Ефективність використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ "Гіпрон"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні засади ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві
  • 1.1 Економічна сутність поняття матеріальних ресурсів підприємства
    • 1. 2 Показники ефективності використання матеріальних ресурсів
    • 1.3 Характеристика політики управління матеріальними ресурсами підприємства
    • Розділ 2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ «Гіпрон»
    • 2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Гіпрон»
    • 2.2 Аналіз фінансового стану підприємства
  • 2. 3 Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів ТОВ «Гіпрон»
    • Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ «Гіпрон»
    • 3.1 Проблеми ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві
    • 3.2 Шляхи вдосконалення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві
    • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

В сучасних умовах господарювання економіка України потребує глибоких і структурних зрушень.

В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування висопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки «виживає» лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.

Сьогодні потрібно розробити не тільки довгострокову програму поетапного розвитку ринкового сектору економіки, а й визначити найефективніше співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням.

Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей ефективності використання матеріальних ресурсів підприємством. Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:

— розглянути теоретичні основи ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві;

— проаналізувати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Гіпрон» та ефективність використання матеріальних ресурсів на підприємстві;

— дослідити шляхи підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ «Гіпрон».

Об'єктом дослідження курсової роботи є матеріальні ресурси підприємства.

Предметом дослідження є дослідження шляхів ефективного використання матеріальних ресурсів підприємства.

З метою отримання кращого ефекту, при розробці відповідних матеріалозберігаючих заходів необхідно враховувати, й те що вплив економії матеріальних ресурсів на величину витрат суспільної праці неоднаковий на різних стадіях їх переробки. Чим вище ступінь готовності матеріальних ресурсів, тим вагомішим є наслідок зниження їх витрат і тим відчутніші втрати від нераціонального їх використання.

На наш погляд, використання матеріальних ресурсів та резерви їх економії, можуть бути визначені, як можливості збільшення виходу продукції кінцевого виробничого та невиробничого споживання (з урахуванням її основних споживчих властивостей) з кожної одиниці сировини і матеріалів.

матеріальний ресурс ефективність

Розділ 1. Теоретичні засади ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві

1.1 Економічна сутність поняття матеріальних ресурсів підприємства

Загальновідомо, що матеріальні ресурси є складовою частиною оборотних активів (зокрема, запасів) підприємства. Тому перш ніж дати визначення терміну «матеріальні ресурси» та систематизувати їх класифікацію, доцільно розглянути поняття активів та запасів підприємства.

Запаси вважаються активом за таких умов: якщо є імовірність отримання економічної вигоди в майбутньому від використання такого запасу (майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство) і якщо їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо хоча б одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є витратами періоду [3, c. 116].

Таким чином, не всі матеріальні цінності визнаються активами, а отже, не можуть обліковуватися у складі запасів і відображатися в складі активів при складанні балансу. Наприклад, товарно-матеріальні цінності, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства, подарунки тощо, не є активами. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як інші витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, не пов’язані з операційною діяльністю підприємства. Згідно з П (С)БО 9, запаси — це активи, які:

а) зберігають для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

в) зберігають для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

До матеріальних ресурсів, окрім основних засобів і виробничих запасів, необхідно віднести енергію (електричну, теплову) та воду, які теж є ресурсами, але не перебувають у запасах [3, c. 117].

У положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку не наведене визначення поняття «матеріальних ресурсів». Немає таких визначень і в законах України. Тому поняття «матеріальні ресурси» можна розглядати у двох аспектах.

У вузькому розумінні матеріальні ресурси — це предмети праці (продукція обробної промисловості), з яких виготовляють готову продукцію.

У широкому значенні матеріальні ресурси — це запаси, які зберігають для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Класифікація матеріальних ресурсів на промисловому підприємстві може здійснюватися за такими критеріями: за способом використання та призначенням, за роллю у виробничому процесі, за місцезнаходженням, за технічними ознаками.

За способом використання матеріальні ресурси поділяються на дві групи:

1) матеріальні ресурси, які повністю споживаються у одному виробничому циклі або при використанні для адміністративних потреб (виробничі запаси);

2) матеріальні ресурси, що сприяють виготовленню продукції. На відміну від виробничих запасів, вони не входять до маси або хімічного складу готової продукції, не підлягають переробці на підприємстві, і споживаються протягом кількох виробничих циклів. До таких матеріальні ресурси, зокрема, належать малоцінні та швидкозношувані предмети [3, c. 118].

Виробничі запаси — це придбані або самостійно виготовлені запаси, які призначені для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, обслуговування виробництва, а також управління підприємством (які споживаються однократно у одному виробничому циклі або при використанні для адміністративних потреб). Виробничі запаси промислового підприємства в залежності від їх призначення поділяють на такі групи:

1) сировина та матеріали;

2) паливо;

3) тара й тарні матеріали;

4) будівельні матеріали;

5) запасні частини;

6) напівфабрикати та комплектуючі вироби;

7) інші матеріали.

Сировина та матеріали — це предмети праці, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Паливо — це предмети праці, призначені для виробництва тепла і енергії. Паливо поділяють на технологічне (призначене для потреб виробництва), моторне (призначене для експлуатації транспортних засобів) і господарське (для опалення будівель).

Тара й тарні матеріали — це предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання матеріалів, готової продукції, товарів тощо. Зокрема, до тари відносяться мішки, ящики, коробки, пакувальний папір та інші види тари (крім тари, яка використовується як господарський інвентар), а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для складання ящиків, бочкова клепка тощо).

Будівельні матеріали — це матеріали, конструкції і деталі та інші матеріальні цінності, призначені для виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

Запасні частини — це матеріали (зокрема, готові деталі, вузли, агрегати), які використовуються для ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільні шини у запасі та обороті (за винятком тих, що на колесах та в запасі при автомобілі - вони входять до інвентарної вартості автомобіля). До запасних частин відносять також обмінний фонд повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що виготовляються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Напівфабрикати та комплектуючі вироби — це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією [3, c. 120].

Напівфабрикати власного виробництва становить особливу групу матеріалів, оскільки їх можна віднести і до незавершеного виробництва (адже вони не пройшли всіх стадій обробки і не є готовою продукцією), і до виробничих запасів (у випадку використання їх для виробництва продукції), і до готової продукції (у випадку їх продажу). Тому їх належність до виробничих запасів є умовною і їх слід виділити у окрему групу матеріалів.

Інші матеріали — це матеріали, що не увійшли до усіх попередніх груп виробничих запасів. До них належать відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка, зношені шини тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), бланки суворого обліку тощо [3, c. 121].

За місцезнаходженням матеріали поділяють на такі групи:

1) матеріали що знаходяться на підприємстві (на складах, у коморах цехів і т.п.); матеріально відповідальною особою за їх збереження є комірник, завідуючий складом;

2) матеріали, що знаходяться в дорозі (наприклад, матеріали, які були відвантажені постачальником, але які ще не були оприбутковані на склад підприємства — одержувача, і знаходяться поза його межами); матеріально відповідальною особою в даному випадку є водій, експедитор;

3) матеріали, що належать підприємству, але зберігаються у сторонньої організації - це матеріали, передані на переробку стороннім організаціям, які надалі включаються до складу собівартості виготовлених з них виробів, а також матеріали, передані іншим підприємствам на відповідальне зберігання. Відповідальність за їх наявність та збереження несе підприємство, яке взяло матеріали на переробку або на відповідальне зберігання.

За роллю у виробничому процесі матеріальні ресурси поділяються на первинні (ті, що використовуються у виробничому процесі вперше) та вторинні (ті, що утворюються як відходи в результаті виготовлення певного виду готової продукції і можуть бути основою чи допоміжним ресурсом для іншої продукції).

Окрім цього матеріальні ресурси за вказаною класифікаційною ознакою можна поділити на основні та допоміжні [4, c. 136].

Важливою умовою правильної організації аналітичної інформації про використання матеріальних ресурсів є здійснення їх класифікації за технічними ознаками, тобто поділ на однорідні групи та підгрупи за видами, сортами, марками, типами, розмірами тощо [4, c. 137].

1.2 Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

Успішне функціонування виробництва можливе тільки при своєчасному та якісному забезпеченні підприємств та їх об'єднань сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, інструментом, запасними частинами іншими матеріальними ресурсами та ефективному їх використанні.

Комплексне і раціональне використання матеріальних ресурсів, застосування дешевих і сучасних матеріалів — одна з найважливіших передумов збільшення випуску продукції і поліпшення економічних показників роботи підприємства.

Вдосконалення матеріально-технічного постачання підприємства матеріальними ресурсами сприятиме ефективному їх використанню, ритмічності виробництва продукції, підвищенню її якості.

Для аналізу виконання плану матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів використовується така інформація: план матеріально-технічного постачання, замовлення, специфікації, наряди, договори на постачання матеріалів, статистична звітність, оперативні дані відділу постачання про виконання договорів, дані бухгалтерського обліку про витрати матеріалів на виробництво і наявність запасів матеріалів у незавершеному виробництві, калькуляцій собівартості окремих виробів, первинні бухгалтерські документи [12, c. 87].

При проведенні аналізу важливим інструментом дослідження ринку матеріальних ресурсів є запити потенційних споживачів. Використовуючи запити споживачів, ринок можна зорієнтувати на потенційний попит.

Особлива увага надається аналізу запасів. Дотримання оптимальних розмірів запасів сприяє ефективному використанню оборотних коштів.

В умовах ринку головна проблема постачання полягає в тому, що ринкова потреба в матеріальних ресурсах постійно змінюється в проміжку часу між початком поставок і їх використанням [12, c. 88].

Слід зазначити, що проведення аналізу використання підприємства матеріалами та показників їх використання слід проводити не тільки в цілому за групами матеріалів, а й по кожному виду матеріалів окремо. При значних обсягах виробництва, використанні великої кількості найменувань матеріалів та випуску значної номенклатури готових виробів, коли один вид матеріалів використовується на багато видів продукції, проведення необхідних для аналізу розрахунків потреби підприємства в матеріалах та ряду інших показників вручну є практично неможливим.

Поряд з цим виконання виробничої програми підприємства залежить не тільки від обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання і результатів його виконання, а й від раціонального використання матеріальних ресурсів.

Основна умова раціонального використання матеріальних ресурсів — впровадження прогресивних норм їх витрат, вдосконалення технології та організації виробництва, скорочення відходів виробництва та раціональне їх використання, ліквідація втрат від браку та ін.

Аналіз використання сировини і матеріалів розпочинають перевіркою дотримання норм їх витрачання на одиницю продукції. При виникненні перевитрат матеріальних ресурсів виявляють конкретні причини і винуватців цих перевитрат. Найпоширеніші причини відхилень від норм витрат — це вимушені заміни матеріалів, надходження бракованої сировини і матеріалів, коригування креслень, конструкцій, технологічних процесів.

Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів існує певна система техніко-економічних показників. Ці показники є диференційованими залежно від особливостей виробництва та окремих видів предметів праці.

У загальному випадку всі ці показники відображають рівень та суму матеріальних витрат, а не суму матеріальних ресурсів. Вони показують вартість матеріальних ресурсів, що використані на виробництво продукції, а рівень їх витрачання — питому вагу матеріальних витрат у вартості виробленої продукції [12, c. 90].

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів якнайтісніше пов’язаний з дослідженням рівня витрачання матеріальних ресурсів. Отже, завданням аналізу є пошук джерел економії цих ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції.

Матеріаломісткість продукції є вартісним показником, який відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кожну гривню товарної продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції:

де Мм — матеріаломісткість продукції, грн. ;

К — обсяг випуску продукції (в одиницях);

Нп — норма витрачання n-матеріалу на одиницю продукції (у натуральних вимірниках);

Цт — ціна одиниці n-виду матеріалу за період, що його аналізують, грн. ;

Цт — відпускна ціна одиниці продукції, грн.

Матеріаловіддача продукції (зворотний показник до показника матеріаломісткості) характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів та розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат:

де Мв — матеріаловіддача продукції, грн.

Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції, що відображає рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції і розраховується як відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду [5, c. 140].

У ході аналізу також необхідно приділити увагу питомій вазі матеріальних витрат у собівартості продукції, яка характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції та розраховується як відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості продукції.

У процесі виробничої діяльності завжди виникають відхилення фактичних показників від планових. Коефіцієнт споживання матеріалів відображає рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм. Розрахунок цього коефіцієнта потребує перерахунку планової суми матеріальних витрат на фактичний обсяг виробництва. Цей коефіцієнт обчислюється як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути не більшим за 1.

Відповідно до завдань аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів можна розрахувати й часткові показники матеріаломісткості, які характеризують рівень використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, сировиномісткість, енергоємність тощо). Такі розрахунки проводяться службою виробничого менеджменту [5, c. 141].

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно також розраховувати такі показники:

— швидкість обороту матеріальних запасів, який обчислюється діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому виразі на середнє добове споживання в цьому самому періоді:

де То — швидкість обороту матеріальних запасів, у днях;

— обсяг запасу n-виду матеріалу на початок періоду (у грошовому виразі);

— обсяг запасу n-виду матеріалу на кінець періоду (у грошовому виразі);

Сп — середнє д

обове споживання n-матеріалу, грн;

— оборотність матеріальних запасів, яка розраховується діленням вартості товарної продукції на середній залишок запасів:

де R -- оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Термін зберігання запасів, який дорівнює відношенню календарної кількості днів у періоді, що розглядається, до оборотності матеріальних цінностей:

Тз = Т: R,

де Тз — термін зберігання матеріальних запасів, днів;

Т — тривалість періоду, днів;

R — оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів за даними показниками проводиться службою фінансового менеджменту або бухгалтерією (аналітичним відділом) і полягає у встановленні тенденцій зміни швидкості обороту запасів за визначений період, зміни оборотності та зміни термінів зберігання з метою виявлення факторів, що спричинили негативний вплив, та розробки заходів щодо використання виявлених резервів [5, c. 142].

Економія витрат матеріальних ресурсів може бути досягнута в результаті використання місцевої і більш дешевої сировини і матеріалів, заміни одних матеріалів іншими, впровадження нової техніки, передової технології, невикористання необґрунтованих і застарілих норм.

Отже, комплексне і раціональне використання матеріальних ресурсів, застосування дешевих і сучасних матеріалів — одна з найважливіших передумов збільшення випуску продукції і поліпшення економічних показників роботи підприємства [5, c. 143].

1.3 Характеристика політики управління матеріальними ресурсами підприємства

Управління матеріальними ресурсами підприємства відіграє велику роль в управлінні підприємством у цілому.

Матеріальні ресурси являють собою частину оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва змінюють або втрачають свої споживчі властивості.

Для організації прибуткової роботи підприємства необхідне створення правильної і реальної структури руху матеріальних ресурсів підприємства. У сучасному менеджменті існує велика кількість варіантів управління матеріальними ресурсами підприємства [20, c. 131].

Отже, існують основні принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами:

1. Самостійність підприємств — постачальників і підприємств споживачів у використанні матеріальних ресурсів.

2. Саморегулювання.

3. Ресурсозбереження і противитратної.

4. Комплексність.

5. Оперативність.

6. Сприйнятливість до науково-технічному прогресу.

Перераховані принципи повинні діяти одночасно, бо вони визначають умови рівноважного стану й ефективного функціонування системи.

Для вирішення основних проблем у рамках створення бази сировини і матеріалів існують різноманітні методи ухвалення рішення, в особливості:

— ABC-аналіз (первісний аналіз);

— Метод оцінки за системою балів;

— Аналіз вартості сировини і матеріалів;

— Математичні моделі рішень [20, c. 132].

Раціональна організація матеріально-технічного постачання і збуту у значній мірі визначає на підприємстві рівень використання засобів виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку та рентабельності. Цим визначається роль і значення матеріально-технічного постачання і збуту в системі виробничого менеджменту.

Основним завданням підприємства з організації та управління матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплектне постачання виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності до затверджених планових завдань. При цьому сам процес постачання має здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні матеріальних ресурсів у виробництві [20, c. 136].

У процесі планування матеріально-технічного постачання необхідно визначити:

1. Які види матеріальних ресурсів необхідні для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства.

2. Кількість матеріальних ресурсів, який буде потрібно для виконання виробничої програми.

3. Необхідні площі складських приміщень для зберігання матеріальних ресурсів.

4. Витрати на матеріально-технічне постачання.

Існує безліч методів визначення кількості замовляються матеріальних ресурсів. Всі вони мають свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати.

При визначенні оптимальної кількості замовлень слід враховувати:

— Незалежні від кількості замовлень витрати, які утворюються в якості постійних вихідних витрат, необхідних для здійснення запиту пропонованого сировини і матеріалів, обліку та порівняння пропозиції, а також здійснення самого процесу замовлень,

— Процентну ставку витрат для здійснення складського зберігання сировини і матеріалів,

— Калькуляційну процентну ставку, яка відповідає бажаному середньому нарахування відсотків за товари, що зберігаються на складі,

— Закупівельну ціну, складованого сировини і матеріалів.

— Загальну потребу в сировині і матеріалах протягом певного періоду [25, c. 204].

Найкращим підходом при виборі підприємства — постачальника сировини та матеріалів є наступні фактори:

— підприємство-замовник має піти на договірні відносини з різними підприємствами-постачальниками сировини і матеріалів. Таким чином, забезпечується можливість уникнути односторонньої залежності.

— у підприємства-замовника повинні бути договірні відносини з підприємствами-постачальниками, обмеженими безмежним кількістю поставок (знижки за оптове кількість поставки сировини і матеріалів).

— кількість постачальників слід оптимізувати.

Визначення методів і форм постачання залежить від складності продукції, що випускається, складу комплектуючих виробів і матеріалів.

Тривале ефективне використання матеріальних і енергетичних ресурсів вимагає організації економії сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів, які повинні охопити всі сфери діяльності підприємства. Основою для організації цієї економії є орієнтоване на неї технологічний розвиток підприємства, яке охоплює чотири комплексні завдання:

1. Економія сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів, закладена в процесі розробки виробів

2. Економія сировини і матеріалів при випуску вже розроблених виробів при конструюванні нових виробів і при диференціації виробів за асортиментом.

3. Економія сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів у результаті оптимізації технологічного процесу при виробництві виробів.

4. Переорієнтація раніше оформлених виробів на економічно вигідніші сировину, матеріали, вузли та деталі, а також енергетично більш економні технологічні процеси виробництва готової продукції.

5. Відносне зменшення претензій у клієнтів в результаті підвищення якості виробів, створення нових споживчих виробів та покращення зовнішнього оформлення систем виробів (з точки зору конкурентоспроможності виробів).

6. Економія сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів і технічних засобів у процесі здійснення упаковки, транспортування, навантаження-розвантаження і складування готової продукції.

7. Економія сировини і матеріалів за допомогою використання загальноприйнятих або специфічних (спеціально пристосованих для клієнта) рецептур, приписів з обробки і техніці застосування виробів.

8. Оптимізація асортименту виробів із здійсненням економії сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів за допомогою зміни (розширення або звуження) областей застосування випускаються в даний час виробів.

9. Проведення консультацій з замовниками виробів по подальшій обробці і, відповідно, із застосування поставляються виробів, а також за рішенням проблем, що виникають у процесі обробки та застосування виробів [26, c. 257].

10. Дослідження відмов роботи виробів у замовників, зумовлених застосуванням того чи іншого сировини (або матеріалів), і усунення причин, що викликають відмови в роботі виробів.

11. Розробка та використання технологічних процесів, які гарантують високу і стабільну якість виробів.

12. Скорочення, обумовлене використанням того чи іншого технологічного процесу, витрат сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, а також втрат сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів.

13. Підвищення здатності пристосованість розроблених технологічних процесів до змінених видів сировини і матеріалів і матеріально — істотним специфічними вимогами споживачів готової продукції.

14. Розробка технологічних рішень для тривалого або оперативного заміщення (взаємозамінності) сировинних і допоміжних матеріалів, а також енергетичних ресурсів.

15. Скорочення потреби в сировині та матеріалах для налаштування та впровадження технологічних процесів.

16. Економія сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів за допомогою здійснення досліджень і розробок в галузях застосування сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів

17. Пошук нових і розширення області використання відомих конструктивних і технологічних рішень, придатних для використання первинної і вторинної сировини і матеріалів.

18. Дослідження і розробка конструктивних і технологічних економічних рішень, а також рішень, які можуть бути використані для взаємозамінності енергоносіїв і застосовуваних джерел енергії, серед яких важливе значення займають джерела енергії, що здійснюються за допомогою відводу тепла [26, c. 258].

Економічне використання матеріальних ресурсів надає вирішальний вплив на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищення прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Доведення матеріальних запасів до реально необхідного і достатнього рівня сприяє вивільненню оборотних коштів, залучення додаткових матеріальних ресурсів у виробництво, а тим самим і створює умови для випуску додаткової кількості продукції.

Розділ 2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ «Гіпрон»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Гіпрон»

Спочатку планувалося як торгівельне підприємство, компанія ТОВ «Гіпрон» в кінці 1996 року першою в Україні почала виробництво металочерепиці. На сьогоднішній день сотні тисяч квадратних метрів металочерепиці під маркою «Моноліт», випущених компанією, прикрашають котеджі, банки, офіси, підприємства і організації по всій Україні.

У 1999 році конструкторський відділ запропонував до освоєння абсолютно нові вироби — світильники для зовнішнього освітлення (вуличного, паркового, архітектурного) елітного класу. Сьогодні, будучи безумовним лідером в цьому сегменті ринку світлотехніки, компанія випускає більше 60 моделей світильників для вулиць, парків, площ, присадибних доріжок.

Світильники компанії «Гіпрон» — синтез древніх традицій і сучасної науки, гармонія світла і оригінального дизайну. Використовуючи древні традиції українських майстрів, найсучасніші технології обробки металів і новітні досягнення світлотехніки, підприємство створює не просто прилади для функціонального освітлення, а справжні елементи архітектури, здатні підкреслити неповторність і респектабельність садиби, парку, вулиці, пам’ятника історії [27].

На сьогоднішній день компанія є лідером в Україні по виробництву світильників для вуличного і паркового освітлення і важко знайти хоч одне місто в нашій країні, де немає світильників виробництва ТОВ «Гіпрон».

У 2001 році компанія почала випуск мобільних модульних будівель підвищеної комфортності, призначених для мешкання людей під час будівельних, польових або дорожніх робіт, охорони об'єктів, несення вахти, відпочинку. Комфортабельність цих будівель дозволяє використовувати їх як дачні будиночки, а також для відпочинку на морі.

На сьогодні розроблені і упроваджені у виробництво мобільні модульні будівлі для устаткування котельних на 240 і 480 КВт. Поєднання новітніх технологій, сучасних матеріалів і високої якості виконання робіт дає можливість в повному об'ємі задовольнити всі зростаючі потреби швидко зростаючого українського ринку.

У 2003 році вперше в Україні даним підприємством розроблені і упроваджені в серійне виробництво фланці сталеві штамповані, призначені для з'єднання елементів трубопроводів, судин, арматури і іншого устаткування, що працює під тиском. Номенклатура фланцевих з'єднань, що випускається, застосовна в теплоенергетиці, водопостачанні, газовій, хімічній, нафтопереробній промисловості.

У 2004 році підприємство запустило у виробництво металоконструкції навісних і підлогових електрошаф, щитів поверхових, щитів розподільних, всього понад 1000 моделей. Наявність автоматизованих ліній термоплазменного розкрою листового металу і лінії нанесення порошкового покриття дозволяє в найкоротші терміни виконати будь-які заявки на виготовлення електротехнічних шаф.

Сьогодні на ринку виробництва корпусів і шаф для електротехніки і телекомунікацій ТОВ «Гіпрон» є безумовним лідером.

У 2008 році запущені в серійне виробництво металеві вхідні двері, відомі сьогодні під торгівельною маркою «Двері України». У 2009 році в серійне виробництво запущені норії зернові, призначені для вертикального переміщення сировини (зерна, крупи, муки і інших сипких матеріалів) на висоту до 30 метрів [27].

У 2010 році розроблені і запущені в серійне виробництво консольні світлодіодні світильники. Використання даних світильників для вуличного освітлення дозволяє до 6 разів зменшити витрати на електроенергію. Термін служби світлодіодних світильників 13 років. Повна окупність від 1,5 до 2-х років залежно від використовуваного тарифу на електроенергію. У 2011 році освоєні і запущені у виробництво навісні дворядні картоплесаджалки і картоплекопалки, розкидання мінеральних добрив.

Основною метою діяльності ТОВ «Гіпрон» є реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів та працівників товариства, отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб, напрямки і форми котрого визначаються чинним законодавством та статутом.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід, вищу або середню-технічну освіту. Головне завдання керівництва підприємства заключається в пошуку партнерів для співпраці.

Управління підприємством веде голова правління, йому безпосередньо підпорядковуються:

Ш інженер по техніці безпеки;

Ш начальник відділу технічного контролю;

Ш заступник голови правління по виробництву;

Ш заступник голови правління по зовнішньоекономічних зв’язках (відділ збуту і постачання);

Ш заступник голови правління по економіці та загальних питаннях;

Ш відділ кадрів.

Всі підрозділи пов’язані між собою. Кожному заступникові підпорядковуються відділи, які ділять між собою основні види діяльності.

Управління підприємством здійснюють:

Ш Вищий орган товариства — загальні збори.

Ш Спостережна Рада.

Ш Правління товариства.

Ш Ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори [27].

До компетенції Вищого органу товариства відносяться:

1. Затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 5 відсотків статутного Фонду товариства.

2. Визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання.

3. Визначення організаційної структури товариства.

4. Обрання та відкликання членів спостережної Ради товариства.

5. Затвердження статуту та внесення до нього змін та доповнень.

6. Визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

7. Затвердження правил розпорядку, внутрішніх документів товариства.

8. Винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства.

9. Визначення порядку покриття збитків.

10. Затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядок розподілу прибутків.

11. Обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії товариства.

Правомочність загальних зборів та прийняття ними рішень: порядок та строки їх скликання визначається відповідно до чинного законодавства України.

Найважливішим ресурсом підприємства є його працівники, які цілеспрямовано використовують усі інші ресурси для виробництва продукції. В сучасних умовах господарювання, внаслідок помітного зменшення обсягів виробництва підприємства є проблемами з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю зменшення кількості робочих місць і водночас збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє [27].

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Першочерговим етапом аналізу фінансового стану стане дослідження показників ліквідності та платоспроможності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. (таблиця 2. 1).

Таблиця 2.1 Показники ліквідності та платоспроможності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр.

Назва

Зміст

Алгоритм розрахунку на основі звітності

Рекомендований норматив

Роки

Відхилення (+; -)

2009

2010

2011

2010/

2009

2011/

2010

2011/

2009

Коефіцієнт абсолютної (грошової)ліквідності

(грошові кошти та їх еквіваленти (ГК)+поточні фінансові інвестиції (ФІ))/поточні зобов’язання

(Р230ф1+р240ф1+р220ф1)/

1Пр (р620ф1)

0,2: 0,3

0,0998

0,0694

0,0000

-0,0304

-0,0694

-0,0998

2. Коефіцієнт розрахункової (поточної)

ліквідності

(грошові кошти +фінансові інвестиції +дебіторська заборгованість)/поточні зобов’язання

(р230ф1+р240ф1+р220ф1+ р160ф1) /р620ф1

1,0

0,7157

0,7877

0,5969

0,072

-0,1908

-0,1188

3. Коефіцієнт покриття заборгованості

(оборотні активи-виробничі запаси — НЗВ) /поточні зобов’язання

(р260ф1-р100ф1-р110ф1-р120ф1) /р620ф1

0,8

0,9820

1,1687

1,1680

0,1867

-0,0007

0,186

4. Коефіцієнт покриття заборгованості (загальний)

(оборотні активи +витрати майбутніх періодів)/поточні зобов’язання

(р260ф1+р270ф1) /р620ф1

2,0

0,9882

1,1771

1,1812

0,1889

0,0041

0,193

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має можливість погасити негайно. Є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства.

Зниження цього показника, яке відбувалося на підприємстві ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. із 0,0998 до рівня 0 є негативною тенденцією, адже не менше 20% поточних зобов’язань підприємство повинно мати змогу погасити в будь-який момент, що в даному випадку не спостерігається.

Отож, період 2009−2011 рр. характеризувався зниженням значення цього показника, що було зумовлено зниженням загальної вартості грошових коштів підприємства з одночасним збільшенням величини поточних зобов’язань. Логіка обчислення коефіцієнту поточної ліквідності (покриття) полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Оскільки поточні активи перевищують поточні зобов’язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. У 2009 році значення коефіцієнту поточної ліквідності становило 0,7157, тобто на підприємстві на 1 гривню поточних зобов’язань припадало 0,7157 гривні поточних активів, при цьому в подальшому показник знижувався до показника 0,7877 пункти у 2010 році та 0,5969 пункти за 2011 рік [27].

Коефіцієнт покриття заборгованості підприємства ТОВ «Гіпрон» суттєво збільшився до рівня 1,1680 пункти. Дане зростання свідчить про зростання фінансової стійкості та фінансової забезпеченості підприємства. Загальний показник покриття заборгованості також зростає із 0,9882 до рівня 1,1812 пункти.

Рівень показників, що характеризують фінансову стійкість і структуру капіталу, свідчать про те, у ТОВ «Гіпрон» переважають власні кошти.

І це дає можливість зробити висновок, що вищевказаний досягнутий рівень показників забезпечував і забезпечує підприємству платоспроможність, вірогідність його безперервного функціонування, як суб'єкта господарювання, без вірогідності можливого банкрутства.

Високий рівень коефіцієнту покриття заборгованості за рахунок дебіторів свідчить про те, що у підприємства високий рівень дебіторської заборгованості. Коефіцієнт покриття заборгованості за рахунок дебіторів зростає до рівня 1,1442 пункти і свідчить про зростання рівня дебіторської заборгованості підприємства ТОВ «Гіпрон».

Здійснивши порівняльний аналіз показників із рекомендованими нормативними значеннями слід відмітити, що більшість показників ліквідності та платоспроможності діяльності підприємства ТОВ «Гіпрон» знаходяться нижче нормативних показників, окрім показника коефіцієнту покриття заборгованості значення якого більше від нормативного показника у звітному році на 3,168 пункти, поряд із цим коефіцієнт покриття заборгованості за рахунок дебіторів більший на 0,1442 пункти нормативного значення рекомендованого показника [27].

Далі дослідимо основні показники фінансової незалежності й стійкості підприємства ТОВ «Гіпрон» (таблиця 2. 2)

Аналізуючи показники фінансової незалежності й стійкості ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. слід відмітити зниження показника коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), який знижується із показника 0,2629 пункти до рівня 0,0638 пункти, при цьому показник нижчий за нормативне значення. Це свідчить, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів є нижчою 50%, тобто оптимального рівня.

Коефіцієнт мобільності показує на скільки ефективно використовуються оборотні активи, даний показник також знижується на 0,2734 пункти із показника 6,5496 пункти у 2009 році до рівня 6,2762 пункти у звітному 2011 році [27].

Поряд із цим слід відмітити, те що показник значно вище нормативно значення це позитивно впливає на оборотність активів підприємства.

Таблиця 2.2 Показники фінансової незалежності й стійкості ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр.

Назва

Зміст

Рекомендований норматив

Роки

Відхилення (+; -)

2009

2010

2011

2010/

2009

2011/

2010

2011/

2009

1. Коефіцієнт фінансової автономії

Власний капітал/ валюта балансу

0,5

0,2629

0,3207

0,0638

0,0578

-0,2569

-0,1991

2. Коефіцієнт мобільності

Мобільні (оборотні) активи/Позаоборотні активи

0,5

6,5496

4,0514

6,2762

-2,4982

2,2248

-0,2734

3. Коефієнт маневреності

(Оборотні активи-короткостр./ Оборотні активи

0,2

0,1501

0,1515

-0,0853

0,0014

-0,2368

-0,2355

4. Коефіцієнт фінансової стійкості

Власний капітал / Загальна заборгованість

1,0

0,3567

0,4720

0,0682

0,1153

-0,4038

-0,2886

5. Коефіцієнт забезпечення довгострокової заборгованості

Власний капітал /Довгострокова заборгованість

4,0

0

0

0

0

0

0

6. Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань

Довгосрокові зобов’язання /власний капітал

0,25

0

0

0

0

0

0

Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства ТОВ «Гіпрон» знижується із 0,1501 до -0,0853 і показує, що відповідно 15,01% у 2008 році власного капіталу використовувалося для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка — капіталізована. Нормативне значення показника знаходиться на нижчому рівні ніж нормативне значення показника, що турбує в аспекті перевищення оборотних активів в порівнянні із короткостроковою заборгованістю [27].

Коефіцієнт фінансової стійкості на підприємстві ТОВ «Гіпрон» знижується на 0,2886 пункти із показника 0,3567 пункти до рівня 0,0682, що є невисоким показником. Коефіцієнт забезпечення довгострокової заборгованості і коефіцієнт залежності підприємства ТОВ «Гіпрон» від довгострокових зобов’язань залишався на позначці 0, оскільки підприємство за період 2009−2011 рр. не залучало довгострокові кредити та не мало дострокових боргів.

В цілому узагальнюючи результати фінансової незалежності й стійкості слід відзначити зниження фінансової автономності та фінансової стійкості в діяльності підприємства, що обумовлено зниженням рівнем власного капіталу підприємства та зростання зобов’язань підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009 — 2011 рр. [27].

Далі здійснимо аналіз показників фінансового стану розглянемо основні показники ділової активності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. (таблиця 2. 3).

Таблиця 2.3 Показники ділової активності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр.

Назва

Зміст

Роки

Відрахування (+; -)

2009

2010

2011

2010/

2009

2011/

2010

2011/

2009

1. Коефіцієнт оборотності оборотних активів

Чиста реалізація / Середні залишки обігових активів

7,11

7,23

6,71

0,12

-0,52

-0,4

2. Термін обороту активів

365 / К оборотності оборотних активів

51,3

50,51

54,4

-0,79

3,89

3,1

3. Коефіцієнт оборотності запасів

Чиста реалізація / середній запас

23,07

16,95

14,63

-6,12

-2,32

-8,44

4. Термін обороту запасів

365 / К оборотності запасів

15,82

21,53

24,95

5,71

3,42

9,13

5. Коефіцієнт оборотності дебіторська заборгованості

Чиста реалізація / Середня дебіторська заборгованість

11,65

14,27

13,86

2,62

-0,41

2,21

6. Термін погашення дебіторської заборгованості

365 / Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

31,32

25,58

26,33

-5,74

0,75

-4,99

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Сума закупівель / Середня кредиторська заборгованість

0,59

0,94

1,02

0,35

0,08

0,43

8. Термін погашення кредиторської заборгованості

365 / Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

619,14

387,15

358,01

-231,99

-29,14

-261,13

9. Віддача власного (акціонерного) капіталу

Чиста реалізація / Середня сума власного капіталу

23,71

18,16

113,07

-5,55

94,91

89,36

10. Віддача загального капіталу (активів)

Чиста реалізація / Середня вартість активів

6,1700

5,7847

5,79

-0,3853

0,0053

-0,38

11. Фондовіддача необоротних активів

Чиста / реалізація Середня вартість необоротних активів

46,6

29,27

42,11

-17,33

12,84

-4,49

12. Фондовіддача основних засобів

Чиста реалізація / Середня вартість основних засобів

48,06

29,62

42,46

-18,44

12,84

-5,6

Досліджуючи показники ділової активності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. слід відмітити зниження значення більшості показників. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний рахунковий період часу і показує кількість продукції, що припадає 1 грн. вартості оборотності засобів.

Таким чином на даному підприємстві на 1 грн. оборотних засобів у 2009 році вироблялося 7,1144 грн. продукції, а уже у 2011 році даний показник знижується до рівня 6,7093 грн. [27].

Негативним фактором є зниження швидкості обертання основних засобів, що свідчить збільшення тривалості обороту оборотних засобів на 3,0975 днів.

Також відбувається зниження показника коефіцієнту оборотності виробничих запасів із 23,0753 пункти до рівня 14,6279 пункти, це свідчить про збільшення обсягів виробничих запасів підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр., відповідно показник знизився на 8,4474 пункти.

Зменшується тривалість обороту виробничих запасів до позначки 24,95 днів — це повний період 1 обороту виробничих запасів підприємства у 2011 році. Позитивним фактором є підвищення швидкості погашення дебіторської заборгованості, яка виникає в процесі господарської діяльності. Так даний показник знизився із 31,317 дня до 26,33 днів при цьому відхилення складає 4,9865 днів. При цьому коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшується на 2,2072 пункти із показника 11,655 пункти до рівня 13,8623 пункти у звітному 2011 році [27].

За аналізований період відбувається зростання коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості на 0,43, при цьому зростання відбувається із показника 0,5895 до рівня 1,0195 пункти. Термін погашення кредиторської заборгованості зменшується із 619,1377 дні до 358,0118 дня. Віддача власного капіталу в звітному періоді збільшується на 89,3646 пункти, а віддача активів знижується на 0,3827 пункти, відповідний показник знижується із значення 6,17 пункти до рівня 5,7872 пункти.

Аналізуючи основні показники використання основних виробничих засобів підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. слід відмітити зниження фондовіддачі ОВФ підприємства, при цьому даний показник за аналізований період знижується із 48,0624 до 42,4641, абсолютне відхилення складає 5,5983 пункти [27]. Даний показник свідчить про зниження використання основних засобів і відповідно знижується і обсяги виробництва та реалізації продукції підприємства. Аналогічно відбувається зниження показника фондовіддачі необоротних активів із 46,5963 до 42,1088, відхилення складає 2,872 пункти. Наступним етапом стане дослідження показників рентабельності діяльності та продукції підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. (таблиця 2. 4).

Таблиця 2.4 Показники рентабельності (прибутковості) підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр.

Назва

Зміст

Роки

Відхилення (+; -)

2009

2010

2011

2010/2009

2011/2010

2011/2009

1. Рентабельність продукції, %

Прибуток від операційної діяльності / собівартість реалізованої продукції *100

3,94

1,75

0,24

-2,19

-1,51

-3,70

2. Рентабельність продаж, %

Чистий прибуток / чистий дохід (виручка) від реалізації * 100

3,25

1,44

0,19

-1,81

-1,25

-3,06

3. Рентабельність власного капіталу, %

Чистий прибуток / власний капітал 8 *100

77,10

26,24

21,35

-50,86

-4,89

-55,75

4. Рентабельність загальна (активів), %

Чистий прибуток / Середня вартість активів * 100

20,06

8,36

1,09

-11,7

-7,27

-18,97

Негативним явищем в виробничо-господарській діяльності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. є зниження показників прибутковості підприємства в порівняні із попереднім періодом. Так, показник рентабельності продукції знижується на 3,7%, відповідно із 3,94% до рівня 0,24%. Це зниження обумовлено зниженням прибутковості діяльності підприємства, переважно за рахунок зниження обсягів виробництва і зростання собівартості продукції підприємства [27].

Аналогічно знижується рентабельність продажу продукції за рахунок зниження ефективності збутової діяльності підприємства ТОВ «Гіпрон» за період 2009−2011 рр. із рівня 3,25 до 0,19 пункти. Ефективність реалізації знижується через неефективну збутову політику працівників відділу продаж та логістики.

Знижується рентабельність власного капіталу підприємства, що пов’язано із зниженням ефективності його використання і зниженням рівня власного капіталу підприємства у порівнянні із залученим.

Рентабельність власного капіталу знижується із 77,10% до рівня 21,35%, що на 55,75% менше ніж у попередньому періоді.

В аналізованому періоді відбувається зниження загальної вартості активів підприємства ТОВ «Гіпрон» із 1485,5 тис. грн. до рівня 1739 тис. грн. та знижується чистий прибуток підприємства із 298 тис. грн. до рівня 19 тис. грн., що відповідно вплинуло на зниження загальної рентабельності активів підприємства із 20,06% до рівня 1,09%.

Завершуючи розгляд показників рентабельності (прибутковості) підприємства ТОВ «Гіпрон» слід відмітити, що розподіл прибутків підприємства в звітному періоді не передбачає виплатів дивідендів, оскільки підприємство не є корпоративними і не здійснює емісії акцій, поряд із цим додаткових виплат власникам пайових прав у звітному році не передбачалося, тому показник рентабельності корпоративних прав складає 0 за весь аналізований період [27].

Узагальнюючи результати аналізу фінансового стану підприємства ТОВ «Гіпрон» слід відзначити що загалом, протягом звітного періоду, відбулось погіршення фінансового стану, зокрема ліквідності і платоспроможності підприємства. Проте, якщо така динаміка викликана тим, що в поточному періоді підприємство спрямувало кошти на повне погашення заборгованості за довгостроковими кредитами і за рахунок зазначених виплат, спостерігається тимчасове скорочення оборотних коштів і зростання поточної заборгованості, динаміка яких не буде погіршуватись в наступних періодах, а навпаки — буде покращуватись, то ефективність діяльності підприємства ТОВ «Гіпрон» збільшиться, внаслідок відсутності необхідності відволікання коштів на погашення довгострокових кредитів та відсотків за ними. Якщо ж негативна динаміка збережеться в наступних періодах, то підприємству слід буде реструктуризовувати свої зобов’язання шляхом скорочення поточних і збільшення довгострокових [27]. Таким чином покращиться платоспроможність та збільшиться обсяг власного оборотного капіталу підприємства ТОВ «Гіпрон» у перспективному періоді.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой