Економічні теорії Туган-Барановського

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат

на тему:

«Економічні теорії

М.І. Туган-Барановського

та їх значення"

1. План

1. М.І. Туган-Барановський. Коротка біографія.

2. Теорія граничної корисності М.І. Туган-Барановского.

3. Інвестиційна теорії циклів М.І. Туган — Барановського.

4. Список використовуваної літератури.

М.І. Туган-Барановський. Коротка біографія.

М.І. Туган-Барановський (1865−1919), українсько економіст. Уродженець Харківської області. У 23 року закінчив курс Харківського університету відразу по двох факультетах: природничому і юридичному.

Однак сферою своєї діяльності М.І. Туган-Барановський обрав політичну економію. У 1894, опублікувавши роботу «Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя», він став першим українцем ученим зі світовим ім'ям (книга в 1901 році переведена на німецьку мову, а потім і на французький). За цю роботу М.І. Туган-Барановський у 1894 році був визнаний гідним ступеня магістра Московського університету. У 1895 році він стає приват-доцентом С. -Петербурзького університету й у тому ж році його приймають у члени Імператорського Вільного Економічного Товариства.

Будучи представником «легального марксизму». М.І. Туган-Барановський бере участь у редагуванні журналів марксистського напрямку, таких як «Нове слово», «Початок», «Світ божий». У 1898 році М.І. Туган-Барановський видає книгу «Російська фабрика», де розвиває ідеї про розвиток капіталізму в Росії і захищає її в тому ж році як докторську дисертацію.

Нове, двадцяте століття М.І. Туган-Барановський зустрічає опальним ученим, висланим зі столиці за участь у студентських хвилюваннях. У Петербург, з дозволу влади, він повернувся в 1905 р. У наступні роки М.І. Туган-Барановського цікавлять проблеми розвитку кооперативного руху. З 1908 року він член «Комітету сільських, кредитних і промислових товариств». У 1909 році М.І. Туган-Барановський став видавати журнал «Вісник кооперації», а в 1916 році виходить його робота «Соціальні основи кооперації». Тоді ж виходить ряд його робіт про соціалізм, а в 1918 році - одна з найвідоміших — «Соціалізм як позитивне навчання».

До революції роботи М.І. Туган-Барановського видавалися неодноразово, і зокрема його праця «Основи політичної економії», де він найбільше повно виклав свої економічні погляди.

Теорія граничної корисності М.І. Туган-Барановского.

М.І. Туган-Барановський писав, що теорія граничної корисності і трудова теорія вартості не є взаємовиключними, а, навпаки, доповнюють і підтверджують один одного. Туган-Барановський М.І. Учение о предельной полезности хозяйственних благ как причина их ценности. Юридический вестник. 1890. № 10, стр. 24.

Він сформулював знаменитий закон, відповідно до якого граничні корисності вільно відтворених благ пропорційні їх трудовим вартостям.

Розглядаючи ці питання, він показав, що правильно зрозуміла теорія граничної корисності не тільки не спростовує трудову теорію вартості Д. Рікардо і К. Маркаа, але і являє собою несподіване підтвердження навчання про вартість даних економістів. Як і більшість російських економістів, М.І. Туган-Барановський не обмежився однобічним протиставленням корисності і витрат як двох основних факторів цінності. Думаючи, що теорія Рікардо підкреслює об'єктивні фактори цінності, а теорія Менгера — суб'єктивні, він намагається довести, що теорія Рікардо не виключає, а лише доповнює теорію граничної корисності.

Логіка міркувань М.І. Туган-Барановського така: «Гранична корисність — корисність останніх одиниць кожного роду продуктів — змінюється в залежності від розмірів виробництва. Ми можемо чи знижувати підвищувати граничну корисність шляхом розширення чи скорочення виробництва. Навпроти, трудова вартість одиниці продукту є щось об'єктивно дане, що не залежить від нашої волі. Звідси випливає, що при зіставленні господарського плану визначальним моментом повинна бути трудова вартість, а обумовленим — гранична корисність. Якщо трудова вартість продуктів різна, але користь, одержувана в останню одиницю часу однакова, то випливає висновок, що корисність останніх одиниць вільно відтворених продуктів кожного роду — їхня гранична корисність — повинна бути назад пропорційна відносній кількості цих продуктів в одиницю робочого часу. Інакше кажучи, повинна бути прямо пропорційна трудової вартості тих же продуктів"'. І виходить, на думку М.І. Туган-Барановського, обидві теорії знаходяться в повній гармонії.

Теорія граничної корисності з’ясовує суб'єктивні, трудова теорія вартості - об'єктивні фактори господарської цінності. Саме М.І. Туган-Барановський обґрунтував положення, що гранична корисність вільно відтворених господарських благ пропорційна їх трудовим вартостям. Дане положення називають в економічній літературі теоремою М.І. Туган-Барановського.

Значний внесок був внесений Туган-Барановским у теорію розподілу. У ній процес розподілу розглядалася як боротьба різних класів за частку в суспільному продукті. У росту самого продукту, тобто в розвитку виробництва, однаково зацікавлені всі класи. Туган-Барановський М.І. Социальная теория распределения. СПб., 1913, стр. 114.

Цей підхід пізніше знайшов розвиток у працях багатьох західних економістів (Шумпетер, Хикс і ін.).

Інвестиційна теорії циклів М.І. Туган — Барановського.

Що стосується внеску М.І. Туган — Барановського в сучасну економічну науку, то він значною мірою зводиться до створення сучасної інвестиційної теорії циклів у який передбачив сучасну концепцію «заощадження-інвестиції» Туган-Барановський М.І. Промишленние кризиси в современной Англии, их причини и влияние на хозяйственную жизнь. СПб., 1984. стр. 370.

головним фактором циклічності, на його думку, є непропорційність у розміщенні капіталу, що підсилилася в зв’язку з обмеженістю банківських ресурсів.

Його робота «Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя» уплинули на розвиток даного напрямку економічної науки. У цій роботі, полемізуючи з «народниками». М.І. Туган-Барановський доводить, що капіталізм у своєму розвитку сам собі створює ринок і в цьому відношенні не має обмеження для росту і розвитку. Хоча і відзначає, що існуюча організація народного господарства, і насамперед панування вільної конкуренції, надзвичайно утрудняє процес розширення виробництва і нагромадження національного багатства.

М.І. Туган-Барановський критикує не тільки теорію недоспоживання як причину криз надвиробництва, але і теорії, що пояснюють кризи порушеннями в сфері грошового і кредитного звертання.

У своїй теорії М.І. Туган-Барановський узяв за основу ідею Маркса про зв’язок промислових коливань з періодичним відновленням основного капіталу і заклав основи тенденції - перетворити теорію криз надвиробництва в теорію економічних коливань. Відзначаючи, що роки посиленого створення основного капіталу є роками загального пожвавлення промисловості, М.І. Туган-Барановський пише: «розширення виробництва в кожній галузі підсилює попит на товари, вироблені в інших галузях: поштовх до посиленого виробництва передається від однієї галузі до інший, і тому розширення виробництва завжди діє заразливо і має тенденцію охоплювати все народне господарства. У період створення нового основного капіталу зростає попит рішуче на всі товари». Туган-Барановський М.І. Промишленние кризиси в современной Англии, их причини и влияние на хозяйственную жизнь. СПб., 1984, стр. 292.

Але от розширення основного капіталу закінчилися (фабрики побудовані, залізниці проведені). Попит на засоби виробництва скоротилося і їхнє надвиробництво стає неминучим. У силу залежності всіх галузей промисловості друг від друга часткове надвиробництво стає загальним — ціни всіх товарів падають і настає застій. М.І. Туган-Барановський переконаний у тім, що якщо виробництво організувати планомірно, те як би ні було низьке споживання, пропозиція товарів не моглася б перевищити попит.

З повною підставою можна сказати, що М.І. Туган-Барановський першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: фази промислового циклу визначаються законами інвестування. Порушення ж ритму економічної активності, що приводить до кризи, випливає, на думку М.І. Туган-Барановскою, через відсутність паралелізму на ринках різних сфер у період економічного підйому, розбіжності між заощадженнями й інвестиціями, через диспропорційності в русі цін на капітальні блага і споживчі товари.

Основна ідея М.І. Туган-Барановского полягає в тому, що в основі загального товарного надвиробництва лежить часткове надвиробництво, непропорційний розподіл «народної праці». Таким чином, перше являє собою своєрідне вираження другого.

Досліджував М.І. Туган-Барановський і роль позичкового капіталу в процесі циклічних коливань економіки. Він відзначав, що підвищення позичкового відсотка є вірною ознакою того, що вільного позичкового капіталу в країні занадто мало для нестатків промисловості і роблячи звідси висновок, що безпосередньою причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, що не знаходить собі застосування, а його недолік. Як бачимо, у М.І. Туган-Барановского виявляються багато елементів сучасної інвестиційної теорії циклів.

Таким чином, у вітчизняній політекономії просліджувалися дві тенденції - релігійного і наукового мислення. На різних етапах розвитку Росії і України вони по-різному взаємодіяли один з одним.

Перший період, що стоїть особняком, відноситься до початку століття — 1917 р. У цей час активно працювали вчені, що стоять не тільки на марксистських, але і на інших позиціях. Серед них було чимало великих економістів, що одержали світове визнання.

Першу течію очолював П. Струве, якого підтримували С. Булгаков, С. Франк, Н. Бердяєв. Ці учені використовували методологію неокантіанства й емпіризму. З подібних позицій велася критика класичної школи, зокрема її фундаментальної ідеї універсального природного економічного закону. [26] Неважко помітити, що ці вчені підняли одну з найбільш спірних, дискусійних проблем політичної економії - співвідношення загального і специфічного в розвитку економіки країни, і послідовно встали на точку зору німецької історичної школи.

Другий науковий політекономічний напрямок зв’язаний з іменами М. Туган-Барановського, А. Мануйлова, В. Желєзнова, М. Соболєва, К. Пажитнова, Л. Кафенгауза й ін. Для них була характерна синтетична методологія, що поєднує класичний, марксистський підходи з елементами маржиналізма.

На початку ХХ в. у вітчизняній економічній науці поступово підсилювався марксистський вплив. Як відомо, марксизм розвивався в Росії в двох основних формах — ленінської, більшовицької, і меншовицької. Не маючи можливості докладно досліджувати це питання, відзначимо, що, як нам представляється, у науковому плані за боротьбою цих двох плинів у значній мірі стояло протиборство соціально-філософських доктрин — універсалістської, що виходила з примата загальних законів розвитку цивілізації для специфічних умов Росії, і доктрини національної специфіки. Дотримуючись першого підходу меньшовики вважали за необхідне строго слідувати духу навчання К. Маркса і розвивати Росію по західному шляху. Ленін і його прихильники спиралися на ідею національних особливостей Росії (хоча і розуміли її дуже своєрідно).

Значення економічних теорій М.І. Туган-Барановська важко переоцінити, вони значно вплинули не тільки на економічний розвиток радянського суспільства, але і на світові економічні ідеї цілого світу, цілого світового господарства.

Список використовуваної літератури:

1. Туган-Барановський М.І. Основи политической економии. Издание 4-е. — М., 1989.

2. Туган-Барановський М.І. До кращого майбутнього: Збірник соціально-філософських добутків. М., 1996.

3. Туган-Барановський М.І. Соціальна теорія розподілу. — К., 1996.

4. Туган-Барановський М.І. Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на господарське життя. Спб., 1984.

5. Туган-Барановський М.І. Навчання про граничну корисність господарських благ як причина їхньої цінності. Юридичний вісник. — 1999. — № 3.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой