Економічна безпека України

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

[Введите текст]

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

1.1 Поняття, об'єкти, суб'єкти економічної безпеки та її роль в системі національної безпеки

1.2 Національні економічні інтереси та загрози економічній безпеці країни

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ЕКОНОМІЧНИХ БЕЗПЕК УКРАЇНИ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

2.1 Критерії та індикатори економічної безпеки

2.2 Розрахунок та аналіз індикаторів стану інвестиційної та фінансової безпек України та Росії

2.3 Розрахунок та аналіз індикаторів стану зовнішньоторговельної та демографічної безпек України та Росії

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Глобальна конкуренція змушує держави підтримувати конкурентоспроможність економік і, таким чином, сприяє їхньому економічному розвитку. Проте глобалізація також провокує диференціацію країн за рівнем життя та нееквівалентний товарообмін між ними і може бути джерелом нестабільності, пов`язаної з кон’юнктурною поведінкою транснаціональних корпорацій. Сьогодні економічна нерівність держав поглиблюється, а країнам з ринковою економікою пропонується роль сировинних додатків розвинених країн. До того ж фінансово — економічні кризи набувають глобального характеру і можуть за певних обставин мати руйнівні наслідки для таких країн. З огляду на це, для забезпечення економічної безпеки країни варто враховувати не тільки внутрішні, а й зовнішні чинники, вплив яких посилюється в міру інтеграції країн до європейської та світової господарської систем.

Проблеми, що виникли після Другої світової війни, загострили міжнародні аспекти економічної бази. Обмеженість ресурсів у глобальному масштабі, зокрема енергетична криза 70 — х років, змусила вчених багатьох країн, передусім Норвегії, США, Канади, ФРН, спрямувати зусилля на розв’язання проблем міжнародної, а згодом — і національної економічної безпеки. Це вимагало масштабних досліджень і в результаті виникла нова наука, що отримала назву «Екосестейт» (Economic security of state). Однак в Україні, на відміну від інших країн, теоретичні дослідження з питань економічної безпеки розпочалися тільки останніми роками, а системні роботи з питань методології оцінки економічної безпеки в Україні взагалі відсутні.

На сьогодні в Україні вкрай недосконала нормативно — правова база економічної безпеки, на відміну від Російської Федерації. На державному рівні вперше перелік загроз економічній безпеці сформульовано у Концепції національної безпеки України, що була схвалена ВР України в січні 1997 року, лише на сьомий рік незалежності. Пізніше, враховуючи значення економічної безпеки при визначення внутрішньої і зовнішньої економічної політики, Кабінет Міністрів України розробив проект стратегії забезпечення економічної безпеки України.

Відмова упродовж тривалого часу від розв’язання проблем економічної безпеки призвела до зниження рівня інвестування економіки і науки, посилення залежності України від зовнішньої допомоги, скочування до криміналізації та «тінізації» багатьох сфер економіки, поширення процесу накопичення та відмивання грошей.

Актуальність роботи полягає в тому, що в сучасних умовах масштаби тіньової економіки в країнах вражають, тому необхідно мати системний інструментарій для діагностики рівня економічної безпеки та механізм подолання негативних явищ на різних етапах їхнього розвитку.

Метою роботи є розрахунок показників економічної безпеки, їх оцінка, а також порівняння цих індикаторів з пороговими значеннями для підготовки матеріалів щодо прийняття управлінських рішень та врегулювання стану економічної безпеки України та порівняння її з економічною безпекою Російської Федерації.

Об'єктом роботи виступають як економічна система загалом, так і її різні складові: природні багатства, виробничі й невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, господарські структури, сім'я, окрема особистість тощо.

Предметом дослідження є система економічної безпеки держави.

Завданням роботи є пояснення поняття «Економічна безпека держави», ознайомлення з елементами економічної безпеки, а також визначення системи показників, пошук інформаційної бази для їх розрахунку, визначення порогових значень, оцінка показників з точки зору їх відповідності пороговим значенням, надання загальних рекомендацій з підвищення рівня економічної безпеки України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

1.1 Поняття, об'єкти, суб'єкти економічної безпеки та її роль в системі національної безпеки

Національна безпека — це спроможність держави адекватно реагувати за умов постійного дестабілізуючого впливу воєнних, економічних, політичних, інформаційних, демографічних та психологічних факторів, тобто реалізовувати заходи, спрямовані як на ліквідацію загроз та небезпек, так і на захист інтересів окремого громадянина і держави в цілому. Економічна безпека є головною складовою національної безпеки.

Економічна безпека — це сукупність умов, за яких зберігається спроможність країни ефективно захищати свої економічні інтереси; задовольняти у довгостроковому режимі потреби суспільства і держави; генерувати інноваційні зрушення в економіці з метою забезпечення стабільного економічного розвитку; протистояти зовнішнім економічним загрозам та повністю використовувати національні конкурентні переваги у міжнародному поділі праці.

Закон Російської Федерації «Про безпеку» визначає економічну безпеку Росії як захист життєво важливих інтересів всіх громадян країни, російського суспільства і держави в економічній сфері від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Економічна безпека держави в глобальному середовищі набуває виняткового значення. Це поняття є відносно новим в українському та російському лексиконах, хоча воно досить поширене та давно використовується у практичній діяльності на Заході.

Об'єктами економічної безпеки виступають як економічна система загалом, так і її різні складові: природні багатства, виробничі й невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, господарські структури, сім'я, окрема особистість тощо.

Суб'єктами економічної безпеки виступають держава та її інститути (міністерства, відомства, податкові й митні органи, біржі, фонди і страхові кампанії), а також підприємства, установи й організації як державного, так і приватного сектора економіки.

Система економічної безпеки забезпечує країні:

* можливість самостійно, без якого-небудь значущого зовнішнього впливу визначати і проводити внутрішню політику в економічній та інших сферах;

* здатність активно впливати на процеси у світі, що стосуються національних інтересів країни;

* соціальний міф і суспільну злагоду, запобігання масштабним внутрішнім конфліктам, здатним призвести до зміни демократичного політичного ладу.

В системі національної безпеки економічна безпека виконує чітко визначені функції, несе на собі суттєве функціональне навантаження. Її сутність полягає у тому, що вона є матеріальною основою національної суверенності, що визначає реальні можливості в забезпеченні інших видів безпеки. Тобто економічна безпека — це підґрунтя для функціонування всіх інших її елементів, що входять у цю систему (військової, технічної, продовольчої, екологічної).

Виділяють такі чинники, що визначають особливе місце економічної безпеки серед інших видів системи національної безпеки:

1) при вирішенні проблем в усіх сферах діяльності підкреслюється базисна роль економіки, тому що виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ первинні для кожної з них і визначають життєдіяльність та життєздатність суспільства. Не може бути військової безпеки при слабкій і неефективній економіці, так само як не може бути одночасно ні військової, ні економічної безпеки в суспільстві, яке переживає соціальні конфлікти.

2) в Україні криза суспільства найбільшою мірою охопила саме економіку, оскільки мали місце катастрофа планової економічної системи та намагання побудувати щось інше, схоже на капіталізм західного зразка. Подібна «перебудова» уже сама по собі є джерелом численних потрясінь, а отже, і загроз безпеці країни.

3) наслідки загроз безпеці в будь-яких сферах можуть бути оцінені з економічного погляду, тобто йдеться про кількісний підрахунок збитків, на основі чого визначається система пріоритетів.

Економічна безпека України — це складова частина національної безпеки, її фундамент і матеріальна основа. Забезпечення економічної безпеки є винятковою прерогативою держави. Ніхто інший не в змозі вирішити це завдання. У практичному плані забезпечити економічну безпеку країни означає створити якусь систему її самозбереження, що автоматично приводила б у рух її захисні механізми захисту від тієї або іншої загрози.

Перед Україною постала проблема, яка полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися у світову економіку, з одного боку, та забезпечити внутрішню економічну інтеграцію, захист свого внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з іншого. При цьому слід враховувати, що світова економіка і далі залишається ареною зіткнення інтересів різних країн. Тож лише створення власної системи економічної безпеки дасть можливість уникнути потенційних руйнівних наслідків швидкого відкриття зовнішнього доступу до національної економіки, забезпечити її конкурентоспроможність, захистити вітчизняного товаровиробника та ефективно взаємодіяти з міжнародними фінансовими та економічними інституціями.

1.2 Національні економічні інтереси та загрози економічній безпеці країни

Визначення національних економічних інтересів має першочергове значення під час створення системи економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національних безпек України та Росії, оскільки від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації та захисту.

Національні економічні інтереси невіддільні від історії і традицій українського та російського народів, системи господарювання, менталітету, культурних і духовних цінностей.

У ролі виразника і гаранта захисту національних економічних інтересів повинна виступати держава. В аналітичній та прогнозній діяльності відповідні державні органи повинні визначати національні економічні інтереси, досліджувати їхню взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо.

Класифікація національних економічних інтересів:

1. За ступенем важливості:

* життєво важливі; стратегічні; тактичні.

2. За тривалістю дії:

* довготривалі; середньотривалі; короткотривалі.

3. За місцем дії:

* внутрішні; зовнішні.

4. За ступенем реалізації:

* нереалізовані; частково реалізовані; реалізовані.

5. За сферами розповсюдження:

* виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні та ін.

Для створення цілісної системи національних економічних інтересів та її ефективного функціонування насамперед необхідно:

* створити відповідну нормативну базу;

* моніторити національні ек. інтереси та їхнє моделювання;

* створити банк даних щодо національних економічних інтересів;

* забезпечити баланс національних економічних інтересів та їхнє гармонійне поєднання.

Найбільш пріоритетними національними економічними інтересами є:

* створення надійної системи економічної безпеки України;

* створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки;

* забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу;

* створення потужного військово-промислового комплексу;

збереження та розвиток інтелектуального й науково-технічного потенціалів України;

* вирішення державою соціальних проблем;

* побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигоди тощо.

Формування довгострокової стратегії економічної безпеки також передбачає формулювання основних загроз економічної безпеки.

Загроза економічній безпеці - це сукупність реальних чи потенційно можливих явищ та дестабілізуючих чинників, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів в економічній сфері. Загрози можна поділити на внутрішні та зовнішні. До основних внутрішніх загроз відносять загрози в інвестиційно-інноваційній, ресурсно-енергетичній, фінансовій, соціальній. демографічній сферах. Зовнішніми загрозами слід вважати дії іноземних держав та міжнародних організацій з метою завдання шкоди економічним інтересам України, гальмування інтеграційних процесів та економічного відродження України як потенційного конкурента на світовому ринку.

Внутрішні загрози економічній безпеці РФ:

1) посилення майнового розшарування суспільства (за даними Мінекономрозвитку РФ, рівень доходів найбільш забезпечених громадян в 15 разів перевищує рівень доходів найменщ забезпечених верств населення);

2) криміналізація економіки і суспільства;

3) руйнація науково — технічного потенціалу країни.

Зовнішні загрози економічній безпеці РФ:

1) витік капіталу закордон;

2) міграція робочої сили;

3) нарощення імпортної залежності по продовольчим та споживчим товарам.

Загрозами економічній безпеці України — це сукупність реальних чи потенційно можливих явищ та дестабілізуючих чинників, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів в економічній сфері.

Основні загрози економічній безпеці України такі:

1. низький рівень конкурентоспроможності національної економіки;

2. нерозвиненість внутрішнього ринку;

3. нерівномірність соціально — економічного розвитку регіонів;

4. неефективність управління державним боргом;

5. тінізація економічної діяльності, значний вплив корупції на економічні відносини, низька ефективність протидії відмиванню грошей, отриманих незаконним шляхом;

6. неналежний рівень відтворення трудового потенціалу, у тому числі внаслідок невідповідності реальних грошових доходів величині прожиткового мінімуму;

7. слабкість фінансової системи, її неспроможність до акумулювання фінансових ресурсів та ефективного забезпечення інвестиційного процесу і фінансово — господарської діяльності підприємств;

8. низький рівень енергетичної безпеки;

9. неефективність використання природних ресурсів, масштабне застосування екологічно шкідливих технологій та накопичення критичної маси загрозливих явищ техногенного характеру;

10. низькі темпи впровадження міжнародних стандартів та систем якості продукції;

11. ресурсна, фінансова та технологічна залежність національної економіки від зовнішніх джерел, надмірна експортна орієнтованість промисловості.

Критичність нинішньої економічної ситуації в тому, що або руйнівні процеси стануть незворотними і призведуть до втрати державності або, в кращому разі, забезпечать Україні роль другорядної держави і сировинного придатку високорозвинутих країн, або ж вдасться зупинити негативні процеси, домогтися економічного зростання і гідного місця у світі.

Отже, нині як ніколи перед нами постає надзвичайно важливе питання — забезпечення економічної безпеки України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, політичних партій, науковців, широкої громадськості, а також виступає гарантом державної незалежності України, умовою її прогресивного економічного розвитку і зростання добробуту громадян.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

2.1 Критерії та індикатори економічної безпеки

Критерій економічної безпеки — це оцінка стану економіки з погляду найважливіших процесів, що відображають сутність економічної безпеки. Критерій — ознака, на підставі якої виробляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь, мірило оцінки.

З огляду на це, критеріальна оцінка безпеки містить у собі оцінки:

— ресурсного потенціалу та можливостей його розвитку;

— рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці та його відповідності рівневі в розвинутих країнах, а також рівневі, за якого загрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентоздатності економіки;

— цілісності території та економічного простору;

— суверенітету, незалежності й можливості протистояння зовнішнім загрозам;

— соціальної стабільності й умов запобігання і вирішення соціальних конфліктів.

Сутність економічної безпеки реалізується також у системі показників — індикаторів економічної безпеки, які визначені за допомогою критеріїв економічної безпеки. Основним критерієм при виборі переліку індикаторів слугує рівень вразливості окремих сфер економіки, а також найбільший ступінь впливу окремих дестабілізуючих чинників на реалізацію національних економічних інтересів. Отже, індикатори обираються, виходячи з необхідності комплексної оцінки інвестиційної, інноваційної, фінансової, енергетичної, зовнішньоторговельної безпеки, соціальної, демографічної безпеки тощо. Відхилення індикаторів від граничних (порогових) значень призводить до порушення нормального перебігу відтворювальних процесів, виникнення або посилення негативних тенденцій суспільного розвитку. Стан економічної безпеки визначається шляхом аналізу системи індикаторів, які дають змогу комплексно і адекватно сприймати характер соціально — економічних процесів через їхню відповідність національним інтересам та вимогам національної безпеки.

Пороговий індикатор — це оптимальне, або гранично припустиме значення індикатору економічної безпеки держави, недотримання якого унеможливлює:

— функціонування економіки держави у режимі розширеного відтворення;

— забезпечення прийнятного рівня життя населення і його відтворення;

— раціональну структуру зовнішньої торгівлі, стійкість фінансової системи, забезпечення наукового потенціалу та проведення інвестиційної політики;

— розвиток ринкової економіки в звичайних та екстремальних умовах;

— створення умов, які виключали б тонізацію та криміналізацію вітчизняної економіки.

Порівняння фактичного значення показників з пороговими відображає стан економічної безпеки будь — якої держави. Порогові значення переглядаються залежно від стану економіки певної країни та тих завдань, які стоять на певному етапі її розвитку.

Під час визначення порогових значень для оцінки рівня окремих складових економічної безпеки застосовуються такі підходи:

1) аналітичний (полягає у виборі відповідних показників в країнах — аналогах);

2) законодавчий (полягає у встановленні порогових значень на законодавчому рівні);

3) досвід інших країн;

4) експертні оцінки;

5) порівняльний (визначається авторами в порівнянні з рівнем показників окремих регіонів світу);

6) розрахунки фахівців міжнародних організацій.

Розрізняють економічні, соціальні, фінансові індикатори економічної безпеки. Серед них: рівень, якість і тривалість життя; темпи інфляції; обсяг грошової маси; рівень депопуляції; ВВП; економічне зростання; дефіцит бюджет; державний борг; інтегрованість у світову економіку; сальдо експорту — імпорту; енергетична залежність; розмір золотовалютних резервів; обсяг тіньової економіки.

2. 2 Розрахунок та аналіз індикаторів стану інвестиційної та фінансової безпеки України та Росії

Складовими економічної безпеки згідно «Методики розрахунку рівня економічної безпеки України», затвердженої Міністерством економіки України, та Державної стратегії економічної безпеки Російської Федерації є: макроекономічна, фінансова, зовнішньоторговельна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека. Для того, щоб оцінити сучасний стан економічної безпеки України та Російської Федерації, проаналізуємо стан інвестиційної, фінансової, зовнішньоторговельної та демографічної безпек цих держав.

Під інвестиційною безпекою слід розуміти такий рівень інвестування економіки, який забезпечував би її розширене відтворення, раціональну реструктуризацію та технологічне забезпечення.

Хронічний дефіцит інвестицій призводить до фізичного і морального спрацювання обладнання. його некомпенсованого вибуття. В результаті відбувається зниження випуску продукції, падіння її конкурентоспроможності, дискваліфікація працюючих на технологічно відсталому обладнанні.

Інвестиції поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх інвестицій слід відносити реальні інвестиції, які в українській статистиці відображаються як капітальні вкладення (СІ). До зовнішніх — прямі іноземні інвестиції (FDI). Таким чином, реальні інвестиції в економіку можна відобразити такою формулою:

І = СІ + FDI, (2.2. 1)

де І - загальний обсяг реальних інвестицій в економіку країни.

Визначення індикатору інвестиційної безпеки здійснюється завдяки досвіду інвестиційного забезпечення економіки.

Світовий досвід свідчить, що для стабільного економічного зростання країни річні інвестиції за певний період часу мають бути на рівні 19 — 25% до ВВП (GDP). Тобто для підтримання інвестиційної безпеки загальний обсяг інвестицій в економіку країни по відношенню до ВВП має бути на рівні:

Lis = (I / GDР) Ч 100% = 19 — 30% (2.2. 2),

де Lis — рівень інвестиційної безпеки у відсотках; І - загальний обсяг реальних інвестицій в економіку країни за період, який розглядається у грошовому вимірі.

Величина I / GDР повинна утримуватися на рівні 19 — 30%, що є пороговим значенням інвестиційної безпеки.

Максимальне порогове значення інвестиційної безпеки відповідає етапу, коли економіка перебуває на стадії реформування і потребує значних інвестицій. Коли економіка перебуває на етапі стабільного розвитку, порогове значення інвестиційної безпеки може бути меншим.

Показники поточного стану інвестиційної безпеки України, розраховані за даними Держкомстату України, наведені у таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.1 — Динаміка показників інвестиційної безпеки України

2010

2011

2012

2013

Загальний обсяг інвестицій (І), млн. грн,

у тому числі:

капітальні вкладення (СІ)

річний приріст прямих іноземних інвестицій (FDI)

201 977,1

150 667

51 310,1

266 425,1

209 130

57 295,1

325 955,6

263 370

62 585,6

564 663,4

519 440

45 223,4

Обсяг прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США

4753,0

4560,0

4129,0

3982,0

Приріст ПІІ, відсотків до ВВП (порогове значення 5%)

3,5

2,8

2,3

2,2

Рівень інвестування (Lis), відсотків

18,66

20,24

23,14

38,81

Довідково:

ВВП (GDP), млн. грн

1 082 569

1 316 600

1 408 889

1 454 931

Офіційний курс гривні до дол. США, грн. /дол

7,93

7,95

7,991

7,993

Аналогічно розрахуємо й показники поточного стану інвестиційної безпеки РФ, використовуючи дані Федеральної служби державної статистики, та занесемо їх до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 — Динаміка показників інвестиційної безпеки Російської Федерації

2010

2011

2012

2013

Загальний обсяг інвестицій (І), млрд. руб.

у тому числі:

капітальні вкладення (СІ)

річний приріст прямих іноземних інвестицій (FDI)

11 502,35952

10 109,6064

1392,75 312

15 745,5746

13 710,76

2034,8146

13 816,80113

11 253,96794

2562,83 319

17 090,39394

13 100,093

3990,30 094

Обсяг прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США

13 815,4

18 416,1138

18 672,056

26 122,63

Приріст ПІІ, відсотків до ВВП (порогове значення 5%)

0,91

1,1

0,92

1,29

Рівень інвестування (Lis), відсотків

24,8

28,2

22,1

25,6

Довідково:

ВВП (GDP), млрд. руб

46 308,5

55 799,6

62 599,1

66 755,3

Офіційний курс рубля до дол. США, руб. /дол

30,48

32,20

30,37

33,19

Коментуючи таблицю 2. 1, видно, що для України, яка в поточний час перебуває в серйозній економічній кризі, питання інвестицій стоїть гостро. Тому порогове значення інвестиційної безпеки у найближчі роки має бути максимальним — на рівні 30%, але не меншим. Сумарні значення капітальних вкладень та річного приросту прямих іноземних інвестицій у 2013 році сягали 38,81% від ВВП, виходячи з даних таблиці.

Індикатори інвестиційної безпеки характеризують ступінь прояву відповідних загроз. Одним з найважливіших показників, що характеризує ступінь розвитку країни, є відношення обсягу інвестицій в основний капітал до ВВП. Протягом аналізованого періоду в Україні даний показник мав «безпечне» значення (не менше 30%) лише у 2013 році - 38,81% і має тенденцію до зменшення. Що стосується Російської Федерації, то, за даними з таблиці 2. 2) показник відношення обсягу інвестицій в основний капітал до ВВП взагалі не мав «безпечного» значення, адже лише у 2011 році ми можемо спостерігати тенденцію до наближення цього показника до 30% (28,2%). В 2012 році цей показник взагалі набув найменшого значення, порівнюючи дані з 2010 — 2013 рр. Такі низькі значення даного показника свідчить про недостатність інвестицій в основний капітал і неспроможність забезпечити необхідну матеріально-технічну базу для потреб української та російської економік.

Обмеженість в інвестиційних ресурсах спричиняє необхідність залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Накопичений в економіці України обсяг ПІІ в 2013 р. становив 3982 млн. дол. США, а в Росії - 26 122,63 млн. дол. США. В розрахунку на душу населення в Україні це відповідає 90,5 дол. США, що є найменшим показником серед країн Центральної та Східної Європи. Також щодо ПІІ слід зазначити, що приріст в Україні ПІІ до ВВП з кожним роком зменшується (з 3,5% до 2,2%) і сягає небезпечного рівня, оскільки ВВП зростає більш швидкими темпами. Що стосується приросту ПІІ до ВВП в Російській Федерації, то можна спостерігати (згідно даних таблиці 2. 2) незначне їх збільшення протягом 2010 — 2013 рр. (з 0,91% до 1,29%), хоча ВВП зростає більш швидшими темпами.

Фінансова безпека — це такий стан фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, валютної, банківської і податкової систем, який може забезпечити ефективне функціонування держави, підтримуючи її економічну стійкість глобальному середовищі.

Стабільність фінансової системи визначається багатьма чинниками, основними з яких є: рівень інфляції, обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави, стан виконання державного бюджету, рівень монетизації економіки.

Рівень інфляції виявляється у зростанні цін, що призводить до знецінення коштів і населення, і суб'єктів підприємницької діяльності. Показник інфляції є визначальним щодо рівня забезпечення внутрішньої фінансової стабільності у конкретній країні. Для багатьох центральних банків головним завданням є дотримання певних інфляційних орієнтирів. Рівень інфляції в Україні визначається Державним комітетом статистики, а в Росії - Федеральною службою державної статистики. Він розраховується у відсотках і залежить від зміни вартості так званого кошика основних споживчих товарів. У статистичних матеріалах Держкомстату України та Федеральної служби державної статистики РФ показник інфляції віднесено до основних соціально — економічних показників, він має назву «індекс споживчих цін».

Обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави — це обсяги непогашених на конкретну дату запозичень, здійснених державою, відповідно, на внутрішніх і зовнішніх ринках запозичень. Рівень боргової безпеки держави (Ldis — для внутрішнього боргу і Ldfs — для зовнішнього боргу) визначається зіставленням, відповідно, внутрішнього або зовнішнього боргу їх (Di, Df) з обсягами річного ВВП (GDР):

Ldis (Ldfs) = (Di (Df)/ GDР) Ч100% (2.2. 3).

Інформацію щодо обсягів внутрішніх і зовнішніх боргів та витрат державного бюджету України та Росії на їх погашення та обслуговування надає Міністерство фінансів. Критерієм «безпечності» боргів є спроможність держави їх погашати та обслуговувати. З огляду на це визначається порогове значення відношення боргів до ВВП. У міжнародній практиці прийнято, що зовнішній державний борг «безпечний», якщо він не перевищує 60% від ВВП, але в Україні обсяг такого боргу має не перевищувати 30%.

Дефіцит державного бюджету є перевищенням обсягів видатків бюджету над обсягами його доходів. Рівень дефіциту бюджету (Lbds) на кожний конкретний рік визначається як відношення обсягу дефіциту (ВD) до обсягу річного ВВП (GDР):

Lbds = (ВD/ GDР) Ч100% (2.2. 4).

Рівень монетизації економіки (Lms) у конкретному році визначається як відношення обсягу грошової маси за агрегатом МЗ (MS M3) до річного обсягу ВВП (GDР):

Lms = (MS M3/ GDР) Ч100% (2.2. 5).

Фактично цей показник відображає рівень забезпечення економіки держави грошовими ресурсами. Дані щодо обсягів грошової маси містяться у бюлетенях НБУ та Центрального Банку Р Ф. В них міститься також інформація щодо обсягу іноземної валюти у загальному обсязі грошової маси М3.

Порогові значення показників фінансової безпеки визначаються залежно від специфіки кожного показника. Вони не можуть бути визначені безпосередніми розрахунками, оскільки є наслідком тривалого накопичення досвіду діяльності, а тому визначаються експертно, і для них характерна певна невизначеність.

Індикатори фінансової безпеки України та Російської федерації наведено у таблицях 2.3 і 2.4 відповідно.

Таблиця 2.3 — Динаміка показників фінансової безпеки України

2010

2011

2012

2013

Рівень інфляції, відсотків

9,1

4,6

— 0,2

0,5

Обсяг внутрішнього боргу, відсотків до ВВП

12,9

12,4

12,3

20

Обсяг зовнішнього боргу, відсотків до ВВП

16,6

15

21,3

20

Дефіцит державного бюджету, відсотків до ВВП

5,51

1,8

3,8

4,3

Рівень монетизації, відсотків до ВВП

54,6

52,6

54,9

55,1

Таблиця 2.4 — Динаміка показників фінансової безпеки Російської Федерації

2010

2011

2012

2013

Рівень інфляції, відсотків

8,8

6,1

6,6

6,45

Обсяг внутрішнього боргу, відсотків до ВВП

3,97

4,4

5,65

5,98

Обсяг зовнішнього боргу, відсотків до ВВП

2,45

2,28

1,85

2,31

Дефіцит державного бюджету, відсотків до ВВП

4,1

3,6

3,1

2,9

Рівень монетизації, відсотків до ВВП

43,2

44

44,34

43,74

Одним із основних критеріїв фінансової безпеки є стабільність національної валюти, яка має забезпечуватися необхідними валютними резервами. Для підтримки стабільності національної грошової одиниці використовують також монетарні інструменти: операції на відкритому ринку, методи валютного контролю та валютного регулювання.

Станом на 1 квітня 2014 року, обсяг валютних резервів НБУ становив 15 млрд. дол. США. Наприкінці 2012 року обсяг резервів НБУ дорівнював 24 млрд. дол. США. Отже, за два роки резерви зменшились майже в 2 рази.

Індикатором, який свідчить про можливу зміну рівня курсу національної валюти, є співвідношення валових валютних резервів і грошової бази. Чим ближче це співвідношення до 100%, тим менша ймовірність різкої дестабілізації валютного курсу. Саме зменшення цього показника у 2010 — 2013 роках і призвело до фінансової кризи в Україні, що в свою чергу забезпечує нестабільність гривні в останні роки.

Станом на 1 жовтня 2014 року, обсяг валютних резервів в ЦБ Російської Федерації становив 228,9 млрд. дол. США. Наприкінці 2012 року обсяг таких резервів ЦБ РФ становив 505 млрд. дол. США. Тобто за два роки резерви також зменшились майже в 2 рази, як і в Україні. Згідно міжнародної практики, якщо наявні резерви покривають піврічний імпорт, то ЦБ РФ зможе вести помірну політику щодо стабілізації курсу рубля. Але значне зменшення валютних резервів Центрального Банку Російської Федерації майже у 2 рази (228,9 млрд. дол. США), свідчить про те, що така можливість ЦБ РФ вичерпана, оскільки, згідно зі статистикою ЦБ, з жовтня 2013 року по вересень 2014 року включно середньомісячний об'єм імпорту товарів та послуг РФ склав 226,8 млрд. дол. США.

На проведення валютно-курсової політики відчутно впливає бюджетна політика, а точніше рівень бюджетного дефіциту. Для країн, що входять до зони євро, визначено, що рівень бюджетного дефіциту в них не повинен перевищувати 3% до ВВП. Для України з її невеликими обсягами міжнародних резервів навіть рівень дефіциту 3%до ВВП — високий. А припустимий — бездефіцитний бюджет, чи, навіть, бюджет з профіцитом, але останній не повинен перевищувати 1% до ВВП.

Важливим показником фінансової безпеки є рівень внутрішніх і зовнішніх боргів. У міжнародній практиці зазвичай «безпечним» є зовнішній державний борг, якщо він не перевищує 60% від ВВП. Україна наприкінці 2010 р. і на початку 2011 р. мала з урахуванням гарантованого державою зовнішній борг відповідно на рівні 16,6% 15%. З цієї причини «безпечний» рівень зовнішнього державного боргу не повинен перевищувати 30%. В Україні він був близький до вказаної межі, проте, починаючи з 2013 року, рівень зовнішнього державного боргу значно перевищив «безпечний» рівень.

Як показує таблиця 2.2.4 Росія наприкінці 2011 р. і на початку 2012 р. мала зовнішній борг відповідно на рівні 2,28% і 1,85%, в той час як об'єм зовнішнього боргу відносно ВВП в Україні в 2012 році сягав 21,3%. На мою думку, основною причиною росту запозичень в нашій країні є неспроможність фінансування соціальних програм та постійний дефіцит платіжного балансу країни. В той час, як в Росії основна маса запозичень спрямовується на реалізацію масштабних національних проектів, розвитку інфраструктури та перспективних галузей, через що дана держава відзначається відносно не великим рівнем зовнішнього боргу в порівнянні з нашою країною.

Іншим важливим показником фінансової безпеки є рівень інфляції. Останніми роками спостерігається тенденція до зменшення рівня інфляції в Україні та Росії (за даними Держкомстату України в 2009 р. — 12,3%, а в 2013 р. — дефляція 0,5%; за даними Федеральної служби державної статистики РФ в 2010 р. — 8,8%, а в 2013 р. — 6,45%). Ці дані свідчать про антиінфляційну політику Національного Банку України та Центрального Банку Р Ф, головним інструментом якої є стримування рівня монетизації.

Про необхідність зниження рівня монетизації економіки України наочно підтверджують дані, що наведені в таблиці 2.3. В нашій державі у 2012 р. рівень монетизації становив 54,9%, що вище порогового значення і свідчить про надмірне наповнення економіки України грошовими ресурсами, що в свою чергу породжує інфляцію та обмежує розвиток економіки. Коефіцієнт монетизації в Росії склав на кінець 2012 р. 45%, що є меншим на 10%, ніж в Україні, проте, коментуючи думку російських ЗМІ, можна дійти висновку, що економісти Росії навпаки прагнуть довести, що чим вищий рівень монетизації країни, тим краще. Адже «…якщо грошей відносно ВВП в економіці мало, то кредити стають надто дорогими, підприємства не мають змоги нормально розвиватись, створювати робочі місця і модернізувати виробництво».

Порівнюючи показники фінансової безпеки України та Російської Федерації за кілька останніх років з пороговими значеннями, можна дійти висновку про погіршення ситуації. Хоча економіка Росії й має дещо кращі показники в сфері зовнішнього та внутрішнього боргів, показники рівня інфляції, дефіциту бюджету та рівня монетизації перевищують або значно менші від порогових значень; вони знаходять у зоні ризику.

2. 3 Розрахунок та аналіз індикаторів стану зовнішньоторговельної та демографічної безпеки України

Вагомою складовою економічної безпеки держави є зовнішньоторговельна безпека (ЗТБ). В умовах інтеграції економіки України до світової економічної системи роль ЗТБ стає дедалі відчутнішою. Зовнішньоторговельна безпека нашої держави та Російської Федерації полягає у спроможності держави протистояти впливу зовнішніх негативних чинників і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому поділі праці для створення сприятливих умов розвитку експортного потенціалу і раціоналізації імпорту; забезпечувати відповідність зовнішньоторговельної діяльності національним економічним інтересам.

Нині є широкий спектр показників ЗТБ, однак порогові значення не досліджені і не визначені. На мою думку, серед основних показників ЗТБ, за допомогою яких можна визначити рівень захищеності національної економіки варто виділити такі: покриття імпорту експортом, експортна та імпортна безпеки.

Коефіцієнт покриття імпорту експортом (К) розраховується як відношення обсягу експорту (ЕХ) до загального обсягу імпорту (ІМ):

К= ЕХ/ІМ (2.3. 1).

Даний коефіцієнт визначає на скільки обсяг експорту є більший або менший за обсяг імпорту. Якщо обсяг імпорту перевищує обсяг експорту, матиме місце негативна тенденція у зовнішньоторговельному обороту країни (від`ємне сальдо).

Коефіцієнт розраховується за даними Держкомстату України та Федеральної служби державної статистики РФ. Порогове значення показника не повинно бути менше 1.

Під експортною безпекою слід розуміти забезпечення державою конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, підтримання відповідності експорту держави її національним інтересам.

Для проведення моніторингу експортної безпеки пропонуються розрахунки експортної залежності (Lexs) як показника частки експорту (ЕХ) відносно ВВП:

Lexs = (ЕХ/ GDР) Ч100% (2.3. 2).

Показник розраховується за даними Держкомстату України й Федеральної служби державної статистики РФ. Порогове значення Lexs дорівнює 50%.

Під імпортною безпекою слід розуміти такий стан зовнішньої торгівлі, за якого країна не відчуває надмірної залежності від імпорту. Для проведення моніторингу імпортної безпеки розраховується показник імпортної залежності (Lims) як відношення імпорту (ІМ) до ВВП:

Lims = (ІМ/ GDР) Ч100% (2.3. 3).

Показник розраховується за даними Держкомстату України та Федеральної служби державної статистики РФ, а його порогове значення дорівнює 50%.

Показники зовнішньоторговельної безпеки України та Російської Федерації були розраховані мною та наведені у таблицях 2.3.5 та 2.3.6 відповідно.

Таблиця 2.5 — Динаміка показників зовнішньоторговельної безпеки України

2010

2011

2012

2013

Обсяг зовнішньої торгівлі, у млрд. дол. США

129,38

170,96

173,71

Експорт (ЕХ), `млрд. дол. США

63,19

82,11

82,34

Імпорт (ІМ), `млрд. дол. США,

66,19

88,86

91,36

Коефіцієнт покриття імпорту експортом (К), у млрд. дол. США

0,95

0,93

0,90

Експортна залежність (Lexs), відсотків

46,33

50,25

46,73

Імпортна залежність (Lims), відсотків

48,53

54,38

51,85

Довідково:

ВВП, `млрд`. дол. США

136,4

163,4

176,2

177,8

Розвиток української економіки за останні роки великою мірою зумовлюється зовнішніми чинниками. У 2012 р. відношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП становило 98,6%, а відношення експорту до ВВП — 46,7%. Упродовж 2010 — 2013 рр. експортна залежність України від світового ринку товарів та послуг поступово зростала. У 2011 р. спостерігається небезпечна для зовнішньоторговельної безпеки країни тенденція: рівень експортної залежності перевищив порогове значення (50%). Це означає, що економіка країни має надмірну експортну орієнтацію, внутрішній ринок звужується, що загрожує економічній безпеці України. Показники імпортної залежності України протягом аналізованого періоду перебувають на рівні 48,53 — 51,85% і також починають перевищувати порогове значення (50%).

У таблиці 2.2.5. наведено коефіцієнти покриття імпорту експортом за період, починаючи з 2010 року. Незважаючи на різкі коливання зовнішньоторговельного обороту за роками (від 129,38 млрд. дол. США в 2010 р. до 173,7 млрд. дол. США в 2012 р.), коефіцієнт покриття інколи зростав, інколи зменшувався, стабілізувавшись на рівні майже 1, що відповідає потребам національної економіки та свідчить про деяке зміцнення зовнішньоторговельної безпеки.

Таблиця 2.6 — Динаміка показників зовнішньоторговельної безпеки Російської Федерації

2010

2011

2012

2013

Обсяг зовнішньої торгівлі, млрд. дол. США

649,2

845,8

863,2

864,6

Експорт (ЕХ), у млрд. дол. США

400,6

522

527,4

523,3

Імпорт (ІМ), у млрд. дол. США,

248,6

323,8

335,8

341,3

Коефіцієнт покриття імпорту експортом (К), у млрд. дол. США

1,61

1,61

1,57

1,53

Експортна залежність (Lexs), відсотків

26,37

30,12

25,59

25,99

Імпортна залежність (Lims), відсотків

16,36

18,69

16,29

16,97

Довідково:

ВВП, млрд`. дол. США

46 308,5

55 799,6

62 599,1

66 755,3

2013 рік став складним для розвитку економіки Росії. Песимістичні прогнози щодо зовнішньої торгівлі на початку року та зниження темпів росту всієї світової економіки в цілому змінились на протилежні уже в кінці року, і, як наслідок, показники зовнішньої торгівлі залишились на рівні 2012 року. Що видно з таблиці 2.6.

Так, зовнішньоторговий оборот в 2013 році склав 864,6 млрд. дол. США (863,2 млрд. дол. США — 2012 рік), експорт — 523,3 млрд. дол. США (527,4 млрд. дол. США — 2012 рік), а імпорт — 341,3 млрд. дол. США (335,8 млрд. дол. США). При цьому в середньому, темп приросту склав +0,3% по всім показникам з 2012 — 2013 рр. Впродовж 2010 — 2013 рр. експортна залежність Росії від світового ринку товарів та послуг була майже стабільною: значних підйомів чи спадів не було. Щоправда така залежність знизилась майже на 5% у 2012 році в порівнянні з 2013 роком, російські експерти це явище пояснили зниженням цін на нафту, постійним експортером якої є Росія. Також зниження експорту протягом 2012 — 2013 років можна пояснити, на мою думку, підвищенням курсу національної одиниці РФ через що російські товари стали коштувати дорого, а це в свою чергу викликало обсяги продажів. Хоча потрібно сказати, що рівень експортної безпеки РФ не перевищує порогове значення (50%), що означає: економіка Російської Федерації має помірну експортну орієнтацію, а внутрішньому ринку не загрожує звуження, на відміну від України. Показники імпортної залежності також не перевищую 50%-го порогового значення. Це означає, що підприємства, організації РФ мають змогу самі забезпечити своє населення потрібною кількістю товарів та послуг.

Демографічна безпека визначає стан захищеності основних життєво важливих демовідновлюваних процесів від реальних та потенційних загроз. Вона має ключове значення для формування оптимального режиму відтворення населення і трудоресурсного забезпечення стабільного економічного розвитку країни. Тому актуальним завданням є розробка системи критеріїв та показників демографічної безпеки, визначення їхніх порогових значень.

Демографічні загрози — це тенденції, внаслідок виникнення і нарощування яких створюються негативні кількісні й якісні зміни в динаміці населення, що негативно впливають на розвиток країни. Відхилення реальних параметрів відтворення населення від бажаних позицій довгострокових інтересів розвитку суспільства унеможливлює регулювання всієї соціально — економічної системи і свідчить про необхідність реалізації системи заходів, спрямованих на оптимізацію демографічних процесів.

Рівень демографічної безпеки оцінюється через систему показників, за допомогою яких здійснюється діагностика стану населення в даний період. Показники демографічної безпеки розраховуються на основі статистичних даних, при цьому важливе значення мають і показники демографічної безпеки, і їхні порогові значення. Їх недотримання перешкоджає нормальному розвитку відтворювальних процесів, призводить до формування негативних тенденцій.

Демографічні витрати і деформації структури населення негативно впливають на життєдіяльність суспільства, зокрема, на склад трудових ресурсів, їхню професійну структуру і мобільність.

Для оперативного контролю за демографічною ситуацією у країні необхідно проводити регулярний розрахунок та контроль як мінімум чотирьох показників: коефіцієнта депопуляції, сумарного коефіцієнта народжуваності, загальних коефіцієнтів смертності і народжуваності. Додатково можна також розглядати показники приросту (скорочення) населення, коефіцієнт старіння, очікувану тривалість життя при народженні та коефіцієнт демографічного навантаження.

Депопуляція пояснюється кардинальними змінами параметрів відтворення населення. Особливістю цього процесу в Україні є, з одного боку, низький, порівняно з розвинутими країнами, рівень народжуваності, а з другого, катастрофічно високий рівень смертності. Виміром депопуляції слугує коефіцієнт депопуляції Кrrp, який розраховується як відношення кількості померлих Рd до кількості народжених Рb за певний період:

Кrrp = Рd/ Рb (2.3. 4).

Коефіцієнт розраховується за даними Держкомстату України та Федеральної служби державної статистики РФ. Порогове значення коефіцієнта депопуляції дорівнює 1.

Іншим критеріальним показником рівня демографічного стану є сумарний коефіцієнт народжуваності (ТКb), що характеризує середню кількість дітей, народжених однією жінкою у гіпотетичному поколінні за все її життя, за умови збереження у кожній віковій групі існуючого рівня народжуваності. Розраховується Державним комітетом статистики України та Федеральною службою державної статистики РФ як сума вікових коефіцієнтів народжуваності за всіма віковими інтервалами. Його розмір не залежить від вікового складу населення і характеризує середній рівень народжуваності у тому календарному році, для якого він визначається.

Наступним індикатором рівня демографічного стану є загальний коефіцієнт народжуваності (Кb). Розраховується він як відношення чисельності народжених (живими) упродовж календарного року (Ch) до середньорічної чисельності населення (Р). Обчислюється в проміле:

Кb = (Ch/ Р) Ч1000 (2.3. 5).

Розраховується за даними Держкомстату України та Федеральною службою державної статистики РФ. Порогове значення — на рівні 14,6 народжених на 1000 осіб.

Найбільш реальною демографічною загрозою є різке зростання смертності населення у всіх вікових групах, особливо у працездатному віці. Індикатором слугує загальний коефіцієнт смертності (Kd). Розраховується як відношення чисельності померлих упродовж календарного року (Pd) до середньорічної чисельності населення (Р). Обчислюється в проміле:

Kd = (Pd/ Р) Ч1000 (2.3. 6).

Розраховується за даними Держкомстату України та Федеральної служби державної статистики РФ. Порогове значення — на рівні 11,6 померлих на 1000 осіб.

У даній методиці показники демографічної безпеки України та Російської Федерації розраховано в динаміці і наведено у таблицях 2.7 та 2.8 відповідно.

економічний безпека інвестиція інфляція

Таблиця 2.7 — Динаміка показників демографічної безпеки України

2010

2011

2012

2013

Коефіцієнт депопуляції

1,4

1,3

1,27

1,4

Сумарний коефіцієнт народжуваності

1,445

1,459

1,531

10,9

Загальний коефіцієнт народжуваності, проміле

10,8

11

11,4

-

Загальний коефіцієнт смертності, проміле

15,2

14,5

14,5

-

Приріст населення, проміле

— 4,4

— 3,5

— 3,1

-

Коефіцієнт старіння населення, відсотків

20,7

20,8

21,2

-

Очікувана тривалість життя, років

70,44

71,02

71,15

74

Зубожіння населення значною мірою вплинуло на демографічну ситуацію в Україні. Кількість населення з 51,9 млн. осіб (1995 р.) зменшилася до 45 млн. (за станом на 1 січня 2014 р.). За ці роки внаслідок депопуляції населення України зменшилася відповідно на 6,9 млн. осіб.

У 2010 р. кількість народжених зменшилась порівняно з 2009 р. на 14,8 тис. осіб. Водночас смертність зменшилась у 2013 р. порівняно з 2009 р. на 44,3 тис. осіб. Вніслідок цього, у 2010 р. в Україні природний приріст населення становив -200,5 тис. осіб, а в 2013 р. це число становило 158,7 тис. осіб. Найкритичніша ситуація спостерігається зі смертністю чоловіків у працездатному віці (42,3% від загальної кількості померлих чоловіків). За розрахунками експертів, зростання смертності та інвалідності працездатного населення зумовило зменшення загального приросту працездатного населення майже на третину. Також зменшення народжених призвело до погіршення вікової структури населення.

Таблиця 2.8 — Динаміка показників демографічної безпеки Російської Федерації

2010

2011

2012

2013

Коефіцієнт депопуляції

1,13

1,07

1

0,99

Сумарний коефіцієнт народжуваності

1,567

1,582

1,691

1,707

Загальний коефіцієнт народжуваності, проміле

12,5

12,6

13,3

13,3

Загальний коефіцієнт смертності, проміле

14,2

13,5

13,3

13,1

Приріст населення, проміле

— 1,7

— 0,9

0

0,2

Очікувана тривалість життя, років

68,94

69,83

70,24

70,77

Згідно з критерієм відомого польського демографа Е. Россета, населення країни можна вважати старим з демографічної точки зору, якщо в ньому частка осіб віком 60 років і більше перевищує 12%. Як видно з таблиці 2. 3,7,в Україні цей показник у 2010 — 2013 рр. був значно вищий і становив 20,7%, 20,8%, 21,2%. Розрахувавши всі можливі показники інвестиційної, зовнішньоторговельної, фінансової та демографічної безпек, сформуємо окрему таблицю 2. 5, в якій будуть представлені всі показники та порівняні з пороговими індикаторами.

Показник економічної безпеки

Порогове значення

Фактичне значення України (2013)

Фактичне значення Росії (2013)

1

Обсяг інвестицій, відсотків до ВВП

30

38,81

25,6

2

Рівень інфляції за рік, відсотків

5

0,5

6,45

3

Обсяг внутрішнього боргу, відсотків до ВВП

Менше як 30

20

5,98

4

Обсяг зовнішнього боргу, відсотків до ВВП

Менше як 20

20

2,31

5

Рівень монетизації, відсотків до ВВП

30

55,1

43,74

6

Дефіцит бюджету, відсотків до ВВП

1

4,3

2,9

7

Коефіцієнт покриття імпорту експортом

Не менше як 1

0,9

1,53

8

Експортна залежність, відсотків до ВВП

50

46,7

26

9

Імпортна залежність, відсотків до ВВП

50

51,8

17

10

Рівень безробіття, відсотків

7

8,6

5,58

11

Коефіцієнт депопуляції

1

1,4

0,99

12

Загальний коефіцієнт народжуваності, проміле

14,6

11,4

13,3

13

Загальний коефіцієнт смертності, проміле

11,1

14,5

13,1

14

Коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення, проміле

0

-3,1

0,2

Таким чином, установлено, що протягом 2010 — 2013 років спостерігалися значні зміни в фінансовому,інвестиційному, демографічному та зовнішньоторговельному середовищах України та Росії, в результаті чого позитивним явищем є збереження тенденції до зростання таких індикаторів, як зниження рівня інфляції, збільшення народжуваності, покращення зовнішньоторговельних відносин з іншими країнами. Разом з тим до негативних факторів впливу на рівень економічної безпеки необхідно віднести тенденцію до зростання зовнішнього боргу України, зменшення природного приросту населення, високу залежність нашої держави від імпорту товарів та послуг, зростання рівня безробіття та дефіциту бюджету, у зв’язку із чим потрібно підвищувати рівень економічної безпеки, використовуючи всі можливі заходи та засоби.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Становлення української державності не можливе без створення ефективної системи економічної безпеки держави. Проходження Україною складного історичного становлення як суверенної держави наглядно демонструє складність побудови такої системи. Руйнування суспільних та економічних зв’язків яке відбулись наприкінці 90-х років призвело до соціально-економічних криз. Загострення кризового стану який спостерігається в останні місяці 2013 року та початку 2014 року має негативний вплив не тільки на національну безпеку України взагалі, а й економічну зокрема. Актуальність питання економічної безпеки держави обумовлене внутрішніми проблемами України і лише загостряється під тиском зовнішніх факторів. Дана ситуація склалась у наслідок повільного відновлення виробничих відносин та зв’язків, не надто швидкого розвитку фінансового ринку та його інфраструктури, а також високої частки тіньової економіки та високого рівня корупції в державних органах влади.

Побудова європейської країни, з розвинутою економікою та системою захисту економічних та соціальних інтересів держави, підприємства та громадянина, а саме ця мета є основною для сучасної України, не можлива без захисту національних економічних інтересів. Ефективна система економічної безпеки держави — це питання існування будь-якої держави, тому її забезпечення є одним із пріоритетних завдань розвитку української держави. Забезпечення достатнього рівня економічної безпеки виступає необхідною умовою стабільного розвитку будь-якої країни.

Найважливішими елементами економічної безпеки держави в сучасних умовах глобалізації є фінансова, демографічна, зовнішньоторговельна, інвестиційна, енергетична, соціальна безпеки. Для того, аби побудувати ефективний механізм захисту своїх національних інтересів як в економічній площині так і в інших напрямках, потрібно вжити такі заходи, які б значно підвищили рівень економічної безпеки нашої держави.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой