Вплив дихальних вправ в процесі спортивного тренування на організм школярів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КУРСОВА РОБОТА

Вплив дихальних вправ в процесі спортивного тренування на організм школярів

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям

1.1 Вплив дихальних вправ на здоров’я школярів, віднесених до спеціальних медичних групах

1.2 Правила правильного дихання

1.3 Методика навчання правильному диханню на заняттях в спеціальних медичних групах

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. Оздоровчі дихальні вправи, та їх використання

2.1 Лікувальні вправи для дітей з бронхо-легеневою патологією

2.2 Дихальна гімнастика, її вплив на здоров’я людини

2.3 Східна дихальна терапія

Висновки до 2 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність. Дослідження багатьох вчених свідчать про те, що правильне дихання відіграє важливу роль для здоров’я людини. Дихальна гімнастика допомагає при лікуванні та профілактиці різних захворювань, сприяючи підвищенню резервних можливостей організму, поліпшенню обміну речовин і роботи внутрішніх органів.

Сьогодні багато фахівців вважають, що, практикуючи відповідні дихальні вправи, людина може не тільки відчути приплив сил і, коли потрібно, заспокоїтися, але і впоратися з цілком конкретними порушеннями, пов’язаними зі стресом, починаючи від панічних атак, і закінчуючи проблемами з травною системою.

Постановка проблеми та її актуальність. Дослідження багатьох вчених свідчать про те, що правильне дихання відіграє важливу роль для здоров’я людини. Дихальна гімнастика допомагає при лікуванні та профілактиці різних захворювань, сприяючи підвищенню резервних можливостей організму, поліпшенню обміну речовин і роботи внутрішніх органів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням впливу дихальної гімнастики на оздоровлення людини займалися такі вчені, як: Диба Т. Г., Мозолін Н.Г., Цирельников Н.І., Асташенко О.І., Стрельникова А. С., Стрельникова А. М. та інші.

Мета: дослідити вплив дихальних вправ в процесі спортивного тренування на організм школярів, для корегування їхнього здоров’я шляхом дихальних вправ. підбору оптимального дихання, та методу привчання школярів до правильного дихання.

Об'єкт: Дихальні вправи.

Предмет: Оздоровчий вплив дихальних вправ.

Завдання. Обґрунтування важливості застосування школярами і людиною в загалам дихальних вправ задля покращення їхнього здоров’я, фізичних здібностей та підвищення працездатності.

Через те, що подих є процесом звичним і знайомим всім і кожному, механізм подиху як предмет серйозних наукових досліджень довгий час зневажали. Можна навіть сказати, що сама важливість подиху в підтримці людського життя перешкоджала його вивченню, адже всім відомо, що, якщо раптом органи подиху перестануть функціонувати, смерть наступить негайно.

Доктор Вільгельм Вундт наприкінці XIX ст. досліджувати загадковий зв’язок між подихом і психічною діяльністю людини. Він зосередив свої зусилля на вивченні змін у подиху, що виникають при зміні психічного стану. Згодом американські вчені зайнялися широкомасштабним вивченням подиху, виявивши, що при глибокому подиху в крові людини з’являється речовина «ендорфін», яка впливає на кору головного мозку, допомагає людині позбутися від страхів, ефективно контролюючи функції різних органів тіла. Ендорфін став ефективним засобом забезпечення комфортного психічного й фізичного стану людини [5].

РОЗДІЛ 1. Дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям

1.1 Вплив дихальних вправ на здоров’я школярів, віднесених до спеціальних

дихальний школяр лікувальний гімнастика

Дихальні вправи широко використовуються на заняттях в спеціальних медичних групах (СМГ) і утворюють окремий розділ навчальної програми, де передбачено їх використання з дітьми всіх вікових груп. Дихальні вправи складають зміст вступної частини, застосовуються для вирішення задач в підготовчій, основній та заключній частинах занять, можуть набувати загально-розвиваючого чи спеціального характеру. [18]

Широке застосування дихальних вправ обумовлено результатами педагогічних спостережень за дітьми, віднесених до СМГ. Практичний досвід роботи з ними свідчить про те, що школярі не вміють керувати процесом дихання. У 90% таких дітей спостерігаються низькі резервні можливості дихальної системи, відмічається надлишкова вентиляція при низькому коефіцієнті засвоєння кисню. Діти невиправдано затримують дихання на початку виконання вправ, що негативно позначається на якості їх виконання та стані здоров я. Внаслідок відсутності навичок регулювання дихання школярі не спроможні до швидкого довільного переключення уваги. До того ж, статистика свідчить про переважання захворювань дихальної системи серед інших, а дихальні вправи в таких випадках відіграють особливо важливу роль у реабілітації дітей. Абсолютними протипоказаннями до виконання дихальних вправ є лише важкі порушення функції серцево-судинної системи при нестійкому Артеріальному тиску з тенденцією до його пониження, а також аритмія що супроводжується серцевою недостатністю.

Виконання дихальних вправ сприяє посиленню кровообігу, процесу дифузії газів в легенях, повнішому насиченню крові киснем та покращенню обміну речовин при порушеннях дихальних процесів та фізичних навантаженнях. [17]

Дихальні вправи сприяють активному виведенню з організму шкідливих продуктів життєдіяльності - антропотоксинів (вуглецю, жирних кислот, метану, етанолу, метанолу, альдегідів тощо).

Дихальні вправи полегшують роботу серцево-судинної системи. Правильне. повне дихання утворює «грудо-черевну помпу». Її механізм полягає у збільшені черевного тиску при вдиху, коли діафрагма опускається і збільшені грудного тиску на видиху, коли діафрагма при піднімається. Це полегшує процес повертання венозної крові до серця, а значить зменшує на нього навантаження через перерозподіл такої роботи і на діафрагму.

Дихальні вправи сприяють нормалізації нервової регуляції дихання та ліквідують порушення діяльності дихальної системи. [20]

Окремі дихальні вправи сприяють ліквідації патологічних процесів у внутрішніх органах через покращання кровообігу (реберне дихання) та масажну дію (черевне дихання). [11]

Дихальні вправи запобігають атрофії мало діючих частин легеневої тканини, яка є свідченням передчасного старіння організму, а також збільшують показники життєвої ємкості легень, хвилинної величини легень на 25 — 40%. На сучасному етапі вивчені фізіологічні механізми впливу дихальних вправ на стан нервової системи, тонус кори головного мозку та емоційний стан. Так, регулювання тривалості вдиху і видиху може діяти заспокійливо, як прийом розслаблення, або мати мобілізуючий ефект.

Дихальні вправи удосконалюють довільні рефлекторно-гуморальні механізми регуляції функції дихання і розширюють фізіологічні механізми пристосування організму до розумових і фізичних навантажень. [12]

Застосування дихальних вправ під час фізичних навантажень сприяє підвищенню працездатності організму, прискорює процеси відновлення та ліквідацію кисневого боргу.

1.2 Правила правильного дихання

Одним із завдань фізичного виховання дітей з послабленим здоров ям є навчання їх правильному диханню. Правильне дихання є необхідним чинником здоров я людини, як і правильне харчування. Тому кожна дитина повинна навчитись правильно дихати, тим більше, що навички управління диханням у них формуються швидко. [7]

Основні правила правильного дихання передбачають:

Дихання через ніс. Проходячи через носові ходи, повітря очищується від пилу і мікробів та нагрівається (майже до 30є у будь-яку погоду). При видиху повітря зволожує слизову оболонку носа та попереджує її пересихання.

До того ж, люди які не дихають через ніс відстають у розумовому розвитку. Відсутність носового дихання погіршує пам’ять, увагу, спричиняє головний біль, погіршення сну. Так, при обстеженні учнів, які не встигають у навчанні виявилося, що більше, ніж у половини з них порушене носове дихання. При цьому відбувається застій рідини, що омиває мозок, в результаті чого в ньому накопичуються шкідливі для нервової системи речовини. У таких дітей також з’являється шум у вухах, відчуття важкості в голові, приступи задухи (аж до бронхіальної астми), порушується мова та нюх, підвищене роздратування.

Сухарєв В.А. вважає, що повітря, яке рухається по нижнім та середнім ходам, охолоджує склепіння носоглотки та вентилює основну пазуху черепа, яка своєю задньою стінкою межує з гіпофізом. Для нормальної роботи гіпофіз потребує ритмічного охолодження, яке і забезпечується носовим диханням. При відсутності охолодження порушується робота гіпофіза, що негативно позначається на функціонуванні організму. [22]

Повітря, що вдихається носом, на своєму шляху зустрічає багато перешкод. Тому носове дихання створює у грудній порожнині значне розріджене повітря. Це полегшує роботу серця, покращує відтік венозної крові від голови та зменшує ймовірність виникнення головного болю.

З метою загартування дихальних шляхів Кузнєцова Т.Д. пропонує систематичне чергування дихання носом та ротом в умовах спокою чи помірних фізичних навантажень. Це зменшить кількість захворювань на ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції). 5]

Виконання вдиху відбувається плавно і безшумно, тонкою цівкою, без напруження, зі збереженням можливості його продовження. Така техніка вдиху виконується для більш ефективного процесу оксигенації (насичення крові киснем). [25]

Глибоке, рідке дихання вважається більш доцільним з фізіологічної точки зору та більш корисним для здоров’я (Ніколаєв В.Р.). У повітрі міститься 21% кисню. При неглибокому диханні людина вдихає 15 -17% кисню, а в організм потрапляє лише 4%. Пояснюється це тим, що при поверховому диханні не все повітря, що вдихається потрапляє вглиб альвеол. При глибокому диханні повітря проходить значно глибше з повнішим насиченням крові киснем. [14]

До того ж глибоке дихання — найкращий спосіб масажу серця, що розташоване у поглиблені між легеневими долями. При диханні вони стискають серцевий м’яз та полегшують його роботу, живлення, попереджують перенапруження. Глибоке повільне дихання покращує травлення, нормалізує роботу органів виділення.

Прихильники протилежної точки зору (Кузнєцова Т.Г.)стверджують, що більш вигідним для організму є використання неглибокого дихання. Тоді дихальним м’язам доводиться долати менший еластичний опір легень, що робить процес дихання більш економним. А при відповідному тренуванні організм виробляє здатність поглинати кисень із повітря, що вентилює легені, більш повно. [10]

Так, вчителі фізичної культури в шкільних навчальних закладах вважають, що правильне дихання — це поверхневе дихання. Основою його техніки є виконання короткого вдиху до змикання ніздрів з подовженим видихом через ніс. Використання поверхневого дихання у повсякденному житті передбачало навчання за такими етапами:

— ознайомлення з теорією та технікою методу поверхневого дихання учнів та їх батьків;

— навчання поверхневому диханню в умовах звичайної та прискореної ходьби;

— прищеплення стійкої звички поверхневого дихання під час бігу з поступовим збільшенням дистанції пробігання за умови стійкого носового дихання;

— засвоєння правильного дихання при виконанні різних фізичних вправ.

Є один із прикладів однієї школи де, комплексне використання правильного дихання з процедурами загартування та раціональним харчуванням спричинило переведення всіх школярів, віднесених до спеціальної та підготовчої медичних груп до основної та зменшення кількості пропущених уроків через хворобу за рік з 3845 до 986 годин. 6]

Виконання видиху відбувається активно і до кінця. Поступове надходження повітря при вдиху змінюється стрімким його виведенням при видиху для більш активного наступного вдиху.

Збільшення тривалості вдиху без напруження та активного видиху призводить до економізації режиму дихання, який характеризується зменшенням надлишкової вентиляції.

Позиція окремих авторів знаходиться у протиріччі з вищезазначеним правилом. Зміст такої точки зору полягає у тому, що лише частина кисню (CO2), який утворився в організмі, підлягає ліквідації, його виведенню. Інша частина (6%) знаходиться в легенях та оберігається організмом. Повний видих сприяє видаленню цього газу у більшій кількості, ніж потрібно, що спричиняє такі наслідки:

— на фоні дефіциту СО2 в організмі розвивається гіпоксія, адже вуглекислий газ є регулятором надходження кисню з крові в клітини — чим менше його в легенях, тим міцніший зв’язок гемоглобіну з киснем, тим менше його надходить у клітини, через що страждають, в першу чергу, серце, легені, мозок, печінка, нирки;

— зменшення СО2 у крові збільшує її зсідання, що сприяє розвитку судинних захворювань;

— зменшення кількості СО2 знижує активність багатьох ферментів та синтез гормонів (підшлункової залози, залоз шлунку тощо).

Дихання повинно бути повним. В дихальному акті приймають участь грудна клітка і діафрагма. Повне дихання призводить в рух весь дихальний апарат. Його техніка передбачає вдихання середньої кількості повітря, а не повне наповнення легень, з його розподілом повітря по всьому їх об'єму. Повне дихання не є штучним видом. [24]

В процесі дихання виключається зайве напруження. Воно не повинно завершуватись задишкою, дискомфортом. Напруження при виконанні дихальних вправ може стати причиною гіпер — чи — гіповентеляції. Гіпервентеляція (часте та глибоке дихання) призводить до посиленого вимивання СО2 із організму, що супроводжується головокружінням, нудотою і навіть втратою свідомості. Гіповентеляція виникає при тривалій затримці дихання, що викликає накопичення вуглекислого газу в організмі, збільшення кислотності крові та різке збіднення крові киснем. Виражене кисневе голодування негативно позначається на діяльності серцево-судинної та дихальної систем.

При виконанні вправ на дихання, увагу слід концентрувати на ділянку живота, грудної клітки, фазах вдиху і видиху. Організація самоконтролю за технікою виконання дихальних вправ в такий спосіб дає можливість отримати максимальний ефект від їх застосування. 13]

Виконання дихальних вправ — це довільне керування диханням, яке сприяє створення багаточисельних дихальних стереотипів, розвитку дихальних м’язів, постановки правильного дихання, підвищенню працездатності і збільшенню резервів дихальної системи.

Створення дихальних стереотипів, в свою чергу, передбачає формування спеціальних навичок:

— керувати актами вдиху і видиху по тривалості і швидкості їх виконання;

— переривистого дихання, або порційного, пульсуючого дихання;

— затримки дихання на визначений час;

— відтворювати задану величину життєвої ємкості легень, т.б. довільно керувати дихальними об'ємами;

— різних типів дихання (грудне, черевне, змішане).

Не всі дихальні м язи тренуються однаково. Діафрагма — основний дихальний м яз, який забезпечує вентиляцію на 75 — 90% розвивається особливо повільно. М язи спини, шиї та грудей також приймають участь у процесі дихання. Без тренування ці м язи атрофуються і не виконують повноцінно дихальну функцію.

Величину навантаження при виконанні дихальних вправ можна регулювати так:

1) поступово збільшувати тривалість вдиху і видиху;

2) збільшувати кількість повторів заданих режимів дихання;

3) збільшувати тривалість пауз на вдиху і видиху.

В руховій діяльності структура дихання має відповідати руховому завданню:

— узгоджуватись фази дихання і рухів за анатомічною ознакою. Вдих повинен співпадати з рухами або позою, при яких складаються найбільш анатомічно сприятливі умови для розширення грудної клітки. Це випрямлення тулуба, піднімання рук тощо. Для виконання видиху найбільш сприятливими умовами є нахил тулуба, опускання рук, групування тощо.

— враховуватись режим виконання рефлекторного впливу дихання на частоту рухів фізичних вправ і силу скорочення м’язів. Ритм дихання та частота виконання рухів рефлекторно пов’язані між собою. При виконанні циклічної вправи у повільному темпі за один дихальний цикл виконується 6 — 8 рухів, у середньому темпі - 4 — 6 рухів, а у швидкому, відповідно, 2 — 4.

Величина м’язового зусилля залежить від фаз дихання. Найбільший прояв сили спостерігається при короткочасній затримці дихання, середня величина цієї якості проявляється на фазі видиху і найменша — під час вдиху. Якщо вправа виконується без напруження, то вдих і видих виконуються вільно, без затримки дихання. [4]

Створення гігієнічних умов виконання дихальних вправ. Для отримання найбільшого оздоровчого та лікувального ефекту від використання дихальних вправ їх проведення варто організовувати на відкритому повітрі, чи в провітреному приміщенні.

1.3 Методика навчання правильному диханню на заняттях в спеціальних медичних групах

Навчання дітей правильному диханню починається з теоретичних відомостей про дихання, його значення у життєдіяльності людини, механізми дихання, основні показники, значення дихальних вправ.

Після цього дітей знайомлять з основними типами дихання: черевним, грудним та повним (змішаним диханням), або нижнім (черевним), середнім (реберним), ключичним (верхнім) та повним за системою йогів.

Черевне дихання виконується в положенні лежачи чи стоячи. Після повного видиху, повільно зробити вдих через ніс, вип’ятивши живіт, грудна клітка при цьому залишається нерухомою. При видиху живіт втягується з утворенням впадини.

Черевне дихання тренує діафрагму; допомагає серцю в роботі, забезпечуючи приплив венозної крові через утворення черевної помпи, понижує артеріальний тиск, стимулює процес травлення, регулює діяльність органів живота та малого тазу. Черевне дихання — це масаж для печінки, нирок, кишок. [21]

При виконанні грудного дихання у положеннях лежачи, стоячи, сидячи на вдиху грудна клітка припіднімається, а на видиху — опускається з розслабленням дихальних міжреберних м’язів. Застосування реберного дихання передбачає наповнення повітрям лише середньої частини легень. Для контролю за правильністю виконання такого типу дихання рекомендується покласти долоні на обидві сторони грудної клітки і слідкувати за її підніманням і опусканням. Грудне та реберне дихання має оздоровчий і лікувальний ефект через зниження тиску на серце та покращення кровообігу печінки, жовчного міхура; шлунку, нирок, селезінки.

Ключичне дихання вентилює верхні відділи легень. У положенні сидячи чи стоячи після видиху виконується повільний вдих через ніс з підніманням вгору плечей, ключиць і рухом лише верхніх ребер. При видиху плечі опускаються вниз. Це дихання сприяє покращенню функціонування лімфатичних вузлів. [16]

Після оволодіння вищезазначеними прийомами вивчається техніка повного дихання, яке об'єднує переваги всіх трьох (двох) способів. При такому диханні повністю мобілізується дихальна система. Розрізняють наступні фази повного дихання: 1 — видих; 2 — наповнення повітрям нижніх відділів легень; 3 — розширення грудної клітки через наповнення їх повітрям; 4 — завершення наповнення легень повітрям з підніманням ключиць та плеч. Видих відбувається у наступній послідовності: втягується живіт, опускаються ребра та плечі. Видихати потрібно повільно, безперервно, без зусиль.

В основі поняття повного дихання лежить правильне співвідношення тривалості вдиху та видиху, що забезпечує ритмічність дихання і виражається формулою:

ЦПД (цикл повного дихання) = 4(2): 4(2),

згідно якої вдих триває 4 сек. (рахунки); пауза -2 сек.; видих — 4 сек. та пауза — 2 сек. Дотримання пауз необхідно для того, щоби запобігти гіпервентиляції легень та, таким чином, регулювати ступінь збудження дихального центру. Збільшення тривалості дихальних фаз внаслідок розширення резервів вдиху і видиху дітей відбувається за схемою ЦПД = 2(2): 2; ЦПД = 4(2): 4(2); ЦПД = 4(4): 4(2); ЦПД = 6(4): 6(2) і т.д. Тривалість дихальних фаз може також залишатись незмінною.

Ритмічність дихання тренується також з врахуванням ЧСС, коли кожний вдих та видих виконується на однакову кількість скорочень серця. Для оволодіння навичкою ритмічного дихання рекомендується така вправа: сидячи чи стоячи після повного видиху зробити глибокий вдих, а потім видих на шість пульсових одиниць (один удар — одна порція видиху і т.д.).

Наступним кроком у методиці дихання є навчання правильному диханню при виконанні динамічних вправ. Тут дихання повинно бути безперервним, а його оптимальна глибина складає 40 -60% життєвої ємкості легень. Необхідно також враховувати рефлекторний вплив ритму дихання на темп рухів. Процес навчання бажано починати з ходьби та бігу на місці та формування навички діафрагмального, а згодом і повного дихання. [23]

Вправ ациклічного характеру існує велика кількість і тому визначити загальні правила при їх виконанні неможливо. Однак, при навчанні правильному диханню в процесі виконання ациклічних вправ варто враховувати такі обставини:

— вдих повинен співпадати з рухами або позою, при яких складаються найбільш анатомічно сприятливі умови для розширення грудної клітки;

— фази дихання залежать від величини м язового зусилля. Якщо вправа виконується без напруження, то вдих і видих відбуваються вільно. А вправи, виконання яких включає в себе м язове напруження — вдих здійснюється при напружені, а видих, відповідно, при розслабленні.

Паралельно з навчанням правильному диханню при виконанні фізичних вправ на заняттях в СМГ, необхідно формувати у школярів уміння керувати своїм емоційним станом і процесами відновлення.

Так, техніка мобілізуючого дихання передбачає подовжений вдих, пропорційну йому за тривалістю паузу та короткий швидкий видих.

Заспокійливе дихання характеризується поступовим подовженням видиху до тих пір, поки він не стане вдвічі довшим за вдих.

Застосування напруженого, переривчастого і подовженого видиху через міцно стиснуті губи («попихкування»), що виконується серіями по 2−3 рази зразу ж після фізичних вправ, знімає нервово-м'язові напруження і прискорює ліквідацію кисневого боргу. [19]

Висновки до 1-го розділу.

Проаналізувавши дане питання першого розділу стає зрозумілим мета дихальних вправ у системі тренування школярів, та важливість дихальних вправ оскільки їх грамотне виконання позитивно впливає на здоров’я школярів оскільки дихання з участю діафрагми покращує здоров’я і почуття власної гідності, тіло насичується киснем, значно збільшує об'єм легенів, активізує обмін речовин і не в останню чергу — збільшується опірність організму.

Також ознайомившись із зміст даного матеріалу ми бачимо що правильне дихання це запорука не тільки здоров’я дихальної системи оскільки від того як ми дихаємо залежать робота багатьох інших систем в організмі до прикладу люди які не дихають через ніс відстають у розумовому розвитку. Відсутність носового дихання погіршує пам’ять, увагу, спричиняє головний біль, погіршення сну. А глибоке повільне дихання покращує травлення, нормалізує роботу органів виділення.

Застосування дихальних вправ під час фізичних навантажень сприяє підвищенню працездатності організму, прискорює процеси відновлення та ліквідацію кисневого боргу.

РОЗДІЛ 2. Оздоровчі дихальні вправи, та їх використання

2. 1 Лікувальні вправи для дітей з бронхо-легеневою патологією

При таких захворюваннях у вправах, що виконуються дітьми, треба припускати поряд з плавними, ритмічними дихальними рухами більш різкі та глибокі вдихи, короткочасні затримки наприкінці видиху (паузи 2−3с) при ритмічному диханні.

У методиці лікувальної фізкультури широко використовуються рухливі ігри з різним ступенем психофізичного навантаження. Порівняно з результатами терапії дітей, що знаходяться на звичайному лікувально-руховому режимі, більш ефективна терапія хворих дітей в яку включається лікувальна фізкультура з великим обсягом рухливих ігор. [23]

Лікарсько-педагогічний контроль за хворими дітьми передбачає особливо жорстке спостереження за станом серцево-судинної системи, її реакції безпосередньо на ігри, що проводяться за даними вимірювання частоти серцевих скорочень, показників артеріального тиску, зовнішніх ознак втоми.

Дренажні положення, які активно надаються дитині під час гри («берізка», швидке перекочування тіла на бік, живіт, спину, перекидання, вправи з м’ячем з різних вихідних положень) сприяють найбільш ефективному, природному дренажу бронхів. Цьому сприяють звукові дихальні вправи з глибоким, сильним видихом, відкашлюванням, якими супроводжуються більшість ігрових вправ.

Така специфіка ігор та вправ, які проводяться емоційно, з великим бажанням дітей виконати всі рухи чітко, якісно, сприяє ще й кращому відділенню гнійної мокроти, «осушенню» бронхів.

Спеціальні вправи для лікування дітей хворих на бронхіальну астму окрім завдань загально-фізіологічної дії, зміцнення м’язів грудної клітини, поясу верхніх кінцівок мають спеціальну мету — розвиток ритмічного дихання з поглибленим, але спокійним, нефорсованим (!) видихом. Під час проведення процедури використовують промовляння звуків у поєднанні з ритмічними рухами кінцівок та тулубу. Додають також рухи для виховання правильного положення язика та координації рухів нижньої щелепи. Для покращення функціонування головного дихального м’язу — діафрагми, яка у дітей молодших 5 років виконує 89% усієї роботи дихальних м’язів, вводять вправи з дозованим бігом — найбільш ефективною вправою для покращення функціонування легенів. [3]

2. 2 Дихальна гімнастика, її вплив на здоров’я дітей

Дихальна гімнастика доступна всім, вона не вимагає багато часу та сил. Кілька глибоких вдихів і видих, зроблених на робочому місці, допоможуть вам позбавитися від втоми. Інтенсивні дихальні вправи дозволяють активізувати кілька мільйонів капілярів у тілі. Сприятливий вплив таких вправ на діяльність капілярів шлунка й дванадцятипалої кишки особливо важливо для збереження гарного здоров’я. Для людей, що страждають гіпертонічною хворобою або іншими захворюваннями серцево-судинної системи, активізація діяльності капілярів — один зі способів радикального лікування цих хвороб. Дихальна гімнастика особливо корисна при бронхолегеневих захворюваннях, гаймориті, риніті, бронхіальній астмі, гіпоксії, головних болях, неврозах, депресії і навіть при різних статевих і сексуальних розладах. Її використовують під час заняття шейпінгом, адже при глибокому подиху і збагачення організму киснем відбувається активне спалювання жиру [2].

Існує багато методик дихальної гімнастики, але всі вони засновані на різних поєднаннях основних видів дихання — верхньому, середньому та нижньому. Іноді використовується поняття повного дихання, при якому працюють всі частини дихального апарату. Подихи і видих на повні груди, дихання через ніс або рот — основні елементи будь-якої дихальної гімнастики. Перед початком занять дихальною терапією, необхідно поставити перед собою певну мету або завдання. Початківець часто втрачає до занять інтерес або швидко утомлюється, і може легко кинути практику, стикнувшись із труднощами, виконуючи вправу. Невдачі подібного роду пояснюються або недоліком упевненості в дієвості терапії, або відсутністю конкретної мети. Найкраще практикувати дихальну терапію в такий спосіб: по-перше, точно виконувати всі інструкції й, по-друге, розділити практичні заняття на невеликі відрізки і опановувати їх поступово, переслідуючи при цьому конкретну мету, наприклад, лікування хвороби або зміцнення здоров’я. Необхідно встановити час щоденних занять і строго дотримуватись цього графіка [15].

Подих при дихальній терапії називають природним, він повинен бути спокійним, ненапруженим, тонким і рівним. Подих здорової людини відповідає цим вимогам. Однак той, хто виснажений, перенапружений, у кого слабке здоров’я, хто легко лякається або розбудовується, або той, хто емоційно неврівноважений, дратівливий або нетерплячий, дихають неритмічно й неправильно. Природний подих є рівним та збалансованим. Коли людина починає дихати так, вона добре себе почуває й у неї більше не виникає утруднень, з якими вона зіштовхується при виконанні вправ дихальної терапії раніше. А згодом сприятливі зміни відбудуться в неї у всьому тілі [1].

Дихальна гімнастика являється важливим компонентом комплексної профілактики усяких захворювань, вона активізує виробітку біологічно активних речовин, значно збільшує опірність організму до вірусів і бактерій. А в комбінації з фізичними вправами посилює цю дію на організм.

В цілому всі дихальні гімнастики, які виникли за останні сто років, діють на дуже близьких принципах. Але нам, у межах школи, більш підходить дихальна гімнастика А.Н. Стрельніковой.

З самого початку цей метод був призначений для лікування хвороб, пов’язаних з втратою голосу. Подальша практика показала, що така гімнастика допомагає при багатьох простудних захворюваннях. Сутність метода полягає в розробці парадоксального дихання. Парадоксальне дихання — це усвідомлено проводжена серія потужних вдихів на стиснутих долях легень. Шумний короткий вдих носом робиться одночасно з рухами, які стискають грудну клітину. Вправи залучають до роботи всі частини тіла, і відбувається загальна фізіологічна стимуляція організму. [23]

Вплив дихальної гімнастики на організм міститься в наступному:

1. Короткі форсовані вдихи через ніс направляють повітря на всю глибину легень, від верхівки до основи.

2. Активізується і тренується м’язовий апарат діафрагми і грудної клітки.

3. У клітинах і тканинах організму відновлюється порушений крово- і лімфообіг, регулюються обмінні процеси.

4. Діафрагма забезпечує правильну вентиляцію легень, одночасно масажуючи мускулатуру органів черевної порожнини.

5. Приток повітря в мозок покращує кровообіг і забезпечує мозкові клітини киснем, що добре позначається на психоемоційному рівні.

6. Збільшує загальну опірність організму, його тонус, оздоровлює нервово-психічне становище дітей.

Фізкультхвилинки ми проводимо на уроках. У кабінеті повинно бути чисте повітря, краще відкрити кватирку або попередньо провітрити. Якщо вправи для когось з дітей важкі, можна виконувати їх сидячи.

Для кожної дитини сумарне число вдихів — рухів сугубо індивідуальне з урахуванням можливої активності темпераменту і сили. Тому нікого з дітей неможливо змушувати продовжувати виконувати вправи. Якщо хтось відчуває втому, запаморочення — зупиняється і відпочиває. А включається після відпочинку до виконування вправ з любого рахунку. [22]

Дихальна гімнастика потрібна для кращого розвитку легенів. Ці вправи дитина повинна виконувати вранці та серед дня. В літній час заняття краще проводити на повітрі. Їх також використовують після ранкової гімнастики та після гімнастики пробудження (денний сон), для встановлення дихання.

Годинник.

Стоячи, ноги злегка розставити, руки опустити. Розмахуючи прямими руками вперед і назад, промовляють «тік-так». Повторити 10−12 разів.

Трубач.

Сидячи, кисті рук затиснути в трубочку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти «п-ф-ф-ф». Повторити 4−5 разів.

Півень.

Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти «Ку-ку-рі-ку». Повторити 5−6 разів.

Каша кипить.

Сидячи, одна рука лежить на животі, друга — на грудях. Втягуючи живіт — вдих, випинаючи живіт — видих. Вдихаючи, голосно промовляти «ф-ф-ф-ф-ф-ф». Повторити 3−4 рази.

Паровозик.

Ходити по спортивному залі, роблячи поперемінно рухи руками і промовляючи «чух-чух-чух». Повторювати упродовж 20−30 секунд.

На перекладині.

Стоячи, ноги разом, гімнастичну палицю тримати перед собою. Підняти палицю вгору, піднятися на носки — вдих, палицю опустити назад, на лопатки — довгий видих. Видихаючи, промовляти «ф-ф-ф-ф-ф-ф». Повторити 3−4 рази.

кроком руш.

Стоячих, гімнастична палиця в руках, ходьба, високо піднімаючі коліна. На 2 кроки — вдих, на 6−7 кроків — видих. Видихаючи, промовляти «тихі-ш-ш-ше». Повторювати упродовж 1,5 хвилини.

Дихання «Оживляючи нерви«.

? вихідне положення: стоячи, руки витягнуті вперед;

? зробіть повний вдих;

? затримайте дихання;

? стисніть руки в кулаки;

? швидко відведіть руки до межі назад і поверніть в початкове положення;

? повторюйте рух, поки вистачить повітря;

? з силою видихніть через рот, опускаючи руки;

? виконайте очищаючий подих. очищаючи дихання

Дана вправа зміцнює нервову і дихальну системи:

? зробити повільний повний вдих;

? затримати дихання;

? скласти губи трубочкою, як ніби ви приготувалися свистіти;

? видихати короткими сильними поштовхами все повітря, який є в легенях;

? при необхідності зробити наступний вдих, що не пересилюючи себе.

Збереження душевного спокою

Стискають пальці в кулак із загнутим великим пальцем. Роблячи видих спокійно, не поспішаючи, стискають кулак із зусиллям. Потім, послаблюючи зусилля, роблять вдих Повторити 5 разів. Закриті очі подвоюють ефект.

Вправа 1 «Бадьорість» (із йоги)

— встати прямо;

— руки в сторони, на рівні плечей;

— повільно вдихнути, затримати дихання;

— робити дрібні кругові рухи руками в одну, потім в інший бік, поки вистачає дихання;

— опустити розслаблені руки, повільно видихаючи.

Вправа 2 дихально-координаційна «Гаряча монетка«.

— Глибокий вдих. Під час вдиху повільно підняти прямі руки до рівня грудей долонями вперед (4−6 сек.).

— Затримати дихання, сконцентрувати увагу на середині долонь (відчуття «гарячої монетки» в центрі долоні) (2−3 сек.)

— Повільний видих. Видихаючи, малювати перед собою обома руками одночасно квадрати з різних точок (4−6 сек.).

Вправа виконується по 3 раза.

2. 3 Східна дихальна терапія

Східна дихальна терапія — це здається досить дивним, проте з диханням пов’язаний ефективний метод лікування багатьох захворювань, що пов’язані з життям в сучасному світі. Людина яка втратила внутрішню гармонію внаслідок постійного фізичного, психічного та соціального напруження, часто не може відразу випробувати лікувального впливу правильного дихання.

Немовлята і маленькі діти дихають правильно, однак з віком ця здатність найчастіше втрачається. За допомогою дихальної терапії людина знову навчається правильному диханню, що дозволяє позбавитися від важкої внутрішньої напруги і повернути необхідне душевний спокій. [6]

Вплив східної дихальної терапії

Дихальна терапія — це різні фізичні вправи, які впливають на психіку людини. Одночасно це і педагогічний метод. Крім того, метою дихальної терапії є знову навчити людину правильно дихати. Тут особливо важливо зрозуміти, що заважає правильному диханню, і за допомогою спеціальних вправ по-новому відчути себе і своє тіло. Процес дихання забезпечує вегетативна нервова система, на функції якої в свою чергу впливають ритм життя, наші враження, страх, турботи, роздратування, переляк чи радість. Однак частоту і глибину дихання людина завжди може регулювати зусиллям своєї волі. Неправильне дихання може привести до порушення деяких життєво важливих функцій організму та виникнення захворювань. Тому глибоке правильне дихання дуже важливо для кожної людини незалежно від її віку та стану здоров’я. Дихальні вправи можуть допомогти при вегетативної дистонії. Це захворювання може виявлятися безсонням, нездатністю до концентрації уваги, прискореним серцебиттям, ознобом, хронічною втомою або іншими подібними симптомами, що робить украй несприятливий вплив на життя жінки.

Умови необхідні для проведення дихальних вправ:

Для дихальних вправ важливо вибрати такий час, коли вам ніхто не заважає. У приміщенні для проведень вправ повинно бути спокійно, тепло і комфортно. Одяг повинен бути зручним, не стягувати і не здавлювати. Рекомендується розстебнути ремінь і розв’язати комір. Оптимальне положення тіла — це поза швачки. Якщо це положення неможливо, то рекомендується сісти на стілець, випрямивши спину.

o Підготовча вправа 1 (до занять східною терапією)

Ляжте на бік без подушки й покладете одну ногу на іншу. Потім підтягніть коліна до грудей, а руки покладете так, як у підготовчій вправі 1. Виконаєте 10 вдихів-видихів, переверніться на інший бік, поміняйте положення рук і повторите вправу

o Підготовча вправа 2

Підніміть один кінець ліжка на 20 сантиметрів. Ляжте на спину головою на той кінець ліжка, що нижче (без подушки). На нижню частину живота покладете вантаж вагою близько 500 грамів і виконаєте 50 вдихів-видихів, як ви їх робили у вправі 1.

Кожні три дні додавайте по 500 грамів вантажу, поки його вага не буде становити 2 500 грам. Коли вантаж вагою 2 500 грам на нижній частині живота не буде заподіювати ніяких незручностей, ви можете починати поступово збільшувати тривалість вправи й довести неї до 30 хвилин

o Підготовча вправа 3

Для виконання цієї вправи потрібна смуга тканини шириною 30 і довжиною 180 сантиметрів. Сядьте на стілець прямо. Потім складете тканину навпіл так, щоб ширина її була 15 сантиметрів, і оберніть навколо талії - смуга повинна закривати ділянку між подложечной ямкою й пупком — і перехрестите її на області подложечной ямки

Залишивши по обидва боки вільні кінці, міцно візьміться за тканину. Тепер ви готові до виконання вправи. Послабляйте натяг тканини з кожним вдихом і затягуйте сильніше з кожним видихом. Подих таке ж, як у підготовчій вправі 1. У цій вправі спрацьовується координація трьох дій, тобто подиху, руху рук і руху черевної стінки

Експериментуючи, користуємося соломинкою, яку кладемо в рот перед початком видиху. Потім дуже повільно видихаємо повітря через соломинку, перед закінченням видиху прибираємо соломинку з рота, а залишки повітря видихаємо через ніс. Використовуючи це просте допоміжний засіб, набагато легше сконцентрувати увагу на своєму диханні. Подібної концентрації уваги також можна досягти, якщо тримати долоню перед своїм ротом і м’яко в неї дути, випускаючи повітря (немов збираючи невагому пушинку з долоні). При зміні положення тіла і при русі, дихання змінюється. [8]

Висновки до 2-го розділу

Проаналізувавши дане питання ми можемо зробити висновки що: Завдяки спеціальним дихальним вправам та рухливим іграм у дітей у більшому ступені покращується загальний стан, зменшуються симптоми неврастенії: роздратованість, негативізм; кволі та загальмовані діти стають бадьоріші та веселіші.

Хворі двох-чотирьох літнього віку з відставанням моторного розвитку (часто це діти з залишковими явищами рахіту), швидше опановують навички природних видів руху: ходьбу, біг, стрибки або виконують їх більш координовано. Немовлята і маленькі діти дихають правильно, однак з віком ця здатність найчастіше втрачається. За допомогою дихальної терапії людина знову навчається правильному диханню, що дозволяє позбавитися від важкої внутрішньої напруги і повернути необхідне душевний спокій.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши дане питання, ми можемо зробити висновки, щодо того, нас кільки вагому роль відіграє дихання в оздоровчому тренуванні школярів, і в їхньому житті в цілому.

Дихання пов’язане з духовним розвитком людини. Інтенсивні молитви і співи (під час яких велике значення надається видиху), по суті, дуже схожі на сучасні дихальні вправи. Ще в античні часи в Греції в перші століття після Різдва Христового дихальні вправи були одним з основних методів лікування.

Активний спосіб життя активізує розумову діяльність; під час пішої прогулянки, ритмічної їзди на велосипеді, бігу підтюпцем приходять несподівані й оригінальні ідеї, самі собою виникають рішення складних задач і проблем. Регулярні фізичні навантаження впливають на кровотворення: збільшують кількість гемоглобін, нормалізують вміст холестерину. Заняття спортом попереджають передчасне старіння організму, а виходить, продовжують молодість [3].

Бути в наш час здоровим — це не надзвичайна розкіш, це — необхідність. Здоровим хоче бути кожен, але підтримувати все життя певний рівень гарного самопочуття важко, тут необхідна залізна воля. Хвороби стають у чергу до кожного з нас і атакують, як тільки ми розслаблюємося. Сучасна медицина хоч і намагається захистити наші організми від хвороб, але вона не може придумати таких ліків, які розвивали б у свідомості розуміння необхідності вдосконалювання власного тіла. Постійний рух, контроль за своїм диханням, виконання спеціальних вправ для доброї роботи легень, несуть здоров’я, що не дадуть ніякі ліки. Розумне фізичне навантаження на організм — найкращий спосіб його збереження до старості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Асташенко О. І. / Дыхательная гімнастика по Стрельниковой. Парадоксально, но ефективно!/ М. 2007.- 112с.

2. Вайцеховський С.М./ Книга тренера / С. М. Вайцеховской. -М.: Фізкультура і спорт, 2000. — 278 с.

3. Ермолаев О. Б., Сергиенко В. П. / Основи трехфазного дьіхания. (Новое в жизни, науке, технике. Серия «Физкультура и спорт», № 1)/ -М.: Знание, 1991. -С. 93−189.

4. Зімкіна Н.В. / Фізіологія людини / Н.В. Зімкіна. — М.: Фізкультура і спорт, 2009. — 496 с.

5. Іванова І. О. / Проблеми профілактики захворювань та фізичного розвитку дітей / Соціальна психологія/ 2008. № 5-С. 13−16.

6. Іллівна В.І. / Фізична культура студента / В.І. Іллівна. — М.: Гардаріки, 2002. — 448 с.

7. Ковальова О. Г. / Здоров’я і фізична культура/2007.- № 29.- С. 7−14.

8. Кузнецова Т. Д., Левитский П. М., Язловецкий В. С. / Дыхательные упражнения

в физическом воспитании / Киев: Здоровье, 1989. — 136 с.

9. Кочеткова И. Н. / Парадоксальная гимнастика Стрелъниковой / Советский спорт / 1989. — 32 с.

10. Лук’яненко В.П. / Фізична культура: основа знань / В.П. Лук’яненко. — М.: Радянський спорт// 2005. — 224 с.

11. Матвєєв Л.П. / Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів / Л.П. Матвєєв. — Київ: Олімпійська література, 2008. — 238 с.

12. Никитюк Б. А. / Адаптація скелета спортсменів / Б. А. Никитюк, Б.І. Коган. — Київ: Здоров’я, 2010. — 128 с.

13. Озолін Н.Г. / Легка атлетика: підручник для студентів інститутів фізичної культури / Н.Г. Озолін. — М.: Фізкультура і спорт, 2000. — 671

14. Озолін Н.Г. / Молодому колезі / Н.Г. Озолін. — М.: Фізкультура і спорт// 2000. — 159 с.

15. Платонов В. М. / Система підготовки спортсменів в олімпійському спорті / В. М. Платонов. — К.: Олімпійська література// 2004. — 808 c.

16. Сальников В. А. / Спортивна діяльність та здібності / В. А. Сальников / ТіМПФК. — 2001. — № 10. — 24−26 с.

17. Селуянов В. М. / Основи науково-методичної діяльності у фізичній культурі: навчальний посібник для студентів вузів фізичної культури / В. М. Селуянов, М. П. Шестаков, І.П. Космина. — М.: СпортАкадеміяПресс, 2001. — 184 с.

18. Семенов Л. А. / Визначення спортивної придатності дітей та підлітків / Л. А. Семенов. — М.: Радянський спорт, 2005. — 142 с.

19. Сологуб Е. Б. / Спортивна генетика: навчальний посібник для вищих навчальних закладів фізичної культури / Є.Б. Сологуб, В. А. Таймазов. — М.: Терра-Спорт, 2000. — 127 с.

20. Солодков А. С. / Фізіологія людини. Спортивна. Вікова: підручник для вищих навчальних закладів фізичної культури / Солодков А. С., Е. Б. Сологуб. — М.: Терра-Спорт, Олімпія Прес, 2011. — 520 с.

21. Талагі Є. / Енциклопедія фізичних вправ / Є. Талагі. — М.: Фізкультура і спорт/ 2002. — 412 с.

22. Трістан В.Г. / Фізіологічні основи фізичної культури і спорту. Частина 1: навчальний посібник / В.Г. Трістан, Ю.В. Корягіна. — Омськ: СібГАФК, 2001. — С. 38−75.

23. Фомін Н.А. / Фізіологічні основи рухової активності / Н.А. Фомін, Ю.М. Вавілов. — М.: ФиС, 1991. — 224 с.

24. Холодов Ж. К. / Теорія і методика фізичного виховання і спорту / Ж. К. Холодов, В.С. Кузнєцов. — М.: Академія, 2000. — 480 с.

25. Цирельников Н.І. / Теорія і приктика оздоровчого дихання/ М. 2001.- 54 с

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой