Даніель Дефо "Робінзон Крузо" крізь призму філософії Дж. Локка

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

План

1. Життєвий і творчий шлях письменника

2. Історія створення роману, його сюжетна основа

3. Образ Робінзона крізь призму філософії Джона Локка

4. Раціональний практицизм і релігійність в характері Робінзона

Висновки

Література

1. Життєвий і творчий шлях письменника

Майбутній видатний англійський письменник, засновник європейського реалістичного роману нового часу Данієль Дефо народився в Лондоні у 1660 чи 1661 році (більш точних відомостей немає). Його батько Джеймс Фо був багатим торгівцем м’ясом і свічним фабрикантом та знаменитим дисидентом-пуританином.

Вихований у релігійному дусі, в чотирнадцять років Дефо був відданий до приватної протестантської школи. Він завжди згадував про цю школу з теплими почуттями, бо вона дала йому багато потрібних знань, які так знадобилися йому в майбутньому. В дев’ятнадцять років Дефо завершив своє шкільне навчання і за порадою батька вирішує стати комерсантом. Батько посилає його (для вивчення бухгалтерії та торгівельної практики) до контори оптової панчішної фірми, яка знаходилась у лондонському Сіті й мала зв’язки із закордоном. Період навчання Дефо в Торговельному домі в Сіті закінчився на початку 1685 року. Цього ж року він відкрив оптову панчохову торгівлю в Корнхіллі. Його фірма існувала до 1694 року. До кінця своїх днів Данієль Дефо залишався зразковим англійським негоціантом, торгуючи винами, тютюном, цеглою й черепицею, неодноразово вдаючись до дуже ризикованих справ, зазнаючи інколи банкрутства, але щоразу знаходячи вихід із найскрутніших ситуацій.

Письменник завжди перебував у середині політичної та релігійної боротьби своєї тривожної епохи. Так, у 1685 році він бере участь у повстанні герцога Монмаута проти політики Іакова II. Повстання було придушено, герцога Монмаута страчено, і Дефо ледве зміг сховатися від переслідування влади.

У квітні 1687 року була підписана королівська декларація про завершення дій усіх каральних законів, які належать до віровизнання. Саме ця декларація стала приводом для першого літературного виступу Дефо: у віці двадцяти шести років він пише памфлет «Лист з міркуваннями про останню декларацію його високості стосовно свободи совісті», який характеризує Дефо як зрілого політичного діяча й письменника. Памфлет, спрямований проти королівської декларації, викликав незадоволення більшості його друзів, які не зрозуміли його намірів, що було для Дефо джерелом великого розчарування.

Починаючи з 90-х років XVII століття, Дефо виступає як поет-сатирик і публіцист. Одним із найкращих зразків його публіцистики є трактат «Досвід про проекти» (1697), в якому автор розглядає напрямки покращання існуючих соціальних порядків шляхом реформ фінансово-комерційного характеру, покращання шляхів сполучення, заснування академії, введення жіночої освіти. Памфлет «Клопотання бідняка» (1698) викривав несправедливість законів, що карають бідняків і захищають багатіїв. Особливе значення мала віршована сатира «Чистокровний англієць» (1701), що захищала Вільгельма III (голландця за походженням), якого прихильники Стюартів звинувачували в тому, що він не чистокровний англієць і не має права посідати англійський престол. У сатирі автор нагадує, що історія Англії - це, перш за все, історія поєднання різних народів, зусиллями яких була створена велич Великої Британії.

Після загибелі Вільгельма III до влади прийшла Анна (1702- 1714). У країні посилилася реакція, почалися переслідування пуритан-дисидентів. У цей час Дефо анонімно друкує памфлет-містифікацію «Найкоротший спосіб розправи з дисидентами» (1702), в якому він від імені фанатика-реакціонера закликав посилати на ешафот усіх, хто виступав проти офіційної церкви. Коли сатиричний задум письменника було розкрито, памфлет спалили, а Дефо опинився у в’язниці й після сплати великого штрафу тричі виставлявся біля ганебного стовпа.

1703 рік став роком народження феномену Дефо в літературі до свого родового прізвища Фо саме в 1703 році він додає частку «Де».

Протягом десяти років, з 1704 по 1713 рік, Дефо регулярно друкує статті в газеті «Ревю», яку він практично самотужки видає. Його журнально-публіцистична спадщина, що налічує близько чотирьохсот назв, була різноманітною за тематикою: політика й економіка, історія і література, релігія і мораль. Дефо значно розвинув вітчизняну журналістику, дав їй могутній поштовх для подальшого розвитку.

В історію світової літератури він увійшов передусім як видатний романіст, автор безсмертного «Робінзона Крузо». Дефо було 59 років, коли з’явилася перша частина цієї видатної книги (1719).

Після «Робінзона Крузо» Дефо пише багато романів різноманітної жанрової забарвленості: авантюрні романи «Молль Флендерс» (1722), «Полковник Джек» (1722), «Роксана» (1724), морський пригодницький роман «Капітан Сінглтон» (1720), історичний роман «Щоденник чумного року» (1722), романи-мемуари «Мемуари кавалера» (1720), «Мемуари англійського офіцера, капітана Джорджа Карлтона» (1728).

У 1726 році вийшов його великий твір у трьох томах «Подорожі Англією і Шотландією», який донині вважають цінним історичним та статистичним матеріалом.

Останній рік життя Дефо був затьмарений жахливим лихом. Він отримав жорстоке, хоча, можливо, й заслужене покарання з боку обманутого ним видавця Міста. Останній почав переслідувати його, а одного разу навіть напав на нього зі шпагою у руках; на радість, Дефо зміг обеззброїти свого супротивника. Під впливом цих постійних погроз та переслідувань цілком розбитий хворобою сімдесятирічний старий збожеволів. Переляканий погрозою помсти з боку обманутої ним людини, він втік від родини й переховувався під чужим ім'ям у різних містах Англії, постійно переїжджаючи з одного місця в інше. Нарешті у 1731 році Дефо повернувся до Лондона, де поселився в одному з віддалених кварталів Сіті, у Мурфілді. Тут 26 квітня 1731 року, зовсім самотній і старий (йому пішов 71 рік), помер знаменитий автор «Робінзона», жива легенда англійської літератури. Ніхто з родичів не знав про його загибель, тож його поховала квартирна господарка, і речі, що залишилися після нього, були продані з аукціону, щоб погасити витрати на похорон.

2. Історія створення роману, його сюжетна основа

Даніелю Дефо було 59 років, коли з’явилася перша частина видатної книги «Робінзон Крузо» (1719). Задум роману виник на основі реальної історії. Поштовхом, а багато в чому й підґрунтям для створення роману став нарис «Історія Олександра Селькірка», опублікований у 1713 р. в журналі «Англієць» Річардом Стілом. Олександр Селькірк — герой викривального звіту «морського вовка», адмірала Вільяма Дамп?єра. У нарисі йшлося про реальний випадок: матрос Селькірк посварився з капітаном корабля і його висадили на острові Хуан Фернандес, де той провів у цілковитій самотності чотири роки.

Він мав при собі запас продуктів на один день, кілька фунтів тютюну, кременеву рушницю, фунт пороху, кремінь і кресало, сокиру, ніж, казанок, носильний костюм і постіль, декілька книг духовного змісту, книги про навігацію і деякі математичні прилади.

Спочатку Селькірк удався у відчай і важко переживав самоту, але з часом, обжившись на острові, він зміцнів духом і життя «стало для нього настільки дивовижно приємним, шо жодні хвилини не уважав він за тягар».

Він їв м’ясо черепах, козятину; коли одяг його зносився, він одягався в одежу з козячих шкір. Він молився Богові, цілком змирився зі своєю долею, і «життя для нього стало таким же радісним, як раніше було сумним». Повернення на велику землю не зробило Селькірка щасливішим.

Нарис закінчується повчальним висновком: «Найщасливіший той, хто обмежує свої бажання лише природними потребами; в того ж, хто підохочує свої забаганки, потреби зростають разом з багатством».

Роман «Робінзон Крузо» мав феноменальний успіх у читача, що спонукало письменника на створення продовження. Ним став роман «Подальші пригоди Робінзона Крузо» (1719), а через рік «Серйозні роздуми протягом життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, з його баченням ангельського світу» (1720). Художній рівень та ідейний зміст цих двох романів виявився значно нижчим за перший.

Поданий в нарисі Стіла факт трансформувався у творчості Д. Дефо у розгорнуту оповідь, що приваблювала не лише цікавою фабулою, а й філософським змістом. Автор «Робінзона Крузо» змінив в романі:

ім?я героя;

переніс острів з Тихого океану в Атлантичний;

час дії переніс на 50 років назад;

збільшив термін перебування героя на острові у 7 разів;

повість набула масштабу роману.

Отже, в основу роману покладена вже багато років відома історія. А чому ж саме роман Дефо набуває такої сили, стає безсмертним? Олена Чернікова ввважає, що роман набув такої популярності тому, що в нбому йдеться про самого автора. Саме це, на думку дослідниці, надає цьому алегоричному твору такої щирості й природності.

3. Образ Робінзона крізь призму філософії Джона Локка

Роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» — найхарактерніший твір просвітницького раціоналізму (за Шалагіновим) в Англії. В образі головного героя відбилися уявлення про людину, суголосні з філософією Джона Локка. Опинившись на безлюдному острові, герой сприймає довколишню реальність як закономірну даність, розумну і непорушну у своїй основі; а своє завдання бачить у тому, щоб інтегруватися в цю даність на правах її окремого, але закономірного елемента. Природа — це втілення універсального розуму, з яким людина мусить узгодити свій індивідуальний розум. Робінзон вижив тому, що підкорив увесь свій новий спосіб життя і мислення об'єктивному, раціональному в своїй основі порядку. Він пізнав справжні причини і наслідки і навчився використовувати їх для себе. Робінзон навчився долати в собі владу афектів і довіряти не почуттям, а здорового глузду. Врешті-решт домігся, щоб результат його зусиль завжди відповідав намірам і меті.

Відносини героя з довкіллям будуються за принципом запитання-відповідь. Спочатку довкілля ставить перед ним проблему. Так, Робінзон знаходить на морському піску відбиток ступні, бачить біля житла кущик пшениці. Після ретельного обмірковування ситуації він доходить правильного висновку, відповідно до якого розробляє план подальших дій. Якщо відбиток належить не йому — значить на острові є інші люди, тому йому потрібно дбати про безпеку тощо. Він логічно висновує, що краще не відстрілювати кіз, а розводити їх. Шедевром раціонального мислення можна вважати спосіб, в який він забирає з розбитого корабля усі речі, що залишилися там після аварії.

Отже, в образі Робінзона відображена думка Джона Локка про те, що розум, спираючись на сигнали органів чуття, спроможний встановити справжню причину і передбачити необхідний наслідок, а людина спроможна діяти адекватно реальності. Сама ж реальність стає доступною і прозорою для осягнення.

4. Раціональний практицизм і релігійність в характері Робінзона

Багато відомих дослідників, а зокрема Д. Урнов, наголошували на тому, що в характері Робінзона поєднуються два начала: практично-раціональне та релігійно-філософське. Вважають, що у будь-яку хвилину головний герой може перетворитися із ремісника в проповідника. Разом з тим він здатний поєднати висновки здорового глузду з сентенціями Святого Письма і водночас релігійне замилування ніколи не затьмарює розум головного героя, його здатність аналізувати на основі попереднього досвіду. Наприклад, побачивши біля свого житла колосся рису та ячменю, він приписує їх появу диву, але незабаром здогадується, що сам же і був «чудотворцем», витрусивши потерть з мішків, знайдених на кораблі.

Перед нами дійсно практично-розсудлива людина, адже навіть дружні почуття він не може інакше висловити, як тільки в грошовій вартості. Після повернення з острова, задумавши обзавестися сім'єю, Робінзон «небезвигодно одружився», а коли через кілька років овдовів і знову пустився в плавання, залишив своїх дітей і майно на піклування чесної сусідки, не забувши з неї взяти розписку. Дефо-просвітитель робить Робінзона настільки розумним, що той навіть у хвилину небезпеки не розраховує на допомогу зверху. Однак це не заважає йому молитися Богу і перечитувати на дозвіллі Біблію.

На думку С. Родзевича, молитва для Робінзона — це своєрідна діяльність, відпочинок від роботи. Біблія для нього — своєрідний додаток до «гросбуха» з обліком щоденної праці. Робінзон не покладається пасивно на мудрість Творця, а записує на одній половині сторінки все, що вважає за добро, з іншої - зло. Лише коли добро переважає, лише після бухгалтерської перевірки своєї долі, герой переконується в залежності останньої від світового задуму Творця. Природний раціоналізм Робінзона, вважає дослідник, примушує його в бесідах з П? ятницею про релігію уникати богословських тонкощів. Слід відзначити, що Робінзон часом виявляє вільнодумство в питаннях релігії, що наближає його до позицій деїзму.

Аникст А.А. зазначав, що релігійний ідеал Робінзона полягає в гуманності та корисній життєдіяльності. Герой відображає погляди Дефо, борця за віротерпимість.

На мою думку, що ж стосується релігійності Робінзона, то варто зазначити, що Робінзон на початку твору сам з гіркотою визнає: «Лихо! В мене не було пізнання Бога. Добрі напучення моїх батьків за вісім років мого блукання по морях вивітрились, і я став байдужим до релігії. Я ніколи не здогадувався, що це — перст божий або справедлива кара за мій гріх, моє повстання проти батька… за моє неправедне життя». Також: «Досі я зовсім не керувався біблійними мотивами».

Герой вперше звертається до Бога під час бурі, вдруге — опинившись на острові, і ця молитва стає щирою лише під час хвороби.

Що ж надавало Робінзону наснаги жити далі, не опускати рук? На це питання ми знаходимо відповідь у тексті: «Навіть у цьому нещасному становищі мене підтримувала віра в Бога й надія на його благословення».

Отже, Робінзон завжди поєднував у собі раціоналізм з релігійністю, але варто зазначити, що в релігійному напрямку, я вважаю, він пройшов шлях від майже атеїста до віруючої людини, однак яка ніколи не забувала про раціональність, корисливість тощо.

Висновки

робінзон локк філософія

Отже, можна зробити висновок, що роман Д. Дефо «Робінзон Крузо» — перший роман просвітницького реалізму в Англії, в якому відобразилися тогочасні домінанти світогляду автора.

«Робінзон Крузо» вплинув на розвиток літератури, філософії і політичної економії XVIII ст. Його ідеї та образи відобразились у творчості письменників і мислителів багатьох поколінь. Вони знайшли відгук у «Кандіді» Вольтера, у працях про виховання Ж. Ж. Руссо, у «Фаусті» Й. В. Гете. Відомо, як захоплювався романом Дефо юний Л. Толстой. Існує багато наслідувань і переробок роману Дефо, які називаються «робінзонадами», тобто творами, які змальовують життя й пригоди особистості поза суспільством. Найвідоміші Робінзонади: книга для дітей пастора Вісса «Швейцарський Робінзон», «Кораловий острів» Р. Баллантайна, «Таємний острів» Ж. Верна, «Повелитель мух» У. Голдінга тощо.

Образ Робінзона — це образ людини, яка сама в собі втілює вищі вимоги розуму, який часто витримує складні випробування екстраординарної дійсності. У ньому втілилася просвітницька ідея «природної» людини, не такої, що виникла історично, а такої, що дала сама природа. У своїй концепції про «природну» людину Д. Дефо виходить з просвітницького уявлення про її добру природу, звідси й ідеал Робінзона — гуманізм.

Список використаної літератури

1. Аникин Г. В., Михальская Н. П., История английской литературы. — М., 1985.

2. Аникст А. А. Даниель Дефо. — М., 1957.

3. Урнов Д. М. Дефо. — М., 1977.

4. Урнов Д. М. Вехи традиции в английской литературе. — М., 1975.

5. Урнов Д. М. Робинзон и Гулливер. — М., 1973.

6. Черникова Елена. Счастливый робинзон. http: //www. erfolg. ru/m&w/defoe. htm

7. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: від античності до початку 19ст. — К., 2007.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой