Інтенсифікація виробництва молока та шляхи підвищення її економічної ефективності

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра аграрної економіки

ім. проф. І.Н. Романенка

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему: «Інтенсифікація виробництва молока та шляхи підвищення її економічної ефективності»

Студентки 3 курсу 5 групи

напряму підготовки «Облік і аудит»

Коломієць Ю.О.

м. Київ-2013

Зміст

Вступ

1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства

2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока

2.4 Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

3. Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

3.2 Нормування праці на тваринницьких комплексах

3.3 Оплата праці в тваринництві

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Молочне скотарства — одна з провідних галузей тваринництва, призначення якої - забезпечення виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти — незамінні продукти харчування. Молоко містить близько 120 цінних компонентів: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин та ін.

Молочне скотарство є доволі трудомісткою і за технологією найскладнішою галуззю тваринництва. Від рівня його розвитку залежить задоволення потреб населення у високоцінних продуктах харчування.

В останні роки економічна ситуація за останні роки в молочному скотарстві значно погіршилася, як і в сільському господарстві в цілому. Скоротилося виробництво молока, зменшилося поголів'я корів при одночасному зниженні їх продуктивності. Таким чином молочне скотарство нашої країни перебуває у край складному становищі [1].

Причиною такого становища стала не лише економічна криза, але й низка проблем організаційного й економічного характеру. Основні з них: надмірна усуспільненість молочного тваринництва; втрата працівниками права власності; організаційне й економічне роз'єднання виробництва й переробки молока, неадекватний розподіл прибутку між ними; нестача на фермах сучасного обладнання — доїльних апаратів, холодильних установок; незадовільний стан з кадрами тваринників — низький професійний рівень, недостатній приплив молодих спеціалістів. На даний час потенційні можливості збільшення виробництва молока в господарствах населення повністю вичерпані, а фермерські господарства практично не займаються молочним скотарством.

Проблеми, що виникли в молочній галузі, можна подолати тільки за рахунок інтенсифікації: підвищення рівня і повноцінності годівлі; впровадження промислових технологій і прогресивних форм організації та оплати праці; підвищення загальної культури ведення скотарства; відродження великих спеціалізованих молочних господарств [19].

В основі інтенсифікації виробництва молока лежить удосконалення самого об'єкта інтенсифікації, яким в молочному скотарстві є корови. По-перше, необхідно значно підвищити продуктивність молочного стада як найважливішого фактора росту економічної ефективності інтенсифікації. По-друге, якісне вдосконалення тварин слід спрямувати на створення типів та порід, пристосованих до умов промислової технології. Це сприятиме досягненню двох цілей: збільшенню виробництва молока та підвищенню продуктивності праці працівників тваринництва.

Послідовна інтенсифікація молочного скотарства передбачає не тільки збільшення обсягів виробництва молока, але й подальше підвищення його економічної ефективності. Суть інтенсифікації молочного скотарства полягає в тому, що з підвищенням продуктивності тварин буде знижуватися собівартість їх продукції, тому що тільки за таких умов найбільш ефективно будуть використовуватися усі ресурси, які беруть участь у виробничому процесі. У практичній діяльності це виражатиметься в збільшенні прибутку та підвищенні рівня рентабельності.

Основною метою і завданням даної курсової роботи є висвітлення напрямів подальшого розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації і підвищення її економічної ефективності на сільськогосподарському підприємстві ПОСП «Ічнянське». Також розглянуться виробничі ресурси та даного підприємства їх використання, динаміка рівня інтенсивності та продуктивності молочного скотарства та економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока за різними показниками.

1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється двома способами — екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють продуктивність поголів'я худоби.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

· необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції

· обмеженість орнопридатних земель

· нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Інтенсифікація передбачає необхідність раціонального та ефективного господарювання. Тільки на такій основі може бути досягнутий якісно новий ступінь розвитку продуктивних сил та значно підвищена ефективність факторів економічного росту.

Процес інтенсифікації в тваринництві має істотні відмінності в зіставленні з рослинництвом. Якщо в останньому об'єктом додаткових вкладень виступає земля та лише незначна їх частка припадає на рослину, то в тваринництві основна маса витрат додається безпосередньо до тварини. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому вони передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення поголів'я худоби. При цьому тварини, що є основними та оборотними засобами сільського господарства, виступають об'єктом інтенсифікації. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв’язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання [18].

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, метою якого є збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності виробництва. Він забезпечує постійне підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, його ефективності.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств [1].

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства

Правильний методичний підхід до вивчення інтенсифікації сільського господарства дозволяє визначити ті закономірності й тенденції, які проявляються при її здійсненні. На підставі глибокого економічного аналізу при використанні системи показників вдається виявити небажані явища, що мають місце в процесі виробництва, знайти невикористанні резерви, накреслити конкретні напрями подальшого розвитку інтенсифікації. Отже, інтенсифікацію можна правильно регулювати лише при виборі найдосконалішої методики дослідження.

Мета інтенсифікації сільського господарства — збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва [18].

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Перший етап — значення рівня інтенсивності, другий — встановлення залежності виходу продукції від рівня сукупних затрат уречевленої і живої праці, третій — аналіз економічної ефективності інтенсифікації.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу [2].

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських працівників. У зв’язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Інтенсифікація молочного скотарства характеризується додатковими вкладеннями коштів поголів'я тварин для збільшення виробництва при скороченні витрат праці та коштів на одиницю продукції. Основний зміст інтенсифікації у тому що, зростання продукції забезпечується за рахунок збільшення виходу продукції від голови поголів'я. Інтенсифікація молочного скотарства проявляється, передусім, у підвищенні продуктивності корів.

Одним з основних показників рівня інтенсивності в молочному скотарстві є витрата кормів на одну голову. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства слід розпочинати з зміцнення й удосконалення кормової бази. Тобто поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним протеїном, мінеральними речовинами та мікроелементами. Однак зростання економічної ефективності відбувається не при підвищенні рівня годівлі, а при зростанні продуктивності худоби, що значно зменшує додаткові витрати кормів. інтенсифікація сільськогосподарський економічний скотарство

Рівень інтенсивності молочного скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі з розрахунку на одну корову. Збільшення витрат — це найбільший вплив на рівня молочної продуктивності. Проте приріст продукції повинен бути більшим ніж витрати, що зумовили цей приріст. Інакше, цей процес забезпечить зниження виробництва продукції [17].

Рівень інтенсивності молочного скотарства тісно пов’язані з сезонністю виробництва молока. Чим менше проявляється сезонність, тим інтенсивніше працює галузь. Усунення різко вираженої сезонності - це одна з найважливіших умов збільшення виробництва молока. Сезонність закупівель молока породжує додаткові вкладення для збільшення потужностей молочних заводів, знижує рівень використання основних фондів промисловості. Рівномірне отримання молока протягом року досягається хорошою годівлею корів, сприятливими умовами утримання протягом року. При екстенсивному молочному скотарстві відмінність між виробництвом молока в літні і зимові місяці дуже значна. Основне кількість молока одержують у теплий період року. Взимку відчувається брак кормів тому годівля корів на багато гірша ніж влітку, тобто вихід продукції значно зменшується. Для рівномірного отримання продукції протягом року рекомендується використовувати осінньо-зимовий період. Корови, які отелилися в цей період мають вищу продуктивність, збільшується середня жирність молока. Перші місяці їх лактації проходять взимку. Повноцінна годівля забезпечує високу молочну продуктивність корів у ці місяці. Останні місяці лактації, коли продуктивність зазвичай значно знижується, корови переходять на пасовища і тому зберігають високі надої (стимулююча дія зелених кормів). У корів, які отелилися у весняно-літній період, перші місяці лактації проходять під час пасовищного періоду, і тому вони дають найбільше молока короткий час. А наприкінці лактації, коли корова перестає пастися, спостерігається різке зниження продуктивності. Переклад корів осінньо-зимовий період гарно віддзеркалюється на розвитку молодняку. Телята, народжені в даний період, міцніші. Вони при повноцінній годівлі добре розвиваються. А післямолочний період їх вигодовування замінюється пасовищним періодом, що забезпечує повноцінне харчування й одержання високого приросту живої маси [19].

Продуктивність і ефективність галузі залежать від ступеня використання потенціалу тварин, та їх можливостей. Тому необхідно створити умови для максимальної реалізації даних чинників. Це вимагає широку програму заходів щодо забезпечення необхідного рівня, якості і незвичних сполучень біологічних, технічних, організаційно-технологічних та економічних чинників.

Просте чисельне зростання поголів'я без поліпшення його якості та структури, застосування нових, найсучасніших технологічних і технічних систем, без використання високоефективних машин та устаткування, кормів достатнього обсягу та якості приводить до збільшення потреби у трудових та матеріальних ресурсах [17].

Для вивчення впливу окремих факторів виробництва на вихід продукції доцільно обчислювати також натуральні показники: кількість мінеральних і органічних добрив, спожитої електроенергії на виробничі потреби в кіловат-годинах в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції від однієї голови тварин.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження капітало-, матеріало-, та енергомісткості виробництва. У молочному скотарстві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції [1].

2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

ПОСП «Ічнянське» розташоване у північно-східній частині Ічнянського району Чернігівської області Лівобережної України.

Найбільш холодним місяцем року являється січень з середньою температурою -9; -18 градусів. Зима характеризується не стійкою погодою: поряд з низькою температурою — 18; 20 градусів, спостерігаються відлиги +4; +5 градусів. Це в свою чергу призводить до утворення льодяної кірки, яка негативно впливає на зимівлю озимих.

Середня висота снігового покриву сягає 15 см., а глибина промерзання ґрунту 55 см. Безморозний період продовжується 170 днів, період з температурою повітря вище +5 градусів (вегетаційний період) починається 3 квітня і закінчується 30 жовтня. Період з температурою вище +10 градусів (вегетаційний період для теплолюбних культур) починається 24 квітня і закінчується 5 жовтня (165 днів). Але весною дуже часто бувають заморозки, на що слід звертати увагу при проведенні весняно-польових робіт.

Середня кількість опадів складає 470 — 580 мм на рік.

Віддаленість до пунктів збуту не дуже значна. До найближчої залізничної станції в м. Ічні - 5 км, а до обласного центру м. Києва — 150 км.

ПОСП «Ічнянське» знаходиться в м. Ічня, Ічнянського району, Чернігівської області.

У сільському господарстві земля — це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Вона одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей і характеризує якість землі як засобу виробництва в сільському господарстві. У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні насадження — з підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність використання земельних ресурсів. У господарствах України частка ріллі зростає з півночі на південь, а площі природних сіножатей і пасовищ відповідно зменшуються [5].

Забезпеченість аналізованого підприємства сільськогосподарськими угіддями ми можемо побачити у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2011р.

га

%

га

%

га

%

Всього с. -г. угідь, га

2159

100

2002

100

1995

100

92. 4

у тому числі:

рілля

1995

92. 4

1845

92. 2

1995

100

100

Як ми бачимо, у звітному році загальна земельна площа у підприємстві зменшилась на 7,6%.

Основою збільшення виробництва продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів.

Трудові ресурси -- це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві [22].

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами ми можемо побачити з наступної таблиці (Таблиця 2. 2).

Таблиця 2.2 Трудові ресурси господарства та їх використання.

Показник

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2011р.

Середньорічна чисельність працівників, осіб

99

142

156

157,58

У тому числі: рослинництва

32

67

111

346,88

тваринництва

67

75

45

67,16

Відпрацьовано у с-г. виробництві всього, тис. люд. -год

198,5

283,3

312

157,18

У тому числі: у рослинництві

64,16

133,67

222

346,01

у тваринництві

134,34

149,63

90

66,99

Відпрацьовано одним працівником за рік, люд. -год

2005,1

1995,1

2000

99,7

У тому числі: у рослинництві

2005

1995

2000

99,7

у тваринництві

2005,1

1995,1

2000

99,7

Коефіцієнт використання трудових ресурсів всього

1,06

1,06

1,06

100

У тому числі: у рослинництві

1,06

1,06

1,06

100

у тваринництві

1,06

1,06

1,06

100

Проаналізувавши показники наявності та використання трудових ресурсів, можна зробити висновок про те, що трудові ресурси на підприємстві використовуються ефективно, оскільки, чисельність працівників рослинництва збільшилась, а тваринництва зменшилась, але це не несе суттєвого впливу на виробництво в галузі тваринництва. Використання трудових ресурсів знаходиться на високому рівні.

Успішне функціонування с. -г. підприємств здійснюється на основі органічної взаємодії таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці. Засоби праці знаходять своє вираження в основному капіталі підприємства, а предмети праці - в оборотному капіталі [1].

Економічна ефективність використання основного капіталу характеризується системою показників. Основними з них є: капіталовіддача, капіталомісткість продукції та норма прибутку.

Капіталовіддача — це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основного капіталу сільськогосподарського призначення.

Капіталомісткість — це вартість основного капіталу сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. вартості валової продукції.

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норми прибутку [9].

Забезпеченість підприємства основним капіталом та ефективність його використання ми можемо побачити в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2011р.

Вартість основного капіталу, тис. грн.

6093

8407,5

14 439,5

236,99

На 1 га. с. -г. угідь

3,04

3,89

7,24

238,16

На 1 середньорічного працівника

61,55

59,21

92,56

150,38

Капіталовіддача, грн.

1,39

1,71

1,33

95,68

Капіталомісткість продукції, грн.

0,72

0,59

0,75

104,2

Норма прибутку,%

76,79

33,83

61,96

80,69

Щодо забезпеченості ПОСП «Ічнянське» основним капіталом, слід зазначити, що в аналізованому періоді він збільшився на 136,99%. Негативним явищем у 2013 році стало зменшення капіталовіддачі в порівнянні з 2011 роком на 4,32%. Капіталомісткість навпаки збільшилась на 4,2%. Норма прибутку знизилась на 19,31%.

Важливе значення для розвитку підприємства також має спеціалізація, яка дозволяє:

— більш ефективно використовувати природно-кліматичні та економічні умови господарства;

— концентрувати матеріальні та фінансові ресурси на виробництво продукції більш вигіднішої з економічної точки зору;

— покращувати технології виробництва процесів шляхом комплексної механізації та автоматизації.

Спеціалізація сільського господарства — це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їх підрозділах [15].

Визначимо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, тобто визначимо спеціалізацію ПОСП «Ічнянське».

Таблиця 2.4. Структура грошових надходжень ПОСП «Ічнянське» від реалізації продукції

Показник

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2011р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Зерно

4016

47. 7

683

8. 25

16 723

59. 05

416. 4

Цукрові буряки

-

-

-

-

-

-

-

Соняшник

-

-

1724

20. 84

5563

19. 64

-

Інша продукція рослинництва

310

3. 7

36

0. 44

535

1. 89

172. 58

Всього по рослинництву

4772

56. 68

2560

30. 95

22 821

80. 59

478. 23

Продукція тваринництва:

у тому числі:

вирощування ВРХ

1031

12. 25

578

6. 98

1157

4. 09

112. 22

молоко

2572

30. 54

4886

59. 066

4336

15. 31

168. 58

Продукція свинарства

14

0. 17

248

2. 99

-

-

-

Інша продукція тваринництва

30

0. 36

-

-

5

0. 018

16. 67

Всього по тваринництву

3647

43. 32

5712

69. 05

5498

19. 42

150. 75

Разом по рослинництву і тваринництву

8419

100

8272

100

28 319

100

336. 37

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації продукції за 2011 рік господарство ПОСП «Ічнянське» спеціалізувалося на виробництві продукції рослинництва (56,68% грошових надходжень), а саме — зерна (47,7%). Від продукції тваринництва було отримано 43,32% грошових надходжень. Найбільше грошових надходжень спостерігається від молока — 30,54%.

Аналізуючи структуру грошових надходжень за 2013 рік, відзначимо зниження надходжень від продукції тваринництва до 19,42%, і збільшення частки продукції рослинництва до 80,59%.

Порівнюючи дані за аналізований період ми бачимо що спеціалізація підприємства протягом трьох років дещо змінилася.

У свою чергу діяльність підприємство здійснює з метою отримання прибутку. Відповідно, узагальнюючи вище сказане необхідно проаналізувати результати господарської діяльності ПОСП «Ічнянське» у період з 2011 по 2012 роки.

Таблиця 2.5. Результати господарської діяльності ПОСП «Ічнянське»

Показник

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2012р.

Вартість валової продукції, тис. грн.

8486,544

14 366,768

19 149,089

133,29

на 1 га с. -г. угідь

4,239

6,654

9,599

144,26

на 1 середньорічного працівника

85,723

101,174

122,751

121,33

на 1 грн. виробничих витрат

0,804

1,374

0,962

70,01

Валовий прибуток, грн.

-80 000

2 286 000

13 611 000

595,41

на 1 га с. -г. угідь

-39,96

1058,82

6822,56

644,36

на 1 середньорічного працівника

-808,08

16 098,59

87 250

541,97

Рівень рентабельності підприємства, %

-5,12

15,24

70,61

463,32

Отже, можна дійти висновку, що в динаміці за 2012- 2013 роки в ПОСП «Ічнянське» відбулося збільшення обсягу вартості валової продукції в розрахунку на 1 га. сільськогосподарських угідь — на 44,26%, на 1 середньорічного працівника — на 21,33%, на 1 гривню виробничих витрат вартість валової продукції зменшилась — на 29,99%. Валовий прибуток підприємства також змінився, а саме: на 1 га. сільськогосподарських угідь збільшився на 544,36%, на 1 середньорічного працівника він збільшився на 441,97%. А рівень рентабельності збільшився на 363,32%.

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства

Сучасна технологія виробництва молока ґрунтується переважно на біологічних, інженерних та економічних знаннях. Якщо ці науки обумовлюють і визначають, що необхідно робити для одержання молока, тоді технологія, яка акумулює необхідні їй положення цих наук, а також надбаний практичний досвід, відповідає на запитання, як потрібно робити, щоб одержати молоко в процесі виробництва з найбільшою ефективністю. Технологією виробництва молока на фермі докладно визначають кількість і якість тварин, параметри всіх операцій, послідовність і тривалість їх виконання обслуговуючим персоналом.

Виробництво молока в Україні розвивається на основі подальшої інтенсифікації, що забезпечує збільшення виробництва молока переважно за рахунок продуктивності корів і поліпшенню їх племінних якостей [6].

Таблиця 2.6. Динаміка виробництва молока в ПОСП «Ічнянське»

Показники

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2011р

Витрати виробництва

На 1 корову, тис. грн.

4,79

6,41

6,11

127,56

Поголів'я корів, гол.

260

280

311

119,62

Удій молока від 1 корови, кг

4667,7

5930,4

5905,5

126,52

Валовий надій молока, ц

12 136

16 605

18 366

151,33

З наведеної таблиці видно, що за аналізований період кількість поголів'я збільшилось всього на 51 голів (на 19,62%), тому і збільшився валовий надій молока на 51,33%. Збільшився й удій молока від 1 корови на 26,52%, в свою чергу відбулося збільшення розміру виробничих витрат на 27,56%.

Таблиця 2.7. Вплив факторів на зміни валового надою молока

Показники

2011р.

2013р.

Відхилення (+; -)

Поголів'я корів, гол.

260

311

51

Удій молока від 1 корови, кг

4667,7

5905,5

1237,8

Валовий надій молока, ц

12 136

18 366

6230

Валовий надій молока при поголів'ї

корів 2012 р. і удої молока від 1 корови 2010 р, ц

14 516,5

Зміни валового надою молока за рахунок, ц:

поголів'я корів

2380,5

продуктивності корів

3849,5

Аналізуючи вплив факторів на зміни валового надою молока в ПОСП «Ічнянське» видно, що в період з 2011 по 2013 роки поголів'я корів збільшилось на 51 голову, тому і збільшився валовий надій молока на 51,33%. Збільшився й удій молока від 1 корови на 26,52%. Якби у 2013 році удій молока від 1 корови сягнув позначки 2011 року, а саме 6788 кг, то валовий надій молока склав би 14 516,5 ц. З даної таблиці ми бачимо, що на валовий надій молока впливає як зміни в поголів'ї корів, так і продуктивність тварин.

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока

Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока характеризується системою таких показників: затрати праці і витрати кормів на 1 ц молока, собівартість 1 ц молока, ціна реалізації 1 ц молока, прибуток з розрахунку на 1 ц молока і на 1 корову, рівень рентабельності виробництва молока та окупність додаткових витрат.

Ефективність виробництва значною мірою залежить від цін реалізації продукції, які визначають рівень відшкодування середніх витрат виробництва і формують відповідні умови розширеного відтворення [2].

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку є рентабельність. Рентабельність виробництва означає, що підприємство, реалізуючи продукцію не тільки окупає затрати на її виробництво, але й отримує прибуток.

Продаючи молоко, господарство намагається з прибутком відшкодувати витрати на утримання корів та виробництво молока. Тому рівень економічної ефективності є важливим фактором, що зумовлює стан та темпи розвитку і росту виробництва молока.

Таблиця 2.8. Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока

Показники

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до 2011р

Повна собівартість 1 ц молока, грн.

188,78

204,88

224,06

118,97

Витрати на оплату праці на 1 ц молока, грн.

54,55

24,99

23,96

43,92

Витрати кормів на 1 ц молока, грн.

80,8

85,52

88,20

109,15

Ціна реалізації 1 ц молока, грн.

211,93

294,25

236,09

111,4

Прибуток, грн. :

на 1 ц молока

23,15

89,37

12,03

51,97

на 1 корову

1080,77

5300

710,61

65,75

Рівень рентабельності, %

12,26

43,62

5,37

43,8

За аналізований період негативним є те, що повна собівартість у 2013 році в порівнянні з 2011 роком зросла на 18,97% і становить 35,28 грн. на 1ц молока. Виробництво молока у даному господарстві не є досить прибутковим. Про це свідчить низький рівень рентабельності за аналізований період, який зменшився на 56,2% в порівнянні з 2010роком.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

Одним із напрямів інтенсифікації є спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація як одна з форм суспільного поділу праці є умовою широкого використання в сільськогосподарському виробництві досягнень науково-технічного прогресу і основою його послідовної інтенсифікації.

Спеціалізація сільського господарства — це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їхніх підрозділах. Відповідно до цього вона характеризується й переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції. У свою чергу, спеціалізація потребує зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції. Спеціалізація дає уявлення про головні галузі виробництва, рівень їхнього розвитку, роль і значення у розвитку господарства.

Спеціалізація аграрних підприємств неодмінно супроводжується концентрацією виробництва в усіх галузях, що сприяє підвищенню його ефективності. Збільшення виходу продукції і підвищення її ефективності в процесі інтенсифікації забезпечується на основі поглиблення спеціалізації та досягнення оптимальних розмірів сільськогосподарського виробництва в підприємствах різних форм власності і видів господарювання.

Спеціалізація складається тому, що кожне сільськогосподарське підприємство використовує свої ресурси на виробництво певного виду продукції, у найбільшому ступені відповідного конкретним природним і економічним умовам. При цьому важливими факторами являються площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основними фондами. Внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва — запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при мінімальних витратах [15].

Внаслідок суспільного поділу праці в Україні склалися такі виробничі напрями спеціалізації скотарства: молочний, молочно-м'ясний, м’ясо-молочний і м’ясний.

Молочне скотарство характеризується високою часткою виробництва товарного молока, що становить понад 75% вартості всієї товарної продукції скотарської галузі. Такий напрям спеціалізації скотарства склався в господарствах приміських зон, які постачають населенню міст молоко. Індустріальна технологія виробництва молока в спеціалізованих господарствах сприяє підвищенню його ефективності. Молочній спеціалізації скотарства відповідає певна структура стада ВРХ. У приміських господарствах, які спеціалізуються на виробництві молока, у стаді переважають корови (60−70%), а молодняк у 20-денному віці реалізується іншим підприємствам на дорощування і відгодівлю.

У господарствах молочно-м'ясного напряму товарне молоко становить 50−75% вартості всієї продукції скотарства. Молочно-м'ясне скотарство найбільш розвинуте в господарствах Полісся і Лісостепу. Частка корів у стаді ВРХ 40−50%. У районах молочно-м'ясного скотарства виробляються не тільки молочні продукти, а й значні обсяги яловичини.

Скотарство м’ясо-молочного напряму найпоширеніше в господарствах степової зони, передгірських та гірських районів Карпат. Жива маса та товарне м’ясо становить 50−70% загальної виручки від реалізації продукції скотарства. Частка корів у стаді 35−40%.

М’ясне скотарство характеризується високим виходом товарного м’яса (понад 75%) і обмеженим обсягом виробництва молока. Частка корів у стаді близько 30−35%. Господарств м’ясного скотарства в Україні ще мало, хоча, як свідчить світова практика, такий напрям спеціалізації високоефективний.

Іншим напрямом інтенсифікації є комплексна механізація і автоматизація виробництва. Їхнє впровадження передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства. Особливого значення набуває підвищення якості і надійності сільськогосподарської техніки, що є основою високої ефективності її використання.

У процесі інтенсифікації сільського господарства передбачається використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці й ефективність виробництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на ручних роботах у рослинництві і тваринництві зайнято досить багато працівників цих галузей. Тому створення системи машин і завершення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації сільського господарства.

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва передбачає не лише насичення його сучасною технікою, а й підвищення ефективності її використання. Так, від ефективної роботи машино-тракторного парку значною мірою залежить рівень продуктивності праці і зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. В умовах, коли в господарствах зростає кількість тракторів, необхідно мати повний набір начіпних та причіпних машин і знарядь. Питання підвищення ефективності використання сільськогосподарських машин і обладнання невіддільне від соціальних чинників, насамперед проблеми значного підвищення умов праці механізаторів [1].

3.2 Нормування праці на тваринницьких комплексах

Під нормуванням праці розуміють процес встановлення науково обґрунтованих норм витрат праці на виконання якої-небудь роботи. Норми праці є необхідним елементом планування праці і виробництва: за допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві.

Норми праці - це складова частина організації оплати праці, так як з їх допомогою встановлюється розцінка — величина заробітку за виконання одиниці роботи. На практиці використовуються такі види норм праці: * норма часу — кількість робочого часу, необхідного на виконання будь-якої роботи; * норма виробітку — кількість виробів, що слід випустити в одиницю часу (за одну годину, робочу зміну і т.д.). Між нормою часу і нормою виробітку існує обернено пропорційна залежність; * норма обслуговування — показує число тварин, яких повинен догляну ти один працівник або група протягом зміни або робочого дня; * норма керованості — це кількість працівників на чолі яких стоїть один керівник, або кількість працівників якими може керувати один керівник; * норма чисельності це обґрунтована кількість виконавців конкретного профільного складу, які повинні обслуговувати певний об'єкт.

Для того щоб дізнатися, з яких частин складаються різні норми праці, необхідно вивчити класифікацію витрат робочого часу. Відповідно до неї весь робочий час виконавця або групи працівників поділяється на час роботи і час перерв.

Час роботи — період, протягом якого працівник здійснює підготовку та безпосереднє виконання отриманої роботи. Він включає:

-підготовчо-заключні роботи;

-виконання основної роботи;

-виконання допоміжної роботи;

-час організаційно-технологічного обслуговування.

Час перерви складається з регламентованих і нерегламентованих перерв. Регламентовані:

-час для задоволення особистих потреб;

-час на відпочинок.

Нерегламентовані:

-просто перерва;

-втрати часу.

Збільшення обсягів виробництва, поглиблення його спеціалізації, застосування більш досконалих технологічних схем утримання тварин, нових машин і устаткування, промислових форм і методів організації праці вимагають інших, більш досконалих прийомів нормування праці. Для тваринницьких комплексів характерний строго певний перелік робіт. Виконувані на фермах промислового тваринництва роботи, як правило, пов’язані з обслуговуванням окремих груп тварин. За кожною такою групою закріплюють спеціалізованих робітників. Виділяють кілька груп робіт: обслуговування тварини та вантажно-розвантажувальні роботи, підтримання обладнання в робочому стані; видалення і переробка гною; прийом, зберігання і видача матеріалів та ін.

Як і на звичайних фермах, на тваринницьких комплексах встановлюють норми обслуговування тварин. При їх розрахунку враховують статево-віковий склад худоби та птиці, продуктивність тварин, перелік обов’язків, умови праці виконавців.

На тваринницьких комплексах група робітників звичайно зайнята на певній стадії виробництва, тобто на частковому процесі. Тому і норми праці встановлюють для працівників, зайнятих саме на даній стадії. На ПОСП «Ічнянське» виділяють групи з обслуговування дійного стада, корів пологового відділення, телят профілакторного періоду. Кожну таку групу обслуговують відповідні оператори, що дає можливість спеціалізувати їх працю. Дуже важливо правильно встановити ті чинники, які особливо сильно впливають на величину норми обслуговування, норми закріплення [23].

Для виявлення та систематизації нормоутворюючих факторів, що впливають на норму обслуговування та інші норми витрат праці, проводять паспортизацію умов праці і виробництва. Шляхом паспортизації тваринних ферм вивчають і систематизують такі фактори:

— вид тварин

— продуктивність

— кратність доїння

— кратність годівлі

— спосіб утримання

— спосіб використання основних трудових процесів

— тривалість робочого дня

— обов'язки працівників

Норму обслуговування поголів'я тварин визначають за формулою:

Нобс=(Тзм-(Тпзвідо. п.))/Тобс, де

Тзм — час зміни;

Тпз — підготовчо-заключний час;

Твід — час відпочинку;

То. п. — час для особистих потреб;

Тобс — час на обслуговування однієї корови в день

3.3 Оплата праці в тваринництві

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Організація оплати праці являє собою систему організаційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці при відхиленні від тарифних умов, форм і строків виплати заробітної плати, порядку обчислення середнього заробітку, індексації зарплати у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

В тваринництві оплата праці в переважній більшості проводиться за продукцію. Стосовно ритмічності надходження продукції тваринницької галузі можна поділити на дві групи:

- галузі, де продукція надходить рівномірно протягом року

— галузі з нерівномірним надходження продукції незалежно від галузі тваринництва, по кожній з них розцінки для оплати праці проводяться за формулою:

Р=(ТФ*АК)/НВП, де

ТФ — тарифний фонд оплати праці;

АК (1−1,5) — акордний коефіцієнт;

НВТ — добуток закріпленого за працівником поголів'я на нормативну річну продуктивність.

В тваринництві потрібно враховувати таку особливість, що в окремих галузях отримують по кілька видів продукції. В таких випадках тарифний фонд розподіляється в певному співвідношенні між цими видами продукції. У молочному скотарстві, де крім молока отримують приплід, фонд оплати розподіляють так: 90% - на молоко, 10% - на приплід.

Сезонний характер виробництва, який є характерним для всіх галузей тваринництва, приводить до порушення основного принципу — більше отримує той, хто більше працює. Взимку умови роботи важчі, але оплата менша, влітку — навпаки. Для виправлення становища проводять диференціацію розцінок. На 1 голову приплоду розцінка незмінна, диференціюється лише за 1ц молока. Для цього потрібно знати:

— тривалість зимового (7 міс.) і літнього (5 міс.) періоду;

— конкретні строки;

— фактичне співвідношення (за попередній рік між виробництвом продукції в зимній і літній періоди).

Також проводиться додаткова оплата праці та преміювання. Надбавки до заробітної плати проводяться:

- підмінним працівникам 10%;

— бригадирам 25%;

— працівникам, що обслуговують худобу на відгінних пасовищах 40%.

Проводиться надбавка за безперервний стаж роботи:

- 2−5 років — 8%;

— 5−10 років — 10%;

— 10−15 років — 13%;

— більше 15 років — 16%.

Надбавка за стаж роботи нараховується на всю заробітню плату, окрім оплати за дні перебування на лікарняному та компенсації за невикористану відпустку [22]. Ще проводиться преміювання, за показники розроблені в положенні про оплату праці:

— за збереження поголів'я тварин;

— за реалізацію тварин вищої вгодованості;

— за перевищення обсягів виробництва за останні 3−5 років;

— за зменшення собівартості виробництва продукції тваринництва.

Висновки

Отже, проаналізувавши виробництво молока на прикладі досліджуваного господарства, можна зробити наступні висновки.

Досліджуване підприємство ПОСП «Ічнянське» розташоване у північно-східній частині Ічнянського району Чернігівської області Лівобережної України.

Землі господарства розташовані в зоні українського лісостепу, мають сприятливі природно-кліматичні умови для ведення господарства.

Структура земельних площ з 2010 по 2012 роки зменшилася на 164 га. Середньорічна чисельність працівників господарства збільшилася на 57осіб. Щодо забезпеченості ПОСП «Ічнянське» основним капіталом, слід зазначити, що в аналізованому періоді він збільшився на 136,99%. Негативним явищем у 2012 році стало зменшення капіталовіддачі в порівнянні з 2010 роком на 4,32%. Капіталомісткість навпаки збільшилась на 4,2%. Норма прибутку знизилась на 19,31%.

Щодо забезпеченості ПОСП «Ічнянське» основним капіталом, слід зазначити, що в аналізованому періоді він збільшився на 136,99%. Негативним явищем у 2012 році стало зменшення капіталовіддачі в порівнянні з 2010 роком на 4,32%. Капіталомісткість навпаки збільшилась на 4,2%. Норма прибутку знизилась на 19,31%.

В динаміці за 2011- 2012 роки в ПОСП «Ічнянське» відбулося збільшення обсягу вартості валової продукції в розрахунку на 1 га. сільськогосподарських угідь — на 44,26%, на 1 середньорічного працівника — на 21,33%, на 1 гривню виробничих витрат вартість валової продукції зменшилась — на 29,99%. Валовий прибуток підприємства також змінився, а саме: на 1 га. сільськогосподарських угідь збільшився на 544,36%, на 1 середньорічного працівника він збільшився на 441,97%. А рівень рентабельності збільшився на 363,32%.

За аналізований період можна зробити висновок що, кількість поголів'я збільшилось всього на 51 голів (на 19,62%), тому і збільшився валовий надій молока на 51,33%. Збільшився й удій молока від 1 корови на 26,52%, в свою чергу відбулося збільшення розміру виробничих витрат на 27,56%.

Аналізуючи вплив факторів на зміни валового надою молока в ПОСП «Ічнянське» видно, що в період з 2010 по 2012 роки поголів'я корів збільшилось на 51 голову, тому і збільшився валовий надій молока на 51,33%. Збільшився й удій молока від 1 корови на 26,52%. Якби у 2012 році удій молока від 1 корови сягнув позначки 2010 року, а саме 6788 кг, то валовий надій молока склав би 14 516,5 ц. З даної таблиці ми бачимо, що на валовий надій молока впливає як зміни в поголів'ї корів, так і продуктивність тварин.

За аналізований період негативним є те, що повна собівартість у 2012 році в порівнянні з 2010 роком зросла на 18,97% і становить 35,28 грн. на 1ц молока. Виробництво молока у даному господарстві не є досить прибутковим. Про це свідчить низький рівень рентабельності за аналізований період, який зменшився на 56,2% в порівнянні з 2010роком

Отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому у господарстві необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Необхідно встановлювати режим догляду за коровами протягом доби, що призведе до підвищення продуктивності та поліпшить умови праці обслуговуючого персоналу, поліпшувати і удосконалювати режим роботи і відпочинку обслуговуючого персоналу.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1ц продукції. Тому необхідно, для зниження собівартості молока, підвищити продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат пов’язаних з виробництвом та використанням кормів. Здешевлення виробництва кормів, підвищення їх біологічної повноцінності, скорочення втрат при використанні і раціональна годівля мають першочергове значення. Одночасно виникає необхідність удосконалення застосовуваних технологій виробництва молока. Це стосується питання утримання і годівлі худоби, створення міцної кормової бази, ведення племінної роботи, поліпшення використання і дальшого удосконалення засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, скорочення затрат одиниці продукції і підвищення ефективності використання основних засобів виробництва.

Список використаної літератури

1. Економіка сільського господарства: Навч. посібник / Збарський В. К., Мацибора В.І., Чалий А. А. та ін.; за ред. В. К. Збарського і В.І. Мацибори. — К.: Каравела, 2012. — 264с.

2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. (Вип. 6) / За ред. П. Т. Саблука та ін. — К.: ІАЕ УААН, 2007. — 764с.

3. Андрійчук В.Г., Зубець М. В., Юрчишин В. В. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти. — К.: Аграрна наука, 2005. — 140с.

4. Виробнича економіка / За ред. В. П. Галушко, Г. Штрьобеля: Навчальний посібник. — Вінниця: Нова книга, 2005. — 400с.

5. Аграрна економіка: Підручник / Д. К. Семенда, О.І. Здоровцов, П. С. Котик, О. О. Школьний, О. Л. Бурляй, М.А. Коротєєв, Л. Ф. Бурик, А. П. Бурляй, А.І. Кисіль, К. Г. Гайдай: За ред. Д. К. Семенди та О.І. Здоровцова. — Умань, 2005. — 318 с.

6. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: Моногр. / За ред. П. Т. Саблука і В.І. Бойка. — К.: ННЦ ІАЕ, 2005. — 340с.

7. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва України. — К.: НАУ, 2006. — 247с.

8. Малік М., Нужна О. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізм: Монографія. — К. :ННЦ ІАЕ, 2007. — 270с.

9. Мацибора В.І., Збарський В. К., Мацибора Т. В. Економіка підприємства. — К.: Каравела, 2008. — 296с.

10. Нормативні витрати, ціни, баланси сільськогосподарської продукції в Україні та країнах світу / За ред. акад. УААН О. М. Шпичака, канд. екон. Наук Ю. Я. Гапусенка. — К.: ННЦ ІАЕ, 2006. — 694с.

11. Орехівський Г. А. Полтекономія: Навч. посібник. — К.: Каравела, 2012. — 269с.

12. Основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах за 2010 рік. — К.: Держкомстат, 2012. — 75 с.

13. Сільське господарство України у 2012 році. — К.: Жержкомстат, 2012. — 387 с.

14. Форми Господарювання на селі (аналіз розвитку). — К.: ННЦ ІАЕ, 2007. — 103 с.

15. Паневник Т. М. Передумови розвитку міжгосподарської кооперації в молокопродуктовому підкомплексі // Вісник Житомирського державного технічного університету. Економічні науки. — 2006. — № 2. — с. 230.

16. Паневник Т. М. Міжгосподарська кооперація в системі молокопродуктового підкомплексу // Науковий вісник НАУ. — 2007. — с. 312.

17. Паневник Т. М. Ефективність виробництва молока в підприємствах різних форм господарювання //Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. — 2007. — с. 231.

18. Козіна Н. Ю. Ефективність розвитку скотарства у сільськогосподарських підприємствах Львівщини / Н. Ю. Козіна // Економіка АПК, 2010. — с. 350

19. Шиманська Т. В. Зарубіжний досвід та перспективи розвитку молочної галузі в Україні // Зб. наук. праць Уманського НУС. — Умань, 2011. — с. 383.

20. Черевко Г. Сутність категорії ефективності в економіці сільського господарства // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК.: Львів, 2005. — с. 254

21. Рубан Ю. Д. Скотарство і технологія виробництва молока і яловичини. — Харків, 2005

22. Про оплату праці: Закон України від 24. 03. 2002 р. № 108 зі змінами і доповненнями

23. Небурчілова Н.Ф., Волинська І.П., Марініна Т.А., Петруніна І.В. Нормування праці-важлива умова підвищення ефективності виробництва / / Все про м’ясо., 2005. — с. 245

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой