Епізоотична ситуація, діагностика і лікувально-профілактичні заходи при лептоспірозі великої рогатої худоби

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. 1 Висновок з огляду літератури

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2. 1 Матеріали і методи дослідження

2. 2 Характеристика господарства

2. 3 Результати власних досліджень

2. 4 Обговорення результатів власних досліджень

2. 5 Розрахунок економічної ефективності

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

4. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

5. ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ МЕТОДИК

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Як відомо з офіційних джерел, Україна перебуває у групі з найскладнішою епідемічною та епізоотичною ситуацією щодо лептоспірозу. Інфікованість великої рогатої худоби перевищує аналогічний середній показник по Україні у Сумській, Миколаївській, Черкаській, Дніпропетровській областях у 3−5 разів. Це є свідченням складної епізоотичної ситуації у цих областях

Результати досліджень останніх десятиліть, присвячені проблемі лептоспірозу, дозволили повною мірою розкрити основні ланки патогенезу хвороби. Продовжується вивчення особливостей епізоотології та епідеміології захворювання, діагностики, організації профілактики і заходів боротьби.

Досягнуто значних успіхів у вивченні властивостей збудника. Проте кількість сероварів і серогруп лептоспір змінюється у бік збільшення через ізолювання та ідентифікацію нових штамів, виділених від тварин, людей і з навколишнього середовища. Реєструються випадки захворювання тварин на лептоспіроз, викликані патогенними штамами лептоспір, які раніше не виявлялись. Для проведення раціональних профілактичних заходів при лептоспірозі необхідно постійно контролювати зміни епізоотичних особливостей цієї інфекції, адже складність її діагностики і профілактики пояснюється великою кількістю серологічних типів лептоспір.

Тому, основною метою нашої роботи було вивчити епізоотологічні особливості лептоспірозу великої рогатої худоби в умовах Чернігівщини, удосконалити методи профілактики. Для досягнення даної мети було поставлено такі завдання: провести моніторингові дослідження та вивчити епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби (ВРХ) в господарствах області; вивчити зміни морфофункціональних показників у ВРХ при спонтанному перебігу лептоспірозу; вивчити лікувальну ефективність деяких сучасних антибіотиків при лептоспірозі великої рогатої худоби; з’ясувати формування поствакцинального імунітету у корів при застосуванні моновалентної вакцини; удосконалити заходи профілактики лептоспірозу великої рогатої худоби.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Лептоспіроз -- це інфекційна хвороба багатьох видів тварин і людини, яка проявляється короткочасним підвищенням температури тіла з наявністю анемії, жовтяниці, гемоглобінурії, геморагічного діатезу, некрозу слизових оболонок та шкіри, атонії органів травлення, схуднення (іктерогемоглобінурія, інфекційна жовтяниця)[4].

Історична довідка. Вперше описав у людей лептоспіроз як самостійну хворобу А. Вайль (Weil) в 1886 p., а в 1888 р. М.П. Васильєв, тому вона одержала назву хвороба Вайля -- Васильєва. Збудник її Leptospira icterohaemorrhagiae був відкритий в 1914--1915 роках Інадо, Ідо і іншими, виділений з печінки морської свинки, зараженої матеріалом від хворих людей [13]. Перші повідомлення про лептоспіроз як окрему хворобу тварин відносяться до 1934--1935 років, коли на північному Кавказі вчені С.М. Нікольський, Ф. М. Десятов, Г. Ф. Марченко встановили іктеро гемоглобінурію великої рогатої худоби. В 1939 році В.І. Терскіх виділив культуру лептоспір [14].

Розповсюдження, економічні збитки. Лептоспіроз відносять до найбільш поширених природно-вогнищевих зооантропонозів. Хворобу діагностовано на всіх континентах і в багатьох країнах [20]. Лептоспіроз зустрічається серед сільськогосподарських тварин в багатьох країнах світу: Австралії, США, Німеччині, Англії, Угорщині, Тунісі, Алжирі та інших. У великої рогатої худоби лептоспіроз реєструють рідше.

Лептоспіроз належить до групи хвороб, які в останні п’ять років минулого століття мали тенденцію до загострення епізоотичної ситуації серед сільськогосподарських тварин. Виняток становить Австралійський континент, де крім 1998 р. хворобу не реєстрували взагалі. В Європі в аналізований період спостерігалася більш-менш стабільна ситуація за кількістю як неблагополучних пунктів, так і хворих тварин [2]. Поясненням цього явища, на нашу думку, є широкомасштабне використання на континенті вакцинопрофілактики [15].

Поширення лептоспірозу серед сільськогосподарських тварин, особливо великої рогатої худоби та свиней, завдає господарствам значних економічних збитків. Найбільших збитків від хвороби стабільно зазнають господарства районів, на території яких існують потужні природні осередки лептоспірозу, «прив'язані» до річкових долин, зволожених балок, зон зрошення. Лептоспіроз у тваринництві частково втратив ознаки типової природно-осередкової інфекції та ландшафтно-стаціальну «прив'язку» до зволожених місцевостей і тепер активно поширений в аридній місцевості південних, типово степових районів, де відсутні умови для існування природних осередків [58].

Встановлено, що за останні 6 років (1998−2004) в Україні інфікованість тварин лептоспірами має значне поширення. Так, серологічно було досліджено 1 486 087 проб сироваток крові великої рогатої худоби, з них з них кількоість позитивно реагуючих тварин становила 10,1%. (Мандигра).

Інфікованість великої рогатої худоби перевищує аналогічний середній показник по Україні у Сумській, Миколаївській, Черкаській, Дніпропетровській областях у 3−5 разів. Це є свідченням складної епізоотичної ситуації у цих областях [22].

Етіологія. У ВРХ лептоспіри серогрупи Sejroe виявляються майже в половині випадків від кількості позитивних реакцій [67].

Провідну роль в етіології лептоспірозу великої рогатої худоби в Одеській області відіграють серотипи лептоспір групи L. Sejroe (47%), L. Hebdomadis (23,4%), L. Icterohaemorrhagiae (12,7%), L. Tarassovi (11,1%). [23].

Лідерство на півдні України (Миколаївська область) у великої рогатої худоби утримують представники сероварів L. Polonica (sejroe) L. Cobura (hebdomadis) L. Tarassovi, але практично усі випадки прояву клінічних форм лептоспірозу були спричинені L. Grippotyphosa. Від загальної кількості серопозитивних проб у великої рогатої худоби 53−67% становялть такі, що реагують водночас до лептоспір 2−4 серогруп, серд яких стабільно присутні антитіла до L. Grippotyphosa, L. Icterohaemorrhagiae, L. Tarassovi.

Етіологічну структуру лептоспірозу в багатьох випадках визначають крайові грунтово-кліматичні умови, господарська діяльність людини, резервуари патогенних лептоспір у сільськогосподарських і диких тварин та людей. Спостерігають певний зв’язок між кількістю атмосферних опадів і захворюваністю на лептоспіроз в окремі роки. Автори повідомляють, що в господарствах Сумської області найчастіше зустрічаються лептоспіри серогруп: L. pomana, L. tarassovi, L. bataviae, але переважно змішані -- L. pomona і L. Tarassovi, L. pomona, L. icterohaemorrhagiae, L. tarassovi. Ці серологічні типи лептоспір складають разом 98% позитивно реагуючих в РМА (в титрах 1: 400 і вище) тварин [8]. Головне етіологічне значення мають асоціативні групи збудників із різних джерел [10].

Стійкість. Лептоспіри у зовнішньому середовищі добре зберігаються у воді, намулі, вологій землі (якщо рН близька до нейтральної), навіть можуть розмножуватися при відповідній температурі. При висиханні лептоспіри гинуть. Пряме сонячне проміння знищує їх протягом 1,5--2 год., при нагріванні до 52--56°С вони руйнуються протягом ЗО хв., а при 76--96°С -- миттєво. До низьких температур лептоспіри дуже стійкі, переносять зиму в незамерзлих шарах води і в льоду, не втрачають життєздатності при замерзанні і при розморожуванні.

Чутливість. До дезінфікуючих речовин лептоспіри чутливі. Так, формальдегід знищує їх в розведеннях 1: 500 (0,25%), розчин з вмістом 0,25% активного хлору за 5 хв., а 1% розчин їдкого натрію -- миттєво [25]. При нагріванні до 56−58 °С лептоспіри гинуть через 25−30 хвилин, а при кип’ятінні - миттєво. Згубно діють на них висушування, дезінфекція та прямі сонячні промені, але вони зберігають життєздатність навіть після тривалого заморожування.

Епізоотологія. Епізоотична ситуація з лептоспірозу нині контролюється неадекватно рівню її активності, антропургічні осередки втратили «класичні» ознаки і механізми саморегуляції [18]. Активація лептоспірозу в тваринництві зумовлена наступними факторами: загальна активація інфекції в природі при різкому зростанні популяції гризунів на полях, що випали із сівозміни; збільшення контакту тварин із збудником у природі при випасному утриманні; різка активація синантропних осередків в умовах погіршення санітарного режиму галузі; неадекватна протидія інфекції з боку людини.

Джерелами збудника інфекції є хворі тварини на всіх стадіях хвороби і лептоспіроносії, особливо гризуни і лисиці [28]. Факторами передачі збудника є трупи тварин, що загинули від лептоспірозу, м’ясо дорізаних хворих тварин або носіїв і всі об'єкти зовнішнього середовища, забруднені виділеннями хворих (сечею, калом і ін.). Травоїдні тварини найчастіше заражаються забрудненою лептоспірами водою застійних, заболочених, невеликих водойм, молодняк -- при випоюванні молока від хворих матерів.

Сприйнятливість багатьох видів тварин і диких гризунів при наявності довготривалого лептоспіроносійства сприяє виникненню природних епізоотичних вогнищ хвороби. Нагромадження збудника в зовнішньому середовищі і лептоспіроносійство є причиною стаціонарності інфекції [9]. Не виключена також можливість корнтамінування кормів лептоспірами з виділеннями гризунів, які є їх прижиттєвими носіями [27].

Найчастіше на лептоспіроз хворіють люди, зайняті косовицею заболочених лук, збиранням льону, картоплі та інших культур на вологих грунтах або доглядом за худобою та ті, що рибалять і купаються у водоймах. Цьому сприяють невеликі ушкоджєення шкіри і слизових оболонок. До зараження лептоспірозом призводить також вживакння неперевареної води з рік, озер, ставків або випадкове ковтання її під час купання. Збудник може потрапляти в організм через шкіру рук або заноситися руками до рота під час обробки шкіряної сировини і розбиранні шкір м’ясних туш [18].

Летальність. Летальність може досягати від 14 до 100%.

Сезонність. Більшість випадків захворювання тварин на лептоспіроз спостерігають у теплий період року (від травня до листопада), а в деяких господарствах протягом всього року. Хвороба зустрічається повсюдно, де грунт і вода мають лужну і нейтральну реакцію. Найважче хворіє молодняк. Ензоотичні спалахи лептоспірозу припадають на весняно- літньо-осінній періоди [19].

Патогенез. При природному зараженні лептоспіри проникають в організм тварини через слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, через кон’юнктиву і пошкоджену шкіру, вони швидко й активно рухаються і попадають в русло крові. Вже через 12 годин їх можна виявити в печінці, наднирниках, нирках. При внутрішньочеревному зараженні через 15 хв. лептоспір знаходять у крові. Процес бактеріемії супроводиться короткочасною гарячкою, інші симптоми в цей час відсутні. На 3-й--5-й день появляються в крові антитіла як наслідок імунобіологічної перебудови організму, лептоспіри з крові зникають, на 12 день вони появляються в ниркових канальцях, там розмножуються і виділяються з сечею. Ендотоксини лептоспір руйнують еритроцити і клітини паренхіматозних органів, що обумовлює появу патологоанатомічних, біохімічних, гематологічних та інших змін. В результаті руйнування еритроцитів у тварин появляється анемія; білірубін, який адсорбується тканинами викликає жовтяницю. Внаслідок порушення фільтраційної здатності нирок в сечі появляється гемоглобін, а деколи еритроцити, настає гемоглобінурія або гематурія [29]. Уражається ендотелій капілярів різних органів і тканин, тому підвищується проникливість стінок судин, появляються крововиливи в нирках, легенях, під ендокардом, епікардом на слизових оболонках шлункового тракту, в шкірі. Порушується живлення тканин, появляються некрози. В результаті ураження плаценти і дії токсичних речовин лептоспір на плід, наступають аборти, які в більшості випадків настають через 2-- 5 тижнів після зараження тварин. Плоди, що заразилися в другій половині вагітності, можуть вижити [21].

Порушується також функція нервової системи, розвивається гепато-енцефалічний синдром: білірубін, діючи на центр терморегуляції, спричиняє зниження температури тіла хворої тварини, а при дії на центр блукаючого нерва виникає у великої рогатої худоби глибока атонія шлунково-кишкового тракту. Хвороба може закінчитися смертю тварини в результаті серцевої недостатності або уремії при важкому ураженні нирок. При високій резистентності організму антитіла і фагоцити знищують лептоспір у всіх тканинах і органах, крім нирок, в яких лептоспіри навіть після клінічного виздоровлення можуть розмножуватися у звивистих каналиках, де вони захищені від дії імуноглобулінів [31].

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває від 3--5 до 14--20 днів, іноді коротше або довше в залежності від резистентності організму, вірулентності збудника та інших чинників. Хвороба може мати надгострий, гострий, хронічний перебіг і проявлятися тлпово з характерними ознаками або атипово [7].

У великої рогатої худоби при надгострому перебігу хвороба триває 12--24 год., рідко 48 год. і закінчується як правило загибеллю тварини. Спочатку відмічають втрату апетиту, пригнічення (іноді навпаки -- збудження), дихання часте (45--50 дих. рухів на хвилину), пульс частий (90--100 і більше ударів на 1 хв.), знижується кількість еритроцитів до 1--3 млн. в 1 куб. мм (розвивається гемоліз). Часто появляється жовтяниця, сечовиділення часте, сеча темночервоного кольору. Температура тіла підвищена до 40--41,5°С. Перед смертю можуть появлятися клінічні судороги.

Гострий перебіг хвороби триває 5--10 днів, летальність 50-- 70%. Починається хвороба з підвищення температури тіла до 40,5--41°С, гарячка триває 1--8 днів, спостерігають пригнічений стан, у дійних корів знижуються надої, появляється пронос, наступає загальна слабість організму. Дальше розвивається атонія шлунково-кишкового тракту і запор, появляється жовтяниця і гемоглобінурія. В цей час температура тіла знижується до норми і нижче. Пульс прискорений (160--180 уд. на хв.), дихання часте (50--60 дих. рухів на 1 хв). Слизова оболонка ротової порожнини некротизується і появляються некрози шкіри на значних ділянках. При дослідженні крові відмічають лейкоцитоз, у лейкоформулі -- нейтрофільне зрушення ядра вліво, лімфопенія. В сироватці крові збільшується кількість білірубіну до 100 мг% наступає гіпоглікемія [22].

Підгостра форма характеризується такими ж ознаками як гостра, тільки перебіг хвороби повільніший. Захворювання триває 10--15--20 днів. Летальність 20--45%, хворі тварини нерідко видужують. Можуть бути рецидиви гарячки. Жовтяниця і гемоглобінурія розвиваються майже одночасно і тривають біля 6--10 днів. Часто появляються кон’юнктивіти, риніти, некрози на слизових оболонках рота, на шкірі тулуба, наступає схудання.

При хронічному перебігу спостерігають періодичні приступи гарячки, тривалість ремісій 2--5 днів. Також відмічають рецидиви гемоглобінурії і жовтяниці. Періодично можна спостерігати розлад роботи шлунково-кишкового тракту, запори чергуються з проносами. Розвивається прогресивне схудання при наявності апетиту, тварини стають малопродуктивними або гинуть від виснаження [17].

Захворювання у людини починається з головного болю, підвищення температури тіла до 40 °C, появи різкої слабкості, болю в попереку, литках, м’язах, хворого морозить. Можуть почервоніти очі, обличчя, зів, іноді виникає біль в груддях, кашель. Так проходить безжовтяничний лептоспіроз.

При жовтяничній формі ознаки захворювання такі ж самі, але на 3−5-й день з’являються жовтяниця, крововиливи у шкіру і слизові оболонки, сильні болі в м’язах. Хвороба триває 3−5 тижнів, проте і після повернення з лікарні людина тривалий час залишається непрацездатною.

На фоні значної кількості зареєстрованих серопозитивних тварин (32% у 1971 і 36% у 1978) із безсимптомними формами інфекції спостерігались і клінічні прояви хвороби у цих тварин (аборти, гемоглобінурія, коагулопатії, гепатити). 45]. Останніми роками поширення набув безсимптомний лептоспіроз, який виявляється при серологічних дослідженнях [53].

Патологоанатомічні зміни. На шкірі трупа звичайно видно вогнища некрозу, на слизовій оболонці рота -- виразки. В більшості випадків виражена жовтяничність слизових оболонок і шкіри, фасцій, тканин. При розтині знаходять крововиливи в підшкірній клітковині, на серозних і слизових оболонках, в легенях, серці, нирках. Печінка збільшена, в’яла, нерівномірно зафарбована. На поверхні нирок можуть бути дрібні, сірі некротичні вогнища. В сечовому міхурі сеча червоного кольору, на слизовій оболонці крапчасті крововиливи. Лімфатичні вузли завжди збільшені, іноді на капсулі знаходять крововиливи. Легені набряклі. В серці під епі- та ендокардом крапчасті крововиливи. Кров водяниста, погано зсідається.

Діагностика. За 1971−1980 рр. ВРХ було досліджено в 1117 господарствах, серопозитивні тварини були виявлені в 49,2% господарств [23].

За 18 років (з 1985 по 2002 роки) в РМА на лептоспіроз було досліджено 33 908 голів великої рогатої худоби. Встановлено, що протягом періоду досліджень виявили неоднаковий рівень серопозитивності у тварин з числа підозрюваних у захворюваності на лептоспіроз. Серед великої рогатої худоби кількість позитивно реагуючих тварин складала в різні роки від 12% до 72% від досліджених. Підвищення кількості хворих тварин цього виду відбулося з 1992 року і практично не зменшилося протягом останніх років [3].

90-ті роки відрізняються високою активністю лептоспірозу в тваринництві на півдні України, частота серопозитивних проб у великої рогатої худоби зросла з 12% у 1991 році до 51,3% у 2001 році. Частка позитивних проб із досліджених партій досягає 79−98,4%, серопозитивні тварини серед ВРХ неблагополучних господарств становлять у середньому 39% [12].

Протягом 6 років (1994−1999) у РМА в Житомирській області було досліджено 39 347 проб сироваток крові тварин різних видів. При цьому отримано 6404 позитивні результати, що становить 16,3%. Із 5548 проб сироваток крові ВРХ, які дали позитивний результат на лептоспіроз, 98% були активними до антигену лептоспір серогруп sejroe (58,4%) і hebdomadis (39,6%). Спостерігається поступове збільшення серопозитивних до лептоспір с.г. тварин — з 4,2% (1994) до 35,8% (на 29. 09. 99) із загальної кількості досліджених. [34].

«Захворювання свинарників» -- саме так називають у Німеччині лептоспіроз, спричинений сероваром bratislava, -- має велике ветеринарне і сільськогосподарське значення в багатьох країнах Західної Європи, Північної та Латинської Америки.

Вперше про циркуляцію нового екзотичного для нашої країни штаму серед поголів'я свиней було повідомлено в 1999 р. [7] при проведенні експериментальних досліджень Ш. Нтахоншикіра, здійснених у лабораторії лептоспірозу IBM УААН. За останні п’ять років накопичений фактичний матеріал, який свідчить про те, що дана проблема стає все більш актуальною і потребує негайного вирішення.

Аналіз результатів серологічних досліджень сироваток крові свиней на наявність антитіл до лептоспір 8 серологічних груп у РМАЛ показує, що домінуючими у цього виду тварин є серогрупи Australis (серовар bratislava), Pomona (серовар pomona), Tarassovi (серовар tarassovi). Значно менше реакцій припадає на серогрупи Icterohaemorrhagiae (серовар copenhageni), Grippotyphosa (серовар grippotyphosa). Реакції до серогруп Canicola (серовар сапісо-la), Sejroe (серовар polonica) та Hebdomadis (серовар kabura) замикають список.

Результати серологічних досліджень сироваток крові свиней у РМАЛ, проведених у лабораторії лептоспірозу IBM УААН упродовж 2000--2004 pp. показують, що за цей період виникли відмінності в етіологічній структурі лептоспірозу свиней за кількісними й якісними показниками. Причому серед домінуючих серогруп відмічено низхідну закономірність, за винятком серогрупи Australis. Так, на частку Pomona в 2000 р. припадало 48,3%, в 2001 р. — 43,4%, в 2002 р. — 29,6%, в 2003 р. — 28,5%, а в 2004 р. -- лише 14,8%. Спостерігається строкатість показників реакцій до серогрупи Tarassovi впродовж 2000--2003 pp. (26,6, 18,8, 39,4 та 30,3% відповідно). В 2004 р. відповідний показник становив лише 2%.

Відмічено статистично значиме зменшення частки серогрупи Icterohaemorrhagiae, яка становила в 2004 р. лише 4,9%, шо менше від аналогічного показника 2003 p., 2002 p., 2001 p. і 2000 p. відповідно в 1,9; 8,0; 9,4 та 12 разів.

На фоні зменшення відсотка позитивних реакцій до вищезазначених серогруп лептоспір виявлено закономірність збільшення кількості реакцій із серогрупою Australis (серовар bratislava). Причому якщо в 2000-- 2002 pp. кількість позитивних реакцій становила відповідно 23,4, 38,3 та 33,7%, то у 2003--2004 pp. збільшилась відповідно до 71,4 та 83,1%.

Аналіз етіологічної структури лептоспірозу коней (рис. 2) за результатами серологічних досліджень, проведених у лабораторії лептоспірозу IBM УААН, вказує на стійку закономірність, яка проявляється домінуючому показнику відсотка позитивних реакцій, що припадає на серогрупу Australis (серовар bratislava). Протягом 2000--2004 pp. кількість позитивних реакцій із зазначеним сероваром становила 54,1, 68,1,78,5, 72,8 та 80,7%.

Слід відмітити достовірне збільшення кількості сироваток крові досліджуваних тварин, які мають позитивні реакції з декількома лептоспірозними антигенами. При серологічній діагностиці лептоспірозу інших видів сільськогосподарських та свійських тварин реєстрували лише поодинокі випадки позитивних реакцій із серогрупою Australis, природу яких остаточно не з’ясовано.

Провідними ланками в ефективній боротьбі з лептоспірозом, як і з іншими хворобами, є розробка засобів специфічну профілактики, лікування і своєчасної й правильної діагностики. В той же час переважна більшість обласних та районних лабораторій ветеринарної медицини проводять серологічні дослідження на лептоспіроз із використанням антигенів 7 серологічних груп лептоспір (Sejroe, Hebdomadis, Tarassovi, Pomona, Grippotyphosa, Canicola та Icterohaemorrhagiae). Відповідно до отриманих даних щодо поширення L. interrogans серовару bratislava на території України і з метою достовірної діагностики лептоспірозу необхідно доповнити перелік діагностичних штамів лептоспір референтним штамом Jez-bratislava серогрупи Australis.

Науково-дослідний референс-центр із питань вивчення та профілактики лептоспірозу в Україні, створений на базі лабораторії лептоспірозу сільськогосподарських тварин, спільно з музеєм штамів мікроорганізмів IBM УААН може забезпечити у повному обсязі відповідним набором діагностичних штамів лептоспір.

Виходячи з того, що в Україні є науково-виробничі можливості для створення і виготовлення нових ефективних засобів захисту тварин від збудників заразних хвороб, актуальним є питання розробки сучасних вітчизняних профілактичних препаратів.

Для раціональної та успішної боротьби з лептоспірозною інфекцією науковими співробітниками лабораторії лептоспірозу розроблено й виготовлено експериментальні серії полівалентних вакцин з включенням серовару bratislava. З дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини відповідні наукові розробки були застосовані з позитивним результатом у ряді господарств України, що обумовило стабільну епізоотичну ситуацію щодо цього небезпечного патогену та запобігло значним економічним збиткам.

Відповідні наукові розробки перебувають на етапі реєстрації в Державному науково-контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів. Зважаючи на полігамну етіологічну структуру лептоспірозу та адаптаційну мінливість його збудників, вважаємо за перспективне подальші дослідження для виявлення циркуляції нових штамів лептоспір, що сприятиме своєчасному й ефективному проведенню відповідних протиепізоотичних заходів.

Сироватки крові в господарствах Одеської області досліджували в РМА, при постановці якої використовували антиген у вигляді чистих 5−10-денних культур лептоспір без ознак аглютинації й лізису, що містили 50−100 млн/см3 мікробних кілтин. Лептоспіри для РМА вирощували на середовищі Терських. Використовували антигени 7 серологічних груп: помона, тарасові, гебдомадіс, сейро, грипотифоза, іктерогеморагія і каніколя. У РМА бло досліджено 2343 проби сироваток крові великої рогатої худоби. Було отримано 1040 позитивних результатів, що становило 44,4% від кількості досліджених проб [42].

При встановленні спектру збудників лептоспірозу серед великої рогатої худоби з’совано, що у 22,5% і 21,5% випадків хвороба пов’язана, відповідно з L. hebdomadis i L. sejroe. У тричі менше зустрічалися позитивно реагуючі тварини антигеном з L. tarassovi і по декілька відсотків складали позитивні реакції з іншими лептоспірозними антигенами [23].

Зростання контактів домашніх тварин із лептоспірами із природних, синантропних й антропоургічних джерел супроводжується накопиченням специфічних антитіл до збудників із різних серогруп, що і проявляється реєстрацією значної кількості (до 53%) проб, водночас позитивних до представників 3−5-6 серогруп у досить низьких (1: 50) титрах.

Дані щодо позитивно реагуючих у РМА та етіологічної структури лептоспірозу великої рогатої худоби в Україні свідчать, що домінуюче положення займають лептоспіри серогруп hebdomadis — 24,5%; sejroe — 13,7%; L. Tarassovi — 7,5%; а менш важливу роль відіграють лептоспіри сероварів L. Canicola — 0,62%; L. Grippotyphosa — 2,1%. Серед великої рогатої худоби динаміка виділення позитивно реагуючих тварин за 6 років не зазнала суттєвих змін: якщо в 1997 р. було виділено 9,02%, то в 2002 р. — 7,25%. [22].

Лікування. Хворих на лептоспіроз тварин ізолюють і лікують. Для цього використовують полівалентну гіперімунну сироватку (20--120 мл) підшкірне, внутрішньочеревно, з антибіотиків стрептоміцин (по 25 тис. ОД на 1 кг маси, двічі на день, протягом 4--5 днів). Одночасно проводять симптоматичне лікування: внутрішньовенно вводять 40%-ий розчин глюкози (до 400--500 мл), перорально дають главберову сіль, гек-саметилентетрамін (уротропін) -- 0,5--20 г, підшкірне вводять кофеїн (0,1--5 г), промивають ротову порожнину розчином перманганату калію (1: 1000), ураження шкіри змазують іхтіоловою маззю, борним вазеліном. Забезпечують тварин вітамінами і мікроелементами. Треба відмітити, що сироватка малоефективна [26].

Імунітет. Згідно даних Державного депаратаменту ветеринарної медицини України часткова вакцинація проти лептоспірозу проводиться у Волинській, Донецькій, запорізький, Івано-Франківській, Кіровоградській, Сумській, Тернопільський, Харківській, Херсонській, Чернігівській та Чернівецькій областях.

У сучасних умовах не виникає питання, що робити з хворими тваринами, як їх лікувати, але проблемою залишається переривання епізоотичного процесу на сільскогосподарських тваринах, оздоровлення неблагополучної ферми й особливо тваринницького комплексу з найменшими затратами. Одним із головних факторів у розриві епізоотичного ланцюга щодо ліквідації та профілактики лептоспірозної інфекції є вакцинація тварин полівалентною лептоспірозною вакциною з урахуванням етіологічної структури захворювання в даній місцевості. Вакцинація профілактує клінічні прояви хвороби, в т. ч. аборти, виключає перезараження тварин і формування лептоспіроносійства, дає можливість отримати здоровий молодняк, не використовуючи антибіотики та хіміопрепарати.

Для профілактики лептоспірозу в розпорядженні лікаря є три основні вакцини і гіперімунна сироватка. Так, полівалентну вакцину ВДНКІ проти лептоспірозу тварин випускають у двох варіантах: вакцина із лептоспір серогруп Pomona, Tarassovi, Icterohaemorrhagiae, Canicola; вакцина із лептоспір Pomona, Tarassovi, Grippotyphosa, Sejroe. Вакциною першого варіанта імунізують свиней та собак, другого — велику та дрібну рогату худобу [67].

Для профілактики лептоспірозу великої рогатої худоби було б доцільно використовувати вакцину, яка включала б серогрупи Sejroe, Hebdomadis, Icterohaemorrhagiae, Tarassovi [69].

Заходи боротьби і профілактики. Протягом 80-х років активність лептоспірозу в тваринництві завдяки впровадженню профілактичних (щеплено 1,3% корів), карантинних і санітарних заходів значно знизилась. Боротьба з гризунами забезпечила зниження показників валентності та гостальності осередків лептоспірозу як синантропних й антропоургічних, так і природних. Внаслідок обмеження контактів домашніх тварин з носіями лептоспір зменшилася кількість серопозитивних проб (у великої рогатої худоби із 14% в 1980 до 6,3% відповідно у 1989 р.) і клінічний прояв інфекції (до поодиноких випадків) [23].

Згідно даних Державного депаратаменту ветеринарної медицини України не в усіх областях виконується «План основних заходів оздоровлення тварин від лептоспірозу в Україні на 1999−2000 роки». Залишаються неоголошеними неблагополучні господарства з високим відсотком реагуючих тварин, не розробляються плани оздоролення їх від лептоспірозу, не проводиться дератизація, дезінсекція, санітарно-гігєнічні заходи. Найгірший стан справ у Кіровогрідській, Миколаївській, Черкаській, Сумській областях.

1. 1 Висновок з огляду літератури

Лептоспіроз -- це інфекційна хвороба багатьох видів тварин і людини, яка проявляється короткочасним підвищенням температури тіла з наявністю анемії, жовтяниці, гемоглобінурії, геморагічного діатезу, некрозу слизових оболонок та шкіри, атонії органів травлення, схуднення (іктерогемоглобінурія, інфекційна жовтяниця). Лептоспіроз відносять до найбільш поширених природно-вогнищевих зооантропонозів. Хворобу діагностовано на всіх континентах і в багатьох країнах. Інфікованість великої рогатої худоби перевищує аналогічний середній показник по Україні у Сумській, Миколаївській, Черкаській, Дніпропетровській областях у 3−5 разів.

Провідними ланками в ефективній боротьбі з лептоспірозом, як і з іншими хворобами, є розробка засобів специфічну профілактики, лікування і своєчасної й правильної діагностики.

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2. 1 Матеріали і методи дослідження

Дослідження за темою дипломної роботи виконувалися протягом 2008 — 2010 років на кафедрі епізоотології та організації і економіки ветеринарної справи СНАУ, в господарствах Чернігівської області, районних та обласній державних лабораторіях ветеринарної медицини.

Матеріалом досліджень були статистичні дані обласного управління державної ветеринарної медицини Державного Комітету ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, Чернігівської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, районних державних лабораторій ветеринарної медицини. Основна мета роботи — вивчити епізоотологічні особливості лептоспірозу великої рогатої худоби в умовах Чернігівщини, удосконалити методи профілактики. Для досягнення даної мети було поставлено такі завдання:

· провести моніторингові дослідження та вивчити епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби (ВРХ) в господарствах області;

· вивчити зміни морфофункціональних показників у ВРХ при спонтанному перебігу лептоспірозу;

· вивчити лікувальну ефективність деяких сучасних антибіотиків при лептоспірозі великої рогатої худоби;

· з’ясувати формування поствакцинального імунітету у корів при застосуванні моновалентної вакцини;

· удосконалити заходи профілактики лептоспірозу великої рогатої худоби.

Об'єкт дослідження: лептоспіроз великої рогатої худоби.

Предмет дослідження: розповсюдженість та поширеність лептоспірозу великої рогатої худоби в господарствах Чернігівської області; результати клінічних досліджень великої рогатої худоби з ознаками лептоспірозу; проби крові та сироватки крові від здорової і серопозитивної в РМА ВРХ для проведення гематологічних, біохімічних досліджень; терапевтична ефективність лінкоміцину гідрохлориду, кефзолу та 10%-ого розчину байтрилу при лептоспірозі; формування напруженості поствакцинального імунітету у великої рогатої худоби після щеплення моновакциною.

Методи досліджень: комплексний епізоотологічний (епізоотологічне обстеження господарств і спостереження за ними, порівняльно-географічний опис поширення лептоспірозу, статистичне дослідження та епізоотологічний аналіз); гематологічні (дослідження кількості еритроцитів, лейкоцитів та вмісту гемоглобіну); серологічні (дослідження сироватки крові в РМА); біохімічні (дослідження рівня білку, імуноглобулінів, фракцій білку, активності ферментів, зокрема аспартат-амінотрансферази (АСТ), аланін-амінотрансферази (АЛТ) і гамаглутамілтранспептидази (ГГТ), гістологічні та клінічні. За період виконання дипломної роботи піддано аналізу результати досліджень біля 4 тисяч проб сироваток крові від великої рогатої худоби. Серологічні дослідження на лептоспіроз (шляхом постановки РМА) проведені в Чернігівській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини. Особисто досліджено в РМА 135 голів великої рогатої худоби.

Гематологічні дослідження (кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну) проводили згідно рекомендацій В. Ю. Чумаченко і співав. (1990). Гематологічні та біохімічні дослідження виконані у 23 тварин. Визначення ?-, ?-,? -глобулінів, вмісту каротину проводили у відповідності з методиками І.П. Кондрахіна і співав. (1985). Активність ферментів (аспарагінової та аланінової амінотрансфераз, гамаглутамілтранспептидази) проводили згідно настанов по визначенню ферментів методом Райтмана-Френкеля (2003). Гістологічні дослідження проводили згідно методики Г.І. Роскина, Л. Б. Левинсона (1957), які виконані на матеріалі від 12-ти тварин, серопозитивних в РМА. Лікувальні властивості антибіотиків вивчали на 9 коровах та 9 телицях. Формування імунітету при застосуванні моновакцин вивчали на 12 тваринах.

Підрахунок економічної ефективності оздоровчих заходів здійснювали із загальноприйнятими вимогами, які були запропоновані в «Методичних рекомендаціях з написання дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня 7. 130 501 «спеціаліст» (2003).

2.2 Характеристика господарства

лептоспіроза велика рогата худоба

ТОВ «Егрес-Агро» розташоване у степовій зоні на сході Куликівського району Чернігівської області. Кліматичні умови характеризуються помірно-теплим літом з достатньою кількістю опадів та сніжною зимою з нестійкою погодою. Рельєф місцевості частково пересічений ярами та балками. В цьому господарстві добре розвинені 2 основні галузі сільського господарства: рослинницька та тваринницька.

Рослинницька галузь спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Загальна площа земель в господарстві складає 1968 га, з них с. г угіддя складають 1309 га (табл. 1).

Таблиця 1

Розмір земельних угідь в ТОВ «Егрес-Агро»

№ п/п

Показники

Розмір, га

1.

Загальна площа

1968

2.

Сільськогосподарські угіддя

1309

3.

Ріллі

162

4.

Сінокоси, природні пасовища та ін.

497

Рослинницька галузь даного господарства практикується на вирощуванні озимих і ярових зернових культур. Щодо врожайності відносно зернових, то в минулому році вона становила в середньому 20−23 центнери з гектара в залежності від полів. Також 20% посівної землі засівається цукровими буряками, врожайність яких у минулому році сягала 160 центнерів з гектара.

Тваринницька галузь даного господарства складається з одної МТФ та однієї СТФ. В господарстві розводиться та утримується українська чорно-ряба молочна порода корів та північно-східний тип бурої породи.

Всього в скотарстві господарства налічувалось на 01. 01. 10 року 235 голів великої рогатої худоби, в тому числі корів — 102 голови.

Всі тварини утримуються в двох типових тваринницьких приміщеннях: корівнику та телятнику. Характеристика тваринницької галузі відображена в таблиці 2

Таблиця 2

Характеристика тваринницької галузі господарства

№ п/п

Показники

Отримані результати

1.

Кількість корів, гол.

102

2.

Середній надій на корову, кг

3050

3.

Отримано телят на 100 корів по господарству, гол.

76

4.

Середньодобовий приріст ВРХ, кг

0,39

Проте, аналізуючи всі ферми в цілому можемо зробити наступні висновки:

приміщення, в яких утримуються тварини знаходяться в задовільному стані;

ферма частково огороджена, при в'їзді на її територію є лише дезбар'єр в задовільному стані;

гній прибирається механічним транспортером 1 раз на добу;

в господарстві практикується прив’язний метод утримання тварин;

дане господарство обслуговуює 1 фахівець ветеринарної медицини

лабораторні дослідження проводяться на базі Куликівської районної лабораторії ветеринарної медицини та Чернігівської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Аналізуючи забезпеченість тваринницької галузі кормами, можна зробити наступний висновок: на кінець 2010 — початок 2011 року сіно лугове, різнотрав'я складало 65%, солома — 100%, концентрати 32%, силос — 85%.

2.3 Результати власних досліджень

Патологія органів відтворення є серйозною проблемою молочного та м’ясного скотарства у світі (мал. 1). Аналіз МЕБ показує, що зі 130 країн світу, які офіційно звітували про епізоотичну ситуацію стосовно лептоспірозу, 56- неблагополучні щодо цієї інфекції, у 9 — хворобу реєструють на обмежених територіях, у 19 — інфекцію виявили лише серологічними методами, у 35 — жодного випадку протягом аналізованого періоду не реєстрували, 11 — не дали достовірної інформації щодо їх статусу. В Росії та Україні найскладніша епізоотична ситуація.

Малюнок 1. Випадки абортів і народження нежитєздатного приплоду у корів за 2010 рік в країнах світу

В таблиці 3 представлені дані щодо циркуляції збудників найбільш значних інфекційних захворювань великої рогатої худоби в Росії і країнах Європи.

Таблиця 3

Основні інфекційні агенти і їх розповсюдженість серед великої рогатої худоби

Збудник

Розповсюдженість (за даними літератури), %

РФ і країни СНД

Європа

Віруси:

Інфекційного ринотрахеїту

50−67

35−84

Парагрипу-3

60−100

8−14

Вірусної діареї

45−70

8−15

Бактерії:

Лептоспіри

20−25

9−10*

* - в Південній Америці і Австралії інфікованість лептоспірами досягає 50%.

В найбільш розповсюджених в Україні природних вогнищах лептоспірозу лептоспіри циркулюють різних серологічних груп (Pomona, Tarassovi, Hebdomadis, Icterhaemorrhagica, Canicola и т. д.). Природні вогнища лептоспірозу, які обумовлені наявністю інфекції серед диких тварин, мають ландшафтну прив’язанність (мал. 2). Розташовуються примусово у лісних стаціях із підвищеним вмістом вологості. Частота розповсюдженості природніх вогнищ лептоспірозу на території України максимальна у Центрально-Європейських змішаних лісах (41%). Європейська лісостеп і Понтична степ характеризуються подібною частотою їх зустрічаємості (25 и 23% відповідно). У Сарматських і Карпатських змішаних лісах, а також Кавказсько-Кримських широколиствяних лісах природні вогнища лептоспірозу виявляються із низькою частотою (5, 3 и 3%).

Малюнок 2. Співвідношення природніх вогнищ інфекції на території України

Результати лабораторних досліджень, епізоотологічного обстеження ферм, клінічні обстеження тварин дають можливість судити про епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби в адміністративних районах і в цілому в Чернігівській області. Узагальнені дані цих досліджень наведені в табл. 4.

Таблиця 4

Аналіз епізоотичної ситуації щодо лептоспірозу великої рогатої худоби в районах Чернігівської області

Рік

Райони

Кількість обстежених

господарств

% позитивно реагуючих

тварин

Титри протилептоспірозних антитіл

2006

Ічнянський

9

4−18

1: 50

Бахмацький

7

37−100

1: 50

Бобровицький

2

18−65

1: 50

Борзнянський

2

34−100

1: 50

Варвинський

1

100

1: 50

Городнянський

1

4

1: 50

Козелецький

3

4−100

1: 50−1:200

Коропський

2

100

1: 50

Корюківський

1

100

1: 50

Куликівський

7

0,6−100

1: 50

Менський

1

1,7

1: 50

Ніжинський

1

1,4

1: 50

Новгород-Сіверський

5

100

1: 50

Носівський

11

20−100

1: 50

Прилуцький

3

6−13

1: 50

Ріпкинський

8

30−100

1: 50

2007

Ічнянський

9

15−33

1: 50

Бобровицький

4

7,8−26,7

1: 50

Семенівський

4

36−100

1: 50

Бахмацький

4

40−100

1: 50

Борзнянський

10

11,7−100

1: 50

Городнянський

4

1,4−10

1: 50

Сосницький

3

36−100

1: 50

Срібнянський

2

16,5−16,7

1: 50

Козелецький

1

68,2

1: 50

Коропський

3

49−100

1: 50

Корюківський

2

100

1: 50

Куликівський

17

2,1−75

1: 50−1:100

Талалаївський

1

100

1: 50

Менський

1

13,3

1: 50

Носівський

3

100

1: 50

2008

Ічнянський

13

4−43

1: 50

Бахмацький

1

100

1: 50

Борзнянський

2

100

1: 50

Городнянський

3

5,5−8,8

1: 50

Коропський

1

100

1: 50

Куликівський

2

2,1−7,1

1: 50

Талалаївський

2

3−20

1: 50

Новгород-Сіверський

6

100

1: 50

Чернігівський

1

4,5

1: 50

Прилуцький

1

4,8

1: 50

Ріпкинський

6

100

1: 50

2009

Ічнянський

7

3,6−10

1: 50

Городнянський

1

6−3

1: 50

Сосницький

9

17,5−100

1: 50−1:100

Коропський

3

2,6−20

1: 50

Менський

1

5,5

1: 50

Талалаївський

2

13−15

1: 50

Ніжинський

1

3,6

1: 50

Чернігівський

3

5,8−10

1: 50

Прилуцький

1

10,6

1: 50

Ріпкинський

3

49−100

1: 50

2010

Ічнянський

1

6,7

1: 50

Городнянський

1

5,0

1: 50

Сосницький

15

30−100

1: 50−1:100

Новгород-Сіверський

2

21,9−30

1: 50−1:100

Ріпкинський

3

45−100

1: 50−1:100

Із даних наведених в табл. 4 видно, що лептоспіри циркулюють серед великої рогатої худоби практично в у всіх обстежених господарствах Чернігівської області, про що свідчить наявність в сироватці крові специфічних антитіл. Відсоток позитивно реагуючих тварин в РМА в господарствах різний — від 0,6% до 100%. Титри протилептоспірозних антитіл у великої рогатої худоби знаходяться на рівні 1: 50 і лише у тварин окремих господарств вони становлять 1: 100 і 1: 200.

Серологічний спектр лептоспір на території Чернігівського регіону періодично змінюється. Так, домінуючими серогрупами у 2003 — 2005 роках були L. sejroe, L. hebdomadis та L. icterohaemorragiae; у 2006 — 2007 — L. sejroe та L. hebdomadis, L. icterohaemorrgiae та L. grippotiphosae, а у 2008−2010 — L. sejroe, L. hebdomadis. Кількість тварин, сироватка крові яких реагувала з двома лептоспірозними антигенами, поступово зростала: у 2006 — 2007 роках зареєстровано 3,4%; 2008 — 11,5%; 2009 — 17,7% та 2010 — 19,5% тварин.

За результатами нашого дослідження і даних серологічних досліджень Чернігівської обласної лабораторії ветеринарної медицини за 2008−2010 роки із Куликівського району від великої рогатої худоби досліджено в РМА 1638 проб сироваток крові: від клінічно здорового дійного стада — 1000, корів після абортів — 234 і биків-плідників — 404 (табл. 5). При цьому кількість серопозитивних дійних корів по району у 2008 році складала 1,9%, 2009 році - 5,7%, 2010 році - 2,9%, биків-плідників від 0,6% до 5,1%, а корів після аборту — в декілька разів більше: 6,0%, 28,3% і 13,8%, відповідно.

Аборти у серопозитивних корів реєстрували майже щомісячно, проте найбільшої інтенсивності вони досягали у осіннє-зимовий період (мал. 3): жовтень (13,5%), листопад (27,0%), грудень (21,7%), і в березні (16,2%) місяці.

Малюнок 3. Сезонність абортів у досліджуваних корів

В сироватці крові корів, що абортували із Куликівського району виявлені антитіла до лептоспір серогруп Hebdomadis (14 проб), Sejroe (9), Icterohaemorrhagiae (5), Tarassovi (3) і Grappotyphosa (2), Чернігівського району — до Sejroe (2), Icterohaemorrhagiae (1), і Grappotyphosa (1). Титр антитіл у 29 пробах (78,4%) склав 1: 50, а у 8 (21,6%) — 1: 100. При огляді 53 аборт-плодів у більшості була помічена незначна жовтяничність слизових оболонок. При дослідженні суспензії із органів плодів лептоспіри не були виявлені. Дослідження парних проб сироваток і темнопольна мікроскопія сечі (113 проб) від корів, що абортували позитивних результатів не дали. В реакціях (мал. 4) домінують серогрупи Hebdomadis (37,9%) і Sejroe (29,7%).

Малюнок 4. Сероваріанти лептоспір

Зважаючи на значне та нерівномірне поширення лептоспірозу серед поголів'я великої рогатої худоби, нами було проведено аналіз перебігу епізоотичного та інфекційного процесів у частини поголів'я великої рогатої худоби ТОВ «Егрес-Агро» (відділення № 6, с. Горбів) Куликівського району Чернігівської області. Для цього протягом 2,5 років у 25 корів було відібрано зразки крові для проведення специфічного серологічного дослідження (табл. 6).

Таблиця 5

Зміна титрів специфічних антитіл при лептоспірозі великої рогатої худоби

п/п

Кличка та інв. № тварини

Титр специфічних антитіл до лептоспір у сироватці крові та дата дослідження

04. 2008

06. 2008

07. 2008

09. 2008

03. 2009

01. 2010

08. 2010

1

Лялька

1: 100

1: 200

1: 100

1: 200

нег-а

н/д

н/д

2

Кобра 1978

нег-а

1: 400

1: 100

1: 50

нег-а

н/д

нег-а

3

Найда 77

1: 500

1: 400

1: 100

1: 50

нег-а

нег-а

1: 200

4

Береза 1746

1: 100

н/д

1: 100

1: 200

н/д

н/д

н/д

5

Морква 44

1: 100

1: 100

1: 100

1: 100

нег-а

нег-а

нег-а

6

Малина 20

1: 100

1: 400

1: 200

1: 100

1: 200

нег-а

1: 100

7

Весна 600

1: 500

1: 800

1: 200

1: 200

нег-а

нег-а

1: 200

8

Галка

1: 100

1: 400

1: 200

1: 400

1: 50

н/д

1: 400

9

Сорока 701

1: 50

н/д

1: 200

1: 50

1: 200

1: 50

1: 50

10

Сорока 103

1: 100

н/д

1: 200

1: 100

не-а

нег-а

1: 50

11

Оксана 117

1: 100

1: 400

1: 400

1: 200

1: 50

1: 50

нег-а

12

Сойка 3

1: 100

1: 400

1: 400

1: 50

1: 200

н/д

н/д

13

Бариня 64

1: 500

1: 400

1: 400

1: 800

1: 100

нег-а

1: 800

14

Долина 2228

1: 500

1: 800

1: 400

1: 400

нег-а

н/д

н/д

15

Січка 772

1: 100

н/д

1: 400

1: 200

1: 100

нег-а

нег-а

16

Ялта 36

1: 500

1: 400

1: 400

1: 400

нег-а

н/д

н/д

17

Вишня 833

1: 100

1: 400

1: 400

1: 400

нега-а

нег-а

н/д

18

Пава 2116

1: 80

нег-а

1: 400

н/д

нег-а

нег-а

н/д

19

Тайга 602

1: 500

1: 400

1: 50

1: 100

1: 100

нег-а

1: 100

20

Чорнушка 2860

1: 100

н/д

1: 800

1: 800

1: 800

н/д

1: 400

21

Ялина 598

1: 50

1: 200

1: 800

н/д

1: 100

н/д

1: 100

22

Кобра 74

1: 500

н/д

1: 800

1: 800

1: 100

н/д

н/д

23

Мурза 1809

1: 500

1: 800

1: 800

1: 400

1: 100

н/д

н/д

24

Сопілка 139

1: 100

1: 200

1: 800

1: 200

н/д

н/д

н/д

25

Вірна 540

1: 100

1: 400

1: 800

1: 100

н/д

н/д

н/д

Як видно з даних таблиці 6, у тварин рівень титрів специфічних антитіл до лептоспір змінюється. Результати досліджень свідчать про те, що розвиток епізоотичного та інфекційного процесів проходив стадійно. Показники напруженості інфекційного процесу у однієї частини тварин спочатку зростали, потім знижувались, і знову зростали. Інша частина тварин протягом року була заражена, а потім вони ставали серологічно негативними в РМА.

Гематологічні показники при лептоспірозі великої рогатої худоби

При аналізі гематологічних показників нами встановлено, що у тварин, які мали титр специфічних антитіл до лептоспір 1: 100 та 1: 800, вміст гемоглобіну достовірно (Р< 0,001- Р< 0,05) зменшений і становить відповідно 54,3±5,5 та 65,7±7,6 г/л, у порівнянні із здоровими тваринами, де вміст був 90,5±3,6 г/л. У тварин, що мали специфічні аглютиніни до лептоспір у титрі 1: 100, встановлена достовірна різниця (Р< 0,01) зниження кількості еритроцитів у порівнянні із тваринами, сироватки крові яких були негативними в РМА. Відмічалася тенденція до збільшення кількості лейкоцитів у всіх серопозитивних до лептоспір тварин у порівнянні із здоровими.

Біохімічні показники при лептоспірозі великої рогатої худоби

Нами вивчено зміну біохімічних показників при розвитку лептоспірозного процесу у ВРХ. Дані представлені в табл. 6.

Таблиця 6

Біохімічні показники сироватки крові при лептоспірозі корів (M±m)

Показники

Титри специфічних антитіл в РМА та кількість досліджених тварин

Контрольна група

1: 100; n=5

1: 200; n=5

1: 400; n=8

1: 800; n=6

n=5

АЛТ, (нкат/л)

339,3±32,13 *

355,57±44,33*

367,4±23,54*

310,57±46,57*

296±42,61

АСТ, (нкат/л)

3203,66± 590*

3725,2±52,15 **

3520,4±302 **

3957±86,28 ****

2354,2±304,5

ГГТ, (нкат/л)

214,38± 30,08*

276,1±39,27 ****

281,26±34,41 **

280,6±24,32**

163,37±32,63

Каротин, мкмоль/л

16,06±0,54 *

15,17±2,38 *

12,3±1,48 *

10,99±0,91*

18,52±4,28

Протеїно-грама:

альбуміни

35,76±1,97 ***

34,25±2,23***

33,69±3,43***

28,55±53***

47,5±2,77

Альфа-глобуліни

10,64±0,89*

10,13±1,42*

10,39±1,27*

18,21±10,22*

7,18±2,28

Бетта-глобуліни

18,73±0,95*

20,42±2,32*

18,05±1,62*

17,08±22*

14,73±3,35

Гамма-глобуліни

34,87±2,07*

35,20±3,64*

37,88±3,64*

36,1±5,64*

30,6±4,85

Примітка: * тенденція; ** Р? 0,05; *** Р? 0,01; **** Р? 0,001.

Із даних таблиці 6 видно, що активність аланін-амінотрансферази у сироватці крові дослідних тварин підвищена у порівнянні із контрольною групою. Спостерігається тенденція її підвищення при зростанні рівня специфічних антитіл до 1: 100 — 1: 400. Різко підвищується активність цитоплазматичного (АСТ) та мембранозалежного (ГГТ) ферментів у порівнянні з контрольною групою. При зростанні титрів відбувається підвищення активності даного ферменту від 3725,2±52,15 нкат/л при титрі в РМА 1: 200 до 3957±86,28 нкат/л при титрі 1: 800. Значне підвищення активності АСТ спостерігається при важких пошкодженнях печінки, що пов’язано з переважною локалізацією його у мітохондріях клітин. Щодо гама-глутамілтрансферази, то зростання її активності відбувається прямо пропорційно зростанню титрів антитіл — від 214,38±30,08 нкат/л до 281,26±34,41 нкат/л при титрах в РМА 1: 100 та 1: 400. В титрах 1: 800 активність даного ферменту дещо знижується. Гама-глутамілтранспептидаза розміщена на мембранах гепатоцитів та в стінках найдрібніших жовчних каналів. Даний фермент менш чутливий до перебігу гострого ураження гепатоцитів, ніж АСТ і АЛТ, тому підвищення його свідчить про розвиток хронічного патологічного процесу в печінці. Підвищення активності аспартат- та аланін-амінотрансфераз свідчить про цитоліз гепатоцитів, а гама-глутамілтранспептидази — про розвиток холестазу. Фракції гамма-глобулінів містять основну масу імуноглобулінів, які забезпечують гуморальний захист організму. Синтез їх проходить частково в клітинах Купфера. Тому вміст гамма-глобулінів у сироватці крові є одним із основних показників функціонального стану печінки. Збільшення даного показника свідчить про активацію гуморального імунітету.

При лептоспірозі великої рогатої худоби встановлені зміни в протеїнограмі. В ній спостерігається тенденція до збільшення вмісту гамма-глобулінів відносно альбумінів, що є переконливим свідченням розвитку хронічного активного гепатиту. Так, при титрах сироватки крові інфікованих корів 1: 200 — 1: 800 вміст гамма-глобулінів збільшується відповідно до зростання антитіл. При титрі 1: 200 вміст становить 35,20±3,64% та при титрі 1: 800 — 36,1±5,64%, а вміст альбумінів дещо зменшується при титрі 1: 200 — 34,25±2,23%, а при титрі 1: 800 — 28,55±5%. З даних таблиці 7 також видно, що у інфікованих тварин спостерігається тенденція до зменшення вмісту каротину у сироватці крові обернено пропорційно титрам антитіл. Так, у тварин з титрами специфічних антитіл до лептоспір 1: 100 вміст каротину становить 16,06±0,54 мкмоль/л, а при — 1: 800 знижується до 10,99±0,9 мкмоль/л. Це можна пояснити тим, що печінка відіграє важливу роль у засвоєнні ретинолу. Так, важливим елементом адсорбції даного вітаміну є емульгування його сполук жовчними і жирними кислотами. Таким чином, зміна рівня ферментів, гамаглобулінів, альбумінів та вмісту каротину можуть бути використані як додаткові маркери діагностики лептоспірозу великої рогатої худоби. У тварин, які протягом року були серопозитивними в РМА у титрах 1: 200 і вище, відмічали клінічні ознаки лептоспірозу: схуднення, алопеції на тулубі та некрози епідермісу.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой