Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв’язки та залежності

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв'язки та залежності

2. Відмінності між інфляцією та девальвацією

3. Взаємний вплив та взаємні зв’язки між інфляцією та девальвацією

Висновок

Використані джерела

Вступ

Тема контрольної роботи «Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв'язки та залежності».

У роботі проаналізовано систему взаємозв'язків і динамічних залежностей між інфляцією та девальвацією на основі емпіричних даних про ці явища, вивчено механізм макроекономічних змін, зумовлених інфляційними процесами та девальвацією національної валюти в коротко- і довгостроковому періодах.

Економіка сучасного глобалізованого життя демонструє цікаву систему складних взаємозалежностей і впливів між різними її компонентами та складовими. Мабуть, сьогодні можна говорити про появу нового продукту економічної, політичної та соціальної глобалізації - економіки світу, що інтегрує національні господарства в нову якість, систему нових відносин. Новітня економічна криза продемонструвала, що ці залежності не повною мірою досліджено та описано сучасною економічною наукою, не всі процеси піддаються достовірним прогнозам, оцінкам та ефективному державному менеджменту. Мегаекономічні шоки, що потрясають світ протягом останнього часу, виявили новий вимір економічної теорії та практики, зробили актуальними питання і проблеми, які ще нещодавно не піддавалися предметним дослідженням через відсутність емпірично-дослідної бази. Головні економічні процеси та явища, описані відповідними традиційними економічними категоріями, почали набувати нового змісту. Зокрема, неабиякий інтерес становить макроекономічна проблема, що проявляється у сфері грошово-кредитних відносин і опосередковує зв’язок інфляційних процесів і девальвації національних валют в умовах глобальної економіки.

Проблеми інфляції та девальвації досліджено в економічній теорії достатньо глибоко і всебічно, вони є предметом аналізу більшості економічних шкіл минулого та сучасності. Наприклад, в економічній науці теорію інфляції найбільш мотивовано висвітлюють три основні концепції: кейнсіанська теорія інфляції (Дж.М. Кейнс, Б. Хансен), що виникає в результаті надмірного попиту; монетаристська кількісна концепція (М. Фрідмен, І. Фішер) та концепція надмірних витрат (Дж.М. Кейнс (частково), У. Торн, Р. Куен). Дослідження девальвації зазвичай присутнє у вигляді часткових теоретичних модулів у контексті ширших наукових пошуків, що охоплюють різні проблеми грошово-кредитних відносин. А ці явища слід розглядати у взаємозв'язку. Розуміння новітньої природи взаємозв'язку інфляції та девальвації дозволить оволодіти ефективнішими засобами грошово-кредитного регулювання, подолати ймовірні негативні наслідки таких регулятивних впливів на національні економіки та економіку світу взагалі.

Отже, мета даної роботи — проаналізувати та оцінити систему взаємозв'язків і динамічних залежностей між інфляцією та девальвацією, а також диференціювати їх за коротко- та довгостроковим періодами на основі аналізу емпіричних даних щодо індексу споживчих цін та курсу гривні у відношенні до долара та євро.

1. Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв'язки та залежності

Особливістю існуючої системи макроекономічного обліку і статистичної звітності в Україні є те, що вона системно відстежує і оцінює інфляційні процеси з використанням як індивідуальних, так і агрегованих показників. Водночас динаміка девальвації оцінюється зазвичай номінально, шляхом простого моніторингу курсу національної валюти щодо провідних валют світу. Для оцінки обох макроекономічних явищ ми скористаємося даними про динаміку інфляційних процесів, подану ланцюговими індексами споживчих цін. Оцінку процесів девальвації (ревальвації) національної валюти ми проведемо за допомогою аналізу величини номінального курсу гривні до двох основних світових валют — долара та євро. Крім того, для встановлення системи динамічних зв’язків між обома макроекономічними явищами ми застосуємо показники, що характеризують ланцюгові темпи приросту (зменшення) рівнів інфляції та девальвації одночасно.

Тлумачення термінів «інфляція «та «девальвація «не містять якихось принципових розбіжностей у різних авторів чи цілих наукових шкіл, проте всі вони зазвичай насичені науковою схоластикою, яка не розкриває повною мірою систему складних і неоднозначних взаємозв'язків між даними явищами.

Словник сучасної економічної теорії Макміллана визначає інфляцію як стале зростання загального рівня цін '. Інше авторитетне джерело пропонує практично конгруентне за змістом, проте ширше за форматом тлумачення цього базового економічного поняття. «Інфляція (лат. inflatio — здуття) — процес зменшення вартості грошей, у результаті якого на однакову суму грошей через певний проміжок часу можна купити менший обсяг товарів та послуг. На практиці це проявляється через збільшення цін».

Великий енциклопедичний словник визначає інфляцію як процес знецінення паперових грошей, падіння їх купівельної спроможності внаслідок надмірного випуску (емісії) або скорочення товарної маси в обігу при незмінній кількості випущених грошей.

Автор відомої в Україні економічної енциклопедії С. В. Мочерний визначає інфляцію як «…процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін товарів та послуг, що виявляється у їх зростанні».

Мабуть, не менше існує визначень і девальвації. Наприклад, термін «„девальвація“ (лат. de — зниження; лат. valeo — мати значення, коштувати)… застосовується в сучасних умовах для ситуації значного зниження курсу національної валюти відносно „твердих“ валют (зазвичай долара США, євро, SDR)».

Інше авторитетне видання в тлумаченні девальвації є ще лаконічнішим: «девальвація (від de… і лат. valeo — маю значення, коштую) — зниження курсу національної валюти відносно певної іноземної валюти чи золота».

Наведемо ще одне визначення: девальвація (лат. de — префікс, що означає «донизу» і valeo — коштувати) — здійснюване державою у законодавчому порядку зниження обмінного курсу власної грошової одиниці щодо валюти іншої країни.

Про актуальність та тісноту взаємозв'язків між цими двома макроекономічними категоріями переконливо свідчить той факт, що деякі літературні джерела та автори натякають на їх змістову близькість чи навіть певну тотожність: «…термін „інфляція“ близький за значенням до терміна „девальвація“, однак перший частіше стосується купівельної спроможності національної валюти на місцевому товарному ринку, а другий — купівельної спроможності стосовно іноземної валюти. По суті, і те, і друге характеризується зміною купівельної спроможності».

Емпіричні дослідження та взаємне зіставлення інфляційних процесів та девальвації національної валюти дозволяють виявити систему взаємозалежностей та зв’язків між цими економічними явищами. На рис. 1 подано дані про динаміку річних індексів споживчих цін в Україні за 2000−2008 pp. За період, що підлягає аналітичній оцінці, значення річних індексів споживчих цін зазнавали помітних кількісних коливань — від 128,2 (максимум) у 2000 р. до 100,8 (мінімум) у 2002 р. При цьому можна виділити по дві хвилі посилення та послаблення інфляційних процесів. У 2000−2002 pp. та в 2005—2006 pp. інфляційні явища мали тенденцію до уповільнення. А в 2002—2005 pp. та в 2006—2008 pp. інфляція проявлялася з відносно більшою силою. Остання хвиля посилення інфляційних процесів уже однозначно пов’язана не стільки з поточною кон’юнктурою економіки, скільки з проявом симптомів глобальної економічної кризи взагалі.

Рис. 1 — Динаміка річних індексів споживчих цін в Україні у 2000−2008 pp.

Складено за:

Статистичний щорічник України за 2007 рік. К., «Консультант», 2008, с. 72;

Основні показники економічного і соціального стану України за 2001−2008 роки. http: //www. bank. gov. ua/Macro

Велика амплітуда коливань річних індексів споживчих цін в Україні ускладнює аналітичну оцінку загальної довготривалої тенденції розвитку інфляційних процесів. Щоб визначити цю тенденцію, ми на основі даних про темпи приросту (падіння) річних індексів споживчих цін побудували різні типи інфляційних трендів.

За допомогою коефіцієнтів апроксимації ми оцінили, наскільки той чи інший тип функції достовірно описує динаміку інфляційних процесів (див. табл. 1). Чим ближчим буде значення коефіцієнта апроксимації (R2) до одиниці, тим краще обрана функція апроксимує досліджуваний процес.

Таблиця 1 — Оцінка рівня достовірності різних типів функцій інфляційного тренду в Україні у 2000−2008 pp.

п/п

Тип функції

Вид функції

Значення коефіцієнта апроксимації

1

Лінійна

Y-

Y=0,0617x + 12,236

0,0004

2

Логарифмічна

Y-

Y =-2,9454Ln (x) + 16,734

0,0644

3

Поліноміальна 1

Y =

Y=1,0936x2— 10,874x + 32,286

0,6607

4

Поліноміальна 2

7 =

Y=- 0,2279x3+ 4,5128x2 — 25,281x + 47,33

0,7935

5

Степенева

Y-

Y=8,954x0,0143

1Е-04

6

Експоненціальна

Y-

Y=5,9883e0,0843x

0,0495

Y- гіпотеза середньорічного показника індексу споживчих цін,

х — фактор часу.

Як бачимо, найбільш достовірно динаміку інфляційних процесів в Україні в 2000—2008 pp. описує поліноміальна функція третього порядку Y = - 0,2279x3 + +4,5128х2 — 25,281х + 47,33, а розрахункове значення коефіцієнта апроксимації при цьому становить 0,7935. Екстраполяція інфляційного процесу на два наступних роки з використанням полінома третього порядку дозволяє спрогнозувати значення базового показника інфляції в 2009 р. нарівні 117%, а в 2010 р. — 112% річних. Проте, враховуючи цілі та завдання даної статті, ми зосередимо нашу увагу на пошуку взаємозв'язків і динамічних залежностей між інфляцією та девальвацією. Для цього проаналізуємо динаміку курсу гривні щодо двох провідних валют світу -долара та євро — за один і той самий період часу і зіставимо відповідні показники, отримані з використанням того самого методичного прийому, що й у випадку з інфляцією.

На рис. 2 подано дані про те, яким чином змінювався показник середнього офіційного курсу національної валюти щодо долара та євро. Аналіз номінальних змін курсу гривні до долара та євро виявляє суперечливі тенденції.

У випадку з доларом ми спостерігаємо стійку восьмирічну тенденцію до ревальвації - курс долара знизився з 5,4402 грн. за дол. в 2000 р. до 5,05 у 2007 р. І тільки в 2008 р. під впливом економічної кризи досить тривалий девальваційний цикл національної валюти перейшов у фазу активної девальвації.

Динаміка курсу національної валюти щодо євро за той самий проміжок часу демонструє дещо інші тенденції й загальну спрямованість. Дві відносно короткі хвилі ревальвації (2000−2001 і 2004−2006 pp.) поглинаються значно потужнішими девальваційними процесами, що проявлялися в 2001—2004 pp. та в 2006—2008 pp. Причому в 2007—2008 pp. національна валюта щодо євро девальвувала особливо сильно. Номінальні величини хоч і привабливі своєю

зрозумілістю та очевидністю в аналітичному плані, проте, з огляду на мету дослідження, виявляються не зовсім зручними в методичному. Відносні ж показники, що характеризують динаміку девальвації (ревальвації) національної валюти, саме в методичному плані роблять девальвацію та інфляцію схожими і такими, що піддаються порівнянню. У таблиці 2 наведено дані про динаміку показників середньорічної (за 9 років) девальвації гривні щодо долара та євро.

Рис. 2 — Динаміка середнього офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, встановленого НБУ у 2000−2008 pp. у грн. за одиницю іноземної валюти

Складено заданими: Статистичний щорічник України за 2007 рік, с. 69.

Таблиця 2 — Динаміка середньорічної девальвації (ревальвації) гривні щодо провідних валют світу у 2000−2008 pp. (% до попереднього року)

Роки

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

До долара

31,71

-1,25

-0,85

-0,11

-0,25

-3,66

-1,46

0,0

4,3

До євро

14,47

-4,28

4,50

19,77

9,71

-3,32

-0,83

9,17

11,42

Середнє значення

23,09

-2,77

1,83

9,83

4,73

-3,49

-1,15

4,59

7,86

Розрахунок середнього арифметичного показників девальвації (ревальвації) щодо долара та євро (див. табл. 2) виявляє, що темпи знецінення національної валюти України щодо євро приблизно вдвічі перевищували аналогічний показник щодо долара і склали, відповідно, 6,734 і 3,159% у середньому за попередні 9 років. Така помітна різниця в темпах девальвації гривні щодо долара та євро ускладнює оцінку та аналіз взаємозв'язків інфляції та девальвації взагалі. Крім того, такий простий математичний прийом має ще один істотний недолік — середнє арифметичне описує динаміку розвитку девальвації гривні щодо двох провідних валют світу не дуже достовірно. Виникає об'єктивна необхідність у побудові дев’ятирічного девальваційного тренду гривні щодо названих валют з подальшим підбором відповідних типів функцій апроксимації з урахуванням значення коефіцієнта і?2. Результати розрахунків наведено на рис. 3. Найбільш достовірно дев’ятирічну динаміку девальвації гривні щодо євро описує тренд, який задається поліноміальною функцією третього порядку типу Y= 0,1181х3— 1,4938х2 + 4,5979х + 4,4876. Поліном того самого порядку (Y = - 0,2968х3 + 5,6287х2 — 32,368х + 53,539) найкраще описує тренд девальвації національної валюти і щодо долара. Елементарна екстраполяція процесу девальвації гривні з використанням зазначених варіантів тренду дає досить несподівані результати (див. рис. 3). Виявляється, що прогнозовані тенденції середньорічного курсу гривні щодо долара та євро є різноспрямованими: щодо євро гривня динамічно девальвуватиме, а щодо долара графік середньорічного зростання (падіння) курсу національної валюти переміститься в найближчі два роки в зону ревальвації.

Різна динаміка девальвації національної валюти щодо долара та євро пов’язана, насамперед, з двома обставинами, які переплітаються і підсилюють чи послаблюють девальваційні процеси. З одного боку, інфляція національної валюти призводить до втрати її купівельної сили та, що цілком логічно, до девальвації. Проте такий простий, на перший погляд, зв’язок ускладнюється та опосередковується також інфляційними процесами, які характерні для тих валют, щодо яких девальвує чи ревальвує гривня. Наприклад, стрімка інфляція долара може виступати фактором, що стримує девальвацію гривні щодо долара. За оцінками експертів, індекс споживчих цін у США (СРІ) у 1957−2007 pp. зріс у 7 разів. Помірна інфляція євро спонукає до посилення девальвації національної валюти щодо євро. Так, згідно з даними статистичного агентства Єврокомісії (Євростат), показник інфляції євро у травні 2009 р. сягнув рекордної нульової позначки у перерахунку на річний еквівалентний показник для всіх 16 країн зони евровалюта.

Рис. 3 — Динаміка середньорічних темпів девальвації (ревальвації) гривні у 2000−2008 pp.

Складено за даними:

Статистичний щорічник України за 2007 рік. с. 72;

Основні показники економічного і соціального стану України за 2001−2008 роки.

Проведені оцінки хоч і є цікавими в аналітичному плані, але малопридатні для пошуку зв’язків між інфляцією та девальвацією, як і дані про середньоарифметичне значення показників девальвації (ревальвації) гривні щодо обох валют. Виникає об'єктивна необхідність у зведенні до певного єдиного формату різноспрямованих тенденцій девальвації національної валюти. Тільки після цього можна робити її оцінки у зв’язку з інфляцією. З цією метою ми виконали серію послідовних методичних кроків:

— по-перше, за допомогою даних про окремі показники динаміки девальвації гривні щодо євро та долара розрахували їх середнє динамічне значення з рівною вагою для обох валют (див. табл. 2);

— по-друге, на основі отриманого показника «міжвалютної» девальвації побудували зведений графік, що включає показники темпів обох макроекономічних явищ (див. рис. 4);

— по-третє, апроксимували обидва явища в одному графіку з використанням найдостовірніших варіантів трендів.

Наведений динамічний графік (див. рис. 4), що включає дані про тенденції обох досліджуваних явищ, одночасно дозволяє зробити вже більш суттєві й мотивовані узагальнення, за допомогою яких вимальовується система взаємозв'язків між інфляцією та девальвацією.

Рис. 4 — Середньорічна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривні та індексів споживчих цін в Україні у 2000−2008 pp.

У 2000−2003 pp. ці обидва макроекономічних явища характеризувалися низхідною динамікою. За цей період середньорічний ланцюговий темп приросту індексу споживчих цін зменшився з 28,2% у 2000 р. до мінімального для всього дев’ятирічного циклу значення у 0,8% у 2002 р. Така динаміка інфляційних процесів у даному дев’ятирічному періоді супроводжувалася майже конгруентною зміною показників темпів девальвації. Більше того, у 2001 р. крива, шо описує динаміку «міжвалютного» показника девальвації, взагалі перемістилась у зону ревальвації, оскільки відповідні ланцюгові показники у цьому році мали від'ємне значення. На цій ділянці взаємозв'язаної оцінки обох явищ спостерігається певна їх десинхронізація — на фоні спільної низхідної тенденції обидва показники сягнули свого «дна» (мінімального екстремуму) з проміжком приблизно в один рік. Мінімум інфляції припадає на 2002 р., тоді як ревальвація з найвищим рівнем посилення національної валюти була на рік раніше, і до 2002 р. відповідна крива вже знов перемістилася в девальваційний сектор, але з ще дуже низькими темпами (1,83%). Інакше кажучи, між періодами, коли обидва показники сягнули свого мінімуму, існує певний часовий лаг з таким розподілом: період, коли девальвація була мінімальною, настав раніше і лише через рік мінімального рівня досягли показники інфляції.

Зростаюча фаза обох макроекономічних явищ характеризується подальшою їх асинхронізацією і збільшенням часового лагу між ними. Послаблення національної валюти щодо провідних валют світу відбувалось у 2001−2003 pp. і тривало на рік менше, ніж зростання темпів інфляції у 2002−2005 pp. Саме 2005 р. характеризується найбільшою розбіжністю основних динамічних тенденцій досліджуваних явищ. Максимальне значення показника (в 2001- 2007 pp.) приросту індексів споживчих цін у 2005 р. нарівні 13,5% річних збігалося з мінімальним за весь дев’ятирічний період рівнем девальвації національної валюти. У 2006 р. відбувалася чергова синхронізація обох явищ, що проявляється і дотепер. Лінії тренду цих явищ, описані поліномами третього порядку з різним рівнем якості апроксимації, вдало згладжують певні прояви десинхронізації та появу часових лагів між цими явищами, а також виявляють закономірність: зменшення темпів інфляції супроводжується посиленням національної валюти щодо інших валют світу і навіть ревальвацією, а динамічні інфляційні процеси зазвичай збігаються з періодами зростання показників девальвації. Здійснені нами динамічні оцінки лише частково розкривають природу взаємозв'язків і ще менше — взаємних впливів між інфляцією та девальвацією. Описана закономірність, попри свою змістову очевидність, має певну динамічну специфіку, без розуміння якої зв’язок між інфляцією та девальвацією повною мірою оцінити важко.

Щоб виявити цю динамічну специфіку, розширити формат дослідження та проаналізувати характер взаємозв'язків між зазначеними економічними явищами глибше, ми побудували ще один графік (див. рис. 5).

По осі абсцис ми відклали показники темпів інфляції, а по осі ординат -темпи приросту (зменшення) рівня девальвації. Варіативність у комбінаціях поєднання рівнів інфляції та девальвації ми згладили за допомогою рівняння регресії у формі полінома другого порядку — Y= 0,0656х2 — 1,3666х + 7,6948.

Побудований графік та розрахований на основі даних про середньорічні рівні інфляції та девальвації по роках тренд виявили дуже цікаву динамічну залежність між обома макроекономічними явищами. На різних за темпами інфляції ділянках тренду існують різні механізми взаємозалежності між власне інфляцією та девальвацією. В умовах повзучої інфляції, коли її середньорічні темпи коливаються в межах 0−10%, девальвація демонструє низхідну тенденцію, тобто темпи знецінення національної валюти щодо провідних валют світу помітно уповільнюються. Як тільки інфляція долає десятипроцентний бар'єр, девальваційна спіраль починає розкручуватися за висхідним циклом. Втрата національною валютою купівельної сили під впливом галопуючої інфляції (більш як 10%) зумовлює формування в населення «очікування недовіри» до національної валюти. Попит на більш стійку валюту (долар, євро) ажіотажно зростає. Надмірна пропозиція національної валюти і бажання купити якомога швидше і більше іноземної валюти — пряма дорога до девальвації, що врівноважує невідповідність попиту та пропозиції іноземних вільноконвертованих валют. Таким чином, «повзуча» фаза інфляції супроводжується посиленням національної валюти, тоді як галопуюча неминуче призводить до розкручування девальваційної спіралі, що можна розцінювати як певний «змістовний парадокс» їхнього взаємозв'язку, що не повністю вписується в загальну закономірність кореспондування цих економічних явищ (рис. 5).

Рис. 5 — Взаємозалежність темпів приросту інфляції та девальвації в Україні на основі даних за 2000−2008 pp.

Проведений аналіз охоплює досить тривалий період часу, проте має певні недоліки, які не дозволяють говорити про те, що проблему взаємозв'язків інфляції та девальвації досліджено добре. «Середньорічний фокус» дослідження, навіть якщо він охоплює майже десятилітній період часу і включає різні варіанти динамічної взаємодії та проявів інфляції та девальвації, дефляції та ревальвації, випускає мікрокомпоненти механізмів взаємодії цих економічних процесів, які проявляються у значно коротшому періоді часу і, відповідно, губляться та нівелюються середньорічними величинами в довгостроковому часовому проміжку. Звідси випливає необхідність дослідити відповідну проблему, звівши її до розгляду середньомісячних даних про динаміку інфляції та девальвації. Для цього ми використали дані про середньомісячний ланцюговий індекс споживчих цін та «міжвалютний» показник девальвації за останні 18 місяців, що охоплює період із січня 2008 р. по червень 2009 р. Рисунок 6 зводить до єдиного хронологічного знаменника середньомісячні темпи приросту (падіння) показників інфляції та девальвації одночасно, робить їх взаємопорівнянними.

Аналіз рисунка 6 почасти пояснює, чому при дослідженні динаміки інфляційних та девальваційних проявів економіки з використанням середньорічних варіантів розрахунку зазначених величин мають місце певна їх десинхронізація і помітна кількісна невідповідність. Як бачимо з наведеного графіка, «девальваційний вибух», що тривав з жовтня 2008 р. по січень 2009 p., коли місячний показник рівня девальвації стрибнув до позначки 30,65%, інфляція фактично в той самий період не виявила жодних ознак екстремального зростання і збільшувалась, як і в попередні місяці, до 2,9% (із максимумом у січні 2009 p.). Ця обставина пояснює, чому середньорічні показники темпів приросту інфляції та девальвації так помітно різняться. Попри те, що помісячно ці показники рухаються майже синхронно з різницею, що не перевищує 2%, значення середньорічних величин різняться за рахунок відповідних «девальваційних вибухів» (рис. 6).

Рис. 6 — Середньомісячна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривні та індексів споживчих цін в Україні із січня 2008 р. по червень 2009 р.

Проблема співвідношення інфляції та девальвації сьогодні містить у собі і психологічну складову. Різке падіння курсу гривні щодо будь-якої з провідних валют спонукає тих, у кого є гривнева готівка, вдаватися до системи «запобіжних» заходів, які іноді позбавлені економічної логіки. Суть їх часто зводиться до ажіотажного переведення національної валюти, що девальвує, у валюту, яка видається стабільнішою і надійнішою. Натомість виникає ефект «снігової лавини «, зумовлений тим самим ажіотажним попитом на іноземну валюту та пропозицією національної. У результаті виникає нова хвиля девальвації, що містить суто психологічну складову. Але якщо зважити на номінальну різницю між цими обома явищами, то власнику гривневої готівки (за умови, що він у короткостроковому періоді не збирається її заощаджувати) нема сенсу переводити її в долари чи євро, оскільки ціни на вітчизняні товари, роботи чи послуги — навіть за умови девальвації національної валюти — не обов’язково зростають, а закупівля товарів здійснюється за національну валюту. «Живити» девальвацію в такий спосіб стає ще абсурднішим, якщо взяти до уваги той факт, що у структурі споживання домінують товари вітчизняного виробництва12, ціни на які не опосередковані процедурою перерахунку їх валютної ціни (ціни імпорту) в гривневу з обов’язковим включенням «девальваційних очікувань» і, як наслідок, виникненням в імпортному сегменті ринку інфляційного поштовху. Так, через психологічні очікування інфляція і девальвація взаємопов'язуються і стають двома односпрямованими компонентами механізму макроекономічної дестабілізації: посилення девальвації спричиняє зростання цін на імпортні товари, що поступово позначається на товарах внутрішнього виробництва, породжує інфляційні очікування та ажіотажні спроби вберегтися від знецінення національної валюти через купівлю іноземної.

Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальвації не може бути пояснена тільки за рахунок однієї психологічної складової. Державна фінансова політика, державне регулювання грошово-кредитних відносин, посилення чи послаблення кризових явищ в економіці України та світу, зростання або зменшення доходів населення, інтенсифікація чи послаблення сили державного впливу на процес формування валютного курсу, зміни у структурі співвідношення «споживання — заощадження», зміна рівня зайнятості тощо спричиняють різновекторний вплив на механізм взаємодії інфляції та девальвації. Проте саме психологічна компонента є своєрідним «спусковим гачком» у загальній складній моделі взаємного впливу обох макроекономічних явищ.

Зазначене дає підстави для таких узагальнень. Спільним для інфляції та девальвації є те, що обидва явища — іманентні риси ринкової економіки, обидва свідчать про порушення та проблеми в системі грошово-кредитних і валютних відносин. Зокрема, вони можуть бути наслідком суб'єктивно-спорадичних, непослідовних і неефективних дій уряду, Національного банку чи навіть окремих урядовців.

2. Відмінності між інфляцією та девальвацією

Відмінності між інфляцією та девальвацією виявляються, насамперед, у темпах та динаміці їх прояву. Інфляція зазвичай, з точки зору динамізму її проявів, є більш розміреною і плавною, проте з різними показниками динаміки в різні періоди часу. А девальвація має схильність до дискретних змін, яким часто притаманні ознаки макроекономічного збурення (шоку). Остання її особливість характерна для вітчизняної економіки. Динамічний аналіз та зіставлення цих явищ демонструють, що рівень їх волатильності як у довгостроковому (див. рис. 4), так і в короткостроковому (див. рис. 6) періодах помітно відрізняється, причому із збереженням спільної для обох випадків закономірності: інфляція має значно нижчу волатильність, ніждевальвація, і, відповідно, піддається більш достовірній оцінці та гіпотетичним прогнозам.

Девальвація, на відміну від інфляції, з очевидною періодичністю змінює своє значення з позитивного (власне, з девальвації") на негативне, тобто входить у фазу ревальвації. Інфляція ж, принаймні у вимірі, проведеному з використанням середньорічних показників, практично ніколи не переміщується в зону дефляції - вона є перманентним явищем для ринкової економіки і змінює лише власну позитивну динаміку.

Девальвація через її схильність до періодичних і стрибкоподібних змін має більший і гостріший соціальний та психологічний резонанси. Зміна курсів валют — явище, яке неможливо не помітити, навіть якщо людина не має економічної освіти: адже практично на кожному кроці є інформація різних банків про те, на скільки змінюється і в якому напрямі рухається курс національної валюти.

Інфляція ж постійно йде в одному напрямі та зазвичай виражається показником індексу споживчих цін, який на побутовому рівні сприймається доволі абстрактно. Люди адаптуються до цього так, як наш організм звикає до поступової зміни температури оточуючого середовища, за умови, що темп інфляції перебуває в соціально терпимих межах, тобто на рівні 10−15% на рік.

3. Взаємний вплив та взаємні зв’язки між інфляцією та девальвацією

Щодо взаємних зв’язків і взаємних впливів між інфляцією та девальвацією, то тут потрібно сказати, що (як свідчать емпіричні дані) обидва цих явища — своєрідні споріднені «хвороби» існуючої системи грошово-валютних відносин, які одна одну зміцнюють і сприяють появі негативного кумулятивного макроекономічного шоку. Посилення девальвації національної валюти веде до виникнення інфляційних збурень у сегменті ринку, зорієнтованому на товари, що експортуються. Водночас стала інфляція з високими показниками її темпів зумовлює втрату довіри до національної валюти, спонукає споживачів переводити свої заощадження в стабільнішу валюту і тим самим посилювати девальваційні тенденції.

Висновок

Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальвації диференціюється за періодами. У довгостроковому періоді зростання середньорічних показників інфляції в межах терпимого «соціального коридору», тобто від 0 до 10% (повзуча, помірна інфляція), відбувається на фоні збільшення довіри до національної валюти та зміцнення останньої щодо провідних валют світу або щонайменше сповільнення темпів її девальвації. Середньорічний приріст, що перевищує позначку 10% (галопуюча інфляція), загального індексу цін, у рамках того самого часового відрізку, спричиняє різке збільшення девальвації національної валюти. Короткостроковий період, попри збереження загальної закономірності зв’язку, коли зменшення темпів інфляції супроводжується посиленням національної валюти, а їх зростання, відповідно, зумовлює збільшення темпів девальвації, має одну відмінну особливість. Інфляція та девальвація у короткостроковому періоді виявляють відносно невисокий рівень взаємної сприйнятливості, коли «девальваційний вибух» не супроводжується інфляцією з такими самими критичними показниками її зростання.

Використані джерела

1. Словарь современной экономической теории Макмиллана. (Общ. ред. Дэвида У. Пирса). Пер. с англ. А. Г. Пивоварова. М., ИНФРА-М, 1997

2. Инфляция. Википедия — свободная энциклопедия. http: //www. ru. wikipedia. oig/wiki.

3. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд. М., Большая Российская энциклопедия; СПб., «Норинт», 2004, с. 454.

4. Економічна енциклопедія. У 3 т. Т. 1. (Гол. ред. С.В. Мочерний). К., Видавничий центр «Академія», 2000, с. 684.

5. Девальвация. Википедия — свободная энциклопедия. http: //www. ru. wikipedia. oig/wiki.

6. Статистичний щорічник України за 2007 рік. К., «Консультант», 2008

7. Основні показники економічного і соціального стану України за 2001−2008 роки. http: //www. bank. gov. ua/Macro.

8. Большой энциклопедический словарь, с. 334.

9. Економічна енциклопедія. Т. 1, с. 304.

10. Инфляция в зоне евро впервые достигла нулевой отметки, http: //www. rosbalt. ru/2009/ 06/01/644 579. html.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой