Інвестиційний клімат підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Інвестиційний клімат підприємства

ВСТУП

Дана тема є доволі актуальна, тому що на сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення (вже протягом двох десятиліть) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу.

Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також у середині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базується на формуванні і русі його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, на їх ефективному використанні.

При переході до ринкової економіки, відмова від державного фінансування підприємств обумовлює необхідність використання в діяльності комерційного кредиту, невід'ємним штрихом якого є знання контрагентами фінансового стану підприємств і впевненість в його стійкості. Зростає зацікавленість в стабільності фінансового стану підприємства у постачальників, банків, акціонерів, податкових органів. Фінансова стабільність підприємства стає запорукою його виживання, оскільки банкрутство підприємства в умовах ринку є результатом фінансово-господарської діяльності разом з іншими її показниками. У зв’язку з цим велике значення має аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є вивчення фінансових результатів діяльності гірничо-добувного підприємства з іноземними інвестиціями, а також дослідження шляхів оптимізації підвищення фінансових результатів.

Для реалізації цієї мети в роботі поставлені такі завдання:

— проаналізувати наукову і навчальну літературу з даної теми;

— дати загальну характеристику підприємства;

— дослідити і проаналізувати фінансові результати;

— сформувати висновки та пропозиції за результатами аналізу фінансових результатів діяльності.

При написанні курсової роботи об'єктом дослідження є закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Запорізький залізорудний комбінат», на прикладі якого проводиться аналіз фінансових результатів діяльності.

Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання. Для дослідження впливу чинників на формування фінансових результатів діяльності підприємства застосовувався факторний аналіз.

Методологічною основою написання цієї роботи послужили наукові праці Шегди А. В., Примака Т. О., Бутинця Ф. Ф, Савицької Г. В., монографічна та інша спеціальна література.

Джерелами інформації при проведенні аналізу фінансових результатів діяльності підприємства з іноземними інвестиціями ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» були:

звітність — форма 1 «Баланс», форма 2 «Звіт про фінансові результати»,

інші джерела — законодавчі та нормативні документи, статистичні матеріали, спеціальні монографічні й періодичні джерела тощо.

Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової та статистичної звітності досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

1.1 Поняття інвестиційного клімату підприємства

Інвестиційна активність суб'єктів господарювання напряму залежить від умов, в який вони здійснюють свою діяльність. Сприятливий інвестиційний клімат є основним чинником, що визначає вибір окремого інвестора щодо можливості вкладення в певну галузь господарювання. Українська економіка характеризується низькою інвестиційною активністю суб'єктів господарювання, що не в змозі забезпечити реальних структурних перетворень. Нестача внутрішніх джерел накопичень змушує їх нарощувати зовнішні інвестиційні вливання й оптимізувати використання національного капіталу для комплексного вирішення накопичених соціально-економічних проблем. Причини інвестиційної кризи зумовлені низькою інвестиційною привабливістю виробничого сектора, призупиненням ринкових перетворень, а також відтоком фінансових ресурсів у тіньову економіку. Тому інвестори при прийняті рішення, щодо здійснення вкладень керуються результатами оцінок інвестиційної привабливості, що здійснюються на окремих рівнях.

Інвестиційна активність, іноземних суб'єктів господарювання значною мірою визначається інвестиційною привабливістю окремого об'єкта інвестування. Кінцеве рішення інвестора визначається наявністю сприятливого інвестиційного клімату. Формування сприятливого інвестиційного клімату (середовища) є важливою складовою державної політики України. Вчені-економісти дають ряд трактувань щодо поняття «Інвестиційним клімат»:

сукупність об'єктивних та суб'єктивних умов, які сприяють (гальмують) процес інвестування в економіку (на макрорівні) та окремі підприємства, компанії, галузі (на мікрорівні) [ 12; с. 636];

сукупність політичних, економічних, юридичних та інших факторів і умов регулювання інвестиційної діяльності, які визначають рівень ризику інвестицій і можливість їх ефективного використання [11; с. 29];

середовище, в якому проходять інвестиційні процеси [6; с. 83];

багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, яка свідомо формується на державному та регіональному рівнях в інтересах широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як в грошовій, так і в матеріальній формах [16; с. 139];

ступінь сприятливої ситуації, що складається в тій чи іншій країні стосовно інвестицій, що могли б бути зроблені в країну (галузь, регіон, підприємство) [16; с. 140],

Така кількість трактувань зумовлює наявність широкого методологічного інструментарію щодо оцінки інвестиційного клімату на окремих рівнях: країна, галузі, регіон та підприємство.

При здійсненні оцінки інвестиційної привабливості підприємства використовують «Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій», затверджену наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, яка базується на визначенні інтегральної оцінки інвестиційної привабливості або показника, у якому відтворюються значення інших показників.

Згідно із запропонованою методикою використовуються на ступні показники: показники оцінки майнового стану інвестованого об'єкта, оцінка фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства, оцінка ліквідності активів інвестованого підприємства, показники оцінки ділової активності та показники ринкової активності інвестованого об'єкта. Основна мета цієї методики — оцінити інвестиційну привабливість підприємств за допомогою економіко-математичного аналізу даних річного балансу та звіту про фінансові результати діяльності підприємств. Ця методика дозволяє інвестору комплексно оцінити теперішнє становище підприємства, але не враховує: майбутніх перспектив розвитку суб'єкта господарювання.

Російський учений А. П. Іванов при оцінці інвестиційної привабливості підприємства пропонує підхід, який базується на двох етапах аналізі економічної спроможності емітента цінних паперів і оцінці ризику та доходності акцій у ринковому обороті [15; с. 175].

Розглянемо теоретичні основи загального підходу, запропонованого 0.В. Носовою для розробки методики оцінки інвестиційної привабливості підприємства. Застосування інтегральної оцінки дозволяє об'єднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю й іншими характеристиками факторів. Це спрощує процедуру аналізу конкретної інвестиційної пропозиції, а іноді розглядається як єдиний можливий варіант її проведення та надання об'єктивних остаточних висновків. Для підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємства при визначенні її інтегрального показника приділяється увага групі показників, вагомість яких у загальній сукупності максимальна. Відповідно до напряму оптимізації цих показників 0. В. Носова пропонує довести їх значення до оптимальної для даного підприємства величини. Після оптимізації показників, що мають найбільшу вагомість, необхідно вивчати й інші параметри. Показники оборотності активів, прибутковості капіталу, фінансова стійкість, ліквідність активів використовуються дослідницею як критерії для визначення інвестиційної привабливості підприємства.

Згідно з отриманими показниками О. В. Носова виділяє наступні групи: 1) інвестиційно привабливі підприємства; 2) низько інвестиційно привабливі підприємства; 3) інвестиційно непривабливі підприємства. Відповідно до напряму оцінки показників необхідно довести їх значении до екстремальних величин для підприємств однієї галузі. Після ранжування підприємств у межах однієї галузі, що мають найбільшу вагомість, необхідно вивчати й інші показники. При розробці стратегії інвестування потенційні інвестори враховуватимуть дані оцінок моніторингу підприємств галузі залежно від рівня інвестиційної привабливість [22; с. 119].

У результаті аналізу наявних методик щодо оцінки інвестиційної привабливості можна констатувати, що їх є достатня кількість, яка характеризує окремий рівень, але вважаємо за доцільне розробку комплексної методики інвестиційної привабливості країни, галузі, реї юну, окремого суб'єкта господарювання. Створення такої методики дасть можливість розширити інвестиційні можливості приймаючої сторони, буде стимулювати інвестиційні потоки, зміцнить економічну систему України.

1.2 Законодавство України, щодо створення та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку України та збільшення його обсягів значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19. 03. 96 року N 93/96-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України «Про іноземні інвестиції» від 13. 03. 92 N 2198-XII, Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20. 05. 93 N 55−93 та Закону України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» від 17. 12. 93 N 3744-XII, але в ньому були збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України у відповідності з цими законодавчими актами.

На території України можуть створюватися і діяти суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах підприємства з іноземними інвестиціями, іноземного підприємства, інших формах, не заборонених законом.

Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств регулюється Господарським Кодексом, іншими законами, прийнятими відповідно до нього. Особливості створення банківських, страхових та інших фінансових установ за участі іноземного інвестора визначаються відповідними законами.

Коментована частина перелічує основні організаційно-правові форми суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні, а саме:

-- підприємство з іноземними інвестиціями. Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначені розділі IV Закону «Про режим іноземного інвестування» і полягають у такому:

а) майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи пропускають таке майно на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажноїмитної декларації. Вексель погашається, і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховано на баланс підприємстві органом державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна (ст. 18 Закону «Про режим іноземного інвестування», див. також Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затверджений постановою КМУ від 7 серпня 1996 р. № 937);

б) продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню експорту за умови її сертифікації як продукції власного виробництва (ст. 19 Закону «Про режим іноземного інвестування», а також Порядок визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затверджений постановою КМУ від 5 вересня 1996 р. № 1061);

-- існують у формі іноземного підприємства. На іноземні підприємства поширюються положення розд. IV Закону «Про режим іноземного інвестування», оскільки згідно з цим Законом термін «підприємство з іноземними інвестиціями» стосується і підприємств зі стовідсотковою іноземною участю;

-- існують в інших формах, не заборонених законом, до яких можна віднести фінансові установи, промислово-фінансові групи тощо.

2. Відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестування» на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України (ст. 16). Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями мають містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів:

застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;

гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;

компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій; інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.

2. У разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій.

3. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

4. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути здійснена лише на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, і в порядку, встановленому законом.

5. Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за поточними ринковими цінами або на основі обґрунтованих оцінок, підтверджених незалежним аудитором (аудиторською організацією).

6. Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом може бути передбачено нарахування відсотків на суму компенсації.

7. Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється в порядку, встановленому законом.

Гарантії для іноземних інвесторів являють собою систему спеціальних господарсько-правових норм, спрямованих на забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування та часткове компенсування інвестиційного ризику. Коментованою частиною, а також розд. II Закону «Про режим іноземного інвестування» встановлені такі гарантії для іноземних інвесторів:

-- на випадок зміни законодавства про іноземні інвестиції;

-- від примусового вилучення іноземних інвестицій, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб. Поняття «примусове вилучення» (синонім -- «експропріація») у спеціальній літературі та міжнародно-правових документах тлумачать широко. Так, Сеульська конвенція 1985 року про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (пп. II п. а) ст. 11) під експропріацією або аналогічними заходами розуміє будь-яку законодавчу дію або адміністративну дію чи бездіяльність, що виходить від приймаючої держави.; результаті якої інвестор позбавляється права власності щодо свого капіталовкладення, контролю над ним або суттєвого доходу від такого капіталовкладення, за винятком загально-застосовних заходів недискримінаційного характеру, які звичайно вживаються державами з метою регулювання економічної діяльності на своїй території.

Примусові вилучення іноземних капіталовкладень становлять суверенне право держави та є правомірними з точки зору міжнародного права. Право держави на примусові вилучення визнане у ряді міжнародно-правових документів: резолюціях Генеральної Асамблеї ООН Кодексі лібералізації руху капіталів ОЕСР 1992 року, Керівництві Світового Банку з правового регулювання прямих іноземних інвестицій 1992 року тощо. За змістом укладених Україною двосторонніх інвестиційних угод примусові вилучення є правомірними, якщо: а) здійснюються в публічних інтересах; б) не є дискримінаційними та здійснюються у встановленому законом порядку; в) супроводжуються виплатою компенсації. Примусові вилучення, які не відповідають зазначеним умовам, належать до незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;

-- компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Правомірні вилучення іноземних інвестицій породжують зобов’язання виплатити компенсації, тоді як незаконні дії органів влади та їх посадових осіб, у тому числі, незаконні вилучення, породжують зобов’язання відшкодувати збитки. У ч. 6 коментованої статті вживається вираз «компенсація, яка виплачується в порядку відшкодування збитків», що дає підстави розрізняти власне компенсацію (відшкодування вартості правомірно вилучених інвестицій) та компенсацію (відшкодування) збитків (див. також коментар до частин 5--7 цієї статті);

-- гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

-- гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;

-- інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності, закріплені, зокрема, в: абз. 2 ч ст. 18 Закону «Про інвестиційну діяльність» (гарантія збереження чинності умов договоров, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством, крім податкового, митного та валютного, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності, встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо сторони не дійшли згоди про зміну умов договору); ст. 27 Закону «Про угоди про розподіл продукції» (гарантії від змін у законодавстві для сторін угоди про розподіл продукції); ч. 1 ст. 25 Закону «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"(гарантія збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності СЕЗ при її ліквідації) тощо. 2]

Частина 1 ст, 8 Закону «Про режим іноземного інвестування» встановлює, що, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розд, II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуватимуться державні гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені цим Законом. 5]

Відповідно до ст. З Закону «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Націоналізацією є примусове відчуження майна державою, за якого майно передається з недержавних форм власності у державну власність як засіб соціально-економічного регулювання. Коментована частина, а також ч. 1 ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» встановлюють безумовну заборону націоналізації іноземних інвестицій в Україні. Водночас, двосторонні інвестиційні угоди допускають можливість націоналізації іноземних інвестицій за визначених цими угодами умов. Так, наприклад, ст. III (1) Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій допускає проведення націоналізації для громадських потреб у недискримінаційний спосіб, з виплатою негайної, адекватної та ефективної компенсації згідно з належним порядком, встановленим законом та загальними принципами режиму, передбаченого ст. II (2) цього Договору.

Коментована частина, а також ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» закріплюють загальні засади проведення такого виду примусових вилучень іноземних інвестицій, як реквізиція. Поняття реквізиції отримало легальне визначення у ст. 353 ЦК, згідно з якою в разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, за суспільної необхідності, майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. [5]

Частина 5 встановлює право іноземних інвесторів на відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Питанням відшкодування збитків у сфері господарювання присвячена глава 25 ГК.

Визначення розміру збитків може проводитися відповідно до Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадках, визначених ст. 7 цього Закону.

Принцип адекватності компенсації стосується розміру компенсації, який, за загальним правилом, має дорівнювати справедливій ринковій вартості вилучених активів. Ефективність компенсації означає виплату її у валюті, в якій здійснені інвестиції, або в іншій валюті, прийнятній для інвестора. Остаточний розмір компенсації визначається на момент фактичного виконання рішення про відшкодування збитків.

Сума компенсації за рішенням про відшкодування збитків має бути виплачена негайно, тобто без затримки, протягом нормально необхідного для цього часу. Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону «Про режим іноземного інвестування» з моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку евровалют (ЛІБОР).

Загальні норми щодо порядку компенсації збитків містяться у Цивільному Кодексі. Відповідно до його статей 1173, 1174 шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від наявності чи відсутності вини цих органів (посадових осіб). Господарський Кодекс]

1.3 Особливості фінансової діяльності підприємства з іноземними інвестиціями

Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою залучення іноземних інвестицій розглядається як один із факторів ринкової трансформації в контексті їх інтеграції у сучасну світогосподарську систему. Стратегічна орієнтація при формуванні нормативно-правової бази створення спільних підприємств на території України виходить з необхідності активної участі нашої держави в міжнародному поділі праці, спеціалізації та кооперації, потреби ефективного використання науково-технічного, виробничого та ресурсного потенціалів.

При цьому підприємств з іноземними інвестиціями на території України мають такі макроекономічні цілі:

— орієнтація виробництва на підвищення якості життя, культур, споживання, освоєння нових типів споживчих товарів (вивільнення від нераціонального імпорту);

— забезпечення науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, розвиток ресурсоощадних, наукоємних та екологічно чистих технологій. 10; c. 236 ]

Слід відзначити взаємозв'язок основних цілей. По-перше, залучення передової зарубіжної технології сприяє, наприклад, вирішенню завдання додаткового виробництва продукції та вивільненню України від імпорту; по-друге, не байдуже, на якій технологічній основі забезпечується приріст виробництва споживчих товарів; по-третє, визначені цілі реалізуються, як правило, в комплексі.

Розрізняють також рівні пріоритетності створення та діяльності спільних підприємств:

а) подолання залежності України від імпорту;

б) структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури;

в) виробництво товарів широкого вжитку.

Реалізація цілей, що сприяють вивезенню капіталу у вигляді спільних підприємств, має забезпечити оновлення техніко-технологічної бази без залучення власних валютних коштів; використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоспроможної продукції; розширення експорту продукції завдяки використанню торговельної марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються чи є дефіцитними, комплектуючих виробів, вузлів і деталей, розподілення з іноземним партнером комерційного ризику в разі недосягнення економічних результатів, ринків ноу-хау.

У рамках основної цільової орієнтації безпосередні учасники реалізують свої конкретні інтереси, які залежать від багатьох чинників: типу підприємства, його виробничого, технологічного, управлінського потенціалу.

Підприємство з іноземними інвестиціями -- підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10%. Рівень відповідальності іноземних інвесторів за боргами підприємства з іноземними інвестиціями залежить від особливостей обраної організаційно-правової форми. Зазначені підприємства можуть утворюватися в результаті:

а) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами;

б) придбання корпоративних прав діючих підприємств;

в) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю. 12; с. 156]

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється органами державної реєстрації після їх фактичного внесення. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним особа подає органу державної реєстрації такі документи:

— інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції, заповнене за спеціальною формою з відміткою податкового органу за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

— документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

— документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції;

— документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію (у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції). Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в т. ч. на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Винятком з цього правила є надання податкових канікул підприємствам автомобільної промисловості у разі інвестування в них іноземних інвестицій на суму, що перевищує 150 млн. дол. США. [18; с. 208]

Нерезидент може бути засновником суб'єкта малого підприємництва -- юридичної особи, платника єдиного податку. Право на сплату єдиного податку виникає, якщо у статутному фонді суб'єкта малого підприємництва частка нерезидента не перевищує 25%. Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Згідно із законодавством операції з передачі основних засобів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права, у т. ч. при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або при вивезенні за межі митної території України, не є об 'єктом обкладення ПДВ. [21; с. 434]

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. З доходів нерезидентів України (дивіденди, проценти, роялті) стягується податок на репатріацію за ставкою 15% у разі вивезення доходів за кордон. Згадана ставка може бути знижена відповідно до положень міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування. [2]

Розміщення та використання виробництва за кордоном підприємствами окремих держав є об'єктивною передумовою утворення світового господарства. Це знаходить свій безпосередній вияв насамперед у поглибленні та розвитку міжнародного поділу праці. Сучасні міжнародні економічні відносини невід'ємно включають іноземні інвестиції як фактор інтернаціоналізації виробництва, розвитку промислово-економічних зв’язків між окремими державами, розширення спеціалізації виробництва.

Усім формам промислового співробітництва притаманні елементи виробничої кооперації. Однак особливо в цьому плані виділяються спільні виробничі та збутові підприємства. Їх економічні відмінності, що мають принциповий характер — виробництво товарів на базі об'єднуваної ними власності, спільне управління виробництвом, розподіл партнерами промислового та комерційного ризику підприємства і узгоджений розподіл прибутку підприємства.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

2.1 Загальна характеристика підприємства з іноземними інвестиціями ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»

ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат -- одне з найбільших підприємств у гірничо-металургійній галузі України. Розташований в Запорізькій області, за 25 км від міста Дніпрорудне.

Створений на базі Південно-Білозерського родовища багатих залізних руд, яке разом з Переверзевським родовищем входить до складу Білозерського залізорудного району.

На комбінаті видобувається агломераційна, мартенівська, доменна руда. У загальному обсязі продукції 85% складає агломераційна руда, яка містить 62% заліза і значно перевершує за якістю руду Криворізького басейну та інших родовищ європейської частини СНД.

Головою правління та генеральним директором ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» є Фурман Олександр. 2009 року його визнано одним із найкращих топ-менеджерів.

Запаси багатих зал. руд в районі -- 1 млрд. т, легкозбагачуваних магнетитових кварцитів -- 8 млрд. т. Родов. залягає у складних гідрогеол. умовах під осадами потужністю 200--250 м, до яких приурочено 7 водоносних горизонтів. Потужність рудного тіла 2,5−130 м (середня -- 60 м). Тип руди -- магнетито-мартитовий, вміст Fe 48−69%. Розвідані запаси руди на початок будівництва копальні 300 млн. т. За 30 років експлуатації видобуто 86 млн. т. зал. руди. Руда відрізняється своєю високою якістю і мін. шкідливих домішок.

Структуру комбіната складають 2 шахти, дробильно-сортувальна ф-ка, допоміжні цехи. Видобуток ведеться г. ч. на ш. «Експлуатаційна» продуктивністю 3,5 млн. т руди на рік. Шахта «Прохідницька» здійснює розкриття і підготовку нових горизонтів. Застосовується поверхово-камерна система з наступним закладанням вироблених камер тверднучою гідросумішшю. У 2003 р розпочато відпрацювання горизонту ?740 м, в планах горизонт? 840 м. Ф-ка сортує руду на аґломераційну (Fe 62%), грудкову мартенівську (Fe 58,5%), доменну (Fe 53,5%).

ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» було одним з перших підприємств області, якому вдалося залучити значні інвестиції (враховуючи й іноземні) для збереження підприємства і його подальшого розвитку. При цьому, акціонерами ЗАТ стали як самі працівники підприємства, так і вітчизняні й іноземні юридичні особи.

Починаючи з 1991 року, у зв’язку із відсутністю достатнього попиту на руду з боку вітчизняних металургійних заводів, розвалом фінансово-кредитної системи, відсутністю оборотних коштів, зношуванням основних фондів, насамперед гірничих машин й обладнання, які неминуче вимагали капітальних вкладень, відбувся спад виробництва, виникла загроза стабільній роботі і, навіть, самому існуванню підприємства. 29]

Досить сказати, що до 1995 року видобуток руди впав до 2,84 млн. тонн з 3,64 млн. тонн у 1990 році. Обсяги виробництва наближалися до порога рентабельності, за яким ішла збиткова робота й, як наслідок, значне скорочення працівників і зупинка підприємства. Ситуація погіршувалася ще й тим, що «ЗЗРК» було тоді і є зараз провідним підприємством, що забезпечує життя усього гірничого міста Дніпрорудне. Наслідки соціального вибуху могли бути непередбачуваними.

У цих умовах керівництво комбінату завзято шукало вихід з глухого кута, розроблялися різні шляхи порятунку підприємства від неминучої зупинки. Першочерговими завданнями були визначені: нарощування обсягів видобутку руди, підвищення її якості, зниження собівартості, пошук споживачів руди, а найголовніше — пошук потужної фінансової підтримки у вигляді інвестицій.

Усі ці дуже складні проблеми були успішно вирішені при створенні ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат «за участю словацької фірми «MІNERFІN, a.s.». Ця фірма в 1996 році інвестувала в реконструкцію комбінату близько $ 18 млн. власних коштів і кредитних ресурсів, за рахунок яких були закуплені сучасна високопродуктивна бурова й техніка для завантаження та доставки. Завдяки цьому комбінат, застосувавши нову технологію підготовки виробництва й видобутку руди, успішно зміг вирішити завдання прискореного введення в експлуатацію нових горизонтів, а надалі й усі вищезазначені проблеми.

Подальше життя підтвердило доцільність ухваленого рішення щодо створення ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» із залученням іноземного інвестора. Підприємство не тільки збільшило обсяги видобутку руди, освоївши глибокі горизонти, не тільки знайшло нових споживачів, поліпшило свій фінансовий стан, але й зберегло соціальну сферу, реконструювавши базу відпочинку на березі Азовського моря й привівши в належний стан санаторій-профілакторій.

За період з 1995 року по 2005 рік включно видобуток руди збільшився з 2,843 млн. тонн до 4,210 млн. тонн або на 48%, проходка гірничих вироблень — із 11,2 км до 22,0 км або на 96%, буравлення шпар — з 340,9 км до 499,4 км або на 47%, закладка виробленого простору — з 680,5 тис. м3 до 902,0 тис. м3 або на 33%. При цьому випуск товарної продукції збільшився з 53 168,9 тис. грн. до 407 842,3 тис. грн., а чисельність працюючих на підприємстві - з 2892 до 3946 чоловік або на 36%.

Все це свідчить про те, що при об'єднанні зусиль серйозного інвестора, зацікавленого не в миттєвому одержанні прибутку, а в стабільній і високоефективній роботі підприємства, і згуртованого, економічно й технічно грамотного колективу підприємства, можливо домагатися розв’язання будь-яких проблем, навіть у сьогоднішніх досить непростих умовах ведення бізнесу в світі.

Якість аглоруди ЗЗРК є найвищім в Україні. ЗЗРК єдиний в Україні комбінат, що виробляє, крім аглоруди, кускову руду приблизно 5−10% від загального об'єму. На експорт підприємство поставляє 67% усіх поставок. Руду підприємство постачає на внутрішній ринок і експортує. Продукції комбінат поставляє в Чехію, Словаччину, Польщу та Австрію, близько 40% -- на «Запоріжсталь».

Проте останні роки частка експорту від об'ємів виробництва знизилася з 40 до 37%. Причиною цього став ріст споживання залізорудної сировини на внутрішньому ринку, а також зниження виробництва чавуна в країнах-імпортерах української продукції.

2.2 Аналіз основних коефіцієнтів фінансового стану ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»

іноземний інвестиція фінансовий матеріальний

Фінансовий стан підприємства — це сукупність виробничо-господарських факторів, які характеризуються системою показників забезпеченості, стану та ефективності використання фінансових ресурсів. Оцінка фінансового стану підприємства являє собою систему дій щодо розрахунку і порівняння названих показників із нормативно достатніми значеннями, відпрацювання висновків і розробка пропозицій удосконалення фінансової роботи.

Таблиця 2.1 Оцінку майнового стану підприємства

Показники

2007

2008

2009

Віхилення (+,-) 2009 року

2009 рік у % до:

2007

2008

2007

2008

1. Вартість всього майна підприємства

329 677

385 437

416 677

87 000

31 240

26,4

8,1

2. Вартість власних коштів підприємства

275 277

342 594

376 082

100 805

33 488

36,62

9,77

3. Вартість власних оборотних коштів

22 538

54 499

64 219

41 717

21 447

-

-

4. коефіцієнт зносу

0,6

0,6

0,6

-

-

-

-

5. Коефіцієнт придатності

0,4

0,4

0,4

-

-

-

-

Для характеристики фінансової діяльності підприємства в першу чергу необхідно провести оцінку майнового стану підприємства. (табл.2. 1)

За даними таблиці 2.1 загалом можна сказати, що протягом аналізованого періоду 2007−2009 рр. роботу підприємства слід оцінити позитивно, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи. За даними таблиці 2.1 загальна вартість майна у 2009 році порівняно з 2007 роком збільшилась на 82 585 тис. грн., або на 13,62%, а в порівняні з 2008 роком спостерігаємо збільшення вартості капіталу на 36 446 тис. грн., або на 5, 58%. Приріст величини активів є свідченням зміцнення економічного потенціалу підприємства.

Фінансова стійкість характеризує можливість підприємства своєчасно оновлювати виробничі запаси, вести розрахунки і здійснювати платежі за рахунок власних джерел. Фінансова стійкість характеризуються показниками, які наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Оцінку фінансової стійкості підприємства

Показники

2007 р.

2008. р

2009 р.

Віхилення (+,-) 2009 року

2007

2008

1. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів

0,19

0,12

0,11

2. Коефіцієнт автономії

0,83

0. 88

0. 9

0. 07

0. 02

3. Коефіцієнт маневреності

0. 08

0. 15

0. 17

0. 9

0. 02

4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

0,16

0,11

0,1

-0,06

-0,01

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

0

0

0

-

-

6. Коефіцієнт фінансового левериджу

0

0

0

-

-

7. Показник заборгованості кредиторам

0,19

0,01

0,05

-0,14

0,4

Зростання коефіцієнта автономії та зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про те, що аналізоване підприємство зміцнює економічну незалежність та знижується його залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Аналіз показників платоспроможності показує що підприємство є платоспроможним, оскільки значення коефіцієнту загальної ліквідності більше за нормативне. Зменшення коефіцієнту співвідношення позичених і власних коштів свідчить про більшу ефективність використання власних коштів та все меншу залежність від зовнішніх ресурсів.

Таблиця 2.3 Оцінка показників ліквідності та платоспроможності підприємства

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,05

0,08

0. 09

Проміжний коефіцієнт покриття балансу

0,6

1. 18

1,25

Коефіцієнт покриття балансу

1. 4

2,27

2,58

Частка оборотних коштів у активах

0,23

0,25

0,25

Частка запасів у поточсних активах

0. 79

1,8

1,33

Частка власних оборотних коштів у запасах

0. 05

1,17

1. 18

За поданими розрахунками, у таблиці 2.3 загалом можна говорити що підприємство є платоспроможним, оскільки значення коефіцієнту загальної ліквідності більше за нормативне (нормативне значення > 0,2).

Важливим фактором, який впливає на кінцеві показники діяльності підприємства, є оборотність його капіталу. Уповільнення оборотності призводить до зменшення мобільності фінансових розрахунків, до нестачі робочого (власного) капіталу на підприємстві та до порушення розрахункової дисципліни в системі розрахунків між суб'єктами господарської діяльності. Оцінка оборотності капіталу базується на розрахунку групи показників ділової активності підприємства. З цією метою визначають показники ділової активності підприємства, а саме: загальну оборотність капіталу, оборотність готової продукції, оборотність дебіторської заборгованості, середній строк обороту дебіторської заборгованості, оборотність кредиторської заборгованості, середній строк обороту кредиторської заборгованості, фондовіддача необоротних активів, оборотність власного капіталу та інші.

Таблиця 2.4 Аналіз ділової активності підприємства

Показники

2007

2008

2009

Загальна оборотність капіталу

0,87

1,5

1,7

Оборотність готової продукції

31

36

38

Оборотність дебіторської заборгованості

32

29

27

Оборотність кредиторської заборгованості

10

7

5

Фондовіддача необоротних активів

1,14

1,02

0,9

Оборотність власного капіталу

1,13

1,14

1,17

Даними таблиці 2.4, зокрема за розрахунками показників ділової активності, підприємство відповідає достатньому рівню ділової активності за такими ознаками: 1. Оборотність капіталу зросла у 2009 р. порівняно з 2007 на 26%; 2. оборотність готової продукції збільшилась на 22,5%; 3. фондовіддача зменшилась на 35%.

Тобто на підприємстві створенні сприятливі умови для його функціонування.

Отже, ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат — є фінансово стійким підприємством, яке зуміло залучити іноземні інвестиції для покращення своєї фінансово-господарської діяльності та ефективно використало їх для покращення результатів своєї діяльності. Про це свідчить динаміка більшості з наведених вище показників. Зокрема:

1. приріст загальної вартість майна у 2009 році порівняно з 2007 роком збільшилась на 82 585 тис. грн., або на 13,62%, а в порівняні з 2008 роком спостерігаємо збільшення вартості капіталу на 36 446 тис. грн., або на 5, 58%. Приріст величини активів є свідченням зміцнення економічного потенціалу підприємства;

2. Зростання коефіцієнта автономії та зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про те, що аналізоване підприємство зміцнює економічну незалежність та знижується його залежність від зовнішніх джерел фінансування, а також можливість підприємства своєчасно оновлювати виробничі запаси, вести розрахунки і здійснювати платежі за рахунок власних джерел.

3. Підприємство є платоспроможним, оскільки значення коефіцієнту загальної ліквідності більше за нормативне (нормативне значення > 0,2) та простежується тенденція до збільшення, зокрема у 2009 році порівняно з 2007р. на 80%.

Підсумовуючи вище сказане можна сказати, що за проведеним аналізом підприємство ефективно використало залучені інвестиції, що забезпечило для нього не лише відновити свою діяльність, але налагодити співпрацю з іншими державами та збільшувати свої прибутки.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд. дол. США, зокрема для металургії -- 7; машинобудування -- 5,1; транспорту -- 3,7; хімії і нафтохімії -- 3,3 млрд. дол. США. Така сума дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5 років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчими, ніж потреба в них. Так, загальний обсяг іноземних інвестицій в Україну на 2007 р. становив 747 млн. дол. США, а в 2009 p. -- 551 млн. дол. 28]

Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи за обсягами прямих іноземних інвестицій. Збільшення портфельних інвестицій на сьогодні обмежено можливостями ринку державних цінних паперів та низькою ініціативою на ринку цінних паперів, емітованих підприємствами. Портфельні інвестиції у 2009 р. становили всього 62 млн. дол. США.

Таблиця 3.1 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну, млн. дол. США

Рік

Обсяг прямих іноземних інвестицій

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій

2005

283

750

2006

250

1000

2007

762

1762

2008

437

2684

2009

922

3121

Унаслідок низької інвестиційної привабливості нашої країни загальна сума прямих іноземних інвестицій є незначною (див. табл. 3. 1).

Цікавою є структура прямих іноземних інвестицій в Україну, зокрема у 2008--2009 pp. (табл. 3. 2).

Таблиця 3.2. Прямі іноземні інвестиції в Україну в 2008--2009 роках, тис. дол. США

Показники

2008 р.

2009 р.

Сукупний капітал нерезидентів в Україні на початок звітного періоду

2 063,00

632,87

2810,00

678,60

Збільшення капіталу нерезидентів, усього

922 393,65

754 823,60

У тому числі за рахунок:

Грошових внесків

571 018,79

358 541,20

Внесків у формі цінних паперів

1 854,41

112 468,70

Внесків у формі рухомого і нерухомого майна

298 808,77

217 389,20

Внесків у формі нематеріальних активів (придбання юридичних прав, ноу-хау тощо)

35 224,55

2 264,47

Переоцінки капіталу

72,83

1 509,65

Зменшення капіталу нерезидентів, усього

179 561,24

263 890,94

У тому числі через:

Вилучення грошових, майнових та інших внесків

143 796,00

173 376,30

Інші форми вилучення капіталу на підставі скасування угод із резидентами України

32 347,47

89 459,03

Курсова різниця

24 716,44

53 833,75

Сукупний капітал нерезидентів в Україні на кінець звітного періоду

2 781,00

748,84

3 247,00

887,40

Нараховані дивіденди за інвестиціями

70 005,05

8 390,60

У тому числі інвестору

61 491,17

5 467,70

Основними формами інвестування у 2009 р. були грошові внески (55%), цінні папери (15%) та внески у формі рухомого і нерухомого майна (30%). Значним був обсяг вилученого нерезидентами капіталу. У 2009 р. кожен залучений долар іноземних інвестицій супроводжувався вилученням з економіки України майже 35 центів, проти 20 центів у 2008 р. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на кінець 2009 р. сягнув понад 3,2 млн. дол. США.

Провідні позиції в інвестуванні в Україну посідають США, Кіпру, Нідерланди, Німеччина.

Слід звернути увагу, що серед десяти найбільших прямих інвесторів є чотири офшорні зони -- Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн.

Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах. Інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим і географічно вигідно розташованим регіонам. Так, у Києві зосереджено 30% усіх прямих іноземних інвестицій у 2008р., у Київській області -- 9,3%; Запорізькій -- 8,2%; Одеській -- 6,6%; Дніпропетровській -- 6,4%; Донецькій -- 6,4%, в решті регіонів -- 25,5%. 29]

Аналізуючи залучення іноземних інвестицій в Україну, можна зазначити, що галузева структура прямих іноземних інвестицій становить близько 55% прямих іноземних інвестицій, з них до 2% у первинному секторі, 53% -- у вторинному, в т. ч. у харчовій промисловості -- 22%, у машинобудуванні та металообробці -- 13%, у третинному секторі -- майже 40%, у т.ч. у сфері внутрішньої торгівлі -- 21%.

Вважається, що вибір інвестором місця вкладення капіталу обумовлюється переважно:

а) привабливістю країни з погляду витрат -- вартості робочої сили, кадрових ресурсів, наявності розвиненої інфраструктури, розвиненості фінансових ринків, характеристики податкової системи;

б) привабливістю країни з погляду збуту -- розвиненості місцевого ринку та стану конкуренції на ньому, відкритості країни для міжнародної торгівлі;

в) привабливістю країни з погляду особливостей культури, історичного розвитку, політичної стабільності. 25; c. 300]

В Україні багатьох з цих вимог не дотримується. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвестицій в Україну є:

--нестабільність законодавства;

--значна зв? язаність економіки на колишніх республіках СРСР, переважно Росії;

--нерозвиненість інфраструктури, особливо транспортної та телекомунікаційної мереж;

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой