Інформаційна революція та фінансові послуги

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку електронної комерції та фінансових послуг

1.1 Історичний розвиток та основні поняття електронної комерції

1.2 Системи електронної комерції на фінансових ринках

1.3 Класифікація електронних фінансових послуг

Розділ 2. Аналіз впливу інформаційної революції на фінансові послуги

2.1 Використання Інтернету у сфері управління фінансовими ризиками

2.2 Інтернет-банкінг як напрям розвитку ринку фінансових послуг

2.3 Інформаційна індустрія українського фінансового ринку

Розділ 3. Сучасний стан та вплив інформаційної революції на фінансові послуги

3.1 Фактори формування електронного фінансового ринку

3.2 Електронна комерція фінансових послуг в розвинутих країнах світу

3.3 Сучасні інформаційно-комунікативні технології в фінансовій сфері

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Поява глобальних мереж зв’язку, і в першу чергу — Інтернет, привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційної діяльності. Перетворення торкнулися як зовнішніх відносин між компаніями і їх партнерами або клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній. З’явилися не тільки нові напрями ведення бізнесу, але і принципово змінилися ті, що вже існують. Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.

Метою даної роботи є визначення основних принципів використання електронної комерції та фінансових послуг і з’ясування способів оптимізації цієї діяльності.

Виходячи з мети в роботі поставлені наступні завдання:

— вивчити суть і перспективи електронної комерції;

— проаналізувати використання Інтернету у сфері управління фінансовими ризиками;

— розглянути організацію електронної комерції в сучасних умовах.

Об'єктом даного дослідження є електронна комерція, як складова частина цифрової економіки. Предметом даного дослідження є динамічні механізми, стратегії, інструменти, моделі електронної комерції та моделі поведінки суб'єктів електронної комерції.

Даній темі присвячено безліч праць як національних так і зарубіжних авторів. Це такі автори як Стоуньєр Т., Тапскотт Д., Тоффлер Е., Дракер П., Галлімор А., Шевчук І.Б., Задвірний Я.О., Рогач О. І, Страхарчук А. Я., В. І. Огієнко та інші.

Ключові слова: електронна комерція, електронні платежі, Інтернет-банкінг, інформаційно-комунікативні технології.

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку електронної комерції та фінансових послуг

1.1 Історичний розвиток та основні поняття електронної комерції

Перші системи електронної комерції були створені в 60-х роках XX ст. у США з метою обслуговування замовлень квитків у транспортних компаніях, а також координації діяльності різноманітних служб у процесі підготовки рейсів. У той час електронна комерція здійснювалася за допомогою мереж, які функціонували за спеціально створеними стандартами електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI). Ці стандарти містили правила електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. На початку 70-х у США діяли вже чотири стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом. Подібні стандарти розроблялися і в інших країнах, наприклад Великій Британії, але переважно у сфері торгівлі. Поступово відбувалися процеси уніфікації та стандартизації різних систем електронного обміну, а у 80-х роках на базі англійських та американських стандартів міжнародна організація із стандартизації ISO розробила новий стандарт Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport.

Поява Інтернету та його подальший розвиток значно полегшили ведення електронної комерції, а також суттєво скоротили витрати такої діяльності. Низька собівартість передачі інформації привела до появи нових її форм: «бізнес -- бізнес» та «бізнес -- споживач». Використовуються вони головним чином з Web-браузером, при цьому застосування інших протоколів та технологій відсувається на другий план [13].

Таким чином, використання інструментів електронної торгівлі дає змогу споживачеві не спілкуватися безпосередньо з продавцем, не витрачати часу, а також отримувати вичерпну інформацію про товар чи послугу.

Перш ніж розглядати електронну комерцію, слід ввести таку категорію, як електронний бізнес. Електронний бізнес — це будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості глобальних інформаційних мереж з метою отримання прибутку.

Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту. Електронна комерція (ЕК) -- це значна кількість різноманітних систем, починаючи від простої передачі замовлення і закінчуючи проведенням комплексу торговельних операцій (повного торговельного циклу) з використанням електронних засобів. Електронна комерція охоплює такі сфери телекомунікаційних технологій, як електронна пошта, факс, технології електронного обміну даними та електронні платежі.

До електронної комерції в широкому сенсі належать навіть ті електронні системи, які не здійснюють автоматичного виконання торговельної угоди. Вузьке значення цього терміна зводиться до автоматизації всіх аспектів процесу торгівлі.

Найпоширенішими операціями, які дають змогу здійснювати електронну комерцію є встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва; інформаційна підтримка товарів та послуг -- надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів; безпосередня купівля та продаж товарів і послуг; електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допомогою електронних платіжних систем; розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів; організація віртуальних підприємств -- груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності [15].

Таким чином, електронні системи відрізняються від традиційних ринків низкою параметрів. А саме використання комп’ютерів автоматизує процес торгівлі та власне торговельні відносини як між продавцями, так і між продавцями та клієнтами. Також переваги використання електронної комерції на фінансових ринках полягають у зменшенні вартості, підвищенні ефективності та поліпшенні умов управління ризиками.

1.2 Системи електронної комерції на фінансових ринках

Системи електронної торгівлі широко використовуються на національних та міжнародних фінансових ринках, їхні відмінності залежать від типу ринку, його учасників, а також стадії процесу торгівлі. При цьому, за оцінками багатьох експертів, розвиток систем, які надають фінансові послуги, є одним з найдинамічніших сегментів електронної комерції. Широко використовуються електронні системи на ринках фінансових інструментів з фіксованим доходом (акції, облігації), а також у банківській сфері.

Розвиток глобальних електронних форм фінансової інфраструктури є однією з найпомітніших тенденцій сучасного розвитку світової економіки. Це стосується передусім ринків з іноземною валютою та цінними паперами. Експерти в цій галузі припускають, що завдяки широким інформаційним можливостям, що їх зручно та дешево надає Інтернет, електронна форма може скласти 40−50% ринку індивідуальних інвесторів.

До основних фінансових послуг, які надаються за допомогою Інтернету на сучасному етапі, належать такі: інтернет-банкінг (надання широкого спектра банківських послуг індивідуальним та корпоративним клієнтам за допомогою мережі); інтернет-трейдинг (можливість здійснення операцій з купівлі-продажу на валютному та фондовому ринках); інтернет-страхування (надання через Інтернет страхувальних послуг).

Головною сферою, де розгортається суперництво між банками і новими інтернет-компаніями, є надання різноманітних фінансових послуг, включаючи електронну передачу розрахунків, розрахункове забезпечення угод у режимі on-line, платежі за допомогою «розумних» карток (smart card) тощо. Зважаючи на те, що провідні банки є посередниками, які регулюють значний грошовий потік і повинні постійно підвищувати якість своїх послуг із фінансового менеджменту, вони мають бути здатними вирішувати пі проблеми через запровадження власних систем надання електронних рахунків та послуг через систему online у співпраці з технологічними компаніями. На сучасних фінансових ринках прямі розрахунки з клієнтами через систему online і платіжні послуги, основані на «розумних картках» (smart card), стають ключовими напрямами банківської електронної комерції.

Як для традиційних банківських систем платежів, так і для систем, які переважно використовують Інтернет, одними з головних критеріїв ефективності є безпечність та надійність операцій. Стандарти та програмне забезпечення захисту мають забезпечувати надійне шифрування даних, їх передачу, а також ідентифікацію користувача та неперервність зв’язку в мережі Інтернет [17].

Отже, технології електронних платежів, «розумних» платіжних карток, а також інтернет-банкінг є одними з найперспективніших сфер розвитку фінансових послуг в Інтернеті.

1.3 Класифікація електронних фінансових послуг

Логіка конкурентної боротьби за клієнта сьогодні, постійна націленість фінансових інститутів на розширення спектра своїх послуг зумовлюють особливості сучасного ринку фінансових послуг, які базуються на впровадженні нових високотехнологічних інструментів для надання фінансових послуг широкому загалу. Саме тому банки та інші фінансові установи і провайдери різноманітних послуг сьогодні пропонують використовувати для цього сучасні технології електронного бізнесу.

За результатами досліджень багатьох провідних консалтингових компаній, потреби корпоративних та індивідуальних клієнтів визначили мережу Internet одним із пріоритетних каналів надання сучасних фінансових послуг. І сьогодні електронним фінансовим послугам належить чільне місце в системі електронного бізнесу. Оскільки практика розробки сучасних систем електронних платежів зумовила відокремлення платіжної операції від комерційної, якою є продаж товарів, для класифікації електронних фінансових послуг як категорії е-бізнесу слід, перш за все, виокремити дві сфери застосування цих послуг: фінансове забезпечення електронної комерції в Internet та електронні фінансові послуги в мережі (Додаток А., Рис. 1) [3]. Щодо сфери фінансових Internet-послуг є кілька підходів до їх класифікації, які відрізняються в основному ступенем деталізації послуг чи принципами їх групування. Досить вдалим прикладом розгорнутої класифікації їх є підхід аналітиків McKinsey & Company, які виділяють е-банкінг, управління капіталовкладеннями, торгівлю цінними паперами, управління капіталами, страхування, персональні фінансові послуги (у тому числі Mobil-banking), стратегічне управління [4]. Отже, Інтернет, як інформаційно-транспортна технологія, вже забезпечив доступність фінансових послуг для більшої кількості клієнтів, усунувши географічні та часові бар'єри, а відповідно, збільшив і обсяг своїх продуктів та послуг, упроваджуючи нові методи, правила та традиції дистанційного обслуговування клієнтів. Застосування Internet-технологій у фінансовій сфері значно розширило спектр фінансових послуг та докорінно змінило звичну модель ділових взаємовідносин із клієнтами, зробивши їх динамічніши-ми, що дає змогу підвищити ефективність функціонування фінансових інститутів.

Розділ 2. Аналіз впливу інформаційної революції на фінансові послуги

2.1 Використання Інтернету у сфері управління фінансовими ризиками

Сучасні методики обробки інформації створюють базу для комплексного аналізу значних масивів інформації, які завдяки Інтернету можна акумулювати за досить низьких витрат. Різноманітні комп’ютерні програми на сьогодні дають змогу на основі інформації щодо фінансової ситуації й платіжної дисципліни організацій та урядів аналізувати економічний стан окремих країн (країнні ризики) та компаній (комерційні ризики) [8].

Компанії, що працюють у сфері електронної комерції, а надто в розвинутих країнах, постійно аналізують поведінку та результати діяльності клієнтів, що надає їм можливість здійснювати більш ефективні стратегії маркетингу та управління комерційними ризиками за допомогою Інтернету. Вони створюють комплексні бази даних, складніші за традиційні бази даних, наприклад, щодо кредитної інформації, які збираються вузькоспеціалізованими фірмами та допомагають зменшити наявні ризики. У США найбільші бюро кредитної інформації володіють досьє на десятки мільйонів компаній, завдяки чому можуть надавати платні консультаційні послуги. У Західній Європі та Японії наявність кредитної інформації є обов’язковою передумовою для розширення торговельного кредиту або кредитного покриття при страхуванні.

Розміщення цих масивів інформації в Інтернеті підвищує ефективність їх використання та зменшує вартість доступу до них. Міжнародні організації, дослідні центри та рейтингові агентства також часто переносять свої аналітичні матеріали стосовно так званих країнних або політичних ризиків у Інтернет. Це дає можливість одночасно використовувати різні види інформації та швидко ухвалювати кредитні рішення [9].

Окремі страхові консорціуми пропонують провести оцінку фінансово-господарського стану боргів мільйонів компаній як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, шляхом поєднання технологій кредитного менеджменту та можливостей електронної комерції (на сьогодні основні рейтингові компанії мають дані стосовно тільки кількох сотень провідних корпорацій). Така інформація могла б суттєво розширити можливості співпраці мільйонів компаній по всьому світові в комерційній та фінансовій сферах [16].

Таким чином, Інтернет дає можливість зробити значний крок вперед в управлінні кредитними ризиками та суттєво скоротити пов’язані з цим витрати. Він також відкриває можливості організації баз даних кредитної інформації, систем фінансування торгівлі та страхування кредитів у країнах, що розвиваються, а також країнах з перехідною економікою.

2.2 Інтернет-банкінг як напрям розвитку ринку фінансових послуг

В сучасному світі інформаційні технології займають важливе місце майже в усіх сферах життєдіяльності людини. Впровадження Інтернет-технологій в банківській сфері ще з середини 90-х років трансформувало традиційну банківську систему, змінило структуру банківських ринків і навіть саму сутність банку. Розвиток системи управління банківськими операціями через Інтернет (Інтернет-банкінг) є зараз одним з найперспективніших напрямків банківської діяльності, тому важливо виявити можливості розширення Інтернет-послуг, які надаються банками нашої держави.

Інтернет-банкінг є одним із різновидів електронних платежів. Для здійснення електронних платежів розроблені різноманітні способи, які представлені в додатку, А [10].

Сьогодні Інтернет-банкінг, як ринок електронної комерції в Україні, в цілому знаходиться на стадії формування. До недавнього часу переважно використовувалися системи пасивного Інтернет-банкінгу, які дозволяли отримувати інформацію про стан рахунків, але не мали функцій управління ними. Зараз все більша кількість банків надають послуги зі здійснення операцій через Інтернет-мережу.

На початок 2012 року в Україні нараховується до 45% Інтернет-користувачів від загальної кількості жителів, в той час як в розвинених країнах цей показник сягає 80%. За прогнозами експертів, протягом 2−3 років буде спостерігатись активне зростання кількості Інтернет-користувачів. За даними досліджень «Touchpoll», в Україні на початок 2012 року користувачами Інтернет-банкінгу є більше 30% користувачів Інтернету, що майже на 7% перевищує їх кількість в попередньому році, та складає майже 7 млн. осіб, і до кінця цього року їх може бути близько 12 млн.

Кількість банків, в яких є Інтернет-банкінг (з можливістю здійснювати платежі за довільними реквізитами) в Україні незначна — менше 20 банків. Основною проблемою такого стану є недостатньо розвинена нормативна база, яка регулює роботу банків саме в мережі Інтернет. Також існує проблема технічної реалізації проекту створення Інтернет-банкінгу, і насамперед зі складністю та високою вартістю захисту інформації, що передається. Проблема збереження банківської таємниці є особливо актуальною в такому відкритому середовищі, як «всесвітня мережа». Саме тому банки не можуть запропонувати своїм клієнтам ті послуги, які потребують більш серйозної перевірки платоспроможності клієнтів, щоб уникнути ризику шахрайства або недотримання банківської таємниці.

В розвинених країнах Інтернет-банкінг досить швидко набув популярності серед клієнтів, переважно фізичних осіб та малого бізнесу. За оцінками ЮНКТАД (Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку), в Західній Європі зростання користувачів Інтернет-банкінгу становитиме 20% на рік. В США, Німеччині, Великобританії, де Інтернет-банкінг на даний час є дуже популярним, зростання користувачів буде відбуватись меншими темпами, і це пов’язане з тим, що, як зазначалось вище, в цих країнах послугами Інтернет-банкінгом користується переважна кількість клієнтів. За даними досліджень «comScore», в США у сфері Інтернет-банкінгу кількість власників депозитів у десяти найбільших банках країни зросла до 65 млн. А всього сплачують різні рахунки через Мережу близько 66% американських споживачів. Співвідношення кількості користувачів Інтернет-банкінгом із загальною кількістю жителів серед розвинених країн світу та в Україні на початок 2012 року представлено в додатку, А [6].

Головною відмінністю розвитку Інтернет-банкінгу за кордоном та в нашій державі є використання стимулюючих важелів впливу на населення, тобто методів залучення клієнтів до такого виду надання банківських послуг.

Особливістю розвитку Інтернет-банкінгу в розвинених країнах є значне зниження відсоткових ставок за кредитами та їх підвищення за депозитами. Це можливо через значне скорочення витрат на обслуговування даних послуг. Українські банки використовують іншу політику залучення клієнтів-вони зменшують або взагалі скасовують комісійні відрахування на обслуговування тих операцій, які можна провести за допомогою Інтернет-банкінгу.

В українських банках, які впровадили Інтернет-банкінг, переважають такі види Інтернет-послуг, як запит залишків за рахунком; грошові перекази; отримання виписок за рахунками; виставлення і сплата рахунків; оформлення депозиту; конвертація валюти; додаткові послуги по платіжним карткам. Розглянемо детальніше послуги Інтернет-банкінгу, які надаються зарубіжними банками та українськими банками (Додаток Б, табл. 1).

Увесь цей спектр послуг представлений в ПриватБанку, Укрексімбанку, Укрсиббанку та Укрсоцбанку. Їм належить 90% ринку дистанційних послуг, які дозволяють здійснювати будь-які платежі за бажанням клієнта. Промінвестбанк, Альфа-банк, ОТП-банк, Правекс-банк та ін. пропонують обмежений пакет Інтернет-послуг (перевірка стану карткового й інших рахунків, отримання виписок із рахунків, блокування операцій за карткою). Розглянемо більш детально послуги, які пропонуються українськими банками (Додаток Б, табл. 2) [11].

Головною мотивацією банків у впровадженні Інтернет-банкінгу є підвищення конкурентоспроможності. Передусім, перевагою Інтернет-банкінгу є значна мінімізація витрат, адже собівартість надання банківських послуг через Інтернет значно нижче, ніж той самий показник для традиційних механізмів фінансового обслуговування.

Таким чином, банківська система України тільки почала свій шлях в напрямку впровадження та розвитку Інтернет-банкінгу, вдосконаленню вже існуючих та наданню нових послуг, які стануть доступними через «мережу».

Проаналізувавши сучасний стан розвитку вітчизняного Інтернет-банкінгу та темпи, з якими він зараз розвивається, можна робити висновки, що поступово банківські операції у віртуальній мережі стануть переважати над реальними і значно зекономлять не тільки кошти банківських установ на їх обслуговування, а й час та кошти користувачів Інтернет-банкінгу.

2.3 Інформаційна індустрія українського фінансового ринку

У більшості розвинених країн інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання значно випередив ринок матеріальних продуктів і послуг. Прискорення розвитку інформаційного ринку сприяє переходу до інформаційного суспільства. Під впливом сучасної економічної ситуації і в умовах формування інформаційної економіки, інформація стає все більш цінним економічним ресурсом, товаром, елементом ринкового механізму, фактором конкурентної боротьби. Використання в ринкових відносинах інформації сприяє розвитку економіки, її кількісному і якісному росту. Реальність останніх десятиліть довела, що свобода інформації виступає не

тільки гарантом демократії, але й тісно пов’язується економістами із свободою конкуренції і розглядається як одне із базисних умов ефективного функціонування ринку. Розвиток інформаційної індустрії є об'єктивною необхідністю і однією із складових прогресивних змін в економіці держави. Отже, визначення стратегії розвитку інформаційної індустрії являється важливим напрямком в науці і господарській практиці сучасного суспільства.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» дає таке визначення інформаційному ринку. Інформаційний ринок — сукупність правових, економічних та організаційних відносин з приводу продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг.

Формування інформаційного ринку відбувається водночас із розвитком інформаційної індустрії. Очевидно, що ринкові відносини впливають на процес функціонування інформаційної індустрії: інформація стає товаром, який купується і продається. З розвитком конкуренції у виробництві товарів та послуг, зростає попит на основні види інформації, які містяться в інформаційних базах даних. Саме тому, сьогодні швидкими темпами розвивається інформаційна індустрія. Світові тенденції переміщуються в напрямку підвищення швидкості виробництва інформаційних продуктів та покращення їх якості. Забезпечення стійкого економічного розвитку та формування ринкової економіки на сучасному етапі вирішальним чином залежить і від масштабів інформаційної індустрії та якісного рівня її продукції. Основною метою ефективного функціонування інформаційної індустрії є здатність забезпечити організацію взаємовигідного обміну інформаційними продуктами між всіма учасниками ринку [4].

Отже, в умовах ринкових перетворень інформаційна індустрія починає

виконувати такі основні задачі: намагається максимально задовольнити існуючий попит на інформаційні товари та послуги; змушує сплачувати всіх учасників за надані товари та отримані послуги; стимулює підвищення ефективності економічної діяльності; поліпшує взаємодію виробників товарів та послуг за рахунок підсилення елементів саморегулювання.

Розділ 3. Сучасний стан та вплив інформаційної революції на фінансові послуги

3.1 Фактори формування електронного фінансового ринку

На формування електронного фінансового ринку в сучасній Україні впливає низка факторів, чи рушійних сил. За напрямком впливу їх можна поділити на дві категорії: лімітуючі (такі, що гальмують формування та розвиток електронного фінансового ринку) та стимулюючі (такі, що активують процеси формування цього ринку). Вплив цих двох видів факторів проявляється на різних ієрархічних рівнях: глобальному, національному, регіональному і локальному.

Активізація процесу формування ЕФР обумовлена такими факторами як

1) зростання кількості Інтернет-користувачів. Так, у 2008 р. Україна посіла 14-те місце за кількістю Інтернет-кристувачів серед європейських країн. Зростання ринку інтернет-послуг протягом 2000−2008 рр. оцінювався на рівні 3233,3%. За результатами соціологічного дослідження, кількість Інтернет-користувачів в Україні у 2009 році зросла на 37%. У 2010 р. Україна увійшла у десятку найактивніших користувачів Всесвітньої мережі серед країн Європи. Кількість українських Інтернет-користувачів налічує 15,3 млн. осіб, що становить 33,7% від усього населення країни.

2) електронний фінансовий ринок в деяких аспектах є більш ефективний, ніж традиційний, оскільки віртуальні ринки:

— забезпечують споживача повною інформацією про товари та послуги (споживач має змогу шукати і вибирати її у більшому обсязі, ніж у друкованих виданнях, у рекламі на телебаченні та радіо);

— уможливлюють скорочення каналів розповсюдження товарів та ліквідації проміжних ланок (дистриб'юторів, оптових продавців), залишаючи прямий зв’язок «виробник-покупець»;

— потребують менших обсягів вкладень для виходу на ринок з боку суб'єктів електронної комерції;

— мають глобальний доступ до них з будь-якої точки планети та у будь-який час.

3) розвиток інфраструктури електронного фінансового ринку, ключовими елементами якого є:

— Інтернет;

— веб-сайти фондових та валютних бірж, брокерських компаній, комерційних банків, інвестиційних, інноваційних та пенсійних фондів тощо;

— електронні платіжні системи (Web Money Transfer, Moneybookers, PayPal, Perfect Money, E-gold, CyberPlat, Яндекс. Деньги, RuPay тощо);

— електронні біржі, електронні торгівельні системи, віртуальні банки;

— великі бізнес-портали (наприклад, UBS).

4) інтеграція в Інтернет-середовище окремих сегментів фінансового ринку. В останні роки спостерігається інтенсифікація надання послуг через Інтернет фінансовими установами. Найдинамічніший розвиток електронних послуг відбувається у банківській діяльності [7].

Серед факторів, що стримують процеси формування ЕФР слід виокремити такі, як:

1. Зростання рівня Інтернет-злочинності, яка викликає недовіру користувачів до інформації та бізнес-процесів в Інтернеті, що врешті-решт впливає на економічну стабільність мережі. Крім того, за допомогою інтернет-ресурсів дедалі частіше скоюють пограбування, вбивства, активізуються атаки на банківські рахунки. Багато мережевих шахрайств скоюють українські кіберзлочинці.

2. Світова фінансово-економічна криза 2008−2009 рр. спричинила низку негативних процесів як у національній фінансовій системі, так і на фінансовому ринку України зокрема. Це обумовлено тим, що українські банки мають значний обсяг зовнішньої кредитної заборгованості, що в умовах зниження сумарної кількості кредитних ресурсів на світовому ринку значно знизило їхню платоспроможність за взятими зобов’язаннями. У свою чергу, зростання дешевих зовнішньоекономічних запозичень банків сприяло зниженню вартості кредитів на внутрішньому ринку. Однак надмірна залежність від іноземного капіталу в умовах його дефіциту, спричиненого фінансовою кризою, зумовило різке підвищення відсоткової ставки за кредитами.

3. Недосконалість законодавчої бази регулювання відносин на електронному фінансовому ринку. Нормативно-правове поле функціонування електронного фінансового ринку формують: Конституція України; Закони України («Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05. 04. 2001 р. № 2346-III; «Про електронний цифровий підпис» від 22. 05. 2003 р. № 852-IV; «Про електронний документ та електронний документообіг» від 22. 05. 2003 р. № 851-IV; «Про телекомунікації» від 18. 11. 2003 р. № 1280-IV; «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007−2015 роки» від 09. 01. 2007 р. № 537-V; «Про захист персональних даних» від 01. 06. 2010 р. № 2297-VI; новий Кримінальний кодекс України, деякі норми (статті 361−363) якого опосередковано стосуються комп’ютерних злочинів; Постанови Правління Національного банку України («Положення про електронні гроші в Україні» від 25. 06. 2008 р. № 178; «Положення про систему захисту електронної інформації та вимог з питань захисту електронної інформації до системи масових електронних платежів населення за товари та послуги в Україні» від 30. 12. 1996 р. № 353) [5].

Таким чином, функціонування ЕФР має гостру потребу в законодавчому регулюванні держави. Адже, не зовсім врегульовано ще такі поняття як електронні товари і послуги ЕФР, оподаткування операцій з цими товарами та послугами, не чітко визначені суб'єкти ринку та їх роль, не повністю описано права та обов’язки цих суб'єктів, відповідальність перед споживачем, державний контроль тощо.

3.2 Електронна комерція фінансових послуг в розвинутих країнах світу

Поняття та явище «міжнародна електронна комерція» виникло паралельно з розвитком комп’ютерних мереж, які почали застосовуватися фірмами — суб'єктами підприємницької діяльності спершу задля організації своєї внутрішньої роботи, а згодом для укладення торгових угод між собою.

Міжнародна електронна комерція на сучасному етапі розвитку комп’ютерних мереж є похідною і водночас їхньої невід'ємною частиною, коли її основним інструментом виступає глобальна мережа, властивістю якої є широкий та недорогий доступ, глобальність та стандартизованість. Безумовно цими властивостями, як інструмент міжнародної електронної комерції, виступає мережа Інтернет.

За допомогою цього інструмента торгові відносини між суб'єктами підприємницької діяльності набувають зовсім нових рис. Їх можна розглядами у двох аспектах. Перший — це можливість суб'єктів-контрагентів максимально прискорити укладення зовнішньоекономічної угоди, водночас в он-лайн режимі узгоджувати різні розділи контракту купівлі-продажу, отримання значних можливостей виходу з інформацією про послуги прямо на світовий ринок за мінімальних капіталовкладень, максимальна диверсифікація каналів збуту товарів та послуг, об'єднання постачальників і покупців в одну систему, максимальне зниження витрат у мікроекономічній зав’язці «попит-пропозиція», ймовірність більш високого рівня обслуговування замовників, можливість у будь-який момент переглянути характер своєї діяльності, проведення широкої рекламної кампанії тощо. Другий аспект є певним віддзеркаленням і полягає у видозмінені загальних понять законодавства, оподаткування, страхування тощо, коли існує реальна можливість існування так званого «віртуального підприємства», коли його діяльність не є оподаткованою через відсутність у країні його чіткого визначення у чинному законодавстві. В таких випадках можливе виникнення розбіжностей між контрагентами у банківських розрахунках, у чіткому дотриманні всіх розділів угоди. Також з’являється велике поле для шахрайства і недовіри до неперевірених суб'єктів підприємницької діяльності.

Беручи до уваги названі позитивні та ймовірні негативні риси, існує потужна перспектива розвитку міжнародної електронної комерції, функціонування якої за певний час вже окреслило певний ряд проблем та питань, які підлягають вирішенню шляхом узгодження законодавства, прийняття спільних міжнародних правил які стосуються електронної комерції, розробка спеціального програмного забезпечення тощо.

Перед розглядом розвитку міжнародної електронної комерції слід взяти до уваги той факт, що за останнє десятиліття в світі відбулися величезні зміни, в результаті яких електронна комерція надає все більший вплив на життя людства. Цей вплив існує на мікро- та макрорівнях, коли суб'єкт підприємницької діяльності, використовуючи запити ринку, можливості глобальної мережі та властивості електронної комерції, надає одиничні послуги або одноразово збуває товар, так і тоді коли торгова діяльність підприємства тісно, взаємопов'язана або нерозривно пов’язана зі сталим збутом товарів та послуг у мережі, при цьому керуючись чинним законодавством та іншими міжнародними нормативними актами.

Розвинені країни давно використовують глобальну мережу для ведення бізнесу, і, слід зауважити, що досвід цих країн цілком успішний, про що свідчать безліч маркетингових досліджень. Електронна комерція для них — це важливий напрямок у розвитку світової економіки, адже у 21 столітті для успішного ведення бізнесу будь-якого розміру і будь-якої спрямованості просто необхідно використовувати інформаційні технології.

Історія міжнародної електронної комерції налічує всього близько двох десятиліть інтенсивного розвитку, що у порівнянні з історією інших галузей економіки здається малозначним проміжком часу. Своїм народженням перші системи і методи електронної комерції зобов’язані появі технології автоматизації продажу авіаквитків, банківських операцій, пластикових карт і побудови автоматизованих систем управління ресурсами підприємств. Різні джерела вказують на різні роки появи такого поняття як міжнародна електронна комерція.

Розпочинаючи з початку 60-их років ХХ століття компанії American Airlines і IBM приступили до створення системи автоматизації процедури резервування місць на авіарейси — SABRE (Semi-Automatic Business Research Environment — напівавтоматичне обладнання для комерційних досліджень). Це був перший досвід створення системи електронної комерції.

У США почалися роботи з автоматизації управління запасами. З тих же причин, що й у випадку бронювання авіаквитків, комп’ютерна техніка починає використовуватися для підвищення ефективності управління виробничими матеріальними запасами.

Етап революційних технологічних змін у більшості галузей міжнародної електронної комерції проходить, починається етап повсюдного впровадження нових технологій, отримання стабільного економічного ефекту від їх використання.

На даному етапі роль науки полягає в систематизації наявних техніко-економічних інструментів та побудові комплексних систем їх спільного використання, орієнтованих на ефективне практичне застосування. Ще недавно, в 90-ті та на початку 2000-х років сформулювати, наприклад, теоретичну основу побудови стратегії інтернет-маркетингу підприємства було неможливо в силу тієї швидкості з якої виникали все нові і нові технології, динаміки зростання їх використання і загальної динаміки ринку. Для прикладу можна взяти виникнення пошукової реклами, яка за кілька років відтіснила банерну і інші види реклами і на неї стало припадати більше 50% бюджетів усієї інтернет-реклами.

У ситуації такої технологічної нестабільності складно було організувати системне використання технологій міжнародної електронної комерції, забезпечити їх методологічну базу. В даний час технологічна стабілізація супроводжується закінченням бурхливого зростання інтернет-ринку, в більшості розвинених країн частка користувачів Інтернету серед дієздатного населення досягає 70% і більше. Серйозних змін обсягів ринку чекати не доводиться [2].

Таким чином, економічній науці і практиці необхідно збирати воєдино, пов’язувати між собою і використовувати весь арсенал даних технологій в найближчому майбутньому.

3.3 Сучасні інформаційно-комунікативні технології в фінансовій сфері

Стрімкий розвиток і розповсюдження нових інформаційних технологій набуває сьогодні характеру глобальної інформаційної революції, яка здійснює зростаючий вплив на політику, економіку, управління, фінанси, науку, культуру та інші сфери людської життєдіяльності у рамках національних кордонів і світі у цілому. Інформаційно-комунікаційні технології являються сьогодні одним з найважливіших факторів, які впливають на формування суспільства ХХІ століття, так як надавши унікальні можливості у сфері пересування капіталу, товарів і послуг, інформаційні і комунікаційні технології стали основою формування нового

типу економіки — «економіки знань», «інформаційної економіки», «кіберекономіки». Існуючі економічні системи покликані пристосовуватися

до інформаційної і комп’ютерної реальності.

Однією з найважливіших тенденцій сучасного світу стала глобалізація,

яка сприяла і розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Інформаційні потоки виходять за межі національних і інтегруються у світовий інформаційний простір, чому у значній мірі сприяє удосконалення комунікаційних систем і способів використання космічного простору для передачі інформації, прогнозування їх подальшого розвитку. Проте говорити про перспективи становлення інформаційного суспільства стали говорити у результаті прогресу в сфері нових інформаційних технологій.

Сучасні досягнення у сфері розвитку інформаційних і комунікаційних технологій сприяють формуванню нових економічних, політичних, соціальних і культурних відносин у житті людей, які описуються єдиним терміном «глобальне інформаційне суспільство». Слід з усією впевненістю говорити про становлення всеохоплюючого електронного середовища для економічної діяльності, яка отримала нову назву «глобальна мережна економіка», і визначається як середовище, у якому компанія чи індивід, який знаходиться у будь-якій точці економічної системи, може з найменшими за тратами контактувати з будь-якою іншою компанією чи індивідом з приводу сумісної роботи, для здійснення торгівлі чи обміну ідеями. Розгортання прогресу у формуванні і розширенні масштабів мережної економіки зумовлений, по-перше, розвитком і швидким розповсюдженням інформаційно-комунікаційних технологій, а також постійним пониженням цін на їх використання, що підвищує їх доступність. По-друге, спостерігається значне переміщення різноманітних видів соціально-економічної діяльності в електронне середовище, що вже сьогодні представляє тисячі видів бізнесу. При цьому слід відмітити, щоб тут ви можете конкурувати навіть з успішно визнаними гігантами, постільки комп’ютерна економіка представляє унікальні можливості протистояти монополії і великим фірмам. Істотні зміни внаслідок упровадження інформаційних та телекомунікаційних технологій відбуваються у трьох наступних економічних інститутах: торгівлі, фінансах і трудових відносинах[18]. Таким чином, інформаційна революція, основу якої складає бурхливий розвиток обчислювальної техніки та нових інформаційно-комунікаційних технологій, все більше стає причиною радикальних змін у політичній, економічній і соціально-культурній сферах. Поява глобальних інформаційних мереж типу Інтернет істотно змінює традиційні моделі економіки і бізнесу; процес конвергенції стирає технологічні, економічні і правові кордони.

Висновки

Використання інструментів електронної торгівлі дає змогу споживачеві отримувати вичерпну інформацію про товар чи послугу за умов відсутності безпосереднього контакту з продавцем і економії часу. Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту. Системи електронної комерції використовуються на національних та міжнародних фінансових ринках. До основних фінансових послуг, що надаються за допомогою Інтернету на сучасному етапі, належать: інтернет-банкінг, інтернет-трейдинг, інтернет-страхування. Електронні платіжні системи є дешевим та ефективним засобом здійснення розрахунків із зовнішньої торгівлі, кредитних операцій, грошових переказів тощо. Технології електронних платежів -- одна з найперспективніших сфер розвитку фінансових послуг в Інтернеті. Банківська система України тільки почала свій шлях в напрямку впровадження та розвитку Інтернет-банкінгу, вдосконаленню вже існуючих та наданню нових послуг, які стануть доступними через «мережу». Проаналізувавши сучасний стан розвитку вітчизняного Інтернет-банкінгу та темпи, з якими він зараз розвивається, можна сказати, що поступово банківські операції у віртуальній мережі стануть переважати над реальними і значно зекономлять не тільки кошти банківських установ на їх обслуговування, а й час та кошти користувачів Інтернет-банкінгу. В умовах ринкових перетворень інформаційна індустрія починає виконувати такі задачі: намагається максимально задовольнити існуючий попит на інформаційні товари та послуги; змушує сплачувати всіх учасників за надані товари та отримані послуги; стимулює підвищення ефективності економічної діяльності; поліпшує взаємодію виробників товарів та послуг за рахунок підсилення елементів саморегулювання.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про науково-технічну інформацію» N 2938-VI від 13. 01. 2011. [Електронний ресурс]: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show

2. Рогач О.І. Міжнародні фінанси: підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл./ pа ред. О.І. Рогача. — К.: Либідь, 2003. — 784 c.

3. Науменкова С. В. Ринок фінансових послуг: навч. посібник / С. В. Науменкова, С. В. Міщенко. — К.: Знання, 2010. — 532 с.

4. Диба Л. М. Інформаційна індустрія та перспективи українського інформаційного ринку. — [Електронний ресурс]: http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/evu/201218_1/Diba. pdf

5. Шевчук І.Б., Задвірний Я. О. Фактори формування електронного фінансового ринку. Сталий розвиток економіки. № 1. 2011. — С. 271−275 — [Електронний ресурс]: http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/sre/20111/271. pdf

6. Луняков О. В., Лісняк О. Ю. Інтернет-банкінг як перспективний напрям розвитку ринку фінансових послуг. — [Електронний ресурс]: http: //www. economy. nayka. com. ua/?op=1&z=1217

7. Інформаційні технології в сучасному банку / Вісник Асоціації банків. — 2004. — № 13. — C. 5−10

8. Юденков, Н. Інтернет-технології в банківському бізнесі: перспективи і ризики [Текст]: учбово-практичний посібник / Н. Юденков, И. Сандалов, С. Л. Ермаков. — М.: КНОРУС. — 2010. — 320 c.

9. Коробчук Т. Використання платіжних систем в Інтернеті. Економічні науки. Серія: Облік і фінанси / Т. Коробчук // Збірник наукових праць. — 2008. — № 5. — С. 303−309.

10. Інтернет-банкінг в Україні [Електронний ресурс]: http: //incom. ua/.

11. Чуб О. Розвиток Інтернет-банкінгу в глобальному середовищі. [Електронний ресурс]: http: //www. nbuv. gov. ua

Заглада Р. Ю., Іртлач І. М., Електронна комерція як фактор конкурентоспроможності в банківській сфері України. [Електронний ресурс]: http: //www. economy. nayka. com. ua/?op=1&z=837

12. Розвиток міжнародної електронної комерції. Погляд у ретроспективу. -

[Електронний ресурс]: http: //e-commerce2000. blogspot. com/2013/03/blog-post_4046. html

13. Новожилова М. В., Лєушина Н. А. Моделі і методи забезпечення безпеки в системах електронної комерції. [Електронний ресурс]: http: //khibs. edu. ua/2(5)2008/R%203/Novogilova_Leushina. pdf

14. Царьов Р. Ю. Електронна комерція: навчальний посібник з підготовки бакалаврів / Царьов Р. Ю. — Одеса: ОНАЗ ім. О. С. Попова, 2010. — 112 с. [Електронний ресурс]: http: //metod. onat. edu. ua/metod/download/278/ua

15. Яценко В. В. Формування збутової політики підприємств за умов використання методів електронної комерції [Електронний ресурс]: http: //eprints. kname. edu. ua/10 645/1/349−358_Яценко_ВВ. pdf

17. Юдін О. М. Системи електронної комерції: створення, просунення і розвиток: монографія / О. М. Юдін, М. В. Макарова, Р. М. Лавренюк. — Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. — 201 с. [Електронний ресурс]: http: //dspace. uccu. org. ua/bitstream/123 456 789/548/1/Юдин,%20Макарова,%20Лавренюк%20 122453%20Copy. pdf

18. Пожуєв В.І. Інформаційно-комунікативні технології як один з найважливіших факторів формування інформаційного суспільства. Гуманітарний вісник ЗДІА. — 2012. — № 49. — С. 5−16. [Електронний ресурс]: http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/201249/pdf/VISNIK49_5. pdf

Додаток А

електронний комерція фінансовий internet

Рис. 1. Класифікація електронних фінансових послуг

Рис. 2. Способи здійснення електронних платежів

Рис. 3. Кількість користувачів Інтернет-банкінгом в країнах світу на початок 2012 року, %

Додаток Б

Табл. 1. Порівняльна характеристика послуг Інтернет-банкінгу, що надаються зарубіжними банками та банками України

Табл. 2. Послуги Інтернет-банкінгу вітчизняних банків

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой