Індивідуальні, групові і фронтальні форми на уроках біології в 8 класі

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ндивідуальний груповий навчання урок біологія

Вступ

Розділ 1. Характеристика форм навчальної роботи

1.1 Поняття форм навчання

1.2 Класифікація та характеристика основних форм навчання

Розділ 2. Аналіз форм навчання на уроках біології у 8 класі

2.1 Організація навчальної діяльності учнів на уроці біології

2.2 Особливості групової форми навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі

2.3 Організація групової роботи на уроках біології у 8 класі

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. На сучасному етапі розвитку України як самостійної держави мета біологічної освіти полягає у формуванні особистості, яка розуміє життя як найвищу цінність, може свідомо оцінити і розв’язати проблеми, що постають нині перед конкретним індивідуумом, його оточенням і людством взагалі. Сформувати таку особистість можливо тільки за умов комплексного навчання, у якому раціонально поєднуються усі відомі методи та форми організації навчання і активно використовується самостійна робота учнів з натуральним матеріалом.

Навчання — цілеспрямований двосторонній процес взаємодії учителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Найважливіше завдання процесу навчання — знайти ефективні способи керівництва пізнавальною діяльністю учнів.

Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв'язків його учасників.

Для того, щоб забезпечити найефективніше розв’язання завдань навчання в конкретних умовах, від учителя вимагається цілеспрямований вибір найкращого варіанта побудови навчально-виховного процесу. Удосконалення методики проведення уроку розглядається як один із найважливіших напрямів підвищення якості навчання і виховання підростаючого покоління.

Конструюючи урок, учитель має враховувати не лише особливості змісту, а й закономірності його засвоєння і процесу навчання, забезпечуючи при цьому активну самостійну діяльність учнів. Діяльність учня на уроці завжди пов’язана з головним завданням уроку -- засвоєнням основних елементів знань на певному рівні. Активна робота учнів на уроці забезпечується через форми і засоби діяльності. Особливості змісту матеріалу та закономірності навчання обумовлюють і діяльність учителя. Його дії на уроці спрямовані на розкриття головних елементів змісту, на організацію діяльності учнів з їх засвоєння.

Кожна система навчання визначає організацію вивчення змісту освіти в просторі й часі, передбачаючи розподіл навчального матеріалу по роках навчання і протягом року, місце навчання, контингент учнів, засоби і методи навчання, пріоритетні форми навчальних занять. В умовах класно-урочної системи, як і інших систем, які передбачають колективне одночасне навчання групи учнів, форма навчання визначається характером взаємодій між її учасниками, які можуть бути колективними або індивідуальними. У зв’язку з цим розрізняють групову, індивідуальну, а також фронтальну форми навчальної діяльності учнів.

Розробленість теми:

Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Вагомий внесок у дослідження питань форм навчання на уроках зробили Ю. К. Бабанський, В. М. Галузинський, І.П. Підласий, Н.Є. Мойсеюк, Ю. А. Конаржевський та ін.

Зокрема, підвищення ефективності уроків біології у 8 класі за рахунок використання індивідуальних, групових та фронтальних форм навчання досліджували О. К. Богданова, О. Д. Гончар, Г. В. Ковальчук, І.В. Мороз, Т. Руснак, А. Степанюк.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей індивідуальних, групових та фронтальних форм навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

розкрити поняття та сутність форм навчання;

охарактеризувати організацію навчальної діяльності учнів на уроках біології;

проаналізувати особливості групової форми навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є форми навчання.

Предметом є дослідження особливостей індивідуальних, групових та фронтальних форм навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні проаналізований матеріал про поняття форм навчання, їх класифікацію, а також охарактеризовано організацію навчальної діяльності учнів на уроці біології, особливості групової форми навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаних джерел додатків. Основна частина складається з двох розділів.

У першому розділі розглядається поняття форм навчання, їх класифікація.

У другому розділі аналізується організація навчальної діяльності учнів на уроці біології, особливості групової форми навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ

1. 1 Поняття форм навчання

Чіткого визначення в педагогічній науці понять «форма організації навчання» чи «організаційні форми навчання», як і поняття «форми навчальної роботи» як педагогічних категорій поки що немає.

А. Степанюк правий, констатуючи, що «на жаль це поняття не має в дидактиці чіткого визначення» і що «більшість вчених просто обходять це питання і обмежуються буденними уявленнями про сутність даної категорії» [34].

Ретельний аналіз різних позицій у визначенні даного поняття, вжитий В.І. Лозовою, свідчить про те, що більшість вчених-педагогів дають цьому поняттю занадто загальне визначення [20]. Приводом до такого висновку послужило визначення цього поняття І. Карташовою. Вона пише: «Організаційну форму навчання ми визначаємо як взаємодію вчителя і учнів, що регулюється певним, заздалегідь встановленим режимом і порядком» [14, с. 21].

З боку навчання, форма — це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання представляє собою внутрішню організацію змісту, який в реальній педагогічній дійсності виступає як процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над певним навчальним матеріалом.

При цьому деякі вчені педагоги, а саме Н.Є. Мойсеюк, вважає, що в педагогіці є необхідність вказати на різницю двох термінів, включаючи слово «форма» — «форма навчання» [23, с. 102]. В першій своїй відмінності «форма навчання» означає колективну, фронтальну та індивідуальну роботу учнів на уроці. В цьому значенні термін «форма навчання» відрізняється від терміну «форма організації навчання», що означає який-небудь вид заняття — урок, предметний гурток і т.п.

В.І. Лозова справедливо констатує, що форма навчання зумовлює «упорядкування, налагодження, приведення в систему» взаємодії учителя з учнями при роботі над певним змістом матеріалу. Організація навчання переслідує мету забезпечити оптимальне функціонування процесу управління навчальної діяльності зі сторони вчителя [20, с. 43].

Форма організації навчального процесу — спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі.

За визначенням Н. В. Падалко, «форма організації навчання» означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи [27, с. 99].

1. 2 Класифікація та характеристика основних форм навчання

У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:

— парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

— фронтальна (вчитель одночасно навчає весь клас);

— кооперативна (групова — всі учні активні і навчають один одного);

— індивідуальна (самостійна) робота учня [21, с. 68].

Фронтальна робота. Учитель ставить проблемні запитання або пізнавальні завдання, у вирішенні яких беруть участь усі учні. Вони пропонують різні варіанти розв’язання, перевіряють їх, обґрунтовують, розвивають найвдаліші форми. Вчитель керує колективним пошуком учнів, спрямовує їх пізнавальну активність. Така робота забезпечує одночасне керівництво всіма учнями. Водночас вона недостатньо враховує індивідуальні особливості учнів, зокрема темп їхньої навчально-пізнавальної діяльності, рівень попередньої підготовленості.

Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань: спільне планування роботи, обговорення і вибір способів розв’язання навчально-пізнавальних завдань: спільне планування роботи, обговорення і вибір способів розв’язання навчально-пізнавальних завдань, взаємодопомога та співпраця, взаємоконтроль і взаємооцінка. Учнів ділять на групи по 4−6 осіб. Групи формують з однаковим або із змішаним складом учнів за успішністю [21, с. 118].

Перші можуть виконувати диференційовані завдання, другі - однакові.

Перевага групової форми навчальної діяльності - в можливості урахування навчальних інтересів учнів, кооперування їх навчально-пізнавальної діяльності, взаємоконтролю за її результатами.

Недоліки — пасивність окремих учнів, можливість списувати.

Парна робота. Передбачає допомогу сильного учня слабшим і взаємодопомогу.

Головна в парній організації навчальної праці взаємонавчання і взаємоконтроль.

Індивідуальна робота. Важливим моментом у процесі навчання є індивідуальний підхід до учнів. Існують такі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення нового матеріалу вчитель зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим; під час самостійної роботи частіше підходить до відстаючих учнів, допомагає їм; індивідуалізує домашнє завдання. Ця форма роботи на уроці дає змогу враховувати темпи роботи кожного учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю й оцінювання результатів, забезпечуючи відносну самостійність. Але потребує значних затрат часу і зусиль учителя [21, с. 121].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ У 8 КЛАСІ

2. 1 Організація навчальної діяльності учнів на уроці біології

Біологія як предмет природничого циклу має на меті формувати цілісний світогляд, екологічний спосіб мислення, здоровий спосіб життя. Тому дуже важливо розглядати шкільну біологію як компонент у загальній системі освіти та забезпечувати на уроках цього предмета реалізацію цілей загальної середньої освіти.

Урок — логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, в якому в складному взаємозв'язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку [4, с. 15].

Структура уроку і форми організації навчальної роботи на ньому мають принципове значення в теорії і практиці сучасного уроку, оскільки в значній мірі визначають ефективність навчання, його результативність.

Уроки з біології проводяться в певній послідовності, що передбачено шкільною програмою і забезпечує систематичність вивчення матеріалу. Урок дає змогу вчителеві, застосовуючи систему різноманітних методів і форм навчання, планомірно і послідовно проводити формування відповідних уявлень і понять про об`єкти та явища природи [27, с. 36].

Кожна із форм навчання має свою структуру, яка відображає впорядкованість всіх її елементів, ознак. Так, для уроку найбільш характерними є такі ознаки: дидактична мета, обсяг навчального матеріалу, постійний склад учнів, керівництво з боку вчителя із урахуванням їх індивідуальних можливостей, послідовність різних видів діяльності вчителя й учнів, оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок, регламентований час, певне місце за розкладом.

Доцільність застосування тої чи іншої форми визначається конкретною дидактичною метою, змістом і методами навчальної роботи. Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними критеріями: кількістю учнів, місцем проведення навчання, тривалістю навчальних занять, дидактичними цілями.

Вибір форм організації навчання залежить від основних завдань освіти і виховання, особливостей змісту предмета, конкретних цілей заняття, навчальних можливостей учнів, способів керівництва вчителем пізнавальною діяльністю учнів.

Цілісну систему навчальної діяльності учнів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вони пронизують увесь навчальний процес.

Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності на уроці, коли всі учні класу під безпосереднім керівництвом вчителя виконують спільне завдання. При цьому педагог проводить роботу зі всім класом в єдиному темпі. У процесі розповіді, пояснення, показу він прагне одночасно впливати на всіх присутніх. Уміння тримати в полі зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчої групової праці, стимулювати активність учнів є важливими умовами ефективності цієї форми організації навчання.

Найчастіше її використовують на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умов проблемного, інформаційного і пояснювально-ілюстративного викладу, який супроводжується творчими завданнями різної складності, ця форма дозволяє залучити до активної навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів.

Проте у фронтальній роботі надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх учнів. Складність виникає через те, що в довільно сформованих лише на основі вікової ознаки шкільних класах існує істотна відмінність учнів за рівнем навчальних можливостей. Організовуючи фронтальну роботу, вчитель орієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Учні з низьким рівнем навчальних можливостей за таких умов неспроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтальної роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях. Останніх задовольняє не збільшення кількості завдань, а їх творчий характер, ускладнення змісту. Тому для максимальної ефективності навчальної діяльності учнів на уроці поряд із цією формою використовуються інші форми організації навчальної роботи.

Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізації навчального спілкування школярів. Воно можливе лише з дозволу вчителя, за його ініціативою і в незначній мірі [20, с. 115].

В індивідуальній роботі кожен учень працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості учнів. За індивідуальної форми організації роботи учень виконує вправу, розв’язує задачу, проводить дослід, пише твір, реферат, доповідь тощо. Індивідуальним завданням може бути робота з підручником, довідником, словником, картою. Широко практикується індивідуальна робота в програмованому навчанні.

Індивідуальній навчальній діяльності не властива безпосередня взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені та нетривалі [12, с. 66]. В індивідуальній навчальній роботі діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому в них є прогалини в знаннях, недостатня сформованість умінь і навичок навчальної самостійної роботи.

Індивідуальна форма роботи використовується на всіх етапах уроку, для вирішення різних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і їх закріплення, формування і закріплення умінь і навичок, для повторення і узагальнення пройденого матеріалу. Вона переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань в класі.

При індивідуальній роботі кожен учень працює самостійно. Темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості учнів.

Навчальна діяльність школярів, безперечно, є суспільно і особистісно-значущою для кожного учня. Але ця об'єктивна якість навчальної діяльності знаходиться як би в потенції, маючи лише певні можливості, і може не виявитися і не бути усвідомленою учасниками цієї діяльності, якщо вона організована способом і формою проведення, які не відповідають цій якості.

При індивідуальній формі організації навчального процесу суспільна значущість навчальної діяльності прихована від учня. І.В. Мороз правильно відмітив, що «учнів, особливо в підлітковому і юнацькому віці, аніскільки не хвилюють такі переконливі, з погляду вчителя, доводи, як «треба вчитися добре, треба виконувати свій учнівський обов’язок, ваша праця — це учіння» тощо [24, с. 94].

Та і особистісна значущість навчальної діяльності внаслідок вікових особливостей учнів ними часто не усвідомлюється. Адже для учня заклики типу «треба вчитися, щоб підготувати себе до життя, до праці» є переважно порожньою абстракцією, бо він хоче і повинен жити не тільки в майбутньому, невідомому, туманному, дорослому житті, але і сьогодні, зараз. І коли учень працює індивідуально, особливо якщо ця робота не дає йому емоційного задоволення, то він мимоволі замислюється: а для чого мені треба вчитися, та ще й добре? І вельми часто він не знаходить правильної відповіді. Адже не випадково учні на питання: «Для чого ти вчишся в школі?» — переважно вимовляють завчені слова, виходячи зі свого уявлення про те, яку відповідь від них чекають.

Фронтальна форма організації навчального процесу також мало сприяє виявленню і усвідомленню учнями суспільної і особистісної значущості своєї навчальної діяльності, бо і в цьому разі учень виступає як об'єкт, а не суб'єкт навчальної діяльності. Т. Руснак так характеризує фронтальну форму організації навчального процесу: «Так звана фронтальна форма організації занять на уроці містить лише мінімальні дози колективності: зазвичай учні працюють при цьому поряд, але не разом. Кожен індивідуально сприймає пояснення вчителя, індивідуально пише такий же диктант, як і сусіди, розв’язує таку ж задачу, як і всі інші. Є загальна мета, але немає групової роботи — складання зусиль для її досягнення» [32, с. 12].

Переваги цієї форми організації навчальної роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності.
Проте ця форма організації має й недолік: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються із зусиллями інших, а результат цих зусиль, його оцінка стосуються і цікавлять лише учня та вчителя. Цей недолік компенсує групова форма діяльності учнів.

Сьогодні всіма визнається необхідність широкого використання різних групових форм організації навчальної роботи учнів. При цьому передбачається органічне поєднання групових форм з індивідуальними і фронтальними. Якраз це питання залишається найменш розробленим і найбільш складним. Адже очевидно, що групові форми не можуть бути єдиними в навчальній роботі учнів; більше того, вони не можуть бути переважаючими за часом і місцем у навчальному процесі. Індивідуальна і фронтальна форми занять, поза сумнівом, повинні посідати за часом найбільше місце в навчальному процесі. Як же тоді поєднувати ці три основні форми навчальної роботи, маючи на увазі, що найважливіші якості особистості школярів формуються під час їх групової роботи?

Принципове вирішення цього питання дав уперше психолог Р. Р. Кравцов. Він установив, що навчальна діяльність молодших підлітків набуває якісно іншого вигляду порівняно із зазвичай спостережуваною в цих класах, якщо вона здійснюється як спілкування за змістом групової діяльності, тобто якщо вона носить характер безпосередньо групової діяльності, всі учасники якої мають право і здатні на оцінку і поставлення цілей здійснюваної певним колективом діяльності [23, с. 254].

Для того, щоб діяльність набула характеру безпосередньо групової, недостатньо, щоб вона була спільною, збігалася у просторі та часі, наприклад фронтальною, бо в цьому разі власною діяльністю якого-небудь її учасника є тільки реально виконувана ним ланка спільної діяльності. Діяльність же інших учасників належить тільки їм, і певний учасник не може розглядати і відчувати результати їх діяльності як свій результат, привласнити їх собі.

Щоб діяльність набула характеру безпосередньо групової, між її учасниками повинні встановитися такі взаємини, при яких ланки і компоненти діяльності, здійснювані іншими членами колективу, належали б кожному її учасникові, відчувалися і розглядалися б як свої власні. Це відбувається тоді, коли всі учасники спільної діяльності є повноправними її суб'єктами, що мають право і здатні на поставлення цілей здійснюваної ними діяльності і на оцінку її результатів.

Якщо в класі встановилися саме такі відносини, то весь навчальний процес набуває характеру безпосередньо групової діяльності. Тоді всі вживані при цьому форми навчальної роботи учнів — індивідуальна, фронтальна, різні види групової (парна, бригадна і так далі) — виступають для кожного учня лише як окремі моменти загальної групової діяльності. Іншими словами, учень у цьому разі відчуває і розглядає свою індивідуальну роботу або свою участь у фронтальній роботі як частину, як ланку, як момент загальної роботи всього колективу, і його результат роботи належить всім іншим, так само як і результати роботи інших належать йому [23, с. 261].

2.2 Особливості групової форми навчання для підвищення ефективності уроків біології у 8 класі

Найважливішими умовами всебічного і гармонійного розвитку кожного школяра є, з одного боку, організація навчального процесу, яка сприяє формуванню справжніх колективів, в які включений цей школяр, а з другого — виховання у нього колективістської спрямованості і адекватної самооцінки.

Принцип колективізму означає, по-перше, що центральною, головною формою організації і проведення навчального процесу є групова форма навчальної роботи учнів у різних її видах і, по-друге, що саме така форма організації і проведення навчального процесу сприяє формуванню у кожного учня колективістської спрямованості.

Відомо, що основним джерелом розвитку і утвердження особистості школяра є новоявлені в системі його міжособистісних відносин, в групах, до яких він належить, суперечності між його потребою в персоналізації себе як особистості, що розвивається, і поставленими до нього вимогами цих груп у формі цілей, завдань, норм і умов спільного функціонування.

Отже, саме характер груп, в які входить школяр і які є для нього референтними, їх розвиток і спосіб функціонування виступають як основний чинник розвитку особистості школяра в цих групах.

Тут під групою розуміється реальна спільність людей, що конкретно існує в певному просторі і часі, об'єднана спілкуванням і якоюсь загальною діяльністю [22, с. 141].

В умовах шкільного життя ми зустрічаємося лише з малими групами, нечисленними за своїм складом. Мінімальний обсяг малої групи — дві особи. Така група називається діадою або простіше — парою. Але групи розрізняються не тільки і не стільки за своїм обсягом, скільки за такими характеристиками, як групові цілі, групові інтереси, групові потреби, групові норми, групові цінності, групові думки, групові очікування [22, с. 145].

«Для індивіда, що входить до групи, — пише АГ.М. Алексюк, — усвідомлення належності до неї здійснюється передусім через прийняття цих характеристик, тобто через усвідомлення факту деякої психічної спільності з іншими членами певної соціальної групи» [1, с. 180].

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернативна існуючим традиційним формам навчання.

В їх основу покладено ідеї Ж. Ж. Руссо, Й.Г. Пестамоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г. Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної і групової організації навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку [12, с. 58].

Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.

Груповим є навчання, коли учні працюють разом у парах чи невеликих групах, спільно вирішують проблему, аналізують спільну тему або приходять до порозуміння заради створення нових ідей, нових комбінацій або чогось зовсім нового.

Групова форма організації навчальної діяльності передбачає створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Вирішення конкретних навчальних завдань здійснюється завдяки спільним зусиллям членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Найбільш ефективними, як свідчать дослідження, є групи чисельністю 4−5 учнів, які мають різну успішність.

При груповій формі роботи навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, не обмежує їх спілкування, взаємодопомогу і співробітництво, а навпаки, створює можливості для об'єднання зусиль діяти погоджено і злагоджено, спільно відповідати за результати виконання навчального завдання. Водночас завдання в групі виконуються таким способом, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи.

Контакти й обмін думками в групі істотно стимулюють розвиток мислення учнів, сприяють розвитку і вдосконаленню їх мовлення, поповненню знань, розширенню індивідуального досвіду.

Найбільш ефективною групова форма організації навчання є на етапах закріплення, поглиблення і систематизації знань. Вона дозволяє учням за короткий час актуалізувати теоретичні знання, оперативно перевірити засвоєння навчального матеріалу кожним членом групи, здійснити систематизацію знань.

Групова навчальна діяльність учнів може бути:

— однорідною — коли всі групи, на які поділений клас, виконують одне й те саме письмове чи практичне завдання;

— диференційованою — різні групи в класі виконують різні завдання;

— кооперативною — кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання;

— парною — навчальна діяльність відбувається в мікрогрупах у складі двох учнів;

— індивідуально-груповою — коли кожен член групи виконує частину завдання групи [29, с. 324].

Успіх роботи в групах залежить від уміння вчителя комплектувати групи, організовувати роботу в них, розподіляти свою увагу так, щоб кожна група і кожен її учасник відчували зацікавленість педагога у їх успіху, в нормальних і плідних міжособових взаєминах.

Вважається, що в класі, де практикується групове навчання, результати навчання підвищуються:

· краще запам’ятовування;

· частіше застосування вищого рівня міркування, більш глибоке розуміння, критичне мислення;

· більша частину часу йде на виконання завдань і менша — на деструктивну поведінку;

· вищий рівень мотивації, зокрема внутрішньої, до навчання;

· підвищення здатності розглядати ситуації під різними кутами зору;

· кращі стосунки з ровесниками, в яких виявляються терпимість, взаємодопомога -- незалежно від етнічної приналежності, статі, здібностей, соціального статусу або якихось вад;

· більша соціальна підтримка;

· підвищення психічного здоров’я, рівня адаптації та гарного самопочуття;

· підвищення позитивної самооцінки на основі самовизнання;

· розвиток соціальних навичок;

· більш позитивне сприйняття шкільних предметів, навчання, школи;

· більш позитивне ставлення до вчителів, керівництва та іншого персоналу школи [18, с. 104].

Учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Відомо, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше -- до ровесників.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Групова навчальна діяльність на занятті створює певні умови для формування позитивної мотивації учіння школярів (X.Й. Лійметс, К.Ф. Hop, Н.А. Побірченко, О. Я. Савченко, Г. О. Цукерман, І.М. Чередов, О. Г. Ярошенко та інші). Як вважають В. В. Виноградова, О. К. Дусавицький, В.В. Рєпкін, це відбувається в групах, де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги. Як свідчить шкільна практика, під час групової роботи активізується діяльність всіх без винятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що «одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності» [12, с. 103].

Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20−30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня [13, с. 3].

Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості [7, с. 214]. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію. Полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкування один з одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує дорослі види діяльності [4, с. 17].

Таким чином, групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг:

· за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

· висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

· формується вміння співпрацювати;

· формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

· розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль) [22, с. 92].

Значний внесок у теорію організації групової навчальної діяльності зробив О.І. Вишневський. Він розподіляє її на парну, ланкову, бригадну, кооперативно-групову та диференційовано-групову форми [6, с. 64]. Дидактичні питання організації групової навчальної діяльності школярів розроблено в працях І.М. Вітковської, В. О. Вихрущ, Є.С. Задої, К.Ф. Hop та інших.

Дослідження цих учених, досвід роботи вчителів України виявили, що групова робота на уроках біології буде ефективною, якщо дотримуватися таких вимог:

— методично обґрунтовано обирати той чи інший вид групової навчальної роботи на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається;

— правильно формувати групи;

— ретельно продумувати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності;

-- розробляти інструкції, пам’ятки, які спрямовують групову навчальну діяльність;

регулювати міру вчительської допомоги групам у процесі їх роботи;

вчити школярів співпраці під час виконання групових завдань [26, с. 108].

Як свідчить дослідження Н. В. Падалко, групову навчальну діяльність школярів можна застосовувати на всіх етапах процесу навчання. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють велику працездатність [27, с. 120].

Мета технології групової навчальної діяльності -- розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності.

Завдання:

навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;

стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

формувати комунікативні вміння школярів;

-- формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності [11, с. 204].

Технологія групової навчальної діяльності школярів базується на таких положеннях:

необхідно навчати школярів прийомів ділової співпраці;

забезпечувати спеціальний добір дітей у групи;

актуалізувати активність кожного учня;

поєднувати всі форми навчальної діяльності школярів на занятті.

Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу [13].

Для педагогічної теорії і практики питання кількості навчальної групи має першочергове значення. Як свідчать публікації в педагогічній літературі (X.Й. Діймете, В. В. Котов, І.М. Чередов та інші), кількість навчальних груп коливається в межах від трьох до восьми осіб.

Реальні умови масової школи свідчать, що в школі найбільш раціонально організовувати навчальні групи із чотирьох-п'яти осіб. Нечисленні групи сприяють зручному і швидкому розміщенню учнів, активній діяльності кожного члена групи, розподілу обов’язків. Істотним моментом у створенні навчальних груп є їх склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними та психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча б один сильний учень. Групу слід формувати на основі особистісних переваг учнів, обрати константа, розподілити обов’язки (В.О. Вихруш, Є.С. Задоя, X.Й. Діймете, О. Я. Савченко, І.М. Чередов та інші). При створенні груп потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. Робота в навчальних групах будується на принципі рівноправності.

Організовуючи групову навчальну діяльність на занятті, потрібно забезпечити активність кожного учня. Цього можна досягти, розподіливши запропоновані групі завдання на частини за кількістю учасників групи, коли кожен має виконати свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим, а також налагодивши систему обліку діяльності кожного учня в групі. Для цього після виконання запропонованого групі завдання діти на спеціальних картках відображають оцінку роботи всієї групи, а також дають оцінку роботі кожного учня в групі.

Для відображення діяльності роботи учням можна запропонувати такі питання:

1. Функціонування в групі:

Чи розв’язала група те, що повинна була розв’язати?

Як, на твою думку, чи були у групі труднощі?

Чи були розв’язані труднощі?

2. Ролі учасників:

Чи мав ти певну роль у групі? Яку?

Як ти вважаєш, ти її виконав?

Тобі було важко? Чому?

Чи був ти корисним у групі? У чому конкретно:

а) у пропозиції плану роботи;

б) у пошуку інформації;

в) у пропозиції розв’язування труднощів.

3. Робота індивідуальна (робота групова):

-- Чи працював ти самостійно в той час, коли вся група працювала разом?

4. Оцінка:

Як ти визначиш те, що вивчив?

Як уже вказувалося, групова навчальна діяльність корисна на всіх етапах уроку, особливо під час перевірки домашнього завдання, закріплення знань, застосування їх на практиці, де допомога дорослого вже не потрібна і навіть шкодить, бо заважає становленню рефлексії, і водночас повністю самостійно дитина діяти не може.

Дослідження вчених з проблеми виявило, що групова навчальна діяльність сприяє підвищенню успішності учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування. На думку Н. Горбач, робота в малій групі відкриває широке «поле» вільної діяльності, тобто активності, зорієнтованої на інтереси учня в межах навчальної програми. Обмін думками із змісту уроку являє собою тренування логічного мислення в дитини і не має аналогів в інших ситуаціях [9, с. 25].

В умовах школи своєрідність розвитку особистості в групі полягає в тому, що сама група тільки складається, формується, вона ще, як правило, не стабільна. Це і полегшує завдання вчителя щодо цілеспрямованого формування з цієї групи справжнього колективу. Але це і ускладнює роботу вчителя, бо формування особистості кожного учня найефективніше в процесі входження його в уже сформований справжній колектив.

На відміну від фронтальної і індивідуальної форм організації навчальної роботи учнів групова форма припускає не тільки загальну мету, але і взаємодію, взаємовідповідальність учасників спільної роботи.

Діяльність школярів є груповою, якщо:

— мета діяльності усвідомлюється як єдина, така, що потребує об'єднання зусиль всього колективу;

— організація діяльності припускає відомий розподіл праці;

— у процесі діяльності між членами групи утворюються відносини взаємної відповідальності і залежності;

— контроль над діяльністю частково здійснюється самими членами групи" [4, с. 18].

Є ще один, суто психологічний, аргумент на користь необхідності використання групової форми навчальної роботи учнями.

Річ у тім, що при індивідуальній і фронтальній формах навчальних занять учні спілкуються і взаємодіють лише з учителем. Спілкування, а тим більше взаємодія (кооперація) між учнями не тільки не передбачається, але навіть переслідується як порушення дисципліни і порядку. Тим часом, як показують психологічні дослідження, для плідного і повноцінного навчання учнів недостатньо одного спілкування і взаємодії лише з дорослим — учителем, не менш важливе і необхідне спілкування і кооперація учнів між собою без втручання вчителя.

Так, І.Д. Звєрєв встановила, що формування таких дій, як контроль і оцінка, відбувається успішніше в умовах кооперації з однолітками, ніж під час взаємодії з дорослими. Вона встановила, що «в умовах кооперації з однолітками уміння відокремлювати відоме від невідомого, тобто дія оцінки, формується ефективніше, ніж в умовах спільної діяльності з дорослим… Допомога дорослого, співпраця з ним не є достатньою умовою інтеріоризації ряду дій… Для їх формування необхідна також спільна дія з однолітками, відносно автономна від дорослого». Тому вона вважає, що «навчання на уроці необхідно будувати так, щоб для нього були характерні обидві форми кооперації: і співпраця дитини з учителем, і рівноправна взаємодія дітей один з одним» [11, с. 26].

У більш загальному вигляді це положення було сформульоване ще Л. С. Виготським. Він вважав, що психічні функції (довільна увага, мислення, логічна пам’ять, воля та інші) формуються спочатку в колективно розподіленій спільній діяльності людей, а лише потім ці функції, інтеріоризуючись, перетворюються на форму індивідуальної діяльності. Він сформулював «загальний генетичний закон культурного розвитку в такому вигляді: всяка функція в культурному розвитку дитини з’являється на сцену двічі, в двох планах, спершу — соціальному, потім — психологічному, спершу між людьми, як категорія інтерпсихічна, потім усередині дитини, як категорія інтрапсихічна» [23, с. 145] (інтер — між, поза; інтра — всередину).

Роз’яснюючи цей закон, Л. С. Виготський писав: «Функції спершу складаються в групі у вигляді відносин дітей, потім стають психічними функціями особистості. Зокрема, раніше вважали, що кожна дитина здатна роздумувати, наводити доводи, доводити, шукати підстави для якого-небудь положення. Із зіткнення подібних роздумів народжується суперечка. Але справа фактично йде інакше. Дослідження показують, що з суперечки народжується міркування. До того ж самому приводить нас вивчення і всіх інших психічних функцій» [23, с. 147].

Це означає, що формування таких якостей особистості дитини, як мислення, увага, пам’ять, воля та інші, неможливе лише шляхом індивідуальної її діяльності; необхідна і спільна, групова діяльність дитини зі своїми однолітками і з дорослим — учителем. Більше того, спільна діяльність повинна передувати індивідуальній.

Отже, для того щоб навчальний процес набув характеру безпосередньо групової навчальної діяльності учнів, необхідно так його організувати, щоб:

кожен учень мав право і фактично брав участь у поставленні часткових цілей навчальної роботи або принаймні брав участь у їх обговоренні, якщо вони задаються ззовні;

кожен учень мав право і фактично брав участь у контролі, оцінці і обліку виконуваної спільно діяльності і роботи кожного учасника цієї діяльності;

робота кожного учня повинна бути передусім адресована не вчителеві, а всім іншим учням класу;

учитель у цьому випадку повинен виступати і як ненав’язливий організатор і керівник навчальної діяльності учнів, і як член цього класного колективу, що виконує особливі функції в груповій діяльності (поставлення загальних цілей навчання, забезпечення потрібною інформацією і т. д.), має при цьому і особливі права (зокрема, право на остаточну оцінку та ін.) [14, с. 59].

Природно, що така організація навчального процесу можлива лише у тому випадку, коли в класі склався справжній колектив учнів або ж є тенденція до цього.

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової діяльності, абсолютизувати її, підміняти нею індивідуальну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Висвітлений порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності розкриває сильні й слабкі сторони кожної з них і показує, що в реальному навчальному процесі вони не можуть функціонувати ізольовано одна від одної [9, с. 26].

2. 3 Організація групової роботи на уроках біології у 8 класі

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовувати групи потрібно тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Організація роботи в групах:

Потрібно переконатися, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів -- вони не стануть докладати зусиль.

Об'єднати учнів у групи. Почати можна із груп, що складаються з трьох учнів. П’ять чоловік -- це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи.

3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу -- «пліч-о-пліч, один проти одного». Усі члени групи повинні добре бачити один одного.

4. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.

* Керівник групи:

— зачитує завдання групі;

— організовує порядок виконання;

— пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

— заохочує групу до роботи;

— підбиває підсумки роботи;

— визначає доповідача.

* Секретар:

— веде записи результатів роботи групи;

— записи веде коротко й розбірливо;

— як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

* Посередник:

— стежить за часом;

— заохочує групу до роботи.

* Доповідач:

— чітко висловлює думку групи;

— доповідає про результати роботи групи.

5. Треба бути уважним до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, потрібно забезпечити справедливий вибір доповідача.

6. Потрібно дати кожній групі конкретне завдання й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи, намагатися зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, інструкції за один раз [22, с. 106].

Робота в групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці.

Правила роботи в групах, які допоможуть організувати роботу:

1. Швидко розподілити ролі в групі. Визначитись, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагатись виконувати різні ролі.

Починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

Дотримуватись правил активного слухання, головне -- не перебивати один одного.

Обговорювати ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

Утримуватись від оцінок та образ учасників групи.

Намагатися дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

Стежити за часом. Дати групам досить часу на виконання завдання. Подумати, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.

Подумати про те, як метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в групах. Забезпечити нагороди за групові зусилля.

Бути готовим до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання.

Під час роботи груп обійти їх, запропонувавши допомогу. Зупинившись біля визначеної групи, не відволікати увагу на себе. Подумати про свою роль у подібній ситуації.

Запропонувати групам подати результати роботи.

Запитати учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використати їхні ідеї наступного разу.

Прокоментувати роботу груп з точки зору її навчальних результатів та питань організації процедури групової діяльності [31, с. 103].

Приблизно таким чином потрібно організовувати роботу в групах доти, доки вона стане звичною для учнів.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів групової діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

1. «Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших [25, с. 37].

Клас об'єднується у 5−6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робочі групи отримують 5−10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. У зошити занотовується кінцевий варіант.

2. «Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас [25, с. 39].

«Спільний проект». Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів [25, с. 43].

«Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал [25, с. 44].

Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати:

роздатковий матеріал;

документи;

підручники;

довідкові видання;

доступна інформація на комп’ютері;

артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

прилади.

Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

5. «Коло ідей» (Раунд робін, кругова система). Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі [25, с. 49].

Коли групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

Як варіант можуть подаватись по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну ідею усно або написати свою думку чи ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

* вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой