Економічна характеристика Куби

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Международные отношения и мировая экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Економічна характеристика Куби

1. Макроекономіка країни

1. 1 Основні економічні показники

Куба — єдина соціалістична держава в західній півкулі, територія якої становить 110,9 тисяч кв. км. Республіка Куба розташована між материками Північної і Південної Америки і на островах Куба, Хувентуд (Пінос), а також на прилеглих до них близько 1600 маленьких островах в Атлантичному океані, що належать до групи Великих Антильських островів.

Населення Куби становить 11 061,886 тис. чоловік (липень 2013 р.). Це 77? е місце у світі. Понад 95% населення складають кубинці. Живуть також вихідці з країн Азії - китайці (переважно в передмістях) і японці (на острові Pinos); у східних районах острова Куба — переселенці з Гаїті. У провінції Орьєнте є корінне індійське населення, яке змішалося з кубинцями, але зберегло окремі елементи самобутньої культури.

Таблиця 1.1. Населення Куби [1] у 2013 році

Показник

Од. вим.

Разом

Місце у світі

Середній вік:

? чоловіки

? жінки

років

39,5

38,6

40,3

67

Темпи зростання населення

%

-0. 13

209

Народжуваність

чол. / 1000 жит.

9,92

197

Смертність

чол. / 1000 жит.

7,58

114

Сальдо міграції

чол. / 1000 жит.

?3,61

186

Урбанізація:

? міське населення:

? темпи урбанізації

%

75

0

Коефіцієнт материнської смертності

смертей на 100 000 живонароджень

73

86

Коефіцієнт дитячої смертності

? чоловіки

? жінки

смертей/1 000 живонароджень

4,76

5,12

4,39

183

Сумарний коефіцієнт народжуваності

дітей, народжених на одну жінку

1,46

196

Очікувана тривалість життя при народженні

? чоловіки

? жінки

років

78. 05

75,77

80,46

59

До революції 1959 року Куба була країною, що цілковито залежала від американських інвестицій, економіка характеризувалася низьким рівнем майже всіх економічних показників. Коріння сьогоднішніх труднощів йдуть саме у часи протистояння СРСР і США в середині 50? х років минулого століття. Втрата північноамериканського ринку збуту, введені США санкції зробили необхідною економічну допомогу СРСР. Господарство Куби було прив’язане вже не до США, а до економіки Союзу, який закупав за пільговими цінами цукор і допомагав кубинцям піднімати національну промисловість.

Але з того часу на Кубі відбулися значні зміни, як в політичному, економічному так і соціально?культурному середовищі. Як свідчать дані таблиці 1. 1, Куба розвивається високими темпами. Середній вік населення складає майже 40 років, досягнутий низький рівень материнського та дитячої смертності (73 та 4,76 відповідно на 1000 жителів)? такий же як в середньому по Євросоюзу, хоча темп зростання населення ще є від'ємною величиною. По очікуваній тривалості життя (близько 80 років) Куба посідає 36−38-е місця разом з Данією та США [31].

На сьогодні соціалістична Куба — країна молодого за віковим складом населення (рис. 1. 1). Найбільшу частку складає населення віком від 15 до 24? х років? 46,9%, що створює чималі переваги для соціального економічного розвитку Куби.

За роки після революції успіхи були досягнуті чималі: в 1960−85 рр. економіка зростала темпами 3,1% в рік проти 1,8% у цілому по Латинській Америці. Але коли Союз розвалився, Куба, позбувшись підтримки та головних торговельних партнерів, пережила справжню катастрофу. З 1989-го по 1993 р. ВВП впав на 35%, зовнішньоторговельний оборот скоротився в 30 разів! Розпочався так званий «особливий період» [4, с. 12].

Рис. 1.1. Вікова структура населення Куби у 2013 році

Тим не менше завдяки жорстким заходам країна вистояла. Потім почалося відновлення економіки, відновилося економічне зростання з дуже високими темпами в 2000-х рр. (2004 р. — 5%, 2005 — 11,8, 2006 — 12,5, 2008 р. — 4,3%). За темпами зростання вона вийшла на одне з перших місць у Західній півкулі - правда, цьому сприяли високі ціни на нікель і цукор в той час.

У кризовому 2009 р., в умовах несприятливої зовнішньої кон’юнктури і після серії руйнівних ураганів, які завдали шкоди у 20% ВВП, зростання сповільнилося до 1,4%, а падіння вдалося уникнути. У 2010 році ВВП зріс на 1,5%, однак було допущено скорочення промислового виробництва на 2,7% [7, с. 191].

Ще однією проблемою для Куби є старіння населення. За відомостями британського журналу The Economist, Куба є єдиною латиноамериканською країною, чиє населення зменшується [22]. Старіння населення Куби також є найвищим в регіоні. На думку The Economist, це відбувається внаслідок різкого зниження народжуваності. Так, середня кількість дітей на одну жінку знизилося з п’яти 1963 до 1,9 в 1978 і 1,5 між 2004 і 2008. З іншого боку, хороший рівень охорони здоров’я призвів до зростання кількості літніх людей [22]. У результаті цих процесів у 2008 р. вперше в історії країни частка населення віком до 14 років зрівнялася з часткою старше 60 років — приблизно по 18% кожна. На думку The Economist, ця обставина ставить під загрозу стійкість пенсійної системи Куби. Тенденція до старіння населення видно також на прикладі керівництва країни: середній вік членів кубинського Політбюро — понад 70 років.

Сьогодні уряд продовжує балансувати між послабленою соціалістичною економічною системою та необхідністю економічних реформ, які вже розпочато. Основні макроекономічні показники розвитку Куби за останній рік представлено у таблиці 1.2.

Таблиця 1. 2. Основні макроекономічні показники країни у 2013 році

Найменування показника

Разом (валовий показник)

На душу населення

0д. вим.

Значення

0д. вим.

Значення

ВВП (за паритетом купівельної спроможності

млрд. $

$ 121 млрд

$

10 200

ВВП (офіційний курс)

млрд. $

72,3

$

6096

ВВП - реальний темп зростання

%

3,1

х

х

Валові національні заощадження

% ВВП

11,1

х

х

Зростання промислового виробництва

%

6,2

х

х

Робоча сила

Примітка: державний сектор 72. 3%, недержавного сектора на 27,7% (2012)

млн

5,18

осіб

0,43

Рівень безробіття

Примітка: це офіційні ціни; за неофіційними даними, оцінюється приблизно в два рази офіційні цифри

%

3,2

х

х

Бюджет:

? виручка

? витрати

$млрд

47,78

50,45

$

4037

Бюджетний дефіцит

%

3,7

х

х

Державний борг:

% ВВП

35,3

х

х

Рівень інфляції (споживчих цін)

%

5,5

х

х

Експорт

$млрд

5. 972

$

0,50

Імпорт

$млрд

13. 72

$

1,16

Резерви іноземної валюти і золота

$млрд

4. 693

$

0,40

Зовнішній борг

$млрд

22,51

$

1,90

Запас прямих іноземних інвестицій за кордоном

$млрд

4. 138

$

0,35

Рівень грамотності

%

99,8

х

х

Як свідчать дані таблиці 1. 2, економіка Куби характеризується низьким рівнем офіційної інфляції (5,5%) та безробіття (3,2%). По грамотності населення високим рівнем грамотності Куба займає друге місце після Грузії (США? 21? е місце). Зростання промислового виробництва складає 6,2%.

Серйозна загроза — величезне негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке частково компенсується надходженнями від іноземного туризму і грошовими переказами кубинців з-за кордону (майже $ 1 млрд. щорічно). Так, в 2013 році Куба експортувала товарів на $ 5,972 млрд., ввезла — на $ 13,72 млрд.

ВВП у 2-013 році має наступні структуру: споживання домашніх господарств? 53. 5%; державне споживання? 35. 4%; інвестиції в основний капітал? на 9,6%, інвестиції в товарно-матеріальні запаси -2. 2%; експорт товарів і послуг? 24,6%; імпорт товарів і послуг? 20,9%. ВВП за секторами походження становить: сільське господарство? 3. 8%, промисловість? 22. 2%, послуги? 74% [29].

1.2 Чинники і динаміка економічного зростання

По ВВП на душу населення (10 200 дол. /чол.) Кубо займає 51? е місце у світі, у Латинській Америці уступає (і то саму малість) тільки Чилі (44-е місце), Аргентині (45-е), Барбадосу (47-е) и Уругваю (48-е). Нижче Куби Багами, Болгарія, Саудівська Аравія, Мексика, Сербія, Малайзія, Кувейт, Росія. Крім того, Куба характеризується значними темпами зростання ВВП (рис. 1. 2).

Рис. 1.2. Темпи зростання ВВП та реального ВВП за 2003?2012 рр.

Основними чинниками, які вплинули на зростання майже всіх економічних показників за останні роки, за оцінками фахівців є [3, с. 275]:

1) розширення національної природно-ресурсної бази шляхом пошуку і освоєння родовищ корисних копалин, кращого використання національних земель і вод, множення лісових ресурсів і т.д. Інтернаціональна концентрація матеріальних та інших ресурсів була націлена на одержання приросту вироблених первинних природних ресурсів. На цій основі поглиблювалася міжнародна спеціалізація країни, створювався багатогалузевий господарський комплекс;

2) розширення використання і поліпшення якісного складу трудових ресурсів шляхом підготовки кадрів високої кваліфікації на Кубі та в країнах?партнерах (Росія, Україна, Китай тощо);

3) раціональне і повне використання (на основі досягнень науково-технічного прогресу) наявної ресурсної бази. Найбільш яскраво це проявлялося в створенні комплексу виробництв, які використовували в якості сировини цукровий очерет.

4) створення на основі національних та імпортних ресурсів ефективних комбінацій, що дозволяють розвивати виробництва, орієнтовані головним чином на забезпечення внутрішніх потреб країни. Це, наприклад, розвиток нафтопереробки, чорної металургії, цементній та хімічної промисловості, електроенергетики. По мірі нарощування виробничої бази деякі з них набували експортного значення.

5) включення промисловості країни і передусім її нових галузей — електроніки, електротехніки, мікробіологічної та фармацевтичної, а також транспортного і сільськогосподарського машинобудування в процеси міжнародної виробничої кооперації. Завдяки цьому, з самого початку виникали передумови для більш раціонального використання створеного виробничого потенціалу.

Показники безробіття та інфляції (рис. 1.3 та 1. 4) свідчать, що найбільш скрутними є останні три роки? 2010?2012 рр. Різке зростання цих показників обумовлено перш за все впливом світової фінансової кризи 2008 р., який на собі відчули майже всі країни світу.

Значний вплив на економіку країни чинять зовнішні фактори. Більше півстоліття Куба знаходиться в умовах торгівельної та технологічної блокади з боку США, які не можуть змиритися з таким незручним сусідством. Крім того, серйозно вплинуло на економічний стан Куби на початку 90? х років втрата такого партнера як СРСР.

Рис. 1.3. Рівень інфляції на Кубі у 2003?2012 рр. (%)

Рис. 1.4. Рівень безробіття у 2003?2012 рр. (%)

Але в останні роки уряду країни вдалося налагодити відносини з багатьма країнами, які вперше з’явилися на карті Європи (Словенія, Польща, Чорногорія тощо), а також з КНР.

1.3 Стратегія економічного зростання

Куба є країною з командно? адмінстративною економікою. Економіка Куби є однією з самих націоналізованих в світі. Найбільш високі темпи колективізації припали на перші два післяреволюційні роки, коли у власність держави і під його управління перейшли більшість промислових і гірничодобувних підприємств, будівельних організацій, значна частина фінансових установ, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, а також біля третини сільськогосподарського виробництва. Але на сьогодні ця модель вже не працює. До недавнього часу в країні існувало Центральне управління планування, в завдання якого входила розробка річних, середньо- і довгострокових планів, хоча основні рішення з ключових питань економіки ухвалювалися політичним керівництвом країни.

Під час економічної кризи початку 1990-х років Центральне управління було скасоване, а його функції передані Міністерству економіки і планування. При цьому державні підприємства і організації отримали більшу автономію і можливість розпоряджатися прибутком. Роль ринку в країні мінімальна, оскільки розподіл засобів і проміжних товарів проводиться плануючими органами, а більшість споживчих товарів розподіляються централізовані через систему нормування. Розмір заробітної плати встановлюється також централізовано, а системи обслуговування населення підпорядковані державі.

В межах «приватного» сільськогосподарського сектора в значному об'ємі практикується бартер (свого роду натуральний товарообмін), проте продаж надлишків сільськогосподарської продукції міським жителям різко обмежений, а у ряді випадків розцінюється як злочин [7, с. 381].

В останні роки економічний курс змінюється. Такі заходи, як легалізація долара, створення спільних підприємств і дозвіл іноземних інвестицій, відкриття ринків сільгосппродукції, дозвіл ряду видів індивідуальної трудової діяльності і ін. припинили процес стагнації економіки. Уряд вже зробив спроби економічних реформ. Нещодавно набули чинності два закони, один з яких дозволяє іноземним інвесторам вкладати кошти в туристичний бізнес Куби, а інший — створювати приватні сільськогосподарські підприємства.

Особливістю економічної моделі Куби є те, що вона орієнтована не на прибуток, а на вирішення суспільних завдань, на досягнення не горезвісних «західних стандартів споживання», але здорового достатку громадян, обумовлює те, що за ІРЛК (індекс розвитку людського капіталу) Куба займає більш високе місце, ніж за ВВП на душу населення. А як раз ІРЛК — більш адекватний показник соціально-економічного розвитку країни, якості життя в ній. Основні кошти держбюджету спрямовуються на освіту (13,6% ВВП у 2012-м), охорону здоров’я (11,8% ВВП у 2012-му), на підтримку материнства і дитинства; і ці сфери, всупереч «пророцтв», після припинення радянської допомоги не тільки не впали, але заробили ще краще. Навіть у найгірші роки «особливого періоду» нікому б не спало на думку посадити соціальну сферу на голодний пайок, ліквідувати і віддати в приватні руки всю цю «тягар», щоб не заважала проведенню якихось «давно назрілих реформ» [10, с. 394].

А безоплатна якісна медицина — таке благо, яке, напевно, здатний оцінити лише той, до кого у сім'ю прийшла біда. Кому доводиться збирати гроші, розпродавати, що тільки можна, брати в борг і благати про допомогу через ТБ і газети — лише б врятувати рідну людину. Той, хто пройшов через це, навряд чи стане сміятися над «совковостью» і «колхозностью» кубинців, які не здали зазначене благо заради вельми сумнівних «ринкових цінностей».

Досліджуючи рейтинг конкурентоздатності країн, який складається аналітичною групою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), слід зазначити, що у звіт включений детальний огляд сильних і слабких сторін конкурентоспроможності країн, що робить можливим визначення пріоритетних галузей для формулювання політики економічного розвитку і ключових реформ. У звіті ВЕФ представлені два індекси, на основі яких складаються рейтинги країн: Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) та Індекс конкурентоспроможності бізнесу (Business Competitiveness Index, BCI). Дані про економіку Куби в цьому звіті відсутні [31].

Куба є членом ВТО, Всесвітньої митної організації, бере участь у міжнародних угодах? Нью-Йоркської конвенції про міжнародний арбітраж, Паризькій конвенції й Мадридському протоколу, пов’язаних із промисловою власністю. Підписано угоду Всесвітньої організації індустріальної власності. У рамках ООН Республіка Куба підписала різні угоди і є учасницею декількох конвенцій по туризму, торгівлі, цивільній авіації, захисту навколишнього середовища й т.д. У 1999 р. Куба була вибрана членом Ради по експлуатації Всесвітнього поштового союзу, спеціалізованого установи ООН, а також була обрана членом Керівної ради МАГАТЄ.

2. Галузева структура економіки

2.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

До 1959 р. Куба фактично була напівколонією США. Країні була нав’язана однобока спеціалізація на виробництві тростинного цукру. Рівень розвитку продуктивних сил був низьким. Близько ¾ виробництва в обробній промисловості (крім цукрової) концентрувалося в районі столиці. За допомогою СРСР і ряду інших країн республіка перетворилася в динамічно розвивається аграрно-промислову країну. І сьогодні у структурі сукупного суспільного продукту промисловість складає? 46%, сільське господарство — 11%, будівництво — 9%. Основу Кубинської економіки, її стрижень утворює агропромисловий комплекс, який спирається на органічно між собою пов’язані цукрову промисловість і плантаційне виробництво цукрового очерету. «Без цукру немає Куби» — говорить народна приказка, цукор є головним експортним товаром Куби. Однією з провідних галузей сільського господарства є рослинництво.

Рис. 2.1. Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарських культур у 2011 році

Важливою продовольчою культурою є рис, який був завезений в країну вихідцями з південної Іспанії. Рис. вирощується в основному в басейні Кауто і на зрошуваних землях берегових рівнин, що знаходяться в центрі острова.

З технічних культур переважає генекен — агава, що дає коштовне волокно. Її вирощують на мало родючих закарстованних землях у районі Карденаса.

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Куба займає 18? е місце у світі (після Єгипту) з вирощування цукрового очерету (1?е місце посідає Бразилія? 23 879 265 тис. дол.

На Кубі розвинене скотарство, але воно завжди мало екстенсивний характер. В економіці країни воно не надто важливо. Сьогодні тваринництво переживає глибоке відновлення. Воно може стати дуже важливою галуззю народного господарства. Підняти рівень тваринництва вдалося і за рахунок виведення нових цінних порід худоби.

Найбільшу вагу займають кооперативні форми користування землею й серед них особлива роль приділяється UBPS (Базові одиниці кооперативного виробництва), які нараховують близько 2500 господарств, вони вирощують 22% овочів, 42% молока, 36% цитрусових, 16% фруктів, 38% рису, 22% кава, 12% коренеплодів і 7% тютюну від загальної кількості вирощеної продукції на Кубі.

2.2 Вторинний сектор (промисловість та будівництво)

Основу економіки складає агропромисловий комплекс, і насамперед виробництво тростинного цукру. Не менше 4/5 сільськогосподарської продукції (за вартістю) надходить для промислової переробки. В системі міжнародного поділу праці він відіграє важливу роль у створенні на Кубі багатогалузевого господарства. Головні галузі промисловості на Кубі: цукрова промисловість, тропічне і субтропічне плодівництво, нікелевидобувна промисловість, розвитку цих галузей сприяють природно-ресурсні умови. У сучасному розвитку сучасної економіки першорядне значення набувають експортні галузі.

Існує більше 50 продуктів, одержуваних з відходів цієї коштовної біологічної сировини: штучні волокна, фарби, пластмаси, сировина для виробництва паперу й тех. гуми, кормові добавки для худоби і т.д. Вони користуються великим попитом на міжнародних ринках. Куба в майбутньому планує довести кількість похідних цукрового очерету до 100 найменувань [18, c. 87].

Цукрова промисловість є головною. При вирощуванні і переробці цукрового очерету не використовуються хімічні продукти. На світовому ринку вартість такого цукру в три рази перевищують вартість звичайного. Лідером національного виробництва зазначеного продукту є завод «Карлос Балиньо», розташований у провінції Лас Вільяс. У перспективі Куба збереже роль провідного виробника та експортера цукру. Сировинні зони цукрового очерету і підприємства з його переробки об'єднуються в загальну виробничу систему. Найбільші цукрові підприємства — «сен-тралі» були побудовані в першій чверті нашого століття. Виробництво цукру у 2012 році досягло 8 млн. т. Намічається довести його до 10 млн. т на рік, а також організувати комплексну переробку десятків мільйонів тонн цукрової тростини («цукрова хімія»). Основні райони цукрової промисловості розташовані в центральних і східних провінціях.

Енергетика базується на імпортній нафті. Вона переробляється в Гавані і Сантьяго-де-Куба. Споруджується великий нафтопереробний завод в Сьєнфуегосі. Виробничі потужності електроенергетики склали 2,3 млн. кВт. Замість малопотужних місцевих мереж створена єдина енергосистема. В районі Сьєнфуегоса з допомогою СРСР споруджена перша АЕС (табл. 2. 1).

З виробництва нікелю, за запасами якого Куба посідає перше місце в світі, республіці вдалося вийти на найвищий рівень, який становить близько 68 тисяч тонн. 50% видобутого нікелю припадає на частку спільного підприємства Moa Nickel. Двосторонні контракти, що укладаються кубинською стороною з іноземними компаніями, здійснюються організацією, іменованої Gtominera S.A. Реконструюються та споруджуються горнометаллургійні підприємства сумарною потужністю 130 тис. т нікелю в рік (близько ¼ світового виробництва) [20, c. 22].

Таблиця 2.1. Основні показники промисловості країни у 2013 році

Показник

Од. вим.

Разом

Місце у світі

Виробництво електроенергії

млрд. квтг

17,8

76

Споживання електрики

млрд. квтг

16,38

73

Електрика — встановлена генеруюча потужність

млрд. квтг

5,914

68

Електрика — від викопного палива:

%

99,3

56

Електроенергії з ГЕС

%

0,6

143

Електрика — з інших поновлюваних джерел

%

0,1

94

Виробництво сирої нафти

бар/день

53 000

57

Виробництво нафтопродуктів

бар/день

104 200

73

Виробництво природного газу

куб. м

1,03

89

Чорна металургія представлена невеликим підприємством в Гавані. Створена хімічна промисловість з великими підприємствами по виробництву штучних добрив. Вони розташовані в портах Сьєнфуегос, Матансас, Нуевітас.

У машинобудуванні життєво важливі для економіки підприємства побудовані з допомогою СРСР (завод комбайнів в Ольгіне, механічний завод в Санта-Кларі і ін). Суднобудування спеціалізоване на виробництві риболовних суден.

Легка промисловість традиційно розвинута в районі Гавани, в Сантьяго-де-Куба. Споруджений великий текстильний комбінат в Санта-Кларі. Одна з головних традиційних галузей — тютюнова промисловість — зосереджена у Гавані. Великий розвиток отримує харчова промисловість, у тому числі виробництво фруктових соків і консервів. Галуззю, розвиток якої поліпшило продовольче становище, стало технічно оснащене морське рибальство. З допомогою СРСР був побудований великий рибальський порт в Гавані.

Для забезпечення зростаючих обсягів промислового та житлового будівництва створена велика цементна промисловість, побудовано ряд домобудівних комбінатів [27, c. 137].

Галузі промисловості: нафта, нікель/кобальт, фармацевтика, тютюнова, будівельна, сталь, цемент, сільськогосподарська техніка, цукор.

Куба здійснює як експорт так і імпорт промислової продукції. Дані за останні десять років про обсяги імпорту та експорту представлені на рис. 2.2.

Рис. 2.3. Темпи зростання обсягу промислового виробництва Куби, %

Експорт - партнери: Канада? 17,3%, Китай - 16,6%, Венесуела? 12,7%, Нідерланди? 8,8%, в Іспанія? 5,8% (2012).

Імпорт - товари: нафтопродукти, продовольство, машини і устаткування, хімікати.

Імпорт — партнери: Венесуела на 36,4%, Китай? 10,5%, Іспанія? 8,7%, Бразилія ?5,1%, США? 4,2% (2012) [33].

Сучасні інтереси Куби в області промисловості зводяться до розвитку експортної та імпортної галузі ринку. За останні роки спостерігається поступове зростання обсягів промислового виробництва. Зросло також виробництво простої і нержавіючої сталі, металопрокату, будівельної техніки, електрокабелів, що дозволило задовольнити внутрішні потреби й налагодити експорт у сусідні країни. Змінилася якість і номенклатура продукції, усе більше відповідаючи міжнародним стандартам.

Покращилися показники розвитку базової промисловості, де було проведене укрупнення підприємств, у результаті чого стало можливим більш результативно використовувати ресурси, створювати економічні об'єднання з іноземним капіталом з метою залучення передової технології, розширення ринків збуту й підвищення конкурентоспроможності продукції. Перед галуззю коштує завдання збільшення, у кооперації з іноземними інвестиціями, в 2012 р. видобутку нафти до 2,6 млн. т., природного газу — до 700 млн. куб. м., нікелю, кобальту — на 9,6%, а також виробництва паперу, скла, продукції хімічної промисловості [33].

Зберігається позитивна динаміка розвитку фармацевтики, мікробіології й біотехнології, які одержують пріоритетне державне фінансування. Високий рівень підготовки національних кадрів, широкі контакти з ведучими міжнародними центрами дозволили розробити ряд лікарських препаратів і вакцин, експортованих у країни, що розвиваються, а також створити високоякісний насінний фонд високопродуктивних сортів бананів, картоплі, цукрового очерету.

У зв’язку із широкомасштабним розвитком туризму на Кубі передбачуваний і стабільний характер має збільшення попиту на будматеріали, у т.ч. цемент, азбест і т.д. Без державних дотацій росте виробництво й експорт мармуру й мармурових плит, білої кераміки.

Кубинські виробники продовжують зазнавати певних труднощів з поставкою своїх товарів на зовнішній ринок, у першу чергу, через їхню низьку конкурентоспроможність, незнання ринкової кон’юнктури, недостатнього досвіду ведення зовнішньоторговельних операцій. Для багатьох галузей кубинської промисловості характерні проблеми високого рівня енергоємності, технологічної відсталості, складності переходу до світових стандартів.

На думку кубинських економістів, внутрішній ринок споживчих товарів, реалізованих на долари, має більший потенціал. В останні роки налагоджено виробництво широкого асортименту таких товарів як: меблі, електропобутові прилади, продукти харчування, безалкогольні й алкогольні напої, швейні вироби, товари особистої гігієни, парфумерія. Дана продукція дозволяє істотно скоротити обсяг імпорту [28, c. 277].

У ці останні роки кубинська економіка була занурена в процес глибоких і широких змін, спрямованих на адаптацію соціально-економічної системи країни до ситуації, коли були загублені її основні міжнародні економічні зв’язки й посилена американська блокада. Ці перетворення дали вже свої позитивні результати.

2.3 Третинний сектор (сфера послуг)

Куба має доволі розвинуту сферу послуг, вона займає 3?є місце у ВВП країни (табл. 2. 2) [34].

Основні транспортні мережі Куби було збудовано завдяки Радянському Союзу. Транспортні засоби значно застаріли, тому потребують оновлення. Більшість пасажирів і вантажів перевозять автомобільним і залізничним транспортом. Загальна довжина залізниць становить 4226 км. Створення розгалуженої залізничної мережі пов’язане з розвитком плантаційного господарства та цукрової промисловості. Через весь острів із заходу (Гуане) на схід (Гуантанамо) прокладено головну залізницю.

Розвинута також мережа автошляхів (60,8 тис. км), 2/3 яких із твердим покриттям. Важливе значення має Центральне шосе, що пролягає через весь острів від Ла-Фе до Сантьяго-де-Куба. Більше автошляхів знаходиться у районі Гавани.

Морський транспорт країни сприяє розвитку зовнішньої торгівлі, однак у 90-ті роки XX ст. його роботу було зупинено у зв’язку з різким скороченням постачань російської нафти. Нині він складається з 15 суден тоннажністю 54,8 тис. т (2010). Найбільшими портами є Гавана, Сантьяго-де-Куба, Матансас, Сьєнфуегос, Маріель. Порти і термінали: великий морський порт (и): Антілла, Сьєнфуегос, Гуантанамо Гавана, Матансас, Mariel, Nuevitas Bay, Сантьяго-де-Куба.

Таблиця 2.2. Основні показники сфери послуг Куби у 2013 році

Показник

Од. вим.

Разом

Місце у світі

Рівень розвитку

ВВП у сфері послуг

млн. $

279,9

89

Зайнятість у сфері послуг

тис. роб.

3287,6

77

Продуктивність праці

$ /роб

17 200

98

Транспорт

Кількість аеропортів

Од.

133

42

Довжина трубопроводів:

? газ

? нафта

км

41

230

Довжина залізних доіг:

км

8203

25

Довжина доріг

з покриттям

грунтові

км

60 858

29 820

31 038

72

Довжина водних шляхів

км

240

95

Зв’язок

Кількість стаціонарних телефонів

млн

1193

79

Кількість сотових телефонів

млн

1315

149

Кількість користувачів Інтернету

млн.

1606

79

Кількість Інтернет-хостів:

од.

3244

154

Кількість туристів

млн. осіб

2,7

46

Завдяки розвиткові туризму велику увагу приділяють авіаперевезенням, які обслуговує національна авіакомпанія «Кубана де Авіасьйон».

У даний час основою кубинської економіки є саме туризм (близько 50% від всієї економіки, у порівнянні з 4% з 90-ми рр.). Туризм як і раніше залишається найдинамічнішою сферою кубинської економіки. За підсумками 2012 року в «бездимної індустрії» зареєстровано зростання у розмірі 12,3%. Тільки за 2012 рік Кубу відвідало понад два мільйони туристів з усього світу. За останні десять років Кубу відвідало понад 15 мільйонів людей, і ця цифра постійно зростає. Зараз найбільший в Карибському басейні острів має 40,5 тис. номерів. Більше половини з них управляється іноземними готельними ланцюгами, а 4−5* готелі становлять не менше 72% всього готельного фонду.

Рівень освіти та охорони здоров’я на Кубі близький до рівня країн Західної Європи. Медицина на Кубі знаходиться на найвищому рівні при тому, що вартість медичних послуг невисока. Для жителів острова Свободи медицина є безкоштовною і кожен житель проходить обов’язкову диспансеризацію як мінімум раз на рік. На Кубі виготовляються унікальні медичні препарати, як наприклад, мелагенин, використовуваний для лікування шкірного захворювання вітіліго, вакцини проти менінгіту та гепатиту. Широку популярність отримали оздоровчі та реабілітаційні медичні дитячі центри [18, c. 93].

Сфера освіти на Кубі одна з найбільш розвинутих. На кожні 42 жителя країни приходиться 1 вчитель, цей показник є одним з найвищих у світі. Уся освіта є безкоштовною. За рівнем грамотності (99,8%) Куба займає друге місце за Грузією (100% грамотність населення).

Революційні Збройні Сили Куби включають Територіальні Загони (Milicia де Tropas де Territoriales, МТТ)); Революційний військово-морський флот (Marina de Guerra Revolucionaria, ДОД, включає в себе Морську Піхоту); Революційні Повітряні війська (Defensas Анти-Aereas y Fuerza Aerea Revolucionaria, DAAFAR), Молодіжну Трудову Армію (Ejercito Juvenil del Trabajo, EJT) [35].

Військові витрати становлять 3,2% ВВП (2011), це 37? е місце у світі.

Телефонний зв’язок: збільшення інвестицій на початку 1994 року і створення нового Міністерства Інформаційних Технологій і Зв’язку в 2000 році призвело до поліпшення системи; національні волоконно-оптичні системи в стадії розробки; мобільний зв’язок коштує дорого і повинен бути оплачений у конвертованих песо, що фактично обмежує його використання громадянами країни. Фіксована щільність залишається на низькому рівні - 10 на 100 жителів.

ЗМІ: уряд володіє і управляє всіма мовними засобами масової інформації приватної власності в електронних ЗМІ заборонена; на уряд працює 4 національних телевізійних мережы і багато місцевих телевізійних станцій; 6 національних радіо мереж, міжнародна станція і багато місцевих радіостанцій;

На Кубу на початку 2013 року була проведена перша оптоволоконна мережа широкосмугового доступу в Інтернет. Державі дана модернізація інформаційної інфраструктури обійшлася в 70 мільйонів доларів. Кабель, що був протягнутий з Венесуели на відстань понад 1500 кілометрів.

3 червня 2013 року в країні відкрилися 118 інтернет-кафе. Вартість години роботи в інтернет становить 4,5 долара США. Населення вперше отримало вільний доступ у всесвітню інформаційну мережу. Інтернет код країни: сu.

На Кубі є єдиний оператор мобільного зв’язку — державна компанія ETECSA під торговою маркою Cubacel. Спочатку, мобільні телефони могли мати тільки іноземці, працівники зарубіжних фірм або кубинці, які займають ключові пости в державному апараті. При цьому, прості кубинці, що бажають обзавестися мобільним телефоном, обходили заборону, оформляючи телефони на ім'я іноземних громадян. 14 квітня 2008 року кубинським громадянам було дозволено вільне придбання мобільних телефонів, що стало причиною масового поширення мобільного зв’язку.

3. Країна у світовому господарстві

економічний інфляція безробіття торгівля

3.1 Структура зовнішньої торгівлі

Відсутність цілісної офіційної інформації щодо зовнішньої торгівлі Куби ускладнює складання з уривчастих відомостей достовірної загальної картини.

Країна підтримує зовнішньоекономічні і торговельні зв’язки більш ніж з 80 країнами. Обсяг імпорту у 2012 році склав 14,25 млрд. дол, а експорту? 5,68 млрд. дол.

Потреби Куби в промисловому і транспортному устаткуванні, а також у нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировини і багато видів основних продуктів харчування також надходять з-за кордону.

Цукор дає 84% вартості експорту, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари, тютюн та цитрусові. Станом на 1990 р., торговельний дефіцит Куби оцінювався у 2,2 млрд. дол.

За даними на 2012 р. приблизно 45% зовнішньоторговельного обороту Куби припадало на країни Європи, 39% - на країни Латинської Америки і Канади і 16% - на Азіатсько-Тихоокеанський регіон (рис. 3. 1). Пріоритетними стали відносини з Канадою, країнами ЄС, Росією, Китаєм і Японією. Найважливішим завданням залишається подолання економічного ембарго з боку США [30].

Рис. 3.1. Структура експорту та імпорту Куби у 2013 році

За останнє десятиліття обсяги імпорту та експорту Куби зростали високими темпами, що обумовлено економічними перетвореннями, які відбувалися на Кубі у ці роки. Тільки у 2012 році ці темпи уповільнюються.

Рис. 3.2. Динаміка експорту Куби за 2003?2012 рр. (млн. дол)

Рис. 3.3. Динаміка імпорту Куби за 2003?2012 рр., млн. дол.

Позитивний ефект для розвитку зовнішньої торгівлі й іноземних інвестицій очікується у зв’язку з розвитком на Кубі вільних зон (їх на сьогодні понад 10).

Інфляція в 2009 р. склала 1,4%, в 2010-му — 2,9%. Серйозна загроза — величезне негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, почасти компенсується надходженнями від іноземного туризму і грошовими переказами від кубинців з-за кордону (майже $ 1 млрд. щорічно).

Кубі існує «чорний» ринок, наявність якого в поєднанні з корумпованістю державних чиновників якоюсь мірою зм’якшує твердість існуючої розподільної системи. Куба надає допомогу багатьом країнам Африки, Латинської Америки та Азії в підготовці кадрів, у галузі освіти, охорони здоров’я, розвитку рибальства, тропічного рослинництва і тваринництва, в дорожньому і житловому будівництві.

3.2 Іноземні інвестиції

Винятково важливе місце в зовнішньоекономічній політиці Куби надається залученню в економіку країни іноземних інвестицій «на контрольованій основі» у формі спільного підприємництва.

На Кубі діє 394 економічних асоціацій за участю іноземного капіталу з 45 країн, які охоплюють 37 секторів економіки.

Загальний обсяг іноземних інвестицій становить понад 5 млрд. дол. Основними сферами їхньої діяльності є різні галузі промисловості, туризм, гірничорудна справа. Провідними інвесторами в економіку Куби виступають Іспанія, Канада, Італія, Великобританія і Франція. Найбільш великим інвестором на Кубі є канадська компанія «Шеррит Інтернасіональ», що діє в нікелевій промисловості, видобутку нафти, туристичній сфері й сільському господарстві.

Найважливішою і за підсумками 2012 р. провідно сферою іноземного інвестування на Кубу є туризм. При участі іноземних фірм створюються нові туристичні комплекси, реставруються існучі готелі, формуються асоціації, що здійснюють спільне керування готельним господарством. У галузі діють більше 90 угод про спільну з іноземним капіталом інвестиційну діяльність, а обсяг іноземних капвкладень оцінюється в 850 млн. дол. Завдяки росту числа готелів, що перебувають в адміністративному керуванні досвідчених іноземних компаній, рівень обслуговування туристів у них постійно підвищується. Активно працюють на кубинському ринку відомі туристичні фірми з Іспанії - Sol Melia і Trip, Франції - ACCOR і Club Med, Німеччини — LTI, Ямайки — Super Clubs. До кінця 2012 р. 26 змішаних компаній здійснювали експлуатацію 3,6 тис. готельних номерів у різних туристичних центрах Куби й понад 10 тис. номерів перебували під адміністративним керуванням іноземних компаній.

Прямі іноземні інвестиції за даними Всесвітнього банку зростають з 24 218,56 млн. дол. у 2009 р. до 110 000 млн. дол. у 2012 році [30]. Відбувається розширення сфер іноземних інвестицій: були створені перші спільні структури в банківській сфері (іспанський партнер Caja de Madrid) і в страхуванні (із британською фірмою Lambert Fenchurch).

Поряд з ростом обсягів прямих інвестицій в економіку Куби вкладених іноземних компаніями, відзначається помітна активність із боку закордонних інвестиційних фондів, що створюють спеціалізовані структури для обслуговування кубинського ринку. До їхнього числа відносяться британські Beta Gran Caribe і Commonwealth Development, що мають на Кубі свої представництва й спільні з кубинцями фірми, що управляють фінансами фондів на Кубі.

Для Куби є характерним поступове зростання обсягів державного боргу (рис. 3. 4). слід відмітити, що до 2007 року державного боргу взагалі не було.

Рис. 3.4. Державний борг Куби, % до ВВП

Найважливішим елементом створення поля правої стабільності для іноземних інвесторів є курс Куби на висновок угод про заохочення й взаємний захист інвестицій. На кінець 2012 р. у Куби була підписано 51 подібна угода й по угодах з 10 країнами здійснюється переговірний процес. Одночасно кубинське керівництво веде роботу з розширення договірно-правової бази інвестиційної сфери.

У цьому зв’язку іншим елементом стимулювання припливу іноземних капітальних вкладень є угоди про запобігання подвійного оподатковування. До теперішнього часу в Куби є подібні угоди з Іспанією, Італією й Барбадосом. Відповідна угода з Росією була підписана в грудні 2000 року, під час візиту президента РФ В. В. Путина на Кубу.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити нам висновки.

1. Куба одна з найбільш колоритних країн Центральної, своєрідна країна, економіка якої зберігає певні загальні ознаки соціально-економічного відставання, але набуває нових рис, характерних для ринкової економічної системи.

2. Населення країни є доволі молодим (частка населення віком 25?54 років становить 46,9%. Висока частка осіб молодої вікової групи (до 15? ти років) створює чималі труднощі для соціального економічного розвитку Куби. Куба? одна з небагатьох країн Центральної та Північної Америки з від'ємним зростання чисельності населення.

3. Куба є країною, яка динамічно розвивається, про що свідчить зростання більшості макроекономічних показників, в тому числі валового внутрішнього продукту на 3,1%, обсягів промислового виробництва? на 6,2%.

4. Аналіз інформаційно?статистичного матеріалу показав, що Куба з країни з однобокою спеціалізацією (виробництві тростинного цукру) перетворюється на країну з потужним агропромисловим комплексом. Основним галузями промисловості є нікелевидобувана, харчова (цукор, кава та тютюн) та енергетична. Сільське господарство спеціалізується на рослинництві та скотарстві.

5. Куба має доволі розвинуту сферу послуг, вона займає 3?є місце у ВВП країни, онову якої становить туризм. За останній рік Кубу відвідало понад 2 млн. туристів з різних куточків світу.

6. Економічний стан Куби ну міжнародному ринку оцінюється світовим економічним співтовариством доволі високо, про що свідчить високий рівень індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який дорівнює 0,78. аналіз структури зовнішньої торгівлі показав, що Куба є країною з переважанням імпорту, що негативно впливає на економіку країни.

7. Уряд Куби створює необхідні умови для залучення іноземних інвестицій, їх обсяг за останній рік зріс на 8,2%.

8. При наявності значних досягнень в розвитку народного господарства (безкоштовна освіта та медицина, зростання промислового потенціалу, динамічний розвиток сільського господарства) для економіки Куби властиві також і недоліки, а саме: економіка є імпортозалежною, високий рівень неофіційного безробіття, зростання інфляції, виникнення і поступове зростання державного боргу, недостатнє видобування нафти та інших паливних ресурсів.

Негативний вплив на економіку Куби чинять економічне ембарго з боку найбільшого північного сусіда США та втрата такого серйозного партнера як СРСР.

Проведений аналітичний пошук свідчить, що Куба може стати не тільки однією з передових країн латинської Америки, але і всього світу. Все залежить від людей, від уряду. За останні кілька років Куба вже почала зростання за всіма параметрами, і ця тенденція повинна продовжуватися — в Куби є все, що необхідно, щоб стати однією з найсильніших держав. Враховуючи особливості кубинського менталітету і сучасні загальносвітові тенденції, можна сказати, що всі сценарії розвитку Куби ведуть її в ринкову економіку. Сьогодні є всі підстави вважати, що нинішня економіко-політична спрямованість досить життєздатна при подальшій її демократизації [9]. Підводячи підсумок, хочу зауважити, що Куба за останні кілька років вже змінилася на стільки, що її часом важко впізнати. Будемо сподіватися, що ці зміни і реформи не встануть і підуть далі і Куба стане не «країною третього світу», а однією з передових держав.

Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що Куба — багатостороння перспективна в економічному плані країна, яка розвивається швидкими темпами. Куба є унікальною в багатьох аспектах: унікальним є її клімат, флора та фауна; на Кубі багато історичних пам’яток, музеїв, природних парків та інших цікавих об'єктів. Все це робить Куби дуже привабливою для туристів, для розвитку якого є всі необхідні економічні умови.

/

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой