Інфляція, її причина і наслідки.
Інфляція в Україні

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Львівська політехніка»

Контрольна робота

Інфляція, її причина і наслідки. Інфляція в Україні

Виконала:

ст. гр. ДК-42

Марців Х.І.

Прийняв:

Саталкін С.С.

Львів — 2013

Зміст

  • Вступ
  • Розділ I. Теоретична частина
  • 1.1 Інфляція, її види та причини
    • 1.1.1 Поняття інфляції
      • 1.1.2 Види інфляції
      • 1.1.3 Соціально-економічні наслідки інфляції
      • 1.1.4 Методи вимірювання інфляції
      • 1.2 Інфляція в Україні та її особливості
    • 1.2.1 Сучасний стан інфляційних процесів в Україні
    • Розділ ІІ. Аналітика
  • Висновки

Список використаної літератури

інфляція економічний україна ціна

Вступ

Інфляція — це соціально-економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Вона є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності.

Економісти давно намагаються з’ясувати першопричини інфляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з нею та її нега-тивними соціально-економічними наслідками.

У світі немає країни, яка б в останні десятиліття тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції. Наслідки інфляції складні й різноманітні. Високий її рівень перетворюється на серйозну перешкоду для виробництва, спричинює економічну і соціальну напруженість у суспільстві.

Дуже гостра проблема інфляції і в Україні. Інфляційні процеси в нас викликані сукупністю взаємопов'язаних об'єктивних і суб'єктивних чинників. Це негаразди перехідної економіки, залежність від зовнішнього енергопостачання, непослідовність економічної політи-ки, помилки в політиці бюджетних видатків тощо.

Щоб зменшити негативний вплив інфляції на економіку країни, а отже, і на якість життя людей, потрібно знати інфляційні процеси, чинники, які їх породжують, та вміти запобігати їм.

Розділ I. Теоретична частина

1.1 Інфляція, її види та причини

1. 1.1 Поняття інфляції

У класичній економічній теорії інфляція -- це зростання загального рівня цін в країні, що супроводжується знеціненням національної грошової політики.

Термін «інфляція» (від лат. inflatio -- надування) вперше почали вживати в Північній Америці в період громадянської війни 1861−1865 рр. він означає збільшення паперово-грошового обігу. Однак ознаки інфляції почали виявлятися з широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджу-вати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н.е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н.е.), коли Е. Діоклетіан установив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.

Інфляція -- це стійке і відчутне зростання цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилася не забезпеченою економічними благами.

Інфляція завжди супроводжується зростанням загального рівня цін, зниженням платоспроможного попиту населення, його життєвого рівня, розвитком тіньової економіки, посиленням злочинності та ін.

Виникнення й існування інфляції зумовлено багатьма причинами:

· помилкова грошова політика держави, що призводить до надлишків грошової маси в обігу;

· монополізація ринків, яка обумовлює існування монопольних цін, знецінення грошей;

· мілітаризація економіки, що негативно впливає на державний бюджет, призводить до його дефіциту і додаткової емісії грошей; збільшення державного боргу;

· зростання витрат держави на дотації нерентабельним підприємствам, списання їх боргів;

· зростання внутрішніх цін порівняно зі світовими в умовах спаду вітчизняного виробництва;

· помилкова податкова політика стримує інвестиції, розвиток бізнесу, перешкоджає збільшенню пропозиції щодо інфляційного попиту.

1.1.2 Види інфляції

Тепер ми можемо розглянути різні види інфляції:

І. За формами виявлення розрізняють:

v подавлену (приховану) інфляцію коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів. Якщо попит перевищує товарообіг в 2 р., це означає, що рівень отоварення грошової одиниці не перевищує 50%, тобто вона знецінюється.

Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв’язку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, «вимиванні» товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів під новою маркировкою і відповідно за більш високими цінами.

— відкриту — інфляцію, що виявляється безпосередньо в рості цін.

ІІ. За темпами інфляції розрізняють:

— повзучу- темпи якої не перевищують 10% на рік. За помірної інфляції ціни відносно стабільні.

— галопуючу- темпи росту цін досягають 10−100% на рік

— гіперінфляцію- річні темпи приросту цін перевищують 100% Вона веде до астрономічного зростання кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічного зросту цін на товари. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоi економiки; в Польшi цiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989—1990 рр.

ІІІ. За факторними формами інфляції теорія грошей розрізняє такі її види:

Інфляція попиту — сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал, ціни зростають щоб зрівняти попит і пропозицію, грошова маса переважає товарну (СРСР), грошей більше ніж товару.

Інфляцiя попиту спостерiгається, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Ця інфляція викликає надлишок грошей, доходiв й попиту. Надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, державних і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання рівня цін. Поступово зростання попиту пiдштовхує розвиток сукупної пропозицiї. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починається зростання цiн, тобто iнфляцiя.

Інфляція витрат (пропозиції) виникає внаслідок зростання витрат виробництва в період високого рівня безробіття неповного використання ресурсів зменшується пропозиція — зростають ціни.

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицii, спостерiгається в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, — це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію.

Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам.У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який небуть період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці не зараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу" — різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.

Інфляція буває двох типів -- відкрита і прихована.

Відкрита (цінова) інфляція передбачає тривале й нерівномірне зростання цін на товари і фактори виробництва більш як на 3,5% за рік. Відкриту інфляцію можна класифікувати за різними критеріями.

Відкрита інфляція мас свої механізми. По-перше, це механізм адаптивних інфляційних очікувань. Нарощування попиту та скорочення заощаджень зумовлюють дефіцит кредитних ресурсів, а це у свою чергу -- скорочення інвестицій та спад виробництва. По-друге, це механізм збільшення попиту при повній зайнятості і завантаженості виробничих потужностей. Ситуація, коли занадто багато грошей і дуже мала кількість товарів та послуг, називається інфляцією попиті/. По-третє, інфляція пропозиції чи витрат виникає, коли зростання цін супроводжується збільшенням виробничих витрат і зменшенням сукупної пропозиції.

Прихована інфляція передбачає державний контроль за цінами, їх регулювання відносно рівня доходів і пропозиції товарів та послуг. Держава адміністративними заходами стримує виявлення інфляції і таким чином занижує її реальний рівень. Формами прихованої інфляції є:

-- інфляція якості, коли відбувається зниження якості товарів і послуг при постійному рівні цін чи їх збільшенні або зменшенні;

-- інфляція доходів, коли відбувається переважне зростання доходів підприємств і населення порівняно з виробництвом товарів та послуг;

-- дефляція, коли держава скорочує кількість грошей відносно їх необхідного обсягу для обслуговування обігу ВВП. Наприклад, в Україні відбувається криза неплатежів. Уряд зробив вибір між інфляцією і неплатежами на користь останніх, що стримує вияви інфляції при збереженні її причин. Штучно створений дефіцит грошей в обігу, демонетизація економіки, бартер, збільшення обсягу натурального господарства, заборгованість держави за виплатами заробітної плати, пенсій, неплатежі підприємств -- все це чинники спаду виробництва, зростання цін і знецінення грошей.

В економіці України наприкінці XX ст. класична «інфляційна спіраль», коли зростання цін потребує емісії грошей, що порушує рівновагу між попитом і пропозицією і знецінює гроші, замінена державою на «інфляційно-боргову спіраль», яка означає, що слідом за зростанням цін і зменшенням платоспроможності попиту збільшуються неплатежі споживачів, борги виробників постачальникам та ін.

Прихована інфляція регулюється державою адміністративними методами, що негативно впливає на розвиток ринкових відносин, позбавляє виробників цінових стимулів, перешкоджає розгортанню інвестиційного процесу і посилює макроекономічну нестабільність.

1.1.3 Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція — це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками. У світі немає країни, яка б тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції.

Економічні наслідки інфляції

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

По-друге, капітали переливаються зі а}> ери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як «втеча від грошей», коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад — до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п'яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції

Економічна наука вважає, що інфляція е своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж.М. Кейнс писав, що «тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян».

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Антиінфляційна державна політика

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

— зростання виробництва і насичення ринку товарами;

— обмеження емісії грошей;

— подолання дефіциту державного бюджету;

— стимулювання нагромаджень та інвестицій;

— проведення обґрунтованої кредитної політики;

— скорочення ставок податків;

— проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;

— збільшення безготівкового обігу;

— широке впровадження електронної системи розрахунків;

— скорочення бартерних операцій;

— регулювання валютного курсу;

— розвиток ринку цінних паперів;

— подавлення інфляційних очікувань населення;

— проведення грошових реформ конфіскаційного типу.

Першими жертвами інфляції стають споживачі, які страждають від неминучого падіння рівня життя. Це відбувається в різних формах.

Інфляція перерозподіляє прибуток, зменшуючи його в одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи в інших груп населення.

Виграш від інфляції можуть отримати керівники фірм, інші одержувачі прибутку.

Важливою складовою антиінфляційної стратегії є впорядкування державних фінансів, передовим скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації. Це скорочення має відбуватися за рахунок зменшення видаткової частини державного бюджету. Річ у тім що під впливом нових економічних концепцій у багатьох країнах світу в останній чверті XX ст. відбулося зниження податкових ставок. Більшість економістів нині вважають що високопрогресивні системи оподаткування стріпують розвиток економіки. Зниження податкових ставок із прибуткового податку на громадян посилює стимули до праці, збільшує особисті заощадження, а з податку на прибуток підприємств -- стимулює розвиток інвестиційного процесу. Отже, внаслідок зростання заощаджень та інвестиції можна сподіватися прискорення економічного зростання і збільшення у майбутньому рівня зайнятості, обсягу національного виробництва, а отже її держаавних податкових надходжень, що сприятиме досягненню бездефіцитного бюджету. Інакше кажучи, продукційна фіскальна політика, яка усуває бюджетні дефіцити, що індукують інфляцію, відіграє важливу роль в антиінфляційній стратегії.

Раціональна монетарна і фіскальна політика допомагає усувати з економіки інфляцію попиту. Водночас є необхідною стратегія розвитку національної економіки, яка б захистила або принаймні помітно послабила руйнівні впливи зовнішніх збурень пропозиції, які індукують інфляцію витрат. Для недопущення інфляції пропозиції уряд має сприяти розвиткові освіти й науки, нагромадженню інтелектуального потенціалу суспільства і людського капіталу кожною особою, фінансувати наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки, здійснювати структурну перебудову національної економіки у напрямі зростання в ній частки продукції високотехнологічних галузей і виробництв. Це стримуватиме розвиток інфляційного процесу у разі сильних зовнішніх несприятливих збурень пропозиції.

Особливе місце в антиінфляційній стратегії займає раціоналізація зовнішньоекономічних зв’язків країни. Пасивне сальдо платіжного балансу як відомо, індукує інфляційні імпульси. Зовнішньоекономічна політика має спрямовуватися на досягнення рівноваги у торгівлі товарами і послугами шляхом підтримання експортних галузей та захисту національного виробника. Водночас уряд і центральний банк повинні проводити конструктивну валютну політику, яка б підтримувала стабільний курс національної валюти і не стимулювала зростання імпорту. Всі перелічені заходи антиінфляційної стратегії стримують зростання загального рівня цін у країні в близькій і віддаленій перспективі.

Інфляція може також розчарувати власників заощаджень. Зі зростанням цін реальна вартість чи купівельна спроможність заощаджень, відкладених на «чорний день», зменшується. Під час інфляції знижується реальна вартість термінових вкладів у банку страхових полісів, щорічної ренти та інших паперових активів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратися з важкими непередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну, валютну і грошову системи, державні фінанси і платіжний баланс країни.

Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорційності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і вилучаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і припинення науково-технічного прогресу. До технічного регресу призводить також те, що в період інфляції ціна робочої сили часто зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці виявляється вигіднішим, ніж техніки. Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках за абсолютного скорочення особистого споживання.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв’язки. Найбільш узагальненим її наслідком є падіння курсу національної валюти щодо валют країн, де інфляції немає чи вона розвивається нижчими темпами.

Модель початкового циклу інфляції

1.1.4 Методи вимірювання інфляції

Інфляція визначається такими показниками:

Рівень інфляції = Індексу цін

Рівень інфляції показує як змінилися ціни в національній економіці за певний період.

Індекс цін = ціна ринкового кошика певного року/ціна ринкового кошика базового року * 100%.

Ринковий кошик — фіксований набір товарів і послуг, який приймається за масштаб цін для виміру динаміки цін.

Базовий рік — це рік у порівнянні з яким ми хочемо побачити зміну цін.

Темп інфляції показує прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період.

Темп інфляції = індекс цін певного року — індекс цін базового року / індекс цін базового року * 100%.

Найпоширенішим методом вимірювання інфляції є індекс споживчих цін, який розраховується по відношенню до базового року.

Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Індекс цін є вимірником відношень між ціною, певного набору товарів і послуг, які в економіці мають назву «ринковий кошик», для певного періоду часу і ідентичною ціною групи товарів і послуг в базовому періоді. Вказаний орієнтир або початковий рівень, називається «базисним роком». Отже наведемо наступні індекси:

Індекс Ласпейреса (агрегатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду g0, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов’язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.

Цей індекс дещо завищує темпи зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактором, що зі зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Крім індексу споживчих цін, існують інші методи, за якими можна розрахувати інфляцію, а саме:

— індекс цін виробників (англ. Producer Price Index), який відображає собівартість виробництва;

— індекс витрат на проживання (англ. Cost-of-living Index), який ураховує баланс підвищення доходів із зростання витрат;

— індекс ціни активів: акцій, нерухомості, ціни позичкового капіталу та ін. Ціни на активи зростають набагато швидше, ніж ціни на споживчі товари і вартість грошей. Тому власники активів унаслідок інфляції тільки багатіють;

— дефлятор ВВП (англ. Deflator), який розраховується, як зміна в ціні на групи однакових товарів одного року щодо іншого року;

— паритет купівельної здатності національної валюти та зміна курсу валют.

Точно виміряти відкриту цінову інфляцію можливо за допомогою індексу цін за певний період — рік, квартал, місяць. На практиці можна розраховувати багато різних індексів цін. Проте для вимірювання інфляції найчастіше застосовується три їх види.

— індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);

— індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

— індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП.

Таблиця 1. Індекси вимірювання інфляції

Назва

Формула

Сутність

1

2

3

Індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін)

,

де — ринкова вартість фіксованого кошика в поточному році;

— ринкова вартість фіксованого кошика в базовому році;

, — ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно;

— кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду

Характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання; найчастіше використовується для характеристики інфляції, оскільки він досить точно виражає не тільки економічні, а й соціальні аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя

Індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників) (агрегатний індекс Ласпейреса)

де і - рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно;

— кількість товарів у базовому періоді, що взяті в розрахунок

Характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання; виражає зростання оптових цін

Індекс цін ВВП (дефлятор ВВП)

де і - рівень цін одиниці товару поточного і базового періодів;

— кількість товарів у поточному періоді

Характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам

1.2 Інфляція в Україні та її особливості

1. 2.1 Сучасний стан інфляційних процесів в Україні

Проблема інфляції в Україні є досить актуальною в наш час і вимагає свого негайного вирішення. Варто відзначити, що ймовірність інфляційної загрози визначається системою ризиків, диференційованих за часовою та просторовою характеристиками. Особливо негативно відбивається інфляція на всіх сторонах соціально-економічного життя в Україні, що є порушенням процесу суспільного відтворення. Вона спричиняє зростання цін, зниження життєвого рівня населення, позбавлення підприємців стимулів, викривлення економічних орієнтирів, загострення економічних і соціальних суперечностей. Можна відзначити вчених які працювали над цією проблемою: Петрик О. Н., Ніколайчук С.В., Горбанський А. Б., Марцин В. С. Скрипник А.В., Варваренко Г. С., Бласкевич Н.І., Калюжний В. та багато інших.

Інфляційні процеси в Україні були зумовлені наступними причинами:

— невиваженою первинною емісією, диспропорційністю у структурі економіки, що виникла за часів існування адміністративно-командної системи;

— залежністю українських виробників від імпорту (енергоносіїв, окремих сировинних матеріалів, комплектувальних виробів тощо);

— неефективністю безготівкової системи розрахунку, від'ємним сальдо зовнішньої торгівлі;

— зростанням цін на імпортні товари та послуги, необґрунтованим встановленням валютного курсу;

— втратою зацікавленості у продуктивності праці; суттєвим скороченням інвестицій; надмірним розширенням тіньового сектору економіки;

— використанням неринкових форм розрахунків, зокрема бартеру;

— низьким рівнем спроможності економіки щодо задоволення нутрішнього попиту (значна частина приросту ВВП забезпечується за рахунок компонентів, створених у матеріальній сфері)

Інфляція є багатогранним, складним процесом, який відображає всі основні проблеми і суперечності економіки будь-якої країни. Найбільше вона проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошових ресурсів, що веде до знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду населенню.

Зростання цін на вітчизняні та імпортні товари, насамперед на енергоносії; доларизація економіки; вивезення капіталу за межі держави; стан платіжного балансу та збільшення зовнішнього боргу — ось низка основних чинників, які визначають на інфляційні процеси в Україні та у світі загалом.

Розвиток інфляційного процесу, зазвичай, проходить два етапи. На першому з них темпи знецінення паперових грошей відстають від темпів зростання паперової маси, тому дезорганізовувальний вплив інфляції на виробництво, торгівлю, кредит і грошовий обіг ще не цілком виявляється. Тимчасово навіть може створюватись специфічно висока кон’юнктура, основою якої насправді є інфляція.

На другому етапі свого розвитку інфляційний процес стрімко прогресує, темпи зростання суспільного виробництва починають відставати від знецінення паперових грошей, а інфляційне переповнення каналів грошового обігу стає вже очевидним

Розглянемо темпи приросту споживчих цін за регіонами у 2010 році (рис. 1.)

Рис. 1. Темпи приросту споживчих цін за регіонами

За підрахунками Держкомстату інфляція в Україні у 2008 році склала 22,3% - це найвищий показник за період з 2001 по 2009 рік. Вищою річна інфляція востаннє була 2000 року, коли споживчі ціни зросли на 25,8%.

У ІІІ кварталі 2011 року продовжилася тенденція до зниження інфляційного тиску, що тривала протягом 2010 року і переривалася з огляду на певне прискорення цінової динаміки в першій половині 2011 року.

Уповільнення цінової динаміки в поточному році пояснюється:

1. Значними обсягами врожаю, що призвело до суттєвого зниження цін на сирі продукти в ІІІ кварталі 2011 року (-9,8%, -3,1% у річному вимірі у вересні). З початку року ціни на сирі продукти знизилися на 4,1%.

Здешевлення сирих продуктів призвело до зниження небазового ІСЦ на 1,9% (9,2% - у річному вимірі, -0,8 в. п. внесок в ІСЦ).

2. Відтермінуванням підвищення цін на газ для населення, запланованого на друге півріччя 2011 року, стримувало зростання цін на товари та послуги, що регулюються адміністративно (11,8% з початку року, 12,8% у річному вимірі) [7]. Збереження ціни нафти на світових ринках майже на рівні трьох попередніх місяців зумовило незмінність ціни на бензин (у річному вимірі його інфляція становила 35%).

3. Зваженою грошово-кредитною політикою. Зокрема, з огляду на прогнозовану динаміку обмінного курсу гривні до долара США, ціни на непродовольчі товари (за вирахуванням палива) з початку року зросли лише на 1,9% (3,0% у річному вимірі). В умовах помірних фіскальної та монетарної політики (спрямованої на абсорбування надлишкової ліквідності в банківській системі) споживчий попит залишався нижчим, ніж рівноважне значення (середнє значення відхилення ВВП від потенційного рівня за три квартали цього року становило -0,7%).

4. Високою базою порівняння минулого року, що певним чином пояснює суттєве уповільнення показника інфляції в річному вимірі. Зокрема, у вересні минулого року спостерігалося значне прискорення показника інфляції внаслідок потрясінь на продовольчих ринках (2,9% за місяць), починаючи з вересня 2011 року цей показник не береться до уваги під час обрахунків інфляції в річному обчисленні.

Активізація внутрішнього інвестиційного попиту зумовила зростання індексу цін виробників. Індекс цін виробників промислової продукції у січні -жовтні 2011 р. становив 115,6% (у січні-жовтні 2010 р. — 118,0%).

Як повідомляє Держстат, на споживчому ринку в січні поточного року порівняно з груднем минулого року ціни на продукти харчування і безалкогольні напої зросли на 0,3%.

Азаров заявив раніше, що влада спробує уникнути повторення дефляції

Споживчі ціни в Україні в січні 2013 року виросли на 0,2% в порівнянні з груднем 2012 року, повторивши динаміку попереднього місяця, повідомляється на веб-сайтіДержавної служби статистики.

Згідно з повідомленням, за підсумками січня цінова динаміка в річному вимірі (порівняно з січнем-2012) зберегла дефляційне значення у розмірі 0,2%.

Ціни виробників у січні виросли на 0,3% до грудня-2012 і на 1,5% до січня-2012.

Як повідомляє Держстат, на споживчому ринку в січні поточного року порівняно з груднем минулого року ціни на продукти харчування і безалкогольні напої зросли на 0,3%. У минулому місяці на 6,4% подорожчали овочі, на 0,7−0,4% - хліб, макаронні вироби, молоко, сир, сметана, на 0,3−0,2% - продукти переробки зернових, маргарин, рис, кисломолочна продукція, фрукти, безалкогольні напої. Алкогольні напої і тютюнові вироби зросли в ціні на 0,4%.

У той же час на 2,2% знизилися ціни на цукор, на 0,8−0,5% - рибу і рибні продукти, свинину, яловичину, сало.

Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива підвищилися на 0,4% за рахунок зростання оплати за гарячу воду, опалення на 1,6% і квартиру на 0,6%.

Підвищення цін у сфері охорони здоров’я на 0,1% в основному відбулось за рахунок подорожчання амбулаторних послуг на 0,3%.

Як повідомляє Держстат, у січні-2013 порівняно з груднем-2012 відбулося зниження цін на транспорт у цілому на 0,3%, що зумовлено здешевленням палива та мастил на 0,8%. У той же час зростання вартості перевезень пасажирським автодорожнім і залізничним транспортом склало 0,2% і 0,1% відповідно.

Разом з тим на 0,7−0,3% знизилися ціни на одяг і взуття, телефонне обладнання, туристичні послуги, аудіотехніку, фотоапаратуру та устаткування для обробки інформації.

Як повідомлялося, дефляція в Україні в 2012 році склала 0,2% (грудень до грудня). Уряд прогнозує прискорення інфляції в 2013 році до 4,8−6,1%.

Зазначимо, що прем'єр-міністр Микола Азаров заявив раніше, що влада в 2013 році відмовиться від жорсткої монетарної політики, щоб уникнути повторення дефляції.

Розділ ІІ. Аналітика

У даному розділі я буду розглядати статистику інфляції в Україні найпоширенішим методом виміру інфляції є індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI), який розраховується для поточного періоду стосовно базового періоду. Наведена інформація відповідає офіційним статистичним даним.

Індекс споживчих цін відображає зміну вартості фіксованого споживчого набору товарів і послуг у поточному періоді щодо попереднього. Споживчий набір товарів і послуг — це набір найбільш представницьких і важливих для споживання домогосподарств товарів і послуг. Таким чином, вимірюючи ціни на ті самі товари й послуги в різних періодах, визначається індекс інфляції.

Індекси споживчих цін за регіонами у 2013 р.

Січень

Березень

Травень

Липень

Серпень

Вересень

Україна

100,2

99,9

100,0

100,0

100,1

100,0

АР Крим

100,0

99,9

100,0

100,1

99,9

100,2

Вінницька

100,1

99,8

99,9

99,7

99,8

99,8

Волинська

99,9

99,9

100,0

99,9

99,9

99,7

Дніпропетровська

100,5

100,0

99,8

99,9

99,9

100,0

Донецька

100,1

100,0

100,1

100,1

100. 2

100,1

Житомирська

99,9

99,8

100,0

99,8

100,0

99,7

Закарпатська

100,0

100,1

99,9

99,8

100,0

100,2

Запорізька

100,2

99,8

99. 9

99,9

100,0

100,2

Івано-Франківська

100,3

99,9

99,9

100,0

99,7

100,1

Київська

100,4

100,0

99,9

99,9

100,3

99,7

Кіровоградська

100,2

99,7

100,0

99,6

99,8

100,1

Луганська

100,3

99,8

99,8

100,2

100,2

100,3

Львівська

100,1

100,1

100. 0

99,7

100,1

99,9

Миколаївська

100,1

100,0

100,0

100,1

99,8

10,4

Одеська

100,2

100. 0

99,9

99,8

99,9

100,3

Полтавська

100,1

99,9

100,0

99,8

100,0

99,9

Рівненська

99,8

99,8

100,0

99,9

100,0

99,7

Сумська

100,1

99,7

100,0

99,8

99,9

99,9

Тернопільська

99,8

99,8

100,2

99,7

100,0

100,1

Харківська

100,2

99,5

100,0

99,9

100,0

99,8

Херсонська

100,1

100,0

99,8

100,1

99,9

100,4

Хмельницька

99,9

99,7

99,9

99,7

100,0

100,2

Черкаська

99,9

99,8

100,1

100,0

100,0

100,2

Чернівецька

100,0

100,1

100,0

99,8

100,0

99,6

Чернігівська

99,9

99,8

99,8

99,9

99,9

99,8

м. Київ

100,4

99,9

100,0

100,3

100,2

100,1

м. Севастополь

100,0

100,0

99,8

100,2

99,8

100. 5

Зображена динаміка зміни індекса споживчих цін в періоді з 1996 по 2010рр. ,%

Рис. 2. Динаміка зміни індекса споживчих цін

Індекси споживчих цін в Україні в період з 2008 по 2013 рр. (індекс інфляції) показано в графіках.

Індекс споживчих цін в 2008 році

Індекс споживчих цін в 2009 році

Індекс споживчих цін в 2010 році

Індекс споживчих цін в 2011р

Індекс споживчих цін в 2012 році

Індекс споживчих цін в 2013 році

Індекс інфляції показано на товарах і послугах за 2013 рік

2013

Продукти харчування

Комунальні послуги

Транспортні послуги

Всі товари і послуги

Січень

100,3 0,3

100,4 0,4

100,2 0,2

100,2 0,2

Лютий

99,8 0,1

100,0 0,4

100,2 0,4

99,9 0,1

Березень

99,7 -0,2

99,8 0,2

100,8 1,2

100,0 0,1

Квітень

99,9 -0,3

100,0 0,2

100,6 1,8

100,0 0,1

Травень

100,0 -0,3

99,9 0,1

100,6 2,4

100,1 0,2

Червень

99,9 -0,4

100,0 0,1

101,3 3,8

100,0 0,2

Липень

99,7 -0,7

100,0 0,1

100,8 4,6

99,9 0,1

Серпень

98,4 -2,2

100,1 0,2

100,6 5,1

99,3 -0,6

Вересень

99,9 -2,4

100,0 0,2

99,7 4,8

100,0 -0,6

Жовтень

Листопад

Грудень

Всього

99,9 -2,4

100,2 0,2

104,8 4,8

99,4 -0,6

*Значення індексу інфляції по місяцях наводяться у відсотках щодо попереднього місяця. Зміни індексу інфляції даються наростаючим підсумком з початку року.

Ну, і наостанок наводжу глобальний графік з динамікою зміни індексу інфляції на Україні, починаючи з 2001 року наростаючим підсумком. Тут ми бачимо, що за весь цей період підсумковий індекс інфляції склав 286,3%.

Висновки

Проаналізувавши стан ринку України можна дійти висновку, що інфляційні очікування в Україні погіршились. Зростання рівня інфляції в Україні зумовлене низкою факторів, серед яких: зростання цін на продукти харчування; підвищення цін виробників; зростання як світових, так і внутрішніх цін на ресурси, що зумовлює імпортовану інфляцію; підвищення вартості послуг, зокрема у сфері житлово-комунального господарства, транспорту; підвищення рівня доходів населення, що зумовлено зростанням заробітної плати, споживчого кредитування.

Інфляція властива більшості економічно розвиненим країнам світу і є основною проблемою в країнах що розвиваються. Саме тому вона має бути важливим об'єктом державного регулювання. В його основі лежить антиінфляційна політика, головними складниками якої є виважена грошово-кредитна політика, впорядкування державних фінансів, прозорого і конкурентного доступу до ресурсів, забезпечення рівності прав власників,

Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило оновленням економіки і її піднесенням. Тому більшість дослідників вважає кризи переломним моментом в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку.

Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І. Національна і реальна інфляція. // Фінанси України. — 1997. — № 10. — с. 19.

2. Братищев І. Антиінфляційна політика: Механізм реалізації // Економіст.- 1995.

3. Ватаманюк З., Панчишин С. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка: Навчальний посібник. — Київ: Видавничий Дім Альтернативи, 1999.

4. Ватаманюк З., Панчишин С. Економіка: Навчальний посібник. — Київ: Либідь, 1999.

5. Гальчинський А. С., Єщенко П. Основи економічної теорії. — Київ: Либідь, 1995.

6. Гальчинський А. С. Особливості інфляційного процесу в Україні file: // Трибуна. — 1994.

7. Галицька О. Гривню відпустили // Галицькі контракти. — 2002. — № 3.

8. Економічна доповідь Президента України. — 1994.

9. Економічна доповідь Президента України. — 1995.

10. Заглинський А. О., Матусевич М. К. Політична економія: Навчальний посібник. — Рівне: Волинські обереги, 2000.

11. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники інфляції в Україні // Економіка України. — 1996. — № 3. — с. 31−40; № 4.

12. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники та фактори інфляції в Україні // Фінанси України. — 1998. — № 10.

13. Проведення грошової реформи // Видання — Фінанси України. — 1997. — № 2.

14. Коротченко А. Деякі джерела інфляції та рекомендації щодо їх усунення // Економіка України. — 1995. — № 1.

15. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання // Економіка України. — 1994. — № 1.

16. Мочерний С. В. Основи економічних знань. — Київ: Академія, 2001

17. Савчук М. Інфляція в Україні: витоки і сучасний стан // Економіка України. — 1994. — № 2.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой