспортній системі Придніпров'я відіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська (Москва — Харків — Запоріжжя — Мелітополь — Крим), Криворізько-Донецька (Кривий Ріг — Запоріжжя — Волноваха) магістралі, які зв’язують район з іншими регіонами країни. Найбільш напружені ділянки залізниць електрифіковані (ділянки Довгинцеве — Нікополь — Запоріжжя, П’ятихатки — Нижньодніпровськ — Вузол — Чаплине — Ясинувата та деякі інші). Найбільші залізничні вузли району: Долинський, Нижньодніпровський, Апостолове, П’ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам’янка, Помічна.

У розвитку водного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу. Після завершення будівництва каскаду гідроелектростанцій значення Дніпра зросло ще більше. Найважливішими річковими портами на Дніпрі є Запоріжжя (великий перевалочний пункт у залізнично-водному сполученні ряду районів країни з Придніпров'ям і Донбасом) і пристані - Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь. Передбачається будівництво портів на Дніпродзержинському водосховищі, важливим портом стане Верхньодніпровськ.

Значну роль в економічних зв’язках відіграє морський транспорт. На узбережжі Азовського моря (у Запорізькій обл.) розташований великий морський порт Бердянськ, який посідає значне місце в загальному вантажообороті країни; особливо зросло його значення після спорудження Волго-Донського судноплавного каналу. Від порту Бердянська курсують судна в напрямі Маріуполя, Таганрогу, Ростова-на-Дону та міст Кримсько-Кавказького узбережжя.

Невпинно зростає значення автомобільного транспорту у внутрішньорайонних і міжрайонних перевезеннях. Придніпров'я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важливі автомагістралі Москва — Сімферополь, Запоріжжя — Новомосковськ та ін.

Авіатранспорт зв’язує найбільші міста Придніпров'я (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг та ін.) з багатьма центрами країни [7].

Економічний регіон за обсягом зовнішньої торгівлі займає перше місце. Основні експортно-орієнтовані галузі Придніпров'я: металургія і обробка металів, виробництво машин і обладнання. У структурі експортної продукції значну питому вагу складають сировина і досить дорогі напівфабрикати (прокат чорних металів, труби, феросплави).

Загальний обсяг експорту товарів щорічно становить понад 4.3 млрд. дол. США, або в межах 29−30% до загального обсягу експорту товарів України. Імпорт товарів становить трохи більше 1,7 млрд. дол. США (12,5% до України). Як видно з наведених даних, сальдо зовнішньоекономічної діяльності позитивне (понад 9,5 млрд. дол. США). Маючи позитивне сальдо, регіон має можливості вкладати частку коштів від зовнішньоекономічної діяльності у розвиток власної економіки [11, 350].

Згідно з даними, що підготовлені на основі інформації Державної митної служби України, у січні 2012р. обсяги експорту товарів у регіоні становили понад 1 млрд. дол. США, імпорту — 599,5 млн. дол., і проти січня попереднього року експорт збільшився на 0,1%, імпорт — на 23,3%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами складало 488,9 млн. дол. (у січні 2011р. — 405,3 млн. дол.). Зовнішньоторговельні товарні операції регіон здійснював з партнерами зі 111 країн світу. У загальних обсягах експорту та імпорту регіону питома вага країн СНД становила відповідно 35,2% та 36,3%, Азії - 35% та 16,1%, Європи — 18,3% та 27,1%, Африки — 8,8% та 0,5%, Америки — 2,5% та 16,6%.

Для економічного розвитку регіону важливою є торгівля з країнами Європейського Союзу. У січні 2012р. до них експортовано товарів на 205,3 млн. дол. (18% експорту області), імпортовано — на 150,8 млн. дол. (26,3% імпорту області). Серед країн ЄС значні обсяги експортних поставок здійснені до Польщі - на 65,2 млн. дол., Чехії - на 26,9 млн. дол., Словаччини — на 13,2 млн. дол. Найбільше отримано товарів з Польщі - на 32,2 млн. дол. та Німеччини — на 20,1 млн. дол.

Основу товарної структури експорту області складали чорні метали (38% загального обсягу).

У вартісному виразі за січень 2012р. обсяг експорту чорних металів склав 291,9 млн. дол., руд, шлаків та золи — 187,1 млн. дол., виробів з чорних металів — 114,2 млн. дол., локомотивів залізничних або трамвайних, шляхового обладнання — 61,9 млн. дол., енергетичних матеріалів — 18,7 млн. дол., жирів та олії тваринного або рослинного походження — 16,8 млн. дол., механічного та електричного обладнання, машин та механізмів — 15,4 млн. дол., зернових культур — 6,6 млн. дол.

У товарній структурі імпортних надходжень значними були обсяги енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, яких отримано на 155,1 млн. дол., механічного та електричного обладнання, машин та механізмів — на 65 млн. дол., чорних металів — на 55,7 млн. дол., полімерних металів, пластмас та каучуку і фармацевтичної продукції - на 23,8 млн. дол. кожної групи товарів, руд, шлаків та золи — на 18,1 млн. дол., паперу та картону — на 12,5 млн. дол. [14, 15, 16].

Розділ 3. Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки регіону

3.1 Основні проблеми економічного розвитку регіону

Аналіз сучасного стану економіки Придніпровського економічного району свідчить про наявність диспропорцій в її розвитку і низки невирішених проблем, зокрема:

— зменшення обсягів видобутку основних корисних копалин; небезпечні еколого-економічні тенденції в землекористуванні (виведення з обігу родючих земель, значне зменшення гумусового горизонту);

— дефіцит паливних, водних і лісових ресурсів; високий рівень питомих витрат;

— недостатній рівень розвитку інвестиційного комплексу;

— недостатній рівень розвитку соціальної сфери;

— порушення порайонних пропорцій між виробничою і невиробничою сферами;

— розбалансованість пропорцій між сферами АПК і суміжних з ним галузей господарського комплексу;

— загострення екологічних проблем у районах зосередження агломерацій [9].

Найбільшою проблемою району є його важкий екологічний стан. На рисунку ми можемо побачити як змінилась кількість шкідливих викидів в атмосферне повітря, порівнюючи 2000 рік з 2010 роком. Зіставляючи показники областей із показниками країни в цілому, видно, що рівень забруднення шкідливими викидами є дуже високим, особливо в Дніпропетровській області. Можна сказати, що показники по району займають значну частину забруднення всієї країни.

Остаточно не розв’язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпечення оптимального розподілу засобів і ресурсів, які спрямовуються на освоєння осушених земель, їх гіпсування і створення нового меліоративного фонду; значної шкоди завдає підтоплення родючих земель, зокрема в районі великого Каховського водосховища.

Проблема використання родючих земель з несільськогосподарською метою, Ґрунти району втрачають родючість, рекультивовані землі майже не придатні для використання, видобуток залізної і марганцевої руд призвів до значних змін земної поверхні, різкого зниження рівня ґрунтових вод [4, 345].

Низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства потребує розробки заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів Придніпров'я. Основним напрямом розв’язання цієї проблеми є підвищення продуктивності праці на основні досягнення науково-технічного прогресу.

Основою господарського комплексу району в майбутньому залишиться гірничорудна, металургійна, машинобудівна, хімічна промисловість. Поряд з цим треба розвивати різноманітні галузі легкої та харчової промисловості, що дасть змогу більш раціонально використовувати природні багатства і трудові ресурси району.

Для розвитку економіки району на ринкових умовах треба розв’язати низку проблем, з-поміж яких найважливішими є такі: трансформація металургійного та військово-промислового комплексів; реконструкція електроенергетики; створення буровугільної промисловості; збереження водних ресурсів Дніпра та його басейну; соціально-екологічні проблеми; перекваліфікація та працевлаштування працівників гірничодобувних галузей; використання біологічних ресурсів Азовського моря; реформування АПК [4].

Рекреаційні проблеми треба розглядати крізь призму більш повного використання передусім водних (басейну Дніпра і Азовського моря) ресурсів для оздоровлення місцевого населення у комплексі з кліматичними ресурсами морського узбережжя. Для створення рекреаційної інфраструктури слід більше використовувати іноземний капітал, інтенсивніше здійснювати економічні реформи у цій сфері.

Слід посилити увагу до проблем водогосподарського комплексу у тісному його зв’язку з еколого-економічним. Йдеться про те, що район в цілому знаходиться у водо-дефіцитній зоні України. Тут зростають потреби у воді комунального господарства міст (у яких проживає майже чотири п’ятих населення району), зрошувального господарства степової частини, гідроенергетики, чорної металургії. При цьому обсяги деяких потреб по суті не можна зменшити [9].

Для використання біологічних ресурсів Азовського моря необхідно зміцнити матеріально-технічну базу рибної промисловості і узгодити суперечливі питання з відповідними органами Російської Федерації щодо спільного користування й ведення різних форм господарської діяльності в акваторії цього моря.

Головними напрямами регіональної аграрної політики мають бути: адміністративне сприяння становленню приватного сектора; першочергова підтримка фермерських господарств тваринницької спеціалізації; створення фінансових резервів у районі для забезпечення довготривалого кредитування сільськогосподарського товаровиробника; створення стабільної та сприятливої податкової системи; розвиток сучасної ринкової інфраструктури аграрного сектора сервісного спрямування; зміцнення матеріально-технічної бази приватного сектора та ін. [4, 349].

Отже, район має багато проблем, але кожна проблема має свої шляхи вирішення. На нашу думку, найбільшу увагу потрібно звернути на екологічну ситуацію району. ЇЇ можна розв’язати шляхом екологізації виробництва (перевести його на безвідходне, усунути застаріле матеріало- і водоємне виробництво), зменшити роль добувних галузей, підвищити контроль за екологічно небезпечними підприємствами (хімії, металургії) тощо. Це частково допоможе вирішити і інші проблеми Придніпров'я, які безпосередньо пов’язані з екологією.

3.2 Перспективні напрямки економічного розвитку області

регіон економіка промисловість торгівля

Серед країн Східної та Центральної Європи Україна володіє чи не найбільшим потенціалом чорної металургії. Україна практично успадкувала металургійне виробництво, яке розвивали царська Росія і Радянський Союз.

Сприятливі природні умови, достатні сировинні, енергетичні ресурси не потребували великих капітальних вкладень для розвитку металургії. Практично Україна забезпечувала виробництво дешевого металу, що зумовлювало розвиток виробництв напівфабрикатної продукції загалом. У поділі праці серед країн колишнього Радянського Союзу Україна була постачальником напівфабрикатних та комплектуючих виробів переважно для підприємств Росії. З розвитком металургії стимулювалося виробництво паливно-енергетичних ресурсів і відповідної інфраструктури. Внаслідок такої інвестиційної політики в Україні сформувався комплекс напівфабрикатних виробництв і не набув розвитку комплекс виробництв продукції кінцевого споживання, зокрема соціальних, наукомістких, інвестиційних тощо. Промисловість України та її металургійний комплекс були тісно прив’язані до підприємств із виробництва кінцевих товарів Росії та інших республік, що таїло небезпеку кризи за певних економічних і політичних змін у радянській системі.

В Придніпровському районі зосереджена найбільша кількість вузлів, що базуються на матеріаломісткому, енергомісткому, екологічно небезпечному виробництві. Основою формування цих вузлів є вугільна й залізорудна промисловість, важке машинобудування. Надзвичайно щільна територіальна концентрація таких промислових вузлів призводить до величезної екологічної напруги.

До найбільш важливих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить паливно-енергетичний комплекс, основою якого є кам’яне вугілля Донбасу.

У зв’язку з підвищенням собівартості видобутку вугілля постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно оснастити діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрідженого газу метану як палива на транспорті та в електроенергетиці. Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики.

Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне паливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержанням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південно-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропетровській областях, зосереджено більш як 50% загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом.

Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі.

Проблемою для Придніпров'я є охорона навколишнього середовища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ (45 км), Кривий Ріг (151 км), Верхньодніпровськ (73 км). Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.

Велике значення має санаторно-курортне господарство Придніпров'я.

Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів — на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей.

Зазначені вище та інші проблеми перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району актуальні практично для всіх його частин"[7].

Незважаючи на спад виробництва, метал залишається стабільною експортною продукцією, основним джерелом надходження валюти до державного бюджету.

Основними напрямами розвитку чорної металургії залишається розширення внутрішнього ринку металопродукції, пожвавлення платоспроможного попиту у секторах машинобудування, будівництва та залізничного транспорту, визначення потреб національного господарства у металопродукції на найближчу перспективу, встановлення державного замовлення для виконання національних програм з автомобілебудування, атомної енергії, включаючи транспортні, газові магістралі, розвиток видобутку нафти і природного газу. Щоб пріоритетні напрямки на підприємствах чорної металургії України розвивалися, слід залучити зарубіжних інвесторів для реалізації концепції розвитку металургійного комплексу.

Придніпровський економічний район є дуже перспективним в цих галузях. І саме залучення інвестицій надасть йому нових перспектив.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой