Інформаційність як фактор ризику.
Операція "Паганель"

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Безопасность жизнедеятельности


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

Кафедра соціальних наук та соціальних технологій

Письмова робота на тему

Інформаційність як фактор ризику.

Операція «Паганель»

Виконала:

Зінченко Лілія Олександрівна,

студентка 3-го р. н. ,

ФГН, Культурологія

Київ 2010

План

Інформація як фактор ризику

поняття інформації та її види

операція «Паганель»

Вплив інформації на дітей. Реклама як негативний чинник впливу

Висновок

Список використаної літератури

Інформація як фактор ризику

Поняття інформації та її види

Інформація — це фактор ризику, який може завдати шкоди як індивідам, так і колективам. Неправдиві донесення у КДБ були причиною арештів мільйонів людей. Інформація у формі реклами примушує тисячі здорових людей споживати непотрібні ліки, підпільно пролазить у вигляді 25-го кадру і підказує стрибати з вікна чи голосувати за «справжнього» кандидата [1; 167].

Інформацію умовно можна поділити на три категорії:

а) Інформація, що здається приймачам справжньою, вважається потрібною. За неї є винагорода, іноді - слава. З точки зору астрономії, астрологія дає неправильну інформацію. На життя людей впливає Сонце, Місяць. Далекі зірки не впливають. Але оскільки на психіку можна впливати багатьма способами (ворожіння на картах, кубиках, кавовій гущі, воскові; через співи, вірші, картини, казки тощо), то можна впливати і ворожінням по зірках нашого згустку — Галактики. Якби були назви зірок далеких галактик, то і по них би гадали. Отже, вигадана астрологами інформація здається справжньою, за неї платять, не карають, як за соціалізму. Багатогранна та багатосторінкова інформація про НЛО, аномальні явища (телекінез, телепатія, полтергейст і Барабашка) є на слуху у всіх, але ніхто з опитаних особисто з цими явищами не стикався у житті. Інформація про дива здається правдивою, є бажаною і потрібною [1; 169].

Особливим видом інформації є релігійна. Вона потрібна знедоленим, хворим, нещасним як остання надія. Вона потрібна і казнокрадам — хтось все-таки мусить відпустити їм гріхи. І хоч би як не переконували вчені-природознавці про закони Природи, все одно є і будуть області гіпотез і вірувань [1; 169].

б) Інформація небажана або така, що здається сумнівною.

Розвідник Ріхард Зорге та інші (не менше 10) повідомляли у Кремль про дату нападу Гітлера на СРСР. Сталін не вірив, бо не хотів вірити. Інформація була небажаною, тому перейшла до ряду сумнівної [1; 170].

За кілька місяців до аварії на ЧАЕС «Літературна газета» опублікувала статтю про страшний безлад та порушення там. Журналістку Аллу Ярошинську зняли з роботи. Інформація була небажаною. Громадяни до цього часу не зрозуміли, що «чорнобильська аварія відбулася із причини накладання важко пояснюваних помилок технічних рішень, автори яких — вчені-керівники проекту реактора РБМК («Комсомольська правда», 26. 04. 1991). Зрозуміти це складно, бо інформація «втоплена» у загальних фразах [1; 170].

Небажаною була інформація Георгія Гонгадзе та інших постраждалих журналістів. Колеги по роботі загиблих брехали, жили поруч, навіть отримували винагороди. Як писав І. Франко: «Брехливому псу хліба дають». Це щиро висвітлює наявну ситуацію. Бачимо, що професія гуманітарія є досить небезпечною [1; 170].

Багато гуманітаріїв гине і за кордоном. Організація «Репортери без кордонів» повідомила, що 2003 року у світі загинуло 40 журналістів, 2004 — 56. В Іраку вбито 2004 року 19 журналістів, 15 — захоплено в полон. За 20 років війни у В'єтнамі загинуло 63 журналісти [1; 170].

Для порівняння і за статистикою експертів «ВРТGroup» за 6 років в Україні та країнах СНД було здійснено 2500 захоплень підприємств, підірвано 236 авто, вбито 117 людей [1; 170].

в) Передчасна інформація

Як відомо, генетика з кібернетикою, що розвивалися досить швидко не лише за кордоном, а й у СРСР, були визнані «продажними дівками» імперіалізму, бо комусь (наприклад, Лисенку і Мічуріну) заважали. Брат президента АН СРСР фізика С.І. Вавілова біолог М.І. Вавілов загинув у сталінському таборі, так що і могили немає. Супутники запустив Союз першим, бо слово «автоматизація» не було забороненим. Під такою вивіскою розвивалася і кібернетика [1; 170−171].

Герон Александрійський (І ст. н. е.) продемонстрував першу парову турбіну. Вона виявилася непотрібною, бо механічну роботу в той час виконували раби. Після революцій до влади приходять неграмотні ейфористи. Так було з Росією, Китаєм, Кореєю. Ватажкам здається, що на українській землі, яка може прогодувати 250 млн. людей, де на 1% суші земної кулі зосереджено 5,2% світових запасів природних ресурсів, можна збудувати земний рай сокирою, лопатою, сапою. «Україна буде аграрною!» — розпорядилася нашою долею одна отаманша і зменшила видатки на науку, збільшивши зарплату іноземним консультантам із сумнівним досвідом, освітою і незнанням нашого менталітету [1; 171].

Наведені приклади свідчать, що розподіл інформації на правду і брехню на практиці часто не реалізується за життя інформатора. Найбільше спотворена інформація саме у гуманітарній сфері [1; 171].

Операція «Паганель»

інформація ризик операція паганель

Операцією «Паганель» названо масові смерті вчених, що трапилися у 2001−2002 рр. Тоді загинули:

Беніто Куе, фахівець у галузі молекулярної біології; вивчав інфекційні хвороби; збитий автомобілем у листопаді 2001 р. ;

Дон Уїлі, мікробіолог Гарвардського університету; його тіло виловили у р. Місісіпі у листопаді 2001 р. ;

Володимир Пасічник, емігрував 1989 р.; фахівець у галузі бактерійних ракет; помер у Великобританії від інсульту у листопаді 2001 р. ;

Роберт Шварц, мікробіолог США; зарізали вдома у листопаді 2001 р. ;

Нгаєн Ван Сет, відкрив вірус віспи мишей; задихнувся у лабораторній камері у листопаді 2001 р. ;

Віктор Коршунов, фахівець дитячих хвороб; загинув у Москві в лютому 2002 р. від удару по голові;

Таня Холімаєр і Гайян Хуанг, мікробіологи; застрелені обоє із його руки;

Ян Лагфорд, фахівець у галузі шкідливих екологічних факторів (Великобританія); вбитий у лютому 2002 р. ;

Девід Уїн-Вільямс, астробіолог (Великобританія); збитий автомобілем;

Стівен Мостов, «Доктор Грип»; розбився на власному літаку [1; 167−168].

Згідно з однією версією, ці біологи загинули тому, що були носіями важливої інформації. За загадкових обставин загинула частина космонавтів США, які брали участь у польотах на Місяць [1; 168].

В Україні щороку гине 8−12 журналістів. Негативну інформацію отримують психологи і соціологи від своїх клієнтів. Серед цих професій найбільший відсоток самогубств. У період соціалізму на першому місці від цього лиха було журналістів. Тривалість життя видатних соціологів ХХ ст. — 72,7 р., психологів — 76. Як вважає автор наведеної статистики, напевно, саме тоді «психологи та соціологи не набиралися негативної інформації від своїх пацієнтів» [1; 168].

Середня тривалість життя літераторів, яких за соціалізму визнавали класиками, — 68 р., решти — 59. якщо на 100 тис. населення припадає 20 самогубств, країна, за даними ВОЗ, прямує до самознищення, через безліч негараздів, лакмусом яких є самогубці. У Литві - 44 випадки / рік на 100 тис. населення, Росії - 40, Україні - 29. Примусові смерті характерні для багатьох поетів. У ХІХ ст. середня тривалість життя становила: пасічник — 75 років, фізик — 70−73, письменник — 62, поет — 37 р. Як співав щодо останніх В. Висоцький: «Поэты ходят пятками по лезвию ножа, и ранят в кровь свои больные души». Серед правителів не було визначних поетів, хоча писали вірші Хо Ші Мін, Мао Цзе Дун та інші. За словами В. Копаня, «серед поетів не було вампірів, як і поетів серед вампірів». Тому, на його думку, рано загинули Пушкін, Лермонтов, Єсенін, Маяковський, Шевченко, Цвєтаєва [1; 168].

Зараз, згідно з вищеназваним автором, «йде полювання на бізнесменів», бо «вони також багато знають, мають, але не хочуть або не можуть поділитися». В Україні 149 таких жертв на рік, у Казахстані - 119, у Колумбії - 105. Лише у Києві та області нараховується 4000 невпізнаних трупів («Вечірні вісті», 23. 02. 2005) [1; 168].

Вплив інформації на дітей. Реклама як негативний чинник впливу

Тепер подивимося на інформацію в дещо іншому форматі чи з іншого ракурсу. Здається, вже ніхто не сумнівається в тому, що сучасна індустрія реклами, прекрасно знаючи специфіку людської психології, активно експлуатує дітей. «Правильні» установки по відношенню до того чи іншого бренду намагаються сформувати у людини якомога раніше. Багато спеціалістів обмежують верхню вікову «планку» будь-якої цільової аудиторії 45−50 роками. В цьому є своя логіка. Вважається, що потім вплинути на думку людини практично неможливо (за винятком реклами деяких специфічних груп товарів — ліків тощо). Значно вигідніше привернути увагу молодої аудиторії, сформовані й усталені смаки до певного бренду якої вона зможе пронести через усе життя [2].

Згідно з сучасними уявленнями, у мозку людини протікають процеси верифікації інформації, тобто визначення її достовірності. Будь-який живий організм постійно атакує велику кількість різноманітних, іноді суперечливих сигналів. Вони несуть у собі інформацію про те, що відбувається як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. У людини вся інформація піддається логічній (свідомій) або автоматичній (несвідомій) оцінці з точки зору її достовірності і значущості. Завдяки цьому вона відмежовує себе від реагування на непотрібні сигнали, які несуть несуттєву або хибну (невірну) інформацію. Сприйняття інформації без критичної переробки саме і властиво маленьким дітям. У цьому віці це біологічно суттєво. Людський мозок як губка всотує в себе будь-яку інформацію, адже вона може знадобитися у майбутньому. Лише в подальшому, в міру накопичення життєвого досвіду і розвитку логічного мислення, сприйняте починає піддаватися критичному аналізу [2].

Природа мудра. Вона передбачила багато чого, але не сучасну індустрію масової реклами і пропаганди. Те, що було суттєвим протягом багатьох тисяч років людської еволюції, сьогодні може вже й не бути таким — через все зростаючу кількість інформаційного сміття, що щоденно атакує людину [2].

Тож у той час, коли дорослі вже перенасичені рекламним «наповненням» і не здатні адекватно сприймати цю набридливу одноманітність, діти ж захоплено «включаються» у той дивний і ще незнайомий їм світ гучного звуку, яскравого екрану та рухливих створінь, що бігають по «блакитній коробці». Саме в цей час реклама виступає тим вбивчим інструментом для дитячої психіки та їх наївного сприйняття. В подальшому це впливає як на смаки певних вікових груп, так і в багатьох випадках та моральну поведінку як вдома з батьками чи своїми дітьми, так і на робочому місці, у культурному середовищі тощо.

Висновок

Отже, інформаційність є досить суттєвим та важливим фактором ризику для будь-якої людини у будь-якому віці, а особливо у сфері гуманітарії та на початкових етапах розвитку особистості. Саме інформаційне середовище має піддаватися суворому критичному аналізу та бути об'єктом небайдужого ставлення людини у сфері її діяльності. Як бачимо, інформація не лише розвиває людину як джерело знань, але також може пагубно впливати на її життя і здоров’я, бути небезпекою під знаком питання.

Список використаної літератури

Копань В. С. Охорона праці в гуманітарній сфері. — К.: Ун. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2008. — 198 с.

Молчанов И., Сороченко В. Детская реклама // Русколань — Информационный ресурсный центр по практической психологии «ПСИ-ФАКТОР» // http: //www. utro. ru/news/2003/05/13/147 317. shtml

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой