Інвестиційна діяльність підприємства в умовах ринкових відносин

ЗМIСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ.

1.1 Сутність, склад і структура інвестиційної діяльності підприємства.

1.2 Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

1.3. Оцінка інвестиційної діяльності підприємств в Україні.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЕМСТВА.

2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства ТОВ «ДЕКС».

2.2 Оцінка ефективності інвестиційних проектів підприємства.

2.3 Шляхи покращення управління інвестиційної діяльності підприємства ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Актуальність даної роботи полягає у тому, що розробка інвестиційної стратегії підприємства визначається рядом умов.

Однією з умов, що визначає актуальність розробки інвестиційної стратегії підприємства, є його майбутній період до нової стадії життєвого циклу. Кожній зі стадій життєвого циклу підприємства притаманні певні рівні інвестиційної активності, напрямки і форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів. Розроблювана інвестиційна стратегія дозволяє завчасно адаптувати інвестиційну діяльність підприємства до ймовірних кардинальних змін можливостей його економічного розвитку.

Суттєвою умовою, що визначає актуальність розробки інвестиційної стратегії, є кардинальна зміна цілей операційної діяльності підприємства, що пов’язана з його новими комерційними можливостями. Реалізація таких цілей вимагає змін виробничого асортименту, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції тощо. В таких умовах суттєве зростання інвестиційної активності підприємства і диверсифікація форм його інвестиційної діяльності повинні носити прогнозований характер, який забезпечується розробкою чітко сформульованої інвестиційної стратегії.

Об'єктом дослідження курсової роботи є економічні відносини, які виникають в період інвестиційної діяльності на підприємстві.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз інвестиційної діяльності підприємства.

Мета курсової роботи полягає у визначенні інвестиційної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

Поставлена мета вказує на дослідження теоретичних та практичних завдань, які полягають в наступному:

— Визначенні сутності, склад і структура інвестиційної діяльності підприємства;

— Ознайомленні з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності;

— Дослідженні оцінки інвестиційної діяльності підприємств в Україні.

— Аналізу результатів діяльності підприємства ТОВ «ДЕКС»;

— Здійснення оцінки ефективності інвестиційних проектів підприємства;

— Визначенні шляхів покращення управління інвестиційної діяльності підприємства.

Для досягнення мети та вирішення основних задач курсової роботи були використані різноманітні методи дослідження. За допомогою гіпотетичного, емпіричного, історичного методів було виявлено сутність, склад і структуру інвестиційної діяльності підприємства, методи покращення його ефективності та оцінку інвестиційної діяльності в Україні. Метод аналізу та синтезу використовується при дослідженні результатів діяльності підприємства ТОВ «ДЕКС», оцінки його проектів та шляхів вдосконалення інвестиційної діяльності.

Структура курсової роботи включає в себе наступні елементи: зміст, вступ, два основних розділів, висновок та пропозиції і список використаної літератури, який складається із 20 джерел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

1. Сутність, класифікація і структура інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиції - це довгострокове вкладення капіталу в будь об'єкти, соціально — економічні програми, проекти у власній країні чи за кордоном з метою отримання доходу і соціального ефекту [1, с. 18].

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі є ряд визначень поняття інвестицій. Найбільш поширеними, є такі поняття інвестицій [2, 105]:

Інвестиції - це витрати, спрямовані на створення нових, реконструкцію і розширення діючих основних фондів, що функціонують у галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери [3, с. 23].

Інвестиції - це всі види цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний, екологічний ефект [4, с. 241];

— це використання грошей для отримання великих грошей, для отримання прибутку або досягнення приросту капіталу, або того й іншого [5, с. 148];

— обмін задоволення сьогоднішніх потреб на задоволення їх у майбутньому за допомогою інвестування благ [6, с. 43];

— це витрати на виробництво та накопичення засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів [7, с. 15];

— це поточний приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду; частину доходу за даний період, яка не була використана для споживання [8, с. 79];

Саме поняття «інвестування «слід розглядати з трьох точок зору. У широкому сенсі слова воно означає придбання капіталу з метою отримання доходу. У вузькому сенсі - придбання засобів виробництва, капіталовкладення, використання доходу для збільшення основних фондів, спрямованих на розвиток виробництва, засобів виробництва. І, нарешті, в загальновживаним розумінні - це вкладення в цінні папери [10, с. 112].

Інвестиції можуть розглядатися як ряд етапів трансформації інвестицій в об'єкти інвестиційної діяльності, причому, кожен етап характеризує перетворення інвестицій за наступною схемою:

— Ресурси (блага, цінності) — вкладення, що представляє власне процес інвестування як процес трансформації інвестицій в об'єкти інвестиційної діяльності;

— Вкладення — приріст капітальної вартості, що володіє споживчої здатністю створювати дохід;

— Приріст капітальної вартості - отримання доходів у результаті інвестування;

— Дохід (або його частина) — нові інвестиційні ресурси.

І потім починається новий оборот інвестицій.

Такий підхід дозволяє розмежувати процеси інвестування та інвестиційної діяльності, відобразити роль накопичення як передумови інвестиційної діяльності: отриманий дохід розподіляється на фонди відшкодування витрат, накопичення і споживання, після чого починається новий інвестиційний цикл, тобто рух вартості від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. [11, с. 73].

Будь-який інвестиційний проект проходить через певні стадії у своєму розвитку, тобто можна говорити про життєвий цикл проекту. Життєвий цикл інвестиційного проекту включає наступні фази: передінвестиційну (1); інвестиційну (2); експлуатаційну (3), ліквідаційну (4).

Класифікація інвестицій:

По об'єктах вкладення коштів:

— Реальні інвестиції - вкладення грошей в реальні матеріальні та нематеріальні активи (основний і оборотний капітал, інтелектуальну власність).

— Портфельні інвестиції - вкладення грошей в різні фінансові інструменти (цінні папери, банківські депозити, валюту, дорогоцінні метали й каміння).

За характером участі в інвестуванні:

— Прямі інвестиції - безпосередньо участь самого інвестора у виборі об'єкта інвестування для вкладення коштів.

— Непрямі інвестиції - коли вкладення коштів опосередковується іншими особами (інвестиційними фірмами та компаніями, пайовими інвестиційними фондами, іншими фінансовими установами).

По періоду інвестування:

— Короткострокові інвестиції - вкладення капіталу на відрізок часу менше 1 року.

— Середньострокові інвестиції - вкладення капіталу на період від 1 до 5 років.

— Довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на строк понад 5 років.

За формами власності:

— Приватні інвестиції - вкладення коштів, що здійснюються громадянами та приватними організаціями (фірмами і компаніями).

— Державні інвестиції - вкладення, які виробляються центральними та місцевими органами влади і управління за рахунок бюджетних, позабюджетних і позикових коштів, а також унітарними підприємствами, установами та організаціями шляхом мобілізації власних фінансових джерел.

— Змішані інвестиції - пайова вкладення коштів за участю держави, регіонів, муніципальних утворень, а також юридичних і фізичних осіб.

— Іноземні інвестиції - вкладення, здійснювані іноземними державами, фізичними та юридичними особами.

— Спільні інвестиції - вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни та іноземних держав.

З інвестиційної території:

— Внутрішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інвестування, розташовані в межах тієї чи іншої території (країни).

— Зовнішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інвестування за кордоном.

За способом обліку коштів:

— Валові інвестиції - загальний обсяг вкладених коштів у нове будівництво, придбання засобів і предметів праці, приріст товарно — матеріальних запасів і інтелектуальних цінностей.

— Чисті інвестиції - вся сума валових інвестицій за вирахуванням амортизаційних відрахувань.

За ризиками розрізняють:

— Агресивні інвестиції - характеризуються високим ступенем ризику. Вони характеризуються високою прибутковістю і низькою ліквідністю.

— Помірні інвестиції - відрізняються середньої (помірного) ступенем ризику при достатній прибутковості і ліквідності вкладень.

— Консервативні інвестиції - являють собою вкладення зниженого ризику, що характеризуються надійністю і ліквідністю.

Ефективність використання інвестицій залежить від їхньої структури. Під структурою інвестицій розуміється їх складу за видами і напряму використання, а також питома вага в загальному обсязі інвестицій.

Розрізняють такі види структур:

— технологічна — показує склад витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання машин, обладнання,.

— відтворювальна — характеризує розподіл і співвідношення інвестицій за формами відтворення основних виробничих фондів, показує частку капітальних вкладень, що направляється на реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, нове будівництво, модернізацію виробництва;

— територіальну структуру — розподіл і співвідношення по територіях, регіонами, областями країни;

— галузева — розподіл і співвідношення капітальних вкладень по галузях промисловості та економіки, ступінь збалансованості і пропорційності у розвитку галузей;

— за джерелами фінансування — відображає їх розподіл і співвідношення в розрізі джерел фінансування: власних і залучених коштів;

— за видами власності - розподіл і співвідношення капітальних вкладень в розрізі форм власності: державної, приватної, муніципальної, спільної, іноземній.

Аналіз структури інвестицій має важливе значення, бо дозволяє виявити тенденції у використанні інвестицій і розробити ефективну інвестиційну політику.

1.2 Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності - способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності. Інвестиційна діяльність, включаючи пропозиції по розробці нової продукції, повинні піддаватися постійному і детальному аналізу з погляду кінцевих результатів.

Критеріями для визначення ефективності інвестиційної діяльність підприємства можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень, придбання (проектування, виготовлення) устаткування і машин, навчання фахівців; поточні витрати — сировина і матеріали, паливо й енергія, праця і т.д.; дохідні статті — економія витрат, роялті, урядові позики і т.п.

Найбільш розповсюдженими методами оцінки інвестицій є:

1. метод окупності;

2. метод простої норми прибутку;

3. метод дисконтування коштів;

4. чистої поточний вартості;

5. крапка беззбитковості;

6. використання аналізу динамічності й імовірності.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки діяльності підприємства, закладених у ньому інновацій, типу галузі і ряду інших факторів.

Таблиця 1.1.

Фінансові показники оцінки інвестиційної діяльності підприємства.

Отриманий висновок, зазвичай, стосується не тільки конкретного проекту, але також галузей промисловості, пов’язаних із ним, та економіки загалом. Для великомасштабних проектів може знадобитися перевірка зібраних даних і аналіз всіх факторів проекту, обумовлених його діловим середовищем, місцезнаходженням, ринком, а також наявністю ресурсів.

Оцінку інвестиційної діяльності можна розглядати і як систему принципів та показників, що визначають ефективність вибору для реалізації окремих інвестиційних проектів.

Базовими принципами, що використовують у сучасній практиці оцінки ефективності реальних інвестицій є:

— Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі порівняння обсягу інвестиційних затрат, з одного боку, і суми та строків повернення інвестованого капіталу — з іншого (це загальний принцип формування системи оцінних показників ефективності інвестицій);

— Оцінка обсягів інвестиційних затрат повинна охоплювати всю їх сукупність, пов’язаних з реалізацією проекту (в процесі оцінки повинні враховуватися всі прямі та непрямі затрати грошових коштів);

— Оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватись на основі показника чистого грошового потоку — CF" (цей показник формується, переважно, за рахунок суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань);

— У процесі оцінки суми інвестиційних затрат і чистого грошового потоку повинні бути приведені до теперішньої вартості;

— Вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників до теперішньої вартості повинен бути диференційований для різних інвестиційних проектів (в процесі такої диференціації мають бути враховані рівень ризику, ліквідності та інші індивідуальні характеристики реального інвестиційного проекту).

Першим етапом у визначенні показників ефективності інвестиційного підприємства є аналіз та оцінка грошових потоків, які базуються на прогнозній інформації про передбачений обсяг випуску та збут продукції, розмірі операційних витрат, аналітичних висновках про початкові та подальші потреби в активах довгострокового користування та чистого оборотного капіталу. Для розрахунку грошового потоку плановий строк реалізації капіталовкладень рекомендується поділити на три відрізки часу за періодами виникнення грошових коштів:

1) розробка та початкові інвестування проекту;

2) експлуатація інвестиційного проекту;

3) завершення проекту.

1.3 Оцінка інвестиційної діяльності підприємств в Україні.

З підсиленням інтересу дослідників до теорії економічного зростання, особливо до проблем довгострокового зростання, з’явилося декілька теоретичних моделей, в яких науково — технічний прогрес розглядається як один з ендогенних факторів економічного підйому (моделі Н. Стоукі, Р. Лукаса, П. Ромера, Г. Гроссмана, Е. Хелпмана). Зокрема, з дією цього фактора дослідники пов’язують розрив в темпах зростання між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, вважаючи, що саме інвестиції у розвиток науки, техніки та в людський капітал обумовлюють ефект економічного підйому.

Інвестиції відіграють суттєву роль у будь — якій країні, для України ж їх значення важко переоцінити. Одне із завдань, що стоїть перед Україною, полягає в створенні необхідних і сприятливих умов для інтенсифікації економічного зростання, підвищення якості життя населення.

За січень-вересень 2006 р. суб'єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 68 201,4 млн. гривень інвестицій в основний капітал, що на 16,1% більше, ніж за 9 місяців 2005 р.

Якщо брати до уваги дані 2008 року, у цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за I півріччя 2008 року склав 6 918,1 млн. дол., що у 2,7 рази більше приросту за відповідний період попереднього року. Інвестиції надійшли з 124 країн світу.

До десятки основних країн — інвесторів входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Сполучене Королівство, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Швеція, Віргінські, Британські Острови та Франція. Як бачимо, ці країни є основними інвесторами і на сьогоднішній день.

За даними Державного агентства України з інвестицій та інновацій, у 2008 році загальна необхідність в інвестиціях у виробничу сферу України складає 40 млрд. дол. США, в реальності було вкладено 5,53% від цієї суми. Отже, можна зробити висновок, що в Україні спостерігається велика різниця між попитом і пропозицією на інвестиції.

Обсяги прямих інвестицій в Україну станом на 01.01.2010 рік зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Обсяги прямих інвестицій в Україну Однією з причин уразливості української економіки також є те, що інвестиції направляються, в основному, в сферу послуг. Наприклад, у 2007 році частка вкладень в основний капітал промисловості склала всього 34,1% від загальних інвестицій, в сільське господарство — 5,1%. У той же час в операції з нерухомістю і будівництво було вкладено 23,7% інвестицій, в транспорт і зв’язок — 16,8%, в торгівлю — 9,4%. Це так само є негативним явищем, оскільки величезну роль в розвитку економіки держави відіграє саме розвиток виробничої сфери [19, c. 10].

У перші 9 місяців 2008 року економікою України освоєно 81 561,3 млн. грн., з яких 37,2% спрямовано в промисловість, 21,7% - на операції з нерухомістю, 14,6% - у діяльність транспорту та зв’язку, 8,9% - у внутрішню торгівлю, 6,2% - в сільське господарство, 2,2% - у фінансовий сектор.

Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв’язок, фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів [20, с. 39].

Визначені Урядом пріоритети державної політики, спрямованої на підвищення інноваційної активності підприємств, у 2006 році сприяли збільшенню більше ніж на 3 млрд. гривень обсягів реалізації інноваційної продукції у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Українські підприємства активніше, ніж в 2005 році, впроваджували на своїх виробництвах інновації у вигляді машин, устаткування, приладів, апаратів, а також майже втричі збільшили кількість нових технологій, що були придбані ними (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Впровадження інновацій на підприємствах Викладене сприятиме збільшенню виробничих потужностей, підвищенню гнучкості виробництва, поліпшенню умов праці.

Приріст виробництва інноваційної продукції технологічними парками за результатами січня — вересня 2006 р. становив 3,8% проти відповідного періоду 2005 р.

У III кварталі 2006 р. за рахунок діяльності технологічних парків надходження до бюджетів та державних цільових фондів зросли відповідно попереднього кварталу цього року на 3,6%, а III кварталу 2005 р. — на 60,8%.

Витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи у III кварталі 2006 р. зросли у 6 разів порівняно з попереднім кварталом.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЕМСТВА.

2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства ТОВ «ДЕКС».

Перш ніж перейти до оцінки власне рівня рентабельності підприємства, необхідно детально проаналізувати його внутрішнє середовище, оскільки саме воно є суб'єктивним фактором, який впливає на величину показників рентабельності. Найповніше внутрішнє середовище підприємства можна охарактеризувати через оцінку його фінансового стану.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться на базі ТОВ «ДЕКС». Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка обсягу та структури майна. Майно підприємства відображається в активі балансу підприємства, його аналіз представлено. Використовуючи баланс на 01.01.2009 року, аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу (табл.2.1 і 2.2).

Таблиця 2.1.

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2008 р.

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 4570 тис. грн., а на кінець звітного періоду майно зменшилося на 212 тис. грн. і становило 4358 тис. грн. За 2008 рік необоротні активи збільшились на 0,49%, на початок періоду займали 43,54%, а на кінець періоду займали 44,03%.

Це є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів у абсолютному значенні на 141 тис. грн. На початок періоду оборотні активи становили 56,46%, а на кінець періоду 55,97%. Зменшення оборотних активів на підприємстві є позитивним, тому що кошти спрямовуються на розширення виробництва.

Аналізуючи дані таблиці 2.2., можна зробити наступні висновки. На початок звітного періоду капітал підприємства становив 4570 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 212 тис. грн. і становив 4358 тис. грн. Протягом всього періоду власний капітал збільшився на 141 тис. грн., на початок періоду він становив 1502 тис. грн., а на кінець періоду 1643 тис. грн.

Таблиця 2.2.

Аналіз обсягу структури і динаміки капіталу ТОВ «ДЕКС» за 2008 р.

Позитивне збільшення власного капіталу свідчить про платоспроможність підприємства. Зобов’язання на початок періоду становили 67,13%, а на кінець періоду зменшилися на 4,83% і становили 62,30%. За звітний період поточні зобов’язання зменшилися на 3,89%, на початок року вони становили 38,47%, а на кінець року 34,58%. Це є негативним для підприємства.

Аналізуючи довгострокові зобов’язання 2008 року, бачимо, що на початок звітного періоду вони становили 28,67%, а на кінець періоду 27,72%. Зменшення довгострокових зобов’язань для підприємства є позитивним, тому що зменшується заборгованість перед кредиторами.

Аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу, використовуючи баланс за 2009 рік, (табл.2.3 і 2.4).

Таблиця 2.3.

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2009 р.

За даними таблиці 2.3. можна зробити висновок, що за звітний період необоротні активи збільшились на 99 тис. грн., що є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів у абсолютному значенні на 811 тис. грн.

Зменшення оборотних активів, на підприємстві є позитивним, тому що кошти спрямовуються на розширення виробництва, а, значить сприятимуть підвищенню прибутковості підприємства. Проаналізуємо дані таблиці 2.4.

Таблиця.2.4.

Аналіз обсягу структури і динаміки капіталу ТОВ «ДЕКС» за 2009 р.

На початок звітного періоду власний капітал займав 37,7% в загальному обсязі майна підприємства, а на кінець періоду 52,23%. Позитивне збільшення власного капіталу свідчить про платоспроможність підприємства. Зобов’язання на початок періоду становили 34,5%, а на кінець періоду 46,26%. За звітний період поточні зобов’язання збільшились на 20,55%. На початок року вони становили 6,86%, а на кінець року 27,41%. Це є позитивним і свідчить про залучення додаткових коштів за рахунок збільшення доходів майбутніх періодів.

Аналізуючи довгострокові зобов’язання бачимо, що на початок звітного періоду вони становили 27,72%, а на кінець періоду 9,43%. Зменшення довгострокових зобов’язань для підприємства є позитивним, тому що зменшується заборгованість перед кредиторами.

Використовуючи баланс за 2010 рік, аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу (табл.2.5 і 2.6).

Таблиця 2.5.

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2010 р.

За звітний період необоротні активи в структурі активів на початок періоду займали 52,78%, а на кінець періоду 53,24%.

На кінець періоду їх обсяг збільшився на 0,46%, що є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів. На початку року вони займали 47,22%, на кінець періоду 46,76%. Зменшення оборотних активів на підприємстві є позитивним, тому що грошові кошти спрямовуються на розширення виробництва. Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 3448 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 71 тис. грн. і складав 3377 тис. грн.

Найбільш важливим моментом при діагностиці фінансової стійкості підприємства є розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості, а саме: коефіцієнт незалежності (автономії); коефіцієнт концентрації позикового капіталу; коефіцієнт фінансування; коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт маневреності власних коштів.

Проведемо даний аналіз показників фінансової стійкості для ТОВ «ДЕКС» за період 2008;2010 р (табл. 2.6).

Таблиця 2.6.

Динаміка показників фінансової стійкості.

Аналізуючи дані таблиці 2.6. можна зробити наступні висновки. Одним з найважливіших показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку усіх коштів, авансованих підприємством, тобто, відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу підприємства.

Аналізуючи коефіцієнт автономії ми бачимо, що цей показник змінювався протягом 2008;2010 років. В 2010 році цей коефіцієнт збільшився, тобто, у підприємства протягом цього часу постійно підвищувалась необхідність в залученні коштів.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Зменшення коефіцієнта в динаміці протягом 2008;2010 років свідчить про зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт заборгованості відображає, скільки позикових коштів припадає на одиницю власних коштів, вкладених в активи підприємства. Коефіцієнт фінансування, як бачимо, за останні роки різко знизився. Така тенденція пов’язана з тим, що визначивши необхідність в залученні коштів, підприємство почало використовувати свої запаси і на кінець 2008 року запасів вже не вистачило, тому підприємство залучило додаткові кредитні ресурси.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Він показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Низький коефіцієнт маневрування призводить до погіршення фінансового стану підприємства та до зменшення його прибутковості.

Діагностика фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в аналізі платоспроможності і ліквідності підприємства. інвестиційний фінансовий господарський ринковий Під платоспроможністю розуміють готовність підприємства своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов’язання, що випливають з торгівельних, кредитних та інших операцій грошового характеру, а також перед своїми контрагентами. Це важливий показник, який характеризує фінансовий стан підприємства.

Платоспроможність підприємства характеризується ліквідністю його балансу і оцінюється за швидкості можливого перетворення активів у грошову форму у сумах, що відповідають сумам платежів по його зобов’язаннях.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів.

За ступенем ліквідності активи підприємства діляться на:

— найбільш ліквідні активи — грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (А1);

— активи, які швидко реалізуються — дебіторська заборгованість та інші активи (А2);

— активи, які повільно реалізуються — статті розділу 2 «Запаси і затрати» за виключенням статті «Витрати майбутніх періодів» та статті «Довгострокові фінансові вкладення», стаття «Розрахунки з учасниками» розділу 1 активу (АЗ);

— активи, які важко реалізуються — статті розділу 1 активу балансу, за виключенням статей, що увійшли в попередню групу (А4).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

— термінові зобов’язання — до них відноситься кредиторська заборгованість (П1);

— короткострокові пасиви — короткострокові кредити і позикові кошти (П2);

— довгострокові пасиви — довгострокові кредити та позикові кошти (ПЗ);

— постійні пасиви — статті розділу 1 пасиву балансу.

Для визначення ліквідності балансу слід співставити підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення.

1.А1 П1;

2.А2 П2;

3.АЗ ПЗ;

4.А4 П4.

Проаналізуємо аналіз ліквідності балансу за 2009 рік (табл.2.9.).

Таблиця 2.7.

Аналіз ліквідності балансу на 01.01.2010 р.

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов’язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори одночасно пред’являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним — дебіторською заборгованістю). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко недостатньо для визначення ступеню його платоспроможності, тому на практиці розраховують деякі інші показники.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Виходячи з цього, розрізняють:

— коефіцієнт абсолютної ліквідності;

— коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності;

— коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності;

— коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів.

Проведемо даний аналіз показників ліквідності та платоспроможності для ТОВ «ДЕКС» за період 2008;2010 року (табл.2.10.).

Таблиця 2.8.

Динаміка показників ліквідності та платоспроможності.

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити наступні висновки. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має погасити негайно.

Коефіцієнт загальної ліквідності полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, на відміну від попереднього коефіцієнта, враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Значення даного показника протягом 2008;2010 років є негативним для підприємства, тобто почали зменшуватись поточні активи. В 2010 році коефіцієнт знизився і становив 0,99. Для підприємства падіння швидкої ліквідності повинно було б послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану.

Значення коефіцієнта маневрування функціонуючого капіталу характеризує зростання частини власних оборотних коштів, яка має абсолютну ліквідність. Протягом 2008;2010 років відбувалося збільшення даного коефіцієнта, але протягом 2010 ми бачимо різке зменшення цього показника, що є негативною тенденцією і зумовлене зменшенням власних оборотних коштів підприємства.

Значення частки оборотних коштів в активах протягом 2008 — 2010 р. зменшилася і залишилось на рівні приблизно 0,47.

Частка запасів в поточних активах відображає, яку частину поточних активів складають виробничі запаси. Досліджений період характеризується незначним, але стабільним зменшенням значення цього показника.

Отриманий результат свідчить про не досить високий рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, особливо в 2009;2010 роках. Це звичайно свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства протягом цього періоду. Окрім того, структура майна і капіталу підприємства вимагає здійснення додаткових інвестицій, що створить підґрунтя для покращення фінансового стану підприємства.

2.2 Оцінка ефективності інвестиційних проектів Визначимо період окупності інвестицій за проектом реконструкції будівлі під торговий центр «Лілея». Оскільки грошові потоки мінливі упродовж терміну реалізації проекту реконструкції, період окупності знаходимо таким чином:

Таблиця 2.12.

Розрахунок періоду окупності проекту реконструкції ТЦ «Лілея».

Первісні інвестиції відновлюються протягом сьомого року. Позаяк 4000 грн. залишаються зайвими на початку сьомого року, а 5000 грн. очікується отримати упродовж сьомого, то первісні інвестиції будуть покриті за термін (4000/5000) 12 = 10 місяців сьомого року. Тож період окупності проекту дорівнюватиме 6 рокам 10 місяцям.

Розглянутий вище метод окупності може бути модифікований шляхом врахування вартості фондів, необхідних для забезпечення проекту. Методологію включення вартості фондів у метод окупності розглянемо на даних проекту реконструкції ТЦ «Ювілейний», де ставку прибутковості необхідно підтримувати на рівні 6%.

Визначимо період, потрібний для відновлення як інвестицій, так і вартості фондів підтримки цих витрат.

Таблиця 2.13.

Грошові потоки і витрати капіталу для підтримки фондів.

Отже, бачимо, що інвестиційний проект має функціонувати 7 років 7 місяців для того, щоб ТОВ «ДЕКС» могло б покрити свою вартість капіталу і відновити кошти, що спочатку інвестуються в проект.

Рекомендуємо замість обчислення періоду окупності інвестицій надати перевагу визначенню терміну, впродовж якого чиста теперішня вартість (ЧТВ) перетворюється з негативної в позитивну.

Будь-який інвестиційний проект слід приймати, коли теперішня вартість грошових надходжень перевищує теперішню вартість інвестицій, тобто:

(2.1).

де S — щорічний грошовий потік;

A0 — первинні інвестиції;

i — ставка дисконту.

При зростанні життєвого циклу проекту максимальний придатний період окупності також збільшується (при фіксованій ставці дисконту). Якщо проект має нескінченний життєвий цикл, то максимальний придатний період окупності прагне до 1/i.

Підприємство використовує ставку дисконту 10%. Первинні інвестиції дорівнюють 10 000грн. в обладнання з життєвим циклом 20 років, а щорічні позитивні грошові надходження — 1000грн.

.

Період окупності інвестицій дорівнює 10 рокам, що більше ніж 8,5 років (максимальний прийнятний період за таблицею теперішньої вартості ануїтета). Тому ЧТВ такого інвестиційного проекту буде негативною і його прийняття недоцільне для підприємства.

Середня ставка прибутковості проекту:

(2.2).

Хоча метод ССП легкий для розуміння й роботи, але ми не рекомендуємо застосовувати як основний для фінансового аналізу.

За проектом реконструкції ТЦ «Торговий дім» в наступні 5 років підприємство сподівається отримати відповідно такі чисті прибутки: 15 000грн., 25 000грн., 30 000грн., 22 000грн., 18 000грн. Визначаємо ССП, враховуючи, що початкові інвестиції становлять 120 000грн.

Використовуємо формулу (2.15) для визначення ССП.

ЧТВ проекту визначаємо як NPV, тоді отримуємо:

(2.3).

де A0- теперішня вартість первинних інвестицій у проект;

St — грошовий потік у період t;

k — необхідна ставка прибутковості інвестицій;

t — період часу;

n — тривалість інвестиційного проекту.

Якщо є намір вкладати інвестиції в проект не всі відразу в перший період, а й в інші періоди, то формула (2.16) перетворюється в таку:

(2.4).

де At — грошові інвестиційні потоки в період t.

Якщо ЧТВ > 0, то це означає, що норма прибутковості проекту перевищує необхідну ставку прибутковості інвестицій (ставку дисконту). Якщо ЧТВ=0, то норма прибутковості проекту точно дорівнює необхідній ставці, якщо ж ЧТВ <� 0, то прибутковість проекту очікується меншою за необхідну ставку. Тож за критерієм ЧТВ можуть бути вибрані лише ті проекти, що мають ЧТВ0.

Крім того, при позитивному значенні суми ЧТВ проект збільшує на цю суму ринкову вартість інвестуючого підприємства.

Визначаємо ЧТВ інвестиційного проекту будівництва нового цеху електромеханічного заводу з грошовими потоками, що наведені в таблиці при ставці дисконту — 15%.

Використовуємо формулу (2.17) для визначення ЧТВ.

Таблиця 2.14.

Планові грошові потоки проекту будівництва нового цеху.

Оскільки ЧТВ проекту позитивна, то він може стати кандидатом для вибору.

Визначаємо індекс прибутковості (ІП) інвестиційного проекту. Позначимо індекс прибутковості проекту позначити як PI, тоді отримаємо:

. (2.5).

ІП — це міра прибутковості проекту на 1грн. інвестицій. Якщо ІП > 1, то проект, що розглядається, має позитивну чисту теперішню вартість.

Співвідношення між ЧТВ, ІП і ССП.

Підприємство оцінює три проекти будівництва: 1) реконструкція об'єкту під салон краси (позначимо як А); 2) будівництво нового 5-ти поверхового житлового будинку (позначимо як Б); 3) реконструкція 2-х поверхового будинку під спортивний комплекс (позначимо як В). Вартість капіталу підприємства дорівнює 12%, знайдемо найліпший проект за критерієм ІП.

Таблиця 2.16.

Грошові потоки трьох проектів.

Таблиця 2.17.

Розрахунок вартості інвестицій та грошових потоків.

PIA = 10 281/10000 = 1,0281.

PIB = 32 040/30000 = 1,068.

PIC = 19 743/18000 = 1,0968.

Проекти за критерієм ІП ранжуються в такому порядку: В, Б, А.

Проект Б має максимальну з усіх проектів ЧТВ = 32 040, але проект В є найрентабельнішим на 1грн. інвестицій. Усі проекти відповідають необхідній ставці прибутковості 12%, оскільки всі ІП > 1.

Визначаємо внутрішню ставку прибутковості (ВСП) інвестиційного проекту.

ВСП можна передати таким рівнянням:

(2.6).

де IRR = r — внутрішня ставка прибутковості. При k = r ЧТВ = 0.

ВСП враховує вартість грошей у часі і встановлює норму прибутковості інвестицій..

Новий проект реконструкції магазину «Оріон» має первинні інвестиції 10 000грн., які дадуть грошові надходження після оподаткування 7000грн. в 1-ий рік, 5000грн. — у 2-ий рік. Визначаємо для цього проекту ВСП..

;

10 (1+r)2 — 7 (1 + r) — 5 = 0.

Звідси r = 0,14 14%. Таким чином, ВСП проекту дорівнює 14%.

Новий проект реконструкції магазину «Мрія» має первинні інвестиції 10 000грн., які дадуть грошові надходження після оподаткування 3000грн. в 1-ий рік, 5000грн. — у 2-ий рік, 6000грн. — у 3-ій рік. Визначаємо для цього проекту ВСП.

1. Знаходимо середню величину грошових надходжень від інвестицій проекту за 2010;2010 роки.

(3000 + 5000 +6000)/3 = 4666грн.;

2. Якщо теперішня вартість потоку грошових коштів проекту дорівнюватиме первинним інвестиціям -10 000, то ЧТВ-0. Нехай PFPVA3,.

r — процентний фактор теперішньої вартості ануїтета. Тоді:

4666 (PFPVA3, r) = 10 000;

PFPVA3, r = 10 000 / 4666 = 2,1431.

З таблиць процентних факторів теперішньої вартості ануїтетів знаходимо, що для 2010 року найбільш близьке значення ставки дисконту, що відповідає умовам, дорівнює 19%.

3. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 19%. ЧТВ в цьому разі буде негативною і дорівнюватиме 388грн. Це означає, що ставка дисконту дуже велика і її потрібно зменшити. 4. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 17%. ЧТВ в цьому разі буде знову негативною і дорівнюватиме -38грн. Це означає, що ставку дисконту слід знову зменшити.

5. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 16%. ЧТВ в цьому разі буде вже позитивною і дорівнюватиме 146грн. Це означає, що величина ВСП знаходиться в інтервалі 16−17%.

6. Застосовуємо метод лінійної інтерполяції для знаходження більш точного значення ВСП. Для цього необхідно визначити загальну суму відхилень значень ЧТВ від нульового значення при ставках дисконту 16% і 17%, тобто 146 + 38 = 184грн., і визначити відношення суми відхилення значення ЧТВ, скажімо, при 17% (38грн.), до загальної суми відхилень, тобто до 184грн. Таким чином, 38 / 184 = 0,2 або значення ВСП буде на 0,2% меншим від 17%. Тому ВСП проекту дорівнюватиме 16,8%.

Визначаємо модифіковану внутрішню ставку прибутковості (МВСП).

Визначається МВСП (позначимо її як MIRR) за такою формулою:.

(2.7).

де Аt — грошові витрати проекту в період t;

St — грошові надходження проекту в період t;

k — вартість капіталу фірми (необхідна ставка прибутковості проекту);

n — тривалість проекту, років.

Проект ремонту двоповерхового об'єкта для здачі приміщень в оренду коштує 52 125грн., і його очікувані грошові надходження дорівнюють 12 000грн. щорічно протягом 5 років. Вартість капіталу становить 12%. Розраховуємо МВСП проекту. Використовуємо для розрахунку МВСП формулу (2.8):

Отже, МВСП проекту ремонту об'єкта дорівнює 7.9%.

Отже, проаналізувавши різними методами більшість проектів, що були запропоновані підприємству, ми бачимо, що деякі проекти є досить прибутковими, а також, враховуючи можливості підприємства та нестабільність його становища доцільніше буде вибрати лише найприбутковіші та найнадійніші проекти.

2.3 Шляхи покращення управління інвестиційної діяльності підприємства Ефективність діяльності підприємства залежить від багатьох параметрів — ступеня розвиненості виробництва, поділу і кооперації праці, використання результатів науково-технічного прогресу, економічних ресурсів, форм стимулювання високопродуктивної праці.

Одним з найважливіших елементів загальної системи управління є вибір та постійне удосконалення організаційної структури управління підприємством. Це питання є досить важливим і актуальним на підприємствах України, так як в період переходу до ринкових відносин міняється форма власності, а отже, і підхід як до побудови організації і системи управління нею, так і до повноважень, функцій, обов’язків працівників, особливо керівництва.

Проаналізувавши дані, можна сказати що для покращення управління на підприємстві необхідно:

1) Покращувати організаційну структуру управління, долати недоліки та зміцнювати переваги структури що використовує підприємство;

2) Формувати інтелектуальний капітал, створювати програми для залучення вітчизняних науковців для розробки нових технологій. Відповідно, з огляду на головне завдання, призначення організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом повинне полягати у:

— формуванні системи управління інтелектуальним капіталом підприємства і забезпеченні її адекватності існуючим зовнішнім і внутрішнім умовам діяльності підприємства;

— забезпеченні ефективного функціонування інтелектуального капіталу;

— відтворенні інтелектуального капіталу;

— раціональному використанні всіх видів інтелектуального капіталу;

— реалізації стимулів, спрямованих на ефективне використання і відтворення інтелектуального капіталу;

— створенні нормативної бази управління інтелектуальним капіталом з метою обґрунтування управлінських рішень, які приймаються;

— розподілі обов’язків між суб'єктами управління інтелектуальним капіталом.

3) Створювати та впроваджувати новітні системи автоматизованого управління. Для підтримки подібних проектів інформаційні технології пропонують такі послуги: створення корпоративних бізнес-рішень; аутсорсинг бізнес-процесів; впровадження аналітичних рішень; створення систем автоматизації процесів діловодства та документообігу; побудова корпоративних центрів збереження та обробки даних; впровадження систем корпоративної телефонії; інтеграція розрізнених інформаційних систем у єдину корпоративну IT-інфраструктуру; впровадження систем захисту даних та інформаційної безпеки; створення корпоративних порталів та баз знань.

Таким чином можна зробити висновок, що кожна організація представляє собою досить складну техніко-економічну і соціальну систему, що відображає її індивідуальність і специфіку. Описати цю систему можливо, якщо визначити характер взаємодії підрозділів.