Економічна ефективність виробництва кукурудзи на зерно та шляхи її підвищення в СТОВ "Вікторія" Вільшанського району Черкаської області

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

«Економічна ефективність виробництва кукурудзи на зерно та шляхи

її підвищення СТОВ «Вікторія» Вільшанського району Черкаської області"

План

  • Вступ
  • 1. Сучасні проблеми розвитку виробництва кукурудзи на зерно
  • 1.1 Значення і розвиток виробництва кукурудзи на зерно
  • 1.2 Світовий ринок зерна кукурудзи і місце України в його формуванні
  • 1.3 Економічна кон’юнктура і тенденції розвитку ринку зерна кукурудзи в Україні
  • 1.4 Технологічні й економічні показники ефективності виробництва зерна кукурудзи і методика їх визначення
  • 2. Ефективність виробництва зерна кукурудзи і аналіз досягнутого рівня
  • 2.2 Досягнутий рівень ефективності виробництва технічних культур і дослідження його тенденцій
  • 3. Шляхи підвищення ефективності виробництва і переробки зерна кукурудзи
  • 3.1 Підвищення врожайності культури і удосконалення структури її посівних площ і поліпшення якості продукції
  • 3.2 Зниження трудомісткості собівартості зерна кукурудзи на основі впровадження інтенсивної технології його виробництва
  • 3.3 Вибір ефективних ринків збуту зерна кукурудзи
  • Висновки і пропозиції
  • Список використанної літератури

Вступ

Кукурудзу традиційно вирощують українські аграрії, і вона займає суттєве місце в структурі виробництва зернових. Зазвичай на першому місці перебувають такі культури, як пшениця та ячмінь, що належать до ранніх зернових. І практично завжди, незалежно від урожаю інших культур, кукурудза за обсягами виробництва посідає третє місце. Ще меншу частку охоплюють жито, овес, горох, просо, гречка та інші зернові.

Різке збільшення врожаю в останні роки зумовлене насамперед зменшенням виробництва ранніх зернових через загибель озимих культур. Щоб компенсувати збитки, аграрії пересівають загиблі площі кукурудзою та соняшником.

Зазвичай внутрішнє споживання зерна кукурудзи становить близько 3,5 млн тонн. Але у зв’язку з низьким врожаєм пшениці та ячменю, частина яких іде на фуражні цілі, їх нестачу будуть покривати за рахунок кукурудзи, і тому споживання цього зерна в Україні зростає.

Але перехід до нових умов господарювання загострив проблему підвищення ефективності виробництва. Для підприємства важливо знати не тільки обсяг виробництва продукції, а й скільки витрачено фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів, які понесені затрати на виробництво цієї продукції.

Саме тому досліджувана мною тема є досить актуальною на даний час.

Об'єктом дослідження є Вільшанський район, Кіровоградської області.

Введення інтенсивних технологій вирощування кукурудзи на зерно дає можливість не тільки значно збільшити вихід продукції, підвищити її якість, а й знизити затрати праці і витрати на виробництво даної продукції.

Метою курсової роботи є пошук шляхів подальшої інтенсифікації виробництва кукурудзи на зерно, а також резервів і можливостей підвищення економічної ефективності галузі, використовуючи результати наукових досягнень, передового досвіду.

Для досягнення цієї мети були поставленні такі завдання:

узагальнення теоретичних основ розвитку галузі рослинництва в цілому;

проаналізувати стан виробництва кукурудзи на зерно;

вивчення впливу різних факторів на ефективність виробництва; обґрунтування перспектив галузі;

пошук шляхів покращення основних економічних показників ефективності виробництва.

При написанні курсової роботи використовуються такі методи і прийоми досліджень, як: статистико-економічний, економіко-математичний, індексний.

економічна ефективність зерно кукурудза

1. Сучасні проблеми розвитку виробництва кукурудзи на зерно

1.1 Значення і розвиток виробництва кукурудзи на зерно

Кукурудза — цінна продовольча і фуражна культура, посухостійка, тепло — і світлолюбива. Мас короткий вегетаційний період (90−150 днів), для дозрівання зерна сума активних температур становить 2500−2900, а у фазі молочно-воскової стиглості 1800−2400. Одночасно вона вибаглива до грунтів, добре реагує на внесені добрива. Найкращі грунтово-кліматичні умови для її вирощування в лісостеповій і степовій зонах. Особливо сприятливі умови для вирощування гібридного насіння склалися в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях; менш сприятливі - в Поліссі і в Карпатах (за винятком Закарпаття), де кукурудза дає високі врожаї на зерно — 70 ц/га при середній врожайності по Україні - З0−35 ц/ra. Під посівами кукурудзи на зерно в 1985 р. було зайнято 2,5 млн. га. На початку 90-х років посівна площа під цією культурою зменшувалась і становила 0,7 млн. га в 1996 р. В 1997 р. намітилось значне зростання площі посіву під зерно кукурудзи до 1,7 млн. га, що відповідно привело і до значного зростання її валового збору: від 4,7 млн. т на початку 90-х років, 1,5 млн. т в середині 90-х років до 5,3 млн. т в 1997 р.

Різкий спад валового збору кукурудзи на початку і в середині 90-х років стримував виробництво комбікормів, що негативно вплинуло на розвиток тваринництва. Велику потребу в зерні кукурудзи відчуває також харчова, мікробіологічна промисловість, медична та інші галузі народного господарства. Несприятливі погодні умови останніх років та погіршення забезпечення господарств добривами, гербіцидами, пально-мастильними матеріалами, морально застаріле технічне забезпечення галузі - ось ті головні причини, що призвели до різкого зменшення валового збору кукурудзи в країні.

1.2 Світовий ринок зерна кукурудзи і місце України в його формуванні

Відомо, що продовольчий потенціал країни оцінюється рівнем забезпеченості її зерновими культурами.

В останні роки конкуренція на цьому ринку значно посилилась. Збільшилось число країн, які виділяють субсидії на виробництво та експорт сільськогосподарської продукції. Використання сучасних технологій дало можливість багатьом із них підняти рівень своєї само захищеності і тим самим знизити залежність від імпорту. Загострення конкурентної боротьби вплинуло на скорочення обсягів експорту сільськогосподарської продукції, в тому числі із США. Причиною цього значною мірою стало те, що у 80-х роках адміністрація СІЛА прагнула боротися з перевиробництвом зернових, виплачуючи фермерам певні кошти за відмову від обробітку землі. В результаті виробництво трьох важливих для США культур — кукурудзи, пшениці, сої - знизилось на 7%, тоді як в інших регіонах світу зросло більше як на 30%. [З, 145с. ]

Країни ЄС вийшли на ринок сільськогосподарської продукції як сильний конкурент на ринку зернових, що фактично було результатом фактичного впровадження субсидій на сільськогосподарську продукцію. В ряді країн виробництво зерна кукурудзи за кількістю достатнє, але за якістю не відповідає вимогам галузей переробної промисловості. В загальному балансі міжнародної торгівлі зерно є товаром, який за питомою вагою у загальному обсязі займає третє місце після вугілля та нафти, а у вартісному виразі воно посідає перше місце.

Серед першочергових питань аграрної і продовольчої політики — організація ринкових інфраструктур (біржі, агропромислові концерни, агропромислові - фінансові групи тощо) і забезпечення через них державних інтересів у закупку продовольства, посиленні ринкового регулювання, що пов’язано з інтересами товаровиробників і споживачів.

Отже є підстава сподіватися, що АПК України спроможний задовольнити попит внутрішнього ринку.

Зміна політичного та економічного становища України має супроводжуватися не лише докорінними реформами в агропромисловому виробництві, але й змінами принципів зовнішньоекономічних відносин щодо експорту — імпорту продовольства адекватно ринковим умовам господарюванням.

Для подальшого нарощування експорту сільськогосподарської продукції, в тому числі і зерна кукурудзи, постає необхідність розробки ефективних заходів, результатом яких має бути створення в Україні цілісної, гармонізованої з міжнародними стандартами, системи регулювання зовнішньої торгівлі та інтеграції у світову торгівельну систему.

1.3 Економічна кон’юнктура і тенденції розвитку ринку зерна кукурудзи в Україні

Ринок зерна за своєю природою неоднорідний, це — сукупність ринків продовольчого, насіннєвого, кормового зерна та для промислової пробки. Зернова галузь в Україні завжди була основою для наповнення ринку й традиційно вважається стратегічно, оскільки забезпечення всіх основних потреб здійснюється за рахунок власного виробництва [11 с. 6−8].

Загальні підсумки економічного і соціального розвитку сільського господарства та інших галузей агропромислового комплексу лише за 8 місяців нинішнього року свідчать, що реалізація Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та вжиті державним законодавчими і виконавчими органами й місцевою владою заходи спиняли нарощування виробництва продукції сільського господарства та поліпшення діяльності харчової і переробної промисловості, зміцнення фінансового стану господарських суб'єктів, подальшому поглибленню процесів реформування аграрного сектора економіки.

З метою реалізації зазначеного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України та Міністерством аграрної політики розроблено ряд заходів, спрямованих на активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового виробництва та необхідний для його потреб матеріально — технічних ресурсів, посилення відповідальності товарних бірж за надання послуг з укладення угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції для державних і регіональних потреб, а також її реалізації з державних ресурсів та державного резерву тощо. [8 с. 3−5]

Специфікою зернового господарства України на відміну від багатьох економічно розвинутих країн завжди було те, що лише половина зерна була товарною продукцією, решта залишалася в господарствах для внутрішніх потреб (корми, насіння переробки, на борошно, крупи). Товарність зерна в окремі роки наближалась до 50, іноді зростала до 57%.

Виробництво зернових в Україні з 30-х по 90-ті роки займались, головним чином, господарства громадського сектора, які забезпечували високий рівень механізації роботи. Рівні структурні зміни, що почалися в 90-х роках, призвели до збільшення питомої ваги зерна, що вирощується населенням та селянськими господарствами. Зерновиробництво поступово переміщується в приватний сектор, оскільки фермери орієнтуються на прибуткові види діяльності [15, с. 13].

У виробництві кукурудзи на зерно спостерігається така тенденція:

Із зменшенням обсягів її виробництва в громадському секторі збільшується питома вага у населення, яке своєчасно збирає урожай і доводить зерно до стійкої кондиції, хоч реально обсяги її виробництва у країні не зросли.

Усвідомлення тенденцій розвитку українського ринку і структурних змін на ньому має неабияке практичне значення для розробки ефективного механізму формування повноцінного ринку, при цьому неприпустиме копіювання чужих механізмів (польського, китайського, американського чи країн ЄС).

Хоча ринкові закони однакові для всіх країн, механізми їх функціонування в різних країнах складаються по-різному — залежно від специфіки, степеня розвитку ринків можливостей державних бюджетів щодо підтримки різних груп ринкових суб'єктів. Україна, враховуючи бюджетний дефіцит, може найближчим часом розраховувати лише на відносно дешевий механізм регулювання ринку. [17,64 с]

1.4 Технологічні й економічні показники ефективності виробництва зерна кукурудзи і методика їх визначення

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу і взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. А для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів. [5,139 с].

Ефективність вирощування зернових культур характеризується багатьма показниками:

По-перше — виробництво кукурудзи, урожайність, собівартість 1 ц., затрати праці на 1 ц або виробництво культури з розрахунку на 1 люд. — год., ціну реалізації 1 ц, прибуток з розрахунку на 1ц, рівень рентабельності;

По-друге — вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га посіву, собівартість 1 ц, 1 ц корм, од., перетравного протеїну, затрати праці на 1 ц, на 1 ц корм, од., перетравного протеїну, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

При оцінці ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Доцільно застосовувати на сам перед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, про те вони не можуть бути єдиними для всього сільськогосподарського виробництва.

Для отримання порівняльних величин витрат результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішим показником, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий дохід, а також прибуток.

В умовах свободи підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв’язків та господарського розрахунку.

Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. При цьому кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на гривень виробничих витрат.

Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству — це сукупний рівень рентабельності. Дані річного звіту господарств дають змогу визначити також рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі. [5 с. 1441

2. Ефективність виробництва зерна кукурудзи і аналіз досягнутого рівня

2.1 Природно — економічна характеристика підприємства та визначення місця і ролі виробництва кукурудзи на зерно в його економіці

Об'єктом дослідження є СТОВ «Вікторія», яке розташоване у Вільшанському районі Кіровоградської області, с. Вільшанка. Господарство розташоване від районного центру за 14 км, від обласного — за 150 км. Форма власності - приватна. Кліматичні умови району відносяться до помірно-континентальних; вони характеризуються достатньою кількістю опадів, низькою відносною вологістю та високими температурами влітку. Багаторічна середньодобова відносна вологість повітря за період квітень — жовтень складає 63% (сама висока у жовтні - 70% і сама низька в липні - 33%). Кількість днів за цей й же період з відносною вологістю нижче 56% складає 30,4% загальної кількості. Причому, найбільша кількість таких днів буває в липні та серпні. Це вказує на можливість повітряних посух, що створюють умови сильного випарювання вологи ґрунтом та рослинами. Середньорічна температура повітря в районі розташування господарства за декілька останніх років складає +10С. Самим теплим місяцем є липень, самим холодним — січень з температурою — 11С. Середня тривалість без морозного періоду складає 195 — 200 діб. Вегетаційний період холодостійких культур складає 220 діб, а відносно теплолюбних — 180 діб. Ґрунтоутворювальною породою є чорнозем — 96%. Інша — дерново-підзолисті - 4%. У цілому рельєф та гідрологія території господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, механізованого обробітку ґрунту, збору врожаю та отримання високих результатів. Земля — основа аграрного виробництва. Аграрні формування повинні берегти закріплені за ними землі, раціонально їх використовувати і збільшувати родючість. Для аналізу структури земельних ресурсів визначають такий показник як структура земельних угідь (процентне відношення видів угідь у загальній земельній площі), що наведено у таблиці 2.1.

Табл. 2.1 «Наявність та структура земельних угідь СТОВ «Вікторія» Вільшанського району, га. «

Види земельних угідь

2007р.

2008 р.

2009 р.

В середньому за 3 роки

Питома вага, %

Всього сільськогосподарських угідь

2263

2263

2125

2217

100

В т. ч. рілля

2263

2263

2125

2217

100

Велике значення в кожному підприємстві відіграють і трудові ресурси, чисельність і ефективність використання яких в СФГ «Кондор» наведено в таблиці 2.2.

Табл. 2. 2

«Чисельність та ефективність використання трудових ресурсів в СТОВ „Вікторія“ Вільшанського району»

Показник

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Дані 2009 р. до даних 2007 р., %

Середньорічна кількість працівників, чол.

44

42

38

100

В т. ч. рослинництва

44

42

38

100

В т. ч. тваринництва

-

-

-

-

Вироблено валової продукції в порівняльних цінах 2005 р., всього грн.

87 100. 2

119 183. 4

111 257. 5

24 157. 3

В т. ч. рослинництва

87 100. 2

119 183. 4

111 257. 5

24 157. 3

В т. ч. тваринництва

-

-

-

-

Річна продуктивність праці, всього грн.

1979. 6

2837. 7

2927. 8

948. 2

В т. ч. працівників рослинництва

1979. 6

2837. 7

2927. 8

948. 2

В т. ч. працівників тваринництва

-

-

-

-

Таким чином, виходячи з розрахункових даних таблиці, ми бачимо, що найбільша продуктивність праці спостерігається у 2008р., а найменша — у 2007р. Також спостерігається, після високого підйому, знову спад у 2009 р. такі різкі зміни пояснюються низькою ефективністю використання трудових ресурсів. Чисельність працівників у 2008 і 2009 рр. була менша ніж у 2007р. Валової продукції вироблено менше у 2007 і 2009 рр., а більше — у 2008р. Кожне підприємство повинно бути забезпечене основними засобами і вміти їх ефективно використовувати. На основі використання основних засобів я визначила його результати — тобто, прибуток чи збиток отримало підприємство в результаті користування основними засобами. Такі дані наведено у наступній таблиці (2. 3).

Табл. 2. 3

«Забезпеченість СТОВ „Вікторія“ Вільшанського району основними засобами та ефективність їх використання»

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

Дані 2009р. до даних 2007р., (+; -)

Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

3134,5

3185

3120,5

-14

В т. ч. основних виробничих засобів

460,4

687

678,5

218,1

Валова продукція в порівняльних цінах 2005р.

1 791 610. 9

7 715 935. 3

7 062 468,3

5 270 857,4

Середньорічна кількість працівників

39

40

39

0

Площа сільськогосподарських угідь

4676,4

4279

4376,62

-299,78

Фондозабезпеченість, тис. грн.

0,67

0,7

0,7

0,03

Фондоозброєність, тис. грн.

80,4

79,6

80,01

-0,39

Фондовіддача, грн.

571,6

2422,6

2263,2

1691,6

Фондоємність, грн.

0,002

0,0004

0,0004

-0,0016

Оборотні засоби

3395,5

2926

2353,6

-1641,9

Прибуток (збиток), грн.

512,3

1777,7

-4348,8

-4861,1

Норма прибутку

7,2

29,09

-

21,89

Таким чином ми бачимо, що економічна діяльність протягом трьох років змінювалася і призводила до різних наслідків. Стабільний розвиток був у 2008р. діяльність підприємства в цьому році призвела до отримання прибутку. А от 2009р. приніс підприємству збиток, ще й чималий — збиток в 4348,8 тис. грн. 2007р. також приніс прибуток, але що стосується галузі тваринництва, то тут спостерігається збиток, хоч це і не вплинуло на загальний кінцевий результат.

На такі результати вказує досить низька ефективність використання основних засобів. Такі обставини можуть призвести в майбутньому до банкрутства підприємства. Тому слід вжити відповідні заходи, щоб цього не допустити. СФГ «Кондор» спеціалізується на виробництві продукції рослинництва (98,77% товарної продукції в середньому за 3 роки). Детальніше розглянемо в таблиці 2.4.

Табл. 2. 4

«Структура товарної продукції СФГ „Кондор“ Ульяновського району»

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

В сер. за 3 р.

Питома вага, %

Місце галузі

Озима пшениця

350,9

1052,3

2797,0

1400,07

24,16

2

Ячмінь озимий

30,3

767,3

918,7

572,1

9,87

4

Кукурудза на зерно

306,4

-

626,5

466,45

8,05

5

Всього зернових і зернобобових

900,5

1819,6

4407,4

2375,8

42,08

ІІ

Цукрові буряки

346,8

406,1

423,6

392,2

6,77

6

Соняшник

706,7

284,9

2953,0

1314,9

22,69

3

Ріпак озимий

465,7

3594,1

678,7

1579,5

27,25

1

Всього технічних

1519,2

4285,1

4055,3

3286,5

57,92

І

Свиней

54,8

128,9

27,4

70,4

1,22

7

Разом продукції рослинництва

2433,0

6104,7

8462,7

5666,8

98,77

І

Разом продукції тваринництва

54,8

128,9

27,4

70,4

1,23

ІІ

Як ми бачимо, розрахунки показали, що на першому місці в СФГ «Кондор» ріпак озимий (56,71%). Далі йде виробництво пшениці, соняшнику, ячмінь, кукурудза на зерно, цукрові буряки. Отже, перше місце займають технічні культури (57,92%), а друге — зернові і зернобобові (42,08%). Таким чином СФГ «Кондор» має технічно-зерновий напрямок виробництва. Економічна діяльність кожного підприємства повинна бути забезпечена певним рівнем інтенсивності та характеризуватися показниками економічної ефективності інтенсифікації. Такі дані характеризують підприємство у наступній таблиці (2. 5).

Табл. 2.5 «Основні економічні показники діяльності СФГ „Кондор“ Ульяновського району»

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

Дані 2009р. до даних 2007р., %

Показники рівня інтенсивності

Приходиться на 100 га. с/г угідь:

Основних фондів, тис. грн.

3047,1

3321

2920

-127,1

Виробничих витрат, тис. грн.

79,05

205,9

253,2

174,2

Внесено мінеральних добрив в кг. д. р. на 100 га. ріллі

942,3

1491,3

2307,3

1365

Приходиться поголів'я, ум. гол.

59,07

60,4

39,3

-19,8

Показники економічної ефективності інтенсифікації

Одержано на 100 га. с/г угідь, тис. грн. :

Валова продукція в порівняльних цінах 2005р.

1 791 610,9

7 715 935,3

7 062 468,3

5 270 857,4

Виручка від реалізації (дохід)

2487,8

6233,6

2579,4

91,6

Прибуток (збиток)

512,3

1777,7

-4348,8

-4861,1

Річна продуктивність праці

45 938,7

192 898,4

181 088,9

135 150,2

Отримано валової продукції на 1 грн. виробничих витрат

22 664,3

37 474,2

27 892,8

5228,5

Фондовіддача, грн.

571,6

2422,6

2263,5

1691,9

Рівень рентабельності, %

25,9

40

-62,8

-88,7

В т. ч. рослинництва

28,7

40,4

-63,04

-91,7

В т. ч. тваринництва

-35,6

20,1

18,6

54,2

Як показують дані таблиці, показники рівня інтенсивності в СФГ «Кондор» щороку змінюються то зростаючи, то знижуючись. Так, найвища економічна ефективність інтенсифікації спостерігається у 2008 р. У 2007р. ці показники не дуже високі, а у 2009р. вони досить низькі, тому що забезпечили підприємству збиток. Рівень рентабельності взагалі показує низьку ефективність використання виробничих фондів. На це вплинула висока середньорічна вартість виробничих фондів. І щоб в майбутньому уникнути збитку, підприємство повинно більше контролювати свої виробничі витрати, тобто намагатися їх знизити.

2.2 Досягнутий рівень ефективності виробництва технічних культур і дослідження його тенденцій

В даному підрозділі я хочу розкрити динаміку кількісних показників вирощування технічних культур, тобто, визначити порівняльну ефективність виробництва технічних культур і резерви її підвищення за допомогою дослідження площі, урожайності, валового збору цукрових буряків, соняшнику та ріпаку (табл. 2. 6).

Табл. 2. 6

«Порівняльна ефективність виробництва технічних культур і резерви її підвищення в СФГ „Кондор“ Ульяновського району»

№ п/п

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

Вихідні дані

1.

Площа ріллі, тис. га.

4664,2

4279

4365,92

2.

Всього посівів, тис. га.

3333

5155

6113

3.

В т. ч. технічних культур, тис. га.

1355

1448

1053

4.

Виробничі витрати рослинництва, тис. грн.

3563,1

8713,0

10 948,6

5.

В т. ч. витрати на технічні культури

1545,7

3849,8

3655

6.

Валовий збір технічних культур, тис. ц.

34 078

69 172

47 005

7.

Реалізовано технічних культур, тис. ц.

30 848

56 736

33 787

8.

Прямі затрати праці на технічні культури, тис. люд. — год.

134,6

290,3

566,1

9.

Загальна сума витрат на оплату праці на технічні культури, тис. грн.

141,5

115,6

95,3

10.

Одержано прибутку в рослинництві, тис. грн.

2433,0

6104,7

8552,0

11.

В т. ч. з технічних культур, тис. грн.

1519,2

4285,1

4055,3

Показники економічної ефективності виробництва технічних культур

1.

Питома вага технічних культур:

А) в площі посівів, %

40,65

28,09

17,23

Б) в сумі виробничих витрат рослинництва,%

43,38

44,18

33,38

В) в сумі прибутку від рослинництва,%

62,4

70, 19

47,42

2.

Урожайність технічних культур, ц/га

25,15

47,77

44,64

3.

Валовий збір технічних культур на 1 га. ріллі, ц.

7,31

16,17

10,77

4.

Товарність технічних культур, %

5.

Прямі затрати праці на 1 га. технічних культур, люд. — год.

0,1

0,2

0,5

6.

Сума виробничих витрат на 1 га. технічних культур, грн.

1,14

2,66

3,47

7.

Повна собівартість 1 ц. А) цукрових буряків Б) соняшнику В) ріпаку, грн.

417,0 634,6 263,1

351,6 194,7 6130,7

416,1 2119,6 318,6

8.

Фактична ціна реалізації 1 ц. А) цукрових буряків Б) соняшнику В) ріпаку, грн.

16,7 192,3 99,2

9,7 101,9 113,9

26,7 139,04 106,9

9.

Прибуток на 1 ц. А) цукрових буряків Б) соняшнику В) ріпаку, грн.

13,9 214,2 175,7

11,24 149,2 192,1

27,2 193,7 227,8

10.

Прибуток на 1 люд. — год. з технічних культур, грн.

3

1,2

0,8

З даних таблиці ми бачимо, що питома вага вирощування технічних культур в площі посівів становить чималий відсоток (40,65% у 2007р.). а от в наступні два роки зменшується до 17,23%. Але це не сильно вплинуло на зміни в отриманні прибутку, тому що він навіть трохи збільшився у 2008р., хоч і площа посівів зменшилася. І хоч посівні площі зменшилися, але збільшилася урожайність. Це і вплинуло на отримання більшого відсотку прибутку. Прибуток від реалізації технічних культур у 2007р. складає 62,4% від прибутку загалом рослинництва, у 2008р. — 70, 19%, у 2009р. — 47,42%. Тут є і великий мінус. З кожним роком виробничі витрати на технічні культури збільшуються і тому слід знайти шляхи зниження цих витрат, щоб не допустити в майбутньому збитку для підприємства. Як ми бачимо, негативних зрушень в даній галузі СФГ «Кондор» мало. Але, щоб не допустити великого негативу діяльності підприємства, слід підвищити продуктивність праці. Тобто, сприяти ефективним технологіям підвищення урожайності, ефективним мотиваторам праці для трудових ресурсів, зниженню витрат на виробництво, пошуку найбільш вдалих каналів збуту продукції.

Далі потрібно розглянути, яка частка кожного виду технічних культур відноситься до загальної площі посіву цих культур, що і відображено у наступній таблиці (табл. 2. 7).

Табл. 2. 7

«Динаміка посівних площ технічних культур СФГ «Кондор» Ульяновського району, га. «

Показник

2007р.

2008р.

2009р.

Дані 2009р. до даних 2007р., (+; -)

Соняшник, га.

650

450

700

50

Цукрові буряки, га.

300

85

93

-207

Ріпак озимий, га.

305

913

260

-45

Соя, га.

100

-

-

-100

Технічні культури, га.

1355

1448

1053

-302

Частка соняшника до площі технічних культур, %

47,97

31,08

66,48

18,51

Частка цукрових буряків до площі технічних культур, %

22,14

5,87

8,83

-13,31

Частка ріпаку озимого до площі технічних культур, %

22,51

63,05

24,69

2,18

Частка сої до площі технічних культур, %

7,38

-

-

-7,38

Дані таблиці показують, що динаміка посівних площ технічних культур протягом трьох років в СФГ «Кондор» змінювалася. Так, у 2007р. на першому місці у підприємстві стояло вирощування соняшника. Його частка до площі технічних культур складає 47,97%, а на останньому — вирощування сої (7,38%). У 2008р. на першому місці стояло вирощування ріпаку озимого. Його частка — 63,05%, на останньому — вирощування цукрових буряків (5,87%). А сою взагалі в цьому році не вирощували, так як і у 2009р. 2009 рік спеціалізувався на вирощуванні соняшнику серед усіх технічних. Його частка становить 66,48% до площі технічних культур. Цукрові буряки знову на останньому місці - 8,83%. На такі зміни впливають, як правило, зміни в ринковій сфері, тому що підприємство орієнтується, в першу чергу, на рівень попиту певної культури на ринку збуту. Розглянувши динаміку посівних площ, потрібно розглянути також динаміку урожайності технічних культур, яка висвітлена у таблиці 2.8.

Табл. 2.8 «Динаміка урожайності технічних культур в СФГ «Кондор» Ульяновського району у порівнянні з СТОВ «Зоря» Ульяновського району, ц/га. «

Показник

2007р.

2008р.

2009р.

Дані 2009р. до даних 2007р. (+; -)

Урожайність соняшнику, ц/га.

9,6

22,7

29,8

20,2

Урожайність цукрових буряків

83

424,9

239,5

156,5

Урожайність ріпаку озимого

8

25

15

7

Урожайність соняшнику в СТОВ «Зоря» Ульяновського району

10,7

18,07

27,6

16,9

Урожайність цукрових буряків в СТОВ «Зоря»

82

301

107,08

25,08

Урожайність ріпаку озимого в СТОВ «Зоря»

9,8

74,8

13,1

3,3

Відношення урожайності соняшнику СТОВ «Зоря» до СФГ «Кондор»,%

111,5

79,6

92,6

-18,9

Відношення урожайності цукрових буряків СТОВ «Зоря» до СФГ «Кондор»,%

98,8

70,8

44,7

-54,1

Відношення урожайності ріпаку озимого СТОВ «Зоря» до СФГ «Кондор»,%

122,5

299,2

87,3

-35,2

Аналіз таблиці показує, що урожайність всіх без винятку технічних культур СФГ «Кондор» перевищує урожайність технічних культур СТОВ «Зоря» лише у 2009 р. У 2007р. лише урожайність цукрових буряків нашого підприємства перевищує урожайність СТОВ «Зоря», а у 2008р. — урожайність соняшнику і цукрових буряків. Тобто, спостерігається щорічне зростання урожайності. Слід також розглянути динаміку урожаю технічних культур у порівнянні одне з одним. Для цього розглянемо таблицю 2.9.

Табл. 2.9 «Динаміка урожаю технічних культур СФГ «Кондор» Ульяновського району, ц. «

Показник

2007р.

2008р.

2009р.

Дані 2009р. до даних 2007р. (+; -)

Соняшник, ц.

6240

10 230

20 832

14 592

Цукрові буряки, ц.

24 898

36 117

22 273

-2625

Ріпак озимий, ц.

2440

22 825

3900

1460

Всього технічних, ц.

33 578

69 172

47 005

13 427

Дані таблиці свідчать, що найбільше зібрано урожаю соняшнику у 2009р., цукрових буряків — у 2008р., ріпаку озимого — у 2008р. Але, як і у 2007р., так і у 2008 і 2009 роках, найбільше зібрано цукрових буряків. Та не дивлячись на це, найбільша загальна урожайність технічних культур спостерігається у 2008р. На отримання великої кількості урожаю впливає площа посівів. Але не це головне. Головне те, як ця площа буде оброблена і доглянута. Тобто, враховується обробіток ґрунту технікою, мінеральними добривами та іншими необхідними елементами обробітку, які і впливають на отримання урожаю.

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва і переробки зерна кукурудзи

3.1 Підвищення врожайності культури і удосконалення структури її посівних площ і поліпшення якості продукції

Найперспективніший напрям зниження собівартості рослинницької продукції - підвищення урожайності сільськогосподарських культур, що ґрунтується на системі заходів по підвищенню родючості землі і всебічної інтенсифікації виробництва (освоєння сівозмін, використання інтенсивних технологій, раціональне використання мінеральних і органічних добрив, боротьба з вітровою і водною ерозією ґрунтів). Велику роль відіграють строки виконання польових робіт, використання високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, засобів боротьби із шкідниками та захворюваннями рослин.

Аналіз свідчить, що чим вища врожайність культур, тим нижча собівартість продукції. Це пов’язано з тим, що значна кількість основних витрат на вирощування сільськогосподарських культур залишаються практично незмінними як при високій, так і низькій продуктивності землі, а зростають тільки витрати, пов’язанні з одержанням додаткової продукції. Зокрема, в рослинництві майже половина витрат (основний і передпосівний обробіток грунту, сівба, на насіння та інше) з розрахунку на 1 га посіву, є постійними.

Скорочення витрат на одиницю продукції значною мірою сприяє зниженню трудомісткості продукції і підвищення продуктивності праці за рахунок використання більш досконалих машин, автоматизації виробничих процесів, застосування прогресивних форм організації та оплати праці. Зменшення трудомісткості, скорочення трудових витрат, на одиницю роботи зумовлює зниження загальної суми витрат на оплату праці.

В Україні площа зернових культур у сприятливі роки сягає 15,5 — 16,5 млн. га, або 45 — 50% загальної посівної площі. Основне значення зернових культур полягає в тому, що вони є не тільки безпосередньо необхідними і незамінними продуктами харчування людей (хліб, крупи, макаронні, кондитерські та інші вироби), а найважливішим фактором забезпечення людей висококалорійною їжею тваринного походження — м’ясо, сало, молоком, яйцями та іншою продукцією.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпечення високої якості праці.

Особливого значення набуває застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур і прискорення окупності додаткових вкладень. Багаторічні досліджування наукових установ показують, що внесення мінеральних добрив у господарствах Полісся забезпечує 40 — 50% приросту врожайності сільськогосподарських культур, Лісостепової зони — 35 — 40, Степу 30 — 35%.

Важливим напрямом інтенсифікації сільського господарства є меліорація земель, яка забезпечує підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і економічної ефективності виробництва. Меліорація — це дійовий фактор і в багатьох випадках необхідна умова підвищення родючості земель, що є основою високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур.

У підвищенні ефективності виробництва зерна кукурудзи значне місце займає оптимізація сортового вкладу. Під оптимальною розуміють таку сортову структуру посівів при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. За критерій оптимальності беруть величину чистого доходу, який одержують за 1 га посіву з урахуванням можливих додаткових надбавок. При оптимізації складу зернових обов’язково потрібно врахувати попередника.

3.2 Зниження трудомісткості собівартості зерна кукурудзи на основі впровадження інтенсивної технології його виробництва

Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства — екстенсивний та інтенсивний. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивний, коли застосовується більш ефективні засоби виробництва.

За інтенсивного розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур.

Інтенсифікації сільського господарства — це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Останніми роками в України спостерігається зниження врожайності, що спричиняє спад виробництва й позначається на рентабельності продукції. Це в свою чергу призводить до зменшення обсягів її реалізації, підвищення собівартості, зниження реалізаційної рентабельності та норми прибутку. Для забезпечення виробничої та економічної стабільності всього сільськогосподарського комплексу особливу увагу потрібно приділити виробничій одиниці - підприємству, діяльність якого спрямована на вирощування, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції.

Провідна роль належить плануванню — від добору посівного матеріалу до одержання кінцевих результатів. Тобто діяльність підприємства має бути спрямована на максимізацію прибутку — це передусім розрахунок затрат на виробництво продукції. Сюди входять витрати на придбання насіння, мінеральних добрив, захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, техніки, її обслуговування, витрати на оплату праці та інші загальновиробничі й господарські потреби.

Інтенсифікація сільського господарства — це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій площі. Як економічний процес інтенсифікація сільського господарства відображає одну з особливих закономірностей його розвитку — збільшення витрат засобів виробництва на одиницю земельної площі, що супроводжується науковими, технічними і організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

На сучасному етапі основними напрямами інтенсифікації сільського господарства є такі: комплексна механізація і автоматизація виробництва на основі його електрифікації, хімізації рослинництва, розвиток сільськогосподарських меліорацій, організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці), широке використання досягнень науки і передового досвіду.

У процесі інтенсифікації сільського господарства передбачається використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці і ефективність виробництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на ручних роботах у рослинництві зайнято понад 70% загальної чисельності працівників. Тому створення систем машин і завершення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації сільського господарства. В свою чергу впровадження комплексної механізації, автоматизація виробництва є одним із шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції. З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво.

Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинно-тракторного парку, сільськогосподарських машин і знарядь, механізмів, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зниженню собівартості продукції.

Важливим напрямом зниження собівартості продукції є поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва і досягнення його оптимальних розмірів відповідно до особливостей природно-економічних умов господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Значний резерв зниження собівартості продукції - раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, мінеральних добрив, пального тощо).

3.3 Вибір ефективних ринків збуту зерна кукурудзи

У ринковій економіці товарні ринки функціонують як відносно самостійні організаційні механізми, що взаємодіють між собою. Система товарних ринків — складне переплетіння горизонтальних і вертикальних, галузевих і регіональних, структурних і функціональних зв’язків.

З організаційної точки зору, найважливішими є питання про форми і горизонтальні зрізи ринку. Тут доцільно виділити такі п’ять форм (рівні) ринків:

1) велико-оптовий;

2) середньо-оптовий;

3) дрібнооптовий;

4) оптово-роздрібний;

5) роздрібний.

Велико-оптовий ринок забезпечує розподіл товарів, що надходять безпосередньо з виробництва, причому значною мірою монополізовано, тобто продукція виробляється невеликою кількістю підприємств. Тут правомірно розглядати закупки сільськогосподарської продукції заготівельними і переробними підприємствами.

Дрібнооптовий ринок опосередковує перерозподіл товарів у сфері торгівлі, який до того ж, як правило здійснюється не великими партіями. До цього виду ринку в аграрному секторі сьогодні правомірно відносити товарообмінний (бартерний) рух продукції, давальницьку переробку (розрахунки за сировину частиною продукції), продаж первинних продуктів підприємствам наступної переробки.

Оптово-роздрібний ринок забезпечує розподіл товарів і їх доведення, переважно, до перепродавців, а також до прямих споживачів. Прикладом такого ринку є всі сільськогосподарські ринки (селянські, колгоспні, фермерські) з оптовими секціями і оптовими формами продажу продукції.

Роздрібний ринок забезпечує доведення товарів до кінцевих споживачів. Прикладом такого ринку є невеликі сільськогосподарські селянські (колгоспні, фермерські) ринки.

А десять років структура реалізації продукції зернових перетворилась з одноканальної у різноканальну. Прим цьому є як позитивні, так і негативні зміни. До негативних слід віднести реалізацію за бартером та населенню в рахунок оплати праці. Позитивним моментом все ж є зростання реалізації продукції на ринку, що відображає реальну цінову ситуацію.

Поки товарообмін сільськогосподарської продукції перейде з директивної системи розподілу на вільно-ринкову весь час будуть претензії до держави на диспаритет цін, на проблеми зі збутом продукції, на спекуляції і т.д.

• Для вирішення питання про формування горизонтальних ринків на конкретному рівні, треба створити систему різних організаційних форм товарних ринків. В аграрному секторі їх може бути декілька, біржі і аукціони (біржова торгівля, біржовий ринок);

• оптові ярмарки, виставки-продаж;

• гуртові і торгові доми (оптово-реалізаційні бази);

• сільськогосподарські селянські (колгоспні, фермерські ринки з оптовими секціями).

Мова йде про всі організаційні форми ринку сільськогосподарської продукції крім роздрібного, які в Україні достатньо розвинений.

Налагоджування роботи оптово-роздрібних торгових домів і гартівень в кожному районі, відкриття на всіх великих сільськогосподарських ринках оптових секціях, організація на них нормальних умов для торгівлі і заохочення до неї селян-власників, що мають обсяги продукції, які перевищують розміри особистого споживання цієї продукції.

Висновки і пропозиції

Проведені дослідження економічної ефективності виробництва зерна в Уманському районі Черкаської області і шляхи її підвищення за період 2006 — 2008 рр., а також бази досліджень дозволяють зробити наступні висновки:

• головним виробничим напрямком господарства є вирощування зернових і зернобобових культур. Для здійснення виробничої діяльності підприємство забезпечене земельними, трудовими ресурсами та основними фондами. Слід визначити, що Уманський район мав досить високий рівень рентабельності в 2006—2008 рр. — 38,2%, 38,2 та 111,5% відповідно. Зернові культури займають важливе місце в економіці господарств. їх питома вага в структурі товарної продукції складала в середньому за 3 роки 43,9%.

• Дослідження динаміки виробництва зернових показало, що вона має тенденцію до зменшення: в 2006 р. було зібрано 1 278 065 ц., а у 2008 р. валове виробництво зерна склало 934 351 ц., за рахунок зменшення площ посіву. Собівартість зернових і зернобобових знизилась з 30,8 грн. за 1 ц. в 2006 р. до 25,1 грн. за 1 ц. в 2008 р. Ціна реалізації 1 центнера навпаки зросла з 41,6 грн. в 2006 році до 53,5 грн. в 2008 р., це призвело до збільшення рівня рентабельності. Отже слід зазначити, що виробництво зернових є прибутковим і рентабельним.

Найголовнішим завданням розвитку сільського господарства та підвищення валової продукції є підвищення врожайності зернових культур. Це можливо досягти за рахунок комплексу заходів:

1. Дотримання інтенсивної технології вирощування на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин;

2. Поряд з впровадженням інтенсивних технологій суттєва увага повинна приділитися поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, збиранні, доробці та переробці зерна;

• Впровадження нових форм господарювання, посилення матеріальної заінтересованості працівників;

• Дотримання сівозмін;

• Збільшення посівних площ;

• Механізація виробництва сільськогосподарської продукції, що приведе до зменшення собівартості продукції.

Ці всі фактори, при їх виконанні, приведуть підприємство до кращої врожайності, а це в свою чергу до великих валових зборів, що прямо пропорційно збільшить прибутки підприємства.

Список використанної літератури

1. Аграрна економіка. Підручник. // За ред. Д. К. Семенди, О.І. Здоровцова. — УДАУ, 2005.

2. Бойко В.І. Ринок зерна України / Економіка АПК. — 2009. — № 1,-с. 103-

3. Гадуцький П.І., Подолева О. Є. Формування ринкових відносин в агропромисловому комплексі. Навчальний посібник. — К., Вища школа, 1994.

4. Губський Б. В. Аграрний ринок. — К.: Нора-прінт, 2008. — 184с.

5. Економіка сільського господарства // Мацибора В. І: Підручник. — К.: Вища-шк. 1994 р. — 415 ст.

6. Економіка сільського господарства: Підручник /О.І. Здоровцова, Л.І. Касьянов, В.І. Мацибора, В. Й. Шиян: За редакцією О.І. Здоровцова, В.І. Мацибори. — К.: Вид-во УСГА, 1993.

7. Економіка сільського господарства // В. П. Мертенс, В.І. Мацибора, Л. Ф. Жиголо та інші.; За ред.В. П. Мертенса. — К — Урожай, 1995. — 288с.

8. Кириленко І.Г. Зернове господарство та ринок зерна в Україні // Економіка АПК. — 2001. — № 9. — С. З — 10

9. Кучер C. B. Фактори впливу на стан ефективності зернового господарства в Україні // Економіка АПК. — 2010. — № 1. — С. 114−119.

10. Лобас М. Г. Розвиток зернового господарства України. — К.: 1997,416с.

11. М. Кучер, М. Котеленець, М. Віканова // Хліб і зерно. — 2009. — № 2. — с. 8−10.

12. Ніколаєва З.П., Кобута І.В. Якість і ціна української пшениці // Економіка АПК. — 1999. — № 8. — С. 43−47.

13. Політуха О.М. Інфраструктура експорту зерна та проблеми її розвитку // Економіка АПК. — 2003. — № 11. — С. 38−45.

14. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.: іл. Саблук П. Т. Резерви виробництва зерна в Україні // Економіка АПК. — 1997. — № 2. — с. 12−14.

15. Технологія зберігання і переробки продукції рослинництва: Підручник/ Жегмела Г. П. — Полтава.: Полтава, 2003. — 240с.

16. Худ олій M. JI. Розвиток ринку зерна в Україні // Економіка АПК. — 2007. — № 9. — С. 64−67.

17. Фесина A. A. Місце і перспективи України на зерновому ринку в країнах СНД // Економіка АПК. — 2008. — № 2. — С. 121−123.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой