Діяльність Німецько-Українського та Україно-Німецького Форумів як складова культурного співробітництва Україна-Німеччина

Тип работы:
Статья
Предмет:
Международные отношения и мировая экономика


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Діяльність Німецько-Українського та Україно-Німецького Форумів як складова культурного співробітництва Україна-Німеччина

Опанасенко О. І.

Вперше публікуються матеріали, які свідчать про розширення українсько-німецької культурної співпраці через роботу з організаціями, які не мають прямого відношення до культурної сфери діяльності. Вже в середині 90-х років суттєво розширився формат виміру культурної політики, яка раніше була пріоритетною для інституцій, що займались культурою. Німці своїм вдалим прикладом внесли в наш соціум розуміння того, що культура може бути не лише справою вузького кола культурних діячів, а й широкого кола меценатів — вихідців з промислових та бізнесових кіл. Сьогодні вже не дивно, що культурою займаються всі - тобто розширилась сфера діяльності культури.

Мова йде не лише про традиційні форми культурного співробітництва, а й про важливий аспект, на думку автора, взаємодії представників української громади в Німеччині та німецької громади в Україні та їх вплив на розвиток та зміцнення культурної співпраці між країнами. Ці відомості допомогли б, на думку автора, скласти більш повну уяву про складені відносин між Україною та Німеччиною. Окремо слід розповісти про деякі державні організації, які діяли та діють на території України за завданням Федерального Уряду Німеччини. Крім вже відомих Фондів та інституцій, які працювали в Україні майже с перших днів її незалежност- і(Гете-Інститут, служба академічного обміну DAAD), у грудні 1998 року у Верховній Раді України було створено депутатську групу з міжпарламентських зв’язків з ФРН. Очолив її перспективний український політик В. Онопенко — колишній міністр юстиції. В цей самий час в Німеччині пані Люфт очолює в німецькому бундестазі парламентську групу «Німецько-Український Форум», який став поштовхом для утворення однойменної організації [1,27]. Таким чином, 5 лютого 1999 року у Бонні, під особливо сприятливим знаком було закладено фундамент для тісного партнерства з Українсько — Німецьким Форумом, що був створений 19 листопада 1999 року. Членами правління обох поважних організацій стали не лише відомі політики, бізнесмени, а й діячі культури. Так, наприклад, членами останнього стали актор Богдан Ступка, який на той момент був міністром культури України, космонавт Леонід Каденюк та один з найві- доміших українців в світі - боксер Віталій Кличко. Головування «Українсько — Німецьким Форумом» очолював Анатолій Кінах — лідер партії підприємців. Головою «Німецько — Українського Форуму» був Матіас Кляйнерт, відповідальний у концерні «ДаймлерКрайслер» за політику та зовнішні зв’язки. Саме тоді, на початку 2000 років, праця «Німецько — Українського Форуму» була найбільш плідною, а співпраця з «Українсько — Німецьким Форумом» мала вагомі надбання. Автор пов’язує це, насамперед, з величезною зацікавленістю німецької сторони справою інвестування в Українську економіку та, крім цього, можливістю здійснювати такі інвестиції. Це пояснюється тим, що фірма «ДаймлерКрайслер» має можливість підтримки різних проектів та здійснення різного роду благочинних акцій. Своїм завданням «Німецько

— Український Форум" (в подальшому НУФ) вбачає сприяння розвитку співробітництва міст-побратимів, встановлення контактів з українськими вищими навчальними закладами та університетами, а також подальшу підтримку Київського обласного будинку дитини в м. Боярка. За мету ставилась необхідність інтенсифікації обміну думками між Німеччиною та Україною з політики та економіки. Для залучення якомога більшої кількості зацікавлених осіб обидва Форуми презентували себе в Інтер- неті [2]. Крім цього, завдяки клопотанням НУФ «Німецька хвиля» переглянула відмову від трансляції програми українською мовою. Це рішення дирекції «Німецької хвилі» було викликане, насамперед, необхідністю заощадження коштів. НУФу вдалося вирішити це питання, і з 26-го березня 2000 року така програма щодня почала виходити в ефір. У травні цього ж року за сприянням Бюро Делегата німецької економіки та, зокрема пані Карін Рау, відбувся круглий стіл за участю генерального директора радіостанції «Німецька хвиля» професора Дітера Вайріха працівників посольства ФРН в Україні та представників німецького бізнесу. Була представлена концепція «Німецької хвилі», яка у квітні 2000 року започаткувала 15-хвилинну програму українською мовою. Пан Вайріх зазначив також безперечно важливе збільшення годин прямого траслювання на Україну та Німеччину. Основну причину таких намагань переважно в необхідності кращої інформованості українських бізнесменів та більш широкої презентації України на Європейському ринку загалом та німецькому зокрема. Для цього, за словами пана Вайріха, українському уряду необхідно посилити роботу з громадськістю за кордоном. Пан Вайріх запропонував спільно з Бюро Делегата німецької економіки в Україні та Німецько — Українським Форумом розробити план рекламно — інформаційної діяльності, який дозволив би в наступні роки збільшити інформаційний потік до Німеччини в інтересах подальшого розвитку німецько-українських відносин загалом та культурних зокрема.

З інтерв'ю голови НУФу Матіаса Кляйнерта газеті «Франкфуртер Альгемайне» [3,10]: «Переконаний, що у 2000 році Німецько — Український Форум примусить заговорити про себе.» Адже на відміну від інших подібних організацій крім економічних намірів мають місце культурні та гуманітарні справи. Так, продовжуватиметься розпочата у 1999 році фірмою «Сандерс — Іршава», яка з 1999 року є невтомним і активним членом Німецько — Українського Форуму, допомога обласному будинку дитини в м. Іршава та Боярка. Директор фірми «Сандерс — Іршава» опікується дитячим будинком в м. Іршава вже з 1995 року. До цього будинку лише взимку 2000 року було передано медикаментів на суму 2000 німецьких марок, рентгенівський апарат, а також медичні інструменти на суму 250 000 німецьких марок. За свій кошт фірма утримує дитячий садок.

А з 2000 року, на прохання Бюро Делегата німецької економіки, до списку благодійних справ долучилась ще й допомога дитячому будинку сиріт в м. Боярка. Фірма надає різноманітну допомогу сиротам: від звичайних продуктів харчування і предметів першої необхідності до медичного обладнання, що коштує тисячі німецьких марок. За участю Бюро Делегата німецької економіки під час прес-конференції для українських журналістів у лютому 2000 року Швабський банк, на прохання голови Німецько — Українського Форуму пана Матіаса Кляйнерта, переказав сирітському притулку в м. Боярка 10 000 німецьких марок [4,18].

У 2000 році у приміщенні німецько-українського навчального банку, відкритого при Міжнародному інституті ринкових відносин та підприємництва — центр «Ринок», відбулась церемонія передачі грошової допомоги у розмірі 2 000 євро дитячому будинку. За прикладом іноземних партнерів до благодійної акції долучилися також і вітчизняні спонсори, серед яких був ректор Міжнародного інституту ринкових відносин та підприємництва, доктор В. Черевань. В своєму інтерв'ю журналу «Німецько -Український огляд» пан В. Черевань повідомив, що відтепер буде постійно опікуватись дитячим будинком в м. Боярка [5,15].

У 2001 році за сприянням Німецько — Українського Форуму і особисто мера німецького міста Ноймюнстера пана Гельмута Лоозе була надана допомога відділенню дитячої онкогематології Київської обласної лікарні. Синдикат з багатьох німецьких підприємств підтримав цю справу не лише фінансово, а й безкоштовно надав допомогу хто чим міг: надавали транспорт для транспортування хворих дітей до Німеччини на лікування, харчували дітей під час перебування в Німеччині (цим опікувалась мережа «ЕДЕКА» на півночі Німеччини). Німецькі фармацевтичні фірми передавали клініці ОХМАТДИТ медикаменти та одноразові шприці. Крім безоплатних послуг виникають, звичайно, ще видатки на авіапереліт (15. 000 німецьких марок), харчування (10. 000 німецьких марок), на придбання медикаментів, включаючи цитостатичні препарати для терапії, необхідні для підтримки життя (5. 000 німецьких марок). Для дітей хворих на онкогематичні захворювання 4-тижневий бюджет на утримання та лікування (з розрахунку 40 осіб) складав приблизно 35. 000 німецьких марок. За 10 років для українських дітей було зібрано 350. 000 німецьких марок. У проміжками між заходами влітку часто надходили суми, які були спрямовані дитячій онкогематології у Києві. Так, клініка ОХМАТДИТ у період з 1998 по 2000 рік через Німецько -Український Форум отримала 20. 000 німецьких марок на ліки, ци- тостатичні препарати, комп’ютери, лабораторні реактиви та інше. Пожертви з’являються, зрозуміло, не самі по собі. Рік у рік керівництво Німецько -Українського Форуму надсилало письмові звернення майже до 500 оосіб-підприємців Німеччини [5,15]. В свій час, преса міста Ноймюнстера підтримувала це звернення в місцевих друкованих виданнях, по телебаченню та радіо.

«За короткий проміжок часу ми маємо за своїми плечима конкретні справи», — казав голова правління Німецько -Українського Форуму пан Матіас Кляйнерт.

Серед запланованих і виконаних у 2000 році заходів проведені в рамках Всесвітньої виставки у Ганновері у серпні 2000 року. «Дні України», під час яких відбулась зустріч членів правління обох Форумів. Спостерігаючи за перебігом подій, сам по собі напрошується висновок, щодо активності Німецько — Українського Форуму та інертності Українсько

— Німецького Форуму. Можливо, хтось заперечить цей факт, але через кількість матеріалу, який свідчить про роботу обох Форумів, перевага все ж таки не на нашому боці. І, як доказ цього факту, існування (хоча і фрагментарне: з 2000 р. — по 2003 р.) журналу «Німецько — український огляд». Професійно підготовлений і вдало виконаний, він виходив 6 разів на рік двома мовами — українською та німецькою. На жаль, через недостатнє фінансування після зміни правління Німецько — Українським Форумом журнал припинив свою роботу з 2004 року. Але за 3 роки існування цього друкованого органу на його сторінках з’являлось багато інформації про наміри, проекти та їх виконання НУФом та УНФом. Серйозність підходу до справи зумовлена насамперед фінансовою можливістю спонсорів, які забезпечували існування Форуму. Так, з німецької сторони це такі підприємства-члени: «Дойтц», «Сіменс», «Дойчетеле- ком», БМВ, «Рургаз» та, як вже зазначалось, «ДаймлерКрайслер». Крім цього, географія розташування фірм-членів НУФу сама каже про себе: компанії знаходяться в економічно стабільних та фінансово незалежних землях: Баварія, Рейн-Вестфалія, Баден-Вюртемберг тощо — це землі, промислові лідери, які дають 70% національного валового продукту Німеччини, насамперед за рахунок вироблених автомобілів всесвітньо- відомих брендів «БМВ» та «Мерседес» [6,21]. Пізніше, з 2005 року, коли змінилось управління Форумом, коли члени правління представляли не заможні західні землі, а нестабільні східні, при тому ж сам вектор політики НУФу змінив свій темп і потужність. Про це свідчить статистика звітів Форуму. Проведені кожного року загальні збори Німецько — Українського Форуму (починаючи з жовтня 1999 р. — І загальні збори, 29 травня 2000 р. — ІІ загальні збори), в журналі Німецько -український огляд давали докладний звіт про заплановану та проведену роботу Німецько — Українського Форуму. За сприянням цієї поважної організації у 2000 році мала місце низка культурних заходів, які мали значення для становлення україно-німецьких культурних відносин та обопільного збагачення обох культур — української та німецької. Однією з вагомих подій у сфері культури була гастрольна подорож Людвігсбурського міжнародного фестивального оркестру під керівництвом професора Вольфганга Гьонневайна. З 20 по 24 квітня 2000 року в містах Києві, Одесі, Харкові та Львові відбулись гастролі цього колективу [7,4]. На концертах звучав «Німецький реквієм» Йоганнеса Брамса. Спонсором гастролей виступив «ДаймлерКрайслер». У рамках гастрольної подорожі відбулись зустрічі представників Форуму та концерну з представниками місцевих органів влади, економіки і культури, а також німецьких підприємств відповідних міст та областей. У своїй промові з нагоди відкриття 29 травня 2000 року — ІІ загальних зборів Німецько — Українського Форуму пан Маті ас Кляйнерт сказав: «Я можу сьогодні стверджувати, що ця концертна подорож мала великий успіх не лише у музикальному плані. Мені здається, що нам вдалось досягти того, що цей ансамбль виконанням „Німецького реквієма“ Брамса не тільки визвав захоплення публіки, а й передав послання примирення» [8,27]. Крім гастролей, 26 квітня, в річницю руйнівної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, українська телевізійна студія «1 + 1» транслювала запис концерту. Це мало привернути увагу до особливої готовності німецької сторони і надалі надавати допомогу при ліквідації наслідків цієї трагедії. Таким чином, автор вбачає за доцільне казати про масштабну взаємодію україно — німецького соціуму, яка не може обмежуватись якоюсь конкретною сферою життя. Мова йде про більш широке співробітництво, яке весь час виходить за рамки конкретної галузі, тісно переплітаючись одне з одним.

Ще однією подією 2000 року було заснування філіалу Товариства німецької мови. 15 травня у присутності виконавчого директора Товариства німецької мови пані доктора Карин М. Франк-Сюрус та членів делегації з німецького міста Візбаден за підтримки Німецько — Українського Форуму офіційно було відкрито Київський філіал Товариства німецької мови. Відтоді для людей, які цікавляться німецькою мовою та культурою відкрились ще більш широкі обрії. Це, насамперед можливість ознайомитися з журналами «Sprachdienst» та «Muttersprache» в університеті ім. Т. Г. Шевченка та бібліотекою міста Візбаден (приблизно 18 000 томів). Слід також звернути увагу на пропозицію з платного вивчення німецької мови. Оскільки Товариство протягом 10 років підтримує тісні контакти з Інститутом німецької мови did, то воно запропонувало також німецьку мову українському слухачеві як альтернативу курсу в Гете-Інституті в Києві. Таким чином, напрошується висновок, що запропоновані послуги, які мають переважно вибірковий характер, розраховані на різного слухача підтверджують всю серйозність намірів німецької сторони відносно українського ринку освітніх послуг.

Йдучи далі, у 2001 році спостерігається позитивна динаміка в роботі Німецько — Українського Форуму. Його інтереси виходять далеко за межі власної держави. Головною темою в роботі Форуму у 2001 році стає річниця незалежності України. Складається враження, що ювілейне свято стосується Німеччини таким же чином як і України. За низкою заходів та активністю участі - ця думка не має шансів на спростування.

Так, наприклад, серед основних заходів обговорених і погоджених правліннями Українсько — Німецького та Німецько — Українського Форумів на 2001 рік були урочистості з нагоди 10-ї річниці незалежності України та державне прийняття, які було запропоновано німецькою стороною провести в приміщенні «Коміше опер» 12 вересня 2001року за рахунок німецької сторони[9,18]. Для цього, знову ж таки за рахунок німецької сторони, для участі у художній частині заходу були запрошені та розміщені артисти Державного камерного ансамблю «Київські солісти». Кількістю спільних заходів автор підкреслює прояви зацікавленості Німеччини Україною. В підтвердження цього слід навести факти підвищеного інтересу з німецької сторони до подій, що мають місце в Україні. Ще один публічний захід, присвячений 10-й річниці незалежності України, відбувся в Берліні у вересні 2001року за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Німецького товариства з вивчення Східної Європи. Серед пунктів «Плану основних заходів Українсько — Німецького та Німецько — Українського Форумів на 2001р.» на першому місці стоять співпраця та співробітництво, налагодження контактів, зустрічі, «круглі столи», підтримка проектів, подальше поглиблення партнерських відносин між містами України та ФРН. Цього ж року було запропоновано налагодити співробітництво між Київським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка та університетом м. Констанц. Пізніше це сприяло міцним дружнім стосунками як між студентами, так і між викладачами. До речі, слід сказати, що окрім суто освітніх обмінів, хор викладачів університету Шевченка мав і має постійний контакт з хором міста Констанц. Ця співпраця весь час підкріплюється гастрольною діяльністю обох колективів[9,22].

Якщо казати про освітню взаємодію з Німеччиною, не можна обминути програми, які були спрямовані на підвищення кваліфікації та стажування наших спеціалістів в Німеччині. Так, у 2001році, у Києві було відкрито Українсько — Німецький навчальний банк, який був першим і єдиним тренувальним банком в Україні. Реалізація проекту була здійснена у рамках програми ТРАНСФОРМ Федерального Уряду Німеччини[10,10]. Заклад функціонував на базі Київської Вищої Банківської школи (КВБШ) при центрі «Ринок», який був відкритий при допомозі Німецько — Українського Форуму у 1999 році. Цей центр вже має досвід перепідготовки та підвищення кваліфікації комерсантів та банківських фахівців. Партнерами у реалізації проекту стали Національний банк та Міністерство освіти та науки України, а з німецького боку — Кредитна установа для відбудови (KfW), яка одна з перших відкрила своє представництво в незалежній Україні (у 1993 р.), Федеральний інститут професійної освіти (ВІВВ), Освітня академія Берлінського Банківського товариства, Центр міжнародної міграції і розвитку (СІМ). Сумісно з німецькими фахівцями було розроблено методичні плани і посібники. При цьому передбачається система дистанційного навчання через Інтернет.

Чітко слідуючи хронології, просліджуються ознаки прогресу і динаміки у відносинах Україна — Німеччина. Проведені у травні 2002 року 4-ті чергові збори учасників Німецько — Українського Форуму показали це. Прес-конференція за участю НУФу, Міністерства закордонних справ ФРН та Німецького товариства з вивчення Східної Європи на тему: «Україна після парламентських виборів. Підсумки і перспективи.» зібрала чималу аудиторію учасників і просто цікавих. За словами пана Кляйнерта

— голови правління НУФу прозвучали слова, що передавали основний зміст роботи Форуму: «Основна мета Форуму у розумінні та підтримці України. Ми хотіли б, — зазначив він, — допомогти розвивати нові контакти, долати існуючі бюрократичні та інші перешкоди і разом з нашими партнерами в Україні зміцнювати наше партнерство» [11,4]. Серед запланованих заходів на поточний рік: підтримка НУФом німецькомовних навчальних курсів в одному з українських вузів, надання ділової допомоги Українському інституту досліджень економіки та політичного консультування в Києві, а також сприяння подальшому розвитку культурного обміну між обома країнами. Після опрацювання графіків запланованих заходів та звітових паперів НУФу, слід зауважити, що жоден з запланованих заходів не залишився не проведеним чи не профінансованим. Можливо через німецьку порядність, організованість, або педантичність всі заходи були виконані з точністю «до останньої букви». Але час сказати і про Українсько — Німецький Форум, головами якого відповідно були у 2000 року В. Ющенко, а починаючи з 2001року — А. Кінах. По-перше — інформації про Німецько — Український Форум набагато більше ніж про Українсько — Німецький Форум (УНФ) завдячувати власному друкованому органу — журналу «Німецько — Український огляд»). Все ж таки поміж малочисленних подій та заходів УНФу у вересні 2002 року в Києві перебувала делегація членів правління Німецько — Українського Форуму. Основною метою поїздки було пожвавлення співробітництва з Українсько — Німецьким Форумом, а також налагодження нових контактів з Україною. Під час розмови з головою УНФу та Прем'єр-міністром України А. Кінахом була висунута пропозиція про необхідність реорганізації Українсько — Німецького Форуму. Голова правління разом з його членами мали намір сформувати українське позапартійне коло друзів НУФу, до складу якого увійшли б люди, які безпосередньо зацікавлені у зміцненні німецько-українських відносин, — мери міст-побратимів, директори спільних підприємств, парламентарі, науковці, журналісти, словом усі, чия діяльність так чи інакше пов’язана з Німеччиною. Передбачалось участь окремих регіонів, тобто коло друзів не обмежувалось Києвом. Коло друзів має діяти здебільшого на приватному, незалежному від уряду рівні. Таким чином, можна буде уникнути політичної заангажованості організації, яка повинна мати неурядові цілі та характер.

Спостерігаючи за співпрацею обох Форумів, робимо висновки, що діяльність обох організацій має самостійний характер. НУФ весь час намагається приймати участь в багатьох різного напрямку заходах, найчастіше ним самим і організованих. А УНФ, інколи на запрошення НУФу, підтримує ці заходи і весь час висуває пропозиції. Але, всі заходи, проекти, запропоновані НУФом, покликані наблизити Україну до Європи та зробити швидким і якомога безболісним процес євроінтег- рації. Через це члени НУФу весь час пропонують реформи і проекти, які мають допомогти Україні потрапити в ЄС.

У 2003 році в березні місяці на спільному засіданні Німецько — Українського Форуму і Німецького товариства з питань Східної Європи обговорювали дуже важливе для демократичного суспільства питання свободи засобів масової інформації в Україні. Журналісти та фахівці з Німеччині та України сперечались в питаннях цензури та самоцензури. Адже, не для кого не секрет, що в Україні дуже легко чинити тиск на засоби масової інформації. З такою думкою виступив журналіст незалежної тижневої газети «Дзеркало тижня» С. Рахманінов [12,2]. З усією сміливістю, притаманною лише журналісту в демократичному суспільстві, він заявив, що ЗМІ в Україні вже через свою структуру є таким, яким легко маніпулювати. Наскільки легко і відкрито це обговорювалось є вже саме по собі кроком вперед. І дуже добре, що знаходились такі організації, які могли б викликати на відверту розмову обговорення наболівших проблем. Здавалося б жодної поради, жодного зауваження збоку німецьких експертів, лише вислухали і вголос обговорили, але цього вже було достатньо, щоб ситуація змінилась на краще.

У 2003 році з’являється Спільна Заява Німецько — Українського та Українсько — Німецького Форумів. Приймаючи до уваги існуючі на протязі багатьох років дружні відносини між народами між народами Німеччини та України Німецько — Український та Українсько — Німецький Форуми мають на меті поглибити добрі відносини між обома країнами, розвивати далі на високому рівні співробітництво між ними та зміцнити дружбу між людьми в Україні та Німеччині. Правління обох Форумів з огляду на проведені заходи, домовились про таке:

1. Сприяти реформам в Україні, а також ролі громадських організацій та засобів масової інформації в процесі розбудови демократичного суспільства.

2. Здійснювати всі заходи для зближення з Європейським Союзом.

3. Покращити передумови для економічного співробітництва між обома країнами, включаючи покращення правових умов.

4. Зробити більш інтенсивним співробітництво в галузях культури, науки, освіти та підтримувати співробітництво молодої еліти в Німеччині та в Україні.

5. Ширше інформувати про розвиток обох країн та поглиблювати двосторонні знання про культуру, традиції, народ [13,1].

Крім спільних домовленостей обидва Форуми зобов’язали один одного дотримувати спільної робочої програми та графіку проведення спільних засідань (двічі на рік) в Україні та Німеччині. Важливим в спільній роботі буде вчасна інформованість про свою діяльність урядів, парламентів та громадських організацій обох країн.

Ці публічно опубліковані домовленості свідчать, насамперед, що взаємодія Німецько — Український та Українсько — Німецький Форуми на шляху до успіху, мають одно векторну політику, спільні цілі. А, коли дві сили рухаються в один бік ще й з неабиякою потужністю та швидкістю, це обов’язково призводить до результату. Єдине що, у форматі україно- німецьких культурних взаємин не спостерігається та інтенсивність, що у форматі економіки. Але, відомо, що розквіту кожної культури завжди передує економічна стабільність. Тому, автор статті дуже терпляче досліджує всі віхи зародження, становлення та розквіту україно-німецьких відносин і, як наслідок, стабільності різного плану відносин розвиток культурних взаємин.

український німецький форум інформаційний

Література

1. Німецько-український огляд. — № 4, 2000.

2. Frankfurter Allgemeine. — № 7, 2000.

3. Німецько-український огляд. — № 3, 2000.

4. Німецько-український огляд. — № 1, 2000.

5. Deutschland. — № 2, 2002.

6. Дзеркало тижня. — № 16, 2000.

7. Німецько-український огляд. — № 3, 2002.

8. Німецько-український огляд. — № 3, 2001.

9. Німецько-український огляд. — № 4, 2001.

10. BerlinerZeitung. — № 24, 2002.

11. Дзеркало тижня. — № 16, 2001.

12. Німецько-український огляд. — № 1, 2003.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой