Епізоотологія та лікувальні заходи при набряковій хворобі свиней в ТОВ ВНСЦ "Авангард" Коропського району Чернігівської області

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему

Епізоотологія та лікувальні заходи при набряковій хворобі свиней в ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області

1. ВСТУП

Сьогодні в Україні на ринку кормів та кормових добавок представлено багато стартерних кормів, вироблених в ЄС, з’являються непогані корми вітчизняного походження, необмеженим є доступ до інформації стосовно технології годівлі та вирощування свиней, працює велика кількість консультантів (фірми -- виробники обладнання, кормів та преміксів, ветеринарних препаратів мають у штаті спеціалістів, які готові прийти на допомогу у будь-який момент). Та, незважаючи на це, набрякова хвороба свиней, яку за кордоном і за проблему не вважають, нікуди не поділася і регулярно турбує то одне, то інше українське господарство. Більшість вітчизняних і зарубіжних дослідників вважають набрякову хворобу своєрідною токсемією, яку спричиняють дисбактеріоз, кормова алергія та гемолітичні штами кишкової палички (Мглинец А., 1999).

Останніми роками набрякова хвороба свиней поширилась на території нашої країни й завдає значних економічних, збитків не лише звичайним господарствам, але й великим агропромисловим свинарським комплексам. Наявність у таких господарствах якісно відмінних від звичайних свиноферм сприятливих факторів у виникненні хвороби зумовила особливості етіологічної структури, епізоотології, клінічного прояву та заходів боротьби з нею (Матузенко В.А., 1995).

Тому, метою даної роботи було вивчення епізоотичної ситуації по даній хворобі в Коропському районі; аналіз проведених заходів по оздоровленню господарства від набрякової хвороби поросят і впровадження в виробництво найбільш ефективної та доступної схеми лікування на свинотоварній фермі ТОВ ВНСЦ «Авангард». Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: вивчити епізоотологію набрякової хвороби поросят в Чернігівській області та ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району на протязі останніх років; вивчити епізоотологічні особливості прояву; вивчити зміни гематологічних показників організму поросят, хворих на колі ентеротоксемію; вивчити зміни імунологічних показників організму поросят, хворих на коліентеротоксемію; провести аналіз діагностичних досліджень в державній лабораторії ветеринарної медицини Коропського району; розробити та впровадити найбільш доступну та ефективну схему лікування; провести аналіз заходів по ліквідації набрякової хвороби поросят в ТОВ ВНСЦ «Авангард»; розрахувати та проаналізувати економічну ефективність застосованих схем лікування.

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Серед інфекційних хвороб свиней особливе місце посідають факторні захворювання, в етіології яких, окрім специфічного збудника, провідне місце відводиться сукупним чинникам, що зумовлюють виникнення та розвиток патології. Коліентеротоксемія поросят входить до групи факторних інфекцій, яке завдає значних економічних збитків господарствам України. Патогенез цих захсорювань на сьогоднішній день ще потребує детального вивчення.

Етіопатогенез захворювання. Це найнебезпечніше захворювання поросят реєструється повсюдно незалежно від пори року, кліматичних факторів та умов утримання, завдаючи значних збитків свинарству. Протікає найчастіше у надгострій та гострій формі й значно рідше в підгострій та хронічній. Хворіють і гинуть поросята перед і після відлучення, а також на стадії дорощування до 5--6-місячного віку. Переважно хворіють найкращі щодо розвитку і вгодованості тварини. За клінічними ознаками цю хворобу нерідко приймають за хворобу Тешена, Ауєскі, отруєння кухонною сіллю, деякими алкалоїдами, глюкозидами, які також мають ряд подібних до набрякової хвороби клінічних ознак [25; 47].

А.А. Магомедов, А.М. Растегаєва, М.Н. Єремєєв, І.П. Ревенко та багато інших вітчизняних і зарубіжних учених вважають цю хворобу інфекційною, тобто домінуючим етіологічним фактором, на їх думку, є патогенні мікроорганізми, зокрема гемолітична кишкова паличка. Саме через це її називають коліентеротоксемією [24].

Епізоотологічна характеристика захворювання. Набрякова хвороба — гостро протікаюче токсичне захворювання в основному відлучених поросят, яке супроводжується розладом травлення, ураженням ЦНС і появою набряків в різних органах і тканинах. Проявляється повсюдно незалежно від пори року. Проведені дослідження і спостереження, аналіз різноманітних факторів дали можливість виявити зміни в етіології і розробити раціональний напрямок профілактики. Вперше захворювання поросят в наших умовах проявлялося ще в 80-ті роки на одній з найкращих на той час племсвинофермі не тільки в Кіцманському районі, але й на Буковині, в колгоспі «Жовтень» с. Валєво. Племінний молодняк з цього господарства щорічно відправляли на свиноферми Чернівецької, Хмельницької, Вінницької та інших областей України. У свинарнику-маточнику долівки були з електропідігрівом, обігрів взимку постійно контролювали терморегулятори, в маточнику завжди було сухо і чисто, кормові і гноєві проходи щоденно посипалися гашеним вапном. Одного разу в групі відлучених поросят вагою 17−18 кг у найпрацелюбнішої свинарки на сьомий день після відлучення загинуло двоє найкраще розвинених поросят вагою 20−21 кг і виявлено ще одне аналогічно хворе [51].

Вивчення причин і умов виникнення набрякової хвороби
свиней має важливе значення для встановлення правильного діагнозу й організації заходів боротьби з цією інфекцією. Аналіз статистичних даних по захворюваності та загибелі свиней від набрякової хвороби в радгоспі-комбінаті «Трубізський» показує, що протягом перших двох років з початку введення у дію промисловий комплекс був благополучним щодо цього захворювання.

У промисловому свинарстві захворюють добре вгодовані поросята, так і незадовільної вгодованості. В період спалаху хвороби, крім поросят після відлучення хворіють також сисуни, але таких тварин небагато. Так, у 1979 р. в радгоспі-комбінаті «Трубізький» набрякова хвороба діагностована у восьми поросят-сисунів, що становить 0,41% загальної захворюваності поросят на коліетеротоксемію.

Спостереженнями та дослідженнями в господарствах промислового типу встановлено наявність в них якісно відмінних від звичайних свиноферм сприятливих факторів у виникненні набрякової хвороби. До них належать велика концентрація поголів'я на обмеженій території, що зумовлює широке носійство патогенних штамів кишкової палички; концентратний тип годівлі; раннє й різке відлучення поросят від свиноматок; безконтрольне і тривале застосування антибіотиків та інших антибактеріальних засобів. Вказані фактори і зумовлюють особливості епізоотології та клінічного прояву хвороби.

Характерно, що при відлученні поросят в 30-денному віці хвороба виникала на 11--13-й день після відлучення і загибель тварин не перевищувала 7--8%. У групах при відлученні в 28--29 днів вона починалась на 6--7-й день, а процент загибелі коливався від 10 до 13.

Одночасно можуть захворіти поросята в одному або кількох станках однієї чи більше секцій, але поширення захворювання на весь приплід від однієї свиноматки спостерігається рідко. Іноді спалах захворювання обмежується тільки одним станком, а в інших випадках інфекція поширюється на кілька станків, причому не обов’язково сусідніх.

Клінічна характеристика захворювання. Спостереження при гострому перебігові набрякової хвороби показали, що є чотири форми її прояву: набрякова, кишкова, нервова та змішана.

Набрякова форма відмічається переважно у добре вгодованих поросят і характеризується набряками підшкірної клітковини в ділянці голови, грудної клітки, а іноді й у ділянці черевної стінки [34]. Особливо чітка виділяється набряк верхніх повік. Кон’юнктива гіперемійована, а під кінець хвороби стає блідою або ціанотичною. Загальний стан пригнічений. На початку хвороби, при появі лише набряків повік, пульс і дихання не змінені, а з розвитком набряків в інших місцях тіла частота серцевих ударів збільшується до 170--200 за 1 хв. Хвороба у цій формі триває 1--3 дні. Під кінець захворювання тварини лежать із витягнутими в бік кінцівками і звичайно гинуть.

Кишкова форма спостерігається у поросят середньої та нижчесередньої вгодованості і характеризується розладом функції шлунково-кишкового тракту [67]. В хворих відмічаються пригнічення, незначне підвищення температури тіла або вона у межах норми, погіршення апетиту; з’являється пронос, який часто переходить у запор. Кал з домішкою слизу або крові, при запорах затверділий. Інколи буває здуття живота. Пальпація ділянки товстого відділу кишечники болюча. Відмічається болючість також при пальпації в ділянці верхньої частини шиї та спини. Зрідка поросята блюють або спостерігаються позиви до блювання. Після появи цих симптомів різко пригнічується загальний стан і порушується функція серцево-судинної системи: відмічаються ціаноз видимих слизових оболонок та шкіри в ділянці вух, п’ятачка, нижньої частини живота і внутрішньої поверхні кінцівок; тахікардія, послаблення серцевих тонів, інколи аритмія. Дихання у хворих поверхневе.

При нервовій формі уражується центральна нервова система [71]. Загальний стан тварин пригнічений, вони намагаються заритися в підстилку, більше лежать або стоять, упершись головою у стіну чи куток і не реагують на зовнішні подразнення, хода в них напружена, хитка. Такий стан депресії змінюється різким збудженням. Відмічається гіперестезія шкіри, колові рухи та намагання безцільно рухатись уперед. Під час манежних рухів тварину дуже важко, майже неможливо, примусити рухатись у протилежний бік. У тварин, які лежать, спостерігається стан заціпеніння, при якому вони навіть на незначне подразнення (доторкання до шкіри) реагують здриганням. Незабаром з’являються ознаки ураження локомоторного апарату: тремтіння м’язів, хиткість заду і спотикання під час руху. Потім, часто раптово, виникають епілептичні припадки, які супроводжуються судорожним скороченням м’язів кінцівок та жувальних. При цьому голова внаслідок ригідності м’язів потилиці часто буває відкинута назад. Під час таких випадків поросята хриплять, у них мимоволі виділяються кал і сеча. Дихання на початку захворювання звичайно уповільнене (8-- 10 дихальних рухів за 1 хв), абдомінального типу, під час епілептичних припадків різко прискорюється (до 200 дихальних рухів за 1 хв.). Епілептичні припадки тривають недовго, але повторюються дуже часто. У проміжках між ними хворі тварини мають задовільний стан і в них навіть з’являється апетит. Незадовго до загибелі настають парези й паралічі кінцівок, температура тіла різко знижується, пульс ледве відчутний. При паралічах поза у свиней буває різною. Іноді, коли спостерігається моноплегія передніх кінцівок, вони роблять плавальні рухи, при паралічах задніх кінцівок характерна поза сидячої собаки.

Одночасно з появою паралічів, а іноді й до цього, розвиваються симптоми асфіксії: тварина важко дихає, часто з широко відкритим ротом; видимі слизові оболонки, а також шкіра в ділянці нижньої частини шиї, грудної клітини і кінцівок набуває синюшного відтінку; відмічаються дрібні крапкові внутрішньошкірні крововиливи. Захворювання при нервовій формі триває до 8 ґод. й здебільшого закінчується загибеллю тварини [28].

При змішаній формі спочатку з’являються ознаки ураження шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи. Майже одночасно розвиваються набряки повік, а пізніше й набряки підшкірної клітковини в ділянці голови; через кілька годин уражується центральна нервова система. Більшість хворих поросят гинуть через 6--8 год [60].

Характеристика патологоанатомічної картини захворювання. Важливе значення для підтвердження клінічного діагнозу на набрякову хворобу на промислових комплексах мають патологоанатомічні зміни.

При огляді загиблих відмічено, що трупне заклякання добре виражене, шкірний покрив у ділянці живота синюшний, виражені кон’юнктивіти, набряк повік і в ділянці лобної кістки. При розтині трупів відмічено переповнення шлунку досить густою кашею з концентрованих кормів. Сам шлунок якоюсь мірою нагадував книжку жуйної тварини при її закупорці. При розрізі по великій кривизні, особливо в кардіальній частині, виявлено набряк, а між серозною і слизовою оболонками — студенистий інфільтрат прошарком 8−15 мм. Відмічено катарально-геморагічне запалення слизової оболонки дна шлунку і місцями тонкого відділу кишок. Регіонарні лімфовузли дещо збільшені, з корововиливами, судини брижі і мозкової оболонки наповнені кров’ю, легені набряклі. З відправленого в лабораторію патматеріалу виділено гемолітичний штам Е. coli, який по морфологічних і біохімічних властивостях не відрізняється від інших ешеріхій, які постійно знаходяться в кишковику здорових тварин, за винятком гемолітичних і токсигенних [9].

Найхарактерніші зміни спостерігалися при гострому перебігові захворювання, коли загибель поросят наставала в 1--3-й день. При цьому відмічалися венозний застій, що супроводжувався червонувато-синюватим забарвленням слизових оболонок очей, рота, носа, шкіри шиї, грудини і черева, застійні явища у печінці, селезінці та легенях, скопичення в грудній, черевній і перикардіальній порожнинах, блідо-рожевого або жовтувато-червонуватого транссудату, іноді з домішкою фібрину; гіперемія брижових лімфатичних вузлів. Треба зауважити, що в основному патологоанатомічні зміни відповідали різним формам клінічного прояву захворювання [23].

При розтині трупів поросят, що загинули від набрякової форми хвороби, постійно відмічалися набряк повік та кон’юнктивіт, а також часто набряк підшкірної клітковини у ділянці лобних і носових кісток, потилиці. Рідко виявляли їх в міжщелеповій ділянці, у ділянці підгруддя та черева [67].

В слизовій оболонці ротової порожнини, глотки та мигдаликів спостерігалися застійні явища, у більшості поросят -- набряк гортані та голосових зв’язок. В легенях звичайно був венозний застій, який часто поєднувався з набряком. Перибронхіальні лімфовузли гіперемійовані. Між петлями тонкого і товстого відділів кишечника, а також на поверхні інших органів черевної порожнини спостерігалися відкладення тоненьких ниток фібрину. На розрізі стінки шлунка в різних напрямках, але частіше по великій кривизні майже у половини поросят був чітко виражений набряк підслизового шару з накопиченням в ньому прозорої драглистої рідини, внаслідок чого товщина стінки шлунка досягала 1--2 см. Шлунок здебільшого наповнений сухими кормовими масами. На його слизовій оболонці інколи відмічалося гостре катаральне запалення [32].

У 62,8% трупів поросят встановлювали значний серозний набряк брижі між кільцями ободової кишки. При чітко вираженому набряці брижі спостерігався набряк стінки ободової кишки. Лише в окремих випадках з боку слизової оболонки тонкого відділу кишечнику відмічалося гостре катаральне запалення, що супроводжувалося венозним повнокрів'ям судин брижі, збільшенням та гіперемією мезентеріальних лімфатичних вузлів [71]. В печінці виражена застійна венозна гіперемія, її поверхня переважно вкрита плямами сірувато-білого кольору з голубуватим відтінком різної форми і розміру.

Слід зауважити, що драглистий набряк підшкірної клітковини у ділянці лобних та носових кісток, повік, стінки шлунка і брижі ободової кишки після 8--10-годинного лежання трупа поступово зникає, що утруднює подальшу патологоанатомічну діагностику.

При розтині трупів поросят, які загинули від кишкової форми набрякової хвороби, домінували ознаки ураження шлунково-кишкового тракту. В черевній порожнині звичайно виявляли 50--300 мл, а іноді до літра прозорого лимонно-жовтого або блідо-рожевого транссудату. Шлунок переповнений сухими кормовими масами. Його слизова оболонка тонкого і товстого відділів кишечнику у стані гострого катарального запалення, яке іноді в шлунку і дванадцятипалій кишці має геморагічний характер та супроводжується дрібнокрапковими крововиливами. Одночасно відмічаються венозне повнокрів'я судин брижі, збільшення та гіперемія мезентеріальних лімфатичних вузлів [68]. Зрідка у трупів поросят при цій формі захворювання буває обмежений набряк брижі ободової кишки, що свідчить про змішану форму.

Гістологічні зміни при набряковій хворобі характеризуються явищами негнійного енцефаліту або менінгоенцефаліту; набряком легень, підшкірної клітковини у ділянці повік, лоба, потилиці, підслизового шару шлунка та кишечнику; катарально-десквамативним або катарально-геморагічним гастроентеритом; паранхіматозним гепатитом з локальним некрозом клітин; білковою дистрофією паренхіматозних органів; порушенням гемодинаміки та інфільтрацією еозинофільними лейкоцитами більшості органів і тканин [29].

Лабораторна діагностика хвороби. У зв’язку з тим, що в господарствах промислового типу набрякова хвороба проходить неоднаково і своєрідно, а залежно від перебігу та форм клінічного прояву патологоанатомічні зміни можуть бути різними, створюються значні труднощі в постановці діагнозу. Діагностика захворювання повинна бути комплексною -- на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін, гістологічних, гематологічних та бактеріологічних досліджень. Своєчасне розпізнавання хвороби має вирішальне значення для організації профілактичних заходів, лікування та її ліквідації.

В зв’язку з цим при з’ясуванні етіології набрякової хвороби чи інших коліінфекцій, а також для встановлення носійства гемолітичних ешерихій і ступеня його поширення дуже важливо не лише виділити від хворої чи загиблої тварини кишкові палички, а й визначити кількісне співвідношення гемолітичних бактерій і звичайних ешерихій у фекаліях або вмісті кишечнику. Для висіву використовують звичайні поживні середовища (МПБ та МПА) з наступним пересівом на кров’яний агар. Але оскільки у кишечнику міститься різноманітна мікрофлора, для селекції ешерихій необхідно проводити висів на спеціальні диференціально-діагностичні середовища, зокрема на середовище Ендо. Тільки після одержання на ньому колоній, типових для ешерихій, їх відбирають і знову висівають на кров’яний агар або в лептонну воду з еритроцитами кроля чи вівці.

І. П. Ревенко, А. Ф. Євтушенко [21] запропонували висівати матеріал не на звичайне середовище Ендо, а з додаванням до нього асептично взятої крові кроля. Наявність у середовищі основного фуксину справляє гальмуючу дію на різнобічну мікрофлору кишечнику, а наявність крові дає можливість уже в першій генерації виділити колонії ешерихій, що проявляють гемолітичні властивості.

При дослідженні 426 проб фекалій свиней різних вікових груп виділено 48 культур гемолітичної кишкової палички. У клінічно здорових тварин встановлено таке носійство гемолітичних колібактерій, %: у поросят-сисунів 7,8, відлучених поросят 24,4, свиноматок 10,2. Під час ензоотій коліентеротоксемії носійство зростало в середньому до 23% у поросят-сисунів, до 14,3 -- в свиноматок і до 86,2% у відлучених поросят. Поросята-сисуни були носіями ентеропатогенних штамів кишкової палички саме в тих гніздах, де інфіковані матері. Цих поросят мітили вищипами і проводили ветеринарний нагляд за ними до відлучення. Характерно, що поросята -- носії патогенних колібактерій не хворіли під час спалаху хвороби, а це свідчить про певний імунітет при природній імунізації [44].

При бактеріологічній діагностиці набрякової хвороби потрібно також визначати патогенність виділених культур кишкової палички й здійснювати їх серологічну типізацію. Значна більшість виділених при набряковій хворобі культур кишкової палички мала гемолітичні властивості й стійко зберігала їх при пересівах протягом року. За морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями гемолітичні колібактерії майже не відрізнялись від звичайних негемолітичних ешерихій, але були патогенними для білих мишей при внутрішньочеревному зараженні добовими бульйонними чи агаровими культурами в дозі 1 млрд. мікробних клітин. Аналогічне зараження мишей негемолітичними штамами кишкової палички, виділеними від клінічно здорових свиней, не викликало їх загибелі.

Аналіз даних клінічного прояву набрякової хвороби, результати патологоанатомічних розтинів трупів поросят та зіставлення їх з виділеними від цих тварин серотипами кишкової палички показали, що культури серогруп 0139, 0141 і 0147, як правило, зустрічаються при набряковій формі, 0138 -- при змішаній, що характеризується не чітко вираженими набряками і нервовими явищами, 08 та 026 -- при кишковій формі коліентеротоксемії. Від одного трупа поросяти виділяється кишкова паличка, яка належить до однієї серогрупи [34].

Лікування набрякової хвороби. При появі перших випадків захворювання необхідно очистити годівниці від кормів, перевести поросят на голодну дієту протягом 18−24 годин. Всім поросятам неблагополучної групи негайно дати перорально 10% розчин хлористого кальцію по 5 мл, 10% хлористого натрію 5 мл, одна чайна ложка тричі на день [33]. Підозрілим на захворювання потрібно дати високоефективний препарат фестал по 0,5−1 таблетці двічі на день. Перорально алкоголь 40% по 50 мл, щоб покращити травлення [40]. У годівниці влити 5% розчин глауберової солі, аби прискорити евакуацію вмісту шлунково-кишкового тракту і зменшення всмоктування токсинів [36]. Після голодної дієти поросятам по можливості включити до раціону молочні відвійки та вітамінно-мінеральні підкормки. Найефективнішим і дешевим методом профілактики захворювання є згодовування в зоогігієнічних нормах кухонної солі. Запропоновані нами заходи лікування і профілактики виявилися високоефективними і в інших господарствах, куди доводилося виїздити з метою припинення захворювання і загибелі поросят [1]

Велике значення у раціональному використанні антибіотиків при інфекційних хворобах, зокрема набряковій, має визначення чутливості гемолітичних штамів кишкової палички до вказаних препаратів. Це необхідно для того, щоб вибрати найефективніший препарат і замінити ним застосовуваний протягом тривалого часу в господарстві антибіотик, якщо відмічається стійкість проти нього виділених штамів кишкової палички [70].

Важливу роль у профілактиці і лікуванні тварин, уражених набряковою хворобою, відіграють антигістамінні або антиалергічні препарати. З цих засобів найкраще використовувати внутрішньом'язово двічі на добу 2,5%-вий розчин піпольфену з розрахунку 0,002 -- 0,003 г на 1 кг маси, підшкірно 2 -- 3 рази в день 1%-вий розчин димедролу по 2--4 мл на голову або підшкірно 2 -- 3 рази в день супрастин у дозі 0,5 мл [61].

З гормональних препаратів найдоцільніше використовувати преднізолон внутрішньом'язово з розрахунку 10-- 30 мг на голову два рази в день. Він має властивість підтримувати й регулювати сольовий, вуглеводний та білковий обмін, а також протидіє набрякам і судинним пошкодженням під впливом гістаміну й гістаміноподібних речовин.

Лише у випадках тяжкого стану, а також при нашаруванні інфекційного фактора, крім натрію хлориду, можна застосовувати антибактеріальні засоби (амоксицилін, бровасептол ін'єкційний), вітамінні (тривіт, тетравіт, ціанкобаламін), антигістамінні (аміназин, димедрол), серцеві препарати (кордіамін), кисневу терапію інгаляційно чи підшкірно. Тяжко хворим поросятам можна задавати гіпертонічні розчини натрію хлориду індивідуально з допомогою шприца та поліетиленової чи гумової трубки в дозі 5--15 г щоденно протягом З днів. На період лікування годівлю хворих поросят необхідно припинити.

Лікування хворих на коліентеротоксемію свиней ефективне здебільшого лише на початку захворювання, до розвитку нервового симптомокомплексу. Було використано комплексний метод терапії хворих на набрякову хворобу поросят, завдяки чому з 78 хворих видужало 56 голів, переважно з початковими ознаками захворювання. Оскільки у важкохворих тварин навіть незначне зовнішнє подразнення викликає підвищену нервову реакцію, необхідно їх у міру можливості менше турбувати під час лікування, прибирання приміщення тощо.

Заходи профілактики та ліквідації набрякової хвороби свиней.

Здійснюючи профілактичні й лікувальні заходи при набряковій хворобі, треба зважати на те, що це захворювання являє собою бактеріальну токсемію), яка виникає з кишечнику в поєднанні з кормовою алергією [11].

З метою запобігання коліентеротоксемії потрібно дотримувати ретельної гігієни при опоросі та повноцінної годівлі свиноматок під час поросності і лактаціії, заходів проти агалактії і маститів; постійно контролювати якість кормів, зокрема забезпеченість раціонів мікроелементами і вітамінами; уникати дії стресових факторів, що збільшує небезпеку виникнення хвороби [15].

З метою попередження набрякової хвороби використовують також родовет 25% (виробник: ЗЕРУМ-ВЕРК БЕРНБУРГ, Германія), який використовують в якості параімунного стимулятору. Його застосовують перорально із розрахунку 2г/10 кг маси тварини на протязі 14 діб з обмеженою годівлею [18]. Набрякова хвороба виникає у поросят, коли їх перегодовують концентрованими кормами з великим вмістом білків. Вочевидь, поросята в такому віці неспроможні їх засвоїти, а нирки ще не справляються з функцією виділення, що й призводить до набряків.

Тож на 3-й місяць досліджень причин відходу поросят на свинокомплексі ми вирішили після відлучення перевести поросят на напівголодну дієту. Встановили такий раціон: протягом 7 днів давати поросятам по 300 г каші 3 рази у день. При цьому корм розводили водою до напіврідкого стану. Протягом тижня я сам годував поросят, бо вони через голод верещали, а свинарки плакали. Проте за тиждень не загинуло жодного порося. Ставлення тваринників до моїх досліджень повністю змінилось, на 7−8-й день після відлучення свинарки вже збільшували дозу каші на 100 г, а на 10 — 12-й день — на 200 г. Падіж поросят припинився.

Всім поросятам у віці 1 день (а не 3 дні, як рекомендована, в літературних джерелах) внутрішньом'язово вводили тривіт у дозі 0,5 — 0,7 мл і фероглюкін у дозі 1,0 — 1,5 мл на голову. Повторно препарат давали через 10−12 днів. Відлучали поросят у віці 45 — 50 днів. Набрякова хвороба не виникає при різкому відлученні поросят, якщо їх протягом 6−7 днів утримувати на напівголодній дієті.

2.1 Висновок з огляду літератури

В свинарських господарствах нашої країни і за кордоном часто реєструється НХП. Захворювання як правило виникає при ранньому відлученні поросят, при якому різка зміна раціону і умов утримання викликає в кишечнику зміну профіля мікробної асоціації: скорочується численність популяції лакто- і біфідобактерій на фоні витискання непатогенних штамів кишкової палички її гемолітичними штамами. Токсини, що продукуються кишковою паличкою викликають клінічний прояв НХП і пригнічують імунітет організму тварин. Летальний кінець настає в перші 2 дні після початку хвороби. При розтині трупів загинувши тварин відмічають ціаноз шкіри голови і кінцівок, папульозний сип на шкірі живота і кінцівок, серозно-катаральний гастроентероколіт, набряк підшкірної клітковини і брижейки кишечника, запалення брижкових лімфатичних вузлів, серозно-фібрінозний плевроперітоніт, а також застійні явища в печінці і легенях.

Найбільш часто використовуєма на практиці схема лікування даного захворювання включає внутрішньом'язове введення аміноглікозидних антибіотиків, зокрема гентаміцину. Апраміцин, також представляє собою аміноглікозид і проявляє значно більшу активність проти ентеропатогенної флори. Тому саме ці два антибіотики було вирішено використовувати для порівнювальної оцінки можливостей лікарської терапії набрякової хвороби поросят. Велике значення у раціональному використанні антибіотиків при інфекційних хворобах, зокрема набряковій, має визначення чутливості гемолітичних штамів кишкової палички до вказаних препаратів. Це необхідно для того, щоб вибрати найефективніший препарат і замінити ним застосовуваний протягом тривалого часу в господарстві антибіотик, якщо відмічається стійкість проти нього виділених штамів кишкової палички.

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Матеріали і методи дослідження

Сучасні ветеринарні препарати дали можливість подолати значну кількість тяжких та небезпечних захворювань у галузі тваринництва, але аналізуючи епізоотичну ситуацію, яка склалася в період останніх десятиліть на їх місце приходять нові захворювання, які раніше зустрічалися у спорадичних проявах, а в сучасних умовах проявляються у вигляді ензоотій та епізоотій.

Одним з таких випадків є cпалах набрякової хвороби серед поросят групи відлучення свинотоварної ферми ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області. У зв’язку з цим випадком захворювання серед молодняку поросят метою даної роботи було вивчення епізоотичної ситуації по даній хворобі в Коропському районі; аналіз проведених заходів по оздоровленню господарства від набрякової хвороби поросят і впровадження в виробництво найбільш ефективної та доступної схеми лікування на свинотоварній фермі ТОВ ВНСЦ «Авангард».

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

Вивчити епізоотологію набрякової хвороби поросят в Чернігівській області та ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району на протязі останніх років;

Вивчити епізоотологічні особливості прояву;

Вивчити зміни гематологічних показників організму поросят, хворих на колі ентеротоксемію;

Вивчити зміни імунологічних показників організму поросят, хворих на коліентеротоксемію;

Провести аналіз діагностичних досліджень в державній лабораторії ветеринарної медицини Коропського району;

Розробити та впровадити найбільш доступну та ефективну схему лікування;

Провести аналіз заходів по ліквідації набрякової хвороби поросят в ТОВ ВНСЦ «Авангард»;

Розрахувати та проаналізувати економічну ефективність застосованих схем лікування.

Дипломна робота виконувалась на базі Коропської районної лікарні та ТОВ ВНСЦ «Авангард». Для аналізу захворювання використовували епізоотологічний метод дослідження. Аналіз економічної ефективності ветеринарних заходів по ліквідації набрякової хвороби поросят проводили згідно методики.

Лабораторні дослідження включали гематологічні та імунологічні досліджень. При гематологічному дослідженні визначали вміст гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів та вираховували лейкоцитарну формулу за загальноприйнятими методиками.

Імунологічним тестуванням визначали бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) та фагоцитарну активність (ФА) клітин крові. При біометричному дослідженні визначали середнє арифметичне (М), середньоарифметичну похибку (m) та критерій (t) достовірності за Стьюдентом.

Експериментальні дослідження проводились на поросятах великої білої породи після відлучення, які належали ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області. Для проведення експерименту було сформовано дві групи піддослідних тварин. До першої (контрольної, n=10) групи увійшли клінічно здорові поросята. Другу дослідну групу (n=10) становили тварини із клінічним діагнозом — коліентеротоксемія. При оцінці епізоотичної ситуації враховували характер прояву інфекції (сезонність, інтенсивність, клінічний прояв), графік проведення вакцинацій свинопоголів'я, умови годівлі (зоотехнічний аналіз раціону) та утримання (наявність стрес-факторів, параметри мікроклімату тощо).

3.2 Характеристика господарства

ТОВ ВНСЦ «Авангард», розташовано в східній частині Коропського району. Загальна площа населеного пункту складає 2321 га. Даний населений пункт розташований на відстані 29 км. від районного центру м. Короп. Територія віднесена до зони лісостепу. Середньорічна температура повітря від 9,8 до 10,20С, температура в липні - серпні досягає + 250С. Пануюче направлення вітрів узимку — північно-східне, навесні - східне, улітку — південно-східне, південне. Ґрунти населеного пункту переважно суглинисті, рель'єф — переважно рівнинний. Значну частину угідь займають пахотні поля, луги та змішаний ліс. Виробнича діяльність щодо вирощування сільськогосподарської продукції ведеться на сільськогосподарських угіддях на загальній площі 2996, 31 га (табл. 1).

Таблиця 1

Показники

Площа земель, га

Пашні

1511

Луги

490

Ліс та лісополоси

220

Основна направленість рослинницької галузі це — вирощування зернових та технічних культур: із зернових найбільший відсоток відводиться вирощуванню озимої пшениці (майже 70−80%), значно менше площ відводиться під посіви ячменя, жита, вівса; із технічних культур майже 90% цукровому буряку. Тваринницька галузь господарства в основном спеціалізується на вирощуванні свиней, в господарстві також утримується 8 голів коней та 60 голів овець.

Свинарська ферма розташована на відстані ста метрів від населеного пункту, територія її відокремлена гратчастою металевою огорожею, яка не забезпечує можливості проникнення сторонніх собак та диких тварин. При в'їзді на свиноферму є дезбар'єр, при вході дезкилим, сан. пропускник відсутній. Дезбар'єр та дезковрик знаходяться в робочому стані. На СТФ є дезинфекційні засоби: каустична сода — 60 кг, хлорне вапно — 50 кг, параформальдегід — 50 кг. Водопостачання господарства здійснюється за рахунок артезіанських свердловин та води природного накопичування взимку (опадів), у каптажах по яким потім поступає до природного водоймища. Для охорони території ТОВ на даний момент мається 2 сторожеві собаки які утримуються на ціпку.

Поголів'я свиней на фермі на 1. 01. 2010 р. складало 205 голів, з них: кабани-виробники — 8 голів; разові та ремонтні свиноматки — 78 голів; відгодівля — 205 голів; поросята група 0−2 міс. — 51 голова; поросята група 2−4 міс. — 468 голів; перевіряємі свиноматки — 39 голів (табл. 2).

Таблиця 2 Поголів'я свиней

Вид тварин

Кількість (гол.)

Поголів'я на відгодівлі

205

До 2 міс.

51

2−4 міс.

468

хряки

8

Основних свиноматок

39

Разових свинок

39

Ремонтних свинок

39

Ці тварини утримуються в двох типових приміщеннях: у першому приміщенні утримуються свиноматки, хряки-плідникі та ремонтний молодняк; у другому — свині на відгодівлі. Кожне приміщення розраховане на утримання 200−210 голів, має дворядне планування. Спосіб утримання стійлово-вигульний, передбачає індивідуальні клітки для дорослих тварин. В теплу пору року протягом дня тварини знаходяться на вигульних майданчиках. Приміщення в цей час підлягає ремонту, очищенню і дезінфекції. Роздача кормів виконується вручну обслуговуючим персоналом. Напування тварин водою здійснюється при годівлі.

Підлога у клітках дерев’яна, проходи бетоні для підстилки застосовують тирсу. Гній видаляється скребковим конвеєром. Система вентиляції приточно-витяжна. Вологість — у межах норми і складає 70−75%. Концентрація сірководню і аміаку не перевищують гранично допустимі норми. У станках для опоросу утримують глибоко супоросних маток (за 7−10 днів до опоросу), проводять опорос і вирощують поросят до відлучення.

Індивідуальні станки розділені на дві частини гратчастою перегородкою на 2 частини: лігво і місце годування для маток, місце підкормки, обігріву і лігво поросят-сисунів. В господарстві мається достатня кормова база (табл. 3, 4, 5, 6).

Таблиця 3 Добовий раціон

Найменування корму

Одиниця вимірювання

Об'єм корму

1

Кукурудза у зерні

кг

1,4

2

Дерть ячмінна

кг

1,2

3

Буряк кормовий

кг

0,5

4

Сіль кухонна

г

17

Таблиця 4 База кормів

№ п/п

Корми

1

Концентрати

2

Вугілля

3

Кирпич битий

4

Крейда

5

Соснова лапка

6

Біодобавки

7

Вода проточна

Таблиця 5 Витрати концентратів в залежності від групи тварин

Групи

Кількість кормів (кг)

Вид кормів

Хряки

3,5

концентрати

Свиноматки супоросні

3

концентрати

Свиноматки лактуючі

6

концентрати

Холості свиноматки

3

концентрати

Відгодівля

3

концентрати

Поросята до 2 міс.

0, 600

концентрати

Поросята 2−4 міс. вагою до 20 кг

1,2

концентрати

Поросята 2−4 міс. вагою більше 20 кг

1,8

концентрати

Таблиця 6 Витрати кормів за листопад 2010 року

Вид тварин

Кількість (гол.)

Кількість кормів на добу (кг)

Витрати за місяць (кг)

Хряки

8

3,5

840

Основні свиноматки

39

6

7020

Холості свиноматки

90

3

8100

Відгодівля

205

3

18 450

До 2 міс. свині

51

0,620

948

2−4 міс. свині

468

1,5

21 060

До 2010 року захворювання на набрякову хворобу свиней в Коропському районі ніколи не реєстрували. Проаналізував річні звіти міської районної лікарні відносно проведених досліджень тварин на набрякову хворобу за п’ять минулих років, ми побачили, що дослідження на набрякову хворобу тварин проводились вибірково та нерегулярно. Проте до 2009 року позитивно реагуючих тварин виявлено не було. ТОВ ВНСЦ «Авангард» до 2009 року була благополучна по інфекційним хворобам.

3.3 Результати власних досліджень

В період проходження практики в ТОВ ВНСЦ «Авангард» ми зустрічалися із багатьма проблемами господарства, які необхідно було вирішити у якомога коротшій термін, але на на данній СТФ важливою проблемою інфекційної патології серед поросят після відлучення їх від свиноматок був спалах набрякової хвороби. Ця хвороба важко піддається лікуванню і характеризується високою летальністю, втратою приросту маси тіла, значними витратами на лікувально-профілактичні заходи. Слід вказати, що дана хвороба почалася із спорадичних випадків захворювання і загибелі поросят доброї вгодованості групи 2−4 міс.

Технологічний процес відлучення поросят в данному господарстві проходить у 50−60 днів, щоб так-би-мовити знизити стрес-фактор та підвищити прирост живої ваги. В раціон поросят були включені замісники молока та комбікорми, які постійно були у кормушках.

На період обстеження структура поголів'я була наступна: свині - 320 голів; кабани-виробники — 4 голови; ремонтні свиноматки — 66 голів; відгодівля — 102 голів; поросята групи 0−2 — 31 голова; поросята групи 2−4 — 83 голови; свиноматки, що перевіряються -34 голови.

Роль свиноматок у підтриманні передачи приплоду патогенних ешерихій.

Для новонароджених поросят основним джерелом збудника набрякової хвороби є їх матері, оскільки вони у 45−96,9% випадків є носіями патогенної кишкової палички. Виділяючи іх із фекаліями, свиноматки заражують не тільки об'єкти навколишнього середовища, але й власні шкіряні покриви, розширюючи можливість для зараження приплоду.

Як показали проведені дослідження, у 100% досліджуваних свиноматок за 2−3 дні до опоросу кишкова паличка виявлялася не тільки у калі, але й на слизовій піхви і на шкірі дійок. Слід відмітити, що до родів концентрація ешерихій у кишковику знаходилася на досить високому рівні і складала 9,45±1,13 lg КОЕ/г. Причому в їх складі були присутні і гемолітичні форми 3,56±0,78 lg КОЕ/г. Така обставина могла свідчити про наявність у свиноматок дисбіотичних процесів, що в майбутньому, безумовно, не могло не сказатися на благополучному перебігу після пологового періоду.

Таблиця 7 Виділення мікрофлори із товстого відділу кишечнику, піхви і молочної залози у свиноматок за 2−3 дні до опоросу

Мікроорганізми

Кількість мікроорганізмів, lg КОЕ/г (см2)

Кал

Піхва

Мол. залоза

Ешерихії

9,45±1,13

3,30±0,65

2,41±0,53

у т.ч. гемолітичні

3,56±0,78

0,85±0,12

0,68±0,13

Стрептококи

9,65±2,17

6,30±1,75

6,65±0,98

Стафілококи

6,84±1,47

4,16±0,76

6,19±1,74

Клостридії

5,64±2,05

Молочнокислі бактерії

6,04±0,88

2,52±0,34

4,71±0,67

Біфідобактерії

11,86±2,56

-

-

Для встановлення етіологічної ролі «материнських» ешерихій у розвитку набрякової хвороби у приплоду ми провели порівняння штамів ізольованих від матері до пологів і штамів, отриманих від новонароджених поросят (табл. 8). Для цього використовували серотиповий профіль, наявність О-антигенів, гемолітичні властивості і резистентність до стрептоміцину, левомицетину і тетрацикліну.

Всього проаналізовано 5 штамів виділених від свиноматок і 15 штамів, виділених від її поросят. Із 5 проаналізованих штамів у 3 встановлена О-антигенна належність, у 2 були відсутні гемолітичні властивості, і була відсутня резистентність до 3 тестуючих антибіотиків. Одже, свиноматка до родів була носієм потенційно патогенних варіантів ешерихій.

Отримані штами від поросят показали їх значну варіабельність, серед яких були присутні як не патогенні представники кишкової палички, так і патогенні форми, вони мали б- и в-гемолітичну властивість і були резистентні до стерптоміцину, левоміцетину і тетрацикліну.

Таблиця 8 Характеристика штамів кишкової палички, ізольованої від свиноматок і її приплоду

Об'єкт виділення

№ штаму

О-антиген

Гемолітичні властивості

Резистентність до антибіотиків

свиноматка за 2 дні до опоросу

1

О138

в

-

2

-

б

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

3

О139

в

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

4

О 141

в

-

5

-

б

тетрациклін

1 порося

1

О138

в

-

2

О139

в

левоміцетин, стрептоміцин

3

-

г

-

4

--

б

стрептоміцин

5

-

б

стрептоміцин, тетрациклін

2 порося

1

-

г

левоміцетин, стрептоміцин

2

-

б

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

3

О141

в

левоміцетин, стрептоміцин

4

О139

в

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

5

-

в

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

3 порося

1

О138

в

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

2

-

г

-

3

-

левоміцетин, стрептоміцин, тетрациклін

4

О139

в

левоміцетин, стрептоміцин

5

-

г

-

Із 15 виділених штамів тільки у у 9 був встановлений О-антигенний профіль, за яким можна було визначити ідентичність штамів, які мешкали у матері і приплоду.

Захворювання у групі відлучення ТОВ ВНСЦ «Авангард» виникло раптово. У поросят на 2−3 день після відлучення спостерігався нервовий синдром: спочатку відмічали збудження і судоми, потім — парез і параліч. Ранній симптом — короткочасне підвищення температури до 40,2−41є С. В подальшому — почервоніння і набрякання повік, звуження очної щілини.

Апетит був відсутнім, іноді блювота і короткочасний пронос. Хода у тварин була хиткою. Больова і тактильна чутливість шкіри різко підвищені, будь-які подразники викликали збудження і судоми.

У всіх хворих була вираженою гостра серцево-судинна недостатність, яка супроводжувалася тахікардією (до 180−200 ударів за хвилину), серцеві тони слабкі; застійна гіперемія шкіри, синюшність вух, живота і дістальної частини кінцівок. Дихання утруднене, грудного типу (до 30−40 за хвилину).

Невдовзі до загибелі загальна слабкість посилювалася, шкіряна чутливість і рефлекси знижувалися, наступав парез кінцівок. Хворі тварини лежали на животі з витягнутими і розсунутими в сторони кінцівками. Набряк повік, пучеокість і розширення зрачків зберігалися.

При аналізі ветеринарної документації та епізоотологічному обстежені нами було встановлено, що у дослідному господарстві набрякова хвороба набула стаціонарності і уражує щорічно уражує до 11% поросят. Здебільшого інфекція мала місце серед тварин 2−3 місячного віку, доброї вгодованості, у раціоні яких домінував концентрований тип годівлі при вираженому дефіциті кальцію та вітамінів груп, А і В. Захворювання проявлялось переважно у вигляді набрякової та кишкової форми, в окремих випадках також проявлялись й випадки нервової форми інфекції.

Вивчення гемолітичних показників крові при набряковій хворобі поросят гематологічними методами нами встановлено певні зміни у периферичній крові хворих тварин (табл. 9).

Таблиця 9

Гематологічні показники при коліентеротоксемії поросят (M±m)

Групи тварин

Гемоглобін, г %

Еритроцити, Т/л

Лейкоцити, Г/л

Лейкоформула

Б

Е

Нейтрофіли

Л

М

Ю

П

С

Контроль (клінічно-здорові) (n=10)

9,5±0,07

6,75±0,09

21,45± 0,27

0,1±0,02

3,2 ±0,25

0,5 ±0,08

12,7 ±0,57

32,0±1,15

49,5 ±1,15

2,0±0,15

Хворі, нат коліентеро-токсемію (n=10)

7,2±0,03**

5,41±0,07**

35,52± 0,34

0,2±0,02

7,1 ±0,15*

0,6 ±0,04

19,3 ±0,72*

53,6±1,75**

25,5 ±1,15**

1,0±0,11

Примітка: *?p< 0,05; **? p< 0,01

Гострий перебіг захворювання характеризувався вираженим зменшенням вмісту гемоглобіну (до 7,2±0,03г%) та еритроцитів (до 5,41±0,07 Т/л), поряд з цим відбувалось зростання концентрації лейкоцитів. Відносний лейкоцитоз проходив із вираженням зростання як відсотку еозинофілів так і сегментоядерних нейтрофілів, що є однією із ознак токсико-алергічної реакції організму.

Вивчення біохімічних показників крові при набряковій хворобі поросят

У хворих тварин вміст загального білка у сироватці крові менший, ніж у здорових. Низький рівень загального білка крові у здорових тварин пояснюється загальним кормовим дефіцитом в результаті згодовування кормів із невеликим вмістом протеїну, а у хворих тварин відбувається за рахунок зниження білково-синтезуючої активності печінки під час перехворювання. При порушенні вмісту у крові кількості загального білку природно відбуваються зміни і у співвідношенні між білковими фракціями.

Таблиця 10 Вміст загального білку і його фракцій у крові здорових і хворин на набрякову хворобу поросят

Тварини

Кількість голів

Загальний білок, г/л

Альбу-міни, %

Глобуліни %

Коеф. Білкових фракцій

б-

в-

г-

Здорові

5

56,1±0,1

47,2±1,85

16,9±0,6

16,4±0,55

18,2±1,12

0,92±0,02

Хворі

5

50,9±0,24

45,5±1,34

17,6±0,56

19,7±1,25

16,7±0,95

0,84±0,1

Норма

-

65−85

40−55

14−20

16−21

17−25

0,7−1,0

Із таблиці 10 видно, що у групі хворих поросят на набрякову хворобу відмічається збільшення кількості бета-глобулінів до 19,7±1,25% у порівнянні із здоровими тваринами 16,4±0,55%, альфа-глобулінів до 17,6±0,56%, зниження гама-глобулінів до 16,7±0,95%. Зниження концентрації глобулінів відбувається в результаті активної нейтралізації збудника хвороби і і зниження функціональної активності їх продуцентів — В-лімфоцитів. Коефіціент білкових фракцій у середньому у хворих тварин складає 0,84±0,1, у здорових тварин 0,92±0,09 (норма 0,7−1,0).

За даними багатьох вчених коліентеротоксемія поросят виникає на підґрунті зниження опірності організму. При вивченні імунобіологічної реактивності нами було також відзначено істотні зміни у параметрах неспецифічного захисту.

Інфекція супроводжувалась істотним зниженням бактерицидної активності сироватки крові (до 32,3±1,23%) та зниженням фагоцитарної реакції, що засвідчує про імунодефіцитний характер цієї патології.

У перспективі планується дослідити показники імунітету при проведенні вакцинацій та в динаміці лікування під впливом імунотропних препаратів.

Діагноз підтверджували характерною картиною патологоанатомічного розтину трупів: серозні набряки в підшкірній клітковині в ділянці носових і лобних кісток, навкруги очей і у основи вух, сильна застійна гіперемія і значні смужкові крововиливи на слизовій оболонці носових ходів і раковин, серозно-геморагічний ексудат в грудній порожнині, набряк легенів.

Сердце було оточене драглеподібним інфільтратом, а серцевий м’яз був в стані дистрофії. В черевній порожнині вміщувався рідкий або желеподібний (при розтині відразу після загибелі) ексудат жовтого або червонуватого кольору.

Шлунок був збільшений в об'ємі і переповнений крихтєподібною масою. Слизова оболонка його була катарально-геморагічно запалена, стінка потовщена до 2−4 см, набрякла, особливо в кардіальній частині.

Мезентеріальні лімфатичні вузли були значно збільшені, темно червоного кольору. На розрізі мали мозаїчне (як при чумі) фарбування (чередування білих і червоних ділянок).

Печінка була переповнена кров’ю, її паренхіма знаходилася в стані зернистої або жирової дистрофії. В гістопрепаратах і мазках-відбитках виявляли багато еозинофілів. Судини головного мозку, а також його оболонки і мозкова речовина були гіперемійовані. НХП діагностували комплексно на підставі клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.

Польовому випробовуванню терапевтичної ефективності апраміцина при НХП передувало лабораторне дослідження чутливості до хіміопрепаратів (фурозолідону, ампіциліну, стрептоміцину, апраміцину, енрофлоксацину, хлорамфеніколу) 133 гемолітичних штамів E. coli, ізольованих від поросят із господарств Коропського району Чернігівської області, в тому числі з того, в якому в подальшому проводили експеримент. Чутливість ізолятів до антибіотиків визначали двома методами — серійних розведень і дифузійним (при наявності дисків). Згідно рекомендаціям, досліджувані штами розділили на «безперечно стійкі» і «безперечно чутливі» без виділення групи «проміжково чутливих», що дозволило представити результати у вигляді діаграми.

Результати перевірки чутливості 133 ентеропатогенних ізолятів E. Coli до протимікробних препаратів наведені на малюнку 15.

Малюнок 15. Частота прояву 133 штамів E. Coli резистентності до ряду антимікробних препаратів

Більше 70% ізолятів були резистентні до фурозолідону, більше половини — до стрептоміцину і ампіциліну, майже 50% - до левоміцетину і більше 30% - до енрофлоксацину. Стійкості до апраміцину не проявив не один з них. Як видно із діаграми, при дослідженні не було виявлено стійких до апраміцину ентеропатогенних штамі кишкової палички, що свідчить про відсутність ризику формування резистентних штамів. Саме тому апраміцин був вибраний в якості засоба боротьби з набряковою хворобою свиней в умовах ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області. При цьому одночасно проводилося порівняння апраміцину схемами лікування, що традиційно використовувалися в господарстві (схема досліду представлена у таблиці 11).

Таблиця 11

Схема досліду щодо антибіотикотерапії набрякової хвороби поросят

Група

Схема

1

Негативний контроль

Без лікування

2

Контроль

Стрептоміцин 20 тис. ОД на 1 кг ваги 2 рази на добу в/м

3

Дослід

Апраміцин 1 мл на 10 кг живої ваги 1 раз на добу в/м

При цьому літературні джерела свідчать, що:

· апраміцин має швидку і довготривалу дію (терапевтична концентрація у тканинах формується через годину після ін'єкції і зберігається на протязі доби);

· апраміцин менш токсичний, ніж інші аміногликозиди (що особливо важливо на фоні токсичної дії мікрофлори);

· апраміцин зручний у застосуванні (ін'єкції 1 раз на добу) і економічний.

Під час досліду найбільш показовим показником, за яким судили про терапевтичну ефективність антибіотику, була збереженість поголів'я до кінця курсу лікування (3 доби) в контролі і досліді (мал. 16).

Малюнок 16. Збереженість поголів'я у досліді, %

Як видно із діаграми, всі поросята без лікування загинули; в контрольній групі (стрептоміцин) збереженість поголів'я склала всього 17%, а при використанні апраміцину збереженість склала більше ніж 80%. Летальний кінець у дослідній групі міг бути попереджений повністю при використанні інших етіопатогенетичних заходів (гіперімунна сироватка, дієта та ін.). Слід також відмітити, що апраміцин практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту після орального застосування; це забезпечує формування терапевтичної концентрації антибіотика на всьому протязі шлунково-кишкового тракту.

При використанні ін'єкційної форми апраміцину цей антибіотик швидко і повністю всмоктується із місця ін'єкції, досягаючи пику концентрації в організмі через 1−2 години. При цьому апраміцин практично не зв’язується з білками плазми крові (в зв’язаному стані знаходиться всього близько 15% від введеної дози і виводиться в незміненому стані, що підтверджує безпеку його використання навіть при патологіях інших органів і систем). В сучасних умовах велике значення має зручність застосування лікарських препаратів і економічна ефективність. Деякі з таких показників, які характеризують лікування НХП Енрафлоксацин і апраміцином.

Таким чином, на відміну від препаратів, що традиційно використовувалися, апараміцин продемонстрував виключно високу економічну ефективність поряд із низькою ціною курсової дози. Введення апраміцину в схему лікувально-профілактичних обробок дозволило вирішити проблему набрякової хвороби поросят при мінімальному ризику формування стійких штамів патогенних мікроорганізміві відсутності побічних ефектів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой