Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості вітчизняних організацій

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування

Національного авіаційного університету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Основи менеджменту:

«Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості вітчизняних організацій»

Виконала:

студентка ІІІ курсу

спец. «Діловодство»

групи Д-36

Перевірив:

Осіпчук Ю.А.

Київ 2009

План

  • Вступ
  • Розділ 1. Поняття про зовнішнє середовище організації
  • 1.1 Зміст поняття «зовнішнє середовище»
  • 1.2 Характеристики зовнішнього середовища організації
  • Розділ 2. Характеристика факторів зовнішнього средовища
  • 2.1 Фактори зовнішнього середовища прямого впливу
  • 2.2 Фактори зовнішнього середовища непрямого впливу
  • 2.3 Міжнародне середовище бізнесу
  • Розділ 3. Аналіз зовнішнього середовища
  • 3.1 Поняття аналізу зовнішнього середовища
  • 3.2 Методи аналізу зовнішнього середовища
  • Розділ 4. Діагностика зовнішнього середовища ПП «Експрес»
  • 4.1 Характеристика поліграфічного підприємства «Експрес»
  • 4.2 Аналіз зовнішнього середовища ПП «Експрес»
  • 4.3 Обґрунтування конкурентних стратегій для кожного напрямку діяльності підприємства
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Найважливіша характеристика організації - її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Жодна організація не може існувати сама по собі. Вони повністю залежать від навколишнього світу, від зовнішнього середовища відносно як своїх ресурсів так і споживачів, користувачів тими результатами, яких вона намагається досягти.

В управлінській теорії поняття зовнішнього середовища з’явилося ще наприкінці 50-х років ХХ століття. Це був важливий внесок в науку управління, адже підкреслювалася необхідність для керівника (менеджера) розглядати свою організацію як цілісність, що складається із взаємопов'язаних частин, які, в свою чергу, переплетені зв’язками із зовнішнім середовищем.

Що стосується зовнішнього середовища в Україні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавершена суперечлива приватизація, залежність від інших країн в енергоносіях, поглиблення економічної кризи, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна тіньова економіка, знецінення моральних якостей — все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент.

Зовнішнє середовище — надзвичайно складний об'єкт, про який вже написано і ще буде написано багато книг, з мого боку середовище є не тільки джерелом створення політичних і бізнесових організацій, а й вирішальним фактором подальшого розвитку цих інституцій. Зміни, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі, змушують змінюватись і організації. Політичні партії, зокрема, змінюють свої політичні лозунги, своїх лідерів, уточнюють свої програми, вишукують нові форми роботи в масах, утворюють політичні блоки, коаліції, модернізують організаційну структуру тощо. Бізнесові організації припиняють випуск старої продукції і освоюють виготовлення нової, шукають нових споживачів на ринку, використовують нові технологічні процеси, розділяються на дрібніші організації, або ж, навпаки, зливаються з іншими, виходять на ринки інших країн чи припиняють діяльність на них.

Мета даної роботи — дослідження факторів зовнішнього середовища, що впливають на діяльність вітчизняних організацій та їх аналіз на прикладі українського поліграфічного підприємства «Експрес».

Методологічною та інформаційною базою курсової роботи, є праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблеми зовнішнього середовища та його вплив на підприємство, статут ПП «Експрес», статистична звітність та інші документи, які супроводжують роботу підприємства.

Актуальність теми обумовлена тим, що ринкова система господарювання, яка склалася в Україні, передбачає необхідності перегляду форм та методів підходу до зовнішнього оточення.

Завданням курсового дослідження є висвітлення впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства.

Розділ 1. Поняття про зовнішнє середовище організації

1.1 Зміст поняття «зовнішнє середовище»

Використання внутрішніх можливостей організації є необхідною, але не достатньою умовою в досягненні мети. Цією другою умовою є вплив на організацію зовнішнього середовища. Будь-яка організація не може існувати сама по собі, ізольовано від навколишнього середовища. Вона має шанс на життя тільки в тому випадку, якщо вписується в це середовище.

Зовнішнє середовище організації — це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, що діють за межами підприємства не підвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище — це дуже складне явище. До нього входять покупці з їх демографічними характеристиками, що визначають збут товарів організацій; конкуренти, посередники (транспортні заклади, збутові. торгові агенти і т.д.); фінансові заклади (банки, страхові компанії); рекламні агентства (посередники по зв’язках з пресою та іншими засобами масових комунікацій) й організації, що вивчають громадську думку; інші урядові органи (як у країні місцезнаходження організації, так і за рубежем). Водночас до умов зовнішнього середовища відносяться діючі закони та ті, що розглядаються, загальна економічна ситуація, політичний клімат, науково-технічні досягнення й діючі патенти, культурні та інші традиції.

Зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої дії, середовище непрямої дії та міжнародне середовище. Середовище прямої дії включає фактори, що безпосередньо впливають на операції організації: поставники матеріалів, трудових ресурсів і капіталу, закони й органи державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непрямої дії відносяться фактори, що можуть прямо не впливати на операції, проте діють на них — стан економіки, науково-технічний прогрес, соціокультурні і політичні зміни, вплив групових інтересів. Міжнародне середовище бізнесу — це середовище в якому опиняється організація, що виходить на міжнародний ринок (стан експорту та імпорту, стан міжнародної економіки, політичні ризики, тероризм, політична нестабільність, споживацькі вподобання і т.д.).

1.2 Характеристики зовнішнього середовища організації

Зовнішнє середовище має свої характеристики. До них належать:

1) взаємозв'язок і взаємозалежність чинників зовнішнього середовища;

2) складність середовища;

3) рухливість середовища;

4) невизначеність зовнішнього середовища.

Взаємозв'язок чинників зовнішнього середовища — це рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на інші чинники (зміна одного фактора спричиняє зміни інших). Наприклад відставання у технологіях може призвести до відставання у продуктивності праці і втрати ринків збуту, що веде до спаду виробництва, зростання безробіття, погіршення загальної економічної ситуації і погіршення добробуту суспільства, а це і погіршення політичного іміджу та рейтингу держави на міжнародній арені. Або, наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, при виробництві яких є велика частка енергозатрат. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію. Водночас таке становище змушує виробників шукати енергозберігаючі технології. Сьогодні земна куля — це єдиний ринок, єдине конкурентне середовище, що не має національних меж та є фільтром якості і цін товарів та послуг. Це середовище насичене безліччю взаємозалежних і взаємопов'язаних чинників, що хаотично змінюються і здатні як творити, так і руйнувати механізм життєдіяльності маленьких і великих організацій.

зовнішнє середовище конкурентна стратегія

Складність зовнішнього середовища - це кількість факторів, а також рівень варіативності кожного з них, що впливають на організацію і на які вона зобов’язана реагувати. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більше факторів.

На будь-яку організацію впливають різні чинники зовнішнього середовища, але сила, з якою кожний з них впливає на неї, різна, тому організація самостійно визначає ті чинники впливу, на які необхідно реагувати і вживати адекватних заходів.

Рухливість зовнішнього середовища - це швидкість зміни оточення організації. У деяких з них зовнішнє середовище дуже рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим — для інших, наприклад, виробничих.

Все у світі перебуває у русі і змінюється, ці рухи і зміни відбуваються навколо будь-якої організації. Вона повинна враховувати і прогнозувати розвиток подій у зовнішньому середовищі з урахуванням тимчасового чинника, оскільки цей час може принести виграш або втрати для організації. Організація, що випереджає час може програти сьогодні, але виграти завтра. Рухливість середовища для кожної організації різна і залежить від цілей і завдань організації, активності її зовнішнього середовища, а також від розмірів самої організації. Організації, що працюють в активному середовищі і в насиченому конкурентами світі, повинні спиратися насамперед на великий обсяг різносторонньої інформації про міжнародне середовище і конкурентів, щоб розробляти ефективні рішення відповідно до своїх внутрішніх можливостей.

Невизначеність зовнішнього середовища - це неможливість визначення становища зовнішнього середовища або окремих його чинників у певний момент часу через недостатню кількість інформації і ймовірність її недостовірності.

Інформація є основним джерелом визначення стану зовнішнього середовища, і якщо її недостатньо або вона не точна, то виникають труднощі не тільки з визначенням стану середовища, але і з ухваленням адекватних рішень. Чим більше неясностей, тим більші ризик і відповідальність. Ризик необхідно прогнозувати, аналізувати, оцінювати і не переходити за його доступні межі.

Організації, прагнучи зменшити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії - пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його більш сприятливим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування майбутніх змін, володіти ринковою інтуїцією, так званим «баченням». Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою збільшення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність задля лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації із собі подібними тощо. Вразливість малого бізнесу багато в чому пояснюється саме тим, що серед підприємців-початківців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачити зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища, диферсифікованість та взаємозв'язок його факторів перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність необхідного обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його субєктів, чий вплив на нього є відчутним.

Розділ 2. Характеристика факторів зовнішнього средовища

2.1 Фактори зовнішнього середовища прямого впливу

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого (безпосереднього) та непрямого (опосередкованого) впливу.

Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили, як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулювання, власники підприємств і ділові партнери, інвестори, маркетингові посередники, контрактні аудиторії, профспілки, мас-медіа, аудитори та ін.

Неконтрольовані фактори розвитку підприємства впливають на поведінку виробника на ринку. Такі фактори відстежуються і вивчається динаміка їх розвитку з метою пристосування до умов спричинених неконтрольованими факторами. Слід відзначити, що в науковій літературі по-різному визначаються неконтрольовані фактори, існують розбіжності в їх кількості на назві. Розглянемо деякі з таких класифікацій:

Таблиця 1

Порівняльна характеристика неконтрольованих факторів конкурентного середовища

Еванс Дж. ,

Берман Б.

Котлер Ф.

Портер М.

Ру Д. ,

Сульє Д.

Абрамова Г. П.

1. Споживачі

2. Конкуренція

3. Уряд

4. Економіка

5. Технологія

6. Незалежні засоби масової інформації

1. Клієнтура

2. Конкуренти

3. Постачаль-ники

4. Маркетингові посередники

5. Контактні аудиторії

1. Споживачі

2. Конкуренти

3. Поява нових конкурентів

4. Постачаль-ники

5. Поява нових товарів-замінників

1. Споживачі

2. Конкуренти

3. Держава

4. Інвестори

5. Товари-замінники

6. Потенційні учасники

7. Постачаль-ники

1. Споживачі

2. Вибір цільового ринку

3. Конкуренція

4. Витрати виробництва

5. Уряд

6. Стан економіки

З наведених даних видно, що різні автори однозначно називають лише два неконтрольованих чинники — споживачів і конкурентів, далі йдуть такі фактори як споживачі і держава (у трьох авторів), нові товари, потенційні конкуренти та стан економіки (у двох), а решта факторів лише поодинці зустрічається в окремих авторів. Розбіжність у кількості неконтрольованих факторів конкурентного середовища свідчить про складність аналізу такого явища і неоднозначність поглядів дослідників на проблему його вирішення.

Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом’якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей.

До суб'єктів мікросередовища належать:

— постачальники;

— посередники;

— споживачі;

— конкуренти;

— «контактні аудиторії»

— Законодавство та державні органи.

Постачальники є власниками, фактичними володарями джерел ресурсів, що необхідні організації у її діяльності. Постачальники відіграють важливу роль у розвитку фірми забезпечуючи необхідними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, надаючи капітал і грошові засоби, постачаючи інформаційне забезпечення та енергоносії, персонал підприємства (найману працю) Врахування впливу постачальників зумовлюється тим, що вони можуть загрожувати підвищенням цін або зниженням якості товарів чи послуг. Якщо постачальники мають сильні позиції, то вони можуть знизити середній рівень прибутковості галузі чи окремого підприємства, які не компенсують додаткові витрати на придбання дорогих матеріальних ресурсів шляхом підвищення ціни на свою продукцію.

Діагностика позицій постачальника проводиться за такими критеріями:

— висока концентрація виробництва в обмеженій кількості фірм;

— відсутність замінників товарів, які були б конкурентами;

— покупець не є пріоритетним для виробника;

— продукція виробника має вирішальне значення для покупця.

Вибір постачальника враховує також можливість постачати матеріальні ресурси з мінімальними витратами, що сприяє зниженню собівартості продукції, особливо у галузях великою матеріаломісткістю.

Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі з’являються проблеми з виробництвом та збутом, а в перспективі - виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. З огляду на це сучасні компанії прискіпливо ставляться до вибору постачальників, але прагнуть при цьому підтримувати тривалі відносини з тими, хто працює х урахуванням спільних інтересів. (Про істотний вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить, наприклад, той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв’язків болісно вдарила по економіці всіх пострадянських країн).

Посередники. До них належать організації або окремі фізичні особи (підприємці), які допомагають виробникам реалізовувати їх товари. Серед них: торговельні посередники, фірми з організації товарообігу (в т. ч. транспортні підприємства, складські мережі), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця з посередниками може сприяти завоюванню міцних ринкових позицій, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише «накручують» ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Наприклад, у перехідний період в Україні посередники часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, «висмоктуючи» з них обігові кошти. (щоправда, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін).

Споживачі. Це клієнти товаровиробників — споживачі продукції, послуг. Товаровиробники мусять ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон’юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках:

споживчому (товари і послуги для особистого споживання);

виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

державних та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців);

світовому, що охоплює усі раніше перелічені типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача. Тому багато фірм, особливо малих чи середніх, відшукують все нові і нові способи звернути на себе увагу потенційних клієнтів, зробити свої послуги чи товари привабливішими для них. Тут використовується і різноманітні акції, і гнучкі системи знижок, і гарантійне післяпродажне обслуговування і багато чого іншого.

Споживач — арбітр, примхливий і прискіпливий господар становища, і переможе в боротьбі за його вибір той, хто здатний створити йому максимум зручностей і переваг, пов’язаних з придбанням та використанням товару.

Щоб досягти бажаного результату у змаганні за споживача, необхідно враховувати, предусім, два головні принципи маркетингу:

— постйно пристосовуватися до потреб і можливостей споживача;

— всі покупці мають різні потреби.

Перший напрям досліджень передбачає поділ ринку на окремі складові (сегменти) на підставі різних критеріїв — географічного, демографічного, соціологічного, параметрів продукції (ціна, якість, сервіс, технічний рівень та ін.), характеру конкуренції тощо. Другий напрям пов’язаний з аналізом інших сил, що впливають на умови конкуренції - владні структури, постачальники, інвестори, товари-замінники, потенційні учасники та ін.

Будь-яке підприємство існує для споживачів, і тільки клієнти, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити в умовах ринку, а у випадку ефективної діяльності отримувати прибуток і розширювати виробництво. Покупець придбає, у широкому розумінні, найдешевшу та найзручнішу можливість швидко та якісно задовольнити свої потреби.

Отже, саме споживачі вирішують (встановлюють критерії) що саме (яку продукцію, роботи чи послуги) слід випускати підприємству і за якими цінами реалізовувати (активно впливають на процес ціноутворення).

Ціна товару, хоча і залишається основною характеристикою, що визначає попит, все ж таки не є єдиним критерієм, який цікавить покупця. Споживач завжди шукає найліпшої комбінації, як мінімум, трьох змінних величин: ціни, якості та сервісного обслуговування.

Виробники не можуть впливати на споживачів безпосередньо, а лише реагують на їх запити, які залежать від багатьох факторів (вік, дохід, сімейний стан, професія, освіта, місце проживання та ін.). Разом з тим слід мати на увазі, що на продаж можна впливати через фактори, які формують культуру і суспільство. Враховуються також мотиви покупок, що домінують у різних груп населення. Між виробником і споживачем повинен відбуватись діалог через зв’язки з ними. З одного боку вивчається споживач і виробник передбачає зміну в мотивах покупок, а з іншої - споживач надає інформацію про товар (скарги, рекламації, негативне ставлення до фірми чи товару).

Конкуренти. До них належать організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Конкуренція може бути охарактеризована терміном «суперництво» між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і збуту продукції.

Для виникнення конкуренції обов’язкова наявність багатьох реальних власників, тобто формування конкурентного середовища, при якому створюються рівні умови для усіх учасників господарювання. Конкуренція обов’язково призводить до збагачення одних та витіснення з ринку інших — слабких фірм. Завдяки конкуренції тимчасово ліквідуються протиріччя між попитом і пропозицією, співвідношення яких в кожний конкретний момент впливає на рівень ринкової ціни.

Конкурентна боротьба між фірмами за надприбутки активно впливає на макроекономічні фактори, змушує підприємців впроваджувати найновітніші досягнення науки, техніки і технології, знижувати витрати виробництва, раціоналізувати виробничий процес.

Конкурентні переваги — це те, на досягнення чого спрямовані всі стратегії у бізнесі. Конкурентні переваги формуються під впливом різноманітних факторів — кращого використання ресурсів, капіталу, високої якості роботи, переваг у менеджменті, маркетингу, швидкої реакції на запити споживачів, випуску нових видів продукції та інших.

Слід відзначити, що конкурентних переваг можна досягти завдяки постійному удосконаленню всіх сторін діяльності підприємства, від того наскільки персонал спроможний до інтенсивної роботи і постійного навчання.

Інтенсивність конкуренції залежить від таких факторів:

— кількість конкурентів і ступінь рівності їх сил;

— потенціал розвитку галузі;

— середнє значення прибутковості галузі;

— темпи росту чи занепаду галузі;

— високі чи низькі вступні бар'єри;

— рівень постійних або матеріальних втрат;

— ступінь диференціації;

— стратегічна значущість.

Механізм конкуренції починає діяти лише тоді, коли досягається певна критична маса товаровиробників різних форм власності (вплив конкуренції як реальної економічної сили, починає відчуватися після того, як частина недержавного сектора сягає позначки близько 25% усіх промислових підприємств, а в повну силу буде діяти при приватизації 50%).

Позитивні функції конкуренції: орієнтація виробників продукції на зниження собівартості, краще обслуговування покупців, вивчення ринку і запитів споживача, раціоналізація виробництва, постійне самовдосконалення та оздоровлення економіки країни. При конкуренції з’являється можливість вибору найкращого варіанту ціни, якості та сервісного обслуговування, що неможливе при дефіциті.

Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні «війни» іноді тягнуться роками, як це має місце між компаніями «Coca cola» та «Pepsi Co», а іноді призводять до остаточної втрати ринкових позицій навіть на внутрішньому ринку, що характерно для значної кількості українських підприємств. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність. Так, протягом декількох останніх років світова економіка переживає своєрідний сплеск злиттів і поглинань (злиття «British Petroleum» (Англія) і «Amoco» (США) у серпні 1998 р. — найбільше в цьому столітті, річний обсяг прибутку в результаті об'єднання становив 108 млрд. доларів; після злиття «Mersedes-Benz» і «Krаisler» влітку 1998р. новостворена фірма «Mersedes-Krаisler» стала однією із найбільших автомобільних компаній світу; восени 2002 р. об'єднались два провідних українських виробники програмних продуктів — корпорація «Квазар-Мікро» і компанія Telesens Ukraine. Мета об'єднання — увійти до трійки найбільших національних виробників програмного забезпечення).

Значний безпосередній вплив на діяльність підприємств мають так звані «контактні аудиторі», до яких належать:

державні органи управління, що чинять дії регулюючого характеру і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Сюди відносяться державні законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцеві адміністративні органи, а також профспілкові та інші громадські організації і об'єднання громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців, асоціації «Зелений світ» тощо);

засоби масової інформації — «мас-медіа» (преса, періодичні видання, радіо, телебачення та ін). Вони можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника. Це можуть бути як «імідж-інформації», котрі підвищують імідж фірми, так і інформації - «кілери», котрі в крайніх випадках залякування покупців приводять до значного фінансового погіршення стану фірм;

місцеве населення, яке може відчувати на собі негативний вплив підприємств (особливо характерно для підприємств хімічної, гірничодобувної, гірничорудної, нафто — та газопереробної промисловостей, атомних електростанцій), діяльність яких спричинює шум, вібрації, забруднення атмосфери, води, грунту, високої запиленості, а тому перешкоджати його діяльності, а може і підтримувати — у випадку, коли підприємство створює нові робочі місця, справно сплачує податки, бере участь у доброчинних заходах.

Законодавство України. Серед найбільш вагомих факторів прямої дії особливе місце належить законам України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції, урядові декрети і постанови, нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб'єктами, регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство в країні може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств і чинити перешкоди їхнім конкурентам. Стан законодавства характеризується не лише складністю, але і мінливістю, а інколи навіть і невизначеністю, що особливо характерно для перехідного періоду. Наприклад, після введення в Україні 23-процентого вивізного мита на соняшникове насіння у жовтні 1999 року перші три місяці експорт соняшника дорівнював нулю. І лише в січні наступного року після розроблення відповідних схем, які грунтувались на певних «лазівках» у законі (можливість безмитного ввезення в рамках вільної торгівлі з країнами ближнього зарубіжжя, вивезення сировини на давальницьких умовах тощо), експорт соняшника почав зростати, хоча був меншим удвічі порівняно з безмитним періодом. Водночас введення мита створило сприятливі умови для виробників олії. Одразу ж підвищилося завантаження виробничих потужностей. Бізнес став привабливим і для зовнішніх інвесторів, які швидко скористалися сприятливою ситуацією. В україні відкрили американське підприємство «Каргіл» потужністю 300 тис. тонн олії на рік.

Чим вища міра втручання держави в економічні процеси, тим вужчим стає «коридор» підприємницької свободи, і, навпаки, при встановленні ринкової моделі господарювання включаються механізми розвитку і саморегуляції економічних відносин, зводячи роль держави до виконання функцій арбітра при загострюванні взаємовідносин між підприємствами. Тому при формуванні системи регулюючих законів важливо забезпечити їх позитивний вплив на загальний економічний розвиток.

Отже, вплив суб'єктів зовнішнього середовища на організації є потужним і різновекторним, що зумовлює необхідність своєчасного виявлення та оперативного реагування на них, щоб уникнути небезпеки або швидше, ніж конкуренти, скористатися новими можливостями.

2.2 Фактори зовнішнього середовища непрямого впливу

У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє значно більша кількість чинників, ніж у мікросередовищі. Цим чинникам притаманний високий рівень варіативності, невизначеності та непередбачуваності можливих наслідків, їхній вплив відчувається згодом, з плином часу. Така дія факторів макросередовища обумовлена тим, що вони впливають на підприємство і суб'єкти його оточення не прямо, а опосередковано. До основних факторів макросередовища, за якими підприємство має уважно стежити та правильно оцінювати пов’язані з ними загрози чи зиски при розробці підприємницької стратегії, відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, демографічні, науково-технологічні, екологічні та інші.

Економічні фактори. Загальний стан економіки, тенденції її розвитку раз у раз змінюють економічне середовище господарювання. Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати постійний моніторинг економічної ситуації і оцінювати її зміни з точки зору вірогідних для себе наслідків. До цих факторів належать: рівень та темпи інфляції, зростання та спад виробництва, коливання курсу національної валюти відносно валют інших країн, оподаткування, умови одержання кредиту і процентна банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність контрагентів тощо. Останнім часом дуже великого значення набула глобалізація — політико-економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких — ще слабшими та переводить конкурентну боротьбу на нові рівні.

Економічне середовище фірми поняття дуже широке, воно не знаходиться в стані спочинку, а посилює свої впливи на сферу виробництва через свої динамічні зміни, що можуть мати як негативні, так і позитивні наслідки для фірм, що оперують у цьому середовищі. Причому фірми, що активно оперують мають більше шансів на довгостроковий успіх, чим ті, що успішно пристосовуються до умов, що змінюються.

Яскравою ілюстрацією впливу економічних факторів на діяльність українських підприємств може бути фінансова криза 1998 р. Вона спричинила величезний негативний вплив на підприємства, що працювали з імпортною продукцією, але для підприємств-експортерів фінансовий «обвал» відкрив нові можливості - їхня продукція стала конкурентоспроможнішою на зовнішніх ринках. Вплинула криза і на стан продовольчого ринку України — поступово зникли іноземні делікатеси, знову з’явилася вітчизняна продукція, оскільки платоспроможність населення зменшилася і купляти товари західного виробництва може тільки невелика частина заможних громадян України. З іншого боку, низька купівельна спроможність громадян робить непривабливим український ринок для основної маси потенційних західних інвесторів, оскільки їх цікавлять в основному ринки великої місткості.

Політичні фактори. Це політична стабільність у державі, регіональні політичні інтереси, міжнаціональні та міжконфеційні відносини тощо. Вплив політичних факторів особливо відчутний у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі (період трансформації економічних відносин). Нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу. У період зростання політичної активності (виборчі процеси, зокрема) відкриваються нові можливості для засобів масової інформації - вони стають надзвичайно рентабельними через високу вартість політичної реклами і можуть розширювати свої тиражі, набуваючи іміджу «правдоносіїв». Політичні фактори впливають і на відносини з іноземними партнерами. Так, «касетний скандал» наприкінці 2000 року погіршив імідж україни на зовнішньому ринку, і багато вже підготовлених угод було скасовано, що спричинило значні збитки українській стороні. Позначаються політичні негаразди і на конкурентноспроможності українських товаровиробників.

Соціокультурні фактори. Ці фактори формуються у рамках конкретного суспільства і відображають особливості основних поглядів, цінностей та норм поведінки людей, що впливають на прийняття ними управлінських рішень. Під ними розуміють:

— життєві цінності;

— поширеність корупції, фаворитизму, клановості;

— протекціонізм чи компетентність;

— престижність і ділова репутація.

Можна сказати, що однією з основних причин, через яку так повільно йдуть ринкові перетворення в Україні є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інституційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і своїми преференціями. Зокрема, просування по службі чи відбір кандидата на певну посаду часто відбувається не за ознакою високого професіоналізму, а за ознакою особистої відданості, приналежності до певної «сім'ї» чи клану. Серед ментальних рис наших громадян все ще мають місце такі як дистанціювання від влади і недовіра до неї, правовий нігілізм (лат. Nihil — цілковите заперечення), нехтування законами, аргументація з позиції сили, а не знань тощо. Це зумовлює небажання дотримуватись загальноприйнятих етичних норм ведення бізнесу і замість правила «Діяти так, щоб було вигідно всім» перевага надається нормі «Діяти так, щоб було вигідно мені». Ухиляння від норм етики у веденні бізнесу призводить до зростання плати за ризик. Цим можуть бути пояснені і високі процентні ставки на кредити, що надаються банками, а, значить, труднощі з їх отриманням для розвитку бізнесу. Ці ж фактори повинні враховуватися комерційними банками при наданні кредитів для того, щоб забезпечити їх повернення. Зокрема, банкрутство АКБ «Україна» спричинене неповерненням кредитів їх клієнтами.

Недовіра населення України до різних інвестиційних фондів ставить під загрозу реалізацію проекту Пенсійної реформи, яка передбачає утворення недержавних Пенсійних фондів. Водночас у всьому світі такі фонди є найпотужнішим джерелом інвестицій. Тому можна стверджувати, що соціально-культурні фактори зумовлюють і певну економічну ситуацію в країні.

Демографічні фактори. Ці фактори характеризують зміну структури населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо. Їх аналіз дає можливість зрозуміти, зокрема, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для забезпечення позитивного сприйняття продукції чи послуг фірми (це важливо, зокрема, для Інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону. Такі фактори слід приймати до уваги, визначаючи клас споживачів, для яких передбачається виготовляти продукцію, для оцінки можливості залучення трудових ресурсів відповідної кваліфікації, для оцінки місткості ринку і обґрунтування інших подібних управлінських рішень.

Науково-технічні фактори. До них відносять відкриття, винаходи, що зумовлюють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо. Динаміка технологічного прогресу у високорозвинутих країнах є просто фантастичною. Великі технологічні нововведення останнім часом відчув практично весь світ, це комп’ютерні, лазерні, мікрохвильові, напівпровідникові технології, інтегровані лінії звязку, робототехніка, супутниковий зв’язок, атомна енергетика, отримання синтетичних палив і продуктів живлення, генна інженерія. Відбувається виштовхування одних поколінь техніки та технології іншими.

Рівень розвитку технології в будь-якій державі визначає її економічні можливості на міжнародній арені, є одним з чинників, що ілюструють рівень добробуту суспільства. Упор на технологію був і залишається центральним моментом в досягненні високого рівня розвитку західних країн. Той, хто володіє новими технологіями, має можливість володіти ситуацією. Сьогодні, щоб зберегти конкурентоспроможність, організація необхідно йти в ногу з новими технологіями, від яких залежить ефективність їх діяльності.

Нерівномірний перебіг науково-технічного прогресу, розбіжність у просторі і часі створення та використання технічних новинок вимагають врахування підприємствами рівня і тенденцій техніко-технологічного розвитку і того, як його досягнення використовуються конкурентами. Тому керівникам підприємств, організацій необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій. При цьому велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть революційно вплинути на подальше використання існуючих технологій, роблячи їх малоперспективними. Так, компанія «Полароїд» у жовтні 2001 року після 30 років існування на ринку фотопослуг оголосила про своє банкрутство. Причина — поява нових цифрових фотоапаратів, які буквально протягом секунд за допомогою комп’ютера і кольорового принтера можуть виготовити скільки завгодно копій фотознімків. Крім того, підвищилася оперативність роботи традиційних фотопослуг. Останнім аргументом на користь банкрутства було різке зменшення кількості туристів у зв’язку із терактами у США 11 вересня.

З іншого боку, пропонуючи ринкові науково-технічні розробки (перш за все це стосується наукомістких підприємств, які застосовують технології найвищого рівня, величезного інноваційного потенціалу — комп’ютерні, лазерні, плазмові, біологічні), слід подбати про їх належний інформаційний та інженерний супровід. Дуже часто перспективні науково-технічні, в тому числі і вітчизняні розробки не можуть знайти застосування через непідготовленість ринку до їх сприйняття. Тому потрібно заздалегідь готувати ґрунт для успішного просування новинки на ринок, використовуючи для цього усі можливості - від іміджевої інформації до участі у міжнародних виставках і презентаціях. Однак слід реально оцінювати можливість появи новинки та її перспективи.

Екологічні фактори. Всебічне обґрунтування підприємницької стратегії також передбачає її відповідність критерію безпеки людини і навколишнього середовища. До основних факторів впливу на оточуюче середовище, що мають враховуватися і прогнозуватися у підприємницькій діяльності належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень (гідротехнічних споруд, газо — і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому знаходиться підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку) і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо.

Прикладом невдалого підприємницького проекту з огляду на екологічну неприпустимість є проект створення зонального парку на острові хортиця. Реалізація цього проекту, на думку вчених, призведе до вимирання тварин, скорочення кількості унікальних видів рослин, природа Хортиці втратить свою первозданість. Крім того, парк перестане бути цікавим для іноземців, оскільки вони захоплюються саме незайманою природою острова Хортиця. А проект у своїй комерційній частині предбачав збільшення потоку іноземних відвідувачів.

Нині, приймаючи рішення щодо технологічних аспектів випуску продукції, необхідно аналізувати вплив способу виготовлення продукції на довкілля, а також вишукувати ефективний спосіб забезпечення процесу її утилізації, щоб не завдати шкоди природі та людині.

Охарактеризовані чинники є найістотнішими серед чинників непрямої дії. Сила їх впливу залежить від сфери і масштабів діяльності організації, особливостей застосовуваної технології, способів задоволення суспільних потреб. Отже, виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виважені рішення у процесі планування діяльності підприємства.

2.3 Міжнародне середовище бізнесу

Діяльність багатьох сучасних підприємств не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які пропонують найкращі умови. Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а значить, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій спростив управління на відстані, і потужні компанії швидко цим скористалися, ставши транснаціональними. Так, компанія Colgate-Palmolive працює на 194 ринках світу і має міцні позиції на ринках країн, що розвиваються; американські компанії McDonalds, IBM, Coca-Cola значну частину своїх прибутків отримують саме від міжнародних операцій. Кожна з цих компаній зуміла адаптувати свій товар та практику ведення бізнесу до умов різних країн.

Вихід підприємства на зовнішні ринки має низку переваг: нижчі виробничі витрати чи продовження життєвого циклу товарів, подолання торговельних бар'єрів чи уникнення дії антимонопольного законодавства тощо. Компанії, особливо потужні, намагаються своєчасно скористатися цими можливостями.

Візьмемо для прикладу ситуацію в Гонконгу. Останнім часом колишня британська колонія почала втрачати своє значення посередника між західним світом і Китаєм. Забруднене повітря і високі ціни підривають традиційну привабливість Гонконгу як місця проживання і роботи. А Китай поступово наздоганяє Гонконг за рівнем своєї інфраструктури, вкладаючи мільярди доларів у будівництво доріг, портів і розвиток телекомунікацій. Тому великі мультинаціональні корпорації Compaq Computer Corp. та IBM і навіть гонконгзькі корпорації з гучними іменами поступово виводять свої фінансові операції і виробництва з Гонконгу в Китай. Зокрема, передовий гонконзький банк HSBS Holdings PLC, зацікавлений перспективою нижчих витрат, переніс 1200 робочих місць із Гонконгу в Гуачжоу. Тут же розмістила свої нові потужності відома гонконгзька компанія з пошиву одягу Giordano. Материковий Китай приваблює іноземні компанії низькими ставками мита та орендної плати, низькою ціною робочої сили, які становлять лише невелику частину від гонконгзьких.

Однак вихід на зовнішні ринки буде успішним для компанії лише за умови ретельного вивчення всіх нюансів роботи на новому ринку, оскільки складові зовнішнього середовища можуть істотно відрізнятися від звичного, притаманного вітчизняному ринку. Інколи навіть незначні відмінності в традиціях, уподобаннях можуть спричинити невдачі. Так, не знаючи, що для азіатів білий колір символізує смерть, компанія United Airlines під час відкриття нового рейсу з Гонконгу вручала пасажирам білі гвоздики.

Особливість дії факторів міжнародного середовища полягає в тому, що вони охоплюють усі фактори зовнішнього середовища, які відображають умови конкретної країни, де функціонує організація. Проте вони можуть мати суттєві відмінності. Для компаній, які намагаються знайти своє місце у міжнародному розподілі праці, дуже важливо правильно інтерпретувати ці відмінності.

Основні фактори впливу міжнародного середовища об'єднують у три великі групи: економічні, законодавчо-політичні та соціокультурні (Рис. 1).

Рис. 1 Основні фактори міжнародного середовища

Економічні фактори. Це сукупність економічних умов країни, в якій організація здійснює свої операції: загальний рівень економічного розвитку, рівень заробітної плати і доходів населення, транспортне сполучення, курси валют, рівень інфляції і ставки банківського відсотка, ставки оподаткування, особливості конкурентної боротьби, кількість і якість природних ресурсів тощо. Так, наприклад, перебої з постачанням електроенергії в Україні спричиняють труднощі з комунікаціями, порушують ритм роботи підприємств, можуть стати причиною значних збитків через порушення технології виготовлення продукції. Тому іноземні компанії намагаються працювати у тих регіонах, де від'єднання від енергозабезпечення є рідкісним, або ж змушені встановлювати автономні енергоустановки, що призводить до зростання витрат на ведення бізнесу. Погані транспортні комунікації також ускладнюють просування капіталу вглиб країни.

Законодавчо-політичні фактори. До них належать політичні ризики, закони, обмеження, квоти, податки, політична нестабільність тощо. Законодавчо-політичне середовище зумовлює більшу або меншу міру ризику, який супроводжує ведення бізнесу в країні. У різних країнах діють різні закони і обмеження, що робить торгівлю або проблематичною, або невигідною. Уряди завжди захищають своїх виробників митними тарифами, квотами, системою податків. Наприклад, торговельні відносини України з Росією постійно лихоманить через введення обмежень на ввезення цукру, карамелі, труб великого діаметру; зміна закону про сплату і відшкодування ПДВ з боку Росії спричиняє відповідні заходи з боку України, а це негативно позначається на укладанні довгострокових угод, оскільки те, що було вигідним учора, стає невигідним нині. Тероризм, політична нестабільність також збільшують ризик ведення бізнесу. Зокрема, неспокій на Балканах значно зменшив привабливість туристичного бізнесу в цьому регіоні.

Соціокультурні фактори. Охоплюють пануючі в суспільстві системи цінностей, вірувань та життєвих установок. Вони впливають на стиль повсякденного життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Особливо чітко простежуються відмінності в культурі східних і західних регіонів, країн, де домінує мусульманство, і країн із протестантською етикою. Суспільні цінності багато в чому визначають функціонування організації і переважаючий у ній стиль управління. Так, японські та американські організації за стилем управління істотно різняться, хоча обидва є високоефективними в цих країнах.

Часто соціокультурні відмінності спричиняють непорозуміння у процесі реалізації спільних проектів, як це було, наприклад, із проектуванням принципово нової комп’ютерної мікросхеми, яку замислили німецький концерн Siemens, японська компанія Toshiba й американська IBM. Учені із Siemens були вражені, побачивши, що колеги із Toshiba заплющують очі і ніби засинають під час нарад (у перевантажених роботою японців це є нормою, якщо розмова не стосується конкретно їх). Японці, що звикли працювати у великих неформальних групах, болісно сприйняли чіткий розпорядок зустрічей, які до того ж відбувалися в маленьких офісах. Німці обурилися, що їх змусили працювати у приміщенні без вікон. Американці з IBM скаржились, що німці дуже багато планують, а японці постійно переглядають свої пропозиції і ніяк не можуть прийняти рішення. Деякі вчені зіткнулись із труднощами у спілкуванні англійською мовою. А коли японці переходили на рідну мову, у їхніх колег виникала підозра, що представники Toshiba приховують інформацію. В результаті всі учасники проекту визнали, що мізерні результати роботи зумовлені передусім численними культурними відмінностями.

Ефективне управління на міжнародному рівні передбачає знання менеджером власних культурних цінностей. Тільки за такої умови він правильно інтерпретуватиме культуру країни, в якій йому доведеться працювати, поважаючи її релігію, традиції, мову. Так, менеджери японської компанії Matsushita Electric у мусульманських країнах надають працівникам спеціальні кімнати для молитов і дозволяють відвідувати їх протягом зміни двічі. Особливий підхід до навчання своїх працівників умінню адаптуватися до нових умов зумовив успішність цієї компанії на ринках 38 країн.

Отже, перспективи бізнесу в інших країнах передбачають розроблення стратегії проникнення на нові ринки з урахуванням особливостей певного ринкового середовища, вміння за необхідності своєчасно вносити поправки в розроблену стратегію, контролюючи рівень ризику і використовуючи засоби його мінімізації.

Розділ 3. Аналіз зовнішнього середовища

3.1 Поняття аналізу зовнішнього середовища

Аналіз навколишнього середовища необхідний для передбачення майбутніх процесів його розвитку. Це дає змогу своєчасно вживати заходи щодо адаптації до змін у зовнішньому середовищі на основі розробки і реалізації стратегічних рішень на вищому рівні управління. Аналіз навколишнього середовища є базою макроекономічних, соціально-політичних, виробничих і технологічних прогнозів, служить для оцінювання довгострокових можливостей організації в умовах передбаченого розвитку відповідних процесів. Передбачення загроз і сприятливих можливостей є передумовою своєчасної розробки ситуативних планів на випадок їх виникнення, що полегшує формулювання стратегії, яка дозволяла б організації досягти цілі її розвитку і перетворити несприятливі обставини у вигідні умови функціонування.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой