Інвентаризація активів

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

РЕФЕРАТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ АКТИВІВ І ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Основи побудови обліку інвентаризації активів і зобов’язань підприємства

1.2. Організаційні аспекти аудиту та аналізу інвентаризації активів і зобов’язань підприємства

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ АКТИВІВ І ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Методика проведення інвентаризації активів і зобов’язань підприємства у національній обліковій системі

2.2. Принципи організації проведення інвентаризації активів і зобов’язань підприємства

2.3. Особливості відображення результатів інвентаризації активів і зобов’язань підприємства в умовах функціонування АРМ бухгалтера

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ АКТИВІВ 1 ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Методика аналізу змін структури балансу та ефективності інвентаризаційної роботи на підприємстві

3.2. Методика аудиту інвентаризації активів і зобов’язань підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему «Облік, аналіз і аудит інвентаризації активів та зобов’язань підприємства» на матеріалах ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» виконана у розмірі 100 сторінок і містить 14 таблиць, 12 рисунків та 4 додатки,

В результаті дослідження визначено сутність, зміст, роль інвентаризації в господарській діяльності, обґрунтовано значення та місце Інвентаризації в бухгалтерському обліку та господарському контролі, сформовано основні напрямки проведення аудиту та аналізу інвентаризації активів і зобов’язань підприємства, розглянуті діючі методики комп’ютеризації інвентаризаційного процесу.

В роботі використані діючі закони, положення, інструкції, Національні нормативи аудиту, праці українських та зарубіжних авторів.

Результати отримані при дослідженні, складають підстави для подальших досліджень проблем бухгалтерського обліку і господарського контролю в ринкових умовах господарювання.

ВСТУП

Нововведення, що відбулися в політичному і економічному житті України, а також направленість її курсу на поступову інтеграцію в розвинуту економічну спільноту, зумовили проведення кардинальних змін в методології та організації бухгалтерського обліку, прийняття. Закону України ''Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Національних (стандарті") положень бухгалтерського обліку. Це зумовило й посилення контрольних функцій як держави, так і власника, за здійсненням та результатами фінансово-господарської діяльності.

В Україні одним із найважливіших елементів ринкової економіки стає господарський контроль. В сучасних умовах багато його методологічних і організаційних питань потребують подальшої розробки, вдосконаленні і термінового впровадження, так як проведення інвентаризації було, є і залишається єдиним способом контролю за точністю даних, що надаються бухгалтерським обліком.

Зростання вимог до підвищення ефективності інвентаризації з метою поліпшення управління та контролю в нових умовах господарювання, зумовлюють необхідність наукового дослідження даної проблеми. Недосконалість чинних нормативних актів, які регламентують інвентаризаційну діяльність та невідповідність практики інвентаризаційної роботи вимогам підвищення ефективності використання майна господарюючого суб'єкту, забезпечення його збереження зумовлює актуальність дослідження організації інвентаризаційної роботи, практики проведення інвентаризації та удосконалення відображення її результатів в обліку. Необхідність розв’язання цих актуальних проблем зумовило вибір теми.

Метою роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі інвентаризації в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця інвентаризації в бухгалтерському обліку, комплексне вивчення стану та перспектив розвитку інвентаризаційної робота та можливість комп’ютеризації інвентаризаційного процесу,

Для досягнення поставленої мети були намічені наступні основні завдання:

— розкрити сутність і зміст поняття інвентаризації;.

— визначити мету і завдання;

— визначити місце і роль інвентаризації активів і зобов’язань в сучасних умовах господарювання;

— визначити перелік об'єктів і суб'єктів інвентаризації;

— уточнити класифікації інвентаризації у відповідності з потребами сучасних умов господарювання;

— дослідити етап інвентаризаційної роботи на підприємствах, на прикладі відкритого акціонерного товариства Херсонський бавовняний комбінат;

— визначити основні показники за допомогою яких можна проаналізувати стан інвентаризаційної роботи на підприємстві.

Об'єктом дослідження є організація і методика проведення інвентаризації активів І зобов’язань на виробничих підприємствах, зокрема, відкритому акціонерному товаристві Херсонський бавовняний комбінат.

При написанні роботи використані нормативні та інструктивні матеріали і положення, що діють в Україні праці українських та зарубіжних авторш, практичні матеріали і результати досліджень етану внутрішньогосподарського контролю на виробничому підприємстві відкрите акціонерне товариство Херсонський бавовняний комбінат.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ АКТИВІВ І ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Основи побудови обліку інвентаризації активів і зобов’язань підприємства

Будь-яка підприємницька діяльність втрачає свій сенс, коли господарські операції, факти та інші події не обліковуються. В той же час діяльність є некерованою, якщо не здійснюється контроль, хоча б для того щоб визначити її результати, Тому облік і контроль є обов’язковими складовими в будь-якій сфері діяльності людини, а особливо в господарській.

Це пояснює і факт тисячолітньої історії існування та застосування інвентаризації людством,

Слово «інвентаризація» запозичене з німецької мови і представляє собою похідне від інвентарю, (В 1713 р, з’являється термін «інвентаріум», в 1743 р, — «інвентарій» і тільки у 1797 р, — «Інвентаризація»),

Під інвентаризацією слід розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками. Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: здійснення на підставі розпорядчого документу колегіальним органом: виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту; реєстрація та оцінка фактів; нормативно-правове регулювання; бухгалтерська обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень (див. рис. 1. 1).

Рис. 1.1. Сутність і зміст інвентаризації

Визначення сутності і змісту інвентаризації ДОЗВОЛЯЄ провести чітку межу між господарюючими діями, які за своєю природою схожі з інвентаризацією. До таких дій можна віднести переоблік, приймання товарно-матеріальних цінностей, самоперевірку, самоконтроль, перепис.

Тільки інвентаризація активів (основних засобів, сировини, товарів, грошових коштів, дебіторської заборгованості м інших статей активу

балансу) і зобов’язань (пасив балансу, за виключенням розділу 1 «Власний капітал») може підтвердити достовірність даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

В процесі еволюції суспільства поняття інвентаризації трансформувалось з найпростішої форми здійснення дій по перерахунку, перемірюванню, зважуванню, метою яких було відображення фактичного стану об'єкту, — до дій по виявленню фактичної наявності майна з метою визначення власного та залученою капіталу, вкладеного в діло, і визначення фінансового результату від господарської діяльності. В наді час інвентаризація активів і зобов’язань t закінченим процесом, проведення якого дає змогу визначити наявність і стан майна та зобов’язань господарюючого суб'єкту.

Інвентаризація, як один з елементів методу бухгалтерського обліку тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом, балансом.

Оцінка і калькуляція базуються на документації, яка не завжди враховує всі явища й окремі факти, що мають місце в господарському житті.

Так, в процесі-виробництва як і в процесах постачання, зберігання та реалізації мають місце господарські факти, котрі не знаходять відображення в бухгалтерському обліку (наприклад, понаднормові природні втрати, недовкладення сировини і матеріалів, заміна більш цінних матеріалів, сировини, комплектуючих на більш дешеві). Всі ці факти спричиняють викривлення фактичної собівартості виготовленої продукції.

Калькулювання собівартості одиниці продукції на підставі облікових даних не завжди точно відображає фактичні витрати, що були здійсненні в протесі виробництва.

Отже, завдяки проведенню інвентаризації отримується Інформація для достовірного визначення реальних витрат на виробництво продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Лише результати проведеної інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійсненні подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів господарського життя на бухгалтерських рахунках.

Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності, як правдивість і реальність. Проведення інвентаризації дає можливість отримати інформацію, без якої такі елементи методу бухгалтерського обліку, як баланс так і звітність втрачають функцію способу пізнання дійсності.

В системі елементів методу бухгалтерського обліку інвентаризація як елемент має певну самостійність і незалежність. В ієрархічній системі цей елемент як засіб контролю може зайняти будь-яке місце після документації. В свою чергу, в практичному аспекті, інвентаризація впливає на всі елементи системи методу бухгалтерського обліку.

Інвентаризація, оскільки вона оформлюється документами, повинна розглядатися в обліку тільки як процедура, в результаті якої бухгалтер отримує документальне підтвердження про факти господарського життя. Яке ж значення інвентаризації в практичній діяльності? Належним чином організований поточний облік дозволяє постійно слідкувати за змінами в господарській діяльності підприємства та своєчасно повідомляти як про позитивні тенденції, так і про негативні явища. Але абсолютно точної картини ні поточний облік, ні складений на підставі його даних зведений облік не гарантують. Відбувається це з наступних причин:

1, Під час звичайної операційної діяльності в кількісних та якісних характеристиках запасів, що знаходяться в місцях зберігання, можуть виникати зміни, ззовні часто не помітні, які неможливо виявити та задокументувати в момент їх виникнення, а саме: природні зміни маси або якості внаслідок біологічних, хімічних та фізичних дій, вплив зміни температури або вологості повітря,

2. Навіть при найохайнішому здійснені розрахунків між підприємством і його Контрагентами можуть виникнути розбіжності та суперечки з приводу окремих вимог і зобов’язань. Для їх вирішення необхідно повертатись до раніше зроблених записів, перевіряти і при необхідності вносити відповідні поправки та уточнення до них,

3. Не завжди виконується вимога щодо вибуття матеріальних цінностей з місця зберігання за наявності бездоганно складених виправдовуючих документів, витрачання будівельних матеріалів відкритого зберігання без документального оформлення.

4. В практичній діяльності зустрічаються порушення діючих правил приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей (прорахунки, пересортиця, обважування), На практиці розрізняють об'єктивні і суб'єктивні причини таких порушень, Об'єктивні причини не залежать від дій матеріально відповідальних осіб. Суб'єктивні причини безпосередньо залежать від дій матеріально відповідальних осіб.

5. Мають місце недоліки у підборі матеріально відповідальних осіб та встановленні контролю за їх роботою, Інколи на посаду, що пов’язана із збереженням, обліком і розпорядженням цінностями та грошовими коштами призначаються особи, котрі не заслуговують на довіру; часто посади МВО обіймають особи, яку через свою низьку кваліфікацію не можуть забезпечити належного обліку та забезпечення доручених їм цінностей. Результатом таких прорахунків є випадки псування (навмисного і ненавмисного) майна, а також крадіжки.

Інколи порушуються правила оформлення документів. Це є результатом незадовільної організації бухгалтерського обліку, недотримання порядку обліку майна на підприємствах. Такі недоліки сприяють неповному оприбуткуванню, списанню внаслідок псуванню, наявності відходів при сортуванні, списанню продукції на витрати за фіктивними документами. На практиці виникають механічні помітки в обліку — це описки в первинних документах, арифметичні неточності в підрахунках, неправильне відображення документальних даних на рахунках бухгалтерського обліку.

Внаслідок наведених вище причин облікові відомості не відповідають дійсній наявності активів та реальності зобов’язань.

Усунути всі можливі недоліки можна завдяки проведеній інвентаризації, яка дозволяє перевірити достовірність документального оформлення і відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, а також здійснити необхідні виправлення й уточнення в облікові регістри.

Інвентаризація важлива тим, то дає можливість одержати інформацію про загальний стан активів і. відповідно, робити висновки з приводу майнового та фінансового стану підприємства, тобто про його величину та можливості, про те, наскільки наявні ресурси дозволяють йому розгорнути господарську діяльність, в якій мірі воно потребує фінансової допомоги.

Іншими словами, якщо в традиційному розумінні інвентаризація ґрунтується на оцінці матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, то їх якісна оцінка через визначення існуючих можливостей (ступінь морального зносу обладнання, динаміка таких показників, як втрати, приріст надходжень платежів, розширення ринків збуту продукції, співвідношення чисельності й оплати праці основного і допоміжного персоналу) характеризує її перспективи.

Отже, інвентаризація є важливим заходом, в проведені якого повинен бути зацікавлений насамперед власник, керівник, головний бухгалтер підприємства.

В економічній літературі до цього часу існують різні думки з приводу формулювання мети інвентаризації активів і зобов’язань.

Деякі автори[31] зазначають, що метою інвентаризації є забезпечення реальності показників бухгалтерської звітності і балансу.

Однак, на думку професора А. А. Афанасьева, «… інвентаризація — це не метод обліку, а лише контрольна операція і, до того ж, достатньо трудомістка, і що шлях до реального балансу лежить через удосконалення поточного бухгалтерського обліку» [11, с 25−26]. Разом з тим Н. В. Чебанова і Л. Н. Котенко вважають, що метою інвентаризації є доповнення відображення господарських операцій"[31, с. 28].

В сучасних умовах господарювання метою інвентаризації є порівняння фактичної кількості та стану майна., що є в наявності, незалежно від його місцезнаходження (здане в оренду, передане на зберігання, переробку, отримане від інших власників та інше) з даними в бухгалтерських записів,

Основними цілями інвентаризації є:

— виявлення фактичної наявності майна;

— перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань;

— зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку.

Серед завдань інвентаризації слід відзначити:

— забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм, плану тощо;

— виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком:

— виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості;

— виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей;

— перевірку дотримання правил і умов збереження майна;

— виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;

— визначення розмірів природного убутку та інших витрат:

— контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб:

— перевірку дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

При виявлені тих або інших недоліків спектр завдань інвентаризації суттєво розширюється (див. рис. 1. 2).

Рис, 1,2. Завдання інвентаризації при виявленні недоліків

Для вирішення основних завдань, що розв’язуються в процесі інвентаризації, необхідним с організаційне, технічне, економічне, юридичне та обліково-аналітичне забезпечення (див. рис. 1. 3).

Рис. 1.3. Передумови вирішення основних завдань інвентаризації

В умовах вільного підприємництва та самостійної ініціативи засновниками підприємства в будь-який момент можуть знадобитися відомості про майно, яке перебуває в їх власності. В цьому випадку рішення про строки інвентаризації та її масштаби приймає керівник підприємства.

Другий підхід до проведення інвентаризації обумовлений тим, що в господарській діяльності підприємства зустрічається багато випадків, коли її проведення виступає єдиним методом, за допомогою якого можна визначити фактичну наявність та оцінити оборотні і необоротні активи та підтвердити реальність зобов’язання.

Розглянемо в яких випадках проведення інвентаризації є обов’язковим. До таких подій в господарському житті підприємства належать:

— передача майна державних підприємств в оренду, його приватизація і корпоратизація;

— проведення господарських операцій, що пов’язані з реструктуризацією підприємства;

— ліквідація підприємства;

— пожежа, стихійне лихо чи аварія техногенного характеру або інші надзвичайні ситуації, викликані екстремальними умовами;

— зміна керівника колективу (бригади) при колективній матеріальній відповідальності, вибуття із колективу (бригади) більше половини її членів, письмове звернення (вимога) хоча б одного із членів колективу (бригади) про її проведення;

— випадки відмови постачальником в задоволенні претензій на недовантаження товарно-матеріальних цінностей або отримані від покупців претензій щодо недовантаження;

— встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

— розпорядження судово-слідчих органів;

— продаж об'єктів необоротних активів;

— консервація необоротних активів і тимчасове виведення з експлуатації виробним и х потужностей;

— переоцінка майна;

— зміна матеріально відповідальної особи при індивідуальній матеріальній відповідальності;

— складання річної фінансової звітності;

— зміна керівника підприємства [14].

Під об'єктом інвентаризації слід розуміти те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Об'єктами інвентаризації на підприємстві є об'єкти бухгалтерського обліку, що мають матеріально-речову форму, кількісний вимір та вартісну оцінку, а також фінансові зобов’язання (див. рис. 1. 4).

Інвентаризація окремих об'єктів здійснюється за місцем знаходження об'єктів або за центрами відповідальності.

Суб'єктами інвентаризації є носії прав та обов’язків — державні інститути, структури та підрозділи, що з чинним законодавством мають право контролювати фінансово-господарську діяльність {Державна податкова адміністрація, Контрольно-ревізійне управління, Фонд державного майна України, Прокуратура), а також власники та керівники підприємств. Суб'єкт інвентаризаційного процесу делегує свої повноваження інвентаризаційній комісії, яка відносно нього є виконавчим органом.

Функції Інвентаризаційної комісії наступні: виявлення кількісних та якісних характеристик об'єкту інвентаризації причин відхилень від завданих нормативних, планових, облікових даних, відповідно до яких може функціонувати об'єкт інвентаризації та їх нормативно-правове регулювання.

Колективний характер виконавчого органу — інвентаризаційної комісії, що призначається суб'єктом інвентаризації, викликаний наступними обставинами:

1) необхідністю здійснення самоконтролю при визначенні фактичної наявності майна і встановленні його якісної характеристики;

2) вимогами одночасного виконання операцій — здійснення контролю і запису наявного майна;

3) необхідністю періодичного контролю за діями матеріально відповідальних осіб;

4) необхідністю забезпечення достовірності І об'єктивності результатів інвентаризації;

5) використанням результатів інвентаризації для доказів господарських порушень, інвентаризації класифікуються за частотою проведення, за характером проведення та обсягу охоплення об'єктів, за охопленням МВО, за способом проведення (див. рис, 1. 5).

За частотою проведення інвентаризації поділяються на періодичні та разові (річні).

Періодичні інвентаризації проводяться, як правило, за ініціативою власника, керівника або іншої уповноваженої особи, яка відповідає за проведення Інвентаризаційної роботи на підприємстві. Вони можуть бути

Плановані інвентаризації проводяться в чітко встановлені строки у відповідності з розробленим планом, затвердженим керівником підприємства.

Рис. 1.4. Об'єкти інвентаризації в системі бухгалтерского обліку

Необхідні інвентаризації здійснюються у випадках, час настання яких неможливо передбачити. Такі інвентаризації обов’язкові оскільки необхідність їх проведення викликана об'єктивними і суб'єктивними причинами та регламентується нормативно-правовими актами.

Контрольна інвентаризація повинна проводитись після закінчення попередньої з метою перевірки сумлінності дій членів інвентаризаційної комісії та перевірки попередніх результатів проведеної інвентаризації.

За обсягом охоплення об'єктів інвентаризації поділяються на повні і часткові. Повні інвентаризації охоплюють все майно підприємства, що знаходиться на балансі, а також прийняте на відповідальне зберігання, в переробку, та стан короткострокової та довгострокової заборгованості.

Рис, 1.5. Класифікація інвентаризації

Часткові інвентаризації охоплюють окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної матеріально відповідальної особи.

За охопленням матеріально відповідальних осіб інвентаризації поділяються на індивідуальні і наскрізні. Індивідуальні інвентаризації - це перевірка окремого виду майна у однієї матеріально відповідальної особи або бригади. Наскрізна інвентаризація охоплює перевіркою конкретні види майна у всіх матеріально відповідальних осіб даного підприємства.

За способом проведення інвентаризації поділяються на суцільні і несуцільні.

Суцільні інвентаризації передбачають перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться в підзвіті тієї чи іншої матеріально відповідальної особи або однієї бригади.

Несуцільна інвентаризація охоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Таку інвентаризацію порівняно легко організувати у будь-який час без припинення роботи підприємства. На практиці проведення несуцільних інвентаризацій є найбільш доцільним в між інвентаризаційний період за об'єктами, де облік ведеться в натурально-вартісному виразі.

Отже, інвентаризація в сучасних умовах господарювання — це не тільки контрольний захід, що дозволяє виявити та оцінити фактичний стан майнової бази господарського суб'єкта, а й організаційно-правовий процес, в ході якого перевіряються й інші факти, що мають місце при здійснені господарської діяльності та результати якого впливають на управлінські рішення.

1.2. Організаційні аспекти аудиту та аналізу інвентаризації активів і зобов’язань підприємства

Процес аудиту представляє собою в організаційному плані технічну сукупність яка поділяється на 3 етапи:

1. Підготовчий (ознайомчий), який полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. Аудитор отримує достатнє представлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки і здійснює оцінку системи обліку з контролю майбутнього клієнта; встановлює ймовірність помилок у звітності клієнта і величину аудиторського ризику; визначає масштаби, зміст і кількість аудиторських процедур; складає план і програму аудиторської перевірки.

2. Основний, на цьому етапі проводиться збір аудиторських доказів на основі проведення відповідних для кожного етапу аудиторських процедур. Отримана інформація документується і оформляється у вигляді робочих документів аудитора. Також збираються інші необхідні відомості отримані від експертів чи зовнішніх консультантів.

3. Заключний, на цьому етапі аудитор узагальнює результати перевірки і формулює висновки стосовно достовірності звітності, її відповідності діючому законодавству у формі аудиторського висновку чи аудиторського звіту.

Така структура процесу зовнішнього аудиту визначає зміст об'єктів його організації до яких відносять; аудиторські номенклатури, носії аудиторських номенклатур, рух носіїв аудиторської інформації і інформаційне забезпечення процесу аудиту (рис. 1. 6)

Рис. 1.6. Організаційні аспекти аудиту

На різних етапах процесу аудиту інвентаризації аудиторські номенклатури формуються по-різному. Тому при їх виборі звертають увагу на характер оформлення цих номенклатур. За характером оформлення аудиторські номенклатури можуть бути трьох типів: первинного, кінцевого, проміжного.

Від вибору аудиторських номенклатур підготовчого етапу залежить якість майбутньої аудиторської роботи. Тому для їх визначення слід виходити з таких положень:

— обмежувати кількість номенклатури найнеобхіднішими даними;

— використовувати данні багаторазово;

— максимально спрощувати технічні процедури, особливо якщо вони здійснюються вручну.

Аудиторськими номенклатурами підготовчого етапу аудиту інвентаризації активів і зобов’язань підприємства можуть бути: кількість запланованих інвентаризацій, види об'єктів, які перевірялися, результати останньої інвентаризації тощо.

На цьому етапі крім вихідних даних до процесу аудиту залучають також і такі, які утворюються самим аудиторським процесом.

До аудиторських номенклатур цього етану перевірки інвентаризаційної роботи можна віднести: данні порівняння даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю, правильність списання природного убутки, виправлення записів тощо.

Дані, які здобуто у процесі обробки аудиторської інформації та надалі використовуються на заключному етапі для формування висновків, розробки пропозицій, становлять кінцеву номенклатуру аудиту.

До кінцевих номенклатур аудиту інвентаризації активів і зобов’язань підприємства можна віднести: результати загального оцінювання інвентаризаційної роботи, висновки та пропозиції щодо усунення виявлених недоліків у роботі інвентаризаційної комісії.

Визначивши аудиторські номенклатури, переходять до організації носіїв процесу аудиту.

Господарські факти відображають на різних носіях: законах, внутрішньогосподарських нормах, нормативах, кошторисах, прогнозах, обліковій інформації.

Методика та техніка вибору носіїв аудиторської інформації мають ряд особливостей, які відрізняють цю процедуру від аналогічної з вибору носіїв облікової інформації.

Зовнішня номенклатура аудиторської інформації та її носії формуються за межами процесу аудиту і тільки незначна кількість їх створюється безпосередньо у процесі аудиту, 3 огляду на це розрізняють зовнішню і внутрішню аудиторську інформацію та її матеріальні носії.

Зовнішні носії аудиторської інформації при аудиті інвентаризації активів і зобов’язань підприємства, практично готові для здійснення аудиту (Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11. 08. 94 p. № 69, наказ про облікову політику, відомості результатів інвентаризації, баланс тощо).

Носії аудиторської інформації, сформовані в процесі аудиту створюються самостійно у процесі перевірки (таблиця порушень порядку проведення інвентаризації, таблиця рекомендованих строків проведення інвентаризації).

На кожному етапі процесу аудиту інвентаризації використовуються певні носії аудиторської інформації.

На першому етапі використовуються Інструкція № 69, наказ про облікову політику, акти контрольних перевірок майна, відомості результатів інвентаризації тощо,

Основними носіями аудиторської інформації на другому етапі аудиторського процесу є різного роду та виду таблиці, у яких з одного боку систематизують результати перевірки, а з іншого — виявляють ступінь порушення (порівняльна таблиця запланованих і проведених інвентаризації, таблиця типових порушень проведення інвентаризації тощо). Слід уникати нагромадження в одній таблиці багатьох показників,

Організація носіїв підсумкової аудиторської інформації - оформлення результатів аудиту залежно від мети, об'єктів, форм, методів та інших ознак аудиту. На заключному етапі аудиту інвентаризації активів і зобов’язань підприємства носіями аудиторської інформації є: аудиторський висновок, експертна оцінка, акти тощо.

Складним елементом процесу аудиту є організація руху інформації. Основне завдання організації аудиторської інформації полягає в тому, щоб створити оптимальні канали руху її, а потім на основі взаємопов'язаної схеми побудувати один технологічний процес аудиту.

Тепер найпоширенішим є графічний метод організації аудиторського процесу та руху в ньому носіїв. Форму графіка не визначають наперед, У цих графіках фіксують найважливіші характеристики руху носія інформації. При цьому обов’язково визначають строки, прийоми, виконавців.

У процесі аудиту не формуються документи і документопотоки у прямому розумінні. Проте це не означає, що для процесу аудиту характерні операції передавання-приймання документів.

Заключним етапом процесу аудиту є оцінка його результатів, узагальнення даних, розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення роботи.

Організаційно аналітичний процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів: підготовчого, аналітичної обробки та заключного.

На кожному етапі об'єктами організації аналітичного процесу є аналітичні номенклатури, носії аналітичних номенклатур рух носіїв аналітичної номенклатури у процесі обробки та формування показників, забезпечення аналітичного процесу.

Визначення джерел аналізу та підготовка даних є одним з важливих моментів підготовчого етапу організації і технології аналітичного процесу інвентаризації активів і зобов’язань підприємства. При цьому визначають склад, зміст та напрями використання джерел аналізу.

Важливим елементом підготовчого етапу робіт є перевірка якості джерел аналізу. Оскільки від якості джерел інформації залежить вірогідність результатів аналізу, їх слід обов’язково ретельно перевірити. Зокрема мають бути перевірені:

— повнота складу аналізованих показників;

— правильність оформлення джерел аналізу;

— погодженість показників;

— методична єдність формування показників:

— взаємна погодженість показників у різних джерелах.

Джерела аналізу (акти контрольних перевірок інвентаризації майна, відомості результатів інвентаризації, інвентаризаційні описи тощо) ретельно перевіряють за методом розрахункової перевірки.

Одним із видів робіт з організації підготовчого етапу аналітичного процесу є рух аналітичної інформації. Вихідним моментом цієї роботи є визначення складу виконавців з проведення аналізу інвентаризації по кожному елементу обліку.

Кожному виконавцю повинен бути встановлений конкретний строк з кожного виду робіт. Далі визначають строки і спосіб передавання носіїв аналітичної інформації, здійснення контролю за збереженням. j

Після підготовки переходять до найбільш трудомісткої роботи другого етапу — аналітичної обробки даних інвентаризації.

Найскладнішим в організації технології аналітичного процесу є забезпечення руху аналітичної інформації та її матеріальних носії".

Аналітична обробка економічної інформації по результатам інвентаризації здійснюється за допомогою різних технічних методичних прийомів: порівняння, групування, відносні величини, математично.

Потреба передавання носіїв аналітичної інформації в процесі обробки від джерел користувача спричинює їх рух. Найбільш поширеним є графічний метод організації руху потоків аналітичної інформації. У таких графіках фіксують найважливіші характеристики руху носіїв інформації. При цьому обов’язково відображають показники, виконавців, строки, способи передавання тощо.

Заключним етапом аналітичного процесу є узагальнення аналітичної! інформації. На цьому етапі дають об'єктивну оцінку результатів діяльності інвентаризаційної комісії, розробляють рекомендації. Для цього добирають аналітичні номенклатури на основі добутих у процесі аналітичної обробки даних. Основне в узагальненні - висновки та пропозиції, спрямовані на поліпшення роботи інвентаризаційної комісії.

Важливим елементом заключного етапу аналітичного процесу є обговорення результатів з тим, хто брав участь в аналітичному процесі, та керівником господарства у якому проводився аналіз.

Результати аналізу потрібно доводити до всіх членів інвентаризаційної комісії. Гласність результатів аналізу є ефективним методом поліпшення роботи.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА ї ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ АКТИВІВ 1 ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ШДРИЄМСТВА

2.1. Методика проведення інвентаризації активів і зобов’язань підприємства у національній обліковій системі

Методика проведення інвентаризації багатогранна. Кожне підприємство мас свої, сугубо індивідуальні, підходи до її проведення.

Методика — конкретизація методу, доведення його до положення, алгоритму, чіткого опису способів проведення.

Розглядаючи методику організації і проведення інвентаризації слід зазначити, що це перш за все не перманентна перевірка (в її практичному застосуванні), а дискретний процес, який складається з сукупності подій, змін, що має певну цілісність і спрямованість.

Інвентарний процес слід розглядати через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної, підготовчої, технологічної та результативної,

На кожній окремій стадії виконують інвентаризаційні процедури, які в свою чергу складаються з сукупності окремих інвентаризаційних прийомів.

Інвентаризаційні процедури — система методичних дій, які застосовуються суб'єктом інвентаризації з метою дослідження її об'єкта. Інвентаризаційні процедури конкретизують зміст інвентаризаційного процесу.

Інвентаризаційні прийоми — сукупність однорідних дій, що проводяться при виконанні окремих процедур для визначення фактичної наявності, стану об'єктів інвентаризації, визначення їх якісної

Всі операції, які пов’язані з рухом матеріальних цінностей, на час інвентаризації повинні бути припинені.

Рис. 2.1. Загальна методика проведення інвентаризації активів

Рис. 2.2. Загальна методика проведення інвентаризації зобов’язань

Інвентаризацію матеріальних цінностей і грошових коштів проводять в присутності матеріально відповідальних осіб, з обов’язковим застосуванням органолептичних прийомів: вимірювання, зважування, перерахунок (за кожним місцем зберігання цінностей і по кожній матеріально відповідальній особі). Цінності, які зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, інвентаризують по документах, з частотою вибірковою їх перевіркою. Однак в цьому випадку комісія повинна бути впевнена в тому, що вміст тари повністю відповідає маркуванню, зазначеному на ній. Наявність навалочних матеріалів (наприклад, вугілля) визначається розрахунковим шляхом.

Одержані дані заносять в інвентаризаційні описи, в яких зазначають найменування і кількість цінностей, а у випадку необхідності і характеристика їх стану. Інвентаризаційний опис — первинний документ, складений в процесі проведення інвентаризації, її підсумок,

Описи складають окремо по кожній матеріально відповідальній особі і за місцем зберігання цінностей та підписують всі члени інвентаризаційної комісії і МВО. Підпис останньої свідчить про те, що інвентаризація проводилася в її присутності, а також, що всі включені в опис цінності знаходяться на її відповідальному зберіганні.

Під час інвентаризації необхідно виявляти і виділяти в описах непотрібні матеріальні цінності, а також припинення замовлення, брак.

За результатами інвентаризації готівки та грошових документів складають акт, в якому відображають наявність готівки, цінних паперів та інших цінностей, виявлених у касі, а також їх залишок за даними обліку і виявлені відхилення (недостачі, лишки).

При інвентаризації дебіторської заборгованості дебіторам направляються довідки про залишки заборгованості або виписки з їх особових рахунків. Підприємства-дебітори в десятиденний строк повинні підтвердити суму заборгованості або представити свої заперечення. За аналогічною технологією проводиться й інвентаризація фінансових зобов’язань,

Оформлені описи про фактичну наявність майна і зобов’язань підприємства здаються до бухгалтерії для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації.

Остаточні результати проведення інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями.

Порівняльні відомості - найважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів.

Перед складанням порівняльної відомості бухгалтерія має ретельно перевірити правильність усіх записів на рахунках. В облікових даних залишки повинні бути виведені по всіх наданих прибутково-видаткових документах на дату інвентаризації (навіть якщо це і не перше число місяця).

Економічний суб'єкт має право складати порівняльні відомості лише по тих цінностях, по яких при інвентаризації були виявлені відхилення від облікових даних. При цьому кількісні та вартісні показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних опису і шляхом порівняння виявляються розходження між даними інвентаризації та обліку. Порівняльна відомість повинна мати такі обов’язкові реквізити: найменування майна; одиниця виміру; попередні результати інвентаризації (визначаються як різниця між фактичними залишками майна і даними обліку); лишок (кількість, вартість); недостача (кількість, вартість); пересортування: а) лишки, зараховані в покриття недостач (кількість, вартість); б) недостачі, зараховані лишками (кількість, вартість); відхилення з урахуванням пересортування: а) лишок (кількість, вартість); б) недостача (кількість, вартість); природний убуток (кількість по нормі, належить до списання, вартість).

Виявлені недостачі та лишки майна, а також позитивні і негативні сумарні різниці повинні знайти відповідне відображення в бухгалтерському обліку.

Послідовність визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризаційного процесу наступна (див. рис 2. 3).

При визначенні попереднього результату може бути виявлено:

— відповідність фактичних і бухгалтерських даних;

— недостачу — вартісна оцінка фактичної інформації менше облікової;

— лишки — вартісна оцінка фактичної інформації більше облікової.

Саме другий та третій факти в бухгалтерському обліку отримали назву інвентаризаційних різниць. Інвентаризаційні різниці можна визначити лише шляхом порівняння фактичних і облікових даних.

Однією з причин виникнення недостачі може бути природний убуток. Під природним убутком слід розуміти зменшення ваги та об'єму одиниць запасів, що виникає в процесах постачання, реалізації та зберіганні внаслідок їх фізично-хімічних властивостей. Природний убуток виникає внаслідок усушки, випаровування, утруски, розпилення, вивітрювання, витікання тощо. Визначити заздалегідь розмір таких витрат неможливо, тому остаточний розрахунок суми природного убутку слід робити лише після проведення інвентаризації цінностей і лише в тому випадку, коли їх фактичні залишки менші за величину залишків за даними бухгалтерського обліку.

Списання недостач матеріальних цінностей, що утворилися за рахунок природного убутку проводиться за наявності наступних умов;

— в разі виявлення недостач цінностей після проведення інвентаризації;

— при наявності дійсних норм природного убутку на цінності яких не вистачає;

— у випадку непричетності матеріально відповідальних осіб до утворення недостач.

При списані природного убутку слід дотримуватися наступних правил;

— списання з матеріально відповідальних осіб недостачі запасів, що утворилась за рахунок природного убутку, без проведення інвентаризації і до встановлення факту недостачі забороняється;

— списання природного убутку запасів проводиться в межах фактичної недостачі, підтвердженої порівняльною відомістю, в сумі, яка не перевищує встановлені норми;

— економія природного убутку одних найменувань запасів, яка досягається шляхом забезпечення оптимальних умов зберігання, не може бути джерелом покриття недостач запасів інших найменувань.

Рис. 2.3. Визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризації.

Різновидом інвентаризаційних різниць може бути пересортування, яке є результатом взаємної заміни подібних товарно-матеріальних цінностей, допущене через порушення технологічного та організаційного порядку, що не відображене в обліку.

Під пересортуванням слід розуміти господарський факт, який є результатом руху товарно-матеріальних цінностей, виявлений при проведенні інвентаризації. Пересортуванням слід вважати лише виявлені факти недостачі і лишків по ТМЦ однакового найменування (виду) в тотожній кількості і у однієї матеріально відповідальної особи.

Термін «пересортування» та порядок його регулювання може застосовуватися до ТМЦ, що обліковуються на бухгалтерських рахунка: 20"Виробничі запаси", 22"Малоцінні та швидкозношувані предмети", 25"Напівфабрикати", 26'Тотова продукція", 28'Товари", коли виконуються наступні вимоги;

— в результаті інвентаризації виявлені лишки та недостачі товарно-матеріальних цінностей одного найменування і тотожній кількості;

— виявлення лишків та недостачі утворилися за період, що перевіряється, та у однієї матеріально відповідальної особи, діяльність якої перевіряється.

При відсутності навіть однієї з цих умов проводити зарахування пересортування забороняється.

Отже, у порівняльних відомостях відображаються розбіжності між даними інвентаризаційних описів та показниками бухгалтерського обліку. Якщо за даними інвентаризаційних описів фактичний залишок цінностей перевищує або є меншим показника залишків за даними бухгалтерського обліку, то величина лишків відображається як в натурі, так і у вартісній оцінці. Вартість лишків та недостач товарно-матеріальних цінностей у порівняльних відомостях проводиться відповідно до їх оцінки в облікових регістрах. Також визначаються суми, які повинні внести винні особи, а метою повного відшкодування недостач.

За тими цінностями, які належать іншим підприємствам складаються окремі порівняльні відомості. Інформацію в цих відомостях слід приводити в розрізі тих підприємств, яким ці цінності належать. Власників цінностей суб'єкт інвентаризації має повідомити про результати перевірки, а також додати до довідки копії інвентаризаційного опису.

По всіх недостачах та лишках, втратах, пов’язаних з псуванням основних засобів та інших цінностей, а також пропуском строків позовної давності по стягненню дебіторської заборгованості інвентаризаційною комісією повинні бути одержані письмові пояснення відповідних працівників.

Свої висновки та пропозиції інвентаризаційна комісія відображає в протоколі. В останньому наводяться детальні відомості про причини та осіб, винних у недостачах, втратах, лишках, і зазначаються заходи, вжиті щодо цих осіб.

Після закінчення інвентаризаційної роботи комісія передає до центральної постійно діючої комісії всю документацію і протокол.

До складу такої документації повинні входити; інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, розрахунок природного убутку, розрахунок тю зарахуванню пересортування, пояснення матеріально відповідальних осіб за фактами недостач, лишків, псування тощо, акт обстеження місць зберігання, акт оцінки якісних характеристик об'єкту інвентаризації, розрахунок матеріальної шкоди в результаті недостачі, псування, розкрадання майна. Крім зазначених документів, необхідно подати акти обмірювання, технічні розрахунки і відомості про зважування.

До перевірки документів, в яких відображені результати інвентаризації, висувають вимоги, адекватні вимогам щодо первинної документації, яка застосовується в обліку господарських операцій.

У документах, якими оформлюється списання ненормованих і понаднормових втрат, слід зазначити вжиті заходи щодо її запобігання.

Ці документи повинні зберігатися три роки. У випадках витиснення суперечок, порушення кримінальних справ — зберігати їх слід до винесення відповідного рішення.

На підставі одержаних пояснень та інших об'єктивних даних центральна інвентаризаційна комісія встановлює характер виявлених недостач, втрат і псування цінностей, а також їх лишків і у відповідності з цим приймає рішення щодо регулювання різниць між даними інвентаризації та бухгалтерського обліку. Висновок інвентаризаційної комісії, затверджений власником (керівником) підприємства, є підставою для бухгалтерських записів на відповідних рахунках.

Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений керівником підприємства в п’ятиденний термін. Остаточну причину невідповідності фактичної наявності майна бухгалтерським даним встановлює лише адміністрація.

В будь-якому випадку, якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною наявністю і обліковими даними, повинен бути виданий наказ керівника підприємства, відповідно до якого в обліку виправляються всі виявлені розбіжності, а результати включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація, а також до річного звіту.

Виявлені при інвентаризації розходження фактичної наявності об'єктів майна з даними бухгалтерського обліку, регулюються підприємствами в наступному порядку:

— вносяться корективи в облікові регістри шляхом виправлення (сторнування) неправильних записів та заміна їх правильними (якщо відхилення визнані як технічна помилка бухгалтера);

— здійснюється взаємне зарахування лишків і нестач у результаті пересортування за умови, що вони виявлені в один і той же інвентаризаційний період, в однієї й тієї ж особи, що до матеріальних цінностей одного і того ж найменування та в тотожній кількості. У тому випадку, коли при заліку нестач і лишків від пересортування вартість матеріальних цінностей, що не вистачає, лише вартості цінностей, виявлених у лишках, різниця у вартості повинна бути віднесена на винних осіб;

— основні засоби, нематеріальні активи, запаси, цінні папери, грошові кошти, документи та інші активи, що виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності з наступним встановленням причті виникнення лишку і винних у цьому осіб. Недостачі в межах норм природного убутку стісуються на собівартість продукції; робот, послуг. Нестачі понад норм природного убутку, а також нестачі таких матеріальних цінностей, по яких не може бути природного убутку, слід відносити на винних осіб, якщо такі виявлені, в інших випадках — на фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкту. Остаточне рішення про списання нестачі приймає власник або керівник, при цьому його рішення не повинно суперечиш чинним нормативно-правовим актам;

— нестача запасів в межах встановлених норм природного убутку (паливно-мастильні матеріали, сировина, готова продукція, товари тощо) списується за рішенням керівника підприємства відповідно на втрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач. Втрати запасів в межах встановлених норм визначаються після покриття нестач за рахунок лишків (пересортування);

— над нормовані та нормовані нестачі цінностей, а також втрати від їх псування відшкодовуються у встановленому порядку винними особами, відповідно до оцінки встановленої для обчислення шкоди від розкрадання, недостач, знищення та псування матеріальних цінностей;

— понаднормові втрати і недостачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винні особи не встановлені або у стягнені матеріальної шкоди з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування;

— дебіторська й кредиторська заборгованість, термін позовної давності якої минув, списується на результати господарської діяльності.

При цьому протоколи інвентаризаційних комісій повинні містити вичерпні пояснення причин, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Таким чином, правильна організація інвентаризаційної роботи на підприємстві і відображення її результатів у бухгалтерському обліку мають важливе значення при забезпеченні достовірності фінансової звітності і покращення загальних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Правильність відображення результатів інвентаризації активів і зобов’язань на рахунках бухгалтерського обліку має важливе значення у представленні точної, об'єктивної інформації як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам. Однак, на жаль, даному питанню як за часів планово-розподільчої економіки управління, так і за часів ринкової економіки приділялось недостатньо уваги.

Вже введені в дію Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову ЗВІТНІСТЬ в Україні», а також ряд П (С)БО однак, цими законодавчими та нормативними актами не регулюються питання, що виникають в процесі прийняття рішень за результатами інвентаризації; а тому в практичній діяльності більшість бухгалтер і в практиці при врегулюванні та відображені результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку керуються Положенням № 250 з наступними змінами і доповненнями та Інструкцією № 69 [ 14].

Бухгалтерський облік нестач і лишків у відкритому акціонерному товаристві Херсонський бавовняний комбінат ведеться на субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», але цей рахунок призначений лише для обліку нестач і втрат по яких на момент їх виявлення винна особа не встановлена. На цьому рахунку здійснюється накопичення нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, які виявлені у процесі заготівлі, переробки, збереження і реалізації. Одночасно із списанням на витрати цінностей, винні в нестачі яких не встановлені, балансова вартість списаного активу зараховується на забалансовий рахунок 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винних осіб — одночасними записами по дебету рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» і кредиту субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо винна особа встановлена облік розрахунків по відшкодуванню підприємству завданих збитків в результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач і крадіжок грошових коштів ведеться на субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». По дебету цього рахунку здійснюється узагальнення (накопичення) виявлених сум нестач або псування ТМЦ у кореспонденції з кредитом матеріальних рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», рахунки класу 2 «Запаси». По кредиту — ведеться накопичення утриманих Із заробітної плати сум заборгованості винних осіб в нестачі або псуванні ТМЦ у кореспонденції з рахунком 661 «Розрахунки за заробітною платою», При утримані такої заборгованості потрібно керуватися Порядком визначення розміру збитків від крадіжок, нестач, псування матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22,01. 96 р, № 116,

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой