Економічна ефективність рослинництва і тваринництва

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення дедалі зростаючих потреб населення об'єктивно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти створенням регульованої ринкової економіки, відповідного механізму господарювання та забезпеченням рівноправності всіх форм власності.

У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу найвигідніше реалізувати наявні можливості.

Підвищення ефективності сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та знижувати собівартість продукції. Звідси випливає, що основним напрямом підвищення економічної ефективності, сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація. Адже, як правило, збільшення врожайності і продуктивності пов’язане із ростом витрат на 1 га посіву та 1. гол. худоби, а при комплексному використанні ресурсів вихід продукції зростає більшою мірою і її собівартість знижується. Тому всі фактори інтенсифікації є й шляхом підвищення ефективності виробництва.

Найважливішим заходом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості та продуктивності (врожайності сільськогосподарських культур). Такі завдання успішно вирішуються при вирощуванні культур за інтенсивними технологіями. Однак практика інтенсифікації землеробства в Україні свідчить, що цей процес часто призводить до негативних результатів і загострення екологічної ситуації, хоча науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби надійного захисту ґрунтів від руйнування, підвищення їх родючості та збереження довкілля.

Головною метою даної роботи є визначення економічної характеристики підприємства, економічної ефективності рослинництва і тваринництва в досліджуваному підприємстві шляхів та методів їх підвищення, також визначення результатів виробничо-господарської діяльності, дослідження стану охорони праці на підприємстві. шляхів та методів їх підвищення, що й буде відображено в звіті про практику на приватно орендному підприємстві «Вікторія».

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСП «ВІКТОРІЯ»

Юридична адреса підприємства: Кіровоградська область Гайворонський район, с.м.т. Завалля, вул. Леніна, будинок 12, тел. 75−4-28, форма власності - приватна, номер розрахункового рахунку 26 007 303 049 в відділенні ощадбанку м. Гайворон. Приватне сільськогосодарське підприємство Вікторія було створено 07. вересня 2000 року в результаті поділу чотирьох відділків совхозу, якому раніше належали землі підприємства. Виконавчим органом підприємства являється правління, яке здійснює керівництво підприємством і стежить за його поточною діяльністю. Керівництво роботою правління здійснює голова правління Бендяк Валерій Нікандрович.

ПОСП «Вікторія» здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема — зернових та технічних культур, і продукції тваринництва зокрема — відгодівлею великої рогатої худоби, свинарством, наданням послуг в галузі рослинництва, переробкою сільськогосподарської сировини (борошномельна продукція, випічка хлібу і т. д). У володінні господарства, також, знаходяться значні площі багаторічних трав, однорічних трав, що сприяють власній заготівлі кормів.

Підприємство розташоване в південній частині Гайворонського району Кіровоградської області і відноситься до лісостепової зони. Географічне розміщення господарства обумовлене помірністю клімату, де достатньо тепле літо переходить в холодну зиму з різними коливаннями температури повітря.

Клімат Кіровоградської області континентальний, помірно теплий, Гайворонський район, в якому знаходиться господарство відноситься до недостатньо волого-теплого агрокліматичного району області. Середньорічна температура за даними Агрокліматичного довідника Кіровоградської області дорівнює +7 С з коливанням в місцях -6,6 С в Січні, та +20,2 С в Липні. Вона характеризує теплові умови району, природні умови вирощування різних видів сортів сільськогосподарських культур. Сума опадів в середньому становить 430−480 мм., із яких 250−280 мм., припадає на зимовий період, а тому велике значення має затримання снігу та талих вод.

В цілому для даного району характерне перевищене випаровування над кількістю опадів, що часто відбивається шкідливо на рості і розвитку сільськогосподарських рослин. Тому, агротехнічні заходи по збереженню вологи в ґрунті, строки виконання польових робіт в цілому і в значній мірі впливають на врожаї.

Зимовий період року розпочинається в третій декаді Листопада і продовжується до третьої декади Березня. Тривалість зимового періоду по середнім багаторічним даним 110−111днів. За цей період середньооблікова температура повітря складає -14 С.

Тривалість теплого періоду 254−255днів із середньодобовою температурою повітря +13 С.

Підприємство надає різного роду сільськогосподарські послуги, так як займається широким спектром різноманітної сільськогосподарської діяльності. Це і вирощування продукції тваринництва (великої рогатої худоби, свинарство), та продукції рослинництва, також на балансі підприємства в наявності є хлібопекарні.

Ґрунти підприємства — чорноземи плодородні. По механічному складу відносять до суліністих. Але постійно потрібно підвищувати родючість шляхом правильних агротехнічних прийомів, тобто внесенням мінеральних добрив, а також зберігання вологи. Землі підприємства мають однорідне ґрунтове покриття. Всього в даному господарстві в наявності є 1054,5 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі 1027,6 гектар, детальніше склад і структуру сільськогосподарських угідь можна розглянути в таблиці 1.1 «Склад та структура сільськогосподарських угідь».

Таблиця 1.1 — Склад і структура сільськогосподарських угідь приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія»

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

За три роки в середньому

га

%

га

%

га

%

га

%

Всього сільськогосподарських угідь

1054,5

100

1054,5

100

1054,5

100

1054,5

100

із них рілля:

1027,6

97,45

1027,6

97,45

1027,6

97,45

1027,6

97,45

Кількість працівників, осіб

50

-

36

-

36

-

40,7

-

Навантаження на 1 го працівника

21,09

-

29,29

-

29,29

-

26,6

-

Ріллі

20,6

-

28,54

-

28,54

-

25,9

-

рослинництво тваринництво прибуток розподіл

З таблиці 1.1 видно, що склад сільськогосподарських угідь залишався незмінним і становив 1054,5 га, в стукрурі - 100%, площа ріллі також не змінювалась на протязі 2007−2009 рр, і становила — 1027,6, і в структурі становить — 97,45% від загальної земельної площі. Кількість праівників на протязі 2008−2009 років залишалась незмінною і становила — 36 осіб.

Розглядаючи трудові ресурси підприємста потрібно сказати, що трудові ресурси — це сукупність здатних до праці людей, які мають необхідний фізичний розвиток, знання та практичні навички, приймають, або спроможні брати участь у виробництві матеріальних та духовних благ. Згідно з українським законодавством до складу трудових ресурсів відносяться:

населення працездатного віку, тобто чоловіки 16−59 років, жінки 16−54 років (за винятком непрацюючих інвалідів І-ї та ІІ групи пенсіонерів, що одержують пенсії по віку на пільгових умовах);

працюючі підлітки та особи пенсійного віку.

Чисельність працівників сільськогосподарських підприємств традиційно характеризується стійкою тенденцією до скорочення. Донедавна головною причиною даного процесу був звужений характер демографічного відтворення у сільській місцевості. Повільне скорочення продуктивності праці не компенсувало значні втрати робочої сили, в результаті сільське господарство перетворилось в одну з найбільш трудонедостатніх галузей економіки. Трудові ресурси ПОСП «Вікторія» відображаються в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 — Склад і структура трудових ресурсів ПОСП «Вікторія»

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Відхилення

абсолютне

відносне

Чисельність працівників, осіб

50

36

36

-14

-28

в рослинництві

21

16

12

-9

-42,8

в тваринництві

29

20

24

-5

-17,2

Питома вага працівників в рослинництві

42

44,4

33,3

-11,1

-20,7

В тваринництві

58

55,6

66,7

8,7

15

Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.

845,9

1729,6

2098,6

1252,7

148,1

Продуктивність праці річна, тис. грн.

16,92

48,04

58,29

41,37

244,5

Чисельність працівників на протязі 2008−2009 років залишалась незмінною, але вона значно знизилась у відношенні 2007 до 2009 рр, так абсолютне відхилення питомої ваги працівників становило у 2009 р, до 2007р — -14 осіб, зокрема, в рослинництві -9 осіб, в тваринництві -5 осіб (див. таблиця 1. 2).

У процесі виробництва сільськогосподарської продукції засоби праці приймають економічну форму основних фондів, а предмети праці - оборотних фондів. Основні фонди — це засоби виробництва, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи натуральної форми, тобто виконують одну і ту ж функцію протягом ряду виробничих циклів (років), а їх вартість переноситься на собівартість виробленої продукції в сумі зносу, який нараховується у відповідності з діючим законодавством щодо застосування національних стандартів обліку основних засобів підприємств АПК. Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди (основний капітал) — це сукупність засобів праці, які органічно входять в матеріально-технічну базу сільського господарства, і безпосередньо беруть участь у виробничому процесі. Невиробничі основні фонди участі у виробничому процесі не приймають, але без них не може обійтися підприємство. Сюди відносяться жилі і адміністративні будинки, дитячі садки, школи, клуби, їдальні, спортивні споруди, дома відпочинку і праці школярів, інші.

Оборотні фонди (оборотний капітал) — це предмети виробництва, які беруть участь у виробничому процесі один раз, повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. До оборотних фондів відносять також окремі засоби праці, вартість яких досить мала, а термін експлуатації становить менше року. Як правило, це деякі малоцінні і швидкозношувальні предмети. В сукупності основні виробничі фонди і оборотні фонди складають виробничі фонди, які є основою процесу виробництва. Основний принцип поділу виробничих фондів на основні і оборотні - це спосіб перенесення їх вартості на виготовлену продукцію, чи надані послуги.

Основні виробничі фонди сільськогосподарських підприємств поділяються на основні фонди сільськогосподарського призначення і основні фонди несільськогосподарського призначення. Основна роль у виробничому процесі належить основним фондам сільськогосподарського призначення, вартість яких майже на 90−92% займає у вартості основних виробничих фондів. До них належать:

будівлі (тваринницькі приміщення, склади, ремонтні майстерні, гаражі);

споруди і передавальні пристрої (криті токи, силосні башти, водогосподарські і меліоративні системи, електромережі, водогони);

силові машини і обладнання (трактори, двигуни);

робочі машини і обладнання (сільськогосподарські машини, різні установки і обладнання тваринницьких ферм);

вимірювальні прилади, інструменти та лабораторне обладнання;

транспортні засоби;

виробничий і господарський інвентар;

продуктивні і робочі тварини;

багаторічні насадження;

інші основні засоби, у тому числі капіталовкладення на підвищення родючості сільськогосподарських угідь.

Основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення — це засоби допоміжних виробництв і промислових підприємств по преробці сільськогосподарської продукції, виготовленні будівельних матеріалів, заклади торгівлі комунального господарства, інші. З переходом до ринкових відносин допоміжні виробництва і промисли набули більш інтенсивного розвитку, що сприяє створенню додаткових виробничих місць і вирішенню проблеми зайнятості сільського населення, особливо у міжсезонні періоди виробництва.

В склад оборотних фондів входять три їх види: виробничі запаси (насіння, корми, запасні частини, мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали); незавершене виробництво (затрати під урожай майбутнього періоду — осіння оранка, посів озимих культур, інші); молодняк тварин і тварини на відгодівлі. Тобто, ці фонди є складовою виробничих фондів

Виробничі фонди сільськогосподарських підприємств — це сукупність основних виробничих і оборотних фондів, вартість яких знаходиться на виробничій стадії кругообігу. Але крім виробничих фондів, кожне сільськогосподарське підприємство має фонди обігу до складу яких входять: готова продукція, яка підлягає реалізації, кошти в розрахунках з покупцями (дебіторська заборгованість); грошові кошти на поточних і валютних рахунках; кошти в цінних паперах.

Оборотні фонди і фонди обігу в сумі складають оборотні засоби (оборотний капітал) кожного аграрного підприємства, які знаходяться в постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу, завдяки чому здійснюється процес простого і розширеного відтворення. Розмір оборотних засобів залежить від ряду факторів, у тому числі від обсягу виробництва; умов матеріально-технічного постачання; реалізації і стану розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних ресурсів; спеціалізації підприємства, інших.

Для оцінки основних засобів використовується ряд методів, за допомогою яких визначають первісну, справедливу, переоцінену, залишкову і ліквідаційну вартість.

Первісна вартість основних засобів — це фактична вартість їх придбання, а також всі витрати, які пов’язані з тарнспотруванням машин і обладнання, будівництвом, включаючи монтаж обладнання, що входить в кошторис, а також витрати на поточні і капітальні ремонти цих засобів.

Справедлива вартість основних засобів — це ринкова вартість за якою можуть бути здійснені операції по обліку, оплаті боргів кредиторам чи зобов’язань за вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Тобто, це теперішня собівартість виду основних засобів (машин, обладнання, інших), яка може стати предметом купівлі-продажу.

Переоцінена вартість основних засобів — це вартість з урахуванням їх морального і фізичного зносу, а також відповідності рівню сучасного способу виробництва, інших факторів, які впливають на ціну (рівень інфляції, попит на ці засоби, можливість ефективного їх використання для виробництва продукції).

Переоцінка основних засобів в Україні здійснюється за середніми індексами цін у будівництві та промисловості, що дозволяє привести у відповідність проіндексовану вартість до ринкової (справедливої). Така переоцінка здійснюєтся на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 12. 01. 1995 року. При цьому коефіцієнт індексації (Кід) визначається за формулою 1. 1:

Кід = (Іінф — 10): 100,

(1. 1)

де Іінф — коефіцієнт інфляції;

10 — це розмір відсотків при рівні яких залишкова вартість виду основних засобів більш ніж на 10% відрізняється від їх вартості на дату балансу, внаслідок інфляції.

Тобто, інфляція призводить до того, що необхідно збільшувати вартість основних засобів на коефіцієнт індексації.

Залишкова вартість основних засобів — це вартість, яка визначена як різниця її первісної, або (переоціненої) вартості і суми зносу, тобто нарахованої амортизації за весь період використання основних засобів. Залишкова вартість, як і сума зносу, відображається в розділі першому активу балансу підприємства.

Ліквідаційна вартість — це вартість, яку підприємство зможе отримати від ліквідації виду основних засобів після закінчення терміну його використання у вигляді коштів від реалізації металобрухту або від продажу у подальше використання у приватні руки за мінусом витрат на ліквідацію (продаж). Терміном користного використання визначають період часу, протягом якого даний вид основних засобів знаходився у виробничому процесі з метою одержання відповідного економічного ефекту (вигоди).

Амортизація основних фондів — це економічний процес, який включає в себе ряд етапів: процес зносу виду основного засобу (машини) і знос як кінцевий результат його зношення; перенесення суспільно необхідної долі вартості машини на вироблену з її допомогою продукцію чи виконану роботу, створення фонду амортизації після реалізації продукції для оплати послуг; відновлення машини, часткове (ремонт), або повне (реіновація) за рахунок фонду амортизації. Нарахування амортизації проводиться, виходячи з первісної, або прероціненої вартості основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Нарахування амортизації проводиться за відповідними нормативами. Норма амортизації - це доля вартості основних засобів, яка поступово переноситься на виготовлену продукцію, виконані роботи, чи надані послуги. Норма амортизації може бути визначена в твердих ставках на одиницю продукції (вид робіт чи послуг) або в відсотках до вартості основних засобів, які розподіляються на відповідні групи.

У відповідності із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для нарахування податкової амортизації всі основні засоби поділяються на три групи: І група — будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої; до ІІ групи віднесені транспортні засоби, ЕОМ, меблі, електромеханічні прилади і інструменти; до ІІІ групи — інші основні засоби, що не ввійшли до перших двох груп, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження.

Забезпеченість аграрних підприємств основними фондами характеризується за допомогою показників фондоозброєності та фондозабезпеченості. Фондоозброєність визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньорічної чисельності працівників. Фондозабезпеченість відображає середньорічну вартість основних фондів, яка припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.

Показники економічної ефективності використання основних виробничих фондів характеризуються рівнем їх впливу на збільшення обсягів виробництва валової продукції, підвищення продуктивності праці і прибутковості підприємства. Такими основними показниками можуть бути фондовіддача, фондоємність, норма прибутку.

В умовах ринкової економіки важливого значення має фондовіддача. Це вартісний показник і визначається відношенням вартості валової продукції в порівняльних цінах 2000 року до середньорічної первісної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Оскільки фондовіддача тісно пов’язана із фондоозброєністю працюючих, що прямо впливає на обсяги виробництва валової продукції, то зростання фондовіддачі можливе за умови, коли темпи зростання продуктивності праці будуть випереджати темпи збільшення її фондоозброєності.

Фондоємність продукції - це зворотній показник фондовіддачі. При зростанні фондоємності одиниці продукції фондовіддача буде зменшуватись і навпаки. Якщо фондовіддача вказує на те, скільки одержано валової продукції на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів, то фондоємність — яка вартість основних виробничих фондів була використана для одержання 1 грн. валової продукції. В ринкових умовах ті підприємства будуть мати кращі показники господарсько-фінансової діяльності, які зуміють більш ефективно використовувати технічні засоби, виробничі приміщення, продуктивну худобу, і одержувати більше валової продукції, валового доходу і чистого прибутку при менших витратах всіх складових виробничих фондів.

Норма прибутку — це відносний показник, який визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів (основних і оборотних) якщо норма прибутку становитиме 20%, то це вказує на те, що на 1 грн. виробничих фондів отримано 0,20 грн. чистого прибутку. Цей показник є інтегральним показником фондовіддачі і фондоємності, що в підсумку засвідчує високий (або низький, при зменшенні норми прибутку проти базового періоду) рівень використання виробничих фондів.

Оборотні засоби — це майнові і грошові засоби підприємств, які використовуються на фінансування поточної господарської діяльності (створення запасів, сировини, тари, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту тварин і рослин, інші).

Оборотні засоби знаходяться в постійному обороті, виходячи з цього матеріальні оборотні засоби складають оборотні матеріальні фонди, а оборотні засоби, що розміщені в залишках готової продукції, передбаченої до реалізації, та в розрахунках і грошових коштах (на поточному і валютному рахунках, цінних паперах) — фонди обігу.

Отже, оборотні фонди сільськогосподарських підприємств — це частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і переносить свою вартість на виготовлену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Підприємства маючи грошові кошти, (фонди обігу) купляють матеріальні цінності виробничого призначення і направляють їх у виробничий процес. Тут оборотні засоби виступають у формі затрат у незавершене виробництво. Стан наявності і використання основних фондів відображено в таблиці 1.3 «Наявність і використання основних фондів на підприємстві ПОСП Вікторія».

Як ми бачимо з таблиці 1.3 норма прибутку %, зростала на протязі трьох років, і у 2009 році становила 27,1%, що у відхиленні до 2007 року становить 27%; фондоємність у нас зменшувалась і у відхиленні 2009 до 2007 року становила -0,5 грн., що свідчить про зростання фондовіддачі, яка в свою чергу у відхиленні 2009 до 2007 рр. зросла на 1,4 грн., це є позитивним показником для розвитку підприємства; оборотні засоби підприємства на протязі трьох років зростали і у відхиленні 2009 до 2007 року збільшились на 841,4 тис., грн.; виробничі основні фонди також збільшувались, хоча в 2009 році вони біли менші ніж у 2008 році і становили 797,3 тис., грн. а в 2008 році - 826,7 тис., грн., проте у відхиленні 2009 до 2007рр. вони зросли на 62,2 тис., грн.; чистий прибуток зростає і в 2009 році становить 759 тис., грн. в 2007 році цей показник становив 1,3 тис., грн., що у відхиленні збільшився на 757,7 тис., грн.; вартість валової продукції рослинництва і тваринництва в співставних цінах також зростала на протязі трьох років і у відхиленні 2009 до 2007 рр., вона зросла на 1252,7 тис., грн.

Таблиця 1.3 — Наявність і використання основних фондів на підприємстві ПОСП «Вікторія»

Показники

2007 р

2008 р

2009 р

Відхилення 2009 р до 2007 р (+; -)

Вартість валової продукції рослинництва і тваринництва в порівняльних цінах

845,9

1729,6

2098,6

1252,7

Чистий прибуток тис., грн.

1,3

88,5

759,0

757,7

Виробничі основні фонди тис. грн.

735,1

826,7

797,3

62,2

Оборотні засоби тис., грн.

1165,9

1208,2

2007,3

841,4

Фондовіддача, грн.

1,2

2,1

2,6

1,4

Фондоємність, грн.

0,9

0,5

0,4

-0,5

Норма прибутку, %

0,1

4,3

27,1

27

Суспільний поділ праці в сільському господарстві здійснюється в межах природноекономічних зон, областей, районів, окремих господарств та їх виробничих підрозділів. Залежно від цього розрізняють такі форми спеціалізації сільського господарства: зональну, господарську, внутрішньогосподарську і внутрішньогалузеву. Зокрема внутрішньогалузева спеціалізація сільськогосподарських підприємств та їх господарських підрозділів по стадіях технологічного процесу виробництва кінцевої продукції передбачає поділ праці всередині окремих галузей на виробничі цикли, які відрізняються технологією виробництва і засобами комплексної механізації. Процес виробництва сільськогосподарської продукції розподіляється між самостійними постійно спеціалізованими підприємствами або їх внутрішньогосподарськими підрозділами, така форма розподілу праці застосовується в галузях рослинництва і тваринництва. Особливо поширена внутрішньогалузева спеціалізація в птахівництві, молочному і м’ясному скотарстві та свинарстві.

Спеціалізація є основою масового виробництва товарної продукції, структура якої визначає ті види сільськогосподарської продукції, з якими господарства і регіони виступають у суспільному поділі праці. Тому спеціалізація сільського господарства областей, районів і господарств характеризується такими галузями і продуктами, частка яких у структурі товарної продукції найбільша. Спеціалізація господарства визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображається характер його економічних зв’язків з народногосподарським комплексом та його роль у суспільному поділі праці.

Товарною продукцією підприємства — називається така продукція, виробництво якої спрямоване на подальший продаж і підприємство бажає отримати прибуток від реалізації такої продукції.

Структура товарної продукції - показник, що відображає місце кожної товарної галузі у формуванні грошової виручки від реалізації продукції. Об'єм та структура товарної продукції ПОСП «Вікторія» відображено в таблиці 1.4 яку відображено нижче.

Таблиця 1.4 — Об'єм та структура товарної продукції в ПОСП «Вікторія»

Галузі і види продукції

2007 р.

2008 р.

2009 р.

В середньому за 3 роки

Сума тис., грн.

%

Сума тис., грн.

%

Сума тис., грн

%

Сума тис., грн.

%

Рослинництво всього

270

36,32

523,8

40,61

884,8

47,2

559,5

43

Зерно

83,2

11,19

144,7

11,22

126,3

6,7

118,1

9,1

Соняшник

55,2

7,43

12,2

0,95

610,8

32,5

226,1

17,4

Ріпак

71,5

9,62

364,6

28,27

146,4

7,8

194,2

14,9

Інша продукція

60,1

8,09

2,3

0,18

1,3

0,1

21,2

1,6

Тваринництво всього

473,3

63,68

765,9

59,39

989,3

52,8

742,8

57

в. т. ч жива маса ВРХ

144,2

19,4

131,2

10,17

147,6

7,9

141

10,8

Жива маса свиней

9,6

1,29

21,6

1,67

10,6

0,6

13,9

1,1

Молоко

259,5

34,91

443,6

34,4

831,1

44,3

511,4

39,3

Інша продукція

60

8,07

169,5

13,14

-

-

76,5

5,8

Всього

743,3

100

1289,7

100

1874,1

100

1302,3

100

За даними таблиці 1.4 ми можемо визначити коефіцієнт спеціалізації. Процес спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації сільськогосподарського виробництва, яке визначається часткою всіх товарних галузей, і виражається коефіцієнтом спеціалізації Ксп.

(1. 2)

де: Рі - частка і - її галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і - порядковий номер галузі у ранжованому ряду з його часткою у виручці, від реалізації продукції.

Таблиця 1.5 — Економічні результати діяльності ПОСП «Вікторія»

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2009 у % до 2007 рр.

Валова продукція в спів ставних цінах

845,9

1729,6

2098,6

248,1

Виручка від реалізації тис., грн.

745,5

1293,2

1874,1

251,3

Повна собівартість реалізованої продукції тис., грн.

708,7

1205,5

1449

204,5

Чистий прибуток тис., грн.

1,3

88,5

759,0

58,4

Рівень рентабельності, %

5,2

7,3

29,3

+24,1

Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20; середнім — від 1,21 до 0,40; з високим — від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією.

Ксп по рослинництву = 100 / [ 43 · (2·1−1) + 17,4 · (2·2−1) + 14,9 · (2·3−1) + 9,1· (2·4−1) + 1,6 · (2·5−1) ] = 100/247,8 = 0,40;

Ксп по тваринництву = 100 / [ 57 · (2·1−1) + 39,3 · (2·2−1) + 10,8 · (2·3−1) + 5,8· (2·4−1) + 1,1 · (2·5−1) ] = 100/279,4 = 0,35.

Таким чином після проведення розрахунків, можна зробити висновок, що підприємство ПОСП «Вікторія» має середній рівень спеціалізації по випуску продукції рослинництва і тваринництва.

Економічні результати діяльності приватно орендного підприємства Вікторія можна побачити в таблиці 1. 5

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток, як головне джерело розширеного відтворення. Діяльність підприємства в 2009 році по відношенню до 2007 року є рентабельною і становить + 24,1%, за рахунок збільшення виручки від реалізації, яка в 2009 році становить 1874,1 тис. грн., що є вищою ніж у 2007 році - 745,5 тис. грн.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СЛУЖБИ В ПОСП «ВІКТОРІЯ»

Економічна служба на приватно орендному підприємстві Вікторія представлена головним бухгалтером Третяк Світланою Олександрівною.

Бухгалтер відіграє значну роль на всіх етапах управління: в процесі планування діяльності він бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає інформацію про минулі події та складає розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій, складає звіти. Всі обов’язки головного бухгалтера визначаються згідно посадової інструкції [Додаток А]. На підприємстві ведуться місячні і річні звіти, які подаються в відділ статистики.

Термін подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня — по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день. Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність достовірність звітних даних.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформаційних потреб користувачів звітність має відповідати певним вимогам. Залежно від потреб управління, чинних законодавчих та нормативно-правових актів можна сформувати систему вимог до звітності (рис. 2. 1).

Рис. 2.1 — Вимоги до звітності

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих документів підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства.

Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА, ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В ПОСП «ВІКРОРІЯ»

Показники ефективності виробництва продукції рослинництва.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати. Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд. -год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд. -год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва, норма прибутку, рівень оплати праці на 1люд. -год., на 1 середньорічного працівника.

Економічну ефективність виробництва продукції одного виду (зерна, молока тощо) визначають за допомогою таких показників, як урожайність сільськогосподарської культури та продуктивність тварин, затрати праці на 1 ц продукції, витрати кормів на 1 ц продукції (у тваринництві), собівартість 1 ц продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву чи 1 гол. худоби, рівень рентабельності.

Поряд з визначенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на рівні особливе значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур має хімізація. Для визначення економічної ефективності використання засобів хімізації важливо правильно обчислити приріст урожаю, а також вартість додаткової продукції (основної і побічної). При цьому вартість одержаної продукції обчислюють за фактичними цінами з урахуванням її якості (натуральної маси зерна і вмісту клейковини, цукристості коренеплодів цукрових буряків, вмісту, крохмалю в картоплі тощо). При розрахунках рівня ефективності в динаміці вартість продукції оцінюють у порівнянних цінах. Продукцію кормових культур, що не набуває товарної форми і використовується підприємством, оцінюють за виходом поживних речовин (ц к. од.) та ціною 1 ц вівса. Економічна оцінка сільськогосподарських культур і сортів. Така оцінка в підприємствах необхідна для обґрунтування раціональної структури посівних площ, при проектуванні та освоєнні сівозмін. Для її здійснення потрібні дані хімічного аналізу про якість вирощуваних культур і сортів. Ці дані можна одержати в регіональних агрохімічних лабораторіях.

Економічну оцінку сівозмін здійснюють порівнянням кількох сівозмін за певною системою показників. Перша їх група враховує витрати на виробництво продукції у порівнюваних сівозмінах: витрати виробництва і праці на 1 га ріллі. Друга — це показники ефекту (результативні) з розрахунку на 1 га: урожайність, вихід кормопротеїнових одиниць, валова продукція рослинництва. В порівнянних цінах, товарна продукція (за цінами реалізації), валовий та чистий доход і прибуток: Третя группа — показники ефективності виробництва: валова продукція, валовий і чистий доход та прибуток з розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, на 1 люд. -год, на 1 га ріллі, собівартість 1 ц кормопротеїнових одиниць, рівень рентабельності виробництва товарної продукції. Найкращою є та сівозміна, яка забезпечує максимальний вихід продукції землеробства з 1 га ріллі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.

Різноманітність природних умов зумовлює необхідність впровадження науково обґрунтованої системи ведення сільського господарства, яка передбачає підвищення родючості ґрунтів, поліпшення якісного стану сільськогосподарських угідь. Тому головною складовою частиною системи ведення сільського господарства є система землеробства.

Система землеробства — це комплекс взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних і організаційно-економічних заходів, спрямованих на ефективне використання землі, збереження і підвищення родючості грунту, одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Система землеробства включає структуру посівних площ, системи сівозмін, обробітку ґрунту, удобрення, насінництва, заходи боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, систему меліоративних заходів, охорону ґрунтів від водної й вітрової ерозії, охорону навколишнього середовища. Співвідношення і розвиток цих ланок визначають загальний рівень культури землеробства і родючість ґрунту.

У сучасних системах землеробства широко впроваджуються досягнення науково-технічного прогресу і передового досвіду, їх мета -- інтенсивне використання землі, відтворення її родючості, збільшення виходу продукції з гектара сільськогосподарських угідь. Удосконалення і розвиток системи землеробства є основою високих і гарантованих урожаїв усіх сільськогосподарських культур.

Підвищенню ефективності використання землі в сільському господарстві сприяє інтенсифікація рослинництва за допомогою прогресивних систем землеробства, передової техніки і технології вирощування сільськогосподарських культур.

На підвищення економічної родючості ґрунту та вирощування сталих урожаїв сільськогосподарських культур спрямована меліорація земель. Вона охоплює зрошення і осушення земель, вапнування і гіпсування ґрунтів, насадження лісосмуг (агромеліорація), докорінне поліпшення природних кормових угідь, протиерозійні та інші заходи. Нині ведуться дослідження по розробці і застосуванню ґрунтозахисної безплужної системи землеробства. Вона включає такі взаємопов'язані ланки-системи: безплужний обробіток ґрунту, органо-мінеральну систему удобрення, захист рослин, систему протиерозійних машин і знарядь, застосування сівозмін та інтенсивних районованих сортів.

Ґрунтозахисна безплужна система землеробства має забезпечити інтенсифікацію рослинницьких галузей, відтворення і підвищення родючості ґрунту, що сприятиме збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Структуру посівних площ підприємства, що характеризує економічну ефективність використання земель ПОСП «Вікторія» на на прикладі рослинницьких культур та їх груп можна розглянути в таблиці 3.1 «Структура посівних площ».

З таблиці. 1. видно, що найбільша посівна площа припадає на 2009 рік вона становить 352 га з посіву зернових і зернобобових, що в відсотках до посівної площі всього становить — 68,8%, зокрема, озимі зернові в структурі становлять — 55,1%, ярові зернові(без кукурудзи) 9,8%, просо становить — 3,9% в відсотках до загальної посівної площі, в порівнянні з 2007 роком, в якому площа посівів зернових і зернобобових складала 30 га, що становить 7,6%; технічні культури в підприємстві станом на 2009 рік становили 160 га, що в структурі до загальної посівної площі становить — 31,2%, зокрема соняшник — 19,5%, ріпак — 11,7%, в 2007 році відсоток технічних культур від загальної посівної площі становив — 15,2%, зокрема соняшник 5,0%, ріпак — 10,2%, як ми бачимо з порівняння площа та відсоток даних культур в 2009 році значно підвищився ніж становив в 2007 році, але на протязі 2007 — 2009 років кормові культури відображені в 2007 році а в 2008—2009 роках відображення площ під кормові культури в підприємстві не спостерігається, з цього можна зробити висновок що на підприємстві зменшились площі під кормові культури і збільшились під продовольчі та технічні культури, що свідчить про те, що підприємство намагається розвивати рослинницьку галузь з метою забезпечити себе в продовольстві.

Таблиця 3.1 — Структура посівних площ приватно орендного підприємства «Вікторія»

Культури та їх групи

2007 р

2008 р

2009 р

га

%

га

%

га

%

1. Всього зернових і зернобобових

30

7,6

225

48,2

352

68,8

в т.ч. озимі зернові

30

7,6

150

32,1

282

55,1

Ярові зернові (без кукурудзи)

-

-

75

16,1

50

9,8

Просо

-

-

-

-

20

3,9

Ріпак

40

10,2

130

27,8

60

11,7

4. Всього кормових

304

77,2

-

-

-

-

Силос

161

40,9

-

-

-

-

Інша продукція рослинництва

143

36,3

-

-

-

-

Всього посівів

394

100

467

100

512

100

Урожайність культур підприємства вікторія відображено в таблиці 3.2 «Урожайність культур ПОСП Вікторія».

З даних таблиці 3.2. видно, що урожайність окремих культур зростала на протязі трьох років, так в 2007 році урожайність зернових і зернобобових становила 15,1 ц/га, в 2008 році вона зросла і становила 26 ц/га, в 2009 році урожайність становила 31,5 ц/га, таке збільшення урожайності відбулось за рахунок підвищення рівня виробленої продукції, та збору продукції з га сільськогосподарських угідь.

Таблиця 3.2 — Урожайність культур ПОСП «Вікторія»

Показники

2007 р

2008 р

2009 р

Збір га

Вироблено продукції, ц

Урожайність (ц/га)

Збір га

Вироблено продукції, ц

Урожайність (ц/га)

Збір га

Вироблено продукції, ц

Урожайність (ц/га)

Зернові і зернобобові

30

452

15,1

225

5856

26,0

352

11 090

31,5

З них пшениця озима

30

452

15,1

150

4282

28,5

282

9502

33,7

Ярові зернові

-

-

-

75

1574

21

50

1391

27,8

Просо

-

-

-

-

-

-

20

197

17,3

Соняшник

20

142

7,1

112

1398

12,5

100

1725

15

Ріпак

40

470

11,8

130

2039

15,7

60

902

9,9

Валовий збір та рівень товарності виробництва основних видів продукції ПОСП «Вікторія» відображено в таблиці 3.3.

З даних таблиці 3.3 видно, що рівень валової продукції на протязі трьох років збільшувався відповідно зросла і товарна продукція, тобто реалізована продукція. На основі цього ми розрахували рівень товарності продукції, який розраховується відношенням товарної продукції до валової у %-х. Цей показник показує як добре реалізовується виготовлена в даному господарстві продукція. Так рівень товарності на зернові є досить високим, високим на соняшник в 2007 і 2009 роках в 2008 році на соняшник цей показник мав низький відсоток, також рівень товарності на ріпак на протязі 2007−2009 років мав високий відсоток.

Таблиця 3.3 — Валовий збір та рівень товарності виробництва основних видів продукції ПОСП «Вікторія»

Вид продукції

Валова продукція, ц

Реалізовано продукції, ц

Рівень товарності, %

2007 р

Зернові і зернобобові з них:

452

1417

313,5

Озима пшениця

452

1417

313,5

Ярові зернові

-

-

-

Зернобобові

-

-

-

Цукровий буряк

-

-

-

Соя

-

-

-

Соняшник

142

409

288

Ріпак

470

470

100

2008 р

Зернові і зернобобові з них:

5856

3101

56,0

Озима пшениця

4282

2085

48,7

Ярові зернові

1574

1016

64,6

Зернобобові

-

-

-

Цукровий буряк

-

-

-

Соя

-

-

-

Соняшник

1398

292

21,0

Ріпак

2039

1948

95,5

2009 р

Зернові і зернобобові з них:

11 090

2922

26,4

Озима пшениця

9502

2422

25,5

Ярові зернові

1391

500

36,0

Зернобобові

-

-

-

Цукровий буряк

-

-

-

Соя

-

-

-

Соняшник

1725

2918

169,2

Ріпак

902

842

93,4

Собівартість продукції - важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. На практиці її обчислення необхідне для об'єктивної оцінки господарської діяльності колективних чи державних підприємств у цілому, окремих їх підрозділів та виробництва окремих видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рентабельності, які залежать від собівартості.

Крім того, показник собівартості є основою для раціонального розміщення та спеціалізації виробництва, ведення господарського розрахунку. Його використовують для аналізу господарської діяльності підприємств і організацій, порівняння ефективності різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу визначати напрями раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів.

Отже, зниження собівартості продукції має велике народногосподарське й економічне значення для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, діяльності підприємств АПК, селянських (фермерських) господарств. Опанування принципами формування виробничих витрат у системі ринкового механізму забезпечить підприємству можливість встановлювати оптимальний їх рівень для найефективнішого ведення свого господарства, визначати найдоцільніші види продукції та обсяги їх виробництва.

Собівартість — це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та, збут продукції.

Водночас величина минулої праці, спожитої в процесі виробництва, як правило, більша за витрати, включені у собівартість продукції підприємства. Зокрема, не враховуються вартість на зрошувальних системах, амортизація багатьох інженерних споруд та ін. Тобто величина вартості спожитих засобів виробництва не збігається з витратами, що входять до собівартості продукції. У процесі виробництва сільськогосподарської продукції здійснюються найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом і економічним значенням. Правильна їх класифікація відіграє велику роль у плануванні, обліку й аналізі собівартості продукції.

Ресурси, що беруть участь у процесі виробництва, різняться за природою створення, особливостями функціонування і тривалістю використання.

До складу собівартості продукції сільського господарства, відносять такі витрати: на виконання виробничих операцій, зумовлених технологією та організацією виробництва; утримання і ремонт основних засобів; проведення агрозоотехнічних та інженерних заходів (крім заходів, здійснюваних за рахунок капітальних вкладень і цільових асигнувань з бюджету) з метою підвищення продуктивності землеробства і тваринництва, поліпшення якості продукції, зростання продуктивності праці, економного використання матеріальних ресурсів; поточні витрати на заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників; протипожежну і сторожову охорону виробничих об'єктів; організацію та управління виробництвом.

У рослинництві об'єктами обчислення собівартості є види продукції, яку одержують від вирощування кожної сільськогосподарської культури або групи культур. Визначають також собівартість робіт, пов’язаних із виробництвом продукції рослинництва, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і належать до незавершеного виробництва, а також робіт щодо поліпшення земель, які виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства.

Для детального і глибшого дослідження формування окремих витрат при виробництві різних видів сільськогосподарської продукції та виявлення резервів їх зниження необхідно вивчати їх структуру. Структуру виробничої собівартості, та її зміну в середньому за три роки можна побачити в таблиці 3.4 Структура виробничої собівартості ПОСП «Вікторія».

Таблиця 3.4 — Структура виробничої собівартості по продукції рослинництва ПОСП «Вікторія»

Продукція рослинництва

2007 р

2008 р

2009 р

В середньому за 3 роки

Виробнича собівартість — всього тис., грн.

Прямі матеріальні витрати, тис., грн.

Виробнича собівартість — всього тис., грн.

Прямі матеріальні витрати, тис., грн.

Виробнича собівартість — всього тис., грн.

Прямі матеріальні витрати, тис., грн.

Виробнича собівартість — всього тис., грн.

Прямі матеріальні витрати, тис., грн.

Пшениця

19,6

13,7

157,4

93,4

318,7

279,5

165

128,9

Ячмінь

-

-

79,9

54,8

50,2

45,8

43,4

33,5

Соняшник на зерно

13,8

9,6

116,7

82,3

157,8

126,6

96,1

72,8

Просо

-

-

-

-

12,4

10,3

4,1

3,4

Ріпак

25,4

22,2

226,5

107,4

63,5

39,8

105,1

56,5

З даної таблиці можна зробити висновок, що на протязі трьох років виробнича собівартість збільшувалась, так в середньому за три роки виробнича собівартість пшениці становила 165 тис., грн., ячменю — 43,4 тис., грн., соняшник на зерно, в середньому за три роки становив — 96,1 тис., грн., просо — 4,1 тис., грн., ріпак в середньому за три роки становив — 105,1 тис., грн. прямі матеріальні витрати також зростали на протязі трьох років.

Витрати на основне виробництво відображені в таблиці 3.5 Витрати на основне виробництво приватно орендного підприємства «Вікторія».

Таблиця 3.5 — Витрати на основне виробництво продукції рослинництва приватно орендного підприємства «Вікторія»

Елементи витрат

Витрати на виробництво продукції рослинництва

Зміна 2009 р до 2007 р

2007 р

2008 р

2009 р

Витрати на оплату праці

85,4

155,2

127,1

41,7

Відрахування на соціальні заходи

13,7

35,6

378

364,3

Матеріальні витрати які увійшли до собівартості продукції у т.ч. :

198,6

442,8

483,8

285,2

Насіння на посадковий матеріал

9,6

81,0

86,7

77,1

Інша продукція сільського господарства

54,0

54,0

54,0

0

Мінеральні добрива

12,9

59,6

79,3

66,4

Нафтопродукти

100,6

218,2

203,8

103,2

Електроенергія

10

10

10

0

Запасні частини

10

20

50

40

Інші матеріальні витрати

1,5

13,8

9,3

7,8

Амортизація основних засобів

13,3

265,7

291,6

278,3

у.т.ч. орендна плата

571,8

140,9

215,7

-356,1

Земельні частки, паї

93,5

1,2

7,5

-86

Усього витрат

882,8

913,1

449,6

-433,2

З даних таблиці можна зробити висновок, що витрати на підприємстві на протязі трьох років збільшувались, так витрати на оплату праці в 2009 році порівняно з 2007 роком збільшились на 41,7 тис., грн., таке збільшення спостерігається і у частці відрахувань на соціальні заходи — +364,3 тис., грн, та інших елементах витрат по рослинництву, витрати на іншу продукцію сільського господарства залишались незмінними, також незмінними залишались і витрати на електроенергію, на протязі трьох років спостерігається збільшення витрат на запасні частини, витрати підприємства за орендну плату зменшились на — -356,1 тис., грн. також відбулось зменшення витрат на земельні частки і паї.

Собівартість і рентабельність виробництва і реалізації продукції рослинництва відображена в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 — Собівартість і рентабельність виробництва і реалізації продукції рослинництва в ПОСП «Вікторія»

Види продукції

2007 р

2008 р

2009 р

Прибуток тис., грн.

Собівартість тис., грн.

Рівень рентабельності, %

Прибуток тис., грн.

Собівартість тис., грн.

Рівень рентабельності, %

Прибуток тис., грн.

Собівартість тис., грн.

Рівень рентабельності, %

Зернові і зернобобові

83,2

57,5

44,7

144,7

149,7

-3,3

126,3

126,1

0,2

Пшениця озима

83,2

57,5

44,7

102,3

90,1

13,5

106,3

104,7

1,5

Ячмінь озимий

-

-

-

42,4

59,6

-28,9

20

21,4

-6,5

Соняшник

55,2

36,2

52,5

12,2

28,3

-56,9

610,8

296,2

106,2

Ріпак

71,5

31,1

130

364,6

263,6

38,3

146,4

70,9

106,5

Виходячи з проведених розрахунків, можна зробити висновок, що в порівнянні з 2007 роком, собівартість у 2009 році зросла, таке її підвищення може бути викликане підвищенням інфляції, та інших чинників, які впливають на рівень собівартості виготовлення продукції підприємства. В основному виробництво продукції рослинництва в підприємстві є рентабельним, зокрема низький рівень рентабельності був в 2009 році на продукцію ячменю і становив — -6,5%, найбільш рентабельним на нашому підприємстві є виготовлення продукції соняшнику та ріпаку, відповідно — 106,2% рівня рентабельності - на соняшник, та 106,5% - продукцію ріпаку.

Економічну ефективність виробництва продукції рослинництва на підприємстві ПОСП «Вікторія» можна розглянути в Додатку Б.

Розглядаючи стан рослинництва на підприємстві, можна сказати що воно знаходиться в нормальному стані, але все ж таки потрібно ще провести багато заходів, щодо підвищення прибутковості, врожайності, і навіть запровадження посіву окремих видів сільськогосподарських культур.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой