Діагностичні аспекти лейкозу великої рогатої худоби в СТОВ "Вікторія" Краснопільського району Сумської області

Тип работы:
Магистерская работа
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

Діагностичні аспекти лейкозу великої рогатої худоби в СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Висновок з огляду літератури

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи дослідження

2.2 Характеристика господарства

2.3 Результати власних досліджень

2.4 Обговорення результатів власних досліджень

2.5 Розрахунок економічної ефективності

3 ОХОРОНА ПРАЦІ

4 ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

5 ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ МЕТОДИК

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин (Котлярова Н.Н., 1973; Зильбер Л. А. та ін., 1975; Бусол В. О., 1983; Крикун В. А., 1999; Петров Н. И., 1999). Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення (Шишков В.П., 1988; Москалик Р. С., 1989; Гулюкин М. И., 1999).

Тому в її вирішенні активну участь брали науковці гуманної та ветеринарної медицини, біологи та працівники інших галузей науки (Доронін М.Н., 1976; Лемеш В. М., 1986; Нагаєва Л. І. і співавт., 1998). Вагомий внесок у розкриття етіологічної суті лейкозу великої рогатої худоби внесли вітчизняні та іноземні вчені. Роботами А. Ф. Бабкіна, О.Ф. Валіхова, Р. О. Кукайн, Г. А. Надточія, М.І. Парфанович, О. Т. Шикова, J.M. Miller та інших в кінці шістдесятих та початку сімдесятих років було утверджено вірусне походження хвороби. З цього часу розпочинається новий етап вивчення інфекції. До 1985 року були розроблені і апробовані на практиці високоспецифічні серологічні методи ранньої діагностики інфекції. Все це вимагало від науки та практики проведення переоцінки наявних поглядів на етіопатогенез, епізоотологію, оцінку діагностичних тестів, методів оздоровлення стад від лейкозу (Смирнов П.Н., 1983; Цымбал В. И., 1988). Для формування наукової концепції протилейкозних заходів потрібно було вивчити особливості прояву епізоотичного процесу та його рушійних сил — джерела збудника інфекції, сприйнятливих тварин, механізму передачі збудника інфекції. Незважаючи на досягнення науки в експериментальній лейкозології, у вивченні етіології та розробці методів ранньої діагностики, методичні підходи щодо проведення протилейкозних заходів суттєво не змінювались. Інструкція щодо боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, розроблена у 1984 році, діяла у колишньому СРСР до 1990 року.

Лейкоз реєструється в усіх країнах світу, на території Америки, Австралії, Азії. Високий рівень організації та проведення заходів боротьби з хворобою дозволив збільшитися від лейкозу ВРХ таким країнам як Бельгія, Ірландія, Норвегія. З успіхом реалізуються державні програми боротьби з захворюванням в країнах Європи, таких як Німеччина, Польша, Болгарія, країни Балтії. В Україні діє програма з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, основні засади якої передбачені «Планом основних заходів щодо оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу в Україні».

В Україні до того часу були відсутні дані щодо закономірностей розвитку епізоотичної ситуації та особливостей прояву епізоотичного процесу, не розроблені способи профілактики та ліквідації лейкозу.

Все це гальмувало впровадження розробок наукових шкіл Росії, України та інших країн у практику проведення широкомасштабних протилейкозних заходів. Наукова громадськість повинна була розробити і ряд нових організаційних заходів щодо визначення ефективності науковообгрунтованих методів діагностики та способів оздоровлення неблагополучних щодо лейкозу стад (Ярчук Б.М. і співавт., 1989, П.П. Достоєвський, 1992).

Тому, метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг та вивчити особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Сумщини.

Для досягнення поставленої мети, були сформульовані такі задачі: провести серологічний моніторинг та визначити показники неблагополуччя щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Сумській області; вивчити особливості розповсюдження ВЛВРХ з урахуванням вікових характеристик поголів'я; вивчити морфологічну характеристику органів і тканин великої рогатої худоби залежно від стадії лейкозного процесу; визначити наявність протилейкозних антитіл в молозиві і молоці РІД-позитивних корів і терміни елімінації колостральних антитіл в крові телят від інфікованих матерів; визначити вплив ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби; дати порівняльну оцінку серологічним методам діагностики (РІД і ІФА) при лейкозі великої рогатої худоби; провести аналіз профілактичних і протилейкозних заходів, що здійснюються у тваринницьких господарствах Сумської області.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Лейкоз великої рогатої худоби (leukaemia in cattle) — хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи, основною причиною якої - злоякісне розростання клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, внаслідок чого відбуваєтьсч дифузна інфільтрація органів цими клітинами або з’являються пухлини [82; 89].

Ензоотичний лейкоз великої рогатої худоби (ЛКРС) — одне з найбільш поширених лимфопроліферативних захворювань сільськогосподарських тварин, що завдають значного економічного збитку не лише унаслідок загибелі, недоотримання продуктів тваринництва [38], але і небезпекою втрати унікального генофонду в молочному скотарстві, оскільки хвороба уражує в першу чергу високопродуктивних корів, що є національним надбанням. Частіше лейкозом захворюють корови у віці 4−7 років з ослабленими захисно-пристосовними реакціями організму [5; 94].

Етіологія. Згідно сучасної класифікації вірус лейкозу великої рогатої худоби (синоніми: бичачий лейкозний вірус — BLV, онкорнавірус, РНК — вірус, що містить), належить до сімейства Retroviridae, підродини Onkorna-viridae, тип Е. До цього сімейства відноситься велика група РНК — вірусів, що містять, яка приголомшує хребетних і має в своєму складі РНК — залежну ДНК — полимеразу (зворотну транскриптазу), що забезпечує синтез ДНК на матриці РНК віріона, що і послужило підставою для назви сімейства Retroviridae (від латів. retro — зворотний). ДНК — копія ВЛВРХ (провірус) здатна вбудовуватися в геном клітини-господаря і тривалий час персистувати у організмі, а також передаватися іншому індивідуумові. Вважають, що життєвий цикл в ретровірусів однаковий: вірус проникає у клітину шляхом ендоцитозу, РНК звільняється і транскрибується в дволанцюжкову ДНК-копію, яка вбудовується як провірус в ДНК клітину-господаря. Інтеграція необхідна для реплікації вірусу. З інтегрованого провіруса транскрибується як вірусна РНК-копія, так і РНК, яка транслюється в білки. Потім відбувається збірка нових віріонів, які відгалужуються від клітинної мембрани для інфікування нових клітин. На ранніх стадіях інфікування ВЛВРХ не викликає яких-небудь змін в організмі, у тому числі і вироблення антитіл в кількостях, достатніх для визначення серологічними методами. Провірусну ДНК в лімфоцитах можна виявити за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) [52].

Розповсюдження. На жаль, попри зусилля науки та органів ветмедицини, лишається кілька інфекційних хвороб тварин, які становлять небезпеку для тваринництва та здоров’я людей. Насамперед, це лейкоз та туберкульоз ВРХ [28; 40]. Лейкоз великої рогатої худоби широко поширений у Російській Федерації. Так, у 2002 році, за даними досліджень в реакції імунної дифузії (РІД) крові від ВРХ, кількість заражених тварин склала у Московської області близько 14%, у Ростовській і Володимирській — по 25%, у Брянській — 18%, у Краснодарському краю — до 45%. У деяких господарствах кількість інфікованих тварин досягає 80−90%. [3].

Якщо у 1991 року в Україні налічувалось всього 14. 6% благополучних господарств, то на сьогодні таких господарств вже 94,4%. Станом на початок листопада 2007 року повністю оздоровлені від лейкозу господарства Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Миколаївської, Тернопільської та Чернівецької областей. Протягом 9 місяців 2007 року було досліджено 5 млн. 302 тис. голів ВРХ, що становить 111,3% до плану, при цьому виділено 82 076 голів РІД-позитивної, тобто ураженої лейкозом, худоби. Найбільше її виявлено в Київській області(10 751 голів), Волинській (8051), Житомирській (7842), Донецькій (7287), Харківській (7136).

На сьогодні в Україні налічується 207 неблагополучних пунктів лейкозу великої рогатої худоби, що на 155 менше, ніж на цю дату минулого року. У 2007 році покращилася ситуація з лейкозом великої рогатої худоби (ВРХ). Поступово збільшується кількість і питома вага благополучних щодо лейкозу господарств. На початок року налічувалось 360 (у 2006 році - 496) неблагополучних господарств, протягом року виявлено — 134, оздоровлено 287. Відносно лейкозу ВРХ — в 19 областях України налічується 368 неблагополучних пунктів, що на 101 менше ніж за аналогічний період торік. Проводяться систематичні планові заходи щодо оздоровлення тваринництва від цієї інфекції. Про хід виконання оздоровчих заходів і плану оздоровлення від лейкозу доповіли начальники управлінь ветеринарної медицини у Волинській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській і Полтавській областях.

аналізували статистичну звітність та використовували власні діагностичні дослідження для вияснення епізоотичної ситуації по лейкозу великої рогатої худоби в Україні у 1993−1998 роках.

Епізоотологія. Хворі тварини сприйнятливіші до інфекційних і незаразних захворювань. При цьому збільшується яловість, знижується вихід телят, спостерігаються аборти. Телята від таких корів частіше страждають розладом травлення і порушенням органів дихання. Джерело захворювання — хворі тварини і вірусоносії; тому своєчасне, як можна раніше виявлення таких тварин — одна з необхідних умов ефективної боротьби з лейкозом [75].

Збудник передається зі всіма секретами і экскретами, що містять заражені вірусом лейкоцити (кров, молоко, молозиво, сперма, носовий і вагінальний слиз, слина) [103]. Можливі два шляхи поширення інфекції: вертикальний (від матері - плоду) і горизонтальний (від зараженої тварини — здоровому). Поширенню лейкозу серед сприйнятливого поголів'я сприяють: спільне утримання здорових і заражених тварин, випаювання телятам молозива і молока від хворих корів, використання для запліднення сперми заражених лейкозом биків, недотримання правил асептики і антисептики при ветеринарно-зоотехнічних заходах (взяття крові, щеплення, ректальні дослідження, таврування і ін.) [76]. Лейкоз великої рогатої худоби завдає тваринництву великого економічного збитку. Зараження відбувається на всіх стадіях інфекційного процесу при проникненні в організм лімфоцитів, що містять вірус лейкозу. Чинниками передачі вірусу є кров, молоко і інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини тварин, заражених вірусом лейкозу [88].

Клінічні ознаки. Зустрічається 2 форми лейкозу — ензоотична і спорадична. Спорадична форма лейкозу зустрічається рідко і уражує тварин до 3-х літнього віку [120]. Має три форми прояву: ювінальний лейкоз характеризується збільшенням лімфовузлів і часто інфільтрацією кісткового мозку; тимусна форма реєструється у телят до 2-х літнього віку і характеризується збільшенням тимусу; шкірна форма зустрічається у телят від 1 до 3-х літнього віку, характеризується вузликовою лейкемічною інфільтрацією шкіри. Ензоотичний лейкоз — контагиозная хвороба з тривало латентним періодом, під час якого у крові виявляється вірус лейкозу (ВЛ ВРХ) і антитіл до нього. В основному зустрічається у великих тварин у віці 5−8 років [109].

Патологоанатомічні зміни. Патоморфологічні зміни у великої рогатої худоби при лейкозі дуже варіабельні, як по частоті і характеру уражень органів і тканин, так і по формах гістологічного прояву. Встановлено, що 85% пухлин тварин доводиться на лімфолейкоз, злоякісні лімфоми, лімфосаркоми [20].

Патологоанатомічна діагностика при ЛВРХ має важливе значення для з’ясування епізоотичної ситуації у стаді. Лейкозні зміни при гістологічному дослідженні у ранньому періоді хвороби реєструються у кістковому мозку, м’якушевих тяжах, світлих центрах фолікулів, і синусах лімфатичних вузлів, при вмісті в крові 9−20 тис/мкл лейкоцитів і до 80% лімфоцитів, також на схильність до хвороби має вплив ендокрина система, тобто для розвитку хвороби, окрім обов’язкової присутності ВЛВРХ має важливе значення стан залоз внутрішньої секреції, а також контролюючих систем, що пригнічують лейкозогену інформацію у клітині [21; 22]. Хвороба характеризується проліферацією неопластичних елементів, внаслідок чого утворюються окремі пухлинні маси або дифузна інфільтрація різних тканин і органів. До пухлинного процесу залучаються лімфовузли, часто пригнічується селезінка, сичуг, серце, нирки і інші органи [119].

Серологічна діагностика. Спосіб діагностики лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ), який спричиняється вірусом типу С із сімейства ретровірусів роду онковірусів, з використанням явища поверхневого плазмонного резонансу (ППР) на відміну від попередніх розробок має ряд суттєвих переваг. Специфічність діагнозу визначається сенсорним чіпом (одноразового використання). Одними із важливих завдань сучасної біотехнології в галузі тваринництва і ветеринарної медицини є створення ефективної технології отримання тварин iз заданними властивостями, розробка методів ранньої діагностики інфекційних та спадкових захворювань. Нині для вирішення цих завдань використовують молекулярно-генетичні методи, які базуються на полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР). При цьому у більшості досліджень конструювання праймерів — основних компонентів ПЛР-тест-систем, які визначають їх специфічність, точність і надійність, — здійснюється або на основі проведення множинного вирівнювання без урахування термодинамічних характеристик праймерів, або на основі знання послідовності тільки одного ізоляту. Такий підхід до створення ПЛР-праймерів призводить до зростання кількості помил-ково негативних і помилково позитивних результатів ПЛР-аналізу [13].

Гематологічними дослідженнями виявляють підвищений вміст лейкоцитів, в основному лімфоїдного ряду, слабодиференційованих лімфоїдних клітин [91]. Вирішення проблеми регуляції статі в потомстві сільськогосподарських тварин має не тільки науково-теоретичне, але і практичне значення як для товарного, так і для племінного тваринництва. Це пов’язано з необхідністю отримувати у молочних комплексах більшу кількість телиць, а у м’ясному скотарстві - більшу кількість бичків. У зв’язку з цим актуальним є створення високоефективних тест-систем для визначення статі ембріонів сільськогосподарських тварин.

При масовому скринінгу у лабораторній діагностиці вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ ВРХ) найширше використовують імуноферментний аналіз (ІФА) та реакцію імунодифузії в агарі (РІД). Однак ці методи аналізу мають ряд істотних недоліків. По-перше, це недостатньо висока специфічність і чутливість. По-друге, неможливість детектувати вірус лейкозу у скритій формі у молодих тварин протягом 6−12 місяців після народження, які народилися від серопозитивних корів. По-третє, тварини, які інфіковані ВЛ, з низьким або змінним рівнем антитіл чи взагалі без антитіл, специфічних до ВЛ, за допомогою цих методів важко або неможливо ідентифікувати як інфіковані ВЛ ВРХ. В той же час ці тварини можуть бути джерелом розповсюдження інфекції. Тому актуальним є створення високоспецифічних тест-систем, які дозволяють здійснювати раннє ви-явлення ВЛ ВРХ [79]. Експресний контроль за розповсюдженням ретровірусної інфекції серед людей та тварин -- важлива світова проблема. Як відомо, ретровіруси є збудниками набутого імунодефіциту в людей, що кваліфіковано як захворювання на СНІД; вони, зокрема, є також збудниками вірусного лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ), вірусних хвороб риб, наприклад карциноми в щуки, тощо [93].

Основним заходом для подолання захворювань, зумовлених ретровірусною інфекцією, є своєчасна діагностика їх. Хворих тварин вилучають з гурту та знищують. Загально прийнятим засобом виявлення лейкозу ВРХ є традиційний імуноферментний аналіз, відомий як ELISA метод. Для цього використовують, як правило, проби крові із шийної вени. Однак цей метод є довготривалим (аналіз триває близько 6 год), високовартісним (вартість одного аналізу -- близько 5 доларів США), досить складним, вимагає високої професійної підготовки виконавців та спеціального обладнання і реагентів (різних кон’югат, хімічних компонентів). В Україні застосовують дешевший, але менш чутливий і ще більш рутинний метод -- реакцію імунодифузії (РІД). Ефективне оздоровлення стада потребує проводити його обстеження принаймні через кожні 10 днів у разі виявлення в ньому хворих тварин. Існуючими методами це неможливо здійснити через досить значну вартість аналізу і необхідність частого взяття проб крові. Ці проблеми успішно вирішуються із застосуванням запропонованого нами імунного біосенсора на основі поверхневого плазмонного резонансу (ППР) [1, 2]. Такий біосенсор може забезпечити прямий (без використання додаткових реагентів), експресний (здійснюваний протягом 3−5 хвилин), дешевий (вартістю менше 1 долара США) аналіз і навіть без взяття крові, а використовуючи лише краплину молока.

Антиген вірусу лейкозу отримано від науково-виробничого ТОВ «Лейкопол» (м. Полтава). В експерименті використовували розчин такого антигену в концентрації 1 мг/мл в 1 мМ трисHClбуфері, рН 8,2, що містив 140 мМ хлористого натрію. Сироватки крові корів було взято в різних господарствах Полтавської області. Усі сироватки попередньо перевіряли у РІД. Для досліджень імунним біосенсором на основі ППР готували різні розведення сироваток у 1 мМтрисHClбуфері, рН 7,4, що містив 140 мМ хлористого натрію (ЗФР). 1%й розчин бичачого сироваткового альбуміну (БСА), отриманого від фірми Sigma (США), готували, використовуючи ЗФР.

Чутливість цього методу коливається в межах від 5 до 50 мкг/мл. Час здійснення аналізу триває не менше 72 годин. Найбільшого розповсюдження в поточний період набула діагностика цього захворювання за допомогою твердофазного імунохімічного методу (ELISA). Чутливість ELISA складає 1 — 10 нг/мл. Недоліками цього методу є те, що він потребує коштовних реактивів, послуг висококваліфікованого персоналу, а також не менше 6 годин для здійснення аналізу, притому, в умовах стаціонарної лабораторії. Усе це обумовлює високу вартість аналізу. Від вищезгаданих аналогів розроблений спосіб відрізняється тим, що час необхідний для діагнозу лейкозу ВРХ скорочується до 10 хвилин [117]. Технічні результати розробки забезпечують: можливість створення компактного приладу (ППР-імуносенсора), придатного як для скринінгу, так і моніторінгу великих груп великої рогатої худоби з метою їх оздоровлення; діагностику в польових умовах (в тваринницьких господарствах); короткі терміни виконання аналізу; високу чутливість аналізу; вартість аналізу на порядок нижча від загальноприйнятої.

Імунітет. Окремим напрямом у вирішенні проблеми ЛВРХ, як в нашій стані, так і за кордоном, є розробка профілактичних препаратів, як перспективнішого і економічнішого, чим знищення тварин [19]. У 1980−87 р. У Інституті вірусології ім. Д.І. Івановського РАМН розроблена і випробувана на тваринах експериментальна партія інактивованої, цельновіріонної вакцини проти ЛВРХ. Інститутом мікробіології ім. А. Кирхенштейна (Латвія) запропоновані специфічні протилейкозні антигени, що володіють високою імуногенністю і протективным дією проти ВЛВРХ-інфекції [10].

На особливу увагу заслуговує повідомлення про випробування живої рекомбинантной вакцини проти ЛВРХ на основі генно-інженерних рекомбинантів вірусу осповакцини, експресуючих антигени ВЛВРХ, запропонованою Всеросійським інститутом експериментальної ветеринарії РАСХН. Є також повідомлення і зарубіжних авторів про протективні препарати проти ВЛВРХ-інфекції, як на основі вірусу, так і генноінженерних, що володіють досить високими імуногенними і захисними властивостями. Вакцинопрофілактика так і не знайшла вживання з багатьох причин: високий рівень інфікованості поголів'я, складність постановки широкомасштабних польових випробувань, економічні труднощі і ін [108]. Проте, не дивлячись на більш ніж 30-літній стаж вітчизняної лейкозології, що існує в системі науково-дослідних програм і лабораторій, що мають значення державної ваги, кількість хворих і ВЛВРХ-інфікованих тварин залишається на колишньому рівні (1−3% і 30−70% відповідно).

Кілька років тому «Сільські вісті» писали про препарат доктора Нагаєвої, який зарекомендував себе, як ефективний засіб профілактики лейкозу ВРХ у Полтавській та інших областях України. Цей препарат рекомендувався старою Інструкцією, як допоміжний засіб оздоровлення ВРХ від лейкозу. Однак в новій Інструкції він не згадується. Справа в тім, що європейські країни в основу боротьби з лейкозом беруть ефективну діагностику. Інфіковану тварину протягом 30 днів вилучають з господарства, а її вартість компенсують. Про профілактику немає й мови. І справді, завдяки препарату доктора Нагаєвої в Полтавській області досягнуто непоганих показників оздоровлення худоби від лейкозу. Але робити висновки рано. Нині відбувається наукове випробування цього та інших методів. Із цією метою створена комісія, до якої входять науковці, практики і розробники вакцин [111].

Лікування хворих лейкозом тварин не проводять, їх піддають вимушеному забою.

Заходи боротьби та профілактики. Певний зв’язок між чисельністю поголів'я ВРХ і поліпшенням показників захворюваності на лейкоз, звичайно ж, є. Та все ж, вирішальну роль у боротьбі з лейкозом відіграло запровадження 1987 року нового ефективного методу діагностики тварин із використанням реакції імунодифузії (РІД), а також введення в дію 1992 року Інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, яка наблизила українські стандарти в цій справі до європейських. Та все ж вона значною мірою враховує українську специфіку. Якщо інструкція європейської країни вимагає здати на забій РІД-позитивну (інфіковану лейкозом) тварину протягом 30 днів, то ми дозволяли тримати її 4 роки, задля того, аби вона дала якомога більше продукції, а також приплід, бо ж відомо, що від РІД-позитивної корови можна одержати здорове потомство. Боротьба з лейкозом, на думку, авторів Інструкції не повинна була стати ще одним фактором винищення поголів'я ВРХ [12].

До теперішнього часу основним і єдиним методом боротьби з ЛВРХ є вибраковування хворих і ізоляція інфікованих корів, тому первинне значення має своєчасна і точна діагностика як хвороби, так і інфекції. Професор Г. Розенберг (ФРН, Ганновер) ще в 70-х роках писав, що при ЛВРХ «в принципі необхідно поступати так само як при боротьбі з туберкульозом і бруцельозом», як зараз і поступають в більшості західноєвропейських країн, а також в деяких країнах СНД (Україна), — забивають серопозитивних корів (9,3). У Російській Федерації існує інший підхід до вирішення проблеми ЛВРХ: вибраковування хворих тварин (гематологично позитивних) і ізоляція інфікованих з подальшою поступовою заміною їх здоровими відповідно до правил по профілактиці і боротьбі з ЛВРХ (1999 р.) Проте, цей спосіб оздоровлення стад, як показує практика, малоефективний ще і унаслідок недостатньої кількості (двічі на рік) і якості (лише РІД) імунологічних досліджень, за результатами яких проводиться оздоровлення господарств.

Діагностичні дослідження ВЛВРХ-інфекції в нашій країні представлені лише реакцією імунодиффузії в гелі (РІД), тоді як в країнах Європи і США застосовується імуноферментный аналіз (ІФА), як найбільш чутливий, специфічний, технологічний, економічний [113]. Абсолютно вочевидь, що в умовах скрутного економічного становища в країні, інтерес до проблеми ЛВРХ значно зменшився, деякі господарства відмовляються проводити діагностичні дослідження, закрито багато лабораторій і наукові програми. Слід зазначити зростаючу необхідність підвищення уваги ветеринарної служби до даної проблеми, ретельнішого проведення діагностичних і оздоровчих заходів щодо викорінювання ЛВРХ відповідно до правил, що діють, по профілактиці і боротьбі з ЛКРС, враховуючи, що украй необхідно проводити: регулярне гематологічне і імунологічне обстеження тварин дійного стада з подальшим вибраковуванням хворих і ізоляцією інфікованих; обов’язкове обстеження молодняку ВРХ всіх вікових груп при використанні комплексу діагностичних тестів з подальшою ізоляцією інфікованих; діагностичне обстеження новонароджених телят на наявність ВЛВРХ-інфекції в домолозивний період з подальшою ізоляцією серопозитивних і виводом їх із стада.

Аналіз даних літератури і результати власних досліджень показали, що при сучасній технології ведення галузі в господарствах не завжди вдається досягти бажаних результатів із-за наявних відступів від вимог інструкції по боротьбі з ЛВРХ (невчасна ізоляція інфікованих тварин, через нестачу приміщень і працівників, слабкий облік, низький рівень селекційно-племінної роботи, недотримання правил асептики при проведенні планових ветеринарних заходів: ректальні дослідження, взяття крові, щеплення і ін.) [56]. В зв’язку з цим представляється необхідним детальніше розглянути 2 основних напряму в рішенні проблеми ЛВРХ: методи діагностики; заходи боротьби і профілактики.

Зважаючи на специфіку захворювання (хронічний перебіг, горизонтальний і, можливо, вертикальний шлях зараження, тривалий латентний період, 100% летальний результат), а також умови приватного тваринництва, що розширюється, слід проводити: підсилити імунологічний контроль впровадженням у широку практику ветеринарії для діагностики ВЛВРХ-інфекції методу иммуноферментного аналізу (ІФА), як чутливішого, специфічного, технологічного, економічного, чим використовуваний РІД з обов’язковим підтвердженням діагнозу методами молекулярної біології (ПЦР, ДНК-гібридизація); розглянути питання про можливість знищення інфікованих тварин з метою повного викорінювання ЛВРХ; ввести в технологію ветеринарного нагляду обов’язкове імунологічне і молекулярно-біологічне обстеження новонароджених телят в домолозивний період для виявлення інфекції, що передається внутрішньоутробним і вертикальним шляхами; у неблагополучних щодо ВЛВРХ господарствах скоротити інтервал імунологічних діагностичних досліджень з 6-ти місяців до 30 днів [112]. Лейкоз великої рогатої худоби продовжує лідирувати серед захворювань в розвиненому молочному тваринництві. Завдяки відкриттю вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ КРС) як основний прижиттєвий метод діагностики з початку 90-х років використовують серологічні дослідження. Але наука не стоїть на місці. Сучасні молекулярно-біологічні дослідження за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) дозволяють виявляти тварин на раніших стадіях зараження [57].

В даний час програми оздоровлення господарств від лейкозу побудовані на вживанні як діагностика лейкозу методу РІД: серопозитивних тварин вважають зараженими і виводять із стада. Як показала практика, при такому підході оздоровлення затягується на роки, оскільки неможливо виявити всіх інфікованих тварин, особливо на ранніх стадіях захворювання, і ізолювати їх від здорових.

Основними пунктами в програмі оздоровлення господарства від лейкозу повинні стати: розробка графіка регулярної і своєчасної діагностики лейкозу в молодняка (починаючи з шестимісячного віку, при дослідженні методом РІД) і всього поголів'я; як можна точніший зоотехнічний облік поголів'я і його правильна, своєчасна нумерація; при виявленні теллиць-вірусоносіїв ні в якому разі не запліднювати їх (цим затягується процес оздоровлення вашого стада ще на багато років!). Все РІД+ поголів'я необхідно ізолювати, відгодовувати і здавати на м’ясокомбінат; виключення випаювання телятам молозива і молока від хворих тварин (з метою зменшення витрат — як можна раніший перехід на якісні замінники молока); повна ізоляція здорових тварин від хворих і навіть вірусоносіїв (роздільне вирощування, утримання, випас, роздільні пологові відділення); суворе дотримання правил асептики і антисептики при проведенні ветеринарно-зоотехнічних заходів; ретельне дослідження використовуваного сперми биків-виробників, а також поголів'я, що купується; регулярний інструктаж і забезпечення необхідних заходів захисту працівників, обслуговуючих хворе поголів'я [60; 36].

1.1 Висновок з огляду літератури

Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин. Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення.

Аналіз даних літератури показали, що при сучасній технології ведення галузі в господарствах не завжди вдається досягти бажаних результатів із-за наявних відступів від вимог інструкції по боротьбі з ЛВРХ (невчасна ізоляція інфікованих тварин, через нестачу приміщень і працівників, слабкий облік, низький рівень селекційно-племінної роботи, недотримання правил асептики при проведенні планових ветеринарних заходів: ректальні дослідження, взяття крові, щеплення і ін.).

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи дослідження

Дипломна робота виконувалася на базі молочно-товарної ферми ТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області, Сумської обласної державної та Краснопільської районної державних лабораторій ветеринарної медицини, а також на кафедрі епізоотології та ОЄВС Сумського національного аграрного університету. Метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг та вивчити особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Сумщини. Для досягнення поставленої мети, були сформульовані такі задачі:

§ провести серологічний моніторинг та визначити показники неблагополуччя щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Сумській області;

§ вивчити особливості розповсюдження ВЛВРХ з урахуванням вікових характеристик поголів'я;

§ вивчити морфологічну характеристику органів і тканин великої рогатої худоби залежно від стадії лейкозного процесу;

§ визначити наявність протилейкозних антитіл в молозиві і молоці РІД-позитивних корів і терміни елімінації колостральних антитіл в крові телят від інфікованих матерів;

§ визначити вплив ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби;

§ дати порівняльну оцінку серологічним методам діагностики (РІД і ІФА) при лейкозі великої рогатої худоби;

§ провести аналіз профілактичних і протилейкозних заходів, що здійснюються у тваринницьких господарствах Сумської області.

Об'єкт дослідження. Велика рогата худоба з різним серологічним статусом щодо лейкозу.

Предмет дослідження. Результати серологічних, гематологічних і біохімічних досліджень проб сироватки крові, молока, молозива, крові, статистичні дані Державного Комітету ветеринарної медицини України і Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи; показники неблагополуччя території Сумщини щодо лейкозу, благополуччя території Сумщини щодо лейкозу великої рогатої худоби.

Методи досліджень. Серологічні - для виявлення специфічних антитіл до лейкозного антигену; гематологічний — для встановлення стадії інфекційного процесу; біохімічні - для визначення впливу ВЛВРХ на показники крові; комплексний епізоотологічний (епізоотологічне обстеження господарств і нагляд за ними; порівняльно-історичний і порівняльно-географічний аналіз епізоотичного процесу); статистичні - для обробки одержаних даних з метою визначення їх достовірності.

Робота виконувалася в 2009—2010 рр. на кафедрі епізоотології та організації і економіки ветеринарної справи Сумського національного аграрного університету, у відділі діагностики і заходів боротьби з лейкозом Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини. Ряд серологічних досліджень проводились в лабораторії лейкозів Інституту епізоотології Української Академії аграрних наук. Науково-виробничі досліди проводилися в тваринницьких господарствах Краснопільського району Сумської області.

На першому етапі досліджень використовували матеріали ветеринарної звітності Державного Комітету ветеринарної медицини та Управління ветеринарної медицини в Сумській області. Збір даних про реєстрацію і розповсюдження лейкозу великої рогатої худоби проводили в чотирнадцяти районах і двох зонах Сумської області. При вивченні епізоотичної ситуації використовували комплексний епізоотологічний метод, дотримуючись «Рекомендаций по методике эпизоотологического исследования» (Бакулов И.А., Юрков Г. Г., Песковацков А. П., Ведерников В. А., 1982) и «Ветеринарной географии (картографии)» (Нуйкин Я.В., 1980).

Особливості розповсюдження інфекції ВЛВРХ і клініко-гематологічного прояву хвороби в районах і зонах Сумської області встановлювали шляхом визначення відносних показників: рівень інтенсивності інфікованості ВЛВРХ і захворюваність тварин лейкозом (у відсотках), індекс епізоотичності, а також показників неблагополуччя і напруженості епізоотичної ситуації.

Проводили дослідження серця, легень, печінки та нирок 223 голів великої рогатої худоби, з яких позитивно реагували тільки у РІД — 48, у РІД з підозрілими гематологічними показниками крові - 106, у РІД і були гематологічно хворі на лейкоз — 9. Гістологічно лейкоз підтверджено у 96% тварин, у т.ч. лімфо лейкоз -у 74,4%, лімфосаркому — у 25,6%.

Інфікованість вірусом лейкозу визначали за присутністю специфічних антитіл до ВЛВРХ за допомогою реакції імунодифузії (РІД), стадії інфекційного процесу встановлювали гематологічно. Гематологічні о процесу встановлювали гематологічно. Гематологічні дослідження і реакцію імунодифузії в агаровому гелі з лейкозним антигеном проводили згідно з «Методическими указаниями по диагностике лейкоза крупного рогатого скота», затвердженим ДУВ МСГ СРСР в 1985 році. При проведенні реакції імуноферментного аналізу використовували тест-набір для виявлення антитіл проти вірусу лейкозу великої рогатої худоби (Bovine Leukemia Virus) виробництва американської фірми IDEXX.

Вміст загального білка, гемоглобіну, кальцію, фосфору, каротину, альбумінів, глобулінів, резервну лужність і печінкову пробу визначали по загальноприйнятим методам згідно «Методов ветеринарной клинической лабораторной диагностики» (под ред. И. П. Кондрахина, 2004). Результати досліджень обробляли за допомогою методів варіаційної статистики (Меркурьева Е.К., 1970; Лакин Г. Ф., 1973) і ПК.

2.2 Характеристика господарства

Краснопільський район розташований в північно-східній частині Сумської області, в поліській зоні України. Площа району 12, 57 тис. кмІ. Кліматичні умови сприяють для розвинення тваринницької галузі. На півночі та півдні району протікають дві великі річки — Десна та Сейм, окрім того в районі нараховується ще вісім маленьких річок та декілька озер; площа водяного дзеркала на території району складає 693 га. Площа пасовищ складає 665 га. Половина району вкрита лісами, площа яких становить 36 112 га. Грунт на території району дерно-підзолистий. Місто Краснопілля та 85 населених пунктів розташовані на території однієї міської та 22 селищних рад. В районі нараховується 15 господарств, які займаються тваринництвом.

В господарствах різних форм власності Краснопільського району станом на 01. 01. 2008 року нараховувалось: 7121 гол. ВРХ, в тому числі 6322 гол. корів; 6401 гол. свиней; 1741 гол. ДРХ; 1369 гол. коней. Структура твариницької галузі Краснопільського району Сумської області відображена на малюнку 1.

Малюнок 1. Галузі твариництва господарств Краснопільського району різних форм власності

В період виробничої практики мені довелося працювати в одному з господарств Краснопільського району, а саме ТОВ «Вікторія». Товариство «Вікторія» розташоване на території Обтовської сільської ради, с. Обтове розташоване на лівому березі р. Реть, за 15 км. від районного центру. Дане господарство спеціалізується на виробництві продукції 2 галузей сільського господарства: рослинництва та тваринництва. Загальна площа земель в господарстві складає 2996,31 га, з них с. г угіддя складають 1450 га (табл. 1).

Таблиця 1

Структура посівних площ та очікуване виробництво сільськогосподарських культур по СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області на 2011 рік

Показники

Проща, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, тонн

Рілля всього

2996,31

-

-

Зернові всього

1450

27

3940

В т.ч. озимі зернові - всього

800

29

2320

З них Озима пшениця

700

30

2100

Озиме жито

100

22

220

Ярі зернові і зернобобові всього

650

25

1620

З них Ячмінь

200

25

500

Пшениця яра

150

40

600

Овес

70

20

140

Просо

-

-

Гречка

80

10

80

Кукурудза на зерно

150

40

600

Зернобобові всього

-

-

-

Горох

-

-

-

Інші зернові

-

-

-

Технічні культури

600

-

-

Цукровий буряк

100

250

2500

Соняшник

150

15

225

Озимий ріпак

100

15

150

Соя

250

15

375

Кормові культури

750

-

-

Кукурудза на силос

350

300

10 500

Однорічні трави

100

120

1200

Багаторічні трави

300

180

5400

Чисті пари

196,31

Рослинницька галузь даного господарства спеціалізується на вирощуванні озимих і ярових зернових культур. Щодо врожайності відносно зернових, то в минулому році вона становила в середньому 18,7 центнерів з гектара в залежності від полів. Біля ¼ пахотних земель відводяться на посіви зеленої маси для тварин, а саме люцерни, конюшини. Інша територія пахотини відводиться під кукурудзу та соняшник.

Тваринницька галузь даного господарства складається з МТФ та СТФ. В господарстві розводиться та утримується українська чорно-ряба молочна порода корів та північно-східний тип бурої молочної породи (лебединська).

Всього в скотарстві господарства налічувалось на 01. 01. 10 року 313 голів великої рогатої худоби, в тому числі корів — 152 голови. Молочно- товарна ферма знаходиться на околиці населеного пункту. Територія ферми частково огороджена, дезбар'єр є в наявності, санпропускник на територію ферми відсутній. Тварини утримуються на прив’язі у 2-х типових корівниках. Санітарний стан тваринницьких приміщень задовільний, перед входом до кожного приміщення є в наявності дезкилимки, гноївка видаляється за допомогою скребкового транспортеру 1 раз на добу, санітарний день проводиться 1 раз на тиждень. Дезинфекція тваринницьких приміщень проводиться в літній період.

Аналізуючи забезпеченість тваринницької галузі кормами, можна зробити наступний висновок, що на початок 2010 року сіно лугове, різнотрав'я складало 75%, солома — 90%, концентрати 62%, силос — 85%. Водонапування тварин здійснюється за допомогою загальної пристосованої поїлки. Дану молочно-товарну ферму обслуговує головний лікар ветеринарної медицини та обслуговуючий персонал, який частково забезпечений спецодягом та засобами особистої гігієни. Діагностичні дослідження на туберкульоз, відбір проб для лабораторних досліджень, щеплення проти сибірки проводяться лише фахівцями Краснопільської районної лікарні ветеринарної медицини.

Щодо епізоотичної ситуації на МТФ ТОВ «Вікторія», то аналізуючи дані епізоотичного журнала Краснопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, щомісяної інформації по формі 1-Вет, а також епізоотичного журнала господарства, нами було встановлено, що на протязі останніх 5-ти років господарство було благополучним по основним гостроінфекційним (сибірка, сказ, хламідіоз, колібактеріоз, парагрип і ін.), а також щодо туберкульозу та лептоспірозу. Але під час планових діагностичних досліджннь на лейкоз в листопаді місяці діагностували поодинокі виділення РІД позитивних тварин.

Свинарська галузь налічувала 126 голів свиней, в тому числі основних свиноматок — 20 голів, кнурів — 2, молодняка і свиней на відгодівлі - 104 голів. Свинотоварна ферма зноходиться в іншому кінці даного населеного пункту. Ферма також частково огороджена, тварини утримуються в 1 типовому приміщенні, санітарний стан задовільний. Забезпеченість кормами складає приблизно 90% від потреби. Дану свинотоварну ферму також обслуговує головний лікар ветеринарної медицини господарства та тваринники. Епізоотична ситуація на протязі останніх років благополучна щодо небезпечних інфекційних захворювань, хоча в епізотичному журналі господарства були відображені спорадичні випади захворювання молодняку на сальмонельоз та колібактеріоз, лабораторні дослідження проводились на базі Краснопільської районної державної лабораторії ветеринарної медицини та Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.

На даній фермі розроблена схема профілактичних обробок поголів'я, яка вкючає в собі обов’язкове щеплення всього сприйнятливого поголів'я проти класичної чуми свиней, бешихи, відбір проб для діагностичних досліджень на лептоспіроз, бруцельоз, дані профілактичні щеплення та відбір проб проводять фахівці Краснопільської районної лікарні ветеринарної медицини. Щодо характеристики тваринницької галузі ТОВ «Вікторія», то вона відображена в табл. 2.

Таблиця 2

Показники по тваринництву за березень місяць з початку 2011 року по СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області

Показники

Од. вим.

За місяць

З початку року

План

Факт

+, — до плану

+, — до 2010 року

Молоко вал надій

т

237,1

555

636,8

+81,8

+75,3

Удій на корову

кг

478

1110

1278

+168

+155

Продано всього

т

226,3

444

612,1

+168,1

+75,3

Прийнято від населення

т

4,5

11,6

-3

% жиру

%

3,42

3,4

3,44

+0,04

-0,03

Виробництво м’яса всього

т

23,7

53,7

56,9

+3,2

-3,2

В т.ч. ВРХ

т

15,2

27,2

34,2

+7,1

+1,2

Свиней

т

8,5

26,5

22,7

-3,. 8

-4,4

Продажа м’яса ВРХ

т

3,2

16,8

34,07

+17,27

+9,77

Продажа м’яса свиней

т

0,63

33,5

16,3

-17,2

+6,2

Середньодобовий приріст

ВРХ

грам

500

400

472

+72

-28

свиней

480

550

540

-10

-40

Приплід всього

голів

49

129

119

-10

-16

В т.ч. корів

голів

49

129

119

-10

-16

На 100 маток

голів

9

21

23

+2

-2

Поросят всього

голів

160

390

278

-112

-24

На 100 основних маток

голів

228

557

397

-160

-34

Парування корів

голів

60

139

158

+19

+44

Парування телиць

голів

28

134

48

-86

-28

Парування свиноматок

голів

21

47

56

+9

-1

В тч.ч. основних

голів

12

33

34

+1

+4

Всього ВРХ

голів

1414

1300

1414

+114

-123

В т.ч. корів

голів

500

500

500

-

-

Свині

голів

1150

700

1150

+450

+30

Коні

голів

90

70

90

+20

-2

Загибель ВРХ

голів

3

-

4

-

-2

свиней

голів

6

22

-36

Аналізуючи дані таблиці 2, можна зробити висновок, що тваринницька галузь даного господарства має середні показники у порівнянні з іншими господарствами даного району.

2. 3 Результати власних досліджень

Проблема лейкозів як людини так і великої рогатої худоби має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості (табл. 3).

Таблиця 3.

Епізоотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби

в країнах світу за 2003−2007рр.

Показники

Кількість країн по роках

2003

2004

2005

2006

2007

Країни, що подали достовірні дані

128

134

122

137

121

Благополучні країни

13

22

20

17

19

Країни, в яких хвороба не реєструвалась у звітному році

59

54

47

47

44

Країни, де лейкоз виявляли клінічними та іншими методами

58

46

42

44

43

Те ж, де хворобу виявляли лише серологічними методами

8

13

13

29

15

Відсутня достовірна інформація

23

8

15

7

7

В Україні склалася надзвичайно складна епізоотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби. При серологічному досліджені 5133 гол. бугаїв-плідників (126 держплемстанцій), виявлено 12,7% великої рогатої худоби, яка інфікована вірусом лейкозу. Так, інфікованість великої рогатої худоби Запорізького облплемоб'єднання склала 50%, Донецького — 36,5%, Волинського — 17,7%, Херсонського — 16,5%, Одеського — 16,0%. У 139 держплемзаводах України утримувалось 126,9% серопозитивних племінних корів, які не могли використовуватись для відтворення високопродуктивних бугаїв (табл. 4).

Таблиця 4

Аналіз захворювання тварин по Україні щодо лейкозу станом 01. 02. 2011 р.

Назва хвороби

За звітний місяць

Залишилось на
кінець місяця

З початку поточного року

вияв-
лено
н/п

захво-
ріло
гол.

заби-
то
гол.

заги-
нуло
гол.

оздо-
ровлено,
пунктів

н/п

хворих
тварин
гол.

вияв-
лено
н/п

захво-
ріло
гол.

заби-
то
гол.

заги-
нуло
гол.

оздо-
ровлено,
пунктів

Лейкоз

1

595

131

0

0

31

6363

1

733

449

0

0

Рівень сероконверсії, визначення і терміни елімінації протилейкозних

антитіл в біологічних рідинах корів і телят

При визначенні рівня сероконверсії у інфікованих тварин, були досліджені проби сироваток крові 64 тільних корів. У всіх досліджуваних тварин діагноз на лейкоз в реакції імунодифузії був поставлений за 1,5−4 міс. до отелення. При дослідженні проб сироваток крові РІД-позитивних глибокотільних корів за 5−10 днів до отелення спостерігалося «випадіння» позитивної реакції у 3 тварин, що складає 4,7%.

Через 10 днів після отелення РІД-позитивність відновилася у однієї корови, при цьому РІД-негативними залишилися 2 корови або 3,1%. У всіх корів позитивна відповідь на лейкозний антиген в реакції імунодифузії була відновлена на 40-й день після отелення. Для встановлення можливості використовування молозива і молока в якості діагностичних рідин нами були досліджені проби сироваток молозива і молока (мал. 2 та 3) РІД-позитивних корів на предмет наявності протилейкозних антитіл в реакції імунодифузії (мал. 4 та 5).

Одержані дані свідчать, що при дослідженні сироваток молозива в перший день після отелення позитивно прореагувало в реакції імунодифузії 18 проб з 64 або 28,1%. Надалі спостерігалося поступове зменшення кількості корів, в молозиві і молоці яких виявлялись протилейкозні антитіла (мал. 6). Так, на 5 день їх кількість складала 26,6%, на 10 день -18,7%, на 30 день -9,4% і на 40 день -1,6%.

Малюнок 6. Показники протилейкозних антитіл в молоці і молозиві

При дослідженні проб сироватки крові 18 новонароджених телят ряду тваринницьких господарств Сумської області, одержаних від РІД-позитивних корів до першого напування їх материнським молозивом, в жодній пробі не виявлені противірусні антитіла до лейкозного антигена.

Через 12−24 години після напування телят молозивом РІД-позитивних матерів в їх крові стали виявлятися колостральні антитіла (мал. 7). На першу добу протилейкозні антитіла виявлялися в 61,1% випадків. На п’яту добу таких тварин було 72,2%. Проте вже на десяту добу кількість таких телят складала 44,4%. Тенденція до зменшення числа телят, в крові яких визначаються колостральні антитіла, зберігалася і надалі. Так на тридцяту добу РІД-позитивними виявилися 16,7% телят, а на сорокову — тільки 5,6%.

Малюнок 7. Показники колостральних антитіл у телят

Отже, реакція імунодифузії з сироваткою крові корів в 4,7% випадків за 5−10 днів до і після отелення не виявляє тварин, хворих на лейкоз. У сироватці молозива першого надою корів, хворих на лейкоз, протилейкозні антитіла виявляються в 28,1% випадків. В подальшому кількість корів, у молоці яких визначались антитіла, швидко зменшувалася і до 40-го дня лактації таких корів залишається не більше 1,6%. З молозива протилейкозні антитіла потрапляють у сироватку крові телят в 72,2% випадків, де зберігаються біля 40 днів.

Вплив ВЛВРХ на морфологічну характеристику органів і тканин великої рогатої худоби залежно від стадії лейкозного процесу

При дослідженні хворих на хронічний лімфолейкоз тварин встановили, що 52,4% з них мали початкову (9−20 тис. /мкл лейкоцитів), 42,8% - клініко-анатомічних змін (до 50 тис. /мкл лейкоцитів) та 4,8% генералізовану (50−380 тис. /мкл лейкоцитів і більше) стадії захворювання. Частота ураження та характер патоморфологічних змін в органах і тканинах залежала від стадії розвитку хвороби (табл. 8).

лейкоз худоба хвороба пухлинний

Таблиця 8

Патоморфологічні зміни в органах і тканинах великої рогатої худоби на різних стадіях лімфоїдного лейкозу, %

Органи

Клініко-анатомічних змін

Генералізована

Лімфовузли

46

100

Селезінка

51

100

Серце

8

62

Легені

4

25

Печінка

12

63

Нирки

6

50

Після вимушеного забою 10-ти РІД-позитивних тварин з клінічними ознаками лейкозу, при проведені ветеринарно-санітарної експертизи у двох тушах були виявлені патолого-анатомічні зміни у внутрішніх органах, які характерні для лейкозу. При огляді поверхневих лімфатичних вузлів виявили, що підщелепні, передлопаткові та надвим’яні лімфовузли збільшені в об'ємі, капсула їх напружена. На розрізі пульпа випирає, паренхіма сіро-білого кольору, дряблої консистенції, поверхня розрізу волога, салоподібна.

У серці перикард був сірим, гладеньким, тьмяним, помірно вологим, прозорим (мал. 8). Серце було збільшене за рахунок потовщення всіх його стінок, і не однотонно забарвлене у червоний і плямисто сіро-білий колір, в ділянці передсердь виявили опухо-подібні розрости, саловидні на розрізі (мал. 9 та 10). Епікард гладенький, блискучий, прозорий, сірого кольору. На розрізі міокард біло-сірого, червоного та сіро-червоного кольорів, сухий, пронизаний біло-сірими саловидними вогнищами, прожилками, малюнок зітертий, дряблий. Ендокард гладенький, блискучий, сірий, помірно вологий.

Легені не спавші, з поверхні і на розрізі неоднотоно забарвленні в сірий, сіро-червоний та червоний кольори, вологі, тістоподібної консистенції, малюнок зітертий (мал. 11). При натисканні із судин виділяється незначна кількість темно-червоної крові, а з бронхів — піниста сіро-червона рідина. А у однієї з туш на поверхні легень виявили розрости сірого кольору, саловидні на розрізі.

Селезінка значно збільшена, капсула сильно напружена, ущільнена, кінці заокруглені (мал. 12). На розрізі пульпа крупнозерниста, рихла, малинового кольору зі збільшеними білими фолікулами, волога (мал. 13).

Печінка збільшена в об'ємі, дрябла, темно-червоного кольору. На розрізі значно зволожена, з судин стікає темно-червона кров, неоднотоно забарвлена у темно-червоний і коричневий кольори, малюнок дещо зітертий. Виявляли пухлиноподібні розростання сірого кольору, що виступають над поверхнею органа (мал. 14, 15 та 16).

Нирки збільшені в об'ємі, дряблі, колір не однотонний від коричневого до сірого. Капсула знімається легко (мал. 17).

Виявляли обмежені лейкозні осередки (мал. 18). На розрізі кіркова речовина такого ж кольору як із зовні, а мозкова темно-червоного кольору. Межа між кірковою та мозковою зонами слабо виражена. Малюнок згладжений.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой