Зобов'язання підприємства, що відображаються в бухгалтерському обліку

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • І. Теоретичні аспекти обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • 1.1 Економічна сутність довгострокових зобов’язань підприємства
  • 1.2 Класифікація зобов’язань підприємства
  • 1.3 Нормативно-правове регулювання обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • ІІ. Організація та методика обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • 2.1 Організація обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • 2.2 Методика обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • 2. 3 Відображення інформації щодо довгострокових зобов’язань в фінансовій звітності
  • ІІІ. Удосконалення обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • 3.1 Використання автоматизованих бухгалтерських систем для обліку довгострокових зобов’язань підприємства
  • 3. 2 Облік довгострокових зобов’язань підприємства: зарубіжний досвід
  • Висновок
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

Зобов’язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов’язання — це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконувати вимоги щодо предмету зобов’язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду — сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов’язання.

Довгострокові зобов’язання відображаються в пасиві балансу, а значить впливають на показники фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Джерелом інформації для відображення довгострокових зобов’язань у фінансовій звітності є дані бухгалтерського обліку. Таким чином, питанням організації та порядку обліку довгострокових зобов’язань у бухгалтерському обліку набувають актуальності.

Метою даної курсової роботи є дослідження обліку довгострокових зобов’язань на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

· досліджено економічний зміст та сутність довгострокових зобов’язань;

· досліджено нормативно — правову базу яка стосується обліку довгострокових зобов’язань;

· вивчено особливості методики бухгалтерського обліку довгострокових зобов’язань;

· розглянуто синтетичний та аналітичного обліку довгострокових зобов’язань.

· розглянуто можливі шляхи удосконалення обліку довгострокових зобов’язань підприємства.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних учених, нормативні та законодавчі документи, монографії та спеціальну література у сфері обліку довгострокових зобов’язань.

І. Теоретичні аспекти обліку довгострокових зобов’язань підприємства

1.1 Економічна сутність довгострокових зобов’язань підприємства

Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов’язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов’язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень — все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню).

Дуже важливим є питання визначення вартості зобов’язань, за якою вони відображаються в балансі. Особливо це стосується довгострокових зобов’язань, по яких нараховуються відсотки. В п. 10 П © БО 11 з цього приводу сказано, що такі зобов’язання відображаються в балансі за теперішньою їхньою вартістю.

Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за мінусом суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів облігаційних позик довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню. За П © БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов’язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов’язання. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів; облігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів; платежів.

зобов’язання бухгалтерський облік

1.2 Класифікація зобов’язань підприємства

Згідно з П © БО 11 «Зобов'язання» зобов’язання поділяють на:

довгострокові зобов’язання;

поточні зобов’язання;

забезпечення;

непередбачені зобов’язання;

доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов’язання — зобов’язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов’язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Поточні зобов’язання — зобов’язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов’язання. Поточні зобов’язання відображають у Балансі за сумою погашення.

Особливим видом зобов’язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов’язань; реструктуризацію; виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Обтяжливий контракт — контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від нього.

Особливу групу зобов’язань становлять ті категорії, які обліковують за Балансом, але є дуже важливими позиціями з погляду оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них потрібно виділити, головним чином, непередбачені зобов’язання.

Непередбачене зобов’язання — це: — зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або — теперішнє зобов’язання, що в иникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів — це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов’язань.

До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

1.3 Нормативно-правове регулювання обліку довгострокових зобов’язань підприємства

Дотримання балансу взаємних інтересів користувачів інформації досягається за допомогою різних видів регулювання бухгалтерського обліку: економічного, правового та морально-етичного. Правове регулювання здійснюється державою, яка встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів господарювання.

Система обліку довгострокових зобов’язань в Україні регулюється нормативно-правовими актами, які формують правове поле для ведення фінансового та податкового обліку даного об'єкта, і яке представлене наступними нормативними документами (табл. 1. 1).

Таблиця 1. 1

Нормативно-правова база обліку довгострокових зобов’язань підприємства

№з. /п.

Назва

нормативно-правового акту

Номер, коли і ким прийнятий

Характеристика

1

2

3

4

1.

Податковий кодекс України

ВРУ від 18 листопада 2011 року зі змінами і доповненнями

Визначає порядок включення сум довгострокових зобов’язань до складу валових витрат з метою визначення оподатковуваного прибутку та відображення даної інформації в податковому обліку та звітності.

2.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»

№ 996-XIV від 16 липня 1999року

Визначає правові засади регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, в тому числі обліку розрахункових операцій.

4.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання «

Наказ МФУ № 237 від 08 жовтня 1999 року

Визначає порядок визнання, оцінки, класифікації та обліку зобов’язань підприємства та розкриття інформації в звітності

5.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій

Наказ МФУ № 291 від 30 листопада 1999 року

Визначає перелік і схем реєстрації та групування фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

6.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств

Наказ МФУ № 291 від 30 листопада 1999 року

Встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств.

7

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Постанова Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року

Визначає порядок здійснення безготівкових розрахунків за допомогою платіжних доручень, вимог-доручень, векселів, акредитивів, чеків тощо.

Головний нюанс у нормативно — правовому забезпеченні обліку довгострокових зобов’язань стосується довгострокових зобов’язань за кредитним договором, за яким існує зобов’язання підприємства погасити його на вимогу кредитора в найкоротший термін у випадку, якщо підприємство порушує певні умови кредитування, які стосуються його фінансового стану. Такий договір відноситься до довгострокових, але у випадку порушення підприємством умов його кредитування в кредитора з’являється право зажадати негайного погашення підприємством кредиту. Якщо не відомо скористається чи ні кредитор своїм правом вимоги негайного погашення кредиту, то формально, за строком погашення, такий кредит не відповідає критеріям довгостроковості. Тому і виникає питання — чи можливо надалі обліковувати ці зобов’язання як довгострокові. Відповідно до вимог П © БО 11 такий договір продовжує значитися як довгостроковий, якщо: «…позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу».

Також групування довгострокові зобов’язання за П © БО 11 на чотири групи, яке було визначено у п. 1.2., не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П © БО 11. В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов’язань виділений найменший за кількістю рахунків п’ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці даний розподіл рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов’язань підприємства, запропонованого П © БО 11.

Таким чином, на сьогодні нормативно-правова база з обліку довгострокових зобов’язань є недосконалою, а норми законодавчих актів суперечать один одному та сприяють подвійному трактуванню обліковцями.

ІІ. Організація та методика обліку довгострокових зобов’язань підприємства

2.1 Організація обліку довгострокових зобов’язань підприємства

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов’язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві основується на використанні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов:

1) самостійність і незалежність підприємства;

2) безперервна діяльність підприємства;

3) грошовий вираз усіх господарських операцій;

4) можливість розділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди та періодичність виявлення результатів діяльності.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві знаходяться у компетенції керівника або посадової особи відповідно законодавству та статутним документам. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, регістрах та звітності протягом усталеного строку, але не менш трьох років несе власник.

Облікова політика підприємства враховує такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Бухгалтерський облік в ринкових умовах виконує завдання інформаційного забезпечення управління, контролю за збереженням власності та зміцненням фінансового стану підприємства, підвищення ефективності виробництва та зменшення ризику втрати коштів, пов’язаного зі зміною умов виробництва, інвестування у нові підприємства та види діяльності. Для управління підприємством бухгалтерський облік повинен надавати своєчасну якісну інформацію, що вимагає його належної організації. Організація бухгалтерського обліку — це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів. Важливу роль відіграє організація обліку саме довгострокових зобов’язань підприємства, особливо довгострокових кредитів банку.

Основними завданнями організації обліку довгострокових зобов’язань є:

1) забезпечення своєчасної та повної реєстрації даних у документах та облікових регістрах;

2) чітке документування розрахунків;

3) достовірне відображення інформації щодо зобов’язань у формах фінансової звітності;

4) створення дієвої системи внутрішнього контролю зобов’язань.

Кваліфікованому фахівцю потрібні знання з організації обліку довгострокових зобов’язань, щоб організувати їх синтетичний та аналітичний облік. Йому потрібно знати, які для цього потрібно використовувати первинні документи, яких термінів нарахування і сплати боргів слід дотримуватися, які для цього виконувати облікові процедури та у якій обов’язковій послідовності. У зв’язку з цим необхідно правильно організувати бухгалтерський облік, який допоможе в прийнятті управлінських рішень. Для цього на підприємстві здійснюється вибір системи певних способів та прийомів, в основі яких лежать документування, інвентаризація, використання синтетичних та аналітичних рахунків, оцінка зобов’язань, бухгалтерський баланс та звітність. Все ці складові ведення бухгалтерського обліку формують облікову політику підприємства та фіксуються в наказі про облікову політику.

В даному наказі повинні врегульовуватись питання відображення з обліку довгострокових зобов’язань, якими є:

зазначення строків проведення інвентаризації зобов’язань підприємства;

первинні документи з обліку зобов’язань та графік їх документообігу;

перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для

відображення в бухгалтерському обліку операцій з зобов’язаннями.

Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про довгострокові зобов’язання визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», згідно якого до довгострокових зобов’язань належать довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання.

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій України передбачена наступна класифікація довгострокових зобов’язань: довгострокові позики, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за облігаціями, довгострокові зобов’язання з оренди, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання.

Всі господарські операції, пов’язані з виникненням та погашенням довгострокових зобов’язань повинні бути належним чином задокументовані.

2.2 Методика обліку довгострокових зобов’язань підприємства

До довгострокових зобов’язань відносяться отримані позики, випущені облігації, видані закладні, векселі видані, зобов’язання по оренді тощо, якщо вони розраховані на строк погашення більше одного року. В структурі балансу вони представлені чотирма статтями: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання. Для визнання зобов’язань повинні бути дотримані дві умови відповідно до:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

Зобов’язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках:

при визнанні активу, придбаного в борг;

при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов’язань;

при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов’язання.

П © БО 11 дає перелік даних, які повинні відображатися в примітках до фінансової звітності.

При виникненні заборгованості необхідно оформити наступні документи: виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо. При погашенні заборгованості: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.

Всі довгострокові зобов’язання в П © БО 11 розділені на чотири групи:

1) кредити банків;

2) інші фінансові зобов’язання;

3) відстрочені податкові зобов’язання;

4) довгострокові забезпечення.

В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов’язань виділений найменший за кількістю рахунків п’ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці 2.1 даний розподіл рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов’язань підприємства, запропонованого П © БО 11.

Таблиця 2. 1

Перелік рахунків, на яких обліковуються довгострокові зобов’язання

Групування довгострокових зобов’язань відповідно до П © БО 11

Рахунок або субрахунок Плану рахунків

Кредити банку

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

Інші фінансові зобов’язання

51 «Довгострокові векселі видані»

52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»

Відстрочені податкові зобов’язання

54 «Відстрочені податкові зобов’язання»

55 «Інші довгострокові зобов’язання»

Інші зобов’язання

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті»

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

55 «Інші довгострокові зобов’язання»

Оскільки зобов’язання підприємства, в тому числі й довгострокові, відносяться до його пасивів, то, природно, що всі вони відображаються по кредиту зазначених рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків. Погашення довгострокових зобов’язань або переведення їх, у зв’язку з наближенням строку погашення, до короткострокових відображається по дебету цих же рахунків. Синтетичний облік довгострокових зобов’язань ведеться на рахунках п’ятого класу (табл. 2. 2).

Таблиця 2.2.

Рахунки за якими обліковуються довгострокові зобов’язання

Назва рахунка

Шифр та назва субрахунку

50 «Довгострокові позики»

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті»

51 «Довгострокові векселі видані»

511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті»

512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті»

52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»

521 «Зобов'язання за облігаціями»

522 «Премія за випущеними облігаціями»

523 «Дисконт за випущеними облігаціями»

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

531 «Зобов'язання з фінансової оренди»

532 «Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів»

Рахунки п’ятого класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов’язаннями, ведеться за допомогою наступних бухгалтерських проведень (табл. 2.3.).

Таблиця 2. 3

Зразки кореспонденції рахунків з обліку довгострокових позик

№.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

Отримано довгострокову позику:

в національній валюті

в іноземній валюті

311 «Поточні рахунки в національній валюті»

50 «Довгострокові позики»

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

2

Здійснено поточні фінансові інвестиції за рахунок довгострокових позик

35 «Поточні фінансові інвестиції»

50 «Довгострокові позики»

3

Відображення факт. вартість акцій власної емісії, викуплених у його учасників за рахунок довгострокової позики

45 «Вилучений капітал»

50 «Довгострокові позики»

4

Погашено за рахунок довгострокових позик:

довгострокові векселі видані

51 «Довгострокові векселі видані»

50 «Довгострокові позики»

довгострокові зобов’язання за облігаціями

52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»

5

Переведено короткострокові позики у розряд довгострокових у зв’язку з зміною умов кредитування

60 «Короткострокові позики»

50 «Довгострокові позики»

6

Відображено зміну теперішньої вартості кредиту

952 «Інші фінансові витрати»

50 «Довгострокові позики»

7

Відображено негативну курсову різницю по довгостроковому кредиту в іноземній валюті

974 «Втрати від не операційної курсової різниці»

50 «Довгострокові позики»

8

Відображено частину довгострокової позики у складі поточної заборгованості за довгострокові зобов’язаннями

50 «Довгострокові позики»

61 '' Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями"

9

Відображено позитивну курсову різницю по довгостроковому кредиту в іноземній валюті

50 «Довгострокові позики»

744 «Дохід від не операційної курсової різниці»

Особливе місце в системі безготівкових розрахунків займає вексель, оскільки може безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов’язань. Вексель (нім. — заміна, обмін, розмін) — це письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель належить до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред’явленні.

Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Векселі бувають: простий, переказний, відсотковий, безвідсотковий. Вексель має матеріальний носій — бланк векселя. Облік бланків векселів ведеться на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Вексельні бланки купуються підприємствами в комерційних банках України. Витрати на їх купівлю складаються з вартості вексельного бланку, ПДВ та державного мита.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації можуть продаватись: за номіналом (у випадку рівності оголошеної та ринкової ставок облігації); з премією (якщо оголошена ставка нижче ринкової); з дисконтом (якщо оголошена ставка більша за ринкову).

Премія по випущених облігаціях — сума, на яку ринкова ціна облігації перевищує її номінальну вартість. Премія, отримана при реалізації облігацій, підлягає амортизації. Амортизація премії - рівномірний розподіл суми премії за періодами платежів.

Дисконт на облігації - метод приведення номінальної вартості облігації до ринкової. Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу призначено рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями», типову кореспонденцію за яким представлено в таблиці 2.4.

Таблиця 2. 4

Зразки кореспонденції рахунків з обліку довгострокових облігацій

№.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет Кредит

1

2

3 4

1

Випущено облігації з премією на строк більше одного року: — номінальна вартість

31 «Рахунки в банках

521 «Зобов'язання за облігаціями»

— премія за облігаціями

522 «Премія за випущеними облігаціями»

2

Нараховані відсотки за облігаціями, випущеними з премією: — сума відсотків

952 «Інші фінансові витрати»

684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

— сума амортизації премії

522 «Премія за випущеними облігаціями»

733 «Інші доходи від фінансових операцій»

3

Випущено облігації з дисконтом на строк більше одного року:

отримано кошти

31 «Рахунки в банках '

521 «Зобов'язання за облігаціями»

— відображено дисконт за облігаціями

523 «Дисконт за випущеними облігаціями»

4

Нараховані відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом:

сума відсотків

952 «Інші фінансові витрати»

684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

— сума амортизації дисконту

523 «Дисконт за випущеними облігаціями»

5

Переведено суму облігаційної позики до складу поточної заборгованості

521 «Зобов'язання за облігаціями»

61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»

Облік довгострокових зобов’язань з оренди ведеться на рахунку 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» (Табл. 2.5.).

Первинними документами з обліку довгострокових зобов’язань з оренди є розрахунки та довідки бухгалтерії, платіжні доручення, виписки банку, акти приймання-передачі основних засобів, ВКО тощо.

Таблиця 2.5.

Зразки кореспонденції рахунків з обліку довгострокових зобов’язань з оренди

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет Кредит

1

Отримано ОЗ на умовах фін. оренди

10 «Основні засоби»

531 «Зобов'язання з фін. оренди»

2

Нараховані заборгованість перед орендодавцем за цілісний майновий комплекс, отриманий в оренду

15 «Капітальні інвестиції»

532 «Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів»

3

Відображено суму податкового кредиту з ПДВ, нарах. на вартість об'єкта, переданого у фін. оренду

641 «Розрахунки за податками»

531 «Зобов'язання з фін. оренди»

4

Погашено заборгованість з фін. оренди

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

30 «Каса»,

31 «Рахунки в банках»

5

Відображено частину поточної заборгованості з оренди

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»

6

Нараховані відсотки за користування об'єктом фін. оренди

952 «Інші фін. витрати»

684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

Відстрочені податкові активи — це сума податку на прибуток, яка належить до відшкодування в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки. Податкова база статті звітності представляє собою суму, яка відноситься на дану статтю для податкових цілей податковими органами. Тимчасові різниці представляють собою різниці між податковими базами статей і їх балансовою вартістю, і можуть бути: оподатковуваними тимчасовими різницями, що впливають на суми, належні до оподаткування в майбутніх періодах; тимчасовими різницями, які вираховуються, що впливають на суми, які необхідно вираховувати з податку на прибуток до сплати в майбутніх періодах.

Для обліку відхилень по відповідній сумі податку вводяться спеціальні рахунки: 17 «Відстрочені податкові активи», та 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Відстрочені податкові зобов’язання (ті, на які нараховуються відсотки) в звітності відображаються за тією оцінкою, за якою відображаються в обліку, як правило, це фактична (історична) собівартість.

Рахунок 17 «Відстрочені податкові активи» є активним, балансовим. Призначений для ведення обліку суми податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

1) тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;

2) перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді. По дебету цього рахунку відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов’язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, по кредиту — зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов’язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді. Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведеться за видами активів, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця.

Облік інших довгострокових зобов’язань, який не відображається на вищезгаданих рахунках класу 5 «Довгострокові зобов’язання», призначено рахунок 55 «Інші довгострокові зобов’язання», типову кореспонденцію якого представлено в таблиці 2.6.

Таблиця 2. 6

Зразок кореспонденції рахунків з обліку інших довгострокових зобов’язань

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет Кредит

1

Отримано зворотну фінансову допомогу в касу, на р/р в банку

30 «Каса»,

31' ' Рахунки в банках"

55"Інші довгострокові. зобов’язання"

2

Погашено заборгованість. по довгострокових зобов’язання за рахунок грошових коштів

55 «Інші довгострокові зобов’язання»

30"Каса", 31 «Рахунки в банках»

3

Переведено до складу поточних зобов’язань заборгованість з податків після завершення відстрочки

55"Інші довгострокові

зобов’язання"

61"Поточна заборгованість за довгострокові зобов’язання «

4

Списано на доходи заборгованість, по якій минув строк позовної давності

55"Інші довгострокові зобов’язання"

746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

2.3 Відображення інформації щодо довгострокових зобов’язань в фінансовій звітності

Значна кількість підприємств відображає у балансі довгострокові зобов’язання на які нараховуються відсотки. У п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» зазначено, що довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, а визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання. Згідно з п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису зокрема й оцінки статей

При відображенні в балансі інформації про довгострокові зобов’язання враховуються вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання».

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду,

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Теперішня вартість — дисконтована сума — майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

У статті «Довгострокові кредити банків показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

У статгі «Інші довгострокові фінансові зобов’язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Це можуть облігації, векселі, що підлягають викупу за період більше року.

У статті «Відстрочені податкові зобов’язання» показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

У статті «Інші довгострокові зобов’язання» показується сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання». Зокрема, до цієї статті включають відстрочені на строк більше року зобов’язання за податками, внесками та зборами, поворотну фінансову допомогу, довгострокові векселі видані.

При відображенні довгострокових та короткострокових зобов’язань у іноземній валюті, вони повинні бути перераховані по курсу НБУ на дату балансу у відповідності з вимогами П © БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

ІІІ. Удосконалення обліку довгострокових зобов’язань підприємства

3.1 Використання автоматизованих бухгалтерських систем для обліку довгострокових зобов’язань підприємства

Виокремлюють різні варіанти побудови системи автоматизованого оброблення даних задач з обліку фінансово-розрахункових операцій (комплексні, модульні).

На створення комплексної інформаційної системи обліку фінансово-розрахункових операцій значною мірою впливає розмір підприємства. На середніх підприємствах інформаційне обслуговування здійснюється на рівні бухгалтера, де ведеться облік фінансово-розрахункових операцій, та керівника підприємства (головного бухгалтера). На великих підприємствах можуть виокремлюватися: каса та фінансовий відділ; бухгалтерія; керівник підприємства та головний бухгалтер.

Комплексна система автоматизованого оброблення фінансово-розрахункових задач передбачає використання єдиної бази даних, що утворюється з нормативно-довідкової, вхідної та вихідної інформації.

До складу основної нормативно-довідкової інформації цієї ділянки обліку входять:

· довідник типових основних документів (вид обороту, текст типової основи);

· довідник підприємств (код, найменування, адреса підприємства, банківські реквізити підприємства);

· довідник рахунків бухгалтерського обліку (код підприємства, рахунок, субрахунок, код аналітичного обліку, його найменування);

· довідник зовнішніх організацій (код, найменування зовнішньої організації, її банківські реквізити);

· довідник прізвищ працівників (код підприємства, структурний підрозділ, табельний номер, прізвище, ім'я, по батькові);

· довідник структурних підрозділів (код підприємства, код структурного підрозділу, його найменування);

· довідник статей обліку (код статті, її найменування);

· довідник допустимої кореспонденції рахунків (основний рахунок, кореспондуючий рахунок, допустимість кореспонденції за дебетом та кредитом);

· довідник курсу валют (найменування валюти, код валюти, одиниця валюти, вартість валюти в національній грошовій одиниці, дата введення курсу валюти);

· довідник типових господарських операцій.

Вхідна інформація формується в таких основних документах: прибутковий касовий ордер; видатковий касовий ордер; платіжна відомість; платіжне вимога-доручення; платіжне доручення; зведене платіжне доручення; виписка банку; реєстр чеків; заява на акредитив; заява на перевод; заява на продаж; грошовий чек; доручення на купівлю валюти; доручення на продаж валюти.

Вихідна інформація така: касова книга; щоденна відомість; відомість використання засобів за цільовим призначенням; відомість надходження (витрати) коштів; картка депонування; відомість депонованих сум; відомість руху коштів на рахунках; відомість рахунків до отримання за термінами оплати; відомість щодо руху валютних коштів; авансовий звіт; особовий рахунок; відомість розрахунків із підзвітними особами; відомість розрахунків тощо.

Виконання облікових робіт починається з формування нормативно-довідкової інформації та первинних даних, після чого здійснюється рішення відповідної задачі.

Режим головного меню «Облік розрахункових операцій» забезпечує автоматизований облік, контроль і аудит розрахунків з організаціями та підприємствами (різними дебіторами та кредиторами). Уведена інформація групується в аналітичному розрізі, що дає можливість бухгалтеру перевіряти стан розрахунків, терміни оплати, надійність партнера, документообіг, а також причини, що зумовили утворення дебіторської та кредиторської заборгованості з початку звітного періоду.

У процесі вибору функції «Аналітичний облік» формується відомість аналітичного обліку за розрахунковими рахунками.

За запитом бухгалтер може отримати довідкову інформацію за відповідними ознаками. Він має можливість документально проаналізувати надходження й витрату коштів у національній грошовій одиниці та в іноземній валюті. При цьому контролюється правильність відображення в обліку всіх проведених господарських операцій на кореспондуючих рахунках.

Режим «Моделювання надходження коштів» забезпечує бухгалтера та інших зацікавлених осіб графічною моделлю надходження коштів у зазначеному діапазоні часу, відображеною на екрані, а в разі потреби — і на друкувальному пристрої, що дає можливість проаналізувати надходження й динаміку коштів.

Функція «Аналіз грошового обігу» дає можливість одержати інформацію про наявність, залишок та резерви коштів за конкретний період, бухгалтерові розробляти практичні рекомендації з удосконалювання грошового обігу на підприємстві, визначати шляхи залучення невикористаних коштів як за окремими напрямами, так і в цілому, передбачати рух коштів на підприємстві в майбутньому.

3.2 Облік довгострокових зобов’язань підприємства: зарубіжний досвід

Довгострокові зобов’язання — це пасиви підприємства або кредиторська заборгованість, яка має бути сплачена впродовж терміну, що перевищує один рік. До них належать зобов’язання з випущених облігацій, за векселями виданими, з лізингу та ін.

У Польщі довгострокові зобов’язання поділяються на боргові, кредитні та інші гарантії; кредити банків; інші довгострокові зобов’язання. Величина довгострокового періоду спеціально не обговорюється, але передбачається, що вона повинна перевищувати 12 місяців.

У Великобританії до довгострокової відносять заборгованість, яка повинна бути погашена протягом строку більше одного року з дати надання балансу.

У США визначення довгострокових зобов’язань випливає із загального визначення зобов’язань та принципу поділу на короткострокові та довгострокові, їх можна визначити як можливе майбутнє зменшення економічних вигод, які витікають із існуючих на даний момент зобов’язань даної економічної одиниці по передачі активів чи інших ресурсів контрагентам в майбутньому, що виникли як результат минулих подій, не повинні бути погашені протягом одного року чи операційного циклу (залежно від того, що триваліше).

Важливою особливістю довгострокових зобов’язань є те, що підприємство виплачує кредитору не тільки отриману суму боргу, а й відсотки.

Зазвичай відсотки сплачують періодично впродовж усього терміну дії довгострокових зобов’язань.

Довгострокові зобов’язання є джерелом фінансування довгострокових проектів фірми.

Головними типами довгострокових зобов’язань в зарубіжній практиці є облігації до виплати, векселі до сплати, закладні до сплати, лізингові зобов’язання, пенсійні зобов’язання.

Облік облігацій до виплати

Облігації - один із найбільш розповсюджених фінансових інструментів, які використовують корпорації для залучення грошових коштів, і, відповідно, тип довгострокового зобов’язання, який зустрічається доволі часто.

Відомо, що акціонери є власниками компанії, а ті, хто тримає облігації, — тільки кредиторами. Вважається також, що випуск облігацій приводить до зростання прибутку акціонерів і розміру доходу на одну акцію.

Облігації можуть випускатися різних видів, залежно від наявності забезпечення (гарантії).

1. Забезпечені й незабезпечені облігації.

2. Залежно від порядку погашення облігації є фіксованими та серійними.

3. Залежно від порядку реєстрації облігації поділяють на реєстровані та нереєстровані (купонні).

4. Виділяють ще облігації відзивні, які передбачають умови їх

довгострокового викупу, погашення компанією.

Випуск облігацій відбувається за рішенням ради директорів і за згодою всіх акціонерів, оформлюється контрактом, який надає зобов’язання сплатити певну суму грошей (номінальну вартість) у визначений момент в майбутньому і, як правило, сплачувати відсотки, розраховані за певною ставкою. Необхідний також дозвіл влади.

Інформацію про випуск облігацій та його умови (термін, відсотки, види тощо) подають у додатку (пояснювальній записці) до річного звіту.

Для реєстрації розміщення довгострокового зобов’язання та нарахування відсотків по ньому компанії, як правило, ведуть спеціальний журнал довгострокового зобов’язання або журнал облігацій. Відображення довгострокового зобов’язання у міжнародній практиці здійснюється за теперішньою вартістю і тому залежить від співвідношення оголошеної і ринкової ставки відсотка, та, відповідно, від того, чи була облігація реалізована із знижкою, чи з премією, або без них.

Існують два методи амортизації дисконту (премії): метод прямолінійного списання і метод ринкових відсотків.

Прибуток чи збиток від випуску відображаються у звіті про прибутки та збитки як екстраординарні, причому у звіті вони будуть показані як чисті, за вирахуванням податків. У примітках до звітності повинна бути пояснена операція, в результаті якої вони виникли.

Облік довгострокових векселів до сплати

Векселі до сплати — це формальні документи, тобто зобов’язання сплатити визначену суму до певного, періоду. Вони бувають відсоткові і безвідсоткові Довгострокові векселі до виплати — це векселі, що видані на строк більше одного року. За. своєю суттю вони аналогічні до довгострокових облігацій, однак на відміну від останніх не мають обігу на біржовому ринку цінних паперів. Векселями як інструментами довгострокового залучення грошових коштів звичайно користуються некорпоративні підприємства або невеликі корпорації (тоді як довгострокові облігації випускаються великими корпораціями).

Вексель оцінюється і відображається у звітності за приведеною вартістю майбутніх витрачань грошових коштів (відсотків і основної суми). Різниця між номінальною сумою векселя і приведеною вартістю — дисконт чи премія — амортизується протягом строку дії векселя.

Довгострокові векселі, як правило, використовують для оплати придбання конкретних активів або використання позики на конкретні цілі.

У балансі зменшення суми заборгованості за векселем для наступного року показують як поточну заборгованість (короткострокову), а несплачений після цього залишок — як довгострокову заборгованість.

Облік лізингових зобов’язань

Лізинг — це контрактна угода між орендодавцем (власником майна) і орендарем, що надає право за плату користуватися майном упродовж установленого періоду. Лізинг — це вид бізнесу.

Є два види лізингу:

1) оперативний;

2) довгостроковий, або фінансовий.

У зарубіжних країнах широке застосування має довгостроковий лізинг (фінансовий лізинг) як засіб формування довгострокових активів. Певною мірою він схожий на купівлю основних засобів у розстрочку.

За фінансового лізингу орендну плату повністю звільняють від оподаткування. Довгостроковий лізинг обходиться дешевше, ніж короткостроковий.

У балансі основні засоби за лізингом показують серед основних засобів, а заборгованість — у пасиві серед довгострокової.

Частину заборгованості, яка має бути сплачена наступного року, показують під час складання балансу як короткострокову заборгованість, а решту — як довгострокову.

Витрати на виплату відсотків розраховуються виходячи із обраної ринкової ставки відсотку, що застосовується до поточної (залишкової) суми лізингового зобов’язання. Сума погашення лізингового зобов’язання визначається як різниця між грошовим платежем і розрахованою величиною відсотків.

Залишки за рахунками ПАТ «ЕКОР» на 1. 09. 2013 року

Назва і шифр рахунку,

субрахунку

Залишки по рахунках

Назва і шифр рахунку,

субрахунку

Залишки по рахунках

Основні засоби (10)

825 400

Розрахунки з вітчизняними покупцями (36. 1)

13 880

Знос основних засобів (13. 1)

461 700

Розрахунки з підзвітними особами (37. 2) — сальдо кредитове

600

Сировина і матеріали (20. 1)

21 600

Статутний капітал (40)

724 800

Будівельні матеріали (20. 5)

4800

Безоплатно одержані необоротні активи (42. 4)

6300

Запчастини (20. 7)

6900

Нерозподілений прибуток (44)

120 860

Інші матеріали (20. 9)

9220

Неоплачений капітал (46)

74 000

Малоцінні та швидкозношувані предмети (22)

6890

Розрахунки з вітчизняними постачальниками (63. 1)

142 100

Незавершене виробництво (23)

15 600

Розрахунки за податками й платежами (64. 1)

9340

Готова продукція (26)

89 000

Розрахунки за страхуванням (65)

15 220

Каса в національній валюті (30. 1)

1100

Розрахунки за виплатами працівникам (66)

37 700

Поточні рахунки в національній валюті (31. 1)

449 810

Розрахунки з іншими кредиторами (685)

1880

Інші рахунки в банку в національній валюті (31.3 — чекова книжка)

2300

Господарські операції ПАТ «ЕКОР» за вересень 2013 року

з/п

Дата

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Бухгалтерська

проводка

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

1.

3. 09

Із поточного рахунку в касу отримана готівка

41 350

301

311

2.

3. 09

Із каси здійснені авансові платежі із зарплати працівникам

38 700

661

301

3.

3. 09

Із каси видані кошти:

3а

експедитору Бондару І.М. на службове відрядження

1950

372

301

3б

працівнику підприємства Прокопишину Н. М. — заборгованість з підзвітних коштів

560

372

301

4.

4. 09

Із поточного рахунку перераховані кошти:

4а

внески до Пенсійного фонду

16 220

651

311

4б

податки в бюджет

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой