Інвестиційне проектування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Проектний аналіз»

(для студентів денної і заочної форми навчання спеціальності 7.50 107 «Економіка підприємств»).

Код дисципліни: 3027

Укладач: ас. Скарбун З.О.

Затверджено

на засіданні кафедри

«Економіка підприємств»

Протокол № від

Зав. кафедрою:

проф. Амітан В. Н.

Макіївка, 2003р.

ЗМІСТ

Передмова

1. Інвестиційний цикл, організація і керування інвестиційними проектами

1.1 Інвестиційні цілі

1.2 Інвестиційний цикл. Сутність фаз інвестиційного проекту

1.3 Форми і системи керування проектом

1.4 Принципи керування проектом

1.5 Керуючий проектом

1.6 Контракт на керування проектом

1.7 Механізм фінансування інвестиційного проекту

1.8 Процес проектування майбутнього об'єкта

1.9 Типи класифікації інвестиційних проектів

2. Зміст передінвестиційних досліджень

2.1 Основні питання передінвестиційних досліджень

2.2 Основні фактори життєздатності об'єкта

2.3 Планування і фінансування інвестиційного проекту

2.4 Значення передінвестиційного проекту

3. Визначення економічної ефективності інвестиційного проекту

3.1 Постановка задачі

3.2 Показники економічної ефективності інвестиційного проекту

3.2.1 Чистий приведений доход

3.2.2 Внутрішня норма прибутковості

3.2.3 Строк окупності інвестицій

3.2.4 Рентабельність

3.3 Визначення границь інвестиційного проекту

3.4 Принципи проектного аналізу

4. Аспекти проектного аналізу

4.1 Комплексна експертиза

4.2 Комерційний (маркетинговий) аналіз

4.3 Технічний аналіз

4.4 Фінансовий аналіз

4.5 Економічний аналіз

4.6 Інституціональний аналіз

4.7 Аналіз ризику

Література

ПЕРЕДМОВА

Проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Нові організаційно-правові відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності вимагають глибоких теоретичних та практичних знань для ефективного здійснення інвестицій в усьому різноманітті їхніх форм: фінансових, реальних, інтелектуальних інновацій.

У першу чергу ринкові перетворення повинні відбутися в інвестиційній сфері, що грає ключову роль в економіці.

Пропонований конспект лекцій містить теоретичні узагальнення і практичні рекомендації з розробки і реалізації інвестиційних проектів.

Пропоновані моделі і методи оцінки ефективності інвестицій адаптовані до умов усіх стадій інвестиційних процесів: передпроектних досліджень; обґрунтування доцільності інвестицій; формування інвестиційного капіталу; забезпечення процесу проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними і фінансовими ресурсами; освоєння й експлуатації виробничих потужностей.

Ціль вивчення курсу — оволодіння науковими основами інвестиційного проектування.

1. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦИКЛ, ОРГАНІЗАЦІЯ І КЕРУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ

1.1 Інвестиційні цілі

В умовах ринкової економіки вирішальними умовами розвитку та стійкої життєздатності фірм будь-якого профілю є ефективність вкладення капіталу в той чи інший інвестиційний проект. Прийняття фірмою рішення про інвестування проекту обумовлюється цілями, що вона ставить перед собою.

Ієрархія інвестиційних цілей (в порядку убування) виглядає таким чином:

1) Прибутковість інвестиційного заходу визначається як норма прибутку на інвестиції. Капітальні вкладення здійснюються тільки в тому випадку, якщо прибуток від них досягає визначеного, заздалегідь заданого мінімуму.

2) Ріст фірми шляхом щорічного збільшення торгового обороту і частки контрольованого його ринку.

3) Підтримка високої репутації фірми серед споживачів і збереження контрольованої частки ринку.

4) Досягнення високої продуктивності праці.

5) Виробництво нової продукції.

1.2 Інвестиційний цикл

Розробка і реалізація інвестиційного проекту (у першу чергу виробничої спрямованості) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту (чи «інвестиційний цикл») три фази, що охоплює:

— передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного ухвалення інвестиційного рішення);

— інвестиційну (проектування, договір, підряд, будівництво);

— виробничу (проектування фази господарської діяльності підприємства).

У свою чергу ці фази розділяються на стадії та етапи, яким відповідають свої мети, методи і механізми реалізації.

Схема циклу інвестиційного проекту

Таблиця 1.

1.3 Сутність фаз інвестиційного проекту

У плині передінвестиційної фази вивчаються можливості майбутнього проекту і фірмою приймаються попередні рішення про інвестиції. Тут замовник (фірма — чи інвестор організатор проекту) вибирає керуючого його проектом. Вивчення різних варіантів проекту здійснюється або

власними силами замовника, або спеціалізованими фірмами і містить первісні оцінки витрат, вивчення альтернативних варіантів консультативних особливостей проекту і будівельного майданчика і т.п., а також розгляд різних варіантів інвестиційних рішень.

Закінчується перша фаза остаточним рішенням про інвестування проекту, що приймає або замовник (керуючий проектом), або інвестори і фінансові інститути, а також складанням програми фінансування проекту.

Друга фаза — інвестиційна — містить: добір проектної фірми або фірми, що керує будівництвом, підготовку проектних креслень і моделей проекту, одержання замовником від урядових закладів дозволу на будівництво, підготовку деталізованих розрахунків вартості, підготовку попередніх планів для проектних і будівельних робіт, закінчення підготовки будівельного майданчика, підготовку детальних креслень і специфікацій, вибору генерального підрядчика і будівельного керуючого.

Потім відбувається вибір підрядчика і субпідрядника, затверджується план платежів генеральному підрядчику, здобуваються короткострокові будівельні позики для оплати субпідрядника і постачальників необхідних компонентів і т.п. Для нагляду за будівництвом крім генерального підрядчика може бути притягнутий представник замовника чи урядовий інспектор.

Третя фаза — виробнича — включає господарську діяльність підприємства.

Швидке відновлення технології продукції в сучасних умовах вимагає гнучкості, постійної модернізації виробництва, економічного механізму і механізму керування інвестиційним проектом, що забезпечували б цілісний підхід, координацію і взаємодію на всіх етапах інвестиційного циклу між замовниками, проектувальниками та будівельниками. Створення прогресивних систем керування вимагає удосконалювання контрольних систем, зміни організаційних структур, розвитку інфраструктур по обслуговуванню інвестиційних проектів на всіх етапах їхньої реалізації (консультаційні, інжинірингові, інформаційні та інші служби), удосконалювання технології проектування.

1.4 Форми систем керування проектом

В економічному механізмі керування інвестиційним циклом існують різноманітні організаційні і контрактні системи. Фірми цих систем можна віднести до двох типів: прогресивним і традиційним.

Для традиційної фірми керування проектом характерна відносна роз'єднаність фаз і етапів як організаційно, так і в часі. Об'єднуючою ланкою тут виступає замовник, що бере на себе функцію керування, тим самим активно впливаючи на хід реалізації проекту. Коли до проекту пред’являються спеціальні чи сугубо індивідуальні вимоги у відношенні якості, архітектурної виразності, унікальності проектних рішень і т.п. (театри, концертні зали, житлові будинки, деякі об'єкти, інфраструктури), замовник сам вибирає проектну форму, укладає з нею контракт, а закінчений проект сам передає підрядній будівельній фірмі, що перемогла на відкритих «торгах» (тендер). У залежності від своєї компетентності замовник широко чи обмежено використовує послуги консультаційних фірм.

У сучасних умовах велике значення здобувають прогресивно інтегровані фірми керування інвестиційним циклом, що дозволяють сполучити сучасні тверді вимоги замовника до технічного рівня і якості об'єктів, зростаючу ступінь індивідуалізації запитів з оптимізацією рівня вартості і термінів реалізації інвестиційних проектів. Ефективне керування розглядається як найцінніший капітал фірми, виступаючи як обмежник і контролер, на всіх етапах інвестиційного циклу, дозволяючи забезпечувати безперервність інвестиційного циклу, з'єднувати його окремі організаційні структури і направляти їх на оптимізацію мети.

1.5 Принципи керування проектом

Основними принципами сформованої концепції «керування проектом» є:

— Поглиблення рівня обґрунтованості прийнятих інвестиційних рішень за допомогою різноманітних (не менш 3) і багатофакторних оцінок (технологічних, економічних, соціальних, екологічних та ін.).

— Високий ступінь координації і контролю в процесі реалізації інвестиційного проекту.

— Систематичний аналіз і постійне «відстеження» зовнішніх змін (кон'юнктури ринку по усіх видах ресурсів, непередбачених різних обставин і негативних факторів, що виникають на шляху інвестиційного циклу).

1.6 Керуючий проектом, його функції

Більшості замовників важко орієнтуватися і бути досить компетентними у всіх питаннях, пов’язаних із прийняттям рішень і реалізації проекту. Тому головною фігурою в процесі «керування проектом» стає керуючий проектом.

Як правило, це представник проектної чи проектно-будівельної компанії (фірми), що має спеціально сформовану групу. Керуючий повинний мати гарну інженерну підготовку, високі ділові якості, досвід роботи не менш п’яти років, а також вміти взаємодіяти з фахівцями різного профілю і класифікації. До функцій керуючого проектом входять: надання консультаційної допомоги замовнику; вибір проектувальників і підрядчиків; організація проектних робіт і розробка завдання на проектування; підготовка документів для укладання контрактів; оформлення договору на постачання устаткування і матеріалів; планування і складання сіткових графіків і календарних планів; контроль за вартістю, термінами і якістю будівництва, введення в експлуатацію об'єкта, а в ряді випадків і налагодження випуску продукції. Таким чином, керуючий координує усі фази інвестиційного циклу — від його задуму до втілення — включаючи в роботу на стадії обґрунтування й ухвалення інвестиційного рішення передінвестиційної фази і наступні етапи всієї схеми циклу.

1.7 Контракт на керування проектом

Сфера діяльності керуючого проектом у кожному конкретному випадку визначається контрактом на «керування проектом» .

Типовий контракт передбачає 4-и групи послуг:

— загальне керування передінвестиційною та інвестиційною фазами, включаючи проектування;

— фінансове керування (фінансовий аналіз, планування і бюджет, кредити і контроль над ліквідними засобами, облік і звітність);

— керування персоналом (перелік і графік будівельних робіт);

— керування будівельним виробництвом (організація будівництва та його матеріально-технічного забезпечення, включаючи закупівлі, збереження, контроль якості і т.п.).

Контрольні зобов’язання замовника включають своєчасну оплату витрат по проекті, його реалізації й оплату послуг керуючого проектом, як фіксовану за основні послуги, так і додаткову за спеціальні послуги (усе це всебічно обговорюється перед висновком контракту).

У залежності від ступеня ризику, складності об'єкта, кількості функцій, прийнятих на себе керуючим за контрактом, винагорода його послуг може коливатися в межах 15−20% вартості проекту.

1.8 Механізм фінансування інвестиційного проекту

Найважливішим методом обговорення при укладанні контракту на «керування проектом» є механізм фінансування інвестиційного проекту і поділ відповідальності за порядок. Зустрічаються два методи фінансування. Перший, найбільш розповсюджений, коли керуючий стає довіреною особою замовника (у випадку гарної репутації, великого досвіду) і має право від імені замовника розпоряджатися всіма ресурсами, у тому числі і фінансовими, сам чи через третю довірену особу (наприклад, банк). При цьому узгоджується вихідна сума, необхідна для початку реалізації проекту, що періодично в міру потреби буде поповнюватися за розпорядженням керуючого проектом.

Другий метод фінансування, коли керуючий проектом здійснює майже всі поточні витрати за свої кошти. Це дозволяє замовнику не тільки маневрувати своїми фінансовими ресурсами, а й мати в руках додатковий важіль економічного контролю за витратами керуючого.

1.9 Процес проектування майбутнього об'єкта

Від правильно прийнятих рішень першої фази інвестиційного циклу залежать як витрати на проектування і будівництво (реконструкцію), так і майбутні витрати в процесі експлуатації (у третій фазі інвестиційного циклу). Головна мета стадії проектування — вирішення проблеми ефективного використання всіх ресурсів.

Весь процес проектування формально можна розбити на дві частини: передпроектні дослідження і безпосереднє проектування.

У першій частині здійснюється попередня оцінка кошторису витрат відповідно до фінансових можливостей замовника, вибір найбільш раціональних технічних і технологічних рішень проекту з метою максимально можливої економії ресурсів (на основі ретельного аналізу варіанта проекту, технологій, устаткування, транспортних схем, генплану та ін.). В результаті формується остаточне рішення, і виявляються необхідні вихідні дані для розробки попереднього проекту (аванпроекта, форппроекта), а також розробляються конкретні рекомендації з раціональної організації майбутнього виробництва.

Друга частина процесу проектування передбачає два етапи: попередній проект (форпроект, аванпроект) і остаточний проект. Попередній проект вважається найбільш відповідальним етапом. Проробляються всі принципові питання будівництва майбутнього об'єкта — від генерального плану до архітектурних і конструктивних рішень, а також технологія, шляхом аналізу вариантно можливих проектних рішень та їх порівняльної екологічної оцінки, вибору найбільш раціонального варіанта з детальної економічної оцінки майбутнього проекту (об'єкта), порівняння попереднього кошторису з оцінкою витрат по основних видах будівництва.

Розробка попереднього проекту завжди здійснюється в повному обсязі, тому що він служить підставою для одержання дозволу на будівництво.

Після схвалення попереднього проекту замовником починається стадія складання остаточного проекту шляхом розробки робочих креслень, організації будівельних робіт і складання остаточного кошторису («Базисної» ціни) проекту.

Проектні рішення, прийняті на стадії «попередній проект» не змінюються.

Їхнє коректування на стадії остаточного проекту допускаються тільки у випадку можливості поліпшення ТЕО майбутнього об'єкта. Це коректування може проводитися тільки за згодою замовника за додаткову плату.

При створенні остаточного проекту для великих промислових об'єктів (комплексів) у ряді випадків Вже при 15−20% готовності їхніх креслень, може починатися будівництво. При цьому передбачається передача робочих креслень на об'єкт частинами.

По оцінках фахівців ряду ведучих проектних закордонних фірм, рівень витрат на весь процес проектування складає 15−10% вартості об'єкта.

1.10 Типи класифікації інвестиційних проектів

1-й тип класифікації інвестиційних проектів — розбивка проектів на великі, середні і дрібні. Великі проекти носять стратегічний характер, являють собою принципово нові об'єкти і мають вартість більш 2-х млн. доларів. Середні проекти мають вартість від 300 тис. до 2-х млн. доларів. Дрібні проекти — менш 300 тис. доларів. Джерелом інвестиції для реалізації дрібних і середніх проектів виступають амортизаційні відрахування від основного капіталу фірми (корпорації). Великі ж проекти, складаючи 20% загального числа проектів «забирають» до 80% усіх фінансових ресурсів фірми. Такі проекти затверджуються на рівні керівництва фірми і реалізуються протягом 3−4х років, а середні й дрібні проекти затверджуються на рівні підрозділів фірми.

До другого типу відносяться проекти з затвердженими фондами (затвердженим фінансуванням), що знаходяться на тій чи іншій стадії будівництва, але не закінчені. Проекти з незатвердженим фінансуванням підрозділяють на:

а) залежні від самої корпорації (рішення про інвестування приймається керівництвом корпорації);

б) залежні від споживача (фінансування відкривається лише в тому випадку, коли корпорація на торгах виграє контракт на постачання продукції).

Третій тип класифікації інвестиційних проектів сполучає розбивку капітальних вкладень на класи з принципом диференціювання норми прибутку усередині кожного класу.

2. ЗМІСТ ПЕРЕДІНВЕСТИЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Основні питання передінвестиційних досліджень

До основних питань передінвестиційних досліджень відносяться:

1) Рамки проекту.

2) Непередбачені витрати та інформація.

3) Вартість і фінансування передінвестиційних досліджень.

1). Рамки (границі) проекту повинні бути чітко обкреслені для підготовки надійних прогнозів по капітальних витратах, витратам виробництва і збуту. До терміна «рамки проекту» відносяться:

— додаткові операції, пов’язані з виробництвом, видобутком природних ресурсів, очищенням стічних вод і викидів;

— зовнішній транспорт і склади для сировини і матеріалів, для результатів виробництва (готових продуктів, побічних продуктів, відходи і викиди);

— зовнішні доповнюючи види діяльності (житлові програми, загальноосвітні, професійно підготовчі - у масштабах, необхідних для досягнення цілей проекту).

Для кращого розуміння структури проекту і полегшення калькуляції капітальних, виробничих і постачальницько-збутових (маркетингових) витрат проектувальники повинні розділити проект на такі функціональні компоненти, що можуть утворювати угруповання — (статті витрат) виробничі приміщення, складські будівлі, адміністративні будинки, допоміжні об'єкти — водопровідні, газові, телефонні мережі, внутрішні дороги, основне устаткування і т.д. Така розбивка повинна базуватися на фізичному плануванні проекту, в якій указуються розміри його компонентів.

2) Зустрічаються два види непередбачених витрат: матеріальні і фінансові. Матеріальні непередбачені витрати зазвичай пов’язані з точністю прогнозування (продажів проектних рівнів, вимог, матеріалів і послуг). На передінвестиційній фазі не завжди можливо точно визначити кількість сировини, допоміжних матеріалів, недостача компенсується за рахунок деякого збільшення фізичного обсягу (наприклад, на 5−10%). Фінансові непередбачені витрати (інфляція) сильніше впливають на фінансові можливості проекту, ніж матеріальні, тому що впливають на величину основних інвестицій, оборотний капітал, виробничі витрати й обсяг продажів.

Особливо важко оцінити розходження в типах росту цін по чотирьох статтях витрат: вартість сировини і матеріалів, заробітна плата, вартість устаткування і послуг. Дуже великий вплив інфляції здійснює на інвестиційні витрати для проектів, реалізованих протягом декількох років. Для адаптації фінансового плану до очікуваної інфляції оцінювані витрати (включаючи і матеріальні непередбачені витрати) повинні кумулятивно наростати відповідно до оцінки темпу інфляції.

3) У практиці індустріального розвитку країн не існує встановлених норм величини витрат на передінвестиційні дослідження.

Вартість досліджень залежить від таких факторів, як: важливість і характер проекту, тип, масштаб і глибина передпроектного дослідження, зусилля, що необхідні для збору й оцінки необхідної інформації.

Звичайно витрати на передінвестиційні дослідження виражаються в людино-місяцях. Ці витрати в розрахунку 1 люд./міс. включають: заробітну плату, командировочні витрати на проїзд і проживання, витрати на креслення, картирування, написання, друкування, а також конторські накладні витрати. Витрати на передінвестиційні дослідження, виражені в відсотках до витрат інвестицій.

2.2 Основні фактори життєздатності проекту

Джерела і постійна доступність сировини й основних виробничих матеріалів є критичним чинником, що визначає технологічну й економічну життєздатність проекту, а так само його можливі розміри і потужність. Визначення джерел постачання і постачальників повинне включати:

— оцінку географічного місця розташування;

— форму власності;

— головні сфери діяльності;

— фінансовий стан і прибутковість;

— рівень виробничих потужностей;

— обсяг випуску в останні роки, головних споживачів продукції і т.д.

У програмі постачань визначаються типи можливих угод (довгострокові контракти, ліцензійні угоди, протоколи про наміри і т.п.), загальні умови контрактів (умови платежів, гарантії і т.п.) та інша інформація, що є основою для оцінки потреб в оборотному капіталі.

Законодавчі аспекти знаходять висвітлення в програмі постачань у тих випадках, коли задіяні імпортні джерела постачання.

У цих випадках у програмі постачань сировини і матеріалів враховуються: процедура одержання ліцензії на імпорт, дозвіл на придбання і використання іноземної валюти, можливі податкові пільги, існуючи обмеження на імпорт та ін. фактори.

У програмі постачань також здійснюється оцінка витрат на засоби транспортування і потужностей по збереженню матеріалів.

Оцінка можливого ризику і невизначеності в програмі постачань може приводити до деяких змін у проекті (збільшення потужностей по збереженню, використання альтернативних джерел сировини і засобів транспортування). Серед факторів ризику слід зазначити, недотримання постачальниками зобов’язань по термінах, якості й обсягу постачань сировини, затримка платежів, страйки, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови, недолік валютних засобів, зміни в регулюванні імпортних операцій і т.д.

Одним із ключових факторів розміщення об'єкта виступає ступінь екологічного впливу об'єкта на навколишнє середовище. Звичайною процедурою є розробка всеосяжного спеціального звіту про екологічний вплив. Екологічний аспект визначається як у якісних (соціально-економічних оцінках), так і в кількісних термінах (фінансових оцінках). Цей спеціальний звіт є складовою частиною ТЕО, у той же час як самостійний документ передається місцевим органам влади для вивчення. У випадку схвалення даного звіту місцевою владою він передається для ствердження відповідним державним організаціям.

При розгляді альтернативних варіантів розміщення, крім перерахованих вище факторів, необхідно прийняти до уваги:

— наявність у планованому регіоні кваліфікованої і напівкваліфікованої робочої сили,

— наявність інфраструктури і низьких транспортних витрат,

— можливість ліквідації відходів майбутнього виробництва,

— близькість до джерел сировини й енергії,

— наявність ринків збуту і т.д. (навіть розміщення потенційних конкурентів).

Кращий варіант розміщення — той, при якому досягається мінімальний рівень витрат виробництва і реалізації продукції. У випадках, коли рівень витрат при різних варіантах розміщення приблизно однаковий, важливого значення набувають соціально-економічні й екологічні фактори.

2.3 Планування і фінансування інвестиційного проекту

До одних з найважливіших розділів ТЕО відноситься розділ «Планування процесу здійснення проекту» і розділ «Фінансовий аналіз і оцінка інвестицій». Етап планування реалізації проекту охоплює період від ухвалення інвестиційного рішення до введення об'єкта в експлуатацію.

На цьому етапі відбувається детальна розробка різних варіантів процесу реалізації проекту. В ТЕО повинні бути враховані витрати часу на пошук і оцінку потенційних постачальників устаткування і матеріалів, тендерних документів, проведення переговорів та укладання відповідних контрактів, проведення передексплуатаційних іспитів устаткування і усього виробництва і т.п.

Особлива увага в цьому розділі ТЕО приділяється процедурі придбання земельної ділянки під забудову, одержанню дозволу на будівництво, складанню докладного ретельного плану здійснення будівельних робіт, а також розрахункам відповідних витрат.

Після чого складається графік реалізації проекту. Весь етап реалізації проекту забирає значний час і вимагає постійного моніторингу (відстеження) витрат.

У розділі «Фінансовий аналіз і оцінка інвестицій» розробляються різні варіанти фінансування проекту, виходячи з цілей і задач аналізу з використанням різних методичних принципів. Тут також здійснюється оцінка сукупних витрат по етапах інвестиційного проекту і по статтях витрат.

У цьому ж розділі ТЕО робиться вибір придатного методу і здійснюється оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту.

Остаточне визначення обсягу фінансових ресурсів можливо лише після вибору місця розташування проекту, визначення його виробничої потужності і розрахунків витрат на: підготовку ділянки, будівництво, придбання технології й устаткування.

Джерелами покриття фінансових потреб є власний, акціонерний і позиковий капітал. Важливо знайти оптимальні пропорції між цими типами капітальних вкладень.

2.4 Значення передінвестиційної фази інвестиційного проекту

По оцінках «керуючих проектами» різних закордонних фірм, що здійснюють будівництво промислових, торгових та інших об'єктів, першорядне значення для замовників має високий рівень передінвестиційних обґрунтувань: надійність, оцінка кошторисної вартості, тривалості будівництва. На другому місці знаходиться ступінь відповідності майбутнього об'єкта усім вимогам і забезпечення мінімального рівня майбутніх експлуатаційних витрат.

На третім місці - раціональна організація керування процесом у процесі його реалізації, забезпечення високого ступеня персональної відповідальності керуючого проектом, забезпечення контролю за якістю виконання будівельних робіт і рівнем кошторисної вартості об'єкта.

Далі на четвертому місці - можливість для замовника вносити зміни в проект у процесі його реалізації. І на останньому — п’ятому місці - знаходяться естетичні властивості об'єкта.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

3.1 Постановка задачі

Робота з визначення економічної ефективності інвестиційного проекту — один з найбільш відповідальних етапів передінвестиційних досліджень. Він включає детальний аналіз і інтегральну оцінку всієї техніко-економічної і фінансової інформації, зібраної і підготовленої для аналізу в результаті робіт на попередніх передінвестиційних дослідженнях.

У різних країнах з ринковою економікою розроблений і широко застосовується великий арсенал методів оцінок ефективності інвестиційних проектів.

Вони засновані переважно на порівнянні ефективності (прибутковості) інвестицій у різні проекти.

З позицій фінансового аналізу реалізація інвестиційного проекту може бути представлена як два взаємозалежних процеси:

— процес інвестицій у створення виробничого об'єкта (чи нагромадження капіталу);

— процес одержання доходів від вкладених коштів.

Ці два процеси протікають послідовно (з розривом між ними чи без нього) чи на деякому тимчасовому відрізку паралельно. В останньому випадку передбачається, що віддача від інвестицій починається ще до моменту завершення процесу вкладень.

Обидва процеси мають різні розподіли інтенсивності в часі, що в значній мірі визначає ефективність вкладення інвестицій.

Безпосереднім об'єктом фінансового аналізу є потоки платежів (cash flow), що характеризують обидва ці процеси у виді однієї сполученої послідовності. У випадку виробничих інвестицій інтенсивність результуючого потоку платежів формуються як різниця між інтенсивністю (витратами в одиницю часу) інвестицій і інтенсивністю чистого доходу від реалізації проекту.

Під чистим доходом розуміється доход, отриманий у кожному тимчасовому інтервалі від виробничої діяльності, за винятком усіх платежів, пов’язаних з його одержанням (поточними витратами на оплату праці, сировину, енергію, податки і т.п.). При цьому нарахування амортизації не відноситься до поточних витрат.

Оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи чи показників критеріїв ефективності інвестиційного проекту.

Ці показники і методи розрахунку будуть розглянуті нижче. Вони мають одну важливу особливість. Витрати і доходи, рознесені за часом, приводяться до одного (базового) моменту часу. Базовим моментом часу звичайно є дата початку виробництва продукції чи умовна дата, близька до часу проведення розрахунків ефективності проекту.

Процедура проведення різночасних платежів до базової дати називається дисконтуванням.

3.2 Показники економічної ефективності інвестиційного проекту

В основі більшості методів визначення економічної ефективності інвестиційних проектів у ринковій економіці лежить обчислення чистого приведеного доходу (net present vague). Чистий приведений доход (NPV) являє собою різницю дисконтованих на один момент часу (звичайно на рік реалізації проекту) показників доходу і капіталовкладень. Потоки доходів і капіталовкладень звичайно представляються у виді єдиного потоку платежів, рівного різниці поточних доходів і витрат. Орієнтиром при встановленні норми дисконтування є ставка банківського відсотка чи прибутковість вкладень коштів у цінні папери.

Для оцінки ефективності виробничих інвестицій в основному застосовуються наступні показники:

— чистий приведений доход;

— внутрішня норма прибутковості;

— строк окупності капітальних вкладень;

— рентабельність проекту;

— точка беззбитковості.

Перераховані показники є результатами зіставлень розподілених у часі доходів з інвестиціями і витратами на виробництво.

Для визначеності як базовий момент приведення різночасних платежів візьмемо дату початку реалізації інвестиційного проекту.

3.2.1 Чистий приведений доход

Чистий приведений доход NPV обчислюється при заданій нормі дисконтування (приведення) по формулі:

Т t

NPV=? Pt/(1+d) (3.1.)

t=0

де: t — роки реалізації інвестиційного проекту, включаючи етап будівництва (t=0,1,2,3,4,…Т),

Pt — чистий потік платежів (готівки) у році t,

d — ставка дисконтування.

NPV включає в доходи прибуток від виробничої діяльності й амортизаційні відрахування, а у витрати — інвестиції в капітальне будівництво, відтворення основних фондів, що вибувають у період виробництва, а також на створення і нагромадження оборотних коштів.

Вплив інвестиційних витрат і доходів від них на NPV можна представити в більш наочному виді:

T t tc t

NPV=? Pt/(1+d) —? KVt/(1+d) (3.2.)

t=Рt t=0

де: Pt — рік початку виробництва продукції,

tc — рік закінчення капітального будівництва,

KVt — інвестиційні витрати (капітальні вкладення) у році t.

Замість річного інтервалу в цих формулах можуть використовуватися і більш дрібні внутрішні інтервали — місяць, квартал, півріччя.

Рік початку виробництва продукції Pt не може збігатися з роком закінчення будівництва.

Випадок tn > tc означає тимчасову затримку виробництва продукції після завершення будівництва, а випадок tn < tc — запуск виробництва до завершення будівництва.

Зміст цього показника на прикладі:

Нехай протягом 3-х років здійснюється капітальне будівництво деякого виробничого об'єкта, загальний капітал якого (основні й оборотні фонди) на момент завершення будівництва складе 5 млн. грн.

Виробництво продукції починається відразу після закінчення будівництва і припиняється через 8 років так, що цикл інвестиційного процесу складатиме 11 років. Потік платежів показаний на мал.3.1.

Таблиця 3.1.

У залежності від норми дисконтування чистий приведений доход буде різним.

У таблиці 3.2. на малюнку 3.2. показана залежність величини чистого приведеного доходу від норми дисконтування.

У залежності від норми дисконтування чистий приведений доход буде різним.

У таблиці 3.2. на малюнку 3.2. показана залежність величини чистого приведеного доходу від норми дисконтування.

Чистий приведений доход буде максимальним при відсутності дисконтування, поступово знижуючи в міру збільшення норми дисконтування. При 10%-вій нормі дисконтування чистий приведений доход стає негативним, що вказує на неефективність інвестиційного процесу при цих умовах.

Таблиця 3.2.

Фактор розподілу витрат і доходів у часі при дисконтуванні так само відіграє велику роль. Якщо в нашому прикладі виробництво продукції починається через 2 роки після закінчення будівництва, то інвестиційний процес стає неефективним уже при ставці більш 7% річних.

3.2.2 Внутрішня норма прибутковості

З графіка на мал. 3.2. видно, що при деякім значенні норми дисконтування (яке знаходиться між 9% і 10%) чистий приведений доход обертається в нуль. Це значення норми дисконтування і називається внутрішньою нормою прибутковості.(internal rate of return IRR). Таким чином, внутрішня норма прибутковості інвестиційного проекту являє собою розрахункову ставку відсотків, при якій чистий приведений доход, що відповідає цьому проекту, дорівнює нулю. Економічний зміст цього показника можна пояснити таким чином. Як альтернатива вкладення фінансових коштів в інвестиційний проект розглядається розміщення тих же коштів (так само розподілених за часом вкладення) під деякий банківський відсоток. Розподілені за часом доходи, одержувані від реалізації інвестиційного проекту, так само розміщуються на депозитний рахунок у банку під той же відсоток.

При ставці позичкового відсотка, рівній внутрішній нормі прибутковості, інвестування фінансових коштів у проекті дасть у підсумку той же сумарний доход, що і їх розміщення у банку на депозитному рахунку. Таким чином, при цій ставці позичкового відсотка обидві альтернативи розміщення фінансових коштів економічно еквівалентні (якщо реальна ставка позичкового відсотка менше внутрішньої норми прибутковості проекту, то інвестування коштів у нього вигідно, і навпаки).

Тому IRR є граничною ставкою позичкового відсотка, що розділяє ефективні і неефективні інвестиційні проекти.

Зі сказаного випливає, що рівень IRR цілком визначається внутрішніми даними, що характеризують інвестиційний проект. Ніякі припущення про використання чистого доходу за межами проекту не розглядаються.

Методика визначення внутрішньої форми прибутковості залежить від конкретних особливостей розподілу доходів від інвестицій і самих інвестицій. У загальному випадку, коли інвестиції і віддача від них задаються у вигляді потоку платежів, IRR визначається як рішення наступного рівняння щодо невідомої величини d*

T t

? Pt / (1+d*) = 0; (3.2.)

t=0

де: d*=IRR — внутрішня норма прибутковості = потоку платежів.

Воно може бути отримане з формули (3.1.), якщо її ліву частину дорівняти до нуля.

У розглянутому вище прикладі IRR=9,6%. Затягування термінів початку випуску продукції на 2 роки після закінчення будівництва знижує внутрішню норму прибутковості до 7%.

Ясно, що величина IRR залежить не тільки від співвідношення сумарних капітальних вкладень і доходів від реалізації проекту, але і від їхнього розподілу в часі. Чим більше розтягнути у часі процес одержання доходів у результаті зроблених вкладень, тим нижче значення внутрішньої норми прибутковості.

Графік, представлений на малюнку 3.2. один раз перетинає нульову оцінку, що типово для більшості інвестиційних проектів. У цьому випадку рівняння (3.2.) має єдиний позитивний корінь, що відповідає єдиному значенню IRR. На практиці можуть зустрічатися більш складні випадки, коли це рівняння має кілька позитивних коренів. Це може, наприклад, відбутися, коли вже після первісних інвестицій у виробництві виникає необхідність великої модернізації чи заміни устаткування на діючому виробництві. В останньому випадку варто керуватися найменшим значенням з отриманих рішень.

3.2.3 Строк окупності інвестицій Строк окупності (tambour method) — це один з найбільш застосовуваних показників, особливо для попередньої оцінки ефективності інвестицій. Він широко використовується в нашій країні для оцінки ефективності капітальних вкладень.

Строк окупності визначається як період часу, протягом якого інвестиції будуть повернуті за рахунок доходів, отриманих від реалізації інвестиційного проекту.

Більш точно: строк окупності - позитивність періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій.

Для визначення строку окупності можна скористатися формулою (3.1.), видозмінивши її відповідним чином. Ліву частину формули дорівнюємо до нуля, і припустимо, що всі інвестиції зроблені в момент закінчення будівництва. Тоді невідома величина h періоду з моменту закінчення будівництва, що задовольняє цим умовам і буде строком окупності інвестицій.

Рівняння для визначення строку окупності:

H t

? Pt / (1+d) = KV

t=0

де: h — строк окупності,

KV — сумарні капіталовкладення в інвестиційний проект.

Помітимо, що в цьому рівнянні t = 0 відповідає моменту закінчення будівництва.

Величина визначається шляхом послідовного підсумовування членів ряду дисконтованих доходів доти, поки не буде отримана сума рівна обсягу інвестицій чи перевищуюча його.

3.2.4 Рентабельність Показник рентабельності (benefit-cost ratio) чи індекс прибутковості (profitability index) інвестиційного проекту, являє собою відношення приведених доходів до приведених на ту ж дату інвестиційних витрат.

Використовуючи ті ж позначення, що й у формулі (3.1.), одержимо формулу рентабельності ® у виді:

T t

? Pt / (1+d)

t=tn

R = ——————— (3.4.)

T t

? KVt / (1+d)

t=0

Як видно з цієї формули, у ній порівнюються дві частини приведеного чистого доходу — дохідна й інвестиційна.

Якщо при деякій нормі дисконтування d* рентабельність проекту дорівнює 1, це означає, що приведені доходи рівні приведеним інвестиційним витратам і чистий приведений доход дорівнює нулю. Отже, d* є внутрішньою нормою прибутковості проекту.

При нормі дисконтування, меншої IRR, рентабельність більше 1.

Таким чином, перевищення над одиницею рентабельності проекту означає деяку його додаткову прибутковість при розглянутій ставці відсотка. Випадок, коли рентабельність проекту менше одиниці, означає його неефективність при даній ставці відсотка.

Для розглянутого нами приклада інвестиційного проекту значення рентабельності в залежності від норми дисконтування приведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

3.3 Визначення границь інвестиційного проекту

Одним з найважливіших етапів у проведенні аналізу інвестиційного проекту є чітке визначення того, що повинно бути включене в проект, а що не відноситься до проекту.

Якщо проводиться оцінка ефективності проекту, що полягає у створенні нового виробництва, то особливих труднощів не виникає, усі понесені витрати по будівництву й оснащенню виробництва включається в проект по фактичних витратах. Але коли проект реалізується на діючому виробництві, визначити, які витрати відносяться до проекту не завжди просто.

Абсолютно вірним є наступний метод оцінки ефективності проекту:

1. Прорахувати потоки платежів, одержувані на підприємстві при реалізації проекту.

2. Прораховуються потоки платежів, що мали би місце на підприємстві при відхиленні проекту:

3. Віднімаючи з потоків платежів п. 1 потоки платежів п. 2, одержимо потоки платежів, що характеризують оцінюваний проект:

Подібний метод гарантує, що будуть враховані всі зміни як отриманих, так і понесених витрат. Але при оцінці ефективності проекту, що незначні в порівнянні з уже діючим виробництвом (наприклад, установка додаткового верстата при ста вже працюючих), не завжди виправдані такі досить трудомісткі рішення. Нижче будуть викладені принципи проектного аналізу, що дозволяє оцінювати сам проект, не проводячи оцінку ефективності вже діючого проекту.

3.4 Принципи проектного аналізу

Перший принцип проектного аналізу: у характеристику проекту включаються тільки такі рухи готівки, вартість яких міняється у випадку прийняття чи відхилення проекту. Цей принцип зветься причиною обумовленості.

Операції, при яких витрати чи прибуток перерозподіляються усередині підприємства по статтях чи витрат таким чином, щоб вони були покладені на ті, а не на інші підрозділи, але які в цілому не роблять впливу на підсумковий прибуток підприємства, не включаються в проектний аналіз.

Другий важливий принцип проектного аналізу полягає в тому, що об'єктом аналізу є тільки зміни, що викликані прийняттям чи відхиленням проекту. Це так звана концепція приросту.

Третій принцип полягає в тім, що оцінка вартості основних засобів, використована при аналізі ефективності проекту, буде дорівнювати вигоді, отриманої від альтернативного використання основних засобів.

4. АСПЕКТИ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ

4.1 Комплексна експертиза

На попередній стадії підготовки стратегічного інвестиційного рішення доцільно виявити глибину і комплексність пророблення всього кола питань по розглянутому проекті (внутрішнього і зовнішнього характеру). Такий підхід дозволяє знайти «пробіли» у накопиченій інформації, доповнити її, і тим самим не допустити ухвалення рішення в умовах високого ступеня інформаційної невизначеності.

У ході попередньої експертизи аналізується, насамперед, фінансовий стан заявника, здійснюються перевірка вірогідності даних, попередня фінансова оцінка інвестиційного проекту. Результати попереднього дослідження є підставою для проведення комплексної експертизи, що включає фінансову й економічну оцінку власного проекту. На цьому етапі здійснюється також аналіз проектних ризиків, причин їхнього виникнення, розроблюються міри страхування від ризиків. Паралельно йдуть вироблення схем фінансування проекту, розрахунок альтернативних варіантів, коректування вихідних даних по проекті. При необхідності на кожнім з етапів проведення експертизи залучаються незалежні експерти і спеціалізовані фірми. Експертиза особливо значимих проектів здійснюється з залученням Науково-експертної ради «Авіабанку», діяльність якого регламентується Положенням про Науково-експертну раду. Рада дає рекомендації по визначенню науково-технічного рівня і комерційної перспективності розглянутих їм проектів.

Питанням комплексного аналізу ефективності інвестиційних рішень на попередній стадії приділяється велика увага.

Зокрема, поряд з питаннями фінансової ефективності, у техніко-економічних обґрунтуваннях доцільності створення ФПГ повинні також відображатися комерційні (програма реалізації продукції на два-три роки, оцінка стану і забезпечення конкурентноздатності продукції, основні її споживачі), екологічні і соціальні аспекти.

Проектний аналіз припускає проведення на етапі підготовки інвестиційного рішення комплексної експертизи по наступним напрямках (аспектам) і одержання відповідей на основні питання:

1) Комерційний аналіз.

Чи мається попит на продукцію проекту? Як організоване постачання проекту?

2) Технічний аналіз.

Чи є проект технічно обґрунтованим?

3) Фінансовий аналіз.

Чи є проект життєздатним у фінансовому відношенні? Чи відшкодовуються витрати на проект за рахунок користувачів?

4) Економічний аналіз.

Яка ефективність проекту для суспільства?

5) Інституціональний аналіз.

У якому ступені оточення проекту (усякого роду організаційні структури) сприяє його успішної реалізації? У якому ступені організації-виконавці проекту мають усі необхідні для цього властивості?

6) Аналіз ризику.

Цінність такого комплексного аналізу визначається і тим, що він дозволяє точніше визначити у вартісній формі вигоди і витрати на проект — підготувати основу для фінансових розрахунків. Спираючись на розробки Інституту економічного розвитку Всесвітнього банку, розглянемо більш докладно кожен з цих напрямків.

4.2 Комерційний (маркетинговий) аналіз Принципово суть маркетингового аналізу полягає у відповіді на два питання:

1. Чи зможемо ми продати продукт, що є результатом реалізації проекту?

2. Чи зможемо ми одержати від цього достатній обсяг прибутку, що виправдує інвестиційний проект?

По статистиці останнього років ступінь руйнування фірм у країнах світу складає близько 80%. Основна причина банкрутств — недостатній маркетинг.

Базові питання маркетингового аналізу наступні:

1. На який ринок сфокусований проект? На міжнародний чи на внутрішній?

2. Чи припускає проект баланс між міжнародним і внутрішнім ринками?

3. Якщо проект націлений на міжнародний ринок, чи збігається його мета з принциповими політичними рішеннями держави?

4. Якщо проект сфокусований на внутрішній ринок, чи відповідають його мети внутрішній державній політиці?

5. Якщо проект несумісний з політикою держави, чи потрібно його розглядати далі?

Через те, що проекти реалізуються при вже існуючих ринках, у проекті повинна бути приведена їхня характеристика. Маркетинговий аналіз повинний також містити в собі аналіз споживачів і конкурентів. Аналіз споживачів повинний визначити споживчі запити, потенційні сегменти ринку і характер процесу покупки. Для цього розроблювач проекту повинний провести детальне дослідження ринку, а також аналіз основних конкурентів у рамках ринкової структури й інституціональних обмежень, що на неї впливають. На основі результатів маркетингового аналізу розробляється маркетинговий план. У ньому повинні бути визначені стратегії розробки продукту, ціноутворення, просування товару на ринок і збуту. Ці елементи повинні бути об'єднані в єдине ціле, що повинне забезпечити продукту найбільш вигідне конкурентне положення на ринку.

Маркетинговий аналіз містить у собі прогнозування попиту. При розробці інвестиційного проекту необхідно визначити точність прогнозу, зіставивши її з витратами досягнення бажаної точності. Хоча процес прийняття рішень здійснюється в умовах невизначеності, правильний прогноз може зменшити ступінь цієї невизначеності.