Інноваційні напрями регіонального розвитку

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ІННОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ВИПЕРЕДЖАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

2. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

3. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У сучасних умовах господарювання інноваційна діяльність служить могутнім каталізатором розвитку економіки, тому що вона являє собою інструмент конкуренції.

Сьогодні Україна переживає важкий час. Головними диспропорціями, що прописались в економіці України, є дефіцит бюджету, спад національного доходу, порушення платіжного та торгівельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом [1,c. 15], що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно вирішувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних витрат.

Вивченню й узагальненню проблем інноваційного розвитку регіонів присвячені фундаментальні дослідження українських вчених, зокрема глибиною і широтою охоплення досліджуваних проблем характеризуються наукові праці [1−3].

Актуальність досліджень у області інноваційної діяльності визначається тим, що в даний час інновації визнаються ключовим чинником економічного зростання. В останню чверть XX століття людство вступило в нову стадію свого розвитку — стадію побудови постіндустріального суспільства, яке є результатом соціально-економічної революції, що відбувається в сучасному світі. В основі кожної соціально-економічної революції лежать свої специфічні технології, виробничо-технологічні системи і виробничі відносини. Для постіндустріального суспільства цю роль, перш за все, грають інформаційні технології і комп’ютеризовані системи, високі виробничі технології, що є результатом нових фізико-технічних і хіміко-біологічних принципів, і засновані на них інноваційні технології, інноваційні системи і інноваційна організація різних сфер людської діяльності. Завдання України — у найкоротший час вивчити досвід вирішення цих проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики в Україні з урахуванням реальних умов. Перший крок у цьому напрямі вже зроблено, ним стало Розпорядження Президента України від 23. 01. 1996 р. № 17/96 «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів», де створення та функціонування інноваційних структур визначається, як «один з пріоритетних напрямів підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу для розв`язання завдань технологічного оновлення виробництва». Процеси ефективного формування та успішного функціонування цілісного регіонального інноваційного поля потребує чіткого планування, узгодження та координації всіх стратегічних програм, та їх складових — цільових програм тактичного плану, контролю за їх виконанням, оперативного внесення змін та уточнень тощо. Тобто повного спектру управлінської діяльності. Тому, організації інноваційного процесу повинно передувати управлінське нововведення у вигляді принципово нової конфігурації органів управління цим процесом.

На початку 90-х років минулого століття в науковій сфері України відбувалися радикальні зміни, обумовлені змінами політичної та економічної систем держави. Були започатковані створення на національному рівні органів управління науковою та науково-технічною сферою, формування державних науково-технічних програм, тощо. На жаль, наукова сфера не була визначена пріоритетною у політиці держави, наслідком чого стало значне відставання України від розвинених країн світу, які приступили до створення економіки нового типу — інноваційної економіки («економіки знань»).

Не дивлячись на те, що в Україні ще достатньо розвинена мережа наукових і науково-технічних установ різного профілю: діють наукові школи високого рівня; виконується безліч перспективних досліджень, здатних підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, проте забезпеченню інноваційних зрушень в економіці заважає відсутність в першу чергу, ефективного механізму практичної реалізації вітчизняного науково-технічного потенціалу. В умовах ринкової економіки науково-технічний потенціал держави виявився як нераціональний за декількома ознаками (не відображає потреби реального сектора економіки; характеризується низькою інтенсивністю; некомерційною суттю розробок тощо). До того ж за роки кризи він певною мірою зруйнувався із-за незатребуваності, відбулося зниження кваліфікації наукових кадрів; виникло відставання в порівнянні із загальносвітовим рівнем досягнень НТП у ряді сфер.

Щодо фінансування, то частка бюджетного фінансування української науки у ВВП сьогодні найнижча за останнє десятиріччя. Фактичне фінансування науково-технічної діяльності з Державного бюджету України протягом останніх п’яти років не перевищує 0,4 відсотка ВВП при визначеній статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» нормі - 1,7 відсотка. Фінансовий капітал фактично не бере участі в інвестуванні науки. За останні роки склалася така структура джерел фінансування науково-технічних робіт: державний бюджет — 30−35%; власні кошти учасників науково-технічної діяльності - 5−8%; кошти вітчизняних замовників — 32−34%; кошти іноземних замовників — 20−22%; інші джерела — 5−7% [7]. Такі негативні тенденції в структурі фінансування науки свідчать про відсутність партнерства держави і бізнесу в інноваційному процесі, що обумовлює фрагментарність, а отже і низьку ефективність інноваційної системи України.

Також значно погіршився реальний стан забезпечення науковими кадрами України. У всіх секторах науки домінує негативна тенденція зменшення висококваліфікованих наукових кадрів, суттєво погіршилася вікова структура кадрів, проблемним стало залучення до науки молоді, не припинився відтік науковців та дипломованих фахівців за кордон, особливо людей у віковій категорії від 30 до 50 років. Крім того, відбувається значна деформація у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації, а саме на фоні зменшення кількості кандидатів та докторів наук фізико-технічного профілю відбувається бурхливе зростання кількості дипломованих економістів, політологів та представників інших соціогуманітарних спеціальностей [5].

Одним з негативних наслідків перехідного періоду в економіці України стало різке зниження показників інноваційної діяльності у виробництві. Важливим показником сприйнятливості економіки до нових досягнень є інноваційна активність промислових підприємств. В Україні інноваційна активність реального сектора край низька. За даними Держкомстату України у січні-червні 2007 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 840 підприємств із 10 107 обстежених промислових, або 8,3%, відповідно у січні-червні 2006 р. — 926 підприємств, або 9,4%, (у розвинених країнах 80−87%). Більш активно займалися інноваційною діяльністю підприємства м. Києва (27,3% обстежених промислових підприємств), Харківської (16,5%), Житомирської (10,1%), Івано-франківської (10%), Херсонської (9,3%) та Дніпропетровської (9,1%) областей. Серед форм господарювання можна виділити відкриті, закриті акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, їх частка склала майже 80% загальної кількості підприємств, що займались інноваціями. Більшою за середню була частка інноваційно-активних підприємств у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення (27,1%), у машинобудуванні (16,4%), хімічній та нафтохімічній промисловості (15,8%) [6].

Великі диспропорції спостерігаються в структурі фінансування інноваційної діяльності підприємств: 70−80% витрат на інновації забезпечується власними коштами підприємств, а частка державного фінансування становить лише 2−4%. Зовнішні недержавні джерела фінансування інновацій залишаються обмеженими: частка довгострокових кредитів у структурі кредитного портфеля українських банків становить 18−20%; обсяг залученого венчурного капіталу в Україні оцінюється на рівні близько 400 млн. доларів США, проте фактично інвестовано не більше 100 млн., що становить 2 дол. США на душу населення [8].

Але не дивлячись на всі перераховані негативні тенденції, для побудови інноваційної економіки є всі передумови, головним з яких є все ще значний науковий і промисловий потенціал. Так, незважаючи на значне відставання від розвинених країн Європи за показниками насиченості науковими кадрами на 10 тисяч занятого населення Україна поки що має вагомий науково-технічний потенціал (наприклад, у Фінляндії цей показник сягає 230, у Данії - 143, у Германії - 124, в Україні - 51) [5].

Створення нових знань і технологій та їх використання на користь соціально-економічного розвитку держави визначають роль і місце країни в світовій спільноті та рівень забезпечення національної безпеки. У розвинених країнах 80−95% приросту валового внутрішнього продукту припадає на частку нових знань, втілених в техніці і технологіях, тобто в цих країнах розвивається інноваційна економіка.

Сьогодні і в Україні проголошений курс на формування основних засад інноваційної моделі розвитку та економіки знань, підгрунттям для цього став ряд прийнятих законодавчих актів (закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про інноваційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків», інші закони України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України тощо). Але для розвитку інноваційної економіки в країні необхідно створити належні умови та механізми стимулювання інноваційної діяльності. Створення національної інноваційної системи відноситься до числа вищих пріоритетів соціально-економічної політики української держави. Важлива роль в цьому процесі належить регіонам України.

Сьогодні саме вони визначають основні напрями і динаміку перетворень в економіці, формують інноваційне середовище з урахуванням місцевих особливостей, опрацьовують і реалізують основні положення регіональної науково-інноваційної політики. Інноваційна економіка відкриває для багатьох регіонів реальний шанс досягнення нового рівня розвитку, залучення різних типів ресурсів, рішення багатьох соціально-економічних завдань.

Тому у контрольній роботі спробуємо розглянути інноваційні напрями регіонального розвитку.

1. ІННОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ВИПЕРЕДЖАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Інновація, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика — це нові категорії, які з’явилися в економічному розвитку нашої країни на етапі формування ринкових відносин. Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки — найхарактерніша прикмета сучасного етапу в розвинутих країнах. Реалізація економічних цілей суспільства пов’язана з інноваційним типом розвитку, в основі якого закладений безперервний і цілеспрямований процес пошуку, підготовки та реалізації нововведень, які дають змогу не тільки підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, а принципово змінити способи його розвитку.

Завдяки інноваціям стають життєздатними малі і середні підприємства. Часто вони притягають до себе «розсіяні» підприємницькі таланти і залучають висококваліфіковану робочу силу, яка забезпечує випуск продукції поліпшеної якості, творчий характер і ефективність роботи таких підприємств.

Активна реалізація інноваційних процесів — спосіб повернення до життя традиційних видів економічної діяльності. Він полягає в повторному вливанні в них рушійних сил, здатних забезпечити конкурентоспроможність і створити нові робочі місця за допомогою цілеспрямованого розвитку всієї технологічної бази. Тут використовують цілу низку технологій. Це не тільки електроніка, інформаційні технології, засоби гнучкої автоматизації, нові технології одержання, переробки й обробки матеріалів, способи і засоби економії енергії, а також тип організації, що краще реагує на потреби виробничого процесу і ринку, сприяє зменшенню витрат і усуненню «вузьких» місць [9, c. 589−591].

Нині важливу роль у визначенні спрямованості дослідницької й інноваційної діяльності відіграє ринок. Тому потрібно здійснювати ретельне, постійне оцінювання потреб ринку, виявляти способи їх задоволення. Аналіз і врахування потреб ринку означають зміну акценту випуску стандартної продукції від кількісної до якісної сторони, позначеної високим рівнем диверсифікованості.

Структури дослідницьких організацій не повинні бути громіздкими. Цим організаціям слід виконувати тільки найважливіші, істотні функції і бути постійно інформованими про все нове, що з’являється на обрії. Система моніторингу повинна тримати під постійним контролем і безупинно відслідковувати процеси, які відбуваються в тому чи іншому виді економічної діяльності.

Високі технології створюють завдяки використанню новітніх досягнень науки, які виникають у результаті процесу. Сюди належать мехатронні технології, засновані на автоматизації і роботизації виробництва, технології сучасної електроніки, різноманітні процеси, що послуговуються комп’ютерними засобами, біотехнологіями тощо. Спільною властивістю цих технологій стало те, що їх базою, основними компонентами є наукові знання й інформація.

Технологічна відсталість певних видів економічної діяльності України зумовлює низьку продуктивність праці, високу ресурсо- та енергоємність продукції. Отже, поряд зі створенням власних, необхідне залучення сучасних високих технологій, розроблених в інших країнах, їх швидке освоєння. У зв’язку з цим дуже важливо створити сприятливі умови для розгортання інноваційних процесів.

Варто застосувати вже випробуваний у багатьох країнах метод злиття «нових» і «старих» технологій. Він створить сприятливі можливості для об'єднання якості і гнучкості, закладених у потенціалі нових технологій, із вже досягнутими перевагами традиційних, що дає змогу знаходити інноваційні рішення, які найкраще відповідають потребам і умовам України.

Аналіз функціонування видів економічної України свідчить, що до найбільш пріоритетних, з позиції інвестування та інновацій належать ракетно-космічне виробництво; літакобудування; суднобудування; інформатизація; біотехнології; виробництво окремих видів озброєння і військової техніки.

Фактично підприємства та організації цих видів економічної діяльності завдяки своїй наукомісткості та високій технологічності вже є інноваційними лідерами України. А інновації стають щоразу перспективнішими, оскільки так забезпечується технологічне оновлення виробництва, підтримується і розвивається конкурентоспроможність [12, c. 901−904].

Україна має визнаний високий науковий та виробничий потенціал і певний доробок світового рівня в космічному виробництві. Його державна підтримка надає можливість не тільки вирішити внутрішні економічні проблеми на якісно новому технічному рівні, а й виходити на світовий ринок зі зразками космічної техніки, що не мають аналогів у світі, для одержання прибутків від продажу продуктів та результату космічної діяльності.

На думку провідних спеціалістів інноваційної діяльності, експортний потенціал авіабудування — серед найперспективніших у машинобудуванні України.

Реалізація пріоритетних напрямів інноваційного розвитку сприятиме подоланню великої енерго- і матеріалоємності вітчизняної економіки та промисловості, структурної перебудови за допомогою підтримки інноваційних напрямків, які вже нині можуть виходити на світовий ринок із конкурентоспроможною продукцією, а також визначенню і забезпеченню прискореного розвитку нових науково-технологічних розробок, де високий потенціал учених і виробників, їх творчий доробок та наявні ресурси дають підстави сподіватися на здійснення стратегічного прориву.

Для здійснення ефективної інноваційної діяльності важливу роль відіграє законодавче та нормативно-правове забезпечення, яке в Україні започатковано Законом України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності».

Проведений аналіз діючого законодавчого і нормативно-правового забезпечення переходу економіки України на інноваційну модель розвитку показав, що таких документів у нашій державі є понад 200.

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає її об'єкти, кількість яких надзвичайно велика. На їх здійснення необхідні величезні фінансові та матеріальні ресурси, що, як відомо, в нашій державі обмежені. Це вимагає визначити пріоритети інноваційної діяльності. На вирішення цієї проблеми спрямований Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», яким на строк до 2007 р. за стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на 2003−2013 рр. визначені середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня. Ось деякі з них:

1. Модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології:

* засоби охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах;

* модернізація електростанцій та електромереж; електромережі видачі потужностей атомних електростанцій; парогазові установки та технології спалювання низькосортного твердого, рідкого і газоподібного палива.

2. Машинобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії:

* виробництво сучасної ракетно-космічної та авіаційної техніки, суден і електровозів нового покоління;

* енергоефективні двигуни та електроприводи для базових галузей економіки; енергоекономічні джерела світла та системи освітлення;

* комбайни і трактори, агрегати тракторів середньої потужності, кормозбиральна та бурякозбиральна техніка;

* обладнання та матеріали для зварювання і здійснення споріднених процесів, довговічні зварні конструкції;

* обладнання, комплектуючі та новітні технології для складання та виробництва автомобілів;

* обладнання та спеціальні технології металургійного виробництва;

* організація виробництва на інноваційній основі телевізорів, холодильників та інших товарів довгострокового користування.

3. Нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації:

* інформаційні технології контролю та управління об'єктами базових технологій; інтелектуальні комп’ютерні засоби високої продуктивності; програмні системи розпізнавання об'єктів та процесів;

* лазерна техніка та обладнання, технологічні процеси їх застосування;

* глобальні та регіональні системи радіонавігації транспортних засобів із використанням супутникового та наземного обладнання.

4. Удосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій:

* сучасний каталіз, розвиток і використання нових каталізаторів та нових каталітичних процесів; розвиток генно-інженерних технологій, генетично модифікованих культур та організмів.

5. Високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості:

* біодобрива; засоби захисту рослин і тварин;

* сучасні технології зберігання сільськогосподарської продукції; екологічно чисті харчові продукти та продукти з високими оздоровчими властивостями з овочевих та зернових культур.

6. Транспортні системи: будівництво і реконструкція:

* інноваційні технології будівництва і реконструкції доріг, мостів і транспортних систем;

* реконструкція портів; модернізація систем транспортування газу, нафти, аміаку.

7. Охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища:

* діагностичні та лікувальні програмно-технічні комплекси;

* обладнання та технології для використання альтернативних джерел енергії;

* енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечне обладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищення води, теплопостачання та засоби управління цими процесами.

Закон України «Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» регламентує реалізацію проектів із розроблення наукоємних технологій та впровадження їх в економіку, що за пріоритетними напрямами інноваційних процесів сприяло б нарощуванню обсягів виробництва у більшості видів промислової діяльності, освоєнню нових видів конкурентоспроможної продукції, закріпленню на зовнішніх ринках.

Підсумовуючи, слід зазначити, що в Україні створено законодавчу та нормативно-правову базу для здійснення і розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності [11, c. 296−300].

2. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

В сучасних умовах спаду економічного розвитку регіону важливу роль відіграють пошуки нових напрямів в регіональній реформі. На сучасному етапі дуже мало приділяється уваги новаторським питанням. Таким чином, розвиток інноваційної діяльності суб'єктів господарювання регіону може бути використаний як дієвий чинник економічного оздоровлення.

Результатом сучасної реформи регіональної економіки України повинна стати модель високорозвиненої, соціально-орієнтованої економіки регіону, яка ефективно функціонує під регулюючим впливом держави і найголовніше стимулюючою дією ранкової кон’юнктури.

Успішне продовження економічного реформування економіки України вимагає здійснення ефективної та гнучкої регіональної політики, головною метою якої, є підвищення життєвого рівня населення кожного регіону.

Одним з найважливіших завдань для досягнення основної мети регіональної політики є використання інноваційних чинників перебудови економіки регіону.

Найбільш чутливими до будь-яких інновацій є малий та середній бізнес. Розвиток цього сектора економіки виступає необхідною умовою функціонування сучасних ринкових відносин. Для успішного розвитку підприємницькі структури повинні мати в своєму складі менеджерів, які швидко сприяють інновації.

Вітчизняний досвід підприємницької діяльності та історії комерційного успіху світових лідерів переконливо доводять, що саме інновації різної природи стають вирішальним фактором у сучасній конкурентній боротьбі [13, c. 200−201].

За даними Держкомстат України основним джерелом фінансування інноваційної діяльності підприємств в останні роки залишаються їхні власні кошти. Але це джерело об'єктивно має обмежений характер, тому що рентабельність операційної діяльності промислових підприємств є вкрай низькою. Виникає потреба опрацювати комплекс конкретних організаційно-економічних питань. Основними принципами їх вирішення є:

— попереднє ретельне обґрунтування економічної ефективності інноваційної діяльності;

— гнучкість і динамічність окремих елементів системи фінансування;

— правова захищеність форм і механізмів залучення інвестиційних коштів;

— дотримання термінів реалізації інноваційної програми та її фінансових обмежень;

— швидке й ефективне впровадження новації, що забезпечує зростання фінансової віддачі від інноваційної діяльності;

— реалізація певних організаційно-економічних заходів із зниження фінансових витрат та інноваційного ризику.

Окрім загальноекономічної підтримки малого і середнього бізнесу на рівні регіону дуже ефективно впроваджувати та фінансувати науково-технічні, економічні та соціальні програми дійсно інноваційного характеру.

Одним з пріоритетних напрямків інноваційного розвитку регіону — є залучення інвестицій до розвитку малого та середнього бізнесу під гарантії регіонального бюджету.

Інвестиції - один з головних чинників, що визначають темпи економічного зростання як у державі в цілому, так в регіонах. На сучасному етапі реформування економіки активізація iнвестицiйних процесів — єдиний шлях до вирішення проблем структурної переорієнтації економіки України на виготовлення конкурентоспроможної продукції.

Недостаток iнвестицiйних ресурсів в економіці України спонукає до пошуку рiзноманiтних шляхів стимулювання iнвестицiйних процесів, яке можливо забезпечити шляхом вибору ефективних форм державного регулювання умов iнвестиційної дiяльностi. Такими формами регулювання з боку органів державної влади є:

* податкове регулювання: система податків та їx ставки, податковi пільги;

* регулювання відрахувань до амортизаційних фондiв;

* регулювання умов надання кредитив;

* система експертизи, контролю та нагляду за інвестиціями;

* умови приватизації державної власності;

* антимонопольне регулювання.

Виходячи з першочергових завдань економічної політики, пріоритетними можна визнати тi напрямки інвестування, які спроможні в порівняно короткий термін забезпечити суттєві зрушення в економіці регіону.

Першочерговими завданнями можна вважати ті, що забезпечують приріст обсягів виробництва високоякісної конкурентоздатної продукції в регіоні. Такими напрямками є галузі виробництва з:

* коротким терміном окупності (легка, харчова);

* суттєвим мультиплікативним ефектом, тобто виробництво на яких забезпечує розвиток супутніх виробництв;

* значним експортним потенціалом конкурентоспроможності;

* виробництво iмпортозамінної продукцї.

Для ширшого залучення як іноземних, так i внутрішніх інвесторів у регіоні повинна бути розроблена спеціальна стратегія залучення іноземних iнвестицiй у регіон. Стратегія повинна бути сформована таким чином, щоб її можна було впровадити в реальну практику, тобто щоб вона не носила занадто загально теоретичний характер.

Елементи стратегії залучення iнвестицiй у регіон доцільно визначити наступні:

1. Створення агенцій регіонального розвитку, які надаватимуть інформацію як для потенційних інвесторів про підприємства, так i для підприємств про інвесторiв.

2. Розвиток недержавних фондiв, асоціацій, які сприятимуть залученню фінансових pecypciв у регіон.

3. Розширення спеціалізованих тренувальних програм в університетах, інститутах щодо iнвестицiйного менеджменту.

4. Співпраця з іншими регіонами як за кордоном, так i в Українi з приводу вкладання коштів у підприємства регiону.

5. Страхування iнвестицiй.

6. Навчання населення як заробляти кошти інвестуючи кошти в те чи інше підприємство [10].

3. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

інновація інвестиція регіон бюджет

Основні напрямки та складові інноваційної моделі економічного розвитку держави визначено Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України, схваленою Постановою Верховної Ради України від 13. 07. 99 № 916-XIV, а також законами України «Про інноваційну діяльність» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні».

Розвиток інноваційної діяльності в Донецькій області здійснюється згідно з Програмою науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року (далі - Програма-2020), затвердженою рішенням обласної ради від 22. 03. 2002 № 3/25 656. З 2004 року Програма-2020 реалізується не тільки як програма науково-технічного, але і як програма інноваційного розвитку області. Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року передбачає реалізацію системи заходів щодо формування інноваційної моделі розвитку економіки області на основі прискореного зростання науково-технічного і виробничого потенціалу регіону.

Станом на 01. 12. 2012 в рамках Програми-2020 зареєстровано понад 480 проектів наукових організацій і промислових підприємств України за напрямками:

* паливно-енергетичний комплекс,

* металургія та хімія,

* машинобудування,

* агропромисловий комплекс,

* інформатика, транспорт і зв’язок,

* житлово-комунальне господарство,

* охорона здоров’я,

* охорона навколишнього середовища.

Програмою-2020 передбачено три джерела фінансування проектів: кошти підприємств (власні, залучені), місцеві бюджети та державний бюджет. Розвиток економіки Донецької області у 2011 р. характеризується продовженням позитивних тенденцій у базових галузях та поліпшенням стану соціального сектору. Фактичний обсяг реалізованої промислової продукції за січень-листопад 2011 р. склав 202 434,12 млн. грн. Темпи зростання промислового та сільськогосподарського виробництва за досліджуваний період становили 14,9 та 15,8% відповідно по відношенню до аналогічного періоду 2010 р. Індекс промислового виробництва листопад до листопада досяг рівня 110,4%, що обумовлено поліпшенням фінансування та посилення попиту на продукцію галузей орієнтованих на експорт.

Станом на 1 грудня 2011 р. спостерігається збільшення індексів промислової продукції у всіх галузях промисловості (від 102,3% у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції до 120,1% у добуванні паливно-енергетичних корисних копалин) за виключенням підприємств легкої промисловості, де на фоні значних проблем через зменшення рівня платоспроможності даний показник склав 86%. Загальний індекс у добувній промисловості склав 119,8%, у переробній — 114,0%, виробництво та розподілення електроенергії, газу та водопостачання збільшилось на 10,8% від початку звітного періоду.

Низькою залишається платіжна дисципліна у сфері сплати за спожиті енергоресурси. За спожиту електроенергію в цілому по області - 93,9%, за природний газ в соціальній сфері - 85,7% (бюджетними установами та організаціями — 99,9%, підприємствами комунальної теплоенергетики — 79,6%, населенням — 92,6%).

Позитивної динаміки було досягнуто в сфері залучення інвестицій до основного капіталу. Даний показник у фактичних цінах за січень-листопад 2011 р. становив 11 936,84 млн. грн, що на 55,25% більше за аналогічний період 2010 р. За таких умов, темпи зростання обсягу виконаних будівельних робіт становили 138,7% (7559 млн. грн.). Обсяг будівельних робіт, виконаних за контрактами підряду, а також підприємствами, які виконували будівельні роботи господарським способом за січень-листопад 2011 р. склав 6,3 млрд. грн., що на 35,8% більше ніж за відповідний період 2010 року. Значно зросло інвестування об'єктів до Євро-2012: авіаційного транспорту, включаючи його інфраструктуру, — в 4,1 рази, готельного господарства — в 4 рази, залізничного транспорту — в 2,7 рази, автомобільного і міського електричного транспорту — в 2,2 рази, спортивних об'єктів — у 1,6 рази.

Станом на 1 грудня 2011 р. по 25 інвестиційних проектах загальною вартістю 1,4 млрд. грн., які було схвалено Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області, надійшло 24,3 млн. дол. США. 50 підприємств реалізували 65 інвестиційних проектів на загальну суму 1786 млн. дол. США. За рахунок впровадження зазначених інвестиційних проектів вироблено продукції та надано послуг загальною вартістю 2557,9 млн. грн., в тому числі поставки продукції на експорт склали 1133,6 млн. грн.

Згідно проведеного моніторингу зберігається позитивна динаміка у експортній діяльності регіону. Однак, темпи зростання за період січень-листопад 2011 р. значно зменшились, а експорт послуг досяг від'ємного значення. Темпи зростання: обсягу експорту товарів становили 135,27% проти 139,48% зареєстрованих у 2010 р. (різниця становила 4,21% зі знаком мінус); імпорту товарів — 159,17% проти 157,78% (різниця 1,39%); експорту послуг — 93,55% проти 131,76% (різниця 38,21% зі знаком мінус); імпорту послуг — 115,65% проти 128,96% відповідно (різниця 13,31% зі знаком мінус). Таким чином, зберігається наявність активного платіжного балансу Донецької області за результатами зовнішньоторговельної діяльності. Активне сальдо склало 10 481,66 млн. дол. США, де доля обсягу операцій з товарами сягає 99,58% (10 437,82 млн. дол. США), а операції з надання послуг — 0,42% (43,84 млн. дол. США). Проте, на загальнодержавному рівні наявність пасивного платіжного балансу й неадекватне спрямування додатково емітованої грошової маси на розрахунки з іноземними партнерами, призводять до посилення тенденції зі збільшення індексу споживчих цін. За період січень-листопад 2011 р. даний показник досяг рівня 104,6% відповідно до аналогічного періоду 2010 р., зростання листопад до листопада становило 106%, а за IV квартал 2011 року — 100,3%.

Внутрішній розвиток Донецького регіону характеризується диспропорціями між периферійними територіями та містами з інвестиційним капіталом (центрами розвитку). Згідно порівняльного аналізу соціально-економічного стану окремих міст обласного значення найбільш розвиненими є: м. Донецьк (1 місце), м. Красноармійськ (2 місце), м. Докучаєвськ (3 місце), м. Горлівка (4 місце), м. Краматорськ (5 місце), м. Маріуполь (6 місце), м. Артемівськ (7 місце). Нижні рядки рейтингу займають м. Дружківка (18 місце), м. Костянтинівка та м. Харцизьк (19−20 місце), м. Слов’янськ (21 місце), м. Шахтарськ (22 місце), м. Димитров (23 місце). Найбільш проблемними є: м. Красний Лиман (24 місце), м. Жданівка (25 місце), м. Дебальцеве (26 місце), м. Дзержинськ (27 місце), м. Селидове (28 місце). До районів з високими темпами розвитку відносяться Костянтинівський, Волноваський, Володарський, Амвросіївський та Першотравневий. Проблемними районами згідно рейтингу є наступні: Красноармійський, Великоновосілківський, Ясинуватський, Олександрівський, Артемівський.

Загальний рейтинг Донецької області за соціально-економічним розвитком за досліджуваний період (січень-листопад 2011 р.) втратив 8 позицій: з 9 місця на 1 січня до 17 місця на 1 листопада. Окремо за напрямками на 1 листопада 2011 р. регіон займає:

економічний розвиток — 10 місце;

інвестиційна, наукова та інноваційна діяльність — 6 місце

державні фінанси — 19 місце;

споживчий ринок — 21 місце;

населення та ринок праці - 13 місце;

житлово-комунальне господарство — 18 місце;

рівень злочинності - 17 місце.

Для довідки: загалом 27 місць згідно зведеного рейтингу міст і районів області за рівнем соціально-економічного розвитку представленим Донецькою обласною державною адміністрацією

На сьогодні реалізація науково-технічних проектів Програми-2020 та впровадження інноваційних розробок здійснюється переважно за рахунок власних коштів підприємств і коштів замовників на проведення робіт і наукових досліджень. Згідно з Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» в рамках стратегічних напрямків для Донецької області були визначені та затверджені рішенням обласної ради від 28. 04. 2009 № 5/22−660 середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності до 2012 року. Відповідно до регіональних пріоритетів та враховуючи структуру економіки у містах і районах області визначені пріоритетні напрями інноваційної діяльності, які були покладені в основу планів інноваційного розвитку міст і районів на 2008−2012 роки.

На короткострокову перспективу в структурі Програм економічного і соціального розвитку міст і районів розробляється розділ «Науково-технічна та інноваційна діяльність». Розпочинаючи з 2002 року, в Донецькій області створено достатньо розгалужену інноваційну інфраструктуру. Область належить до п’ятірки регіонів (м. Київ, Харківська, Дніпропетровська, Львівська, Донецька області), які мають мережу наукових організацій з потужним науково-кадровим потенціалом, здатним забезпечити науково-технічними розробками практично усі галузі економіки. Наукові установи області представляють академічну (14 установ), галузеву (понад 40), вузівську (14) і так звану заводську (промислову) науку. За чисельністю працівників наукових організацій регіон посідає 4 місце в Україні (після м. Київ, Харківської та Дніпропетровської областей).

В області функціонують елементи інноваційної інфраструктури, що спеціалізуються на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих і середніх інноваційних підприємств, а саме:

* Технологічний парк ЗАТ «Технологічний парк «Вуглемаш»;

* Донецький регіональний центр інвестицій та розвитку Державного агентства України інвестицій та розвитку;

* Центр науково-технічної і економічної інформації;

* Донецьке регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (регіональне відділення небанківської фінансово-кредитної установа відділення);

* громадська організація «Донецький міський бізнес-інкубатор», створений при Донецькому державному університеті управління;

* студентський бізнес-інкубатор при Приазовському державному технічному університеті;

* науково-навчальні центри і комплекси при наукових та вищих навчальних закладах та ін.

В області працює система сприяння інноваційному розвитку, яка включає організаційну, інформаційну, освітню та інші види діяльності.

Сформовано бази даних:

* науково-дослідних установ області;

* науково-технічних розробок та проектів з інноваційною складовою Донецької області;

* перспективних інвестиційних проектів з енергозберігаючою складовою;

* працівників наукових установ області;

* молодих учених області;

* нормативно-правових актів у сфері інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності.

На базі Донецького обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій регулярно (раз у два місяці) проводяться семінари з питань інноваційної діяльності та захисту прав інтелектуальної власності.

З метою розповсюдження інформації про науково-технічні здобутки регіону у 2008 році створено інтернет-портал «Інноваційний потенціал Донецької області», де постійно оновлюються аналітичні матеріали, законодавча база, опис об'єктів інноваційної інфраструктури регіону, база даних наукових установ, інноваційних розробок та ін. Також у 2010 році створено презентаційний фільм «Наука Донбасу».

Задля позиціонування Донецької області як регіону з інноваційною моделлю розвитку, активізації науково-технічної та інноваційної діяльності, залучення інвестицій для реалізації перспективних інноваційних проектів і вирішення на цій основі соціальних проблем в області реалізується регіональна Програма «2010 — рік інновацій».

В її рамках протягом поточного року відбувся ряд заходів відкритого характеру, а саме: Стратегічна сесія «Інноваційна стратегія розвитку Донецького регіону», круглий стіл «Створення регіонального бренду «Донецьк — ділова столиця України», міжнародні форуми і конференції «Інновації в медицині: від керування до технологій», «Інновації в машинобудуванні», «Інноваційна модель екологічної системи промислового регіону», «Метан на ринку», «Інновації в гірничо-видобувній промисловості», «Інноваційні аспекти розвитку агропромислового комплексу», «Особиста безпека людини 2010», Національний форум «Реструктуризація бізнесу».

Головним заходом Програми «2010 — рік інновацій» стало проведення

ІІІ Міжнародного інвестиційного саміту DID «Державно-приватне партнерство в контексті нової економічної політики України». На Саміті започатковано публічне обговорення питання «Державно-приватне партнерство» як одного з інструментів залучення інвестицій в реалізацію конкретних проектів, у т.ч. інфраструктурних, заснованих на співробітництві держави та бізнесу.

Під час проведення Саміту підписано тристоронню Угоду про співробітництво у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності між Донецькою облдержадміністрацією, Донецькою обласною радою та Державним агентством України з інвестицій та розвитку та Угоду про співробітництво між Донецькою облдержадміністрацією та ТОВ «Інвестиційна компанія Зовнішекономбанк».

Також у 2010 році експозиція Донецької області традиційно взяла участь в роботі ХІ Міжнародного форуму та виставки «Високі технології ХХІ століття» у м. Москва, РФ. За результатами Конкурсу «Високі технології - основа модернізації економіки та розвитку промисловості», що проводився Урядом Москви в рамках Форуму, проект Донецького національного технічного університету «Установки УМБ-130 и УМБ-130М для буріння свердловин при дослідженнях на шельфі» нагороджений Почесним Срібним знаком Форуму, а розробку Інституту фізико-органічної хімії й вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка «Методи доопераційного визначення хімічного складу ниркових каменів і їх розчинення безпосередньо в нирках» відзначено Медаллю Форуму.

З метою підтримки науково орієнтованої молоді, залучення її до вирішення актуальних завдань сучасної науки, збереження та розвитку наукового потенціалу регіону у 2009 році за ініціативи управління інноваційної політики створено Донецьку обласну раду молодих учених (ДОРМУ). До складу ради увійшли представники провідних наукових установ та вищих навчальних закладів області. У червні поточного року проведено І Молодіжний науковий форум, у вересні - Конкурс інноваційних проектів молодих науковців. На сьогодні опрацьовується питання щодо надання грантів Донецької обласної ради молодим науковцям.

Наукові установи та вищі навчальні заклади Донецької області активно співпрацюють із суб'єктами науково-господарської діяльності Російської Федерації, Білорусі, Латвії, Німеччини, Великої Британії, Болгарії, Швеції, Греції та інших країн близького та далекого зарубіжжя. Наприклад, в рамках реалізації Угод про співробітництво з суб'єктами Російської Федерації Донбаська національна академія будівництва і архітектури співпрацює з відділенням будівельних наук Російської академії архітектури та будівельних наук (м. Москва). В рамках договору проводиться спільна науково-дослідна робота в галузі дослідження процесів деформування та руйнування бетонів, співробітництво в галузі вдосконалення методів розрахунку складно-напружених залізобетонних конструкцій будівель та споруд. Інститутом фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України спільно із Московською державною академією ветеринарної медицини та біотехнології ім. К.І. Скрябіна проводяться дослідження в галузі фізико-органічної хімії полімерів та біологічно активних сполук. Спільно з Інститутом радіотехніки та електроніки ім. В. О. Котельникова РАН (м. Москва) Донецьким фізико-технічним інститутом ім. О.О. Галкіна НАН України розробляється спільний науковий проект ДФФД МОН України та Російського фонду фундаментальних досліджень «Нові мікрохвильові та оптичні магнітоелектричні ефекти у феритах, композитних наноструктурах і фотонних кристалах». З Інститутом металургії і матеріалознавства ім. О. О. Байкова РАН (м. Москва) здійснюється спільний науковий проект ДФФД МОН України та Російського фонду фундаментальних досліджень «Структурний стан і механічна поведінка наноструктурних металів та сплавів».

Також здійснюють спільні дослідження, обмін досвідом та результатами науково-дослідних робіт з науковими установами суб'єктів Російської Федерації Інститут прикладної математики і механіки НАН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецький національний університет, Донецький національний технічний університет, Приазовський державний технічний університет та ін.

Інноваційному розвитку регіону сприяє активна співпраця облдержадміністрації з міжнародними програмами і проектами технічної допомоги. У поточному році продовжено активну співпрацю з Німецьким бюро технічного співробітництва (GTZ) у рамках програми «Сприяння економічному розвитку та зайнятості» щодо реалізації спільних проектів «Сприяння розвитку винахідницького та раціоналізаторського руху як інструменту модернізації виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції» та «Сприяння залученню творчої молоді до наукової діяльності з метою формування економіки знань». В 2011 році буде продовжено співробітництво за напрямками «Енергозбереження», «Житлово-комунальне господарство», «Транспорт та логістика».

У 2010 році було підписано Протокол щодо співробітництва між Проектом Європейської комісії «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні», Донецькою облдержадміністрацією та Донецькою обласною радою, метою якого є підтримка інноваційної політики на регіональному рівні. В рамках зазначеного Проекту відбулись семінари «Регіональна інноваційна політика в України та Європейському Союзі: досвід розробки та реалізації», «Комерціалізація об'єктів права інтелектуальної власності: механізми і практика».

Подальший розвиток інноваційної діяльності в Донецькій області має сприяти структурним перетворенням економіки регіону, нарощуванню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, зменшенню залежності підприємств від кон’юнктури на зовнішніх ринках, розвитку внутрішнього ринку, формуванню ефективних механізмів підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності, застосуванню енергозберігаючих технологій, впровадженню новітніх екологічно безпечних технологій.

З метою подальшої реалізації державної інноваційної політики на регіональному рівні, створення умов для більш раціонального використання науково-технічного та виробничо-ресурсного потенціалу області, забезпечення ефективної реалізації Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року необхідно:

* Визначити перелік пріоритетних науково-технічних проектів і розробок та всіляко сприяти їх подальшій комерціалізації та впровадженню.

* Сприяти розвитку та мотивації наукової діяльності молодих учених Донецької області.

* Забезпечити активізацію взаємодії органів виконавчої влади всіх рівнів задля ефективного вирішення питань інноваційного розвитку.

* Сприяти активізації міжнародного та міжрегіонального співробітництва у сфері науково-технічної діяльності в рамках існуючих Угод. Концепція інноваційного розвитку освіти регіону.

ВИСНОВОК

В Україні за результатами аналізу відстежується тенденція поступового зниження інноваційної діяльності. Серед основних критеріїв, що свідчать про незадовільний стан інноваційної діяльності в Україні, виділені наступні: зменшення витрат на науку та науково-технічні дослідження; низький рівень експортабельності та конкурентоспроможності товарів та послуг; обсяги оновленої продукції характеризуються тенденцією скорочення.

За цих умов доцільним стає вивчення теоретичних основ стимулювання інноваційної активності працівників підприємств як основного джерела інновацій та особливостей державної підтримки інноваційної діяльності. Підхід сучасних компаній до стимулювання праці в інноваційному процесі визначається двома головними моментами — прагненням максимально активізувати творчу особливість і направити цю активність на досягнення конкретного економічного результату.

Серед основних методів стимулювання інноваційної діяльності виділено такі: організаційні й адміністративно-примусові методи та методи економічного й морального стимулювання. Принципово важливим є використання всіх груп методів стимулювання інноваційної діяльності в комплексі.

Зроблені рекомендації щодо організації ефективної системи стимулювання на українських підприємствах та з боку українського законодавства. При цьому заходи для стимулювання інноваційної діяльності повинні утворювати цілий комплекс взаємозалежних заходів, що заохочують винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, комерціалізацію винаходів як об'єктів права інтелектуальної, у т.ч. промислової, власності й інноваційне підприємство в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Соколенко С. И. Современные мировые рынки и Украина. -К.: Демос, 1995. -354 с.

2. Матвієнко Л.М., Матвієнко P.O. Напрями підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу регіону // Науково-технічна інформація. -2006. — № 4(30). -С. 25−29.

3. Бубенко П. Т. Перспективи інноваційного розвитку регіонів // Інновації: проблеми науки і практики / В. П. Семиноженко, О.І. Амоша, А.І. Землянкін, Г. В. Моісеєв. — Харків: ВД «Інжек», 2006. — 335 с.

4. Исмаилов Т. А., Гамидов Г. С. Инновационная экономика — стратегическое направление развития России в XXI веке. // Инновации, № 1, 2003 г.

5. Концепція розвитку наукової сфери України // Економіст. — № 10. — 2006. — С. 20.

6. htth // www. ukrstat. gov. ua.

7. Карась П., Тимановська Н. Інтелектуальний капітал: складові та аспекти комерціалізації в нових умовах господарювання // Економіст. — № 8. — 2006. — С. 72.

8. Федірко О. А. Роль інновацій у формуванні конкурентних переваг національної економіки. — Автореферат — Київ — 2005.

9. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник. / О.І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін. — К.: Центр учбової літератури, 2007.

10. Т.М. Гордієнко. Пріоритетні напрямки розвитку регіональної економіки / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/portal/chem_biol/nvlnau/Ekon/20095/articles/T.M. _Gordienko. pdf

11. Гриньов А. В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. / Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003.

12. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця. — К.: Ін-трпогнозув.; Фенікс, 2003.

13. Тищенко О. М. Концепція регіонального розвитку на базі оцінки інноваційного потенціалу / Монографія. Х. :В-тво «Інжект», 2007.

14. Шевцова Г. З., Мемедляєв З.Н. Теорія і практика інноваційної діяльності: Нав. Посібник. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой