Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Економічні науки

МИНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий інститут аграрної економіки

Факультет обліку та аудиту

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з економіки підприємства

на тему: Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення

Виконала:

студентка групи 32-ОА

денної форми навчання

Суботіна А.В.

Керівник: Кошельник В. М.

Вінниця — 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Науково-теоретичні основи ефективності використання оборотних коштів

1.1 Економічна сутність оборотних засобів і оборотних коштів

1.2 Принципи організації оборотних коштів і джерела їх формування

1.3 Методика визначення ефективності використання оборотних коштів

Розділ 2. Оцінка ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП «Михайлівське»

2.1 Загальна економічна характеристика підприємства

2.2 Забезпеченість господарства оборотними коштами, їх склад та структура

2.3 Аналіз ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП «Михайлівське»

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

3.1 Налагодження економічно обґрунтованого планування оборотних коштів

3.2 Удосконалення механізму управління оборотними коштами на підприємстві

3.3 Впровадження у виробництво інтенсивних технологій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

оборотний кошти управління

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов’язань.

Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

Елементи оборотних коштів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних коштів підприємства має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві[3].

Об'єктом дослідження обрано підприємство, що створено для виробництва с/г продукції та її продажу для забезпечення споживачів.

Актуальність теми пов’язана з тим, що залишається проблема підвищення ефективності використання оборотних коштів на підприємствах. За останнє десятиліття цій проблемі приділялося недостатньо уваги, незважаючи на те, що місце оборотних коштів у структурі підприємства в ринкових умовах істотно змінилося, з’явилися якісно нові вимоги. Це зумовило її актуальність та визначило мету і завдання курсової роботи.

Предметом дослідження є оборотні кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Мета даної курсової роботи — проаналізувати забезпеченість та ефективність використання оборотних коштів на підприємстві, визначити шляхи підвищення ефективності їх використання в сучасних умовах господарювання.

Основними джерелами інформації послужили фінансова звітність підприєсмтва, періодична та наукова література.

Основними завданнями даної курсової роботи є:

1. Визначити рівень забезпеченості підприємства оборотними коштами;

2. Визначити ефективність використання оборотних коштів на с/г виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3. Проаналізувати шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та зробити відповідні висновки.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

1.1 Економічна сутність оборотних засобів і оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних виробничих фондів, фондів обігу і праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи та їх розширене відтворення.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і їх основне призначення полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Вони включають в себе предмети праці: сировину, основні і допоміжні матеріали, тару, паливо, напівфабрикати; знаряддя праці: МШП, інструменти, спеціальні пристрої, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, робочий одяг. В оборотні виробничі активи також входять: затрати на незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Фонди обігу забезпечують процес виробництва і реалізації продукції. До них відносяться: готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги, грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках, кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості.

Вивченню оборотних коштів та оборотних засобів присвячено значну кількість наукових праць, проте в економічній літературі немає однакового підходу до їх визначення. Науковці неоднозначно підходять до трактування цих економічних категорій. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу».

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні засоби — це оборотні активи підприємств та організацій. У торгівлі до них відносяться товари, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів, грошові кошти в касі, у дорозі, на рахунках у банку, кошти в розрахунках із покупцями, дебіторами, інші оборотні активи [13, с. 168].

Економіст Гончаров В. М. визначає оборотні активи, як активи, які за звичайних умов діяльності використовуються підприємством протягом одного операційного циклу або 12 місяців [42, с. 135].

Отже, оборотні активи є однією із складових частин майна підприємств і знаходяться в постійному русі, здійснюючи відповідний кругообіг, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію. Закінчивши один оборот вони вступають в новий. Тим самим здійснюється, змінюючи форми руху, їх безперервний оборот. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона переходить в товарну, потім у виробничу і знову у товарну і грошову, а безперервний їх кругооборот вимагає одночасного перебування оборотних коштів на всіх стадіях кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Для кращого розуміння значення оборотних засобів їх необхідно класифікувати. Широкого практичного застосування набула класифікація оборотних активів за окремими їх видами. Її було засновано на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні. У найбільш узагальненому вигляді оборотні активи поділяються на такі види:

запаси товарно-матеріальних цінностей;

дебіторська заборгованість;

грошові кошти;

інші види оборотних активів.

В балансі форми № 1 оборотні активи поділяються за складовими елементами, які наведені в табл. 1.1.

Таблиця1. 1

Запаси

Виробничі запаси

Тварини на вирощуванні та відгодівлі

Незавершене виробництво

Готова продукція

Товари

Кошти в розрахунках

Векселі одержані

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків

Інша поточна дебіторська заборгованість

Поточні фінансові інвестиції

Грошові кошти та їх еквіваленти

В національній валюті

В іноземній валюті

Інші оборотні активи

Оборотні активи, які не можуть бути включені до наведених вище статей

За формами функціонування у конкретний період часу оборотні активи поділяються на матеріальні та фінансові. До матеріальних оборотних активів належать готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги; грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках; кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості. До фінансових зараховують оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Особливо важливе значення при визначенні потреби в оборотних активах має їх класифікація за ступенем планування. За цією ознакою оборотні активи класифікуються на нормовані і ненормовані. До ненормованих оборотних активів належать такі, на які нормативи не обчислюються. Вони безпосередньо не впливають на процес виробництва. Наприклад, при відсутності грошових коштів на рахунках в банку чи в касі підприємства процес виробництва і реалізації продукції забезпечується за рахунок залучених і позичених коштів.

Капітал, авансований на формування оборотних засобів, складає оборотні кошти підприємства.

Отже, оборотні кошти — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Для забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції треба досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок удосконалення системи постачання, виробництва, реалізації та раціональніших форм розрахунків. В умовах товарно-грошових відносин кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху.

1.2 Принципи організації оборотних коштів і джерела їх формування

Оборотні активи, є основним елементом матеріальної основи процесу виробництва. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів — воно працює, як правило, ритмічно і ефективно, якщо ж оборотних активів недостатньо підприємство не зможе функціонувати в повному обсязі, а отже і виконати свої зобов’язання, якщо ж існує надлишок-то це призведе до появи наднормових запасів, які також негативно впливатимуть на роботу підприємства.

Вчені визначають ряд принципів організації оборотних активів, виконання і дотримання яких забезпечить підприємству ефективне функціонування і відповідно отримання необхідного обсягу прибутку.

Економіст Азаренкова Г. М. подає у своєму посібнику такі принципи організації оборотних коштів:

— формування оборотних активів у розмірах, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу;

раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві;

самостійність підприємства щодо управління оборотними активами;

контроль за ефективністю використання оборотних активів.

Економісти Філімоненко О.С. та Лайко П. А. вважають, що організація оборотних коштів повинна будуватися на таких принципах:

створення мінімальних запасів оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне використання;

раціональне розміщення оборотних коштів, які є в наявності, за сферами відтворюючого процесу в середині підприємства;

формування та поповнення оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

створення фінансових резервів;

контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних коштів [35, с. 278], [50, с. 181].

Одним із основних принципів організації оборотних коштів є принцип створення мінімальних запасів оборотних активів, який передбачає встановлення їх нормативів.

Принцип раціонального розміщення має на меті забезпечити ефективне використання оборотних засобів. В одній сфері можливий надлишок, а в іншій навпаки недостатність, тому є необхідним їх збалансування. Він передбачає споживання оборотних коштів у тих сферах відтворюючого процесу у яких вони змогли б забезпечити отримання найвищого прибутку.

Формування та поповнення оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від характеру виробництва є ще одним принципом. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообороту.

Принцип створення фінансових резервів є дуже важливим для діяльності підприємства. Він передбачає захист підприємства у разі створення певних непередбачуваних обставин та забезпечення його стабільності. Проте, чим більший резерв має підприємство, тим воно фінансово стабільніше і тим менш прибуткове, і навпаки.

Принцип контролю за збереженням та ефективним використанням власних оборотних коштів дозволяє керівництву підприємства безпосередньо контролювати платоспроможність підприємства, вчасне прийняття рішень щодо її зміни. Оборотні активи є важливою складовою матеріальної основи процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств.

Отже, принципи організації оборотних коштів справляють неабиякий вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість та платоспроможність.

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками. Недостатність таких джерел призводить до недостатнього фінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Натомість надлишок оборотних коштів на підприємстві спричинює створення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволікання оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні кошти підприємств формуються за рахунок власних, позичених і залучених коштів.

Власні оборотні кошти — це власний і прирівняний до нього капітал, авансований на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу. До власних оборотних коштів відноситься статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. До власних оборотних коштів умовно прирівнюються тимчасово вільні кошти спеціальних фондів, резерви майбутніх витрат і платежів, доходи майбутніх періодів.

Залучені кошти — це кошти, які не належать підприємству, але знаходяться якийсь час в їх обороті. До залучених коштів відносяться кошти кредиторів, залучені в оборот в порядку розрахунків за товари, роботи і послуги, за виданими векселями, платежами бюджету і позабюджетними фондам, зі страхування, з оплати праці та іншими розрахунками і платежами. Інакше кажучи, залучені кошти — це боргові зобов’язання, строк сплати яких не настав і прострочені.

Позичені кошти — це короткострокові кредити банків та інших кредитних установ. Позичені кошти носять цільовий характер, видаються підприємствам на обумовлений строк (до одного року) за плату і підлягають обов’язковому поверненню [13, с. 173].

Склад та структура джерел формування оборотних активів не є постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і затрат і можуть змінюватися з часом.

Власний оборотний капітал відіграє провідну роль у складі джерел формування, а також багато важить в організації кругообігу грошових коштів, забезпечує майнову та оперативну самостійність, фінансову стійкість підприємства.

Основними шляхами збільшення власних оборотних коштів є:

· ріст прибутку в поточному періоді;

· спрямування більшої частини прибутку звітного періоду на цілі виробничого розвитку для першочергового зарахування в статутний фонд на поповнення власних оборотних коштів;

· збільшення статутного фонду за рахунок коштів від реалізації майна, що не використовується, доходів від цінних паперів, оренди майна тощо;

· кооперування населення, колективних членів і залучення вступних, пайових та інших внесків;

· до оцінка товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з ростом цін виробника;

· прискорення оборотності оборотних засобів.

Нестача власних оборотних активів виникає у випадку, коли величина діючого нормативу перевищує суму власних оборотних активів. Це є, як правило, результатом недоодержання запланованого прибутку чи нераціонального його використання. Ця недостача покривається за рахунок виключно засобів самого підприємства.

В сучасних умовах в джерелах формування оборотних активів все більш важливого значення набувають позикові кошти.

Позикові засоби у вигляді кредитів використовуються більш ефективно, ніж власні оборотні активи, тому що здійснюють більш швидкий кругообіг, мають цільове призначення, видаються на обумовлений термін та супроводжуються стягненням банківського відсотку.

Позикові кошти залучаються не лише у формі короткострокового кредиту банку, а також інших залучених коштів, тобто залишків фондів і резервів самого підприємства, які тимчасово не використовуються за цільовим призначенням. В обігу підприємства, крім банківських кредитів і кредиторської заборгованості, можуть знаходитись інші залучені кошти. До цієї групи коштів належить резерв майбутніх платежів тощо.

Правильне співвідношення між власними, позиченими та залученими джерелами формування оборотних активів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства. Першочерговим завданням фінансового відділу є забезпечити збалансування джерел грошових коштів, яке забезпечить стабільну і прибуткову діяльність.

Необхідно відмітити, що в сучасних умовах виробничої діяльності господарських формувань типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу власних джерел формування оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Тому одне з найактуальніших завдань щодо забезпечення підвищення ефективності виробничої діяльності на сучасному етапі їх розвитку полягає в суттєвому вдосконаленні управління оборотними активами та джерелами їх формування.

1.3 Методика визначення ефективності використання оборотних коштів

Оборотні засоби підприємства постійно перебувають в русі, здійснюючи кругообіг. Вони переходять із однієї стадії в іншу, із сфери обігу у сферу виробництва, із сфери виробництва у сферу обігу і т. д. Кругообіг оборотних коштів підприємства починається з моменту оплати ним сировинно-матеріальних та інших ресурсів і завершується поверненням цих коштів у вигляді виручки від реалізації готової продукції.

У загальному вигляді кругообіг оборотних коштів можна представити схемою:

(1. 1)

На І стадії оборотні кошти змінюють грошову форму на товарну (виробничі запаси), на II стадії йде процес споживання предметів праці у виробництві та їх перетворення на готову продукцію, включаючи стадію незавершеного виробництва. На III стадії обігові кошти у формі готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються на грошову форму.

Час, протягом якого оборотні кошти здійснюють один кругообіг, називається періодом обороту оборотних коштів.

Оборотні кошти підприємства мають бути розподілені на всіх трьох стадіях кругообігу в мінімальному, але достатньому обсязі. Вони в будь-який момент часу одночасно перебувають в усіх трьох стадіях кругообігу.

Ступінь використання оборотних засобів характеризується такою системою показників:

· Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (коштів) визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу, і показує ту кількість продукції, яка припадає на одну гривню вартості оборотних засобів.

, (1. 2)

де ТП — товарна продукція.

· Фондомісткість характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на одну гривню вартості випущеної продукції.

, (1. 3)

Де ВалП — вартість валової продукції.

Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

· Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, показує скільки необхідно оборотного капіталу для виробництва 1 грн товарної продукції.

, (1. 4)

де ТП — товарна продукція.

· Тривалість одного обороту показує скільки днів триває один оборот.

, (1. 5)

де Коб — коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

· Фондовіддача оборотного капіталу показує величину валової продукції на 1 грн оборотного капіталу.

, (1. 6)

Де ОбКср — середньорічна вартість оборотного капіталу.

· Матеріаловіддача показує, як використовуються спожиті фонди.

, (1. 7)

де Мзат — матеріальні витрати виробництва.

· Матеріаломісткість — обернений показник до матеріаловіддачі.

(1. 8)

· Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефективність їх використання.

, (1. 9)

Де Вп (ЧП) — валовий прибуток.

Показники ефективності використання оборотних засобів можна визначати не тільки стосовно їх загального обсягу, а й окремо як для нормованої, так і для ненормованої їх частини. Крім того, можуть бути розраховані й індивідуальні показники оборотності оборотних засобів, що показують, які саме елементи спричинили уповільнення або прискорення обороту оборотних засобів. У разі потреби такі показники можна розрахувати на різні періоди (рік, квартал, місяць).

Підприємства можуть збільшити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:

— зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

— економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

— удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

— упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

Прискорення оборотності оборотних засобів зумовлює, з одного боку, збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого -- дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ТОВ СОП «МИХАЙЛІВСЬКЕ»

2.1 Загальна економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське оренде підприємство 'МИХАЙЛІВСЬКЕ», в подальшому 'Товариство", утворене шляхом повної реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства імені Чапаева с. Михайлівна.

Товариство є повним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства імені Чапаева с. Михайлівка, Вінницького району з дня вилучення останнього із державного реєстру і приймає всі його права за укладеними ним угодами з юридичними та фізичними особами до закінчення строку цих угод, а також приймає всі інші його права, як Учасника міжгосподарських підприємств і організацій та інших прав.

Засновником (учасником) Товариства є громадянин України Бевз Олександр Ананійович.

Найменування Товариства:

повне українською мовою — Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне підприємство «МИХАЙЛІВСЬКЕ»,

скорочене українською мовою — ГОВ «СОП"МИХАЙЛІВСЬКЕ»

Місцезнаходження (адреса) Товариства: Україна, вінницька область. Вінницький район, с. Михайлівка, вулиця Липовецька, буд.1.

Товариство створюється з метою більш повного задоволення попиту покупців на товари, здійснення широкого спектру послуг, комерційної діяльності, іншої діяльності, яка не суперечить чинному на території України законодавству, а також реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариства. Предметом діяльності Товариства є:

Основні види діяльності Товариства є:

- Вирощування зернових та технічних культур;

- Вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство);

- Розведення свиней;

- Надання послуг у тваринництві,

— Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;

— Надання послуг у рослинництві.

Майно Товариства є власністю Товариства і складається із основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню не підлягає.

Джерелом формування майна Товариства є:

- майно, передане йому Учасниками у власність як вклад до Статутного фонду (капіталу);

- продукція, вироблена Товариством у результаті господарської діяльності;

- прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів діяльності;

- кредити банків;

- безкоштовні або благодійні внески, пожертвування, дари юридичних та фізичних осіб;

- іншого майна, набутого Товариством на підставах, не заборонених законом.

Товариство має Статутний Фонд у розмірі 314 349 (триста чотирнадцять тисяч триста сорок дев’ять) гривень 00 копійок, який розподілено між учасниками Товариства:

- Бевз Олександр Ананійович — грошовий внесок в розмірі 314 349 (триста чотирнадцять тисяч

триста сорок дев’ять) гривень 00 копійок, що становить 100.0% Статутного фонду товариства.

У сільському господарстві земля — це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона головний засіб виробництва.

Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Отже, розглянемо ситуацію з даним видом ресурсів в аналізованому господарстві.

Таблиця 2. 1

Склад та структура землекористування

Види угідь

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення

га.

%

га

%

га

%

га

Сільськогосподарські угіддя

2068

100

2820

100

2847

100

779

в тому числі:

рілля

2068

100

2820

100

2847

100

779

Аналізуючи дані таблиці 2.1 слід відмітити, що за період 2009 р. — 2011 р. площа с-г угідь господарства змінювалася, але не в значному розмірі. Рівень розораності земель складає 779 га.

В цілому можемо зробити висновок, що земельний фонд господарство використовує ефективно.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Таблиця 2. 2

Показники продуктивності праці в ТОВ СОП «Михайлівське»

Показники

По господарству

Відхилення

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Середньооблікова чисельність працюючих, осіб

157

165

165

8

в тому числі рослинництва

61

68

71

10

тваринництва

96

97

92

-4

Вартість валової продукції у співставних цінах, тис. грн.

5766,5

8801

10 152

4385,5

в тому числі рослинництва

1600,8

3122

3514

1913,2

тваринництва

4165,7

5679

6638

2472,3

Вартість товарної продукції, тис. грн.

6101,4

9175

10 933

4831,6

в тому числі рослинництва

1696,8

3230

3829

2132,2

тваринництва

4404,6

5945

7104

2699,4

Вироблено на одного середньооблікового працюючого, грн. :

— валової продукції

69,63

104,46

121,64

52,01

в тому числі рослинництва

26,24

45,91

49,49

23,25

тваринництва

43,39

58,55

72,15

28,76

— товарної продукції

73,7

108,79

131,15

57,45

в тому числі рослинництва

27,82

47,5

53,93

26,11

тваринництва

45,88

61,29

77,22

31,34

З даної таблиці видно, що наявна кількість працюючих на підприємстві складала у 2010 та 2011 роках однакову кількість, тобто 165 осіб. Вартість товарної продукції з кожним роком зростала, у 2009 році вона складала 6101,4 тисяч гривень, а вже у 2011 році вона становила 10 933 тисяч гривень.

На одного середньооблікового працівника було вироблено валової продукції у порівнянні 2011 р. з 2009 роком 52,01 тисяч гривень, товарної продукції було вироблено 57,45 тисяч гривень.

Жодне виробництво і реалізація не відбувається без витрат. Але для ефективної діяльності необхідно, щоб дохід перевищував витрати, тому що в іншому випадку фірму чекає занепад.

У табл. 2.3. розглянемо структуру та динаміку елементів операційних витрат.

Таблиця 2. 3

Структура затрат на виробництво с/г продукції за елементами затрат

Елементи затрат

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

Витрати на оплату праці

703,7

15,31

925

15,80

1080

14,86

376,3

Відрахування на соціальні заходи

209,4

4,56

337

5,76

402

5,53

192,6

Матеріальні витрати

3027,2

65,88

3559

60,80

4643

63,87

1615,8

Амортизація основних засобів

25,8

0,56

140

2,39

126

1,73

100,2

Інші витрати

628,9

13,69

893

15,25

1018

14,00

389,1

Усього витрат

4595

100

5854

100

7269

100

2674

За даними таблиці, ми можемо зробити висновок, що операційні витрати в 2011 році порівняно з 2009 роком зросли на 2674 тисячі гривень. На зростання витрат можуть впливати як зовнішні фактори так і внутрішні. Витрати на оплату праці у 2009 році становили 703,7 тис. грн., а у 2011 році зросли до 1080 тисяч гривень, на це могло вплину збільшення середньомісячної заробітної плати, або збільшення чисельності працівників. Питома вага соціальних відрахувань зросла в 2011 році на 0,97%, а питома вага амортизаційних витрат збільшилась на 1,17%, та інших операційних витрат — на 0,31%.

Діяльність підприємства характеризується оцінкою його фінансово-економічного стану. Це наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2. 4

Оцінка фінансово — економічного стану

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення

Валовий прибуток, тис. грн.

898

2860

4303

3405

Чистий прибуток, тис. грн.

221

3911

4633

4412

Валюта балансу, тис. грн.

11 322

11 937

14 225

2903

Власний капітал, тис. грн.

7526

9653

13 142

5616

Доход (виручка) від реалізації, тис. грн.

7270

14 072

17 382

10 112

Кредиторська заборгованість

тис. грн.

665

76

44

-621

Оборотні активи, тис. грн.

6040

6198

8113

2073

Оборотні активи термінової ліквідності, тис. грн.

582

1264

1714

1132

Абсолютно ліквідні активи, тис. грн.

155

971

49

-106

Виробничі запаси, тис. грн.

531

1265

1465

934

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

5160

8840

10 182

5022

Рентабельність активів, %

1,95

32,76

32,57

30,62

Рентабельність продукції, %

17,4

32,35

42,26

24,86

Оборотність активів

1,56

0,85

0,82

-0,74

Оборотність виробничих запасів

9,71

6,99

6,95

-2,76

Коефіцієнт загальної ліквідності

5,93

5,79

7,49

1,56

Коефіцієнт термінової ліквідності

0,57

1,18

1,58

1,01

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,15

0,91

0,04

-0,11

Аналізуючи наведені вище дані, можемо констатувати той факт, що за останні роки на підприємстві спостерігається підвищення основних економічних показників діяльності.

Дохід від реалізації у 2009 році становив 7270 тисяч гривень, а на 2010 рік він досяг 14 072 тисяч гривень, тобто збільшився на 6802 тисячі гривень.

Валовий прибуток у 2011 році зріс до 4303 тисячі гривень порівняно з 2009 роком, а собівартість реалізованої продукції у 2009 році становила 5160, а у 2011 році 10 182 тисячі гривень.

Чистий прибуток збільшився на 3405 тисячі гривень у 2011 році порівняно з 2009 роком.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов’язань, розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, посадочного матеріалу відтворення стада та ін.), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на продаж.

Для того, щоб виявити спеціалізацію господарства, потрібно ознайомитися зі структурою товарної продукції.

Таким чином, товарна продукція — це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Розглянемо структуру товарної продукції ТОВ СОП Михайлівського (див. табл. 2. 5).

Таблиця 2. 5

Склад та структура товарної продукції підприємства

Продукція

2009 р.

2010 р.

2011 р.

В середньому за 3 роки

Місце галузі в ранжир. ряду

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Продукція рослинництва, всього

1837

30,32

3468

29,64

3734

25,78

3013

в т.ч. зернові і зернобобові

810

13,37

1538

13,14

1573

10,86

1307

1

— соняшник

-

-

25

0,21

150

1,04

-

-

— соя

-

-

367

3,14

400

2,76

-

-

— ріпак

87

1,44

-

-

38

0,26

-

-

Продукція тваринництва, всього

1057

17,45

962

8,22

1035

7,14

1018

ВРХ (в живій масі)

550

9,08

462

3,95

535

3,69

515,6

2

Молоко незбиране

507

8,37

500

4,27

500

3,45

502,3

3

Всього по підприємству

6057,8

100,0

11 700

100,0

14 485

100,0

10 747,6

Розрахунки таблиці показали, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва в середньому за 3 роки займає вирощування зернових і зернобобових 763 тис. грн. Менша частка припадає на молоко, ВРХ та ріпак — -7, -15 та -49 тис. грн. відповідно.

Також можна свідчити про те, що дане підприємство має зернову спеціалізацію, так як показники по зерну значно вищі, ніж по продукції тваринництва, а також за обсягами продукції рослинного походження підприємство вирощує значно більше.

В цілому фактично складена спеціалізація відповідає природним і економічним умовам розвитку господарства.

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств.

2.2 Забезпеченість господарства оборотними коштами, їх склад та структура

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від класифікації оборотних коштів, оскільки вона дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками.

Оборотні активи включають:

— запаси;

— дебіторську заборгованість;

— грошові кошти та ліквідні цінні папери.

До складу запасів підприємств належать:

— виробничі запаси (запаси сировини і основних матеріалів, добрива, палива, будівельних матеріалів для ремонту та інших потреб основної діяльності, запасні частини, тварини на вирощуванні та відгодівлі, худоба на базах, насіння і садівний матеріал, корми, малоцінні й швидкозношувальні предмети, спецінструменти, спецустаткування та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб);

— незавершене виробництво рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих виробництв; напівфабрикати власного виробництва (незавершена продукція, що підлягає подальшій переробці або завершення виготовлення; незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складаються з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), які ще не принесли підприємству доходи);

— готова продукція (продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним вимогам і стандартам);

— товари (матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу);

— малоцінні та швидкозношувальні предмети (предмети, що використовуються протягом не більше одного року або операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструмент, господарський інвентap, спеціальне оснащення, спеціальний одяг).

Дебіторська заборгованість — це важливий компонент оборотних активів. Продаж товарів одного підприємства іншому або організації не завжди супроводжується негайними розрахунками. Неоплачені розрахунки за поставлену продукцію складають більшу частину дебіторської заборгованості.

Грошові кошти та ліквідні цінні папери — найбільш ліквідна частина оборотних активів. До грошових коштів відносять касову готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання. Цінні папери, що є короткотерміновими фінансовими вкладеннями, включають: цінні папери інших підприємств, державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади.

За місцем і роллю в процесі виробництва оборотні активи поділяють на 4 групи:

— вкладені у виробничі запаси;

— вкладені у незавершене виробництво;

— вкладене у готову продукцію;

— грошові кошти і ліквідні цінні папери.

Під структурою оборотних активів розуміють кількісне співвідношення окремих елементів в загальному обсязі оборотних активів, виражене в процентах до загальної суми[28].

Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу).

Таким чином фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних засобів.

Таблиця 2. 6

Забезпеченість основними фондами

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення

1

2

3

4

5

Площа сільськогосподарських угідь, га

2068

2820

2847

779

Середньорічна чисельність працюючих, осіб

157

165

165

8

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

5295

5510

5925

630

Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.

10 777

6112

7155

-3622

Річна сума амортизації, тис. грн.

178

154

138

-40

Виручка від реалізації продукції,

тис. грн.

7270

14 072

17 382

10 112

Валовий прибуток (збиток), тис. грн.

898

2860

4303

3405

Фондоозброєність праці, тис. грн. на 1 працюючого

33,7

33,4

35,9

2,2

Фондооснащеність виробництва, тис. грн. на 1 га

2,56

1,95

2,08

-0,48

Фондовіддача, грн. :

— за виручкою від реалізації

0,12

0,2

0,25

0,13

— за валовим прибутком

0,17

0,52

0,73

0,56

Фондомісткість, грн.

— за виручкою від реалізації

0,73

0,39

0,34

-0,39

— за валовим прибутком

0,17

0,52

0,73

0,56

Рентабельність основних фондів, %

16,96

51,91

72,62

55,66

Умовний строк окупності

5,9

1,93

1,38

-4,52

Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів

5,04

18,6

31,2

26,16

Дані таблиці свідчать про те, що площа сільськогосподарських угідь найбільшою є у 2011 році, а саме 2847 га. Середньорічна чисельність працюючих, які задіяні у виробництві у 2009 році складають 157 чоловік, а 2010 та 2011 роках однакова кількість працюючих 165. Середньорічна вартість оборотних фондів з роками змінюється, тобото у 2009 році сума є найбільшою і вона складає 10 777, у 2010 році вона зменшується і дорівнює 6112, а потім у 2011 році знову збільшується до 7155 тисячі гривень. Валовий прибуток у порівнянні 2011 року з 2009 роком складає 3405 тисяч гривень.

У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику. Склад і структура оборотних активів підприємства, що досліджується, за період з 2009 р. по 2011 р. наведені у таблиці 2.7.

Таблиця 2. 7

Склад і структура оборотних активів

Складові оборотного капіталу

2009 р.

2010р.

2011р.

Відхилення

Структура оборотного капіталу

Структура оборотного капіталу

Структура оборотного капіталу

тис.

грн

%

тис.

грн

%

тис.

грн

%

Оборотні фонди -всього

6040

100

6198

100

8113

100

2073

у т.ч. :

Виробничі запаси

531

8,79

1265

20,41

1465

18,06

934

Біологічні активи

3970

65,73

2917

47,06

4128

50,88

158

Незавершене виробництво

927

15,35

751

12,12

805

9,92

-122

Готова продукція

30

0,5

1

0,02

1

0,01

-29

Дебіторська заборгованість

427

7,07

293

4,73

1665

20,52

1238

Грошові кошти та їх еквіваленти

155

2,57

971

15,67

49

0,60

-106

На підставі даних таблиці 2. 7, ми можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних коштів мають біологічні активи, що становлять у 2011 році 50,88%, та дебіторська заборгованість — 20,52%.

Також спостерігається зменшення готової продукції(на 29 тисяч гривень) та грошових коштів у 2011 році порівняно з 2009 роком на 106 тисяч гривень.

Як правило, розмір власного оборотного капіталу на підприємстві не є величиною постійною. Він щорічно змінюється у зв’язку із збільшенням чи зменшенням обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту тощо. У такому разі господарство змушено звертатися до залучення короткострокових кредитів банку та інших джерел формування оборотних активів. Склад і структура джерел формування оборотних коштів наведені у табл. 2.8.

Таблиця 2. 8

Склад і структура джерел формування оборотних коштів

Показник

2009р.

2010р.

2011р.

Відхиле ння

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

1

2

3

4

5

6

7

8

Власний капітал

7526

88,86

9653

93,65

13 142

97,17

5616

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

665

7,85

76

0,74

44

0,32

-621

Поточні зобов’язання за розрахунками:

— з бюджетом

-

-

292

2,83

34

0,25

-

— зі страхування

87

1,03

93

0,9

97

0,72

10

— з оплати праці

191

2,26

194

1,88

208

1,54

17

Всього

8469

100

10 308

100

13 525

100

5056

Розглянувши дані таблиці 2. 8, ми бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі джерел формування оборотних коштів займає власний капітал, а саме 97,17% у 2011 році. Другим за вагомістю джерел формування оборотних коштів займають поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці, вони складають 1,54% у 2011 році.

Отже, за досліджуваний період з 2009 року по 2011 рік, загальна питома вага формування джерел оборотних активів складає 5056. Це свідчить про те що підприємство раціонально використовує як власні так і залучені кошти для формування оборотних активів.

Розміщення оборотних коштів у сфері виробництва та обігу, співвідношення окремих елементів, формування виробничих запасів виробництва безпосередньо відображається на господарській діяльності підприємства. Тому важливо проводити аналіз структури оборотних активів, щоб знати розміри їх вкладень на різних стадіях кругообороту, виявити тенденцію співвідношень між собою окремих її елементів. У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику.

2.3 Аналіз ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП «Михайлівське»

Ефективність використання оборотних фондів визначається з метою об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів на виробництві, контролю обсягу витрат на їх придбання та збереження, прийняття рішень із питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального їх використання.

Для характеристики ефективності використання оборотних ресурсів в досліджуваному підприємстві розглянемо табл.2.9.

Таблиця 2. 9

Ефективність використання оборотного капіталу в ТОВ СОП «Михайлівське»

Показники

По господарству

Відхилення

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Виручка від реалізації, тис. грн.

7270

14 072

17 382

10 112

Середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн.

5482,5

6112,5

7155,5

1673

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

5979

6004,5

6124

145

Валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції, тис. грн.

-100,2

2481

3522

3622,2

Матеріальні витрати, тис. грн.

2824

4248

5510

2686

Коефіцієнт обороту оборотного капіталу

1,33

2,30

2,43

1,1

Коефіцієнт завантаженості оборотного капіталу

0,75

0,43

0,41

-0,34

Тривалість одного обороту, дн.

274

159

150

-124

Фондовіддача оборотного капіталу

1,09

0,98

0,86

-0,23

Фондомісткість оборотного капіталу

0,92

1,02

1,17

0,25

Матеріаловіддача, грн.

2,12

1,41

1,11

-1,01

Матеріаломісткість, грн.

0,47

0,71

0,90

0,43

Рентабельність оборотного капіталу, %

-1,83

40,59

49,22

51,05

Аналізуючи дані таблиці по використанню підприємством оборотних коштів, можна побачити, що середньорічна вартість оборотного капіталу з кожним роком збільшувалась, у 2009 році вона становила 5482,5 тисяч гривень, а вже в 2011 році вона дорівнювала 7155,5 тисяч гривень.

У 2009 році підприємство зазнало збитків на 100,2 тисяч гривень, а у 2010 та 2011 році отримало прибуток від реалізації продукції. Відповідно 2481 і 3522 тисяч гривень.

Матеріальні витрати 2011 року порівняно з 2009 роком становили 2686 тисяч гривень.

Також дані таблиці 2.9 свідчать про те, що за досліджуваний період коефіцієнт оборотності збільшувався з кожним роком від 1,33 у 2009 році до 2,43 у 2011 році.

Як наслідок тривалість одного обороту зменшилась і у порівнянні 2011 року з 2009 вона дорівнює -124 дні.

Підвищення матеріаломісткості від 0,47 у 2009 році до 0,90 у 2011 році спричинило підвищення валового прибутку від реалізації продукції.

Аналізуючи рентабельність оборотного капіталу, бачимо, що цей показник збільшився за досліджуваний період, тобто підвищилась ефективність використання оборотних засобів.

Отже, можна зробити висновок, що з 2009 р. по 2011 р. на підприємстві, що досліджується, стан використання оборотних коштів покращився.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Налагодження економічно обґрунтованого планування оборотних кошт

ів

Визначення необхідної величини оборотних коштів пов’язано з процесом нормування. В умовах збиткової чи низькорентабельної господарської діяльності, зниження платоспроможності підприємства визначення планової потреби в оборотних активах і оборотних коштах є економічно необхідним. При плануванні оборотних коштів необхідно розробити норми запасів планових оборотних засобів, на основі них розрахувати часткові та сукупні нормативи оборотних коштів та встановити норматив власних оборотних коштів.

При розрахунку потреби в оборотних активах можна використати метод прямого рахунку, для цього обчислюються норми запасу товарно-матеріальних цінностей. Вони розробляються з урахуванням тривалості операційного циклу і, зокрема тривалості процесу виробництва продукції, віддаленості постачальників, умов постачання і збуту, які передбачені в угодах (періодичність, рівномірність, комплектність поставок, вид транспортних засобів, розмір партії поставки, швидкість перевезення), форм розрахунків, часу, необхідного для підготовки сировини і матеріалів до виробництва тощо.

Для того, щоб норми оборотних активів були прогресивними і діяли протягом достатньо тривалого періоду часу, їх необхідно розробляти з урахуванням організаційно-технічних заходів.

Важливим для підприємства є визначення планової потреби в сировині і матеріалах, які займають найбільшу питому вагу в оборотних активах.

Індивідуальна норма запасу сировини і матеріалів, згідно методики прямого рахунку складається з часу:

необхідного для розвантаження і доставки на склад, кількісне приймання;

необхідного для проведення лабораторного аналізу, підготовки сировини до виробничого споживання (технологічний запас);

перебування сировини і матеріалів у поточному, складському запасі;

перебування сировини і матеріалів у страховому, гарантійному запасі.

Час необхідний для розвантаження, приймання, складування сировини і матеріалів визначається шляхом хронометражу або на основі норм часу їх виконання, з урахуванням найбільш стислих строків виконання.

Час, необхідний для проведення лабораторного аналізу і підготовки сировини до виробництва (аналіз молока, інші операції, які не є складовою виробничого циклу), визначається конкретними умовами роботи підприємства і розраховується на кількість сировини, одночасно переданої у виробництво.

Час перебування сировини і матеріалів у поточному (складському) запасі визначається тривалістю інтервалів між суміжними поставками. Тривалість інтервалів між суміжними поставками може бути визначена на основі угод або з урахуванням фактичної частоти поставок. Розрахунок інтервалу на основі фактичної частоти поставок здійснюється при перевезенні сировини транспортом різної вантажності. За цим методом розраховується середній інтервал поставок на основі даних про поставку сировини і матеріалів за 4-й квартал звітного року або за півріччя. Середній інтервал поставок розраховується як середньозважена величина, отримана шляхом множення обсягу кожної поставки на інтервал у днях до наступної поставки і діленням отриманої суми добутків на загальний обсяг поставок, прийнятий до розрахунку.

На підприємствах, де використовується широкий перелік сировини і матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, поточний складський запас приймається в розмірі 50% середнього інтервалу поставки. Це пов’язано з тим, що потреба підприємства у сировині і матеріалах в цілому скорочується у порівнянні з розмірами максимальних запасів окремих їх видів, тому що у будь-який момент часу по одних видах запаси бувають мінімальними (перед надходженням наступної партії), а по інших — максимальними (після надходження наступної партії), а в середньому підтримуються на рівні 50% максимальних.

Слід зауважити, що ефективне використання виробничих потужностей можливе за достатності запасів сировини, матеріалів, товарів та інших елементів оборотних засобів, потрібних для операційного циклу, і наявності необхідних коштів для його відтворення. Тому підприємствам треба більше уваги приділяти тривалості операційного циклу і нормуванню власних оборотних коштів, щоб забезпечити сталу величину робочого капіталу й реальну можливість вчасно розраховуватися за зобов’язаннями, а при потребі залучити в оборот короткострокові кредити банків.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створюється страховий запас, мета якого — попередити наслідки можливих перебоїв у постачанні через порушення умов поставок, змін у фінансово — господарській діяльності підприємств — постачальників, затримці у дорозі тощо.

Для забезпечення підприємству фінансової стабільності величина і частка власних коштів в обороті повинна бути регульованою, підлягати нормуванню.

Норматив власних оборотних коштів встановлюється з метою забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності з урахуванням його фінансових можливостей.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой