Добірка журналістських матеріалів на тему "Сумщина туристична"

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Спорт и туризм


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Кафедра журналістики та філології

Добірка журналістських матеріалів

на тему:

«Сумщина туристична»

студентки IV курсу

факультету іноземної філології

та соціальних комунікацій

Колодяжної Валерії

Науковий керівник:

Панасенко Ірина Миколаївна

Суми — 2012

ЗМІСТ

I. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ВСТУП

1. Теоретичні засади

1.1 Тлумачення слова «туризм

1.2 Туристичний паспорт Сумщини

1.3 Актуальні й потенційні види туризму в Сумській області

1.4 Висвітлення матеріалів про туризм у сумській інтернет-газеті «Данкор-онлайн

2. Специфікація інформаційного продукту

2.1 Структура, авторська ідея

2.2 Смисл і мета

2.3 Специфікація аудиторії

3. Список використаних джерел

ІІ. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ. ДОБІРКА ЖУРНАЛІСТСЬКИХ МАТЕРІАЛІВ НА ТЕМУ «СУМЩИНА ТУРИСТИЧНА»

Відгадайте секрет яблуні-колонії

Міжнародний фестиваль історичного фехтування в Тростянці «Стара фортеця

Пам’ятник мамонту

Садиба Суханових

Свято-Воскресенська церква — найстарша кам’яна споруда Сумщини

Фестивалі Cумщини

Волокитинська порцеляна

Фонтан «Садко

Сумська філармонія

ВИСНОВКИ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ВСТУП

Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу.

Багатовікова історія Сумщини відбилася в численних пам’ятках матеріальної та духовної культури.

Наш край має великий потенціал для розвитку різних видів туризму, а ЗМІ, у свою чергу, поширюють інформацію про особливості та переваги туризму в Сумської області.

Теоретичним аспектам проблеми розвитку туризму на Сумщині присвячені роботи українських науковців С. Веретенника, В. Баранкина, А. Генова, В. Голубченка, В. Белашова, Г. Диброва, Н. Ероха, А. Луговской та багатьох інших.

Авторський задум передбачає створення добірки журналістських матеріалів про туризм у Сумській області, щоб наочно продемонструвати особливості цієї теми та використання її на практиці.

Журналістські матеріали опубліковані на сайті газети «Міські вогні».

Актуальність роботи продиктована пожвавленням інтересу до туризму на теренах Сумщини й проблемою недостатності вивчення питання туризму Сумській області, зокрема у журналістських матеріалах.

Метою нашої роботи є створення добірки журналістських матеріалів, у яких буде порушено різні проблеми Сумщини як туристичного об'єкту.

Поставлена мета вимагає вирішення таких завдань:

з’ясувати значення терміну «туризм»;

створити туристичний паспорт Сумщини;

з’ясувати актуальні види туризму в Сумській області;

дослідити тенденцію висвітлення матеріалів про туризм на Сумщині у місцевій та загальноукраїнській пресі;

підготувати власний журналістський доробок.

Журналістський продукт може бути застосований як наочний приклад для майбутніх журналістів під час навчання або використаний працівниками ЗМІ.

Структура та обсяг роботи.

Кваліфікаційна робота складається з пояснювальної записки, яка складається зі вступу та теоретичних питань, списку використаних джерел (16 найменувань), власних журналістських матеріалів і висновків. Загальний обсяг роботи — 38 стор.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

1.1 Тлумачення слова «туризм»

Туризм є однією з провідних та найбільш динамічних галузей світової економіки. За швидкі темпи росту він визнаний економічним феноменом сторіччя.

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць та забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньоторговельного балансу. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та інші, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку.

У свою чергу, на розвиток туризму впливають різні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні і політико-правові. Туризм — один з небагатьох динамічно розвиваються видів вітчизняного бізнесу. Інтерес підприємців до туризму пояснюється рядом факторів. По-перше, для того щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих інвестицій. По-друге, на туристському ринку цілком успішно взаємодіють великі, середні і малі (з невеликою кількістю персоналу) фірми. При цьому туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал, а також (у сфері міжнародного туризму) витягати відомі вигоди за рахунок валютних операцій. Для досягнення позитивного балансу між грошима, які ввозяться (в'їзний туризм) і вивозяться з країни (виїзний туризм) необхідно всіляко підтримувати і розвивати внутрішній туризм з тим, щоб гроші витрачалися всередині країни, а не за її межами [1].

Туризм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [3].

Турист — особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін[3].

1.2 Туристичний паспорт Сумщини

Сумщина — овіяний легендами і славою край, край казкової природи. По його землях несуть свої води тихоплинні Псел і кришталева Ворскла, блакитна Сула і прозорий Сейм, пісенна Десна і задумлива Есмань. Безкраї лани, мальовничі ліси з озерами, смарагдові луки з духмяними травами — все це Сумщина, невід'ємна складова частина України, держави з могутнім духовним і ресурсним потенціалом.

Сумщина — скарбниця історико-культурних пам’яток. Вона є одним із найбільш насичених культурною спадщиною регіонів України: майже 1,5тис. пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури, 6 садово-паркових архітектурних ансамблів, три монастирські ансамблі. ЇЇ пізнавально-туристський потенціал невичерпний, оскільки через Сумщину пролягла межа з «Диким полем», де синтезувалась культура багатьох народів і епох від часів Київської Русі.

З глибини тисячоліть випливає історія заснування міст Путивля, Глухова, Ромен, Лебедина, які включені до списку найважливіших історичних міст України. Названі міста мають величезний невикористаний історико-культурний потенціал для розвитку туризму в області. Вони входять до туристського маршруту «Намисто Славутича».

Безперечно, незабутні враження залишаться після відвідування міста Глухів — одного з найдавніших міст України, яке веде свою історію з 1152 року. Це колишня столиця гетьманської України, резиденція гетьманів І. Скоропадського, Д. Апостола, К. Розумовського, батьківщина видатних діячів світової та української музичної культури — М. Березовського та Д. Бортнянського.

Місто Путивль відоме ще з Х століття і оспіване у давньоруській пам’ятці літератури «Слово о полку Ігоревім».

Софроніївський монастир має печери, розміри яких у кілька разів перевищують розміри печер відомої святині православ’я — Києво-Печерської лаври.

Необмежені рекреаційні можливості Сумщини, враховуючи її відносно низькі показники екологічної забрудненості, мальовничість лісостепового рельєфу і пейзажів, сприятливі кліматичні умови, долини річок Сейму, Псла, Сули та інших, що перетинають степові і заліснені зони області, лісові масиви Охтирщини, Лебединщини, Краснопільщини, Кролевеччини та інших районів здатні задовольнити будь-які смаки туристів, а природні заповідники, заказники, урочища, угіддя, болота створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму — мисливства, рибальства, човнярства, кінних і пішохідних маршрутів, різноманітних за часом і подовженістю.

Отже, туристична сфера Сумщини має реальні перспективи розвитку завдяки наявності лікувальних мінеральних джерел, значній кількості санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів і рекреаційних пунктів для відпочинку. А незабутні краєвиди та достатній етнографічний потенціал Сумщини дають велику можливість для організації туризму.

1.3 Актуальні й потенційні види туризму в Сумській області

З метою підтримки туристичної діяльності існує програма розвитку туризму в області, головним завданням якої є створення позитивного образу та авторитету Сумщини як туристичного регіону.

В області є перспектива розвитку:

— культурно — пізнавального туризму;

— екологічного туризму;

— спортивно — оздоровчого туризму;

— сільського туризму

Завдяки наявності в Сумській області великої кількості пам’яток історії(1,5тис.), пам’яток архітектури (понад 300), близько 80 давньоруських городищ, поселень, могильників є перспектива розвитку культурно-пізнавального туризму. Нещодавно було створено державний історико-культурний заповідник «Посулля». Він включає пам’ятки, розташовані в Роменському та Недригайлівському районах.

Є перспективи для розвитку зеленого туризму. У трьох оселях Лебединського району створені умови для надання послуг із сільського зеленого туризму [8; 11; 14].

Природні заповідники, заказники, урочища, створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму — човнового, кінного і пішохідного.

Область має значні мисливські угіддя, що сприяє розвитку мисливського та рибальського туризму.

Одним з найважливіших центрів туризму в області є національний природний парк «Деснянсько-Старогутський». До послуг — мисливсько-рибальська база (розміщення у літніх двомісних будиночках) та база «Боровичанка», дерозташований будинок на 20 ліжко-місць. На березі Десни у спеціально відведених місцях можна розбити намети. Туристів та відпочиваючих чекають пляжі, риболовля, катання на човнах, візит-парк з бібліотекою, де можна переглянути відеофільми.

Пропонуються екскурсії по маркованих екостежках «Візитівка Десни», для любителів тихого полювання — вдосталь ягід, грибів [9].

Нині в області діють 28 дитячих оздоровчих таборів, 88 профільних таборів художньо — естетичного, спортивного, туристсько-краєзнавчого, еколого-натуралістичного спрямування. Свої послуги пропонують 5 баз відпочинку, 2 санаторії, 6 санаторіїв-профілакторіїв, сосновий спа-курорт «Буймерівка», санаторій «Токарі» у Лебединському районі, де можна добре відпочити і оздоровитись [15].

Існують екологічно-туристичні, науково-пізнавальні, навчально-екологічні маршрути, які передбачають ознайомлення з пам’ятниками архітектури національного та місцевого значення, пам’ятками природи, подорожі, відвідування монастирів, стародавніх городищ, експозицій краєзнавчих музеїв — «Духовні святині Путивльського краю», «Золоте кільце Конотопу», «Глухів — Глинська пустинь», «Путивль — перлина «Золотого намиста Славутича», «Стрілецькою течією чарівного Сейму», Андріяшівсько-Гудимівський гідрологічний заказник, Біловодський гідрологічний заказник, «По Сейму на плотах» та ін. [11,c. 30].

Туристично-екскурсійні напрями допоможуть створити умови для вивчення історико-культурної спадщини області, ознайомлять з природними пам’ятками краю, зможуть забезпечити відпочинок для різних категорій населення, дадуть можливість області вийти на широкий інформаційний простір, гідно заявити про себе на загальнодержавній арені не тільки інформаційно-рекламними засобами, а й конкретними пропозиціями конкурентоспроможним туристично-екскурсійним продуктом [15].

Найбільш перспективними видами рекреаційної діяльності в області є:

довгостроковий відпочинок та санаторно-курортне оздоровлення;

спортивно-оздоровчий туризм;

дозвілля-відпочинок (85 — 95% загального контингенту туристів;

туризм діловий;

службовий;

бізнес-навчання;

культурно-пізнавальний (у тому числі з метою відвідання театрів, музеїв, спортивних і фестивальних заходів, урочистих свят, тощо);

сільський зелений та екологічний туризм;

екскурсійна діяльність.

До причин, що не сприяють розвитку в'їзного туризму можна віднести:

зниження мотивації турфірм до залучення іноземців на Сумщину, що викликає скасування у 2005 році нульової ставки ПДВ на послуги українських туроператорів нерезидентам. Негативний вплив від цього спостерігається другий рік підряд (по Україні у 2005 році туроператори залучили на 25% менше іноземних туристів, а у 2006 році на 6% менше);

недостатня розвиненість туристичної інфраструктури області. Не вистачає сучасних готельних комплексів з відповідною інфраструктурою;

не вистачає сучасних кемпінгів, баз відпочинку, немає жодної туристичної бази;

потребують реставрації більшість пам’яток архітектури та історії;

потребує реконструкції матеріально — технічна база оздоровлення;

потребують ремонту дороги по основних туристичних маршрутах.

Отже, на Сумщині існують причини, які сприяють або гальмують розвиток туризму. Місцева влада займається розробкою стратегічних програм розвитку туризму в області. Головне завдання — створити позитивний образ Сумщини як туристичного регіону [2,c. 46].

1.4 Висвітлення матеріалів про туризм у сумській інтернет-газеті «Данкор-онлайн»

Для кращого розуміння, наскільки сучасна преса висвітлює питання стосовно туризму на Сумщини, ми обрали для аналізу сумську інтеренет-газету «Данкор-онлайн». Вона має багато різноманітних рубрик, але тему туризму на Сумщині присвячені матеріали лише у розділі «Досуг». Ми проаналізували матеріали за пів року і з’ясували, що за це час лише 3 статті було присвячено подіям, які можуть зацікавити туристів завітати до нашої області.

У матеріалі «Могриця — 2012: наше все» від 26. 06. 2012 р. розповідається про те, що щорічний захід для художників розрісся до масштабів фестивалю. Також автор статті наголошує на тому на такому: «Село Могрица Сумского района сегодня известно многим и в Украине, и за ее пределами». Ці слова зацікавлять потенційних туристів завітати на фестиваль у село зі всеукраїнською славою. Крім того є фото зі фестивалю, що підтверджує слова автора стосовно екзотичних мотивів заходу.

Матеріал «Старая крепость» выросла и окрепла" розповідає про фестиваль історичної реконструкції, який вже втретє успішно проходить у Тростянці: «На два дня, 16−17 июня, „Круглый двор“ открыл свои ворота для мужчин, желающих установить, кто из них достоин звания рыцаря, красавиц, поражающих необычностью своих нарядов, зажиточных горожан, торговцев и, конечно же, для глазеющей публики. Проникнуться духом истории, полюбоваться достижениями народных мастеров и просто отдохнуть съехались сюда несколько тысяч человек». Матеріал «Чудо-пысанка» від 12. 04. 2012 р. присвячений величезній писанці, яку розмалювали сумчанки. Пам’ятник стоїть на пл. Незалежності і впевнено може претендувати на увагу туристів, адже на нього було витрачено 20 кг фарби.

На сторінках інтернет-газети є матеріали присвячені виставкам у сумській муніципальній галереї «СМуГа»: «Слова в ЧБ-формате» (18. 04. 2012), «Обьективный фоторепортаж» (04. 04. 2012), «Мистический Мустанг Веры Паненко» (28. 03. 2012) ат ін. на нашу думку вони теж можуть зацікавити людей, які вперше на Сумщині, відвідати цю галерею.

Отже, проаналізувавши кількість та зміст матеріалів присвячених цікавим місцям та щорічним подіям Сумщини, можна зробити висновок, що їх дуже мало (за пів року — три матеріали), але зміст статей цікавий, інтригуючий. Великим плюсом є підтвердження слів автора яскравими фотографіями.

2. Специфікація

2.1 Структура

Інформаційний продукт, над створенням якого ми працювали — це матеріали про туристичні перлини Сумщини. Туризм на сьогоднішній день поглинає все українське суспільство. Модно виїздити за кордон, щоб «побачити світ». Нажаль, люди забувають своє коріння та особливості свого краю. Отже, завданням нашого журналістського доробку є доказ того, що на Сумщині є місця, які варто відвідати та з цікавістю розповідати про них знайомим.

Добірка складається з 8 матеріалів:

Сумська філармонія;

Відгадайте секрет яблуні-колонії;

Волокитинська порцеляна;

Міжнародний фестиваль історичного фехтування в Тростянці «Стара фортеця»;

Пам’ятник мамонту;

Садиба Суханових;

Свято-Воскресенська церква — найстарша кам’яна споруда Сумщини;

Фестивалі Cумщини.

Під час підготовки матеріалів ми використовували переважно такі методи збору інформації, як інтерв'ю, спостереження та робота з документами. Деякі матеріали містять суб'єктивну думку на подану проблему, узагальнення, огляд. Отже, у добірці ми пропонуємо матеріали таких жанрів: як інформаційні та художньо-публіцистичні.

2.2 Авторська ідея

Авторська ідея поданої добірки матеріалів полягає:

у підвищенні загального рівня обізнаності щодо туристичний об'єктів Сумщини;

у переконанні за допомогою власних публікацій, що вивчати цікаві місця треба починати з рідного краю;

у доказі того, що Сумщина заслуговує на визнання суспільства і того, що вона також підносить Україну на культурний рівень.

2.3 Мета

Метою створених матеріалів є підвищення загального рівня обізнаності про Сумщини, як край багатий на туристичні об'єкти, наведення фактів, котрі підтверджують причетність Сумщини до розвитку держави загалом, а також намагання розширити сучасний погляд на рідний край.

2.4 Смисл

Смисл пропонованої добірки полягає у спонуканні читачів до туризму по теренам рідного краю. Подані матеріали призначені для того, щоб краще розуміти як народжувалися ті чи інші туристичні перлини Сумщини.

2.6 Специфікація аудиторії

Подані матеріали розраховані на широку аудиторію віком від 14 років, яка цікавиться мистецтвом та причетністю свого краю до творення історії України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андрієнко Т. Л. Заповідні скарби Сумщини / Т.Л. Андрієнко. — Суми: «Джерело», 2001. — 208с.

Безуглий І. В. Конспект лекцій з дисципліни «Туристичні ресурси України»: Розвиток рекреаційно- туристичної сфери в регіонах України. Частина 3(Вінницька, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська обл.) для студентів спеціальності «Туризм» / І. В. Безуглий. — Чернігів: ЧДІЕУ, 2006.

Большой энциклопедический словарь Издательство: АСТ Год: 1998.

Веретенник С. Спадщина рідного краю / С. Веретенник. -Глухівщина, 2003. — 27 вересня. -с.4.

Голубченко В. Ю., Ліницький Б. В. 600 кілометрів по Сумщині: Путівник / В. Ю. Голубченко, Б. В. Ліницький. -Х.: Прапор, 1973. — 112с.

Гулиев Н. А., Кулагина Е. В. Введение в специальность (Туризм): Учебное пособие / Н. А. Гулиев, Е. В. Кулагина. — Омский государственный институт сервиса, 2002. — 188 с.

Корнус А. О., Шевченко Г. Є. Туристичні ресурси Сумської області та організація туристичної роботи / А. О. Корнус, Г. Є. Шевченко. — Пед. Сумщина, 1999, № 2. -с. 34−38.

Нестеренко О. Про перспективи розвитку зеленого туризму / О. Нестеренко. — Фрунзенець, 2004. -14 травня. — с.4.

Панченко С. М. Флора національного природного парку «Деснянсько — Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород — Сіверського Полісся (Монографія) за заг. ред. д.б.н. С.Л. Мосякіна — Суми: ВТД «Універсальна книга», 2005. — 170с.

Панасик В. Ю. Сумщина в іменах: Альбом ілюстрацій до енциклопедичного довідника / В. Ю. Панасик. — Суми: РВО «АС- Медіа», ВД «Фолігрант», 2003. — 184с.

Програма розвитку туризму в області на 2002 — 2010роки.

Стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2004 році (доповідь) управління екології та природних ресурсів в Сумській обл.- Суми, 2005. -52с.

Сумщина від давнини до сьогодення: Науковий довідник.- Суми: «Слобожанщина», 2000.- 384с.: іл., карти.

Сумська облдержадміністрація. Про заходи щодо розвитку сільського туризму в Сумській області на 2007 — 2010роки: Розпорядження № 572 від 03. 11. 06р.

www. state-gov. sumy. ua — сайт Сумської облдержадміністрації

http: //www. dancor. sumy. ua

ІІ. Інформаційний продукт. Добірка журналістських матеріалів на тему:

«Сумщина туристична»

Відгадайте секрет яблуні-колонії

У місті Кролевець на Сумщині росте яблуня-колонія — дерево, яке розляглось гілками на землю площею в 0,10 гектарів. Яблуня охороняється законом, її віднесли до семи чудес України. Особливість дерева у його здатності до самостійного укорінення гілками. Звідси його чудернацька форма і довговічність, адже яблуні вже понад 200 років.

Яблуня-колонія має вигляд великого куща. Дерево вже давно не має материнського стовбура, його основа — 15 гілок, які укорінилися самостійно. Оскільки колонія має розмір і вигляд повноцінного саду, то плодоносить щороку різна половина яблуні. Яблука середнього розміру, кисло-солодкі з терпкуватим присмаком.

Науковці не можуть пояснити феномену кролевецької яблуні-колонії, адже всі показники в нормі. Деякі ентузіасти намагались виростити подібну чудо-яблуню вдома з пагінців і насіння дерева, але дерева виростали звичайними.

Існує декілька легенд, які пояснюють унікальність яблуні-колонії. Майже всі вони пов’язані з князем Петром Сергієвим, котрий посадив це дерево. Одна з легенд розповідає, що яблуню князь посадив на могилі дружини, яка померла молодою. За іншими джерелами, яблуня сумує за своїм хазяїном, тому гнеться до землі.

Пройшло два століття, важко докопатися до істинних причин унікальності яблуні, але можна приїхати подивитись на одне з семи чудес України і, можливо, самому відгадати секрет яблуні. Адже місцеві жителі стверджують про містичну силу дерева, яке може лікувати.

Міжнародний фестиваль історичного фехтування в Тростянці «Стара фортеця»

Щорічний фестиваль «Стара фортеця 2012» в Тростянці проходить на території унікальної пам’ятки архітектури XVIII ст. — Фортеці «Круглий двір» (звідси і пішла назва фестивалю). Захоплюючі безкомпромісні поєдинки на мечах і видовищні масові битви, штурм укріплення і змагання стрільців — в рамках дводенного лицарського турніру. А також костюми різних епох, майстер-класи з середньовічних ремесел і практичного фехтування, ярмарок історичної атрибутики, виставки та презентації клубів та громадських організацій, концертна програма та показові виступи від військово-історичного клубу «Конунг», затишна середньовічна корчма «Шарухань» — це ще не весь перелік унікальних дійств, які чекають на гостей фестивалю. А закінчується дійство фантастичним фаєршоу від театру «Сузір'я вогню» і салютом. Цього року фестиваль «Стара фортеця» проводиться вже втретє з ініціативи Тростянецького міської ради спільно з Сумською обласною федерацією клубів історичної реконструкції. На свято приїхало понад 70 бійців з 12 клубів Запоріжжя, Москви, Харкова, Одеси, Києва, Дніпропетровська, а в якості господарів виступали історичні фехтувальники нашого міста. Безліч народу в середньовічних костюмах (більше 200), велика кількість наметів із стилізованими старовинними прикрасами, начинням і одягом, безкомпромісні бої на ристалище залучили на захід багатотисячну юрбу глядачів і шанувальників. Про серйозність заходу свідчить той факт, що в боях брали участь багаторазові чемпіони та призери чемпіонатів світу з історичного фехтування і, за словами мера Тростянця Юрія Бови, «Дуже непоганий призовий фонд — 40 000 грн.». На фестивалі вас чекають: — 2-х денний турнір з історичного фехтування: щит-меч, меч-меч, «5×5», «Турову», «оборона моста», «облога фортеці». — Стрільбище: на спеціально обладнаному майданчику всі бажаючі можуть постріляти з луків та арбалетів. — Турнір лучників: серед кращих стрільців будуть визначені найсильніші. — Середньовічний гардероб: можливість приміряти реконструйовані костюми різних епох, обладунки, зброю. — Практичне фехтування: майстер-клас з фехтування середньовічним зброєю. — Майстер-класи з середньовічних ремесел. — Ярмарок: сувеніри, одяг, прикраси, посуд, вироби зі шкіри, імітації середньовічної зброї та обладунків. — Концертна програма та показові виступи. — Середньовічний трактир: середньовічні страви, приготовані на вогнищі, квас, мед. — Конкурси на кращий історичний костюм і образ, фентезійний костюм, приз за найдовшу косу та ін — Конкурси та ігри для гостей і учасників: перетягування каната, бої на подушках, естафета, командні ігри та ін — Торгівля атрибутикою: футболки, значки, плакати, прапори, вимпели, інші сувеніри. — Виставка бойової техніки та спорядження різних епох, музичних інструментів, костюмів, зброї, обладунків. — Презентація клубів та громадських організацій. — Фаєршоу.

Пам’ятник мамонту

туризм сумська рекреаційна преса

Сумська область відома своєю живописною природою, історичними пам’ятками та особистостями, православними спорудами. Окрім, численних церков і соборів, на Сумщині є і незвичайні пам’ятки.

Один із таких є на околиці села Кулішівка, що в Недригайлівському районі, поруч з річкою Хусь. У народі його прозвали «пам'ятником мамонту», але насправді за своїм історичним і науковому значенням цей монумент є комплексною пам’яткою.

У першій половині XIX століття Кулішівка належала графу Юрію Головкіну, який був піклувальником Харківського університету. У 1839 році граф задумав побудувати в селі спиртовий завод. Місце вибрали неподалік річки Хусь. На пагорбі стали копати погреби для готової продукції. Небагато прокопавши, наткнулися на щось тверде, що виявилось великою кісткою. Зрозумівши, що знахідка досить цікава, граф звернувся до відомого українського вченого-натураліста Івана Калениченка. Він був уродженцем Сум, завідував зоологічним і мінералогічним кабінетами Харківського університету. Учений захоплювався також палеонтологічними дослідженнями.

За кілька днів накопали цілу гору кісток. На шести підводах його перевезли до Харкова. В університеті кості дослідили, і виявилося, що вони складають скелети двох мамонтів.

У петербурзькому журналі «Северная пчела» професор Калениченко опублікував статтю «Допотопные кости мамонта в Малороссии», за що отримав монаршу подяку від Миколи I.

Такі знахідки траплялися й раніше, але тільки в Сибіру й на Алясці. В Україну останки мамонта були знайдені вперше. Це й спонукало вченого разом з власником маєтку встановити в 1841 році пам’ятник на честь наукового відкриття — одного з найоригінальніших у світовій історії.

Однак є ще одна причина, по якій встановили пам’ятний знак. Саме в цій місцевості на березі річки в XVII ст. проходив кордон між Московським царством і польсько-литовською Річчю Посполитою, а в першій половині XVIII ст. — кордон між Гетьманщиною і Слобожанщиною.

Проект триметрового пам’ятника створив сам професор Калениченко. Він опікувався і його виготовленням на одному з харківських заводів.

Монумент виконаний у вигляді чавунної зрізаної піраміди на кубічному п'єдесталі. На лицьовій грані піраміди накреслено: «Село Кулешовка. Место сие было границей между Польщей и россией». До речі, «россией» написано з маленької літери. І не зрозуміло чому. Можливо граф Головкін, який увінчив себе в цьому пам’ятникові, таким чином хотів підкреслити зверхність Польщі, польської шляхти та власну належність до прихильників Речі Посполитої.

З протилежного боку пам’ятника згадується, що «на сем месте в 1839 году открыт остов предпотопного мамонта». Є на пам’ятнику і такий напис: «Кости мамонта подарены Харьковскому університету и хранятся в зоологическом кабинете».

Фундамент, який має площу 120 квадратних метрів, покриває місце розкопок. Складено його було майже з 60 тисяч цеглин. Однак з часом грунт просідав, тому місцевим жителям доводилось додавати і без того масивному фундаментові ваги, піднімаючи пам’ятник.

Свого часу кольорове фото кулішівського пам’ятника було на сторінках журналу «Огонек», на поштових конвертах, значках. У 1997 році постамент пам’ятника було обкладено мармуровою плиткою, спеціально привезеною із Житомира.

Як стверджує головний архітектор Сум Володимир Биков, на сьогодні ця унікальна пам’ятка становить наукову й культурну цінність. У 2007 році пам’ятник був визнаний одним із «Семи чудес Сумщини» і висунутий на конкурс «Сім чудес України», але в сімку кращих так і не потрапив.

Довгий час подібний пам’ятник був єдиним у світі. А в 1980-х роках мамонт був увічнений і в Якутську (Росія).

«Пам'ятник мамонту» — це символ усього Недригайлівського району і одна з найунікальніших пам’яток. Це перший у світі пам’ятник палеонтологічної знахідки.

Садиба Суханових

Гостинна сумська земля стала другою батьківщиною для двох поколінь підприємців і меценатів Суханових. Щоправда, до останнього часу, про них майже нічого не було відомо, в той час як Дмитро Іванович, а за ним його племінник Микола Олексійович надзвичайно багато зробили для розвитку Сум у другій половині 19-го — на початку 20-го століть. Представники родини були удостоєні численних звань і титулів за цей вагомий вклад. Зокрема, Дмитро Іванович мав звання почесного громадянина міста, одержав похвальний лист за відмінне служіння міській громаді. А Миколі Суханову за відмінну працю 1 січня 1892-го року дано звання потомственного почесного громадянина. Пам’ять про них і тепер живе не лише в архівних документах, а й у тих добрих справах і пам’ятках архітектури, що вони залишили після себе.

Міська садиба Суханових-Сумовських є найвизначнішою і повно збереженою до наших днів історико-архітектурною пам’яткою міста Суми. Її будівництво розпочалося на початку 1980-х років Миколою Сухановим. Проте, ім'я автора проекту невідоме. Будівля була закладена на розі Думської (нині Першотравнева) та Петропавлівської вулиць. Архітектурний ансамбль складався з двох споруд: конторського будинку та житлового. У 1895 році будівництво було завершено. Садиба оснащувалася за останнім словом техніки, включаючи електричне освітлення. Між центральною будівлею та конторою до нашого часу залишився підземний хід, у якому були прокладені електричні кабелі.

Будинок, флігель і огорожа виконані у псевдостильових ренесансно-барочних формах. Пізніше садиба була продана вдові інженера-шляховика Сумовського — одного з директорів правління товариства Білгород-Сумської залізниці. З тих часів цю архітектурну будову стали іменувати садибою Суханових-Сумовських. Син останньої власниці будинку, Оскар Гансен, встиг під час Першої світової війни сховати колекцію декоративно-вжиткового мистецтва, яка пізніше увійшла до зібрань Сумського художнього музею.

Відразу після Жовтневої революції садибу зайняли більшовики. У ній розташувався Сумський штаб Червоної Армії. За радянських часів у колишній садибі розміщувався Міський комітет Компартії України, а в довгій службовій будівлі - дитячий садок.

З грудня 1991 року в головному будинку розміщений Інститут прикладної фізики, служба Банківської Академії та один із підрозділів місцевого УМВС. А от саду, в якому деякі дерева росли ще з дореволюційних часів, вже немає, як і частини красивого кованого паркану з масивними колонами.

Колишня садиба Суханова милує око кожного перехожого своєю архітектурною довершеністю, пластичністю ліній та неабияким смаком архітектора. Двоповерховий будинок представляє собою міні-палац. Перший поверх реставрований під так звану «шубу». Другий зроблений за всіма канонами класичної архітектури. Вікна будівлі мають у своєму оформленні сандрики та замки в арочних прорізях, у вигляді голови царя звірів — лева. Також над центральним входом виступає невеликий балкон. Будівлі доповнюють одне одного в архітектурному сенсі та об'єднані металічною огорожею з відштукатуреними цегляними стовпами.

Сучасна будівля Інституту прикладної фізики є цінною пам’яткою архітектури, яку треба зберегти для майбутніх поколінь нащадків.

Свято-Воскресенська церква — найстарша кам’яна споруда Сумщини

Свято-Воскресенська церква є найстаршою кам’яною спорудою міста і першим Сумським кам’яним храмом. Її будівництво було розпочато разом із заснуванням міста Суми отаманом Герасимом Кондратьєвим.

Завершив будівництво храму за власні кошти у 1702 році син Герасима Андрій Кондратьєв.

Воскресенська церква була збудована в стилі українського бароко і, безперечно, є шедевром культового зодчества. В архітектурі храму помітні признаки того, що його побудували для оборони, оскільки у часи її возведення були ще свіжими у пам’яті набіги татар. Про це свідчать масивні стіни півтора метра в товщину, глибоко врізані вікна у них. Колись церква була огороджена високою глухою стіною, мала просторий підвал, який згодом засипали. Ймовірно, що він призначався для притулку під час нападу і там зберігали харчі.

Нажаль, історія не зберегла нам імен її майстрів, що так талановито виконали цю унікальну споруду.

З історією церкви пов’язано багато легенд. Ось одна з них. Герасим Кондратьєв, засновник нашого міста, мав братів та сестру Марію, незвичної вроди. І з українських земель, і з Польщі, й з Московії приїздили свати до Кондратьєвих. Але вродлива гордячка всім відмовляла. А з часом приїзди припинилися. І не тому, що в довколишніх землях не стало палких юнацьких сердець. Під Сумами з’явилась ватага розбійників, яка грабувала купців та просто проїжджих, потерпали і московські люди. Тож цар особисто звернувся до Кондратьєва з вимогою ліквідувати банду. Полковник кілька разів учиняв облаву на розбишак, та кожного разу вони щезали. Закралася думка: хтось інформує грабіжників про дії Герасима і його братів. І тоді чергову облаву підготували в суворій таємниці. Вона вдалася. Розбійників було схоплено на Харківському шляху. Атаманом виявилась сестра-красуня Герасима. На сімейній раді вирішили замурувати Марію в стіну ще недобудованої тоді Воскресенської церкви. Так і вчинили. Спочатку в підмурівку було залишено віконце, щоб давати дівчині їсти, а потім заклали і його. Жорстока була кара. А після неї, як вважали сумчани, над братами повисло прокляття, почалися різні неприємності в славній кондратівській родині.

Ось така легенда. Чи має вона під собою історичне підґрунтя? Відповісти важко. Відомо лише те, що після революції Воскресенську церкву віддали під гуртожиток робітникам. У 20-х роках мешканці гуртожитку вирішили обстежити підвал. Виявили підземний хід, що вів аж до Псла, проходив, до речі, під місцем, на якому нині ресторан «Кристал». Знайшли й замуровані в стіні останки жіночого тіла. Чи були то останки атаманші розбишацької ватаги? Хто знає…

За свою трьохсотлітню історію Воскресенська церква багато натерпілася. Вона неодноразово горіла, наприклад у 1732 році у неї потрапила блискавка. Значні реставраційні роботи у Воскресенській церкві були здійснені у 70-х роках 20-го століття, внаслідок чого храм набув свого сучасного вигляду.

Воскресенський храм слугував усипальницею роду Кондратьєвих. Деякий час він також виконував оборонні функції. За радянських часів використовувався під склади виробництва Облпостачу. Згодом у приміщенні церкви тривалий час містився відділ декоративно-ужиткового мистецтва Сумського художнього музею. Сьогодні ми бачимо красиву споруду, яка є майже у всіх весільних фотоальбомах сумчан.

Фестивалі Cумщини

Сумська земля багата різними фестивалями: обласними, всеукраїнськими і навіть міжнародними.

Міжнародний фестиваль органної, камерної та джазової музики «Органум» вперше відбувся у 1993 році в м. Суми і з тих пір кожного року збирає учасників з усіх регіонів країни, а також з-за кордону. У програмі - концерти класичної музики, виставки. Міжнародний музичний фестиваль «Бах — фест» — для шанувальників фортепіанної музики проходить також в Сумах. Продюсер цих фестивалів — відомий органіст і артдиректор Орест Коваль.

Всеукраїнський фестиваль військових духових оркестрів «Сурми Конституції» збирає в місто Суми кращі духові оркестри з усієї України. У рамках фестивалю — Всеукраїнський конкурс диригентів оркестрів духових інструментів серед студентської молоді, започаткований у 2005 році, присвячений пам’яті заслуженого працівника культури України Л. К. Власенка, що 28 років займав посаду директора Сумського вищого училища культури та мистецтв ім. Бортнянського

Український відкритий фестиваль дитячого, молодіжного кіно, телебачення та радіо «Кришталеві джерела» проходить у Сумах. На нього з'їжджаються представники творчих колективів дитячих, юнацьких студій, телерадіокомпаній з усіх регіонів України. У програмі: конкурс фільмів, а також туристична програма: відвідування древнього Путивля, Спадщанського лісу, екскурсія по Сумах та інших мальовничих куточках сумського краю.

Всеукраїнський літературно — мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники» прижився у Кролевці. Ось уже кілька років поспіль з'їжджаються у славний Кролевець артисти, майстри мистецтв та гості з усіх регіонів України. У програмі фестивалю — Всеукраїнський конкурс сучасної авторської пісні творчих колективів та окремих виконавців, виставка українського хліба, виставка робіт майстрів художнього ткацтва, виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів України, гала-концерт переможців.

Всеукраїнський сільський фестиваль «Боромля» проходить у Тростянецькому районі наприкінці серпня. Він спрямований на пробудження інтересу до народної і сучасної пісні. Право першого виступу на церемонії відкриття надається кращому із кращих. У програмі - конкурс на краще виконання пісні про село, конкурс молодих поетів, виставка — ярмарка сільськогосподарської продукції та інші розваги. У 2006р. у фестивалі взяло участь близько 400 учасників з різних областей України.

«Мистецькі береги Ворскли» — так називається всеукраїнський фестиваль сільської народної творчості, що проходить в Охтирці.

Вже 5 років у Конотопі проводиться всеукраїнський фестиваль «Козацький родослав», присвячений Конотопській битві. У 2006 році відсвяткували 347-і роковини. У цьому ж році фестиваль одержав статус всеукраїнського. У програмі - святковий марш козацьких загонів, виступи художніх колективів, виставка козацьких куренів, виставка народних умільців, положення вінків до пам’ятного знаку (каплички) на полі Конотопської битви, гала — концерт.

15 — 16 серпня стало традиційним проведення всеукраїнського свята «Калнишева рада» у Недригайлівському районі. У рамках свята — фестиваль козацької пісні «Дивограй», музейна експозиція «Петро Калнишевський — останній отаман Запорізької Січі».

ОБЛАСНІ:

— фестиваль — конкурс хореографії «Поліські візерунки»;

— фестиваль патріотичної пісні «Партизанські зірниці» (Путивль);

— фестиваль фольклору «Пісенні джерела рідного краю»;

— фестиваль — конкурс «Вишневі усмішки» (Охтирка)

— фестиваль хорового мистецтва «Пісенне Посулля» (Недригайлів);

— фестиваль творчих колективів «Чарівний ключик» (Ямпіль);

відкритий краєзнавчий мистецько-туристичний фестиваль «Земля Ярославни — золота кувшинка» (Путивль).

Волокитинська порцеляна

У живописній місцевості Путивльського р-ну біля річок Клевень та Есмань розкинулося село Волокитине. Перша письмова згадка про нього відноситься до 1684 р. Разом з іншими землями на Лівобережній Україні в 1693 р. воно було подаровано Стародубському полковникові Миклашевському гетьманом Іваном Мазепою. Про самих Миклашевських відомо вкрай мало. Вихідці з Польщі вони ведуть свій рід від козака Чигиринської сотні. Миклашевські мали дворянський титул.

На межі XVIII-XIX ст. у своєму родовому маєтку сенатор, видатний громадський і державний діяч Михайло Андрійович Миклашевський, спорудив чудовий садибний комплекс у стилі класицизму, про який граф Петро Олександрович Румянцев-Задунайський казав, що «навіть в чужих державах … таких небагато». Автором комплексу був найбільший італійський зодчий того часу Джакомо Кваренгі. Про високий соціальний стан поміщика свідчили садиба і побудовані ним у Глухові та Стародубі церкви. Завдяки його піклуванню були також зведені п’ятиглавий Георгіївський собор і трапезна на території Видубицького монастиря. Тут же благодійник був похований.

Славу цих місць приніс фарфор, що вироблявся з місцевого першокласного каоліну. Відомо, що в XVIII ст. місцеву каолінову глину вивозили на царські порцелянові заводи в Петербург, де з неї вироблялися високохудожні вироби. З часом місцевий поміщик, правнук того самого Миклашевського — Андрій Михайлович у 1838 заснував на селі фарфоровий завод у районі покладів найкращих у Росії порцелянових глин. Робітниками на заводі були кріпаки Миклашевского. Проте коли у 1861р відмінили кріпосне право, селяни розбіглися і завод закрився.

Вироби з маркою Волокитинського заводу користувалися широкою популярністю, успішно конкуруючи з кращими світовими фірмами. Високу культуру місцевого виробництва підтверджує виготовлення в 1857 р. для садибної церкви господаря величезного іконостасу з найскладнішими декоративними і скульптурними деталями. Він був виконаний з позолоченої і розписаної фарбами порцеляни. На жаль, залишилися лише фрагменти цього унікального високохудожнього твору, які зберігаються в Софійському заповіднику в Києві.

Практично відразу після закриття мануфактури її вироби стали представляти велику колекційну цінність, тому що за недовгий час свого існування завод Миклашевського увійшов до числа кращих виробництв того часу. Він завоював провідне місце на ринку Російської імперії, часом навіть виступав конкурентом знаменитого імператорського фарфорового заводу в Петербурзі.

Значну і, на думку експертів, найцікавішу частину Волокитинської порцеляни становила мала скульптурна пластика. У XIX в. ці вироби цілком офіційно називали «ляльками». На інших заводах України нічого подібного не виробляли до кінця 1850-х рр.

Але, мабуть, найбільш відомий твір Волокитинської порцеляни -статуетка «Українка». Згідно з легендою, прототипом цієї витонченої мініатюри стала місцева красуня. Фарфорова фігурка дівчини в національному одязі, типової для Лівобережної України, збереглася до наших днів всього в дев’яти примірниках.

Утім, прославилася фабрика не тільки посудом і скульптурними мініатюрами. Тут створювались і монументальні, неймовірно трудомісткі і технологічно складні предмети: вишукані архітектурні деталі, багато прикрашені палацові люстри і церковні панікадила, пишні картинні рами.

Зараз у Волокитине від колишньої пишноти зберігся лише фрагмент парку та монументальні Золоті ворота, побудовані на початку XIX ст. Відомо, що поміщики того часу полюбляли прикрашати свої садиби, в тому числі і шикарними воротами. Треба думати, що Андрій Миклашевський перевершив у цьому дуже багатьох. На тлі буйної зелені занедбаного парку ця грандіозна із зубчастими вежами споруда виглядає настільки фантастично, що навіть у тих, хто зруйнував садибу не піднялася рука зламати ці ворота.

Фонтан «Садко»

Суми відоме своїми пам’ятками та символами. Одним із таких є головний фонтан міста — «Садко». Відкритий в 1985 році, він до сих пір залишається окрасою сумчан.

Саме фонтани створюють всю красу будь-якого міста. Фонтани — це душа міста, що б'є струменем його життя. Незвичайне поєднання архітектури міста з архітектурою води створюють незвичайну святковість.

Слово «фонтан» — латино-італійського походження (від латинського «Фонтіс», що перекладається як «джерело»). Означає струмінь води, що б'є вгору або під напором, що витікає з труби.

Ще на початку 60-х було замовлено проект архітектурно-художнього оформлення міста в Київському художньому фонді. Над ним працював київський художник монументаліст Юрій Павленко.

У той час у Сумах був тільки єдиний фонтан на Покровській (колишньої Червоної) площі, навпроти пам’ятника Харитоненка. Сьогодні на його місці - невелика чаша з металевою вазою в центрі, але це вже не те, що було раніше. Тоді це була велика чаша з встановленою в центрі потворною бетонною вазою, звідки били струмені води. На її місце Київський художній фонд запроектував і навіть виконав роботи по створенню скульптурної композиції «Садко». Саме вона сьогодні знаходиться на вул. Героїв Сталінграда. Але так вийшло, що скульптуру так і не встановили на Покровській площі - її поклали на складах комунгоспу, де вона довгий час припадала пилом.

Історія нашого фонтану почалася з того, що «батьку» міста Михайлу Лушпі не подобався вид, який відкривався з вул. Харьківської на пагорб. На той час він був порослий чагарником і заставлений сільськогосподарською технікою. Трактори і сівалки, що належали с/г інституту, який знаходився в будівлі нинішньої банківської академії, вирішено було прибрати. Натомість привести до ладу пагорб і спорудити на ньому фонтан. В «Облпроекті» замовили проект, потім приступили до будівництва. Оскільки стік води в річку завдавав клопоту, вирішили забезпечити циркулююче водопостачання.

Говорять, що Михайло Панасович особисто зробив ескіз фонтану на манер петергофського. Про ідею створення «Садко» говорить головний архітектор Сум Володимир Биков: «Коли була освоєна територія над сьогоднішнім фонтаном «Садко», тобто були збудовані будівлі над ним, розробили каскади фонтану. Спочатку це були всього лише струмки води, що стікають по сходах. Ця композиція вийшла дуже лінійною, їй не вистачало об'єму. І тоді згадали про скульптурну композицію «Садко», яка припадала пилом на складі. Фонтан являє собою чашу з мозаїчним покриттям, в центрі якої розташована скульптурна композиція Садко і царівни Волхови. «

Власне Садко — це казковий герой, про якого було складено чимало легенд. За найбільш поширеною версією, він був спочатку бідним гуслярем, який потішав новгородських купців і бояр. Одного разу він грав на гуслях на березі Ільмень-озера чим зацікавив царя Водяного. Він навчив Садко побитися з багатими новгородськими купцями об заклад в тому, що в Ільмень-озері є риба «золоті пера». Садко виграв суперечку, став торгувати і розбагатів. За іншою легендою в збірнику Кирши Данилова сказано, Садко не був справжнім новгородцем, а приїжджим з Волги молодцем. Ільмень-озеро допомагало йому розбагатіти в подяку за переданий уклін від сестри — Волги. Садко не сам здійснює геройські подвиги: йому допомагає його торговельна діяльність. Таким чином, Садко є представником новгородської торгівлі, купцем-богатирем.

У 2010 році відбувся ремонт фонтану. Замість старих мармурових плит було покладено червоний граніт з чорними вкрапленнями. Реставрували і саму композицію. І на сьогодні, головний фонтан міста «Садко» знову працює.

Сумська філармонія

У Сумах не так багато місць, де можна відпочити, насолоджуючись приємною музикою. Так, у місті є різні кафе, де проходять рок-концерти, також іноді приїжджають зірки естради. Але послухати спокійну, музику для душі можна лише в обласній філармонії. Більше того, це місце стало популярнішим із появою органу.

Та філармонія приваблює не тільки цим. Вигляд самої будівлі говорить про її давню історію. Колись цей будинок був становою організацією дворян, що існувала в Росії з 1775 року. Їй надавалось право вибирати із свого середовища повітового предводителя дворянства, членів місцевої адміністрації і судових органів.

Будинок вдало поєднав офіційну парадність з підкресленою розкішшю оздоблення. На першому поверсі знаходились ресторан, музичний салон і театральний зал, в якому виступали у різні часи Шаляпін, Собінов, артисти Міланської опери. На другому — завзяті гравці програвали свої гроші в залі для азартних ігор або просто відпочивали в кімнаті для куріння. Біля будинку був також великий парк — улюблене місце вищого класу.

У великому залі проходили професійні та аматорські оперні спектаклі, концерти музикантів і вокалістів. По своїм акустичним даним цей зал був одним з кращих в дореволюційній Росії. І на сьогодні він залишається унікальним в акустичному відношенні та оформленні.

У 1916 році тут розміщувався кінотеатр «Люкс». Потім будинок було передано під клуб ім. Т. Г. Шевченка, пізніше — клуб заводу ім. Фрунзе, де влаштовувались веселі новорічні маскаради, танцювальні вечори. Після революції тут розмістилася філармонія.

У 2007−2008 роках в будівлі проводився капітальний ремонт, сцену було переобладнано під органний зал, куди перенесли орган з Троїцької церкви. З цього моменту філармонія стала улюбленим місцем відпочинку від буденності.

За час її існування тут працювали творчі колективи, серед яких симфонічний оркестр, академічна хорова капела, струнний квартет, естрадна група, лекторій та бригада.

Сумчани із задоволенням відвідують концерти філармонії. Особлива популярність у відомого органіста, заслуженого артиста України — Михайла Юрійовича Чичеріна, який має вже 27 років концертної діяльності. Після його виступів слухачі виходять із залу з переповненими емоціями та посмішками на обличчях. І не дивно, адже Михайло Юрійович є професіоналом свого діла, музикант з великої літери. Тим паче, його знають не тільки в Україні, а й в багатьох містах держав близького та далекого зарубіжжя.

Окрім цього артиста, обличчями філармонії є камерний оркестр старовинної та сучасної музики «Ренесанс», малий симфонічний оркестр «Славія» під керівництвом заслуженого працівника України Володимира Серебрякова, вокальне тріо «Ностальгія», лауреат Всеукраїнських пісенних конкурсів — молодіжний вокальний ансамбль «Елегія», концертна бригада під керівництвом Людмили Демченко, ансамбль народних інструментів, жіночий вокальний ансамбль народної пісні «Лада». Серед окремих творчих особистостей відомі солістка-вокалістка Людмила Рекуненко, соліст-вокаліст Валерій Козупиця.

За час незалежності України на базі філармонії було проведено 20 міжнародних фестивалів органної, камерної та джазової музики

(Органум, Бахфест, Джаз-фест), в яких брали участь артисти із 19-ти країн світу: України, Австрії, Білорусі, Голландії, Італії, Канади, Росії та ін. І кожного разу в залі не знайдеться вільного зайвого місця.

ВИСНОВКИ

Для створення добірки журналістських матеріалів ми обрали тему туризму у Сумській області. На нашу думку, вона є актуальною для сумчан. У цій роботі, досліджуючи актуальні й потенційні види туризму Сумщини, ми дійшли висновку, що у нашій області він розвивається дещо із запізненням, у порівнянні з іншими регіонами.

Туристична сфера Сумщини має реальні перспективи розвитку завдяки наявності лікувальних мінеральних джерел, значній кількості санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів і рекреаційних пунктів для відпочинку. А незабутні краєвиди та достатній етнографічний потенціал Сумщини дають велику можливість для організації туризму.

Місцева влада займається розробкою стратегічних програм розвитку туризму в області. Сумські ЗМІ займають пасивну позицію у створенні позитивного образу області як туристичного об'єкту.

Нами було створено добірку журналістських матеріалів, у яких ми намагалися цікаво та різнобарвно подати інформацію про туристичні перлини Сумщини: Відгадайте секрет яблуні-колонії, Міжнародний фестиваль історичного фехтування в Тростянці «Стара фортеця», Пам’ятник мамонту, Садиба Суханових, Свято-Воскресенська церква — найстарша кам’яна споруда Сумщини, Фестивалі Cумщини, Волокитинська порцеляна, Фонтан «Садко», Сумська філармонія.

Оцінка одержаних результатів:

Задля досягнення поставленої мети, ми вивчили теоретичну базу з цього питання і виконали ряд завдань. З’ясували значення терміну «туризм», який можна розуміти, як тимчасовий виїзд людини з постійного місця проживання; створили туристичний паспорт Сумщини, з’ясувавши, що вона має необмежені рекреаційні можливості, враховуючи її відносно низькі показники екологічної забрудненості; розглянули актуальні види туризму в Сумській області: культурно — пізнавального туризму; кологічного туризму; спортивно — оздоровчого туризму; сільського туризму; дослідили тенденцію висвітлення матеріалів про туризм на Сумщині у місцевому інтернет-виданні «Данкор-онлайн».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой