Інформаційний консалтинг

Тип работы:
Курс лекций
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ КОНСАЛТИНГ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Камишин В.В.

Палеха Ю.І.

Київ-2008

Зміст

  • Вступ
    • Лекція 1. Поняття, мета і завдання консалтингової діяльності
    • 1.1 Поняття інформаційно-консультаційної діяльності в економіці
    • 1.2 Мета і завдання консалтингової діяльності
    • 1.3 Методи роботи консалтингової служби
    • 1.4 Види консультаційних послуг та джерела їх фінансування
    • Лекція 2. Історія становлення та розвитку консалтингу
    • 2.1 Виникнення консалтингової діяльності. Шляхи розвитку та основні моделі консалтингової діяльності
    • 2.2 Основні моделі консалтингової діяльності
    • 2.3 Особливості становлення консалтингової діяльності в Україні
    • 2.4 Види дорадчих служб в Україні
    • 2. 5 Порівняльна характеристика служб на базі об'єднань товаровиробників
    • 2.6 Порівняльна характеристика служб, що створюються як підрозділи комерційних фірм
    • 2.7 Порівняльна характеристика приватних консультаційних формувань
    • Лекція 3. Комунікації і методи консалтингової діяльності
    • 3.1 Поняття комунікаційного процесу
    • 3.2 Фактори впливу на комунікаційний процес
    • 3.3 Елементи передачі інформації в консалтинговій діяльності
    • 3.4 Способи передачі інформації: переваги та недоліки
    • Лекція 4. Масові методи розповсюдження інформації
    • 4.1 Суть і застосування масових методів консультування
    • 4.2 Задачі масових методів розповсюдження інформації
    • 4.3 Засоби масової передачі інформації та їх роль
    • 4.4 Вибір методів розповсюдження інформації
    • Лекція 5. Групові методи навчання і консультування
    • 5.1 Мета та роль групових методів навчання і консультування
    • 5.2 Особливості застосування методів проведення занять
    • 5.3 Особливості використання групових консультацій
    • Лекція 6. Індивідуальні методи роботи із товаровиробниками
    • 6.1 Особливості застосування індивідуальних методів роботи
    • 6.2 Переваги та недоліки індивідуальних методів роботи
    • Лекція 7 Використання сучасних інформаційних технологій в консалтинговій діяльності
    • 7.1 Поняття про інформаційні технології
    • 7.2 Завдання інформаційних технологій в консалтинговій діяльності
    • 7.3 Використання інформаційних технологій в роботі консультанта
    • 7.4 Прикладні інформаційні технології та їх застосування в консалтингу
    • Лекція 8. Психологічні та етичні аспекти консалтингової діяльності
    • 8.1 Роль психологічних та етичних аспектів в консалтинговій діяльності
    • 8.2 Способи психологічного впливу
    • 8.3 Основні правила ведення переговорів
    • 8.4 Застосування прийомів атракції та емпатії
    • 8.5 Особливості та методи невербального спілкування
    • 8.6 Рекомендації з оформлення письмового повідомлення
    • 8.7 Функціонування робочих груп
    • Лекція 9. Загальні питання консультування товаровиробників
    • 9.1 Особливості організації консультування товаровиробників
    • 9.2 Фази процесу консультування
    • 9.3 Застосування SWOT-аналізу для діагностики проблем підприємств
    • 9.4 Застосування експрес-аналізу, методики Gross Margin для пошуку раціональних рішень
    • 9.5 Організація збору даних для рішення задач
    • Висновок
    • Список рекомендованої літератури

Вступ

Іnformatіon consultіng — консалтинг в області інформаційних технологій. Розвиток інформатики і використання нових технологій у всіх сферах підприємництва привели до появи інформаційного консалтинга. Останній охоплює консультування, системну інтеграцію, обслуговування інформаційних систем і інформаційних мереж. У цій області консалтингові організації вирішують різноманітні задачі, серед яких: створення і керування роботою локальних мереж; організація інформаційних сховищ; удосконалювання інформаційної структури підприємництва; обробка даних на портативних персональних комп’ютерах; архітектура і можливості інформаційних систем; розробка методів безпеки даних; планування розвитку інформаційних технологій у суспільствах. Інформаційний консалтинг надається спеціальними організаціями. Ці організації крім консалтингових послуг займаються продажем прикладних програм. Разом з цим, великі підприємства мають свої консалтингові підрозділи.

IT-консалтинг ІТ-консалтинг — це відносно новий термін, який набув вжитку в бізнесових колах в умовах стрімкого ускладнення інформаційних систем і загальної тенденції до інтеграції між ними. Найчастіше словом «ІТ-консалтинг» називають різноманітні послуги, так чи інакше пов’язані з інформаційними технологіями, — від розгортання локальної мережі до впровадження комплексних систем управління виробництвом та підприємством взагалі. Проте цей термін ще не має сталого, чітко окресленого визначення, і кожна компанія вкладає в нього свій зміст.

Для Innoware ІТ-консалтинг — це консультаційна та практична допомога компаніям-клієнтам у створенні високоефективних інформаційних систем, а також забезпечення адекватного і професійного обслуговування компаній з найменшими сукупними витратами.

Надаючи послуги ІТ-консалтингу, ми аналізуємо бізнес-задачі (потреби) клієнта крізь «призму» інформаційних технологій. Після цього ми допомагаємо йому розв’язати задачі шляхом побудови інформаційно-технічної платформи для поліпшення та підтримки динамічних змін, яких потребує сучасне бізнес-середовище. Ця платформа має спиратись на надійну, гнучку і потужну ІТ-інфраструктуру, що складається з таких компонентів:

інформаційні технології;

інформаційні процеси;

ІТ-персонал.

Оскільки проблеми одного підприємства відрізняються від проблем іншого, детальний склад послуги ІТ-консалтингу залежить від конкретної ситуації. Незважаючи на це, у ній можна виділити декілька обов’язкових етапів:

експрес-аудит існуючих інформаційних систем, потоків, процесів керування та взаємодії ІТ-підрозділу з іншими функціональними одиницями компанії-клієнта;

аналіз технологій та обладнання, що використовуються у компанії;

планування та розгортання інформаційної системи у тестовому середовищі;

тестова експлуатація та уточнення вимог;

розгортання нової системи в промисловому середовищі та міграція користувачів зі старих систем;

«пілотна» експлуатація та супровід, під час яких користувачі фактично працюють у новій системі, але стару систему ще не видалено;

документування, навчання та передача у промислову експлуатацію.

Наша компанія спеціалізується на розробці та розгортанні ІТ-інфраструктур з використанням технологій та програмного забезпечення Microsoft. ІТ-консалтинг — це відносно новий термін, який набув вжитку в бізнесових колах в умовах стрімкого ускладнення інформаційних систем і загальної тенденції до інтеграції між ними. Найчастіше словом «ІТ-консалтинг» називають різноманітні послуги, так чи інакше пов’язані з інформаційними технологіями, — від розгортання локальної мережі до впровадження комплексних систем управління виробництвом та підприємством взагалі. Проте цей термін ще не має сталого, чітко окресленого визначення, і кожна компанія вкладає в нього свій зміст.

Для Innoware ІТ-консалтинг — це консультаційна та практична допомога компаніям-клієнтам у створенні високоефективних інформаційних систем, а також забезпечення адекватного і професійного обслуговування компаній з найменшими сукупними витратами.

Інформаційні технології - це реалії нашого часу. Без них сучасний бізнес неможливий. Підприємства все більшою мірою залежать від функціонування інформаційних систем. А для телекомунікаційних операторів і фінансових установ завдання створення телекомунікаційних систем, які повністю задовольняють потреби підприємства, — завдання стратегічного характеру.

Вибір шляхів і методів розробки автоматизації підприємства безпосередньо залежить від широти спектра готових інформаційних рішень та розмаїтості засобів і методів їхньої розробки.

Послуги консалтингу у сфері інформаційних технологій мають дві сутності. Перша — це аналіз і передбачення результатів уже створеної IT-інфраструктури, визначення її життєвих циклів і план дій з реакції на зміни, що містить необхідну модернізацію та перехід на нові технології.

Друга — це створення систем та інтегрованих комплексів для вирішення перспективних бізнес-завдань з максимально ефективним використанням вже наявної (спадкоємної) IT-інфраструктури.

Обидві сутності дають можливість керівникам вищої ланки максимально знизити ризик прийняття неправильних рішень.

Швидкість як морального, так і фізичного старіння інформаційних технологій постійно збільшується, а отже, скорочуються життєві цикли вже побудованих систем. Передбачення неминучих змін і застосування новітніх технологій — об'єктивна вимога часу.

IT-консалтинг — це відносно новий напрям професійних послуг у сфері високих технологій, що успішно розвивається. Виявити проблеми наявної інформаційної системи і запропонувати оптимальні методи їхнього вирішення — це і є суть IT-консалтингу, котрий є важливим етапом на шляху підвищення ефективності діяльності підприємства.

Найпоширенішим визначенням IT-консалтингу є таке: Консалтинг у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій — це консалтингові послуги, які призначені для виявлення максимального ефекту від упровадження IT за одночасної мінімізації витрат.

Результатом IT-консалтингу має стати створення і надання практичних рекомендацій, розроблених на підставі проведеного аудиту телекомунікаційних та інформаційних систем і спрямованих на оптимізацію інформаційної інфраструктури й системи безпеки компанії, зокрема впровадження нових систем, для підвищення ефективності бізнесу.

Кожне конкретне завдання, кожне рішення потребує сугубо індивідуального і творчого підходу, проте існують загальні обов’язкові умови IT-консалтингу. Насамперед важливо розуміти, що якісне консультування — це не лише пропозиція технічно правильних рішень, але й зрозумілих і обґрунтованих. Не менш важливим є той факт, що консультант надає послуги значній кількості клієнтів, отже, він має велику можливість накопичити досвід практичного застосування різних методик і технологій.

Обов’язковими умовами IT-консалтингу є такі:

Найвищий професіоналізм консультанта. Він повинен знайти, ґрунтуючись на професійному володінні мережними технологіями, компромісне рішення між наявними прийомами й індивідуальним завданням замовника.

Унікальний досвід. Крім здатності до творчого підходу, для IT-консультанта важливо мати глибокі знання: що більше він знає про можливості та властивості застосовуваних технологій, то цікавішим буде запропоноване рішення.

Здатність всебічно і глибоко аналізувати ситуацію.

Уміння пропонувати неординарні рішення.

Відсутність заздалегідь визначених рішень. Збереження об'єктивності, незалежність від певних продуктів, оскільки це може позначитися на якості запропонованих послуг.

Відповідність конкретним вимогам замовника. Відправним пунктом при виборі того чи іншого рішення має бути бізнес-мета замовника, для якої шукається рішення.

Переваги ІT-консалтинга

Залучаючи консультантів, організація одержує можливість поставитися до вирішення проблеми комплексно, з урахуванням широкого спектра факторів, які впливають на ситуацію. Крім того, можна назвати такі переваги IT-консалтингу:

Значне скорочення термінів реалізації та зниження вартості проекту в результаті поєднання знань про предметну область і новітніх технологій;

Швидке зростання кваліфікації персоналу замовника в результаті навчання під час проведення спільних робіт;

Можливість планування витрат, термінів, ризиків і результату робіт;

Поетапне, у міру одержання результатів, вкладення коштів;

Можливість внесення необхідних оперативних змін і коригувань у процесі виконання робіт;

Створення системи, яку легко та просто впровадити;

Ефективний контроль виконання робіт за допомогою формалізації та матеріалізації результатів;

Зниження ризиків у результаті оптимізації взаємовідносин замовника та фірм-підрядників.

Обґрунтування залучення стороннього ІT-консультанта

Одне з ключових питань, що потребує уваги, — питання обґрунтованості залучення сторонньої організації, IT-консультанта для прийняття рішень. Такий вибір має свої переваги.

Насамперед, IT-департамент компанії-замовника не завжди в змозі адекватно оцінити ситуацію. І тут не йдеться про непрофесіоналізм. Справа в тому, що співробітники компанії зайняті вирішенням поточних проблем і для аналізу загальної картини в них найчастіше не вистачає ані часу, ані можливостей. До того ж сторонній IT-консультант вільний від внутрішніх уявлень (стереотипів) і міркувань щодо підприємства, він об'єктивний з технічної точки зору, оскільки не має особистих інтересів у підприємстві замовника.

Крім цього, сторонній консультант не пов’язаний безпосередньо з жодним виробником. Питання щодо вибору рішень, технологій та продуктів у IT-сфері стоїть дуже гостро, конкуренція виробників на цьому ринку жорсткіша, ніж на будь-якому іншому. На думку багатьох виробників, лише їхні рішення будуть оптимальні для замовника як за витратами, так і за результатами цих витрат. Проте експлуатаційні витрати — одна з частин бюджету кожної компанії, отже основним питанням є їхня мінімізація. Помилки у цій частині трапляються досить часто, хоча багато хто вважає за краще про них не говорити. Уникнути помилок допомагає багатий досвід у проектуванні і впровадженні телекомунікаційних систем, у розробці, впровадженні та підтримці програмних продуктів.

Консалтинг у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій має, передусім, ґрунтуватися на точних знаннях і конкретному досвіді, і в цьому разі результатом творчих консалтингових послуг буде рішення, правильне і з технологічної, і з економічної точки зору

Лекція 1. Поняття, мета і завдання консалтингової діяльності

1. 1 Поняття інформаційно-консультаційної діяльності в економіці

Інформація в сучасному виробництві є не менш важливим фактором ніж земля, праця та капітал. Але вона не має ні форми, ні виміру, і для того, щоб надати їй вигляду і форми, придатної для використання, необхідна впорядкована система її кругообігу, бо вона як будь-що нікуди не зникає і нізвідки не береться. Таким її на даний час є інформаційно-консультаційна діяльність.

У багатьох країнах світу функціонує система дорадництва під загальною назвою «Extension Servise». Її основні принципи і методи збігаються з консультуванням, хоча основний наголос робиться на розповсюдженні знань.

Саме слово Extension можна перекласти з англійської як поширення (знань). Щоб краще зрозуміти сенс цього поняття, можна розтлумачити його значення в різних мовах: у голландській — voorlichting, тобто освітлення шляху попереду. В Німеччині використовують термін Beratung, що означає надання поради для найкращого досягнення мети, але кінцева відповідальність залишається за клієнтом; також використовується слово Aufklarung, тобто просвіта або Erziehung — освіта. В Австрії вживають слово Forderung, що значить підтримка ходи в бажаному напрямку, що схоже до корейського терміну управління. Французи кажуть vulgarization, тобто розповсюдження серед населення, а іспанці вживають capacitacion — намір поліпшити знання та навички.

Всі ці процеси мають багато спільного, але є деякі відмінності. Більшість консультаційних служб використовує суміш всіх цих процесів, але не завжди таку ж комбінацію елементів. Проте загальне значення терміна таке: дорадництво передбачає свідоме використання процесу передачі інформації для допомоги людям формувати вірні думки та приймати правильні рішення.

Консультаційна освіта залучає свідоме використання і розповсюдження інформації, щоб допомогти людям формувати вірні погляди та приймати потрібні рішення. Звичайно це має також і освітню мету: навчити формувати погляди та приймати рішення. Це може бути ефективним політичним інструментом для стимулювання економічного розвитку у випадках, коли виробники не в змозі досягти своїх цілей, тому що мають недостатньо розуміння та знань.

Консультаційна організація може намагатися досягти змін у напрямку, який вона вважає бажаним для виробників, такому, як, наприклад, кращий контроль якості. Вона також може допомагати виробникам досягати їх власних цілей більш успішно, наприклад, у виборі між системою виробництва з високим (середнім) прибутком і високим ризиком та системою з низьким прибутком і невеликим ризиком. Вибір власних цілей має переважати, коли цінності відіграють важливу роль у процесі прийняття рішень.

Консультування є ефективним інструментом тільки коли комбінується з іншими, такими як дослідження, забезпечення ресурсами, кредитами, маркетингом. Воно може вчити виробників як виробляти продукцію з найбільшим прибутком, як їм організуватися в кооперативи та інші форми організації.

Віддача від інвестицій в консультуванні часто є високою, коли консультування та дослідження добре організовані та зкоординовані.

Консультування має багато чому навчитися на досвіді зміни людської поведінки в такій галузі як медична освіта. Консультаційна освіта орієнтована на прийняття рішення наукою, яка застосовує загальні соціальні дисципліни. Вона пропонує стратегічні рішення, які повинні прийматись консультаційною організацією.

Є декілька визначень, що трактують консультації в такий спосіб:

прийняття завдань клієнта;

посередництво в передачі важливої, специфічної інформації;

допомога у прийнятті управлінських рішень, передача інформації, що зменшує ризик;

передача спеціальних знань з метою удосконалення дій;

виявлення проблем шляхом порад, щодо поліпшення й удосконалення дій, а також допомога в їх засвоєнні (наука);

видача вказівок, щодо розвитку.

В США консультації визначають як «допомога працівникам для поліпшення їхнього життя шляхом навчання, в якому використовуються наукові знання, спрямовані на їхні нестатки і потреби». В плані вироблення і прийняття управлінських рішень заслуговує на увагу визначення, що розглядає консультаційні послуги як вплив на темпи процесу змін, які охоплюють стан знань, позицію й індивідуальне поводження, поводження груп і цілих організацій, саму послугу.

Найбільш таким, що широко відбиває сутність консультаційної діяльності, можна вважати визначення: «Консультування являє собою особливу форму організації управлінської діяльності, в процесі якої консультант надає наукову підтримку клієнту, спонукає його до дії і вирішення виниклих чи назріваючих проблем».

Доповнивши це визначення освітньою сутністю консультування, що відзначена багатьма авторами, можна запропонувати таке уточнене формулювання сутності цього виду діяльності: консультування є особливою формою організації навчальної й управлінської діяльності, в процесі якої консультант методологічно і практично підтримує клієнта, спонукає його до дії і вирішення проблем, що виникли чи назрівають.

1. 2 Мета і завдання консалтингової діяльності

Головною метою консалтингової діяльності є поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технологій, надання товаровиробникам і населенню дорадчих послуг з питань менеджменту, маркетингу, застосування сучасних технологій та розвитку соціальної сфери, підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового господарювання.

Найважливіша функція консалтингових формувань полягає в тому, щоб навчити товаровиробників приймати самостійно рішення з господарської діяльності за ринкових умов.

У цілому вся система консалтингової діяльності складається з таких чотирьох підсистем:

інформаційно-довідкової, з поповненням банку даних інформаційними ресурсами, що поставляються науковими організаціями, бібліотеками, консультаційними службами, товаровиробниками;

консультаційної, що включає структури з консультаційного обслуговування галузі і підприємств з економічного аналізу, організації, управлінню, технології й економіці виробництва, бізнес-плануванню, моніторингу й іншим напрямкам. Це найбільша складова всієї діяльності консультаційної служби;

інноваційної, що забезпечує створення інновацій на базі отриманих вченими нових знань, які дозволяють споживачу перевести виробництво на більш високий рівень розвитку, їх освоєння (комерціалізацію);

навчальної, що є відкритою структурою, яка спирається на інформаційну підсистему і практичне консультування, здатну залучити до навчального процесу не тільки кадри консультаційної служби, але і викладачів вищої школи та вчених.

Таким чином, йдеться не просто про доведення інформації до товаровиробників; консультування є складною специфічною системою, що реалізує форми і методи управлінської і навчальної діяльності. Головне завдання спеціаліста-консультанта у сфері підприємництва — допомогти клієнту у впровадженні нововведень з тим, щоб забезпечити інноваційний розвиток його бізнесу.

Консультанти — висококваліфіковані фахівці, що спеціалізуються на наданні конкретних консалтингових послуг: із землевпорядкування, якості та безпеки продуктів харчування, управління інвестиційною, маркетинговою, фінансовою діяльністю, управління персоналом, юридичного обслуговування та з інших проблем виробництва. Це — досвідчені працівники, управлінці всіх рівнів державного управління, спеціалісти науково-дослідних і проектно-технологічних, науково-педагогічні працівники навчальних закладів освіти, спеціалісти маркетингових служб сервісних формувань, консалтингових фірм тощо.

Консалтингова діяльність — сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб товаровиробників і населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок ведення прибуткового господарювання, поліпшення добробуту та розвиток бізнесу.

Міністерством юстиції України 10 жовтня 2003 року зареєстрована Всеукраїнська громадська організація «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України», яка вирішує складні питання організаційного періоду в розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні.

1. 3 Методи роботи консалтингової служби

Надання консультаційних послуг, взаємодія з клієнтами здійснюється виключно на добровільній основі на засадах навчання, переконання без застосування будь-яких дій примусового характеру (адміністративний вплив, розподіл матеріальних ресурсів, фінансів, інспектування, контроль тощо).

Спеціалісти консалтингових формувань окрім професійної майстерності мають володіти методами ведення консалтингової діяльності - інформування, навчання та консультування при впровадженні нововведень. Методи поділяються на окремі групи, зокрема, соціально-психологічні і економічного аналізу. До соціально-психологічних методів консультування належать такі методи:

масового розповсюдження інформації (з використанням методик вибору і задіяння ефективних засобів масової інформації, ведення виставкової діяльності, реклами тощо);

групового навчання і консультування (з використанням методик проведення науково-практичних семінарів, польових днів, лекцій, активного навчання і підготовки управлінських рішень — мозкової атаки, «case study», ділової гри тощо);

дистанційного навчання і консультування (з використанням Web-технологій, баз (банків) інформації, електронної діагностики, листування, аудіо —, відео —, телефонних гарячих ліній, телеконференцій тощо);

з психологічних і етичних аспектів консультаційної роботи.

Крім соціально-психологічних методів, консультанти мають вільно володіти і методами економічного аналізу при обґрунтуванні господарських рішень і порад, в т. ч. з використанням методик:

діагностики проблем клієнтів (проведення соціологічних досліджень, SWOT-аналізу, фінансового аналізу тощо);

економічного аналізу і варіантного напрацювання управлінських рішень (складання часткових бюджетів, визначення маржинального доходу, проведення факторного аналізу тощо);

бізнес-планування і інвестиційного проектування;

інших спеціалізованих методик економічного аналізу.

1. 4 Види консультаційних послуг та джерела їх фінансування

Консультаційні послуги поділяються на соціально необхідні та платні.

Соціально необхідні дорадчі послуги — послуги, які на даний момент розвитку соціально-економічних відносин є нерентабельні, їх не можна знайти на ринку послуг, але вони є ефективними для реалізації державної політики в рамках загальнодержавних інтересів.

Надання соціально необхідних консультаційних послуг здійснюється через програмно-цільове фінансування за рахунок бюджетних коштів.

Платні дорадчі послуги — послуги, що створюють умови для отримання додаткового прибутку товаровиробниками та населенням. Надання платних послуг здійснюється за рахунок замовника.

Фінансування консалтингової діяльності може здійснюватись з різних джерел, у тому числі:

за рахунок коштів державного бюджету (загальнодержавний, обласний, районний і місцевий бюджети);

з коштів державних і недержавних програм і проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток;

з госпрозрахункових надходжень;

з інших джерел (гранти, спонсорська допомога і т.д.).

Бюджетні кошти є основою фінансування консалтингових формувань у період їх організації, становлення і розвитку. За рахунок цих коштів здійснюється створення науково-дослідної, матеріально-технічної, навчальної бази, інформаційної мережі.

Для фінансування консультаційних послуг, спрямованих на вирішення соціальних, екологічних і деяких інших проблем, в яких зацікавлена держава, недержавні структури асоційованого типу, використовуються кошти державних і недержавних програм і проектів.

За госпрозрахункові кошти фінансуються консультаційні послуги, які виконуються безпосередньо для товаровиробників — технологічні, фінансово-економічні, інформаційні, освітні та інші - ті, що мають певну користь власне для цих товаровиробників. Плата за послуги для товаровиробників та населення буде запроваджуватись поступово в міру зростання попиту на консультаційні послуги та спроможності їх оплатити.

Державою здійснюються активні дії щодо залучення коштів міжнародної технічної допомоги, благодійних внесків, грантів. Прикладами грантів можуть бути програми і проекти технічної допомоги з агроконсалтингу в 22 областях, що надаються Україні країнами з розвинутою ринковою економікою.

З метою успішної взаємодії із товаровиробниками консультанти повинні вміти організовувати консультаційний процес. Адже він, як і інший технологічний процес, має свої стадії і етапи, недотримання яких, як і невміння реалізовувати на практиці, веде до погіршення якості і результативності консультаційної діяльності.

Цим азам професійної діяльності у сфері консалтингу наші фахівці не навчені. Тому доцільно організувати підвищення кваліфікації вище названих спеціалістів, що обслуговують виробництво, ввести дисципліни з консалтингу в навчальні плани підготовки студентів, вирішити питання атестації консультантів державних служб.

На особливу увагу заслуговує вирішення проблеми технічного оснащення служб управління та консультаційних формувань комп’ютерною технікою, автотранспортом, лабораторним обладнанням для експрес-аналізів продукції, тощо.

Таким чином, надання якісного консалтингового обслуговування інноваційного розвитку виробництва потребує цілеспрямованої реалізації комплексу заходів з законодавчого, організаційного, інформаційного, технічного, кадрового забезпечення тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення консалтингової діяльності.

2. Що є основною метою консалтингової діяльності?

3. Сформулюйте основні завдання спеціаліста-консультанта.

4. Назвіть основні методи роботи консультаційних служб.

5. Які основні види діяльності консалтингових служб?

6. Назвіть основні джерела фінансування консалтингової діяльності.

7. Які основні умови росту професіоналізму консультантів?

8. Назвіть області консалтингової діяльності. Які з них є об'єктом підприємництва?

9. Консалтинг як метод державного управління.

Суб'єкти консалтингової діяльності.

Лекція 2. Історія становлення та розвитку консалтингу

2. 1 Виникнення консалтингової діяльності. Шляхи розвитку та основні моделі консалтингової діяльності

Консалтинг у світі зародився в ХІХ столітті в Англії - у ході промислової революції, коли почали з’являтися перші фабрики, а конкуренція змусила підприємця вдосконалювати свої справи та методи управління. Так у 1867 — 1868 роках у Кембріджському університеті були зроблені перші практичні спроби поширення знань, що отримали назву extension (екстеншн).

Термін «служба екстеншн» вперше застосували в США. Федеральний закон — Закон Смітта про створення сільськогосподарської служби екстеншн на базі державних університетів штатів був прийнятий у 1914 році. Протягом багатьох років публічні університетські лекції проводилися коледжами черех своїх «агентів», які працювали у counties (округах) штатів.

На початку XX ст. вплив консалтингу збільшився. З’явились перші професійні консультанти та консалтингові фірми.

У 20 — 30 роки ХХ століття після «великої депресії» консалтинг поширився на промислово розвинуті країни світу.

У першій половині ХХ століття більш ніж 54 країни світу (США, Канада, Німеччина, Голландія, Великобританія та ін) створили службу екстеншн, яка підтримувалася їх урядом.

Близько 130 країн створили екстеншн системи у другій половині ХХ століття. Це було пов’язано із післявоєнним прискоренням розвитку та інтернаціоналізацією економіки, що привело до зростання потреби в консалтингових послугах.

Новий період розвитку екстеншн розпочався з кінця ХХ століття, коли країни колишнього Радянського Союзу та Східної Європи почали переходити до ринкових умов господарювання. Вони прагнули знайти свій особистий шлях розвитку та створення екстеншн сервісу, враховуючи національні традиції та культуру народу.

Нині у світі налічується понад 200 країн, що розвивають екстеншн системи за різними моделями:

державна університетська модель (США);

державна міністерська модель (Канада, Литва, Росія, Польща);

приватна модель (Німеччина, Голландія, Великобританія, Франція);

громадська модель (Перу, Зімбабве);

змішана (Угорщина, Чехія, Україна).

В основу державної моделі розвитку екстеншн покладене державне фінансування і вона побудована за двома схемами: державна університетська модель, створювана на базі регіональних багатопрофільних або галузевих університетів, коледжів та профільних шкіл; державна міністерська модель, створювана як структурний підрозділ галузевих органів управління — Міністерств, регіональних та місцевих управлінь і департаментів.

Приватна модель екстеншн сервісу розвивається шляхом надання консультаційних послуг на платній основі у двох напрямках: консультаційна служба, як підрозділ комерційної фірми; приватна консультаційна фірма.

Громадська модель екстеншн сервісу створюється на базі фермерських асоціацій і об'єднань, інших організацій які оплачують консультаційні послуги із своїх фондів.

Змішана модель екстеншн сервісу поєднує всі інші моделі та різні джерела фінансування.

Досвід багатьох розвинутих країн світу свідчить про значну державну підтримку екстеншн сервісу, коли виробник ще не в змозі сам платити за необхідну для нього допомогу. Так відбувалось, наприклад, у США, Канаді, Німеччині, Голландії, Великобританії.

З часом, коли виробник ставав заможнішим і міг сам оплачувати свої інформаційні потреби, необхідність державної підтримки почала зменшуватись. Виникли приватні консалтингові фірми. Служба екстеншн набула рис приватної моделі, як нині в Німеччині, Великобританії.

Державна модель організації екстеншн сервісу ще діє в США, за таким принципом працюють консультаційні служби Португалії, Туреччини, Бєларусі. Але світова практика свідчить, що консультаційні служби більшості країн набувають ознак змішаної моделі і є сполученням, комбінуванням як різних форм їх організації, так і різних способів фінансування. Крім того, в рамках інформаційно-консультаційної системи однієї країни (регіону) можуть паралельно функціонувати декілька служб різної організаційної форми.

2. 2 Основні моделі консалтингової діяльності

Прийнято виділяти такі основні моделі консалтингової діяльності:

Формування, що створюються як структурні підрозділи галузевих органів управління — міністерств, регіональних і місцевих органів та департаментів.

Формування, що організовані на базі великих регіональних багатопрофільних або галузевих університетів (так звана модель «land-grant» університетів), коледжів і профільних шкіл.

Підрозділи з надання консультаційних послуг у складі об'єднань товаровиробників;

Консультаційні формування як підрозділи комерційних фірм.

Приватні консультаційні формування.

Cлужби, що засновані на комбінації перерахованих вище форм.

Модель екстеншн у США - це класична університетська «land-grant» модель екстеншн сервісу — державна служба екстеншн.

Федеральний закон — Закон Смітта про створення служби екстеншн, прийнятий у в 1914 році, започаткував її діяльність на базі державних університетів штатів. Її називають «кооперативною службою екстеншн», тому що вона функціонує на основі партнерства університетів з коледжами, школами, дослідними станціями та офісами служби у округах штатів.

Служба екстеншн США має майже столітню історію безупинного розвитку й удосконалення. Центральний апарат служби працює через університети. Головна функція Центрального апарату служби екстеншн полягає в координації роботи всіх партнерів у різних штатах країни.

Комплексні групи експертів на федеральному рівні розробляють стратегічні плани з пріоритетних програм діяльності, які охоплюють виробництво та навколишне середовище, соціальні, молодіжні програми та ін.

Департамент сільського господарства укладає контракт з університетом штату, згідно з яким університету виділяються відповідні фонди для забезпечення функціонування служби екстеншн. Університети визначають проректорів з екстеншн, мають відділення з навчальної й наукової діяльності та розгалужену мережу офісів з впровадження екстеншн програм в штаті, які розробляються цією службою.

Викладачі університетів, відповідно до їхніх індивідуальних контрактів з університетом, можуть займатися одним, двома або всіма трьома видами діяльності: навчальною, науковою та консультаційною (extension) діяльністю.

Фінансується служба екстеншн США як з федерального бюджету, так і з бюджетів штатів, округів, має гранти, спонсорську допомогу та здійснює комерційну діяльність.

Важливим, на наш погляд, в американській службі є добір фахівців (як правило, на конкурсній основі), де враховуються два основних критерії: професійна підготовка й уміння працювати з клієнтами. Рівень підготовки консультантів має бути досить високим — не нижче магістра. Близько чверті всіх співробітників служб мають вчений ступінь.

У цілому, модель дорадчої служби «land-grant» університетів побудована на тісній взаємодії з різними науково-дослідними організаціями і державними структурами влади і управління.

Організаційна структура моделі екстеншн в Канаді складається з десяти провінцій та трьох територій. Основна частина канадської дорадчої служби підпорядкована провінційним міністерствам сільського господарства. Організаційна структура дорадчої служби Канади на прикладі провінції Манітоба така: дорадча служба є складовою департаменту регіональних аграрних послуг та об'єднує чотири регіональні і тридцять дев’ять районних відділень. Спеціалісти регіональних відділень надають допомогу спеціалістам районних відділень та консультують фермерів. Районні дорадчі служби надають консультації фермерам з виробничих питань, родинам фермерів щодо поліпшення умов господарювання та життєдіяльності.

Працівники дорадчих служб активно використовують провідні інформаційні технології для передачі інформації фермерським родинам. Це, в першу чергу, інформація з аграрного менеджменту, маркетингу, нових виробничих технологій, можливостей створення додаткової вартості та диверсифікації виробництва.

В умовах жорсткої конкуренції сільських громад з великими господарствами та зменшення чисельності сільського населення у провінції - існує велика потреба у спеціалістах-дорадниках як в носіях передового досвіду.

Інформаційно-консультаційна служба в Німеччині є прикладом організації структурного підрозділу галузевих органів управління при Міністерстві сільського господарства землі Baden-Wurttemberg.

Аналогічно організовані консультаційні служби Румунії, Болгарії, Польської Республіки. Характерними дляи цих служб є ієрархічна побудова, де головною керівною ланкою є органи державної влади.

Останні десятиліття поширення набуває надання консультаційних послуг комерційними фірмами, що займаються виробництвом і збутом матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства, розробкою і впровадженням нових сортів і технологій і т. і. З цією метою в структурі таких фірм створюються спеціальні підрозділи, обов’язками яких є добір потенційних клієнтів, проведення консультацій з питань правильного використання ресурсів, що поставляються фірмою або застосування запропонованих технологій.

Дана форма організації дорадництва знайшла поширення в багатьох розвинутих країнах. Прикладом може бути консультаційна діяльність фірми KWS Kleinwanzlebener Stauzucht AG (головне підприємство групи KWS), із штабквартирою в місті Айнбек, Німеччина.

Фірма протягом 130 років працює на ринку насінництва, виробництва і доробки насіння цукрового буряка, кукурудзи, картоплі, зернових, олійних і кормових культур у більш ніж 50 країнах світу. KWS займається селекцією сільськогосподарських культур, розмножує і готує насіннєвий та посадковий матеріал. Організація зацікавлена в рекламі своєї продукції, розширенні ринків збуту, збільшенні числа клієнтів. Цьому сприяє додаткова діяльність фірми з надання консультаційних послуг відповідно до напрямків своєї діяльності. Використовуються різноманітні прийоми і методи консультаційної роботи: безпосередня консультація на місці виробництва, організація польових днів, демонстраційних досвідів, публікація і поширення брошур і методичних матеріалів та ін. Основна частина послуг і навчальних заходів проводиться на «безкоштовній» основі, тобто витрати на консультаційну діяльність враховуються в ціні на продукцію фірми.

Інформаційно-консультаційна служба Нідерландів має два рівні:

Перший — впроваджувальні організації, що безпосередньо працюють з товаровиробниками (DLV);

Другий — національні консультаційні центри (IKC) Міністерства сільського і рибного господарства і навколишнього середовища, фахівці яких здійснюють інформаційну допомогу працівникам освіти і радникам впроваджувальних організацій першого рівня.

Асоціації збирають щорічний обов’язковий податок із товаровиробників. Ці гроші через урядові канали спрямовані на наукову працю, консультаційні послуги, освіту.

Більшість товаровиробників є членами одного або декількох наукових клубів. На цих засіданнях вони проводять обговорення різних тем, аналізують виробничі показники своїх ферм. Наукові клуби є основою для тестування й адаптації результатів наукових досліджень.

Прикладна наукова робота виконується на національних експериментальних станціях. Такі організації є у кожній галузі виробництва. Правління експериментальних станцій формується з представників фермерських спілок, наукових співробітників, представників місцевих урядових організацій з консультаційних послугах в аграрному секторі.

Основні стратегічні розробки виконуються інститутами і іншими спеціалізованими науково-дослідними інститутами, а наукові праці - в університетах (Wageningen University and Research Centre — WUR).

Поряд з освітніми центрами існують практичні школи навчання, що спеціалізуються по галузях. Важливо відзначити, що вони розташовуються в тих частинах країни, де дана галузь переважає, і проводять курси терміном від 2-х до 6-ти тижнів. Паралельно функціонують інформаційні центри, взаємозалежні з даними школами, що знайомлять товаровиробників з технологічними нововведеннями. Освіта здебільшого фінансується Міністерствами. Однак деякі школи можуть підтримувати національні галузеві спілки.

Консультації «першої лінії» забезпечуються Службою сільськогосподарських Консультацій (DLV), що в даний час входить до WUR і складається з 46 груп. Також важливо відзначити, що кожна група надає консультації визначеному сільськогосподарському сектору і підтримується спеціальним комітетом фермерів, призначеним місцевими філіями фермерських спілок.

Крім служб сільськогосподарських Консультацій існують Центри знань і інформації, що призначені для збору, переробки і передачі інформації всім учасникам системи. Дані організації збирають, опрацьовують і комбінують інформацію з різних джерел, а потім поширюють її через проведення семінарів, курсів, випуску брошур, буклетів. Також вони готують комп’ютерні і навчальні програми для сільськогосподарських шкіл і центрів навчання.

Консультаційна служба Естонії не має єдиної структури, що займається наданням консультаційних послуг. Консультування в Естонії здійснюють:

консультанти, що мають відповідну ліцензію;

навчальний і консультаційний центр у місті Енее;

консультаційні центри в складі галузевих спілок.

Розроблені системи реєстрації й атестації консультантів. Існує два етапи атестації:

перший — обов’язкова атестація нових консультантів з метою їх реєстрації;

другий — атестація, яку консультанти повинні проходити кожні 3 роки.

Навчання консультантів здійснюють Національний консультаційний центр.

Становить інтерес діюча система оплати послуг. Товаровиробник може вибирати будь-яку систему консультування з фінансовою підтримкою держави за такою схемою: при загальному річному обсязі консультацій на суму, еквівалентну 200 дол. США, йому дотується 85% вартості робіт, у межах до 400 дол. США — 50% вартості робіт і без дотації на роботи понад ці суми. Причому товаровиробник сплачує тільки свою частку, а інше консультант одержує від міністерства після реєстрації договору і підтвердження товаровиробником його виконання.

Інформаційно-консультаційна служба в Польщі є єдиною системою Національного центру з інформаційно-консультаційного обслуговування і польових офісів, яких нараховується від 4 до 7 у кожному з 49 воєводств.

На кінець 2000 року багато польових центрів мали юридичну самостійність, але нині ведеться робота з включення їх у структуру воєводських центрів із відповідною централізацією управління і фінансування. У польових офісах планується залишити тільки технологів, що будуть надавати консультації з найактуальніших питаннь ведення господарства.

Датська дорадча служба створена на базі об'єднань товаровиробників. Найбільший розвиток дана модель організації служб набула у Данії, де консультаційні центри створювалися в інтересах виробників, з їх ініціативи і за особистою участю спілок і Датської асоціації сімейних господарств. Нині дорадча служба функціонує під їхнім спостереженням і з їхньою підтримкою, а також фінансується державою відповідно до Закону про субсидії. Своїю роботу інформаційно-консультаційні формування спрямували у двох напрямках:

I — господарсько-політичний, що підтримує інтереси виробників у взаємовідносинах з урядом, парламентом і місцевими органами влади;

II — професійний, що об'єднує консультаційну службу, яка діє на місцевому (районному) і загальнонаціональному рівнях.

Керівник Центру призначається Радою (правлінням) місцевої спілки. Слід відзначити, що державні структури, як правило, не втручаються в діяльність консультаційних центрів. Контроль здійснюється лише по лінії дотримання законодавства Данії і Європейського Союзу, а також з цільовим використанням бюджетних коштів.

Приватна консалтингова служба Франції - це 94 сільськогосподарських палати, в яких працюють понад 11 000 експертів у галузі сільського господарства і спеціалістів-техніків, а також сотні консультантів із торгівельних підприємств.

Держава фінансує від 30 до 40 відсотків експлуатаційних витрат сільськогосподарських палат, а також окремі заходи і програми. Сільськогосподарські палати пропонують товаровиробникам на вибір повний спектр послуг за встановленими розцінками — від аналізу ґрунтів до економічного прогнозування розвитку господарств.

Така форма поєднання приватної ініціативи сільськогосподарських палат і державної підтримки з дотриманням державних інтересів дозволяє використати переваги і мінімізувати недоліки державної і приватної моделей консалтингу.

Інформаційно-консультаційні служби у Росії створені в багатьох регіонах Російської Федерації. При цьому в країні вже склався загальноприйнятий підхід до формування консультаційної служби і виділені основні форми її організації. Російські колеги в своїй роботі виділяють такі правові форми:

формування, створені як структурні підрозділи галузевих органів управління — регіональних міністерств, комітетів, управлінь і департаментів;

формування у формі державних унітарних підприємств;

формування у формі автономних некомерційних організацій;

формування на базі ВУЗів, коледжів;

формування на базі інститутів перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

формування на базі науково-дослідних інститутів;

Комерційні консультаційні формування.

Вибір форми організації інформаційно-консультаційної служби здійснюється безпосередньо регіоном і найбільшою мірою має відповідати завданням і функціям регіональної служби, а також місцевим умовам. Інституціональна структура на районному рівні визначається загальною регіональною організаційно-правовою формою.

Нині найбільш численними є формування, що функціонують у структурі або при органах управління. Вони повторюють наявну організаційну структуру управлінських організацій, при цьому обов’язки консультантів покладені на працівників управлінь. У цьому випадку одному або декільком фахівцям у структурних підрозділах (відділах, управліннях і т.п.) до назви посади додається приставка «консультант» (економіст-консультант, агроном-консультант і т.п.).

Може бути інший варіант, коли консультантів виділяють з числа працівників апарату управління, що звільнені від основної діяльності та створюють самостійні структурні підрозділи. Обласний рівень (при цій формі організації дорадництва) поданий, як правило, одним відділом, а інші фахівці здійснюють консультаційні послуги «за сумісництвом».

На початковому етапі організації інформаційно-консультаційної системи формування створювалися, в основному, на базі органів управління. Але результати перших років їх діяльності в ряді таких областей як Ленінградська і Нижньогородська показали, що працівники управління, як правило, приділяли мало часу на реальне консультування товаровиробників. Цей факт не сприяв виникненню довірчих відносин між ними і клієнтами. Навіть якщо консультанти були виділені з числа працівників, що звільнені від основної роботи й утворювалиі самостійні структурні підрозділи, то в цьому випадку адміністрація стикалася з проблемою оптимізації кількості працівників апарату управління. Це питання також частіше вирішувалося не на користь консультаційної служби.

Нині все більше регіонів Росії створюють консультаційні формування як некомерційні автономні організації. Однією з перших до цієї організаційно-правової форми перейшла Нижньогородська консультаційна служба (НКС). В даний час вона має статус некомерційної організації - фонду.

Засновниками фонду «Нижньогородська інформаційно-консультаційна служба АПК» є Адміністрація Нижньогородської області, Нижньогородська державна сільськогосподарська академія і Волго-Окська асоціація виробників молока і м’яса (громадська організація сільських товаровиробників).

Інформаційно-консультаційні служби на базі вищих навчальних закладів, як правило, повторюють організаційні структури даних організацій (факультети, кафедри, відділи і т.п.). На постійній основі в такій службі працюють 5 — 7 співробітників, а інші консультанти періодично залучаються працівниками зі штату викладачів навчального закладу.

У зазначеної організаційної форми є багато переваг, що вже були розглянуті на прикладі закордонних служб. До переваг даної організаційно-правової форми також належить податкові пільги навчальних закладів: освітні заклади не сплачують ПДВ, звільнені від податку з прибутку і мають мінімальні нарахування на зарплату. Але оскільки служба фінансується, в основному, за рахунок бюджетних коштів, вона може бути у великій залежності від адміністрації університету при вирішенні фінансових питань (якщо не має власного розрахункового рахунку і достатньої незалежності).

Світовий досвід розвитку дорадчих служб дозволяє провести класифікацію діючих систем інформаційно-консультаційного обслуговування товаровиробників за різними ознаками. Найбільш важливими з них є:

класифікація за типами інформаційно-консультаційної діяльності;

класифікація за моделями організації служб (організаційно-правових формах);

класифікація служб за формами фінансування та ін.

У більшості країн моделі консультаційних служб комбіновані і містять як державну, так і підприємницьку складові. Кожна із систем, розглянутих вище, має цінні надбання в організації і методології консультування, і заслуговує на увагу. В більшості країн консультантами є вчені - довірені особи виробників з питань господарської діяльності та соціального облаштування.

Найбільше можливостей для формування політики держави має державна модель консалтингу, при якій дорадчі служби створюються і функціонують як структурні підрозділи міністерств чи департаментів. Такі підрозділи, як правило, мають потужну матеріально-технічну базу, досвідчених спеціалістів.

У той же час, такі служби рано чи пізно змушені будуть відстоювати політичні інтереси, які не завжди відповідають інтересам товаровиробників. Це, в свою чергу, буде підривати авторитет служби і довіру до неї з боку клієнтів.

Історія розвитку зарубіжних дорадчих служб свідчить про велику розмаїтість організаційних форм консультаційних служб. Навіть у підходах до класифікації служб спостерігається розходження думок. У кожній країні розвиток даних організацій здійснювався в різний час і за схемами, найбільш прийнятні для аграрної політики держави. При цьому в багатьох країнах одночасно використовуються різні підходи і переважають комбіновані способи організації служб, що, динамічно розвиваючись, на кожному етапі адаптуються до умов аграрного сектору країни, які змінюються.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой