Економічна ефективність роботи автопідприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Суспільно-економічні зміни, що відбуваються в народному господарстві України, позначаються і на автомобільному транспорті, Практика показує, що за останні роки досягнуто збалансованості попиту і пропозиції транспортних послуг (тобто рівноваги транспортного ринку). Таке становище зумовлене рядом обставин, головними з яких є зниження попиту на транспорті послуги в цілому по країні (внаслідок кризового стану економіки), підтримування технічної готовності транспортних засобів на досить високому рівні (не зважаючи на значення їх фізичне зношування), поява на транспортному ринку значної кількості приватних транспортних засобів.

При роботі деталі автомобілів зношуються, виникають різні несправності, експлуатаційні якості автомобілів погіршуються. Через визначений час технічний стан автомобіля досягає межового, при якому порушується його робото здатність. У наслідок цього його подальша експлуатація стає неможливою чи економічно невигідною.

Для відмовлення робото здатності зі збереженням експлуатаційних показників на протязі потрібного проміжку часу автомобілі (агрегати) капітально ремонтують.

При капітальному ремонті (КР) автомобілі (агрегати) повністю розбирають, чи ремонтують будь-які деталі, включати базові, збирають, випробують та регулюють.

Зноси багатьох деталей автомобілів, які поступають в КР, не досягають межових значень і вони ще мають значний запас робото здатності. Використовування всіх деталей дає великий економічний ефект. Ремонт деталей дозволяє економити значну кількість металу і вивільнити виробничі потужності автомобільної промисловості, заняті виготовленням запасних частин для нових автомобілів. Для виконання КР автомобілів і агрегатів створено авторемонтне виробництво, охоплюючи мережу автотранспортних заводів.

Сучасне авторемонтне виробництво має механічні поточні лінії розбирання та складання, досконалішими способами ремонту деталей, високовиробничим обладнанням, прогресивними технологіями процесами.

На утримання автотранспортних засобів у технічно справному стані, що забезпечує ефективний транспортний процес, галузь здійснює великі ресурсні витрати. Так, ускладнення конструкції автомобілів зумовлює, як правило, збільшення обсягу робіт з технічного обслуговування і ремонту, зростання затрат на забезпечення працездатності.

Збільшення кількості автомобілів на дорогах нашої країни призводить до забруднення навколишнього середовища відпрацьованими газами, а зниження токсичності відпрацьованих газів значною мірою забезпечується справністю системи живлення і запалювання та рівнем технології технічного обслуговування, засобів і методів діагностування цих систем.

Зі зростанням швидкостей та інтенсивності руху підвищуються вимоги до надійності автомобільних засобі, оскільки несправність автомобіля є джерелом дорожньо-транспортних пригод.

Економія палива, енергетичних, матеріальних і сировинних ресурсів у процесі експлуатації автомобілів істотно залежить від їх технічного стану, рівня організації матеріально-технічного постачання і процесів перевезення, зберігання і нормування витрат авто експлуатаційних матеріалів та запасних частин на автотранспортних підприємствах.

Збереженість автотранспортних засобів та готовність їх здійснювати перевезення багато в чому залежить від організації, методів і засобів між змінного зберігання.

На рівень технічної готовності автотранспортних засобів і обсяг одночасних і поточних матеріальних затрат на їх утримання істотно впливають методи проектування нових об'єктів автомобільного транспорту, а також реконструкція і технічне переоснащення діючих автотранспортних, авто обслуговуючих і авторемонтних підприємств.

Важливі науково-технічні відкриття привели до корінних змін у структурі світової економіки, «індустріалізації» побуту; включили у сфері виробництва і збуту нові моделі машин, устаткування, нові матеріали і технології; змінили організацію виробництва, системи збуту; привели до прискореного морального старіння машин і устаткування, скоротили строки їх заміни.

Спостерігається масове надходження на ринок принципово нових видів машин і обладнання, парк яких досяг уже мільйонів.

У цих умовах зросли роль і значення технічного обслуговування та ремонту дорожньо-транспортних засобів, яке перетворилось на важливу галузь сфери послуг.

В умовах сучасного виробництва важливі економічні показники роботи автомобільного підприємства багато в чому залежать від рівня ТО ДТЗ, що перебувають в експлуатації, оскільки покупець, який не бажає або не може своїми силами забезпечити ТО, практично не купить ДТЗ доти, доки не буде впевнений, що він необхідний сервіс.

У сучасних умовах ТО, незважаючи на розмаїття організаційних форм з окремих моделей ДТЗ, має в усіх випадках органічний зв’язок зі сферою виробництва ДТЗ і їх ТО зі сферою збуту та іншими складовими системами «маркетингу». У сфері ТО і Р сьогодні працюють мільйони робітників та інженерно-технічних працівників.

Сучасний розвиток НТР привів до створення більш складних і удосконалених ДТЗ, які потребують поліпшення ТО і технічної допомоги покупцеві цих виробів. Масова механізація і автоматизація виробничих процесів, усе зростаючий парк ДТЗ потребують розвитку і постійного удосконалення системи ТО і Р, чіткої роботи всіх її підрозділів.

Сьогодні система ТО і Р є вирішальним чинником забезпечення ефективності економіки, використання виробничого потенціалу держави і швидкого зростання обсягів випуску продукції. Навіть не значні недоліки в мережі ТО і Р можуть спричинити великі збитки для окремої галузі й усього господарства в цілому.

Система ТО і Р ДТЗ включає комплекс послуг: постачання запасних частин, забезпечення технічною документацією, проведення ремонтних робіт, навчання спеціалістів, вивчення ефективності роботи ДТЗ, обґрунтування їх переваг і недоліків, проведення модернізації ДТЗ, що обслуговуються.

У складних кліматичних умовах деталі ДТЗ спрацьовуються більш інтенсивно.

1. Загальна частина

1.1 Виробнича структура технічної служби підприємства, її задачі та функції

Підприємства автомобільного транспорту по своєму призначенню підрозділяються на автотранспортні, автообслуговуючі й авторемонтні.

Автотранспортні підприємства є підприємствами комплексного типу, що здійснюють перевезення вантажів або пасажирів, зберігання, технічне обслуговування й ремонт рухливого складу, а також постачання необхідними матеріалами й запасними частинами.

Автотранспортні підприємства по характеру виконуваної транспортної роботи діляться на вантажні, пасажирські, змішані й спеціальні.

Кожне АТП має певну виробничу потужність. Під нею розуміють максимальна кількість продукції певної номенклатури, яке може зробити виробнича одиниця за рік при заданому обсязі й структурі основних фондів, зробленої технології й організації виробництва й відповідної до кваліфікації кадрів.

Виробнича потужність АТП залежить від облікової кількості рухливого складу і його вантажопідйомності.

Виробнича потужність зон технічного обслуговування й ремонту рухливого складу, цехів і ділянок АТП визначається по найбільшій пропускній здатності провідних ланок виробництва, лінією технічного обслуговування, постів для ремонту і т.д.

Інтенсивний розвиток автомобільного транспорту вимагає подальшого вдосконалювання структури АТП. У цей час усе більше поширення одержують автотранспортні об'єднання, у яких експлуатуються велика кількість автомобілів.

Поряд з комплексними АТП значно поширення одержали авто обслуговуючі й авто ремонтні підприємства, які є спеціалізованими підприємствами автомобільного транспорту, що виконують певні функції технічного забезпечення автомобілів: зберігання, технічне обслуговування або ремонт. Необхідність у їхній організації обумовлюється специфікою роботи автомобілів окремих відомств, підприємства й індивідуальних власників, які самотужки не можуть виконати роботи по ТO, ремонту або зберіганню рухливого складу.

1. 2 Основні нормативи системи технічного обслуговування і ремонтів

Система технічного обслуговування та ремонту ДТЗ передбачає:

Підготовку до продажу;

Технічне обслуговування в період обкатки;

Щоденне обслуговування в період обкатки (ЩО);

Перше технічне обслуговування (ТО-1);

Друге технічне обслуговування (ТО-2);

Сезонне технічне обслуговування;

Поточний ремонт;

Капітальний ремонт;

Технічне обслуговування піл час консервації ДТЗ;

Технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії;

Перевірка технічного стану здійснюється щоденно відповідним технічним персоналом після повернення ДТЗ на місце постійної стоянки, а також водієм на лінію. Якщо ДТЗ експлуатуються без повернення в кінці робочого дня на місце постійної стоянки, перевірка їх технічного стану проводиться водієм щодня перед початком роботи.

Поточний ремонт виконується за потребою, згідно з результатами діагностування технічного стану ДТЗ, або за наявності несправностей і призначений для забезпечення або відновлення його робото здатності.

До поточного ремонту ДТЗ належать роботи, пов’язані з одночасною зміною не більше двох базових агрегатів.

1.3 Джерела фінансування ремонтних робіт

Підприємство незалежно від власності, здійснюють ремонт основних за рахунок собівартості продукції і витрат обігу. Норми амортизації на капітальний ремонт основних засобів не використовуються. Підприємства створюють ремонтні фонди за самостійно затвердженими нормами відрахувань від вартості відповідних видів засобів. Це необхідно для забезпечення рівномірності включення витрат на їх ремонт в собівартості робіт.

Основними джерелами фінансування ремонтних робіт є засоби ремонтного фонду і відрахування від прибутку.

2. Розрахункова частина

2.1 Визначення виробничої програми з ТО і ПР автомобілів

Згідно розрахунків курсового проекту з «Обслуговування і ремонту автомобілів і двигунів» виробнича програма агрегатного відділення складає:

2.1.1 Загальний пробіг автомобілів:

(2. 1)

де — загальний пробіг автомобілів, км;

— кількість автомобілів, од. ;

— дні календарні;

— коефіцієнт випуску автомобілів на лінію;

— середньодобовий пробіг.

ГАЗ-53А км

КАЗ-608 км

2.1. 2 Трудомісткість робіт

людино-годин (2. 1)

2.1.3 Площа відділення

2.2 Розрахунок прямих матеріальних витрат

Витрати матеріалів і запасних частин розраховують за нормами витрат на 1000 км пробігу автомобіля

2.2.1 Норми витрат ремонтних матеріалів і запасних частин відділення коректуються в залежності від відсотка його трудомісткості в загальній трудомісткості поточного ремонту:

(2. 3)

де — норми витрат ремонтних матеріалів

— процент трудомісткості агрегатного відділення до загальної трудомісткості в склад якої він входить

ГАЗ-53 А грн.

ГАЗ-53 А грн.

КАЗ-608 грн.

КАЗ-608 грн.

2.2.2 Витрати ремонтних матеріалів і запасних частин відділення

(2. 4)

де — витрати ремонтних матеріалів

— норма витрат ремонтних матеріалів на 1000 км пробігу

ГАЗ-53 грн.

ГАЗ-53 грн.

КАЗ-608 грн.

КАЗ-608 грн.

2.3 Визначення чисельності основних працівників за категоріями

2.3.1 Розрахунок чисельності виробничих робітників

(2. 5)

де — чисельність основних робітників, людини

— загальна трудомісткість робіт відділення, людино-годин

— фонд дійсного робочого часу одного робітника в рік, годин

— коефіцієнт виконання норм виробітку (1,05 — 1,1)

людини

1. Фонд дійсного робочого часу одного робітника розраховується за формулою:

(2. 6)

де — календарні дні;

— дні вихідні;

— святкові дні;

— дні відпустки;

— дні пропусків за поважними причинами;

година

2.3.2 Чисельність допоміжних працівників визначається за діючими нормами в процентах від основних робітників

(2. 7)

де — чисельність допоміжних робітників;

— коефіцієнт, який визначає чисельність допоміжних працівників (0,2).

людина

2.4 Визначення витрат на оплату праці і інших прямих витрат

2.4.1 Розрахунок загального фонду зарплати основних виробничих робітників

(2. 8)

ремонт автомобіль обслуговування технічний

де — загальний фонд заробітної плати;

— основний фонд заробітної плати;

— додатковий фонд заробітної плати.

грн.

2.4.2 Основний фонд зарплати — це оплата праці за відпрацьований час, визначається за формулою

(2. 9)

де — середня місячна тарифна ставка, грн. ;

— місяці роботи в році.

грн.

1. Середня місячна тарифна ставка:

(2. 10)

де — місячна ставка меншого розряду, грн. ;

— місячна ставка більшого розряду, грн. ;

— середній розряд робіт;

грн.

2.4.3 Додатковий фонд зарплати включає доплати і надбавки, премії і оплату не проробленого але оплаченого часу

(2. 11)

грн.

1. Доплати і надбавки прийняти у розмірі 3% від основного фонду зарплати:

(2. 12)

грн.

2. Премії прийняти в розмірі 30−40% від основного фонду зарплати і доплат і надбавок:

(2. 13)

грн.

3. Оплата не проробленого але оплаченого часу визначається в процентах від основного фонду зарплати, доплат і надбавок, премії:

(2. 14)

грн.

4. Процент оплати не проробленого але оплаченого часу визначається за формулою:

(2. 15)

де — процент оплати не проробленого але оплаченого часу;

— дні роботи в році;

— процент оплати часу на виконання державних і суспільних обов’язків.

2.4.4 Відрахування на соціальні заходи (пенсійне забезпечення, соціальне страхування і інші) прийняти в процентах від загального фонду зарплати основних робітників за діючими нормативами

(2. 16)

де — відрахування на соціальні заходи;

— коефіцієнт, який враховує розмір відрахування на соціальні заходи.

грн.

2.4.5 Середньорічна зарплата одного основного робітника визначається шляхом ділення загального фонду зарплати на чисельність основних робітників

(2. 17)

грн.

2.4.6 Середньомісячна зарплата одного основного робітника визначається шляхом ділення середньорічної зарплати на 12 місяців

(2. 18)

грн.

2.4.7 Загальний фонд зарплати допоміжних робітників визначається виходячи з їх чисельності і середньорічної зарплати одного допоміжного робітника (прийняти в розмірі 90% від середньорічної зарплати основного робітника)

(2. 19)

грн.

1. Відрахування на соціальні заходи прийняти за діючими нормами

(2. 20)

грн.

Таблиця 2.1. Чисельність працівників і фонд оплати праці

Категорії працівників

Чисельність людей

Основний фонд З/П, грн.

Додатковий фонд З/П, грн.

Загальний фонд З/П, грн.

Відрахування на соціальні заходи, грн.

Основні робітники

4

43 846

26 966

70 812

26 589

Допоміжні робітники

1

-

-

15 932

5982

Разом

5

43 846

26 966

86 744

32 571

2.5 Визначення вартості основних виробничих засобів

2.5.1 Площа будівлі майстерні визначається укрупнено, виходячи з питомої площі на одного основного робітника

(2. 21)

де — площа будівлі,;

— питома площа, яка приходиться на одного основного робітника (прийняти в середньому 25).

2.5.2 Об'єм будівлі визначається за формулою

(2. 22)

де — об'єм будівлі,;

— висота будівлі від підлоги до стяжки,;

— висота будівлі від стяжки до конька покрівлі,.

2.5.3 Вартість будівель визначається за діючими нормами витрат на 1об'єму будівлі

(2. 23)

де — вартість будівлі, грн. ;

— норма витрат на 1об'єму будівлі, грн.

грн.

2.5.4 Вартість обладнання розраховується в розмірі 65% від вартості будівель

(2. 24)

грн.

2.5.5 Вартість пристосувань і інструментів визначається в розмірі 8−11%, вартість інвентарю 1. 5-2% від вартості обладнання

(2. 25)

грн.

(2. 26)

грн.

Таблиця 2.2. Вартість основних виробничих запасів

Найменування основних засобів

Сума, грн.

Будівлі

60 620

Обладнання

39 403

Пристосування і інструмент

3940

Інвентар

788

Разом

104 751

2.6 Розрахунок кошторису загальновиробничих витрат і собівартості робіт відділення

Загальновиробничі витрати:

Витрати на управління виробництвом включають оплату апарату управління виробничими підрозділами та відрахування на соціальні заходи

Витрати на обслуговування виробничого процесу включають оплату праці апарату допоміжних працівників та відрахування на соціальні заходи:

(2. 27)

грн.

Амортизацію основних засобів визначають за нормами амортизаційних відрахувань від їх вартості за формулою:

(2. 28)

Витрати на ремонт основних засобів:

(2. 29)

грн.

(2. 30)

грн.

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання:

1) Витрати на утримання обладнання прийняти в% від їх вартості:

(2. 31)

грн.

2) Витрати на експлуатацію обладнання включають витрати на силову електроенергію, стиснене повітря для роботи пневмообладнання і інструменту, води для технічних цілей:

— витрати електроенергії для роботи обладнання прийняти за тарифами 1кВт. год. :

(2. 32)

де — вартість електроенергії, грн. ;

— ціна 1 кВт години, грн. ;

— витрати електроенергії, кВт години.

(2. 33)

де — потужність двигунів (прийняти в розмірі 1. 5−2 кВт на одного основного робітника);

— річний фонд роботи обладнання (20 000 годин);

— коефіцієнт попиту, який враховує одночасне використання потужності двигунів (0,4−0,6).

кВт годин

грн.

— витрати стисненого повітря для роботи пневмообладнання і інструментів прийняти за тарифами 1повітря:

(2. 34)

(2. 35)

де — кількість приймачів, шт. ;

— погодинна витрат стисненого повітря,;

— коефіцієнт використання приймача за часом.

грн.

— витрати на воду для технологічних цілей визначають укрупнено в розмірі 4,5на 100 людино годин і вартості 1:

(2. 36)

грн.

Витрати на утримання інструменту і його відновлення прийняти за нормами на одного виробничого працівника:

(2. 37)

грн.

Витрати на опалення, освітлення і водопостачання приміщень:

1. Витрати на опалення прийняти за діючими тарифами на опалення 1площі за місяць:

(2. 38)

грн.

2. Витрати на освітлення приміщень прийняти за діючими тарифами 1кВт години:

(2. 39)

(2. 40)

кВт годин

грн.

3. Витрати води на водопостачання приміщень прийняти в розмірі 40 л гарячої води і 25 холодної води на одного робітника в зміну:

(2. 41)

(2. 42)

Вартість води прийняти за діючими тарифами 1гарячої і холодної води:

(2. 43)

грн.

Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва прийняти в розмірі 2−3% від загального фонду зарплати всіх працівників:

(2. 44)

грн.

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища прийняти в розмірі 2−4% від загального фонду зарплати основних і допоміжних робітників:

(2. 45)

грн.

Інші витрати прийняти в розмірі 3% від вищеперерахованих:

(2. 46)

грн.

Таблиця 2.4. Кошторис загальновиробничих витрат

Найменування статей витрат

Сума, грн.

%

1. Витрати на управління виробництвом

-

-

2. Витрати на обслуговування виробничим процесом

21 914

30,9

3. Амортизація основних витрат

16 070

22,6

4. Витрати на ремонт основних засобів

7152

10,1

5. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

11 831

16,6

6. Витрати на утримання інструменту і його відновлення

375

0,5

7. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання приміщень

8227

11,6

8. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва

1735

2,4

9. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища

1734

2,4

10. Інші витрати

2071

2,9

11. Разом

71 109

100

Таблиця 2.5. Загальна сума витрат на виконання робіт агрегатного відділення, грн.

Види діянь

Прямі матеріальні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Інші прямі витрати

Загальновиробничі витрати

Всього витрат

матеріали

запчастини

Відділення

103 180

122 566

70 812

26 589

71 109

394 256

Собівартість робіт по кожному виду діянь визначають за формулою:

(2. 47)

де — собівартість одиниці роботи, грн. ;

— загальна сума витрат по виду діянь, грн.

грн.

Таблиця 2.6. Співставлення нормативних і розрахункових витрат на 1000 км пробігу

Види діянь

Собівартість на 100 км пробігу за нормами

Собівартість на 100 км пробігу за проектом

+ Збільшення

— Зменшення

Відділення

91,21

86,78

- 4,43

Річний економічний ефект від проектування відділення визначають за формулою:

(2. 48)

де — річний економічний ефект, грн. ;

— собівартість на 1000 км пробігу за нормами, грн. ;

— собівартість на 1000 км пробігу за проектом, грн.

грн.

2.7 Розрахунок ефективності заходів удосконалення організації робіт відділення

Вихідні данні:

пристосування — зйомник,

маса зйомника — 12 кг,

річний об'єм робіт — 350,

витрати часу на виконання одиниці роботи:

без застосування зйомника — 0,58 годин,

із застосуванням зйомника — 0,52 годин,

Вартість пристосування включає розрахунок прямих матеріальних витрат, на оплату праці і загальновиробничі витрати:

1. Витрати матеріалів на виконання пристосування:

(2. 49)

грн.

2. Загальна заробітна плата робітників з виготовлення пристосування:

(2. 50)

грн.

3. Відрахування на соціальні заходи:

(2. 51)

грн.

4. Загальновиробничі витрати визначаються у відсотках від основної зарплати в розмірі 90%:

(2. 52)

грн.

5. Вартість пристосування включає витрати матеріалів, оплату праці, відрахування на соціальні заходи та загальновиробничі витрати на виготовлення пристосування:

(2. 52)

грн.

Економія собівартості виконання робіть зі застосуванням пристосування:

1. Економія трудомісткості робіт при застосуванні:

(2. 53)

година

2. Економія заробітної плати від застосування пристосування:

(2. 54)

грн.

3. Економія відрахування на соціальні заходи від економії зарплати:

(2. 55)

грн.

4. Економія загально виробничих витрат:

(2. 56)

грн.

5. Економія загальної суми витрат на виконання робіт з пристосуванням:

(2. 57)

грн.

Річний економічний ефект від застосування пристосування:

(2. 58)

грн.

Строк окупності пристосування:

(2. 59)

роки.

Таблиця 3.1. Техніко-економічні показники роботи майстерні

Найменування показників

Величина

1. Абсолютні показники:

1.1. Річна виробнича програма, людино-годин

7389

1.2. Вартість основних засобів, грн.

104 751

1.3. Загальна виробнича площа, м2

100

1.4. Загальна потужність обладнання, кВт

8

1.5. Чисельність всього персоналу, людин

5

1.6. Фонд зарплати усього персоналу, грн.

86 744

1.7. Загально виробничі витрати, грн.

71 109

1.8. Собівартість річного об'єму робіт, грн.

394 256

1.9. Об'єм умовної валової продукції, грн.

453 394

1. 10. Прибуток, грн.

59 138

2. Відносні показники:

2.1. Виробіток на одного робітника, грн.

90 678

2.2. Виробіток на одного працівника, грн.

90 678

2.3. Фондовіддача, грн.

4,32

2.4. Собівартість одиниці роботи, грн.

86,78

Висновки

При проектуванні робот агрегатного відділення визначено, що відділення обслуговують 5 людей, з яких основні робітники — 4, допоміжні - 1, загальний фонд заробітної плати склав 70 812 грн., середньомісячна зарплата основного робітника — 1475 грн. В структурі загальновиробничих витрат найбільшу питому вагу складають витрати на утримання і експлуатацію обладнання — 16,6%, амортизація основних засобів — 22,6%, витрати на обслуговування виробничого процесу — 30,9%. Прибуток склав — 59 138 грн., рентабельність — 15%.

Література

1. А.П. Анісімов «Економіка, організація і планування автомобільного транспорту» М. Транспорт, 1998.

2. «Дипломне проектування в автодорожніх технікумах». Під ред. І.С. Котова М. Транспорт, 1981.

3. «Методичні вказівки з виконання курсової роботи з предмету „Економіка“». Одеса, 2001.

4. «Норми витрат на виконання ТО і ПР рухомого складу». К. 1984

5. «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту». Київ 1998.

6. І.М. Бойчик «Економіка підприємства». Київ. «Атіка», 2002

7. Г. М. Тарасюк, Л.І. Шваб «Планування діяльності підприємства». Київ. «Каравела», 2003

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой