Захист прав власника патенту на винахід і корисну модель за національним законодавством

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ І ПРАВА

Курсова робота

з дисципліни: «Міжнародно-правовий захист інтелектуальної власності»

на тему: «Захист прав власника патенту на винахід і корисну модель за національним законодавством»

Виконав Пац С. Л.

Науковий керівник К.і.н., доц. Цирфа Г. О.

Київ 2014

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРАВА, ЩО ЗАСВІДЧУЮТЬСЯ ПАТЕНТОМ НА ВИНАХІД І ОРИСНУ МОДЕЛЬ

1.1 Майнові права на патент

1.2 Немайнові права патентовласника

1.3 Строк дії прав на патент

РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ ПРАВ ВЛАСНИКА ПАТЕНТУ НА ВИХІД І КОРИСНУ МОДЕЛЬ

2.1 Шляхи здійснення порушення прав на патент

2.2 Елементи при встановленні порушення патентних прав

2.3 Дії, що не визнаються порушенням прав власника на патент

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ ВЛАСНИКА ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД І КОРИСНУ МОДЕЛЬ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

3.1 Адміністративно-правова відповідальність

3.2 Цивільно-правова відповідальність

3.3 Кримінально-правова відповідальність

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Становлення будь-якої демократичної, правової держави передбачає вирішення ряду важливих питань, серед яких особливе місце займає економічний блок. Питання, які стосуються охорони інтелектуальної власності, сьогодні вийшли на перший план, тому що в наш час об'єкти права інтелектуальної власності відіграють дуже важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності товарів і послуг і стають вирішальним фактором економічного розвитку. Світовий досвід підтверджує цей неспростований висновок на прикладі таких розвинених країн як США та Японія, де правовому регулювання винахідництва відведено особливе місце.

Україна — відносно молода держава і багато питань ще до цього часу не достатньо врегульовані на правовому рівні. Разом з тим, усвідомлення зростання ролі й значення інтелектуальної діяльності, зумовили створення власного законодавства про інтелектуальну власність для належного забезпечення її правової охорони.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що створивши об'єкт інтелектуальної власності, творець взаємодіє з іншими. Інколи така взаємодія порушує його права. В силу таких обставин особлива увага стала приділятися такому важливому інституту як захист прав власника патенту на винахід і корисну модель. Відсутність на даний момент великого досвіду для комплексного захисту прав призводить до незаконного використання та розповсюдження зазначених об'єктів та інших порушень прав у цій сфері. Тому проблема дослідження і перспективи розвитку українського законодавства про захист прав власників патентів на винаходи та корисні моделі в умовах сучасності надзвичайно актуальна та визначає практичну значимість даної роботи.

Мета даної курсової роботи полягає у всебічному дослідженні та комплексному аналізі захисту прав власників патенту на винахід і корисну модель за законодавством України.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити наступні завдання:

1. Розглянути права, що засвідчуються патентом на винахід і корисну модель.

2. Виявити елементи, що підлягають встановленню при порушенні патентних прав.

3. Розглянути дії, що не визнаються порушенням прав патентовласника

4. Розглянути основні способи захисту прав.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із створенням, використанням та захистом прав власника патенту на винаходи і корисні моделі.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють права власника патенту на винахід і корисну модель, в тому числі і право на захист у зв’язку із порушенням.

Методи дослідження: при підготовці курсової роботи використовувався метод порівняльного аналізу, діалектичний метод. Метод порівняльного аналізу використано для дослідження поняття, умов надання правової охорони винаходу і корисній моделі, порядку одержання патенту на зазначені об'єкти інтелектуальної власності, підстав припинення дії патенту та визнання його недійсним, захисту прав патентовласника з точки зору як міжнародного законодавства так і національного. За допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток суспільних відносин, пов’язаних із використанням об'єктів інтелектуальної власності - винаходу та корисної моделі та їх захист у разі порушення. Ці методи, на мою думку, є найбільш доцільними та ефективними при висвітленні питань, пов’язаних з інститутом правової охорони винаходів і корисних моделей.

РОЗДІЛ 1. ПРАВА, ЩО ЗАСВІДЧУЮТЬСЯ ПАТЕНТОМ НА ВИНАХІД І ОРИСНУ МОДЕЛЬ

Згідно Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» права на такі об'єкти інтелектуальної власності як винаходи і корисні моделі засвідчуються патентами.

Винахід (корисна модель) — результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (частина 1 статті 1 зазначеного Закону України). Частина 2 статті 459 та частина 2 статті 460 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) визначають об'єкт винаходу (корисної) моделі як продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Крім того, об'єкти зазначені у згаданому вище Законі у частина 2 статті 6 і більш конкретно розкриті - продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. В той же час правова охорона не поширюється на такі об'єкти технології: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання.

Згідно частини 4 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом.

Таким чином, права на винаходи та корисні моделі засвідчуються патентом.

1.1 Майнові права на патент

У власника патенту на винахід чи корисну модель існують як особисті немайнові так і майнові права (стаття 28 Угоди ТРІПС).

Стаття 423 Цивільного кодексу України передбачає такі особисті немайнові права інтелектуальної власності як:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Світова практика дійшла згоди про те, що особисті немайнові права інтелектуальної власності діють безстроково.

Дане положення закріплене і в українському законодавстві. Відповідно до частини 1 статті 425 ЦКУ, особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

1.2 Немайнові права патентовласника

Відповідно до статті 464 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід, корисну модель за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використання секретного винаходу (корисної моделі) власником патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону України «Про державну таємницю».

Взаємовідносини при використанні об'єкту, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати об'єкт за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкту та передавати право власності на об'єкт іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

— виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом на винахід, корисну модель, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом на винахід, корисну модель, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

— продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

— існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України «Про державну таємницю». Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом.

Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на винахід, корисну модель на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати об'єкт без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з Закону порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл на використання об'єкту на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Договір про передачу права власності на об'єкт і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі. Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на об'єкт або видачу ліцензії на використання об'єкту. Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права автора, що регулюються іншим законодавством України.

Виключне майнове право власника патенту — це його монопольне право. Патентовласник отримує право, забезпечене законом та вирішує хто буде, а хто не буде використовувати його запатентований винахід, корисну модель при умові, що він виплачує будь-які необхідні періодичні платежі за підтримання чинності відповідного патенту.

Права патентовласника на такий об'єкт промислової власності як винахід, корисну модель зазвичай обмежені рядом різноманітних обставин. По-перше, формула винаходу, що визначає монополію, може бути переглянута або призначена недійсною судами через недоліки, що не були виявлені до видачі патенту. По-друге, якщо винахід представляє собою вдосконалення або розвиток раніше існуючого патенту, патентовласнику можливо потрібно буде отримати ліцензію та здійснити ліцензійний платіж власнику більш раннього патенту. По-третє, права патентовласника зазвичай обмежені патентним законом незалежно від юридичної сили його патенту. В більшості патентних систем від патентовласника потребується, наприклад, використовувати його винахід або від свого власного імені або шляхом надання іншим особам ліцензії на його використання, якщо він бажає зберегти свою монополію. Наприклад, примусова ліцензія може бути видана третім особам, якщо запатентований винахід не використовується або недостатньо використовується у країні. По-четверте, правовим обмеженням права патентовласника використовувати його винахід являється те, що запатентований винахід часто може використовуватися патентовласником або третіми особами, уповноваженими патентовласником, якщо цього потребують суспільні інтереси.

За винятком виключення вищезгаданих обмежень, видача патенту дозволяє його власнику не допускати використання запатентованого об'єкту іншими особами. Право власника називається виключним через те, що воно дозволяє виключити інших осіб із використання винаходу, а також через те, що власник являється єдиною особою, якій дозволено використовувати об'єкт до тих пір, поки інші особи не отримають дозвіл на здійснення подібної дії шляхом, наприклад, видачі ліцензії. На практиці це виключне право патентовласника має два основних застосування: охорону від порушення патентних прав та можливість передавати або ліцензувати право на винахід повністю або частково.

1.3 Строк дії прав на патент

Законодавець чітко визначає строк, протягом якого діють майнові права на патент на різні об'єкти промислової (інтелектуальної) власності. Питання визначення строку дії прав на патент в українському законодавстві базувалось на світовій практиці, багаторічних переговорах, наслідком яких стало укладення таких міжнародних конвенцій як Паризька конвенція про охорону промислової власності, Договір про патентну кооперацію, угоди ТРІПС. В статті 33 угоди ТРІПС зазначено, що строк дії охорони не повинен закінчуватися до закінчення двадцятирічного періоду від дати подання заявки. Дане положення збігається з українським законодавством (Цивільним Кодексом України).

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 465 Цивільного кодексу України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

Згідно частини 4 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки. Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за цим Законом строку дії охорони винаходу (корисної моделі).

РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ ПРАВ ВЛАСНИКА ПАТЕНТУ НА ВИХІД І КОРИСНУ МОДЕЛЬ

право патент кримінальний відповідальність

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Порушення виключного права патентовласника включає в собі несанкціоноване використання запатентованого об'єкту третіми особами. Створення об'єкту, зокрема, доведення його до промислової реалізації, зазвичай, потребує значних витрат зі сторони заявника — майбутнього власника патенту. Тому патентовласник бажає компенсувати ці витрати з вигодою при подальшій експлуатації запатентованого об'єкту, зокрема, шляхом продажу продуктів, виготовлених на основі об'єкту.

Патентовласник відповідає за виявлення порушень та доведення їх до відома порушника. В багатьох країнах існує норма, що передбачає, що патентовласник не може погрожувати судовим позовом, не прийнявши перед тим контрзаходів, включаючи відшкодування збитків, якщо буде доказано, що погрози не мали підстав. З практичної точки зору ввічливий лист, що інформує про існування патенту передбачає те, що патентовласник подасть позов, якщо порушення буде продовжуватися. Доказано, що такий лист є досить ефективним для припинення порушення прав.

Наступним кроком буде перегляд питання про надання ліцензії. Багато спорів вирішуються на ранній стадії шляхом переговорів про видачу ліцензії, при чому умови ліцензування відображають мистецтво ведення переговорів сторонами. Але якщо патентовласник не охоче погоджується видати ліцензію на умовах, прийнятних для ліцензіата, він може звернутися за допомогою по факту порушення, потребуючи накладення судової заборони на порушення. Незмінною правовою відповіддю порушника, що бажає продовжувати конкуренцію, є позов про визнання патенту недійсним. Проте, як було зазначено вище, більшість спорів про порушення прав на патент вирішуються шляхом переговорів.

2.1 Шляхи здійснення порушення прав на патент

Є декілька шляхів здійснення порушення прав на патент. По-перше, може виникнути ситуація, коли право на патент умисно порушуються, іншими словами, має місце або пряме копіювання об'єкту або навіть незначна його зміна чи модифікація. Така форма порушення може виникнути через те, що третя особа нерозбірлива у засобах, або тому, що вона отримала інформацію від свого патентного повіреного про те, що даний патент, або один чи декілька пунктів формули не мають юридичної сили.

При такій формі порушення зазвичай не виникає аргументів відносно того, наскільки реально виникнення факту порушення. Якщо всі ознаки запатентованого об'єкту скопійовані, порушення має мати місце.

Інша ситуація може виникнути тоді, коли порушення є умисне, але була спроба уникнути його. Часто це трапляється у випадках розпродажу продукту, який містить об'єкт, або публікації патентного документу. Зазвичай публікація окреслює проблему та вказує на спосіб її вирішення. Потім треті особи стараються знайти альтернативний шлях. І хоч треті особи стараються «винайти» новий об'єкт, використовуючи при цьому основну ідею автора, результат не завжди явно виходить за межі об'єму формули. Це є найбільш загальна форма порушення патентних прав, яка дає початок більшості судових спорів. Остання ситуація-випадкове порушення. Як тільки патентовласник зустрічається з чимось таким, що втілює його ідею, він думає, що його об'єкт копіюється. Проте, це не обов’язково так завжди, оскільки може бути багато людей, зайнятих в один і той же час вирішенням конкретної задачі. Наприклад, усі науково — дослідницькі відділи великих організацій можуть працювати над однією і тією ж проблемою. Таким чином, третя особа фактично іншим шляхом прийшла до подібного, якщо не ідентичного, технічного рішення.

2.2 Елементи при встановленні порушення патентних прав

Для встановлення факту порушення патентних прав патентовласник повинен доказати усі наступні елементи: здійснення забороненої дії; заборонена дія мала мати місце після публікації заявки або видачі патенту, якщо немає жодної іншої публікації; заборонена дія мала мати місце у країні видачі патенту; заборонена дія мала мати місце по відношенню до предмету, що підпадає під охорону патенту.

Найбільш важливим елементом при встановленні факту порушення являється здійснення забороненої дії. Такі дії перераховані у законах. Заборонені дії - це такі дії, що пов’язані з виготовленням, використанням, продажем чи ввозом запатентованого продукту, або використанням запатентованого способу, або виготовлення, використання, продажем, чи ввозом продукту, отриманого безпосередньо запатентованим способом.

Виготовлення продукту означає, що продукт, описаний та заявлений у патенті, отриманий на практиці. Таке виготовлення також згадується як виробництво, коли продукт виробляється у комерційних цілях. Спосіб виготовлення та кількість виготовленого продукту не відносяться до суті справи, бо стосуються порушення запатентованого продукту. По відношенню до запатентованих способів (винаходи та корисні моделі) лише пряме виготовлення продуктів запатентованим способом являється забороненою дією. Однією із трудностей у встановленні факту порушення прав на винахід та корисну модель по відношенню до продукту, безпосередньо отриманого запатентованим способом, являється важкість доказування того, що для виготовлення продукту використовується запатентований спосіб. Деякі патентні закони містять положення, що частково вирішують таку проблему. Такі закони передбачають положення стосовно доказування по відношенню патентів на способи, що вводять презумпцію: якщо продукт, що появився безпосередньо в результаті використання запатентованого способу, був новим на дату подачі або на дату пріоритету заявки на винахід, презумується що подібний продукт, виготовлений третьою особою, отриманий таким самим способом. Інші закони ідуть далі та усувають цю проблему за рахунок того, що не обмежують отриманий продукт тим, що продукт має бути новим.

Використання запатентованого продукту не потребує, щоб використання повторювалось чи було безперервним. Правило полягає у тому, щоб використання було забороненою дією незалежно від того, хто використовує запатентований продукт та для яких цілей.

Ввезення продукту означає, що виріб, що являє собою запатентований продукт чи включає його, імпортується в країну, в якій надана охорона. Отже, ввезення — фізична дія транспортування продукту через кордон на територію країни. При цьому неважливо із якої країни проводиться ввезення, робиться він з ціллю використання або продажу або безвідплатного розповсюдження. Неважливо і те, чи надано продукту, що ввозиться, патентну охорону в країні-виробника чи в країні, з якої вивозиться.

Принципи охорони, що застосовуються по відношенню до використання, продажу та ввезення запатентованого продукту, що певним чином модифікований, застосовний також до використання, продажу та ввезення продуктів, виготовлених безпосередньо запатентованим способом.

Другим елементом при встановленні факту порушення патентних прав, а саме, те, що заборонена дія має мати місце після публікації винаходу, або в заявці на об'єкт, або у виданому патенті, потребує незначного пояснення. Було б несправедливо обвинувачувати третіх осіб в порушенні, коли деталі об'єкту не були б загальнодоступними для того, щоб побачити, що ж не справді неможна робити. Третій елемент при встановленні факту порушення патентних прав також потребує невеликого пояснення. Взагалі, дія патенту не виходить за межі країни, що видала патент. Патентний закон країни не має сили ні у жодній іншій країні. Тим не менше, в невеликому числі країн, зокрема, в країнах Бенілюксу, територіальна дія патенту Бенілюксу може бути розповсюджена на ці країни володільцем патенту Бенілюксу внаслідок подачі клопотання про реєстрацію такого патенту в тій чи іншій країні. Крім того, виключенням є також країни Європейського патентного відомства (патент діє на території 17 держав), країни Африканської організації промислової власності(патент діє на території 11 держав), країни Африканської організації інтелектуальної власності(14 африканських держав), країни Євразійського патентного відомства (патент діє на території 9 держав).

Четвертий елемент при встановленні порушення патентних прав — той, що зазвичай має вирішальне значення у будь-якому судовому процесі про порушення патентних прав. Об'єм патентної охорони визначається у всіх країнах змістом формули винаходу, корисної моделі. Їх зміст інтерпретується судом, а то, як суд буде їх інтерпретувати, в свою чергу, залежить від національного закону та у певній мірі від правил або інструкцій. Як наслідок, зміст формули винаходу буде залежати від її інтерпретації юрисдикційним органом.

Суди, особливо в системах загального права, намагаються визначити, яку структуру описує формула винаходу, корисна модель та чи дійсно структура, що являється предметом судового спору, відповідає зазначеній у формулі винаходу, корисній моделі зразку.

При намаганні відповісти на питання, чи являється певна структура порушенням патентних прав на винахід, корисну модель, що випливають із конкретного пункту формули, пункт формули необхідно розбити на окремі елементи, а потім порівняти їх з елементами порівнювальної незаконної структури, щоб побачити, чи є схожості. Якщо пункт формули насправді міг бути складений з тим, щоб зрозуміти можливу незаконну структуру, не розтягуючи формулювання пункту, тоді порушення дійсно могло мати місце. Якщо, з другої сторони, пункт формули обмежується чимось таким, що взагалі не присутнє в можливій незаконній структурі, тоді порушення можливо і не було взагалі.

В процесі порівняння окремих ознак формули з відповідними ознаками незаконної структури необхідно відповісти на наступні запитання:

— чи усі ознаки формули присутні в можливий незаконній структурі?

— чи усі ознаки мають однаковий вид?

— чи всі ознаки виконують однакову функцію?

— чи мають ознаки однаковий зв’язок з іншими ознаками?

Якщо відповіді на усі питання позитивні, можна сказати, що порушення патентних прав мало місце, звичайно, незалежно від того, чи достовірна чи ні формула.

Як наслідок, основним критерієм наявності факту порушення патентних прав можна сформулювати так: незаконний продукт або спосіб включає усі суттєві ознаки, зафіксовані у формулі винаходу, корисної моделі.

Звичайно, встановлення порушення патентних прав не завжди являються чітко визначеним. Наприклад, зміна форми не усуває порушення, якщо це не веде до зміни отриманого результату. Подальша зміна порядку стадій процесу не виключає порушення, якщо результат залишається таким самим. Крім того, наявність додаткових ознак у можливій незаконній структурі не усуває порушення, якщо також присутні усі ознаки патентної формули. Питання використання у спірному виробі формули винаходу, корисної моделі є питанням факту, потребує спеціальних знань та належить до компетенції судових експертів. Разом з тим питання щодо форми (способу) та суб'єктів подальшого використання спірних виробів мають вирішуватися господарським судом.

2.3 Дії, які не визнаються порушенням прав на патент

Міжнародним, так і національним законодавством передбачено перелік дій, які не визнаються порушенням прав патентовласника.

Відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності, зокрема стаття 5 ter зазначає, що у кожній з країн Союзу не розглядаються як порушення прав патентовласника:

— Застосування на борту суден інших країн Союзу засобів, що складають предмет його патенту, в корпусі судна, в машинах, оснащенні, механізмах та в іншому обладнанні, коли ці судна тимчасово чи випадково знаходяться у водах даної країни, за умови, що ці засоби використовуються виключно для потреб судна.

— Застосування засобів, що складають предмет патенту, в конструкції чи при експлуатації повітряних чи наземних засобів пересування інших країн Союзу чи допоміжного обладнання для цих засобів пересування, коли зазначені засоби пересування тимчасово чи випадково знаходяться в даній країні. Так, відповідно до статті 30 угоди ТРІПС, члени можуть надавати обмежені винятки з виключних прав, що надаються патентом, за умови, що такі винятки не будуть суттєво суперечити нормальному використанню патенту та завдавати суттєвої шкоди законним інтересам власника патенту, з огляду на інтереси третіх сторін.

Більшості законів зарубіжних країн містять три основні виключення із правила порушення виключних прав на виготовлення запатентованого продукту, а саме:

— коли запатентований продукт виготовлюється виключно в цілях наукових досліджень та експериментів;

— коли третя особа почала виробництво продукту до дати подачі заявки на винахід;

— коли запатентований продукт виготовлюється по примусовій ліцензії або рішення правління держави в інтересах суспільства

У більшості випадків існує п’ять винятків, що не являються порушеннями виключних прав на використання запатентованого продукту, а саме:

— коли запатентований продукт використовується виключно в цілях наукових досліджень та експериментів;

— коли використовуваний запатентований продукт був представлений на ринок даної країни володільцем патенту на винахід або з його дозволу;

— коли використання запатентованого продукту проходить на транспортних засобах, що проходять транзитом через країну;

— коли запатентований продукт використовується третіми особами, що мають спеціальне право продовжувати виготовлювати продукт;

— коли запатентований продукт використовується по примусовий ліцензії або за дозволом правління держави в інтересах суспільства.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності та з комерційною метою добросовісно використала в Україні заявлене технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу, корисній моделі чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу, корисної моделі, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Право попереднього користування на винахід, корисну модель обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки.

Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого об'єкту:

— в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

— без комерційної мети;

— з науковою метою або в порядку експерименту;

— за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту одразу як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Не визнається порушенням прав на винахід, корисну модель, що випливають з патенту, введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до законів або за згодою сторін. Спори щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку.

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ ВЛАСНИКА ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД І КОРИСНУ МОДЕЛЬ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Відповідальність взагалі - це обов’язок відповідати за свою суспільно-негативну поведінку та мати за таку поведінку негативні наслідки. Залежно від галузі, до якої належить відповідальність, виділяють наступні її види: адміністративна відповідальність, кримінальна відповідальність, цивільно-правова відповідальність.

Законодавство України передбачає покарання за порушення прав на патент. Зокрема, порушник підлягає адміністративній та кримінальній відповідальність за певні види порушень, які будуть розглянуті нижче.

Захист прав і законних інтересів патентоволодільців та інших осіб, що є власниками прав на запатентовані винаходи, корисні моделі здійснюється застосуванням передбачених законом форм, засобів і способів захисту прав, переважно в юрисдикційній формі. Неюрисдикційна форма, тобто вчинення потерпілим заходів самозахисту порушених прав, трапляється зрідка і здебільшого зводиться до відмови від вчинення дій, що суперечать укладеному ліцензійному договору.

Юрисдикційна форма захисту патентних прав, у свою чергу, передбачає судовий та адміністративний порядок їх захисту. Домінуючим є судовий порядок, оскільки адміністративний захист патентних прав здійснюється лише у випадках, прямо вказаних у законі.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» захист прав на такі об'єкти здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Слід зазначити, що патентні спори розглядаються цивільними, адміністративними, господарськими і третейськими судами (в залежності від того ким є позивач і відповідач). Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про: авторство; встановлення факту використання об'єкту; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації. Розгляд патентних спорів у місцевих та господарських судах здійснюється за загальними правилами судової процедури, які передбачено в Цивільному процесуальному кодексі України та Господарсько-процесуальному кодексі України. Спори, передані за рішенням сторін до третейського суду, вирішуються відповідно до регламенту даного третейського суду.

Взагалі, цивільно-правові санкції застосовуються до усіх випадків правопорушення патентних прав, тоді як кримінальні санкції доступні лише при визначених обставинах, а саме, у випадках умисного порушення. Зазвичай кримінальні санкції включають присудження компенсації за нанесення збитків, накладення судової заборони або будь-який інший засіб судового захисту, передбачений у загальному законі, таке як конфіскація та знищення незаконних продуктів чи інструментів, що використовуються для виготовлення таких продуктів.

Якщо патентоволоділець встановить у суді, що порушення було здійснене або здійснюється, він має право на грошову компенсацію збитків, суму яких встановлює суд. Така компенсація стягується з порушника патентних прав лише за порушення, здійснене з дати публікації патентним відомством заявки або у виданому патенті. Сума збитків може бути визначена по крайній мірі двома різними способами. Першим способом є встановлення збитків на рівні фінансових втрат, понесених патентоволодільцем в результаті порушення патентних прав. Відповідно до другого способу визначення збитків базувалось би на підрахуванні прибутку. Проте, це не означає, що патентоволоділець обов’язково отримає всю суму прибутку, отриману правопорушником на незаконних виробах, але, тим не менше, підрахування прибутку може бути цілком близьким до суми фактичного прибутку. Втрати також можна оцінити беручи до уваги відрахування патентоволодільцеві, що виплачуються будь-якими ліцензіатами. В цьому випадку суд може вирішити, що сума понесених збитків має бути нижчою від суми відрахувань патентоволодільцеві на кожен виріб, та оскільки вони являються збитками, а не відрахуваннями, можливо, що сума понесених збитків буде зафіксована на більш високому рівні.

Відповідно до деяких національних законів порушник патентних прав не має відшкодовувати збитки, якщо він докаже, що на дату порушення він не знав та не міг бути впевнений у порушенні.

Судова заборона являється забороною подальшого здійснення порушенню патентних прав. В такому випадку суд виносить судовий наказ, зобов’язуючи порушника патентних прав припинити виготовлення копій або незаконні дії по відношенню до запатентованого винаходу. Якщо незаконна дія ще не здійснена, але якщо третя сторона здійснила підготовку з наміром здійснити незаконну дію (неминуче порушення), судова заборона означає, що порушення патентних прав не може бути розпочато.

Кримінальні санкції залежать від структури кримінального права та процесуальних норм, що застосовуються у країні. Зазначимо, що українське законодавство передбачає кримінально — правову відповідальність за деякі порушення патентних прав.

3.1 Адміністративно-правова відповідальність

Стаття 51−2 Кодексу України про адміністративні правопорушення стверджує наступне: «Незаконне використання права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання, а також матеріалів, призначених для її виготовлення «.

Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (недобросовісна конкуренція), незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Згідно з статтею 476 Митного кодексу України, Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.

Отже, характеризуючи відповідальність за адміністративні правопорушення, стає зрозумілим, що вона в основному зводиться до накладання штрафу на особу порушника.

3.2 Цивільно-правова відповідальність

Цивільний Кодекс передбачає наступні випадки, коли особа може звернутися за захистом своїх прав (як особистого немайнового так і майнового), про що зазначено у 16 статті. Крім того, в цій же статті зазначаються способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Також слід зауважити про те, що стаття 432 Цивільного Кодексу передбачає захист права інтелектуальної власності судом і зазначає:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Отже, як бачимо, особа вправі звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства у зазначених законодавством випадках.

3.3 Кримінально-правова відповідальність

Згідно з статтею 177 Кримінального кодексу України, незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, — караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, — караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, — караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Як бачимо, кримінальна відповідальність за порушення прав промислової власності за правопорушення відрізняється розміром стягнень і масштабом покарань.

ВИСНОВОК

Необхідність створення в Україні ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності викликана вимогою часу. Незалежною країна не може бути без економічного розвитку, а розвинута незалежна економічна структура держави неможлива без політики захисту права інтелектуальної власності.

Проголошений Україною курс на інтеграцію до Європейського Союзу і вступ до Світової організації торгівлі потребує забезпечення захисту прав на об'єкти авторських і суміжних прав та об'єкти промислової власності на рівні, який існує в економічно розвинених країнах. За час існування України як незалежної держави в країні створена і успішно функціонує патентна система, що здійснює розгляд заявок, реєстрацію та видачу охоронних документів. Правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються нормами Конституції України, Цивільного, Кримінального, Митного, Господарського кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, спеціальними законами і підзаконними нормативними актами.

Для посвідчення виключного права власника на створений ним об'єкт промислової власності: винахід, корисну модель видається патент. В той же час в Україні створені цілком позитивні умови захисту прав на патенти на винаходи, корисні моделі. Проте, на практиці патентовласник зазвичай може домогтися лише припинення незаконного використання його запатентованого винаходу чи корисної моделі. На жаль, на даний момент патентовласнику рідко присуджують упущену вигоду чи відшкодовують збитки. Але, таку практику вже розпочато, перші кроки вже зроблено, що дає підстави надіятись на удосконалення патентного законодавства, створення патентних судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.

2. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року N 8073-X.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року N 4651-VI.

6. Митний кодекс України 13 березня 2012 року N 4495-VI.

7. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року N 3687-XII.

8. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» 15 грудня 1993 року N 3688-XII.

9. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 04. 04. 2012 р. N 01−06/417/2012 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

10. P. Smith. Введение в патентное право и его применение: Основные понятия. WIPO, Pub. No. 672(E) (1989).

11. Кириченко Т. С. «Захист патентного права на основі формули винаходу»: Автореф. дис., к.ю.н.: 12. 00. 03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого — Х., 2005 р.

12. Козырев А. Н. «Оценка интеллектуальної собственности» — М., Экспертное бюро, 1997, с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой