Збір за користування лісовими ресурсами

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. Вступ

Податкове право є складовою фінансового права і являє собою сукупність юридичних норм, які визначають сутність податків у державі, порядок їх сплати, розрахунок, функціонування, зміни, скасування. Крім того, воно регулює відносини, що виникають між податковими органами та платниками при сплаті податків, а також містить загальні закони та підзаконні акти і нормативи, які закріплюють принципи побудови податкової системи, права та обов’язки учасників податкових правовідносин, види платежів, методичні та теоретичні положення, які пояснюють інші положення, явища, обставини, терміни.

У системі оподаткування можуть існувати тільки податкові правовідносини. Це відносини, які виникають при сплаті податків підприємствами, громадянами, тобто коли вони виступають як носії прав та обов’язків, що встановлюються чинним законодавством і регулюються нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права. Податкові правовідносини відображають економічні, політичні, управлінські відносини.

2. Збір за користування лісових ресурсів

1. Платники збору:

Якщо раніше обов’язки по сплаті збору були покладені на юридичних і ізичних осіб, яким надані в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду, то з 1 січня 2011 року (згідно зі статтею 329 Кодексу) платниками збору визначено лісокористувачів -- юридичних осіб, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичних осіб -- підприємців, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

До 01. 01. 2011, відповідно до статті 67 Лісового кодексу України, у порядку спеціального використання можливо було здійснювати заготівлю деревини лише в порядку рубок головного користування. Проте відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 44 «Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю», із змінами і доповненнями (далі -- Постанова № 44), такси на деревину лісових порід застосовувалися під час відпуску будь-яким заготівельникам деревини лісових порід на пні, як в порядку рубок головного користування, так і суцільних санітарних та лісовідновних рубок, рубок, не пов’язаних з веденням лісового господарства (розчищення земельних ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, доріг тощо).

2. Об'єкт оподаткування збором

Об'єкт оподаткування — обставини, з наявністю яких у платника податкове законодавство пов’язує виникнення податкового зобов’язання, при цьому, кожен податок, збір (мито) має самостійний об'єкт оподаткування. Об'єктами можуть виступати здійснення реалізації товарів (робіт, послуг), отримання прибутку або конкретного виду, наявність у платника конкретних видів майна, ввезення товарів на митну територію та ін.

Підпунктом 330.1.2 пункту 330.1 статті 330 Кодексу законодавчо врегульовано питання віднесення до об'єктів оподаткування деревини, заготовленої під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років — рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів — суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);

б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

Крім зазначеної деревини, до об'єктів оподаткування збором віднесені:

деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування (підпункт 330.1.1 пункт 330.1 статті 330 Кодексу);

другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства) (підпункт 330.1.3 пункту 330.1 статті 330 Кодексу);

побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства) (підпункт 330.1.4 пункту 330.1 статті 330 Кодексу);

використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт (підпункт 330.1.5 пункту 330.1 статті 330 Кодексу).

3. Ставки збору:

Податкова ставка (ставки) — величина податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази. Ставки можуть бути тверді (у базових величинах і у грошовому вираженні), часткові: процентні та прогресивні;

Ставки збору за заготівлю деревини основних та неосновних лісових порід встановлені статтею 331 Кодексу. У порівнянні з діючими у 2010 році таксами, що були встановлені Постановою № 44, ставки збільшені в 1,185 рази.

Визначено повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад щодо встановлення ними ставок збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів (пункт 331. 11 статті 331 Кодексу).

Разом з цим пунктом 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу доручено Кабінету Міністрів України щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, зокрема, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, з урахуванням індексу споживчих цін.

4. Порядок обчислення збору

Порядок обчислення — платник самостійно обчислює суму податку, виходячи з податкової бази, ставки та податкових пільг, крім того, відповідно до податкового законодавства, обов’язок з обчислення суми податку може бути покладена на податковий чи митний орган або на податкового агента;

Порядок обчислення та сплати збору залишився майже незмінним.

Суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, повинні направляти органам державної податкової служби перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитках, підлягає перерахунку суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі якщо:

а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.

5. Базовий податковий (звітний) період для збору

Податковий період — календарний рік або інший період часу, який визначається стосовно кожного податку, після закінчення якого визначається податкова база і обчислюється сума цього податку, при цьому, у випадках, передбачених законодавством, на платників може покладатися обов’язок по сплаті податку протягом податкового періоду;

Дорівнює календарному кварталу.

6. Порядок сплати збору

податковий лісовий заготівля деревина

Порядок та строки сплати — сплата податку проводиться. Як правило, разовим платежем, в готівковій або безготівковій формі. Терміни сплати встановлюються податковим або митним законодавством. Терміни можуть бути визначені календарною датою, закінченням періоду часу, вказівкою на подію, яка повинна відбутися, або на дію, яка повинна бути вчинена.

Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за формою, затвердженою наказом ДПА України від 24. 12. 2010 № 1019, у якому окремим рядком зазначається сума збору, сплачена до отримання лісорубних та лісових квитків в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають, та подають його органу державної податкової служби за місцезнаходженням лісової ділянки у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком:

лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків збір вноситься в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають:

а) фізичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;

б) лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується збір (з 01. 01. 2011 Законом України від 23 грудня 2010 встановлена у розмірі 941 грн.);

лісокористувачів з іншої області, які сплачують збір повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцезнаходженням лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.

Про надходження суми збору в касу суб'єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісорубних та лісових квитках робиться позначка про сплату збору в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).

Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум збору, сплачених до отримання лісорубних та лісових квитків в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають.

При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми збору) після чергового строку сплати збору лісокористувачі сплачують усі суми збору за строками, що минули.

Так, граничним терміном подання податкового розрахунку збору за I квартал 2011 року є 10 травня 2011 року, а останнім днем сплати збору — 20 травня 2011 року; за півріччя п. р., відповідно, 9 серпня 2011 року та 19 серпня 2011 року; за 3 квартали п. р. — 9 листопада 2011 року та 18 листопада 2011 року; за 2011 рік — 9 лютого 2012 року та 17 лютого 2012 року.

7. Порядок перерахунку збору

Суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунок збору за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:

-- виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної та грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісорубними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок збору, а також виправлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;

-- анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв’язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок збору не здійснюється, і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів;

-- надання лісокористувачеві відстрочення:

а) на заготівлю деревини -- сума збору за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочення;

б) на вивезення деревини -- сума збору за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожен місяць відстрочення;

-- додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на три місяці. При цьому лісокористувачем сума збору за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожен місяць відстрочення.

Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні (за площею, пеньками, приблизною кількістю), лісокористувачі, які допустили неповну заготівлю деревини, що дозволена для вирубки за виписаними лісорубними квитками, або взагалі її не проводили, збір обчислюють і сплачують повністю за всю дозволену для заготівлі кількість деревини, що зазначена в дозволі.

Лісокористувачі, у яких за результатами діяльності здійснюється перерахунок збору, відображають донараховані суми збору в розрахунку за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

3. Висновок

В порядку спеціального використання лісових ресурсів зі сплатою відповідного збору лісокористувачі мають право здійснювати такі види їх використання: заготівля деревини під час рубок головного користування, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування. При цьому він сплачується за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах. Детальний аналіз закордонного досвіду показує, що ефективне регулювання природокористування може здійснюватися при одночасному використанні двох видів платежів за природні ресурси: за їхню витрату (споживання) і за право користування природними об'єктами в межах визначеної території. За допомогою першого виду платежів регулюється інтенсивність використання природних ресурсів і забезпечується нагромадження засобів на їхнє відтворення й охорону. Платежі за право користування природними ресурсами покликані регулювати розподіл території між конкуруючими видами природокористування. За рахунок надходжень від цих платежів можна здійснювати фінансування природоохоронних, соціальних і інших нестатків даної території. Рівень цих платежі повинний корелювати з ринковими цінами на відповідне сировину з урахуванням попиту і пропозиції і, одночасно, сприяти цілям ресурсозбереження. Україна володіє певним природно-ресурсним потенціалом. Крім того, на території України розташована значна кількість об'єктів загальносвітового і загальнонаціонального надбання, що мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне й оздоровче значення. Майбутнє України досить сильно залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. От чому в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинний бути відданий невичерпному природокористуванню, охороні і відтворенню природних ресурсів. Тому ресурсні платежі повинні бути економічно значимими, мати істотну питому вагу в загальній структурі податків. Три групи податкових платежів покликані скласти систему оподатковування в сфері природокористування: податки за право користування природними ресурсами; платежі на відтворення й охорону природних ресурсів; платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів. Податкова система повинна забезпечувати вилучення економічної ренти на користь усього суспільства.

4. Література

1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997.

2. Закон України «Про систему оподаткування» від 25. 06. 1991 зі змінами та доповненнями.

3. Наказ ДПА України «Про затвердження податкового законодавства» від 01. 04. 2002.

4. Атаманчук О. В. Регулююча функція податків та регуляторний потенціал податкової системи // Економіка та держава. — 2008. — № 10. — С. 26−29

5. Панасик В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 260с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой