Інтернет-реклама, як засіб просування товарів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Маркетинг


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Більшість ділових людей, що шукають варіанти просування товарів або послуг звертаються до реклами в Інтернеті. Традиційно багато звикли вважати найбільш ефективним способом реклами: рекламу в друкованих ЗМІ і телебаченні, недооцінюючи Інтернет рекламу, а зокрема пошукову оптимізацію.

За даними останнього дослідження «Інтернет в Україні», взимку 2011−2012 року частка інтернет-користувачів серед дорослого населення склала 43% (50 млн. чоловік). При цьому троє з кожних десяти користувачів складають активну аудиторію — виходять в мережу хоча б раз на добу. Загальна чисельність активної інтернет-аудиторії до кінця 2012 року досягла 36 млн. чоловік. Це найбільш платоспроможна частина населення України. Більшість користувачів українського Інтернету шукають необхідну інформацію про компанії, товари і послуги в пошукових системах Яндекс (50%), Гугл (38%), Майл (6. 5%), Рамблер (2. 9%), інші пошукові системи (2. 6%). Однак більшість клієнтів дістаються перших десяти сайтів в результатах пошуку, і лише 7% користувачів йдуть далі першої сторінки.

Використання Інтернет у якості одного з елементів системи маркетингу може вплинути на позитивний імідж фірми і на обізнаність споживача про товари і послуги.

Дослідники: Холмогоров В., Девід Філліпс, Брайан Холіган, Голік В.С., Дхармеш Шах.

Актуальність даної теми полягає в необхідності вивчення Інтернет як рекламного майданчика для оптимального вибору засобів рекламування та їх ефективного використання.

Об'єктом дослідження є Інтернет-простір як перспективна, інноваційна майданчик рекламування товарів і послуг, а так само як особливий канал поширення інформації. Предметом дослідження виступають переваги і недоліки деяких видів Інтернет-реклами.

Метою даного курсового проекту є дослідження можливостей використання засобів мережі Інтернет в рекламі, основних видів Інтернет-реклами, а так само дослідження значення Інтернет-технологій для просування товарів.

У відповідності з метою були поставлені наступні завдання:

· вивчити основні види реклами в Інтернет;

· визначити суть первинної та вторинної інформації;

· розглянути Інтернет як сучасний метод збору первинної інформації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНТЕРНЕТ МАРКЕТИНГУ

1. 1 Суть сучасного Інтернет маркетингу, види Інтернет реклами та її особливості

Без сумніву, на сьогоднішній момент Інтернет перетворився на справжній сегмент ринку — зі своїми продуктами, послугами, монополіями, конкуренцією, споживачами, попитом і пропозицією, рекламою, зовнішніми зв’язками та іншими елементами, притаманними маркетингу в традиційному розумінні. Відповідно до класичної теорії, під маркетингом прийнято розуміти систему знань, спрямовану на керування попитом споживачів з позиції виробника товарів або послуг. При цьому споживач виступає в ролі потенційного покупця (користувача), який володіє певною сумою грошей або готовий взамін надати певну послугу чи товар.

В цілому, система сучасних технологій просування товарів чи послуг в Інтернеті на сьогоднішній день включає десятки гнучких в налаштуванні і ефективних в роботі механізмів. На сьогодні не існує єдиної класифікації маркетингових процесів в Інтернеті. Це пов’язано з відсутністю стандартів мережевих рекламних засобів і носіїв та з розходженням в думках при визначенні ознак мережевої реклами. До найбільш дієвих та активно застосовуваних в інтернет-галузі напрямків мережевого маркетингу можна віднести наступні види:

· Розміщення інформації в каталогах інтернет-ресурсів

· Реєстрація в пошукових системах

· Організація рейтингу

· Дошки оголошень і форуми

· E-mail — маркетинг

· Обмін посиланнями

· Партнерські програми

· Спонсорство

· Банерна реклама.

Суміщення технологій і можливостей Інтернету і рекламної справи відкриває широкі можливості для реклами в мережі: по-перше мережева реклама потребує набагато менше затрат як фінансових так і фізичних; по-друге система керування рекламним процесом повністю автоматизована і включає в себе більш гнучкі налаштування компонентів рекламної кампанії; по-третє, мережева реклама може бути розглянута з точки зору тарґетингу, який сьогодні можна вважати більш вдалим та ефективним аналогом стратегії позиціювання і сегментації ринку в звичайній рекламі.

Якщо ваша організація або проект має намір увійти в сферу інтернет-технологій — причому з перспективою подальшого розвитку у відповідності до складених в Інтернеті ринкових канонів — ні в якому випадку не можна забувати про традиційні оффлайнові методи залучення споживачів, впливу на його мотивацію, просування своїх товарів та послуг — все те, що Ви робили до виходу в Інтернет. Вважаючи Інтернет деяким вакуумом, відобмеженим від навколишнього світу непробивною стіною, яка ніби говорить про те, що по обидві її сторони знаходяться зовсім чужі одна одній, протидіючі сторони, керівники організацій вже на першому етапі підготовки рекламного планування допускають серйозну помилку. У багатьох рекламодавців на самому початку формується надто протиречний, інколи некоректний образ віртуального світу під назвою Інтернет. Це стається через невірне уявлення або нерозумінні сутності Інтернету як потужного рекламного інструменту, найважливішою складовою якого є вебсайт потенційного рекламодавця.

Поєднання неймовірного розмаїття виразних засобів (від звичайної подачі інформаційного матеріалу до інтерактивних телевізійних шоу), актуальність розміщених відомостей і день від дня збільшується число користувачів глобальних комп’ютерних мереж вже сьогодні робить рекламу в Інтернеті потужним знаряддям формування громадської думки і, зокрема, купівельних переваг. У результаті реклама в Інтернеті існує і розвивається неймовірними темпами. У ще більшою мірою цьому сприяє швидке поширення Інтернету і зростання попиту на ділові та фінансові новини.

Потенційне більшість компаній давно відчули всі переваги, які таїть у собі використання Всесвітньої мережі. Безліч фірм і організацій відкрили в ній свої представництва. Сьогодні неможливо уявити собі солідну компанію без Web-представництва, адже Інтернет надає необмежені можливості з оперативного відображенню стану вашого бізнесу. Більше того, у Мережі не існує кордонів, отже, це пряма дорога до відкриття не лише внутрішнього, а й зовнішнього ринку збуту.

Вибухове зростання числа користувачів (згідно самим різними прогнозами до 2014−2016 рр. Кількість користувачів-українців повинне збільшитися приблизно в 2,3 рази — до 20 млн. чоловік) робить Всесвітню мережу дедалі більш привабливим інструментом реклами і для українських продавців товарів і послуг.

Занесення даних у мережеві інформаційні сховища (універсальні та тематичні каталоги, класифікатори, «жовті сторінки», довідники) входить в першу трійку рекламних засобів (разом з реєстрацією в пошукових системах і банерної рекламою), завдяки дії яких цільова аудиторія найчастіше отримує інформацію про шуканих товари або послуги.

За структурою Інтернет-каталог являє собою тематичний рубрикатор, використовує спадну навігаційну ієрархію: спочатку йдуть основні розділи каталогу, далі - підрозділи, останні в свою чергу діляться на інші підрозділи і т.д. Процес занесення в базу даних каталогу інформації про сайт рекламодавця не викликає особливих зусиль і проводиться безкоштовно (рідкісний виняток становлять вузькоспеціалізовані довідники).

Зазвичай заноситься наступна інформація: назва та інтернет-адресу ресурсу, координати для зв’язку, ім'я контактної або відповідає за реєстрацію в каталозі особи, короткий опис сайту, перелік основних ключових слів та пароль для редагування (видалення) реєстраційного запису. Після закінчення терміну перевірки ресурсу модератором (менеджером проекту) каталогу, інформація заноситься (або не заноситься, якщо не відповідає вимогам щодо розміщення інформації в базі даних класифікатора) в каталог.

Іншим найбільш ефективним способом просування Інтернет-ресурсу є реєстрація в пошукових системах. Такі системи працюють на основі спеціальної програми-робота, яка регулярно переглядає безліч сайтів, заносить інформацію про них (ключові слова, опис та ін.) в індекси (програмні бази даних), потім через якийсь час проглядає їх повторно і, якщо знову отримана інформація не збігається з тією, що вже є в індексах, оновлює свої дані.

При реєстрації сайту в пошуковій системі потрібно ввести тільки адреса і назва ресурсу та іноді контактний е-mail. Далі програма-робот все зробить сама. Проте останнє можливо тільки в тому випадку, якщо складові документи вашого сайту містять так звані мета-визначення — спеціальні інструкції на мові НТМL, які програма-робот переглядає в першу чергу. Якщо такі інструкції опущені, робот зчитує текст, що знаходиться в самому верху сторінки документа, що абсолютно не гарантує, що цей текст виявиться що відноситься до діяльності організації.

Рейтингові служби — це сервіс, що надає більш-менш (залежно від технічної оснащеності такої служби) докладну і достовірну статистичну інформацію про вашому ресурсі. Багато каталоги сьогодні, крім простої реєстрації в базі даних, дають можливість власникам сайтів внести свій ресурс до загального або тематичний рейтинг. Щоб взяти участь у рейтингу, потрібно заповнити заявку (аналогічна реєстраційній формі в каталогах) і отримати окремий програмний код, помістивши який на сторінках свого сайту, можна побачити, яка кількість відвідувачів було в добу, скільки документів було запитано і т.д. у вигляді невеликого банера. При натисканні на це зображення можна перейти на більш детальну статистику: кількість візитів за певний період, назви запитаних документів, дані по використовуваному відвідувачами програмного забезпечення, географічному розташуванню та багато іншого.

Електронні дошки оголошень і форуми є місцем в Інтернеті, де практично будь-який бажаючий може залишити будь-яку інформацію: ознайомлювального, запрошення, рекламного характеру тощо Даний вид мережевого сервісу представляє собою перелік тем, виставлених для обговорення, на які можна додавати відповіді, зауваження, коментарі і т.д. Дошки оголошень і форуми бувають вузькоспрямовані, наприклад, присвячені тільки питань освіти в Україні, і універсальні, в яких існує певний рубрикатор.

Розміщення рекламної інформації на дошках оголошень і форумах має багато переваг перед іншими засобами просування інтернет-ресурсів. По-перше, дана послуга безкоштовна. По-друге, додавання інформації може не бути одноразової акцією: переважна кількість сучасних дощок оголошень і форумів не має ніяких лімітів на повідомлення користувачів. Іншими словами, ви можете одне і те ж рекламне повідомлення розмістити по декілька разів і в різних рубриках.

Багато західних експертів стверджують, що відгук на електронні листи часом буває набагато вище, ніж на банерну рекламу або повідомлення у форумах. Дійсно, при вмілому використанні і раціональному підході до даного механізму, е-mail-маркетинг може стати потужним і досить ефективним засобом просування в Інтернеті.

Обмін посиланнями зазвичай здійснюється на договірній безкоштовній основі між схожими по тематиці з Інтернет-сайтами. Наприклад, коли відвідувачі одного сайту хочуть дізнатися інші ресурси, аналогічні даним, вони заходять в особливий розділ, зазвичай званий «Корисні посилання» чи «Друзі сайту». На відміну від систем банерного обміну, облік переходів і статистика такої реклами не ведеться, проте обмін посиланнями часом дає більш високі результати, ніж банери.

Наявність рекламного тексту на чужих сайтах — не рідкість і не новинка. В усякому разі на Заході цей вид мережевої реклами розвинений вже давно і поширений майже повсюдно. Там цей вид найчастіше називають партнерською програмою. Така програма має на увазі реєстрацію в системі та отримання імені входу з паролем, а далі користувач час від часу (залежно від типу партнерської програми) отримує текстові рекламні повідомлення з певною посиланням, які він повинен помістити на сторінках вашого ресурсу. Діє програма так само, як і система обміну банерами: підраховується кількість переходів по текстових посиланнях на ресурсі користувача. У Росії одними з перших промоутерів цього виду реклами в Інтернеті був Артемій Лебедєв зі своєю текстової банерної системою.

Спонсорство-цей вид мережевої реклами, на жаль, не користується великою популярністю у нас в країні. І даремно, так як спонсорські акції в Інтернеті приховують великі можливості розвитку, отримання вигоди та проведення іміджевої реклами (брендінг). Механізм проведення такої акції аналогічний спонсорським дій у бізнес-моделі, поширеної у реальному житті: організація вирішує провести якийсь захід (відкриття нового сервісу, технічне переоснащення, організація розпродажів тощо) і з цією метою просить іншу організацію виступити в якості спонсора і покрити всі або частину витрат на плановане захід. Натомість вона готова на своєму сайті протягом якогось часу і з якоюсь частотою показувати рекламу (текстову або графічну) цього спонсора.

Даний вид реклами хороший тим, що він не обмежує спонсора рамками стандартів і форматів рекламних носіїв. У випадку зі спонсорством сам спонсор вирішує, якого формату та розміру буде банер, де його розмістити, як часто його показувати. Іншими словами, він повністю контролює процес показів своєї реклами.

Безсумнівно, є самим популярним і ефективним видом мережевої реклами. Прийнято вважати банерні покази. Банерна реклама має два стратегічних напрямки: участь у системах банерного обміну і оренда рекламних площ. Суть практично всіх систем баннерообмена можна зрозуміти вже з їх назви — обмін графічними рекламними банерами.

У сучасному світі з’являються все нові і нові види Інтернет-реклами. Так піонер онлайн реклами, компанія Ingenio, представила pay-per-call рекламу на сайті InfoSpace.

Розміщаючи рекламу за схемою pay-per-call (плати-за-дзвінок), рекламодавці надають свій телефонний номер біля посилання і оплачують рекламу за кожний дзвінок. При цьому вартість такої реклами становить 9−10 доларів США за дзвінок, що набагато вище в порівнянні з 50−60 центами за клік при розміщенні реклами в Google AdWords.

Раніше компанія Ingenio представила аналогічну схему розміщення реклами на пошуковому сайті AOL, який обслуговує мільйони запитів на місяць

Реклама в Інтернеті по суті своїй практично не відрізняється від інших видів реклами. Зате кардинальні зміни зазнають засоби і способи проведення самої рекламної кампанії.

Інтернет-реклама на сьогоднішній день є самим оптимальним видом реклами за такими показниками, як вартість цільового контакту і можливість оперативного втручання в хід проведення кампанії, що не під силу таким ЗМІ, як телебачення і радіомовлення. Саме з цих причин Інтернет-реклама стає все більш і більш популярною.

У числі переваг онлайн-реклами для рекламодавців слід назвати наступні.

1. Можливість проводити рекламну кампанію на цільову (ретельно відібрану) аудиторію, що часто неможливо через традиційні рекламоносії.

2. Можливість проведення контролю ефективності рекламної кампанії (наприклад, ви можете реально оцінити аудиторію, яка побачила вашу рекламу, відгук, який вона викликала, і віддачу від проведеної кампанії) і миттєвої зміни їхніх планів.

3. Досить низькі витрати на проведення рекламної кампанії (у розрахунку на одного залученого клієнта витрати на мережеву рекламу в 5−10 разів нижче, ніж в загальноприйнятих видах реклами).

4. Поєднання реклами з можливістю ведення прямих продажів.

5. Істотне розширення ринків збуту, аж до виходу на світовий ринок.

6. Оперативне оновлення рекламної інформації в режимі реального часу (тобто практично миттєво).

Недавнє опитування AOL / RoperASW показав, що інтернет-реклама для користувачів Мережі набагато привабливіше (за неї висловилися понад 60% респондентів), ніж інші види реклами. Причина в тому, що вона дозволяє отримати вичерпну інформацію про товар або послугу, про перспективи розвитку і про популярність бренду.

У числі основних переваг онлайн-реклами для покупців варто відзначити наступні:

1. Доступність інформації в будь-який день і в будь-який час доби.

2. Можливість отримати саме широке уявлення про рекламований товар або послугу, т. к на відміну від інших видів реклами в Інтернет можна вводити великі обсяги інформації.

3. Оперативність надання інформації.

4. Інтерактивність — можливість отримати миттєвий відгук на зроблений запит.

Складно знайти сферу, представники якої не просувалися б в Інтернеті - по всіх без винятку індустріях відбувається зростання, хоча різні групи товарів і послуг рекламуються в Мережі з різним ступенем активності.

В цілому найбільш активно ведеться реклама для користувача Інтернет-сервісів, значно відстає реклама комп’ютерних товарів (комп'ютерів, ПЗ), за якими з великим відривом слідують фінансові сервіси.

Активно почала займатися онлайн-рекламою та автомобільна індустрія — за даними компанії Borrell Associates Inc., У 2003 р. автомобільна індустрія США витратила на онлайнову рекламу 1,3 млрд. дол, що перевищує витрати за цією статтею в 2002 р. на 15%.

Недавнє опитування AOL / RoperASW показав, що Інтернет-реклама кращий для цілої групи товарів і послуг, таких як зв’язок, туризм, здоров’я, автомобілі та ін

У цілому, згідно з прогнозами фахівців Myers Group, в 2005 році американські рекламодавці збираються вкладати в електронну рекламу коштів більше, ніж у телебачення — 32,5 млрд. дол проти 23,8 млрд. дол

Основний потік реклами в мережі забезпечують компанії, традиційно ведуть активний бізнес в Інтернеті. Це фірми, які торгують комп’ютерами і комплектуючими, а також численні інтернет-магазини і портали. Найбільш активно рекламуються мобільні телефони, комп’ютери, побутова техніка, програмне забезпечення та автомобілі.

Дані Української асоціації рекламних агентств (Рара) говорять про те, що в першому півріччі 2012 року реклама в українському Інтернеті зросла на 75% в порівнянні з тим же періодом минулого року. А за даними опитування CNews. ru, в 2011 році зростання ринку Інтернет-реклами в Україні в середньому склав 55%.

У 2011 році на ринок реклами прийшов малий і середній бізнес — сьогодні це найбільш швидко зростаючий сектор в Мережі. За оцінками РБК, малі і середні компанії сьогодні виділяють на Інтернет-рекламу від 5 до 20% своїх рекламних бюджетів. Федір Вірін, виконавчий директор SpyLOG вважає, що обсяг ринку Інтернет-реклами в 2012 році склав $ 35 млн.

1. 2 Суть та значення первинної та вторинної інформації

інтернет реклама товар магазин

У менеджерів не завжди є можливість очікувати, доки із системи маркетингової розвідки дійде оброблена інформація. Часто їм потрібні фактичні дані про конкретну ситуацію. Наприклад, компанії Apple Computer необхідно знати кількість і категорії людей чи компаній, які будуть купувати її нові персональні комп’ютери. Голландська фірма по виробництву корму для домашніх тварин цікавиться об'ємом потенційного ринку ліків для схуднення для собак. Яка доля собак, що мають лишню вагу? Наскільки занепокоєні цим їх власники? Чи дадуть вони ці ліки своїм звіркам? В таких випадках маркетингова розвідка не в змозі буде забезпечити маркетологів потрібною інформацією. Оскільки у менеджерів часто немає часу і навиків, щоб самостійно зібрати потрібну інформацію, вони потребують проведення маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження--це вид діяльності, який за допомогою інформації пов’язує маркетолога з споживачами, покупцями і суспільством. Інформація в даному випадку використовується для виявлення і встановлення маркетингових можливостей та проблем; для виробітку, вдосконалення і оцінки маркетологових дій; для відслідковування результатів маркетингової діяльності; а також для покращення розуміння процесу управління маркетингом. Маркетингові дослідники класифікують інформацію, необхідну для дослідження, визначають метод її зібрання, розробляють і здійснюють його, аналізують результати і передають отримані дані замовнику.

Щоб приймати хороші рішення, потрібні хороші дані. Так як і дослідники повинні уважно оцінювати якість отриманих вторинних даних (це інформація, яка була попередньо зібрана для інших цілей), вони повинні бути уважними при збиранні первинних даних (це інформація, що збирається уперше для даної конкретної цілі), тобто слідкувати за їх релевантністю, точністю, акуратністю та об'єктивністю. Це може бути якісним чи кількісним досліджуванням.

Кількісні дослідження зазвичай ототожнюють з проведенням різних опитувань, основаних на використанні структуризованих питань закритого типу, на яке відповідає велика кількість респондентів.

Характерними особливостями таких досліджень є: чітко визначений формат збираючих даних та джерела їх отримання, аналіз зібраних даних здійснюється за допомогою упорядкованих процедур, в основному кількісних за своєю природою.

Якісні дослідження включають збирання, аналіз та інтерпретацію даних шляхом спостерігання за тим, що люди роблять та про що розмовляють. Спостерігання та висновки мають якісний характер і здійснюються в не стандартизованій формі.

Для того щоб представити менеджеру необхідну йому інформацію, досліджувач може зібрати первинну інформацію, вторинну інформацію чи і те, і інше. Первинна інформація отримується в результаті спеціально проведених для рішення конкретної маркетингової проблеми так званих польових маркетингових досліджень; їх збирання здійснюється шляхом спостерігання, опитування, експериментальних досліджувань, виконуваних над частиною загальної сукупності досліджуваних--вибіркою.

Під вторинною інформацією, що застосовується при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджуваннях, розуміють інформацію, зарання зібрані із внутрішніх та зовнішніх джерел для цілей, що відрізняються від цілей маркетингових досліджувань. Іншими словами, вторинна інформація не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень.

Дослідники зазвичай починають зі збирання вторинної інформації. Вторинні дані, як правило, можна отримати швидше та дешевше, чим первинні. Наприклад, відвідування бібліотеки може повністю задовольнити потреби компанії Bolswessanen в інформації по використанні вівсяних каш, причому практично за безцін. Праця із збиранням первинної інформації може тривати тижні і навіть місяці та коштувати дорого. Крім того, джерела вторинної інформації можуть отримувати дані, які компанія не в змозі зібрати самостійно — наприклад, інформацію, доступ до якої обмежений, чи інформацію, збір якої обійшовся надто дорого. Наприклад, для компанії Bolswessanen було б надто дорого проводити довготривалу аудиторську перевірку всіх роздрібних магазинів, щоб отримати інформацію про долю, ціни та наявний асортимент роздрібних торгових марок товарів. Проте вона в змозі скористатися послугами Nielsen Scantrack.

Проте при збиранні вторинних даних можуть виникнути проблеми. По-перше, необхідної інформації може просто не виявитися--дослідники рідко отримують всю необхідну їм інформацію із вторинних джерел. Наприклад, фірма Bolswssanen не знайде готових даних щодо реакції споживачів на новий продукт, якого ще немає в наявності на ринку. Але навіть, якщо потрібні дані і існують, вони можуть виявитися зовсім непригодними.

Ще постає така велика проблема як те, що у морі інформації про Україну поки що дуже мало професійних маркетингових даних, а офіційна, в тому числі відомча і регіональна статистика до цих пір не заслужила поваги серйозних спеціалістів. До того ж вторинна інформація, на превеликий жаль, розріджена, рідко представлена системно, а найголовніше, далеко не завжди показує цілі назріваючих маркетингових дій, їх конкретні об'єкти та умови існування і розвитку.

1. 3 Інтернет як сучасний метод збору первинної інформації

Ресурси Internet при проведенні маркетингових досліджень можуть застосовуватися в наступних напрямках: використання пошукових засобів і каталогів Internet, проведення опитувань відвідувачів особистого сервера, дослідження результатів телеконференцій, використання даних опитувань, що проводяться на інших серверах. Також вивчення конкурентів може здійснюватися шляхом відвідування їх серверів, отримання інформації про зв’язки з їх партнерами.

При проведенні маркетингових досліджень через Internet слід мати на увазі, що користувачами є організації, а не окремі приватні особи, що потенційні покупці, перш за все, відносяться до новаторів з доходом вище середнього, що мають високий рівень освіти; що товар неможливо оглянути і примірити.

На практиці дослідження в діалоговому режимі мають дві суттєвих переваги перед звичайними дослідженнями та фокус-групами: швидкість і рентабельність.

Дослідникам, використовуючим цей метод, на проведення кількісного аналізу і запису відповідей потрібні лічені дні.

Організація фокус-груп в діалоговому режимі потребує попереднього планування, проте результати отримуються практично відразу.

Дослідження за допомогою Internet — відносно є дешевим методом збору інформації. Учасники можуть приєднатися до фокус-групи із будь-якої точки земної кулі, не витрачаючи коштів та часу на поїздку і мешкання в готелі, знижуючи тим самим витрати на проведення досліджень в кімнатах для дискусій. Цей метод також дозволяє застерегтися від витрат на поштові переводи, телефонні розмови, оплату праці службовців і друк матеріалів. До того ж розмір виборки незначно впливає на витрати. Різниця між 10 і 10 000 вибірок на Web невелика. Немає також різниць у швидкості та вартості проведення досліджень в середині і зовні країни.

Разом з тим, використання Internet в маркетингових дослідженнях має свої недоліки. Для цього методу характерна проблема, що має місце і при збиранні інформації по телефону--незнання опитуваного. Не варто намагатися зробити висновки на основі виборки, «самовизначившихся» із користувачів, які випадково наштовхнулися на анкету в комп’ютері чи потрапили у аудиторію, де проводиться інтерв'ю. Результати дослідження в діалоговому режимі не характерні для всіх фірм і товарів. Наприклад, для маркетологів, працюючих на масовому ринку і вивчаючих взаємопов'язані групи людей, цей метод не ефективний, так як більшість споживачів цього ринку — люди з низькими доходами і не маючі доступу до діалогового режиму.

Дослідження за допомогою Internet гарантує учасникам анонімність, необхідну для відвертих відповідей на запитання.

Щоб обхватити сегмент і побороти названі проблеми, фірма NPD, як і багато інших компаній, пропонуючи послуги по сітці, створюють групи із кваліфікаційних користувачів сітки для участі в дослідженнях і фокус-групах в діалоговому режимі. Така група компанії NPD складається із 1500 споживачів, підібраних на основі інтерактивного зв’язку і перепровірених по телефону; компанія Greenfield Online вибирає користувачів із особистих баз даних, потім періодично дзвонить їм, щоб переконатися в тому, що вони дійсно ті, за кого себе видають. Дослідницька фірма Research Connections попередньо підбирає учасників по телефону у випадку необхідності допомагає їм у підключенні до Internet.

До сих пір ми торкалися лише імпортних продуктів в Internet. А як же складаються справи з нашими? Чесно кажучи, поки що туговато. Напрочуд необмежені можливості Internet в Україні обмежуються трьома на сьогодні факторами: неякісними телефонними лініями, високою вартістю Internet-зв'язку та незнанням англійської мови, яка використовується переважною кількістю перенощиків інформації в Internet.

Технічна відсталість телекомунікацій (перший фактор) України від цивілізованого світу значно припиняє швидкість зв’язку з Internet (в десятки разів!), і, як результат, різко спадає швидкість «перекачування» інформації. Покупка оптико-волоконного каналу для Internet доступна далеко не кожній організації в Україні. Більшість користувачів зв’язується з Internet через фірму-провайдера. Причому якщо провайдер і користувач підключені до різних АТС, то шанси останнього додзвонитися до першого прямують до нуля. Проте за прогнозами виконуючого директора Міжнародного центру «За громадське суспільство» Холта Раффіна, через 4−5 років швидкість роботи Internet в Україні буде задовольняти навіть найфанатичнішого користувача.

Другий фактор — дороговизна Internet-зв'язку--існує у зв’язку з тим, що ринок Internet-послуг, пропонуючих фірмами-провайдерами, має форму олігополії: більшість користувачів заключають договори з 6−8 основними провайдерами. Тому лише розвиток конкуренції на даному ринку дозволить суттєво понизити ціну Internet-послуг. Сюди ж можна віднести ще одну проблему по користуванню Internet в економічних цілях: більшість економічної інформації в комп’ютерній сітці - задоволення платне. Причому платня здійснюється завжди за допомогою кредитної картки (VISA? MasterCard чи American Express). Зрозуміло, що для України такий вид платівок поки що масово не доступний.

Третій фактор — англійська мова, — як і два попередніх, суттєво обмежує аудиторію, бажаючу використовувати чудо-джерело інформації. Однак як тільки наші економісти зрозуміють, що значення англійської мови суттєво розширить їх можливості (читання літератури в оригіналі, спілкування з іноземними колегами і участь у міжнародних конференціях), так і Internet відкриється перед ними світом невичерпаних можливостей. Для таких економістів також є місце в Internet — «павутині». Це, як правило, російські сервери. Як не прикро це осознавати, але поки що ми відстаємо від нашого східного сусіда у розвитку і користуванні Internet. Проте і цей вихід є малесенькою крихтою в порівнянні з океаном економічної інформації англійською мовою.

Проте на мою думку, це є не надто жахливі проблеми при використанні Internet. Оскільки я дійсно вважаю його перспективним у швидкому пошуку та досліджені необхідної інформації для суспільства в цілому. Для цього в Internet є так звані «пошукові системи», найбільш відомі з них — Yahoo, Lycos, AitaVista, MSN, які нагадують бібліотекарів по наданню інформації. Також маркетологи розробляють анкети в Internet, які є також ефективними при дослідженні особливо поведінки економістів, зайнятих та посадових осіб. Тим більше, що, за словами першого заступника голови Держкомзв’язку та інформатизації України Олександра Баранова, кількість провайдерів в Україні зросла з початку 2000 року майже на 30%.

За останніми даними, зазначив він, в Україні нараховується понад 260 провайдерів. Він також наголосив на тому, що в Україні нараховується понад 230−250 тис. активних користувачів Internet, і за прогнозами, до кінця поточного року їх кількість сягне 350 тис. чоловік. На його думку, найбільша кількість провайдерів та інформаційних ресурсів зосереджена у Києві та київському регіоні - це «понад чверть провайдерів і до 46−48% інформаційних ресурсів». Від 8 до 12% інформаційних ресурсів і така ж кількість провайдерів припадає на найбільші міста — Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Одесу та Львів.

Що ж до майбутніх перспектив використання Internet в маркетингових дослідженнях, то одні дослідники надто настроєні оптимістично, інші ж більш оглядливо. По думці одного із експертів, через декілька років 50% всіх досліджувань буде проводитися за допомогою Internet. Проте не всі спеціалісти поділяють його точку зору.

Не один із контактних методів не вважається оптимальним. Вибір залежить від вимагаючої інформації, витрат, терміновості та інших змінних. Так роблячи аналіз трьох традиційних методів збору інформації, що приміняються в Європі, можна зазначити наступне. Індивідуальне інтерв'ю складає 50% всіх методів. На заході Європи і у Великобританії ця цифра навіть вища. На це може впливати невелике поширення телефонів у деяких країнах, а також те, що наскільки часто спілкуються представники тієї чи іншої нації. В Ірландії високий процент групових інтерв'ю свідчить про комунікабельність нації.

У країнах Скандинавії для проведення інтерв'ю переважно користуються телефоном. Це можна пояснити низькою густотою населення на невеликій території. Кількість власників мобільних телефонів в цих країнах показує популярність цього засобу зв’язку.

Вона складає 10% всього населення в порівнянні з 6% у США, біля 3% в Германії і Японії. У деяких країнах зв’язок поштою не використовується через низький рівень освіти. Іншою причиною є небажання людей відповідати на листи. На вибір методу також впливає думка агентств та менеджерів, що займаються дослідженням. Відносно низький рівень використовування Internet в Європі свідчить про її відсталість від США по степені користування цього засобу для збору інформації.

До того ж велика різниця в поширенні Internet в різних країнах Європи означає, що його використовування не буде рівномірним.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНТЕРНЕТ МАГАЗИНІВ

2. 1 Особливості діяльності та обліку Інтернет магазинів

Спеціального нормативного документа, який би повністю регламентував торгівлю через інтернет-магазин, немає. Отже, інтернет-торгівля регламентується тими самими документами, що й інші види торгівлі.

Насамперед зазначимо, що переважно через інтернет-магазини здійснюються продаж товарів та надання торговельних послуг кінцевому споживачеві. Тому такий вид діяльності належить до роздрібної торгівлі (п. 4.4 ДСТУ 4303: 2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»).

Крім того, в даному випадку договір складається на відстані та/або покупець робить попереднє замовлення у продавця. До того ж торгівля здійснюється поза торговельними або офісними приміщеннями, коли вибір товару і його замовлення не збігаються у часі з передачею товару покупцеві. Тому продаж через інтернет-магазин слід вважати одночасно як продажем товарів на замовлення, так і дистанційною торгівлею.

Враховуючи зазначене, в нашому випадку потрібно керуватися:

Законом «Про захист прав споживачів» від 12. 05. 91 р. № 1023-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом — Закон № 1023-XII);

Насамперед слід зауважити, що інтернет-магазином є спеціалізований сайт в Інтернеті, на якому розміщується інформація про товари та проводиться замовлення товару. Водночас товари, що пропонуються для продажу на цьому сайті, знаходяться на складі торговельного підприємства, яке здійснює цю торгівлю.

Торгівля відбувається так. Відвідувач сайту магазину обирає товар із запропонованого, замовляє та оплачує його, після чого товар доставляється відвідувачу-покупцю.

Розглянемо кожен з елементів детальніше.

Зайшовши на сайт, зі списку запропонованих товарів відвідувач обирає той, що сподобався, і «кладе» його до віртуального кошика. Це ознайомлювальний етап, на якому будь-які юридичні взаємовідносини між магазином та відвідувачем не виникають.

Обравши товар, відвідувач переходить на сторінку сайту, де розміщено бланк замовлення на доставку товару. Форму такого бланка кожен магазин розробляє самостійно. При цьому слід врахувати, що заповнене, надіслане продавцю і підтверджене ним замовлення виконуватиме функції договору між продавцем (магазином) та покупцем (відвідувачем) і матиме юридичні наслідки — обов’язок продавця поставити товар і обов’язок покупця оплатити товар.

Слід звернути увагу на таке. Згідно з пунктами 2 та 3 ст. 13 Закону № 1023-XII перед укладанням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

· найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

· основні характеристики продукції;

· ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

· гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції;

· інші умови поставки або виконання договору;

· мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

· вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

· період прийняття пропозицій;

· порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно зі статтями 15 і 23 Закону № 1023-XII. Факт надання такої інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв’язку й оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

Доцільно всю цю інформацію зазначати безпосередньо у бланку замовлення.

Водночас, як зазначено в п. 2.4 Правил № 103, бланк замовлення повинен містити такі дані:

назву суб'єкта господарювання;

найменування товару;

ціну товару (за 1 кг або 100 г, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, 1 м тощо);

1. кількість товару;

2. загальну вартість товару;

3. вартість послуг, що надаються додатково;

4. дату (час) виконання замовлення тощо.

Бланк замовлення повинен також містити місцезнаходження одержувача та інше (паспортні дані та ідентифікаційний номер — для фізичної особи; код за ЄДРПОУ та банківські реквізити — для юридичної особи).

Заповнивши безпосередньо на сторінці сайту бланк замовлення, відвідувач-покупець надсилає його продавцю (інтернет-магазину). Отримавши його, продавець може зажадати додаткового підтвердження замовлення, наприклад, зв’язавшись з покупцем по телефону тощо.

Після цього замовлення надходить у роботу — замовлені товари разом з товаросупровідними документами надсилаються покупцю.

Найпоширенішими розрахунками оплати при торгівлі через інтернет-магазини є безготівковий та готівковий.

При безготівковому розрахунку після оформлення замовлення на доставку товару покупець отримує рахунок на оплату. Рахунок роздруковується покупцем прямо з сайту інтернет-магазину чи після отримання на власну електронну адресу. Покупцю залишається оплатити рахунок, перерахувавши кошти за товар з власного банківського рахунку на банківський рахунок продавця. Здебільшого безготівковий розрахунок використовується при передоплаті замовленого товару.

Готівкою покупець розраховується в момент отримання товару від кур'єра продавця у себе вдома (якщо покупець — фізична особа) чи в приміщенні офісу (для юридичних осіб), або в офісі продавця.

Окремо слід зазначити про види оплати, які для продавця є безготівковими, а для покупця — готівковими:

післяоплата — застосовується при доставці товарів поштою. В момент отримання товару на поштовому відділенні покупець передає готівку для перерахування на банківський рахунок продавця;

оплата сторонньому кур'єру — якщо покупець оплачує товари готівкою кур'єру, а кур'єр не є працівником продавця, останній може вносити отримані кошти не в касу продавця, а на його банківський рахунок.

Значно рідше при інтернет-торгівлі застосовується оплата за допомогою банківської платіжної картки (БПК) та електронними грошима.

Є декілька варіантів розрахунків БПК. Найпоширеніший — через посередника, коли продавець укладає угоду з посередником про отримання ним оплати від покупців. У цьому випадку на сайті інтернет-магазину є розділ «Оплатити БПК» чи подібний. Натиснувши на нього, покупець потрапляє на сайт посередника, вводить дані своєї картки, суму оплати і списує відповідну суму коштів. Кошти спочатку потрапляють на рахунок посередника, а потім за вирахуванням комісії посередника перераховуються на банківський рахунок продавця.

При розрахунку електронними грошима продавець зазначає на сайті номер свого електронного гаманця. Покупець списує на цей номер зі свого електронного гаманця електронні (умовні) гроші (перекладає гроші з одного гаманця в інший). Підтвердженням оплати буде виписка за електронним гаманцем, яку продавець і покупець отримують здебільшого в електронній формі.

Для багатьох електронних товарів можлива доставка безпосередньо через Інтернет. У такому випадку покупець скачує файл товару із сайту інтернет-магазину на ПК.

Для інших товарів застосовують, як правило, один з трьох варіантів доставки:

1. отримання товару в офісі продавця;

2. кур'єрська доставка;

3. доставка поштою.

Під час отримання товару в офісі продавця приймання-передачу товару фіксують у бланку замовлення на доставку товару, перший примірник якого залишається у продавця, а другий — передають покупцю. Якщо покупець вносить готівку, її приймання оформляють через РРО, видаючи покупцю чек. Водночас, якщо нормативними документами встановлено гарантійні строки, покупцю передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. Покупцю, який є платником ПДВ, окрім того, надають другий примірник податкової накладної.

Кур'єрська доставка може здійснюватися як власною кур'єрською службою, так і сторонньою кур'єрською організацією за договором з продавцем. Разом з товаром кур'єру передають документи на товар — замовлення, техпаспорт тощо. Кур'єр передає покупцеві за його місцезнаходженням товар, документи, покупець розписується в першому примірнику замовлення і повертає його кур'єру. Якщо покупець оплачує товар кур'єру, останній повинен при прийманні готівки застосувати портативний РРО. У цьому випадку покупцю видається також чек.

Якщо доставка здійснюється сторонньою кур'єрською організацією, остання повинна в узгоджені договором з продавцем строки передати продавцю звіт про виконання доручення (чи інший подібний документ) з першими примірниками замовлень на доставку товару, що додаються. Готівка, яку кур'єр отримав від покупців, насамперед оприбутковується в його касі, а потім вже може вноситися в касу продавця (в цьому разі продавець здійснює операцію з отримання готівки через РРО) або передаватися в банківську установу для перерахування на банківський рахунок продавця.

До речі, з кур'єром, який доставляє товар, підприємство повинно укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

Доставка поштою відбувається таким чином. Товар з документами передається відповідальній особі (з якою також укладається договір про повну матеріальну відповідальність). Остання на поштовому відділенні оформляє відправлення на адресу покупця та, як правило, оплачує поштові послуги за доставку. Далі товар (посилка) надходить на поштове відділення за місцезнаходженням покупця, де покупець його і отримує. Про факт отримання товару продавцю надсилається відповідне повідомлення. Якщо умовами договору продавця з покупцем та договору продавця з поштою передбачено післяоплату за товар, в момент отримання товару на поштовому відділенні покупець вносить кошти для перерахування на банківський рахунок продавця.

Згідно зі ст. 3 Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23. 03. 96 р. № 98/96-ВР (зі змінами та доповненнями) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у Законі № 98/96-ВР слід розуміти:

магазини та інші торговельні точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

лотки, прилавки та інші види торговельних точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Тобто торговельному підприємству, яке здійснює торгівлю через інтернет-магазин, потрібно придбавати торговий патент в таких випадках:

покупці оплачують товари готівкою чи з допомогою БПК у приміщенні підприємства. У цьому разі торговий патент придбавається за місцезнаходженням пункту продажу товарів (приміщення підприємства) та розміщується на фронтальній вітрині магазину (реального, а не інтернет-магазину), а у разі її відсутності - біля касового апарата;

покупці оплачують товари готівкою кур'єру. В цьому разі торговий патент придбавається за місцем реєстрації підприємства. Він дійсний на всій території України та повинен розміщатися на табличці в транспортному засобі, що перевозить товар та кур'єра, або знаходитися безпосередньо у кур'єра.

Якщо товари оплачують готівкою як у приміщенні підприємства, так і кур'єру, підприємству слід придбавати два патенти — один для приміщення магазину, а другий для пересувної торговельної мережі.

Слід виокремити два облікових об'єкти: власне інтернет-магазин і торговельні операції.

Інтернет-магазин є спеціалізованим сайтом. Як і для інших сайтів, утримання сайту магазину вимагає певних витрат на:

придбання (розробку) сайту. Якщо при цьому авторські права переходять у власність замовника, веб-сайт відображається в податковому й бухгалтерському обліку як нематеріальний актив, з наступною амортизацією (лист ДПАУ «Про відображення в податковому обліку платника податку на прибуток операцій з придбання облігацій, податковий облік витрат на створення веб-сайту» від 12. 12. 2006 р. № 385/2/15−0310). У податковому обліку витрати підприємства на придбання або створення веб-сайту не включаються до валових витрат і підлягають амортизації як нематеріальні активи згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28. 12. 94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом — Закон № 334/94-ВР). Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 цього Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації, згідно з пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР протягом строку, який визначається підприємством самостійно виходячи зі строку корисного використання такого нематеріального активу або строку діяльності підприємства, але не більше ніж 10 років безперервної експлуатації. У бухгалтерському обліку такі витрати відображаються на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім при введенні в експлуатацію списуються на субрахунок 125 «Авторське право та суміжні з ним права». Крім того, зауважимо, що введення веб-сайту як нематеріального активу в експлуатацію здійснюється на підставі «Акта введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» (типова форма № НА-1), затвердженого наказом Мінфіну України від 22. 11. 2004 р. № 732 (зареєстровано у Мін'юсті України 14. 12. 2004 р. за № 1580/10 179);

реєстрацію (зазвичай на рік) доменного імені. У бухгалтерському обліку ці витрати включаються до первісної вартості (рахунок 154), у податковому — до складу валових витрат (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР);

розміщення сайту в Інтернеті (так званий хостинг) і його супровід (обслуговування) — адміністрування, виконання резервних копій, створення нових посилань, виконання перевірок безпеки, розміщення нових інформаційних й інших матеріалів тощо. Це поточні витрати на підтримку роботи сайту, тому вони включаються до витрат у бухгалтерському (рахунок 93) і до валових витрат — у податковому обліку (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Слід нагадати, що згідно з вимогами пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону «Про податок на додану вартість» від 03. 04. 97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України, підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку. Тобто виходячи з вищезазначеного, продавець, який продає товар через інтернет-магазин, повинен бути обов’язково зареєстрований платником ПДВ.

Облік торговельних операцій здійснюється в загальновстановленому порядку. При цьому дохід у бухгалтерському обліку відображається в момент передачі права власності на товар покупцеві. Це відбувається, як правило, у момент вручення товару покупцеві. А при передачі товару кур'єру чи кур'єрській організації товар відображається на окремому субрахунку рахунку 281 «Товари на складі» (преамбула до розділу «Клас 2. Запаси» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30. 11. 99 р. № 291 (зареєстровано у Мін'юсті України 21. 12. 99 р. за № 892/4185, зі змінами та доповненнями)), наприклад, 2811 «Товари відвантажені, за якими право власності не перейшло до покупця».

А ось у податковому обліку валовий дохід і нарахування податкового зобов’язання щодо ПДВ відображаються за першою з подій:

або датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — датою їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - датою інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — датою оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Датою відвантаження слід вважати початок фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у продавця. Тобто з метою оподаткування при здійсненні операцій з продажу товарів, оплата яких ще не відбулася і постачальник не має права на визначення податкових зобов’язань за касовим методом, датою виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також датою збільшення валового доходу вважається дата, на яку припадає початок передання товару від постачальника або безпосередньо покупцю чи організації, яка здійснюватиме доставку покупцю цього товару будь-яким способом (перевезення, пересилання тощо) (лист ДПАУ «Про розгляд листа щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань» від 07. 03. 2008 р. № 4501/7/16−1517−18). Таким чином, датою відвантаження товарів інтернет-магазином буде дата передання товару кур'єрській організації чи пошті або покупцеві.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой