Злочини у сфері господарської та службової діяльності

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Злочини у сфері господарської та службової діяльності

Вступ

підробка гроші злочин правовий

Актуальність даної теми полягає у надзвичайній небезпеці та величезного впливу на саму державу. Суспільна небезпека цього злочину завжди усвідомлювалась суспільством, тому покарання за фальшивомонетництво та підробку цінних паперів було надзвичайно високим, це виправдовувалося тим що, особи що займаються даним видом діяльності, переслідуючи свої меркантильні інтереси, одночасно посягає на безпеку держави, підриваючи її економіку. Якщо Україна не звертатиме увагу на такий небезпечний вид злочину, то саме існування нашої країни, як вільної, самостійної, економічно незалежної країни стає під сумнів.

Метою контрольної роботи є аналіз чинного законодавства України про кримінальну відповідальність у сфері виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів.

Завданнями цієї роботи є: оглянути історію розвитку відповідальності за підробку грошей і документів; проаналізувати правові аспекти випуску національної валюти, державних цінних паперів та білетів державної лотереї; охарактеризувати склад злочину передбаченого статтею 199; з’ясувати наявність профілактичних заходів запобігання фальшивомонетництву.

Об'єктом контрольної роботи є суспільні відносини, що характеризують державну політику у сфері обігу національної та закордонної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.

Предметом контрольної роботи є кримінально — правова характеристика діянь щодо незаконного Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.

1. Історія розвитку відповідальності за підробку грошей і документів

Виникло фальшивомонетництво ще до появи грошових знаків, коли в їх якості виступали куски золота і срібла, засоби і предмети праці. Поява монет призвела до поширення цього злочину.

Історичні випадки підроблення грошей не були поодинокими, а траплялися у багатьох країнах. Прояви фальшивометництва паралізували нормальну та ефективну діяльність органів державного управління, тому з поширенням цього явища боролися найжорстокішими методами. Так, закони Ману зобов’язували розтинати злочинця на дрібні шматки. Згідно із законами Єгипту правопорушнику відсікали руку, а у стародавній Греції засуджували до смертної кари. За «Руською правдою» підробка грошей каралася стратою. Починаючи з 1553 р., винним особам заливали в рот олово і відсікали руки [4].

В наступні історичні періоди також спостерігалось багато випадків фальшивомонетництва. Продовжували вчинятися такі злочини і з появою паперових грошей.

В період коли Україна перебувала в складі Російської Імперії та жила за її законами відповідальністю за фальшивомнетництво була в тому числі і смертна кара. Злочинців не завжди вбивали. За царя Михайла Федоровича підробка грошей каралася «торгової стратою», інакше кажучи, конфіскацією майна. У Соборному Уложенні 1649 р. в п’ятому розділі «Про грошових майстрів, які учнут робити злодійські гроші», передбачалися два види покарання. Злочином вважалося як виготовлення фальшивих монет, так і псування дорогоцінного металу різноманітними домішками. Це пояснювалося тим, що державна скарбниця від псування монет і фальшивомонетництва терпіла непоправні збитки.

Для виявлення фальшивомонетників ночами ходили спеціальні люди з наказу Таємних Справ. Вони спостерігали за кузню й будинками посадських людей. Де чули стукіт молотка і бачили дим над дахами, негайно вривалися туди з обшуком. Таким слідчим допомагали і прості люди, які в цій справі переслідували корисливу мету, так як за допомогу в затриманні такого роду злочинців донощику покладалася половина їхнього двору в якості нагороди. Для встановлення вини у Москві з 1659 по 1660 рр. за грати було посаджено понад 400 осіб. Їх провину визначали в наказі Таємних Справ. Для встановлення істини слідчі використовували три види тортур: застосування диби, бичування, тортури розпеченим залізом. Каралися не тільки фальшивомонетники, але і їх помічники. Їм відсікали два пальці на лівій руці. Для залякування і для науки іншим, відрубані руки і пальці страчених прибивалися на ворота грошових дворів.

Однак ці акції не досягали належного результату. Царський указ 21 жовтня 1661 фактично поновлював «торгову страту», скасовану Соборним Укладенням. Так фальшивомонетники, які були спіймані до 18 вересня 1661 року, каралися по «новому указу з пощади», після чого їх на заслання не відправляли, а давали на «чисті поруки». Інакше кажучи, за подальшу долю засудженого несли відповідальність родичі або друзі. Двори і господарства злочинців конфісковувалися. Тих же, кого зловили після 18 вересня, страчували.

Становлення кримінально-правової норми, яка передбачала відповідальність за підробку грошових знаків та цінних паперів за радянських часів відбувалося у такій послідовності: 1) визнання виготовлення грошових знаків та цінних паперів як кваліфікованого виду підробки документів (ст. 85 КК УСРР 1922 р.); 2) згодом, крім виготовлення введено відповідальність і за збут підроблених грошових знаків та цінних паперів, а також іноземної валюти в межах окремої статті (ч. 1 ст. 22 «Положення про злочини державні» 1927 р.; ст. 56−22 КК УРСР); 3) було доповнено редакцію статті терміном «мета збуту» як обов’язковою ознакою складу злочину (ст. 24 Закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» 1958 р.; ст. 79 КК УРСР 1960 р.); 4) Указом Президії ВР СРСР «Про посилення боротьби з особливо небезпечними злочинами» було передбачено кваліфікуючу ознаку у вигляді «промислу» (а в подальшому її виключення).

Таким чином в результаті розвитку відповідальності за злочини, щодо підробки грошей та документів в українському законодавстві з’явилась стаття 199 Кримінального кодексу, яка звучить наступним чином, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, — караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян [5].

2. Правові аспекти випуску національної валюти, державних цінних паперів та білетів державної лотереї

Емісійні операції НБУ — форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в обіг, що зазначається у п. 2 ст. 7 ЗУ «Про Національний банк України».

Для забезпечення оперативного рішення питань, пов’язаних зі здійсненням емісії готівки у всіх відділеннях НБУ організовані резервні фонди НБУ — залишки національних грошових знаків, що перебувають поза обігом. Резервні фонди створюються також при деяких філіях комерційних банків — як правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Коштами, що перебувають у резервних фондах, розпоряджаються обласні управління НБУ. Тільки з їхнього дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Ця операція й означає емісію — випуск готівки в обіг. Переміщення грошових знаків з оборотної каси в резервні фонди обумовлює вилучення грошей з обігу. Ця операція, відповідно до правил касового регулювання, здійснюється автоматично — при перевищенні лімітів оборотних кас.

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних кас відділень комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник керування НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у види емісійних телеграм, утримування яких відповідним чином кодується. Воно надає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей, що зберігається у відділенні банку. Для одержання дозволу керівник відділення комерційного банку, у якого в найближчі 2−3 дні з’являється потреба в касовій готівці, повинен звернутися до начальника керування НБУ. При відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недоліку коштів у резервних фондах відділення банків одержують підкріплення з оборотних кас керування НБУ. Понадлімітні залишки грошей, що перевищують місячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозять апаратом інкасації НБУ.

Цінні папери — документи, які засвідчують зобов’язальні відносини між особою, яка їх випустила, та особою, яка є їхнім власником. Документ вважається цінним папером якщо відповідно до законодавства він може бути самостійним об'єктом прав.

Для досягнення своїх цілей держава здійснює витрати з державного бюджету. З огляду на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери. Випуск державних цінних паперів є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов’язань означає збільшення грошової маси. Таким чином держава може регулювати певні нестійкі процеси в економічному розвитку нашої країни.

Важливими законопроектами, якими регулюються питання в даній сфері виступають ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», ЗУ «Про державне регулювання цінних паперів».

Основним органом виконавчої влади з даних питань є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: формування і забезпечення реалізації єдиної державної по­літики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів і їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів і їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів і їх похідних на території України, додержання законодавства в цій сфері; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства в межах своїх повноважень; сприяння розвитку ринку цінних паперів; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Щодо випуску державних цінних паперів то до них можна віднести: облігації внутрішніх державних позик України, цільові облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України, Казначейське зобов’язання.

Лотерейний білет — документ встановленої умовами проведення лотереї форми, виготовлений відповідно до вимог законодавства, наявність якого засвідчує внесення гравцем лотереї ставки і надає право одержати приз відповідно до умов проведення лотереї. Державна лотерея може проводитись як із застосуванням лотерейних білетів, так і з застосуванням інших засобів, які дозволяють засвідчити участь у лотереї або розмір виграшу, якщо вони передбачені умовами лотереї, в тому числі через термінали електронної системи прийняття ставок [7].

Основоположними законодавчими актами, що регулюють даний вид діяльності витупають ЗУ «Про державні лотереї в Україні», Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску і проведення державних грошових лотерей в Україні». Згідно законодавства розповсюджувати державні лотерейні білети можуть оператори державної лотереї, що одержали право на проведення державної лотереї. Також даним видом діяльності можуть займатися розповсюджувачі державної лотереї - юридична або фізична особа, яка за дорученням оператора державних лотерей здійснює у сукупності або окремо прийняття ставок безпосередньо у гравців, виплату призів, а також інші операції, пов’язані з розповсюдженням державних лотерей.

3. Загальна характеристика складу злочину передбаченого ст. 199 ККУ

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою. змовою групою осіб чи у великому розмірі, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ці ж дії вважаються вчинені в особливо великому розмірі якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.

Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачене міжнародно-правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна. Тому особа, винна у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні з метою збуту та збуті підроблених грошей, у разі притягнення її до кримінальної відповідальності в Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України та чи має постійне місце проживання на її території.

Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї. Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України — грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України; б) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою — облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, приватизаційні папери, у деяких випадках — векселі.

Не є предметом даного злочину компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знецінених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, також не є предметом даного злочину недержавні цінні папери. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів слід кваліфікувати за ст. 224.

Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефонах-автоматах, метро тощо.

Не може кваліфікуватись як злочин, передбачений ст. 199, зазначені у ній операції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема, електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів). Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну 7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, «переробка» грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх, внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199.

Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190.
Таку само правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у т.ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причині неможливо збути, не є злочинним діянням.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного.

Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи.

Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв’язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Злочин є закінченим з моменту виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної

Суб'єкт злочину особа, яка досягла 16-річного віку.

Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) організованою групою; 2) в особливо великому розмірі.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.

4. Профілактичні заходи запобіганню фальшивомонетництву

Профілактика злочинів означає проведення запобіжних заходів, які не мають індивідуального предметного адресата, це діяльність для недопущення формування, розвитку й реалізації причин і умов злочинності та злочинних проявів загалом [3, с. 319]. Отже, профілактичні заходи не мають адресного характеру і спрямовані на все населення. Серед профілактичних заходів запобігання фальшивомонетництву особливо слід приділити увагу організаційно-технічним, інформаційно-виховним, соціально-психологічним, організаційно-управлінським та правовим. У світі немає єдиного підходу до вибору засобів та форм захисту грошових знаків, цінних паперів, фактично кожна держава обирає їх самостійно. Найбільш поширеною системою захисту стає комбінація так званих «відкритих» (тобто видимих неозброєним оком) та «закритих» технологій. Перші, крім захисних якостей, використовують для поширення інформації про виробника, другі - для підтвердження справжності продукту (в разі виникнення сумнівів) і зазвичай тримають у таємниці та для розпізнавання спеціальними пристроями для зчитування [6].

Високий рівень захищеності грошових знаків та цінних паперів є також свого роду профілактичною роботою, оскільки чим складніший захист тим менша кількість фальшивомонетників спробує його скопіювати.

На даний момент у світі відомі такі засоби захисту:

1. Використання графічних елементів було досить ефективним засобом захисту, але з появою комп’ютерної та сучасної копіювальної техніки його ефективність зведено до мінімуму. Однак роль цих елементів як засобу захисту поступово відроджується з появою металізованого паперу, використанням мікродруку і мікротекстів.

2. Водяний знак — це зображення, яке спостерігається на папері в наскрізному світлі. Водяний знак утворюється за зміни оптичної щільності паперу під час його виготовлення. Формується за рахунок варіювання загального тону паперу від світлих до темних ділянок [2].

3. Використання спеціальних видів паперу тривалий час обмежувалося лише вибором якісного паперу, хоча й виготовленого за особливою технологією. Нині йдеться переважно про «спеціальні» види паперу, що використовуються лише для виготовлення бланків цінних паперів, окремі - для грошових знаків. Доцільним є запровадження особливої технології також і у виготовленні білетів державної лотереї у зв’язку зі збільшенням кількості їх підроблення. У Токіо фірма «Canon» розробила оригінальну систему спостереження: на кожній кольоровій копії проставляється номер використаного обладнання, який неможливо візуально виявити. У випадку вилучення підроблених банкнот, виготовлених на такому папері, за допомогою комп’ютера можна визначити номер кольорового копіювального обладнання і встановити його місцезнаходження. Обов’язковою вимогою впровадження такого заходу є сервісна реєстрація копіювальної та множильної техніки. Існує і захищене копіювальне обладнання, паралельно з яким розроблено систему розпізнавання банкнот. Дані про двадцять відомих світових валют та їх розпізнавальні ознаки було введено в пам’ять копіювальної машини і в разі спроби відтворити відповідну копію отримано аркуш паперу із зображенням чорного кольору [8, с. 243].

4. Використання спеціальних видів друку досить давно визнавалось важливим елементом захисту грошових знаків, цінних паперів. За свідченнями спеціалістів, за останні десять років не відбулося ніяких серйозних нововведень у сфері друку, тому фальшивомонетники поступово пристосувалися майже до всього спектра друкарських процесів [6]. Слід зазначити, що появу нових технологій нанесення фонової фарби і самого тексту — мікродрук та мікротексти — досить вдало почали використовувати при виготовленні грошових знаків. Практика свідчить, що при використанні будь-якого виду друку саме цей елемент захисту виявляється вразливим місцем підробок і досить легко помічається пересічними громадянами.

5. Використання нових видів чорнила та фарб лише наприкінці ХХ ст. набуло помітного розвитку і відповідно визнавалось надійним і економічно вигідним елементом захисту. Наприклад, досить надійним захистом від підроблення вважалася зелена фарба доларів США, технологія виробництва якої ретельно зберігалася в таємниці. Однак з часом її змогли відтворювати і в інших лабораторіях держави.

6. Використання голограм як елементу захисту спочатку було ефективним, але згодом виявилось, що вони піддаються відносно легкому копіюванню. Більше того, широка доступність обладнання для виробництва цього засобу візуального захисту в Індії, Китаї, Туреччині, Сінгапурі змусила шукати інших видів захисту.

7. Використання електронних захисних технологій було запроваджено в Австралії, коли виробництво фальшивок досягло загрозливих масштабів. У державі створили центр для виготовлення банкнот у вигляді полімерних купюр з оптичним елементом захисту в прозорому пластиковому віконці. Побоювання, що оптичний елемент на банкноті можна пошкодити, швидко розвіялися, і банк Австралії почав поетапну заміну паперових купюр на пластикові [12, с. 144]. Спроби підробити полімерні купюри траплялися лише на початку грошової реформи, і сподівання фальшивомонетників на введення підробок в обіг пов’язувались тільки з незнанням громадянами елементів захисту нововведених банкнот. Проте якісних підробок цієї валюти не виявлено, відтворити й опанувати технологію виробництва цих особливих банкнот злочинцям не вдалося й до цього часу. Доречно зазначити про довговічність та універсальність використання полімерних банкнот навіть у воді. Хоча матеріали для виготовлення банкнот досить вартісні, але за тривалістю використання перевищують паперові, тому визнаються більш економними для державного бюджету. Для захисту євро фірма «Хітачі» запропонувала мікросхему, яку ще називають «радіочастотна розпізнавальна бирка (РРБ) зі стороною 0,4 мм і товщиною 60 мк, яка має бути вклеєна в папір банкноти. При піднесенні до спеціального аналізатора у відповідь на радіозапит надаватиметься інформація про номер, серію і цінність банкноти. На думку розробників, перевага такого способу захисту готівкових грошей — це стовідсоткова гарантія справжності банкноти і неможливість її підробити [11, с. 11]. Зазначимо, що відповідна розробка має високу собівартість: одна мікросхема коштує сім євроцентів, що перевищує вартість самої купюри; радіозапит РРБ працює на відстані до 25 см, у зв’язку з чим можуть з’являтися зловживання такою інформацією і одночасно порушення прав особи [1, с. 36].

8. Захисні біотехнології як засіб протидії фальшивомонетництву намагається опанувати Європейський центральний банк. Одним із таких засобів вважаються галобактерії, що виробляють ліловий білковий пігмент — бактеріородопсин. Під час друку елементи банкноти, зображені цим пігментом, під дією яскравого світла лампи ксерокса або сканера миттєво вицвітають і стають блідо-жовтими. Після припинення освітлення колір пігменту відновлюється, тому банкнота, що копіювалася, залишається незмінною, а копія мало чим нагадуватиме оригінал. Позитивними характеристиками пігменту є стійкість до стирання в обігу і невисока вартість, оскільки винайдено генно-інженерний спосіб синтезу цього білка.

9. Кодування цінних паперів ізотопами рідкісноземельних елементів може стати найбільш досконалим і надійним методом захисту цінних паперів від підробок. Експерти вважають, що для його практичного використання найбільш придатні стабільні ізотопи осмію, їх використання у функції мітки цінних паперів дозволяє якісно підвищити надійність захисту цінних паперів від підробок, тому що технологія одержання ізотопів осмію і введення їх у структуру цінних паперів досить складна, можлива тільки в промислових умовах. Вартість, безсумнівно, має важливе значення, вона складатиметься з витрат на вихідний продукт — ізотопи осмію, вартості технологічного устаткування для напилювання, а також приладів і експертних (лабораторних) установок [6].

Для захисту банкнот з великим номіналом застосовуються більш якісні, відповідно й вартісні технології захисту. Однак за справжністю таких банкнот пильно стежать громадяни під час розрахунків, тому фальшивомонетники не нехтують підробкою грошових знаків невеликих номіналів, справжність яких перевіряється значно рідше. У зв’язку з цим НБУ використовує на банкнотах середніх номіналів хоча й дешевші, але досить надійні засоби захисту від підробки. Слід ураховувати, що великі за номіналом грошові купюри перебувають в обігу довше, ніж малі.

Добре організована постійна система ознайомлення населення з ознаками справжніх та підроблених грошей — теж ефективний інформаційно-виховний профілактичний захід. З профілактичною метою необхідно чітко проінформувати громадян про найдоступніші візуальні елементи, які можна перевірити без додаткового обладнання [9, с. 170].

Важливим є проведення дирекціями та адміністраціями відповідних установ, закладів, організацій інструктажів про ознаки підроблення грошових знаків серед осіб, що за родом своєї діяльності пов’язані з обігом грошових знаків (державних цінних паперів, білетів державної лотереї).

Якщо грошові знаки підроблені якісно, то її складно перевірити без спеціального обладнання. Тому в більшості країн відзначається стійка тенденція до посилення оснащення аеропортів, морських і річних портів, автовокзалів, торгових та гральних центрів, банків, спеціалізованих транспортних компаній, що перевозять валюту, а також митниць спецтехнікою для виявлення підроблених банкнот. Також необхідно врахувати розвиток міждержавних зв’язків, спрощення прикордонних процедур, розвиток туризму — все це сприяє розширенню каналів збуту для фальшивомонетників.

Використання детекторів валют підприємствами, установами й організаціями, котрі пов’язані з готівковим грошовим обігом, є їх власною фінансовою гарантією. Практика показує, що найчастіше місцями збуту підробок обираються ринки, торговельні кіоски, виносні лотки, де технічні засоби виявлення підробки відсутні. Серед населення доречно було б розповсюдити спеціальні «олівці» [10, с. 204], хімічні елементи яких реагують на певні складники фарби грошових знаків та підтверджують їх справжність. Установлення вільного розпродажу за помірну ціну відповідних засобів сприяло б залученню всіх верств населення до перевірки сумнівних банкнот грошових знаків на справжність і зменшувало б вірогідність стати потенційним потерпілим від отриманих підроблених грошей.

Профілактичні заходи організаційно-управлінського характеру також відіграють свою роль у протидії фальшивомонетництву: програмне забезпечення розпізнання поширених валют, обов’язково національної, всіх видів повнокольорових ксероксів і принтерів, з метою усунення технічних можливостей копіювальномножильної техніки щодо виготовлення копій грошових знаків з оригіналу; посилення контролю за використанням друкарського обладнання й діяльністю поліграфічних підприємств.

Доречно зазначити про важливість професійних знань експертів і необхідність дбати про їх нерозголошення, оскільки вони акумулюють знання щодо елементів захисту й ознак підроблення грошових знаків, що можуть стати джерелом інформації для фальшивомонетників.

Значення профілактичних заходів запобіжної діяльності щодо фальшивомонетництва важко переоцінити, оскільки інформування громадян з питань визначення справжності грошей та дій з підробленими — одне з головних завдань протидії фальшивомонетництву. Ефективність заходу залежить від доступності й поширеності даної інформації серед усіх верств населення як особистої економічної гарантії. З урахуванням швидких темпів технічного прогресу слід дотримуватися комплексного підходу до вибору та запровадження захисних технологій. Отже, якщо остаточно викорінити мінімізувати підроблення грошей, цінних паперів, білетів лотереї неможливо, то треба хоча б зробити відповідний спосіб отримання наживи економічно невигідним.

Висновки

З огляду на функції грошей та цінних паперів, суті лотерейного білету вдалося визначити можливі наслідки в економіці від підробки грошей та цінних паперів. Наслідками від фальшивомонетництва є: зниження довіри до грошових знаків на внутрішньому ринку; один із факторів виникнення інфляції, що в подальшому відображається на більш незахищених верствах населення, призводячи до подальших криміногенних наслідків; неналежне покриття державного дефіциту бюджету; втручання у регулювання готівкової грошової маси в обігу; порушення у фінансуванні цільових державних програм, ненадання підтримки діяльності бюджетним закладам та організаціям; складнощі у використанні підприємствами державних цінних паперів як джерела інвестицій, універсального кредитно-розрахункового інструменту, з відповідними наслідками.

Охарактеризувавши даний вид злочину можна зробити висновки, що безпосереднім об'єктом злочину є кредитно-фінансова система України. Предмет злочину — 1) підроблені національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї, 2) незаконно виготовленні, одержані чи підроблені марки акцизного збору та голографічні захисні елементи. Не визнаються предметом цього злочину грошові знаки та цінні папери, що були вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність. Об'єктивна сторона злочину може виражатися у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну або збуті будь-якого підробленого предмета цього злочину або незаконно виготовлених чи одержаних марок акцизного збору, голографічних захисних елементів. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой