Ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства та шляхи її підвищення

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ Ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства та шляхи її підвищення

(на прикладі ЗАТ «Акціонерна компанія Енпаселектро»)

Зміст Вступ

1. Теоретико-методичні основи визначення результативності та ефективності діяльності підприємства

1.1 Теоретичні аспекти визначення результативності та ефективності діяльності суб'єкта господарювання

1.2 Методичні аспекти до визначення результативності та ефективності функціонування підприємства

2. Аналітична оцінка ефективності діяльності ЗАТ «АК Енпаселектро»

2.1 Характеристика господарської діяльності ЗАТ «АК Енпаселектро»

2.2 Діагностика ефективності та результативності господарювання ЗАТ «АК Енпаселектро»

2.2.1 Аналіз динаміки складу і структури активів та пасивів балансу

2.2.2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

2.2.3 Показники ділової активності та ефективності господарювання

3. Формування стратегії підвищення ефективності та результативності діяльності ЗАТ «АК Енпасенерго»

3.1 Підходи до формування стратегії підвищення результативності та ефективності діяльності підприємства

3.2 Формування стратегії підвищення результативності діяльності ЗАТ «АК Енпасенерго»

Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого — результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Сучасний менеджмент для оцінки бізнесу оперує такими поняттями, як результативність і ефективність. Згідно стандартам, результативність — це ступінь реалізації запланованої діяльності і досягнення запланованих результатів.

Ефективність — це взаємовідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами. Дослідження ефективності виробництва дозволяє визначити шляхи зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціонального використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).

Таким чином, результативність — це характеристика системи, обумовлена як її здатність виконувати функції, а ефективність, — це характеристика, обернено пропорційна витратам, що поглинаються бізнес-системою.

Іншими словами, для оцінки результативності й ефективності бізнес-системи підприємства необхідно визначити співвідношення між функціями, що виконуються в бізнес-системі, і витратами на їхнє виконання.

З погляду керування бізнес-системою підприємства актуальність теми курсового проекту полягає в дослідженні шляхів одночасного підвищення результативності й ефективності діяльності підприємства.

Метою роботи є пошук шляхів оптимізації управління результативністю та ефективністю діяльності підприємства ЗАТ «Акціонерна компанія Енпаселектро» .

Об'єктом дослідження є підприємство — ЗАТ «Акціонерна компанія Енпаселектро» (м.Київ).

Предметом дослідження є виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу і поліпшення її результативності та ефективності.

Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно-хронологічного) та вертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів.

Інформаційно-методологічна база досліджень — фінансово-статистичні щорічні документи ЗАТ «АК Енпаселектро» за 2004;2006 роки та поквартальні фінансовостатистичні документи за 2007 рік.

1. Теоретико-методичні основи визначення результативності та ефективності діяльності підприємства

1.1 Теоретичні аспекти визначення результативності та ефективності діяльності суб'єкта господарювання Відповідні види результативності діяльності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки можуть бути не лише позитивними, а й негативними (поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

У зв’язку з цим визначають, оцінюють і регулюють як економічну, так і соціальну ефективність діяльності фірми.

При виділенні показників оцінки соціально-економічної діяльності фірми на рівні фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) її діяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності фірми.

При формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано дотримуватись певних принципів:

1) забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності фірми;

2) відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у виробництві;

3) можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва у фірмі;

4) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності фірми.

Система показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням зазначених принципів, повинна включати декілька груп:

1) узагальнюючі;

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих основних фондів і оборотних коштів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність фірми або ефективність використання окремих видів ресурсів (що застосовують та споживаються).

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд з наведеними основними показниками, слід також використовувати специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.

При вимірюванні економічної ефективності конкретні види ефективності можуть розрізнятись не лише за видами результатів (ефектів) діяльності фірми, що отримуються, але й залежно від того, які ресурси (що застосовуються чи споживаються) беруться для розрахунків. Ресурси, що застосовуються — це сукупність живої та уречевленої праці, а ті, що споживаються, є поточними витратами на виробництво продукції. У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність ресурсів, що застосовуються і споживаються, як специфічні форми прояву загальної ефективності фірми.

У зарубіжній практиці як синонім терміна «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

Математично (у формалізованому виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд [33]:

В_С = (В_УП + В_ЖП + В_МП) / Е_СК min (1.1)

де В_С — сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару;

В_УП — затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару;

В_ЖП — затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця);

В_МП — затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації) товару;

Е_СК — сумарний корисний ефект (віддача) товару для споживача за нормативний строк служби.

Процес формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.1.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати) (1.2)

Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розрізняти:

1) кінцевий результат процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток (прибутковість).

Відмітимо, що необхідні для одержання певного результату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються щоденно.

Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов’язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників.

Критерій — це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відповідно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) — трудових, матеріальних і фінансових — досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [32]:

забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;

можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);

виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп:

1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності);

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл.1.1).

Таблиця 1.1 Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних суб'єктів господарювання [30]

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.

Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків. Застосовувані ресурси — це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані - це поточні витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою [28]:

Е_ЗР = V_ЧП / (Ч_П + (Ф_ОС + Ф_ОБ) / k_ПВП), (1.3)

де Е_ЗР — ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці;

V_ЧП — обсяг чистої продукції підприємства;

Ч_П — чисельність працівників підприємства;

Ф_ОС — середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю;

Ф_ОБ — вартість оборотних фондів підприємства;

k_ПВП — коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень собівартості).

Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).

З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб'єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб'єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.

До важливих узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою [28]:

Ч_ІНТ = 100 (1 — Р_З / V_В), (1.4)

де Ч_ІНТ — частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією виробництва;

Р_З — приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %;

V_В — приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного призначення.

Щодо решти системи показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способів використання результатів такого вимірювання.

Існує дві загальні і постійно існуючі цілі:

1) виявлення, оцінка та узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок з наступним пошуком пріоритет-них напрямів мотивації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку у майбутньому;

2) порівняння ступеня ефективності, досягнутого даною фірмою і його конкурентами на ринку, для недопущення зниження престижу і конкуренто-спроможності у сфері бізнесу.

1.2 Методичні аспекти до визначення результативності та ефективності функціонування підприємства Планування результативності діяльності підприємства можна здійснювати, використовуючи такі три головні його системи [38]:

1) прогнозування рівня результативності діяльності підприємства та його використання;

2) поточне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання;

3) оперативне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання.

Оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:

1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (у процесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулювання результативності діяльності підприємства відповідає прогнозованому розвиткові економіки країни та змінам кон’юнктури товарного і фінансового ринків);

2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьому визначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегією підприємства, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показники політики регулювання результативності діяльності підприємства, наскільки ефективні й узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);

3) можливість реалізації політики з урахуванням наявного ресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового тощо);

4) прийнятність рівня ризиків, пов’язаних із реалізацією політики (поза-як рівень результативності діяльності підприємства тісно пов’язаний із рівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівень господарських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат);

5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можна оцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованості його структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників, підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.

Розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних аспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.

Система поточного планування формування і використання рівня результативності діяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базується на політиці її регулювання і полягає у розробленні конкретних видів планів.

Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільові показники, розроблені у процесі формування політики регулювання результативності діяльності підприємства; заплановані обсяги операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених на підприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів; наявна система ставок податкових платежів; дані аналізу результативності діяльності підприємства за попередній період.

Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів має імовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробляти у кількох можливих варіантах — «оптимістичному», «ймовірному», «песимістичному» .

Головним видом поточного плану, пов’язаного з результативністю діяльності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства. Узагальнена форма цього плану тісно пов’язана з формою бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати». Класифікація доходів і витрат за видами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.

У цьому плані поквартальне відображаються такі статті доходів: дохід від реалізації (готової продукції, товарів, робіт і послуг); інший операційний дохід (реалізація іноземної валюти, реалізація інших оборотних активів, крім фінансових інвестицій, операційна оренда активів, інші операції); дохід від участі у капіталі (від інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій у дочірні підприємства); інші фінансові доходи (одержані дивіденди, одержані відсотки, інші доходи від фінансових операцій); інші доходи (реалізація необоротних активів, реалізація фінансових інвестицій, реалізація майнових комплексів, інші доходи від звичайної діяльності).

У плані відображаються ще й такі статті витрат: собівартість реалізації (продукції, товарів, робіт і послуг); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати (витрати на дослідження та розроблення, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, операційна оренда активів, інші витрати операційної діяльності); витрати від участі у капіталі (втрати від інвестицій в асоційовані підприємства, втрати від спільної діяльності, втрати від інвестицій у дочірні підприємства); фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансові витрати); інші витрати (собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих майнових комплексів, інші витрати від звичайної діяльності); податки із прибутку від звичайної діяльності.

Система оперативного планування формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох систем планування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний чи квартальний), який відображає витрати і надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів відповідальності усіх типів.

Сучасними методологічними аспектами визначення результативності функціонування підприємства є впровадження концепції контролінгу.

Контролінг — це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю. Метою контролінгу є отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства та спрямована на майбутнє.

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями:

— нормування витрат;

— розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про відхилення від норм;

— прогнозування ціноутворення;

— аналіз тенденцій розвитку підприємства;

— передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від зміни умов роботи;

— координацію мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети фірми;

— відстеження фінансового стану фірми.

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю у фірмі, визначає економічність роботи її окремих структурних підрозділів, здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління фірмою та забезпечення її тривалого існування в умовах конкуренції.

Основними завданнями контролінгу є:

— ліквідація «вузьких місць», які визначаться на основі даних планування, обліку (інформації), аналізу, контролю і використання методів оперативного та стратегічного менеджменту;

— орієнтація на отримання результату, для чого створюється система планування, збору інформації про використання ресурсів, аналізу та прийняття управлінських рішень.

Об'єктами контролінгу виступають:

— ресурси фірми (матеріальні, засоби фірми, персонал, інформаційні);

— господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи);

— фінансова діяльність фірми;

— показники ефективності роботи фірми.

За кожною з груп об'єктів контролінгу визначаються конкретні об'єкти з визначенням системи показників, щодо яких планується, обліковується, аналізується та контролюється певний аспект функціонування фірми.

Система контролінгу вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу щодо основних об'єктів спостереження.

1. Показники використання засобів праці та інвестицій Засоби праці є одним із факторів виробництва, що забезпечують механізацію та автоматизацію трудових процесів і сприяють підвищенню продуктивності праці. З метою визначення ефективності використання засобів праці необхідно отримати принаймні раз на місяць наступні показники.

1.1. Вартість основних засобів:

а) за місцем експлуатації;

б) за матеріально-відповідальними особами.

1.2. Надходження за видами і групами.

1.3. Вибуття за видами і групами.

1.4. Внутрішнє переміщення основних засобів

1.5. Амортизаційний фонд і його зміни.

1.6. Знос за видами і групами, місцем експлуатації засобів.

1.7. Витрати на ремонти (капітальний, поточний).

1.8. Структура основних засобів та її динаміка.

1.9. Віковий склад обладнання.

1.10. Середній вік обладнання.

1.11. Коефіцієнти вибуття, надходження, оновлення, зносу, придатності.

1.12. Фондовіддача (загальної і активної частини)

1.13. Коефіцієнт використання устаткування.

1.14. Відпрацьований час устаткування.

1.15. Техніко-економічні показники окремих груп устаткування.

1.16. Інші показники.

За допомогою цих показників та їх співставлення з іншими можна відстежувати тенденції, що характеризують динаміку основних засобів.

Для стратегічного контролінгу важливе значення має прийняття рішень щодо інвестування коштів. Ці рішення залежать від факторів двох видів:

1) необхідності капітальних вкладень (можливості виробництва не задовольняють існуючий чи ймовірний попит, застаріле устаткування, необхідність збільшення обсягу виробництва);

2) інвестиційних можливостей (необхідність мати кошти для фінансування; за їх відсутності існує ризик ускладнень у майбутньому через несвоєчасну заміну існуючого устаткування, а в разі отримання позик — потрапити у залежність від кредиторів).

Політика капітальних вкладень має стратегічний характер і включає певний ризик, що зростає через їх необоротність.

Ефективність інвестицій визначається такими показниками:

— період окупності - період, необхідний для того, щоб сума сподіваних доходів зрівнялась із сумою інвестованих коштів, або за скільки років і місяців підприємство може окупити початкові інвестиції);

— чиста теперішня вартість;

— внутрішня ставка рентабельності.

2. Показники використання запасів Основним завданням управління запасами є оптимізація сукупних мате-ріальних ресурсів, яка дозволяє обґрунтувати плановий розмір потреб у них, площу складського господдарства, кількість вантажно-розвантажувальних механізмів, вартість доставки матеріалів у робочу зону, трудові та фінансові ресурси.

Оптимізація запасів включає регламентацію періодичності надходження матеріалів, розміру партії, отримання матеріалів за графіком, забезпечення мінімуму витрат на доставку та зберігання.

Використання матеріальних ресурсів (матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, води, енергетичних ресурсів, відходів виробництва) повинно перебувати під постійним контролем, що пояснюється їх високою питомою вагою у собівартості продукції (від 60% до 90% усіх витрат на виробництво), а тому основним резервом зниження витрат є зниження матеріалоємності.

Контролінг повинен забезпечити для управління систему показників використання матеріальних ресурсів (рис. 1.2).

Рис 1.2. — Основні показники використання матеріальних ресурсів [21]

Значна кількість показників використання матеріальних ресурсів пояснюється різноманітністю об'єктів обліку та необхідністю комплексного аналізу на всіх стадіях їх зберігання та споживання.

Одним із найважливіших завдань контролінгу матеріальних ресурсів є відстеження показників ефективного використання матеріалів. Динаміка зниження спожитих ресурсів на одиницю продукції характеризує успіх чи невдачі в управлінні матеріалоємністю.

3. Показники використання персоналу та витрат на його утримання Кількість різних показників коливається від 80 до 170 залежно від розміру підприємства.Показниками контролінгу можуть бути:

1) фонд оплати праці (за видами та формами, категоріями персоналу та ін.);

2) відпрацьований час та витрати робочого часу (разом за підприємством, у розрізі структурних одиниць чи за видами продукції);

3) продуктивність праці (на одного працюючого, одного робітника в грошовому виразі і за відпрацьованим часом);

4) система управління та її ефективність;

5) працеємність продукції (відпрацьований час, витрати на оплату праці);

6) кадри та їх склад.

На основі отриманих даних можна розрахувати показники тривалості робочого часу, працеємність продукції, середні показники тривалості та витрати часу, середню заробітну плату та інші, які характеризують трудовий потенціал фірми.

4. Показники формування витрат виробництва Центральне місце в системі контролінгу належить групуванню та обліку витрат, що пов’язані з випуском і реалізацією продукції.

Контролінг передбачає необхідність планування, обліку всіх витрат на виробництво і збут, доцільність калькулювання повної собівартості робіт та послуг.

Якщо в основу аналізу покласти повну собівартість продукції, то основними показниками є:

1. Загальна собівартість продукції підприємства:

— структура витрат за планом та фактична;

— відхилення від плану в абсолютному та відносному вираженні;

— основні фактори, що обумовили зміну структури витрат.

2. Собівартість продукції за видами.

3. Собівартість продукції за місцем формування.

4. Собівартість основної продукції та її нових видів.

5. Собівартість напівфабрикатів.

6. Виконання кошторису за видами витрат:

— на утримання та експлуатацію машин і устаткування;

— загальновиробничих витрат;

— загальногосподарських витрат;

— витрат на освоєння продукції.

7. Втрати від браку.

8. Відхилення від норм при використанні нормативного методу обліку витрат на виробництво.

9. Зміна норм (у розрізі ініціаторів).

10. Непродуктивні витрати.

Детальний контроль витрат зумовлений тим, що їх зниження є одним з основних шляхів для підвищення рівня рентабельності.

5. Показники збутової діяльності

Збут залежить, насамперед, від зовнішніх факторів та організується на основі маркетингових досліджень, і вся діяльність підприємства підпорядковується цьому процесу. У перспективі така інформація буде розширюватись з розвитком ринкового середовища і набуттям досвіду в маркетинговій діяльності.

6. Об'єктом контролінгу є також фінансова діяльність фірми.

При цьому проводиться аналіз фінансової звітності фірми і визначається взаємозалежність між різними показниками, які характеризують фінансово-господарську діяльність, визначаються спеціальні коефіцієнти, що характеризують співвідношення між окремими статтями звітності.

Аналіз балансу дає можливість осмислити фінансовий стан фірми та прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації. Наведемо найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу та деяких даних про обсяг виробництва.

1. Показники ліквідності:

— коефіцієнт абсолютної ліквідності;

— проміжний коефіцієнт ліквідності;

— коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань;

— коефіцієнт покриття зобов’язань за рахунок запасів матеріальних цінностей;

— коефіцієнт спроможності підприємства оплатити свої поточні витрати;

— коефіцієнт чистих оборотних коштів.

2. Показники ділової активності:

— коефіцієнт загальної оборотності капіталу;

— коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації);

— показник оборотності запасів у днях;

— показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників;

— показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі);

— коефіцієнт оборотності власного капіталу.

3. Показники рентабельності:

— рентабельність усього капіталу фірми;

— рентабельність власного капіталу;

— рентабельність продаж;

— рентабельність функціонуючого капіталу;

— рентабельність перманентного капіталу.

4. Показники платоспроможності:

— коефіцієнт власності або автономії;

— коефіцієнт залучення капіталу;

— коефіцієнт залежності від зовнішніх боргів;

— коефіцієнт забезпеченості необоротних активів власним капіталом;

— коефіцієнт захисту кредиторів;

— коефіцієнт середнього процента за залучення коштів;

— коефіцієнт забезпечення акцій.

2. Аналітична оцінка ефективності діяльності ЗАТ «АК Енпаселектро»

2.1 Характеристика господарської діяльності ЗАТ «АК Енпаселектро»

Акціонерна компанія «Енпаселектро» — це комплексне рішення інженерних питань вибору встаткування, розробки, проектування, монтажу й налагодження, сервісного обслуговування систем електричного захисту, контролю й керування, впровадження нових технологій, навчання персоналу ефектроенергетичних об'єктів.

В 1990 році з ініціативи Національного диспетчерського центра України (зараз — Національна енергетична компанія «Укренерго»), Інституту електроди-наміки Національної Академії наук України й українських електротехнічних підприємств була утворена Енергетична науково-промислова Асоціація Енпас.

Компанія «Енпаселектро» була заснована в 1994 р. як акціонерне товариство і як правонаступница діяльності Української енергетичної промислової асоціації (Енпас), створеної в 1990р. з ініціативи Національного Дис-петчерського Центра України (тепер — Національна енергетична компанія «Укренерго»), ряду українських електротехнічних підприємств і Інституту Електродинаміки Національної Академії Наук України з метою об'єднання наукового, інженерного й економічного потенціалу організацій і підприємств України.

Ідея створення підприємства виникла, виходячи з тих завдань, які стояли перед енергосистемою України в ті роки, а саме — необхідність мати свої технології у виробництві пристроїв електричного захисту, автоматики й керування енергосистемою, ґрунтуючись на передових досягненнях сучасної техніки й технологій.

Акціонерна компанія «Енпаселектро» — ініціатор створення в Ук-раїні Національного Комітету Міжнародної Ради по великих електроенерге-тичних системах CIGRE і в цей час є:

— колективним членом громадської організації «Асоціація «Сигре-Україна» ;

— членом Консорціуму «Науково-виробниче об'єднання «Укргидроенер-гострой» ;

— членом Всеукраїнської організації «Асоціація «Укргидроенерго» .

В 2006 році ЗАТ «Акціонерна компанія Енпаселектро» сертифікована в системі менеджменту якості відповідно до вимог стандарту ISO 9001−2000.

Діяльність Компанії спрямована на рішення інженерних проблем в енергетиці як самостійно, так і в співробітництві з організаціями-партнерами.

Головна мета Компанії - допомога клієнтам у підвищенні ефективності й прибутковості їх діяльності в енергетичній сфері шляхом використання сучасних технологій у системах контролю й керування, впровадження кращих зразків енергетичного устаткування з урахуванням економічних умов замовника.

Компанія виконує розробку проектів, налагодження й модернізацію устаткування, проводить удосконалення режимів роботи електростанцій, підстанцій і промислових об'єктів на основі сучасних технологій, пристроїв систем контролю, захисту й автоматики, мікропроцесорної техніки, засобів зв’язку. Використовуючи новітні підходи до рішення існуючих в електроенергетиці проблем, Компанія адаптує наявні розробки до потреб замовника. Компанією підписані й виконані понад 80 договорів по інжинірингу, проектним і впроваджувальним роботам у сфері електроенергетики із замовниками України й Росії, а також організаціями із Франції, Німеччини, Японії.

Пріоритетними партнерами по впровадженню сучасних проектів в Україні є Національна Енергетична Компанія «Укренерго» і її регіональні відділення, гідроенергетична компанія ВАТ «Укргидроенерго», розширюється коло партнерів серед організацій НАЕК «Енергоатом», які здійснюють реконструкцію й будівництво енергетичних об'єктів.

Акціонерна компанія «Енпаселектро» має всі необхідні державні ліцензії (КВ № 3 099, АА № 125 798) для проведення спеціальних видів робот по проектуванню й будівництву на об'єктах електроенергетики [38]:

— проведення інжинірингових робіт з функціями генерального розробника й підрядника;

— проектування щитів керування автоматикою електростанцій і підстанцій, високовольтного устаткування розподільних устроїв;

— пусконалагоджувальні роботи на електротехнічних установках електростанцій і підстанцій;

— складання кошторисів, проведення консультацій по супроводу внутрішніх і міжнародних проектів.

Статут закритого акцiонерного товариства «Акцiонерна Компанiя Енпаселектро» зареєстровано Печерською районною державною адмiнiстрацiєю м. Києва 09.10.1996р., реєстрацiйний № 7584.

Заявлений Статутний фонд складав 100 000 (сто тисяч) гривень та був роздiлений на 100 000 (сто тисяч) простих iменних акцiй номiнальною вартiстю 1,00 гривня. Вiдповiдно до Змiн та доповнень до Статуту Закритого акцiонерного товариства «Акцiонерна Компанiя Енпаселектро» (що є невiд'ємною частиною установчих документiв), затверджених загальними зборами учасникiв ЗАТ «Акцiонерна Компанiя Енпаселектро» Протокол № 21 вiд 24.06.2004р. та зареєстрованих Печерською районною у мiстi Києвi державною адмiнiстрацiєю 10.01.2005р. за рiшенням № 10 770 105 000 100 874, Статутний фонд компанiї на 01.01.2006р. складає 256 250 (двiстi п’ятдесят шiсть тисяч двiстi п’ятдесят) гривень та розподiляється на 256 250 (двiстi п’ятдесят шiсть тисяч двiстi п’ятдесят) простих iменних акцiй, номiнальною вартiстю 1 (одна) гривня кожна.

Станом на 31.12.2006 року акцiонерами ЗАТ «Акцiонерна Компанiя Енпаселектро» є 11 (одинадцять) фiзичних осiб громадян України, якi володiють 256 250 простими iменними акцiями номiнальною вартiстю 256 250,00 гривень, що становить 100% Статутного фонду ЗАТ «Акцiонерна Компанiя Енпаселектро» .

Таблиця 2.1 Основні реєстраційні дані ЗАТ «Акціонерна компанія Енпаселектро» код за ЄДРПОУ 21 573 438 (2006 рік, на кінець року) [36]

Iнформацiя про осiб, що володiють не менше 5% акцiй на 31.12.2006р.

№ п/п Найменування акцiонерiв Сума (грн.) %

1. Антощенко А. А. 14 860 5,8%

2. Баталов А. Г. 28 356 11,07%

3. Бондаренко Ю. М. 40 633 15,85%

4. Кузьмiн В.В. 28 356 11,07%

5. Поташник С.I. 28 356 11,07%

6. Розумний Б. Д. 28 357 11,07%

7. Самохвал О. С. 28 356 11,07%

8. Светелiк О.Д. 28 356 11,07%

9. Шевчук В. М. 13 942 5,44%

Всього 239 571 93,51%

07 листопада 2007 правлінням ЗАТ «Акціонерна компанія Енпаселектро» прийнято рішення про частковий викуп власних акцій. Мета викупу акцій — заява акціонера. Акції будуть викуплені за їх номінальною вартістю — 1 гривня за акцію. Ціна викупу акцій була сформована па підставі заяви акціонера. Кількість простих іменних акцій, що будуть викуплені, становить 28 357 (двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят сім) штук на загальну суму 28 357 (двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 00 коп., що складає 11,07% статутного капіталу. Номінальна вартість акцій станом на 31.12.2006р. — 1 гривня, прибуток на акцію (за підсумками 2006 р.) — 0,20 грн.

Прості іменні акції (в документарній формі) будуть викуплені у Поташника С.І., який володіє 28 357 (двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят сім) штук на загальну суму 28 357 (двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 00 коп., що становлять 11,07% частки у загальній кількості акцій.

Станом на 07.11.2007р. акціонери, які володіють 10 і більше відсотками акцій:

— Баталов А. Г. 11,07%

— Бондаренко Ю. М. 15,85%

— Кузьмін В.В. 11,07%

— Поташник С.І. 11,07%

— Розумний Б. Д. 11,07%

— Самохвал О. С. 11,07%

— Светелік О.Д. 11,07%

Емісія акцій, що підлягають викупу зареєстрована Управлінням ДКЦПФР в м. Києві та Київській обл. № 36/10/1/2005 від 09.03.2005р.

У компанії на штатних посадах постійно працюють 26 фахівців, з яких 25 чоловік мають вищу освіту. Середній вік працюючих — 40 років. Основна частина фахівців (37,5 відсотка) працює в енергетиці від 3-х до 10-ти років, третина більше 10-ти років, інші - до 3-х років.

11 фахівців пройшли підготовку в закордонних компаніях і одержали сертифікати із правом працювати з відповідним сучасним устаткуванням електричного захисту, керування й автоматики.

Рис. 2.1. Структура компанії АК «Енпаселектро» [38]

В структурi Компанії АК «Енпаселектро» (рис. 2.1):

— фiнансово-економiчний вiддiл;

— вiддiл менеджменту та розвитку;

— вiддiл проектування та дослiдних розробок;

— вiддiл впровадження систем управлiння, захисту та автоматики.

Склад пiдроздiлiв Компанiї та її штат мають динамiчний характер. Понад 70% фахiвцiв Компанiї пройшли навчання в iноземних i вiтчизняних фiрмах-виробниках обладнання та мають відповiднi сертифiкати, володiють іноземними мовами. Основний склад Компанii в 2ОО7 р. — це бiльше тридцяти висококвалiфiкованих iнженерiв.

Незмiнними залишаються пiдходи до кадрової полiтики — постiйне пiдвищення фахового рiвня, оптимальне спiввiдношення досвiдчених та молодих спецiалiстiв, широке залучення до роботи експертiв та консультантiв.

Опираючись на свої знання та застосовуючи набутий досвiд, Компанiя виконує досить широкий спектр робiт в енергетичнiй галузi:

1) Iнжинiринг (включаючи розробку технiчних завдань на проектування та проведення технiко-економiчної експертизи проектiв, розробку технiчних специфiкацiй, вибiр обладнання) з ви користанням стандартних технiчних засобiв та конфiгурацiй системних програмних методiв.

2) Супроводження контрактiв:

— розробка тендерної документацiї з проведення мiжнародних та вiтчизняних тендерних торгів;

— пiдготовка кiнцевого проекту тендерної документацї та креслень;

— супроводження процесу оцiнки тендерних пропозицiй;

— органiзацiя та проведення передконтрактних переговорiв та пiдготовка рекомендацiй (висновкiв) вiдносно контракту;

— органiзацiя виконання контрактiв

3) Виконання проектiв, в т. ч. передпроектне планування, координацiя та виконання проектних робiт:

— електротехнiчного обладнання електростанцiй та високовольтних пiдстанцiй;

— систем захисту, протиаварiйної автоматики;

— систем безперебійного контролю, диспетчерського та технологiчного управлiння зв’язку;

— систем безперебiйного живлення диспетчерських центрiв та пристроїв захисту,

— автоматики електропiдстанцiй електростанцiй;

— волоконно-оптичних лiнiй зв’язку, вмонтованих на лiнiях електропередачi, та енергооб'єктах;

— розробка та передача нових технологiй.

4) Випробування та пусконалагоджувальнi роботи мiкропроцесорних пристроїв захисту, автоматики, систем вимiрювання, облiку електроенергiї, засобiв диспетчерського та технологiчного управлiння, апаратури високочастотного ущiльнення каналiв, релейного захисту, протиаварiйної автоматики та зв’язку, включаючи випробування у виробника, монтаж та налагоджувальнi роботи на мiсцi.

5) Розробка, виготовлення обладнання, у тому числi з комплектуючих iнших фiрм та компанiй.

6) Науково-дослiднi та дослідно-експериментальнi роботи (включаючи розрахунки та вимiри).

7) Технічне та сервiсне обслуговування обладнання.

8) Навчання та консультацiї оператив ного та технiчного персоналу.

9) Iнформацiйнi послуги.

З 1995 року фахівці «АК Енпаселектро» брали участь у реалізації першого в енергетичній галузі України інвестиційного проекту Світового банку — проекту реабілітації гідроелектростанцій і вдосконалення системи керування Об'єднаною енергосистемою України.

За 6 років участі в реалізації проекту реабілітації ГЕС України фахівцями «АК Енпаселектро» змонтовано, налагоджене й уведено в експлуатацію устаткування систем керування, електричного захисту, моніторингу й діагностики на 47 агрегатах українських ГЕС, у тому числі на 6 агрегатах Дністровської ГЕС і 41 агрегаті Дніпровського Каскаду.

" АК Енпаселектро" виступає офіційним партером концерну AREVA T&D на території України в частині проектування, поставки й впровадження встаткування виробництва цієї французької фірми. Досвід роботи з мікропроцесорною апаратурою систем керування світових лідерів — виробників такого устаткування дозволив «АК ЕНПАСЕЛЕКТРО» зайнятися комплектацією шаф для систем керування гідроелектростанцій за замовленням ВАТ «Укргидроенерго». При технічній і комерційній підтримці концерну ALSTOM були виготовлені перші зразки шаф керування для тренажера експлуатаційного й оперативного персоналу ГЕС Дніпровського Каскаду.

В 2004 році Компанія виступив як інтегратор систем керування, контролю й електричного захисту ще для 4-х гідроагрегатів Дніпродзержинської ГЕС.

Також інженери Компанії займаються забезпеченням на ГЕС ВАТ «Укр-гидроенерго» сервісного обслуговування мікропроцесорної апаратури систем керування агрегатного й станційного рівнів.

У період 2002;2004 гг. Компанія займалася розробкою й удосконаленням програмного забезпечення й поетапним його впровадженням на ГЕС України, випробовувала систему автоматичного регулювання частоти й потужності (АРЧМ) Об'єднаної енергосистеми України.

Спільно з фахівцями НЕК «Укренерго» і гідроелектростанцій Компанія виконала складні налагоджувальні роботи й провела успішні випробування системи SCADA НЕК «Укрэнерго» і системи «Centralog» станційного рівня керування Днестровської, Дніпровської, Кременчуцької, Дніпродзержинської й Київської ГЕС. З 2004 року ця система перебуває в промисловій експлуатації.

Завдяки отриманому досвіду з початку 2006 року «АК Енпаселектро» у складі Консорціуму «Укргидроенергострой» виконує роботи на замовлення ОП «Атоменергострой» НАЕК «Енергоатом», монтажні й пусконалагоджувальні роботи на першому пусковому комплексі Ташликської гідроакумулюючої станції, яка є складовою частиною Південно-Українського енергокомплекса. Для устаткування Ташликскої ГАЕС «АК Енпаселектро» змонтувала й налагодила системи електричногог захисту, використовуючи комплекти відомих компаній ABB і SIEMENS.

Компанія «Енпаселектро» підтримує партнерські відносини з енергетичними компаніями України, проектними інститутами, монтажно-налагоджувальними організаціями, заводами-виробниками устаткування, іззакордонними енергетичними й електротехнічними компаніями, є членом міжнародної організації CIGRE, міжнародного інституту IEEE.

Сьогодні партнерами серед вітчизняних ізакордонних компаній є:

· Консорціум «НПО «Укргидроенергострой» ;

· Національна енергетична компанія «Укренерго» іїї регіональні підрозділи;

· ВАТ «Укргидроенерго» (м. Вишгород);

· ВАТ" Укргидропроект" (м.Харків);

· Інститут електродинаміки Національної Академії Наук України;

· Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» ;

· Державне підприємство «Завод «Электротяжмаш» (м.Харків);