Еластичність попиту по ціні та по доходу та її зміни

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

В сучасних умовах вивчення реакції ринку на господарську діяльність підприємств дозволяє упорядковувати розвиток ринкових відносин, зробити їх менш стихійними і більш передбачуваними. Насамперед це стосується проблем підвищення ефективності механізму управління еластичністю попиту на ринку, що обумовлює не лише актуальність, а й своєчасність досліджуваної тематики.

Еластичність попиту, коефіцієнт еластичності - вказує відносну зміну одного економічного показника за одиничної відносної зміни іншого показника, його детермінанта; відношення відсоткової зміни одного показника (функції %) до відсоткової зміни іншого показника (аргументу %)

Еластичність попиту — зміна попиту на даний товар під впливом економічних і соціальних факторів, зв’язаних зі зміною цін. Попит може бути еластичним, якщо процентна зміна його обсягу перевищує зниження рівня цін, і нееластичним, якщо ступінь зниження цін вище приросту попиту.

Будь-який ринок, незалежно від його конкретного виду, базується на трьох основних елементах: ціні, попиті і пропозиції, конкуренції.

Найбільше ефективно ринковий механізм діє в умовах вільної, конкуренції, тобто коли ситуація на ринку характеризується множиною покупців і продавців, однорідністю продукції, яка реалізується, вільним входом фірм на ринок. При вільній конкуренції жодний із продавців або покупців сам по собі не в змозі впливати на ринкову ціну.

Теоретичний та емпіричний матеріал, нагромаджений зарубіжними та вітчизняними дослідниками, є достатньо репрезентованим у науковому відношенні як передумова нашого дослідження.

Проте, в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки потребують подальшого і більш глибокого дослідження проблеми еластичності попиту і пропозиції, зокрема у сфері торгівлі, заготівлі сільськогосподарської продукції та виробництва.

Актуальність поставлених питань обумовила вибір теми, визначення мети і постановку завдань курсової.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі виступають такі теоретичні інститути економічної науки як: «попит», «пропозиція», «еластичність попиту» та ін.

Предметом дослідження є еластичність попиту по ціні та по доходу та її зміни.

Метою роботи є теоретичне опрацювання категорії еластичності попиту по ціні та по доходу та аналіз її практичного застосування.

Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

охарактеризувати поняття «еластичності попиту»;

дослідити фактори, що впливають на цінову еластичність;

проаназізувати види та показники еластичності;

показати практичне застосування теорій еластичності.

В процесі написання курсової роботи було застосовано такі методи:

— логічного узагальнення, аналізу, синтезу та порівняння — для уточнення економічної сутності категорій еластичності попиту та пропозиції в контексті можливості застосування еластичності при аналізі, управлінні та плануванні діяльністю підприємств та ін. ;

— системного аналізу — для вивчення практичного застосування концепцій еластичності;

Суттєвий вклад у вивченні питань еластичності попиту та пропозиції на ринку товарів та послуг був зроблений такими зарубіжними та вітчизняними вченими як А. Войчак, Е. Енгель, Дж. Кейнс, Ф. Котлер, Т. Кузьмін, А. Маслоу, А. Маршалл, В. Павленко, А. Сміт, Торнквіст, Дж. Хікс, А. Швабе, М. Чумаченко та іншими.

Окремим аспектам даної тематики в контексті практичного застосування теорій еластичності в Україні на сучасному етапі присвячені роботи вітчизняних науковців: В. Апопія, Б. Андрушківа, Г. Башнянина, Я. Гончарука, В. Гончаренка, Ф. Горбоноса, В. Єлейка, В. Зіновчука, О. Крисильного, А. Мазаракі, Л. Молдавана, Г. Черевка.

Структура роботи обумовлена темою дослідження і, відповідно складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОВОЇ ЕЛАСТИЧНОСТІ ПОПИТУ ТА ФАКТОРІВ, ЩО НА НЕЇ ВПЛИВАЮТЬ

1.1 Поняття еластичності, її види та показники. Перехресна еластичність попиту

Еластичність — міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої; точніше це число, яке показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної. Яскравим прикладом є цінова еластичність попиту, яка відображає зміни потрібної кількості товару стосовно до зміни ціни.

Відомо, що спадна крива попиту ілюструє обернену залежність, яка існує між ціною і кількістю потрібної продукції. Це означає, що ціновий коефіцієнт еластичності попиту завжди буде мати від'ємне значення. Наприклад, якщо ціна знижується, то кілъкість потрібної продукції зростає. Це означає, що чисельник у формулі буде позитивний, а знаменник — негативний, а в результаті матимемо від'ємний коефіцієнт. Навпаки, у випадку збільшення ціни чисельник буде негативний, але знаменник — позитивний, що знову дасть від'ємний коефіцієнт.

В економічній науці ігнорується від'ємний знак, враховується лише абсолютна величина коефіцієнта еластичності. Робиться це, щоб уникнути можливих непорозумінь [5, с. 278].

Попит буде еластичний, якщо відсоткова зміна ціни веде до більшої відсоткової зміни необхідної продукції. Наприклад, якщо зниження ціни на 4% викликає зростання попиту на 8%, то попит є еластичний. Очевидно, що в усіх подібних ситуаціях, коли попит еластичний, коефіцієнт еластичності буде більший одиниці; у даному випадку він дорівнює 2.

Якщо відсоткова зміна ціни супроводжується порівняно меншою зміною кількості необхідної продукції, попит нееластичний. Так, якщо зниження ціни на 4% дає в результаті зростання кількості потрібної продукції на 2%, то попит нееластичний. У даному випадку коефіцієнт еластичності складає ½. Зрозуміло, що за нееластичного попиту коефіцієнт еластичності завжди буде менший одиниці. Коли відсоткова зміна ціни і наступна відсоткова зміна кількості необхідної продукції дорівнюють одна одній, такий специфічний випадок називаеться одиничною еластичністю [18, с. 35].

Важливо відзначити, що коли йдеться про нееластичний попит, це не означае, що споживач абсолютно не чутливий до зміни цін. Вислів «цілком нееластичний попит» означає крайній випадок, коли зміна ціни не викликає жодних змін кількості потрібної продукції.

Графічно цей випадок показують за допомогою кривої попиту, паралельної вертикальній осі (Рис. 1). I навпаки, коли йдеться про еластичний попит, то це не означае, що споживачі абсолютно чутливі до зміни ціни.

У кращій ситуації, коли найменше зниження ціни спонукає покупців збільшувати купівлю від нуля до межі своїх можливостей, йдеться про цілком еластичний попит. Лінія цілком еластичного попиту являе собою пряму, паралельну горизонтальній.

При застосуванні формули цінової еластичності виникають певні складнощі. При обчисленні коефіцієнта еластичності попиту на зерно в ціновому інтервалі від 5 до 4 гривен, виникає проблема: яку із двох комбінацій характеристик ціни і кількості продукції (5 гривен — 4 тис. центнерів або 4 гривни — 8 тис. центнерів) взяти за базову для підрахунку відсоткових змін, які використовуються в формулі еластичності? Даний вибір вплине на результат обчислення.

Еластичність — це поняття, яке застосовується для визначення реагування однієї змінної на зміну іншої (наприклад, величина попиту на зміну ціни і т.д.), відсоток, на який змінюється одна змінна у відповідь на один відсоток зміни іншої змінної.

Підвищення ціни на товар спричиняє зменшення попиту на нього і збільшення його пропозиції. Зниження ціни супроводжується протилежними наслідками: попит на товар збільшуєтеся, йогo пропозиція зменшується. Проте для всебічного вивчення економічних процесів урахування даної загальної закономірності є недостатнім, оскільки різні товари по-різному реагують на зміну ціни. Скажімо, якщо ціна на молоко зросте у два рази, то попит на молоко зменшиться. Але якщо у два рази зросте ціна на пляшку «кока-коли», то попит зменшиться значно більше, ніж у випадку з молоком. Це пояснюється тим, що людям легше обійтися без «кока-коли», яка має багато замінників, ніж без молока, замінників у якого мало. Коли зростає ціна на сіль, покупці все одно купують стільки солі, скільки потрібно, й попит майже не змінюється, якщо ж дорожчають квитки на літак, попит на цей вид транспорту різко знижується, і населення користується дешевшим видом транспорту, наприклад залізничним.

Відношення відсотка зміни попиту на товар до відсотка зміни ціни називають еластичністю попиту за ціною. Цей показник характеризує ступінь реагування покупців на зміну ціни і позначається через E (d)

Еластичніст попиту = відсоток зміни величини попиту на товар / відсоток зміни ціни товару

Зауважимо, що еластичність попиту завжди має від'ємне значення. Знак «мінус» підкреслює обернену залежність між ціною і величиною попиту. Економісти зазвичай опускають знак «мінус» і звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності попиту за ціною.

Для вимірювання еластичності попиту за ціною найчастіше застосовується концепція дугової еластичності попиту.

Дугова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі.

Відносна зміна у величині попиту визначається діленням фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками, А і В — (Q2-Q1), на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам — (Q2+ Q1 /2). Аналогічно відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками, А і B-(P2-P1), на середнє значення ціни, що відповідає цим точкам, — (Р2-Р½).

Дугова еластичність попиту = фактична різниця у величині попиту/середнє значення величини попиту/фактична різниця в ціні/середнє значення ціни/

Наприклад, ціна підвищилася від 4 до 5 грошових одиниць, що спричинило зменшення величини попиту на товар від 50 до 30 умовних одиниць:

E (d)=30−50/30+50/5−4/5+4=-2,25

Залежно від абсолютного значення розрізняють п’ять видів еластичності попиту.

1. Ed > 1, попит еластичний.

Відносна зміна у величині попиту є більшою за відносну зміну ціни

% Qd>% P.

2.| Ed < 1, попит нееластичний.

Відносна зміна у величині попиту є меншою за відносну зміну ціни.

% Qd<% P.

3.| Ed = 1, попит одинично-еластичний.

Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні ціни.

4. Ed = 0, попит абсолютно нееластичний.

5. Еd = ~, попит безмежно — еластичний.

Перехресна еластичність попиту

Перехресна еластичність попиту використовується для вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цін на замінюючи, чи доповнюючі товари.

Перехресна еластичність — показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар X при зміні ціни товару Y на 1%:

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має позитивне значення, тобто попит на продукцію X знаходиться в прямій залежності від зміни ціни продукту Y, то продукти X і Y є взаємозамінними. Чим більше позитивний коефіцієнт, тим більше ступінь заміни двох даних товарів.

Рис. 1 — Перехресна еластичність

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, то продукти X і Y є взаємодоповнюючими товарами. Чим більша величина негативного коефіцієнта, тим більше взаємодоповнюваність двох даних товарів. Нульовий чи майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два продукту не пов’язані між собою, тобто є незалежними в споживанні товарами. Знання про перехресну еластичність попиту важливе для корпоративного планування. Припустимо, очікується різке підвищення цін на природний газ. Мабуть, це збільшить попит на електроенергію, оскільки обидва продукту вважаються взаємозамінними для опалення і приготування їжі. Електричні компанії можуть планувати задоволення підвищеного попиту на свій продукт, якщо їм відома його перехресна еластичність. Якщо у довгостроковому періоді Еху=0,8, тоді 20%-не збільшення ціни на природний газ збільшить обсяг попиту на електроенергію на 16%

Значення показників Еху для деяких товарів розглянуто в таблиці 1.

Таблиця 1 — Показники перехресної еластичності попиту

Наименование

Exy^xy

Природний газ по відношенню до ціни на електрику

Співвідношення між марками машин

(імпата і шевроле 1968−75)

Маргарин по відношенню до ціни на масло

Свинина по відношенню до ціни на яловичину

Курчата по відношенню до ціни на свинину

0,8

11,0

1,53

0,40

0,29

1. 2 Еластичність попиту по ціні

Криві попиту та пропозиції пояснюють, що буде з обсягами попиту та пропозиції, якщо зміниться ціна. Якщо фірми не збільшують пропозиції, тоді попит зростає, й це зростання збільшить рівноважну ціну. Люди бажають купувати більше товару за тією самою ціною, але фірми не пропонують більше товару, тому щось повинно трапитися, і це «щось» і є зростанням рівноважної ціни. Якщо люди не готові купувати більше товару за зниженою ціною, то збільшення обсягу пропозиції трансформується у зниження цін. Фірми готові запропонувати більше товару. Знову щось трапиться, і це «щось» — ще глибше зниження ціни.

Абсолютні зміни в цінах або обсягу пропозиції не повністю відображають цінові зміни. Якщо збільшення ціни на нові автомобілі на 1000 грн знизить величину попиту на 100 тис. грн, то ця інформація сама по собі нічого не дасть.

Визначення еластичності попиту за ціною

Еластичність попиту за ціною (або цінова еластичність попиту) показує залежність зміни обсягу попиту від зміни ціни. Цінова еластичність попиту — це зміни обсягу попиту, що виражені у відсотках, поділені на зміни ціни, які виражені у відсотках. Цінова еластичність попиту позначається Еd:

Формула коефіцієнту цінової еластичності попиту

Еd = ?D ч? Р,

де ?D — зміни у величині попиту (%),?Р — зміни цін (%).

Згідно із законом попиту, зі збільшенням ціни обсяг попиту знижується. Еластичність попиту, таким чином, є від'ємною. Наприклад, якщо ціна авіаквитків зросла на 10%, то величина попиту може знизитися на 5%. Згідно з формулою, еластичність дорівнює -0,5.

Еластичний та нееластичний попит

Щоб спростити поняття «еластичність», економісти звичайно опускають знак «-» і використовують абсолютні значення еластичності. Замість того щоб говорити, що еластичність попиту на авіаквитки дорівнює -0,5, говорять 0,5.

Еластичність попиту може змінюватися від 0 (немає ніякої реакції на зміни цін) до нескінченності, але економісти поділяють еластичність на три категорії:

1) якщо еластичність попиту більша ніж 1, то попит еластичний (рис. 6. 5);

2) якщо еластичність попиту дорівнює 1, то попит має одиничну еластичність;

3) якщо еластичність попиту менша від 1, то попит нееластичний (рис. 2).

Рис. 2

Причина такого розподілу криється в тому, що цінова еластичність показує зміни в загальному прибутку продавців, якщо ціна зміниться. Загальний прибуток дорівнює обсягу продаж товару за вигідною ціною. Якщо ціна зменшується, величина попиту зростає. Що трапиться із загальним прибутком, залежить від того, який ефект домінує (від'ємний ефект низьких цін порівняно з позитивним ефектом збільшення продаж).

Еластичність попиту за ціною показує:

1) якщо попит еластичний, то темп зростання обсягів попиту у відсотковому відношенні більший, ніж темп зниження ціни;

2) якщо попит нееластичний, то темп зростання обсягів попиту повільніший, ніж темп зниження ціни;

3) якщо попит має одиничну еластичність, то темп зростання обсягів попиту дорівнює темпу зниження ціни.

Основний зв’язок між ціною та попитом визначається так званим законом зменшуваного попиту. Тому коли ціна товару зростає, попит на нього зменшується, і навпаки.

Ці загальні закономірності стосуються практично всіх товарів. Але є певні види товару, на які дія закону зменшуваного попиту не впливає. Це, наприклад, хліб. Скільки на хліб не зростали б ціни, споживачі купуватимуть ту ж кількість, що й до збільшення ціни. Ще до таких товарів можна віднести картоплю, сіль, молоко та капусту.

Чинники, що впливають на цінову еластичність попиту

Існують три чинники, що визначають еластичність попиту за ціною:

1) доступність товарів-субститутів;

2) частка витрат на певний товар у родинному бюджеті;

3) тривалість часу адаптування покупців до зміни в ціні.

Доступність товарів-субститутів. Чим більше товарів, які є замінниками певного товару, тим попит еластичніший. Наприклад, попит на зубну пасту певної марки. Якщо щезла з продажу зубна паста «X» або ціна на неї надмірно зросла, то споживачі охочіше купуватимуть зубну пасту інших марок.

Частка витрат на певний товар у родинному бюджеті. Чим вища частка витрат, тим попит на нього еластичніший. Якщо покупець витрачає на цей товар незначну частину свого бюджету, то він не стане змінювати своїх звичок та смаків навіть за умови різкого зростання ціни на цей товар.

Тривалість часу адаптування покупців до зміни в ціні. Серйозний вплив на ступінь еластичності попиту за ціною здійснює фактор часу. Наприклад, різке зростання ціни на електроенергію не веде до помітного зниження її споживання, й попит є незмінним (обсяг споживання в кВт/год.). Але потім споживачі почнуть купувати менш енергоємні прилади і т.д., тобто почнуть змінювати свої звички та стиль життя. Лише тоді еластичність попиту за ціною досягає свого максимального значення.

1. 3 Еластичність попиту по доходу

Важливу роль в економічній діяльності грає еластичність попиту по доходу. Еластичність попиту по доходу (грецька буква ц «мю») — це процентна зміна обсягу попиту (Q), поділене на процентна зміна доходу споживача

У даному випадку обсяг запитуваної продукції, як і раніше, є залежною змінною, проте замість ціни незалежної змінної стає дохід. Що стосується ціни, то вона переходить на становище однієї з умов при інших рівних умовах попиту.

Якщо ц> 1, то говорять, що еластичність попиту по доходу висока. Попит на ці товари випереджає зростання доходів. Для них не існує меж насичення. Товари з високою еластичністю попиту по доходу прийнято умовно називати «предметами розкоші» (предмети розкоші). Ця назва часто умовно, тому що крім власне коштовностей сюди відносять товари тривалого користування.

З іншого боку, якщо ц < 1, то вважається, що еластичність попиту по доходу низька.

Стандартні товари бувають трьох видів:

товари першої необхідності. Коефіцієнт еластичності 0 <д < 1; попит на такі товари зростає повільніше зростання доходів (це продукти харчування, паливо, сировина);

товари другої необхідності (ц = 1);

предмети розкоші (ц> 1).

Залежність між обсягом попиту на певні товари і рівнем доходу споживачів можна проілюструвати за допомогою кривих Енгеля.1 по осі абсцис відкладемо величину попиту, а по осі ординат — величину доходу. Очевидно, що в даному разі попит на продукт зростає повільніше збільшення доходу, т. е. — Це товар першої необхідності.

Припустимо, ми бажаємо зміряти еластичність попиту по доходу для певного продукту в точці А. Для цього проведемо до кривої в точці Е, А дотичну, до перетину останньої з віссю абсцис в точці Т. З точки, А опустимо перпендикуляр до осі абсцис і точку перетину позначимо літерою М. Нахил дотичної визначається ставленням AM / ТМ.

Значення коефіцієнта еластичності по доходу важко переоцінити. Економістам він говорить багато про що. Чим вищий коефіцієнт еластичності по доходу, тим швидше розвивається дана галузь економіки, тим перспективний вона вважається. Більше того, від цієї, на вигляд рядовий і скромною, категорії часом залежить доля розвитку народів і держав. Розглянемо це питання більш детально.

Еластичність попиту за доходом дозволяє виміряти процентну зміну кількості продукції, зумовлене тою чи іншою зміною доходу споживача.

Ei=

Для товарів вищої категорії (нормальний товар) цей коефіцієнт буде мати позитивне значення, тобто призбільшенні доходу споживач будемати змогу спожива якісніший товар. Значення коефіцієнта буде значно змінюватись від товару до товару. Наприклад: еластичність попиту на автомобілі оцінюється приблизно +3,00, тоді як для більшості сільськогосподарських продуктів вона коливається коло +0,20. Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходом свідчить про товар нижчої категорії. Маркарин, картопля, капуста, автобусні білети, «second hand», дешеві вина мають наюбільшу ймовірність попасти до товарів цієї категорії. Споживачі як правило скорочують покупки такого роду в міру зростання своїх доходів [5, с. 278].

Отже, практичне значення коефіцієнта еластичності за доходом полягає в полегшенні прогнозування того, які саме галузі мають шанс на процвітання і розширення, а які в майбутньому очікує застій і скорочення виробництва. Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ І ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЙ ЕЛАСТИЧНОСТІ

2.1 Практичне застосування теорій еластичності

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є визначення цінової стратегії продавців: яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний виторг продавців (TR=P·Q), одночасно є видатками покупців, тому зв’язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін [25, с. 163].

На рис. 3 зміни видатків покупця (виторгу продавця) зображені прямокутниками (+,-). На верхньому відрізку кривої попиту, де попит на товар еластичний, зростання виторгу за рахунок збільшення обсягу продажу (+) перевищує його втрати від зниження ціни з до. У нижній частині кривої, де попит нееластичний, втрати виторгу від зниження ціни (-) перевищують приріст (+), отже, знижувати ціну нема сенсу.

/

Рис. 3

Таким чином, якщо попит на товар еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку. У випадку одиничної еластичності видатки покупців і виторг продавців не змінюються зі зміною ціни.

У точці одиничної еластичності () виторг досягає максимальної величини, що ілюструє крива TR на рисунку в Додатку А.

Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов. Наприклад, якщо через посуху очікується скорочення пропонування будь-якого сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визначення впливу цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і пропонування, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної ціни.

Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності - визначення наслідків державного втручання у ціноутворення. У разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку, і навпаки [5, с. 278].

Важливою сферою застосування концепції еластичності є політика оподаткування. Звичайно податки встановлюються на товари та послуги, попит на які нееластичний, що дозволяє збільшити податкові надходження. Якщо попит на товар еластичний, встановлення чи підвищення податку може призвести до скорочення податкових надходжень.

Відносна еластичність попиту і пропонування визначає розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями (Дод. Б). Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням (Дод.Б. а), більшу частину податкового тягаря будуть нести покупці (площа А), меншу частину будуть сплачувати продавці. І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування (Дод.Б. б), з встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці (площа В), а меншу частину — покупці.

Обираючи, які з товарів і послуг оподаткувати акцизом, уряд бере до уваги еластичність попиту на них. Припустимо, що на якийсь продукт установлений податок у 1 дол., а обсяг продаж складає 10 000 одиниць. Прибуток від оподатковування, очевидно, дорівнює 10 000 дол. Тепер, якщо податок буде підвищений, скажемо, до 1,5 дол, і відповідно більш висока ціна призведе до скорочення продажів до 5000 одиниць у силу еластичності попиту, прибуток від оподатковування впаде до 7500 дол. Підвищення податку на продукт, попит на який являється еластичним, спричинить за собою скорочення прибутку від оподатковування. Це змушує законодавців, встановлюючи акцизні податки, шукати такі продукти, попит на який нееластичний, наприклад, алкогольні напої і сигарети.

Той факт, що попит наркоманів на героїн украй нееластичний, створює своєрідні проблеми для боротьби за дотриманням законності. Звичайний метод, застосовуваний для скорочення споживання героїну, полягає в обмеженні його поставок у країну. Щоб зробити наркотик менше доступним, створюються перешкоди на шляху його транспортування в країну. Проте що відбудеться, якщо така політика виявиться успішною? При вкрай нееластичному попиті вулична ціна наркотиків різко підвищиться, тоді як кількість героїну, що купується скоротиться лише незначно. З погляду продавців наркотиків, це буде означати зростання доходів і прибутків. З погляду наркоманів — збільшення сумарних витрат на героїн. Оскільки суттєва частина грошей, що витрачаються наркоманами, витягається зі злочинної діяльності - магазинних крадіжок, пограбувань, проституції, карткової гри, кількість такого роду злочинів збільшиться в міру зростання суми витрат наркоманів на героїн. Таким чином, прагнення правоохоронних органів поставити під контроль поширення наркоманії може призвести до зростання кількості злочинів, що чиняться наркоманами.

Ці приклади можна було б продовжити, але основна ідея вже ясна. Еластичність попиту життєво важлива для бізнесменів, фермерів, найманих робітників, а також дня розроблювачів державної економічної політики.

Час від часу серед широкої громадськості або в уряді поширюється думка, що механізм попиту і пропозиції породжує ціни або зависокі для покупців, або занизькі для продавців. У таких випадках уряд може втручатися, законодавчо встановлюючи межі зростання або падіння цін. Якщо це стосується товару, який вважається соціально важливим і ціни на нього вважаються завищеними, то держава вдається до встановлення граничних цін, тобто законодавчо встановлених максимальних цін, які продавець може правити за свій товар чи послугу. Підставою для введения граничних цін на конкретні продукти є надія на те, що ці ціни дозволять споживачам придбати деякі товари першої необхідності або послуги, які вони не змогли б купити за рівноважну ціну.

Типовим прикладом такого регулювання є ціна на житло. Припустимо, що попит і пропозиція квартир, що здаються в найм, сформували певну ціну рівноваги на рівень квартирної плати, що показано на (Рис. 4)

Рис. 4 — Рівень квартирної плати

На цьому графіку крива пропозиції досить крута. Зрозуміло, що кількість квартир, які здаються в найм, важко збільшити за короткий час. Адже, щоб збудувати нові будинки, потрібен час.

За вільного формування квартирної плати встановлюється такий її рівень, що може бути задоволений попит на квартири. Але в той же час існує багато сімей які не мають можливості забезпечити прийнятні житлові умови, тобто виникає потреба державного втручання і регулювання розміру квартирної плати, таким чином, щоб більша частка людей мала змогу придбати добре житло.

Припустимо, що держава через регулювання квартирної плати встановлює максимум квартплати, забороняючи підвищувати її вище рівня Ц2. Природно, що нижчі розміри квартплати дозволять більшому числу людей жити в прийнятних умовах. Однак регулювання в свою чергу породжує цілу низку проблем.

Зниження квартирної плати, безперечно, зумовить зростання попиту до значення Об2. Якщо попит зростає, а пропозшця знижуеться, то в результаті попит перевищуе пропозицію (різниця тж. Об2 і Об3). Виникає дефщит житла — і тепер уже не тільки щодо того, скільки люди хотіли б його мати, але й щодо платоспроможного попиту.

Дефіцит житла викликає необхідність його раціонального розподілу. При цьому, якщо раніше тільки гроші визначали, хто саме отримає наявну квартиру, то тепер має сформуватися якась інша система розподілу житла між покупцями.

На практиці це, звичайно, означае, що засновується певна адміністративна система — наприклад, яка-небудь житлова посередницька установа, — і людина стає в чергу на отримання житла. При цьому очевидно, що у власників нерухомості виникає сильна спокуса обійти всяке регулювання квартплати: адже та кількість квартир, яку вони можуть запропонувати — Обз, вони могли б продати за ціну Цз. Тому не виключено, що регулювання квартирної плати призведе до виниккення чорного ринку, в результаті чого квартири будуть пропонуватися за вищі ціни, ніж у поперсдшй ситуаціях — без регулювання. Щоб цьому завадити, повинен розширюватися і контролюючий апарат, який у свою чергу вимагає ресурсів, тобто відволікає їх від чогось іншого.

Нічого дивного, що небажані побічні результати до яких, таким чином, може привести регулювання, викликають необхідність втручання в систему ціноутворення ззовні.

Коли справа стосується ринку житла і дефщиту на ньому, викликаного регулюванням квартирної плати, то цю проблему в Україні розв’язуе держава за допомогою дотац1й, які стимулюють підтримання в належному стані існуючого житла і будівництва нового. На графіку попиту і пропозиції це виглядае так: крива пропозицц знижуеться настільки, що дефіцит житла можна подолати за рахунок нового будівництва.

Державні дотації на житлове будівництво приймають, зокрема, форму пільгових кредитів, що надаються на будівництво житла. Відсоток від позики на житлове будівництво утримується на низькому рівні завдяки спецільним заходам регулювання кредитного ринку.

Але в результаті такі ж проблеми виникають і на кредитному ринку. Формується високий попит на дешеві кредити і паралельно, поряд з регульованим, розростається «сірий» кредитний ринок. Таким чином, регулювання на першому ринку — житла — дає також і побічні результати, які в свою чергу вимагають нового регулювання, що воде до побічних результата на іншому ринку.

Регулювання може застосовуватися і тоді, коли ціна рівноваги вважається занизькою. У цьому випадку держава визначае нижчий рівень цін. Він виступає як мінімальна ціна, що встановлюється урядом і перевищує ціну рівноваги, — звичайно він застосовується в таких випадках, коли суспільству здається, що вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам постачальників ресурсів або виробників. Характерним прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін є законодавство про мінімум заробітної плати і шдтримка цін на сільськогосподарську продукцію.

На Рис. 5 видно, що ціна Ц1 може бути занизькою для того, щоб забезпечити більш-менш пристойний доход хліборобам. Іншою причиною підвищення ціни вище рівноважної може бути бажання стимулювати виробництво продовольства в такій мірі щоб країна мала самозабезпечення, рівень якого вважаеться прийнятним з точки зору безпеки.

В цих випадках втручаеться держава і встановлюе ціну Ц2, яка стимулює зростання пропозиції сшьськогосподарської продукції (від Об1 до Об2). Однак аналіз показує, що таке регулювання має певні вади. У даному випадку висока ціна призводить до того, що споживачі не схильні купувати всю продукцію, яку пропонує сільське господарство. Оскільки споживачі бажають купляти лише в обсязі Об3, створюється надлишок пропозиції сільсько-господарської продукції. Він зримо проявляеться у великій кількості масла і м’яса, що нагромаджується у виробників багатьох краін.

Рис. 5 — Регулювання цін на сільськогосподарську продукцію

Часто перевиробництво призводить до того, що деякі країни вдаються до демпінгу — іншими словами, намагаються продати свої надлишки на світовому ринку за низькими цінами і одночасно захищають своє власне сільське господарство за допомогою високого мита,

Регулювання за допомогою цін використовується урядами багатьох краш і в ряді інших випадків. Наприклад, контроль за рентними платежами і закон про лихварство, що визначає максимальну норму відсотка для боржників. У широких масштабах граничні ціни, або загальний контроль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці. До контролю за цінами вдаються держави в період ведення війни тощо.

Однак граничні та мінімальні ціни позбавляють механізм вільного ринку взаемодії попиту і пропозиції, тобто здатності встановлювати відповідність між рішеннями виробників про поставки і рішеннями покупців про попит. Ціни, що вільно встановлюються, автоматично нормують продукт для покупців; регульовані ціни цього не роблять. Відповідно урядові випадає брати на себе розв’язання проблеми нормування, породженого встановленням граничних цін, а також проблем закупівлі або знищення надлишків, які виникають внаслідок введения мінімальних цін.

Державне регулювання цін оцінюється по-різному. Очікувані вигоди від введення регульованих цін як для споживачів так і для виробників слід співставити з втратами, що виникають через появу дефщиту і товарних надлишків.

2. 2 Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види

Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції. При з’ясуванні особливостей взаємодії по-

питу і пропозиції важливо знати конкретний рівень їх зростання або зниження, коли, скажімо, ціна зростає на 20% або дохід зменшується на 5%. Для цього користуються поняттям еластичності.

Еластичність — міра реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни другої змінної величини.

Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни. Еластичність у цьому випадку показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається із зростанням ціни, скажімо, на 1%. Ця залежність виражається формулою

де К — величина попиту, Р — ціна, %ЛЛ — відсоткова зміна К, %ЛР — відсоткова зміна Р.

Якщо індекс цін на споживчі товари становив 100 на початку року, а наприкінці року зріс до 105, то відсоткова зміна, або річний темп зміни інфляції, становитиме 5/100 = 0,05, або 5%. Тому еластичність попиту залежно від зміни ціни матиме такий вигляд:

тобто вона дорівнює зміні кількості, зумовленої одиничною зміною ціни (ЛК/ЛР), помноженої на відношення ціни до кількості (Р/К).

Простіша формула еластичності, точніше, цінової еластичності така:

Відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит Відсоткова зміна ціни

Відсоткові зміни визначаються діленням величини зміни в ціні на початкову ціну та відповідних змін кількості товарів, на які відсоткова зміна ціни зумовлює зменшення попиту на ту кількість продукції, на яку спочатку був попит.

Початкова кількість такої продукції Початкова ціна

Еластичність попиту залежно від зростання ціни, як правило, є від'ємною величиною. Це означає, що із зростанням ціни попит на товар зменшується.

Аналогічно вимірюється еластичність пропозиції. Залежно від ціни вона є відсотковою зміною пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсоткового зростання ціни. Як правило, таке значення еластичності позитивне, оскільки вища ціна — стимул збільшити випуск товарів.

Особливість ринкового механізму в цьому випадку полягає в тому, що попит еластичніший за ціну протягом тривалого, а не короткого проміжку часу. Це зумовлено тим, що люди не одразу змінюють свої звички у споживанні товарів, а також тим, що попит на один товар може бути пов’язаний із запасом у споживачів іншого товару, який змінюється повільніше. Так, різке підвищення ціни на бензин, хоч і скорочує попит на нього, але меншою мірою. Водночас на тривалому проміжку часу споживачі намагатимуться купувати малолітражні та економніші автомобілі. Для окремих груп товарів (автомобілі, холодильники, телевізори тощо) попит еластичніший у короткотривалому, а не довготривалому періоді. Так, у США щорічно продається до 15 млн. автомобілів. Тому із зростанням цін попит на них різко знизиться, хоча загальний парк автомобілів зменшиться ненабагато. В міру зношування старих машин попит на них з часом зросте.

У пізнанні механізму ринкової рівноваги важливу роль відіграє коефіцієнт еластичності. Він визначається як відношення зміни обсягу попиту чи пропозиції (зростання чи зменшення у відсотках) до зміни цін (у відсотках). Для різних товарів коефіцієнт різний. Це зумовлено неоднаковими витратами виробництва, наявністю або відсутністю товарів-субститутів (тобто замінників), зміною доходів, модою та іншими факторами.

Залежно від величини коефіцієнта еластичності розрізняють такі основні види еластичності попиту і пропозиції: 1) попит і пропозиція абсолютно еластичні; 2) попит і пропозиція відносно еластичні; 3) попит і пропозиція одинич-но еластичні; 4) попит і пропозиція відносно нееластичні; 5) попит і пропозиція абсолютно нееластичні.

Відносно еластичний, або просто еластичний, — такий попит, коли незначні зміни в ціні призводять до значних (більших) змін у кількості реалізованої продукції (наприклад, зниження ціни на 2% зумовлює зростання попиту на 4%). Коефіцієнт еластичності в цьому разі повинен бути більшим за одиницю, а в нашому випадку він дорівнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкоші. Нееластичний попит — попит, коли незначна зміна в ціні зумовлює ще меншу зміну в кількості реалізованої продукції. Так, із зниженням ціни на 3% попит зростає лише на 1%. Коефіцієнт еластичності у цьому разі становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характерний коефіцієнт, менший за одиницю. Таким, наприклад, є попит на хліб. Між названими видами еластичності попиту (еластичним та нееластичним) виникає проміжна ситуація, відсоткова зміна ціни дорівнюватиме відсотковій зміні попиту (наприклад, зниження ціни на 1% зумовлює зростання продажу на 1%). Такий вид попиту називають одиничним.

Абсолютно нееластичний попит — попит, коли зміна ціни не зумовлює жодної зміни кількості реалізованої продукції (таким, зокрема, є попит на сіль). Абсолютно еластичний попит характеризується тим, що найменше зниження ціни спонукає покупця збільшувати закупівлі від нуля до межі своїх можливостей.

Практика, на думку західних учених, свідчить про те, що коефіцієнт цінової еластичності на хліб становить 0,15%, на яловичину — 0,64, на яйця — 2,65, на електроенергію — 0,13, на одяг і взуття — 0,20, на квитки до кінотеатру — 0,87%.

На ринковий механізм ціноутворення впливають чисельність покупців та продавців на ринку товарів, їх конкуренція. Так, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін, а конкуренція між продавцями — їх зниження.

Взаємозв'язок між еластичністю попиту і пропозиції розкриває закон попиту і пропозиції.

Закон попиту і пропозиції - закон, згідно з яким пропозиція формує попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит означає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво.

Ринкова рівновага в умовах недосконалої конкуренції. Інша ситуація у взаємодії попиту і пропозиції, принципах конкурентної поведінки виникає в умовах панування монополій (чи олігополій), або в умовах недосконалої конкуренції. Ціна на такому ринку також залежить від обсягів випуску продукції, причому ця залежність обернено пропорційна. Монополіст встановлює вищу ціну на свої товари і випускає їх менше, ніж фірма в умовах досконалої конкуренції. Внаслідок цього рівність граничного доходу і граничних витрат для монополії (або оліго-полії) настає раніше, ніж для конкурентної фірми.

Виходячи з негативного впливу монополій на механізм ринкової рівноваги, навіть представники неокласичного напряму в політичній економії вважають за доцільне втручання держави у монополізовані галузі економіки. У таких галузях держава повинна контролювати процес ціноутворення, а інколи навіть проводити їх націоналізацію та встановлювати тарифи відповідно до граничних витрат.

Серед західних економістів значного поширення набула ідея про невідповідність ринкового механізму так званим «суспільним благам», якими є дороги, мости, канали тощо. Це зумовлено тим, що користування цими благами дуже важко обмежити введенням безпосередньої плати.

У розвинутих країнах світу уряд різними способами регулює ринки: через механізм оподаткування, надання субсидій, встановлення контролю за цінами та ін. Розглянемо зміни у ринковому механізмі при встановленні державою максимальної ціни, нижчої від ціни рівноваги. Саме так вчинив уряд США у 1974−1975 pp., коли зросли світові ціни на нафту. Але на внутрішньому ринку була встановлена нижча ціна.

Рис. 6

Розглянемо рис. 6. ро і kq — ціни рівноваги на бензин. Уряд встановлює нижчу ціну, вище за яку продавці не мають права реалізовувати бензин. Це максимальна ціна — -Ртах- Внаслідок цього виробники будуть менше виробляти, і пропозиція становитиме ki. Водночас зросте попит, внаслідок чого виникне дефіцит, або надлишковий попит. Його обсяг становитиме К2 — К І. Цей попит

може виявлятися у формі черг, обмежень, нормувань поставок, зростанні попиту на інші товари. За цих умов виробники будуть у невигідній ситуації, а виграють окремі категорії споживачів (оскільки не всі бажаючі зможуть придбати бензин).

Водночас встановлення нижчих цін (від ціни рівноваги) нерідко є соціальне справедливим заходом, який дає змогу людям з низькими доходами придбати певні види життєво необхідних товарів і послуг. Типовий приклад ринку, який потребує державного регулювання, — це ринок житла, зокрема регулювання квартирної плати. Побічними негативними результатами такого регулювання можуть бути поява нових державних установ і відповідного штату працівників, які регламентують чергу на отримання житла, виникнення «чорного» ринку. Оптимальним шляхом розв’язання цієї проблеми є дотації держави з метою розширення житлового будівництва у формі пільгових кредитів.

Державне регулювання цін доцільне і в тому разі, коли ціна рівноваги надто низька. Така ситуація, зокрема, складається в сільському господарстві. Це зумовлено насамперед особливостями ціноутворення у цій сфері. Тут формування суспільне необхідних витрат відбувається відповідно не до середніх (як у промисловості) витрат, а до найгірших, граничних, які мають місце на гірших за якістю ділянках землі. Інакше ціна рівноваги не забезпечить дохід товаровиробникам на таких ділянках. Причиною державного регулювання цін у сільському господарстві є також потреба стимулювання такого обсягу виробництва продовольства, щоб країна змогла цілком забезпечити себе, що є ознакою економічної безпеки. У результаті такого регулювання утворюється надлишок сільськогосподарської продукції, який країна може спробувати продати на світових ринках за демпінговими (заниженими) цінами. Паралельно держава захищає своє сільське господарство за допомогою високого мита.

Виходячи з реалій, неправомірно заперечувати необхідність державного втручання у процес ціноутворення, доцільність певного перерозподілу національного доходу на користь найбідніших верств населення. Тому необгрунтованим є висновок класичної школи політичної економії про те, що будь-який перерозподіл, порівняно з ринковою рівновагою, призводить до зростання сукупних витрат. Справедливішим є твердження англійського економіста А. Пігу, що трансферт доходу від багатих до бідних збільшить сукупний добробут, оскільки сума задово-

лення останніх зростає більше, ніж зменшується сума задоволення перших.

Крім того, практика розвитку передових країн світу незаперечне показала, що вільна ринкова економіка неспроможна досягти загальної рівноваги (тобто одночасної рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві) навіть за державного регулювання.

Закон Вальраса і закон Сея. На інших позиціях перебував автор теорії загальної рівноваги Л. Вальрас. Цю теорію у модернізованому вигляді вважають і нині ядром політичної економії, а американський економіст Й. Шумпе-тер назвав її «священним писанням» політичної економії.

Основною умовою досягнення загальної рівноваги є те, що за певного рівня розвитку техніки вартість визначається у точці між граничною суспільною корисністю певної кількості товарів і граничними суспільними витратами виробництва цієї кількості. При цьому слід враховувати, з одного боку, опосередкований вплив на граничну суспільну корисність певної кількості всіх інших товарів, а з іншого — альтернативні можливості використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів.

У разі відсутності ціни рівноваги на певному ринку навіть при збалансуванні попиту і пропозиції це зумовить нерівновагу на інших ринках. Так, із встановленням рівноваги на ринку автомобілів нижча ціна (щодо ціни рівноваги) призведе до зростання попиту на них, а відповідно й зростання виробництва. Але це спричинить незбалансованість ринку холоднопрокатного листа, що, у свою чергу, зробить рівновагу на ринку автомобілів тимчасовою.

Головним регулюючим механізмом у теорії загальної рівноваги Л. Вальраса є зміна структури цін рівноваги. Цю теорію він побудував у формі системи рівнянь. Вихідним у ній є положення про те, що сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сукупній сумі пропозиції (поняття рівноваги і вартості збігаються). Це положення отримало в економічній літературі назву закон Вальраса.

Теорія загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса значною мірою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Ж. -Б. Сея. Згідно з нею продавець товару чи послуги отримує за їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послуги, тому пропозиція породжує власний попит і в господарстві вони

автоматично урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг. Тому неможливі їхнє надвиробництво та дефіцит. Ж. -Б. Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і брак інших. В економічній літературі ці положення відомі як закон Сея.

Основним недоліком цього закону є, по-перше, ототожнення простого товарного обміну (де продаж одного товару здійснюється з метою придбання іншого) з товарним обміном, що відбувається за допомогою грошей. По-друге, Ж. -Б. Сей ототожнював виробниче споживання з особистим. Цю концепцію підтримував Д. Рікардо.

Між законом Сея та законом Вальраса існує принци^ пова відмінність. У моделі Л. Вальраса товарами і послугами вважаються такі специфічні товари, як гроші та цінні папери. Тому продавець будь-якого товару чи послуги пред’являє попит на інший товар або послугу. Але цей попит може пред’являтися не лише на реальні товари і послуги, а й на гроші, цінні папери. Тому загальні суми доходів і витрат, згідно із законом Вальраса, збігаються за умови, що до витрат зараховують і грошові заощадження. Будь-який рівень цих заощаджень знаходить своє вираження у попиті та пропозиції такого товару, як гроші. Але якщо попит зосереджується на грошах, то в народному господарстві бракує ефективного попиту (тобто попиту на реальні товари і послуги), що спричиняє надвиробництво товарів і послуг.

Основним недоліком концепції Л. Вальраса є надмірно абстрактна, гіпотетична модель «ідеального ринку», в якій для того, щоб довести здатність ринкового механізму досягати рівноваги, необхідно прийняти попередню умову про те, що всі процеси ринкового пристосування і наближення до рівноваги здійснюються ще до початку самого виробництва й обміну, а сам обмін відбувається уже за цінами рівноваги. Тому не дивно, що Л. Вальрас не вважав свою систему рівнянь такою, що цілком відповідає дійсності, а розглядав її як ефективний допоміжний засіб математичного аналізу, висновки якого слід обережно переносити на реальні проблеми.

Прообразом моделі Л. Вальраса послужила біржа, зокрема дії аукціоніста, який називає попередні ціни, що Дає змогу укладати попередні контракти. Крім того, аукціоніст швидко реагує на найменші розбіжності між попитом і пропозицією. Згодом вальрасівського аукціоніста теоріях неокласиків було замінено умовою повної ін-Формованості економічних суб'єктів про параметри попи-

ту і пропозиції (ціни, якості товарів тощо). Конкретніше надмірна абстрактність і гіпотетичність моделі Вальраса виявляються в тому, що в ній не існує реального часу (всі акти купівлі-продажу здійснюються протягом певного моменту одного дня, а торгівля ведеться вже виготовленими товарами без урахування тих, які виготовлятимуться в майбутньому), відсутня невизначеність (усі учасники достатньо поінформовані про ціни, якість товарів та ін.), не існує трансакційних витрат, витрат на ведення переговорів, укладання контрактів, на розробку стандартів, вимірів якості товарів тощо, вся інформація надається безкоштовно.

Внаслідок таких спрощень у західній економічній літературі створено чимало нових моделей досягнення ринкової рівноваги. Але переважна більшість із них лише частково наближається до реалій дійсності, а починаючи з теорії Дж. Кейнса, присвячена проблемам досягнення рівноваги економічної системи з участю не лише ринкового механізму, а й державного регулювання. Про ці моделі йтиметься далі.

2.3 Попит, пропозиція, ринкова ціна. Приклади

Взаємодія суб'єктів господарювання: як бажання споживачів матеріалізуються у товари і послуги.

На споживчому ринку продаються й купуються мільйони різних товарів — від будинків, автомобілів, літаків до найдрібніших побутових речей і продуктів харчування. Власниками товарів та послуг є організації бізнесу чи окремі громадяни — продавці, а покупці володіють певною сумою грошей для купівлі товарів.

Зрозуміло, що продавці хочуть продати товари і надати послуги за такими цінами, які забезпечили б їм якомога більші доходи, а споживачі купують товари та замовляють послуги з огляду на ціни й наявні в них грошей. Саме через зіставлення власного бюджету, цін та якостей товарів і послуг покупці формують попит на окремі товари і послуги, впливають на ринкові ціни та обсяги виробництва.

Попит та які чинники на нього впливають.

Попит на певний товар чи послугу відображає реакцію споживача на потребу в конкретному виді товару та ціну цього товару. Попит виражає залежність між кількістю товару, яку споживач хоче придбати протягом певного періоду, і ціною на цей товар.

Зауважимо, що існує відмінність між попитом і потребами. Так, раніше ми з’ясували, що потреба — це відчуття необхідності у благах, товарах чи послугах. На відміну від неї попит характеризується можливістю споживача купити конкретний товар за доступною для нього ціною. Економісти розрізняють попит, як забезпечене грошима бажання купити певну кількість конкретного товару за даними цінами, і обсяг попиту, який означає конкретну кількість товару, що її споживач хотів би купити протягом певного періоду за конкретну ціну.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой