Зміст фінансової діяльності державних установ (за матеріалами Дубівської селищної ради)

Тип работы:
Отчет
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Карпатський інститут підприємництва

ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра обліку і аудиту та фінансів

Звіт виробничої практики

на тему: «Зміст фінансової діяльності державних установ» (за матеріалами Дубівської селищної ради)

МЕКЛЕШ ОКСАНИ ІВАНІВНИ

студента ІІІ курсу, групи «Фінанси і кредит»,

спеціальність 5. 3 050 801 Заочної форми навчання

Керівник практики від кафедри: доц. Волощук Н. Ю.

Керівник практики від бази практики:

головний бухгалтер Маркусь Г. М.

Хуст — 2012

Зміст

Вступ

1. Цільові фонди місцевого самоврядування

1.1 Позабюджетні фонди

1.2 Валютні фонди

1.3 Резервні фонди

2. Економічна сутність та структура селищного бюджету

3. Загальні відомості про Дубівську селищну раду

4. Бюджет Дубівської селищної ради

5. Аналіз виконання селищного бюджету та перспективи

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки України однією з найважливіших складових частин її фінансової системи є місцеві фінанси. В останні десятиріччя в багатьох країнах спостерігається регіоналізація економічних і соціальних процесів. Функції регулювання цих процесів переходять від центрального рівня державної влади до місцевого. Саме тому посилюється роль місцевих фінансів та розширюється сфера їх застосування. Через місцеві фінанси держава активно здійснює соціальну політику. На основі надання місцевим органам влади фінансових ресурсів для їх бюджетів відбувається фінансування місцевої освіти, охорони здоров’я, комунального обслуговування населення, соціально-культурних заходів. За допомогою місцевих фінансів держава регулює процес вирівнювання економічного і соціального розвитку територій, які внаслідок історичних, географічних та інших умов є депресивними порівняно з іншими територіями держави.

Актуальність вирішення проблеми місцевих фінансів визначається не лише новими підходами до управління територіями, а й неможливістю на даному етапі створення в умовах України певної універсальної моделі регіонального розвитку.

Проходження практики дає майбутньому фахівцю можливість об'єктивно оцінювати економічні процеси, що відбуваються в регіонах; розуміти тенденції розвитку фінансових відносин і їхні особливості у сфері місцевих фінансів та фінансів господарських одиниць комунальної форми власності.

Завданням виробничої практики є дослідження механізму функціонування, процесу виконання селищного бюджету, проведення аналізу виконання, розгляд проблем та відповідно шляхів покращення бухгалтерського обліку виконання, розробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення.

Об'єкт дослідження — фінансова діяльність Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

1. Цільові фонди місцевого самоврядування

1.1 Позабюджетні фонди

Органи місцевого самоврядування всіх рівнів формують позабюджетні фонди за рахунок таких джерел:

— додаткових заходів і зекономлених коштів, одержаних за рахунок здійснення організованих ними заходів для розв’язання економічних і соціальних проблем;

— доходів від продажу об'єктів міської, районної комунальної власності, від продажу населенню квартир і будинків, що належать до комунальної власності;

— доходів від цінних паперів, що придбані за рахунок міських і районних позабюджетних фондів;

— добровільних внесків і пожертвувань громадян, підприємств, об'єднань, організацій та установ;

— доходів від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей;

— штрафів, які стягуються за одержання підприємствами, об'єднаннями, організаціями й установами необґрунтованого доходу у зв’язку із завищенням цін, тарифів на продукцію, роботи, послуги;

— штрафів, які можуть встановлюватися місцевими радами для фізичних і юридичних осіб;

— доходів від реалізації безхазяйного і конфіскованого майна;

— плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

— платежів та штрафів за забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне використання природних ресурсів, розміщення відходів та інших платежів за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до нормативів, затверджених місцевими радами;

— орендної плати за землю;

— коштів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організацій та установ, що виділяються на соціальний розвиток тих житлових районів, де проживає відповідна кількість їхніх працівників;

— інших зборів, платежів і штрафів, що вводяться і призначаються міською і районними радами.

Кошти позабюджетних фондів акумулюються на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають.

1.2 Валютні фонди

Право на формування валютних фондів місцевих рад було встановлено Законом «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» у 1990 р. Стаття 16 цього Закону визначила джерела, за рахунок яких місцеві ради формують свої валютні фонди, а саме:

— відрахування за стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств (об'єднань), організацій та установ, розміщених на території ради, що встановлюються законодавством України;

— доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради;

— добровільні внески й пожертвування юридичних осіб та громадян;

— надходження від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним особам і громадянам тощо.

За цим Законом валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках в установах банків і витрачаються за рішенням відповідної місцевої ради. Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.

Ухвалений у 1992 р. Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» у ст. 14 підтвердив повноваження органів місцевого самоврядування у справі формування валютних фондів. Джерела формування їх залишилися незмінними.

Спеціальним законодавством України визначено порядок формування валютних фондів органів місцевого самоврядування. Закон УРСР «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий у квітні 1991 р., у ст. 12 проголосив, що на території України запроваджується обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих рад. Установлено обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів, які мають постійне місце перебування або місце проживання на території України. Запроваджено порядок розподілу валюти на основі стабільних п’ятирічних нормативів, що встановлювалися Верховною Радою УРСР Визначено також, що в разі підпорядкування кільком місцевим радам території постійного місцеперебування або проживання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності він передає 2/3 суми, призначеної для валютного фонду, місцевій раді базового рівня і 1/3 -- раді вищого рівня. Базовими, згідно із законодавством, вважалися міські, сільські й селищні ради. За кошти, що передаються до Державного валютного фонду і валютних фондів місцевих рад, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію в прийнятій на території України валюті за спеціальним курсом, встановленим Національним банком. В Україні було заборонено створення без відповідного дозволу, крім Державного та валютних фондів місцевих рад, інших валютних фондів, до яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності передають частину своєї виручки. Функції обов’язкового розподілу валюти покладалися на відповідні банківські установи, в яких розміщено валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Актами, що визначили новий порядок формування валютних фондів місцевих рад, стали постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фондів України у 1992 р.» від 5 лютого 1992 р. та «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р. «Про формування валютних фондів України у 1992 р.» від 12 травня 1992 р. Встановлювалося, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності сплачують податок на валютну виручку як до Державного валютного фонду, так і до валютних фондів місцевих рад. Ставка цього податку для рад становила 5% від валютної виручки. Розподіл його між різними рівнями рад здійснювався за ст. 12 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Тобто 2/3 цієї суми надходило до валютних фондів базового рівня, а решта -- до валютних фондів обласних і районних рад.

Черговий раз новий порядок формування валютних фондів місцевих рад передбачено Декретом Кабінету Міністрів № 15−93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Було скасовано порядок, за яким валютні фонди місцевих рад формувалися на основі валютного податку. Також зупинено дію ст. 14 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» в частині формування валютних фондів місцевих рад за рахунок відрахувань за стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств (об'єднань), організацій і установ, розміщених на відповідній території. Замість цього ст. 14 зазначеного декрету запроваджує порядок, згідно з яким уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Збережено й інші джерела формування валютних фондів місцевих рад, передбачені законодавством України.

Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які передбачали затвердження нормативів обов’язкового розподілу валютної виручки між державою та місцевими радами. за поданням тодішньої Ради Міністрів УРСР.

1.3 Резервні фонди

Резервні фонди утворюються у розмірі 1% видатків кожного з відповідних бюджетів, вони використовуються для фінансування невідкладних заходів непередбачених відповідними місцевими бюджетами. Згідно з законом ці фонди утворюються за рішеннями відповідних Рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.

Проблема взаємодії представницьких і виконавчих органів влади на місцях при формуванні і використанні резервних фондів може призводити і до певних суперечностей між ними. З метою їх уникнення доцільно розробити типове положення про резервні фонди місцевих органів влади виконавчої влади.

Формування резервних фондів місцевих рад передбачено в 1990 р. Законом «Про бюджетну систему Української РСР». Згідно з ним резервні фонди формувались у складі місцевих бюджетів, зокрема їхніх видатків. Стаття 13 передбачала самостійне утворення місцевими радами резервних фондів за рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового збалансування бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій. Обсяги резервних фондів тоді законодавче не встановлювались і визначалися місцевими радами при затвердженні бюджету. Більш детально створення резервних фондів регламентує нова редакція Закону «Про бюджетну систему України», прийнятого в 1995 р. Стаття 20 цього Закону встановлює, що в республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і в районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, а також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва та Севастополя і міст обласного підпорядкування) та районних рад. Ці фонди утворюються в розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених відповідними місцевими бюджетами. Згідно із Законом, ці фонди утворюються за рішеннями відповідних рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади. Згідно із Законом уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов’язані подавати щоквартальні письмові звіти про видатки з резервних фондів з обгрунтуванням їхньої необхідності, економічності й ефективності. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради розглядають і приймають рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть приймати рішення про відновлення резервних фондів. Причому Верховна Рада Автономної Республіки Крим може це зробити під час найближчого розгляду питання про внесення змін і доповнень до закону про республіканський бюджет автономії. Місцеві ж ради уповноважені вирішувати подібне питання на найближчій сесії.

Проблема взаємодії представницьких і виконавчих органів влади на місцях при формуванні й використанні резервних фондів може призводити і до певних суперечностей між ними. З метою уникнення їх доцільно розробити типове положення про резервні фонди місцевих органів виконавчої влади.

2. Економічна сутність та структура селищного бюджету

На сьогоднішній день в Україні функціонують понад 900 селищних бюджетів, а також понад 10 тис. сільських бюджетів. Економічна сутність сільських, селищних бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності відповідних органів місцевого самоврядування, розподіл та використання цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства.

Законодавством, яке регламентує місцеве самоврядування в Україні, встановлено, що сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Усі видатки сільських, селищних бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Вперше такий поділ був встановлений у Законі України «Про бюджетну систему України», пізніше -- в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» він був збережений і поширений на дохідну частину місцевих бюджетів.

Поточні видатки -- витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Видатки розвитку -- витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами встановлені у Бюджетному кодексі України залежно від повноти надання тієї чи іншої послуги та наближення її до безпосереднього споживача. В розрізі тематики курсової роботи розглянемо першу групу видатків, тобто видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які максимально наближені до споживачів. Відповідно вони здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

В складі сільських, селищних бюджетів виділяють відповідно загальний та спеціальний фонд, які формуються за рахунок таких джерел:

* Податок з доходів фізичних осіб, в частині 25%;

Плата за землю, в частині 60%;

Місцеві податки та збори 100%;

Фіксований сільськогосподарський податок, в частині 100%;

Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва — 43%;

Плата за оренду майнових комплексів та іншого майна 100%;

Державне мито 100%;

Адміністративні штрафи та інші санкції 100%;

Дотація вирівнювання з районного бюджету;

Інші джерела надходжень.

Відповідно до нового механізму організації міжбюджетних відносин, видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

* Видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів; Видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Перша група видатків відповідає повноваженням, які органи державної влади делегують органам місцевого самоврядування, а друга -- власним повноваженням місцевого самоврядування.

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. У бюджетній практиці виділяють: функціональну, економічну, відомчу та програмну класифікацію бюджетних видатків.

Серед основних проблем розвитку регіонів, зокрема сільських територій, виникає суперечність, яка зумовлюється, з одного боку, великою капіталомісткістю об'єктів, а з другого — обмеженістю ресурсів. У зв’язку з цим найважливішим, на нашу думку, є визначення інвестиційних пріоритетів розвитку підприємств, організацій та установ соціальної інфраструктури села, зокрема по окремих її галузях та напрямах. Враховуючи, що кожне село має свої особливості, різний рівень забезпеченості об'єктами соціальної сфери, а також потенційні можливості, слід забезпечити виважений підхід, беручи до уваги думку громади. Жителі конкретного населеного пункту мають право самі вирішувати, що їм передусім необхідно будувати і як розпоряджатися коштами сільського бюджету або тими, що надійшли по каналах державних (національних) програм соціального розвитку села.

Удосконалення економічного механізму управління соціальним розвитком потребує створення (відновлення) міжгалузевого органу управління (комісії) з координації всіх підприємств, організацій та установ незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також на регіональному рівні з питань прискореного розвитку та ефективного використання соціальної інфраструктури регіону, постійного поліпшення умов життя селян.

Головні функції такого органу — здійснення розробки та контролю виконання Національної і регіональних програм комплексного соціально-економічного розвитку територій.

З поширенням на селі багатоукладності форм господарювання, збільшенням кількості суб'єктів господарювання значення місцевих органів державної влади і самоврядування у забезпеченні стабільного розвитку поселень має зростати. Правові засади виконання ними своїх функцій визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Чинне законодавство надає органам місцевого самоврядування вагомі права і повноваження для забезпечення життєдіяльності сільського населення, проголошує державні гарантії соціально-культурного обслуговування громадян. Тому зміцнення місцевих фінансів, завершення процесу формування власності територіальних громад, затвердження єдиних мінімальних соціальних стандартів та їх гарантованого забезпечення сприятиме подоланню економічної кризи.

Органи місцевого самоврядування у селах самостійно розробляють, затверджують і виконують сільські бюджети, держава гарантує цим органам доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя. Сільські, селищні ради готують, затверджують і організовують виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, цільових програм з інших питань самоврядування; забезпечують збалансований економічний та соціальний розвиток відповідних територій, залучають на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі у комплексному соціально-економічному розвитку сіл. Виконавчі органи сільських рад можуть організовувати на пайових засадах будівництво, розширення, ремонт чи утримання об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, залучаючи для цього на договірних засадах кошти підприємств, організацій, населення, а також бюджетні кошти.

Через кризовий стан сільських бюджетів переважна більшість населених пунктів не має можливостей щодо створення необхідної матеріальної та фінансової основи, яка б належним чином забезпечувала реалізацію повноважень у системі органів місцевого самоврядування. Слід зазначити, що ряд досить важливих питань організації життя територіальних громад, зокрема формування та діяльності органів місцевого самоврядування залишаються поки що поза межами врегулювання. Це насамперед стосується бюджетних і міжбюджетних відносин, органів самоорганізації населення та участі громадян у здійсненні своїх функцій місцевого самоврядування, співпраці різних територіальних громад, соціального та правового захисту муніципальних службовців тощо.

3. Загальні відомості про Дубівську селищну раду

Дубівська селищна рада утворена 1971 року. Адреса сільської ради: смт. Дубове, вул. Гагаріна, 46 Тячівського району Закарпатської області, код 3 134; Телефон: 72−192. До складу ради входить два населені пункти — Верхній Дубовець та Нижній Дубовець. Чисельність наявного населення станом на 01. 01. 12 — 11 096 осіб.

Селище, як усе Закарпаття, з X століття було частиною Угорського королівства і мало назву Домбо. У 1755 р. селище було центром лісництва, що сприяло зростанню населення. Після Першої світової війни у 1919 р. Закарпаття відійшло до Чехословаччини, і тоді було названо Дубовем. У Другу світову війну Дубове було окуповане Угорщиною, яка була на боці нацистської Німеччини. Все єврейське населення (16% усього населення) було страчено. У 1945 р. Дубове відійшло до Радянського Союзу у складі УРСР. У 1969 р. відкрився вертолітний завод і населення зросло за 10 000. Нині продукція заводу і кількість робітників скоротилася.

До 1999 року через селище проходила вузькоколійна залізниця Тересва -- Усть-Чорна, якою курсували товарні та пасажирські потяги.

Селище дуже перспективне для розвитку зеленого туризму. Тут починається популярний туристичний маршрут на гору Апецьку (1511 м).

Законодавча влада селищної ради складається із 32 депутатів, виконавча — із 9 членів виконавчого комітету. Апарат управління нараховує 8 штатних одиниць.

У своєму складі Дубівська селищна рада має такі установи:

— 1 лікарню; 2-дитячі садки;5 шкіл; 1 вищ навч. заклад

— селищний будинок культури;

Селищна рада проводить їх фінансування з селищного бюджету та отримує регулярно звіти діяльності вище перерахованих установ.

Основною діяльністю Дубівської селищної ради є:

— формування доходів та видатків бюджету;

— проведення пленарних засідань селищної ради з вирішення питань загальноселищного значення;

— затвердження рішень по питаннях селища та введення їх в дію, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

— забезпечення фінансування та функціонування державних установ, що підпорядковуються селищній раді.

Селищна рада самостійно веде оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності за встановленою формою, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку, обсязі та термінах:

— органам державної статистики;

— податковій інспекції;

— відділу земельних ресурсів;

— сесії сільської ради.

Дубівська селищна рада здійснює свою діяльність відповідно до статутних завдань на підставі чинного законодавства на території України та за її межами у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України.

Згідно вище вказаного Закону України Дубівська селищна рада має такі компетенції:

— утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

— утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

— обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом;

— затвердження за пропозицією селищного голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання;

— утворення за поданням селищного голови інших виконавчих органів ради;

— затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;

— заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;

— заслуховування звіту селищного голови про діяльність виконавчих органів ради;

— прийняття рішення про недовіру селищному голові;

— заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує;

— заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради;

— розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах;

— прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;

— скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

— прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень селищного голови у випадках, передбачених цим Законом;

— визначення відповідно до закону кількісного складу ради;

— прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;

— прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та селищного голови;

— прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;

— прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них;

— затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

— затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

— встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

— утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;

— прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

— прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

— прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

— встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

— прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

— вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

— прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

— створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

— вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

— вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

— затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

— вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

— прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

— внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

— надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

— створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції;

— заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;

— прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами;

— затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

— затвердження договорів, укладених селищним головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;

— встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

— прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

— прийняття рішень, пов’язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон тощо.

4. Бюджет Дубівської селищної ради

Маючи у своїй структурі чотири бюджетні організації, селищна рада нараховує у своєму складі 45 осіб працюючих. Cелищна рада є дотаційною з районного бюджету.

Аналіз підсумків економічного і соціального розвитку району протягом 2011 року свідчить, що органи місцевого самоврядування ще недостатньо використовують наявні резерви та не виконують дохідної частини бюджету. Завдання полягає в тому, щоб підвищити ефективність їх організаторської роботи, насамперед у зосередженні зусиль щодо виконання антикризових заходів, спрямованих на стабілізацію розвитку економіки Тячівського району в тісному поєднанні з вирішенням питань поліпшення життєвого рівня населення та розвитку соціальної сфери.

Тячівський район за підсумками виконання місцевих бюджетів по двох рейтингових показниках посідає одні з перших місць в області. Зокрема, по виконанню контрольних показників доходів, які доведені Міністерством фінансів України, збережено тенденцію 2009 року (ІІ місце) та по темпах зростання доходів місцевих бюджетів район посідає І місце (2009 рік — ІІІ місце). Загалом бюджетний рік завершено із стовідсотковим виконанням запланованих доходів всіма ланками місцевих бюджетів.

Проте, при загальнорайонній тенденції збільшення цих доходів, допустили зниження 14 місцевих бюджетів, зокрема, Солотвинський селищний (95,6%), Ганичівський (96,5%), Добрянський (87,6%), Кричівський (94,2%), Лопухівський (99,3%), Нересницький (79,9%), Новобарівський (73,7%), Тарасівський (87,2%), Тереблянський (96,7%), Тернівський (97,5%), Углянський (94,1%), Чумалівський (94%), Широколузький (94%) і Біловарський (94,4%), сільські бюджети.

Прослідкуємо доходи та видатки Дубівського селищного бюджету за період 2009−2011 рр. (таблиця 1 — 2).

Таблиця 1

Склад та структура доходів бюджету Дубівської селищної ради за 2009−2011 роки, грн.

Доходи

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Найменування доходів згідно із бюджетною класифікацією

Заг. фонд

Спец. фонд

Разом

Заг. фонд

Спец. фонд

Разом

Заг. фонд

Спец. фонд

Разом

1

2

3

4

5

6

7

Всього доходів

598 700

27 000

625 700

705 500

27 000

732 500

619 800

15 500

635 300

Частка до всього бюджету, %

95,6

4,4

100

96,3

3,7

100

97,6

2,4

100

Як видно із таблиці 1, дохідна частина бюджету Дубівської селищної ради у 2010 році збільшилася у 1, 2 рази проти доходів селищної ради у 2009 році. У 2011 році - зменшилася у 1,1 раз в порівнянні до 2010 року. У 2009 році частка загального фонду селищного бюджету складала 95, 6% всього доходу селищної ради. Відбувається збільшення частки загального фонду сільського бюджету на 1% у 2010 році. Відповідно у 2011 році на 1%. Частка спеціального фонду у 2010 році проти 2009 року зменшилася майже на 1%. Аналогічно такі дані наявні у 2011 році проти 2010 року. Тому можна зробити висновок, що бюджет Дубівської сільської ради є дотаційним і власних доходів йому не вистачає. Частка офіційних трансфертів (дотацій та субвенцій) є досить високою і становить біля 82,3%. Даний момент повинен насторожувати і є негативним, оскільки призводить до збільшення фінансової залежності територіальної громади.

Прослідкуємо видаткову частину бюджету Дубівської селищної ради за аналогічний період (таблиця 2).

Таблиця 2

Структура видаткової частини бюджету бюджету Дубівської селищної ради за 2009−2011 роки, грн.

Видатки

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Фактична cума

Питома вага в загальній сумі видатків,%

Фактична сума

Питома вага в загальній сумі видатків,%

Фактична сума

Питома вага в загальній сумі видатків,%

Соціальний захист та соціальне забезпечення

1200

0,2

1200

0,2

1200

0,2

Освіта

128 500

20,8

145 000

20,8

151 000

24,1

Культура і мистецтво

40 000

6,5

45 000

6,5

32 000

5,1

Охорона здоров’я

284 000

46,1

329 300

47,3

*

*

Державне управління

147 000

22,2

155 000

20,8

140 000

20,8

Інші видатки

25 000

4

30 000

4,3

14 200

2,2

Всього видатків

625 700

100

705 500

100

635 300

100

*ФАП у 2011 р. передано в оперативне управління Тячівської районної лікарні

Таким чином, здійснивши аналіз видаткової частини бюджету Дубівської селищної ради, можна зробити висновок, що значну питому вагу у видатках 2009−2010 рр. займали видатки на охорону здоров’я (утримання фельдшерсько-акушерського пункту) Вагоме місце у видатковій частині селищного бюджету має утримання органів влади, тобто апарату органу місцевого самоврядування — (22−20% за період 2009−2011 рр.) та видатки на освіту, які представлені бюджеті видатками на дошкільний навчальний заклад — 20,8%. Видатки по культурі та мистецтву, які представлені КФК 110 204 «Будинок культури» складають 5−6% сільського бюджету. Також наявні видатки по соціальному захисту, які представлені соціальною допомогою «трансферти населенню». Їх питома вага у сільському бюджеті найменша — 0,2%. Основну частину інших видатків формують видатки на превентивні заходи місцевої ради.

5. Аналіз виконання селищного бюджету та перспективи

Одна з основних функцій органів місцевого самоврядування — діяльність щодо задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов’язана з впровадженням в життя соціальної програми держави, до якої, зокрема входить соціальний захист населення, організація освіти, охорони здоров’я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, а також діяльність, що пов’язана з наданням послуг та забезпеченням ефективного функціонування тих господарських одиниць, які надають комунальні, житлові, транспортні та інші послуги.

Реалізація значної частини цих завдань потребує залучення суспільних фондів. Основним джерелом фінансування таких завдань є бюджети сіл та селищ, поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам право вільного використання власних фінансових ресурсів.

Бюджет селищної громади — це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку й звітності, він одне з основних знарядь економічної стабілізації та економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економічний стан села.

Виконання бюджету — це здійснення комплексу заходів із забезпечення повного і своєчасного виконання плану доходів і витрат. При цьому виконання дохідної частини бюджету означає надходження не тільки загальної суми передбачених коштів, а й по кожному джерелу.

Виконання плану по видатках означає фінансування усіх запланованих заходів і установ, економне й ефективне використання бюджетних ресурсів.

До бюджету селища Дубове щорічно надходить власних доходів в сумі близько 60 тис. грн. Інші надходження — надходження у вигляді дотацій із районного бюджету. Надходження доходів, що враховуються при визначенні вирівнювання доходів, у досліджуваному періоді склали — 565 — 645 тис. грн.

В Україні основною проблемою є відсутність належної фінансової бази, що потребує вдосконалення ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку, розширення кола місцевих податків (віднесення до них податку на нерухомість, податку на землю, а також податку з доходів громадян) з одночасним скороченням кількості місцевих зборів, запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень у дохідну частину державного бюджету на відповідних територіях.

Як форма організації надання послуг, у Європейському Союзі все частіше використовуються концесії на надання комунальних послуг населенню. Серед них водопостачання, організація збору та утилізації відходів, опалення, газо- та електропостачання, а також дорожній транспорт у формі платних доріг. Децентралізація та розподіл повноважень мають розглядатися як засоби надання побутових і адміністративних послуг населенню зі ступенем наближення, який незмінно забезпечує ефективність і якість цих послуг без збільшення їхньої вартості для населення та для бюджету загалом, принаймні уникаючи створення для населення доданої вартості. Розподіл ресурсів, а отже, реалістичний бюджетний підхід має бути включено до пакета законів, орієнтованих на реформу.

Без цього вони просто не спрацюють.

Головною метою реформ в Україні має все ж таки стати створення заможних громад. Механічне об'єднання існуючих селищних рад у громади не вирішить цього питання. Для зміцнення бюджетів громад необхідно розширювати можливості для нагромадження власних доходів громад, а також закріпити загальнодержавні доходи від одержання додаткових повноважень. Цей процес має пройти насамперед після визначення повноважень та переліку громад.

Відповідно до нового бюджету, місцеві громади отримають фінансову самостійність, необхідну для будівництва та ремонту шкіл та дитсадків, лікарень і медпунктів, доріг і ліній енергопостачання. У держбюджеті 2011 року до бюджетів місцевих громад додано понад 12 мільярдів гривень. Це означає, що ради та органи виконавчої влади на місцях отримають більше коштів на розвиток місцевої інфраструктури та підвищення рівня соціального захисту населення — в основному на 35%, а подекуди і в 11 разів. Складно переоцінити такий крок уряду, та ще й у період кризи, коли влада на місцях задихається від нестачі коштів на розвиток і підтримка в належному стані життєво важливої для населення інфраструктури — доріг, комунальних об'єктів, дошкільних, навчальних і медичних закладів і т. д.

Розглянемо доходи, які будуть надходити до селищного бюджету згідно нової редакції Бюджетного кодексу:

1. Податок з доходів фізичних осіб 50% та 15% у фонд розвитку;

2. Плата за землю 100%;

3. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 100%.

Але варто відзначити, що дані надходження можуть задовільнити тільки 40% потреби селищного бюджету в грошових ресурсах. Дана реформа як бачимо не може вирішити проблеми фінансової залежності селищного бюджету в нинішніх умовах господарювання.

фонд бюджет дохід селищний

Висновки

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування бюджетів територіальних громад. Ці та інші питання, пов’язані з фінансовою самостійністю органів місцевого самоврядування не є новими. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме ця обставина і зумовила потребу у вивчені процесу формування і виконання сільських, селищних бюджетів, ролі планування в процесі використання коштів та етапів проходження бюджетного процесу на місцевому рівні.

На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається відносно застарілий механізм централізованого регулювання вищестоящими органами доходів органів місцевого самоврядування. Це позбавляє територіальні органи фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території селищ і сіл.

Як бачимо із розрахунків селищного бюджету селища Дубове тільки близько 10−20% доходів бюджету будуть формуються за рахунок власних джерел, а решта — залучені тільки за рахунок офіційних трансфертів.

Аналіз використання фінансових ресурсів бюджету Дубівської селищної ради дозволяє констатувати наступне. Аналіз динаміки обсягу надходжень до доходної частини загального і спеціального фонду селищного бюджету впродовж 2009−2011 років характеризує тенденцію до нарощування їхніх розмірів. Це зазначено як позитивний аспект розвитку фінансової бази органу місцевого самоврядування, що сприятиме зростанню його ролі та значення у здійсненні бюджетної політики, забезпечуватиме відповідне фінансування бюджетних видатків.

Бюджет Дубівської селищної ради є дотаційним. Збільшення обсягів доходів місцевих бюджетів відбувалось за рахунок податкових надходжень, в основному, з приводу позитивної динаміки обсягів податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, ринкового збору, плати за видачу торгових патентів на деякі види підприємницької діяльності та інших податків. Бюджет селища Дубове є дотаційним, хоч би які дохідні джерела були надані в розпорядження селищної ради, бюджет буде мати меншу доходоспроможність, ніж інші та не в змозі задовольняти фінансові потреби самостійно. Причиною цьому є відсутність підприємств, зокрема виробничої сфери та інших джерел поповнення бюджету. Основну роль як на даний момент так і на майбутнє відводиться дотації вирівнювання, яка має на меті усунути наслідки нерівності між бюджетами і гарантувати кожному органу місцевого самоврядування можливість надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. -115 с.

2. Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань: Закон України від 01 липня 2004 року № 1953- IV// Відомості Верховної Ради України. -2004. -№ 52. -С. 52.

3. Арганофф Р. Державні фінанси в розвинених та перехідних країнах/ Р. Арганофф / Пер. з англ. -- К.: К.І.С., 2007. -- 400 с.

4. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник / За ред. Проф. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ПП «Рута», 2004. — 448 с.

5. Мельник С.І. Виконання місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. / За ред. С.І. Мельник // Навчальний посібник. — К.: Міленіум, 2002.

6. Звітність Дубівської селищної ради за 2009−2011 рр.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой