Гігієна розумової праці

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Безопасность жизнедеятельности


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Ще видатний фізіолог М.Є. Введенський вважав, що при вмілому розподілі розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний тонус організму.

Належні умови життєдіяльності вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів — об'єктивний атрибут її ефективності. Людина, її життя та здоров’я є домінуючим пріоритетом нашої держави. Це узаконено у статті 3 Конституції України: «Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю…». Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» «…громадянам країни гарантується право на: безпечні для здоров’я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок і навколишнє середовище…». Увага до дитини, її життя, соціальний захист є планетарними, що закріплено «Конвенцією про права дитини», схваленою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1981 р. і ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. для використання у практичній роботі. Статтею 24 цього документа «гарантується право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я…». Держави-учасниці Конвенції визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Питання охорони здоров’я дитини посідають чільне місце в «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті». У цьому важливому для освітян документі підкреслюється, що необхідно всіх дітей дошкільного віку охопити медичним доглядом і безплатною підготовкою до школи, забезпечити своєчасну діагностику дітей з особливостями психофізичного розвитку. Проблеми забезпечення відповідних санітарно-гігієнічних умов у загальноосвітніх навчальних закладах нині особливо загострюються у зв’язку з упровадженням національної програми інформатизації галузі освіти, створення єдиної інформаційно-комп'ютерної системи управління освітою, розвитку інформаційної інфраструктури навчальних закладів.

Законодавство з охорони праці охоплює такі правові норми: техніка безпеки та виробнича санітарія; організація охорони праці; охорона праці жінок, молоді й осіб зі зниженою працездатністю; нагляд і контроль додержання норм охорони праці; визначення відповідальності власником або уповноваженим органом за порушення норм з охорони праці та трудового законодавства. Власник школи чи уповноважений орган зобов’язаний вжити заходів із поліпшення та оздоровлення умов праці працівників.

I. Заходи охорони праці

Заходи з охорони праці повинні здійснюватися систематично й безперервно у плановому порядку.

На санітарно-гігієнічний аспект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики навчання, а й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою вливають і зумовлюють його якість. До таких відносяться:

* гігієна навчальних приміщень, праці вчителя та учнів;

* фізіологічно — гігієнічні передумови організації процесу навчання;

* організація та зміст гігієнічного навчання й виховання учнів.

Перераховані компоненти в синтезі їх реалізації на уроці виражають суть його санітарно-гігієнічного аспекту. Кожний з окреслених компонентів може бути об'єктом переважного спостереження на уроці. А відтак належить розкрити їх зміст і представити систему оцінних параметрів, якими можуть скористатись керівники шкіл у своїй аналітико-контролюючій діяльності, учителі у процесі навчання та самоаналізу даного аспекту уроку.

Гігієна навчальних приміщень, праці вчителя й учнів

Згідно з нормативами шкільне приміщення повинно мати не більше трьох поверхів і достатню кількість виходів на земельну ділянку — добре озеленений та упорядкований двір. Це забезпечує максимальну можливість учнів перебувати на свіжому повітрі, що має велике значення для підтримки оптимального функціонування стану організму й високої працездатності.

За функціональним призначенням у шкільному приміщенні відрізняють основні (класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії, спортивний зал, майстерні для трудового навчання) та допоміжні (приміщення для денного сну шестиліток, спокійних ігор, гардероб, рекреації, бібліотека, медичний кабінет, буфет, їдальня, умивальні й туалетні кімнати та ін.) приміщення.

Відповідно до діючих санітарно-гігієнічних норм, у класних кімнатах площа на одного учня не повинна бути менше 1,25 м2, а в навчальних кабінетах чи лабораторіях — 1,4−1,65 м2 (залежно від профілю лабораторії), у майстернях — 3,3 м2, довжина класної кімнати — 9 м, ширина — від 5,7 до 6,2 м, висота приміщення не менше 3 м.

Особлива увага в загальноосвітніх навчальних закладах повинна приділятись освітленню навчальних приміщень. Оптимальне освітлення, при якому забезпечуються високий рівень зорових функцій і загальної працездатності учнів, становить 1000 — 1200 лк. Освітлення повинно бути не тільки достатнім, а й рівномірним. Найбільш сприятливим є природне освітлення робочих поверхонь у навчальних приміщеннях при лівосторонньому розміщенні вікон. Освітленість приміщення знижується на 50−70%, якщо вікна забруднені. Тому за санітарно-гігієнічними вимогами зовнішню сторону вікон треба мити 3−4 рази на рік, а внутрішню поверхню — 1−2 рази на місяць. Навчальні приміщення повинні бути забезпечені сонцезахисними пристроями — зовнішніми та внутрішніми (жалюзі чи штори). Рівень освітлення вимірюється люксметром.

Оптимальний мікроклімат і якість повітряного середовища в навчальних приміщеннях благотворно впливають на зміцнення здоров’я учнів, підвищення їх працездатності, ефективності навчання й виховання. Температура повітря восени та взимку у класних кімнатах, навчальних кабінетах, лабораторіях повинна бути 21, 18, 17 С відповідно для І, ІІ, ІІІ, IV кліматичних зон; у майстернях, рекреаціях, спальних приміщеннях — 16−18 С; у гардеробі, умивальних кімнатах, кабінеті лікаря — 23, 22, 21 С; у душових — не нижче 25 С.

Відносна вологість повітря у шкільних приміщеннях не повинна перевищувати 60%, оптимальна вологість — 40%. Швидкість руху повітря відповідно до гігієнічних вимог повинна бути 0,2−0,4 м/с. Вміст вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень не повинен перевищувати 0,1%, у спальних приміщеннях — 0,07% (в атмосферному повітрі він становить 0,03%). Збільшення вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень у 3−5 разів не впливає шкідливо на організм, але при цьому підвищується температура повітря, збільшується кількість мікроорганізмів, у т. ч. патогенних, зростає запиленість повітря. Тому вміст вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень розглядається як один із показників зміни середовища. Чистота повітря в навчальних приміщеннях забезпечується їх провітрюванням під час перерв між уроками. Гігієністами-дослідниками цієї проблеми визначені оптимальні норми провітрювання шкільних приміщень залежно від зовнішньої температури повітря.

Для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, які безпосередньо несуть відповідальність за санітарно-гігієнічні умови у шкільних приміщеннях, подаються зведені дані за показниками, висвітленими вище, у розрізі комфортної, допустимої та недопустимої зон.

Обладнання навчальних кабінетів здійснюється з урахуванням правил техніки безпеки. Кожний учитель повинен їх дотримуватись, виконуючи свої функціональні обов’язки. Меблі та інше навчальне обладнання класних кімнат (кабінетів) повинні розміщуватись відповідно до санітарно-гігієнічних норм, які передбачають урахування відстані парт від класної дошки (3 м — мінімальна), між рядами парт, між вікнами та рядом парт біля них (коли занадто близько — діти взимку застуджуються); стелажі, полки, портрети, технічні засоби навчання укріплюються та встановлюються так, щоби було зручно ними користуватись і щоб вони не загрожували життю та здоров’ю учнів. Важливо, щоб розмір парт відповідав віку дітей та їх зросту. Кут зору між площиною класної дошки та лінією погляду учнів повинен дорівнювати 90°, а для учнів, які сидять за першими партами, мінімально допустимий кут зору 30−35°.

Основні вимоги до гігієни праці трансформувались по відношенню до вчителя й учнів як основних суб'єктів навчально-виховного процесу, тобто їхньої розумової праці на уроці. Унаслідок довгої або напруженої роботи в організмі з’являється об'єктивний стан стомлення, зниження працездатності. Багато в чому динаміка працездатності дитини визначається віком і властивостями її нервової системи. У молодших школярів розумове стомлення настає досить швидко, тому навчальне навантаження для них обмежується у школі та вдома. У підлітків період оптимальної працездатності повної компенсації подовжується, у старшокласників — стабілізується та наближається до норм праці дорослої дитини.

Серед зовнішніх факторів, що сприяють поліпшенню розумової працездатності суб'єктів навчально-виховного процесу, є вимоги до їх посадки за столом чи партою. Робоче місце має бути постійним. Висота стільця має бути такою, щоб ноги спирались повною стопою на підлогу, утворюючи в тазостегновому й колінному суглобах прямі або трохи тупі кути. Стегна на 2/3−¾ довжини повинні бути на сидінні. Під час роботи стілець засувають на 3−5 см за кришку столу. Під час читання й писання найбільш доцільна поза з легким нахилом уперед. Під час слухання пояснення вчителя можлива «задня» поза, коли учень сидить, відкинувшись на спинку стільця.

Правильна посадка учнів, відкинувшись на спинку стільця, умови для роботи органів зору, кровообігу, дихання, травлення запобігають ранньому стомленню, сприяють збереженню правильної постави. Особливо вчителям слід стежити за робочою поставою учнів, щоб запобігти викривленню хребта, дефектів зору.

Інтенсивність розумової праці вчителя й учнів значною мірою залежить від їхнього емоційного стану. Позитивні емоції сприятливо впливають на працю, негативні - навпаки.

Гігієна праці передбачає раціональне чергування розумової та фізичної діяльності. Установлено, що легка м’язова робота стимулює розумову діяльність, а інтенсивна — погіршує її. Тому під час 10-хвилинних перерв, що влаштовуються через кожні 45 (35) хвилин роботи, роблять кілька легких фізичних вправ, що підвищує розумову працездатність. На уроці обов’язковою є вимога до проведення фізкультхвилинки, музичної паузи тощо.

Мета спостереження й аналізу: оцінка стану гігієни навчального приміщення, праці вчителя й учнів.

Пропонується розроблена система оцінних параметрів, якими доцільно скористатись керівникам загальноосвітніх навчальних закладів при вивченні стану гігієни навчального приміщення, праці вчителя й учнів. Це:

* відповідність обладнання, навчально-матеріального та технічного оснащення приміщення санітарно-гігієнічним нормам;

* забезпечення оптимального температурного режиму у класній кімнаті, навчальному кабінеті та ін. ;

* дотримання санітарно-гігієнічних норм (показників) вологості повітря, концентрації СО2, швидкості руху повітря (засобом систематичного провітрювання);

* оптимальність освітлення класної кімнати, навчального кабінету та інших навчальних приміщень за рахунок максимально можливого природного та штучного освітлення, достатність (1000−1200 люкс) і рівномірність освітлення;

* забезпечення гігієни праці вчителя та учнів у процесі навчання на уроці (постійне місце за столом, партою, їх відповідність віковим і фізіологічним особливостям дітей тощо);

* раціональність організації праці вчителя й учнів з точки зору ергономіки;

* інтенсивність та емоційність спільної праці вчителя й учнів на уроці на основі взаємної поваги та довіри.

II. Організація навчальної праці

Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко.

Необхідно пам’ятати, що найголовнішою умовою забезпечення високої продуктивності розумової діяльності є поступовість входження у процес її виконання. Встановлено, що незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин діяльності ступінь ефективності виконання розумової праці значно нижчий, ніж протягом другого і третього проміжків часу такої ж тривалості. Тому недоцільно на першому уроці починати виконувати завдання з найскладніших предметів, адже організм ніби поступово мобілізує та налагоджує відповідні системи на високу функціональну готовність, яка забезпечує наростання інтенсивності інтелектуальної діяльності. Триває цей період, як правило, 40−50 хвилин.

Ще однією обов’язковою умовою забезпечення високої продуктивності праці є рівномірність та ритмічність розумової роботи. Таким чином, реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом усього часу. Саме постійний ритм зумовлює досягнення високого рівня продуктивності праці. Підтримувати високу працездатність неможливо і без правильного чергування праці й відпочинку, а також заміни одних форм діяльності іншими.

Розумова діяльність неможлива без напруження уваги, що, з одного боку, передбачає її зосередження на певних предметах, з іншого — її відхилення на численні суміжні об'єкти, це, у свою чергу, дозволяє одержати додаткові відомості. Отже, дана подвійність процесу уваги породжує відносно швидку втомлюваність. Швидкості втомлюваності протистоїть усвідомлення мети, інтересу, користі та необхідності роботи, яка виконується, це збуджує й активізує увагу та пам’ять.

Пам’ять людини покликана зберігати одержану інформацію, без чого неможливі подальше розширення та поглиблення уявлень про предмети та явища. Для раціональної організації розумової праці важливо визначити, який тип пам’яті властивий дитині. Виділяють зорову, слухову, моторну та змішану пам’ять.

Зорова пам’ять є найпоширенішим типом і зустрічається у 75−80% дітей. При наявності саме такої пам’яті у дитини слід мати на увазі такі моменти:

1) у разі сприймання інформації на слух почуте слід коротко фіксувати на папері;

2) вивчаючи навчальний матеріал, треба читати його самому;

3) намагатися використовувати книжки і посібники, що мають ілюстрації, це допоможе краще засвоювати тему;

4) працюючи над особистими записами, необхідно підкреслювати потрібні місця кольоровими олівцями.

Слухова пам’ять є менш потужною. Людям, яким вона притаманна, рекомендується для більшого її розвитку:

1) частіше слухати читання навчального матеріалу іншими;

2) читати текст вголос;

3) розмовляти і міркувати вголос;

4) частіше відвідувати театр, концерти тощо.

Моторна пам’ять полягає в тому, що людина краще запам’ятовує тоді, коли виконує ті чи інші рухи.

При такому типі пам’яті необхідно:

1) завжди працювати з олівцем, записувати, підкреслювати окремі місця, складати тези та конспекти;

2) цифри, які треба запам’ятати, слід виписувати або оформлювати у вигляді таблиць, діаграм, графіків;

3) засвоювати практичні навички в кабінетах, лабораторіях та майстернях.

III. Гігієнічні основи режиму дня

Режим дня — це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров’я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.

Основними елементами режиму дня є різні види розумової і фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей та підлітків.

Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової і фізичної праці, організацію підготовки домашніх завдань тощо (табл 1.).

Розподіл уроків протягом тижня повинен узгоджуватися з особливостями динаміки змін працездатності учнів. Так, найбільший рівень працездатності спостерігається в школярів у вівторок, середу та четвер, в ці дні й необхідно давати найбільше навчальне навантаження, значно менший — у понеділок, п’ятницю та суботу. Першими уроками повинні бути предмети, які не вимагають великого розумового навантаження та напруження (література, історія, географія). Такі предмети, як математика та іноземна мова, що є найбільш важкими, належить планувати на 2−3-4-у уроках. 5-й і 6-й уроки, коли рівень працездатності суттєво знижується, слід відводити для предметів, які характеризуються середнім і незначним рівнем розумового напруження (біологія, валеологія, малювання), та уроків праці та фізичного виховання.

Перерви між уроками є необхідним і дуже ефективним видом активного відпочинку, що забезпечує збільшення рухової активності учнів під час перерви, перебування їх на відкритому повітрі, організоване приймання їжі тощо. Тривалість звичайних перерв у школі повинна становити 10 хвилин, великих -- 20−30 хвилин.

Оптимальна тривалість щоденних домашніх занять для учнів 1−4-х класів становить — 1−1,5 години, для учнів 5−6 класів — 2 години, для учнів 7−8 класів — 2,5 години, для учнів 9−11 класів — не більше ніж 3 години. У процесі підготовки домашніх завдань через кожні 40−50 хвилин слід робити 10-хвилинні перерви, головним змістом яких є активний відпочинок.

Серед підходів щодо впорядкування позаурочної діяльності учнів найбільш адекватним, доцільним та простим є запровадження у повсякденне життя школярів комплексної системи оптимізації вільного часу, складовими частинами якої є наукові принципи раціональної організації позанавчальної роботи (підвищення рухової активності у вільний час до гігієнічно обґрунтованих величин; урахування стану здоров’я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик, а також тенденцій формування психофізіологічних функцій організму), концептуальної моделі ефективного використання вільного часу (впровадження оптимального рухового режиму, застосування традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання, а також психофізіологічного впливу на організм, проведення самостійних занять у вільний час), методів та засобів цілеспрямованого впливу на функціональний стан організму (психофізичне тренування, психотехнічні ігри тощо).

Таблиця 1. Тривалість окремих режимних елементів для школярів

Режимні

моменти, год.

Тривалість режимних елементів

1-й

клас

2-й

клас

3-й

клас

4-й

клас

5-й

клас

6-й

клас

7-й

клас

8-й

клас

9-й

клас

10−11

класи

(7р.)

(8р.)

(9р.)

(10р.)

(11р.)

(12р.)

(13р.)

(14р.)

(15р.)

(16−18 p.)

Навчальні заняття в школі

3−4

4

4

4−5

5−6

5−6

5−6

5−6

5−6

5−6

Навчальні заняття дома

1

1−1,5

1,5−2

1,5−2

2

2

2,5−3,5

3−4

3−4

3−4

Перебування на відкритому повітрі

3,5

3,5

3,5

3,5

3

3

2,5

2,5

2,5

2,5

Позакласні й позашкільні заняття

1−2

1−2

1−2

1−2

1−2

1−2

1−2,5

1−2,5

1−2,5

1−3

Самообслуговування, ранкова гімнастика,

приймання їжі тощо

2,5

2,5

2,5

2,5

2,5

2,5

2

2

2

2

Сон нічний

12−11

11−0,5

10,5

10,5

10

10

9,5

9,0

9,0

8,5−8,0

Перегляд телепередач

1

1

1

1

1,5

1,5

1,5

2

2

2

IV. Організація та зміст гігієнічного навчання й виховання учнів

Гігієнічне виховання дитини починається задовго до її навчання у школі. Проте чимало дітей не проходять відповідної підготовки в сім'ї, дитячому садку і приходять до школи з неправильними гігієнічними установками, недостатніми елементарними відомостями про особисту гігієну. У гігієнічному вихованні велике значення мають автоматизовані елементарні навички та звички, які формуються в результаті систематичної вимогливості дорослих та їх позитивного прикладу. Гігієнічне виховання складається з гігієнічного навчання (передача гігієнічних знань і на цій основі створення переконань, навичок і звичок з гігієни). При цьому передбачається врахування вікових особливостей учнів таким чином, щоб елементарні відомості про гігієну повідомлялись дітям молодшого віку й поступово ускладнювались.

Важливою ланкою в системі гігієнічного навчання й виховання учнів є перш за все підвищення санітарно-гігієнічної освіти вчителів. Оволодіння вчителями знаннями із санітарії та гігієни є абсолютно необхідним для здійснення гігієнічного виховання учнів, у забезпеченні необхідною літературою, фільмами тощо.

У підвищенні рівня компетентності вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів у галузі гігієни вагоме місце посідає ознайомлення із сучасними дослідженнями вітчизняних учених-гігієністів.

Свої знання із санітарії та гігієни вчителі передають учням на уроках переважно у процесі викладання навчальних предметів (читання, природознавства, біології, хімії та ін.). Не виключено і проведення так званого «уроку здоров’я», зміст якого заздалегідь розробляється вчителем. Учні повинні оволодіти прийомами надання першої допомоги потерпілому. Тому значне місце в гігієнічному вихованні повинно відводитись практичним заняттям (відновлення дихання; складання харчового раціону; зупинка кровотечі; надання допомоги людині, яка знепритомніла, провалилась під лід; викачування води з легень людини, яка топилась, та ін.).

Здоров’я та працездатність людини тісно пов’язані з її руховою активністю, бо завдяки їй відбуваються позитивні зміни в усіх системах організму і насамперед у серцево-судинній. У русі дитини (учня) збільшується легенева вентиляція, краще збагачується киснем і швидше рухається в судинах кров, посилюється використання кисню тканинами, поліпшуються процеси обміну в організмі. Отже, рухливість — життєва потреба організму (особливо дитини), який росте.

На уроці та в позакласній роботі з учнями із санітарно-гігієнічного навчання й виховання важливо дотримуватись психолого-педагогічних принципів роботи з ними. Перш за все вчителеві потрібно подолати «бар'єр тривіальності». Багато учнів «щось» і від «когось» чули, десь бачили і вважають, що не треба слухати про давно відоме. Але «відоме» буває поверховим, фрагментарним і, не виключено, неправильним. Завдання вчителя — розкрити практичну значущість тих чи інших гігієнічних рекомендацій, їх фізіологічне, біохімічне та соціальне обґрунтування.

Зростанню пізнавальної активності та інтересу учнів до питань гігієни сприяє принцип «самовиявлення» рівня знань учнів з гігієни. Його суть полягає в самостійному оцінюванні наявних неправильних ситуацій, що їх пропонує вчитель. З дидактичного погляду зміст гігієнічного навчання у школі повинен включати такі елементи: гігієнічні знання, гігієнічні вміння та навички, уміння використовувати знання в ситуації, що змінилась; гігієнічне виховання. Основне місце у змісті гігієнічного навчання повинна посідати людина та її здоров’я. У процесі набування гігієнічних знань закономірно переважає продуктивна діяльність учнів. Гігієнічні знання даються вчителем у готовому вигляді, а практичні вміння засвоюються через багаторазове повторення за зразком. Продуктивні методи гігієнічного навчання превалюють у самостійній роботі учнів над матеріалом санітарно-гігієнічного змісту. Учителям важливо у процесі підготовки до уроку визначити матеріал, який буде викладатись на репродуктивному чи продуктивному рівні, підготувати завдання для самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів дослідно-пошукового характеру.

До змісту гігієнічного навчання й виховання учнів відносяться: гігієна житла, класного приміщення, одягу та взуття; догляд за шкірою, ротовою порожниною; гігієна харчування; гігієна органів відчуття (зору, слуху); психогігієна учнів. гігієна пам’ять навчання виховання

Серед факторів, що спричиняють виникнення нервово-психічних зрушень, можна виділити недотримання гігієнічних вимог до організації розумової праці учнів. Це — недотримання норм тривалості праці, зокрема затягнуті періоди підвищеного розумового напруження без необхідних пауз, додаткові заняття, надмірне захоплення різними позакласними заходами. Тому в організації навчально-виховного процесу вчителям і керівникам загальноосвітніх навчальних закладів слід дотримуватись «Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу», які затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14. 08. 2001 р.

Перевантаженню учнів можна запобігти, якщо дотримуватись норм тижневого навантаження учнів.

Відомо, що перевантаження зорових аналізаторів учнів призводить до погіршення зору і, як наслідок, — до зниження їхньої працездатності. Тому при використанні в навчальному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах аудіовізуальних технічних та інших наочних засобів навчання слід дотримуватись установлених норм тривалості їх застосування.

У «Державних санітарних правилах і нормах влаштування загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» (2001 р.) зазначається, що кількість уроків із застосуванням ТЗН протягом тижня не повинна перевищувати 3−4-х разів для учнів початкової школи, 4−6 — для старшокласників. При використанні комп’ютерної техніки на уроках безперервна тривалість занять безпосередньо з відеодисплейним терміналом повинна відповідати вимогам Дсан ПІН 5.5.6. 009−98 «Улаштування та обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах і режим праці учнів на персональних комп’ютерах». У цьому документі зазначено:

* п. 9.1. До занять із персональним комп’ютером учні повинні бути допущені після інструктажу з техніки безпеки.

* п. 9.2.1. Безперервна робота з ПК повинна бути не більше:

— для учнів 10−11-х класів на 1-й годині занять до 30-ти хвилин, на 2-й годині занять — 20 хвилин;

— для учнів 8−9-х класів — 20−25 хвилин;

— для учнів 6−7-х класів — до 20 хвилин;

— для учнів 2−5-х класів — 15 хвилин.

* п. 9.9.2. Для навчання дітей 6-ти років роботі з ПК безперервні заняття на індивідуальному ритмі не повинні бути більше 10-ти хвилин.

* п. 9.2.3. Після безперервної роботи за екраном ВМ повинні проводитись протягом 1,5−2-х хвилин вправи для профілактики зорової втоми, через 45 хвилин роботи з використанням комп’ютерів — фізичні вправи для профілактики загального стомлення.

* п. 9.2.4. Безперервна робота ПК учнів 10−11-х класів при спарених уроках не повинна бути більше на першому уроці 25−30-ти хвилин, на другому — 15−20 хвилин.

* п. 9.2.5. Для учнів 10−11-х класів дозволяється варіант організації занять з основ інформатики та обчислювальної техніки, при якому передбачається одна академічна година — теоретичних занять, друга година — практичних занять. Практичні заняття містять:

* безперервну роботу за екраном ПКУ — 25−30 хвилин;

* виконання комплексу вправ для профілактики зорового та статичного стомлення — 5 хвилин;

* продовження роботи з комп’ютером до кінця занять — 15−10 хвилин.

Отже, організація та зміст гігієнічного навчання й виховання учнів повинні становити органічну єдність у викладанні навчальних предметів інваріантної та варіативної складових навчального плану.

Даний компонент санітарно-гігієнічного аспекту уроку можна розглядати, у разі необхідності, як його відносно самостійну складову, а тому він може бути об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження й аналізу: ефективність організації та змісту гігієнічного навчання й виховання учнів на уроці.

Висновки

Педагогіка, як наука про виховання, повинна враховувати людську природу: основні морфологічні та функціональні ознаки стадії дозрівання, особливості нервової системи — тобто все, що поєднується в одному понятті «стан здоров’я». Здоров’я — це не тільки відсутність тих чи інших хвороб, а й фізіологічна (соматична та психічна) зрілість, яка реагує на зміни умов оточуючого середовища; готовність до інтенсивного сприйняття конкретного змісту на окремих вікових етапах громадського виховання (С. Громбах).

Забезпечення гігієни навчальної роботи повинно розповсюджуватись на побудову як кожного уроку, так і всього навчального дня. Е. Введенський умови збереження працездатності учнів протягом уроку та робочого дня, назвав «азбукою праці»:

Використана література

Н. Островерхова, «Аналіз уроку: концепції, методики, технології»

Шкільний світ

Наталія Бухлова «Як навчити учня вчитися. Поради та рекомендації»

За матеріалами: Освіта. ua Джерело: http: //osvita. ua/school/theory/740

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой