Економічний контроль у правоохоронній діяльності України

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Економічний контроль у правоохоронній діяльності України

1. Поняття економічного контролю, його сутність, об'єктивність та основні принципи

Згідно з Декларацією Міжнародної організації вищих контролюючих органів, контроль за суспільними коштами є обов’язковим елементом управління. Основні завдання такого контролю зафіксовані в принципах Лімської декларації, прийнятої в 1997 році на Конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів. При цьому фінансовий контроль вважається частиною державного регулювання з метою виявлення відхилень від прийнятих положень і порушень принципів законності, ефективності та економії ресурсів. Відповідно до вимог Лімської декларації вищий контролюючий орган повинен бути зовнішнім (не створеним усередині відповідних організацій), що забезпечує незалежність його дій і прийнятих рішень від стороннього впливу, тобто функціональну та організаційну незалежність на основі положень Конституції.

Контроль — це система спостереження і перевірки відповідальності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, установлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт за допомогою виявлення відповідностей або відхилень, здійснених у ході виконання цих рішень.

Контроль являє собою діяльність, спрямовану на запобігання недолікам у різних сферах життя країни та усунення їх в разі виявлення. Для перешкоджання можливим зловживанням у всіх сферах економіки було створено Державну контрольно-ревізійну службу України (ДКРСУ). Статус ДКРС України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26. 01. 1993 р. № 2939-ХІІ.

Працівники ДКРСУ зобов’язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства на контрольованих об'єктах службові особи зобов’язані передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи, уповноважені керувати державним майном.

У разі вилучення документів у зв’язку з їх підробкою або іншими виявленими зловживаннями працівник ДКРСУ зобов’язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються у ревізора до закінчення ревізії або перевірки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про їх виїмку.

Працівники ДКРСУ повинні дотримуватися комерційної та службової таємниць.

Головне завдання контролю — забезпечення законності виконання операцій, збереження коштів, майна та цінностей, а його мета — запобігання протиправним, незаконним та неправильно оформленим документами операціям, які надалі можуть призвести або призводять до викривлення даних наступної підсумкової інформації, що впливає на фінансову та господарську діяльність підприємства. Викривлення підсумкової інформації негативно позначається на прийнятті управлінських рішень керівництвом підприємства.

Контроль має загальноприйняті види і форми (рис. 1. 1).

Рис. 1.1. Види і форми контролю

С.Р. Функції фінансового контролю поширюються на економічну діяльність усіх ланок народного господарства. За організаційними формами фінансовий контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство статистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет України по стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль — місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль — аудиторський, створюється на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника — внутрішньовідомчий, внутрішньогосподарський.

Внутрішньовідомчий економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на правах власності.

Основним завданням внутрішньовідомчого контролю є: контроль виконання планових завдань з виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи; додержання діючого законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції, які здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асоціацій відповідно до діючого законодавства.

Завданням внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих одиницях з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження методів праці і прогресивної технології в бригадах, дільницях, цехах та інших, дільницях, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення збереження коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону України про підприємства покладена на керівника підприємства. Згідно із затвердженим планом працівники, зайняті управлінням, здійснюють систематичний та оперативний поточний контроль за виробничою і фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємств. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає управлінські рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємницьких структур, виконання бюджетів і кошторисів бюджетних установ як форма контролю представляє собою систему контрольних дій, які здійснюються за дорученням керівника вищестоящої організації або органу управління ревізійною групою, або ревізором стосовно господарсько-фінансової діяльності підвідомчих підприємств та організацій, і під час яких установлюються законність, достовірність, економічна обґрунтованість і доцільність проведених господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь в їх здійсненні.

Аудит — форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів. Мета аудиту — підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.

Тематична перевірка — це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.

Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. п. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Службове розслідування — це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Основними принципами контролю є:

1. Повсюдність — контроль не є винятком для якогось регіону, а здійснюється в усіх економічних регіонах, областях, містах та районах.

2. Загальність — перевіркою мають бути охоплені всі сторони роботи господарюючого суб'єкта.

3. Універсальність, яка виявляється:

— як функція управління;

— як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зловживанням;

— як засіб забезпечення заощадливого та раціонального використання усіх ресурсів.

4. Масовість.

5. Раптовість — про початок перевірки не повинні знати працівники організацій та установ, що перевіряються. Дотримання цього принципу забезпечує найбільшу об'єктивність в оцінці виробничої, господарсько-фінансової діяльності та обґрунтованості дій службових осіб.

6. Безперервність — перевірка не має сезонного характеру, а здійснюється постійно.

7. Системність — контроль здійснюється не стихійно, а в плановому організованому порядку, з дотриманням певної методики перевірки, з використанням ефективних способів, методів та засобів обчислювальної техніки.

Важливим моментом під час реалізації результатів контролю є коректне застосування принципів конфіденційності та гласності.

Разом із тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності, які зумовлені їхньою юридичною природою та завданнями, що вони мають розв’язувати.

2. Роль правоохоронних органів під час здійснення економічного контролю

Економічні правопорушення — це протиправна діяльність, що охоплює різні сторони зловживання державною й економічною владою, зазіхає на порядок управління фінансово-господарською діяльністю, завдає істотної шкоди економічній безпеці країни, заподіює матеріальний і моральний збитки інтересам держави, більшості підприємницьких структур і громадян, має, як правило, інтелектуальний характер, відбувається під прикриттям законної економічної діяльності та з використанням службового становища як фізичними, так і юридичними особами з метою незаконного одержання доходів.

Виявлення і розкриття правопорушень потребує не тільки юридичних знань, знань в області криміналістики, а і спеціального досвіду в різних сферах економіки (оподаткуванні, ціноутворенні, фінансуванні, кредитуванні, бухгалтерському обліку, контрольно-ревізійній діяльності та державно-фінансовому контролі).

Для неухильного контролю за дотриманням правових норм, охорони існуючих суспільних відносин, закріплених у правових актах для забезпечення правопорядку, держава створює уповноважені органи, які називаються правоохоронними.

Рис. 1.3. Правоохоронні органи України

С.Р. Основними нормативно-правовими документами, які регулюють права і обов’язки правоохоронних органів під час здійснення їхніх функцій у сфері боротьби з господарськими злочинами, є:

Конституція України від 28. 06. 1996 № 234 К/96 ВР;

Кримінальний кодекс України від 05. 04. 2001 № 2341-ІІІ, що набув чинності з 01. 09. 2001;

Указ Президента України «Про Національну програму боротьби з корупцією» від 10. 04. 1997 № 319/97;

Розпорядження Президента України «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю» від 10. 02. 1995 № 35/95-рп;

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» від 21. 07. 1994 № 396/94;

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18. 02. 1992 № 2135-ХІІ;

Кримінально-процесуальний кодекс України (Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 28. 12. 1960);

Закон України «Про прокуратуру» від 05. 11. 1991 № 1789-ХІІ;

Закон України «Про міліцію» від 20. 12. 1990 № 565-ХІІ;

Закон України «Про Службу безпеки України» від 25. 03. 1992 № 2229-ХІІ;

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30. 06. 1993 № 3341-ХІІ;

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05. 10. 1995 № 356/95-ВР;

Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд» від 21. 06. 2001 № 2538-ІІІ (з 01. 06. 2002 цей Закон утратив чинність згідно із Законом України від 07. 02. 2002 № 3018-ІІІ) та інші.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30. 06. 1993 р. № 3341-ХІІ НБУ, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, митні органи України, а також інші державні органи, що мають право контролю за дотриманням організаціями і громадянами законодавства України, з метою боротьби з організованою злочинністю зобов’язані:

— здійснюючи в межах своєї компетенції контрольні функції, виявляти неправомірні дії організацій і громадян, що свідчать про злочинну діяльність і умови, які створюються для такої діяльності;

— передавати відповідним спеціальним органам одержану під час здійснення контрольних функцій і аналізу інформацію;

— за дорученням спеціальних органів проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки й інші контрольні дії з дотримання законодавства України організаціями і громадянами;

— розробляти пропозиції з удосконалення законодавства, спрямовані на усунення умов, що сприяють злочинній діяльності.

міліція економічний контроль податковий

3. Державна податкова служба як орган контролю. Функції, повноваження та обов’язки податкової міліції

Державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

— контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

— організацію роботи державних податкових адміністрацій з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого майна, а також такого, що перейшло за правом успадкування до держави, оцінку та реалізацію цінностей;

— організацію перевірки правильності стягнення нарахувань і збереження коштів, одержаних як сплату державного мита, а також після здійснення касових операцій виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів, у разі приймання від населення коштів для сплати податкових платежів;

— розробку і видання інструкцій, методичних вказівок та інших нормативних документів з порядку застосування законодавчих актів про податки та інші платежі до бюджету.

Державні податкові адміністрації у районах і містах виконують такі функції:

- контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

— забезпечення своєчасного і повного обліку платників податків та платежів до бюджету;

— контроль за своєчасністю подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням платежів до бюджету, перевірка їх достовірності і правильності визначення;

— контроль за додержанням громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

— забезпечення застосування фінансових санкцій за порушення зобов’язань перед бюджетом;

— надання правоохоронним органам матеріалів про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подання до господарських і судових органів позовів до підприємств, організацій та громадян про стягнення у дохід держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами та в інших випадках, отримання коштів без установлених законом підстав.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою користуватися наданими їм правами.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися комерційної та службової таємниць.

До завдань податкової служби в цілому відносять:

1. Здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неоподатковуваних доходів, передбачених законодавством.

2. Унесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства.

3. Прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.

4. Формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб.

5. Роз’яснення законодавства з питань оподаткування платникам податків.

6. Запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Для координації дій податкових органів і підрозділів Міністерства внутрішніх справ з боротьби з кримінальним приховуванням доходів від оподаткування до складу податкової служби були введені підрозділи податкової міліції. Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукові, кримінально-процесуальні та охоронні дії.

Основними завданнями податкової міліції є:

— запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

— розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

— запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

— забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків.

Порушення податкового законодавства, в тому числі ухиляння від сплати податків, виявляється в процесі здійснення документальних перевірок діяльності господарюючих суб'єктів підрозділами територіальних податкових адміністрацій (інспекцій), підрозділами податкових розслідувань, а також податковою міліцією під час проведення оперативно-пошукових заходів або дослідження злочинів.

Від того, наскільки повні та змістовні матеріали про порушення податкового законодавства будуть надані в розпорядження слідчого, залежить обґрунтованість прийнятого рішення про порушення кримінальної справи, а також якість проведення попереднього слідства та його результати.

Повноваження податкової міліції Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкова міліція виконує низку покладених на неї завдань:

1. Приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку й ухвалює щодо них передбачені законом рішення.

2. Здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції.

3. Виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

4. Забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їхній захист від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням ними посадових обов’язків.

5. Запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби.

6. Збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.

Посадова або службова особа податкової міліції, котра порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені в установленому законом порядку в суді чи прокуратурі України.

Права податкової міліції

Податковій міліції надано більшість з тих прав, що їх має міліція МВС. Також відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (зі змінами і доповненнями) підрозділи податкової міліції мають право отримувати довідки про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, здійснювати оперативно-розшукову діяльність, проводити дізнання (попереднє розслідування кримінальних справ, яке передує попередньому слідству) та попереднє слідство у справах про злочини, передбачені Кримінальним кодексом України.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовим особам податкової міліції надане право вилучати необхідні для роботи документи. Ураховуючи, що посадові особи податкової міліції є одночасно посадовими особами органів державної податкової служби, реалізуючи це своє право, вони також повинні діяти за Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів.

Окрім цих прав, посадовим особам податкової міліції надані права, передбачені ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20. 12. 1990 № 565-ХІІ. Вони можуть:

— проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства (п. 9);

— одержувати безперешкодно і безоплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та від об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що перебувають у провадженні міліції (п. 17);

— витребувати і за необхідності вилучати документи (п. 24) тощо.

Обов’язки податкової міліції

Ст. 13 Закону «Про державну податкову службу в Україні» «Обов'язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби» стверджує, що посадові особи органів державної податкової служби і податкової міліції зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та гарантованих законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби і податкової міліції функцій та повною мірою користуватися наданими їм правами.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів податкової міліції своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів податкової міліції, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, в Україні податкова служба має розгалужену мережу своїх органів — від міжрайонних, районних інспекцій та міліцій, а також їх відділень у містах, областях — до державної податкової адміністрації та податкової міліції.

Податкова служба контролює додержання податкового законодавства, правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством.

Податкова міліція здійснює оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну діяльність. Вона запобігає злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, займається їх розкриттям, розслідуванням та провадженням у справах про адміністративні правопорушення. Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі органів державної податкової служби, і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства.

Діяльність податкової служби та податкової міліції забезпечує надходження необхідних коштів до державного бюджету.

У разі виявлення значних порушень, зловживань та злочинів у сфері податкового законодавства податкові служби використовують судово-бухгалтерську експертизу для визначення реального економічного стану підприємства, його діяльності.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой