Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи відтворення основних виробничих фондів в сільському господарстві

1.1 Поняття, особливості та джерела відтворення основних засобів в аграрних підприємствах

1.2 Методичні основи механізму відтворення та ефективного використання основних виробничих фондів

РОЗДІЛ 2. Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності підприємства

2.2 Склад, структура та ефективність використання основних виробничих фондів підприємства

2.3 Механізм відтворення основних засобів в ТОВ «Гостинне»

РОЗДІЛ 3 Шляхи вдосконалення механізму відтворення основних виробничих фондів

3.1 Основні напрямки вдосконалення процесу відтворення

3.2 Запровадження лізингу в аграрному підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В процесі будь-якого виробництва здійснюється поєднання робочої сили та засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці у вартісному виражені вони становлять виробничі фонди підприємства, що поділяються на основні та оборотні.

Наявність основних та оборотних фондів є обов’язковою умовою початку та здійснення виробництва в аграрних підприємствах. При створенні колективних господарств, основні засоби формувались за рахунок усуспільнення засобів виробництва і вступних внесків засновників. Створеним державним підприємствам, держава виділяла необхідні засоби виробництва у вигляді Статутного фонду. Дальше поповнення і відновлення виробничих фондів здійснювалися за рахунок частини продукції власного виробництва, відрахувань від чистого доходу, амортизаційного фонду, банківських кредитів на капіталовкладення, короткострокових позик на покриття сезонної нестачі оборотних засобів, а також орендних платежів, страхових відшкодувань, безплатної передачі майна держави, юридичних і приватних осіб тощо.

Основні засоби — одне із складових національного багатства України. До них належать земельні ділянки, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба та ін.

До основних засобів включаються основні засоби державних, колективних, комунальних, громадських підприємств і організацій, фонди інших держав та міжнародних організацій, а також основні засоби, що перебувають в особистій власності населення (житлові будинки, господарські будівлі, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба).

При формуванні основних засобів підприємств повинні враховуватись особливості кожного об'єкту їх складових. У кожному конкретному випадку такий об'єкт розглядається як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, для обслуговування яких використовуються загальні пристосування, прилади керування та єдиний фундамент. В зв’язку з цим, кожен предмет чи об'єкт може виконувати свої функції, а їх комплекс певну роботу в складі комплексу, а не самостійно.

Метою є визначення ефективності використання основних засобів аграрного підприємства та обґрунтування основних механізмів їх відтворення.

Об'єктом дослідження є ТОВ «Гостинне» с. Гостинне Немирівського району Вінницької області.

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи відтворення основних виробничих фондів в сільському господарстві

1.1 Поняття, особливості та джерела відтворення основних засобів в аграрних підприємствах

Основні фонди — це найважливіша частина національного багатства країни. Розмір та якісний стан основних фондів характеризують рівень розвитку продуктивних сил. Вони є матеріальною основою організаційно-технологічних процесів. Основні фонди поділяють на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди беруть багаторазово участь у циклах виробництва, що повторюються, поступово зношуються і, не змінюючи своєї натуральної форми, по частинах переносять свою вартість на готовий продукт, утворюючи тим самим фонд відтворення. Грошові ресурси, які при цьому накопичуються, утворюють амортизаційний фонд, що використовується для відтворення засобів праці.

У практиці об'єкти стають основними фондами з моменту зачислення їх на баланс основної діяльності підприємства, організації чи установи, тобто, коли вони починають функціонувати як засоби праці. Порядок зарахування об'єктів до складу основних фондів обумовлюється відповідною інструкцією. Як виняток до складу виробничих основних фондів включають дорослу робочу і продуктивну худобу незалежно від її вартості, літературу технічних бібліотек виробничих підприємств і організацій.

Найвищі темпи зростання основних виробничих фондів спостерігаються в будівництві, оскільки розвиток цієї галузі значною мірою впливає на створення матеріальної бази інших галузей.

Основні невиробничі фонди функціонують триваліший час і поступово зношуються, але не беруть участі у виробництві матеріальних благ і тому втрачена ними вартість не переноситься на продукти і не утворює фонд відшкодувань. Відтворення втраченої ними вартості здійснюється за рахунок національного доходу.

Збільшення обсягу основних невиробничих фондів безпосередньо пов’язане з підвищенням рівня науки і культури, освіти і охорони здоров’я, із зростанням добробуту населення.

Основні фонди дуже різноманітніші за своїми натурально-предметним складом, призначенням залежно від ролі, яку вони відіграють у виробничому процесі. З метою проведення, обліку основних фондів і складання звітності, планування й інвентаризації, а також складання балансів основних фондів у практиці використовують класифікацію за окремими ознаками в якісно однорідні групи. Науково обґрунтована класифікація основних фондів дає змогу аналізувати структуру засобів праці, динаміка якої характеризує зміну пропорцій у народному господарстві і напрям її розвитку.

Усі основні фонди (засоби) підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонуванні в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи:

— перша група — будівлі, споруди, передавальні пристрої;

— друга група — автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації. побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

— третя група — машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, які не входять до першої та другої груп.

Ще основні фонди класифікуються так:

— за економічним призначенням: виробничі; невиробничі

— за формами власності: державні; колгоспно-кооперативні; громадянських організацій; населення.

— за галузями народного господарства: промисловості; сільського господарства; транспорту і зв’язку; будівництва; житлового господарства; комунального господарства і побутового обслуговування; охорони здоров’я, освіти тощо.

Для кожної галузі народного господарства, враховуючи її специфіку, класифікація основних фондів за натуральним (предметним) складом, виробничим призначенням конкретизується, але при цьому зберігається можливість приведення всіх галузевих класифікацій до народногосподарської. Наприклад, у промисловості в складі виробничих основних фондів виділяють промислово-виробничі і виробничі інших галузей народного господарства; у будівництві - виробничі основні фонди будівельного призначення і виробничі основні фонди інших галузей народного господарства [1].

Основна частина фондів надходить у сільське господарство з промисловості (машини, обладнання, інструменти), а решта (будівлі, багаторічні насадження) споруджується і виробляється безпосередньо в господарствах. У зв’язку з цим вартість основних фондів сільського господарства формується переважно в галузях промисловості і залежить від досягнутого в них рівня продуктивності праці.

Одним з докорінних завдань переходу до ринкової економіки є створення досконалого ринку засобів виробництва. Адже, в процесі використання основні фонди поступово зношуються і потребують оновлення.

Відтворення основних фондів є засобом неухильного підвищення технічної та енергетичної озброєності праці всіх галузей виробничої і невиробничої сфер передовою технікою. Воно служить стабільною інтенсивного типу базою розширеного відтворення. Інакше кажучи, відтворення основних фондів є матеріально-технічною основою підвищення ефективності виробництва. Процес відтворення матеріально-ресурсного потенціалу сільського господарства тісно пов’язаний з науково-технічний прогресом і процесом інтенсифікації суспільного виробництва [9].

Теорія інтенсивного та екстенсивного типів розширеного відтворення відома уже давно. Ще К. Маркс вважав, що інтенсивним є таке виробництво «…коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва», а екстенсивне «…коли розширюється тільки поле виробництва». Отже, він розглядав інтенсивне виробництво, коли збільшуються його масштаби в даному підприємстві за рахунок технічного поліпшення, що веде до підвищення інтенсивності та продуктивності праці, одночасно із ефективним використанням уже функціонуючих основних засобів, тоді як екстенсивне виробництво здійснюється за рахунок використання функціонуючої уречевленої та збільшення живої праці, тобто без застосування нової техніки і прогресивних технологій.

Із економічного погляду інтенсивний характер розширення виробництва повинен обов’язково здійснюватися на базі технічного прогресу, зростання фондо- і енергоозброєності праці, поліпшення організації виробництва, при зниженні витрат на одиницю виробленого продукту. Коли ж воно відбувається на постійно функціонуючій технічній основі, при цьому суспільно необхідні уречевлені витрати на одиницю фізичних обсягів виробленого продукту не збільшуються, виробництво має екстенсивний характер. Отже, беручи до уваги важливість інтенсивного розвитку головною умовою виробництва має бути постійно зростаючий технічний прогрес і впровадження високотехнологічного рівня організації виробництва. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва — це динамічний процес розвитку, пов’язаний з додатковими вкладеннями засобів виробництва і праці на одиницю земельної площі з метою збільшення одержання продукції та підвищення ефективності.

Будь-яке виробництво — це процес раціонального поєднання засобів виробництва та предметів праці {уречевленої їх частини) з ефективним використанням людської {живої) праці. Засоби і предмети праці у своїй сукупності та грошовому виразі створюють основні й оборотні фонди виробництва. До основних засобів праці належать машини, техніка, транспортні засоби, обладнання, будівлі, продуктивна худоба тощо, за допомогою яких людина впливає на предмети праці з метою виробництва життєво необхідних благ. Вони за економічним змістом належать до активної їх частини і обліковуються як основні виробничі фонди, що функціонують у виробництві протягом багатьох його циклів [1].

Предмети праці - це запасні частини, пальне, добрива, сировина сільськогосподарського виробництва, насіння, корми, дрібний інвентар та ін., на які людина спрямовує свою працю з метою виробництва максимально-необхідних життєвих благ. За своїм економічним змістом вони також належать до активної їх частини, а за своєю обліковою характеристикою належать до оборотних фондів. На відміну від основних засобів за процесом їх відтворення вони знаходяться у сфері безпосередньо виробництва тільки протягом одного циклу виробництва продукції.

Зміцнення й удосконалення виробництва відбувається не тільки за кількісного та якісного зростання технічної озброєності праці, а й за наявності інших їх складових, які не обліковуються у засобах праці, але є обов’язковими атрибутами підвищення продуктивності суспільної праці та реалізації закону економії робочого часу й підвищення ефективності виробництва загалом.

Отже, основні виробничі фонди виступають у вигляді техніки, машин та обладнання і через живу працю служать засобами безпосереднього впливу на предмети праці. Оптимальне встановлення між основними та оборотними фондами пропорцій і є економічною основою ефективності їх формування й використання на виробництві, що передбачає включення всіх матеріально-технічних ресурсів і активів, які за умови раціонального забезпечення робочою силою мають сприяти найбільш ефективному розвитку виробництва. Кількісний та якісний склад, співвідношення між матеріально-технічними й трудовими, а також природними ресурсами і визначають виробничий потенціал галузі [3].

Проте із входженням аграрної галузі у ринкові відносини проблема раціональної пропорційності суттєво загострюється. Причини тут багатоаспектні. Насамперед, означене пояснюється відсутністю в сучасних умовах механізмів зіставлення цін на означені співвідносні їх складові та відмінності перенесення їх вартості на заново створений продукт.

Схематично кругообіг основних і оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві має включати три етапи: перший — встановлення (обчислення) фізичного й морального їх зношення у процесі щорічного виробництва продукції; другий — нарахування компенсаційної амортизації у межах норми їх відтворення; третій — стовідсоткове створення фонду з відтворення та модернізації виробничих основних засобів.

На першій фазі здійснюється виробниче використання основних засобів, в результаті якого відбувається фізичне і моральне їх зношення та відповідне зменшення вартості. Воно залежить від терміну та інтенсивності використання технічних ресурсів, технічного обслуговування у процесі експлуатації, кваліфікації працівників, дотримання правил використання й догляду тощо. Терміни використання техніки це не стільки технічний показник, як економічний. Безумовно, що останній пов’язаний із робочим періодом машини. В процесі виробництва продукції амортизаційні відрахування є складовою формування її собівартості; а в кінцевому рахунку вони є потенційним фінансовим джерелом оновлення техніки. На першу фазу, не маючи ще амортизаційних відрахувань, ми лише відкриваємо природу відтворення зносу вартості, а тому методика їх нарахування повинна відповідати реальним термінам їхньої участі у виробництві. Сама природа сільського господарства засвідчує про те, що терміни використання ресурсів залежать від того, скільки часу і в яких умовах еони використовувалися та які обсяги робіт виконано. Тобто, при визначенні зносу по кожному виду техніки необхідно встановити економічно доцільний термін використання, який називають нормативним коефіцієнтом ефективності. Основою для його визначення є розрахункові, економічно обґрунтовані терміни їх експлуатації, які беруться для розрахунку норм амортизації.

На другій фазі відтворення матеріально-технічних засобів вартість їх поступово, шляхом нарахування за чітко обгрунтованими нормами амортизації, переноситься на готову продукцію. Перерахування їх на банківські рахунки аграрних підприємств є основним джерелом формування фонду оновлення техніки та її модернізації. Крім цього, підприємство залучає до амортизаційної суми через нарахування певний депозитний відсоток. Підприємство матиме право використовувати його тільки по закінченні терміну використання того чи іншого виду техніки.

На заключній третій фазі відбувається відтворення функціонуючих матеріально-технічних засобів. Основними складовими при цьому мають бути: підвищення технічного рівня підрозділів і, передусім, сільгоспвиробників за рахунок новітньої техніки, реконструкції та модернізації сервісної служби.

У кожний момент цих фаз вартість засобів праці повинна перебувати на обліку у сільськогосподарських підприємствах і залежно від цього мають бути встановлені чіткі терміни їх поновлення. Одна її частина має фіксуватися в засобах праці, що перебувають у виробничому процесі, друга — у втілених основних засобах, які можуть бути використані у процесі виробництва і в незавершеному виробництві, третя — у вигляді грошового амортизаційного фонду, призначеного для їх стовідсоткового відшкодування [14].

Визначення курсу на інтенсифікацію АПК на основі розширеного відтворення конкурентоспроможного виробництва потребує надійних в експлуатації і недорогих технічних засобів. За нинішньої фінансової кризи необхідно створити умови заінтересованості всіх товаровиробників щодо збільшення виробництва продукції та одержання доходів, як основного джерела нагромадження власних інвестиційних ресурсів для оновлення технічних засобів. Особливого значення набуває державна інвестиційна політика створення сільськогосподарському товаровиробнику пільгових умов з надання довготермінових (на 10−15 років) кредитів. Це, на нашу думку, вимагає створення безпосередньо у сільській місцевості можливостей щодо вчасного забезпечення аграрної галузі кредитами з низькими відсотковими ставками, як це має місце, зокрема, у Франції (до 6% річних).

Аналіз показує, що нині надзвичайно потрібні високоякісні й потужні трактори, сільськогосподарські машини, а також техніка та обладнання для переробної і харчової промисловості вітчизняного виробництва, які, на думку більшості науковців-аграрників, спроможні повністю забезпечити підвищення продуктивності праці, сприяти збільшенню виробництва продукції. В цьому контексті необхідно, щоб вітчизняні виробники за прикладом розвинутих аграрних країн відповідали за якість виготовленої техніки, яка б враховувала всі агротехнічні, експлуатаційні, економічні й екологічні вимоги в комплексі відповідно до умов Європейського співтовариства.

Нині в середньому в аграрних підприємствах України витрати пального на 1 га в кілька разів перевищують аналогічні показники країн Західної Європи, тоді як ресурсозберігаючі технології в рослинництві й тваринництві забезпечують не тільки інтенсивний характер виробництва, економію паливно-енергетичних ресурсів, а й зменшують техногенне навантаження на навколишнє середовище, сприяють відновленню родючості земель тощо.

Не можна не звернути увагу й на те, що в зарубіжному сільгоспмашинобудуванні спостерігаються тенденції до підвищення транспортних і робочих швидкостей техніки, використання різно варіантної трансмісії з автоматичним переключенням швидкостей та інше. При розробці їх зберігаються напрями підвищення продуктивності машин шляхом збільшення ширини їх робочого захвату, широкого комбінування суміщення в одному агрегаті багатоваріантних агрегатів. Тому невиправданим є придбання техніки зарубіжних фірм, ціни якої у 5−7 разів перевищують навіть ціни найближчої Україні з технологічних в галузях процесів Росії. Зокрема, на ВАТ «Харківський тракторний завод» розроблено трактор марки ХТЗ-1804, а також різні трактори середнього класу і малогабаритні, які за своїми характеристиками не поступаються зарубіжним, а по деяких навіть їх переважають. При цьому вони у кілька разів дешевші за Іноземні. Це дає підставу стверджувати, що переважно масове придбання техніки зарубіжних фірм є не зовсім виправданим. Якщо до цього ще врахувати відсутність сервісного її обслуговування в Україні, то економічна неефективність в процесі експлуатації зарубіжної техніки є цілком наочною [4].

Саме тому більшість науковців приходить до висновку, що за ціновими критеріями аграріям України доцільно й вигідніше придбати 4−9 вітчизняних машин з продуктивністю в 2−3 рази нижчою, але ж у 3−8 разів дешевших від однієї зарубіжної. Слід звернути увагу й на те, що стимулювання власного машинобудування дає змогу включити в дію промисловий і агропромисловий комплекси, збільшуючи їхні робочі місця й даючи належний заробіток тисячам співвітчизників.

Отже, технічне переозброєння аграрної галузі сприяє створенню оптимального середовища життєдіяльності не тільки населенню на селі, а й у місті. В цьому контексті необхідно докорінно змінити у суспільстві ставлення до престижу сільської праці, створивши навколо неї імідж привабливості та пошани. В сьогоднішніх умовах, швидке переозброєння галузі можливе лише при залучені інвестиційних ресурсів (фінансування).

/

/

Рис. 1.1 Структура джерел відтворення основних засобів у сільськогосподарських підприємствах

Як зазначають Я.К. Білоусько, П. А. Денисенко та ін., є два джерела інвестування сільськогосподарського виробництва: зовнішні й внутрішні, які потенційно можуть стати фінансовим підґрунтям для акумулювання інвестиційних ресурсів, а звідси, й виходом з інвестиційної кризи (рис. 1. 1). Як відомо, максимально ефективне використання джерел відтворення основних засобів забезпечується при досягненні оптимального співвідношення між окремими їх видами. З наведених же форм зовнішнього фінансування інвестиційного процесу сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області фактично не використовується жодна. Фінансування інвестиційних проектів за рахунок випуску акцій нині неможливе в аграрному секторі області, оскільки інвестори не вкладають кошти і цінні папери збиткових сільськогосподарських підприємств [4].

У країнах з розвинутою економікою при фінансуванні інвестиційних проектів в аграрному секторі приділяється особливау увага зовнішнім джерелам (рис. 1. 2).

/

/

Рис. 1.2 Характеристика особливостей зовнішніх джерел відтворення основних засобів у сільськогосподарських підприємствах

Сільськогосподарські підприємства Вінницької області нині можуть гіпотетично розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування капітальних вкладень (прибуток та амортизаційні відрахування, розмір яких залежить від обсягу основних засобів і прийнятої політики нарахування амортизаційних відрахувань), позитивні риси й недоліки яких відображені на рисунку 1.2.

Хоча й це спірно, тому що більшість виробників сільськогосподарської продукції, маючи в своєму активі хронічні неплатежі, при наявному диспаритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію не в змозі забезпечити у виробничому процесі навіть простого відтворення, а про фінансування із власних засобів інвестиційних проектів питання взагалі не стоїть.

Придбання сільськогосподарської техніки і транспортних засобів може собі дозволити зовсім невелика частина сільськогосподарських підприємств, яка титанічними зусиллями намагається закінчити звітний рік із фінансовим результатом «прибуток».

Отже, у ринкових умовах головна роль у відтворенні основних засобів належить власним джерелам фінансування, зокрема амортизаційним відрахуванням. Тому велике значення повинно приділятися амортизаційній політиці сільськогосподарських підприємств у частині їхньої облікової політики, де обов’язково потрібно фіксувати положення про те, яке джерело фінансування для забезпечення відтворення основних засобів для суб'єкта господарювання є пріоритетним.

1.2 Методичні основи механізму відтворення та ефективного використання основних виробничих фондів

Основні фонди займають, як правило, основну питому вагу в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового стану.

Узагальнюючими показниками використання основних фондів підприємства є: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність, питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. Їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності.

Фондовіддача визначається за формулою:

Фв = ОП/ОФ (1. 1)

де Фв — фондовіддача, грн. ;

ОП — обсяг продукції, робіт, послуг, тис. грн. ;

ОФ — середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис. грн. ;

Фондомісткість — обернений показник до фондовіддачі, свідчить про ефективність використання основних фондів на підприємстві. Вираховується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції:

Фм = ОФ/ОП, (1. 2)

де: Фм — фондомісткість.

Рентабельність розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів (активів):

РФ = БП/ОФ, (1. 3)

де: РФ — фондорентабельність, тис. грн. ;

БП — балансовий прибуток, тис. грн.

При розрахунку середньорічної вартості основних виробничих фондів враховується не тільки власні, але й орендовані основні виробничі фонди та не враховуються фонди, які законсервовані, резервні та ті, які здані в оренду.

Часткові показники використовуються для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі, наприклад, середній випуск продукції на 1 м2 виробничої площі і т. д.

Залежно від результатів зміни споживної вартості основного капіталу виділяють:

просте відтворення, при якому досягається збереження споживної вартості основного капіталу;

розширене відтворення, при здійсненні якого споживна вартість та кількість основного капіталу підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основного капіталу, розширене — шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основного капіталу.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживної вартості основного капіталу, характеризується поняттям «цикл відтворення основного капіталу». Основні стадії (етапи) циклу відтворення основного капіталу включають:

1) створення основних засобів — планування та розподіл капітальних вкладень, проектування, здійснення капітальних вкладень;

2) підготовка до експлуатації - введення в експлуатацію, освоєння основного капіталу;

3) експлуатація основного капіталу — використання за цільовим призначенням, формування джерела його відновлення (амортизація вартості), часткова втрата споживної вартості, протидія втрати (відновлення) споживної вартості, капітальний ремонт, модернізація;

4) завершення експлуатації основного капіталу — повна втрата споживної вартості, виведення його з експлуатації.

Вимірювальну систему відтворення основних засобів доцільно формувати на основі виділення трьох блоків показників, які включають:

показники руху основних засобів:

Коб — коефіцієнт обороту (відношення річної суми амортизації основних засобів до їх середньорічної вартості), що відображає швидкість обороту вартості авансованої в основні засоби;

Кт — коефіцієнт оновлення (відношення вартості заново введених за рік основних засобів до первісної вартості усіх основних засобів на кінець року), який дає можливість проаналізувати питому вагу основних засобів у структурі основних засобів на кінець року;

Кв — коефіцієнт вибуття (відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок року), який характеризує інтенсивність процесу вибуття зношених і морально застарілих основних засобів;

Кзр — коефіцієнт зростання (відношення первісної вартості основних засобів на кінець року до первісної вартості основних засобів на початок року) — дозволяє визначити зростання вартісного виразу основних засобів за рік;

Кп — коефіцієнт приросту (відношення вартісної різниці основних засобів на кінець і початок року до первісної вартості основних засобів на початок року), який дозволяє визначити темпи приросту основних засобів;

Ксв — коефіцієнт сукупного відтворення (відношення вартості заново введених за рік основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок року), який дає узагальнюючу оцінку процесів руху основних засобів.

Показники стану основних засобів:

КЗн — коефіцієнт зносу (відношення суми нарахованої амортизації до первісної вартості основних засобів на кінець року), який наближено характеризує ступінь зносу основних засобів;

Кпр — коефіцієнт придатності (розраховується як відношення залишкової вартості до первісної вартості основних засобів на кінець року або одиниця мінус коефіцієнт зносу), який наближено характеризує ступінь придатності основних засобів;

РОЗДІЛ 2. Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності підприємства

ТОВ «Гостинне» с. Гостинне Немирівського району Вінницької області розміщене в 6 кілометрах від районного центру. Дане господарство знаходиться на відстані 8 км. від залізничної станції м. Немирів, від цукрозаводу — 15 км., і Немирівського РТП — 6 км.

Підприємство є багатогалузевим, коефіцієнт спеціалізації становить 0,2, що свідчить про різні напрямки виробництва продукції. Напрямок господарства зернобуряківничий з розвинутим молочним скотарством.

Загальна земельна площа господарства 3455,2 га. Площа сільськогосподарських угідь — 3455,2 га., з них рілля становить — 3445,9, отже рівень розораності в господарстві сягає - 99,7%, а рівень освоєності - 100%. Дані показники визначають високий рівень використання землі в господарстві, а отже, покращувати результати діяльності можливо лише використовуючи інтенсивний шлях розвитку, тобто використання високопродуктивних сортів рослин та більш ефективну сільськогосподарську техніку.

Землі господарства розміщені в правобережній лісостеповій зоні Південно-західної частини України. В географічному відношенні територія земель господарства входить в Велике Подільське плато, яке дуже розчленоване глибокими заплавами рік Південного Бугу, Дністра та їх приток, а також глибокими ровами та балками.

За даними Вінницької метеорологічної станції, клімат території можна охарактеризувати як помірно-континентальний, з середньою сумою річних опадів 480 мм. і середньорічною добовою температурою повітря 6,0 градусів.

Більша частина опадів припадає на період вегетації сількогосподарських культур (квітень — серпень місяці 274 мм.). Сніговий покрив невисокий і нестійкий, сніг лежить приблизно 76 днів, в окремі роки відмічено менша тривалість снігового покриву. Нестійкість снігового покриву і різкі коливання низьких та підвищених температур приводить до утворення льодяної кірки, в результаті цього існує часткова загибель озимих культур.

В цілому природно-кліматичні умови, де розташоване дане господарство, є сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур.

Важливу роль для нормування та ефективного функціонування аграрного підприємства відіграє належний рівень забезпеченості його трудовими ресурсами, зокрема висококваліфікованими кадрами. Оскільки, трудові ресурси є основною складовою продуктивних сил, а їх праця — вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва. В ТОВ «Гостинне» с. Гостинне Немирівського району забезпеченість кваліфікованими кадрами складає 64% від наявної кількості працюючих. Керівник господарства та головні спеціалісти мають вищу економічну освіту, що відображається на ефективній виробничій діяльності всього сільськогосподарського підприємства.

Номінальний фонд робочого часу одного працівника складає - 276 люд. -днів, а ступінь використання трудових ресурсів приблизно складає - 75%. Середньорічна чисельність працівників на протязі досліджуваного періоду залишається майже стабільною, що свідчить про оптимальний рівень забезпечення господарства трудовими ресурсами.

Розмір підприємства характеризують такі показники як: обсяг виробництва та реалізації продукції, площа та структура земельних угідь, чисельність працюючих та відповідність їх в професійно-кваліфікаційному плані потребам господарства, затрати праці, затрати на основне виробництво, вартість основних виробничих фондів та оборотних засобів, тощо.

Для оцінки розміру підприємства використаємо показники, наведені в таблиці 2.1. Як бачимо, в господарстві спостерігається тенденція до збільшення вартості валової продукції, і в 2008 р. вона становить 5062,3 тис. грн., що на 1894,3 тис. грн. більше порівняно із 2006 р.

Таблиця 2. 1

Основні показники розміру ТОВ «Гостинне»

Показники

Роки

По господарству в середньому за три роки

В середн. за 3 роки по госп-х р-ну (на 1 госп-во)

2008р. до, ±

2006

2007

2008

Середн. за 3 роки по госп-ву

Середн. за три роки по району

Вартість валової продукції (в співставних цінах 2005р.), тис. грн.

3168,0

4507,0

5062,3

4245,8

5950,8

816,5

-888,5

Площа земельних угідь — всього, га

3124,9

3455,2

3455,2

3345,1

3079,7

110,1

375,5

в т. ч. с. -г. угіддя

3124,9

3455,2

3455,2

3345,1

3079,5

110,1

375,5

з них: рілля

3054,7

3445,9

3445,9

3315,5

3079,5

130,4

366,4

Багаторічні насадження

70,5

9,3

9,3

39,7

11

-30,4

-1,7

Середньорічна чисельність працюючих, осіб:

133

144

142

140

260

2

-118

основні працівники рослинництва

65

73

74

71

108

3

-34

основні працівники тваринництва

68

71

68

69

105

-1

-37

Затрати праці всього, тис. люд. -год.

325,0

296,0

300,0

307,0

437,3

-7,0

-137,3

Середньорічна вартість основних фондів та оборотних засобів, тис. грн.

3310,9

3381,5

4350,8

3681,1

5079,3

669,7

-728,5

Фондозабезпеченість, тис. грн.

47,4

60,6

74,7

60,9

175,2

13,8

-100,5

Фондоозброєність, тис. грн

11,1

14,5

18,2

14,6

29,9

3,6

-11,7

Особливих змін в землекористуванні господарства за 2006−2008 рр. не відбулося, лише в 2008 р. площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 330,3 га. і становила 3455,2 га. Середня чисельність працюючих в господарстві протягом років зросла на 9 осіб і в 2008 р. склала 142 особи. Збільшення чисельності працівників в цілому по господарству зумовлене зростанням їх чисельності в галузі рослинництва до 74 осіб, що на 9 осіб більше ніж у 2006 році.

Для повнішої характеристики підприємства необхідно дослідити забезпеченість основними ресурсами: земельними, трудовими та матеріальними. Аналіз цих показників дозволить скласти інтегрований показник — ресурсний потенціал.

Ресурсний потенціал — це сукупність природних та техногенних матеріальних елементів, які можуть бути залучені у виробництво різних благ (споживних вартостей). Однією з головних частин ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств є земельні ресурси, забезпеченість якими подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2. 2

Структура земельних угідь в ТОВ «Гостинне»

Види угідь

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхилення 2008 до 2006, +, —

площа, га

в % до всього

площа, га

в % до всього

площа, га

в % до всього

площа, га

в % всього

Площа с/г угідь

3124,9

100,0

3455,2

100,0

3455,2

100,0

330,3

х

з них:

Рілля

3054,7

97,8

3445,9

99,7

3445,9

99,7

391,2

1,9

Пасовища

61,2

1,9

-

-

-

-

-61,2

-1,9

багаторічні насадження

9,3

0,3

9,3

0,3

9,3

0,3

-

-

Станом на 1 січня 2009 року у користуванні товариства знаходилось 3455,2 га земельних угідь, з них 99,7% займала рілля. Майже вся земля, що використовується в виробничому процесі господарства є орендованою. Земельні площі сільськогосподарського призначення в основному використовують для вирощування с. -г. культур, тому наступним показником забезпеченості ресурсами є розмір і структура галузі рослинництва (табл. 2. 3).

З таблиці 2.3 бачимо, що галузь рослинництва досить розвинена, що свідчить про ефективне використання земельних угідь та раціональну сівозміну. Найбільшу частку в структурі посівних площ займають зернові та зернобобові культури (68,8%), з них найбільше — 34,6% - озима пшениця та близько 19% - ярий ячмінь.

Таблиця 2. 3

Розміри та структура галузі рослинництва в ТОВ «Гостинне», в 2008 р.

Культури

Площа

Урожайність, ц/га

Валовий збір продукції, ц

га

структура, %

Зернові та зернобобові - всього:

1296

68,8

22,7

29 385

із них: озима пшениця

652

34,6

23,9

15 611

яра пшениця

116

6,2

13,4

1556

Жито

42

2,2

21,6

908

Гречка

71

3,8

7,3

520

озимий ячмінь

43

2,3

34,7

1494

ярий ячмінь

352

18,7

25,2

8882

Овес

15

0,8

20,3

305

Соняшник

119

6,3

17,6

2098

Ріпак озимий

470

24,9

12,1

5672

Всього

1885

100

х

х

Щоб врахувати ступінь усіх товарних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати рівень спеціалізації господарства:

Кс =100 / Т* (2і-1), (2. 1)

де: К с — коефіцієнт спеціалізації

Т — питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції, %

і - порядковий номер галузі (виду продукції) в ранжированому ряду по питомій вазі в структурі товарної продукції.

За даним коефіцієнтом судять про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням усіх його товарних галузей. Прийнято вважати, що підприємство є багатогалузевим, коли цей коефіцієнт не перевищує 0,20, зі слабким рівнем спеціалізації - 0,21−0,30, із середнім — 0,31−0,40, вищим середнього — 0,41−0,50, високим — 0,51−0,60, і з глибоким — понад 0,60.

Кс =100/ 365, К с =0,27

Оскільки коефіцієнт спеціалізації у нашому господарстві дорівнює 0,2 то ми робимо висновок, що це підприємство є багатогалузевим (додаток А).

Розглядаючи основні технологічні процеси, слід розділити їх на основні технологічні процеси в рослинництві, тваринництві, переробних цехах та у торгівельній мережі (адже підприємству підпорядковуються ковбасний цех, консервний цех, є ціла серія власних точок реалізації готової продукції). аграрний основний фонд лізинг

У рослинництві основними технологічними процесами є: передпосівний обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами, збір урожаю. Щодо тваринництва, то тут ми можемо виділити утримання молочного стада, відгодівлю ВРХ на забій, вирощування та утримання для продажу племінних телиць. Кожний з цих технологічних процесів можна було б поділити на більш дрібніші, але метою нашої практики є виділення основних серед них.

Що ж до загального технологічного рівня виробництва, то тут слід зауважити, що усі заходи, передбачені технологічними процесами, проводяться вчасно, підприємство в достатній кількості забезпечене автотракторним парком, торговими площами та складськими приміщеннями підприємство також забезпечене, в наявності є один продовольчий магазин, достатньою є й кількість виробничих приміщень. Узагальнюючи усе вище сказане, я хотіла б сказати, що дане підприємство, є достатньо оснащеним, загальний технологічний рівень виробництва задовільний, підприємство отримує прибутки і є привабливим для інвесторів.

Трудові ресурси — сукупність працівників, які здатні працювати в аграрному виробництві, мають певний фізичний розвиток, знання, навики для якісного та своєчасного виконання технологічних робіт у сільському господарстві. Як ми бачимо з даної таблиці, більша частина керівного складу господарства — це люди з вищою освітою. Це дає нам підставу стверджувати, що вони використовують свої знання у виробничо-збутовій діяльності і забезпечують стабільне функціонування господарства.

Далі розглянемо показники забезпеченості земельними, трудовими та матеріальними ресурсами господарства та проведемо аналіз ефективності їх використання.

Таблиця 2. 4

Кількість працюючих в ТОВ «Гостинне» станом на 01. 01. 2009 р.

Галузь, виробничий підрозділ

Кількість працюючих, осіб

Структура, %

Всього працівників

156

100

Адміністрація підприємства

6

5,2

Галузь рослинництва

74

44,5

Галузь тваринництва

68

35

Тракторний парк

8

6,8

Забезпеченість господарства земельними ресурсами зберігається на рівні 5 га. Трудозабезпеченість товариства на протязі 2006−2008 р. Залишається незмінним і становить у 2008 р. 4 особи в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (таблиця 2. 5). Однак в цілому зменшення рівня забезпеченості господарства трудовими ресурсами супроводжувалось збільшенням виробництва продукції на 1 працівника, що є прямим свідченням ефективного їх використання. Проведений аналіз показників ефективності використання трудових ресурсів свідчить, що в цілому ефективність збільшується. В 2006 р. в господарстві на 1 працівника було вироблено на 1,77 тис. грн. більше валової продукції ніж в 2008 р., зростання становить 36%, на 1 люд. год. затрат праці на 1,23 грн. більше, ніж в базисному році.

В розрізі окремих галузей рослинництва тенденції рівня ефективності використання трудових ресурсів неоднозначні. Так, в зерновій галузі затрати праці на виробництво 1 ц продукції зменшились на 0,2 люд-год., при виробництві ріпаку — збільшилось на 0,1 люд-год., на виробництво 1 ц молока господарство витрачало в минулому році 5,7 люд-год, близько 7,5 люд. -год. міститься в виробництві 1 центнера молока. В позитивному напрямі змінюється ефективність використання основних та оборотних засобів. Так коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2007 зріс і становив 1,3, що забезпечує зменшення тривалості обороту до 244 днів. У 2008 році цей показник становив 1,1, а тривалість одного обороту — 344 дні.

Таблиця 2. 5

Основні показники забезпечення та ефективності використання ресурсного потенціалу в ТОВ «Гостинне», 2006−2008 рр.

Показники

Роки

Відхилення 2008 до 2006р. (+,-)

2006

2007

2008

Забезпеченість трудовими ресурсами (в розрахунку на 100 га с. — г. угідь), осіб

4

4

4

-

Продуктивність праці в розрахунку на:

-1 середньорічного працівника, тис. грн.

23 373,7

26 772,3

33 664,8

10 291,1

— 1 люд. — год. затрат праці, грн.

9,6

13,0

15,9

6,3

Коефіцієнт залучення робочої сили

91,7

90,5

93,4

1,7

Трудомісткість виробництва зерна, люд-год/ц

2,0

1,7

1,8

-0,2

Трудомісткість виробництва ріпаку, люд-год/ц

1,1

1,4

1,2

0,1

Трудомісткість виробництва молока, люд-год/ц

7,1

7,6

7,8

0,7

Фондозабезпеченість, тис. грн/га

47,4

60,6

74,7

27,3

Фондоозброєність, тис. грн.

11,1

14,5

18,2

7,1

Фондооснащеність оборотними засобами, тис. грн/га

93,8

84,9

129,4

35,6

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів

1,06

1,3

1,06

-

Тривалість одного обороту, днів

344

281

344

-

Зросла і фондооснащеність підприємства виробничими ресурсами так у 2008 році забезпеченість основними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь становить 74,7 тис. грн., оборотними — 129,4 тис. грн. динаміки зміни цих показників має тенденцію до зростання, що впливає на збільшення обсягів виробленої та реалізованої продукції.

Рівень економічної ефективності виробництва в господарстві в цілому розглянемо на прикладі показників таблиці 2.6.

Як бачимо з таблиці, показники господарювання ТОВ «Гостинне» мають тенденцію до зростання. Майже на 40% зросла сума одержаного доходу від реалізації продукції і в 2008 році підприємством було одержано 138,4 тис. грн. доходу в розрахунку на 100 га с. -г. угідь. Також у 2008 році на одного працівника було одержано 33,7 тис. грн. доходу, на 1 затрачену годину — 16 тис. грн., що відповідно на 10,3 та 6,3 тис. грн. більше ніж у 2006 році.

Таблиця 2. 6

Економічна ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в ТОВ «Гостинне», за 2006−2008 рр.

Показники

Роки

Відхилення 2008 р. до 2006 р. (+,-)

2006

2007

2008

Вироблено доходу (виручки) від реалізації продукції в розрахунку на: — 100 га с. -г. угідь, тис. грн.

99,5

111,6

138,4

38,9

— 1 середньорічного працівника, грн.

23,4

26,8

33,7

10,3

— 1 люд. -год. затрат праці, грн.

9,6

13,0

15,9

6,3

Отримано прибутку (+), збитку (-) від реалізації продукції в розрахунку на:

— 100 га с. -г. угідь, тис. грн.

17,5

17,6

51,9

34,4

— 1 середньорічного працівника, грн.

4,1

4,3

12,6

8,5

— 1 люд. -год. затрат праці, грн.

1,7

2,1

6,0

4,3

Норма прибутку, %

16,6

18,0

41,2

24,6 В.п.

Рівень рентабельності, %

21,4

18,8

60,0

38,6 В.п.

Рівень рентабельності стрімко зростає, що спричинене зниженням рівня витрат та збільшенням суми одержаного прибутку. Таким чином у 2008 році рівень рентабельності становив 60%, що на 38,6 відсоткових пункту вище ніж у 2006 році. Відповідно зростає і норма прибутку підприємства, показник, що характеризує ефективність використання активів підприємтсва. Так за аналізований період цей показник зріс на 25 відсоткових пункта і у звітному році становив 41,2%.

2.2 Склад, структура та ефективність використання основних виробничих фондів підприємства

У сучасних умовах темпи і пропорції розширеного відтворення виробництва визначаються характером засобів виробництва, інтенсивністю їх використання. Незалежно від виробничих відносин засоби виробництва є обов’язковим натурально речовим елементом, тобто загальною економічною категорією у всіх суспільно-економічних формацій. Це положення стосується всіх організаційних форм ведення сільськогосподарського виробництва.

Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не лише належну сукупність виробничих засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва.

Зупинимося з початку на характеристиці необоротних активів в аналізованому нами підприємстві. У 2008 р. вартість необоротних активів господарства на кінець року складала 2581,0 тис. грн., з них 88% складає вартість машин, обладнання та транспортних засобів, а 12% припадає на будівлі, споруди та передавальні пристрої. Вартість інших необоротних активів становить близько 595,4 тис. грн., що в загальній вартості займає 2%. За аналізований період спостерігаються незначні відхилення в у цій структурі, оскільки вартість незавершеного будівництва знизилась майже на 6% і на початок 2008 р. становила 64,9 тис. грн. Залишкова вартість основних засобів щорічно зростає, і в на кінець 2008 року вона становила 2023,4 тис. грн. в результаті чого зростає і величина зносу основних засобів підприємства. Середньорічна вартість основних фондів ТОВ «Гостинне», як показано в таблиці 2.7 має тенденцію до підвищення. Також можна зробити висновок, що середньорічна вартість як основних фондів господарства загалом, так і основних виробничих фондів щорічно зростає.

Таблиця 2. 7

Динаміка руху основних фондів в ТОВ «Гостинне»

Роки

Середньорічна вартість, тис. грн.

Абсолютний приріст, тис. грн.

Темп росту, %

Темп приросту, %

Основних фондів

в т. ч. основних виробничх фондів

Основних фондів

в т. ч. основних виробнич. фондів

Основних фондів

в т. ч. основних виробнич. фондів

Основних фондів

в т. ч. основних виробнич. фондів

2006

1331,4

1223,3

-

-

-

-

-

-

2007

1788,9

1724,0

+457,5

+500,7

134,4

140,9

34,4

41,0

2008

2618,8

2023,4

+829,9

299,4

146,4

117,4

46,4

17,4

Абсолютне збільшення протягом 3 останніх років становить близько 1287,4 тис. грн. Так, у 2007 р. порівняно з 2006 р. основні виробничі фонди зросли на 457,5 тис. грн., у 2008 р. відносно 2007 р. — на 830 тис. грн.

Стрімкі темпи зростання середньорічної вартості основних виробничих фондів у господарстві за період 2006−2008 рр. зумовили підвищення показників забезпеченості господарства основними фондами (таблиця 2. 8).

Таблиця 2. 8

Забезпеченість основними фондами в ТОВ «Гостинне»

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

В сер. по району, 2008 р.

Відхилення 2008 р. +; -

до 2006 р.

до серед. по району

Середньорічна вартість основних виробничих фондів тис. грн.

1331,4

1788,9

2618,8

2566,7

1287,4

52,1

Фондозабезпеченість на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.

47,4

60,6

74,7

175,2

27,3

-100,5

Фондоозброєність на середньо-річного працівника, тис. грн.

11,1

14,5

18,2

29,9

7,1

-11,7

Капітальні вкладення на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.

17,4

26,1

36,2

8,2

18,8

28,0

У 2008 р. у ТОВ «Гостинне» на кожних 100 га сільськогосподарських угідь припадало 74,7 тис. грн. основних виробничих фондів, що майже на 57% вище ніж у 2006 р., і майже на 50% нижче середньо районного рівня. За аналізований період характерна тенденція щорічного підвищення і фондоозброєності праці у господарстві. На одного середньорічного працюючого у звітному році припадало 18,2 тис. грн. основних виробничих фондів, що на 60% вище рівня 2006 р.

Доречно зауважити, що збільшення фондоозброєності праці у господарстві відбувається при зменшенні чисельності працюючих та зростання площі сільськогосподарських угідь у господарстві та залежить від зміни структури основних виробничих фондів підприємства (таблиця 2. 9).

Таблиця 2. 9

Структура основних виробничих засобів ТОВ «Гостинне»

Групи основних засобів

2006 р.

2007 р.

2008 р.

У середньому по району, 2008 р.

По госп-ву до серед. районного, 2008 р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис грн.

%

Будинки, споруди та передавальні пристрої

376,1

25,4

205,9

9,8

296,1

11,5

863,1

33,6

-567,0

Машини та обладнання

718,2

48,5

1153,8

55,1

2043,6

79,1

1105

43,1

938,6

Транспортні засоби

76,6

5,2

196,2

9,4

241,3

9,4

190,6

7,4

50,7

Робоча і продуктивна худоба

310,1

20,9

538,0

25,7

-

-

277

10,8

-

Інші основні засоби

-

-

-

-

-

-

131

5,1

-

Разом по господарству

1481,0

100,0

2093,9

100,0

2581,0

100,0

2566,7

100

14,3

Аналізуючи структурні зміни основних фондів у господарстві, можна зазначити про позитивні сторони, які пов’язані зі зменшенням у структурі основних фондів їх пасивної частини, та зростанням питомої ваги активної частини основних фондів.

Щодо складу основних фондів господарства, можна зробити висновок що найбільшу питому вагу в структурі займає активна частина — машини, обладнання та транспортні засоби, їх сукупна частка становить 88,5%, що на 34,8 відсоткових пункта більше ніж у 2006 р.

Досліджуване нами господарство набагато краще забезпечене основними фондами, ніж в середньому по господарствах району. Так у 2008 р. вартість основних засобів в ТОВ «Гостинне» була вищою за середньорайонний показник на 14,3 тис. грн.

2.3 Ефективність використання та особливості відтворення основних виробничих фондів у господарстві

На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва підвищення ефективності використання основних виробничих фондів має велике значення. Економічна діяльність сільськогосподарських підприємств відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних виробничих засобів. Отже перед підприємствами стоять завдання домогтися підвищення ефективності використання наявних ресурсів і насамперед їх активної частини, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання.

Економічна ефективність використання основних виробничих засобів характеризується фондовіддачею, фондомісткістю та рентабельністю основних засобів. Розглянемо ефективність використання основних засобів в досліджуваному нами господарстві.

В ТОВ «Гостинне» забезпеченість основними засобами в 2008 році становить 74,7 тис. грн., фондоозброєність — 18,2 тис. грн., що на 7,1 тис. грн. більше порівняно з 2006 р. (таблиця 2. 10). Така зміна зумовлена збільшенням вартості основних засобів підприємства.

Таблиця 2. 10

Забезпеченість та ефективність використання основних фондів в ТОВ «Гостинне», 2006−2008 рр.

Показники

Роки

В середньому по господарствах району за 2008 р.

Відхилення (±)

2006

2007

2008

даних 2008 р. до 2006 р.

До даних району

Фондозабезпеченість, тис. грн.

47,4

60,6

74,7

175,2

27,3

-100,5

Фондоозброєність, тис. грн.

11,1

14,5

18,2

29,9

7,1

-11,7

Фондовіддача, грн.

— по товарній продукції

2,1

1,8

1,9

0,1

-0,2

1,8

— по прибутку

0,4

0,3

0,7

0,01

0,3

0,69

Фондомісткість, грн.

— по товарній продукції

0,5

0,6

0,5

11,1

-

-10,6

— по прибутку

2,5

3,3

1,4

85,1

-1,1

-83,7

Норма прибутку,%

16,6

18,0

41,2

2,7

24,6

38,5

В господарстві у звітному році на одну гривню середньорічної вартості основних виробничих фондів було вироблено товарної продукції на суму 1 грн. 90 копійок, що більше рівня 2006 року на 20 копійок, 2007 року — на 10 коп. Це зумовлено як збільшенням обсягу виробленої продукції, так і зростанням середньорічної вартості основних фондів.

Окупність використаної частини основних фондів товарною продукцією у господарстві за аналізований період також підвищилась, фондовіддача за товарною продукцією у звітному році зменшилась відносно 2006 року на 5%, але зросла порівняно із 2007 р. на 6%. На кожну гривню використаних основних фондів у 2008 р. в ТОВ «Гостинне» було вироблено і реалізовано продукції на 1,90 грн.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой