Економіко-географічні особливості Камінь-Каширського району

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
География


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Дипломна

Економіко-географічні особливості Камінь-Каширського району

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Економіко — географічні особливості та потенціал регіону

1.1 Географічне положення та межі території

1.2 Природні умови і природні ресурси району

1.3 Рельєф Камінь — Каширського району

1.4 Демографічна ситуація в районі

РОЗДІЛ 2. Особливості господарського комплексу

2.1 Економічний розвиток та особливості розміщення галузей

промисловості

2.2 Розвиток сільського господарства

2.3 Транспортний комплекс району

2.4 Сфера обслуговування населення

РОЗДІЛ 3. Основні проблеми району та шляхи їх вирішення

РОЗДІЛ 4. Перспективи економічного та соціального розвитку району

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

каширський район географічний економічний

Економічний і соціальний розвиток — це два досить складних проблемних питання в житті Камінь-Каширського району. Вивчаючи цю тему, можна зрозуміти багато закономірностей, що функціонують в економіці і їх вплив на суспільство. Відповідно до результатів та тенденцій розвитку, наявних проблем та впливу очікуваних змін зовнішньої ситуації на економіку Камінь-Каширського району можна визначити цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку інших регіонів та України вцілому, розробити та усвідомити систему заходів щодо реалізацій регіональної політики. В складний для України період вивчення подібної теми дозволить глибше оцінити наявні проблеми та очікувані зміни в економіці.

Об'єктом даної курсової роботи є економіко-географічні особливості Камінь-Каширського району.

Предметом роботи є економічний і соціальний розвиток району, їх характеристики та вплив на рівень життя населення.

Метою моєї дипломної роботи виступає пошук підґрунтя розвитку району в основних тенденціях економічної та соціальної сфер.

Основні завдання полягають у вивченні виробничої та соціальної інфраструктури, їх впливу на зміцнення економіки району та функціонування ринку праці.

Ця тема є досить актуальною, але мало вивченою. Деякі аспекти розвитку можемо спостерігати лише у Програмах економічного і соціального розвитку Камінь-Каширського району, що розробляється структурними підрозділами райдержадміністрації, з урахуванням пропозицій виконкомів міської та сільських рад з метою розвитку території, забезпечення оптимального балансу інтересів держави, району, найманих працівників та роботодавців.

При написанні дипломної роботи були використані такі методи дослідження: історичний, картографічний, порівняльний, статистичний, літературний, метод обробки та систематизації даних

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РАЙОНУ

Економіко-географічне положення території як своєрідний ресурс регіонального розвитку в своїй природі має потенціальний характер впливу на участь району в географічному поділі праці та її інтеграції. Воно належить до зовнішніх чинників формування та функціонування народногосподарського комплексу району і виступає фактором зміни територіальної структури господарства. Територіальна близькість Камінь-Каширського району до сусідніх районів сприяє розвитку її продуктивних сил і виробничих відносин. Межуючи на півдні з Ковельським районом по транспортних магістралях Камінь-Каширський район має вихід до обласного центру (м. Луцьк), головного залізничного вузла Волині - м. Ковель, а через них — і до інших районів та областей України. На сході регіон має хороші можливості здійснювати виробничо-економічні зв’язки з областями Білорусії через Любешівський район.

Положення району щодо обласного центру та інших промислово розвинутих міст характеризується деякою віддаленістю, що впливає на рівень соціально-економічного розвитку та ступінь сформованості територіальної структури господарського комплексу і в значній мірі стримує економічний розвиток території. Це позначається на ступені розвитку економічних зв’язків, формуванні промислових поєднань і комплексів та рівнях економічного й соціального розвитку окремих населених пунктів [12].

Використовуючи переваги і зручності економіко-географічного положення, район спеціалізується на виробництві продукції легкої і харчової промисловості, що працюють на місцевій сировині. Загалом економіко-географічне положення регіону виступає важливим чинником поглиблення спеціалізації виробництва і вдосконалення територіальної організації господарського комплексу.

1.1 Географічне положення та межі територій

На початку третього тисячоліття Камінь-Каширський район, який розташований на півночі Волині, займає площу 1746 квадратних кілометрів, межує на півдні з Ковельським, Старовижівським, на сході - Любешівським, південному сході - Маневицьким, на заході - Ратнівським районами. Територія Камінь-Каширщини за конфігурацією є компактністю і добре вписується серед інших районів.

Камінь-Каширський район займає не дуже вигідне для господарської і життєвої діяльності людей фізико-географічне положення, яке визначає особливості природних умов та природно-ресурсного потенціалу, оскільки це доволі перезволожені території, що потребують ефективних меліоративних заходів, щоб сільськогосподарські угіддя були родючішими. Територія має рівнинний рельєф і характеризується порівняно теплим помірно-континентальним кліматом з достатньою або ж надмірною кількістю вологи, наявністю збіднених дерново — підзолистих ґрунтів[10].

Камінь-Каширщина — це край великих лісових масивів, порівняно густої мережі річок та озер, одних з найбільших на Волині масивів заболочених земель і луків. Загалом територія не має яскраво виражених природних рубежів і меж, тому природні умови змінюються поступово у всіх напрямках. Це зумовлює зрівноважену динаміку природних процесів.

Природні умови сприяють компактному заселенню території, розвитку сухопутних транспортних зв’язків, та інтенсивного сільськогосподарського виробництва, великій господарській освоєності території. Природно-географічне положення в одній природно-кліматичній зоні добре відзначається в рельєфі, геологічній будові, рослинному світі, ландшафтах території і визначає спеціалізацію господарства та особливості структури народногосподарського комплексу району. Рівнинність території виступає сприятливим чинником у будівництві шляхів сполучення, розташуванні та будівництві населених пунктів, промислових об'єктів, розвитку сільського господарства[13].

1.2 Природні умови та природні ресурси району

Камінь-Каширський район розташований в межах Поліської акумулятивної низовини Волинської області, від чого залежать особливості природних умов.

Район розміщується на дерново-підзолистих, піщаних, глинисто-піщаних та супіщаних відкладах. Місцевість в основному рівнинна, з великими болотистими масивами, зокрема Цирським, із властивим йому купинним мікрорельєфом.

Із корисних копалин — великі торф’яні поклади в долинах річок Цир, Сто хід; на схід від міста Каменя-Каширського значимими є запаси глини. На заході Ковельською геологорозвідувальною групою виявлено невеликі сліди покладів міді. Основний же її шлейф — на Ратнівщині. Старожили свідчать, що в межах сіл Піщане, Великий Обзир, Верхи в давнину здійснювався промисловий видобуток залізної руди.

Зафіксована в цих краях найнижча точка Волині - біля гирла р. Стохід. Водоносні горизонти в межах району знаходяться в сучасних болотних, алювіальних відкладах, або, говорячи мовою геологів, — в середньо четвертинних водно льодовикових відкладах[10].

На рівнинних ділянках Камінь-Каширщини підземний стік вод дуже сповільнюється, місцевість заболочується. У хімічному складі ґрунтових вод з’являються сполуки окису азоту в підвищеній кількості (до 20 мг/л) та заліза болотного походження. Це позначається і на якості води в криницях, яка буває жовтого відтінку з неприємним присмаком.

В районі є багато водоймищ: 18 озер площею 502 га, 4 водосховища площею 158 га, 23 річки, довжиною в межах нашого району 344 км, 28 ставків площею 132 га. Загальна довжина річок і каналів становить 2377 км. Діє Цирська осушувальна система[14].

Багаторічні дослідження природи з допомогою метеостанцій в районі Камінь-Каширщини зафіксували абсолютний максимум температури — +39°С, абсолютний мінімум — -37°С. середня тривалість без морозного періоду понад 160 днів. В рік буває до 30 днів з грозою. Найбільше вологих днів в районі відмічено в жовтні. Середня кількість опадів становить 560 мм.

Різноманітною є флора Камінь-Каширщини. В лісах ростуть такі деревні породи: сосна звичайна, береза, осика, граб, ялина, в заболочених зниженнях рельєфу — чорна вільха. Багато в лісі чорниць, лохин, вересу звичайного. Серед лісів і боліт виростає ожина мохнатостебла, а ще й журавлина. Долини рік, які проходять через район, вкривають заплавні луки. Науковці налічують тут близько тисячі видів вищих спорових і насінних рослин. В краї охороняється багато пам’яток природи. Зареєстровано 40 заповідних об'єктів[28].

В цілому фауна регіону є досить різноманітною. Найбільше звірів можна зустріти в мішаних лісах, чагарниках, де найкраще ростуть дуб, ліщина, що дають плоди, якими смакують кабани. Мають поживу в соснових лісах лосі, косулі, лисиці, зайці, зустрічаються вовки. Гніздяться в лісах такі рідкісні птахи як глухарі, тетеруки, чаплі. Найбільш пустинними є 25−30-річні соснові жер дяки. Вже в 50−60-річних лісах розвивається підлісок, що створює більш зручні умови для життя птахів і звірів. У районі є 7 державних лісництв і 6 міжгосподарських лісництв, що займають площу 40,7 тис. га і 76,5 тис. га відповідно.

1.3 Рельєф Камінь — Каширського району

Територія Камінь-Каширського району, як і більшої частини Волинської області, займає основну частину Поліської низовини Східно-Європейської рівнини. Район має слабопогорбковану поверхню, середня абсолютна висота якої 165 метрів над рівнем моря, отже, дещо нижче від середньої висоти Волинської області та України в цілому.

Поверхня території району формувалася протягом багатьох геологічних епох. На її розвиток вплинули новітні (сучасні) тектонічні рухи, давні зледеніння, ерозійна робота річок та господарська робота людини.

Територія Камінь-Каширського району лежить у межах Волино-Подільської плити Східноєвропейської платформи. Кристалічний фундамент залягає на глибині 400−1000 метрів. Фундамент перекритий осадовими породами різного віку та походження. Більшу частину з них становлять мезозойські гірські порода крейдової системи. Верхній шар складають глауконітові піски та глини палеогенової системи кайнозойської ери.

Сучасні відклади гірських порід представлені верхньо-четвертинними відкладами торфу різного ступеня розкладу, відкладами пісків та глин післяльодовикового періоду і пісками річок та озер.

Загальний нахил Камінь-Каширського району чітко просліджується із півдня на північ. У цьому напрямку течуть головні річки району — Турія та Стохід. Хоча найбільші абсолютні висоти характерні для центральної частини району, на південному-заході в с. Гута-Камінська абсолютна висота становить 191 метр. А найбільшою абсолютною висотою району є гора Лиса (198 метрів), що знаходиться між селами Верхи та Гута-Камінська [29].

Абсолютні висоти найнижчих територій району встановлюються за урізами води річок району. Так уріз води р. Турія біля с. Мельники-Мостище становить 152 метри (це майже на півночі району), а уріз води р, Стохід між селами Боровне і Великий Обзир становить ІЗІ метр (майже на півдні району). Легко зробити висновок, що східні частини району мають значно менші абсолютні висоти. Найнижчі абсолютні висоти Камінь-Каширського району характерні для урізів р. Цир за населеними пунктами с. Видерта та с. Ворокомле, що дорівнюють 148 метрів, а при впадінні в р. Прип’ять — 141 метр, що сильно не відрізняється від висот р. Цир і на півночі Камінь-Каширського району. По території району проходить вододіл річок Турія та Стохід через населені пункти с. Радошинка і Яловацьк.

Інші, менші за розміром річки району, переважно перетворені у меліоративні канали і сильно за абсолютними висотами не відрізняються від навколишньої місцевості. Середні абсолютні висоти місцевостей району коливаються у межах 150−160 метрів над рівнем моря. Глибина рельєфу не перевищує 20−30 метрів.

Щодо основних форм поверхні Камінь-Каширський район по лінії с. Бузаки — м. Камінь-Каширський — с. Пнівне поділяється на такі геоморфологічні райони: північ — Верхньоприіятьська рівнина, південь -кінцево-моренний район. Найважливішими формами рельєфу Камінь-Каширського району є форми давнього зледеніння. Серед форм рельєфу, сформованих зледенінням, переважають водно-льодовикові форми, тобто створені талими водами льодовика. До них належать: ози, зандрові та озерно-льодовикові рівнини.

Карцево-моренні горби у нашій місцевості переважно складені піщаним матеріалом із великою кількістю кристалічних валунів різного розміру. Кінцево-моренні горби — ками — розміщуються по всій території району. Найбільшими характерними районами їх поширення є північ с Підбороччя, північний захід, с. Великий Обзир, південний-захід с. Гута-Камінська, південь — с. Брониця.

Смуги озового рельєфу характерні для території нашого району у певних його частинах. Так подібні смуги відмічаємо на південь від с. Гута-Камінська у лісових урочищах до с. Верхи за 8−9 кілометрів від названих сіл, обабіч дороги.

Ерозійні форми рельєфу характерні для річок району. Долина Турії до її впадіння розширюється, втрачає виразність схилів, крейдові відклади глибоко розмиті, долина має виключно акумулятивний характер у межах Камінь- Каширського району Долина р. Стохід має чітко виражений підвищений лівий берег біля с. Великий Обзир та с. Боровне. Тут чітко вирізняється друга надзаплавна тераса. А далі від с. Нові Червища річка Стохід вступає у долину річки Прип’ять, заплава його розширюється, і заболочується.

Характерними для Волинського Полісся є карстові та денудаційні форми рельєфу. Карстові форми виявлені переважно западинами різних розмірів і глибин[32].

Більш глибокі з таких западин заповнені водою і являють собою озера, наприклад озеро Добре, озеро Озюрко. Більш поширені неглибокі карстові западини, які скоро були запущені, тепер являють собою круглі або овальні заболочені повішення. Карстові форми у Волинському Поліссі поширені гам, де близько до поверхні залягають крейдяно-мергельні породи, які мають багато легкорозчинного у воді вапна. Цьому сприяють також рясні опади і багатство підземних вод, які циркулюють по тріщинах; розширюють їх і дають численні джерела.

Денудаційні форми також характерні для Камінь-Каширського району. Вони створені в дольодовиковий період на межиріччі Турії та Стоходу. Він виявлений дещо горбистими вододілами, які піднімаються над прилеглими долинами на 20−30 метрів. Райони поширення денудаційного рельєфу відомі у районі с. Личини. де поверхня вододілу майже не мають четвертинних відкладів і прикриті лише своєю корою звітрювання, на якій утворилися родючі перегнійно-карбонатні ґрунти.

Еолові форми рельєфу поширені у північній частині району (с. Воєгоща, Боровне). Вони прив’язані до флювіогляційних пісків. Піщані пасма поширені вздовж річок та у тих районах, де мали місце значні вирубки лісів. Усе це призвело до того, що вітер розвівав піски, утворюючи еолові форми — піщані дюни, вали, складені добре відсортованим піском.

На території Камінь-Каширського району трапляється рельєф органогенного походження, представлений торфовищами, які займають великі площі, зокрема між населеними пунктами с. Видерта і Ворокомле, на північ від с. Карпилівка. Характерною рисою торфовищ є їх купинний мікрорельєф при загальній рівності поверхонь, а також наявність окремих понижень.

1.4 Демографічна ситуація в районі

На території Камінь-Каширського району всього налічується 65 населених пунктів: одне місто та 64 села; діє одна міська 32 сільські ради. У цих населених пунктах проживає 61,7 тис. чол., що становить 5,25% від населення області: міське населення становить 11.2 тис. чол. (18,0%), сільське населення — 50,5 тис. чол. (82,0%), постійне населення — 62,1 тис. чол. (48,5%), жінок — 32,1 тис. (51,8%), молоді віком від 15 до 35 років — 14,5 тис. (23,0%). За віком населення розподіляється так: 16,8 тис. — молодше за працездатне, 32,6 тис. — працездатне і 18,5 тис. — пенсіонери (30,0% постійного населення), серед яких: за віком — 14,7 тис. чол. (23,8%), по інвалідності - 2,3 тис. чол. (3,7%), по втраті годувальника -0,8 тис. чол. (1,5%), за вислугу років — 84 чол. (0,1%), соціальні пенсії - 0,6 тис. чол. (0,9%).

Стан і тенденції на ринку праці Камінь-Каширського району залежать від наявності працездатного населення — основної робочої сили. Динаміка попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці району знаходяться в межах тенденції останніх трьох років, рівень зайнятості зріс з 2,5% до 2,7%. У всіх сферах економічної діяльності зайнято 7,5 тис. чол., з них у сфері матеріального виробництва: у соціальній сфері - 3,8 тис. чол. (51,2%), у промисловості - 0,3 тис. чол. (3,4%), у сільському господарстві - 1.5 тис. чол. (19,4%), у будівництві - 0,2 тис. чол. (2,6%), у торгівлі - 0,5 тис. чол. (6,7%), інші сфери — 1,2 тис. чол. (16,0%) (рис. 1).

Протягом 10-ти місяців цього року комплекс різноманітних послуг та матеріального забезпечення отримали 3503 незайнятих особи. Чисельність безробітних на обліку в центрах зайнятості області, станом на 1 листопада поточного року склала у 2008 р. 933 особи, у 2007 р. — 826 осіб, у 2006 р. — 871 чол. Чисельність громадян, які отримали роботу за сприяння центрів зайнятості, залишається стабільною в межах 1035 осіб щорічно.

З початку року в районі створено понад 616 нових робочих місць. Рівень зареєстрованого безробіття протягом останніх трьох років суттєво не змінювався, хоча в осінній період, у зв’язку із закінченням сезонних робіт, він дещо вищий. У 2006 році становив 2,5%, 2007 — 2,4%, 2008 — 2,7%. Активні цільові програми зайнятості населення, які проводить державна служба зайнятості, дозволяють регулювати ситуацію на ринку праці області. Ефективне проведення дієвих програм зайнятості дозволяє поступово зменшувати термін перебування безробітних на обліку в центрі зайнятості.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

В єдиному народногосподарському комплексі області, як його органічна складова частина, функціонує і розвивається економіка Камінь-Каширського району. Суспільне виробництво, що склалося на її території, утворює складну сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери — районний суспільно-географічний комплекс, який за низкою своїх підрозділів займає помітне місце в загально обласному територіальному поділі праці. Формування суспільно-географічного комплексу Камінь-Каширщини — це результат багаторічного перетворення економіки і господарського розвитку в складі України, подолання відсталості, успадкованої від минулого, корінних змін в галузевій і територіальній структурі промисловості і всього народного господарства.

Для Камінь-Каширського району характерна своя специфіка у розвитку продуктивних сил, яка зумовлена географічним положенням території, природно-ресурсними факторами, історично складеними і новими тенденціями в розміщенні господарства.

Сучасний розвиток економіки району характеризується тим, що на Камінь-Каширщині отримали розвиток галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери. За окремими видами продукції район робить значний внесок у загально обласне виробництво. У територіальному поділі праці район спеціалізується на лісовій і деревообробній, легкій і харчовій промисловості, на виробництві льону-довгунця, цукрових буряків, зернових культур і картоплі, м’ясо-молочному тваринництві[26].

В районі створено достатньо розгалужену виробничу інфраструктуру: залізниця, автошляхи, трубопроводи, лінії електропередач і зв’язку. Камінь-Каширщина має розгалужену транспортну систему, яка репрезентована основними наземними видами транспорту — залізничним та автомобільним. Створена сучасна база будівельної індустрії, будівельні організації сформувались у систему спеціалізованих підприємств, забезпечуючи введення в дію виробничих і цивільних об'єктів, монтаж все більш складного сучасного обладнання в усіх галузях народного господарства району. Значні прогресивні зрушення пройшли і в галузях невиробничої сфери. В районі створені необхідні галузі сфери обслуговування, включаючи торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорону здоров’я, освіту та ін. зросло значення цих галузей у вирішенні різноманітних завдань комплексного економічного і соціального розвитку поліського краю

Сучасне народне господарство району — це багатогалузевий комплекс з розвинутою промисловістю і механізованим сільським господарством, виробничою і соціальною інфраструктурою, який розвивається як невід'ємна складова частина народногосподарського комплексу Волині.

У повоєнний час на Камінь-Каширщині здійснені заходи щодо відбудови тих промислових об'єктів, які працювали на початку сорокових років. Потреби розвитку народного господарства були великими і вимагали нарощення економічного потенціалу. Враховуючи, що провідною галуззю промисловості краю було лісопереробне виробництво, то одразу в повоєнний час розпочалося його відновлення.

У 2000 р. колектив Камінь-Каширського державного лісгоспу став найчисельнішим у районі. У 7 лісництвах трудилося 623 чоловіки. Лише у 1995 р. від санітарних рубок догляду заготовлено і вивезено 23,5 тисячі кубічних метрів ревни. Щорічно збільшується експорт продукції. У 2000 р. заготовки для євро піддонів закуповують фірми з Австрії, а березові баланси, технологічні дрова, що є цінною сировиною — фірми Чехії, Словенії, Австрії, Німеччини. Поставляється лісопродукція на підприємства Білорусі.

Заготовляє ділову деревину колектив Камінь-Каширського міжгосподарського лісгоспу. Підприємство щорічно відправляє за межі району значну кількість лісодеревини, у тому, числі кріпильний ліс на шахти Донбасу.

Входження у нові економічні умови стало досить складним для багатьох підприємств краю. Так, з початку дев’яностих років щорічно зменшував обсяг виробництва деревообробний завод, а другу половину останнього десятиріччя -взагалі простоював. Нині здійснено заходи щодо відновлення його діяльності. У 1992 р. на базі місцевого цеху райпобуткомбінату створене виробниче підприємство «Меблевик». Поборює складні економічні проблеми колектив виробничо-торгової фірми «Полісся», яка виготовляє як меблі, так і швейні вироби[28].

Фактично ще йшла війна, як у місті запрацювали цехи районного промкомбінату. Розпочали свою роботу промартілі кравців, шевців, колісників. У 1946 р. райпромкомбінат мав два чоботарських цехи, два — шевців, чотири -вовночесальних, один — з обробки шкіри, а також ковальську, колісну, столярну і бондарну майстерні. Виготовляли колісну мазь — дьоготь. Артіль «Мукомол» об'єднувала два млини: «паровий» і «генераторний», які переробляли 250 тонн зерна в квартал. Почала працювати миловарня, цех по «топленню сала». У 1947 р. при райпобуткомбінату відкрита майстерня по ремонту годинників та фотографія. У травні 1946 р. збудовані цехи по виробництву цегли і по випалюванню вапна в селі Олексіївка. У 1955 р. місцевий райпобуткомбінат випустив 174 тисячі штук цегли, десять тисяч штук черепиці, велику кількість дерев’яного покриття дахів — ґонти.

Згодом прийшло реформування. Створився комбінат побутового обслуговування. У 60-их рр. він налічував у районі 40 майстерень, у тому числі в Камені-Каширському — 19. Переважна більшість сільських майстерень вважалася кравецькими, але траплялися й такі, що ремонтували мотоцикли і електроприлади, виконували малярські роботи, займалися в’язанням трикотажу. З часом тут відбулися зміни, особливо у дев’яностих роках, пов’язані із загальними народногосподарськими проблемами.

Того ж, останнього року другого тисячоліття в місті після більш як чотирирічної перерви завдяки іноземним інвестиціям запрацювало відкрите акціонерне товариство «Консервний завод». Завоювала визнання у населення така його продукція, як «Квас Камінь-Каширський», лікувальна вода тощо. Взагалі дев’яності роки, як період входу у ринкові умови, були серйозним іспитом для багатьох колективів і підприємств краю.

Багато з них реформувалися, знайшли своє місце в тісному ринковому середовищі. Проте ряд підприємств опинився у складній ситуації.

Так, з середини сімдесятих років на південно-східній околиці міста виросли споруди льонозаводу — однієї з найбільших місцевих будов. До цього район та сусіди не мали власної бази для переробки сировини. Хоч із значними труднощами, але будівництво в основному завершили. Вже 1994 р. завод переробив і направив споживачам 1566 тонн чудової поліської сировини для майбутніх тканин.

Однак нині підприємство не має сировини для переробки. Як приватні великі господарства, так і селяни майже не займаються льоном. Ринок заполонила чужоземна тканина, і ціни на льоно-сировину у кінці минулого сторіччя були вкрай низькі, що не стимулювало його виробництво.

Окремою темою є питання шляхів і комунікацій, що визначає стан економічного розвитку. У повоєнний час шляхів із твердим покриттям у районі не було. У довідці 1947 р. зазначено, що до Ковеля, Ратного, Любешова можна було дістатися лише ґрунтовими дорогами.

У 1951 р. районна влада констатувала, що шляхи, які сполучають місто з Ковелем, особливо на території Нуйнівської сільської ради, повністю непроїзні. У такому ж стані дороги при виїзді в напрямку Гута-Камінська, Верхи, Воєгоща, Грудки, Осовці[15].

Інший вид транспорту, про який уже говорилося, — вузькоколійна залізниця, яка сполучала Камінь-Каширський у тридцятих роках з Пінськом, у сорокових — з Любешовом. Окрім того, на території району ще з кінця XIX сторіччя була заснована приватна єврейська вузькоколійка, якою возили ліс з карасинських лісів до Ковеля.

У п’ятдесятих роках у Камені-Каширському вимощені бруківкою були лише центральна площа і вулиця. Саме місто у 1970 р. займало територію 787 гектарів, або в два рази більше, ніж у 1939 р. У 1996 р. площа в міських межах вже становила 1172 гектари. Нині, після реалізації рішень про розширення, вона збільшується до 1500 га. У місті нараховується 107 вулиць, 23 з них — з твердим покриттям, що становить по довжині третину.

У давнину в Камені-Каширському були дерев’яні тротуари. Про це свідчать розкопки, проведені під час спорудження нового адміністративного будинку та на місці колишньої фортеці, які ствердили, що в давнину центральні вулиці вимощувалися дубовими колодами. Зокрема, в районі будинку № 42 по вул. Шевченка на глибині півтора метра лежали дубові плахи на ширину 1,5 метра.

Нині через Камінь-Каширський йдуть асфальтовані дороги на Ковель (55 кілометрів), вимощення яких каменем здійснювалося в п’ятдесятих, а асфальтування — в шістдесятих роках. Згодом, у 1962 р., дорога з твердим покриттям довжиною 66 км з'єднала Камінь-Каширський через село Велика Глуша з Любешовом, який тоді входив до Камінь-Каширського району. На початку шістдесятих років 35-кілометрова асфальтна дорога з'єднала місто через села Бузаки і Видричі з автотрасою Брест — Ковель в районі м. Ратне. Згодом шляхи з твердим покриттям пролягли до всіх центральних садиб колгоспів, а невдовзі - майже до всіх сіл. Проте ще й понині до с. Стобихва та деяких інших невеликих поселень можна дістатися лише ґрунтовою дорогою.

На початку сорокових років електричним освітленням користувалися лише в Камені-Каширському. Там ще в середині двадцятих років діяла невеличка електростанція, потужності якої вистачало на декілька десятків лампочок. Правда, після війни по-новому змонтували газогенератор і у вересні 1945 р. електростанція почала діяти з нарощеною потужністю. На ній використовувалися двигун і генератор марки «Дойч». Вмикалося електроосвітлення з 6 години вечора до 1 години ночі. Інколи воно зникало. Причина того — відсутність дров, якими потрібно було «заправляти» генератор. До речі, майже кожне засідання міськвиконкому кінця сорокових-початку п’ятдесятих років так чи інакше стосувалося роботи електростанції. Постійно приймалися рішення зробити запас дров, однак з такою ж постійністю вони не виконувалися[35].

Електромережа у березні 1948 р. складала всього 119 «світо-точок». Ще у 1947 р. планувалося встановити на млині потужну динамо-машину, щоб допомогти міській електростанції освітлювати хоча б центр. Однак не знайшли кошти як на генератора, так і на проводку. Остання прикріплювалася до стовпів нашвидкуруч, без ізоляторів, що було причиною різних аварійних ситуацій. У 1952 році змонтували новий двигун потужністю 90 к.с. Із початку п’ятдесятих років почали встановлювати невеликі електростанції у селах. Найперше вони з’явилися у Пнівному і Тоболах, а в 1954 р. — в селі Нуйно. У 1960 р., як значне досягнення, відзначалося, що в місті встановлено ще 25 «електроточок». Кардинальним рішенням електрифікації району було будівництво Камінь-Каширської підстанції напругою 110/35/10 кіловат. У четвертому кварталі 1965 року місто і район під'єднали до Добротворської електростанції.

Нині на Камінь-Каширщині діє філіал ДАЕК «Волиньобленерго», в якому трудяться 85 чоловік. Вони обслуговують електролінію у п’яти поліських районах протяжністю 450 кілометрів. Чотири підстанції напругою 110/35/10 кіловат встановлені під містом, а також у селах Сошичне, Воєгоща і Тоболи. У районі протяжність електроліній напругою 10 кіловат становить 550 кілометрів, є ще 298 трансформаторних підстанцій, 800 кілометрів повітряних ліній. Нині кожна квартира, господарство електрифіковані.

Телеграфний зв’язок з Каменем-Каширським проклали у кінці двадцятих років, коли встановлювали обіч залізничної станції стовпи. У східній частині району проходила телеграфна лінія на Пінськ. 1940 р. в місті обладнали телефонний комутатор на 20 номерів. У повоєнні роки воно мало вкрай ненадійний телефонний зв’язок. Ще у середині 1946 р. нарікали, що з обласним центром можна зв’язатися лише через радіостанцію військових. У 1945 р. поштові відділення організували найперше в селах Нуйно, Пнівне і Великий Обзир. Одне відділення обслуговувало до 10 і більше населених пунктів. Уже в кінці 1946 р. працювало 40 поштарів, однак кореспонденція, як писала місцева газета, доставлялася до адресата через 10−15 днів.

У тому ж році почалася телефонізація району. Було поставлено телефонний комутатор на 50 абонентів. Лише на час виборчої кампанії 1947 р. встановили телефонний зв’язок з усіма сільськими радами. Про якість зв’язку свідчить публікація у місцевій газеті від 9 жовтня 1947 р. У ній говориться, що потрібно більше години просити телефоністку, щоб вона увімкнула інший номер. «Скоріше можна було дійти пішки», — наголошується в статті. Проте зв’язок утверджувався. У 1949 р. телефонізували 42 сільські ради із 49! Нині діє введена у 1992 році АТС. На 1 січня 2001 р. жителі району мають 5266 основних телефонних апаратів, в тому числі 2346 у сільській місцевості. За минулий рік було встановлено 19 телефонів. Зв’язок повністю автоматизований.

Ще у 1941 р. розпочалася радіофікація міста. Встановили відповідну апаратуру, дроти провели до 50 приміщень. Однак радіозв'язок фактично не діяв — розпочалася війна. У повоєнний час відновили радіомережу в Камені-Каширському. Вже на початку 1946 р. тут було 69 радіоточок, у тому числі гучномовці, які вивішували на стовпах у центрі міста. Тоді ж радіофікували села Раків Ліс, Олексіївку і Підріччя. Згодом почали встановлювати невеликі радіовузли у селах, насамперед у Пнівному, Тоболах, Великому О6-зирі та інших. Звідти почали вести радіолінії у ближні села. У шістдесятих роках провели майже суцільну радіофікацію.

Стихія 1997 р. зруйнувала багато радіоліній, які вже не відновлювали. У 2000 р. в районі налічувалося 3202 абоненти, тоді як десять років тому їх було 5800. Нині радіомовлення стає більш динамічним. Збільшується кількість радіоприймачів на РМ-діапазоні, зростає ліс телеантен і відповідно вибір слухачем і глядачем різноманітної інформації.

3а роки незалежності нашої держави з кожним роком збільшується кількість тих, хто користується природним газом. У районі діє управління газопостачання та газифікації, сфера якого поширюється і на Любешівський район. Нині газовики обслуговують 154,1 кілометра газових мереж, 7 газо регуляторних і 9 шафних пунктів. Мешканці 2671 будинку користуються природним газом, а 25,9 тисячі квартир і господарств — скрапленим. Лише в райцентрі газифіковано 1907 будинків і квартир. Природний газ уже надійшов в оселі мешканців сіл Раків Ліс, Бузаки, Черче, Підцир'я, Добре, Грудки, Видерта. Програма газифікації передбачає подальше розширення мережі, яка дасть змогу все більшій кількості жителів користуватися екологічно чистим паливом.

Нині в Камінь-Каширському районі нараховується понад півсотні малих підприємств. Також більше 400 підприємців ведуть свою справу, свій бізнес. Вибудовується нова економічна сфера — більш дієва, активна. Проте цей процес суперечливий.

У цілому економічні проблеми району на початку третього тисячоліття досить складні. Обсяг промислового виробництва не відповідає перспективі регіону. Налічується на обліку 675 безробітних. Ці цифри відображають реальність, на відміну від замовчування у сімдесятих-вісімдесятих роках про велику кількість людей, які не мали роботи. Тоді частина з них подавалася на заробітки. Приховане безробіття налічувало декілька тисяч осіб. Про це говорив на районному зібранні 14 лютого 1991 р. прокурор району, який підкреслив, що понад 20 відсотків мешканців району є безробітними, тобто більше 12 тисяч [31].

Нині перед владою стоять гострі проблеми подолання негативних наслідків економічної кризи, реалізація тих реформ, які відповідатимуть інтересам людей, сприятимуть піднесенню народногосподарського комплексу.

2.1 Економічний розвиток та особливості розміщення галузей промисловості

Промисловість — провідна галузь народного господарства Камінь-Каширського району. Вона визначає рівень економічного розвитку і масштаби участі регіону в територіальному поділі праці та інтенсивність виробничо-економічних і територіальних зв’язків. Камінь-Каширщина відноситься до територій з відносно невисоким рівнем індустріального розвитку, що зумовлено рядом об'єктивних причин та історичних обставин.

Сучасна промисловість району має специфічні особливості розвитку, зумовлені територіальним поділом праці, природно — і суспільно-географічними умовами та чинниками історично складеним набором галузей і виробництв, загальним рівнем розвитку продуктивних сил території.

Роки, що минають після здобуття незалежності України — це роки невтомних пошуків, входження в ринкові умови, роки суперечностей економічного розвою. Час вимагає створення міцного економічного підґрунтя, держави, нових підходів, ініціативи, підприємливості.

В місті діє ряд крупних промислових підприємств, які складають основу економічного розвитку Каменя-Каширського, визначають його інфраструктуру, дають жителям можливість докласти свої знання, уміння, майстерність до розв’язання назрілих проблем [12].

З нині діючих підприємств великою є питома вага державного лісгоспу. У створеному в повоєнні роки підприємстві працювало багато жителів міста і району. Ними лише у 1995 р. заготовлено і вивезено 23 500 кубічних метрів деревини від санітарних рубок догляду. Щорічно збільшується експорт продукції. У 2000 р. заготовки для євро піддонів закуповують фірми з Австралії, а березові баланси, технологічні дрова, що є цінною сировиною — фірми Чехії, Словенії, Австрії, Німеччини. Поставляється лісо продукція на підприємства Білорусі. Заготовляє ділову деревину колектив Камінь-Каширського міжгосподарського лісгоспу, який є найчисельнішим у районі (у 7 лісництвах працює 623 чоловік). Підприємство щорічно відправляє за межі району значну кількість лісо деревини, у тому числі кріпильний ліс на шахти Донбасу. Великий попит у населення мають столярні вироби лісгоспу. Для збільшення випуску високоякісної продукції створено столярний цех, вводяться в експлуатацію нові пилорами. Використовуються у виробництві й відходи технологічного процесу. Так, з тирси й обрізків виготовляють тарну дощечку й тирсоплиту.

Широкий асортимент виробів консервного цеху, зокрема, значним попитом користуються напої з протертої з цукром чорниці, шипшини, чорноплідної горобини, журавлини.

Раціональним використанням лісу на Камінь-Каширщині переймається колектив міжгосподарського лісгоспу. Це підприємство має одні з найліпших показників в області. Працівники його постійно думають про майбутнє. З цією метою закладено розсадник майже нектарною площею. Підприємство відправило на Шахти Донбасу майже півтори тисячі кубічних метрів лісо деревини на гірничі опори.

Входження у нові економічні умови стало досить складним для багатьох підприємств краю. Так, з початку дев’яностих років щорічно зменшував обсяг виробництва деревообробний завод, а другу половину останнього десятиріччя -взагалі простоював. Нині здійснено заходи щодо відновлення його діяльності. У 1992 р. на баз місцевого цеху райпобуткомбінату створене виробниче підприємство «Меблевик». Пройдено важкий шлях становлення й нині воно виготовляє меблеві набори для спальних кімнат, окремо — різноманітні ліжка, шафи, меблі для вітальні, стінки.

Серед підприємств району ритмічно працює й інше підприємство, яке переробляє в основному сировину сільських господарств. Це — маслозавод, потужністю переробки — 75 тонн молока за добу. Нині питома вага маслозаводу у загальному обсязі промислового виробництва району є визначальною.

На території району діють також хлібопекарні, які задовольняють потреби місцевого населення у хлібобулочних виробах. У м. Камені-Каширському працює найбільший хлібозавод, що виробляє понад 30 тонн хліба на добу ще з 1959 р.

Нині в Камінь-Каширському районі нараховується 117 діючих малих підприємств (20 підприємств на 10 000 населення). Збільшується кількість підприємців — фізичних осіб — в поточному році їх було 1698. питома вага малого підприємництва у загальному обсязі виробництва регіону становить 17%. Є в Камінь-Каширському районі і 6 об'єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва: 4 банки (з врахуванням філій) і 2 страхові компанії. За 11 місяців 2007 р. до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 8 млн. грн. власних доходів, що становить 106,3% до прогнозованого. Проводилася робота по формуванню привабливого інвестиційного іміджу регіону та збільшення обсягів залучених інвестицій. За січень-вересень 2007 р. у розвиток економіки району спрямовано 16,9 млн. грн. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку з них (72,1%) становили інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво і придбання машин та обладнання). Всього в економіку району інвестовано 27,7 млн. грн., в тому числі 1,1 млн. грн. з державного бюджету, 1,6 млн. грн. — з місцевих бюджетів, 25 млн. грн. залучених коштів (підприємств та населення). В районі діє 30 програм, що фінансуються з районного бюджету. За 11 місяців поточного року всі програми повністю профінансовано. Загальна сума видатків по програмах становить 1 млн. 40 тис. грн.

Фінансовий результат роботи підприємств району від звичайної діяльності до оподаткування (без малих підприємств і сільгоспвиробників) за січень-жовтень 2007 р. склав 792 тис. грн. прибутку. 73,3% підприємств одержали прибуток в сумі 1,2 млн. грн. разом з тим, відмічаючи позитивні сторони розвитку економіки району, слід відмітити, що не все намічене вдалося виконати. Так, у зв’язку з припиненням діяльності одного промислового підприємства, обсяги промислового виробництва в порівнянні з минулим роком знизились на 16,8%. 26,7% підприємств працюють збитково.

Незважаючи на важкий шлях розвитку і реформування промисловості району, вибудовується нова економічна сфера — більш дієва та активна.

2.2 Розвиток сільського господарства

Сільськогосподарське виробництво має свою специфіку, яка полягає, насамперед, у тому, що земля виступає і як засіб виробництва, і як предмет праці. Крім того, сільське господарство має справу з живими організмами: рослинами тваринами, які розвиваються за біологічними законами, котрі треба враховувати у процесі виробництва. Аграрна діяльність залежить від природно-географічних умов території, внаслідок чого існують сезонність господарської діяльності і виробництва продукції. Сільськогосподарські угіддя поширені на великій території і займають значно більшу площу, ніж промислові і транспортні об'єкти. Все це дає підстави називати сільське господарство найгеографічнішою галуззю людської діяльності.

Частка сільськогосподарського виробництва у функціонально-компонентній структурі народного господарства Камінь-Каширського району є досить великою. Кількість сільськогосподарських підприємств усіх форм власності в районі не перевищує 20, функціонує і 33 фермерських господарства. Досить великою є кількість господарств населення — 18 400.

Камінь-Каширщина знана людьми, які самовіддано віддають себе праці, примножують багатство країни. їх на цій землі тисячі, і вони удостоєні пошани своїх односельчан.

Проте нинішній стан розвитку села настійно вимагає конкретних і дієвих дій, реалізацію проголошених реформ. За роки незалежності України підняв голову сільський господар. Друге життя набувають колишні колективні господарства.

У 2000 р. в районі реорганізовано 28 колективних сільськогосподарських підприємств і на їх базі створено 34 нових сільськогосподарських кооперативи. їм здали в оренду свої земельні частки (пай) 9448 чоловік. 860 — вийшли із кооперативів зі своїми земельними паями і самі господарюють на цій землі. В районі є 33 фермери, у користуванні яких 324 га землі. Нині у приватному секторі економіки перебуває майже 20 тис. га землі або 59% усіх сільгоспугідь. У 1991 р. у приватному користуванні було 6,4 тис. га.

У 2007 р. урожайність зернових становила 13,9 центнера з гектара.

Кращі показники урожайності мали кооператив «Нуйнівський» — 29,3, СВК «Турія» — 29,7, «Правда» — 23,8, «Залісся» — 21,2, «Сірче» — 21 центнер з кожного гектара. Найбільше зібрано хліба у колективному сільськогосподарському підприємстві «Правда» — 866 тонн, СВК «Нуйнівський» — 531, «Раків — Ліський» — 290, «Залісся» — 240 тонн.

Традиційно в краї вирощують картоплю, овочі. У минулому році на 144 гектарах посіяли цукрові буряки, однак через заморозки і проливні дощі зібрали на 24 га. Майже зник із полів господарств колись названий «пайським шовком» льон. Наприклад, у 1970 р. з району продано 10 тисяч центнерів льоноволокна.

Великої рогатої худорби на початку 2007 року в усіх видах господарств налічувалось 17 тисяч голів, проти 25,3 тисячі у 1940 р. Натомість є досить велике поголів'я свиней — понад 10 тис.

Проте магістральний шлях розвитку сільського господарства — його технічне озброєння. Нині в усіх видах господарств працює 322 трактори, 1209 зернових комбайнів, 245 вантажних автомобілів (Додаток В).

Станом на 2007 р. площа сільськогосподарських угідь всього становила 607 тис. га, з них: рілля — 33,0 тис. га, багаторічні насадження — 0,55 тис. га, сіножаті -13,3 тис. га, пасовища — 13,8 тис. га. У володінні і користуванні громадян є 50,7 тис. га землі; з них: рілля — 29,3 тис. га, багаторічні насадження — 0,5 тис. га, сіножаті - 8,7 тис. га, пасовища — 10,0 тис. га, ведення особистого підсобного господарства — 14,2 тис. га, присадибні ділянки (землі для будівництва та обслуговування житлових і господарчих будівель) 3,6 тис. га, землі колективного та індивідуального садівництва — 27 га, землі для городництва — 926 га, землі для сінокосіння та випасу худоби — 4,3 тис. га, землі запасу, які надані у тимчасове користування — 4,6 тис. га.

Галузями спеціалізації аграрного сектора економіки району виступають: м’ясо-молочне скотарство, картоплярство, вирощування зернових культур та буряківництво. Основними галузями в рослинництві (43%) є вирощування зернових і кормових культур, а у тваринництві (26%) — м’ясо-молочне виробництво. Всіма категоріями господарств реалізовано на забій худоби 250 тонни, надоєну молока — 151 тонни.

Функціонально-компонентними елементами агропромислового комплексу району виступають спеціалізовані рослинницько-промислові і тваринницько-промислові галузі, що забезпечують виробництво, заготівлю, перевезення, переробку сировини та реалізацію специфічних для них готових продуктів. Рослинницько-промислові агропромислові комплекси, порівняно з тваринницько-промисловими, більше зазнають впливу природно-ресурсних факторів, характеризується поєднанням зональної спеціалізації з поширенням приміських аграрно-територіальних та агропромислових комплексів, що спеціалізуються на вирощуванні, переробці і доведенні до споживача мало транспортабельної продукції. Для них характерна яскраво виражена сезонність виробництва, недостатній рівень механізації сировинної сфери і низький рівень розвитку переробних галузей, а також відносно малий асортимент вироблюваної кінцевої продукції [17].

Усіма категоріями господарств вироблено сільськогосподарської продукції на суму понад 200 млн. грн., в тому числі сільгосппідприємствами — на 2,5 млн. грн.

Не дивлячись на економічні негаразди, здійснюються реальні заходи для підтримки процесу господарювання на землі. Разом з тим зростаюча потреба у збільшенні кількості сільськогосподарської продукції зумовлює дальше удосконалення організаційних форм діяльності селянина, реальних гарантій правового захисту його власності, подальшій механізації складного виробничого процесу на поліській землі.

2.3 Транспортний комплекс району

Транспорт — важлива галузь економіки, яка покликана своєчасно, якісно і повністю задовольняти потреби народного господарства і населення в усіх видах перевезень. Розвиток цієї галузі є невід'ємною умовою функціонування суспільного виробництва і життя населення. Саме вона забезпечує просторові зв’язки між адміністративними районами, окремими галузями, підприємствами та організаціями, здійснює переміщення продукції і завершує виробничий процес.

Під транспортним комплексом адміністративного району розуміється таке територіальне поєднання мережі шляхів сполучення, технічних засобів і служб перевезень, яке, об'єднуючи всі види транспорту та всі ланки суспільного процесу в їхній взаємодії, забезпечує реалізацію транспортно-еконкомічних зв’язків з метою успішного функціонування районного народногосподарського комплексу [23].

Основними видами пасажирських перевезень в районі в теперішній час залишається автомобільний транспорт, у якому найвагомішою часткою є діяльність підприємців-перевізників — фізичних осіб. Експлуатаційна довжина автомобільних доріг державного і місцевого значення становить 368 км, у тому числі 310 км -- це дороги із твердим покриттям (питома вага їх становить 93%). Є також 12 автомобільних мостів.

В районі всі населені пункти охоплені маршрутами пасажирських перевезень. На заяви та пропозиції громадян мережа та графіки руху пасажирського автотранспорту постійно удосконалюються. Продовжуються роботи по ремонту доріг. В поточному році в районі відремонтовано 18 км доріг. Філією «Камінь-Каширський автодор» проведено капітальних ремонтів на суму 1,6 млн. грн. виконано капітальний ремонт автодороги Рудка Червинська — Оленине — Боровно — Житнівка протяжністю 14,1 км, капремонт дороги по вулиці с. Полиці - 1,8 км. На поточний ремонт доріг витрачено 383,6 тис. грн. по договорах виконані роботи на суму 716,3 тис. грн.- на ремонт доріг в райцентрі використано 683,7 тис. грн., в тому числі 447 тис. грн. — коштів місцевих бюджетів (140 тис. грн. з районного та 307 тис. грн. з міського бюджету).

Основними проблемними питаннями в галузі транспорту є:

недостатнє оновлення основних фондів всіх видів транспорту і дорожнього господарства, невідповідність їх технічного рівня перспективним
вимогам;

низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури, що приводить до нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту.

Зважаючи на ці проблеми, перед владою поставлено ряд завдань:

впровадження ефективної системи державного регулювання і контролю ринку транспортних послуг для забезпечення справедливої конкуренції;

введення та запровадження державних стандартів, вимог і соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування;

забезпечення безпечного функціонування транспортно-дорожнього комплексу та зниження негативного впливу транспорту на навколишнє середовище;

вироблення та реалізація відповідно до вимог ринкової економіки механізмів прямої, адресної компенсації пільг на проїзд окремих категорій пасажирів.

Про досягнення цілі буде свідчити зростання обсягів перевезень вантажів на 4%, перевезень пасажирів — на 1,6%, виконання робіт по ремонту автомобільних доріг загального користування за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

2.4 Сфера обслуговування населення

Важливу роль у забезпеченні добробуту населення, зростанні рівня його життя відіграє сфера обслуговування, яка займає особливе місце в господарському комплексі району. З одного боку, вона включає галузі матеріального виробництва, а з іншого галузі невиробничої сфери. їх об'єднання в єдину сферу зумовлене спільністю призначення — забезпечити комплекс послуг, необхідних для життєдіяльності людей. До складу сфери обслуговування населення входять: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, торгівля, громадське харчування, транспорт та зв’язок по обслуговуванню населення, кредитування, страхування, соціальний захист, охорона здоров’я, фізична культура і спорт, рекреаційне обслуговування, освіта, культура. «Продукцією» сфери обслуговування є особливі матеріальні блага -послуги, які може використовувати населення для задоволення своїх потреб.

Щорічно зростає житловий фонд. Статистичні дані свідчать, що середня забезпеченість житлом на одного жителя міста становить — 16,8 кв. м., а на селі -17,5 кв. м. Здійснюють комплекси будівельних робіт місцеві організації. Значний обсяг будівельно-монтажних робіт, насамперед в прокладанні газомереж, здійснює колектив Камінь-Каширської пересувної механізованої колони № 70. На будівництво підвідного газопроводу до села Нуйно використано 160,0 тис. грн. державних коштів та 70 тис. грн. коштів обласного бюджету. Для забезпечення голубим паливом кожної оселі створене і працює Камінь-Каширське управління газового господарства, яке обслуговує, крім жителів свого міста і району, ще й мешканців Любешівщини.

Все ж житлово-комунальне господарство потребує проведення потрібних реформ: продовження робіт по капітальному ремонту мереж водо- та теплопостачання, каналізаційної системи, реконструкція котелень, поновлення та благоустрій міського центрального парку і ряд інших.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой